Розробка конкурентоспроможної стратегії для підприємства будівельної галузі

Впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП) [17 18]: впровадження засобів механізації та автоматизації на тих дільницях, де застосовується важка ручна праця; технічне переоснащення основних цехів та раціональна організація енергетичного, ремонтного, транспортного і складського господарств; застосування нових видів ресурсів у технологічних процесах; застосування енергозберігаючих, ресурсозберігаючих і безвідходних технологій.

Застосування сучасних концепцій економіки та менеджменту: формування системи знань; управління ресурсним потенціалом; реінжиніринг; бенчмаркінг; формування корпоративних структур; бюджетувння.

Мотиваційні фактори: заходи щодо покращання організації робочих місць та їх обслуговування, умов й характеру праці; впровадження передових методів та прийомів праці; удосконалення розподілу праці та його кооперування, нормування і оплати праці, стимулювання; забезпечення високого рівня корпоративної культури на підприємстві.

Екологічні фактори: відповідальність за екологічні наслідки, що виникають у результаті прийняття управлінських рішень будь-якого рівня; попередження негативної антропогенної дії на природу в процесі будівництва створення «зеленого» іміджу підприємства в очах громадськості.

Фактори забезпечення конкурентоспроможності продукції: якість продукції; впровадження загального менеджменту якості; стан та розвиток виробничо-ветеринарного контролю; маркетингові. Фактор забезпечення якості продукції (послуги): скорочення браку продукції (послуги); ретельне розроблення заходів щодо впровадження нових видів продукції (продукції) або технологій.

Маркетингові фактори: розроблення торгових марок і нове представлення їх споживачеві; підтримка позитивного іміджу підприємства; удосконалення методів просування товару(послуги); знаходження нових і підтримка існуючих каналів збуту продукції тощо.

Обґрунтування переліку вищезазначених факторів на забезпечення конкурентоспроможності підприємств будівельної промисловості, їх сутності, взаємодії, можливостей регулювання та управління дозволяє сформувати наступне визначення: «Конкурентоспроможність підприємства будівельної промисловості ? це економічна категорія, яка характеризує здатність підприємства оптимально використовувати наявні можливості виробничого потенціалу, постійно підвищувати ефективність виробництва та забезпечувати конкурентоспроможність продукції на ринку.

Крім цього, фактори (чинники) конкурентних переваг підприємства можуть бути тактичними і стратегічними. Розглянемо тактичні і стратегічні фактори [29 30 31].

Тактичний фактор конкурентної переваги підприємства - конкретний компонент зовнішнього або внутрішнього середовища підприємства, за яким воно випереджає або буде випереджати в найближчий період (не більше 1-го року) конкуруючі підприємства.

Стратегічний фактор конкурентної переваги підприємства - конкретний компонент зовнішнього або внутрішнього його середовища, за яким воно може випереджати конкуруючі підприємства після виконання в перспективі конкретних умов, що визначають перевагу аналізованого фактора підприємства у порівнянні з конкурентами.

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

У процесі маркетингового дослідження для оцінювання конкурентоспроможності використовують кількісні показники, які свідчать про ступінь стабільності фірми, здатності випускати продукцію в оптимальному обсязі і яка користується попитом, а, крім того, що забезпечує фірмі одержання намічених і стабільних результатів. Спектр даних показників повинен охоплювати: ефективність виробничо-збутової діяльності (на основі вивчення динаміки продаж у вартісному й кількісному вираженні, завантаження виробничих потужностей, портфеля замовлень, обсягу й напряму інвестицій); ефективність капітальних вкладень, резерви зниження витрат виробництва.

Потрібно розглянути організаційні заходи підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства. До заходів, що підвищують рівень конкурентоспроможності підприємства, відносять [17 18]:

- забезпечення пріоритетності продукції;

- зміну якості виробу і його технічних параметрів з метою обліку вимог споживача та його конкретних запитів;

- виявлення переваг товару порівняно із замінниками;

- виявлення недоліків товарів-аналогів, які випускають конкуренти;

- вивчення заходів конкурентів з удосконалення аналогічних товарів;

- виявлення й використання цінових факторів підвищення конкурентоспроможності продукції;

- нові пріоритетні сфери використання продукції;

- диференціація продукції, що забезпечує відносно стійкі переваги споживачів, які віддаються певним видам взаємозамінних товарів;

- вплив безпосередньо на споживача, шляхом штучного обмеження надходження на ринок нових товарів, проведення реклами, надання грошового або товарного кредиту.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д.

На приватну фірму «Газмонтажсервіс» здійснює вплив ряд зовнішніх та внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів, які мають найбільший вплив на діяльність підприємства та втілення конкурентної стратегії, можна віднести: ринкові фактори - споживачі, конкуренти, постачальники; макроекономічні - рівень інфляції, безробіття, ставка відсотку за кредитом, податкове законодавство тощо. До внутрішніх факторів - виробничий потенціал: застосування нових видів та типів обладнання, здобутків научно-технічного прогресу та іновацій, застосування сучасних концепцій економіки та менеджменту; до конкурентоспроможністі можна віднести якість продукції, маркетинг та якість управління підприємства.

В роботі було розглянуто: поняття конкурентоспроможності підприємства, класифікація конкурентних стратегій фірм, вплив факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, була надана характеристика конкурентоспроможності підприємства «Газмонтажсервіс» як соціально-економічної категорії. В сучасних ринкових умовах досліджуване підприємство має бути конкурентоспроможним. Підприємство «Газмонтажсервіс» може обрати конкурентну стратегію на необхідний термін ії втілення, згідно з існуючими внутрішніми та зовнішніми факторами впливу. Конкурентоздатне підприємство, як приклад, обирає певний набір стратегій, як фірми в цілому (корпоративна стратегія), так і для ії структурних підрозділів (ділові стратегії) та напрямків господарювання. Отже, потрібно запропонувати підприємству «Газмонтажсервіс» розробку та використання стратегії або стратегічного набору, що в свою чергу значно підвищить не тільки ефективність господарської діяльності, а і продовження життєдіяльності даної фірми. Пропонуючи конкурентну стратегію для фірми «Газмонтажсервіс», потрібно звернути увагу на ряд факторів, які здійснюють свій вплив на підприємство. До зовнішніх факторів, які мають найбільший вплив на діяльність підприємства та втілення конкурентної стратегії, можна віднести: ринкові фактори - споживачі, конкуренти, постачальники; макроекономічні - рівень інфляції, безробіття, ставка відсотку за кредитом, податкове законодавство тощо. До внутрішніх факторів - виробничий потенціал: застосування нових видів та типів обладнання, здобутків научно-технічного прогресу та іновацій, застосування сучасних концепцій економіки та менеджменту; до конкурентоспроможністі можна віднести якість продукції, маркетинг та якість управління підприємства.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНКУРЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Організаційні основи та структура управління підприємством

Одним із основних напрямів ринкових перетворень економіки України є розвиток підприємництва.

Сучасний підприємець повинен знати правовий статус підприємництва (права, обов'язки і відповідальність підприємця), а також закономірності і принципи керування підприємницькою діяльністю.

Підприємець є незалежним суб'єктом, що господарює та володіє достатнім рівнем свободи дій, прагне одержати максимальний прибуток. Підприємець, на відміну від звичайної людини, що займається господарською діяльністю, -- це насамперед новатор, не тільки з особливим складом характеру, й з особливим економічним мисленням, в основі якого лежить точний економічний розрахунок, знання законів ринку, уміння оперативно збирати, аналізувати і використовувати необхідну інформацію.

Підприємництво -- це особливий новаторський стиль господарського поводження керівника, в основі якого лежить творчий пошук нових можливостей, уміння залучати і використовувати в умовах конкуренції ресурси з найрізноманітніших джерел [2 7 50].

Підприємництво припускає не тільки адміністративну незалежність і свободу розпорядження ресурсами, й спроможність до організаційних новацій і господарської ініціативи. Підприємець повинен знати особливості товарно-грошових відносин, володіти методами вільного ціноутворення, вільного переміщення ресурсів, капіталу, вміти встановлювати і підтримувати формальні і неформальні зв'язки.

У світовій практиці склалося таке визначення гарного менеджера-підприємця: це людина, що безупинно удосконалює існуючі методи керівництва, безупинно вивчає нове, готова прислухатися до порад як працівників своєї фірми, так і інших осіб.

Важливим для менеджерівпідприємців є особистий приклад і відмова від жорстких важелів адміністрування. Закордонні дослідження показують, що невідповідність особистого прикладу менеджера-підприємця цінностям, що ним проповідуються, підриває довіру персоналу. Персонал орієнтується на морально-етичні норми, цінність яких стає ясною з реальних повсякденних дій, а установки, котрими керівництво користується лише на словах, не приживаються і тільки дискредитують керівників. Тому менеджерупідприємцеві повинні бути властиві такі якості: доступність будь-якому працівникові, увага до співробітників фірми, уміння слухати і чути, толерантність до вираження відкритої незгоди, обговорення проблем на місцях серед рядових працівників, у важкі моменти відсутність прагнення насамперед знайти винного.

Коротко кажучи, вище була викладена інформацію з приводу того, хто такий підприємець і якими якостями він має володіти, щоб досягти успіху у своїй діяльності, зараз перейдемо безпосередньо до короткої характеристики розглядає мого підприємства «Газмонтажсервіс».

Офіційна назва підприємства, що розглядається в роботі: приватна фірма «Газмонтажсервіс».

Юридична адреса підприємства: 61052, м. Харків, вул.. Мала Гончарівка, буд. 8.

Підприємство здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури . Підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, кутові та інші штампи, фірмовий знак та інші реквізити.

Підприємство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном.

Метою створення підприємства «Газмонтажсервіс» є створення об'єктів архітектури, надання послуг населенню, підприємствам, закладам, організаціям, громадянам з метою отримання прибутку.

Підприємство «Газмонтажсервіс» виконує ряд робіт які подано нижче. Перелік робіт провадження господарської діяльності, повязаної зі створенням об'єктів архітектури:

1) проектування об'єктів архітектури:

- проектування внутрішніх інженерних мереж і систем

- електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення

- автоматизації і контрольно-вимірювальних приладів.

2) будівельні та монтажні роботи:

- виконання пусконалагоджувальних робіт

- електротехнічного обладнання

- засобів автоматики об'єктів тепло енергогосподарства (котелень, теплопунктів)

- теплотехнічне обладнання.

3) монтаж інженерних мереж:

- монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання

- електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення

- автоматизації і контрольно-вимірювальних приладів.

Організаційна структура підприємства [24 50] - це склад відділів, служб і підрозділів в апараті управління, системна їх організація, характер підпорядкованості та підзвітності один одному і вищому органу управління, а також набір координаційних і інформаційних зв'язків, порядок розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської ієрархії.

Організаційна структура включає засоби розподілу різних видів діяльності між складовими структури та координації діяльності цих складових, що використовуються для досягнення цілей. В межах організаційної структури відбуваються усі управлінські процеси і функції, що забезпечують випуск продукції, в яких приймають участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації, та робітники.

Таким чином, організаційна структура підприємства (економічної структури) складається з організаційної структури управління (суб'єкта управління) та господарської структури (об'єкта управління). Використання в практиці управління схеми організаційної структури дозволяє зрозуміти формальну ієрархію організації, у тому числі, структуру процесів, відповідальності та звітності [22].

Ці схеми застосовуються для вирішення низки завдань: визначення ролей і обов'язків всього персоналу в межах організації; встановлення ієрархічної структури повноважень, влади і процесу прийняття рішень; формування комунікаційних каналів і потоків інформації, включаючи правила підпорядкування і методи регулювання, що відносяться до методик звітності; формування механізму контролю з визначенням ступеню централізації та масштабу контролю; визначення функцій і управлінських завдань.

Організаційна структура є базисом оптимізації функціонування підприємства та використання його виробничо-технологічного потенціалу. Розглянемо традиційну методику розробки схеми організаційної структури, яку ще називають організаційною діаграмою. Схема складається з прямокутників з найменуванням посад працівників або найменувань підрозділів. Прямокутники між собою з'єднуються лініями без стрілок, але, зазвичай, вважається, що вони спрямовані зверху донизу, відзначаючи відповідне управлінське домінування верхніх ієрархічний рівнів над нижніми. Лінії не мають позначень [16].

На підприємстві «Газмонтажсервіс» використовується лінійно -функціональна організаційна структура управління. Ця структура являє собою комбінаці лінійної та функціональної структур. Основний принцип якої - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій.

Розглянемо переваги і недоліки лінійно-функціональної організаційної структури. Переваги лінійно-функціональної організаційної структури управління включають до себе переваги лінійної та функціональної структур [2 7 50]:

- єдність і чіткість розпоряджень;

- погодженість дій виконавців;

- простота управління (один канал зв'язку);

- чітко виражена відповідальність;

- оперативність у прийнятті рішень;

- особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу

- спеціалізація функціональних керівників;

Розглянемо недоліки лінійно-функціональної структури управління. Недоліками лінійно-функціональної організаційної структури управління можуть бути:

1) складність взаємодії лінійних і функціональних керівників

2) перевантаження керівників в умовах реорганізації;

3) опір змінам в організації.

Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах технології виробництва. На Рис. 2.1 надана організаційна лінійно-функціональна структура підприємства «Газмонтажсервіс», але спочатку, ознайомимося із штатним розписом на нашому підприємстві (табл.2.1).

Лінійно-функціональна структура управління -- найбільш поширена система нині і характеризується наявністю двох типів підпорядкування: лінійного і функціонального. У лінійно-функціональних структурах управління загальна кількість лінійних зв'язків залишається такою ж, як і в лінійно-штабних, але значно зростає функціональна підлеглість спеціалістам відповідних служб: інженерної, планово-економічної, бухгалтерської тощо. Це призводить до дублювання діяльності, зниження активності лінійних керівників, неузгодженості дій спеціалістів окремих функціональних служб.

Таблиця 2.1.

Штатний розпис приватного підприємства «Газмонтажсервіс» на 2011р

№	Найменування посади	Кіл-ть од	№	Найменування посади	Кіл-ть од
1	Директор	1	19	Підсобний робочий	6
2	Зас. Директора	1	20	Експедитор	1
3	Гол. Бухгалтер	1	21	Механік	1
4	Бухгалтер-касир	1	22	Газоелектросварщік 5 раз	1
5	Економіст	1	23	Електрогазосварщік 5 раз.	1
6	Економіст-менеджер	1	24	Тракторист	1
7	Економіст по мат.тех.обладнанню	1	25	Електрик з силових мереж і електрооблад-нання 6 раз.	2
8	Інженер з організації виробництва	1	26	Електромонтажник-наладчик 4 раз	1
9	Інженер-програміст	1	27	Електрик з силових мереж і електрооблад-нання 3 раз.	1
10	Інженер-теплотехник	1	28	Електрик з силових мереж і електрооблад-нання 4 раз.	1
11	Інженер-проектант	1	29	Електромеханнік по авто-матизації і приладів тех.-нологічного обладнання	1
12	Головний інженер	1	30	Монтажник приладів та апаратури	1
13	Головний енергетик	1	31	Слюсар по автоматиці	1
14	Прораб	2	32	Слюсар 2 раз.	1
15	Програміст	1	33	Каменяр 3 раз.	1
16	Лікар	1	34	Убиральниця	1
17	Юридичний консультант	1	35	Разом	44
18	Водій	4	36

Рис. 2. 1. Організаційно-господарська структура управління підприємством «Газмонтажсервіс»

Однією з важливих характеристик усіх структур управління є відповідність її типу виробництва і організаційним формам господарювання. Залежно від цього структури управління сучасними агарними підприємствами можна класифікувати на територіальні (багатогалузеві), цехові (галузеві) і комбіновані (змішані).

На розвиток структур управління впливає ряд чинників, до яких належать виробнича структура, трудомісткість та складність управлінської роботи, а також вимоги ринку та ін. Розмаїття та особливості виробництва обумовлюють необхідність застосування різних видів і типів організаційних структур управління. Основними полярними варіантами, між якими можна розглядати всі можливі типи структур управління є [24]:

- структура, якій не властива жорстка залежність від змін зовнішніх і внутрішніх факторів («механічна структура»);

- структура, яка істотно залежить від змін зовнішніх і внутрішніх факторів («органічна структура»).

Перший варіант доцільно використовувати для оперативного, або тактичного, типу управління, коли значну роль в ефективності праці більшості робітників відіграє виробничий досвід. Проте якщо система здатна до самоорганізації, то доцільніше створювати м'які структури органічного типу.

Традиційні моделі структур управління ґрунтуються на комбінації лінійних, функціональних і програмних структур, які різняться залежно від виду і типу вихідних елементів (персонал, служби апарату управління). Для лінійних і функціональних структур більш характерні постійні елементи (групи, колективи, виконавці) та вертикальні зв'язки (зв'язки підпорядкованості). Елементарна організаційна структура відображає дворівневий розподіл, який поширений у малому та середньому бізнесі. Проектні структури управління доповнюють лінійно-функціональні організаційні структури.

При цданій структурі найбільш значущі організаційні питання стосовно господарської діяльності і управління підприємством вирішуються одноосібним рішенням директора. Управлінці та менеджери, які входять в склад даного підприємства не мають необхідного ступеня свободи при прийнятті рішення, що в свою чергу досить суттєво впливає на кінцевий результат при прийнятті рішення підприємством. Крім вищезазначеного, на підприємстві існують посади які функціонально дублюють один одного. Наприклад, це стосується економістів та інженерів фірми, кількість яких дорівнює 8 осіб, що в свою чергу в пливає на збільшення затрат на оплату праці.

На підприємстві «Газмонтажсервіс» функціонує лінійно-функціональна організаційно-господарська структура управління. Дана оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах технології виробництва. Серед недоліків запропонованої підприємству структури управління можна виділити: перевантаження директора, дублювання посад, відсутність необхідного рівня свободи у керівників та персоналу при прийнятті управлінський рішень.

2.2 Оцінка ефективності управління фінансово-господарською діяльністю приватного підприємства “Газмонтажсервіс”

Фінансовий аналіз є необхідною і важливою складовою фінансового менеджменту. Основна мета фінансового аналізу -- дати об'єктивну оцінку фінансового стану, фінансових результатів, ефективності фінансової діяльності підприємства з тим, щоб прийняти ефективні управлінські рішення. Основними джерелами інформації для визначення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів є фінансова звітність підприємства, а саме: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів та Звіт про власний капітал [61 62].

Ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства характеризується ефективним використанням усіх ресурсів підприємства та високим рівнем рентабельності виробничої діяльності. Оскільки аналіз рентабельності, як правило, проводиться окремо, під оцінкою ефективності часто розуміють лише оцінку ефективності використання ресурсів підприємства. Відповідну групу коефіцієнтів називають коефіцієнтами ефективності, або ділової активності [37 39].

Акціонери та потенційні інвестори насамперед аналізують прибуток, який підлягає розподілу серед акціонерів, і капіталізований прибуток, тобто аналізують прибуток, який вони отримали чи зможуть отримати на вкладені в певне підприємство кошти. Кредитори прагнуть отримати інформацію про розмір доходу, з якого ще не сплачувались проценти за банківськими кредитами та іншими позиками, а також про розмір перевищення цього доходу над процентними виплатами за боргом. Фінансових менеджерів підприємства цікавлять усі питання, пов'язані з процесами формування та розподілу прибутку, і всі складові та категорії прибутку [61 - 62]. Використовуючи данні балансу форм №1 та №2, тобто баланс та фінансові результати, приватного підприємства «Газмонтажсервіс» за 2011р., зробимо короткий фінансовий аналіз, який буде включати:

- аналіз за структурою балансу

- платоспроможність та ліквідність

- фінансова стійкість

- рентабельність

- висновки щодо фінанси-господарської діяльності.

Розглянемо порівняльний аналітичний баланс приватного підприємства «Газмонтажсервіс» за 2011р. та дамо коротку характеристику фінансов-господарської діяльності фірми (рис 2.2).

Таблиця 2.2

Порівняльний аналітичний баланс ПФ «Газмонтажсервіс» (2011р)

показники	На початок року	На кінець року	відхілення
	Тис.грн.	Питома вага,%	Тис.грн.	Питома вага,%	Абсолютне, тис.грн.	відносне %	За Пит вагою(%)
Актив
Необоротні активи
Незавершені інвестиції	232,5	5,60	232,5	5,36	0	0,00	-0,23
Основні засоби	248,3	5,98	201,2	4,64	-47,1	-18,97	-1,34
за розділом I	480,8	11,57	433,7	10,00	-47,1	-9,80	-1,57
Оборотні активи
Виробничі запаси	711,2	17,12	800,9	18,47	89,7	12,61	1,35
Готова продукція	21,3	0,51	54,2	1,25	32,9	154,46	0,74
Дебіторська заборгованіст за товари	1825,7	43,95	1876,1	43,27	50,4	2,76	-0,68
Інша поточна деб. заборгов	1115,1	26,84	1111,8	25,64	-3,3	-0,30	-1,20
Грошові кошти	0,4	0,01	59,3	1,37	58,9	14725	1,36
За розділом II	3673,7	88,43	3902,3	90,00	228,6	6,22	1,57
БАЛАНС	4154,5	100,00	4336	100	181,5	4,37	0,00
Пасив
показники	На початок року	На кінець року	Відхілення
	Тис.грн.	Питома вага,%	Тис.грн.	Питома вага,%	Абсолютне, тис. грн.	відносне %	За Пит вагою(%)
Власний капітал
Статутний капітал	0,2	0,00	0,2	0,00	0	0,00	0,00
нерозподілений прибуток	3939,3	94,82	4114,9	94,90	175,6	4,46	0,08
Усього за розділом 1	3939,5	94,82	4115,1	94,91	175,6	4,46	0,08
Поточні забовязання
кредиторська заборг- сть за товари…	215	5,18	185,3	4,27	-29,7	-13,81	-0,90
поточні забов'язання за бюджетом	0	0,00	35,6	0,82	35,6		0,82
усього за розділом 4	215	5,18	220,9	5,09	5,9	2,74	0,08
БАЛАНС	4154,5	100,00	4336	100,00	181,5	4,37	0,00

Аналізуючи структуру активу балансу можна сказати що позитивним моментом є збільшення загального капіталу (валюти балансу) на 181,5 тис. грн..(4,37%). Спостерігається також збільшення вартості оборотних активів на 228,6 тис.грн.(6,22%). Тобто, на підприємстві відбувається процес збільшення грошових потоків, що єпозитивною тенденцією в процесі діяльності підприємства, що призводить до розвитку підприємства. Негативним моментом є зменшення необоротних активів на 47,1 тис.грн.(9,8%) та збільшення поточних забовязаннь на 5,9 тис.грн.(2,74%). Також негативним моментом є збільшення дебіторської заборгованості на суму в 50,4 тис. грн..(2,76%). В структуру активу і пасиву балансу, значних змін не відбулося.

Аналіз ліквідності та платоспроможності. Платоспроможність -- це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. Платоспроможність розглядається як один з індикаторів фінансового стану підприємства. До платіжних засобів відносять грошові кошти, короткострокові цінні папери та частку дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До строкових зобов'язань включають поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо. Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями характеризує підприємство як платоспроможне [26].

Розрізняють поточну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і перспективну платоспроможність, що очікується в короткостроковій та довгостроковій перспективі [13 23 26]. Поточна платоспроможність означає наявність у достатньому обсязі коштів і еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Тому основними індикаторами поточної платоспроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність в організації прострочених боргових зобов'язань.

Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобов'язань і платіжних зобов'язань впродовж прогнозного періоду. В практичній діяльності розрізняють ліквідність активів, ліквідність балансу і ліквідність підприємства [29 30].

Під ліквідністю активів розуміють здатність їх до трансформації у грошові кошти, а ступінь ліквідності активів визначається проміжком часу, необхідним для перетворення їх у грошову форму. Чим менше потрібно часу для інкасації певного активу, тим вища буде його ліквідність.

Ліквідність балансу -- це можливість суб'єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання. Ліквідність підприємства -- це більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Остання передбачає пошук платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел, тобто реалізації активів. Підприємство може залучати позикові кошти зі сторони, якщо вони має досить високий рівень інвестиційної привабливості. Тому, оцінюючи ліквідність підприємства, необхідно враховувати його фінансову стійкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, реалізувати активи, швидко реагувати на кон'юнктуру ринку тощо.

Аналіз показників ліквідності. Коефіцієнт абсолютної ліквідності Кал визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточних зобов'язань (П1+П2)

Кал = = , (2.1)

де А1 найбільш ліквідні активи

П1 - найбільш термінові зобов'язання

П2 середньострокові погашення до одного року.

Коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності та ліквідності і показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити у поточному періоді або найблищим часом. Значення показника - 0,2 0,35. Він характеризує здатність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Коефіцієнт швидкої ліквідності Кшл визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості:

Кшл = = , (2.2)

де А2 активи, що швидко реалізуються.

Значення коефіцієнта швидкої ліквідності показує скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов'язань. Значення Кр. п. в межах 1-1,15 свідчитиме про те, що підприємство вчасно ліквідовує борги.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) Кпл, він розраховується відношенням поточних активів (А1+А2+А3) до поточних зобов'язань (П1+П2).

Кпл = = , (2.3)

де А3 активи, що реалізуються повільно.

Теоретичне значення показника 1,5 2,5, він вимірює скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну одиницю поточних зобов'язань. Як що цей показник дуже високий, то це може бути пов'язано з високими надлишковими запасами, надплановою завантаженістю продукції на складах, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості, тобото з уповільненим обертанням капіталу. Постійне зниження коефіцієнта, означає зростаючий ризик неплатоспроможності.

Коефіцієнт критичної ліквідності (Ккл) визначається відношенням величини оборотних активів за мінусом запасів і незавершеного ви-робництва до суми поточних зобов'язань.

Ккл = (за рядками балансу) (2.4)

дер.260 ф.1 -- загальна сума оборотних активів;

р. 620 ф.1 -- поточні зобов'язання;

р.100 ф.1 -- виробничі запаси;

р.120 ф.1 -- незавершене виробництво.

Бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці. Однак на практиці він часто становить 0,8 - 0,9. При цьому за умови низьколіквідних активів може погіршитися фінансовий стан підприємства, а надто висока ліквідність буде свідчити про недолік у використані поточних активів

Підсумуємо вищенаведений матеріал аналізом показників ліквідності підприємства «Газмонтажсервіс» (Табл. 2.3).

Таблиця 2.3.

Показники ліквідності підприємства «Газмонтажсервіс»

Показнк	Рівень показника	Відхилен-ня, (+,-)	Норматив
	На початок періоду	на кінець періоду
Коеф-т абс лікв	0,002	0,268	0,267	>0,2-0,35
Коеф-т шв ліквід	13,68	13,79	0,110	1- 1,15
Коеф-т покриття	17,09	17,67	0,578	1,5-2,5
Коеф-т крит лікв	13,78	14,04	0,261	0,8-0,9

Аналізуючи дану таблицю, можемо дійти висновку стосовно платоспроможності та ліквідності підприємства. Рівень коефіціента абсолютної ліквідності показує, шо підприємство на початок року було не ліквідним, показник ліквідності був надзвичайно малим,це свідчить про те, що підприємство не взмосі погасити найближчим часом свої короткострокові забовязання. На кінець року данні показнака коефіціенту зросли до 0,26 і продемонстрували нам абсолютну ліквідність та здатність виконувати свої грошові забовязання. Коефіціент швидкої ліквідності має дуже високе значення і виходить за межі норматив. Коефіцієнт поточної ліквідності також надзвичайно високий, це пов'язано з високими надлишковими запасами, надплановою завантаженістю продукції на складах. Коефіцієнт критичної ліквідності також має високе значення і значно більший нормативу. Слід зауважити, що всі досліджуванні показники мають тенденції збільшення на кінець року.

Аналіз відносних показників фінансової стійкості на підприємстві «Газмонтажсервіс». Усі відносні показники фінансової стійкості можна поділити на дві групи [13 23 26]:

1) коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел засобів;

2) коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позиції витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування.

Серед коефіцієнтів капіталізації рекомендується розраховувати і аналізувати наступні. Коефіціент фінансової стабільності (Кфс), який розраховується відношенням власних коштів до позикових, бажано щоб його значення було не менше 0,8.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), Кфн розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.Коефіцієнт незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел.Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

(2.5)

Коефіціент фінансової залежності,Кфз (або коефіцієнт концентрації позикового капіталу) тобто цей коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта автономії.

. (2.6)

Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства і втрату фінансової незалежності.

(2.7)

Коефіціент фінансового ризику, Кфр (або фінансового левериджу) розраховується відношенням позикового капіталу до власного.

Кфр = (2.8)

Даний показник показує скільки на кожну гривню власних засобів, вкладених в активи підприємства, приходиться позикових коштів. Чим більше значення показника, тим вищий ризик акціонерів, оскільки у разі невиконання зобов'язань зростає можливість банкрутства підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами (Кзоз). Цей показник характеризує ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, які необхідні для фінансової стійкості.

Кзоз = (2.9)

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами (Кззв). Показник показує наскільки запаси і витрати покриті власними оборотними коштами або мають потребу в залученні позикових коштів.

Кззв = =0,6 0,8 (2.10)

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км):

Км = (2.11)

Наведений показник показує наскільки мобільні власні джерела засобів з фінансової точки зору. Бажано, щоб коефіцієнт маневреності дещо зростав, але доцільно не допускати різке його збільшення, оскільки автоматично зменшуюся інші показники, наприклад, коефіцієнт автономії, що призводить до більшої залежності підприємства від кредиторів.

В табл. 2.4. наведено відносні показники фінансової стійкості підприємства «Газмонтажсервіс»

Таблиця 2.4.

Відносні показники фінансової стійкості підприємства «Газ-монтажсервіс»

показник, %	на початок року	на кінець року	відхилення	норматив
Кфс =	18,32	18,63	0,31	?0,8
Кфн=	0,95	0,95	0,00	?0,5
Кфз=	1,05	1,05	0,00
Кфр=	0,05	0,05	0	?0,5
Кзоз=	0,94	0,94	0	?0,1
Кззв	4,72	4,31	-0,42	0,6-0,8
Км=	0,88	0,89	0,02	?0,5

Виходячи з аналізу відносних показників фінансової стійкості підприємства «Газмонтажсервіс», можна зробити висновок деякі показники: фінансової стабільності і маневреності власного капіталу - збільшилися, а деякі: забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами - зменшились, інші без змін. Це говорить про покращення використання основного і оборотного капіталу, фінансову стабільність і стійкість підприємства. Слід зауважити, що показник фінансової стійкості та забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами надзвичайно високий, також високий показник маневреності капіталу, забезпеченості активів власними оборотними засобами та фінансової автономії. Щодо показника фінансової незалежності, то можна зауважити, що підприємство виконує свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, і є незалежним від позикових джерел. Ризик неплатоспроможності мінімальний. Слід додати, що запаси і витрати на підприємстві майже повністю покриваються за рахунок власних оборотних коштів. В свою чергу показник фінансового ризику на підприємстві мінімальний, що свідчить про мінімальну долю позикових коштів, вкладених в активи підприємства. Це означає, що ризик акціонерів на підприємствізводиться до мінімуму. Підприємство фінансово стабільне і стійке, що придає йому високу привабливість із сторони акціонерів.

Аналіз рентабельності господарської діяльності підприємства “Газмонтажсервіс”. Рентабельність є відносним показником прибутковості виробництва. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва і утворюють прибуток, достатній для нормальної її діяльності.

Економічна сутність рентабельності розкривається через систему показників, зростання яких оцінюється як позитивна тенденція. Для оцінки ефективності діяльності підприємства можуть використовуватися різні показники рентабельності. Зокрема, показники, що характеризують: рентабельність реалізованої продукції; рентабельність (окупність) витрат операційної, інвестиційної та фінансової діяльності; рентабельність власного та сумарного капіталу тощо [13 23].

Рентабельність можна визначати на основі валового прибутку, прибутку від операційної діяльності, прибутку від звичайної діяльності до оподаткування й чистого прибутку. Вибір показників фінансових результатів для обчислення коефіцієнтів рентабельності залежить від мети аналізу та суб'єктів господарювання: діяльність підприємства в цілому чи його окремих підрозділів: цехи, виробничі дільниці, допоміжні, другорядні виробництва, бригади тощо.

Найбільш поширеним у вітчизняній практиці є показник рентабель-ності, що визначається як відношення прибутку до собівартості. Цей показник є порівняльним для різних підприємств. Він дозволяє визначити відносну величину прибутку, одержану на кожну гривню, що була вкладена у виробництво кінцевого продукту. Визначимо вплив на зміну рентабельності реалізованої продукції таких факторів як зміна ринкових цін на продукцію підприємства та собівартості реалізованої продукції попереднього та звітного періодів відповідно R0 та R1 Загальна зміна рентабельності становитиме:

?R = R1 - R0, (2.12)

де R0 рентабельність реалізованої продукції попереднього періоду

R1 рентабельність реалізованої продукції звітнього періоду.

Показник показує наскільки запаси і витрати покриті власними оборотними коштами або мають потребу в залученні позикових коштів.

R₀ = R₁=, (2.13)

де Пр0, Пр1 прибуток від реалізації продукції відповідно за попередній та звітний періоди;

Вр0, Вр1 -- чиста виручка від реалізації продукції відповідно за попередній та звітний періоди.

Оскільки Пр0 = Вр0 - С0; Пр1 = Вр1 - С1, тоді:

R₀ = ; R₁ =, (2.14)

де С0, С1 собівартість реалізованої продукції відповідно за попередній та звітний періоди.

Залежно від використаного у розрахунках показника прибутку виокремлюють валову, операційну й чисту рентабельність реалізованої продукції. Валова рентабельність реалізованої продукції показує ефективність виробничої діяльності та цінової політики підприємства.

Показник рентабельності реалізованої продукції характеризує здатність підприємства генерувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, що не відносяться до операційної ефективності.

Чиста рентабельність реалізованої продукції характеризує ефективність усіх видів діяльності підприємства: операційної, інвестиційної й фінансової. Цей показник відображає вплив структури капіталу і фінансування підприємства на його рентабельність. Водночас вище розглянутий показник рентабельності реалізованої продукції не дає уяви про ефективність використання капіталу. Можна досягти значної рентабельності реалізованої продукції і одночасно мати низку рентабельності власного капіталу. Це зумовлено тим, що суттєва частка капіталу може перебувати на складах або значний період часу кредитувати покупців.

Тому принципове значення мають такі показники як: рентабельність сумарного капіталу (власного і залученого), рентабельність власного капіталу, рентабельність виробничих активів.

Показник рентабельності сумарного капіталу (власного і залученого) відображає продуктивність усього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження (Rс. к.)

R_с.к. = (2.15)

Цей показник показує, скільки прибутку приносить кожна інвестована (вкладена) гривня в активи.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (R_р в.к). Цей показник розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу:

Rр_в.к. = = (2.16)

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал, тобто характеризує ефективність вкладення коштів у дане підприємство. На рентабельність власного капіталу суттєво впливає збільшення частки залучених коштів, тобто так званий фінансовий важіль. Він супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності. З огляду на це важливо визначати і регулювати рівень фінансового важеля.

Вважається, що рівень фінансового важеля оптимально повинен становити 0,3-0,5 рівня рентабельності активів. Тоді він буде здатний компенсувати податкові стягнення і забезпечити підприємству належний рівень рентабельності власного капіталу. При такому співвідношенні між рівнем фінансового важеля і рентабельністю активів значно знижується фінансовий ризик.

Рентабельність реалізації ще називають маржею прибутку. Вона, як правило, визначається окремо за видами діяльності або за кожною групою реалізованої продукції.

R_чп = (2.17)

Цей показник відображає величину чистого прибутку на одиницю виручки. На рівень показників рентабельності, які за суттю, є узагальнюючими, впливає ряд факторів, що відображають різні аспекти діяльності підприємства. При цьому важливо кількісно оцінити вплив кожного фактора на рентабельність. До основних факторів впливу на показники рентабельності відносять: зміну виручки від реалізації продукції, зміну її собівартості, адміністративних витрат та витрат на збут.

В табл. 2.5. наведений аналіз Аналіз рентабельності підприємства “Газмонтажсервіс” за 2011р.

Таблиця 2.5.

Аналіз рентабельності підприємства “Газмонтажсер-віс”(2011)

показник	на початок	на кінець	Абс. зміна
1	2	3	4
Рентабельність реалізації	0,06	0,03	-0,03
рентабельність основ діяльності	0,55	0,55	0,00
Рентабельність сукупного капіталу	0,04	0,02	-0,03
Рентабельність власного капіталу	0,04	0,02	-0,03
період окупності власного капіталу	22,43	58,37	35,94

Згідно аналізу діяльності підприємства за 2011р. можна зазначити, що максимальна рентабельність, це рентабельність основної діяльності, яка складає понад 50% і майже не змінюється протягом року. Отже, основна діяльність фірми що нами розглядається є стабільною та високодохідною. Рентабельність власного та сукупного капіталів складає від 2 до 4 %, це в свою чергу означає, що ні сукупний, ні власний капітал не являється високорентабельними та не додають майже ніякого прибутку. Період окупності власного капіталу на початок року склав майже 23 міс., на кінець - майже рік. Рентабельність від реалізації продукції дуже низька і при цьому, вона ще знизилась на 3 % на кінець року порівняно з початком періоду, що є негативною тенденцією.

Приватне підприємство «Газмонтажсервіс» виконує свої грошові зобов'язання, абсолютно ліквідне та має змогу погашати зобов'язання за рахунок своїх активів, ризик неплатоспроможності мінімальний. Рентабельність основної діяльності підприємства стабільна та досить висока, підприємство не залежить від позикових джерел, що придає підприємству високу привабливість із сторони акціонерів. Разом з тим на підприємстві зберігаються високі надлишкові запаси, завантаженість продукції на складах.

2.3 Аналіз конкурентоспроможності підприємства

Аналіз конкурентоспроможності підприємства повинен будуватися за основними принципами принципами. Принципи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства [56 57]:

- комплексність - результати дослідження конкурентоспроможності підприємства повинні сполучати і оцінку ефективності процесу його адаптації до змінних умов функціонування, і ступінь реалізації стратегічного потенціалу, і конкурентні позиції підприємства відносно одного або декількох конкурентів, що розглядаються як база порівняння;

- системність - основою для оцінки рівня конкурентоспроможності і розробки відповідних рекомендацій можуть виступати лише результати системного аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства з урахуванням між факторних взаємозв'язків та обумовленого ними синергічного ефекту;

- об'єктивність - результати дослідження та оцінки конкурентоспроможності підприємства повинні базуватися на повній та достовірній інформації про зовнішні та внутрішні умови його функціонування і відображати реальні конкурентні позиції суб'єкта господарювання;

- динамічність - основним завданням дослідження конкурентоспроможності є не статична оцінка фактичних конкурентних позицій підприємства на конкретний момент часу, а прогнозування їх змін та розробка на цій основі ефективних управлінських рішень;

- безперервність - процес дослідження та оцінки конкурентоспроможності та змін її рівня має носити безперервний характер (шляхом створення системи моніторингу ринку, чинників конкурентоспроможності, конкурентних позицій підприємства), оскільки дискретні оцінки не завжди дають можливість своєчасно зафіксувати стрибкоподібні зміни чинників конкурентоспроможності, оцінити можливі тенденції динаміки конкурентних позицій підприємства та своєчасно прийняти та реалізувати відповідні управлінські рішення;

- оптимальність - у відповідності з цим принципом об'єктом дослідження є не лише сам рівень конкурентоспроможності, але і ступінь ефективності його досягнення, тому конче необхідною є комплексна оцінка шляхів досягнення певних конкурентних позицій з урахуванням як прямих витрат, пов'язаних з реалізацією заходів по регулюванню конкретного чинника, так і потенційних витрат на розвиток та підтримку конкурентної переваги в майбутньому.

Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства передбачає їх поділ на окремі групи за певною ознакою. Найчастіше такою ознакою виступає форма представлення результатів оцінки, відповідно до якої виділяють графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи [40 41]. Розрахункові методи оцінки конкурентоспроможності підприємства є вельми численними. Вони поділяються на:

- специфічні методи - методи, що дозволяють оцінити конкурентоспроможність підприємства по окремих аспектах його діяльності

- виробничому, інноваційному, маркетинговому, фінансовому тощо;

- комплексні методи - методи, що базуються на комплексному підході до оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Серед комплексних методів оцінки визначальне місце посідають:

- метод, що використовує в якості головного підходу оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства; метод, що базується на аналізі порівняльних переваг підприємств-конкурентів; метод, що ґрунтується на основі теорії ефективної конкуренції; інтегральний метод;

- метод самооцінки (Європейська модель ділової досконалості, англійська методика матриці удосконалення бізнесу (ВІМ)) [49 50].

Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції. Згідно цієї теорії найбільш конкурентноздатними є ті підприємства, де найкращим чином організована робота всіх підрозділів і служб. На ефективність діяльності кожною із служб впливає безліч чинників - ресурсів фірми. В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників - критеріїв конкурентоспроможності (див. табл. 2.6) [56 57].

Таблиця 2.6

Критерії та показники конкурентоспроможності підприємства

Критерії та показники конкурентоспроможності	Правило розрахунку показника	Розрахунок показника
1	2	3
1. Ефективність виробничої діяльності підприємства
1.1. Витрати на виробництво одиниці продукції, грн.	Валові витрати / Об'єм випуску продукції.	0,16
1.2.Фондовіддача, тис. грн.	Обсяг випуску продукції / середньорічна вартість основних виробничих засобів.	_
1.3. Рентабельність товару, %.	Прибуток від реалізації*100/ Повна собівартість продукції.	3,727
1.4. Продуктивність праці, тис. грн. /чол.	Обсяг випуску продукції / Середньоспискова чисельність працівників.	0,032
2.Фінансовий стан підприємства
2.1.Коефіцієнт автономії	Власні засоби підприємства/ Загальна сума джерел фінансування.	0,95
2.2. Коефіцієнт платоспроможності	Власний капітал / Загальні зобов'язання.	18,6
2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові кошти і цінні папери, що швидкореалізується / Короткострокові зобов'язання.	0,268
2.4. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів	Виручка від реалізації продукції / Середньорічний залишок оборотних коштів.	_
3. Ефективність організації збуту та просування товарів
3.1. Рентабельність прода-жу, %.	Прибуток від реалізації х 100 % / Обсяг продажу	6,4
3.2. Коефіцієнт затовареності готовою продукцією	Обсяг нереалізованої продукції / Обсяг продажу	_
3.3.Коефіцієнт завантажен-ня виробничих потужностей	Обсяг випуску продукції/ Виробнича потужність.	_
3.4. Коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збуту	Витрати на рекламу і стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації	_
4. Конкурентоспроможність товару
4.1. Якість товарів	Комплексний метод.	Комплексний метод.
4.2. Ціна товару	Визначається різними методами	Визначається різними методами

До першої групи входять показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організацію праці на виробництві. У другу групу об'єднані показники, що відображають ефективність управління оборотними коштами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися по своїх боргах, можливість стабільного розвитку підприємства в майбутньому. У третю групу включені показники, що дозволяють отримати уявлення про ефективність управління збутом і просуванням товару на ринку засобами реклами і стимулювання, а в четвертую групу - показники конкурентоспроможності товару (якість товару і його ціна).