Функціонування менеджменту як системи управлінської діяльності містить у собі виконання загальних і спеціальних функцій управління, використання різних методів, засобів, форм і структур управління із залученням великих обсягів інформації, необхідної для підготовки і прийняття управлінських рішень. За допомогою цієї системи намічаються, розробляються і здійснюються різноманітні заходи, насамперед у таких ключових областях діяльності менеджменту, як маркетинг, інновації, людські ресурси, фінансові і матеріальні ресурси, продуктивність, соціальна відповідальність, прибуток. Одержувані при цьому результати зливаються в остаточному підсумку в єдиний підсумок діяльності менеджменту організації, що виражається в рівні і динаміці одержуваного нею прибутку.

Самою головною і найбільш складною областю діяльності менеджменту є людські ресурси організації, працівники, що утворюють її персонал. Головне полягає в тому, що люди - найважливіший ресурс організації. У сучасних умовах їх знання, уміння, трудові навички, ініціатива, заповзятливість, здатність самостійно діяти, приймаючи відповідальні рішення, стають усе більш важливим стратегічним ресурсом у порівнянні з фінансовим і виробничим капіталом. Не розуміти сьогодні цього - значить не розуміти сучасного підприємства, що діє в ринкових умовах. Сучасний менеджмент повинен виходити з того, що саме носії нових ідей і інновацій здатні інтегрувати організацію і вести її до успіху. Але цього не можна домогтися від байдужих працівників, нездатних або небажаючих вносити свій внесок у спільну справу організації, сприяти своєю працею і інтелектом її росту і процвітанню. У тому і полягає найбільш складне завдання менеджменту, без рішення якої неможливо розраховувати на успішну господарську діяльність організації в сучасних умовах [6, c.43].

Менеджер - ключова фігура будь-якої організації, у тому числі і туристичної. Під менеджером розуміється найманий робітник, професійно підготовлений для роботи в області менеджменту, тобто в управлінні організацією або її підрозділами, що діє в умовах конкуренції. Професією менеджера є управління якою-небудь справою. Сам термін "менеджер" виник у тісному зв'язку з родом таких занять, які припускають здатність домагатися намічених результатів у роботі з різними організаціями, людьми [7, c.63]. Менеджерами прийнято вважати керівників всіх рантів, що направляють зусилля і дії підлеглих їм працівників на рішення поставлених завдань. Але менеджерами можуть бути й організатори конкретних видів робіт, що забезпечують їх успішне виконання в контакті з іншими організаціями і людьми. Наприклад, менеджер по продажах, менеджер по підбору персоналу, менеджер по прийому і розміщенню (туристів у готелі) тощо.

Перелік спеціалізацій менеджера досить великий і продовжує поповнюватися. Основний акцент у його роботі, у якій би області він не працював, доводиться на взаємодію з людьми. Люди - головна, визначальна специфіка професії менеджера, об'єкт його трудової діяльності. Впливаючи на них, менеджер домагається певних результатів від спільної роботи з ними. Яким буде рівень цих результатів залежить від якості підготовки менеджера в області управління. Вона дає йому необхідні знання, уміння, навички, що визначають його здатність впливати на людей і вести їх за собою. Менеджер діє самостійно, виходячи із особливостей складної обстановки. Він повинен добре розбиратися в ній і ухвалювати рішення щодо виникаючих питань. За наслідки прийнятих рішень менеджер несе персональну відповідальність. При цьому він керується інтересами спільної справи, переслідуючи мети, що стоять перед організацією в цілому, наділений необхідними правами і виконує обов'язки, які є частиною управління організацією. Наприклад, турменеджер є керівником туристичної групи. За ним закріплені певні обов'язки і права, що дозволяє йому ухвалювати рішення щодо питань, які будуть виникати під час відвідування групою яких-небудь місць, передбачених туристським маршрутом. При цьому турменеджер несе відповідальність перед турфірмою, працівником якої він є, за якість обслуговування туристів, тому що від нього залежить їх задоволеність діяльністю турфірми, а виходить, i прибуток, одержуваний нею від проданих турів.

Отже, для діяльності менеджера, професійно зайнятого управлінням, характерно те, що він [15, c.92]:

- переслідує загальні цілі організації, які він представляє у взаємодії з іншими людьми, іншими організаціями, діючи від її імені і по її дорученню;

- орієнтується на одержання конкретних результатів, які пов'язані з досягненням цілей організації;

- залучає інших людей і використає їх потенціал для рішення завдань;

- має самостійність у роботі і несе всю повноту відповідальності за те, що і як він робить при її виконанні;

- не обмежується формальними вимогами до виконання своїх обов'язків, а прагне до самоствердження в професії, використовуючи свої особисті і ділові якості.

Як слідує із цієї характеристики, менеджер виступає своєрідною приводною пружиною і рушійною силою процесів, спрямованих на досягнення цілей будь-якої організації. Щоб ці процеси відбувалися ефективно і організація домагалася б успіхів у конкурентній боротьбі на ринку, вона пред'являє до менеджера високі вимоги, які обумовлені роллю менеджменту як фактора розвитку організації.

Як і в будь-якій професії, менеджер може працювати добре або погано, успішно виконувати свої обов'язки або не справлятися з ними, а виходить, і результати будуть різними. У першому випадку менеджер своєю працею буде сприяти росту організації, а в другому - приведе її в занепад. Погане виконання своїх обов'язків спричинить низьку якість обслуговування тургрупи (при розміщенні в готелі, в організації харчування туристів, при огляді визначних пам'яток). Це викличе справедливі дорікання з боку туристів з висуванням претензій на адресу турфірми, які можуть нанести їй не тільки моральний збиток (принизити її імідж), але і матеріальні втрати (повернення грошей за продані тури).

Далеко не всі, хто обрав професію менеджера, опановують нею в такій мірі, щоб організація випробовувала б сприятливий вплив від їх діяльності. Відомо, що із числа тих, хто одержали підготовку у сфері менеджменту гарними менеджерами стають тільки 20-30 %. Загалом повсякденна робота менеджера полягає у тому, що він [15, c.144]:

- направляє дії людей, визначаючи їх мети і завдання;

- організує взаємодію людей, створюючи систему їх спільної роботи, у якій кожний виконує свою роль;

- мотивує дії людей, відплачуючи кожному по заслугах, успіхах, здібностях і можливостях, спонукуючи їх тим самим до підвищення ефективності і якості індивідуальної і колективної діяльності;

- контролює дії людей, аналізуючи і оцінюючи результати їх праці щодо досягнення поставлених перед ними цілей і завдань, не допускаючи відхилень від них.

Це - основні функціональні напрямки діяльності менеджера, у яких він приймає управлінські рішення. Виконують же їх інші люди, відтворюючи у своїх діях і одержуваних при цьому результатах ідеї й задуми менеджера, його оцінки значимості подій і проблем, з якими він зіштовхується у своїй роботі, і, в остаточному підсумку, розуміння їм своєї ролі в якості напрямного й організуючого початку будь-якої спільної діяльності.

У цій ролі менеджер виступає особистістю, що веде за собою людей. Але, як відзначалося раніше, особистістю, що не піднімається над іншими, а йде поперед них по своїх особистих і ділових якостях. Тільки тоді він може розраховувати на підтримку з боку підлеглих, коли вони побачать у ньому здатного керівника, уміло керуючого разом з ними, а не прагнучого до того, щоб правити людьми.

Отже, якості, якими повинен володіти менеджер, це якості лідера, що залучає до себе людей і захоплює їх на рішення проблем, що виникають у спільній роботі. У силу специфіки туристської діяльності у сферу менеджменту попадає широке коло відносин між людьми із приводу виробництва і обігу туристського продукту. Так, при його створенні і реалізації взаємодіють працівники туристських фірм, готельних підприємств і підприємств харчування, транспортних господарств, культурно-видовищних закладів і інших елементів туристського комплексу як вітчизняних, так і зарубіжних партнерів. І скрізь менеджери вступають у різноманітні відносини як один з одним, так і зі своїми підлеглими. Вони будуть успішними і завершуються високими результатами від такого співробітництва, якщо будуть будуватися на професійній основі, що припускає наявність у менеджера необхідних якостей.

Умовно всі якості, які характеризують професійну придатність до роботи менеджера, можна розділити па три основні групи [18, c.139].

Ділові якості. Вони необхідні менеджерові для того, щоб установлювати зі своїми підлеглими і партнерами ділові відносини із приводу участі у спільних справах, що представляють спільний інтерес. Ділові якості містять у собі:

- компетентність - знання, уміння, навички, придбані в результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи;

- організаторські здібності, що виражають схильності до налагодження спільної діяльності і проявляються у цілеспрямованості, системності мислення і вчинків, наполегливості, вимогливості, ініціативності і самостійності;

- комунікабельність - здатність установлювати ділові контакти з іншими людьми, вступати з ними у спілкування на діловій основі.

Психологічні якості. Вони утворюють комплекс особистісних характеристик менеджера, покликаних забезпечувати розташування людей і залучати їх до співробітництва. У цей комплекс входять:

- здатність заряджати своєю енергією інших людей;

- психологічна вибірковість як здатність правильно розбиратися у психологічних особливостях інших людей і вірно реагувати на них (наприклад, розбиратися у типах темпераменту, рисах характеру, здібностях підлеглих);

- здатність протистояти сильним негативним емоціогенним впливам, що викликають високу психічну напруженість, стрес;

- уміння володіти своїми емоціями, тобто проявляти емоційну стриманість у відносинах з людьми;

- оптимізм - здатність вселяти у людей віру в успіх, протистояти невдачам, переносити труднощі.

Морально-етичні (моральні) якості. Вони необхідні менеджерові для завоювання довіри і поваги з боку навколишніх людей і становлять основу впливу на них як особистості. До числа найважливіших якостей такого роду належать: чесність, обов'язковість, справедливість, уміння тримати своє слово, доброзичливе і поважне відношення до людей.

Такі професійно значимі якості менеджера, що дають йому право стояти на чолі людей і вести їх за собою. Вони виражають сутність вимог до менеджера як до представника особливої професії за назвою менеджмент туристичний індустрії.

До основних функціональних обов'язків менеджерів туристичної індустрії відносяться: планування, організація діяльності фірми, мотивація і контроль.

По суті у процесі планування приймається рішення про те, якими повинні бути мети організації і що повинні робити її члени, щоб досягти цих цілей. Це підготовка сьогодні до завтрашнього дня, визначення того, що потрібно і як цього домогтися. План являє собою складну соціально-економічну модель майбутнього стану організації. Стадії процесу планування взагалі універсальні. Що ж стосується конкретних методів і стратегії, то вони істотно розрізняються. Звичайно організація формує єдиний план для управління її загальною діяльністю, але в її рамках окремими менеджерами застосовуються для досягнення конкретних цілей і завдань організації різні методи. Таким чином складається карта шляху, по якому повинна пройти організація за конкретний період часу.

Єдиного методу планування, який би відповідав кожній ситуації, не існує. Тип планування і акцент, що робить менеджер у процесі планування, залежить від його положення в організаційній ієрархії фірми, тобто процес планування здійснюється відповідно рівням організації. Так, стратегічне планування (вищий рівень) - це спроба глянути у довгостроковій перспективі на основні складові організації; оцінити, які тенденції спостерігаються в її оточенні; визначити, якою буде поведінка конкурентів. Головне завдання планування на цьому рівні полягає у тому, щоб визначити, як організація буде поводитися у своїй ринковій ніші [23, c.116].

На середньому рівні управління займаються тактичним плануванням, тобто визначаються проміжні цілі на шляху досягнення стратегічних цілей і завдань Тактичне планування по своїй суті подібно зі стратегічним. Різниця лише у тому, що якщо в організації, наприклад, три начальники різних підрозділів, то кожний з них повинен координувати або інтегрувати свою діяльність із іншими. І це повинне бути відображено у плані. Тому їх відповідальність із погляду тактичного планування полягає в тому, щоб в основу планування покласти ідеї, які були породжені при стратегічному плануванні.

Планування здійснюється і на нижньому рівні організації. Воно називається оперативним плануванням Це - основа основ планування. В оперативних планах стандарти діяльності, опис робіт уписуються у таку систему, при якій кожний направляє свої зусилля на досягнення загальних і головних цілей організації.

Однак ніхто поодинці не встановлює свої мети, не вибирає власні шляхи їх досягнення Кожний менеджер на основі оперативного плану розробляє повсякденну короткострокову тактику для того, щоб забезпечити правильність всіх дій, визначити сильні і слабкі сторони функціонування організації. Такий підхід створює сприятливі умови для постійного самовдосконалення особистості.

Всі три типи планування складають загальну систему, що називається генеральним, або загальним планом, або бізнес-планом функціонування організації. Ефективність планування як функції управління багато в чому залежить від того, якими принципами (керівними правилами) керуються при складанні планів.

Повнота планування - при плануванні повинні враховуватися всі події і ситуації, які можуть мати значення для розвитку організації.

Точність планування - при складанні планів використаються сучасні методи, засоби, тактики і процедури, що забезпечують точність прогнозів.

Ясність планування - мета і міри планування повинні мати прості і легкі при відтворенні формулювання, доступні всім членам організації.

Безперервність планування - це не одноразовий акт, а безперервний процес.

Економічність планування - витрати на планування повинні перебувати у розмірному відношенні з одержуваним від планування виграшем [5, c.124].

Планування припускає використання всіх методів, тактик і процедур, які менеджери використають для планування, прогнозування і контролю майбутніх подій Всі види техніки планування варіюються від таких традиційних методів, як бюджетні методи, до більш складних - моделювання, розробка планів або окремих його розділів на основі теорії ігор і проектів сценаріїв. Використання такої техніки планування дозволяє зменшувати невизначеність, підвищує точність прогнозу, допомагає менеджерам відслідковувати або аналізувати фактори, що впливають на план. Один з найпоширеніших інструментів, що використається при плануванні, - це бюджетний метод. З його допомогою можна наочно представити приплив і відтік готівки, капіталу і інших ресурсів.

Інший прийом техніки планування - це аналіз окупності. За допомогою аналітичних даних про окупність можна найбільш точно прорахувати і співвіднести витрати, доходи і виробничі потужності. При простих проектах аналіз окупності використається для прогнозу кількості одиниць товару, що повинне бути продане, щоб доходи зрівнялися з витратами або перевищили їх. Названі моделі, хоча і носять кількісний характер, успішно застосовуються для рішення якісних питань планування.

Існує і інша техніка планування, однак варто мати на увазі, що всі методи планування мають одну загальну мету - допомогти менеджерові найбільш точно пророчити майбутнє у розвитку організації, оскільки в управлінському житті постійно присутні випадки і невизначений розвиток подій. Саме тому організації і розробляють довгостроковий план, у якому робляться спроби визначити елементи рішення альтернатив.

За допомогою функції планування у певній мері вирішується проблема невизначеності в організації Планування допомагає менеджерам краще впоратися з невизначеністю і більш ефективно на неї реагувати. Тому варто пам'ятати, що невизначеність - це одна з основних причин, по якій планування може допомогти організації краще управляти в умовах невизначеності, більш ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища.

Управління системою туризму повинне базуватися на стратегічному (спроектованому у майбутнє) баченні і передбаченні. На основі бачення (свого роду "малюнків", які показують нас у майбутньому), що є провідною ідеєю менеджменту, розробляється політика туристської фірми, що представляє загальні цілі і норми відносин, що забезпечують життєздатність і розвиток цієї структури.

Планування - це один з етапів процесу управління, на якому визначаються мети будь-якої туристської структури, а також методи їх досягнення. В одних випадках фірма припиняє своє існування після досягнення поставлених цілей, в інших ставляться нові, більш значимі цілі. Це вказує на те, що планування не являє собою одноразову дію. Це безперервний процес (одна зі стадій процесу управління) вивчення нових шляхів і методів удосконалювання діяльності фірми за рахунок виявлених можливостей, умов і факторів [5, c.139].

Формування політики підприємства здійснюється найчастіше на вищому рівні управління. Всі положення політики туристської фірми представляються, як правило, у вигляді провідного туристського образу. Провідний образ містить у собі довгострокові цілі, філософію, політику (принципи взаємин з різними зацікавленими групами), культуру підприємства і його законодавчі права.

Стосовно до конкретного туристичного регіону мова повинна йти насамперед про його конкурентоспроможність. Конкретно функція планування містить у собі наступні види робіт [23, c.119]:

- участь у розробці встановлюваних управліннями туризму цілей розвитку регіону;

- поточний аналіз конкурентоспроможності місця (ринок, прямі і непрямі конкуренти, попит, постачальники, галузь);

- розробку стратегії конкурентоспроможності регіону, його особливої позиції;

- перетворення у життя стратегії конкурентоспроможності регіону - насамперед надання консультацій туристичним підприємствам, проведення інноваційного менеджменту.

Результатом планування як функції менеджменту може бути туристичний образ регіону, туристичний маршрут, інноваційний підхід до внутрішнього управління

Таким чином, під плануванням діяльності туристичного підприємства варто розуміти систематичний, інформаційно-оброблюваний процес якісного, кількісного і тимчасового визначення майбутніх цілей, засобів і методів, формування, управління і розвитку підприємства.

Іншою найважливішою метою туристичного менеджменту є функція організації. У будь-якому плані завжди є етап створення реальних умов для досягнення запланованих цілей Організація як функція управління забезпечує впорядкування технічної, економічної, соціально-психологічної і правової сторін діяльності будь-якої організації Функція організації націлена на впорядкування діяльності менеджера і виконавців. Оскільки всю роботу виконують люди, функція управління - визначити, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання з великої кількості завдань і які для цього будуть потрібні засоби. Якщо функція планування відповідає на запитання що (що включати у план? що почати? що передбачати?), то функція організації ставить питання хто і як (тобто хто і як буде реалізовувати план організації?).

Через організаторську діяльність, тобто через розподіл і об'єднання завдань і компетенцій, повинно цілеспрямовано відбуватися управління відносинами у кожній організації. Організація - це засіб досягнення цілей організації.

Таким чином, організація - це друга функція управління. Із усієї безлічі значень терміна "організація" в управлінській функції найчастіше використаються два [55, c.83]:

- організація - це структура системи у вигляді взаємин, прав, цілей, ролей, видів діяльності і інших факторів, які мають місце, коли люди об'єднані спільною працею;

- організація - це процес, за допомогою якого створюється і зберігається структура організації.

У будь-якому плані, складеному у туристичній фірмі, завжди є присутнім організаційний етап (організування), тобто етап створення реальних умов для досягнення запланованих цілей. Мова йде про створення (формування) структури фірми і забезпеченні її всім необхідним для рішення завдань, які стоять на першому етапі процесу управління - етапі планування.

На прикладі організації роботи туроператорів можна більш наочно уявити собі організаційну функцію управління туризмом. Так, туроператор вирішує виробничі, торговельні, інформаційні завдання, завдання освоєння нових регіонів. По кожній з них туроператор розподіляє обов'язки і встановлює відповідальність, тобто мова йде про встановлення постійних і тимчасових взаємин між всіма підрозділами фірми, визначенні порядку і умов її функціонування. Це процес об'єднання людей і засобів для досягнення поставлених фірмою цілей.

Поводження людини завжди мотивоване Вона може трудитися ретельно, з наснагою й ентузіазмом, а може ухилятися від роботи Поведінка особистості може мати і будь-які інші прояви. Завжди варто шукати мотив поведінки.

Мотивація - це процес спонукання себе і інших до діяльності для досягнення особистісних цілей і цілей організації.

Традиційний підхід до мотивації ґрунтується на вірі в те, що співробітники - усього лише ресурси, активи, які ми повинні змусити ефективно працювати.

Із часу промислової революцій наше суспільство ставало усе більш складним. Технічний прогрес радикально змінив відношення до праці і повсякденного існування. В результаті менеджер щодня зіштовхується із проблемою мотивації діяльності співробітників, тобто як направити їх енергію на наявну роботу.

Особисте задоволення від добре виконаної роботи і гордість за плоди своєї праці прищепили працівникам почуття мети. Це не менш важливо, чим гроші (з погляду мотивації праці). Менеджерів завжди цікавило, у яких умовах людина мотивована до роботи із чужого завдання. Цей інтерес зростав у міру розширення особистих свобод підлеглого, його перетворення у часткового сопідприємця. Чим вільніше ставала людина, тим важливіше усвідомлення того, що їм рухає, що змушує приносити більше користі.

Людина, що одержала у процесі навчання і підвищення кваліфікації знання і навички, хоче застосувати своє вміння у праці. І чим більше йому це вдається, тим більше ступінь його задоволеності, а відповідно і ступінь виразності мотивів. У цьому випадку співробітник вважає мети організації своїми цілями.

Прагнення людини реалізувати себе у своїй справі безперечно. Там, де управління і організація праці надають співробітникам такі можливості, їх праця буде високоефективною, а мотиви до праці - високими. Виходить, мотивувати співробітників - це зачепити їх важливі інтереси, дати їм шанс реалізуватися у процесі трудової діяльності.

Контроль, як правило, асоціюють із владою, "командуванням", "піймати", "викрити", "схопити". Таке уявлення про контроль веде убік від головного змісту функції контролю.

Поняття "контроль" (перевірка) як вид адміністративної діяльності виходить за рамки поняття "контролювання". Крім того, він включає і активну діяльність менеджера - управління [8, c.152]. Управлінський контроль не є разовою акцією. Це процес безперервний, що включає спостереження і регулювання різних видів діяльності організації з метою полегшення виконання управлінських завдань.

Ефективний управлінський контроль створюється на основі його з'єднання із процесом стратегічного планування. Він забезпечує спостереження за здійсненням стратегічних планів таким чином, щоб менеджери могли визначити, наскільки добре вони виконуються і де необхідно зробити зміни або застосувати регулюючі міри. У самому загальному виді контроль можна визначити як процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими.

Як видно з визначення, контроль має менше відношення до віддавання наказів співробітникам, і більше - до процедури оцінки успішності виконання намічених організацією планів і задоволення потреб внутрішнього і зовнішнього середовища.

Слово "контроль" спочатку використався у бухгалтерському обліку для відображення практики господарської діяльності організації. Саме цим значенням користується деяка частина керуючих і теоретики бізнесу.

Однак функцію контролю у класичному менеджменті варто розуміти як вид управлінської діяльності, завдяки якій можна втримувати організацію на потрібному (вірному) шляху, порівнюючи показники її діяльності із установленими стандартами (планами).

Деякі організації створили цілі системи контролю. Їх функції складаються у посередництві між планами і діяльністю, тобто система контролю забезпечує зворотний зв'язок між очікуваннями, певними первісними планами менеджменту, і реальними показниками діяльності організації. І той, хто володіє сучасними і точними системами контролю, має більше шансів вижити. Для менеджменту характерна велика кількість не тільки різних видів планів, але і видів і систем контролю Всі системи контролю завжди базувалися на ідеї зворотного зв'язку, а саме: вони зіставляють реальні досягнення із прогнозними даними. У результаті встановлюються відхилення для того, щоб або виправити негативні впливи (результати), або підсилити дії, якщо результати позитивні. У процесі контролю можна одержати відповіді на наступні питання: чому ми навчилися? що наступного разу варто робити інакше? у чому причина відхилень від наміченого? який вплив зробив контроль на прийняття рішень? чи був вплив контролю позитивним або негативним? які висновки варто зробити для вироблення нових цілей?

У практиці управління існує свого роду технологія контролю. Яку би технологію контролю ми не застосовували, остаточна його ціль полягає у тому, щоб обслуговувати різні плани і мети менеджменту. В основу створення всіх систем контролю повинні бути покладені наступні основні вимоги-критерії [7, c.183]:

- ефективність контролю - визначається успішність, корисність контролю (зменшення витрат, пов'язаних з виявленням і усуненням виявлених у процесі контролю недоліків; скорочення витрат на контроль, витрат на персонал і техніку контролю);

- ефект впливу на людей - з'ясовується питання, чи викликає у працівників застосовувана технологія контролю позитивні стимули або негативні, стресові реакції (демотивація праці);

- виконання завдань контролю - контроль повинен визначити збіги або відхилення у системі управління організацією; сприяти усуненню відхилень; виробленню ефективних рішень;

- визначення границь контролю - контрольні заходи не можуть здійснюватися без обмежень. Довжина відрізків, що перевіряються, повинна дозволяти виявити відхилення на самій ранній стадії. Потрібно дотримувати норм контролю, визначені чинним законодавством.

Розрізняють наступні види контролю [7, c.153]. Попередній контроль Він нагадує айсберг, більша частина якого схована під водою Це пов'язане з тим, що деякі аспекти контролю можуть бути замасковані серед інших функцій управління.

Попереднім контроль називається тому, що він здійснюється до фактичного початку робіт. Основним засобом здійснення попереднього контролю є реалізація (не створення, а саме реалізація) певних правил, процедур і ліній поведінки.

У організаціях попередній контроль використається у трьох ключових областях: людських, матеріальних і фінансових ресурсах. У сфері людських ресурсів контроль досягається за рахунок аналізу тих ділових і професійних знань і навичок, які необхідні для виконання конкретних завдань організації, у сфері матеріальних - контроль за якістю сировини, щоб зробити відмінний товар. У сфері фінансових ресурсів механізмом попереднього контролю є бюджет у тому розумінні, що він дає відповідь на питання, коли, скільки і які засоби будуть потрібні організації.

У процесі попереднього контролю можливо виявити і передбачати відхилення від стандартів у різні моменти Він має два різновиди: діагностичний і терапевтичний

Діагностичний контроль включає такі категорії, як вимірники, еталони, попереджальні сигнали тощо, що вказують на те, що в організації щось не в порядку.

Терапевтичний контроль дозволяє не тільки виявити відхилення від нормативів, але й вжити виправних заходів.

Поточний контроль. Він здійснюється у ході проведення робіт Найчастіше його об'єктом є співробітники, а сам він - прерогатива їх безпосереднього начальника Він дозволяє виключити відхилення від намічених планів і інструкцій.

Для того щоб здійснити поточний контроль, апарату управління необхідний зворотний зв'язок Всі системи зі зворотним зв'язком мають мети, використають зовнішні ресурси для внутрішнього застосування, стежать за відхиленнями від намічених цілей, коректують відхилення для досягнення цих цілей.

Заключний контроль Ціль такого контролю - допомогти запобігти помилкам у майбутньому. У рамках заключного контролю зворотний зв'язок використається після того, як робота виконана (при поточному - у процесі її виконання).

Хоча заключний контроль здійснюється занадто пізно, щоб відреагувати на проблеми на момент їх виникнення, він, по-перше, дає керівництву інформацію для планування у випадку, якщо аналогічні роботи передбачається проводити у майбутньому, по-друге, сприяє мотивації.

У цілому, менеджмент туризму покликаний впровадити у практику роботи ринкові відносини, наповнити ринковим змістом всю систему управлінської діяльності. З огляду на те, що в усьому світі туризм отримав інтенсивний розвиток, менеджмент туризму повинен бути націлений на інноваційний підхід, на створення туристських продуктів ринкової новизни, на постійне вдосконалювання всіх аспектів туристської діяльності.