Аналізуючи дані Таблиці 3.7 ми бачимо, що 2006 року в порівняні з 2005 роком собівартість озимої пшениці зросла на 51%, за рахунок зростання на 28% виробничих витрат і зменшення урожайності на 14%.

Крім того, на урожайність зернових культур, а отже і на їх собівартість, вплинуло багато чинників: родючість ґрунту, порядок і терміни внесення мінеральних і органічних добрив, вологість ґрунтів, температура повітря і т.п.

Проаналізувавши стан виробництва зернових культур, розглянемо заходи щодо збільшення виробництва і зниження собівартості зернових культур.

Основними резервами збільшення виробництва зернових культур є: зростання урожайності, дотримання термінів збору урожаю, виконання плану внесення добрив.

Таким чином, стратегічною метою для СТОВ „Лісне” повинна бути максимізації прибутку через збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок росту ефективності виробництва, поліпшення якості продукції і зниження затрат. Стратегічним завданням даного підприємства є: підвищення рівня ресурсного потенціалу; зниження витрат на одиницю продукції, пошук оптимальних каналів реалізації, закріплення партнерських зв'язків.

3.2 Кваліметрична модель оцінки праці робітників

Під час проведення аналізу можливих резервів підвищення ефективності діяльності СТОВ «Лісне» було встановлено, що одним з таких резервів є підвищення продуктивності праці робітників підприємства.

У зв`язку з цим нами пропонується в рамках вдосконалення системи стратегічного менеджменту на підприємстві впровадити модель оцінки результатів праці на основі обліку корисності витрат робочого часу.

Оцінка результатів праці робітників усіх категорій через оцінку кількості або обсягу виконаних робіт, своєчасності та якості їх виконання напряму пов`язує діяльність робітників з кінцевими цілями організації в частині обсягу постачання в певний термін замовленої споживачем продукції або послуг, що відповідають певному стандарту якості. Тому що, всі вищевказані параметри кінцевої продукції організації прямо та безпосередньо обумовлюються відповідними параметрами праці всіх учасників процесу виготовлення цієї продукції. Яка праця, така й продукція -незмінний закон виробництва.

Першою умовою розробки оцінки результатів праці є необхідність обліку всіх виконаних робіт за обсягом кожної з них та строкам. Обидва ці поняття, визначаючи кількість праці робітника, мають нерозривний зв`язок, більш детально викладений нижче.[56, с.86].

Наприклад, якщо яка-небудь робота здана виконавцем в заздалегідь обумовлений строк, але зміст її не відповідає повноті завдання, - вона не вважається закінченою. Тільки лише після завершення змісту вона може бути прийнята споживачем (наступною ланкою в технологічному ланцюгу) як закінчена. А через те, що таке завершення потребує додаткового часу, то в даному прикладі робота буде виконана з певним запізненням по відношенню до встановленого терміну. Інакше кажучи, тільки в випадку, коли зміст виконаної роботи цілком відповідає завданню, може визначатися її закінченість по відношенню до термінів. Таким чином, перший результат праці -її кількість буде розраховуватись через витрати часу по відношенню до термінів виконання кожної конкретно виконаної роботи.

Другою умовою оцінки результатів праці, що характеризує якість виконаної роботи з точки зору її споживчих якостей, є наявність стандартів якості на кожну виконану роботу. Такі стандарти можуть мати характер звичайних вимог до завдання, яке належить виконати, з боку споживача. Але в будь-якому випадку ці вимоги або стандарти повинні бути заздалегідь відомі виконавцю. Очевидно, якщо виконана робота не відповідає стандарту якості або вимогам, що до неї висуваються, належить визначити, доводити її до стандарту або вибраковувати повність як не потрібну. В останньому випадку час, затрачений на виконання цієї роботи, вважається безкорисно витраченим.

Окрім моделі оцінки результатів праці на основі обліку корисності витрат робочого часу, існує ще модель оцінки кількості праці робітника. Приведення кількості вкладеної робітником за який-небудь період праці до корисності витрат робочого часу здійснюється, як вже згадувалось вище, через виявлення своєчасності виконання кожного завдання у повному обсязі, вираженим у змісті роботи. Неповний обсяг навіть зданої у встановлені терміни роботи не вважається виконаним завданням, у зв`язку з чим тривалість її виконання не визначається кількістю праці у фактичних витратах робочого часу.

Така робота, як і здана з запізненням, впливає на корисність витрат робочого часу її споживачем, тобто наступною ланкою в соціальному ланцюжку трудового процесу.

Слід звернути увагу на ту обставину, що в такому соціальному ланцюжку дії всіх ланок взаємопов`язані у часі. Тобто очевидна синхронізація взаємодії всіх учасників виробництва в організації при виготовлені кінцевої споживчої вартості. В цьому випадку кожний робітник, є одночасно споживачем якої-небудь проміжної споживчої вартості та виробником іншої в умовах кооперованої праці, залежить від іншого. Порушення термінів виготовлення проміжної споживчої вартості одним працівником буде відображатися на результатах діяльності інших, знижуючи останні через пусті витрати часу в очікуванні надходження до них предмету праці, що запізнюється. Покажемо це на прикладі оцінки кількості вкладеної праці при виконанні завдань конкретним робітником А за певний місяць. Припустимо, що цей робітник А відпрацював впродовж місяця 180 годин (Тф = 180 годин), зафіксованих у табелі виходу на роботу. За цей час він виконав декілька планових та позапланових (оперативних) завдань, здавши їх своєчасно та без порушення вимог до якості. Це означає, що весь витрачений виконавцем А робочий час, що зафіксований у табелі, є корисним (Тф=180=Ткор.), а ступінь його корисності складає одиницю (Ткор./Тф=1). Тобто відносний показник корисності витраченого часу буде дорівнювати одиниці. Остання виражає собою суспільно необхідний рівень використання праці на виготовлення будь-якої споживчої вартості. За усі 180 годин корисної праці даний робітник і повинен отримувати заробітну платню.

Розглянемо ситуацію, коли яка-небудь з виконаних виконавцем А робіт здана в повному обсязі, але з запізненням, тобто з порушенням терміну її передачі наступній ланці соціального ланцюга. Припустимо, що запізнення склало 9 годин (tзап.= 9 годин). Це означає, що в умовах синхронної взаємодії всіх учасників соціального ланцюга споживач даної роботи втратив в наслідок її очікування 9 годин свого робочого часу, витратив його цілком безкорисно.

Викликані ці безкорисні витрати робочого часу діями робітника А, у зв`язку з чим вони і повинні бути відображені в оцінці кількості його праці -тому що остання була не вся корисна.

Здійснюється облік безкорисної праці у відносному вигляді через кваліметричний модуль:

Ккіл.= 1- (tзап./Тф) (1),

де: 1 -стандарт (норма) корисності праці або витрат робочого часу;

tзап. -час запізнення робіт по відношенню до заздалегідь обумовленому терміну, tзап = 9 годин

Тф -весь відпрацьований робітником А (згідно табеля) робочий час в розглянутому місяці, Тф = 180 годин

Відношення tзап./Тф відображає собою міру безкорисної праці в загальній тривалості робочого часу.

Згідно вищенаведеним даним Ккіл.= 1- (9 / 180) = 1-0,05=0,95.

Це і є коефіцієнт, що характеризує кількість внесеної робітником А праці в комплекс виконаних у звітному місяці робот через відносний розмір його корисності. В абсолютному вигляді виміряний перший результат праці (її кількість) буде виглядати як добуток всього відпрацьованого за місяць часу ( Тф ) та ступеню його корисності (Ккіл.):

В кіл. = Тф* Ккіл = 180*0,95=171 г. (2).

Отже, кількість корисної праці, витраченої робітником А на виконання робіт, складає не 180 годин, а лише 171 годину. Саме цей робочий час, в принципі, враховується при виплаті йому заробітної платні.

Результат праці має два боки: кількісний та якісний. Модель оцінки результатів праці з позиції кількісного виміру ми розглянули, тепер перейдемо до моделі оцінки якості праці робітника.

Якість виконаної роботи вимірюється аналогічно, але вже характерним образом через втрати часу у споживача, які він зазнає при усунені помилок, браку або їх наслідків, зроблених виконавцем (тобто якоюсь попередньою ланкою в соціальному ланцюжку технологічного процесу).

Дійсно, навіть здана вчасно робота характеризує лише один бік конкретної праці виконавця та власне, один бік її споживчих якостей. Існує ще й інша, що відображує безпосередню здатність виготовленого продукту (роботи, завдання) задовольняти потребу, тобто бути придатним до вживання. Природно, якщо виготовлений продукт за своєю якістю цілком не придатний до вживання, весь витрачений на його виготовлення час виявляється безкорисним. Те саме можна сказати, якщо на виправлення помилки або браку в роботі, але вже іншим виконавцем, затрачено стільки ж часу, скільки і у виробника (виконавця). В такому випадку «змивається» весь результат праці останнього -він буде дорівнювати нулю.

Таким чином, час, втрачений (чи то проміжним споживачем, соціального ланцюга технологічного процесу, чи то кінцевим споживачем) при доведенні неякісної продукції до кондиції, стає головним вимірником другого результату праці (тому що визначає міру корисності робочого часу, затраченого виконавцем на виготовлення цієї продукції). Це можливо прослідити на наступному прикладі. Припустимо, що яке-небудь завдання робітник А виконав у встановлений термін та у повному обсязі, але не зовсім якісно, щоб потім довести його до стандарту якості, іншому робітнику (наприклад, начальнику) довелось витратити в сумі ще 18 годин. В цьому випадку втрати робочого часу у споживача (t втр.) склали 18 годин, що збільшили сукупні витрати часу і тим самим весь «згусток» конкретної праці робітників даного підприємства.

Відносний показник, що характеризує другий результат праці, визначимо з формули (кваліметричного модуля):

К якості =1- (tвтр. / Тф) = 1- (18/180) =0,9 (3)

Абсолютний показник якості праці в годинах корисно витраченого часу буде виглядати наступним чином:

Ояк = Тф * Кяк. = 180 * 0,90 = 162 г. (4)

Таким чином, абсолютний показник оцінки результатів праці робітника А складатиме:

Окіл+як= Тф * Ккіл * Кяк = 180 * 0,95 * 0,90 = 153,9 г. (5)

Інтерпретація обох результатів в такій інтегративній формі обумовлена, з одного боку, їх єдністю (як наслідок єдиної конкретної праці індивіда), з іншого боку, впливом цих результатів на один і той самий показник -загальна кількість витраченої праці, що виражена тривалістю робочого часу. Або, інакше кажучи, наявність єдиної порівняльної бази робить можливим виразити обидва показники у такому інтегративному вигляді (5).

Цілком очевидно, що і заробітну платню робітник А повинен отримувати не за табельні 180 годин, а за 153,9 г. корисно витраченого часу. При цьому цілком чітко видно, що якщо який-небудь з параметрів моделі (5) дорівнює нулю, результат праці за вихідний період також буде дорівнювати нулю. За відсутності витрат робочого часу у споживачів в наслідок порушення термінів (t зап = 0) и низької якості продукції (t втрат = 0) весь витрачений на виконання робіт виконавцем час буде корисним і повинний підлягати оплаті повністю.

Впровадження вищевказаної моделі кваліметричної оцінки праці робітників в систему стратегічного планування СТОВ «Лісне» дозволить в значній мірі покращити організацію праці робітників підприємства тому, що дозволить чітко визначити відповідальність на кожному етапі виробничого процесу на підприємстві.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Стратегічне планування - це одна з функцій управління, яка є процесом вибору цілей організації і шляхів їх досягнення. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських вирішень, функції організації, мотивації і контролю.

Об'єктом дослідження в роботі виступає СТОВ „Лісне”.

СТОВ „Лісне” займає такі позиції серед господарств Лутугинського району :

- друге місце по району по виробництву молока і м'яса, вирощуванню ВРХ;

- четверте місце по вирощуванню зернових і зернобобових в цілому та вирощуванню вівса;

- восьме місце по вирощуванню озимої пшениці;

- дев'яте місце по вирощуванню свиней;

- одинадцяте місце по вирощуванню ячменю.

Внутрішньогосподарське планування СТОВ „Лісне” слабо розвинуте, оскільки обсяги інформації, що використовується при формуванні планів, невеликі. Більшість рішень, що приймаються, стосуються незначної кількості осіб і дуже часто не оформлюються у вигляді складної системи планових документів (планів, проектів та програм), це є слідством невеликого розміру господарства та складним фінансовим станом. Планування в господарстві переважно короткострокове, стратегічне планування слабо розвинене. Господарство вносить перелік стратегій, закріплений у вигляді протоколу зборів засновників та пайщиків, або невеликого за обсягом плану. Прикладом перспективного планування в господарстві є зведений план „Розвитку агропромислового підприємства”, який складається на один рік і містить у собі такі розділи: рослинництво, тваринництво, механізація та електрифікація, основні засоби виробництва, затрати праці та потреби в робочій силі, економічні показники, соціальний розвиток колективу підприємства.

З стратегічної оцінки поточного планування господарства можна зробити загальний висновок, що з стратегічного погляду система поточного планування є досить ефективною і відповідає стратегічним цілям підприємства. Для покращення системи планування СТОВ „Лісне” необхідно: впроваджувати стратегічне планування на більш широкому рівні, а саме: розробляти плани на далеку перспективу, бізнес-планування (на коротший період), використовувати сучасні методи аналізу і стратегічного планування (наприклад: СВОТ - аналіз, матрицю БКГ), користуватися методами прогнозування, аналізувати зовнішнє оточення, використовувати методи розрахунку оптимального розподілу ресурсів (наприклад, земельних між посівними площами під культури), аналізувати тактичні плани і визначати оптимальну тактику по усім видам продукції (якщо аналізувати план виробництва), яка б відповідала стратегічним цілям господарства.

Життєвий цикл підприємства є таким: у 2000 - 2001 роках підприємство знаходилось на стадії народження, у 2002 році підприємство знаходилося на стадії росту, у 2003 році оминувши стадію стабільної зрілості (в наслідок несприятливих погодних умов, які привели до загибелі зернових) перейшло у кризовий стан, для 2004 року характерне покращення параметрів життєдіяльності і перехід до стадії росту, 2005 року характерна стадія зрілості, у 2006 році наявний спад доходу і зростання витрат на виробництво продукції, підприємство ще не досягло стадії можливого банкрутства, але за всіма ознаками може в майбутньому втратити платоспроможність.

Незмінність технологій, значне старіння техніки у поєднанні із зовнішніми факторами (зокрема несприятливими погодними умовами, диспаритет цін у АПК) призвели до кризи, яка з часом поглибилася і нині підприємство знаходиться на стадії кризи ліквідності.

СТОВ „Лісне” має ресурсний потенціал, тому є можливості для поліпшення фінансового стану шляхом використання ефективної стратегії.

Господарство має постійне коливання доходу від реалізації, в аграрних підприємствах таке явище зустрічається досить часто та пов'язано, як правило, з сезонністю та обсягами виробництва. Для СТОВ „Лісне” найбільш прийнятною є базова стратегія стабілізації в поєднанні з антикризовою стратегією максимізації прибутку. У господарства є можливості для продовження діяльності та реалізації своєї продукції. Конкуренція в галузі на досить високому рівні, але ринок мало забезпечений якісною продукцією. Тому за даних умов стратегічною метою СТОВ „Лісне” повинна бути максимізації прибутку через збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок росту ефективності виробництва, поліпшення якості продукції і зниження затрат. Стратегічним завданням підприємства є підвищення рівня ресурсного потенціалу; зниження витрат на одиницю продукції, пошук оптимальних каналів реалізації, закріплення партнерських зв'язків.

Розроблена продуктова стратегія встановлює такий перелік дій, які у перспективі треба виконати господарству для покращення свого фінансового стану у майбутньому:

1. Збільшити виробництво молока шляхом збільшення поголів'я корів більш високої продуктивності та підвищення надоїв з однієї корови за рахунок покращення умов утримання худоби. Дотримуватись оптимальної структури стада.

2. Підвищити ефективність вирощування зернових і соняшника шляхом дотримання усіх агротехнічних заходів, використання насіння елітних сортів, підвищення використання добрив.

3. Збільшити виробництво свинини шляхом збільшення поголів'я та його продуктивності за рахунок покращення умов утримання. Дотримуватись оптимальної структури стада.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева М..М. Планирование деятельности фирмы. М. : Финансы и статистика - 2001, - 248с.

2. Банникова Н. В., Особенности стратегического планирования аграрного производства // Достижения науки и техники АПК: журнал: М. - 2004. - №11 с. 15-16.

3. Банникова Н. В., Проблемы экономического планирования в сельскохозяйственных организациях // Достижения науки и техники АПК: журнал: М. - 2005 №4 с. 37-39.

4. Банникова Н. В., Стратегическое планирование: отношение специолистов и перспективы становления // Международный сельскохозяйственный журнал: журнал: 2005. №5. - с. 29-30.

5. Банникова Н. В., Стратегическое планирование развития сельскохозяйфственного предприятия // Аграрнная наука : журнал: М. - 2004. - №11 с. 2-3.

6. Васильченко Валентин.Олекесандрович. Антикризисне управління підприємством: Навчальний посібник. - К: ЦУЛ, 2003. - 428 с.

7. Василенко, Валентин Олександрович Стратегічне управління: Навчальний посібник - К.: ЦУЛ, 2003. - 396 с.

8. Велесько Е.И., Логвинов П.Г. Экономико - математичекое обосвание стратегического менеджмента// Менеджмент в России и за рубежом: журнал. - 2002. - №5 с. 68-79.

9. Вильданов У.С. , Файзулин Ф. С. Методические проблеми совершенствования системі планирования - Саратов: Издательство Університету, 1998.- 176с.

10. Виханский О.С., Наумов Л.И. Менеджмент, 2-е изд. - М.: Фирма Гагарина, 1996 - 528 с.

11. Володькина М.В. Стратегический менеджмент : Учебное пособие. - К. : Знання - Пресс, 2002. - 149 с.

12. Волкова, А. Стратегический бренд - менеджмент и капитализация организации // Маркетинг: журнал. - 2006 №5 с. 18-26.

13. Галищев, А., Эффективный маркетинг - менеджмент сельхозпредприятия // АПК: Экономика, Управление: М. - 2003. - № 7 С. 19 - 25.

14. Глівенко, С. В. Економічне прогнозування : Навчальний посібник - 2-е вид., перероб. і доп. - Суми : Університетська книга, 2001. - 207 с.

15. Господарський кодекс України № 436 - 1 У: zakon. rada. gov. ua. (24/04/07)

16. Дайновский Ю.А., Корягіна С.В. Фінансовий аналіз життєвого циклу підприємства// Фінанси України. - 2003. - №10. - С. 66-75.

17. Дробот В. Г., Толкач М. Г., прогнозування і планування агропромислового виробництва в ринкових умовах // Економіка АПК - 2002. - №6. - с. 11-15.

18. Ершов В.В. Стратегічне планування як інструмент регулювання економіки АПК // Молочна промисловість - 2002 -№8 - с. 9-10.

19. Закон України „Про основні заходи державної аграрної політики на період до 2015 року” від 18.10.2005 р. № 2982- ІV zakon. rada. gov. ua. (21/04/07)/

20. Завадський Й.С. Менеджмент. Т.2. - Киев: УФИМБ, 2002. - 640 С.

21. Земельний кодекс України zakon. rada. gov. ua. (18/04/07)

22. Ильин А.П. Планирование на предприятии. В 2-х частях. Ч-1 Стратегическое планирование: Учебное пособие. - МН.: ООО «Мисанта», 1998.-296с.

23. Ковальчук М. І. Стратегічний аналіз в сільському господарстві: Навчальний посібник - К.: 1997.- 225с.

24. Ковальчук М. І. Економічний аналіз в сільському господарстві: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К. : КНЕУ, 2002. - 282с.

25. Кодекс законів про працю України. zakon. rada. gov. ua. (3/04/07)

26. Конституція України 28 липень 1996. zakon. rada. gov. ua. (12/04/07)

27. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства. - К.: Знання, 2001. - 371с.

28. Коробейников О.П. , Кошев В.Ю., Трифонова А. А. Стратегическое поведение от разработки до реализации/ Стратегический менеджмент/ // Менеджмент в России и за рубежом ., 2002. - №3 с. 88-129.

29. Кочетков А.В. Планирование менеджмента производственных затрат в сельском хозяйстве: Научно-методическое пособие. - Луганск. Этолон - 2, 2002. - 108 с.

30. Кочетков А.В., Овчаренко Є.І. Новий підхід у плануванні менеджменту виробничіх витрат у сільському господарстві // Економіка АПК, 2002, №4, с. 77-81.

31. Лапин, А. П. Стратегическое управление современной организацией // Управление персоналом: журнал - 2005. - №22. - с. 64 -71.

32. Лахтіонова, Людмила Анатоліївна Фінансовий аналіз в сільському господарстві: Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2004. - 368с.

33. Липсиц И., Нещадин А., Эйкелъпаш А, Конкурентна стратегія фірми// Питання економіки. -1998. -№9. с.25-31.

34. Логибнов Стратегическая оценка текущего планирования // Менеджмент России и за рубежом :журнал: М., 2004 - №3. _ С. 35-45.

35. Любанова Т.П. Стратегическое планирование на предприятии: Учебное пособие - М. : ПРИОР, 2001 - 271с.

36. Люкшинов A.M. Стратегічний менеджмент: Навчальна допомога для вузів: - М: ЮНИТИ, 2000. - 430 с.

37. Максутова, Л.Г. Совершенствовать планирование в рыночной экономике// Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятия: журнал - 2006. - №7 с 56-57.

38. Матвієнко Наталія Миколаївна Методологія індикативного планування регіонального розвитку сільського господарства : Навчальний посібник - К. : Центр навчальної літератури, 2002. - 240 с.

39. Методические материалы 2-е изд. доп. / Манилового Г.Г. - М.: Финансы и статистика 1999. - 160с.

40. Методы и приемы стратегического планирования / А. Семкин // Иежународный сельскохозяйственный журнал: журнал .- 2006 №3. - с. 27- 28.

41. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів - К. : Центр навчальної літератури, 2004 - 336 с.

42. Наказ Міністерства аграрної політики України Про затвердження Програми "Зерно України 2005-2011" та організаційні заходи по проведенню збирання зернових культур, формування та функціонування зернового ринку урожаю 2004 року. zakon. rada. gov. ua. (24/04/07)

43. Наконечній С.І., Особливості використання економетричних методів у плануванні АПК : журнал - 2005. - №12. с. 25-32.

44. Наконечній Т.С., Про планування сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах // Економіка АПК - 2002. - №12. - с. 84-89.

45. Николаева, Татьяна. Прикладная проктологія // Бізнес:Газета украинской буржуазии. - 2006. - № 39. - с. 68-71.

46. Охріменко І.В., Планування виробничо-збутової діяльності сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК - 2004. - №7. - с.126-130.

47. Овчаренко Є.І. Планування виробничої діяльності в системі сільськогосподарського менеджменту: Автореферат 2004- 21с.

48. Осознать конкурентные преимущества. Стратегическое планирование в молочном животноводстве// Новое сельское хозяйство: журнал. 2006 № 2 с. 36- 38.

49. Осипенко, П. Наступний рік може стати збитковим для сільського господарства// Агро бізнес сьогодні: Газета підприємців АПК - 2006 - №18. - с. 14-15.

50. Пастухова В.В. Аналіз системи стратегічного керування підприємства: Методологічні аспекти // Фінанси України - 2001 -№ 10

51. Пастухова В, Стратегічне планування на підприємстві // Економіка України - 2001 - №11

52. Пашута М. Т. Прогнозування та програмування економічного та соціального розвитку : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів - К .: Центр навчальної літератури, 2004. - 210 с.

53. Саблук П.Г. Реформування й розвиток підприємств агропромислового виробництва, Київ, 2000. - 321 с.

54. Сахальский М.П. Деякі соціальні аспекти відродження сільського господарства // Економіка АПК, 2002 -№1. с. 28-36.

55. Селитков В.Н. Управление сельскохозяйственным предприятием: Практические рекомендации К.: ЦУЛ, 2006. - 240 с.

56. Семкин, А. Методы и приемы стратегического планирования // Международный сельскохозяйственный журнал: ж. - 2006. № 3 с. 27-28.

57. Семин А. Н., Особенности бизнес-планирования в системе АПК // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий: журнал. - 2003 № 8 с. 13-14.

58. Сіренко Н.М., Стратегічне планування антикризового розвитку сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК - 2006. - №2. - с. 48-53.

59. Смаль З. Модель вибору оптимальної стратегії діяльності сільськогосподарського підприємства в умовах невизначеного ринку/ Формування ринкової економіки України - Вип.. 6 : Навчальний посібник. - Львів : Інтереко, 2000. - с. 489-495.

60. Смаль З. Оптимальне управління виробництвом сільськогосподарської продукції/ Ефективність державного управління (регіональний аспект): Матеріали научно практичної конференції за міжнародною участю. - Львів : ЛФ УАДУ, 2000. - с. 140-142; Модель вибору оптимальної стратегії діяльності сільськогосподарського підприємств // Економіст. - 2001. - № 2. - с. 40-42.

61. Степаненко И. Х., Производственно-организационные аспекты совершенствования управления агропромышленным производством Украины // Экономика АПК. - 2004. № 9 - С. 19 - 22.

62. Стратегический менеджмент: Курс лекций/ В. Д. Маркова, С.А. Кузнецова. - М. ИНФРА - М; 2004 286 С.

63. Стратегическое планирование / Учебник / Уткин Э. А. - М. : Тандем, 1999 г.

64. Стратегическое финансовое планирование хозяйствующего субъекта / П. А. Фомин // Финансы и кредит: журнал: М., 2003 - №5 с. 52 - 58.

65. Стратегическое управление современной организацией // Управление персоналом: журнал.- 2004. - №17. с. 70-73.

66. Цивільний кодекс України. zakon. rada. gov. ua. (29/04/07)

67. Чеканский А. Н. Стратегический менеджмент - фундамент успешного бизнеса // Управление персоналом : журнал. - М., 2005 - № 4 с. 16-18.

68. Чигасов С.Г. Особенности стратегического планирования маркетинга в организациях учебно-курсовой сети АПК // Економика АПК - 2003. - №4. - с.72-77.

69. .Чечетов М., Жадан И, Удосконалювання керування державними корпоративними правами. Стратегічний напрямок ринкових перетворень в Україні // Економіка України- 2002 - №2. с. 34-50.

70. Швайка, Любов Андріївна Планування діяльності підприємств навчальний посібник - Львів. : Магнолія плюс, 2004 - 268 с.

71. Економічний розвиток України інституціональне та ресурсне забезпечення [Текст] : Монографія/ О.М. Алимов - К. : Об'єднаний інститут економіки УААН, 2005. - 542с.

72. Економіка розвитку: підручник /В. Сало. - Суми.: Університетська книга, 2004. - 592с.

73. Юринець З.В., Модель прогнозування виробництва сільськогосподарської продукції // Економіка АПК - 2003. - №11. - с.37 - 41.

Размещено на Allbest.ru