Шляхи вдосконалення антикризового управління на підприємстві ПАТ "Родос"

2011

2012

Формума для 2013 року

2013

Коефіцієнт зносу

0.67

0.67

ф. 1, р. 1012 / ф. 1, р. 1011

0.69

Коефіцієнт придатності

0.33

0.33

ф. 1, р. 1010 / ф. 1, р. 1011

0.31

Для забезпечення кращої роботи підприємства, якості продукції коефіцієнт придатності основних фондів має бути більшим за коефіцієнт зносу. У даному випадку спостерігається протилежно ситуація, знос устаткування зростає, а нові устаткування не вводяться на підприємстві.

Ліквідність підприємства відзначається його здатністю своєчасно та в повному обсязі розраховуватися своїми активами за довгостроковими та поточними зобов'язаннями. Інформаційним забезпеченням аналізу ліквідності підприємства є форма №1 «Баланс».

Через зміну статей балансу (звіт про фінансовий стан) та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) формули розрахунку подаються у таблиці 2.13.

Таблиця 2.13. Спосіб розрахунку показників ліквідності балансу

Стаття активу	Джерело інформації, форма №1	Джерело інформації, форма №1 для 2013 року	Стаття пасиву	Джерело інформації, форма №1	Джерело інформації, форма №1 для 2013 року
1. Найбільш ліквідні активи, А1	р. (220 +… + 250)	р. (1160 + 1165 + 1190)	1. Найбільш термінові зобов'язання, П1	р. (520 +… + 610)	р. (1615 + 1620 + 1621 + 1625 + 1630 + 1635 + 1660 + 1690)
2. Активи, що швидко реалізуються, А2	р. (150 +… + 210)*	р. (1125 + 1130 + 1135 + 1155)	2. Короткострокові пасиви, П2	р. (500 + 510)	р. (1600 + 1610)
3. Активи, що повільно реалізуються, А3	р. (100 +… + 140)	р. 1100	3. Довгострокові пасиви, П3	р. 480	р. 1595
4. Активи, що важко реалізуються А4	р. (080 + 270)	р. (1095 + 1170)	4. Постійні пасиви, П4	р. (380 + 430 + 630)	р. (1495 + 1665)

Як можна побачити, суттєво в балансі та звіті про фінансові результати нічого не змінилося, тільки скоротили кількість рдків.

У данному випадку перша умова не виконується у всех періодах, що досліджуються, що свідчить про те, що у підприємства поточна заборгованість переважає над грошовими коштами та короткостроковими фінансовими вкладами.

Виконання аналізу ліквідності підприємства починається із заповнення табл. 2.14, за даними якої визначається ліквідність балансу.

Таблиця 2.14. Розрахунок показників оцінки абсолютної ліквідності балансу

Стаття активу	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Нерівність	Стаття пасиву	2011 рік	2012 рік	2013 рік
				2011 рік	2012 рік	2013 рік
1. Найбільш ліквідні активи, А1	143	207	399	<	<	<	1. Найбільш термінові зобов'язання, П1	3202	3620	4876
2. Активи, що швидко реалізуються, А2	445	373	367	>	>	>	2. Короткострокові пасиви, П2	0	0	0
3. Активи, що повільно реалізуються, А3	4452	4864	5832	>	>	>	3. Довгострокові пасиви, П3	35	13.5	0
4. Активи, що важко реалізуються А4	3998	3975	3613	<	<	<	4. Постійні пасиви, П4	5802	5778	5335

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі умови: А1?П1, А2?П2, А3?П3, А4?П4.

Отже, можна зробити висновок, що баланс підприємства не є абсолютно ліквідним так як не виконується перша умова нерівності, тобто найбільш ліквідні активи менше найбільш термінових зобов'язань. Це означаю, що підприємство у короткостоковому періоді, при необхідності, не зможе розрахуватися зі своїми найбільш терміновими зобов'язаннями. Показники ліквідності балансу зображено на рис. 2.13, з якого видно, що перша умова нерівності не виконується - найбільш термінові зобов'язання переважають найбільш ліквідні активи.

Рис. 2.13. Показники ліквідності балансу підприємства за 2013 рік

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням всіх поточних активів з поточними зобов'язаннями і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Він показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Теоретичне значення даного показника - від 1,5 до 2. Розрахунок показників ліквідності представлен у табл. 2.15.

Коефіцієнт поточної ліквідності у данному випадку у всіх аналізованих періодах перевищує своє нормативне значення, що говорить про достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх поточних боргів. Також цей показник показує, скільки грошовох одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності розраховують за більш вузьким колом оборотних активів, коли з їх загальної величини віднімають найменш ліквідну їх частину - запаси. Орієнтовне значення показника - від 0,5 до 1.

Коефіцієнт швидкої ліквідності нище за своє нормативне значення і показує, що підприємство не може розрахуватися за своїми поточними боргами за рахунок своїх ліквідних активів.

Найбільш жорстким критерієм ліквідності виступає коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань. Він показує, яка частина короткострокової заборгованості може бути у випадку необхідності погашена негайно за рахунок найбільш ліквідних активів. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах 0,2 - 0,35.

Таблиця 2.15. Показники ліквідності підприємства у 2011-2013 роках

Показник	Джерело інформації, форма №1	Джерело інформації, форма №1	Нормати-вне значення	На кінець 2011	На кінець 2012	На кінець 2013
Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)		р. 1195 / р. 1695	1,5-2	1.57	1.45	1.29
Коефіцієнт швидкої ліквідності(Кшл)		р. (1195-1100) / 1695	0,7-0,8	0.14	0.18	0.16
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)		р. (1165 + 1160) / 1695	0,2-0,35	0.02	0.08	0.08
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (Квок)		р. (1495-1095) / 1195	немає	0.36	0.31	0.22
Власні оборотні кошти (ВОК)	ф. 1, р. 380 - ф. 1, р. 080	р. (1495-1095)	немає	1786.00	1823.00	1623.00
Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами (Кзвок)		р. (1495-1095) / 1100	не нижче 0,5	0.39	0.35	0.25
Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (Кманвок)		р. 1165 / (1495-1095)	зростання	0.03	0.19	0.27
Коефіцієнт покриття запасів (Кпокр.зап)		р. (1495-1095 + 1600 + 1615) / 1100	більше 1	0.60	0.69	0.69

Коефіцієнт абсолютної ліквідності не відповідіє своєму нормативному значенню та показує, що підприємство негайно за рахунок своїх грошових коштів може покрити 7%, 2% і 8% відповідно своїх боргів.

Динаміка коефіцієнтів ліквідності та їх співвідношення з нормативними значаннями показані на рис. 2.14.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним коштами показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Чим вище цей показник, тим вище платоспроможність і кредитоспроможність підприємства.

Цей показник немає чіткого нормативу. У даному випадку можна побачити, що цей показник не є достатнім бо за рахунок власних коштів підприємства фінансується у 2011 році - 36%, у 2012 році - 31%, у 2013 році - 22% оборотних активів підприємства.

Рис. 2.14. Коефіцієти ліквідності та їх співвідношення з нормативами

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами визначає, яка частина матеріальних запасів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Його значення рекомендується не нижче 0,5. Можна побачити, що цей показник є нижчим свого нормативного значення і тому є не достатнім.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів характеризує частку власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі абсолютно ліквідних активів - грошових коштів. Його зростання в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Цей показник у даному випадку зростає в динаміці і це свідчить про те, на підприємстві підвищуються абсолютно ліквідні активи.

Коефіцієнт покриття запасів показує співвідношення величини «нормальних» джерел покриття запасів до величини запасів. До таких джерел відносяться власні оборотні кошти, короткострокові банківські кредити та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Якщо значення показника менше за 1, то поточний фінансовий стан підприємства вважається нестійким. У нашому випадку цей показник менше 1, і говорить про те, що поточний фінансовий стан підприємства є не стійким.

2.3 Аналіз рентабельності та фінансової стійкості підприємства

Інформаційним забезпеченням аналізу рентабельності підприємства є форма №1 «Баланс» та форма №2 «Звіт про фінансові результати». Виконання аналізу рентабельності передбачає заповнення табл. 2.16.

Таблиця 2.16. Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

Показник	Джерело інформації	2011 рік	2012 рік	Джерело інформації для 2013 року	2013 рік
Коефіцієнт рентабельності капіталу		-0.03	-0.07	ф. 2, р. 2350 (2055) * *2 / ф. 1, р. (1900п + +1900к)	0.0194
Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності (Кр ОД)		0.01	0.04	ф. 2, р. 2190 (2195) / ф. 2, р. (2050 + 2150)	0.019
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Кр ВК)		-0.04	-0.11	ф. 2, р. 2350 (2355) * 2 / ф. 1, р. (1495п + 1495к + 1665 п + 1665к)	0.0346
Коефіцієнт рентабельності оборотних активів (Кр оа)		-0.05	-0.12	ф. 2, р. 2350 (2355) * 2 / ф. 1, р. (1195п + 1195к)	0.03
Коефіцієнт рентабельності позикового капіталу (Кр ПК)		-0.08	-0.18	ф. 2, р. 2350 (2355) * 2 / ф. 1, р. (1595 п + 1595к + 1695п + 1695к)	0.041
Коефіцієнт рентабельності необоротних активів (Кр ноа)		-0.06	-0.16	ф. 2, р. 2350 (2355) * 2 / ф. 1, р. (1095п + 1095к)	0.0548
Коефіцієнт рентабельності продаж		0.06	0.06	ф. 2, р. 2090 (2095) / ф. 2, р. 2000	0.091

Рентабельність демонструє ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та показує скільки гривень прибутку (валового, операційного, до оподаткування, чистого) приходиться на 1 грн. реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - активів, власного капіталу тощо. Показники рентабельності підприємства зображені на рис. 2.15.

Рис. 2.15. Динаміка показників рентабельності підприємства за 2011-2013 роки

Коефіцієнт рентабельності продаж та операційної діяльності мають додатнє значення, але знаходяться на низькому рівні, це викликано зниженням рівня валового прибутку. Рентабельність капіталу та активів мають від'мне значення у 2011-2012 роках, бо підприємство не отримувало прибутку і було збитковим, але у 2013 році чистий прибуток підприємства зріс, що викликало зростання коефіцієнтів рентабельності підприємства, що у свою чергу є позитивним моментом для підприємства. Як можна побачити, дане підприємство не є рентабельним через дуже малий прибуток, порівнюючи з собівартістю товарів. Ця ситуація є доволі загрозливою для фінансової діяльності підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується ступенем його фінансової незалежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Інформаційним забезпеченням аналізу фінансової стійкості підприємства є форма №1 «Баланс».

Виконання аналізу фінансової стійкості підприємства передбачає розрахунок абсолютних та відносних показників. В табл. 2.17 представлено абсолютні показники фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.17. Абсолютні показники фінансової стійкості

Показник	Джерело інформації (ф. №1) або формула для розрахунку	На кінець 2011	На кінець 2012	Джерело інформації (ф. №1) або формула для розрахунку	На кінець 2013
Постійні пасиви (ПП)	р. (380+430+630)	5901	5656	р. (1495 + 1660)	5015
Активи, що важно реалізуються (Авр)	р. (080+270)	4116	3834	р. (1095 + 1170)	3392
Власні обігові кошти (ВОК)	ПП - Авг	1785	1822	ПП - Авг	1623
Довгострокові зобов'язання (ДЗ)	р. 480	43	0	р. 1595	0
Наявність постійних та довгострокових пасивів для фінансування запасів	ВОК - ДЗ	1742	1822	ВОК - ДЗ	1623
Короткострокові кредити банків (КК)	р. (500 + 510)	0	0	р. (1600 + 1610)	0
Загальна сума основних джерел фінансування запасів	ВОК + Д З+ КК	1742	1822	ВОК + ДЗ + КК	1623
Запаси (З)	р. (100 + … + 140)	4558	5170	р. 1100	6494
Надлишок (нестача) власних обігових коштів	ВОК - З	-2773	-3348	ВОК - З	-4871
Надлишок (нестача) власних обігових коштів та довгострокових зобов'язань	ВОК + ДЗ - З	-2730	-3348	ВОК + ДЗ - З	-4871
Надлишок (нестача) основних джерел фінансування запасів	ВОК + ДЗ + КК - З	-2730	-3348	ВОК + ДЗ + КК - З	-4871

Як можна побачити, на підприємстві є нестача власних обігових коштів, довгострокових зобов'язаннь та основних джерел фінансування запасів. У табл. 2.18 представлені варіанти оцінки фінансової стійкості підприємства виходячи із приведених вище розрахунків. З огляду на це можна зробити висновок, що підприємство має кризовий фінансовий стан.

Таблиця 2.18. Дані для аналізу фінансового стану підприємства

Абсолютна фінансова стійкість	Нормальна фінансова стійкість	Нестійкий фінансовий стан	Кризовий фінансовий стан
ВОК - З ? 0	ВОК - З ‹ 0	ВОК - З ‹ 0	ВОК - З ‹ 0
ВОК + ДЗ - З ? 0	ВОК + ДЗ - З ? 0	ВОК + ДЗ - З ‹ 0	ВОК + ДЗ - З ‹ 0
ВОК + ДЗ + КК - З ? 0	ВОК + ДЗ + КК - З ? 0	ВОК + ДЗ + КК - З ? 0	ВОК + ДЗ + КК - З ‹ 0
{1,1,1}	{0,1,1}	{0,0,1}	{0,0,0}

Абсолютна фінансова стійкість характеризується тим, що підприємство своєчасно виконує всі розрахунки, водночас у нього залишаються грошові кошти для закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, тобто для забезпечення наступного виробничого процесу матеріальними ресурсами.

В табл. 2.19 представлено відносні показники фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.19. Розрахунок відносних показників фінансової стійкості

Показник	Джерело інформації, ф. №1	Рекомен-доване значення	кінець 2011 року	кінець 2012 року	Джерело інформації, ф. №1 для 2013 р.	кінець 2013 року
Коефіцієнт автономії	р. 380 / 640	0,5, збільш.	0.65	0.58	р. 1495 / 1900	0.47
Коефіцієнт фінансової залежності	р. 640 / 380	2, зменш.	1.55	1.72	р. 1900 / 1495	2.14
Коефіцієнт фінансового ризику	р. (640 - 380) / 380	0,5, крит. 1	0.55	0.72	р. (1900-1495) / 380	1.14
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	р. (380 - 080) / 380	0, збільш.	0.30	0.32	р. (1495-1095) / 1495	0.32
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	р. 480 / 080	-	0.01	0.00	р. 1595 / 1095	0.00
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів	р. 480 / (380 + 480)	0.4	0.007	0.000	р. 1595 / (1495 + 1595)	0.00
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел	р. 380 / (380 + 480)	0.6	0.993	1.00	р. 1495 / (1495 + 1595)	1.00

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки воно має можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином., критичне значення коефіцієнта автономії повинне складати 0,5.

Коефіцієнт автономії у данного підприємства у динаміці зменшується. У 2010-1012 роках показник перевищував нормативне значення, але у 2013 році коефіцієнт автономії знизився, що означає не високу стійкість та залежність цього підприємства від інших субєктів господарювання.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. Цей показник у даному випадку зростає, але у 2010-2012 показник є меншим за граничне значення, а у 2013 році він перевищує гранично допустиме значення і свідчить про втрату фінансової незалежності підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення 0,5, критичне значення 1.

Коефіцієнт фінансового ризику у динаміці зростає, зростає відсоток позикових коштів у вартості майна підприємства. Можна побачити, що у 2010 році на 1 грн. власних коштів припадає 0.24 грн. залучених, у 2011 році - 0.55 грн., у 2012 році - 0.72 грн., а у 2013 році - вже 1,14 грн.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу знаходиться у обігу, тобто в тій формі, яка діє можливість вільно маневрувати цими коштами, а яка - капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використання власних коштів необхідно, щоб коефіцієнт маневреності був достатньо високим. Позитивним буде незначне зростання даного коефіцієнту в динаміці. Для визначення його оптимального значення необхідно даний показник по конкретному підприємству порівняти з його середнім значенням по галузі або у конкурентів. Точно сказати щодо цього коефіцієнта наразі неможливо, бо немає середнього показника по галузі. Показник у динаміці змінюється, але не суттєво.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів підприємства профінансована зовнішніми інвесторами. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

Динаміка показників фінансової стійкості зображено на рис. 2.16.

Рис. 2.16. Динаміка показників фінансової стійкості за 2011-2013 роки

Коефіцієнт структури покриття у даному випадку зменшується у динаміці, а у 2012-2013 роках цей показник дорівнює нулю. Це свідчить про відсутність залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт довгострокового залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих вкладень у сумі дають 1 і характеризують структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобов'язань. Зростання коефіцієнту довгострокового залучення коштів в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство все у більшій мірі залежить від зовнішніх факторів.

З проведеного аналізу видно, що підприємство є не стійким та залежить від зовнішніх кредиторів. Але підприємство не має запозичень довгострокового характеру, що свідчить про те, що підприємство не використовує зовнішні інвестиції для розвитку своєї діяльності.

Отже, при проведенні фінансового аналізу результатів господарської діяльності підприємства за три досліджувані періоди 2011-2013 року було встановлено, но на підприємстві не розвинутий фінансовий менеджмент. Це підтверджується недостатнім управлінням забаогованість підприємства, зростанням кредиторської заборгованості, переважанням поточних зобов'язань над довгостроковими, що знижують фінансову стійкість, фінансову незалежність підприємства.

Застаріле, зношене обладнання наносить додаткові фінансові витрати через потреби в частому ремонті, зростанні собівартості виготовленої продукції та не можливість її зменшення, не знижуючи якості продукції, знижує конкурентоспроможність продукції підприємства, а також є небезпечною для життя та здоров'я працівників, та підвищує ризик виникнення надзвичайних обставин на виробництві.

Коефіцієнти рентабельності, фінансової стійкості, фінансового ризику не відповідають своїм нормативним значенням, що доводить кризовий стан підприємства. Воно не є ліквідним, та баланс не є абсолютно ліквідним. Показники рентабельності є не великими, але мають тенденцію до злільшення, через появи чистого прибутку.

Отже, необхідно застосовувати методи антикризового управління.



3. Шляхи вдосконалення антикризового управління на підприємстві ПАТ «РОДОС»

3.1 Оцінки ризику банкрутства підприємства

Практика більшості країн показує, що однією з ключових елементів сучасної системи банкрутства служить наявність спеціальної урядової установи. Воно здатне контролювати дії відповідного законодавства і надавати рекомендації стосовно дій уряду у цій галузі. Зазвичай, компетенція і функції державні органи з питань банкрутства встановлено законом, а у багатьох країнах вони теж мають специфічні особливості. Так, державні органи країн Європейського Союзу мають повноваження подавати до Суду запити щодо постанов про тлумачення положень Європейської конвенції з питань банкрутства.

У Великобританії цю роль виконує Служба неспроможності, що входить у систему Міністерства торгівлі і промисловості, і яка налічує одну тисячу вісімсот постійних співробітників. Функції цієї Служба такі [21]:

1) ліцензування фахівців із банкрутства, контролю над процесом видачі цих ліцензій і поза діяльністю арбітражних і конкурсних керуючих;

2) здійснення функцій конкурсного керуючих у разі нестачі активів у підприємства-банкрута на оплату конкурсного керуючих у складі незалежних професіоналів;

3) виявлення ймовірних причин банкрутства боржника і понесених їм збитків;

4) виявлення причини заявления про його банкрутство директорами боржника;

5) перевірка документації будь-якої компанії у разі надходження скарг від клієнтів, партнерів, чи громадськості;

6) розпорядження неблагополучним компаніям пройти процедуру аудиторської перевірки та призначення певних аудиторів з допомогою компанії;

7) домагатися ліквідації будь-якої компанії, у разі, якщо Служба неспроможності доходить висновку, що це відповідає інтересам суспільства (до таких випадків припадає приблизно 1% всіх банкрутств у Великобританії - кілька сотень випадків на рік);

8) порушувати у суді справи по судовому переслідуванні боржників.

Багаторічний має досвід державного регулювання банкрутств існує у Сполучені Штатах Америки. З 1934 року роль державного органу з неспроможності почала виконувати Комісія з бірж і цінних паперів (КБЦП) Уряду США. Функції КБЦП [21]:

1) контролювати та забезпечувати адекватність заяви підприємства-боржника про свой фінансовий стан і наявность активів;

2) виступати проти затвердження судом плану реорганізації за мотивами зловживань з боку боржника.

У Австралії державним органом з питань банкрутства є державна Комісія із корпоративних справ, вона має повноваження:

1) аналізувати фінансове становище підприємств, які піддаються процедурам неспроможності;

2) забезпечувати адекватність інформації про боржника;

3) робити висновки про рівень відповідальності директорів боржника за доведенням підприємства до банкрутства;

4) звільнити винних директорів самостійно, або клопотати про таке звільнення.

У цілому нині, добровільне позасудове врегулювання проблем між боржником і кредиторами використовується повсюдно, хоча це лише заохочується, але й не нав'язується.

В Україні функціонує Державний орган з питань банкрутства [27], який є підрозділом Міністерства Юстицій Україні. Він вконує такі завдання [1]:

1) сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків;

2) організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

3) установлює вимоги для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

4) формує Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України;

5) здійснює ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює форму подання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;

6) установлює порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства і організовує проведення такого аналізу при порушенні проваджень у справах про банкрутство державних підприємств і підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків;

7) установлює типові форми плану санації і мирової угоди, перелік майна, яке включається до ліквідаційної маси у справах про банкрутство;

8) готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

9) готує та затверджує типові документи щодо проведення процедур банкрутства, методичні рекомендації.

Порівнюючи досвід провідних країн світу та України, можна сказати, що в

Україні, так само, як і в інших приведених вище країнах, утворений спеціальний орган, яких веде реєстри, організовує роботу щодо підприємства-боржника у сфері антикризового управління, але можна побачити, що комперенція даного органу в Україні є меншою, на нього покадені лише базові функції управління, а контретні функції по окремому підприємству залишається поза його компетенції, такі, як можливість подавати позови до суду щодо підприємства-боржника, він е контролює порядок проведення оцінки фінансового стану проблемних підприємств, не контролює виконання заходів щодо певного підприємства тощо. Ці відмінності, які полягають у відосолення органу з питань банкрутства від реального стану конкретніх підприємств викликає проблему неадекватних заходів, які пропонуються та недосконалою законодавчою базою з цих питань.

Можна зробити пропозицію, та запропонувати розширити повноваження Державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів і додати ще такі функції та повноваження:

1) право законодавчої ініціативи;

2) право надавати підприємству іншого аудитора або арбітражного керуючого;

3) вимагати від проблемного підприємства його фінансової звітності та можливість надавати певні рекомендації та контролювати іх запровадження;

4) домовлятися з кредиторами про реструкруризацію боргу, зміну умов кредитування тощо;

5) вдосконалити та зробити більш серйозною відповідальність за навмисне, фіктивне банкрутство.

Існує багато способів оцінки якості фінансового стану підприємства та ймовірності ризику банкрутства. Для України іноді важко застосувати зарубіжні методи оцінки або іх результат буде не адекватний та не показувати реального становища підприємства. Такі незбіги відбуваються через різне становище в країні, різні методи управління підприємством та вимоги до його функціонування.

Можна навести зарубіжний (російський) спосіб оцінки загрозливості фінансового стану підприємства за допомогою оцінки його платостроможності. Він є досить прийнятним для українського підприємства через подібність системи функціонування підприємства.

Методика прогнозування банкрутства Федеральної служби по фінансовому оздоровленню та банкрутству Росії була прийнята ще у 1994 році. Ця методика має певні недолікі, по-перше, нормативні значення коефіцієнтів, по яким робиться висновок щодо платоспроможності підприємства, завищені, та не відпоідають сучаснії ситуації, по-друге, нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності єдине для всих підприємств, а це означає, що не врахованігалузеві особливості суб'єктів господарювання.

Платоспроможність підприємства виявляється наступним способом [15]:

1) визначення коефіцієнта поточної ліквідності на початок та на кінець року (К_пл.п та К_пл.к. відповідно).

2) визначення коефіцієнка забезпеченості оборотними коштами (К_вок).

3) Якщо один або обидва коефіцієнта не відповідають нормі (К_пл ? 2; К_вок ? 0,1), баланс визнається незадовільним та розраховується коефіцієнт можливого повернення платоспроможності на протязі 6 місяців:



К_відн. = [К_пл.к. + 6 / 12 * (К_пл.к - К_пл.п.)] / 2 ? 1, (3.2)

де К_відн - коефіцієнт відновлення платоспроможності.

4) якщо структура баланса визнана задовільною (коефіцієнти відповідають нормативним значенням), проводиться розрахунок коефіцієнта втрати платоспроможності на протязі 3 місяців:

К_втр. = [К_пл.к. + 3 / 12 * (К_пл.к - К_пл.п.)] / 2 ? 1, (3.3)

де К_втр. - коефіцієнт втрати платоспроможності

Розрахунок виявлення платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт поточної ліквідності на початок 2013 року дорівнював 1,45, а на кінець 2013 року - 1,29. Тобто, поточна ліквідність підприємства знижується і цей показник не відповідає нормативному значенню, який знаходиться у рамках 1,5-2. Отже, будемо розраховувати коефіцієнт можливого повернення платоспроможності.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами у 2013 році дорівнював 0,22, і це значення відповідає нормативу цього показника.

Коефіцієнт можливого повернення платоспроможності:

К_відн. = [1,29 + 6 / 12 * (1,29 - 1,45)] / 2 = 0,605

У данному випадку коефіцієнт втрати платоспроможності має значення менше за одиницю, що свідчить про наявність тенденції втрати платоспроможності протягом наступних шести місяців.

При проведенні цього розрахунку можна сказати, що це підприємство має ризик втрати платоспроможності.

Для розрахунку рівня ризику банкрутства використовуємо зарубіжну п'ятифакторну модель Альтмана. Формула розрахунку має вигляд:

Z=1,2*X₁+1,4*X₂+3,3*X₃+0,6*X₄+0,999*X₅ (3.4)



В моделі Альтмана фактор X₁ характеризує певною мірою ліквідність балансу; Х₂, Х₃, - рентабельність активів; X₄ - структуру капіталу; Х₅ - оборотність активів.

Значення Z-показника: якщо він дорівнює 1,80 і менше, то є дуже висока ймовірність банкрутства, якщо від 1,81 до 2,70, то висока, якщо від 2,71 до 2,90, існує ймовірність банкротства, якщо 2,91 і вище, то є дуже низька ймовірність банкротства. Розрахунок п'ятифакторної моделі Альтмана представлено у таблиці 3.20.

Таблиця 2.20. Розрахунок ймовірності банкрутства

Показник та джерело	2011 рік	2012 рік	Показник та джерело для 2013 року	2013 рік
X1 = (ф. 1, р. 260 - р. 620) / ф. 1, р. 280	0.203	0.194	X1 = (ф. 1, р. 1195 - р. 1695) / ф. 1, р. 1300	0.169
Х2 = ф. 2, р. 220 / ф. 1, р. 280	-0.027	-0.068	Х2 = ф. 2, р. 2350 (2355) / ф. 1, р. 1300	0.021
Х3 = ф. 2, р. 170 / ф. 1, р. 280	-0.021	-0.064	Х3 = ф. 2, р. 2290 (2295) / ф. 1, р. 1300	0.029
Х4 = ф. 1, р. 380 / (ф. 1, р. 480 +р. 620)	1.792	1.590	Х4 = ф. 1, р. 1495 / (ф. 1, р. 1595 + р. 1695)	1.094
Х5 = ф. 2, р. 035 / ф. 1, р. 280	2.130	1.680	Х5 = ф. 2, р. 2000 / ф. 1, р. 1300	1.620
Z=1,2*X1+1,4*X2+3,3*X3+0,6*X4+0,999*X5	3.34	2.56	Z=1,2*X1+1,4*X2+3,3*X3+0,6*X4+0,999*X5	2.60

З проведеного аналізу видно, що ліквідність балансу підприємства, рентабельність та оборотність його активів знаходяться на низькому рівні, та зменщуються, що в свою чергу спричинило те, що у 2011 році було дуже низька ймовірність банкротства, а вже у 2012-2013 роках ця ймовірність зроста і стала високою. Тобто є загроза втрати незалежності, платоспроможності підприємства, що в майбутньому може спричинити його банкрутство.

Точність моделі становить 95% для прогнозування банкрутства за один рік і 83% для прогнозування за два роки, яка знижується зі зростанням горизинту прогнозування. Для пояснення цієї моделі доцільно побудувати прогноз рівня рентабельності на наступні за поточним три роки (Рис. 3.17).

Для того, щоб оцінити перспективу діяльності підприємства, будуємо прогноз рівня ймовірності банкрутства за допомогою лінії тренда. Хоча такий прогноз є недосконалим та не враховує багато факторів, що впливають на діяльність підприємства, його можна використовувати як сигнал до того, що треба щось змінювати, впроваджувати нове устаткування, технології, або йти з ринку.

Рис. 3.17. Прогноз рівня ймовірності банкрутства підприємства

Як можна побачити, ймовірність банкрутства з роками тільки зростає і у 2015-2016 роках цій показник може опинитисяна критичному рівні. Зростання фінансової залежності та фінансового ризику спричинило те, що підприємство не повертає свою кредиторську заборговоність за товари, роботи та послуги, що в свою чергу знижує фінансову стійкість підприємства.

Дослідження фахівців зводяться до того, що модель Альтмана не може у повній мірі продемонструвати фінансовий стан та рівень ймовірності банкрутства на відчизняних підприємствах, ця модель є не адаптованою для українських підприємств. Модель Альтмана може використовуватись для простеженні майбутньої можливої динаміки рівня ймовірності банкротства, але не може бути використана для оцінки данного показника. Для цього доцільно використовувати й інші моделі, які є більш адаптовані до українсоких підприємств і точніше ілюструют ситуацію, яка виникла, або може виникнути на підприємстві.

З огляду на це доцільно буде застосувати моделі Терещенка та Зайцевої для того, щоб нащі майбутні висновки мали реальне та обгрунтоване визначення.

Для оцінки ризики банкрутства скористаємося моделлю вітчизняного економіста Терещенко. Це є універсальна дискримінантна функція, яка є найбільш оптимальною для діагностики ризику банкрутств українських підприємств, оскільки вона враховує всі складові фінансового стану: ліквідність, прибутковість, оборотність, структуру майна, капіталу тощо. Вірогідність банкрутства підприємства моделі оцінюється такими значенням Z_Тnn: менше 0 - напівбанкрут, від 0 до 1 - загрожує банкрутство, якщо не здійснити санацію, від 1 до 2 - фінансова стійкість порушилась, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство не загрожує, більше 2 - вважається фінансово стійким, банкрутство не загрожує. Розрахунок моделі Терещенка представлено у таблиці 3.21.

Таблиця 3.21. Прогнозування ймовірності банкрутства по моделі Терещенка

Джерело інформації	Джерело інформації для 2013 року	2011 рік	2012 рік	2013 рік
A = р. 010 (ф. 2) / р. 620 (ф. 1)	A = р. 2000 (ф. 2) / р. 1695 (ф. 1)	0.602	0.438	0.339
B = р. 640 (ф. 1) / р. 620 (ф. 1)	B = р. 1900 (ф. 1) / р. 1695 (ф. 1)	2.823	2.602	2.393
C = р. 220 (ф. 2) / р. 640 (ф. 1)	C = р. 2350 (ф. 2) / р. 1900 (ф. 1)	-0.027	-0.068	0.019
D = р. 220 (ф. 2) / р. 010 (ф. 2)	D = р. 2350 (ф. 2) / р. 2000 (ф. 2)	-0.013	-0.040	0.012
E = р. 100 (ф. 1) / р. 010 (ф. 2)	E = р. 1100 (ф. 1) / р. 2000 (ф. 2)	0.106	0.134	0.353
F = р. 010 (ф. 2) / р. 640 (ф. 1)	F = р. 2000 (ф. 2) / р. 1900 (ф. 1)	2.131	1.683	1.618
Ztnn = 1.5*A + 0.08*B + 10*C + 5*D + 0.3*E + 0.1*F	1.038	0.191	1.221

При проведенні розрахунків було встановлено, що є ймовірність банкрутства для даного підприємства, тобто порушена фінансова стійкість. Відсутність прибутку на підприємстві у 2011-2012 роках робить його фінансовий стан досить загрозливим, у 2013 році з'являється прибуток, але його недостатньо для того, щоб вважати фінансовий стан стійким. За проведеними розрахунками доцільно побудувати рисунок-діаграму для точнішого та нагляднішого представлення даних (Рис. 3.18). Для того, щоб подивитись майбутню можливу динаміку рівня ризику банкротства на даному підприємстві будуємо лінію тренду, яка показує, що у підприємства є високий ризик банкротства у майбутні два роки, якщо воно не застосує методи антикризового управління.

Рис. 3.18. Показник ймовірності банкрутства Терещенка та його трендовий прогноз

Розрахуємо також модель прогнозування ймовірності настання банкрутства О.П. Зайцевої. За допомогою кореляційного та багатовимірного факторного аналізу було встановлено, що найбільшу роль у зміні фінансового стану виробничих підприємств відіграють показники, які використані в шестифакторній математичній моделі О.П. Зайцевої. Розрахунок моделі Зайцевої представлено у таблиці 3.22.

Таблиця 3.22. Прогнозування ймовірності банкрутства по моделі О.П. Зайцевої

Джерело інформації	Джерело інформації для 2013 року	2011 рік	2012 рік	2013 рік
Х1 = р. 225 (ф. 2)/р. 380 (ф. 1)	Х1 = р. 2355 (ф. 2)/р. 1495 (ф. 1)	-0.042	-0.111	0.000
Х2 = р. (530 +…600) (ф. 1) // р. (170+…210) (ф. 1)	Х2 = р. (1610+…1635) (ф. 1) / р. (1130+…1155) (ф. 1)	6.823	5.138	7.390
Х3 = р. 620 (ф. 1) / р. (220+…240) (ф. 1)	Х3 = р. 1695 (ф. 1) // р. (1160+1165) (ф. 1)	51.306	12.009	12.551
Х4 = р. 225 (ф. 2) / р. 010 (ф. 2)	Х4 = р. 2355 (ф. 2) /р. 2000 (ф. 2)	-0.013	-0.040	0.000
Х5 = р. (480+620) (ф. 1) /р. 380 (ф. 1)	Х5 = р. (1595+1695) (ф. 1) / р. 1495 (ф. 1)	0.558	0.629	0.406
Х6 = р. 640 (ф. 1) / р. 010 (ф. 2)	Х6 = р. 1900 (ф. 1) /р. 2000 (ф. 2)	0.469	0.594	0.618
Кфакт = 0,25*Х1 + 0,1*Х2 + 0,2*Х3 + 0,25*Х4 + 0,1*Х5 ++ 0,1*Х6	0.742	0.584	0.841
Кнорма= 0,25*Х1 + 0,1*Х2 + 0,2*Х3 + 0,25*Х4 ++ 0,1* Х5 + 0,1*Х 6 (минулого періоду)	0.736	0.572	0.839

Якщо розрахований фактичний комплексний коефіцієнт більше нормативного К_факт > К_норма, то ймовірність банкрутства велика, а якщо менше-то ймовірність банкрутства мала.

З розрахунку видно, що дана нерівність показує, що фактичний комплексний коефіцієнт більше нормативного, що і є ознакою того, що є великий ризик настання банкрутства на даному підприємстві. Для того, щоб продемонструвати динаміку та прогноз фактичного та нормативного комплексних коефіцієнтів побудуємо графік з лінією тренда (Рис. 3.19).

Рис. 3.19. Прогноз динаміки фактичного та нормативного комплексних коефіцієнтів моделі Зайцевої

З даного прогнозу видно, що у 2014 році ймовірність банкротства знижується, бо нормативний показник перевищить фактичний, а вже у 2015-2016 роках очікується зростання ризику виникнення банкротства підприємства.

Отже з проведених у розділі розрахунків та аналізу видно, підприємство має загрозливий фінансовий стан. Показники ліквідності та платоспроможності не відповідають своїм нормативним значенням, рентабельність або взагалі відсутня, або знаходиться на дуже низькому рівні. Коефіцієнти фінансової залежності та фінансового ризику не відповідають нормативам, та мають негативну тенденцію. При проведенні аналізу фінансової стійкості встановлено, що підприємство має кризовий фінансовий стан.

З огляду на це можно сказати, що підприємству необхідно приймати запобіжні заходи для покращення ситуації підприємства, підвищення рентабельності діяльності, ліквідності активів та відвищення фінансової стійкості підприємства. Підприємство потребує швидкого реагування та впроваждення методів антикризового менеджменту.

3.3 Вдосконалення та застовування методів антикризового управління на підприємстві

Проведений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства підтвердив те, що підприємство знаходиться в кризовому становищі і якщо в найближчий час не буде змінене традиційне управління на антикризове, підприємство в найближчі роки може збанкрутувати. З метою запобігання цих наслідків ми пропонуємо впровадити на підприємстві заходи антикризового управління.

З метою ефективного впровадження антикризових заходів необхідно визначити суб'єктів відповідальності.

Ефективність реалізації стратегії антикризового управління можна підвищити шляхом розробки комплексної антикризової програми. Її розробка та реалізація має спиратися на власні сили та можливості або залучати стороннього інвестора (санатора), здійснювати контроль над процесом її реалізації; розробляти та впроваджувати систему запобігання кризовим явищам у майбутньому.

Антикризова програма діяльності підприємства - це система комплексних заходів по виходу підприємства з кризи, яка передбачає пом'якшення, попередження чи подолання негативних тенденцій розвитку підприємства [33]. Для ефективного вирішення поставлених завдань програма антикризового управління повинна складатися з заходів, розроблених в рамках наступних напрямків: маркетингова політика, управління персоналом, фінансове управління, інвестиційна політика та організаційне управління і операційний менеджмент. Реалізація антикризової програми потребує узгодження та координації дій всіх перерахованих вище напрямів. Ефективне і одночасне впровадження заходів в рамках таких напрямків як маркетингова політика, управління персоналом, фінансове управління, інвестиційна політика та організаційне управління і операційний менеджмент дозволить вивести підприємство зі стану кризи та забезпечить його фінансове оздоровлення.

Аналізуючи дане підприємство видно, що воно відчуває нестачу коштів та потребує додаткових інвестицій у діяльність для можливості виходу із кризового становища. Для даного підприємства було обрано такий захід антикризового реагування як інвестиційне кредитування.

Під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу та структури інвестицій для фінансування проекту, а саме [16]:

1) яким має бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво;

2) яким чином у перспективі буде формуватися основний та обіговий капітал;

3) яким має бути співвідношення власного, акціонерного та позичкового капіталу;

4) при якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту доходи від його реалізації будуть найбільшими.

Найчастіше для вирішення цих проблем використовують ефект фінансового важеля (левереджу). Структура інвестиційного капіталу пов'язана із співвідношенням боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має підприємство, тим вищий її фінансовий левередж. Крім того, у тих випадках, коли ставка щорічних фінансових вигод від інвестицій, що здійснюються із залученням позичкових коштів, перевищує процент за кредит, левередж є позитивним. Якщо доходність з інвестицій не перевищує процент за позичковим коштам, левередж є негативним. У випадках коли інвестиції приносять доход, рівний проценту за кредит, левередж є нейтральним.

Іншими словами, беручи в борг, інвестор отримує вищі доходи, поки віддача від позичених коштів більша за процент, який треба сплатити за ці кошти. Такий ріст чистих доходів на акцію називається фінансовим леверіджом. Властивість фінансового левереджу (важелю) заключается у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит.

Ідею фінансового важелю формально можна представити за такими формулами, використавши такі економічні компоненти:

Пr - чистий прибуток;

Е - власний капітал;

В-довгострокова заборгованість;

і - відсотки з довгострокової заборгованості (візьмемо відсоткову ставку Укрсіббанка для довгострокового кредиту; і = 16,9%);

R - ставка доходности власного капіталу;

r - ставка доходності інвестованого капіталу: власний капітал + довгостроково заборгованість (візьмемо для розрахунку умовну дохідність r = 20%).

Далі визначимо ставку доходності власного капіталу:

R = Пr/ E (3.5)

R = 198 / 5015 = 0,039 - ставка доходності власного капіталу при умові того, що підприємство не узяло кредит.

Чистий прибуток представимо через його складові:

Пr = (E + B) * r - B * і, (3.6)

де (E + B) * r - прибуток на всю суму інвестованого капіталу;

(B * i) - процентні платежі за непогашені частки довгострокового боргу з урахуванням податку.

Пr = (5015 + 350) * 0,2 - 350 * 0,169 = 1013,85 (тис. грн) - чистий прибуток підприємства після інвестування позичених коштів в виробництво.

350 тис. грн. - сума кредиту, який необхідний та можливий (з огляду на фінансовий стан) для підприємства

R = 1013,85 / 5015 = 0,2 - ставка доходності власного капіталу при умові того, що підприємство узяло кредит.

Відповідно формулу ставки доходності власного капіталу представимо у такому вигляді:

R = [(E + B) * R ? B * i] / E = r + (B / E) * (R ? i) (3.7)

R = [(5015 + 0) * 0,039 ? 0 * 0,169] / 5015 = 0,2 + (0 / 5015) * (0,039 - 0,169)

0,039 = 0,039 < 0,07

При умові, що підприємство не має довгострокової заборгованості, ефект фінансового левереджу не виконується, тобто в результаті цього виразу ми отримаємо нерівність. Фінансовий левередж при умові того, що підприємство узяло кредит:

R = [(5015 + 350) * 0,2 - 350 * 0,169] / 5015 = 0,2 + (350 / 5015) * (0,2 - 0,169)

0,2 = 0,2 = 0,2

У даному випадку ефект фінансового важеля виконується. Тобто, при умові отримання кредиту доходність власного капіталу буде зростати. Вираз показує ефект важеля, який представлений позитивною величиною - другим доданком, тобто відношенням позичкового капіталу та власного капіталу помноженого на різницю між прибутком від чистих активів і вартістю оплачених процентів по кредитам з урахуванням податку. Таким чином, завдяки залученим коштам (В) доходність власного капіталу швидко росте при умові, що r > i.

Якщо частка боргу у структурі капіталу збільшується, то ставка доходності власного капіталу росте, бо в кожному випадку доходність інвестицій перевищує вартість сплачених банку відсотків. Враховуючи інтереси власників компанії, підприємствам необхідно мати реальну можливість оптимізації структури капіталу інвестиційного проекту за рахунок вибору такого її варіанта, при якому досягається максимальний рівень ефективності використання власних коштів та мінімізується фінансовий ризик.

У розрахунках застосовується безрискова ставка рентабельності на фінансовому ринку - це номінальна відсоткова ставка за короткостроковими державними цінними бумагами, котра у свою чергу є сумою двох складників - реальної відсоткової ставки та поправки на інфляцію (індекс інфляції).

За даними Національного Банку України [28] реальна відсоткова ставка в Україні дорівнює 6,5%, згідно з дaними Міністерства фінансів [26], індекс інфляції дорівнює 0,6. Отже, безризикова стака рентабельності дорівнює 7,1%.

Таблиця 3.23. Оцінка оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту

Показники	Структура капіталу, % (ЗК/ВК)
	0/100	20/80	40/60	50/50	60/40	80/20	100/0
1) Потреба в капіталі з усіх джерел фінансування, тис. грн.	350	350	350	350	350	350	350
2) Величина власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій, тис. грн.	350	280	210	175	140	70	-
3) Величина позичкового капіталу, направленого на фінансування інвестицій. тис. грн	-	70	140	175	210	280	350
4) Безрискова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коеф.	0.071	0.071	0.071	0.071	0.071	0.071	0.071
5) Середня ставка відсотку за позичкові кошти фінансування, коеф.	0.169	0.169	0.169	0.169	0.169	0.169	0.169
6) Річна величина проектного прибутку до оподаткування і виплати відсотків, тис. грн.	293	293	293	293	293	293	293
7) Ставки податку і інших відрахувань з прибутку, коеф.	0.19	0.19	0.19	0.19	0.19	0.19	0.19
Аналітичні показники
8) Рентабельність власного капіталу ([стр. 6 - стр. 5 х стр. 3] х [1 - стр. 7]/стр. 2), коеф.	0.837	1.011	1.303	1.536	1.885	3.63	-
9) Рівень фінансового ризику (стр. 5 - стр. 4) х стрЗ/стр. 1), коеф.	-	0.0196	0.0392	0.049	0.0588	0.0784	0.098
10) Показник співвідношення «рентабельність-фінансовий ризик» (стр. 8 / стр. 9), коеф.	-	51.58	33.24	31.35	32.058	46.30	-
11) Швидкість повернення інвестованого капіталу (термін окупності) (стр. 1/ ((стр. 6 - стр. 5 х стр. З) х (1 - стр. 7)), років	1.457	1.518	1.585	1.62	1.658	1.737	1.825

У ході оцінки оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту необхідно дотримуватися наступних етапів аналізу:

1) оцінюється загальна потреба в капіталі незалежно від можливих джерел фінансування (у даному завданні 350 тис. грн.).

2) визначається максимально можлива частка власного капіталу в загальній величині коштів, направлених на фінансування довгострокових інвестицій.

3) розраховується показник «рентабельність - фінансовий ризик» для всіх варіантів структури інвестованого капіталу.

4) розраховується швидкість повернення інвестованого капіталу.

5) у межах між найбільшою часткою власного капіталу і його нульовим рівнем у загальному об'ємі коштів фінансування з використанням критеріїв максиму показника рентабельності та мінімуму фінансового ризику визначається оптимальна комбінація коштів, що надходять на фінансування довгострокових інвестицій з різних джерел.

Таким чином, із таблиці видно, що найкраща структура джерел фінансування інвестиційного проекту 20% - боргового капіталу та 80% власного капіталу. При такій структурі рівень фінансового ризику (0.0196) та строк окупності (1 рік та 6 місяців) найменший, а отже, показник «рентабельність-фінансовий ризик» має найбільше значення - 51,58.

Але при дослідженні фінансового стану підприємства у другому розділі було встановлено, що підприємство не має такої суми власних коштів для фінансування інвестиційної діяльності. Через це, у данному випадку найоптимальнішим співвідношенням буде 80% - боргового капіталу та 20% власного капіталу. При такій структурі рівень фінансового ризику (0.0784) та строк окупності (1 рік та 9 місяців) є прийнятним, а показник «рентабельність-фінансовий ризик» має значення - 46,3.

Тобто, при проведенні дахих разрахунків видно, що підприємство має здатність узяти кредит для інвестиційного кредитування на три роки. Цих коштів не буде достатньо для здійснення всих необхідних операцій з метою антикризового та посткризового управління підприємством, але для початнового етапу антикризових заходів для надання можливості для розвитку буде достатньо.



Висновки

На основі проведеного дослідження можна сформулювати такі висновки. Криза є об'єктивною передумовою розвитку будь-якої мікро - та макроекономічної системи. Закономірності виникнення та протікання криз відображають як власні ритми розвитку кожного підприємства, так і загальні ритми розвитку країни та світу. Спроможність адекватно реагувати на зміни у просторі і у часі характеризує ступінь зрілості підприємства. Особлива небезпека кризи як явища в процесі розвитку підприємства полягає в тому, що криза може абсолютно несподівано виявитися і під час гармонійного розвитку організації і носити характер непереборної катастрофи. Але, навіть, якщо криза виникає відповідно до припущень і розрахунків, її наслідки можуть бути непередбачувані.

Антикризове фінансове управління являє собою систему принципів та методів управління фінансами підприємства, спрямована на проведення діагностики загрози банкрутства, в разі настання виведення підприємства з кризи та її подолання з метою забезпечення безперервної діяльності підприємства на всіх стадіях його розвитку. Суть антикризового фінансового управління підприємством полягає в тому, що заходи щодо запобігання кризовій ситуації повинні бути вжиті ще задовго до настання такої ситуації.

Аналіз теорії та практики процесу антикризового управління дозволив зробити висновок, що воно за своєю суттю є стратегічним і повинне будуватися на основі збалансованих та обґрунтованих стратегій, що дозволяє підприємству більш виважено