Закон визначає правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин в області охорони природи, використанні й відтворенні природних ресурсів, забезпеченні й ліквідації наслідків негативного впливу на навколишнє середовище господарської й іншої діяльності людини, збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації, ландшафтів і інших природних об'єктів.

На підприємстві дотримуються вимог діючого природоохоронного законодавства у частині зниження антропогенного впливу виробництва на навколишнє середовище. У цьому плані на підприємстві розроблено екологічний паспорт, де зазначені джерела викидів та відходів у навколишнє середовище; встановлено очисні споруди на газові викиди у атмосферу ( це, в основному, циклони для очистки від пилу древесного) та механічні відстоювачі стічних вод, нафтоуловлювачі перед викидом у міську каналізацію. Тверді промислові відходи (древесні опилки) складують і централізовано, за договором, вивозять на утилізацію в теплиці. Побутові відходи вивозять на міський полігон. Всі проектні роботи на підприємстві проходять екологічну експертизу, яка дає комплексну еколого-економічну оцінку впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища. Крім того, підприємство намагається виконувати вимоги стандарту ІSО 14001-97 [59], що визначає вимоги до організації виробничого процесу з мінімальним збитком, для навколишнього природного середовища.Робота на ПК типу ІВМ РС/АТ не робить шкідливого впливу на навколишнє середовище. Після витікання терміну служби він повністю підлягає вторинній переробці, а також тара, повинні допускати нетоксичну переробку після використання.

Висновки

Дослідження питань, пов'язаних з узагальненням теоретичних основ, та розробкою рекомендацій щодо управління інтелектуальною власністю підприємства, проведені в роботі, дозволили зробити наступні висновки:

1. На сьогодні в економічній думці категорія "капітал", окрім фінансової та матеріальної форми існування, набуває нової - інтелектуальної. Оновлене розуміння капіталу в якості фактора виробництва є наслідком тенденцій розвитку суспільства, про що свідчать суттєві зміни в системах господарювання більшості країн. Постіндустріальне суспільство характеризується зростанням обсягів витрат на придбання інформаційної і телекомунікаційної техніки для виробництва товарів та послуг, все більшим розповсюдженням інформації, знань та компетентності у виробничих процесах. Для здобуття конкурентних переваг у таких умовах вітчизняним підприємствам необхідно поступово переходити до стратегії формування та розвитку інтелектуального капіталу.

2. У постіндустріальному суспільстві вирішальною умовою ефективності діяльності підприємств є втілення на практиці теоретичних засад формування інтелектуального капіталу. Із розвитком економічної думки категорія "капітал" набувала нових ознак, адекватних своєму часу, і в умовах постіндустріального суспільства як фактор виробництва визначився "інтелектуальний капітал".

Виходячи із вивчення різноманітних точок зору, інтелектуальний капітал підприємства визначено як сукупність здібностей та знань, які мають економічну цінність та використовуються у виробничій системі, орієнтованій на задоволення потреб суспільства, з метою створення інноваційного потенціалу та одержання доходу. Це дало можливість розробити низку заходів щодо вдосконалення організації формування інтелектуального капіталу підприємства.

3. Запропоновано методичний підхід до оцінки рівня інтелектуалізації діяльності співробітників підприємств та організацій. У постіндустріальному суспільстві перетворення інтелектуальних ресурсів в інтелектуальний капітал на підприємствах здійснюється завдяки інтелектуальній діяльності. Праця, яка традиційно була спрямована на створення матеріальних цінностей, як фактор виробництва поступово трансформується в інтелектуальну діяльність людей щодо виробництва, розвитку, засвоєння, збереження, поширення і практичного використання інформації та знань. Тобто людина з її творчими можливостями виявляється головним джерелом нововведень та створення потенціалу прибутковості підприємства.

Як показав аналіз відповідей службовців та менеджерів промислових підприємств та організацій, люди з постіндустріальними цілями діяльності становлять досить високий відсоток: 41% - на промислових підприємствах та 46% - в організаціях. Однак щодо організацій, лише ті люди, які увійшли до складу першого кластера (із двох) мають чітко окреслену постіндустріальну мотивацію, тісно пов'язану з творчістю, яка є основою інтелектуальної діяльності.

4. Рівень використання інтелектуального капіталу на підприємствах України є недостатнім, що обумовлено слабкими можливостями формального й адекватного опису і виміру інтелектуальних ресурсів. Проведені дослідження показали, що на більшості вітчизняних підприємств інтелектуальний капітал не відображено в річних звітах, а відображені нематеріальні активи переважно не ідентифіковано.

Як показав аналіз, приблизно 20% українських підприємств не відображають структурні елементи інтелектуального капіталу в бухгалтерській звітності, а більша частина ідентифікованих інтелектуальних активів заноситься в досить узагальнену статтю "інші нематеріальні активи". При цьому розподіл підприємств на прибуткові, нестабільні та збиткові показав, що на останніх складові інтелектуального капіталу відображаються значно слабше, що свідчить про взаємозв'язок прибутковості та ступеня використання інтелектуального капіталу на підприємствах.

5. Визначено структурний склад інтелектуального капіталу підприємства, згідно з яким пропонується розглядати його в трьох аспектах: у якості фактора виробництва (ресурсний склад); з точки зору відносин власності (об'єкти права інтелектуальної власності); як об'єкта володіння, ідентифікації та оцінки (нематеріальні активи підприємства). Застосування такого підходу дозволяє оцінити вплив структурних складових інтелектуального капіталу на процеси його формування, вирішити проблеми його аналізу та оцінки.

Збільшення питомої ваги структурних елементів інтелектуального капіталу в собівартості інноваційної та конкурентоспроможної продукції обумовлює необхідність їх суттєвого аналізу та оцінки.

6. Дослідження особливостей і відмінностей інформації та знань показало, що ці ресурси значно відрізняються від традиційних: природних, фінансових, технічних, які відображаються в балансі підприємства в грошовому еквіваленті. На відміну від матеріальних активів, нематеріальні або не піддаються кількісній оцінці, або мають досить приблизну ціну. Це викликає певні ускладнення при відображенні інтелектуального капіталу в бухгалтерській та фінансовій звітності, обумовлені як слабкими можливостями формального й адекватного опису і виміру інтелектуальних ресурсів, так і невідповідністю вітчизняного законодавства вимогам часу, оскільки існуюча на сьогодні система бухгалтерського обліку не дозволяє розглядати процеси наукових досліджень та розробок у якості об'єкта для інвестицій.

Оновлене розуміння постіндустріальних факторів виробництва обумовлює необхідність не тільки повного та детального їх розгляду в контексті підприємства, але й пошуку резервів найбільш ефективного використання. Як показав аналіз, ті відмінності, що характеризують інформацію та знання в якості нематеріальних активів на протилежність матеріальним, не відображують в повній мірі всі властивості даних ресурсів. Більш глибокий аналіз цих нематеріальних складових показує, що існують принципові відмінності інформації від знань за цілим рядом напрямків.

7. Компетентність - це один із основних структурних елементів інтелектуального капіталу підприємства, вона є здатністю до застосовування знань для прийняття ефективних рішень як у певній предметній сфері діяльності, так і в екстремальних умовах.

Запропонований методичній підхід до визначення типів компетентності співробітників підприємств у сфері прийняття рішень (за статусом та рівнем освіти), який базується на використанні методу експертних оцінок. Оскільки розподіл оцінок відповідей респондентів не апроксимується нормальним, то їхня обробка здійснювалася на основі використання основних положень прикладної теорії вимірювань та ранжування даних заповнених анкет. Для визначення ступеня узгодженості даних експертного опитування було застосовано діаграми квартильного розмаху.

Застосування цього підходу на практиці дозволяє виявити резерви розвитку окремих характеристик компетентності та визначити напрямки її вдосконалення за рахунок розробки програм навчання й підвищення кваліфікації персоналу вітчизняних підприємств.

8. Розроблений і запропонований методичний підхід до організації формування інтелектуального капіталу підприємства базується на використанні методології структурного аналізу і проектування SADT. Використання цього підходу дозволяє здійснювати проектування функцій (процесів) формування інтелектуального капіталу. Розроблена IDEFO модель формування інтелектуального капіталу підприємства включає визначення складу його структурних елементів: об'єктів інтелектуальної власності; нематеріальних активів, які відображено в бухгалтерській звітності, наявних інтелектуальних активів: інформації, знань та компетентності, й ґрунтується на варіативній економічній оцінці інтелектуального капіталу (за прибутковістю (збитковістю) функціонування підприємств) у контексті вартості підприємства.

9. Вартість сукупного інтелектуального капіталу підприємства одержується за методом розрахунку надлишкового прибутку. Удосконалена й запропонована методика варіативної економічної оцінки інтелектуального капіталу підприємства дозволить відображувати його в бухгалтерській та фінансовій звітності в якості основного капіталу. По-перше, це дозволить підприємствам нараховувати амортизацію на фінансування його відтворення. По-друге, із збільшенням собівартості продукції завдяки амортизації нематеріальних активів зменшиться частина оподаткованого прибутку підприємства.

10. Прогнозування ринкової вартості інтелектуального капіталу підприємства має важливе значення для вирішення проблем оцінки майбутньої вартості підприємства як цілісного майнового комплексу. Для побудови прогнозної моделі формування інтелектуального капіталу обґрунтована доцільність використання технологій нейронних мереж, оскільки вони дозволяють вирішувати широке коло завдань, не потребують наявності значних обчислювальних ресурсів, а їх використання не потребує залучення висококваліфікованих експертів. Застосування цих технологій на практиці обумовлюється сильною взаємодією між змінними, в якості яких було обрано показники діяльності 49 вітчизняних підприємств. На основі зіставлення переваг та недоліків нейронних мереж для вирішення задач оцінки та прогнозування вартості інтелектуального капіталу обґрунтовано доцільність застосування лінійної нейронної мережі, оскільки застосування інших типів потребує наявності великого обсягу вибірки даних. Результати прогнозів з використанням нейронних мереж можуть стати основою для розробки стратегічних планів формування інтелектуального капіталу.

Список джерел інформації