Управління фінансуванням оборотних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Управління фінансуванням оборотних активів



Вступ

Оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців із дати складання балансу. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними активами паралізує його діяльність і приводить до погіршення фінансового положення.

Отже, актуальність теми даної курсової роботи пояснюється тим, що в сучасному економічному середовищі поняття оборотних активів є надзвичайно вагомим і потребує подальшого дослідження, вивчення та узагальнення з метою удосконалення системи управляння фінансуванням оборотних активів на вітчизняних підприємствах.

Мета: курсової роботи полягає в аналізі сутності оборотних активів проведенні аналізу управління фінансування оборотних активів на ВАТ «Житомирський мясокомбінат».

Відповідно до зазначеної мети виникає необхідність вирішення таких завдань:

- зясувати природу і сутність оборотних активів підприємства;

- провести узагальнення класифікації оборотних активів;

- розглянути політику управління фінансування оборотних активів;

- провести аналіз управління фінансуванням оборотних активів на ВАТ «Житомирський м'ясокомбінат»;

- виявити можливі шляхи удосконалення сиситеми управління фінансування оборотних активів підприємства;

Обєктом курсової роботи є оборотні активи, як головний засіб забезпечення безперервності офінансового циклу.

Предметом курсової роботи є управління фінансуванням оборотними активами.

1. Теоретичні основи управління фінансуванням оборотних активів підприємства

1.1 Економічна сутність і значення оборотних активів підприємства

оборотний актив управління фінансування

Неодмінною умовою здійснення підприємством ефективної господарської діяльності є наявність оборотних активів, які разом з робочою силою є найважливішим елементом (чинником) виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними активами паралізує його діяльність і приводить до погіршення фінансового положення.

На сучасному етапі розвитку економіки України питання управління оборотними активами є надзвичайно важливими у напряму забезпечення достатнього рівня ліквідності, прибутковості вітчизняних підприємств, і тому розглядалися в багатьох наукових працях, зокрема в працях Колодяжної К.А., Барнгольц С.Б., Омелянович Л.А., Бланк І. О., Ямпольського М.М., Філімоненкова О.С., Римарчук А.М. та інших, але в літературних джерелах немає одностайності щодо визначення сутності поняття «оборотні активи».

В П(С) БО 2 зазначено, що «Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, або протягом дванадцяти місяців з дати балансу» [15].

Потрібно акцентувати увагу на тому, що економічна сутність оборотних активів визначається їх роллю в організації поточної діяльності підприємства: знаходячись в постійному русі вони здійснюють безперервний кругообіг форм вартості, в результаті якого відбувається постійне відновлення процесу виробництва[6].



Таблиця 1.1. Різновиди визначень сутності оборотних активів в сучасній економічній літературі[6]

Визначення поняття	Автор визначення, літературне джерело
Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу	П(С) БО №2
До оборотних активів(фондів) підприємства відноситься та частина майна, яка використовується протягом одного виробничого циклу і повністю переносить свою вартість на вартість продукції, що виробляється, змінюючи свою натурально-речову форму.	Круш П.В., Клименко О.В., Подвігіна В.І., Гулевич В.О.
Оборотні активи - сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і цілком споживаних протягом одного операційного циклу.	Ковальчук І.В.
Оборотні активи - сукупність грошових засобів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обороту, які забезпечують постійний кругообіг коштів.	Фролов Л.В., Бакунов А.А., Шаруга Л.В.
Оборотні активи - це сукупність матеріально-речових цінностей і грошових коштів, які беруть у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт впродовж операційного циклу або на протязі 12 місяців з дати балансу (сировина, матеріали, готова продукція тощо).	Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Захарчін Г.М.
Оборотні активи - група мобільних активів підприємства із періодом використання до одного року, що обслуговують його операційну діяльність і забезпечують його платоспроможність.	Кулішов В.В.
Оборотні активи - сукупність коштів, які забезпечують їх кругообіг.	Володькіна М.В.

Проведене дослідження дозволяє зробити авторське визначення оборотних активів: «Під оборотними активами промислового підприємства слід розуміти сукупність таких матеріальних та грошових цінностей, котрі обслуговують його поточну фінансово-господарську діяльність, внаслідок високого рівня ліквідності забезпечують платоспроможність підприємства знаходяться у постійному кругообігу й в повному обсязі переносять свою вартість на виготовлену».

Аналізуючи існуючі в економічній літературі трактування категорії «оборотні активи» (табл. 1.1), можна відмітити, що більшість авторів в характеристиці оборотних активів акцентують увагу на матеріально-речовий складовій активів підприємства, обслуговуванні поточного господарського процесу, споживанні протягом одного року або одного операційного періоду (виходячи з цього необхідно також підкреслити високий рівень ліквідності оборотних активів і, як наслідок, значний вплив на платоспроможність підприємства) [6].

Оборотні активи як натурально-речовинна категорія - це сукупність матеріально-речовинних цінностей і грошових коштів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт упродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу (сировина, матеріали, готова продукція, грошові кошти тощо).

В економічній літературі існують інші погляди на сутність оборотних активів. Одні економісти трактують їх як «грошові кошти», авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обігу», інші вважають, що оборотні активи - це частина капіталу підприємства, вкладена в його поточні активи, або це кошти, авансовані для створення оборотних виробничих активів та активів обігу. Але оборотні активи включають як матеріальні, так і грошові ресурси. Тому ототожнювати їх тільки з грошовими коштами економічно не обґрунтовано[16].

Разом з тим в умовах існування товарно-грошових відносин матеріальні засоби підприємств виражаються не лише в натуральній, а й у вартісній формі.

В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру. (рис. 1.)

Склад оборотних активів - це сукупність окремих елементів (статей) оборотних виробничих фондів і фондів обігу[16].

Структура оборотних активів - це співвідношення окремих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.



Рис. 1. Структура оборотних активів[16]

До виробничих фондів належать:

- сировина;

- основні й допоміжні матеріали;

- напівфабрикати;

- паливо;

- тара;

- запасні частини для ремонтів;

- малоцінні і швидкозношувані предмети;

- незавершене виробництво;

- напівфабрикати власного виготовлення;

- витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

До фондів обігу належать:

- готова продукція на складах підприємства;

- готова продукція, яка відвантажена і перебуває в дорозі;

- грошові кошти на розрахунках та інших рахунках;

- грошові кошти у незавершених розрахунках;

- дебіторська заборгованість;

- готівка в касі. [16]

Склад і структура оборотних активів не є сталими. Вони змінюються як за роками, так і протягом року залежно від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат[6].

Незважаючи на відмінності у призначенні, оборотні фонди та фонди обігу тісно взаємопов'язані. Вони обслуговують єдиний процес відтворення на виробництві й забезпечують його неперервність. Водночас оборотні фонди та фонди обігу є складовими оборотних активів, що відображають розміщення їх за сферами відтворення у процесі руху, і водночас є самостійними економічними категоріями.

Економічною категорією, що об'єктивно існує, є оборотні активи. Для з'ясування економічного змісту оборотних активів необхідно розмежувати їх функціональні форми, яких вони постійно набувають і змінюють, проходячи через сфери виробництва та обігу, пов'язувати рух (зміну) цих функціональних форм з рухом їх речових носіїв, а також розглядати оборотні активи як категорію в русі[5].

Якщо процес виробництва на кожному підприємстві неперервний, то оборотні активи, що обслуговують його, у кожний момент перебувають одночасно як у сфері виробництва у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і у сфері обігу у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім того, зі сфери виробництва вони переходять у сферу обігу і навпаки, тобто постійно перебувають у русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товарну та виробничу.

Співвідношення оборотних активів у сфері виробництва і сфері обігу залежить від особливостей організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних активів у сфері виробництва й обігу. Підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних активів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Отже, предмети праці у грошовій оцінці становлять виробничі оборотні фонди. До них на промислових підприємствах належать сировина, матеріали, паливо, запасні частини, пальне, інші матеріальні цінності.

Оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції.

Організація оборотних коштів включає:

- визначення складу і структури оборотних коштів;

- визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

- визначення джерел формування оборотних коштів;

- розпорядження та маневрування оборотними коштами;

- відповідальність за зберігання та ефективне використання оборотних коштів[7].

Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Структура оборотних коштів - це частка вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції, проведення розрахунків (наприклад, вугільна промисловість, легка та харчова промисловість, машинобудування, нафтохімічна промисловість).

Склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства.

Розуміння специфіки структури оборотних активів на підприємстві дає змогу не лише краще управляти ними, а й концентрувати увагу саме на тих ділянках, де має бути забезпечене найефективніше їх використання. Це можна віднести не лише до нормованих статей оборотних активів, а й до тієї їх частини, яка обслуговує сферу обігу.

До складу виробничих оборотних фондів входять також незавершене виробництво та витрати майбутніх періодів.

Основне призначення (функція) виробничих фондів полягає в забезпеченні планомірного й ритмічного процесу виробництва на підприємствах та в об'єднаннях.

Крім виробничих оборотних фондів кожне підприємство має частину активів, що перебувають в обороті. Це готова продукція, грошові кошти на рахунках у банку та в касі підприємства, кошти в розрахунках тощо. Ця частина активів, оцінена у грошах, називається фондами обігу. Основне їх призначення (функція) полягає в забезпеченні коштами планомірного процесу обороту на підприємствах.

Справді, якщо процес виробництва на кожному підприємстві неперервний, то оборотні активи, що обслуговують його, у кожний момент перебувають одночасно як у сфері виробництва у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і у сфері обігу у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім того, зі сфери виробництва вони переходять у сферу обігу і навпаки, тобто постійно перебувають у русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товарну та виробничу[10].

В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення і змінює лише форми свого руху. У цьому зв'язку К. Маркс писав: «вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту». Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству у процесі реалізації продукції.

Отже, оборотні активи як вартісна категорія - це вартість, авансована у кругообіг виробничих оборотних фондів та фондів обігу для забезпечення неперервності процесу виробництва та обігу.

В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру. Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей).

Структура оборотних активів - це співвідношення окремих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.

У народному господарстві склад і структура оборотних активів різняться й залежать від галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найбільшу питому вагу в оборотних активах мають запаси.

Запаси - це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, а також для споживання у процесі виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

У господарській діяльності запаси поділяються на такі види:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва тощо;

- вироби незавершеного виробництва у вигляді не до кінця оброблених деталей, вузлів, виробів та незавершених технологічних процесів;

- готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються на підприємстві з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети;

- молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим положенням (стандартом) [7].

Матеріальною основою виробництва є виробничі фонди у вигляді засобів і предметів праці. У процесі функціонування вони по-різному переносять свою вартість на вартість готового продукту.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить до створеного продукту і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається у процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі до продукту праці не входить (паливо).

Оборотні виробничі фонди становлять собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також незавершеного виробництва.

Фонди обігу, хоч і не беруть участі безпосередньо у виробничому процесі, є необхідним елементом для забезпечення єдності виробництва і обігу. Сфера їхнього функціонування створює передумови для виділення їх у самостійне поняття «фонди обігу».

Фонди обігу складаються із запасів готової продукції на складі підприємства; товарів, відвантажених покупцям; залишку грошових коштів на рахунку в банку і касі підприємства.

Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безперервного руху оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою створення необхідних виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і умов для її реалізації.

Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу становлять єдиний процес, який забезпечується відповідним оборотним капіталом. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обігу в єдине поняття - оборотні кошти.

Щодо співвідношення оборотних активів і оборотного капіталу, то це самостійні економічні категорії, які перебувають у тісному зв'язку та взаємозалежності один з одним, а саме: початково оборотний капітал завжди виступає інвестицією, тобто джерелом утворення, однак ця інвестиція повинна бути десь розміщеною. Оборотні активи відображають характер розміщення інвестованого капіталу у процес господарської діяльності підприємства. Оборотний капітал будучи джерелом авансування формує оборотні активи, які пізніше повертають авансований капітал, що і забезпечує кругообіг капіталу, який умовно припиняє своє існування як капітал із завершення кожного операційного циклу, вичерпуючи свою функцію у виробництві, та постійно відтворюється шляхом продажу готової продукції та після інкасування дебіторської заборгованості. Оборотний капітал і оборотні активи відновлюють один одного, тим самим забезпечують безперервність господарчих процесів. Основне призначення оборотного капіталу є інвестування вартості в елементи оборотних активів з метою забезпечення поточної господарської діяльності; оборотні активи характеризують речовий склад активів підприємства для обслуговування поточного господарського процесу [6].

1.2 Класифікація оборотних активів

Під впливом змін потреб управління оборотними активами, постійно розвивається їх класифікація. Вона еволюціонує шляхом введення нових критеріїв.

Економічно обґрунтована класифікація оборотних активів є важливою передумовою успішної організації бухгалтерського обліку, оскільки від цього залежить здатність своєчасно і чітко управляти оборотними активами, можливість оперативного аналізу і прогнозування, а в кінцевому підсумку - обґрунтованість управлінських рішень.

Проблеми класифікації оборотних активів знайшли своє відображення в працях таких вітчизняних вчених як А.Н. Бородавкін, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, В.П. Дяченко, З.В. Задорожний, В. М Івахненков, Р.С. Коршикова, Я.Д. Крупка, В.Н. Копоруліна, М.В. Кужельний, Н.М. Малюга, Д.С. Моляков, С.В. Мочерний, П. Л Носов, М А. Пессель, М.С. Пушкар, В.В. Сопко, Р. Сорока, Н.М. Суков, Г.П. Урбан, І. С. Чухно та

інших. Разом з тим, враховуючи зміни, що відбуваються в системі управління, постійно розвивається і класифікація оборотних активів, що потребує додаткових ґрунтовних досліджень.

У загальному розумінні класифікація є розподілом предметів, явищ та понять за класами, видами, розрядами залежно від їхніх загальних ознак. Класифікація оборотних активів є їх систематизацією та групуванням для потреб управління активами підприємства. Згрупована різними способами інформація про оборотні активи потрібна для ефективного управління підприємством[12].

З одного боку, виявлені і сформульовані потреби управління активами обумовлюють вибір критеріїв класифікації і поділ сукупності активів підприємства відповідно до них. З іншого боку, дослідження класифікації активів дозволяє виявити нові критерії розрізнення та групування активів і тим самим удосконалювати інформаційне забезпечення прийняття рішень, надавати наявну інформацію. Чим більше ознак класифікації виділено, тим більша ймовірність пізнання об'єкта.

Необхідність класифікації оборотних активів зумовлена наступними проблемами:

? науковою розробкою питань аналізу оборотних активів;

? подальшим удосконаленням методики аналізу оборотних активів;

? покращенням підготовки та підвищенням кваліфікації аналітичних кадрів.

Важливого значення набуває класифікація оборотних коштів, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Оборотні кошти класифікуються за декількома ознаками (таб. 1.2).

Таблиця1.2. Класифікація оборотних активів[13]

Залежно від участі у кругообігу коштів	* оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди;
	* оборотні кошти, авансовані у фонди обігу
За методами планування	* нормовані;
	* ненормовані
За джерелами формування	* залучені;
	* власні та прирівняні до власних;
	* інші
Залежно від ліквідності	* абсолютно ліквідні кошти;
	* швидко реалізовані оборотні кошти;
	* повільно реалізовані оборотні кошти
Залежно від ступеня ризику вкладання капіталу	* оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень;
	* оборотний капітал з середнім ризиком вкладень;
	* оборотний капітал з високим ризиком вкладень
Залежно від стандартів обліку і відбиття в балансі підприємства	* оборотні кошти в запасах;
	* розрахунки;
	* кошти;
	* інші активи
Залежно від матеріально-речовинного утримання	* предмети праці;
	* готова продукція і товари;
	* гроші і кошти в розрахунках

Існують різні підходи до класифікації оборотних активів. Розглянемо, які види оборотних активів виділяють сучасні науковці. Погляди різних вчених на це питання згруповано в табл. 1.3.



Таблиця 1.3. Класифікація оборотних активів за різними авторами[13]

Класифікаційні ознаки та види оборотних активів	Берехтіна Л.О.	Івахненко В.М.	Подєрьогін А.М.	Суков Г.П.	Сікора І.	Носов П.Л.	Курейцев Г.Г.	Загородна О.М. Федорович Р.В.	Чухно І.С.
1. Залежно від участі в кругообігу: - оборотні активи у сфері виробництва; - оборотні активи у сфері обігу	+	+	+	+		+	+	+	+
2. За характером фінансових джерел формування: - валові оборотні активи; - чисті оборотні активи; - власні оборотні активи;	+	+		+	+	+	+	+	+
3. За періодом функціонування: - постійна частина оборотних активів; - змінна частина оборотних активів;	+					+			+
4. Залежно від методів планування та регулювання: - нормовані; - ненормовані;		+	+			+	+		+
5. За видами розрізняють: - запаси сировини, матеріалів, напівфабрикати; - запаси готової продукції; - дебіторська заборгованість; - грошові кошти; -інші види оборотних активів.	+	+	+	+	+	+	+	+	+
6. За часом пербування в кругообігу: - початкові; - функціональні; - накопичені.									+

Аналіз таблиці дає можливість зробити висновок, що більшість вчених розрізняють оборотні активи залежно від участі в кругообігу, за характером фінансових джерел формування та за видами. Менш поширеним є поділ за

ступенем захищеності від інфляції, за ризиком вкладених оборотних активів, за ступенем ліквідності, за періодом та за формою функціонування. На нашу думку, всі ці види оборотних активів є важливими і забезпечують проведення економічного аналізу в цілому.

При класифікації оборотних активів за характером фінансових джерел формування виникає проблема їх поділу на валові оборотні активи, чисті оборотні активи, власні оборотні активи чи власні, позикові та залучені. Позиковими є кошти, які підприємства отримують у вигляді банківських кредитів з метою створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття витрат виробництва. Ці кошти надаються підприємствам на певний строк, після завершення якого вони мають бути повернені банку [13]

Деякі науковці (Бетехтіна Л.О., Івахненко В.М., Поддерьогін А.М., Сікора І.) не виділяють групування оборотних активів за формою функціонування, вважаючи, що цей поділ є тотожним поділу залежно від участі в кругообігу.

Однак є певні відмінності. Монетарна форма оборотних активів передбачає перебування їх переважно у вигляді готівки. Тоді як оборотні активи у сфері обігу включають в себе не лише готівку, а й дебіторську заборгованість та поточні інвестиції. Тому доцільно використовувати обидві класифікаційні ознаки.

Особливо актуальною у період фінансової кризи є класифікація за ризиком вкладених оборотних активів та за ступенем їх захищеності від інфляції, яка дасть змогу побачити, чи виживе підприємство під час зростання інфляційних процесів чи неповернення дебіторської заборгованості.

Не досить поширеним є поділ на постійні та змінні частини оборотних активів. Постійна - незмінна частина коштів, що не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності і не пов'язана з формуванням товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання. Тобто це мінімум оборотних активів, необхідних для здійснення операційної діяльності. Змінна - пов'язана з сезонними зростаннями обсягів виробництва і реалізації продукції, що вимагає в певні періоди наявності додаткової кількості оборотних активів [12].

Однією з найвагоміших та найсуперечливіших класифікаційних ознак оборотних активів є джерела фінансування. Так, Бланк I.A. класифікує оборотні активи за характером фінансових джерел формування на: валові оборотні активи - загальна сума активів, сформована за рахунок власного та позичкового капіталу. В балансі відображаються як сума другого й третього розділу активу; чисті оборотні активи (чистий робочий капітал) - це та частина оборотних активів, що сформувалася за рахунок власного та довгострокового запозиченого капіталу. Суму чистих оборотних активів розраховують як різницю між валовими оборотними активами та короткостроковими поточними фінансовими зобов'язаннями; власні оборотні активи - це та частина оборотних активів, що сформувалася за рахунок лише власного капіталу і розраховується як різниця між валовими оборотними активами та довгостроковим запозиченим капіталом, інвестованим у оборотні активи та короткостроковими поточними фінансовими зобов'язаннями.

Поддєрьогін A.M. за джерелам формування оборотних активів поділяє на: власні та прирівняні до них; залучені та інші. До власних джерел формування оборотних активів він відносить статутний фонд, надходження від емісії цінних паперів, чистий прибуток, а також сталі зобов'язання. До залучених джерел фінансування належать кошти кредиторів, що надаються підприємствам у позику під певний відсоток[11].

Онисько С.М., Марич П.М. залежно від джерел формування поділяють оборотні активи на власні, залучені та позичені. Власні джерела формування оборотних активів складаються з коштів підприємства, якими вони покривають мінімальний розмір оборотних активів, що необхідні для забезпечення нормального і безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. Залучені джерела формуються з коштів, які не належать підприємству, але в результаті функціонування діючої системи розрахунків знаходяться в його користуванні. До них належать стійкі пасиви, тобто мінімальна заборгованість по заробітній платі, кредиторська заборгованість. Позикові джерела формування характеризують ту частину оборотних активів, що сформувалась за рахунок залученого підприємством товарного чи фінансового кредиту як на короткостроковій так і на довгостроковій основі [12].

Наступна класифікаційна ознака оборотних активів - за видами:

- запаси сировини, матеріалів та напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує об'єм вхідних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства;

- запаси готової продукції. Цей вид оборотних активів характеризує об'єм вхідних потоків у формі запасів продукції, що призначається для реалізації. Зазвичай, до цього виду оборотних активів додається незавершене виробництво з розрахунком коефіцієнта його завершеності за окремими видами. Але при значному обсязі незавершеного виробництва його виділяють в окремий вид оборотних активів;

- дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості підприємству за товари, роботи, послуги;

- грошові активи. До них відносять залишки грошових коштів в іноземній та національній валюті та короткострокові фінансові інвестиції;

- інші види оборотних активів (витрати майбутніх періодів) [13].

Джеймс К. Ван Хорн та Джон М. Вахнович виділяють дві основні

класифікаційні ознаки оборотного капіталу: за статтями та за часом. За статтями оборотний капітал розподіляється на: грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторську заборгованість та товарно-матеріальні запаси.

Ковальов В.В. у складі оборотних активів виділив три групи: матеріально-виробничі запаси, грошові кошти і дебіторську заборгованість та інші оборотні засоби, що не ввійшли в попередні дві групи. Далі він показав послідовну трансформацію матеріально - виробничих запасів в дебіторську заборгованість, а дебіторську заборгованість - в грошові кошти [7].

За характером участі в операційному процесі оборотні активи поділяються на: оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавер незавершене виробництво, запаси готової продукції); оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл підприємства (грошові кошти, дебіторська заборгованість) [3].

Поддєрьогін А.М. називає цю класифікаційну ознаку по іншому - в залежності від участі оборотних активів у кругообігу, але розмежування оборотних активів аналогічне: оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди (оборотні фонди у виробничих запасах, оборотні кошти у виробництві); оборотні кошти, авансовані в фонди обігу (готова продукція, кошти і кошти в розрахунках) [13].

Балабанов І.Т. зазначає, що оборотні виробничі фонди та фонди обігу є самостійними, відмінними одна від одної економічними категоріями. їх одночасне існування обумовлено тим, що процес виробництва продукції є єдністю процесу виробництва та реалізації продукції. Оборотні виробничі фонди приймають одноразову участь у процесі виробництва, змінюючи при цьому свою натурально-речову форму. їх вартість повністю переноситься на новостворений продукт. Балабанов І.Т. в сукупності оборотних виробничих фондів виділяє предмети праці, що повністю використовуються в процесі виробництва і матеріально не входять в продукт праці - паливо, електроенергія. Інша частина оборотних виробничих фондів матеріально входить в продукт праці та отримує в процесі виробництва таку форму, в якій далі може використовуватись

- сировина.

Фонди обігу пов'язані з обслуговуванням процесу продажу продукції. Вони включають дві відносно самостійні групи: готову продукцію, що знаходиться в процесі реалізації та грошові кошти (в касі, в дорозі, на рахунках, в розрахунках). Фонди обігу в процесі створення вартості не приймають участі, а є носіями вже створеної вартості і їх основним призначенням є забезпечення грошовими коштами процес обігу.

Важливою класифікаційною ознакою оборотних активів є період їх функціонування. За періодом функціонування оборотних активів виділяють:

- постійну частину оборотних активів. Це мінімум оборотних активів, який потрібен підприємству для здійснення операційної діяльності. Це та частина оборотних коштів, як не залежить від сезонних коливань та не пов'язана з формуванням запасів сезонного характеру;

- змінну частину оборотних активів. Це та частина оборотних активів, що пов'язана із сезонним збільшенням обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідність формування в окремі періоди запасів товарно - матеріальних цінностей сезонного зберігання. Зазвичай, в складі змінної частини оборотних активів виділяють максимальну та середню їх частину.

Джеймс К. Ван Хорн, Джон М. Вахнович вважають, що за часом оборотний капітал розподіляється на фіксований та тимчасовий. Величина оборотних активів, необхідна для задоволення мінімальних довгострокових потреб підприємства називається фіксованим оборотним капіталом (permanent working capital) а поточні активи, потреба в яких пов'язана з сезонними коливаннями називаються тимчасовим оборотним капіталом (temporary working capital) [12].

З метою планування оборотних активів їх розподіляють на нормовані та ненормовані. Нормованими називають оборотні активи (засоби), запаси яких створюються в установлених мінімальних розмірах, необхідних для забезпечення нормальної безперервної роботи підприємств. До нормованих оборотних активів відноситься сировина, основні матеріали, куповані напівфабрикати, допоміжна матеріали, тара, паливо, запасні частини, МШП; незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі. Ненормованими називають оборотні активи (засоби), розмір яких не встановлюється. До їх складу відноситься відвантажена готова продукція, кошти на рахунках у банках і в касі підприємства, кошти в розрахунках, дебіторськазаборгованість [13].

Стоянова Є.С. та Поляк Г.Б. оборотні активи поділяють в залежності від можливості обертатися у гроші, на: ті, що повільно реалізуються; ті, що швидко реалізуються та найбільш ліквідні. До оборотних активів, що повільно реалізуються відносяться запаси сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, при цьому, запаси готової продукції є найбільш ліквідною їх частиною. Менш ліквідними є запаси сировини та матеріалів. До оборотних активів, що швидко реалізуються відноситься дебіторська заборгованість, оскільки вона швидко трансформується у грошові кошти. Найбільш ліквідною частиною оборотних активів є цінні папери - короткострокові фінансові вкладення в цінні папери інших підприємств, державні облігації та ін. І абсолютно ліквідними є грошові кошти в касі та на рахунках. Поддєрогін А.М. дає подібну класифікацію оборотних активів за рівнем ліквідності:

- високоліквідні (гроші, цінні папери);

- тсередньоліквідні (відвантажені товари, дебіторська заборгованість);

- низьколіквідні (матеріальні оборотні засоби) [13, с. 220].

Однією з найважливіших характеристик оборотних активів є їх оборотність. Відповідно до цієї характеристика Коваленко Л.О., Ремньо - ва Л.М. виділяють оборотні активи з високою оборотністю та активи з низькою оборотністю. До активів з високою оборотністю відносять запаси сировини і матеріалів, за якими не створюються страхові резерви; запаси готової продукції, що користується значним попитом; грошові кошти, які постійно перебувають у платіжному обороті.

До активів з низькою оборотністю відносять сезонні запаси сировини і матеріалів; запаси готової продукції зі зниженим попитом; довгострокову та короткострокову дебіторську заборгованість; усі форми поточних фінансових інвестицій строком більше шести місяців; неліквідні фінансові інструменти.

Азаренкова Г.М., Журавель Т. та Михайленко Р.М. залежно від стандартів обліку і відбиття в балансі підприємства виділяють оборотні кошти в запасах; кошти; розрахунки; інші активи. Залежно від матеріально-речовинного утримання оборотні активи поділяються на: предмети праці; готова продукція і товари; гроші і кошти в розрахунках.

Загородній А.Т., Вознюк Г.Л за формами функціонування оборотні активи поділяють на матеріальні та фінансові. До матеріальних відносяться оборотні активи у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та готової продукції. До фінансових належать оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Таку класифікацію оборотних активів зазвичай використовують при плануванні відповідних матеріальних або фінансових потоків на підприємстві.

Оборотні активи класифікуються за рівнем їх доходності на активи, що приносять прямий доход (поточні фінансові інвестиції, депозити), активи, що не приносять прямого доходу, але обслуговують оборот підприємства (запаси, грошові кошти), активи, що приносять збитки (за запаси товарів, якість та кількість яких в процесі зберігання зменшується, безнадійна заборгованість).

В залежності від інфляційної захищеності оборотні активи поділяються на: активи, захищені від інфляційного знецінення (матеріальні оборотні активи, захищена дебіторська заборгованість, ефективні фінансові інвестиції, валютні кошти) та активи, не захищені від інфляції (грошові кошти в національній валюті, незахищена дебіторська заборгованість, неефективні фінансові інвестиції) [13].

Чебанова Н.В. виділяє три групи оборотних активів за рівнем їх ринкової цінності: мінімальна ринкова цінність; середня ринкова цінність; потенційно висока ринкова цінність. Виокремлення групи оборотних активів мінімальної ринкової цінності обумовлено тим фактом, що активи підприємства не можуть мати від'ємної вартості, всі вони можуть бути реалізованими за договірними цінами. Група оборотних активів середньої ринкової цінності об'єднує матеріальні ресурси, які можуть бути реалізованими без збитку для підприємства, це потребує певних витрат часу на пошуки потенційних покупців. Виокремлення третьої групи оборотних активів базується на тому, що в умовах інфляції ціна на ресурси підвищується в силу наявності стабільного попиту на них [14].

Однією з найактуальніших класифікаційних ознак в сучасних умовах господарювання є ризиковість оборотних активів. Поддєрьогін А.М., Кірейцев Г.Г за ризиком вкладення виділяють такі групи оборотних активів: з найменшим ризиком вкладення (гроші, цінні папери); із середнім ризиком вкладення (товари відвантажені, дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція); із значним ризиком вкладення (незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) [13].

1.3 Політика управління фінансуванням оборотних активів

Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підпорядковане цілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими засобами й оптимізації структури джерел формування цих засобів. З урахуванням даних цілей формується політика фінансування оборотних активів, яка розробляється на підприємстві.

Політика фінансування оборотних активів це частина загальної системи управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу й складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатньої фінансової стійкості підприємства.

Розробка політики фінансування оборотних активів здійснюється за такими основними етапами:

1. Аналіз стану фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді.

2. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства.

3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства.

4. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства[9].

Етап 1. Оцінка достатності фінансових засобів, що інвестуються в оборотні активи, із позицій задоволення потреби в них у попередньому періоді:

1.1. Оцінка достатності фінансових засобів, що інвестуються в оборотні активи, із позицій задоволення потреби в них у попередньому періоді.

Коефіцієнт достатності фінансування оборотних активів в аналізованому періоді підприємства в цілому:

(1.1)

де ФПОоа - фактичний період обороту оборотних активів (у днях) в аналізованому період; НПОоа - норматив оборотних активів підприємства (у днях), установлений на відповідний аналізуючий період.

Коефіцієнт достатності фінансування власних оборотних активів:

(1.2)

де ФПОвоа - фактичний період обороту власних оборотних активів (у днях) в аналізованому періоді; НПОвоа - норматив власних оборотних активів підприємства в днях, установлений на відповідний період, що аналізується.

1.2. Аналіз суми і рівеня чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу й темпи зміни цих показників за окремими періодами.

Коефіцієнт чистих оборотних активів:

(1.3)

де ЧОА - середня сума чистих оборотних активів або чистого робочого капіталу підприємства в аналізованому періоді; ОА - середня сума оборотних активів або робочого капіталу підприємства в аналізованому періоді.

Данний показник в значній мірі характеризує тип політики фінансування оборотних активів.

1.3. Аналіз обсягу і рівеня поточного фінансування оборотних активів підприємства у звітному періоді, що визначаються потребами його фінансового циклу:

А. Обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства розраховується за такою формулою:

ОПФоа = Зтмц + ДЗ - КЗ (1.4)



де Зтмц - середня сума запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства в періоді, що аналізується; КЗ - середня сума кредиторської заборгованості підприємства в аналізованому періоді; ДЗ - середня сума дебіторської заборгованості підприємства в аналізованому періоді;

Б. Рівень поточного фінансування оборотних активів підприємства оцінюється коефіцієнтом поточного фінансування оборотних активів:

(1.5)

де ОПФоа - середній обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства в аналізованому періоді; ОА - середня сума оборотних активів підприємства в аналізованому періоді.

1.4. Аналіз динаміки суми і питомої ваги окремих джерел фінансування оборотних активів підприємства в попередньому періоді. У процесі аналізу позикових джерел фінансування оборотних активів ці джерела розглядаються в плані термінів їх використання (довгострокових і короткострокових) і видів кредиту (фінансового й товарного), що залучається.

Результати проведеного аналізу використовуються у процесі наступної розробки окремих параметрів політики фінансування оборотних активів.

Етап 2. Формування принципів фінансування оборотних активів підприємства.

Дані принципи необхідні для того, щоб відображати співвідношення рівня прибутковості й ризику фінансової діяльності, а також мати зв'язок з раніше розглянутими принципами формування оборотних активів. У процесі формування принципів фінансування оборотних активів виділяються постійна і перемінна їх частина[14].

Існує три принципових підходи щодо фінансування оборотних активів підприємства.

1) Консервативний підхід щодо фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу повинні фінансуватися постійна частина оборотних активів і приблизно половина змінної їх частини. Інша половина змінної частини оборотних активів повинна фінансуватися за рахунок короткострокового позикового капіталу. Така модель фінансування оборотних активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових засобів), проте збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування, що за інших рівних умов призводить до зниження рівня його рентабельності.

2) Помірний (компромісний) підхід до фінансування оборотних активів припускає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинна фінансуватися постійна частина оборотних активів, у той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу - весь обсяг змінної їх частини. Така модель фінансування оборотних активів забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства та рентабельність використання власного капіталу, наближену до средньоринкової норми прибутку на капітал.

3) Агресивний підхід щодо фінансування оборотних активів передбачає фінансування за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу лише невеликої частки постійної їх частини (не більш ніж 50%), утой час як за рахунок короткострокового позикового капіталу - переважна частина постійної і вся змінна частина оборотних активів. Така модель створює проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. Водночас вона дозволяє здійснювати операційну діяльність із мінімальною потребою у власному капіталі, а отже, забезпечувати за інших рівних умов найбільш високий рівень його рентабельності.

Та чи інша модель фінансування відображає коефіцієнт чистих оборотних активів. Мінімальне його значення характеризує здійснення підприємством політики агресивного підходу, у той час як достатньо високе його значення (прагне до одиниці) - політики консервативного підходу.

Формування відповідних принципів фінансування оборотних активів в остаточному підсумку визначає співвідношення між рівнем рентабельності використання власного капіталу й рівнем ризику зниження фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Етап 3. Оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з урахуванням фінансового циклу підприємства.

Така оптимізація дозволяє виявити та мінімізувати реальну потребу підприємства у фінансуванні оборотних активів за рахунок власного капіталу й залученого фінансового кредиту у довгостроковій або короткостроковій його формах.

Дана оптимізація проходить у три етапи.

3.1. Прогнозується обсяг кредиторської заборгованості підприємства в наступному періоді:

Її основу складає як кредиторська заборгованість за товарними операціями, так і внутрішня кредиторська заборгованість підприємства. Розрахунок прогнозованого обсягу кредиторської заборгованості підприємства в наступному періоді здійснюється за такою формулою:

КЗ_н = (КЗ_т + КЗ_вн - КЗ_НР) * (1 + %В) (1.6)

де КЗт - середня фактична сума кредиторської заборгованості підприємства за товарними операціями в аналогічному попередньому періоді; КЗвн - середня фактична сума внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в аналогічному попередньому періоді; КЗпр - середня фактична сума простроченої кредиторської заборгованості підприємства (усіх видів) в аналогічному попередньому періоді; %В-планований темп приросту обсягу виробництва продукції, виражений десятковим дробом.;

3.2. Виходячи з визначених планових обсягів запасів товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, а також прогнозованого обсягу кредиторської заборгованості, визначається прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів підприємства. Розрахунок здійснюється за такою формулою:

ОП_ФП = Зп + ДЗ_П - КЗ_П (1.7)

де Зп - планований обсяг запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотних активів підприємства; ДЗп - планований обсяг дебіторської заборгованості підприємства; КЗп - прогнозований обсяг кредиторської заборгованості підприємства.

Якщо в наступному періоді тривалість фінансового циклу підприємства не змінюється, то розрахунок прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів підприємства здійснюється за спрощеною формулою:

ОПФП = ТФЦ х ОРП (1.8)

де ТФЦ - тривалість фінансового циклу підприємства, у днях; ОРп - планований одноденний обсяг реалізації продукції.

3.3. Розробка заходів для скорочення прогнозованого обсягу поточного фінансування оборотних активів (а відповідно, і тривалості фінансового циклу) підприємства, бо плановані запаси товарно-матеріальних цінностей забезпечують реальний приріст операційної діяльності.

Основна увага при розробці таких заходів приділяється забезпеченню скорочення обсягу дебіторської заборгованості й особливо - збільшенню обсягу кредиторської заборгованості підприємства.

Оптимізований, з урахуванням даних заходів, прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) є основою вибору конкретних джерел фінансових засобів, що інвестуються в ці активи[9].

Етап 4. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів підприємства.

При визначенні структури даного фінансування виділяють такі групи джерел:

- власний капітал підприємства;

- довгостроковий фінансовий кредит;

- короткостроковий фінансовий кредит;

- товарний (комерційний) кредит;

- внутрішня кредиторська заборгованість підприємства.

А. Обсяги фінансування оборотних активів за рахунок товарного кредиту постачальників (кредиторської заборгованості за товарними операціями), а також за рахунок внутрішньої кредиторської заборгованості визначаються при прогнозуванні загального обсягу та складу кредиторської заборгованості.

Б. Обсяг фінансування оборотних активів за рахунок короткострокового фінансового кредиту визначається на основі прогнозованої суми чистих оборотних активів (відповідно до обраного типу політики їх фінансування) і прогнозованого обсягу поточного їх фінансування (поточних фінансових потреб). Розрахунок планової потреби в короткостроковому фінансовому кредиті здійснюється за формулою:

КФКП = ЧОАП - ОТ (1.8)

де ЧОАП - прогнозована сума чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу); ОТФп - прогнозований обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) підприємства.

В. Участь власного і довгострокового позикового капіталу у фінансуванні чистих оборотних активів визначається з урахуванням мети залучення довгострокового фінансового кредиту. Розрахунок обсягу фінансування чистого оборотного капіталу за рахунок довгострокового фінансового кредиту здійснюється за формулою:

ДФКОА = ДФК - ДФКПА (1.9)

де ДО - загальна сума довгострокового фінансового кредиту, залученого підприємством, на початок планового періоду; ДФКва - сума довгострокового фінансового кредиту, залученого підприємством на цільове фінансування розвитку позаоборотних активів (капітальне будівництво нових об'єктів, фінансовий лізинг устаткування тощо).

Г. Обсяг власного капіталу, інвестованого в оборотні активи (чистий робочий капітал), здійснюється за формулою:

ВКОА = ЧОАП - ДКФОА (1.9)

де ЧОАп - прогнозована сума чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу); ДФКоа - сума довгострокового фінансового кредиту, інвестованого в оборотні активи (чистий робочий капітал).

Результати розробленої політики формування й політики фінансування оборотних активів одержують своє відображення у зведеному плановомудокументі - балансі формування та фінансування оборотних активів. Даний баланс пов'язує загальну потребу в оборотних активах із плановим обсягом фінансових засобів, що залучаються з різних джерел для забезпечення їх формування[14].

Термін «оборотні активи» має в економічній теорії кілька синонімів - оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал тощо. Але, незважаючи на різноманітність термінів, економічна сутність поняття, що ними визначається, трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі досить однозначно.