Антикризове управління діяльністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ"

Кафедра менеджменту та інновацій

До захисту допущено

Завідувач кафедри

_________проф. Смоляр Л.Г.

"08" червня 2010 р.

ДИПЛОМНА РОБОТА

освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр"

за спеціальністю 8.050201 "Менеджмент організацій"

на тему "Антикризове управління діяльністю підприємства"

Студентка групи М-51м

Дідик Ірина Сергіївна

Керівник роботи к.е.н., проф. Смоляр Любов Гаврилівна

Київ-2010

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ"

Кафедра менеджменту та інновацій

Спеціальність 8.050201 "Менеджмент організацій"

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

_________проф. Смоляр Л.Г.

"30" жовтня 2009 р.

ЗАВДАННЯ

НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ "МАГІСТР"

студентці Дідик Ірині Сергіївні

1. Тема роботи: "Антикризове управління діяльністю підприємства"

Затверджена наказом по університету № 115-У від 28.10.2009 р.

2. Термін здачі студентом закінченої роботи 04.06.2010 р.

3. Вихідні дані до роботи: статистичний щорічник України, нормативна база, Статистичні та звітні матеріали підприємства ДАХК "Артем": фінансова звітність за 2007, 2008, 2009 роки, стандарти якості, положення про управління підприємством.

4. Перелік питань, які мають бути розроблені

а) теоретична частина:

· сутність та основні завдання антикризового фінансового управління;

· фактори та принципи антикризового фінансового управління;

· концепція антикризового управління на засадах процесного підходу.

б) аналітична частина:

· дослідження організаційно-економічної характеристики підприємства;

· діагностика внутрішнього та зовнішнього середовища прямого і непрямого впливу;

· обгрунтування оцінки результатів санаційного аудиту.

в) рекомендаційна частина:

· управління платоспроможністю і фондовим портфелем підприємств при запобіганні кризи;

· використання реінжинірінгу і бізнес-планування в антикризовому управлінні;

· система раннього попередження та реагування

5. Перелік графічного (ілюстративного) матеріалу

1. Рентабельність продукції ДАХК "Артем"

2. Оцінка характеристик профілю покупців

3. Оцінка адаптивності підприємства в процесі функціонування на цільовому ринку

4. Розрахунок санаційної спроможності ДАХК "Артем"

5. Узагальнюючі прогнозні показники ефективності діяльності підприємства

6. Дата видачі завдання .10.2009 р.

Керівник дипломної роботи _____________ к.е.н., проф. Смоляр Л.Г.

Завдання прийняв до виконання ______________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН-ГРАФІК НА ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

№ з/п	Назва етапів роботи та питань, які мають бути розроблені відповідно до завдання	Термін виконання	Позначки керівника про виконання завдань
1.	Збір необхідної інформації для написання теоретичної частини роботи	21.10.09 - 28.11.09
2.	Вивчення статистичних даних та аналіз літературних джерел	01.12.09 - 20.12.09
3.	Оформлення першого розділу роботи та надання його керівнику для погодження	25.12.09 - 09.01.10
4.	Аналіз специфіки системи антикризового управління підприємством та наявних в ній недоліків	17.01.10 - 20.02.10
5.	Дослідження організаційно-економічної характеристики ДАХК "Артем"	29.02.10 - 13.03.10
6.	Оформлення другого розділу роботи та надання його керівнику для погодження	15.03.10 - 21.03.10
7.	Розробка шляхів вдосконалення і підвищення ефективності антикризового управління на підприємстві	26.03.10 - 05.04.10
8.	Аналіз отриманих результатів і формулювання висновків	07.04.10 -19.04.10
9.	Оформлення третього розділу роботи та надання його керівнику для погодження	22.04.10 - 13.05.10
10.	Виправлення недоліків, оформлення додатків та списку літератури	14.05.10 - 20.05.10
11.	Оформлення дипломної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр"	21.05.10 - 03.06.10

РЕЦЕНЗІЯ

на дипломну роботу освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" виконану на тему " Антикризове управління діяльністю підприємства" студенткою групи М-51м Дідик Іриною Сергіївною

В останні роки чітко спостерігається тенденція збільшення економічної та політичної нестабільності на національному, регіональному та глобальному рівнях.

Подолання кризового стану - це керований процес. Успіх управління залежить від своєчасного розпізнавання кризи та застосування дієвих методів її усунення. Серед тієї низки проблем, які змушені розв'язувати сучасні українські підприємства чільне місце посідає антикризове управління. Управління в кризовій ситуації можна визначити як процес роботи під тиском обставин таким чином, що дозволить керівникам аналізувати, планувати, організовувати, направляти і контролювати ряд взаємозалежних операцій при прийнятті швидких і раціональних рішень з невідкладних проблем, що виникли перед фірмою. Тому тема дипломної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр", присвячена антикризовому управлінню діяльністю підприємства.

Відповідно до обраної теми було поставлено за мету обґрунтувати, розробити методику та практичні рекомендації забезпечення ефективного антикризового управління, направленого на зміцнення фінансової стабільності, запобігання негативних явищ в бізнесі, відвернення небезпеки кризи і загрози банкрутства та оздоровлення економіки підприємства. Мета й відповідні завдання визначені на належному кваліфікаційному рівні. Також роботі притаманна наукова новизна - було систематизовано основні теоретичні підходи до антикризового управління на підприємств, розроблено алгоритм і модель ефективного управління платоспроможністю і фондовим портфелем підприємства в умовах фінансової кризи і загрози банкрутства та набуло подальшого розвитку обґрунтування структури і змісту фінансового оздоровлення підприємства.

Структура дипломної роботи відповідає обраній темі. Розділи є змістовними й детально розкритими, що дає підставу стверджувати про досягнення поставлених завдань.

Запропоновані студенткою Дідик І.С. шляхи вдосконалення і підвищення ефективності антикризового управління діяльністю підприємства ДАХК "Артем мають належне економічне обґрунтування й доцільні до впровадження.

Серед недоліків роботи можна назвати великий обсяг аналітичної частини дослідження та висновків.

В цілому дипломна робота освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" відповідає встановленим вимогам, рекомендується до захисту перед Державною екзаменаційною комісією і при відповідному захисті може бути оцінена на "відмінно", а її автору, Дідик Ірині Сергіївні, може бути присвоєна кваліфікація магістра з менеджменту організацій за спеціальністю 8.050201 "Менеджмент організацій ".

ЛИСТ - ВІДЗИВ на дипломну роботу магістра студентки ПВНЗ "МУФ" Дідик Ірини Сергіївни на тему: "Антикризове управління діяльністю підприємства "

Виникнення кризового стану підприємства є свідченням поступового розбалансування та повної втрати дієздатності внутрішнього механізму саморегуляції господарської системи. До моменту виникнення кризи економічна система досягає вершини можливого розвитку. Система вичерпує свій продуктивний потенціал або вступає в конфлікти з існуючим господарським механізмом, відносинами власності. Має місце моральне старіння концептуальних засад ведення бізнесу -- матеріально-технічних, ринкових, соціальних.

Подолання кризи не може здійснюватись автоматично, воно має бути організовано органом управління підприємством. Це обумовлює потребу в розвитку самостійної галузі наукових знань -- антикризового управління.

Тема антикризового управління надзвичайно актуальна для підприємства - об'єкта дослідження, так як, в умовах всесвітньої економічної кризи, реалізація запропонованого антикризового плану дозволить підприємству запобігти кризи, а в разі її настання швидко подолати її наслідки.

Студентка добросовісно і старанно виконувала всі поставлені перед нею завдання, детально проаналізувала господарську діяльність та фінансово-економічний стан підприємства і на основі зібраних даних та аналізу обґрунтувала шляхи вдосконалення і підвищення ефективності антикризового управління на підприємстві.

В роботі студентка обґрунтувала необхідність розроблених пропозицій щодо антикризового управління діяльністю підприємства.

Основні положення рекомендацій, що мають місце в роботі будуть використані на підприємстві.

Недоліком роботи можна назвати великий обсяг аналітичної частини дослідження та висновків.

Підприємство задоволено виконаною роботою студентки і вважає, що дана робота заслуговує на оцінку "відмінно".

Рецензент___________________

М.П. "____"_______________ 20__ р.

РЕФЕРАТ

Дипломна робота містить 112 сторінок, 15 таблиць, 14 рисунків, 2 додатки. Список використаних джерел нараховує 70 найменувань.

Мета дипломної роботи полягає в науковому обґрунтуванні, розробці методик та практичних рекомендацій забезпечення ефективного антикризового управління, направленого на зміцнення фінансової стабільності, запобігання негативних явищ в бізнесі, відвернення небезпеки кризи і загрози банкрутства та оздоровлення економіки підприємства.

Об'єкт дослідження - процеси забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності та кредитоспроможності ДАХК "Артем" в умовах нестабільного ринкового розвитку економіки країни. Предмет дослідження - теоретичні, методичні і практичні засади формування і розвитку антикризового управління на підприємстві.

У роботі було використано наступні методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу, розрахунково-конструктивний та порівняння.

Робота присвячена антикризовому управлінню діяльністю підприємства.

У теоретичній частині розглянуто теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності і функцій антикризового управління, удосконалення механізмів та інструментів проведення антикризового управління. В аналітичній частині роботи досліджено організаційно-економічну характеристику підприємства, проведено діагностику внутрішнього та зовнішнього середовища прямого і непрямого впливу, обґрунтовано оцінку санаційного аудиту

У рекомендаційній частині роботи автором запропоновано напрямки усунення виявлених недоліків, розроблено шляхи вдосконалення і підвищення ефективності антикризового управління на підприємстві. Результати роботи, що мають наукову цінність, є доцільними для подальшого використання з метою запобігання кризи на підприємстві. Ключові слова: криза, антикризове управління, підприємство, фінансовий стан, санація, платоспроможність, ефективність, удосконалення.

ABSTRACT

Master's degree work includes 112 pages, 15 tables, 14 drawings, 2 attachments. Bibliography has 70 items.

The purpose of diploma work consists in a scientific ground, development of methods and practical recommendations of providing of effective anticrisis management, directed on strengthening of financial stability, prevention of the negative phenomena, in business, distraction of danger of crisis threats of bankruptcy and making healthy of economy of enterprise.. Research object - there are processes of providing of financial firmness, solvency and solvency of State stock holding association Artem, in the conditions of unstable market development of economy of country. Article of research - there are theoretical, methodical and practical principles of forming and development of anticrisis management on an enterprise.. The followings methods of research were in-process used: dialectical, abstractly logical and analysis of the systems, calculation-structural and comparison.

This work is devoted the anticrisis management of enterprise activity. Theoretical and methodological generalizations, determinations of essence and functions of anticrisis management, improvement of mechanisms and instruments of leadthrough, are considered in theoretical part. In analytical part of work investigational organizationally economic description of enterprise, diagnostics of internal and external environment of direct and indirect influence is conducted, grounded estimation of sanation audit. Directions of removal of the educed defects are offered in recommendation part of working as an author, the ways of perfection and increase of efficiency of anticrisis management are worked out on an enterprise. Job performances that have a scientific value are expedient for the further use with the aim of prevention of crisis on an enterprise.

Keywords: crisis, anticrisis management, enterprise, financial state, sanaciya, solvency, efficiency, improvement.

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
• 1.1 Сутність та основні завдання антикризового управління
• 1.2 Фактори та принципи антикризового управління
• 1.3 Концепція антикризового управління на засадах процесного підходу
• Висновки до розділу 1
• РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ДАХК "АРТЕМ"
• 2.1 Аналіз організаційно-економічної діяльності підприємства
• 2.2 Діагностика внутрішнього та зовнішнього середовища прямого і непрямого впливу
• 2.3 Обгрунтування оцінки результатів санаційного аудиту
• Висновки до розділу 2
• РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ І ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ДАХК "АРТЕМ"
• 3.1 Управління платоспроможністю і фондовим портфелем підприємств при запобіганні кризи
• 3.2 Використання реінжинірінгу і бізнес-планування в антикризовому управлінні
• 3.3 Заходи посилення антикризового управління на підприємстві
• Висновки до розділу 3
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТКИ
• антикризовий управління платоспроможність реінжиніринг
• ВСТУП
• Актуальність теми Ринкова економіка є системою господарювання, яка стимулює величезну творчу і, водночас, руйнівну енергію. Поступове впровадження ринкового механізму і його стрижня - вільної конкуренції підприємствами України призводить до того, що ряд з них не можуть підтримувати задовільним свій фінансовий стан. Криза, що виникає при несприятливому розвитку подій, може поставити такі підприємства на межу банкрутства та об'єктивно позначитися на втраті чималої кількості виробників ринку. А відсутність фінансових джерел для технічної реконструкції і переходу на випуск конкурентоспроможної продукції відкине такі суб'єкти господарювання за межі виживання. Подолання кризового стану - це керований процес. Успіх управління залежить від своєчасного розпізнавання кризи та застосування дієвих методів її усунення. Тому, серед тієї низки проблем, які змушені розв'язувати сучасні українські підприємства чільне місце посідає антикризове управління.
• Широке коло питань, пов'язаних із дослідженням економічної стійкості підприємств і управління нею в умовах фінансової кризи, знайшло відображення в роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених економістів. Серед них: І. Ансофф, І.О. Бланк, Юджин Брігхем, В.О. Василенко, В.М. Геєць, А.Г. Грязнова, Г.П. Іванов, А.П. Ковальов, В.В. Ковальов, Г.М. Курошева, Е.М.Коротков, Л.О. Лігоненко, О.І. Пушкар, М. Робсон, Г.В. Савицька, В.П.Савчук, Л.С. Ситнік, О.О. Терещенко, Р. Холт, А.В. Чупіс, А.Д. Шеремет, Л.О.Українська та інші.
• Проте динамічність процесів ринкового розвитку економіки потребує подальших досліджень щодо удосконалення науково-методичних засад виявлення і оцінки фінансової кризи, її запобігання та формування економічних механізмів і інструментів управління підприємством при загрозі банкрутства.
• Таким чином, актуальність окресленого кола проблем, їх теоретична, практична та соціально-економічна значимість, недостатня наукова розробка і, зокрема, на галузевому рівні зумовили вибір теми і цільове спрямування дипломного дослідження
• Мета і завдання дослідження. Мета дипломної роботи полягає в науковому обґрунтуванні, розробці методик та практичних рекомендацій забезпечення ефективного антикризового управління, направленого на зміцнення фінансової стабільності, запобігання негативних явищ в бізнесі, відвернення небезпеки кризи і загрози банкрутства та оздоровлення економіки підприємства.
• Для реалізації мети в дипломній роботі поставлені і вирішувались такі основні завдання:
• - узагальнення сутності і змісту антикризового управління на рівні підприємства;
• - з'ясування економічної природи механізмів фінансової стабілізації та відновлення платоспроможності підприємства;
• - виявлення дії сучасних організаційних і економічних інструментів в антикризовому управлінні підприємством;
• - проведення аналізу і оцінки економічного стану та попередження банкрутства підприємства;
• - розробка алгоритму і моделей ефективного управління платоспроможністю і фондовим портфелем підприємства в умовах фінансової кризи і загрози банкрутства;
• - обґрунтування структури і змісту бізнес-плану фінансового оздоровлення підприємства;
• - розробка оцінки ефективності інвестиційних проектів оздоровлення підприємств з урахуванням зацікавленості в його реалізації різних суб'єктів інвестування.
• Об'єктом дослідження виступає Державна акціонерна холдингова компанія "Артем"
• Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні засади формування і розвитку антикризового управління на підприємстві.
• Методи дослідження. Теоретична і методологічна основа дипломного дослідження ґрунтується на виконанні базових положень мікроекономіки і фінансового менеджменту, наукових розробок українських і закордонних вчених із питань управління економічною стійкістю підприємства в умовах кризи і загрози банкрутства, а також законодавчих і нормативних актів України. В роботі використовувались методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності і функцій антикризового управління, удосконалення механізмів та інструментів проведення); розрахунково-конструктивний та порівняння (аналіз платоспроможності підприємства, ефективності діяльності та управління їх активами, оцінка фінансової стійкості та загрози банкрутства); імітаційного моделювання, аналітичного прогнозування, емпіричного дослідження (управління платоспроможністю і фондовим портфелем підприємства, використання реінжинірінгу бізнес-процесів та з'ясування структури і змісту бізнес-планування, обґрунтування привабливості і ефективності інвестиційних проектів).
• Інформаційною базою досліджень були чинні Закони України, Постанови Кабінету міністрів України, офіційні матеріали Держкомстату України, аналітичні дані балансів підприємств (ф.№1), звіти про фінансові результати (ф.№2), звіти про рух грошових коштів (ф.№3), звіти про власний капітал (ф.№4), монографічні дослідження.
• Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці алгоритму і моделі ефективного управління платоспроможністю і фондовим портфелем підприємства в умовах фінансової кризи і загрози банкрутства; набуло подальшого розвитку обґрунтування структури і змісту фінансового оздоровлення підприємства.
• Практичне значення отриманих результатів. Опрацьовано рекомендації використання реінжинірінгу бізнес-процесів в антикризовому управлінні підприємством. Основні положення дипломної роботи являють собою рекомендації, які дозволяють проектувати систему антикризового управління для ДАХК "Артем" на основі стратегічного позиціонування підприємства в зовнішньому середовищі й критеріїв оцінки ефективності функціонування внутрішньогосподарського механізму.
• Апробація результатів дипломної роботи магістра. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-рактичній конференції.
• Публікації. Матеріали дослідження висвітлено у збірнику тез у 2010 році ІІ науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих учених "Фінансово-економічні та інноваційні аспекти управління підприємством в умовах глобалізації світової економіки".
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
• 1.1 Сутність та основні завдання антикризового управління
• В останні роки чітко спостерігається тенденція збільшення економічної та політичної нестабільності на національному, регіональному та глобальному рівнях.
• Більшість сучасних підприємств почали свою діяльність в умовах кризового стану економіки України. Тому окремі керівники та власники пов'язують кризові явища тільки із впливом кризоутворювальних чинників зовнішнього середовища, не дуже опікуючись виявом цих чинників всередині підприємства.
• Переважає фаталізм стосовно криз: вони сприймаються як деякі явища, на які не можна ефективно впливати, тим більше - запобігати їхньому руйнівному впливу на діяльність підприємства. Така позиція призводить до пасивного очікування такої ідеальної ситуації, що дала б змогу без кризового розвитку підприємства, не застосовуючи додаткових зусиль. Інші сприймають кризи як випадковість, а визнання їх - як приниження підприємницьких талантів.
• Такі погляди хибні, оскільки перешкоджають активній поведінці в умовах формування та розвитку кризових явищ і, зрештою керованому розвитку підприємства.
• Відомо, що не буває бізнесу без проблем, і це визнають усі. Коли проблеми вчасно не діагностуються, не здійснюється активна діяльність щодо їх розв'язання, проблеми мають тенденцію поглиблюватись, переростати у кризові явища різної глибини. Потрібно відверто сказати, що не з усіма проблемами можна впоратися, тим більше окремому підприємству. Постає питання поділу проблем на більш або менш небезпечні, керовані та некеровані тощо. Ця діяльність буде тим ефективнішою, чим цілеспрямованіше вона здійснюватиметься.
• Теорія та практика менеджменту останніми роками виокремили особливу сферу менеджменту - антикризове управління, що має специфічний об'єкт впливу - кризові явища досить широкого спектра, різних механізмів формування та рівнів прояву.
• Визначено інструментарій аналізу, прогнозування та подолання кризових явищ різного типу, необхідний та достатній для передбачення, запобігання формуванню криз і їх подолання та виведення підприємств із кризи, а також для викорінення наслідків кризи.
• Виникнення кризового стану підприємства є свідченням поступового розбалансування та повної" втрати дієздатності внутрішнього механізму саморегуляції господарської системи.
• До моменту виникнення кризи економічна система досягає вершини можливого розвитку. Система вичерпує свій продуктивний потенціал або вступає в конфлікти з існуючим господарським механізмом, відносинами власності. Має місце моральне старіння концептуальних засад ведення бізнесу -- матеріально-технічних, ринкових, соціальних.
• Розв'язання накопичених суперечностей можливе лише на підґрунті кардинального перегляду усіх фундаментальних засад ведення бізнесу, координації стратегічного бачення місії та змісту діяльності підприємства, що зумовить перехід системи до нового стану рівноваги, яка є необхідною передумовою для її подальшого розвитку.
• Подолання кризи не може здійснюватись автоматично, воно має бути організовано органом управління підприємством. Це обумовлює потребу в розвитку самостійної галузі наукових знань -- антикризового управління.

Антикризове управління -- це спеціальне, постійно організоване управління, націлене на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства [19, с. 57].

Метою та головним завданням антикризового управління є передбачення, своєчасне розпізнавання та успішне вирішення всіх проблем, пов'язаних з об'єктивним циклічним розвитком економіки та суб'єктивними факторами на макро- та мікрорівнях.

Основні процеси антикризового управління проілюстровано на рис. 1.1.

Розвиток кризи на рівні мікроекономічної системи структурно поділяється на три фази [33, с. 95 -- 97]:

1. Прихована криза (або криза ефективності);

2. Криза платоспроможності;

3. Криза розрахунку (загроза банкрутства, неплатоспроможність).

Рис. 1.1. Основні процеси антикризового управління

Будь-яке управління певною мірою повинно бути антикризовим і тим більше оформлюватися як антикризове в міру розгортання кризової ситуації на підприємстві.

Антикризове управління на підприємстві можливе та необхідне зряду причин: кризові явища можна передбачати, прискорювати та пом'якшувати; до кризових явищ можна та необхідно готуватися; управління в умовах кризи потребує особливих підходів, спеціальних знань, досвіду та мистецтва; кризові процеси можуть бути до певної міри керованими; управління кризовими процесами здатне прискорювати їх та мінімізувати наслідки [7, с. 131].

Об'єкт антикризового управління -- виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства, її усунення та запобігання.

Проблеми розгортання кризи на рівні окремого підприємства не є локальними. Окреме підприємство є частиною національної, територіальної і галузевої господарської системи.

Кризові явища в його діяльності мають негативні наслідки для усіх суб'єктів ринкової економіки. Отже, проблема кризи та банкрутства має загальнодержавний характер.

Антикризове регулювання - макроекономічна категорія. Вона містить заходи організаційно-економічного та нормативно-правового впливу з боку держави, які спрямовані на захист підприємств від кризових ситуацій, запобігання банкрутству або ліквідації у випадках недоцільності їх подальшого функціонування [53, с. 35].

Суб'єктом антикризового управління є певне коло осіб, що реалізують його завдання.

Можна виділити сім груп суб'єктів антикризового процесу:

1) власник підприємства;

2) фінансовий директор підприємства;

3)функціональний антикризовий менеджер -- співробітник підприємства;

4)функціональний антикризовий менеджер - співробітник консалтингової фірми, яка залучається на підприємство;

5) державні та відомч і органи;

6) арбітражний керуючий;

7) представники кредиторів або фахівці з кризового управління, що залучені ними, для яких здійснення фінансового оздоровлення підприємства - вимушений захід, спрямований на повернення боргів [69, с. 61 - 62].

Мета антикризового управління полягає не тільки в ліквідації зовнішніх ознак та недопущенні подальшого поглиблення кризи, але й у відновленні здатності підприємства як мікроекономічної системи до самоорганізації.

У системі антикризового управління виділяють функції антикризового управління: визначення цілей, планування, організації, мотивації, контролю.

Антикризовому управлінню підприємством притаманні ті ж функції, що і звичайному управлінню [41, с.46], але кожна з них зазнає істотних змін:

планування - це процес визначення цілей організації та їх змін, стратегій і програм антикризової стабілізації, ресурсів для їх досягнення. При антикризовому управлінні підприємством різко зростає роль оперативного планування і прийняття рішень з урахуванням поточної ситуації;

організація - формування оптимальної структури й обсягу використовуваних коштів, апарату управління і кадрів для ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Функція організації при проведенні антикризових заходів зумовлює необхідність створення своєрідного антикризового штабу підприємства з фахівців, що прагнуть зберегти організацію;

мотивація - система заохочень і санкцій, що створює зацікавленість усього колективу і кожного працівника у зростанні ефективності діяльності підприємства з метою найшвидшого виходу з кризи;

контроль - прогнозування відхилень від намічених цілей для своєчасного оперативного внесення змін, спрямованих на підвищення ефективності антикризових заходів.

Крім перерахованих функцій при антикризовому управлінні великого значення набуває ще функція діагностики кризового стану підприємства [17; 18;.], яка складається з таких етапів: моніторингу, експрес-діагностики та фундаментальної діагностики.

Моніторинг здійснюється з метою раннього виявлення ознак кризового стану, постійного збору інформації з допомогою „слабких сигналів", нагромадження даних, необхідних для експрес-діагностики. Метою експрес-діагностики є наочна та проста оцінка фінансового благополуччя й динаміки розвитку підприємства. Її доповнює і конкретизує фундаментальна діагностика, яка уточнює рівень кризи, виявляє її причини.

Функції антикризового управління також можна розглядати як види діяльності, які відображають предмет управління (в даному випадку -- проблеми та уявні й реальні фактори кризи) й визначають його результат. Вони відповідають на запитання: що необхідно зробити для того, щоб успішно керувати в передкризовій ситуації, в умовах кризи та в процесі виходу з кризи.

Стосовно цього можна виділити шість функцій:

- передкризове управління;

- управління в умовах кризи;

- управління процесами виходу з кризової ситуації;

- стабілізація нестійких ситуацій (забезпечення керованості);

- мінімізація втрат та втрачених можливостей;

- своєчасність прийняття рішень [7, с. 134].

Кожен з перелічених видів діяльності (функцій управління) має свої особливості, але в сукупності вони характеризують антикризове управління.

Взаємозв'язок між базовими положеннями системи антикризового управління поданий на рисунку 1.2.

Антикризове управління, як і будь-яке інше, може бути менш ефективним або більш ефективним.

Ефективність антикризового управління характеризується ступенем досягнення цілей пом'якшення, локалізації або позитивного використання кризової ситуації у зіставленні з витраченими на це ресурсами.



Рис.1.2. Концепція системи антикризового управління підприємством

1.2 Фактори та принципи антикризового управління

Антикризове управління так само, як і будь-яке інше, може бути малоефективним чи більш ефективним. Ефективність антикризового управління характеризується ступенем досягнення цілей пом'якшення чи локалізації позитивного використання кризи в зіставленні з витраченими на це ресурсами.

Важко оцінити таку ефективність у точних розрахункових показниках, але побачити її можна при аналізі і загальній оцінці управління, його успішності чи прорахунків. Імовірність настання кризи існує у розвитку будь-якого підприємства. У нашому випадку за інформаційну базу взято машинобудівну галузь. У багатьох випадках кризові ситуації в розвитку підприємства практично неможливо усунути.

Зарубіжні та вітчизняні вчені, досліджуючи проблематику антикризового управління підприємства, розробили велику кількість різноманітних класифікацій криз. Проаналізувавши їх, можна навести найбільш вдалу класифікацію видів криз у процесах функціонування і розвитку підприємства (рис. 1.3).

Рис.1.3. Класифікація криз у процесах функціонування та розвитку підприємства

Дана класифікація видів криз наведена з метою узагальнення існуючих і визначення тих, які можуть негативно вплинути на діяльність підприємств галузі. У період функціонування підприємства можуть відбутися різні відхилення, які призводять до небажаного розвитку, і поставити під загрозу існування підприємства. Тому існує необхідність визначення основних факторів, що спричиняють кризовий розвиток підприємства.

Фактори кризи - це внутрішні та зовнішні умови діяльності підприємства, настання який призводить до кризового стану.

1. Зовнішні фактори (незалежні від діяльності підприємства). У свою чергу, вони поділяються на підгрупи: загальноекономічні фактори розвитку країни. До складу цих факторів входять тільки ті, які впливають на господарську діяльність даного підприємства (інфляція, спад обсягу національного доходу, податкова система, доходи населення, законодавство); ринкові фактори. При розгляді цих факторів досліджуються негативні для підприємства тенденції розвитку товарних і фінансових ринків (ємність ринку, монополізм, співвідношення попиту та пропозиції, нестабільність фондового, валютного, фінансового ринків); інші зовнішні фактори. Їхній склад підприємство визначає самостійно.

2. Внутрішні фактори (залежні від діяльності підприємства). Вони також поділяються при аналізі на три підгрупи залежно від особливостей формування грошових потоків: фактори, пов'язані з виробничою діяльністю (маркетинг, структура поточних витрат, неефективний виробничий менеджмент, недостатньо диверсифікований асортимент); фактори, пов'язані з інвестиційною діяльністю (неефективний фондовий портфель, висока тривалість будівельно-монтажних робіт, істотні перевитрати інвестиційних ресурсів); фактори, пов'язані з фінансовою діяльністю (неефективна фінансова стратегія, ріст дебіторської заборгованості, висока вартість капіталу, перевищення припустимих меж фінансових ризиків).

Можна виділити основні фактори, що визначають ефективність антикризового управління. їх розуміння і диференціація допомагають його аналізувати й успішно здійснювати.

1. Професіоналізм антикризового управління і спеціальна підготовка. У даному випадку мається на увазі не тільки загальний професіоналізм управління, що, безумовно, необхідний, але й ті професійні знання і навички, що відображають особливості антикризового управління. Такий професіоналізм народжується в процесах спеціального навчання, цілеспрямованого акумулювання досвіду і розвитку мистецтва управління в критичних ситуаціях. В останні роки в Україні стали приділяти більше уваги спеціалізованій підготовці антикризових керівників, що здатні виводити підприємство з кризи з найменшими втратами. їхня професійна підготовка орієнтована на кризові ситуації. Але й при підготовці звичайних менеджерів необхідно велику увагу приділяти розвитку здібностей до управління в критичних ситуаціях. Антикризове управління повинно стати необхідним елементом будь-якого управління: стратегічного, креативного, виробничого, екологічного, фінансового й ін.

2. Мистецтво управління, дане природою і придбане в процесі спеціальної підготовки, варто виділити особливо в переліку факторів ефективності антикризового управління. У багатьох кризових ситуаціях індивідуальне мистецтво управління є вирішальним чинником виходу з кризи чи його пом'якшення. Тому для антикризового управління особливо важливо проводити психологічне тестування менеджерів, відбирати такі особистості, що здатні чуйно реагувати на наближення кризи й управляти в екстремальних ситуаціях.

3. Методологія розробки ризикованих рішень. Така методологія повинна бути створена й освоєна, тому що вона значною мірою визначає такі якості управлінських рішень, як своєчасність, повнота відображення проблеми, конкретність, організаційна значимість. Ці властивості мають особливе значення в антикризовому управлінні [42, с. 57].

Науковий аналіз обстановки, прогнозування тенденцій. Ці фактори не можуть не впливати на ефективність антикризового управління. Бачення майбутнього, і не суб'єктивне, а засноване на точному, науково обґрунтованому аналізі, дозволяє постійно тримати в полі зору всі прояви кризи, що наближається чи проходить.

Важливим фактором ефективності антикризового управління є також корпоративність, що в організації чи фірмі може виявлятися в різному мірі. Корпоративність -- це розуміння і прийняття всіма працівниками цілей організації, готовність самовіддано працювати для їхнього досягнення, це особливий вид інтеграції всіх ділових, соціально-психологічних і організаційних відносин, це внутрішній патріотизм і ентузіазм. Корпоративність є надійною опорою антикризового управління. Але вона не виникає сама по собі, а є результатом управління й елементом його мети, а також засобом у механізмі управління.

Лідерство також входить у сукупність факторів ефективного антикризового управління. Але не всяке лідерство. Існує безліч його відтінків і модифікацій. Лідерство визначається не тільки особистістю менеджера, але й сформованим стилем роботи, структурою персоналу управління, що зміцнилося довірою до менеджера, авторитетом влади, впевненістю.

Опора на лідерство може зіграти вирішальну роль у подоланні кризи чи її пом'якшенні. Але для цього необхідний пошук і проектування лідерства. Це звучить незвичайно, але буде зрозумілим, якщо мати на увазі, що лідерство -- це не тільки особистість менеджера, але й характеристика всієї системи управління, характеристика організації управління.

Особливу роль в ефективності антикризового управління відіграють оперативність і гнучкість управління. У кризових ситуаціях часто виникає потреба у швидких і рішучих діях, оперативних заходах, зміні управління за ситуаціями, що складаються, адаптації до умов кризи. Інерційність у цьому випадку може відігравати негативну роль.

Стратегія і якість антикризових програм. У багатьох ситуаціях можлива потреба в зміні стратегії управління й у розробці спеціальних програм антикризового розвитку. Якість програм і стратегічних установок можуть бути різними. Від цього не може не залежати антикризове управління. Окремим пунктом варто виділити людський фактор. В певній мірі він відображає фактори корпоративності і лідерства, мистецтва управління. Але для антикризового управління необхідно мати на увазі, що існує поняття антикризової команди -- найближчих помічників антикризового менеджера, що можуть користуватися його особливою довірою і здатні узгоджено і цілеспрямовано здійснювати програму антикризового управління [59, с. 57]. Є гарний вираз "... з ним я можу піти в розвідку". Розвідка -- це сукупність непередбачених екстремальних ситуацій, перебороти які можуть тільки люди, вірні загальній ідеї і задуму й тих, хто беззастережно довіряють один одному. Так само працює людський фактор і в антикризовому управлінні. Значним фактором ефективності антикризового управління є система моніторингу кризових ситуацій. Вона являє собою спеціально організовані дії з визначення ймовірності і реальності настання кризи і необхідні для її своєчасного виявлення і розпізнавання.

Гарною ілюстрацією необхідності й ефективності такої системи є становище з атомними електростанціями. Колись їхня робота контролювалася за багатьма показниками, що характеризували суперечливі процеси роботи реактора. Оцінювати його стан було складно, встановлювати необхідні дисциплінарні вимоги до персоналу також. Момент настання кризової ситуації був приблизним і небезпечні режими виникали зненацька, часто непередбачено. Сьогодні розроблена нова система моніторингу роботи атомного реактора, що побудована на порівняно простій візуальній оцінці його стану: оператор спостерігає за симетрією картинки на екрані комп'ютера, що відображає співвідношення основних показників антикризового функціонування атомної електростанції. Поява порушень симетрії -- ознака виникнення ситуацій, небезпечних з погляду можливої кризи.

Аналогічний моніторинг кризових ситуацій може і повинен бути й у системі антикризового управління. Причому дуже ефективними тут можуть бути використання комп'ютерів і робота спеціалізованих операторів. Важливою обставиною для менеджменту є знання про кризу, її характер, можливі прояви у життєдіяльності системи, що є основою для розробки заходів щодо запобігання чи пом'якшення негативних і посилення позитивних наслідків. Для цього необхідні (розгляд антикризового управління виробляється в технологічних категоріях) знання про те, на якому етапі життєвого циклу знаходиться система, який вид перехідного періоду очікується (може бути в окремих випадках сукупність видів) і якої глибини процеси прогнозуються. Усе це визначає використання циклічних моделей життєдіяльності досліджуваних систем, а виробнича система (організація, фірма, підприємство і т.д.), як і система будь-якої іншої природи і призначення, підкоряється циклічним законам життєдіяльності.

При наростанні складності виробництва управління у своєму розвитку повинен випереджати розвиток виробництва. Тільки тоді воно може бути ефективним. Це вимагає реконструкції управління, і це природно поведе за собою його ускладнення у функціональному, організаційному, мотиваційному, інформаційному відношенні, зажадає професіоналізації управління, нових знань. Тому, чим ми більше будемо знати про процеси антикризового управління, його технології, тим ефективніше буде відбуватися саме управління, тим стійкіше будуть працювати наші вітчизняні підприємства.

Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім оточенням.

Накопичення суперечностей призводить до порушення рівноваги економічної системи та погіршення її загального стану. Як наслідок, спочатку погіршується, а потім поступово втрачається життєздатність підприємства, можливість повернення до рівноважного стану, виникає дефіцит ресурсів, або можливостей підприємства для подальшого розвитку [31, с. 15].

Під механізмом антикризового управління слід розуміти сукупність засобів та методів впливу на об'єкт управління - кризові явища. Основними принципами, на яких ґрунтується механізм антикризового управління, визнаються наступні:

1. Принцип опори на антикризову свідомість - розуміння негативних наслідків виникнення та поглиблення кризи для усіх суб'єктів антикризового процесу; найважливішими характеристиками свідомості є інтереси, цінності та мотиви діяльності, від яких залежить досягнення поставленої мети.

2. Принцип діагностики кризових явищ підприємства, а саме проведення ретроспективного, оперативного і перспективного цільового аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризи підприємства, ідентифікацію її глибини та можливих наслідків, оцінку можливостей переборення, задоволення інших аналітичних потреб суб'єкта антикризового управління [63, с. 27]. Залежно від суб'єктів проведення та інформаційного забезпечення виокремлюються такі види діагностики кризи: внутрішня (яка здійснюється з ініціативи керівництва підприємства та його власників) та зовнішня (ініціатором проведення якої можуть бути як кредитори підприємства, так і потенційні інвестори).

3. Принцип реалістичності в оцінці ситуації, успіхів або невдач, які мають місце; оцінюючи можливість подолання кризи необхідно спиратися на об'єктивну реальність. Інформація про будь-які позитивні зрушення, які мають місце і є результатом антикризових заходів, має розповсюджуватися серед персоналу. Невдачі не повинні сприйматися фатально, слід зосереджувати увагу на вивченні причин низької ефективності або нерезультативності для запобігання повторенню таких помилок у майбутньому [42, c. 70.].

Визначені принципи антикризового управління, доповнюючи та конкретизуючи один одного, можуть та повинні діяти тільки в системі.

Перелічені заходи слугують основою антикризового керування підприємством при загрозі банкрутства. Основною ціллю такого управління є розробка та реалізація заходів, які будуть направлені на швидке відновлення платоспроможності та повернення фінансової стійкості підприємства, яке буде забезпечувати його вихід з кризового стану [33, c.213].

Антикризовому управлінню притаманні специфічні принципи. Під принципами управління розуміють правила управлінської поведінки, що забезпечують діагностику, упередження, нейтралізацію та ліквідацію кризи. До основних принципів можна віднести:

- принцип упередження в розв'язані проблем - передбачає врахування механізмів запобігання виникнення та нейтралізацію кризових явищ;

- принцип максимізації сприятливих можливостей, що полягає в знаходженні шляхів виходу з кризи на основі унікальних умов для підприємства;

- принцип концентрації виробництва, що спрямований на зусилля підприємства концентрувати ресурси на малій кількості конкурентоспроможної продукції, яка може забезпечити значний економічний ефект;

- принцип часових обмежень - це той час, визначений законодавством, який є в розпорядженні антикризового керуючого до початку ліквідаційних процедур;

Для того, щоб не попадати в кризові ситуації в майбутньому, потрібно більш детально і чітко продумувати дії підприємства вже сьогодні.

1.3 Концепція антикризового управління на засадах процесного підходу

Пршочерговим завданням даного підрозділу є характеристика інтегрованих підходів до управління.

Принципи нової управлінської парадигми повинні складати основу вдосконалення управління організаціями. В умовах оперативного управління ці принципи дозволяють зрозуміти характер організаційно-управлінських механізмів підпорядкування виробництва споживанню, задоволенню ринкового попиту. Особливо важливі вони для розуміння концепції стратегічного управління, що будується на системному і ситуаційному підходах.

Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний). 1. Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов'язаних дій (функцій управління), які реалізуються у такій послідовності (рис.1.4.)

Рис. 1.4. Послідовність процесного підходу

Кожна функція управління, в свою чергу, складається з взаємопов'язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій.

3. Системний підхід. Його представники стверджують, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв'язків з її зовнішнім середовищем. Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління. Схематично системний підхід до управління можна представити так (рис.1.5):

Рис. 1.5. Системний підхід до управління

3. Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації (рис.1.6.).

Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення.

Рис.1.6. Ситуаційний підхід

Об'єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі в управлінні ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідерування, побудови організаційних структур, кількісних оцінок тощо.

Принципи системності розглядають сучасну організацію, у першу чергу, як соціально-економічну систему, яка має специфічні, властиві тільки їй особливості:

- цілісність, коли всі елементи і частини системи служать досягненню загальних цілей, що стоять перед організацією в цілому [29, с. 128]. Це не виключає можливості виникнення неантагоністичних протиріч між її окремими елементами (підрозділами);

- складність, що виявляється у великій кількості зворотних зв?язків, у тому числі й у процесі стратегічного планування та управління;

- велика інерційність дозволяє з високою ступінню вірогідності пророкувати розвиток організації в майбутньому;

- висока ступінь надійності функціонування, що визначається взаємозамінністю компонентів і способів життєдіяльності організації, можливістю використання альтернативних технологій, енергоносіїв, матеріалів, способів організації виробництва і управління;

- рівнобіжний розгляд натуральних і вартісних аспектів функціонування системи. Це дозволяє постійно порівнювати й оцінювати ефективність діяльності організації, системи управління і реалізації її стратегії.

Сутність функціонального підходу до менеджменту полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для задоволення потреби. Після встановлення функцій створюються кілька альтернативних об?єктів для їх виконання і вибирається той з них, що вимагає мінімум сукупних витрат за життєвий цикл об?єкта на одиницю його корисного ефекту.

У даний час до управління застосовується, в основному, предметний підхід, за якого удосконалюється існуючий об?єкт. Наприклад, технічна система удосконалюється шляхом доробки існуючої системи за результатами маркетингових досліджень, аналізу науково-технічного прогресу в даній області, зауважень і пропозицій споживачів. Тому на практиці перед конструкторами ставиться завдання досягти за найважливішими показниками якості об?єкта світового рівня. У чому недоліки такого підходу? По-перше, самі конструктори не зацікавлені в проведенні широкого і глибокого аналізу світового ринку, у встановленні для себе важких завдань. Світовий рівень потреб до моменту впровадження об?єкта в споживача об?єктивно можуть спрогнозувати не конструктори, а маркетологи. По-друге, припустимо, конструктори дуже постаралися і знайшли кращий світовий зразок. Однак цей зразок проектувався вчора і несе в собі технічні ідеї вчорашнього дня. Технічний прогрес не стоїть на місці [38, с. 85]. Оскільки ще потрібен час на розробку, освоєння і виробництво нового зразка і за цей період світові досягнення в даній галузі підуть далеко вперед. Застосовуючи предметний підхід інвестори і менеджери завжди будуть тільки доганяти вчорашній день і ніколи не вийдуть на світовий рівень.

Застосовуючи предметний підхід до розвитку соціально-економічних систем, менеджери йдуть шляхом удосконалення існуючих систем. І на практиці менеджери часто зіштовхуються з проблемою пошуку роботи для існуючих колективів чи працівників. Застосовуючи функціональний підхід, йдуть від зворотного, від потреб.

Застосовуючи функціональний підхід, абстрагуються від об?єктів, що виконують подібні функції, начебто вони не існують, чи від майбутніх потреб. Цей підхід повинен застосовуватися в сукупності з відтворювальним підходом, тому що для задоволення потреб потрібно створити фізичний або якийсь інший об?єкт.

Функціональний підхід, разом з іншими підходами, дозволяє ведучим фірмам світу бути завжди попереду.

Функціонально-вартісний аналіз - метод системного дослідження об?єктів (виробів, процесів, структур тощо), спрямований на оптимізацію співвідношення між корисним ефектом і сукупними витратами ресурсів за життєвий цикл об?єкта, який застосовується за призначенням.

Процесний підхід був вперше запропонований прихильниками школи адміністративного управління, які намагалися визначити функції менеджменту. Проте вони розглядали ці функції як незалежні одна від одної. На противагу цьому процесний підхід розглядає функції управління як взаємопов?язані.

Управління розглядається як процес, так як робота по досягненню цілей за допомогою інших - це серія безперервних взаємопов?язаних дій [47, с. 33]. Ці дії, кожна з яких також є процесом, називають управлінськими функціями. Сума всіх функцій являє собою процес управління.

Процесний підхід до управління відображає прагнення теоретиків і практиків менеджменту інтегрувати всі види діяльності за рішенням управлінських проблем у єдиний ланцюжок, розірваний у результаті "надмірного захоплення" функціональним підходом, за якого кожна з функцій розглядається поза зв?язком з іншими. При цьому увага фокусується на взаємозв?язку окремих дій, кожна з яких, у свою чергу, є процесом. Таким чином, управління - це управлінські функції, що динамічно змінюються в просторі й часі, які зв?язані між собою. Новий підхід у дослідженнях і в системі підготовки управлінських кадрів втілився в перенесенні акценту на вивчення дійсних умов, конкретної ситуації, у якій знаходиться та чи інша фірма, і розробку на цій основі специфічної, унікальної, якщо це необхідно, організаційної структури, що відповідає конкретним умовам і вимогам. Ситуаційний підхід до менеджменту показаний на рисунку 1.7.