Удосконалення методу оцінки якості робіт в підприємствах дорожнього господарства

Ступінь погоджуваності спеціалістів характеризується коефіцієнтом координації.

, (2.14)

де m - число опитуємих спеціалістів;

n - число факторів, що аналізуються.

Перевірка значимості коефіцієнта конкордації розраховується за критерієм Пірсона.

(2.15)

Розрахунковий критерій Пірсона (239,13) перевищує табличне його значення (28,9) можна стверджувати, що погоджуваність думок експертів не випадкова.

Результати оцінки точності і надійності проведеного досліду методом експертних оцінок представлені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Вплив значимості відібраних критеріїв на надійність

Кількість опитуємих спеціалістів, m	Число критеріїв, n	S	Коэфіцієнт конкордації, W	Критерій Пірсона, Х2
				Розрахунковий	Табличний
18	15	86086	0,948	239,13	28,9

Результати проведеного досліду можна вважати статистично значимими для створення якісної дорожньої продукції.

Таким чином, для створення якісних дорожніх робіт необхідно звернути увагу на першочергові критерії для споживача, наприклад: зручність та безпека руху, безперервність руху, швидкість руху, пропускна здатність і рівень навантаження, допустимі габарити, рівень дорожнього сервісу.

3. ПРОЕКТНО-РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ

3.1 Удосконалення методичного підходу щодо розгортання функції якості

Структурування функції якості (Quality Function Deployment - QFD) - це методологія систематичного і структурованого перетворення побажань споживачів у вимоги до якості продукції, послуги і/чи процесу.

QFD-методологія використовується для забезпечення кращого розуміння вимог споживачів при проектуванні, розробці і вдосконаленні продукції, послуг і процесів з застосуванням все більшої орієнтації на встановлені і передбачувані потреби споживачів

Розробка моделі структурування функцій якості (QFD) почалася в Японії у середині 70-х років 20 століття. Спочатку модель QFD знайшла застосування в таких галузях як машинобудування, харчова і легка промисловість. Потім вона стала поступово розповсюджуватися і на сферу послуг. Пізніше модель QFD почала застосовуватись в США, та в країнах Західної Європи.

Необхідно відмітити: оскільки QFD як і вся решта японських методів, припускає командну, групову роботу, то його, швидше за все, слід розглядати не як підхід, а як технічний прийом. Основний ефект від використання QFD безпосередньо залежить від чіткої колективної роботи, що є добре спланованою та організованою. Модель структурування якості є концептуальною моделлю перетворення потреб і запитів споживачів в характеристики продукції або послуги з метою якнайкращого задоволення вимог і очікувань споживачів [34].

У основі цієї моделі лежить модель профілю якості, розроблена японським вченим Н. Кано. У відповідності до цієї моделі, профіль якості продукції (послуги) включає три складові - базова, бажана і необхідна якість. І завдання полягає в раціональному їх поєднанні.

Базова (основна) якість відображає характеристики продукції (послуги), які, на думку споживачів, є очевидними і, як правило, про них не інформують виробника. Наприклад, безпека, надійність, екологічність продукції (послуги). Ігнорування базової якості виробником може викликати серйозні проблеми, аж до втрати клієнтури.

Необхідна якість охоплює технічні і функціональні характеристики продукції (послуги), які є в першу чергу значущими для споживача і впливають на сприйману цінність продукції (послуги). Необхідні характеристики в першу чергу використовуються виробником в рекламі. По потрібним характеристикам якості і їх сприйняттю споживачами можна судити, наскільки нова продукція або послуга відповідає очікуванням споживачів.

Бажана якість представлена характеристиками продукції або послуги, про які споживачі раніше не знали, а іноді навіть не мріяли, але після появи нового продукту високо їх оцінили (наприклад, послуга високошвидкісного Інтернету через телефон). Характеристики бажаної якості високо цінуються споживачами і створюють великі конкурентні переваги для виробника на тривалий період. У той же час характеристики бажаної якості з'являються, як правило, в результаті проведення дорогих науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, крупних інвестицій в створення і освоєння випуску принципово нової продукції або послуги [35].

Згідно до моделі QFD виділяють чотири етапи розгортання функцій якості:

1. Планування продукту.

2. Проектування продукту.

3. Проектування процесів.

4. Проектування виробництва.

Найбільш відповідальним є етап планування продукту, на якому повинні бути виявлені групи потенційних споживачів нового продукту або послуг, їх потреби і очікування. Досвід показує, що до 80% додаткових витрат, викликаних змінами в період розробки і реалізації проекту, розробки і освоєння випуску нової продукції (послуги), удосконалення старої продукції чи послуги, обумовлені помилками у встановленні потреб потенційних споживачів.

На другому етапі моделі QFD на основі заданих характеристик продукту здійснюється його проектування. Наприклад, у разі розробки нової моделі автомобіля на цьому етапі буде підготовлений повний комплект конструкторської документації. Характеристики продукції можуть коректуватися і уточнюватися, якщо в цьому виникає потреба (зміна цін на матеріали і що комплектують вироби, зміну кон'юнктури ринку).

Завершується другий етап розробкою повного деталювання і специфікацій. Специфікації містять вимоги, яким повинна відповідати кожна деталь, що комплектує виріб. При розробці специфікацій важливо не завищити вимоги до деталей, оскільки це приводить до зростання собівартості новій продукції і створенню «зайвої якості».

На етапі «проектування процесів» на основі специфікацій проектуються процеси закупівлі матеріалів і комплектуючих виробів, проводитися вибір постачальників, проектуються технологічні процеси виготовлення окремих деталей, розробляється комплект технологічної документації, визначаються основні параметри процесів.

На етапі «проектування виробництва» опрацьовуються питання організації виробництва нової продукції (послуги), вибирається необхідне технологічне устаткування, а також устаткування для здійснення технічного контролю, розробляються необхідні процедури і робочі інструкції для процесів виготовлення, збірки, контролю і випробування продукту (послуги), використання яких забезпечить високу якість його виготовлення (представлення).

Кваліфіковане використання моделі QFD дозволяє уникати серйозних прорахунків при розробці і освоєнні виробництва нової продукції (послуг) за рахунок ретельно підготовленого і проведеного проектування нового продукту. На це націлюють стандарти ISO серії 9000.

У основі QFD лежить використання серії матриць -- так званих «будинків якості», що дозволяють інтегрувати вимоги споживачів до рівня якості з параметрами продукту або процесу. У матриці вимоги покупців представлені у рядах, а параметри продукту/процесу -- в стовпцях.

Основна мета використання матриці -- встановлення відповідності між потребами клієнтів, тобто відповіддю на питання: «Що?» і тим, за допомогою чого вони задовольняються, тобто відповіддю на питання «Як?».

«Дах» „будинку якості” -- матриці -- показує ступінь кореляції між параметрами продукту/процесу, а права частина матриці дозволяє оцінити успішність задоволення вимог клієнтів щодо конкурентів або якнайкращих досягнень в даній області. Використовуючи бальну оцінку характеру залежності вимог споживачів від властивостей продукції одержують наочну картинку якнайкращого варіанту проекту, переводячи вимоги споживачів в конкретні властивості продукції.

Будинок якості містить 6 елементів:

1. Вимога клієнта. Структурований перелік вимог, що удержується із заяв клієнта.

2. Технічні вимоги. Структурована сукупність релевантних і вимірюваних параметрів продукції або послуги.

3. Матриця планування. Ілюструє сприйняття клієнта, спостережувані в ході дослідження ринку. Включає відносну важливість вимог клієнта, ефективність компанії і конкурентів в задоволенні цих вимог.

4. Матриця взаємин. Ілюструє сприйняття групи QFD відносно взаємин між технічними і споживчими вимогами. Застосовується відповідна шкала, яка ілюструється з використанням символів або цифр. Здійснюється це за допомогою обговорень і досягнення консенсусу усередині групи. Концентрація на ключових відносинах і мінімізація числа вимог є корисними методами для скорочення запитів до ресурсів.

5. Матриця технічної кореляції. Використовується для визначення того, де технічні вимоги підтримують або перешкоджають зміни послуги або продукту. Можливість для інновацій.

6. Технічні пріоритети, орієнтири і цільові показники. Використовуються для запису:

- пріоритетів, що приписуються технічним вимогам матриці;

- вимірювань технічних характеристик, що досягаються конкурентною продукцією або послугою;

- ступені трудності в розвитку кожної вимоги.

Остаточним результатом матриці стає сукупність цільових показників для кожної технічної вимоги, які співвідносяться з клієнтськими запитами [36]. Впровадження в діяльність організації методики структурування функцій якості дозволяє:

- значно підвищити якість продуктів, які виробляються, послуг, що надаються;

- збільшити надійність продукту/послуги;

- значно зменшити кількість скарг;

- значно зменшити витрати на розробку нового продукту/послуги;

- значно зменшити виробничі витрати;

- значно скоротити тривалість процесів планування і ухвалення рішення.

В цілях швидкого і ефективного досягнення результатів, вказаних вище, необхідно:

- створити умови для продуктивної командної роботи;

- проводити дії послідовно;

- мати в своєму розпорядженні всю необхідну інформацію про ринок;

- ретельно документувати те, що відбувається на всіх етапах процесу;

- якомога більш повно враховувати думки споживачів;

- бути відвертими із споживачами.

Як показує практика, процес впровадження QFD найчастіше зв'язаний з виникненням наступних труднощів:

- недостатньою комунікативністю споживачів;

- невчасністю ухвалення рішення або санкціонування необхідних дій;

- відсутністю ясності щодо компетентності і відповідальності;

- нестандартністю замовлень.

Таким чином, метод QFD є універсальним інструментом розробки продуктів, який інтегрує методики маркетингової інформації, який формує безперервний інформаційний потік, що гарантує, що всі елементи виробничої системи взаємозв'язані і підпорядковані споживчим вимогам.

Такі автор як Шапиро В.Д., Мазур І.І. розглядають планування продукції в рамках метода СФЯ у 8 етапів [16], алгоритм структурування якості продукції представлено на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Алгоритм структурування функції якості

Рисунок 3.1 - Алгоритм структурування функції якості робіт

Щодо планування дорожньої продукції даний етап включає 7 етапів, алгоритм структурування функції якості дорожньої продукції представлено на рисунку 3.2.

Рисунок 3.2 - Алгоритм структурування функції якості дорожніх робіт

Проведення першого етапу передбачає діяльність працівників дорожнього господарства з визначення вимог споживача до дорожніх робіт. Проводиться збір побажань споживача, робиться їх обробка і визначається важливість вимог з позиції споживача. На другому етапі здійснюється ранжування споживчих вимог. Для ранжування необхідно оцінити рейтинг споживчих вимог, які були визначені на першому етапі. Вимоги споживачів завжди не одностайні і не можливо виконати дорожні роботи, які б задовольнили всі вимоги споживачів. Необхідно знайти компроміс, якими вимогами можна пожертвувати, а які необхідно виконати обов'язково. Третій етап полягає в розробці інженерних характеристик для автомобільної дороги. Необхідно всі споживчі вимоги переформулювати на інженерні характеристики. На четвертому етапі за допомогою матричних діаграм виявляється тіснота зв'язку між вимогами споживача і параметрами якості. На наступному етапі проводиться побудова «даху», в якій проставляються взаємозв'язки між самими інженерними характеристиками. Надалі ця залежність буде враховуватися при оптимізації всієї системи. На шостому етапі структурування функції якості відбувається визначення вагомих показників характеристики інженерних характеристик з урахуванням рейтингу важливості споживчих вимог, а також залежності між споживчими вимогами та інженерними характеристиками дорожньої продукції. Відносна важливість кожної інженерної характеристики розраховується шляхом множення відносної ваги споживчих вимог на числовий показник зв'язку між споживчими вимогами та інженерними характеристиками визначених в четвертому етапі. На сьомому етапі враховується вплив конкурентів, завжди треба пам'ятати про те, що в певній галузі завжди є конкуренти, за якими необхідно вести спостереження і виходячи з цього робити певні рішення і висновки, щодо виконання певних робіт. Якщо підприємство чітко і точно проаналізує всіх конкурентів, їхні можливості, то воно буде провідним підприємством в даній галузі.

Таким чином, існуюча методика структурування функції якості була адаптована до умов господарювання дорожнього господарства шляхом підбору вимог споживача та характеристик якими вона повинна володіти, в алгоритм структурування функції якості дорожніх робіт було включено 7 етапів, тому, що облік технічних обмежень не враховується при виконанні дорожніх робіт.

3.2 Структурування функції якості дорожніх робіт

Результати реалізації запропонованої методики з першого етапу по четвертий представлені на рисунку 3.3.



Рисунок 3.3 - Матриця структурування функції якості дорожніх робіт

Для визначення тісноти зв'язків прийнята наступна символіка: ? - сильний зв'язок, П - середній зв'язок, Д - слабкий зв'язок; відповідна їх вага складає 9,3,1.Абсолютне значення характеризує вагомість параметрів якості і розраховується шляхом множення зв'язків на вагомість вимог споживача. Так, «собівартість перевезення» впливає на компоненту «пропускна здатність» (її абсолютна вага складає 4*9=36), але вона також впливає на вимоги «допустимі габарити» (3*1=3), швидкість (3*1=3). В результаті вагомість цієї характеристики послуги складає 36+3+3=42 одиниці абсолютної ваги або (20,3% відносної ваги).

Таким чином, використання методу структурування функції якості робіт в дорожньому господарстві за адаптованою до умов функціонування галузі методикою дозволить забезпечити якість дорожніх робіт за споживчими вимогами.

3.3 Обґрунтування показників оцінки якості дорожніх робіт в дорожньому господарстві

Оцінка рівня якості об'єкта і класифікація показників якості розглядаються в кваліметрії.

Кваліметрія (від лат. qualitas - який за якістю і ... метрія) - це галузь науки, яка вивчає і реалізує методи кількісної оцінки якості.

Властивості продукції можуть бути охарактеризовані кількісно і якісно. Якісні характеристики - це, наприклад, відповідність вироби сучасному напрямку моди, дизайну, кольору і таке інше.

Кількісна характеристика однієї або декількох властивостей робіт, які складають її якість, то розглядається відповідно до певних умов її створення та експлуатації або споживання, називається показником якості робіт. Показники якості кількісно обумовлюють ступінь здатності робіт задовольняти певні потреби [37].

Класифікація показників якості за різними критеріями представлена ??в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Класифікація показників якості за різними критеріями

Критерії	Показники
Число характеризованих властивостей	Одиничні, комплексні, інтегральні
Ступінь охоплення категорії	Базові, відносні
Характеризовані властивості	1. Призначення (класифікаційний, функціональний, складу і структури). 2. Економного використання ресурсів. - Надійності (безвідмовність, довговічність, збереженість, ремонтопридатність). - Ергономічні (гігієнічні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні). 3. Естетичні. 4. Технологічності. 5. Транспортабельності. 6. Стандартизації та уніфікації. 7. Патентно-правові. 8. Екологічні. 9. Безпеки.
Спосіб вираження	Натуральні, вартісні, у відсотках
Стадія визначення	Прогнозовані, проектні, виробничі, товарообігу, утилізації або знищення.

1.За кількістю характеризуються властивостей:

одиничні;

комплексні;

інтегральні.

Одиничні показники характеризують одну із властивостей продукції.

Можуть ставитися як до одиниці продукції, так і до сукупності одиниць

однорідної продукції.

Комплексний показник - характеризує кілька простих властивостей або одне складне, що складається з декількох простих.

Інтегральний показник - різновид комплексного, визначає оптимальну сукупність властивостей продукції з економічної точки зору.

Відображає відношення суми корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції до сумарних витрат на її створення і експлуатацію або споживання.

2. За рівнем охоплення категорії:

- базові;

- відносні.

Базовий - це показник якості оцінюваної продукції, прийнятий за основу при її порівняльної оцінки з базовим зразком.

Неприпустимо вважати базовими морально застарілі зразки продукції, зразки, які не пройшли наукового опрацювання, використання в одному зразку поєднань найкращих показників, реально недосяжних.

Відносний показник - це відношення показника якості оцінюється, до базового значення цього показника (одиниці вимірювання відсотки або безрозмірні одиниці).

3. За характеризується властивостями застосовують такі групи показників:

- призначення;

- економного використання сировини, матеріалів, палива і енергії (економічності);

- надійності;

- ергономічні;

- естетичні;

- технологічності;

- транспортабельності;

- стандартизації і уніфікації;

- патентно-правові;

- екологічні;

- безпеки.

Показники призначення характеризують властивість продукції, визначають основні функції, для виконання яких вона призначена, і обумовлюють область її застосування.

Показники призначення характеризують відповідність продукту його цільовим призначенням. У цю групу входять:

- класифікаційні показники (або показник сортності);

- функціональні показники.

Класифікаційні показники можуть бути різними в залежності від найменування продукції.

Функціональні показники характеризують здатність предмета задовольняти певним потребам.

Показники економного використання сировини, матеріалів, палива та енергії характеризують властивості виробу, що відображають його технічну досконалість за рівнем або ступеня споживаного їм сировини, матеріалів, палива, енергії. Наприклад:

- питома маса вироби (на одиницю основного показника якості);

- коефіцієнт використання матеріальних ресурсів - відношення корисного витрати до витрати на виробництво одиниці продукції;

коефіцієнт корисної дії і т.п.

Показники надійності. Надійність - це один з основних показників продукції.

Надійність - це властивість виробу (об'єкта) зберігати в часі в встановлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, ремонтів, зберігання, транспортування. Надійність виробу в залежності від призначення і умов його застосування включає:

- безвідмовність;

- довговічність;

- збереженість;

- ремонтопридатність.

Безвідмовність - властивість об'єкта безупинно зберігати працездатний стан протягом деякого часу або деякого напрацювання. До показників безвідмовності належать: імовірність безвідмовної роботи; середнє напрацювання на відмову; інтенсивність відмов; параметр потоку відмов.

Довговічність - властивість виробу зберігати працездатний стан до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування та ремонту. До показників довговічності відносяться: ресурс між середніми (капітальними) ремонтами; середній термін служби і т. д.

Збереженість - властивість виробу зберігати значення показників безвідмовності, довговічності і ремонтопридатності протягом і після зберігання або транспортування.

Ремонтопридатність - властивості виробів, які полягають у пристосованості до виявлення причин виникнення відмов, пошкоджень, підтримці і відновлення працездатного стану шляхом проведення технічного обслуговування та ремонту. До показників ремонтопридатності належать: імовірність відновлення працездатного стану; середня трудомісткість ремонту та технічного обслуговування.

Показники зберігання характеризують здатність виробів не змінювати властивості при регламентованих режимах зберігання і транспортуванні.

Показник ремонтопридатності характеризують ступінь відновлюваності вихідних властивостей продукту.

Ергономічні показники характеризують зручність і комфорт споживання (експлуатації) виробу на етапах функціонального процесу в системі «людина - виріб - середовище використання ». Під середовищем використання розуміється простір, в якому людина здійснює функціональну діяльність, наприклад кабіна автобуса, салон автомобіля, приміщення цеху.

До ергономічним показників відносяться:

- гігієнічні;

- фізіологічні;

- психофізіологічні;

- психологічні.

Естетичні показники характеризують інформаційну виразність продукції, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання, стабільність товарного виду.

Оцінка естетичних показників якості конкретних виробів проводиться експертною комісією. За критикою естетичної оцінки приймається ранжируваний (еталонний) ряд виробів аналогічного класу і призначення, що складається експертами на основі базових зразків.

Показник технологічності характеризує властивості продукції, зумовлюють оптимальний розподіл витрат, матеріалів, праці та часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні та експлуатації продукції. До них відносяться: питома трудомісткість виготовлення виробів; питома матеріаломісткість, коефіцієнт використання матеріалів; питома енергоємність; собівартість і інше.

Показники транспортабельності характеризують пристосованість продукції до транспортування без її використання або споживання.

Основними показниками є: середня тривалість підготовки продукції до транспортування, середня трудомісткість підготовки продукції до транспортування; середня тривалість установки продукції на засіб транспортування певного виду і таке подібне. Найбільш повно транспортабельність оцінюється вартісними показниками, що дозволяють одночасно врахувати матеріальні і трудові витрати, кваліфікацію і кількість людей, зайнятих роботами по транспортуванню.

Показники стандартизації і уніфікації характеризують насиченість продукції стандартними, уніфікованими і оригінальними частинами, а також рівень уніфікації з іншими виробами.

Патентно - правові показники характеризують ступінь відновлення технічних рішень, використаних у продукції, їх патентну захист. До них відносяться показники: патентного захисту, патентної чистоти, територіального поширення. Патентно - правові показники є істотним чинником при визначенні конкурентоспроможності продукції.

Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, що виникають при експлуатації або споживанні продукту.

До екологічних показників відносяться: вміст шкідливих домішок, викидаються в навколишнє середовище; ймовірність викидів шкідливих частинок, газів, випромінювань при зберіганні, транспортуванні, експлуатації або споживанні продукції.

Показники безпеки характеризують особливості продукції, гарантують безпеку людини (обслуговуючого персоналу) при експлуатації або споживанні продукції, монтажі, обслуговуванні, ремонті, зберіганні, транспортуванні і таке інше. Прикладами показників безпеки можуть служити: ймовірність безпечної роботи людини протягом певного часу; час спрацьовування захисних пристроїв; електрична міцність високовольтних ланцюгів і таке інше.

Таким чином, показники безпеки враховують нешкідливість,

безпека виробів.

4. За способом вираження:

- у натуральних одиницях (кілограми, метри, бали, безрозмірні);

- у вартісних одиницях (рублі і таке подібне).

Показник якості - це кількісна характеристика властивості продукції, що розглядається стосовно певних умов виробництва, експлуатації або вжитку продукції. Показник характеризує лише ту властивість, яка входить до складу якості.

Одна з властивостей продукції характеризується одиничним показником, декілька властивостей - комплексним показником. Інтегральним показником є різновид комплексного показника і характеризує відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації продукції до сумарним витрат на її виробництво і експлуатацію. Кількісно якість продукції оцінюють, зіставляючи, її з базовим (еталонним) показником, стабільним в даних умовах і в даний момент.

Для об'єктивній оцінці якості продукції використовують відносний показник - рівень якості, тобто кількісну характеристику якості, основну на порівнянні сукупності показників її якості з відповідною сукупністю базових показників. Контроль якості зводиться до перевірки відповідності показників якості продукції установленим вимогам.

Управління якістю дорожніх робіт - це визначення, забезпечення і підтримка відповідного рівня якості продукції при її розробці, виробництві, експлуатації або вжитку, здійснюване шляхом систематичного контролю якості і цілеспрямованої дії на умови і чинники, що впливають на якість продукції [13].

Управлінням якістю дорожніх робіт є сукупність технічних, організаційних, економічних, соціальних, юридичних, адміністративних і інших дій на виробничі процеси і виробничі стосунки, які забезпечують запланований рівень якості дорожніх робіт.

Найважливішим завданням управління якості робіт є забезпечення оптимального рівня якості на всіх стадіях їх створення і вжитку.

Управління якістю дорожніх робіт здійснюється на трьох стадіях:

1. При проектуванні, коли закладаються нормативні показники для робіт I класу і транспортно-експлуатаційні показники майбутньої дороги для робіт II класу. Об'єктом управління є одиничні показники для матеріалів, сировини і комплексні показзателі якості проектно-кошторісної документації кінцевої продукції.

2. При виконанні робіт, коли об'єктом управління є якість сировини, матеріалів, дорожно-будівельних і ремонтних робіт, конструкцій. Комплексний показник якості дороги показує, як задовольняються показники, закладені в проекті.

3. При вжитку, коли об'єктом управління є якість дорожніх роіт (асфальтобетонна суміш, транспортно-експлуатаційні показники дороги). Отже, якість дорожніх робіт закладається при їх проектуванні, створенні і вжитку (експлуатації).

Дорожнє будівництво характеризується широкою номенклатурою вживаних місцевих дорожно-будівельних матеріалів, змінними природно-кліматичними умовами, широким діапазоном будівельних і комплектуючих виробів і у зв'язку з цим великою мінливістю технології і організації дорожно-будівельних і ремонтних робіт, методів планерування і управління.

Значну роль у вирішенні цих проблем і забезпеченні високої якості дорожніх робіт грає стандартизація. Застосовуючи систему стандартизації, можна створювати роботи оптимальної якості на основі впровадження у виробництво передових досягнень науки і техніки, економії трудових, матеріальних, енергетичних і грошових ресурсів. Впровадження їх у виробництво сприяє покращенню термінів дорожнього будівництва, підвищенню його якості, зниженню вартості робіт [14].

На різних стадіях виконання дорожніх робіт використовують різноманітні показники для оцінки якості. Так, на стадії виконання робіт для оцінки якості застосовують фізичні показники, а на стадії експлуатації доріг - експлуатаційні.

Необхідність забезпечення належного рівня якості у виробничій діяльності зумовлює формування на підприємстві певної номенклатури показників для оцінювання відповідності робіт, що випускається технічним умовам рисунок 3.4 [22].

Рисунок 3.4 - Номенклатура показників для оцінювання продукції

Для всебічної оцінки якості робіт користуються стандартизованими групами показників: призначення, надійності, ергономічні, естетичні, технологічні, економічні, транспортабельності, уніфікації, патентно-правові, екологічні, безпеки. В залежності від класу робіт і етапності її виробництва застосовують відповідні групи показників, а при необхідності вводяться і додаткові [22].

Отже, для оцінки якості фактично виміряні показники зіставляються з базовими. Сукупність базових показників характеризує оптимальний рівень якості робіт на даний період часу. При оптимальних значеннях показників якості досягається максимальний ефект від експлуатації робіт при заданих витратах на її виробництво і експлуатацію. Визначення оптимальних значень показників якості має сенс, якщо встановлені критерії оптимізації і обмеження.

3.4 Стимулювання праці персоналу на основі оцінки якості дорожніх робіт

Ефективне стимулювання й управління персоналом неможливе без розуміння сутності,змісту і логіки процесу мотивації. Це обумовлює необхідність у його вивченні, тобто проведенні всебічного дослідження потреб, мотивів і стимулів людини, уточнення класифікацій даних категорій, що сприяє правильному розумінню категоріального апарату і забезпеченню на цій основі ефективної мотивації персоналу.

Відсутність чи необ'єктивність оцінки діяльності персоналу, що є важливою складовою мотивації праці, дезорієнтує людину, знижує активність і продуктивність діяльності. Під оцінкою персоналу варто розуміти процес порівняння характеристик людини зі встановленим еталоном, на підставі якого визначається відповідність працівника посаді, яка обіймається, і його здатність до вирішення поставлених завдань. Як еталоном може виступати або праця найкращого робітника, або сума найкращих результатів окремих складових праці різних робітників.

Але є недоліки, властиві системам оцінки, що традиційно застосовуються підприємствами: необ'єктивність кількісного виміру якості праці; відсутність взаємозв'язку з кінцевими результатами діяльності підприємства; складність порівняння показників оцінки результатів праці між собою; відсутність єдиної методики оцінки різних категорій персоналу; трудомісткість розрахунку оцінок. Це зумовило необхідність вибору аналітичного методу оцінки, заснованого на побудові факторно-критеріальної моделі як одного з напрямків найбільш об'єктивної оцінки працівників підприємств, що дозволяє за допомогою числових показників виразити якісні характеристики діяльності, та який відрізняється простотою і можливістю застосування для різних категорій персоналу.

Результати аналітичної оцінки ефективності робіт є підставою для прийняття рішення стосовно нарахування робітнику другої складової премії, рисунок 3.5 [38].

Рисунок 3.5 - Алгоритм прийняття рішення стосовно преміювання працівників підприємства

Основні принципи розробки системи оцінювання, яка пропонується, наступні:

оцінка праці повинна бути комплексною, тобто оцінні фактори повинні охоплювати різні аспекти виробництва і націлювати працівників на максимальні результати діяльності;

набір факторів оцінки повинен враховувати різні категорії працівників, специфіку їхньої трудової діяльності, персональний склад працівників, їхні потреби й інтереси, таблиця 3.2.

необхідність бальної оцінки результатів праці, яка ґрунтується на об'єктивних відмінностях у складності виконуваних робіт, що дасть можливість встановити кількісні розбіжності в ступені впливу оцінюваних робіт на загальну ефективність;

необхідність розробки критеріїв взаємозв'язку між результатами праці і винагородою.

Таблиця 3.2 - Фактори оцінки результатів праці персоналу

Категорії персоналу	Якість робіт	Складність праці	Продуктивність праці	Своєчасність виконання робюіт	Рівень механізації	Суміщення професій	Освітній і кваліфікаційний рівень
1	2	3	4	5	6	7	8
Робітники основного виробництва	+	+	+	+	+	+	+
Спеціалісти	+	+	-	+	-	+	+
Керівники	+	+	-	+	-	-	+

Виділення факторів, встановлення їхньої важливості, критеріїв, їхня бальна оцінка й урахування принципів побудови даної системи дозволили сформувати факторно-критеріальну модель оцінки праці, таблиця 3.3.

Таблиця 3.3 - Факторно-критеріальна модель оцінки трудової діяльності персоналу

Фактор оцінки трудової діяльності (і)	Вагомість факторів (аі)	Критерії факторів (j=1,2,3…)	Оцінка критерію (Xij), бали
1	2	3	4
1. Продуктивність праці	0,19	Зростання виробітку у вартісному (умовно-натуральному) вимірі, %:
		до 100	1
		100-105	2
		106-110	3
		111-115	4
		понад 115	5
2. Якість робіт	0,26	Рівень допущеного браку в загальному обсязі виконаних операцій, %:
		0,16-0,2	1
		0,11-0,15	2
		0,06-0,1	3
		0,01-0,05	4
		відсутність браку	5
3.Складність праці	0,16	Робота, яка виконується:
		однорідна, вузькоспеціалізована, не напружена, має часто повторюваний характер;	1
		різнорідна за окремими розділами певної сфери, помірно напружена, нерегулярно повторювана;	2
		різнорідна за окремими розділами певної сфери, важка, робота, що знову починається;	3
		різнорідна по всьому колу завдань підрозділу, дуже важка, нерегулярно повторювана;	4
		різнорідна по всьому колу завдань підрозділу, дуже напружена, робота, що знову починахється.	5
4.Своєчасність виконання роботи	0,14	регулярне порушення термінів виконання;	1
		виконання з рідкими випадками порушення запланованих термінів;	2
		своєчасне, організоване виконання, не допускаються зриви встановлених термінів;	4
		інтенсивне, організоване виконання, більш швидко від запланованого терміну	5
5.Сумішення професій	0,07	Суміщення умовно постійної ставки,%:
		немає суміщення;	1
		суміщення до 25;	2
		25-50;	3
		51-75;	4
		понад 75	5
6.Рівень механізації	0,06	Виконання роботи:
		на автоматах, автоматизованих агрегатах, апаратах;	2
		при машинах і механізмах;	3
		вручну при машинах і механізовано;	4
		вручну	5
7.Освітній і кваліфікаційний рівень праціника	0,12	Освіта:
		загальна середня (повна і неповна);	1
		після закінченняпрофесійно-технічного училища;	2
		середня спеціальна, не за профілем роботи;	3
		середня спеціальна, відповідно до профілю роботи;	4
		вища і незакінчена вища	5
	Уai=1,00

Дана модель є основою розробленого механізму преміювання й забезпечує об'єктивність оцінювання працівників і одержання ними справедливого розміру премії з урахуванням реально виконаної роботи.

Комплексна оцінка результатів праці робітників (Кі), що безпосередньо впливає на розмір одержуваної ними премії, визначається за формулою:

, (3.1)

де а(і) - вагомість і-го фактора;

Xij - оцінка j-го критерію за і-м фактором, бали;

N - кількість факторів.

Необхідність поділу премії на дві складові полягає у наступному: першу частину, яка виплачується за успішне виконання працівником посадових обов'язків, призводить до досягнення високих колективних результатів діяльності, визначає оклад працівника і величина доходу підприємства. Друга частина, що несе в собі важливе стимулююче значення, пов'язує рівень винагороди із загальною ефективністю діяльності. Необхідною умовою для виплати обох складових премії є досягнення підприємством запланованої величини доходу і її перевищення.

Розмір коштів, що направляються з доходу підприємства на преміювання працівників, з урахуванням принципу розподілу доходів, також необхідно розділити на дві частини, одна з яких (20%) буде направлятися на виплату першої, друга (80%) - на виплату другої складової премії.

З урахуванням вищевикладеного представимо розрахункову формулу для визначення розміру першої частини премії (Хі(1)):

(3.2)

де 0,2 - частка преміального фонду, що направляється на виплату першої складової премії;

N - відсоток доходу підприємства, що направляється на преміювання працівників, частки одиниць;

Д - дохід підприємства від реалізації робіт в період, за результатами діяльності якого преміюються працівники, грн.;

ФОП - фонд оплати праці робітників, що преміюються, грн.;

Оі - оклад і-го робітника, для якого розраховується премія, грн.

Для визначення другої частини премії (Хі(2)) доцільно використовувати наступну розрахункову формулу:

, (3.3)

де 0,8 - частка преміального фонду, що направляється на виплату другої складової премії;

Кі - оцінка результатів праці і-го робітника, отримана на основі застосування факторно-критеріальної моделі, бали;

n - кількість премійованих працівників, осіб.

Механізм розподілу премії побудовано таким чином, що друга її складова не нараховується працівникам, результати оцінки яких зафіксовано на мінімальному рівні (1,13 балів), внаслідок чого зменшується загальна сума премії через зниження розміру її другої складової. Розрахункова формула для визначення загального розміру премії ґрунтується на формулах 3.2 і 3.3 та являє собою математичний вираз суми преміювання, до складу якого входять доход підприємства, оклад робітника і його інтегральна бальна оцінка.

Приведено розрахунок премій для робітників, спеціалістів, керівників. Доход від реалізації продукції у 2010 році склав 4315,7 тис. грн.

Дані для розрахунку першої складової премії представлено у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Дані для розрахунку першої складової премії для робітників, спеціалістів та керівників

Посада працівника	Відсоток доходу підприємства, що направляється на преміювання працівників, %	Фонд оплати праці працівників, що преміюються, грн.	Оклад працівника, для якого розраховується премія, грн.
1	2	3	4
1. Головний інженер	10	158610	2682
2. Економіст		239267	1700
3. Бухгалтер		239937	1632
4. Токар		159187	1748
5. Зварник		159000	1919

Перша частина премії для головного інженера:

Перша частина премії для економіста:

Перша частина премії для бухгалтера:

Перша частина премії для токаря:

Перша частина премії для зварника:

Для розрахунку другої частини премії необхідно спочатку визначити комплексну оцінку результатів праці робітників (Кі), використовуючи формулу 3.1.

Головний інженер:

Економіст:

Бухгалтер:

Токар:

Зварник:

Таким чином, після розрахунку комплексної оцінки праці кожного працівника, можна сказати, що всі розраховані показники перевищують мінімальний рівень, тобто 1,13. Тому доцільно використовувати другу складову премії за допомогою формули 3.3.

Друга частина премії для головного інженера:

Друга частина премії для економіста:

Друга частина премії для бухгалтера:

Друга частина премії для токаря:

Друга частина премії для зварника:

Визначимо загальну суму премій для кожного працівника шляхом сумування першої та другої частини премій.

Розрахунок загальної суми премій представлено в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Загальна сума премій для кожного працівника

Посада працівника	Перша частина премії, грн.	Друга частина премії, грн.	Загальна премія, грн.
1	2	3	4
1. Головний інженер	1313,56	664,14	1977,7
2. Економіст	551,94	698,98	1250,92
3. Бухгалтер	528,38	657,61	1185,99
4. Токар	936,46	561,80	1498,26
5. зварник	937,56	524,78	1462,34

Запропонована система преміювання може бути доповнена в залежності від фінансових можливостей дорожнього підприємства системами, що пов'язують одержання премії з досягненнями, які не носять систематичного характеру, а для заохочення найбільш старанних і кваліфікованих працівників можна використовувати заохочення за стаж роботи на підприємстві. Крім того, підкреслено важливість і доцільність використання моральних стимулів винятково на базі раціонально організованої системи матеріального заохочення.

Перевагами цієї системи є:

диференціація оцінки трудового внеску працівників на основі використання найбільш значущих оцінних факторів за кожною кваліфікаційною категорією, що дозволяє досягти досить об'єктивної оцінки результатів праці;

простота і доступність нарахування премії - чіткі кількісні параметри дають можливість контролювати рівень нарахування премій і працівнику підприємства, і його керівнику;

створення зацікавленості працівника в підвищенні індивідуальних результатів праці та стимулювання досягнення високих колективних результатів роботи;

гнучкість, здатність настроюватися на нові завдання й умови роботи;

використання перевірених часом факторів і способів їхньої оцінки, тільки модифікованих, пристосованих до конкретних економічних умов.

Таким чином, пошук шляхів досягнення високих результатів діяльності повинен стати постійним, регульованим процесом, що базується на виявленні нових можливостей виробництва і введені в дію резервів.

ВИСНОВКИ

В першому розділі розглянули три підрозділи. З основними завданнями в цьому підрозділі успішно справилися. Дали визначення терміну «якість», «якість робіт» та «якість дорожніх робіт». Отже у дорожньому господарстві кінцевою будівельною продукцією є автомобільна дорога з комплексом інженерних споруд. Від якості спорудження доріг залежать продуктивність і собівартість перевезень, безпека дорожнього руху. Тому контроль і управління якістю дорожньо-будівельних і ремонтних робіт є невід'ємною частиною технології і організації дорожньо-будівельного виробництва.

Під показником якості дорожніх робіт розуміють - кількісну характеристику одного або декількох властивостей продукції складових її якості.

Виділено основні підсистеми управління якістю дорожніх робіт установлено ієрархію рівнів управління якістю виконання дорожніх робіт.

Проаналізовано досвід управління якістю в країні та за кордоном, розглянуто етапи розвитку системи якості. Зроблено висновок, що пріоритетними напрямками подальшого розвитку підприємств нашої країни є більш широке використання міжнародного досвіду у сфері управління якістю та розвитком кадрів, формування і підтримка культури якості, розробка і впровадження стандартів з розвитку персоналу, адаптованих до потреб конкретної організації.

В другому розділі також розглянуто три підрозділи. Розглянули методичні основи оцінки якості на підприємстві. Проаналізували методи вимірювання та оцінку якості на підприємствах дорожньої галузі. Обрали метод розподілу функцій якості для оцінки якості виконання дорожніх робіт.

Можемо зробити висновок, що методи оцінки якості дорожніх робіт в цілому відносяться до експертного методу, а методи оцінки якості за елементами до комплексного методу, так як кожний метод за елементами оцінюється за допомогою декількох диференціальних показників.

Визначено потреби споживачів та характеристик дорожніх робіт. Таким чином, для створення якісних дорожніх робіт необхідно звернути увагу на першочергові критерії для споживача, наприклад: зручність та безпека руху, безперервність руху, швидкість руху, пропускна здатність і рівень навантаження, допустимі габарити, рівень дорожнього сервісу. В третьому розділі розглянуто чотири підрозділі. Існуюча методика структурування функції якості була адаптована до умов господарювання дорожнього господарства шляхом підбору вимог споживача та характеристик якими вона повинна володіти, в алгоритм структурування функції якості дорожніх робіт було включено 7 етапів, тому, що облік технічних обмежень не враховується при виконанні дорожніх робіт. Зроблено структурування функції якості дорожніх робіт. Використання методу структурування функції якості робіт в дорожньому господарстві за адаптованою до умов функціонування галузі методикою дозволить забезпечити якість дорожніх робіт за споживчими вимогами. Обґрунтовано показники оцінки якості дорожніх робіт в дорожньому господарстві, для оцінки якості фактично виміряні показники зіставляються з базовими. Сукупність базових показників характеризує оптимальний рівень якості робіт на даний період часу. При оптимальних значеннях показників якості досягається максимальний ефект від експлуатації робіт при заданих витратах на її виробництво і експлуатацію. Визначення оптимальних значень показників якості має сенс, якщо встановлені критерії оптимізації і обмеження. Було зроблено стимулювання праці персоналу на основі оцінки якості дорожніх робіт, серед факторно-критеріальної моделі оцінки трудової діяльності персоналу найвагомішим критерієм поставлено оцінку якості. Таким чином, пошук шляхів досягнення високих результатів діяльності повинен стати постійним, регульованим процесом, що базується на виявленні нових можливостей виробництва і введені в дію резервів. Отже, в магістерській дипломній роботі ми успішно справилися з усіма поставленими перед нами задачами.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Криворучко О.М. Менеджмент якості на підприємствах автомобільного транспорту: теорія, методологія і практика. Монографія / Оксана Миколаївна Криворучко. - Х.: ХНАДУ, 2006. - 404с.

2. Управление качеством на промышленном предприятии / [Бастрыкин Д.В., Евсейчев А.И., Нижегородов Е.В., Румянцев Е.К., Сизикин А.Ю. и др.]; под ред. Б.И. Герасимова. - М.: «Издательство Машиностроение-1», 2006. - 204с.

3. Огвоздин В.Ю. Управление качеством. Основы теории и практики: Учебное пособие / Огвоздин Ю.В. - М.: Издательство «Дело и Сервис», 1999. - 160с.

4. Федюкин В.К. Методы оценки и управления качеством промышленной продукции / Федюкин В.К., Дурнев В.Д., Лебедев В.Г. - М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», Рилант, 2000. - 328с.

5. Кравченко Ю. В. Звёзды качества в Киеве . Стандарты и качество / Кравченко Ю. В. - 2000. - №7. - 369с.

6. Криворучко О.Н. Сущность и структура понятия «качество» / О.Н. Криворучко // Економіка транспортного комплексу. Збір. наук. праць. - Х.: ХНАДУ. - 2001. - Вип. №4. - 321с.

7. Сутність якості продукції в дорожньому господарстві / М.С. Бахмутська // Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте 2010: междунар. Науч.-практ. Конф., 21-30 июня 2010г.: тезисы докл. - Одесса: Черноморье, 2010. Том 21. Экономика, Биология. - С. 16-18.

8. Ткаченко М.М. Якість і системи якості / М.М. Ткаченко //Світ якості в Україні. - 2004. - 2004. №3. - С. 76-78

9. Безродний М.Ю. Категорія «якість» - зміст та розуміння / М. Ю. Безродний // Автошляховик України. - 2006. - №6. - С. 24-26

10. Системи управління якістю. Основні положення та словник: ДСТУ ISO 9000-2001. - К. Держстандарт України, 2001. - 117 с. - (Національні стандарти України).

11. Рудзінський В.В. Сфері послуг транспорту - якісне забезпечення / Рудзінський В.В., Безродний М.Ю. // Автошляховик України. - 2006. - №4. - С. 6 - 8.

12. Системи управління якістю. Вимоги: ДСТУ ISO 9000-2001. - К. Держстандарт України, 2001. - 117 с. - (Національні стандарти України).

13. Курніков І.П. Управління якістю послуг в автосервісі / І.П. Курніков // Автосервіс. - 1999. - №6 - С.8-10

14. Васильев А.П. Менеджмент. Автомобильные дороги / Васильев А.П. - 2005. - №3. - 16-17 с.

15. Самодурова Т.В. Оперативный менеджмент в зимний период содержания дорог / Самодурова Т.В. Научные основы: Монография. - 2003. - 232с.

16. Мазур И.И. Управление качеством: учебное пособие / Мазур И.И., Шапиро В.Д. - М.: Высш. шк., 2003. - 334 с.

17. Ильенкова С.Д. Управление качеством / Ильенкова С.Д., Ильенкова Н.Д., Ягудин С.Ю. // Под ред. Доктора экономических наук, профессора Ильенковой С. Д. М.: ЮНИТИ. - 2004. - 431 с.

18. Конспект лекцій. «Еволюція підходів до менеджменту якості»

19. Закон КМУ №447 « Про затвердження концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)»

20. Зарезин И.В. «Семь инструментов качества» в японской экономике / Зарезин И.В. - М.: Издательство стандартов. - 1990. - 88с.

21. Харингтон Дж. Управление качеством в американских корпорациях / Харингтон Дж. - Пер. с англ. - М.: Экономика. - 1990. - 272с.

22. Прохоров Ю.К. Управление качеством / Прохоров Ю.К. - СПб: СПбГУИТМО. - 2007. - 144с.

23. Васильев А.П. Эксплуатация автомобильных дорог / Васильев А.П. - [учеб. для студ. высш. учеб. завед.]. - М. Академия. - 2010. - 320 с.

24. Дорожнє виробництво. Організація, планування і управління: [навч. посіб. для студ. висш. навч. закл.] / І.В. Кіяшко, М.С. Стороженко, В.М. Зінченко, Є.Д. Прусенко. - Х.: ХНАДУ, 2003. - 216с.

25. Смагина М.Н. Процессы системы менеджмента качества / Смагина М.Н., Герасимов Б.И., Пархоменко Л.В. - Т.: Изд-во Тамб. гос. техн. унив-та, 2006. - 100с.

26. Організація виробництва : [навч. посіб. для студ. висш. навч. закл.] / В.О. Онищенко, О.В. Редкин, А.С Старовірець, В.Я. Чевганова. - К.: Лібра, 2003 - 336с.

27. Барт Т.В. Управление качеством. Учебно-методические материалы / Барт Т.В. - М.: МИЭМП, 2005. - 41с.

28. Андронова И.В. Управление качеством. Методические указания. / Андронова И.В., Шитина М.М. - Тюмень, 2003. - 23с.

29. Антонов Э.В. Дорожное строительство. Организация, планирование, управление / Антонов Э.В., Дингес Ю.Н. - М.: Транспорт, 1981. - 223с.

30. Оцінка якості продукціїї в дорожньому господарстві / М.С. Бахмутська // Сучасні проблеми ефективності інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств: міжнар. Наук.-практ. Конф., 25-26 лимтопада 2010р.: тези доп. - Х.:ХТУБА, 2010. - Частина 1.- С.38-39

31. Губань Т.П. Управління якістю [Електронний ресурс] ] навч. посіб. для студ. / Т.П. Губань. - Київ: Київс. Тех.. ун-т, 2007.

32. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці та освіті: [Електронний ресурс] / О.П. Олійник, І.В. Бур'ян, В.В. Андреева // Бібліотечний вісник - 2004. №3. - С. 68. - Режим доступу до журн.: http://revolution.allbest.ru/management/ 00079019_0.html

33. Маловік О.П. Якість продукції / О.П. Маловік // Економіка України 2004. - 2004. №3. - С. 76-78

34. Михайлова Е.А. Бенчмаркинг / Михайлова Е.А. - М.: ООО Фирма «Благовест-В», 2002г. - 176с.

35. Орлов П.А. Менеджмент качества и сертификация продукции / Орлов П.А.: Учебное пособие. - Х.: Издательский дом «ИНЖЭК», 2004. - 304с.

36. Исикава К. Японские методы управления качеством / Исикава К.: Сокр.пер. с англ. / Науч.ред. и авт. предисл. А.В. Гличев. - М.: Экономика 1988. - 216с.

37. Караульнов В.Н. Управление качеством / Караульнов В.Н., Драпкина Г.С., Постолова М.А.; учеб. пособ. для студ. екон. спец. - Кемерово, 2005. - С. 101

38. Єськов О. В Мотивація і стимулювання праці / Єськов О. В. - 2001.- №2. - С.28

Размещено на Allbest