Інформаційний консалтинг
Інформаційно-консультаційна діяльність в економіці. Методи роботи консалтингової служби. Види консультаційних послуг та джерела їх фінансування. Особливості становлення консалтингової діяльності в Україні. Комунікації і методи консалтингової діяльності.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.11.2010 |
| Размер файла | 298,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2.3 Особливості становлення консалтингової діяльності в Україні
У період переходу України до нових ринкових відносин з 1991 року утворився вакуум між виробниками продукції та її споживачами. Тоді і виникла необхідність у дорадництві - інформаційно-консультаційній допомозі виробникам та населенню.
Консультування - це передача клієнту знань, навичок та досвіду, воно сполучає в єдине ціле чотири види діяльності:
навчання дорослих (підвищення кваліфікації);
впровадження нововведень (процесне консультування);
експертне консультування з вирішення проблем клієнта;
інформаційне забезпечення.
Систему навчання в дорадництві можна розділити на дві основні частини:
Підготовка кадрів консалтингових служб:
Базова підготовка кадрів для консалтингових служб у рамках програм вищої освіти (фахівці, магістри і т. і); підвищення кваліфікації керівників, фахівців і консультантів інформаційно-консультаційних служб.
II. Навчання товаровиробників:
консультування, інформування товаровиробників через систему навчальних закладів;
методична, організаційна й інформаційна підтримка постійного вивчення й освоєння товаровиробниками на місцях вітчизняного і світового передового досвіду;
навчання товаровиробників самостійно приймати рішення, спираючись на знання, що отримані за допомогою дорадчих служб.
Впровадження нововведень (процесне консультування) передбачає постійну взаємодію консультанта з клієнтом - товаровиробником, оцінку його ідей, пропозицій, аналіз проблем клієнта та підготовку рішень. При цьому роль консультанта полягає в акумуляції ідей та пропозицій клієнта, зведенні їх у систему та підготовці рекомендацій щодо вирішення проблем клієнта.
Процес впровадження нововведень має декілька етапів. Найбільш розповсюдженою є модель впровадження нововведень:
підготовка,
діагностика,
планування дій,
провадження,
завершення.
Кожен із цих етапів, у свою чергу, розділяється на стадії з тим, щоб досягти повного взаєморозуміння і взаємодії консультанта і клієнта.
Завершальним документом цього виду консультування є звіт, в якому підсумовується співпраця та оцінюється ефективність реалізації рекомендацій та виконання робіт.
Робота консультанта вважається успішною, якщо його рекомендації виявилися ефективними і реалізованими клієнтом.
Консультантами мають вивчати попит виробників на консалтингові послуги, організовувати його задоволення через підготовку та проведення науково-практичних семінарів, демонстраційних показів, шкіл підвищення кваліфікації, діяльності гуртків за інтересами, участі в реалізації організаційно-господарських і інноваційних проектів виробничників, залучати до цієї роботи експертів-консультантів тощо.
Експертне консультування з вирішення проблем клієнта передбачає проведення діагностики, розробки рішень та рекомендацій щодо їх впровадження. Складові його такі: визначення мети експертизи; формування групи спеціалістів-аналітиків (організаторів експертизи); відбір експертів та формування експертних груп; проведення опитування; визначення методики обробки даних опитування; аналіз і обробка інформації; ознайомлення клієнта з результатами експертизи.
До основних методів експертної оцінки належать: анкетування, інтерв'ю, дискусія, метод Делфі, а також методи вимірювання.
Експертами-консультантами можуть бути наукові та науково-педагогічні працівники, фахівці дорадчих служб та консалтингових фірм, спеціалісти лабораторій і станцій якості та безпеки виробництва продукції, висококваліфіковані виробничники і управлінці. Далеко не всі працівники можуть претендувати на входження до цієї категорії. Тому спеціалістам, які мають необхідні знання, навики, досвід та хист до консультаційної роботи, необхідно створити умови для повноцінної консалтингової діяльності: перерозподілити навчально-педагогічне навантаження, зменшити обсяги науково-дослідної роботи, встановити доплати до посадових окладів тощо.
Списки (реєстри) експертів-консультантів як національного, так і регіональних рівнів мають широко оприлюднені та періодично переглядатися за визначальної участі в їх обговоренні наукової спільноти та товаровиробників.
Забезпечення клієнта інформацією є основною функцією консультанта при виконанні будь-якого завдання. В багатьох випадках консультанту достатньо забезпечити клієнта необхідними інформаційними ресурсами, щоб той самостійно вирішував свої проблеми.
Виробники отримують інформацію з різних джерел у системі знань та інформації. Ця інформація має бути корисно для прийняття рішень як виробниками і консультантами, так і іншими операторами ринку консалтингових послуг. Товаровиробники не є тільки отримувачами інформації, вони можуть також вдосконалювати інформацію самі для власного та колективного використання.
Потрібно забезпечити вільний доступ консультантів до інформаційних джерел, який повноцінно може бути забезпечений при наявності у держави відповідно зібраних, систематизованих і організованих інформаційних фондів, баз (банків) даних науково-технічного і ринкового характеру.
Створити дієву систему розповсюдження науково-технічної і ринкової інформації на основі нових інформаційних технологій можна, залучивши до робіт із створення баз (банків) даних науково-дослідні установи, університети, об'єднання з обслуговування виробництва, управлінські структури. У цьому разі основними постачальниками економічної інформації (статистичної, прогнозів виробництва і збуту сільськогосподарської продукції, нормативів і стандартів, цін на продукцію і ресурси тощо) мають бути структури інформаційної підтримки державного управління: служби цінового моніторингу ринку, прогнозно-аналітичні і нормативні центри. Основними постачальниками науково-технічної інформації є науково-методичні і науково-технічні центри науки, університети, сервісні об'єднання.
Разом з тим, дорадчі служби поступово стають конкурентами мережі закладів післядипломної освіти, яка традиційно опікувалась підвищенням кваліфікації спеціалістів і керівників промислових формувань. Для виживання в нових умовах цим установам необхідно змінювати як технологію роботи (організовувати освітні заходи безпосередньо в місцях діяльності виробників), так і навчитися залучати позабюджетні джерела фінансування.
Процесним консультуванням (впровадженням) в країні займається мережа установ з впровадження досягнень науково-технічного прогресу та розповсюдження передового досвіду. В сільському господарстві вона представлена 25-ма обласними сільськогосподарськими дослідними станціями та науково-дослідними інститутами, які виконують їх функції, інноваційними підрозділами і дослідними станціями близько 50-ти науково-дослідних інститутів аграрного профілю УААН і НАН України, 20-ма галузевими проектно-технологічними інститутами Міністерства аграрної політики та інших відомств сфери АПК, районними і обласними управліннями сільським господарством.
Перераховані науково-дослідні установи, як і аграрні університети, мають потужний науково-технічний потенціал для організації якісного консультування, в т. ч. докторів і кандидатів наук, лабораторії з якості та безпеки сільськогосподарської продукції і ресурсів, аудиторний фонд. Проте вони не оволоділи достатньою мірою методами інноваційного маркетингу та не налагодили тісну співпрацю з підприємствами і об'єднаннями з виробництва засобів виробництва. Як наслідок, ці установи в більшості поступаються у конкурентній боротьбі з іноземними компаніями не тільки на зовнішньому, а і на внутрішньому ринках агротехнологій та агротехнічних послуг.
Разом з тим, більшість проблем цієї групи виробників стосується інвестиційного консультування, яке поєднує в собі не тільки технологічні, а і фінансово-економічні та організаційно-господарські питання. Як наслідок, і ці формування ринку консалтингових послуг потребують часткового (близько 50%) державного фінансування.
Досить успішно на ринку консалтингових послуг працюють і інформаційно-консультаційні підрозділи університетів, особливо у випадках, коли їх дорадча діяльність поєднується з діяльністю з підвищення кваліфікації або науковою роботою кафедр і лабораторій.
У 1995 році було залучено проект технічної допомоги програми TACIS Європейського Союзу до створення аграрної дорадчої служби у Львівській області. З 1998 року проект розпочав діяльність і в 2000 році його було визначено найуспішнішим проектом серед проектів програми TACIS в Україні.
У 1995 році проекти технічної допомоги Уряду Великобританії продовжили ідеї формування дорадництва в Україні. В рамках технічної допомоги у Донецьку був створений інформаційно-консультаційний центр з реформування КСП і приватизації землі. В 1998 році на базі цього Центру продовжило роботу державне підприємство координаційний центр “ДонецькАгроРеформа", в тому ж році розпочався новий проект Уряду Великобританії “Служба підтримки сільських підприємців", які в 2000 році стали основою для створення дорадчої служби “Донецькагроконсалт".
В Одеській області технічна допомога Уряду Великобританії розпочала свою діяльність з 1996 року в рамках проекту реорганізації великих сільськогосподарських підприємств. У 1998 році на базі проекту було створене приватне підприємство “Консалтагро”, яке здійснювало проект технічної допомоги Міністерства Великобританії у справах міжнародного розвитку (DFID) в Одеській області “Проект підтримки сільськогосподарських підприємств та сільського населення". Починаючи з 2002 року Міністерство Великобританії у справах міжнародного розвитку розпочало новий проект технічної допомоги “Програма підвищення рівня життя сільського населення”, в якому провідне місце займає розвиток дорадчих служб у Донецькій, Київській та Одеській областях.
У 1998 році розпочато проект технічної допомоги Агентства з міжнародного розвитку США (USAID) зі створення Центру навчання та підтримки приватних сільгосптоваровиробників у Вінницькій області. Нині за підтримки цього проекту у Вінницькій області створені дорадчі служби з консультантами в кожному районі. Проект поширив свою діяльність щодо створення дорадчих служб у Хмельницькій та Черкаській областях. Характерною особливістю проекту є те, що дорадчі служби в рамках проекту створюються на базі вищих закладів аграрної освіти.
У Київській області перша дорадча служба була створена в 2001 році на базі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу “Макарівський сільський сервісний центр". Нині за підтримки Міністерства Міжнародного розвитку Великобританії створена Київська обласна аграрна дорадча служба -у формі товариства з обмеженою відповідальністю, створено 5 філій у базових районах області.
Чернігівська аграрна дорадча служба створена у 2001 році в рамках проекту TACIS “Підтримка у створенні трьох нових центрів підтримки приватних господарств". До її складу входять центральне та три регіональні відділення.
У Кіровоградській області організація дорадчої діяльності розпочалась за сприяння проектів технічної допомоги TACIS-91 і TACIS-94 та Проекту паювання сільськогосподарських земель. Нині фахівці різних організацій, що надають дорадчі послуги, об'єднались у громадську організацію “Дорадчий центр АПК" з місцевими осередками в районах області.
У Херсонській області Міжнародною Фінансовою Корпорацією (МФК) за фінансування, наданого Агентствами міжнародного розвитку Швеції і Канади, впроваджується проект розвитку агробізнесу. Спеціалісти Херсонського офісу Проекту надають консультації фермерам, іншим сільськогосподарським товаровиробникам з багатьох питань.
Дорадчі служби, які створені в останні роки за допомогою проектів міжнародної технічної допомоги, і функціонують при Головних управліннях сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій (Донецькагроконсалт, Чернігівська, Київська, Миколаївська, Одеська, Львівська аграрні дорадчі служби) зорієнтовані, в основному, на навчання дрібних землевласників - фермерів, одноосібних і підсобних господарств населення основам господарювання на землі. Для якісних експертизи і консультування середніх і великих сільськогосподарських підприємств у них недостатньо ні лабораторного обладнання, ні висококваліфікованих експертів-консультантів з тих чи інших галузей знань. До того ж, зважаючи на низьку платоспроможність дрібних землекористувачів, по закінченню фінансової підтримки з боку міжнародних проектів виникають труднощі з утриманням таких дорадчих служб, а підготовлені консультанти знаходять інші сфери застосування своїх знань та навичок.
Заслуговує на увагу великий досвід агроконсалтингової діяльності інформаційно-консультаційного центру “Агро-Таврія” Таврійської агротехнічної академії, що надає послуги сільськогосподарським товаровиробникам Запорізької області.
Характеристика служб, що створюються як структурні підрозділи галузвих органів управління
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Служба може впливати на форму-вання політики держави в секторах економіки (завдяки сполученню про-фесійних, посадових і консультаційних обов'язків співробітників служб, що є одночасно співробітниками відповідних органів управління галуззю) Формування має реальні знання про проблеми і перспективи розвитку регі-ону (району), тому що працює як час-тина державних органів. Формування може використовувати у своїй роботі вже існуючу і, як правило, досить поту-жну матеріально-технічну базу, а також кваліфікацію і досвід співробітників |
Виконання чиновниками функцій консуль-тантів часто наштовхується на певні пере-шкоди, що пов'язані, наприклад, із недовірою клієнтів до представника влади Зв'язки адміністрації з іншими учасниками процесу консультаційного обслуговування товаровиробників (фахівцями і вченими-консультантами в спеціальних галузях знань і т.п.) мають, як правило, вертикаль-ний характер, тобто засновані на відносинах співпідпорядкованості; Особиста участь формування в політиці може припускати дотримання формуванням інтересів держави, що суперечать інтересам товаровиробників |
На національному та регіональному рівнях дорадчі формування національної системи дорадництва матимуть статус юридичних осіб, які будуть створювати свої представництва та філії на місцевому рівні.
2.4 Види дорадчих служб в Україні
Дорадчі служби на базі об'єднань товаровиробників зорієнтовані перш за все на вирішення проблем товаровиробників. Консультанти таких формувань мають високу мотивацію щодо якості консалтингових послуг, досить хороші можливості для використання індивідуальних і групових методів у дорадчій діяльності. Спектр послуг відповідає спеціалізації об'єднань товаровиробників. Дану форму організації консультаційних служб характеризують особливості, наведені в таблиці 2.5
2.5 Порівняльна характеристика служб на базі об'єднань товаровиробників
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Служба формується й управляєть-ся безпосередніми користувачами, що гарантує великий ступінь моти-вації у забезпеченні високої якості наданих консультаційних послуг Співробітники служби більше орієнтуються на дійсні проблеми товаровиробників Така форма організації служби має гарні можливості для використання індивідуальних і групових методів роботи в дорадництві Служба пропонує консультації практично по всіх видах діяльності |
Служба, в основному, призначена для обслуговування тільки своїх власних членів, що звужує число клієнтів Служба може штучно обмежувати спектр наданих консультацій тільки в одній вузькій галузі (просування на ринок визначеного виду продукції), що може призвести до надання недостатньо професійної допомоги по інших напрямках діяльності товаровиробників |
Найбільшого розвитку дана модель набула в Данії, де консультаційні центри створюються об'єднаннями товаровиробників і функціонують за їх підтримки.
Консультаційні служби в складі комерційних фірм займаються питаннями надання консультацій потенційним клієнтам з питань ефективного використання ресурсів чи технологій, що пропонуються.
Основним недоліком даної моделі є те, що спеціалісти-консультанти, в першу чергу забезпечують інтереси своїх фірм, а вони не завжди збігаються з інтересами товаровиробників. Фірми, будучи зацікавленими в “проштовхуванні" своєї продукції на ринок, є не завжди об'єктивними щодо її якості чи переваг над якістю аналогічної продукції конкурентів. І хоча консультаційні послуги надаються клієнтам “безкоштовно”, фактично витрати на консультаційну діяльність враховуються в ціні на продукцію фірми. В цілому, консультаційні формування в складі комерційних фірм мають такі особливості (табл.2.6).
2.6 Порівняльна характеристика служб, що створюються як підрозділи комерційних фірм
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Робота таких служб, як прави-ло, організована більш ефектив-но і менш бюрократично, ніж державних Формування комерційних фірм можуть залучати більш кваліфікованих фахівців завдяки більш високій оплаті праці |
Консультанти служб зобов'язані забезпечувати реалізацію інтересів фірми, що не завжди може збігатися з інтересами товаровиробників Консультації товаровиробникам надаються агентами служб тільки в тій галузі, у якій працює фірма. При цьому важко очікувати від консультантів об'єктивних оцінок продукції і технологій конкуруючих фірм |
Проте в своєму вузькопрофільному спектрі послуг з профілю діяльності фірм консалтингові служби комерційних фірм є досить ефективними.
Приватні консультаційні служби успішно функціонують за обставин, коли в країні уже створена інфраструктура державних консалтингових служб, і діяльність товаровиробників є прибутковою.
Вважається, що поради приватних консультантів є більш практичними і ефективними, ніж поради державних службовців. Консультації, що надаються на платній основі, більше мотивують і консультанта, і клієнта до підвищення якості послуг. Зворотний зв'язок (товаровиробник-консультант) при цьому стає більш тісним і дієвим. З іншого боку консультант, який великою мірою залежить від зацікавленості клієнта в отриманні послуг і бажання їх оплачувати, змушений максимально задовольняти потреби клієнта в якісних послугах, а відтак постійно працювати над підвищенням свого професійного рівня.
У той же час, приватні консалтингові фірми дещо віддалені від державних інституцій - органів державного управління, агронауки, агроосвіти, громадських організацій. Приватні консалтингові фірми часто не обмежуються наданням консалтингових послуг, а також беруть участь у переробці і торгівлі продукцією, що створює певні загрози об'єктивності консалтингових послуг. Для товаровиробників з низькими доходами такі платні послуги стають менш доступними.
Приватні консультаційні формування - широко поширена у світі модель організації дорадництва. Однак у жодній країні формування інформаційно-консультаційних служб не починалося з організації приватних структур.
Історичний досвід свідчить, що головною причиною виникнення консультаційних служб практично у всіх країнах була економічна криза, коли галузі не здатні самостійно без державної підтримки перейти на ефективний шлях розвитку. І лише після того, як державна інформаційно-консультаційна служба робить свій внесок у стабілізацію економічного положення галузі (а на це, як правило, іде не одне десятиліття), з'являються передумови і необхідність поступового переходу до відшкодування витрат на консультаційні послуги і, можливо, організації приватних консультаційних служб.
Прикладами приватних консультаційних служб можуть бути консультаційні служби Шотландії, Англії й Уельсу, Нової Зеландії, деяких земель Німеччини.
Так, консультаційна служба Шотландії, створена на початку минулого століття у формі державної структури на базі Шотландського сільськогосподарського коледжу (Scottish Agricultural College), нині є приватною некомерційною компанією.
Однією із сильних сторін консультаційної діяльності, що здійснюється SAC, є те, що з локальних питань, вони можуть звертатися до декількох сотень фахівців із науки і виробництва, що базуються в трьох центрах академічної служби. Центри можуть здійснювати науково-методичну підтримку місцевим консультантам або, в разі потреби, давати спеціалізовані послуги безпосередньо користувачам.
Як правило, прибутки від комерційної діяльності SAC формуються з п'ятьох основних джерел: підписка, консультування, аналітичні послуги, комплексне обслуговування і публікації. На підписку припадає 25% комерційного прибутку консультаційної служби, а на консультаційні послуги - близько 50%.
З комерційного прибутку, отриманого консультаційною службою, 37% перераховується спеціалізованим відділенням коледжу й аналітичних лабораторій за послуги, надані службі на контрактній основі. Коледж є безсумнівним лідером на консультаційному ринку в Шотландії, де ним завойована репутація незалежності, неупередженості і професіоналізму.
В Англії приватне консультаційне агентство ADAS було створене в 1992 році на базі національної сільськогосподарської консультаційної служби Англії й Уельсу, що існувала протягом декількох десятиліть і забезпечувала товаровиробників безкоштовними порадами з технічних і науково-дослідних питаннь.
Державна служба перетворилась в організацію, що надає консультаційні послуги на комерційній основі. Основними функціями агентства можна назвати такі:
1. Надання інформаційно-консультаційних послуг:
уряду - з питань сучасних наукових досліджень і консультацій;
клієнтам приватного і державного секторів на платній основі;
сільському населенню - за загальними питаннями (збереженню навколишнього середовища, утриманню тварин, переробці сільськогосподарської сировини, законодавству і т. і) від імені і за рахунок коштів Уряду.
2. Проведення робіт із державного регулювання відповідно до завдань Уряду.
У результаті бюджет служби формується як за рахунок прибутків від надання платних послуг товаровиробникам, так і за рахунок урядових коштів на проведення агентством робіт у рамках державних програм.
Служба має дворівневу структуру. Це центральний апарат і 6 зональних консультаційних центрів, розташованих за географічним принципом. Вони укомплектовані 54 консультаційними групами фахівців (у кожної 10 - 20 консультантів) і 10 дослідницькими центрами.
В даний час єдина відповідальність приватного агентства - перед тими, хто готовий платити за її послуги, включаючи Уряд.
Формування, що функціонують як приватні організації, характеризуються такими особливостями (табл.2.7).
2.7 Порівняльна характеристика приватних консультаційних формувань
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Вважається, що поради приват-них консультантів більш практичні й ефективні, ніж отримані від дер-жавних службовців Консультації, надані на платній основі, підсилю-ють спрямованість служб на проб-леми користувачів і підвищують ефективність взаємовідносин між консультантом і клієнтом Зворотній зв'язок (товаровироб-ник - консультант) є більш тісним і діючим: клієнт, сплативши за кон-сультаційні послуги, очікує знач-ного ефекту від вкладених коштів і пред'являє законні вимоги до якості наданих послуг |
Приватні формування дещо відда-лені від державних інститутів, що взаємодіють із товаровиробниками; Нерідко виникають ситуації, коли приватні консультанти не тільки одержують свою плату за послуги, але і комісійні від продажу продукції, яку вони рекомендували, що створює загрозу їхньої об'єктивності Існує імовірність, що стягування плати за послуги знижує доступність консультаційних послуг для товаро-виробників із низькими прибутками |
Дорадчі служби поступово стають конкурентами мережі закладів післядипломної освіти, яка традиційно опікувалася підвищенням кваліфікації спеціалістів і керівників промислових підприємств.
У найбільш загальному виді організація процесу навчання має пропонувати вирішення таких питань: визначення потреби в навчанні; мотивація слухача до розвитку його спроможностей; вибір ефективних форм і методів навчання; проведення оцінки результатів навчання.
Кожна з категорій тих, кого навчають, має свої особливості. Важливо мати на увазі, що в процесі навчання, як правило, доводиться мати справу з особливою категорією тих, кого навчають - дорослими слухачами, навчання яких має свої особливості:
слухачі приходять вчитися обдумано, вони більше прагнуть до знань;
вони більш цілеспрямовані, ніж інші учні;
дорослі самі приймають рішення про своє навчання;
переважно самі формулюють задачі навчання або беруть у цьому участь;
дорослі хочуть, щоб до них відносилися при навчанні відповідно до їхнього рівня компетентності і досвіду;
вони бувають більш зосереджені на навчанні, ніж інші учні;
вони більш зацікавлені в одержанні нової інформації;
слухачі спираються на свій накопичений досвід і знання, що підвищує їх спроможність до навчання;
дорослі більш мотивовані для навчання, ніж інші учні;
вони готові взяти відповідальність за навчання;
дорослим, як правило, ясно, які знання вони хочуть одержати;
вони більше прагнуть до знань, щоб самостійно вирішувати свої проблеми;
вони націлені на практичне застосування і використання отриманих знань.
запитання для самоперевірки
Початок розвитку консалтингу в Англії та США.
Суть моделі “land-grant" університетів.
Основні моделі консалтингової діяльності.
Переваги і недоліки університетської моделі консалтингу.
Канадська модель консалтингу.
Форма дорадництва в Німеччині.
Моделі консалтингу Російської Федерації.
Види консалтингових послуг.
Що таке експертне консультування?
Охарактеризуйте інформаційне забезпечення консалтингу.
Які проекти міжнародної технічної допомоги з консалтингу діють в Україні?
Переваги і недоліки дорадчих служб на базі об'єднань товаровиробників.
Особливості навчання з консалтингу.
Лекція 3. Комунікації і методи консалтингової діяльності
3.1 Поняття комунікаційного процесу
Діяльність інформаційно-консультаційних формувань спрямована насамперед на розвиток людських ресурсів і передачу досягнень НТП товаровиробникам. Одна з найважливіших функцій консалтингового формування - навчити товаровиробників формувати свою думку з приводу проблем, що виникають або існують і приймати оптимальні рішення щодо їхнього подолання.
Потреби в послугах консультантів у товаровиробників можуть бути одиничними, аналогічними в декількох клієнтів служби, можуть виникати в багатьох клієнтів на території району, регіону або декількох регіонів. Ефективність роботи служби буде багато в чому залежати від вибору методів діяльності у тих чи інших випадках.
У країнах з розвинутою ринковою економікою запрошення професійних консультантів є престижним, воно свідчить про стійке фінансове положення підприємства і високій діловій культурі його керівництва. Відсутність консультантів при розробці відповідального рішення там розглядається так само, як, наприклад, відсутність архітектора при розробці проекту будинку або лікаря при лікуванні хворого.
Консультування клієнта дорадчим формуванням у більшості випадків є безупинним процесом. Спрощено схема процесу консультування подана на рис.3.1
Визначивши проблеми товаровиробника, консультант розробляє варіанти рішень, остаточний вибір рішення робить сам клієнт. За прийнятим варіантом рішення товаровиробник починає діяти й одержує результат. Результат може бути найрізноманітнішим (від чудового до найгіршого). Яким би він не був - результат аналізується. У ході аналізу можуть бути виявлені якісь нові проблеми, недоліки, недоробки і т.п., що вимагають втручання консультанта, або (при позитивних результатах) матеріали аналізу можуть бути корисні при консультуванні інших товаровиробників.
Отримати інформацію про потреби товаровиробників у послугах з дорадництва співробітники формувань можуть або безпосередньо від клієнтів, або за результатами моніторингу діяльності клієнтів.
Рис.3.1 Схема процесу консультування.
Методи одержання інформації про потреби клієнтів аналогічні методам одержання інформації зворотнього зв'язку про діяльність консалтингових формувань.
Консультування співробітником служби клієнта або клієнтів являє собою (незалежно від методу) передачу інформації. Це - комунікаційний процес. Для будь-якого методу діяльності дорадчої служби схема цього процесу буде однією і тією ж. Тому перед тим, як вивчити методи консультування, необхідно зрозуміти сутність комунікаційного процесу.
Комунікація - це процес передачі інформації від однієї людини до іншої або до інших людей. Однією із найпростіших форм цього процесу можна вважати розмову двох людей, що знаходяться поруч. Складні форми комунікації являють собою множину прямих і непрямих шляхів доведення інформації до тисяч або мільйонів людей у вигляді складних процесів. Схема комунікаційного процесу його складається з чотирьох елементів і проходить шість стадій (рис.3.2).
Перший елемент - джерело - це людина або група людей, що формулюють ідею, думку і т. і. і бажають передати їх іншій людині або іншим людям.
Другий елемент - це саме повідомлення, що передається від джерела іншій людині або іншим людям.
Третій елемент - канал - це середовище, через яке передається повідомлення.
Четвертий елемент - приймач - людина або група людей, що приймають повідомлення.
Рис.3.2 Елементи комунікаційного процесу
Діяльність консалтингових формувань - це постійні комунікаційні зв'язки, спрямовані на вирішення проблем товаровиробників, підвищення ефективності господарювання через поширення досягнень науково-технічного прогресу і реалізацію інших заходів. Чим тісніші такі зв'язки, тим кращі успіхи в спільній роботі. Ефективність діяльності будь-якого консалтингового формування залежить від комунікабельності його спеціалістів. Комунікації є універсальним засобом спілкування в соціальних групах. Комунікабельність керівника може бути його переважною, нерозуміння ним комунікаційних процесів може значно погіршувати рівень роботи з підлеглими. Комунікації важливі для ефективних стосунків в організації. Оскільки спеціалісти консалтингових формувань постійно контактують з керівниками, трудовими колективами підприємств, громадами - розуміння комунікацій і вміння налагодити комунікаційний процес для них є запорукою успішної консультаційної діяльності.
3.2 Фактори впливу на комунікаційний процес
Для успішної реалізації своїх функцій працівники консалтингового формування мають добре володіти методами роботи служби. Володіючи знаннями про використання в своїй діяльності методів, працівник зможе вибирати ті з них, які будуть найбільш придатними для вирішення задач, що стоять перед ним по передачі клієнту знань навичок та досвіду.
Дослідження свідчать, що люди за ступенем прийняття освоєння і впровадження інновацій розподіляються на 5 категорій (рис.3.3):
Новатори (2,5% населення) - це люди, які полюбляють ризик, досить легко справляються з невизначеністю і мають широку мережу зв'язків за межами місцевого району. Думають абстрактно. Їх вважають невизначеними за мисленням. Вони мають засоби для того, щоб бути новаторами. Однак у більшості випадків про їх не думають як про лідерів у співтоваристві, тому що вони, в основному, працюють тільки на себе.
Ранні впроваджувані (13,5% населення). Люди з високим рівнем освіти, менш догматичні, надають перевагу науці і технології. Мають абстрактне мислення. Вони відрізняються діловим підходом до прийняття рішень. Користуються великою повагою в суспільстві.
Рання більшість (34% населення). Добре інтегруються в системі. Приймають рішення про впровадження і новації набагато раніше середнього рівня. Вони добре обмірковують можливі наслідки. Не є лідерами думки.
Пізня більшість (34% населення). Як правило, скептики, їм треба, щоб прибрали всі можливі ризики від впровадження і невизначеність. Займаються впровадженням інновацій через економічну необхідність.
Відстаючі (16% населення). Як правило, це товаровиробники, у яких відсутні ресурси. Люблять посилатися на безліч традицій і історію для того, щоб не займатися впровадженням нових розробок чи нових методів господарювання у виробництво. Мають вузький кругозір.
Результати наукових досліджень, виділення серед товаровиробників різних категорій і особистісних характеристик людей, які належать до цих категорій, мають великий вплив на організацію роботи консультантів. Так, якщо консультанту потрібно апробувати нову технологію, методику, схему управління або іншу новацію, провести польові експерименти тощо, перед тим як рекомендувати це нововведення іншим клієнтам, у більшості випадків потрібно мати справу з новаторами.
Якщо ж треба розпочати масове впровадження апробованого і добре зарекомендованого нововведення (або, іншими словами, розпочати освоєння нового ринку), то в цьому випадку необхідно робити ставку на неформальних лідерів, дивлячись на яких, освоєнням нововведення займуться і інші.
Саме через неформальних лідерів найбільш ефективно здійснюються процеси навчання, поширення знань і впровадження науки у виробництво. Характеристика категорій товаровиробників свідчить, що серед новаторів і представників ранньої більшості знайти неформальних лідерів практично неможливо. Люди, що належать до першої категорії, не люблять ділитися своїм досвідом з оточуючими і працюють, в основному, на себе. Представники ж ранньої більшості часто не відрізняються високою компетентністю. Таким чином, неформальні лідери частіше всього зосереджені в групі ранніх впроваджувачів. Консультанти мають виявити їх через соціологічне опитування серед товаровиробників, поставивши, наприклад, запитання:
“Вкажіть двох чи більше товаровиробників, з якими Ви найбільш часто спілкуєтесь? ” чи “До кого Ви найбільш часто звертаєтесь за порадою про те, чи варто застосовувати новий метод? ”.
Представників ранньої більшості використовують для того, щоб завоювати (освоїти, монополізувати) новий ринок.
Категорія клієнтів з групи “пізня більшість" характеризується тією особливістю сприйняття нововведень, якій відповідає прислів'я “не пощупає, не повірить! ”. Тому, для того, щоб представники цієї категорії клієнтів сприйняли і освоїли нововведення, необхідно організовувати виставки, демонстраційні покази, польові дні тощо.
Для того, щоб нововведення взяли на озброєння представники з групи “відстаючі”, недостатньо організації інформаційно-консультаційних заходів. Тут допомагають клієнту знайти інвестора, отримати кредит або інше.
Таким чином, ефективність комунікації при передачі знань залежить не тільки від рівня професійної підготовки консультантів, а і від методів передачі знань клієнтам - методів консалтингової діяльності.
3.3 Елементи передачі інформації в консалтинговій діяльності
Процес передачі інформації від джерела до приймача складається з шести стадій комунікацій (рис.3.4).
Перша стадія комунікаційного процесу - створення повідомлення - осмислення того, що джерело хоче повідомити приймачу, усвідомлення джерелом того, що повідомлення буде зрозуміле приймачу.
Друга стадія - кодування - думка, ідея і т. і. виражаються у вигляді символів (їх можна побачити, почути, відчути), що стають виразниками змісту повідомлення. Вони мають бути добре зрозумілі приймачу (слова, жести, міміка, звуки, схеми, рисунки і т. і).
Рис.3.4 Стадії комунікаційного процесу
Третя стадія - передача - думка, ідея і т. і., закодовані за допомогою символів у повідомлення передаються приймачу через відтворення символів: показом жестів, виконанням музики, демонстрацією фільму, рисунків і т. і. Вибір каналів передачі повідомлень залежить від наявності засобів зв'язку в конкретній ситуації, відстаней передачі, технічних і фінансових можливостей джерела і приймача. При виборі каналів джерело має прагнути до його максимальної зручності для приймача, своєчасності надходження повідомлення при достатній повноті і без перекручувань.
Перші три стадії комунікаційного процесу належать до сфери дії джерела повідомлення. Повідомлення, передане по каналу, джерелом уже не контролюється. Отримання (або ні) приймачем повідомлення залежить від умов навколишнього середовища, при яких воно було відправлене, від якості його прийняття при досягненні місця призначення, бажання його сприймати отримувачем.
Четверта стадія - прийом - це отримання повідомлення приймачем. Умови навколишнього середовища можуть ефективно впливати на прийом повідомлення, а можуть йому перешкоджати. Наприклад, сильний шум буде перешкоджати прийому звукових повідомлень, погане освітлення негативно впливає на прийом візуального повідомлення і т. і. Важливі правильність і точність прийому повідомлення, що залежить від того, на яке з почуттів приймача (зір, слух, відчуття, дотик, нюх) ця інформація робить найбільше впливає. Не існує єдиного почуття, за допомогою якого можна було б довгостроково і надійно здійснювати цей процес. Джерело повинне намагатися передати повідомлення з використанням різних каналів, що дозволили б приймачу прийняти повідомлення з використанням різних способів його одержання.
П'ята стадія - розшифровка - підготовка інформації, отриманої приймачем для сприйняття її значення. Ефективність її залежить від знання приймачем символів, за допомогою яких вона зашифрована. Для високої ефективності розшифровки між джерелом і приймачем мають бути постійними прямий і зворотний зв'язок.
Шоста стадія - сприйняття - це кінцевий етап комунікаційного процесу. Закладені у повідомленні ідеї і думки мають інтегруватися і бути зв'язані з тією інформацією, якою приймач уже володіє. Без такої асиміляції, символи, що містяться у розшифрованому повідомленні, можуть залишитися марними, не базуючись на відомій для приймача інформації. Чим більше досвіду має людина, що виступає в ролі приймача, тим більше імовірність того, що накопичені ним знання можуть містити окремі елементи, які можуть бути зв'язані з ідеями і думками в переданому повідомленні і сприйняті ним.
Щоб інформація користувалась у товаровиробників попитом, вона має відповідати таким вимогам:
Технічні аспекти повинні викладатися доступною мовою, абстрактна мова і жаргон у повідомленнях виключаються.
Повідомлення має бути структуроване, з ясною аргументацію, що викладається, у повідомленні ідеї мають бути логічними, головні і другорядні частини легко відрізнятися одна від одної.
Основні аспекти у повідомленнях мають формулюватися стисло, аргументацію варто спрямовувати на досягнення головної задачі.
Повідомлення або інформація мають викладатися так, щоб вони викликали стимул у товаровиробників прочитати, прослухати, подивитися їх і т. і.
Однією з невід'ємних складових роботи консалтингових служб у регіонах є участь у формуванні Регіонального банку науково-технічної і ринкової інформації, без якого неможливо надавати кваліфіковані інформаційні і консультаційні послуги виробничим формуванням і населенню.
Для ведення РБнД у структурі служби має бути передбачено посади адміністратора бази (банку) даних, програміста і бібліотекаря. РБнД - це довідково-інформаційний фонд, який містить галузеву науково-технічну і ринкову інформацію таких видів: перспективну (прогнозну), поточну (оперативну) та ретроспективну (архівну) і має відповідати таким вимогам користувачів:
своєчасно оновлюватись (актуалізуватись);
забезпечувати легкий доступ до інформації, що міститься в ньому;
слугувати засобам оперативного розповсюдження інформації і, в першу чергу, ринкової;
здійснювати на основі інформаційних ресурсів обслуговування нормативною, правовою та іншою інформацією своїх користувачів.
Розпочинати формування РБнД слід з систематизації і використання вже існуючих масивів науково-технічної, ринкової, правової та інших видів агроінформації, а також сервісних послуг.
3.4 Способи передачі інформації: переваги та недоліки
Методи консультаційної діяльності за способами роботи з клієнтами зазвичай поділяють на масові, групові і індивідуальні. Їх, у свою чергу, можна поділити на письмові, усні і візуальні (табл.3.1)
Класифікація методів дорадчої діяльності
|
Методи дорадництва |
Індивідуальні |
Групові |
Масові |
|
|
Письмові |
Листування |
Технічні посібники |
Нові листи |
|
|
Усні |
Відвідування ферми, офісу |
Дискусійні групи, семінари |
Радіо |
Для того, щоб інформація викликала інтерес товаровиробників, консультант повинен ставити перед собою такі задачі:
точно формулювати, які цілі переслідує дана інформація, що в ній цікавого для товаровиробників?
на яку категорію користувачів спрямована дана інформація, який рівень їх освіти, які проблеми їх цікавлять.
Важливим елементом комунікаційного процесу є передача інформації від консультанта до клієнта. Способи передачі інформації відповідають методам роботи консалтингових служб з товаровиробниками.
Так, у масових методах передача інформації здійснюється за допомогою радіо, телебачення, аудіо-, відеотехніки, електронних засобів, журналів, газет, брошур, плакатів, буклетів, засобів наочної агітації.
У групових методах для передачі інформації використовують лекції, ділові дискусії, виступи, демонстрації і т. і.
В індивідуальних методах, які найбільш широко використовуються консалтинговими службами, передача інформації здійснюється за допомогою безпосередніх міжособистісних контактів (відвідування консультантом клієнта, відвідування клієнтом консультанта), листування, телефонних розмов, неформальних контактів (на виставках, ярмарках, святах і т. і).
Найбільш перспективним, звичайно, є спосіб передачі інформації з електронних носіїв за допомогою засобів телекомунікацій - електронна пошта. Проте є суто технічні проблеми, що стримують такий спосіб передачі - відсутність комп'ютерів, підключених до мережі Інтернет, у переважної більшості товаровиробників. Ця обставина не дозволяє також нині забезпечити прямий доступ товаровиробників до електронних джерел ринкової і науково-технічної інформації.
Тому консультант має володіти всіма способами передачі інформації і вміло використовувати їх залежно від цілей, методів дорадчої діяльності, наявних технічних засобів та аудиторії, якій передається інформація.
Обробка зібраних даних - останній етап підготовчої роботи збирання даних. При обробці використовують такі типові групування:
а) за подіями - час, частота, швидкість, тенденції, причини, наслідки;
б) за працівниками - рік, стать, сімейний стан, кваліфікація, освіта, трудовий стаж, заробіток;
в) за продукцією і матеріалами - розмір, вартість, технічні характеристики, джерела;
г) за ресурсами, затратами, доходами, процесами і процедурами - показники виробничої активності, місцезнаходження, центр управління, географічний розподіл, використання обладнання.
Ведення ділового листування з клієнтами являється важливим елементом діяльності консультанта і потребує від нього уміння та навиків. При написанні повідомлення важливо враховувати, щоб той, хто буде його читати, достатньо швидко і просто зміг зрозуміти основну суть повідомлення.
Основні принципи викладання письмових повідомлень полягають у наступному:
повідомлення повинні бути достатньо простими і короткими;
інформація, що подається в повідомленні, повинна бути повною
і зрозумілою;
повідомлення повинні закінчуватись проханням про відповідь;
копії всіх повідомлень потрібно зберігати в офісі консалтингової
служби.
Рекомендації по оформленню письмового повідомлення детально описані в лекції 8.
Консультаційні формування не тільки використовують засоби масової інформації, а в більшості налагоджують випуски періодичних або спеціалізованих інформаційних листків (бюлетнів), які розповсюджують серед своїх клієнтів.
Інформаційний листок можна визначити як публікації для окремої групи клієнтів. У листку може розглядатися проблема та подаватися відповідна інформація чи широкий спектр інформації, ідей, рішень або рекомендацій, об'єднаних разом. У цьому разі корисно застосовувати чотирьохступеневий підхід:
Підготовка матеріалів;
Їх систематизація;
Написання чорнового варіанта листка;
Перегляд листка.
Розглянемо зазначені етапи більш детальніше:
Підготовка матеріалів:
а) сформулюйте ціль: чітко визначте проблему та обсяг листка; з'ясуйте мету.
б) визначте читача (ів): його походження: погляди, словниковий запас, потреби (економічні і технічні); чого він прагне, що відомо, як буде використовувати листок:
в) зберіть необхідний матеріал: зберіть відповідні факти та ідеї на основі спостережень, читання і обговорення, зробіть необхідні нотатки і систематизуйте їх; для точності перевірте факти; добирайте, відкидайте, поліпшуйте і додавайте інформацію до нотаток; підготуйте рисунки, діаграми, графіки.
Систематизація матеріалів. Листок має бути побудований логічно і зрозуміло. Наприклад, необхідно викласти проблему, подати докази і зробити висновки.
Як систематизувати матеріал: вступ: опишіть загальну картину, визначте проблему, обсяг і мету листка; основна частина: розміщена по розділах з фактами у логічному порядку, дедукціями і рекомендаціями. Поставте запитання, щодо техніки безпеки і навколишнього середовища; джерела подальшої інформації і допомоги.
Написання інформаційного листка. Вимоги: а) стиль і підхід: правильний, зрозумілий, стислий, виважений, гуманний. б) чорнова копія: узгоджений формат (наприклад, друкувати з подвійним проміжком і з широкими полями).
Перегляд чорнового варіанта
Кому призначена листівка?
Чи зміст інформативний, конкретний, стислий?
Чи зрозумілі рекомендації?
Чи задум і виклад інформації є легкими для сприйняття та читання?
Чи мова проста, зрозуміла, точна, граматично правильна?
Чи технічні дані представлені в найкращій формі?
Чи вірні факти?
Чи викладений листок відповідає поставленим завданням?
Чи подана вся необхідна інформація?
Чи справить інформація належне враження на читача: сильний початок, конкретні і зрозумілі рекомендації, правильне використання мови?
Чи джерело інформації визначається читачем?
Для розповсюдження інформаційних листків і інших малотиражних видань використовується безліч способів. Серед них:
організація інформаційних стендів;
розсилка за реєстром по підписці;
роздача при проведенні групових заходів;
публікація в мережі Інтернет.
До вибору способів розповсюдження необхідно підходити з міркувань ефективності з точки зору передачі знань, економічності, витрат.
Методи екстеншн-діяльності підрозділяються на масові, групові та індивідуальні.
Масові методи - це різні види інформування і консультування товаровиробників за допомогою засобів масової інформації (ЗМІ), що є одним із найважливіших інструментів у діяльності агроконсалтингових формувань: публікації в пресі; повідомлення, інтерв'ю, реклама, консультування через радіо і телебачення; інформування через Інтернет; міжнародні, федеральні і регіональні виставки; буклети; аудіо-і відеокасети; плакати на людних автомагістралях і т. і.
Головна перевага групових методів полягає в тому, що при їх використанні встановлюються ділові робочі контакти консультанта із колективами товаровиробників, розвиваються різні форми взаємодії між членами консультаційних груп.
Індивідуальні контакти з клієнтами (керівниками і головними фахівцями підприємств, дачниками і т. і) винятково важливі в роботі співробітника консультаційної служби і незамінні для налагодження і підтримки добрих стосунків між ними. Особистий вплив консультанта може стати вирішальним у момент прийняття клієнтом принципового рішення.
Запитання для самоперевірки
Що являє собою комунікаційний процес?
Які елементи та стадії комунікаційного процесу?
Категорії людей за ступенями сприйняття нововведень і їх питома вага.
В якій категорії, в основному, знаходяться неформальні лідери?
Для яких категорій виробників необхідні демонстраційні покази?
Якій категорії товаровиробників необхідна допомога в пошуку ресурсного забезпечення?
Класифікація методів дорадчої діяльності.
Лекція 4. Масові методи розповсюдження інформації
4.1 Суть і застосування масових методів консультування
Одним із найважливіших інструментів у діяльності консалтингових служб є засоби масової інформації (ЗМІ), які складають основу масових методів в консалтинговій діяльності. Їх використання допомагає спеціалістам-консультантам значно підвищити ефективність освітніх програм і заходів.
Масові методи - це різні види інформування за допомогою радіо, телебачення, аудіо - і відеотехніки, електронних засобів, друкованих видань (спеціалізовані журнали, газети, брошури, плакати, буклети, офіційні повідомлення), засобів наочної агітації.
Під час роботи з засобами масової інформації, як інструментом реалізації масових методів консалтингових служб, варто мати на увазі їх вибірковий вплив на товаровиробників. Це можна пояснити на таких прикладах.
ЗМІ не в змозі навчити людей технічним питанням (наприклад, їздити на автомобілі), але ЗМІ можуть поставити перед людьми проблеми, які треба вирішувати, і вказати шляхи їх вирішення.
Кожний ЗМІ має свою аудиторію. Наприклад, реклама обладнання для пасіки на телеканалі “1+1” неефективна, а в журналі “Бджільництво" - ефективна.
ЗМІ не можуть передавати всю наявну в різних джерелах інформацію. Рішення про те, яку інформацію передавати по радіо, телебаченню або в газетах, приймає, як правило, редактор, власник ЗМІ або урядові органи. Співробітники консалтингового формування мають працювати зі ЗМІ так, щоб вони у своїх передачах або статтях висвітлювали питання, які відповідають потребам товаровиробників. Тільки в тому випадку, якщо передана інформація буде задовольняти потреби товаровиробників, допомагати їм у вирішенні їхніх проблем, вона буде користуватись у них попитом.
"Вибірковість" інформації полягає в тому, що жодна людина не може читати або слухати все, що друкується або передається. Тому, передана інформація має відбиратися дуже ретельно. Інформація "взагалі" у багатьох випадках не викликає інтерес в окремого товаровиробника. Основний підхід до добору інформації має полягати в тому, щоб вона викликала в товаровиробників потребу читати, слухати або дивитися, спонукала їх до обговорення прочитаного або почутого з оточуючими, сприяла більш енергійному використанню перспективних прийомів, методів, технологій, техніки, що рекомендуються на практиці. Більшість людей отримують інформацію через:
телебачення;
радіо;
газети.
Телебачення і радіо використовують з метою:
проведення учбових програм;
інформування населення з конкретних питань рішення місцевих проблем;
реклами щодо проведення навчальних програм.
Газети використовують з метою:
реклами заходів;
надання необхідної інформації;
Подобные документы
Загальна характеристика консалтингової компанії "Анкор". Організування фінансово-економічної безпеки консалтингової компанії. Розроблення та аналізування управлінських рішень забезпечення фінансово-економічної безпеки консалтингової компанії "Анкор".
курсовая работа [304,0 K], добавлен 19.02.2015Компанії, основним видом діяльності яких є управлінський консалтинг. Схема (алгоритм) надання консалтингової послуги з визначенням методичного інструментарію. Оцінювання вимог, які повинні пред'являтися до консультанта. Кодекс честі консультанта.
контрольная работа [59,7 K], добавлен 29.09.2007Сутність та принципи інформаційно-аналітичної діяльності, правове регулювання інформаційної сфери в Україні. Підходи до оцінки інформаційно-аналітичної діяльності в публічному управлінні. Види документів та характеристика видів аналітичних документів.
курсовая работа [111,6 K], добавлен 14.06.2020Особливості становлення і тенденції розвитку консультаційного бізнесу в Україні. Основні постачальники консалтингового продукту. Види та класифікація консалтингових послуг в країні, причини низького попиту на них. Специфіка вітчизняного консалтингу.
контрольная работа [131,6 K], добавлен 14.09.2011Надання консалтингових послуг консалтинговим об'єднанням "Навігатор". Науково-технічний потенціал для управління проектами та вирішення проблем консультування оптимального розвитку бізнесу. Моделі індивідуальної співпраці. Мета консалтингової пропозиції.
курсовая работа [211,7 K], добавлен 12.07.2010Процес інформаційно-аналітичної діяльності та основні принципи організації її в системі управління. Вимоги до інформаційно-аналітичного документу в умовах прийняття управлінських рішень. Інформаційна діяльність в Україні в сфері державного управління.
курсовая работа [45,1 K], добавлен 17.11.2014Зміст та еволюція інноваційно-підприємницьких теорій. Життєвий цикл інновацій, оцінка ефективності інноваційної діяльності. Особливості сучасних інноваційних процесів в Україні, механізми її регулювання та стан фінансування у наукові нововведення.
курсовая работа [430,8 K], добавлен 15.05.2012Бізнес-план приватного підприємства з надання консультаційних послуг у сфері реклами та PR. Дослідження й аналіз ринку. Стан і аналіз проблем малого підприємництва в регіоні. Стратегія маркетингу та реклами. Методика ціноутворення та витоки фінансування.
бизнес-план [1,0 M], добавлен 21.02.2013Визначення операційного менеджменту як діяльності по управлінню процесом придбання матеріалів, їх перетворення в готовий продукт і постачанням цього товару покупцю. Напрямки діяльності та економіка фірм консалтингових послуг, їх функції і інструменти.
курсовая работа [140,4 K], добавлен 07.02.2011Різновиди та характеристика основних видів документів в інформаційно-аналітичній діяльності, їх практичне використання. Національна система науково-технічної інформації. Перспективи розвитку аналітичних документів, проблема опрацювання інформації.
курсовая работа [89,1 K], добавлен 18.01.2011
