Інформаційний консалтинг

Прийнято виділяти такі основні моделі консалтингової діяльності:

Формування, що створюються як структурні підрозділи галузевих органів управління - міністерств, регіональних і місцевих органів та департаментів.

Формування, що організовані на базі великих регіональних багатопрофільних або галузевих університетів (так звана модель “land-grant" університетів), коледжів і профільних шкіл.

Підрозділи з надання консультаційних послуг у складі об'єднань товаровиробників;

Консультаційні формування як підрозділи комерційних фірм.

Приватні консультаційні формування.

Cлужби, що засновані на комбінації перерахованих вище форм.

Модель екстеншн у США - це класична університетська “land-grant" модель екстеншн сервісу - державна служба екстеншн.

Федеральний закон - Закон Смітта про створення служби екстеншн, прийнятий у в 1914 році, започаткував її діяльність на базі державних університетів штатів. Її називають “ кооперативною службою екстеншн", тому що вона функціонує на основі партнерства університетів з коледжами, школами, дослідними станціями та офісами служби у округах штатів.

Служба екстеншн США має майже столітню історію безупинного розвитку й удосконалення. Центральний апарат служби працює через університети. Головна функція Центрального апарату служби екстеншн полягає в координації роботи всіх партнерів у різних штатах країни.

Комплексні групи експертів на федеральному рівні розробляють стратегічні плани з пріоритетних програм діяльності, які охоплюють виробництво та навколишне середовище, соціальні, молодіжні програми та ін.

Департамент сільського господарства укладає контракт з університетом штату, згідно з яким університету виділяються відповідні фонди для забезпечення функціонування служби екстеншн. Університети визначають проректорів з екстеншн, мають відділення з навчальної й наукової діяльності та розгалужену мережу офісів з впровадження екстеншн програм в штаті, які розробляються цією службою.

Викладачі університетів, відповідно до їхніх індивідуальних контрактів з університетом, можуть займатися одним, двома або всіма трьома видами діяльності: навчальною, науковою та консультаційною (extension) діяльністю.

Фінансується служба екстеншн США як з федерального бюджету, так і з бюджетів штатів, округів, має гранти, спонсорську допомогу та здійснює комерційну діяльність.

Важливим, на наш погляд, в американській службі є добір фахівців (як правило, на конкурсній основі), де враховуються два основних критерії: професійна підготовка й уміння працювати з клієнтами. Рівень підготовки консультантів має бути досить високим - не нижче магістра. Близько чверті всіх співробітників служб мають вчений ступінь.

У цілому, модель дорадчої служби “land-grant" університетів побудована на тісній взаємодії з різними науково-дослідними організаціями і державними структурами влади і управління.

Організаційна структура моделі екстеншн в Канаді складається з десяти провінцій та трьох територій. Основна частина канадської дорадчої служби підпорядкована провінційним міністерствам сільського господарства. Організаційна структура дорадчої служби Канади на прикладі провінції Манітоба така: дорадча служба є складовою департаменту регіональних аграрних послуг та об'єднує чотири регіональні і тридцять дев'ять районних відділень. Спеціалісти регіональних відділень надають допомогу спеціалістам районних відділень та консультують фермерів. Районні дорадчі служби надають консультації фермерам з виробничих питань, родинам фермерів щодо поліпшення умов господарювання та життєдіяльності.

Працівники дорадчих служб активно використовують провідні інформаційні технології для передачі інформації фермерським родинам. Це, в першу чергу, інформація з аграрного менеджменту, маркетингу, нових виробничих технологій, можливостей створення додаткової вартості та диверсифікації виробництва.

В умовах жорсткої конкуренції сільських громад з великими господарствами та зменшення чисельності сільського населення у провінції - існує велика потреба у спеціалістах-дорадниках як в носіях передового досвіду.

Інформаційно-консультаційна служба в Німеччині є прикладом організації структурного підрозділу галузевих органів управління при Міністерстві сільського господарства землі Baden-Wurttemberg.

Аналогічно організовані консультаційні служби Румунії, Болгарії, Польської Республіки. Характерними дляи цих служб є ієрархічна побудова, де головною керівною ланкою є органи державної влади.

Останні десятиліття поширення набуває надання консультаційних послуг комерційними фірмами, що займаються виробництвом і збутом матеріально-технічних ресурсів для сільського господарства, розробкою і впровадженням нових сортів і технологій і т. і. З цією метою в структурі таких фірм створюються спеціальні підрозділи, обов'язками яких є добір потенційних клієнтів, проведення консультацій з питань правильного використання ресурсів, що поставляються фірмою або застосування запропонованих технологій.

Дана форма організації дорадництва знайшла поширення в багатьох розвинутих країнах. Прикладом може бути консультаційна діяльність фірми KWS Kleinwanzlebener Stauzucht AG (головне підприємство групи KWS), із штабквартирою в місті Айнбек, Німеччина.

Фірма протягом 130 років працює на ринку насінництва, виробництва і доробки насіння цукрового буряка, кукурудзи, картоплі, зернових, олійних і кормових культур у більш ніж 50 країнах світу. KWS займається селекцією сільськогосподарських культур, розмножує і готує насіннєвий та посадковий матеріал. Організація зацікавлена в рекламі своєї продукції, розширенні ринків збуту, збільшенні числа клієнтів. Цьому сприяє додаткова діяльність фірми з надання консультаційних послуг відповідно до напрямків своєї діяльності. Використовуються різноманітні прийоми і методи консультаційної роботи: безпосередня консультація на місці виробництва, організація польових днів, демонстраційних досвідів, публікація і поширення брошур і методичних матеріалів та ін. Основна частина послуг і навчальних заходів проводиться на “безкоштовній" основі, тобто витрати на консультаційну діяльність враховуються в ціні на продукцію фірми.

Інформаційно-консультаційна служба Нідерландів має два рівні:

Перший - впроваджувальні організації, що безпосередньо працюють з товаровиробниками (DLV);

Другий - національні консультаційні центри (IKC) Міністерства сільського і рибного господарства і навколишнього середовища, фахівці яких здійснюють інформаційну допомогу працівникам освіти і радникам впроваджувальних організацій першого рівня.

Асоціації збирають щорічний обов'язковий податок із товаровиробників. Ці гроші через урядові канали спрямовані на наукову працю, консультаційні послуги, освіту.

Більшість товаровиробників є членами одного або декількох наукових клубів. На цих засіданнях вони проводять обговорення різних тем, аналізують виробничі показники своїх ферм. Наукові клуби є основою для тестування й адаптації результатів наукових досліджень.

Прикладна наукова робота виконується на національних експериментальних станціях. Такі організації є у кожній галузі виробництва. Правління експериментальних станцій формується з представників фермерських спілок, наукових співробітників, представників місцевих урядових організацій з консультаційних послугах в аграрному секторі.

Основні стратегічні розробки виконуються інститутами і іншими спеціалізованими науково-дослідними інститутами, а наукові праці - в університетах (Wageningen University and Research Centre - WUR).

Поряд з освітніми центрами існують практичні школи навчання, що спеціалізуються по галузях. Важливо відзначити, що вони розташовуються в тих частинах країни, де дана галузь переважає, і проводять курси терміном від 2-х до 6-ти тижнів. Паралельно функціонують інформаційні центри, взаємозалежні з даними школами, що знайомлять товаровиробників з технологічними нововведеннями. Освіта здебільшого фінансується Міністерствами. Однак деякі школи можуть підтримувати національні галузеві спілки.

Консультації “першої лінії" забезпечуються Службою сільськогосподарських Консультацій (DLV), що в даний час входить до WUR і складається з 46 груп. Також важливо відзначити, що кожна група надає консультації визначеному сільськогосподарському сектору і підтримується спеціальним комітетом фермерів, призначеним місцевими філіями фермерських спілок.

Крім служб сільськогосподарських Консультацій існують Центри знань і інформації, що призначені для збору, переробки і передачі інформації всім учасникам системи. Дані організації збирають, опрацьовують і комбінують інформацію з різних джерел, а потім поширюють її через проведення семінарів, курсів, випуску брошур, буклетів. Також вони готують комп'ютерні і навчальні програми для сільськогосподарських шкіл і центрів навчання.

Консультаційна служба Естонії не має єдиної структури, що займається наданням консультаційних послуг. Консультування в Естонії здійснюють:

консультанти, що мають відповідну ліцензію;

навчальний і консультаційний центр у місті Енее;

консультаційні центри в складі галузевих спілок.

Розроблені системи реєстрації й атестації консультантів. Існує два етапи атестації:

перший - обов'язкова атестація нових консультантів з метою їх реєстрації;

другий - атестація, яку консультанти повинні проходити кожні 3 роки.

Навчання консультантів здійснюють Національний консультаційний центр.

Становить інтерес діюча система оплати послуг. Товаровиробник може вибирати будь-яку систему консультування з фінансовою підтримкою держави за такою схемою: при загальному річному обсязі консультацій на суму, еквівалентну 200 дол. США, йому дотується 85% вартості робіт, у межах до 400 дол. США - 50% вартості робіт і без дотації на роботи понад ці суми. Причому товаровиробник сплачує тільки свою частку, а інше консультант одержує від міністерства після реєстрації договору і підтвердження товаровиробником його виконання.

Інформаційно-консультаційна служба в Польщі є єдиною системою Національного центру з інформаційно-консультаційного обслуговування і польових офісів, яких нараховується від 4 до 7 у кожному з 49 воєводств.

На кінець 2000 року багато польових центрів мали юридичну самостійність, але нині ведеться робота з включення їх у структуру воєводських центрів із відповідною централізацією управління і фінансування. У польових офісах планується залишити тільки технологів, що будуть надавати консультації з найактуальніших питаннь ведення господарства.

Датська дорадча служба створена на базі об'єднань товаровиробників. Найбільший розвиток дана модель організації служб набула у Данії, де консультаційні центри створювалися в інтересах виробників, з їх ініціативи і за особистою участю спілок і Датської асоціації сімейних господарств. Нині дорадча служба функціонує під їхнім спостереженням і з їхньою підтримкою, а також фінансується державою відповідно до Закону про субсидії. Своїю роботу інформаційно-консультаційні формування спрямували у двох напрямках:

I - господарсько-політичний, що підтримує інтереси виробників у взаємовідносинах з урядом, парламентом і місцевими органами влади;

II - професійний, що об'єднує консультаційну службу, яка діє на місцевому (районному) і загальнонаціональному рівнях.

Керівник Центру призначається Радою (правлінням) місцевої спілки. Слід відзначити, що державні структури, як правило, не втручаються в діяльність консультаційних центрів. Контроль здійснюється лише по лінії дотримання законодавства Данії і Європейського Союзу, а також з цільовим використанням бюджетних коштів.

Приватна консалтингова служба Франції - це 94 сільськогосподарських палати, в яких працюють понад 11000 експертів у галузі сільського господарства і спеціалістів-техніків, а також сотні консультантів із торгівельних підприємств.

Держава фінансує від 30 до 40 відсотків експлуатаційних витрат сільськогосподарських палат, а також окремі заходи і програми. Сільськогосподарські палати пропонують товаровиробникам на вибір повний спектр послуг за встановленими розцінками - від аналізу ґрунтів до економічного прогнозування розвитку господарств.

Така форма поєднання приватної ініціативи сільськогосподарських палат і державної підтримки з дотриманням державних інтересів дозволяє використати переваги і мінімізувати недоліки державної і приватної моделей консалтингу.

Інформаційно-консультаційні служби у Росії створені в багатьох регіонах Російської Федерації. При цьому в країні вже склався загальноприйнятий підхід до формування консультаційної служби і виділені основні форми її організації. Російські колеги в своїй роботі виділяють такі правові форми:

формування, створені як структурні підрозділи галузевих органів управління - регіональних міністерств, комітетів, управлінь і департаментів;

формування у формі державних унітарних підприємств;

формування у формі автономних некомерційних організацій;

формування на базі ВУЗів, коледжів;

формування на базі інститутів перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

формування на базі науково-дослідних інститутів;

Комерційні консультаційні формування.

Вибір форми організації інформаційно-консультаційної служби здійснюється безпосередньо регіоном і найбільшою мірою має відповідати завданням і функціям регіональної служби, а також місцевим умовам. Інституціональна структура на районному рівні визначається загальною регіональною організаційно-правовою формою.

Нині найбільш численними є формування, що функціонують у структурі або при органах управління. Вони повторюють наявну організаційну структуру управлінських організацій, при цьому обов'язки консультантів покладені на працівників управлінь. У цьому випадку одному або декільком фахівцям у структурних підрозділах (відділах, управліннях і т.п.) до назви посади додається приставка "консультант" (економіст-консультант, агроном-консультант і т.п.).

Може бути інший варіант, коли консультантів виділяють з числа працівників апарату управління, що звільнені від основної діяльності та створюють самостійні структурні підрозділи. Обласний рівень (при цій формі організації дорадництва) поданий, як правило, одним відділом, а інші фахівці здійснюють консультаційні послуги "за сумісництвом".

На початковому етапі організації інформаційно-консультаційної системи формування створювалися, в основному, на базі органів управління. Але результати перших років їх діяльності в ряді таких областей як Ленінградська і Нижньогородська показали, що працівники управління, як правило, приділяли мало часу на реальне консультування товаровиробників. Цей факт не сприяв виникненню довірчих відносин між ними і клієнтами. Навіть якщо консультанти були виділені з числа працівників, що звільнені від основної роботи й утворювалиі самостійні структурні підрозділи, то в цьому випадку адміністрація стикалася з проблемою оптимізації кількості працівників апарату управління. Це питання також частіше вирішувалося не на користь консультаційної служби.

Нині все більше регіонів Росії створюють консультаційні формування як некомерційні автономні організації. Однією з перших до цієї організаційно-правової форми перейшла Нижньогородська консультаційна служба (НКС). В даний час вона має статус некомерційної організації - фонду.

Засновниками фонду "Нижньогородська інформаційно-консультаційна служба АПК" є Адміністрація Нижньогородської області, Нижньогородська державна сільськогосподарська академія і Волго-Окська асоціація виробників молока і м'яса (громадська організація сільських товаровиробників).

Інформаційно-консультаційні служби на базі вищих навчальних закладів, як правило, повторюють організаційні структури даних організацій (факультети, кафедри, відділи і т.п.). На постійній основі в такій службі працюють 5 - 7 співробітників, а інші консультанти періодично залучаються працівниками зі штату викладачів навчального закладу.

У зазначеної організаційної форми є багато переваг, що вже були розглянуті на прикладі закордонних служб. До переваг даної організаційно-правової форми також належить податкові пільги навчальних закладів: освітні заклади не сплачують ПДВ, звільнені від податку з прибутку і мають мінімальні нарахування на зарплату. Але оскільки служба фінансується, в основному, за рахунок бюджетних коштів, вона може бути у великій залежності від адміністрації університету при вирішенні фінансових питань (якщо не має власного розрахункового рахунку і достатньої незалежності).

Світовий досвід розвитку дорадчих служб дозволяє провести класифікацію діючих систем інформаційно-консультаційного обслуговування товаровиробників за різними ознаками. Найбільш важливими з них є:

класифікація за типами інформаційно-консультаційної діяльності;

класифікація за моделями організації служб (організаційно-правових формах);

класифікація служб за формами фінансування та ін.

У більшості країн моделі консультаційних служб комбіновані і містять як державну, так і підприємницьку складові. Кожна із систем, розглянутих вище, має цінні надбання в організації і методології консультування, і заслуговує на увагу. В більшості країн консультантами є вчені - довірені особи виробників з питань господарської діяльності та соціального облаштування.

Найбільше можливостей для формування політики держави має державна модель консалтингу, при якій дорадчі служби створюються і функціонують як структурні підрозділи міністерств чи департаментів. Такі підрозділи, як правило, мають потужну матеріально-технічну базу, досвідчених спеціалістів.

У той же час, такі служби рано чи пізно змушені будуть відстоювати політичні інтереси, які не завжди відповідають інтересам товаровиробників. Це, в свою чергу, буде підривати авторитет служби і довіру до неї з боку клієнтів.

Історія розвитку зарубіжних дорадчих служб свідчить про велику розмаїтість організаційних форм консультаційних служб. Навіть у підходах до класифікації служб спостерігається розходження думок. У кожній країні розвиток даних організацій здійснювався в різний час і за схемами, найбільш прийнятні для аграрної політики держави. При цьому в багатьох країнах одночасно використовуються різні підходи і переважають комбіновані способи організації служб, що, динамічно розвиваючись, на кожному етапі адаптуються до умов аграрного сектору країни, які змінюються.