Організація управління підприємством різних форм власності на матеріалах ВАТ "Полтавакондитер"

Удосконалення управління підприємством має відбуватися за такими основними напрямами:

- удосконалення організаційної структури управління підприємством;

- оптимізація організації менеджменту і бізнес-процесів через поліпшення системи планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства;

- удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами;

- підвищення ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві;

- поліпшення якості вироблюваної продукції.

Удосконалення організаційної структури підприємства означає насамперед необхідність встановлення оптимальної чисельності управлінського апарату, а також чисельності працівників виробничих підрозділів згідно з діючими нормативами.

Поліпшити систему планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства можна за допомогою широкого і всебічного впровадження обчислювальної техніки, розвитку комп'ютерних мереж зв'язку, застосування сучасних програмних засобів: технологій управління та інформаційних технологій. Насамперед це стосується системи організації фінансового менеджменту, управління фінансовими потоками та витратами.

Удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами означає раціональне використання всіх видів матеріальних ресурсів, застосування енергозберігаючих технологій, регулювання виробничих запасів згідно з прогресивними нормами.

Проаналізувавши організацію управління на ВАТ «Полтавакондитер» в розділі 2.3, можна визначити основні недоліки на ВАТ «Полтавакондитер», а також визначити методи вдосконалення організації процесу управління.

1. На ВАТ «Полтавакондитер» функціонує лінійно-функціональна структура управління, яка не спроможна пристосуватися до мінливого ринкового середовища. У ній надто складна передача інформації між функціональними підрозділами, як і процес прийняття рішень загалом. При цьому багато інформації перекручується або втрачається при переході від одного рівня управління до іншого, від одного функціонального підрозділу до іншого. Подолати цю ваду можна шляхом радикальної реорганізації існуючої системи управління, формування замість лінійно-функціональних - командних структур. Останні з'являються, коли підприємство розділяють на невеликі господарські одиниці, які являють собою "команди" робітників і інженерів або службовців, що самостійно вирішують питання, пов'язані з виробництвом та реалізацією певного продукту. Обмежити кількість ланок управління: чим їх більше, тим довше йде інформація знизу вверх і розпорядження зверху вниз, чим більше можливостей перекручування їх у процесі передачі.

2. На підприємстві існує недотримання деяких з основних принципів управління підприємством. Таких як демократизм, єдиноначаліє і колегіальність, спів- відношення прав і відповідальності. Для успішного керівництва потрібно враховувати думку керівників підрозділів при виробленні рішень, більше поєднувати централізоване керівництво та самоуправління для прийняття рішень на місцях у відповідності з розпорядженнями менеджера, залучення працівників до участі в управління, використання їх думок і пропозицій для покращення роботи організації. Необхідне чітке дотримання співвідношення прав, обов'язків і відповідальності - щоб працівник отримував не тільки завдання, а й засоби для його виконання.

3. Необхідно підвищити рівень еластичності підприємства. Цьому сприятиме створення в компанії групи розвитку, ротація кадрів, резервування і страхування ключових елементів компанії.

Більше приділяти уваги розробленню і впровадженню у виробництво комплексних цільових програм. Структура КЦП повинна відповідати їх призначенню, ролі, яку вони виконують у забезпеченні загальної ефективності господарської діяльності.

У кожній програмі повинні бути відображені:

- стан проблеми, основні передумови її програмного вирішення;

- головна мета програми, її місце в загальній системі цілей галузі чи підприємства;

- система цілей та основних завдань програми;

- цільові показники, які розкривають кінцеві результати реалізації програми;

- шляхи досягнення цілей програми, система програмних заходів;

- організаційно-виконавча структура;

- дані про ресурси, необхідні для виконання програми та про строки її здійснення;

- оцінка ефективності результатів реалізації програми.

4. Головним методом управління на ВАТ «Полтавакондитер» є адміністративний

метод управління - це методи прямого впливу, що носять директивний, обов'язковий характер. Вони засновані на дисципліні, відповідальності, владі, примусі. Тобто цей метод вбиває в кожному працівнику ініціативність, творчу цілеспрямованість, самодисципліну, що є досить важливим для розвитку конкурентоспроможної організації. Для успішної роботи «Полтавакондитер» в умовах становлення ринкових відносин насамперед слід активізувати соціальну активність кожного працівника - ініціативність, творчу цілеспрямованість, самодисципліну. Цього можна досягти, управляючи інтересами і через інтереси. Здійсненню цього сприяють соціальні та психологічні методи управління, які забезпечують реальні умови для функціонування організації в сучасних умовах.

5. Стиль керівництва на ВАТ «Полтавакондитер» є авторитарним, тобто всі рішення ухвалюються одноосібно керівником. Структура влади будується як гранично жорстка, вертикально-ієрархічна. Для подолання цього недоліку потрібно змінити стиль керівництва з авторитарного на демократичний, тобто прийняття рішень здійснюється колегіально. При демократичному стилі співробітники - це не просто виконавці чужих рішень, а люди, які мають власні цінності та інтереси.

6. Поширене використання інформаційних технологій і систем стає запорукою вдалого управління підприємствами. Використання сучасних електронних обчислювальних машин, периферійної техніки, засобів (каналів) зв'язку для збирання, обробки і передачі інформації користувачам, істотно впливає на методи виконання функцій управління виробництвом, створює умови для більш оперативного і якісного їх здійснення. Все це сприяє удосконаленню управління об'єктом у цілому і його структурними ланками.

На нашу думку, якщо на ВАТ «Полтавакондитер» реорганізувати процес управління, спираючись на вище наведені методи вдосконалення, то можливість прискорення розвитку конкурентоспроможності в ринкових умовах господарювання стає більш реальною, ніж при існуючій системі організації управління підприємством.

Висновки

На підставі проведеного дипломного дослідження можна зробити наступні висновки. При проведенні аналізу наданих матеріалів були виявлені такі позитивні сторони господарської діяльності.

1. Підприємство ліквідне, фінансово стабільне, фінансово незалежне та рентабельне. Одержаний прибуток говорить про достатньо ефективну роботу підприємства.

2. Виробничi потужностi в цiлому задовiльняють потреби пiдприємства, ступiнь використання обладнання в середньому складає 90%.

3. На підприємстві додержуються політики формування мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства.

4. Власний капітал виріс за останні роки, також виросли необоротні активи та власні оборотні кошти.

5. Спостерігається збільшення всіх елементів операційних витрат. Це пов'язано зі збільшенням обсягу виробленої і реалізованої продукції.

6. Підприємство ВАТ «Полтавакондитер» має суттєвий потенціал щодо нарощування прибутку від реалізації при збільшенні обсягу виробництва. Аналіз власного капіталу підприємства показує, що підприємство має широкі можливості залучення додаткових позикових засобів без ризику втрати фінансової стійкості.

7. Підприємство за всіма показниками є рентабельне, а динаміка рентабельності є прогресивною за звітні роки. Це означає, що підприємство динамічно розвивається.

При аналізі господарської діяльності були виявлені наступні негативні моменти.

1. Немає перспективного плану розвитку підприємства.

2. На підприємстві застаріле обладнання, досить стійкий асортимент та застарілі технології виробництва продукції.

3. Недостатня конкурентоспроможність продукції порівняно з продукцією конкурентів.

4. Є намагання знизити собівартість продукції за рахунок використання більш дешевої, менш якісної сировини, що веде до погіршення якості готової продукції.

5. Є недоліки в роботі маркетингової служби підприємства, продукція слабо просувається на нові ринки збуту.

В результаті аналізу організації управління на підприємстві виявлені наступні позитивні сторони.

1. Організаційна структура управління підприємства забезпечує виконання усіх функцій менеджменту, структура організації визначає права й обов'язки на управлінських рівнях, структура, прийнята на даному підприємстві, визначає організаційну поведінку її працівників, тобто стиль менеджменту і якість роботи колективу.

2. На підприємстві застосовуються економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні та психологічні методи управління.

3. При дослідженні ефективності процесу управління на ВАТ «Полтавакондитер» можна загалом ефективність управління оцінити як задовільну. Обсяг продажу продукції, прибуток, продуктивність праці за аналізований період зросли. Умови праці поліпшуються. Робочі місця керівників оснащені сучасними засобами оргтехніки. Персонал має високу кваліфікацію, існує стабільність кадрів, оперативність управління.

Негативні моменти в організації управління наступні.

1. Не приділяється достатня увага стратегічному плануванню на вищих рівнях управління, переважають функції оперативного управління.

2. Не здійснюється системна оцінка керівних кадрів з урахуванням комплексних результатів їх праці.

3. На підприємстві спостерігається недотримання деяких основних принципів управління підприємством. Це - гуманізм, демократизм, науковість, диференціація, зворотній зв'язок.

4. На ВАТ «Полтавакондитер» функціонує лінійно-функціональна структура управління, яка не спроможна пристосуватися до мінливого ринкового середовища. Бюрократичний тип структури не сприяє зростанню потенціалу людей, кожний з яких використовує тільки ту частину свого хисту, що безпосередньо потрібна по характеру роботи, що виконується. Ясно також: коли питання стратегії і тактики розвитку організації вирішуються лише на вищому рівні, а всі інші рівні зайняті винятково виконанням рішень згори, то втрачається загальний управлінський інтелект (що розглядається сьогодні як найважливіший чинник ефективного управління).

5. За головний стиль керівництва на підприємстві було обрано авторитарний стиль, тобто всі рішення ухвалюються одноосібно керівником. Структура влади будується як гранично жорстка, вертикально-ієрархічна. Рішення, ухвалені на верхніх поверхах ієрархії, надходять вниз у вигляді директив, які не підлягають обговоренню, їх належить незаперечно виконувати.

6. Недостатня мотивація персоналу. Необхідно підвищити соціальну активність колективу.

Удосконалення системи управління не тільки призводить до підвищення продуктивності праці управлінського персоналу, а й сприяє кращій організації та підвищенню результативності праці всіх працівників підприємства, зростанню виробітку, скороченню простоїв людей, техніки тощо. Удосконалення управління виробництвом дозволяє якісно приймати управлінські рішення, підвищувати оперативність у вирішенні виробничо-господарських завдань.

В даній дипломній роботі ми розглянули можливі аспекти підвищення ефективності управління виробництвом на підприємстві і можемо вважати, що запропоновані шляхи вдосконалення будуть втілені в життя і дійсно допоможуть покращити організацію управління ВАТ «Полтавакондитер».

Рекомендації

Проаналізувавши організацію управління підприємством ВАТ «Полтава-кондитер» ми можемо дати наступні рекомендації по підвищенню ефективності діяльності підприємства і вдосконаленню процесу управління.

1. Підвищення ефективності діяльності підприємства і забезпечення його конкурентоздатності в умовах ринкових відносин повинно бути пріоритетом у діяльності менеджменту підприємства. Цьому сприятиме запровадження наступних заходів:

- збільшення обсягу виробництва продукції до рівня максимального платоспроможного попиту, зниження собівартості шляхом підвищення використання виробничих ресурсів (зростання продуктивності праці, зниження фондомісткості і матеріаломісткості продукції, поліпшення використання природних ресурсів);

- підвищити ступінь використання обладнання, провести його модернізацію, що дозволить розширити і урізноманітнити асортимент продукції, а також сприятиме зниженню собівартості продукції завдяки тому, що сучасні технологічні лінії є більш економічними з точки зору використання джерел енергії;

- прискорення обертання ресурсів і скорочення періоду їх обороту;

- залучення додаткових коштів для збільшення обсягів виробництва;

- проаналізувати структуру продукції, її рентабельність і ринковий попит для виявлення видів, що дозволяють отримати максимальний прибуток;

- збути залишки нереалізованої продукції, а також сировини та пакувальних матеріалів, що не будуть використовуватись у виробництві (широко застосовуючи рекламу, систему знижок і т. ін..);

- забезпечення відповідності продукції сучасним стандартам якості за рахунок проведення сертифікації;

- налагодження та розвиток системи дистриб'юторства, розширення ринку збуту продукції.

2. Необхідно реорганізувати існуючу систему управління, сформувати замість лінійно-функціональної - командну структуру, що сприятиме швидшому вирішенню питань щодо виробництва та збуту. Вона з'являється, коли підприємство розділяють на невеликі господарські одиниці, які являють собою "команди" робітників і інженерів або службовців, що самостійно вирішують питання, пов'язані з виробництвом та реалізацією певного продукту.

3. Необхідно впровадити в керівництво принципи демократизму, гуманності, науковості та принципу зворотного зв'язку. Завдання менеджера - знайти їм розумне застосування, а головне - правильно співвіднести між собою, розглядаючи їх як цілісну систему. Головна увага в управлінні повинна спрямовуватись на людей як носіїв інтелекту.

4. Необхідно здійснювати системну оцінку керівних кадрів з урахуванням комплексних результатів їх праці.

5. Необхідно підвищити рівень еластичності підприємства. Цьому сприятиме створення в компанії групи розвитку, ротація кадрів, резервування і страхування ключових елементів компанії.

6. Пріоритетним напрямком вдосконалення управління на підприємстві повинно бути розроблення і впровадження в життя комплексних цільових програм. Структура КЦП повинна відповідати їх призначенню, ролі, яку вони виконують у забезпеченні загальної ефективності діяльності.

7. Необхідно перейти до постачання сировини і матеріалів на підприємство по системі «точно і в потрібний час». Результатом такої системи являється зменшення числа складських приміщень, а головне - скорочення мінімуму обсягу виробничих запасів, яке відбувається як у виробника, так і споживача.

8. Для вдосконалення управління підприємством необхідно впроваджувати інноваційні технології, використовувати сучасні електронні обчислювальні машини, засоби зв'язку для збирання, обробки і передачі інформації користувачам, що істотно впливає на методи виконання функцій управління виробництвом, створює умови для більш оперативного і якісного їх здійснення. Все це сприяє удосконаленню управління об'єктом у цілому і його структурними ланками.

9. Приділяти більшу увагу мотивації працівників. Перейти від суто економічної моделі мотивів і стимулів до методик, що використовують позаекономічні, соціальні, духовні та інші фактори впливу на рівень трудової активності людини. Підвищувати кваліфікацію персоналу до рівня міжнародних стандартів шляхом навчання на робочому місці, самопідготовки й навчання в навчальних установах.

10. Змінити стиль керівництва з авторитарного на демократичний, при цьому стилі зростає ініціативність співробітників, кількість творчих нестандартних рішень, поліпшується моральний клімат та загальна задоволеність співробітників організацією.

Таким чином, впровадження в життя цих заходів, на мою думку, сприятиме підвищенню ефективності господарської діяльності підприємства та вдосконаленню організації процесу управління в ринкових умовах господарювання.

Перелік літератури:

1. Конституція України. - К.:Юридична література,1996. - 50 с.

2. «Господарський Кодекс України/ від 24.07.2009.»

3. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. Документ 697-12 вiд 20.06.2007.

4. Закон України «Про режим іноземного інвестування» // Відомості Верховної Ради України, 1996, N 19, ст. 80 .

5. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 29, ст. 377 ).

6. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Відомості Верховної Ради України , 1992, N 31, ст.440.

7. Закон України «Про підприємництво» // Закони України. - К.:1996.

8. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. // Відомості Верховної Ради. - 1991. - №49. - 272 с.

9. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» // Відомості Верховної Ради України, 1993, N 30, ст.336.

10. Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн. Баз. на 2-ому виданні ВТС СУМ / Голов. ред. В.Т. Бусел, редактори-лексикографи: В.Т. Бусел, М.Д. Василега-Дерибас, О.В. Дмитрієв, Г.В. Латник, Г.В. Степенко. - К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728 с.

11. Вихановский О.С., Наумов А.К. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс: Учебник. - М.: Изд-во МГУ, 1995. - 416с.

12. Гаєвський Б.А. Основи науки управління: Навч. посібник. - К.: МАУП. - 1997. - 112с.

13. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії. -- К., Вища школа, 1995.

14. Горбунов В.М. Управління соціальним розвитком трудового колективу: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 1998. - 80с.

15. Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Г. Менеджмент: Навч. Посібник. - К.: Алерта, КНТ, 2007. - 516 с.

16. Економічна енциклопедія. Т. 3 / Під ред. А. Гаврилишина та ін.- К.:Академія, 2002. - 472 с.

17. Економічна теорія. Мікроекономіка: Навчальний посібник. К., Заповіт, 1997.

18. Керівництво організацією: Навч. посібник / О.Є. Кузьмін, Н.Т. Мала, О.Г. Мельник, І.С. Процик. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2008. - 50 с.

19. Курочкин А.С. Управление предприятием. Уч. Пособие. - К.: МАУП, 1998 - 140 с.

20. Курочкин А.С. Организация производства. Консп. Лекций. - К.: ИАУП, 1997 - 114 с.

21. Макконнелл Кэмбелл P., Брю Стекли Л. Экономика / Пер. с англ. -- М., Республика, 1992.

22. Менеджмент организации / Под ред. З.П. Румянцевой, Н.А.Соломатина. - М.: ИНФРА - М, 1995 - 569с.

23. Менеджмент: підручник для студентів вузів / ред..Федоренко. - К.: Алерта, 2008 - 652 с.

24. Менеджмент: навч посібник для студентів вузів / ред.Г. В. Щокін - К.: МАУП, 2007 - 452 с.

25. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело. 1998. - 704с.

26. Мізюк М.Б. Системні основи теорії та інструментарій менеджменту підприємства: Монографія. - М., 2000. - 160 с.

27. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник. - К.: Академвидав, 2003. - 568 с.

28. Основи економічної теорії: Навч.посібник. - К., 2001.

29. Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика. М., Дело,1992.

30. Пугачев В.П. Руководство персоналом организации. - М.: Аспект-Пресс,1999. - 256 c.

31. Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія та практика: Підручник. - 2-ге вид., перероб і доп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003.- 490с.

32. Райсс М. «Оптимальна складність управлінських структур» //Проблеми теорії і практики управління. - 1994.

33. Ройтман А.Б., Толок В.А. Наука управления. Специальные главы современного менеджмента. - Киев - Запорожье, 2001.

34. Савицкая, Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебник / Г. В. Савицкая. - Минск: ООО «Новое знание», 2001.

35. Управление качеством продукции предприятия, Мн: ООО «Аскет», 2005г.

36. Федулова Л.І. Актуальні проблеми менеджменту в Україні. - К.: Фенікс, 2005. - 240 с.

37. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. - К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. - 512с.

38. Интернет-сайт www.dominic.com.ua.

Размещено на Allbest.ru