проектування ковбасного цеху потужністю 12 т готової продукції за зміну

Метод засновано на реакції Гриста

ГОСТ 8558.1-78

Масова частка Крохмалю

Метод засновано на окисленні альдегідних груп моносахаридів

ГОСТ 10574-91

Масова частка Білку

Фотометричний метод

ГОСТ 25011-81

8

Готова продукція

Масова частка Жиру

Метод з використовуванням фільтру розподільної воронки

ГОСТ 23042-86

Масова частка Загального фосфору

Фотометричний метод

ГОСТ 9794-74

Залишкова активність кислої фосфатази

Фотометричний метод

ГОСТ 23231-90

3.12 Автоматизація технологічних процесів

Автоматизація являє собою один з найважливіших засобів здійснення переходу до якісно нового виробництва за рахунок підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, оптимізації процесів, зниження собівартості продукції, забезпечення безпеки роботи обладнання, поліпшення умов та культури виробництва.

Технологічні процеси харчових галузей промисловості мають суттєві особливості:

- різноманітний асортимент, який часто змінюється; переробка продуктів, які швидко псуються, що потребує чіткої організації процесів переробки та оптимального режиму управління;

- показники якості сировини змінюються залежно від терміну і умов транспортування та зберігання;

- суворе дотримання рецептур приготування харчових продуктів та технологічних режимів переробки сировини для зберігання смакової та харчової цінності продуктів; [17]

- виключення контакту рук людини з продуктами та сировиною;

- широке застосування безперервних технологічних процесів та поточних ліній для випуску певних виробів, які забезпечені сучасними машинами та апаратами;

- застосування складних фізико-хімічних та біохімічних методів переробки харчових продуктів.

Усі ці особливості визначають ефективність застосування автоматизації технологічних процесів харчових виробництв на підприємствах усіх рівнів.

Завдання на розробку системи автоматизації термічної обробки ковбасних виробів

Таблиця 3.17 - Завдання на розробку системи автоматизації термічної обробки

№ п/п	Машина, агрегат, апарат	Параметр, місце вибору сигналу	Допустимі значення параметру	Вид автоматизації	Характер контролю чи управління	Додаткові вимоги
Для варених ковбас, сосисок, сардельок
1	Термічна камера	Температура в середині батона Обжарювання Варіння Вологість у камері Обжарювання Варіння	53-55?С 72 ?С 12-15% 90-100%	Контроль Регулювання Контроль	Покази, запис, сигналізація, Стабілізація Покази, запис, сигналізація	Світлова звукова Вплив на подачу пароводяної суміші Світлова звукова
Для напівкопчених та варено-копчених ковбас
1	Термічна камера	Температура у камері Варіння Копченя Вологість у камері Варіння Копченя	80-84°С 40-45°С 90 % 60 %	Контроль Регулювання Контроль	Покази, запис, сигналізація Стабілізація Покази, запис, сигналізація	Світлова звукова Вплив на подачу пароводяної суміші Світлова звукова

Опис схеми автоматизації

Схема автоматизації для термічної обробки ковбасних виробів передбачає автоматизацію повного циклу обробки з централізованим контролем зі щита, динамічна характеристика термокамери дозволяє застосовувати позиційний закон регулювання.

У схемі автоматизації термокамери передбачається: контроль тиску пари, що поступає на зволоження, контроль, реєстрація, регулювання температури та вологості, дистанційне управління заслінками, автоматична сигналізація та блокування.

Контроль тиску пари, що поступає у камеру на зволоження, а також у калорифер для обігріву, здійснюється манометрами 1-1 та 2-1.

Контроль, реєстрація та автоматичне регулювання температури в камері І в процесі коптіння проводиться автоматичним мостом 8-3 типу КСМ-2 у комплекті з термометром опору 8-1 типу ТСП-5П і термометром 8-2 типу ТСМ-10М, установлених у камері. За різницею температур мокрого 8-2 і сухого 8-1 термометрів визначають вологість пароповітряної суміші в камері. З відхиленням температури та вологості від заданих значень попозиційний регулюючий пристрій моста замикає коло електричних виконавчих механізмів: 5-2, розміщеного на паропроводі подачі пари в калорифер Ш, 6-2,т встановленого на паропроводі подачі пари у зволожувач VI та замикаючого клапану 7-2 з електромагнітним приводом.

Крім того, автоматичне регулювання температури в камері може відбуватися за температурою усередині виробу. Сигнал від голчастої термопари 11-1, що знаходиться всередині батона, надходить до потенціометра 11 -2 типу КСП-2 з трьох позиційним регулюючим пристроєм, який керує виконавчими механізмами 5-2, 6-2, 7-2. Термічну обробку можна проводити за часом з використанням програмного рем часу 10-1.

Зі щита управління передбачається дистанційне управління електродвигуном, заслінок викиду газової суміші з термокамер (12-2), подачі повітря у термокамеру (13-2), подачі диму (14-2) за допомогою кнопок 12-1, 13-1 та 14-1 відповідно. Лампи НL-7...НL-12 сигналізують про роботу електродвигунів.

Дистанційне управління виконавчими механізмами 5-2, 6-2 7-2 може здійснюватись за допомогою кнопок 5-1,6-1, 7-1. Автоматична сигналізація роботи цих механізмів виконується сигнальними лампами НL-3.. .НL-6.

У схемі застосовується автоматичне блокування подачі пари в термокамеру під відчинення дверей IV. За допомогою кінцевих вимикачів 16-1 та 16-2 виконавчі механізми 5-2, 6-2, 7-2 закривають подачу пари в калорифер та в камеру зволожування, а також воду в зволожувач.

Звуковий сигнал після закінчення процесу подає зумер НАI„ який вимикається за допомогою кнопки 15-2. [14]

Специфікація на прилади та засоби автоматизації приведені у таблиці 3.18.

Схема автоматизації надана у додатку у вигляді графічного матеріалу.

Автоматизація являє собою один з найважливіших засобів здійснення переходу до якісно нового виробництва за рахунок підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, оптимізації процесів, зниження собівартості продукції, забезпечення безпеки роботи обладнання, поліпшення умов та культури виробництва.

СПЕЦИФІКАЦІЯ на засоби контролю та автоматизації термообробки

Таблиця 3.18 - Замовлена специфікація на прилади та засоби автоматизації

Номер позиції	Параметр, середовище, місце відбору сигналу	Граничне значення параметру	Місце встановлення	Найменування та характеристика	Тип	Кількість
1	2	3	4	5	6	7
1-1, 2-1	Тиск		За місцем	Манометр технічний загального призначення, шкала кгс/м2 Клас точності 2,5	ОБМ1-100	2
5-2, 6-2, 7-2, 12-2, 13-2, 14-2			Трубопровід	Електричний виконавчий механізм дно обертовий з датчиком покажчика положення	МЭО	6
8-1	Температура	84?С	За місцем	Термометр опору платиновий, подвійний. Межі вимірювання - 200-600 ?С. Градуювання П50	ТСП-5071	1
8-2	Температура	84?С	За місцем	Термометр опору мідний, межі вимірювання - 50...+150?С, градуювання М50	ТСМ-5071
8-3	Температура	84?С	На щиті	Автоматичний міст без додаткових пристроїв. Клас точності 1.0. Шкала 0...100?С. Градуювання П50	КСМ2-008	1
11-1	Температура	72 ?С	За місцем	Термопара. Градуіровка ХК. Межі вимірювання 0...600?С.	ТХК-0806	1
11-2			На щиті	Вторинний вимірювальний прилад із вбудованою позиційною приставкою. Клас точності 1,0. Градуіровка ХК.	ДИСК-250	1
3-1			На щиті	Ключ вибору режиму		1
4-1, 5-1, 6-1, 7-1, 8-4, 12-1, 13-1, 14-1, 15-2, 17-1				Кнопкові станції		10
10-1	Температура		На щиті	Програмне реле часу		1
4-3 17-2			За місцем	Магнітний пускач		2
HL1, HL2 HL3, HL4 HL5, HL6 HL7, HL8 HL9, HL10 HL11, HL12			На щиті	Лампи		10

4 Безпечність ФУНКЦІОНУВАННЯ підприємства

Охорона праці в Україні є одним із найважливіших соціально-економічних завдань. Вона передбачає систему правових, технічних, економічних, санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов праці.

Праця - це важлива соціально-економічна категорія, що розглядається як доцільна діяльність людини, яка спрямована на видозміну й пристосування предметів природи для задоволення потреб людини. В процесі праці людина цілеспрямовано взаємодіє з виробничим середовищем, яке, в свою чергу, розглядається як соціальне явище, але включає, крім того, речові елементи технічного й природного характеру (інструменти, устаткування, будівлі й споруди, повітря, температуру в робочих приміщеннях та ін.) і спеціальні елементи, що формуються внаслідок сукупної дії виробничих сил і виробничих відносин.

Охорона праці досліджує трудовий процес з позиції забезпечення життя та здоров'я трудящих.

Охорона праці в Україні розглядається як невід'ємний елемент соціального розвитку й культури, що закріплено в Конституції України і в Законі України "Про охорону праці".

Норми охорони праці в Україні мають законодавчий характер. Основоположні нормативні акти розроблені в українському трудовому праві "Основи законодавства України про працю", в кодексах законів про працю і в Законі України "Про охорону праці".

У ГОСТ 12.0.002-80 "Системы стандартов безопасности труда (ССБТ) термины й определения" даються визначення основних понять та термінів, які застосовуються в охороні праці.

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, які забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Закон України "Про охорону праці" введено в дію з 24 жовтня 1992 року. У ньому визначаються основні напрямки щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їхнього життя та здоров'я в процесі трудової діяльності. Закон також регулює відносини між власником і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища та встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. У Законі "Про охорону праці" висвітлені основні вимоги конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці щодо безпеки й гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин з охорони праці в передових промислове розвинених країнах, досвід з охорони праці в Україні попередніх років.

Закон визначає основні принципи державної політики в галузі охорони праці, тобто відношення державних органів до питань працюючих з охорони праці.

У Законі встановлюється пріоритет життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, тобто дотримання . вимог нормативних актів про охорону праці, щоб працівник під час виконання роботи не отримував травм, не зазнавав погіршення стану здоров'я, професійних захворювань або зменшення працездатності, і лише потім звертається увага на результати виробничої діяльності підприємства.

Керівник підприємства несе повну відповідальність за створення та підтримання безпечних та нешкідливих умов праці на кожному робочому місці та в кожному структурному підрозділі підприємства.

Для комплексного розв'язання завдань з охорони праці на державному рівні Кабінетом Міністрів України розроблено та затверджено Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на п'ятирічку та на кожний наступний рік.

Створення державної системи управління з охорони праці, що сприяє вирішенню питань правового, організаційного, матеріально-технічного та економічного забезпечення робіт у галузі охорони праці - це головна мета Національної програми, яка передбачає нормативно-правове забезпечення з охорони праці, навчання й поширення досвіду з питань охорони праці, інформаційне забезпечення та міжнародне співробітництво в галузі охорони праці; визначає пріоритетні напрямки наукових досліджень і розробок та організаційні заходи з охорони праці, а також інші проблеми в галузі безпеки гігієни праці та виробничого середовища.

У Законі України "Про охорону праці" передбачається таке:

- надання працівникам додаткової відпустки через несприятливі умови праці;

- додаткового комплекту спецодягу понад встановленої норми;

- обладнання додаткових санітарних та побутових приміщень (саун, душових кабін, ванн для миття ніг) у тих виробництвах, де нормами це не передбачено;

- встановлення додаткових оплачуваних перерв санітарно оздоровчого призначення або скорочення тривалості робочого часу.

Власник зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором роз'яснити працівникам їх права та обов'язки, ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку та з колективним договором, визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними знаряддями праці, проінструктувати працівника з техніки безпеки.

Керівнику підприємства забороняється укладати трудовий договір з працівником, якому, за медичним висновком, протипоказана запропонована робота за станом здоров'я. У зв'язку з цим переведення працівника на таку роботу є незаконним, незалежно від того, за чиєю ініціативою здійснюється таке переведення працівника. Медичний висновок лікарсько-консультаційної комісії або медично-соціальної комісії є обов'язковим для власника. [24]

4.1 Шкідливі виробничі фактори та методи їх ліквідації

При проектуванні необхідна розробка заходів щодо поліпшення умов праці, санітарно-побутових умов та аналіз супутніх небезпечних і шкідливих чинників: фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних.

Серед фізичних найбільш значущим чинником є виробничий мікроклімат, який характеризується температурою, вологістю, швидкістю руху повітря, тепловими випромінюваннями.

На підприємствах м'ясопереробної промисловості часто мікрокліматичні умови не задовольняють виробництво не тільки по оптимальних, але і за допустимими показниками. Так, в основних виробничих приміщеннях ковбасного виробництва, наприклад в сировинному відділенні, машинному, шприцювальному температура повітря 10-12 °С; відносна вологість повітря 75-80 %, лише швидкість руху повітря знаходиться в межах норми (0,05-0,2 м/с). Крім того, є приміщення з нижчою температурою і високою відносною вологістю, наприклад камера дозрівання (2-4 °С; 80-85 %) і камера охолоджування (0-4 °С; 75-85 %).[11]

Робота в умовах низьких температур пов'язана із значними тепловиділеннями організму і інтенсивним вуглеводним обміном, що зв'язано з ризиком виникнення простудних захворювань. З урахуванням санітарних умов приміщень в проекті передбачені засоби індивідуального захисту робочих: спецодяг, спецвзуття, легко-теплові душі, а також в таких приміщеннях передбачені раціональні режими праці і відпочинку.

Для забезпечення санітарно-побутових умов влаштовані кімнати відпочинку, душові, санвузли, вбиральні спеціального і вуличного одягу.

З метою попередження дії шкідливих речовин (пара, саж) спроектована змішана вентиляція. Для природної циркуляції повітря використовують вікна.

Важливо забезпечити гігієнічно раціональне освітлення виробничих приміщень з урахуванням відповідних розрядів зорових робіт, що виконуються на робочих місцях.

Подразниками загально біологічної дії є шум і вібрація, що при систематичній дії приводить до виникнення загальних захворювань у людини. Для зниження рівня шуму використовують вібро- і звукопоглинальні прокладки, зниження шуму добиваються також за допомогою рівномірної по дачі і розподілу сировини за геометричним обсягом технологічного устаткування (дзиґи, кутеру, шприців і т. д.).

Ефективними заходами попередження травматизму є застосування засобів індивідуального захисту, сигнальних кольорів і пізнавальних знаків, застережливих про небезпеку.

Електробезпека у виробничих умовах забезпечується відповідною конструкцією електроустановок, технічними способами і засобами захисту, організаційними і технічними заходами.

Для захисту від поразки електричним струмом передбачено ряд обов'язкових заходів: безпечне розташування токовідомих частин, захисне відключення при появі напруги на неструмовідомих частинах установок, ізоляція робочого місця, постачання персоналу електротехнічними засобами захисту.

Недоступність токовідомих частин електроустановок забезпечується ізоляцією, розміщенням їх на недоступній висоті, пристроєм огорож. Для захисту обслуговуючого персоналу при появі напруги на металевих неструмовідомих частинах електроустановок передбачають захисне заземлення, занулення і захисне відключення. [38]

До хімічно небезпечних і шкідливих речовин на підприємствах м'ясної промисловості відносяться: аміак, використовуваний як хладогент в холодильних установках; гідроксид натрію, хлорне вапно, кальцинована сода і нітрит натрію. Вони можуть поступати в робочі зони виробничі приміщення у вигляді газів, аерозолів, надаючи на організм загальнотоксичну і дратівливу дію.

До найважливіших заходів профілактики дії хімічно небезпечних і шкідливих виробничих речовин відносяться: заміна високотоксичних речовин менш токсичними, автоматична сигналізація, систематичний контроль стану повітряного середовища у виробничих приміщеннях, забезпечення необхідної кратності повітрообміну за допомогою вентиляції, контроль за витратою нітриту натрію.

У завдання профілактики дії біологічно небезпечних і шкідливих виробничих чинників входить комплекс заходів, направлених на знищення патогенних мікроорганізмів, ліквідацію комах, усунення неприємних запахів методами дезинфекції, дезинсекції і дезодорації.

Високий ступінь ручної праці (більше 50 %) в м'ясопереробній промисловості обумовлює значущість психофізіологічно небезпечних і шкідливих чинників як чинника ризику нещасних випадків і професійних захворювань. До заходів щодо їх попередження відносяться впровадження механізації і автоматизації виробничих процесів, що виключають або істотно скорочують ручну працю, раціональний режим праці і відпочинку на основі організації мікропауз з проведенням спеціальної виробничої гімнастики для нормалізації кровообігу, обмінних процесів, придбання навику виконання ритмічних рухів.

4.2 Основи виробничої санітарії

Створення сприятливих виробничих умов є одним із основних завдань підприємств, так як економічні показники його діяльності значно залежать від умов, в яких протікає трудовий процес.

Забезпечення нормальних умов праці припускає, передусім, комфортні санітарно-гігієнічні умови у виробничих приміщеннях і на робочих місцях, їх створення повинне починатися на стадії проектування як виробничих будівель, так і основних технологічних процесів. У проекті передбачаються заходи по усуненню промислових джерел, що виділяють шкідливі речовини; що зменшують концентрацію шкідливих речовин; що забезпечують виробничі приміщення необхідним мікрокліматом.

Слід зазначити, що граничні норми на наших підприємствах стосовно запиленості й загазованості набагато вищі, ніж на аналогічних підприємствах у розвинених капіталістичних країнах.

Умови праці розподіляють на три групи: з додатковими витратами енергії; ті, що обумовлюють зміну працездатності; ті, що викликають патологічні зміни. Додаткові витрати енергії можуть бути пов'язані з нераціональним плануванням устаткування та робочих місць. При нераціональному плануванні робочих місць з'являються зовнішні переміщення в робочій зоні, додаткові нахиляння та повороти тіла людини. До великих енерговитрат призводять загальні та місцеві вібрації

Зміна працездатності може відбуватися під впливом усіх факторів, що визначають складність праці (шум, освітлення, робоча поза, темп роботи). Зниження працездатності внаслідок значних енерговитрат викликає швидкий розвиток втоми і, як наслідок цього, поступове зниження працездатності.

Необхідно зазначити, що між вказаними групами немає чіткої межі. Всі елементи тісно пов'язані один з одним. Отже, їх аналіз, як і розробка заходів, що усувають негативні фактори, має бути комплексним.

Особливу увагу необхідно звернути на умови праці. До найбільш суттєвих факторів цієї групи відносяться: мікроклімат, шум, освітлення, вібрації, наявність небезпечних для здоров'я джерел електричної енергії. У даному випадку аналіз зводиться до визначення фактичних параметрів пожежної небезпеки та розподілу їх за нормативними вимогами. При цьому необхідно звернути особливу увагу на усунення факторів виробництва, що мають найбільш негативний вплив на здоров'я працюючих.

При проектуванні заходів цієї групи вивчається можливість усунення джерел, що виділяють шкідливі речовини. У основі такого проектування лежить план втілення нової техніки, удосконалення технології та ін. На випадок заміни одного устаткування іншим, необхідно перевірити, чи відповідає нове устаткування нормативним вимогам. Заводам-виробникам також необхідно висунути вимоги з додаткової герметизації устаткування, призначеного, наприклад, для звукопоглинання, віброгасіння. Неважко підрахувати, що деяке збільшення вартості, пов'язане з внесенням у проекти змін, швидко виправдовує себе.

Отже, можна сказати, що на першому етапі роботи умови праці приводяться у відповідність із санітарно-гігієнічними нормами. На етапі створення найбільш сприятливих умов праці робота зводиться до підвищення загальної культури виробництва, усуненню шкідливого впливу факторів виробничого середовища на організм людини, створенню таких умов, які сприяють підвищенню працездатності та правильному фізичному розвитку працівників.

При цьому здійснюється таке:

- раціоналізація трудових процесів, спрямованих на вилучення тяжкої фізичної праці та праці, що потребує високого нервового напруження;

- підвищення надійності засобів охорони від травм;

- поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці, вилучення факторів, що зумовлюють появу важких шкідливих виробничих умов;

- вживаються заходи по створенню комфортної виробничої атмосфери, підвищенню культури й естетики виробництва.

Одним із шляхів поліпшення умов праці є забезпечення відповідності виробничих приміщень технологічним процесам. Це означає, що виробнича площа повинна використовуватися найбільш раціонально з огляду розміщення в ній устаткування і підсобних приміщень. При плануванні виробничих приміщень найбільш повно враховували особливості технологічного процесу. Як уже зазначалося, велике значення для створення сприятливих умов праці має раціональна організація робочих місць. Це означає, що площа кожного робочого місця буде не меншою і не більшою за ту, яка необхідна для розташування на ній виготовлених продуктів, допоміжного устаткування та самого працівника. [24]

Зменшення площі робочого місця призводить до незручності обслуговування складних машин та механізмів, тому що підвищує можливість виникнення травматизму, зводить до мінімуму можливість проведення частини робіт з допомогою механічних пристроїв. І навпаки, якщо площа робочого місця більша за нормовану, працівник змушений робити багато зайвих рухів, непродуктивне витрачати життєву енергію.

Велике значення для створення комфортної виробничої атмосфери має вдосконалення технологічного процесу, устаткування та матеріалів, що обробляються. Вдосконалення технологічного процесу - це систематичне внесення в існуючу технологію всього, що сприяє створенню найбільш зручних умов праці. Наприклад, на ділянках з важкими й шкідливими умовами праці цьому сприяє автоматизація та механізація виробничих процесів, заміна застарілого устаткування більш досконалим.

Проектуючи заходи по створенню комфортних умов праці, особливу увагу звернули на такі виробничі фактори, як шум і вібрація. Фізіологи довели, що шум не тільки негативно впливає на працездатність людини, але й викликає ряд професійних захворювань.

Сьогодні боротьба з шумами набула особливого значення, як і боротьба з вібраціями. Вона зводиться до усунення джерел їх виникнення, а якщо це неможливо, то до створення пристроїв, які б перешкоджали розповсюдженню цих

шумів. Основними заходами, спрямованими на скорочення або усунення шуму та вібрації, є такі:

- Зміна технологічного процесу через заміну устаткування, яке викликає шум.

- Найбільш доцільне розташування фундаменту під машини, застосування ізоляційних прокладок між підлогою та устаткуванням.

- Використання внутрішньовиробничих перегородок, звукопоглинаючих матеріалів (акустичної штукатурки, черепиці, войлока, шерсті, гранульованих матеріалів та ін.). Коефіцієнт поглинання звуків цими матеріалами тим вищий, чим більша їх пористість. Тому не рекомендується обробляти акустичні матеріали масляними або клейовими фарбами та лаком.

- Раціональна організація праці та відпочинку, введення виробничої гімнастики.

- Робота в зоні вібрації впродовж не більше 50% робочого часу.

Сприятливі умови праці неможливі без створення й підтримки нормованого мікроклімату (відповідної температури, вологості та рухливості повітря). Найбільш ефективними заходами по створенню сприятливих метеорологічних умов на виробництві є такі, як:

- Застосування запобіжних заходів при тепловому випромінюванні.

- Своєчасне вилучення надмірного тепла (природне провітрювання приміщень або застосування механічної вентиляції).

- Організація спеціальних місць відпочинку під час перерв у роботі.

- Забезпечення робітників спецодягом у відповідності із ДСТУ.

- Організація правильного режиму пиття

4.3 Техніка безпеки при роботі з обладнанням

Забезпечення безпеки при експлуатації електроустановок.

Електробезпека відповідно до ГОСТ 12.2.003-91 - це система організаційних заходів і технічних засобів, яка забезпечує захист людей від шкідливої дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля та статичної електрики.

Електротравма - це травма, що спричинюється дією електричного струму або електричної дуги.

Електротравматизм - це явище, що характеризується сукупністю електротравм.

Основні причини електротравматизму на підприємствах такі: дотик до проводу під напругою; порушення правил електробезпеки при ліквідації несправності, при експлуатації пересувних машин, при експлуатації несправного електричногого устаткування, відсутність заземлення (занулення) електроустаткування, порушення технологій монтажу та демонтажу електроустановок, використання несправного інструменту, заміна електроламп під напругою та ін. Тому приймаються заходи захисту, які максимально виключають електротравматизм. Такі заходи передбачаються будівельними нормами та технічними умовами при проектуванні, будівництві, монтажу устаткування у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.002-84, а також правилами влаштування електроустановок, за правилами технічної експлуатації електроустановок і правилами з техніки безпеки при експлуатації електроустановок. [37]

Відповідно з ГОСТ 12.1.019-86 електробезпека забезпечується конструкцією електроустановок, організаційними та технічними заходами.

Технічні засоби захисту, що забезпечують електробезпеку, визначаються з урахуванням: номінальної напруги, роду і частоти струму, способу електрозабезпечення (від стаціонарної мережі, від автономного джерела живлення), режиму нейтралі (середньої точки) джерела живлення електроенергією (ізольована або заземлена нейтраль), виду виконання засобу захисту (стаціонарне, пересувне, переносне), умов зовнішнього середовища, можливості зняття напруги із струмоведучих частин, в яких або близько яких повинна проводитись робота, характеру можливого доторкання до електричного кола (однофазне, двофазне), можливості наближення до струмоведучих частин, меншої за допустиму або попадання в зону розтікання струму, виду робіт (монтаж, наладка, випробування, експлуатація).

Для забезпечення електробезпеки технічними засобами (окремо або в сполученні одного з другим) застосовують захисне заземлення, занулення, вирівнювання потенціалів, малу напругу, електричне розділення мереж, захисне відключення, ізоляцію струмоведучих частин (працюючу, додаткову, підсилену, подвійну), компенсацію струму, замикання на землю, огороджувальний пристрій, попереджувальну сигналізацію, блокування або знаки безпеки, засоби захисту та запобіжні пристосування.

Огородження і блокування. Огородження служать для попередження випадкового доторкання до неізольованих частин електричних установок, що знаходяться під напругою ірозміщені нижче 2.5м від підлоги. При експлуатації установок із високою напругою огороджують усі без винятку відкриті таізольовані частини, які знаходяться під напругою. Для огородження використовують сітки або суцільні щити. У деяких випадках частини, небезпечні для доторкання, розміщують в ящиках, шафах та ін. Усі огородження повинні бути закриті на замок чи мати блокування, що перешкоджає входженню за огородження або відкриттю дверей ящиків та шаф при наявності напруги.

Захисне заземлення - це електричне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою. Захисне заземлення служить для усунення небезпеки ураження електричним струмом при доторканні до корпуса і неструмоведучих металевих частин електроустановки, які опинились під напругою. [34]

Занулення - це навмисне електричне з'єднання знульовим захисним провідником металевих не струмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою. Занулення використовується в мережах напругою до 1000 В, дія якого заснована на автоматичному відключенні електричної установки у випадку приєднання однієї фази на корпус.

Захисне відключення. Відповідно з ГОСТ 12.1.009-76, захисне відключення - це швидкодіючий захист, який забезпечує автоматичне відключення електроустановки при виникненні в ній небезпеки ураження електричним струмом Така небезпека може виникнути при замиканні на землю, зниженні опору ізоляції, несправному заземленні або зануленні та несправному пристрої захисного відключення

Організаційні й технічні заходи для забезпечення електробезпеки передбачають: допуск до роботи осіб на електроустановках, які пройшли інструктаж і навчання методам праці та які не мають медичних протипоказань; перевірку знань правил безпеки та інструкцій, відповідно займаній посаді у відповідності до роботи, яка виконується, з присвоєнням відповідної кваліфікаційної групи з техніки безпеки; реалізацію організаційних заходів, таких як: призначення осіб, що відповідають за організацію роботи, оформлення закінчення роботи, встановлення перерви, переведення на інші робочі місця (конкретні види робіт, які виконуються за нарядом або розпорядженням та встановленням нормативно-технічної документації).

Безпечна експлуатація механічного устаткування

Механічне устаткування, яке застосовується на підприємствах, надзвичайно різноманітне за принципом дії, за конструкцією, за типом і розміром. Проте існують загальні вимоги, дотримання яких при конструюванні устаткування дозволяє забезпечити безпеку його експлуатації. Ці вимоги сформульовані в ГОСТ 12.2.003-74.

Безпека механічного устаткування забезпечується правильним вибором принципів дії, конструктивних схем, матеріалів, робочих процесів та ін., застосуванням конструкцій спеціальних захисних засобів, включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації й ремонту.

Механічне устаткування повинне бути забезпечене необхідними технічними засобами безпеки.

Рухомі частини механічного устаткування, що викликають небезпеку, повинні бути огороджені або забезпечені засобами захисту, за винятком частин, огородження яких не допускається їх функціональним призначенням. У цьому випадку необхідно передбачити спеціальні міри захисту.

Конструкція устаткування повинна забезпечувати виключення або зниження до регламентованого рівня шуму, вібрацій.

Для запобігання небезпеки при раптовому вимкненні джерел енергії всі робочі органи або їх приводи повинні забезпечуватися спеціальними захисними пристосуваннями. При цьому треба запобігати можливості відновлення подачі енергії. [24]

Конструкція устаткування повинна забезпечувати захист людей від ураження електричним струмом.

Рухомі частини механічного устаткування викликають значну небезпеку для обслуговуючого персоналу, тому з метою попередження травматизму необхідно знати будову машин і механізмів і суворо дотримуватись правил експлуатації та техніки безпеки.

Одним із основних завдань безпечної експлуатації механічного устаткування є підвищення його якості. Це, передусім, стосується їх міцності, зручності обслуговування, складання й розбирання, а також безшумності роботи механізмів, відсутності вібрації, надлишкової ваги знімальних частин та ін.

Особливу увагу приділяють міцності та надійності кріплення змінних частин, робочих органів до привідного валу, а також кріплення огороджень, які необхідні для попередження аварій.

Для попередження аварій усі частини машин роблять із великим запасом міцності в порівнянні із звичайним навантаженням.

Вимоги зручності обслуговування машин пов'язані не тільки з полегшенням, але і з безпекою праці.

Безпечна експлуатація теплового устаткування

На підприємствах використовуються теплові апарати, призначені для теплової обробки продуктів, які в залежності від джерела теплоносія поділяються на вогневі, газові, парові та електричні. На нашому підприємстві використовуватимуся лише парові.

Під час експлуатації теплового устаткування необхідно суворо дотримуватись вимог техніки безпеки.

Для попередження аварії необхідно кожного місяця перевіряти справність захисних клапанів і манометра. При виникненні неполадок у роботі теплових апаратів, які призводять до аварій та нещасних випадків, їх негайно зупиняють.

Кожен тепловий апарат повинен мати паспорт та інструкцію з монтажу та експлуатації. На корпусі теплового апарата повинні позначатися паспортні дані: завод-виробник чи його товарний знак, заводський номер виробу, рік виготовлення.

До обслуговування теплових апаратів допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд, курсове навчання і мають посвідчення на право обслуговування.

Вимоги безпечної експлуатації парового устаткування

При 150 кПа пара має температуру 110.8°С і є небезпечною для обслуговуючого персоналу, тому велике значення має дотримання правил монтажу й експлуатації парового устаткування.

У паропроводах, гріючих камерах апаратів може збиратися конденсат, який за певних умов здатний викликати гідравлічні удари і навіть аварії. Для попередження гідравлічних ударів паропроводи прокладають із невеликим нахилом у бік руху пари і стоку конденсату. Для видалення конденсату із паропроводу на останньому установлюють водовідділювачі, пороги-шайби, конденсатовідвідники. Передбачається також влаштування продувних і спускних вентилів.

У процесі роботи парового апарата слідкують за тим, щоб конденсат систематично видалявся із гріючої камери.

Періодично перевіряють справність роботи конденсатовідвідника, відкриваючи час від часу продувний кран. Якщо при цьому із нього струменем виходить конденсат, то це означає, що засмітився конденсатовідвідник і апарат необхідно негайно вимкнути. Тільки після прочищення конденсатовідвідника можна знову ввімкнути апарат.

Для підвищення надійності й безпеки роботи паропроводів і парових апаратів їх обладнують контрольно-вимірювальними, запобіжними і регулюючими пристроями: манометрами та запобіжними клапанами, водовідвідниками, конденсатовідвідниками, продувними клапанами, паро запірними вентилями.

4.4 Розробка заходів з протипожежної безпеки

На підприємствах велика увага надається протипожежному захисту, який організовується у відповідності з діючою в державі загальною системою забезпечення пожежної безпеки на підприємствах, їх основи визначені Законом України "Про пожежну безпеку", затвердженим 17 грудня 1993 року Постановою Верховної Ради України.

Закон "Про пожежну безпеку" визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

У Законі висвітлені обов'язки державних органів, власників підприємств, а також усіх громадян щодо забезпечення пожежної безпеки. Крім того, у Законі перераховані всі види пожежної охорони, їх функціональні обов'язки та матеріально-технічне забезпечення.

Головним контролюючим органом із пожежної безпеки є Державний пожежний нагляд. Органи Державного пожежного нагляду не залежать від господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів ДПН, невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші працівники підприємства та громадяни притягаються до відповідальності, відповідно до чинного законодавства. [38]

За порушення вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів ДПН підприємства, установи, організації можуть притягатись керівниками цих органів до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної платні підприємства, установи, організації. Розміри і порядок накладення штрафів визначаються чинним законодавством України. Кошти, одержані від застосування штрафних санкцій, спрямовуються до державного бюджету і використовуються для розвитку пожежної охорони та пропаганди протипожежних заходів.

Крім того, підприємство, установа, організація, а також громадяни зобов'язані відшкодовувати збитки, завдані у зв'язку з порушенням ними протипожежних вимог, відповідно до чинного законодавства.

Пожежна охорона розподіляється на державну, відомчу, сільську і добровільну, кожна з яких має свої специфічні властивості. Загальне керівництво всіма структурними підрозділами Державної пожежної охорони здійснює Головне управління пожежної охорони (ГУЛО) МВС України. Органи відомчої пожежної охорони організовують при міністерствах і відомствах для оперативного керівництва підприємствами галузеві підрозділи з попередження пожеж.

Відповідно до Правил пожежної безпеки, відповідальним за пожежну безпеку на підприємстві є керівник підприємства, а в цехах, дільницях і в службах - їх керівники. Особи, відповідальні за пожежну безпеку, суворо стежать за станом устаткування, знають розміщення засобів гасіння пожеж і вміють користуватися ними, роз'яснювати співробітникам правила пожежної безпеки і вимагають їх суворого дотримання.

У обов'язки керівників пожежної охорони об'єкта входять наступні:

- Організація навчання робітників і службовців правилам пожежної безпеки, розробка перспективних планів запровадження засобів гасіння пожежі й заходів для підвищення рівня пожежної безпеки підприємства.

- Розробка інструкції про порядок роботи з пожежонебезпечними речовинами і матеріалами, а також інструкцій про дотримання протипожежного режиму та про дії людей при виникненні пожежі.

- Виготовлення й застосування засобів наочної агітації для забезпечення пожежної безпеки, а також обов'язки громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які перебувають на території України, виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожежі і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність при поводженні з вогнем.

Повідомлення пожежної охорони про виникнення пожежі та вживання заходів до її ліквідації, рятування людей і майна. [24]

Пожежна безпека на підприємстві забезпечується за рахунок пожежної профілактики, тобто заходів з попередження можливості виникнення пожежі й організації пожежегасіння, тобто найшвидшої ліквідації пожежі, що виникла.

5 ефективність ПРИЙНЯТИХ у проекті рішень

Розрахунки спрямовані на визначення щорічної суми прибутку, що забезпечує відшкодування необхідних капітальних вкладень й нормативний термін окупності, а також виручки від реалізацій що дозволяє покрити. поточні виграти і отримати необхідну величину прибуткуй.

Розрахунки основних економічних показників підприємства, що проектується виконуються на перші 2 роки роботи до досягнення ним, проектної потужності.

Об'єм діяльності підприємства, від якого залежить розмір необхідного прибутку, характеризується показником - обсяг реалізованої продукції.

Величина обсягу реалізованої продукції визначається собівартістю виробництва і прибутком підприємства

5.1 Розрахунок проектної потужності підприємства

Проектна потужність підприємства визначається можливою кількістю продукції (виробничою програмою), що виробляється і об'ємом сировини, що переробляється і допоміжних матеріалів в цінах постачальника (без ПДВ). Проектна потужність розраховується за даними технологічної частини проекту.

У дипломному завдані визначена виробнича потужність підприємства у вигляді кількості готових виробів. Ця кількість відбивається у виробничій програмі підприємства, таблиця 5.1.

Таблиця 5.1 - Виробнича програма підприємства

Найменування продукції	Одиниці вимірювання	Кількість
		За добу	За рік
Варені ковбаси	т	6	1500
Сосиски, сардельки	т	2.4	600
Напівкопчені ковбаси	т	1.8	450
Варено-копчені ковбаси	т	1.8	450
Разом:	т	12	3000

Розрахунок кількості потрібної сировини і товарів для підприємства та річної проектної потужності надано у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Розрахунок потреби в сировині та матеріалах та річної проектної потужності

Найменування сировини й матеріалів	Одиниці вимірювання	Витрати сировини і матеріалів	Відпускна ціна, грн	Вартість сировини у відпускних цінах тис. грн.
		За добу	За рік
1	2	3	4	5	6
Яловичина	Кг	7570	1892500	20	37850,0
Свинина	Кг	7125	1781250	15	26718,8
Шпик	Кг	931,3	232825	5	1164,1
М'ясна обрізь свиняча жилована	Кг	30	7500	9	67,5
грудинка свиняча	Кг	211,54	52885	15	793,3
жир-сирець	Кг	24,79	6197,5	4	24,8
Серце яловиче або свиняче	Кг	366,69	91672,5	11	1008,4
мозок яловичий або свинячий	Кг	18,87	4717,5	7	33,0
яйця курячі або меланж	Кг	49,9	12475	4	49,9
Молоко сухе цільне або обезжирене	Кг	37,44	9360	1,5	14,0
мука пшенична або крохмаль	Кг	90,834	22708,5	2,5	56,8
білок соєвий ізольований	Кг	79,439	19859,8	5	99,3
Концентрований білок сироватки	Кг	9,09	2272,5	13	29,5
сіль поварена харчова	Кг	331,8	82950	0,5	41,5
нітрит натрію	Кг	0,912	228	18	4,1
цукор-пісок або глюкоза	Кг	21,333	5333,25	2,5	13,3
Перець червоний молотий	Кг	1,805	451,25	10	4,5
перець білий або чорний молоті	Кг	13,822	3455,5	10	34,6
перець духмяний молотий	Кг	4,987	1246,75	10	12,5
Горіх мускатний або кардамон молоті	Кг	4,561	1140,25	15	17,1
Часник свіжий очищений	Кг	14,674	3668,5	11	40,4
Часник сухий	Кг	2,1	525	39	20,5
Натрію аскорбінат або аскорбінова кислота	Кг	0,228	57	48	2,7
Фосфати харчові	Кг	4,77	1192,5	12	14,3
Кишкова оболонка	Пучки, шт..	1172	293000	2.45	717,8
Шпагат	Кг	29.7	7425	4,15	30,8
Разом					68863,4

Результати розрахунків проектної потужності по об'єму сировини, що переробляється і матеріалів віднесемо на статтю собівартості «Сировина і матеріали».

5.2 Розрахунок чисельності працівників і витрат па оплату труда

Розрахунок чисельності працівників

Розрахунок чисельності працівників підприємство, що проектується здійснюється окремо по групах: адміністративно-управлінський персонал, основні виробничі працівники, допоміжний і обслуговуючий персонал.

Основою штатного розкладу і розрахунку фонду заробітної плати є середня спискова чисельність.

Розподіл загальної чисельності працівників кожної групи і найменування посад в штатному розкладі здійснюється відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників і номенклатури посад працівників харчової промисловості.

Явочна, чисельність служить основою визначення середньої спускової чисельності працівників підприємства. Вона розраховується для всіх груп працівників і обслуговуючого персоналу по формулі[18]:

Чс = Чя*Кр*Кзм, (5.1)

де Чс - середня спискова чисельність;

Кр - коефіцієнт збільшення чисельності працівників, що враховує режим роботи підприємства;

Кзм - коефіцієнт змінності роботи підприємства.

Величина Кр приймається такою:

1,13 - для підприємств з двома вихідними днями (при установах, промислових підприємствах з п'ятиденним робочим тижнем);

Коефіцієнт змінності = В/8, (5.2)

де В - кількість годин роботи підприємства (Кзм приймається рівним 1; 1,5;2)

Чс = 57*1.13*(1/1) = 64.41

Адміністративно-управлінський персонал

Чисельність цієї категорії працівників залежить від типу і обсягу діяльності підприємства, що проектується, особливостей організації облікових робіт, специфіки планувально-будівельних рішень, прибутків підприємства.

Основні виробничі працівники

До цієї категорії відносяться працівники безпосередньо зайняті виробництвом продукції, їх чисельність визначається виходячи з обсягу випуску продукції і норм виробітку (норм часу) в технологічній частині проекту, з урахуванням коефіцієнт збільшення чисельності працівників, який враховує режим роботи підприємства.

Допоміжний і обслуговуючий персонал

В цю групу включають працівників, як обслуговують трудові процеси, що виконуються основними робітниками (мийник, прибиральники, наладчики обладнання, складські робітники, вантажники і т.д.)

Чисельність даної групи визначається виходячи з типу підприємства, особливостей технологічного процесу, складу обладнання, рівня механізації допоміжних робіт і прибутків підприємства.

Розрахунок фонду оплати праці

Річний тарифний фонд оплати праці по підприємству визначається виходячи з розрахованої чисельності працівників і тарифних ставок заробітної плати з урахуванням деяких видів доплат і надбавок, передбачених діючими положеннями про оплату труда працівників.

Тарифна частина заробітної плати виробничих працівників включає тарифну місячну ставку керівних, інженерно-технічних працівників, фахівців, службовців.

На основі даних про середню спискову чисельність працівників, тарифних ставок і посадових окладів склали штатний розклад і розрахунок фонду оплати праці на рік.

До фонду оплати праці потрібно включити витрати на преміальні винагороди в розмірі 40...100% тарифної частини, виходячи з можливостей підприємства по рівню прибутку.

Розрахунок виконано в табл. 5.3.

Таблиця 5.3 - Штатний розпис і розрахунок заробітної плати при 100% завантаженні проектної потужності підприємства

Посада	Середня за рік чисельність працівників, осіб	Тарифна ставка або посадовий оклад, грн.	сума зарплат за місяць, грн	сума зарплат за рік, грн	Додатко-ва зарплата	Фонд зар-плати за рік, грн
					Премії, грн
1	2	3	4	5	7	8
1. Адміністративно-обслуговуючий персонал
Директор	1	2500	2500	30000	12000	42000
Зам. Директора по комерційній діяльності	1	2200	2200	26400	10560	36960
Головний бухгалтер	1	2200	2200	26400	10560	36960
Бухгалтер	1	1600	1600	19200	7680	26880
Усього:	4		8500	102000	40800	142800
2. Працівники виробництва
Головний технолог	1	2000	2000	24000	9600	33600
Обвальщик	10	1200	12000	144000	57600	201600
Жилувальник	7	1200	8400	100800	40320	141120
Готувач фаршу	1	1400	1400	16800	6720	23520
В'язальниці	16	1000	16000	192000	76800	268800
Оператор машин	2	1500	3000	36000	14400	50400
Робітники шприцювального відділення	6	1400	8400	100800	40320	141120
Робітник термічного відділення	1	1500	1500	18000	7200	25200
Усього:	44		52700	632400	252960	885360
3. Допоміжний й обслуговуючий персонал
Прибиральник	2	700	1400	16800	6720	23520
Мийник	1	700	700	8400	3360	11760
Механік	1	1000	1000	12000	4800	16800
Комірник	1	900	900	10800	4320	15120
Вантажник	2	800	1600	19200	7680	26880
Електрик	1	900	900	10800	4320	15120
Експедитор	1	1000	1000	12000	4800	16800
Усього:	9		7500	90000	36000	126000
Разом	57			824400	329760	1154160

Розділ завершується складанням зведеного плану по труду і заробітній платі (табл. 5.4.)

Результати розрахунків заробітної плати віднесемо на відповідні статті собівартості:

заробітну плату основних виробничих робітників на статті «Основна зарплата» і «Додаткова заробітна плата»;

заробітну плату допоміжних працівників на статтю «Загально виробничі витрати»;

заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу на статтю «Загальногосподарські витрати»

Таблиця 5.4 - Показники по труду і заробітній платі при 100% завантаженні проектної потужності підприємства

Показники	Один. вим.	Розмір на рік
1. Чисельність працівників, усього У тому числі: - адміністративно-управлінській персонал - основні виробничі працівники - допоміжний персонал	Осіб	57 4 44 9
2. Фонд заробітної плати усього У тому числі: - фонд заробітної плані адміністративно-управлінського персоналу - фонд заробітної плати допоміжних працівників - фонд заробітної плати основних виробничих робітників: основної додаткової	Тис. Грн.	1154,1 142,8 126 885,3 632,4 252,9
3. Середньомісячна заробітна плата одного працівника	Грн.	1687

5.3 Розрахунок поточних витрат

Розрахунок собівартості виробництва виконується по кожній статті або елементу витрат окремо, виходячи з проектної потужності підприємства, розрахунків виконаних в інших розділах дипломного проекту, техніко-економічних нормативів.

До складу умовно-змінних витрат включаються наступні статті і елементи собівартості:

Стаття 1. Сировина і матеріали

До статті «Сировина і матеріали» включається вартість:

- сировини і матеріалів, що входить до складу продукції, що виробляється, створюючи її основу або які є необхідним компонентом для виробництва продукції.

68863,4 тис. грн.

Вартість матеріалів, купованої сировини і пакувальних матеріалів включаються в цю статтю по ціні придбання без податку на додану вартість.

У цю статтю також включаються транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, куповані вироби, напівфабрикати і паливо.

Величину траспортно-заготівельних витрат при відсутності прямих витрат визначають, виходячи з вартості сировини і допоміжних матеріалів і рівня витрат до вартості сировини і допоміжних матеріалів. Приймаємо 4%.

68863,4*4/100= 2754,5 тис грн.

Разом: 71617,9 тис. грн.

стаття 2. Зворотні відходи

У статті «Зворотні відходи» (віднімаються) відбивається вартість зворотних відходів, що виключається з витрат на сировину і основні матеріали. Під зворотними відходами виробництва розуміються залишки сировини (матеріалів), що утворилися в процесі перетворення вихідної сировини (матеріалів) в готову продукцію, які змінили при цьому свій хімічний склад і втратили тому повністю або частково споживчі якості вихідної сировини, або що не використовуються за прямим призначенням.

До зворотних відходів відноситься: кістка харчова.

Щоденно на підприємстві отримують 2260 кг яловичої кістки та 2551 кг свинячої кістки. Вартість продажу кістки 0,3 грн за 1 кг яловичої кістки та 0,35 грн за 1 кг свинячої кістки.

2260*0,3 + 2551*0,35 = 1466 грн

1466* 250 = 366,5 тис. грн.

Стаття 3. Паливо і енергія на технологічні цілі

У статтю «Паливо і енергія на технологічні цілі» включається вартість палива всіх видів, що купується на стороні та купованої енергії (електричної, теплової, стислого повітря, холоду і ін. видів), що витрачаються на технологічні, енергетичні, рухові та інші потреби підприємства, виходячи з потужності і часу роботи необхідного обладнання.

Електроенергія 240кВт*0,43грн*250 днів =25.8 тис. грн.

Вода: 0,048м3*4.1667 грн* 250 днів =50 грн

Вода на пластинчатий лід :1,6м3*4.1667 грн * 250 днів = 1669 грн.

Каналізація: 0,048*2,92*250 днів = 35 грн

Разом : 27,5 тис. грн

Стаття 4. Основна заробітна плата

До статті «Основна заробітна плата» відносяться витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятим підприємством системам оплати праці, у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.