Соціальний супровід прийомних сімей

Таблиця 1.

Особистісні характеристики прийомних батьків

Характеристика	Зміст
Надійність	Розуміння наявної ситуації у власній сім'ї та ситуації розвитку дитини. Адекватність надання належної турботи дитині.
Реалістичність	Здатність надати дитині безпечне середовище для проживання та зростання. Готовність захистити дитину відповідно до її інтересів. Вміння долати складні життєві ситуації.
Чесність	Готовність відкрито обговорювати життєві цінності, свої сильні та слабкі сторони. Прийняття та переосмислення минулого дитини, готовність зберегти її біологічне коріння. Здатність задовольняти реальні потреби дитини без маніпулювань.
Відповідальність	За виховання дітей і позитивну сімейну атмосферу. Готовність прийняти дитину на виховання без осудження і докорів.
Гнучкість	Здатність набувати нові знання та навички, готовність змінюватися.
Відкритість	Вміння працювати в команді (з соціальними працівниками, родичами дитини тощо). Брати до уваги точку зору дитини і діяти відповідно до ситуації та рівня її розвитку. Готовність прийняти допомогу інших людей.
Емпатійність та співпереживання	Здатність до збалансованості почуттів.

У процесі оцінки кандидатів важливою складовою є зустріч соціального працівника з рекомендувачами кандидатів у прийомні батьки. Рекомендувачами можуть бути люди, які знають кандидатів не менше п'яти років, близькі до сім'ї і згодні надати інформацію про неї. Кандидати у прийомні батьки надають соціальному працівнику контактний телефон, адресу, прізвища рекомендувачів. Соціальний працівник домовляється з рекомендувачами про зустріч. Під час бесіди слід з'ясувати наступне:

1. Протягом якого часу Ви знайомі, де Ви познайомилися?

2. Чи знаєте Ви батьків кандидатів? Який стиль виховання характерний для їх сімей?

3. Чи відомі Вам інтереси і захоплення кандидатів?

4. Чи відомі Вам наміри кандидатів взяти у сім'ю нерідну дитину?

5. Чи вважаєте Ви, що кандидати будуть гарними прийомними батьками для дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування?

6. Чи властиві кандидатам такі якості: любов до дітей; терпіння; життєва мудрість; доброта.

7. З якими труднощами, з Вашої точки зору, можуть стикнутися кандидати при створенні прийомної сім'ї?

Бесіда з рекомендувачами не повинна носити характер допиту, а сприяти довірливій та щирій співпраці людей.

Іншою складовою оцінки кандидатів у прийомні батьки є перевірка інформації, наданої кандидатами у прийомні батьки. Соціальний працівник, який перевірятиме інформацію повинен розуміти, що відбувається втручання у приватне життя родини і діяти відповідно до чинного законодавства. Основне правило - дотримання конфіденційності! Джерела отримання інформації:

освітні заклади, де навчаються діти;

друзі і знайомі;

дільничний міліціонер;

медичні працівники.

Детальну перевірку інформації доцільно проводити лише у тому разі, якщо у соціального працівника виникають сумніви щодо достовірності інформації, наданої кандидатами. В ситуації необхідності проведення детальної перевірки необхідно визначити:

найважливіші питання, що потребують уточнення;

повноваження перевіряючих;

потребу у залученні інших фахівців.

Далі висвітлимо мету і завдання комісії фахівців з питань сімейних форм опіки. Комісія фахівців з питань сімейних форм опіки скликається відповідною спеціалізованою соціальною службою або місцевими відділами у справах сім'ї та молоді. До її складу входять фахівці різних спеціальностей: соціальні працівники супроводу прийомних сімей та прийомних дітей, психолог, представники служби у справах неповнолітніх, охорони здоров'я, освіти, незалежні експерти інших напрямків за потребою. До складу Комісії можуть також входити досвідчені прийомні батьки. Відповідно до питань, які виносяться на засідання, якісний склад Комісії може змінюватися. Роботою Комісії керує керівник відповідної спеціалізованої соціальної служби або відділу адміністрації, якому делеговано функцію реалізації сімейної державної політики на місцевому рівні. На засідання комісії фахівців з питань сімейних форм опіки соціальний працівник готує необхідні документи (кандидатів у прийомні батьки та прийомних дітей), які будуть розглядатися. Зразок положення про Комісію фахівців з питань сімейних форм опіки наведено в Додатку 17. На розгляд Комісії фахівців з питань сімейних форм опіки виносяться такі питання:

встановлення доцільності продовження роботи з кандидатами та їх направлення на тренінг (Додаток 4);

надання направлення на безкоштовне медичне обстеження (Додаток 6);

надання висновку опікунській раді про можливість створення прийомної сім'ї (Додаток 9);

проведення взаємодобору дітей та прийомних сімей;

схвалення оцінки та перегляд питань опіки прийомних дітей в прийомній сім'ї.

У своїй науковій праці вітчизняна дослідниця Г. Бевз пропонує тренінг для кандидатів у прийомні батьки [1]. Тренінг є складовою частиною процесу оцінки кандидатів у прийомні батьки. Про необхідність його проходження кандидати попереджаються під час перших співбесід з соціальними працівниками.

Тренінг складається із 8 занять, кожне з яких розраховане на 6 годин. (Усього 48 годин). Завдання тренінгу:

1. Надання інформації щодо правових засад функціонування прийомної сім'ї;

2. Ознайомлення кандидатів із специфікою роботи прийомних батьків;

3. Рефлексія власного досвіду та прийняття претендентами усвідомленого рішення про створення прийомної сім'ї;

4. Ознайомлення з особливостями розвитку та виховання депривованих дітей: потреби дітей, прихильність, ідентичність та розвиток, попередній досвід життя, особливості поведінки, почуття втрати, явище перерваного розвитку; насилля, рівні соціалізації, методи виховного впливу;

5. Орієнтація майбутніх прийомних батьків на вирішення проблем в інтересах дитини;

6. Формування "команди" прийомних батьків та соціальних працівників, визначення основних шляхів подальшої співпраці. Під час тренінгу можлива відмова учасників від декларованого бажання створити прийомну сім'ю, чому не слід чинити перепон [1, c. 68-71].

Відмову кандидатів від рішення взяти на виховання дитину на етапі оцінки можна розглядати як позитивний результат проведеної роботи. В такому випадку сім'я, реально оцінивши власні можливості, відмовляється від своїх намірів ще до знайомства з дитиною, а не після того, як вихованець прийде у родину і виникнуть проблеми, які батьки не спроможні будуть вирішити [9]. сирота прийомний сім'я дитячий

Разом з кандидатами у прийомні батьки на тренінгу присутні й соціальні працівники, які здійснюватимуть соціальний супровід створених сімей. Спільна робота на тренінгу є запорукою плідної співпраці і порозуміння між прийомними батьками і соціальним працівником у процесі здійснення соціального супроводу [1].

Курс тренінгового навчання сприяє остаточному прийняттю рішення про створення прийомної сім'ї. Учасників, які пройшли весь цикл підготовки і узгодили свої бажання взяти на виховання чужих дітей з своїми реальними можливостями, можна вважати достатньо підготовленими для реалізації цієї роботи. Рішення про надання рекомендації кандидатам у прийомні батьки на створення прийомної сім'ї приймається колегіальним способом. Підготовлені соціальним працівником матеріали оцінки спочатку розглядаються на засіданні комісії фахівців, а потім подаються на схвалення та затвердження до адміністрації (виконкому) [9]. Як показують наукові дослідження та практика функціонування прийомних сімей, оцінку спроможності сім'ї кандидатів щодо виконання ними функцій прийомного батьківства можна здійснити за такими групами показників, як матеріальні, соціальні та психологічні [15, с. 20].

Матеріальні:

Житлово-побутові умови та матеріальне забезпечення (характеристика житлово-побутових умов, гарантія забезпечення прийомній дитині особистого простору для життя - ліжко, шафа, стіл, місце для ігор; наявність доходу протягом значного періоду часу, враховуються не лише прямі доходи професійної діяльності батьків, а й наявність підсобного господарства, земельної ділянки тощо).

Ресурси мікрорайону, у якому проживає сім'я (територіальна доступність послуг, наявність культурно-освітніх закладів, поліклініки, місць для відпочинку тощо).

Соціальні:

Соціальна адаптація та інтеграція родини (наявність відповідного житла, наявність роботи в усіх членів родини, соціальні контакти, рівень матеріального забезпечення, ступінь інтеграції чи ізоляції родини, наявність кола спілкування у членів сім'ї та соціальної мережі підтримки контактів, важливість приналежності до неї).

Історія родини та її функціонування (включає стиль спілкування в сім'ї, наскільки соціально адаптованою є родина, які інтереси у її членів, як вони проводять вільний час, досвід батьків у вихованні власних дітей, якщо шлюб батьків є повторним, то важливо з'ясувати причини розірвання попереднього, релігійні переконання, мотивація членів родини щодо рішення взяти на виховання чужу дитину).

Родичі (наявність або відсутність членів розширеної родини, ставлення усіх членів родини до рішення взяти у сім'ю вихованця).

Умови супроводу. Ставлення прийомних батьків до процесу створення та супроводу прийомних сімей та прийомних дітей, розуміння його необхідності, готовності прийомних батьків до співпраці.

Психологічні:

Стан здоров'я (з'ясовується стан здоров'я кандидатів та членів їх сімей та їх ставлення до нього (оптимістичне/песимістичне). Наявність хронічних хвороб та ставлення до них, наявність обмежень).

Особистісні характеристики (інтереси, захоплення, вік, ставлення до життя, релігійність, життєвий досвід, рівень розвитку рефлексії, вміння приймати рішення та нести за них відповідальність, виховні уміння та навички, здатність надати захист дитині, долати важкі ситуації, будувати стабільні стосунки; емоційна теплота, комунікативні здібності, знання специфіки розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування).

Взаємостосунки у сім'ї (кількість дітей у сім'ї, їх вік та характеристики, подружні та родинні стосунки, стиль виховання).

Порядок схвалення кандидатів у прийомні батьки.

Документація на етапі схвалення. Рішення про схвалення базується на процесі оцінки, проведеному раніше. З цією метою, органи державної влади і місцевого самоврядування повинні мати належним чином встановлену і оформлену документацію (включаючи лист перевірок), яку отримали під час оцінки. Інформація, що надається на розгляд опікунської ради для висновку про схвалення кандидатів у прийомні батьки, має включати:

копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;

довідка про склад сім'ї (форма № 3);

копія свідоцтва про шлюб;

довідка про доходи потенційної прийомної сім'ї;

акт обстеження житлово-побутових умов сім'ї (Додаток 5);

заява кандидатів у прийомні батьки про створення прийомної сім'ї (Додаток 10, 11);

довідка про стан здоров'я кандидатів у прийомні батьки (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра) (Додаток 7);

письмова згода повнолітніх членів родини на створення прийомної сім'ї (засвідчена нотаріально (Додаток 8);

висновок про можливість створення прийомної сім'ї із вказівкою про проходження кандидатами тренінгової підготовки (Додаток 9) [15].

Усі копії документів повинні бути юридично засвідченими (нотаріально або підписом керівника установи). Виконання цих пунктів повинно забезпечити членів опікунської ради повною інформацією про кандидатів та їх сімейне оточення. Всі матеріали оцінки мають міститися в особовій справі кандидатів. Їм повинна бути надана можливість читати не конфіденційну частину особової справи до подачі документів на схвалення, а також додавати будь-яку інформацію або роз'яснення, які на їх думку будуть корисними. Це особливо важливо у тих випадках, коли органи влади не схильні до позитивного рішення. Знайомити кандидатів у прийомні батьки з іншою документацією, особливо з рекомендаціями, де повинна дотримуватися конфіденційність, забороняється.

Розгляд справи на засіданні опікунської ради. З метою розгляду справи кандидатів на створення прийомної сім'ї, органи опіки піклування проводять засідання опікунської ради, на яке запрошуються кандидати у прийомні батьки. Деякі органи державної влади і місцевого самоврядування мають спеціально уповноважені координаційні ради, що складаються з керівників таких структурних підрозділів: служби у справах неповнолітніх, освіти і науки, сім'ї та молоді, соціального захисту, головних лікарів, центрів соціальних служб для молоді тощо, для схвалення прийомних сімей. Проте, у більшості випадків цими питаннями займається опікунська рада. До повноважень опікунської ради відноситься:

прийняття рішення про схвалення або відмову кандидатам у прийомні батьки, на підставі висновку комісії фахівців та наданих документів;

узгодження взаємодобору дітей та прийомних батьків, наприклад, віку та кількості дітей;

вирішення часових меж дії схвалення;

перегляд схвалення, коли існують певні занепокоєння або причини;

погодження процедури щорічного огляду прийомних сімей [15].

До функцій опікунської ради щодо сімейних форм виховання повинні також входити:

узгодження щодо спеціальних влаштувань;

щорічний огляд стану справ опіки та розвитку дітей у прийомних сім'ях;

розгляд різних питань, що стосуються справи, наприклад, заяв від прийомних батьків з різних питань.

Органи державної влади і місцевого самоврядування визначають склад опікунської ради і порядок її діяльності, щоб найкраще сприяти ефективному виконанню завдань, які на неї покладені. До складу опікунської ради можуть входити представники громадськості. Опікунська рада повинна мати узгоджений порядок залучення спеціалістів з метою пояснення окремих аспектів процесу оцінки, схвалення тощо, за необхідності. Усі члени опікунської ради повинні пройти відповідну підготовку щодо сімейних форм державної опіки, отримати письмову інформацію, що описує їхню роль і відповідальність. Члени опікунської ради знайомляться з матеріалами про потенційних прийомних батьків і дітей за тиждень до засідання. Під час засідання опікунської ради соціальний працівник коротко надає інформацію про кандидатів у прийомні батьки та відповідає на запитання. Потім - запрошуються кандидати. У випадку, коли до прийомної сім'ї влаштовується дитина старша 10 років, її присутність на засіданні обов'язкова. Про прийняте рішення опікунська рада офіційно повідомляє кандидатів у прийомні батьки. Рішення може бути:

сім'я затверджується;

сім'я затверджується з влаштуванням до неї дитини;

сім'я не затверджується;

- сім'я направляється на додаткове обстеження.

Рекомендації опікунської ради протоколюються і подаються на остаточне вирішення до районної адміністрації (виконкому).

Юридичне оформлення прийомної сім'ї. Юридичне оформлення прийомної сім'ї здійснюється у два кроки:

1. Надання сім'ї статусу прийомної.

2. Передача прийомній сім'ї дитини, яка потребує державного влаштування [24].

На етапі схвалення кандидатів у прийомні батьки проводиться юридичне оформлення прийомної сім'ї. Прийомна сім'я створюється рішенням районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви подружжя, яке виявило бажання утворити прийомну сім'ю (згідно п. 5 Положення про прийомну сім'ю).

Розпорядження адміністрації може бути:

Про надання сім'ї статусу прийомної .

Про надання статусу прийомної сім'ї та передачу на виховання та спільне проживання конкретної дитини у разі, коли завершений етап взаємодобору.

Кандидати у прийомні батьки отримують статус "прийомних" після розгляду їх кандидатур на опікунській раді та прийняття розпорядження районної адміністрації про надання статусу. Одночасно з наданням прийомній сім'ї юридичного статусу може прийматися рішення про передачу у прийомну сім'ю дитини на виховання та спільне проживання (Додаток 12).

На підставі розпорядження голови райдержадміністрації (міськвиконкому) про надання сім'ї статусу прийомної та передачу дитини на виховання і спільне проживання складається і підписується угода про передачу у прийомну сім'ю дитини (дітей) на виховання та спільне проживання (Додаток 13).

Після підписання угоди розпочинається фінансове утримання прийомної дитини у сім'ї. Фінансове обґрунтування утримання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, у прийомній сім'ї. Згідно з Положенням про прийомну сім'ю, фінансування утримання дітей в прийомній сім'ї гарантоване державою. Щомісяця виділяються кошти на харчування прийомних дітей, виходячи з натуральних норм його забезпечення, придбання для них одягу, взуття, медикаментів, предметів особистої гігієни, іграшок, книжок, інвентарю та обладнання, на проведення культурно-масової роботи, а також кошти на оплату комунальних послуг за нормами і тарифами, що діють у даній місцевості, пропорційно до кількості прийомних дітей. На підставі чинних нормативів щодо матеріального та грошового забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розроблені Українським інститутом соціальних досліджень, складається кошторис утримання дитини у прийомній сім'ї (табл. 2) [24, c. 105-113].

Таблиця 2.

Кошторис витрат на утримання однієї дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, в прийомній сім'ї у розрахунку на рік

Статті витрат	На одного вихованця віком до трьох років	На одного вихованця дошкільного віку	На одного вихованця шкільного віку
Придбання одягу та взуття	634.00	634.00	970.00
Придбання м'якого інвентарю	320.00	320.00	320.00
Харчування	1464.00	1464.00	1464.00
Придбання предметів господарчого вжитку, медикаментів, книжок, обладнання, інше	123.00	123.00	164.00
Комунальні платежі	240.00	240.00	240.00
Допомога батькам по догляду за дитиною	1020.00	396.00	396.00
ВСЬОГО на рік	3801.00	3177.00	3554.00
ВСЬОГО на місяць	316.75	264.75	296.10

1.3 Підготовка та влаштування дітей до прийомних сімей

У ході дослідження важливо з'ясувати такі складові як 1) процес взаємодобору; 2) влаштування дитини до прийомної родини. Далі більш детально висвітлимо ці аспекти.

1) Процес взаємодобору охоплює такі процедури:

1. Виявлення дітей, які потребують державної опіки.

2. Оцінка чинників ризику дитини, яка влаштовується у прийомну сім`ю.

3. Ресурси та резерви прийомних сімей.

4. Підготовка рідних дітей до влаштування прийомної дитини [22].

1. Виявлення дітей, які потребують державної опіки. Соціальний працівник повинен налагоджувати співпрацю з усіма установами, закладами та службами району, які можуть надати достовірну інформацію про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Така співпраця забезпечує оперативність виявлення та своєчасність надання цільової допомоги. Виявлення дітей-кандидатів у прийомну сім'ю є одним з напрямків роботи соціальної служби, що займається питаннями підготовки до створення прийомних сімей та їх соціального супроводу [15, c. 23].

Діти позбавлені батьківського піклування можуть перебувати:

у лікарнях;

будинках дитини;

притулках;

інтернатних закладах та дитячих будинках для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

дитячих будинках змішаного типу;

власних біологічних сім'ях, умови виховання в яких не сприяють повноцінному розвитку дитини (асоціальні сім'ї);

на вулиці (діти вулиці).

При виявленні інформації про дитину, яка потребує державної опіки, соціальний працівник заповнює картку, яка містить первинну інформацію про дитину, що дозволяє визначити статус дитини та вид допомоги, якої вона потребує (Додаток 18). При заповненні картки слід з'ясувати:

Первинний облік дітей, позбавлених батьківського піклування. Це означає виявити територіально-адміністративне походження дитини за місцем останньої реєстрації біологічних батьків.

Причину бездоглядності або неможливості подальшого перебування дитини у біологічній сім'ї чи родичів.

Питання про влаштування дитини у прийомну сім'ю як форму державної опіки узгоджується з органами опіки та піклування районної державної адміністрації (міськвиконкому). При з'ясуванні можливості влаштування до прийомної сім'ї, соціальний працівник проводить оцінку стану розвитку дитини, яка потребує влаштування.

Державні установи та заклади, що займаються питаннями захисту прав дітей:

служба у справах неповнолітніх державних районних та міських адміністрацій;

відділ у справах сім'ї та молоді державних районних та міських адміністрацій;

відділи освіти і науки (інспектор з охорони дитинства управління освіти);

управління праці та соціального захисту населення;

центри соціальних служб для молоді;

кримінальна міліція у справах неповнолітніх;

медичні дитячі установи;

навчально-виховні заклади;

ЖЕКи, ДЕЖи;

відділ приватизації житла та оформлення прав власності на об'єкти нерухомості;

відділ обліку та розподілу житлової площі;

заклади постійного проживання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати тощо);

притулки для неповнолітніх.

Оцінка чинників ризику дитини, яка влаштовується у прийомну сім'ю. Перебування дітей у складних умовах, нехтування їхніми потребами протягом тривалого часу створює загрозу для їх розвитку й адаптації у прийомних сім'ях [4]. Досвід проживання дітей у важких життєвих умовах зовнішньо може не проявлятися, проте слід пам'ятати про його можливі негативні наслідки. Для кожної дитини, яка влаштовується у прийомну сім'ю, існують чинники ризику, що ускладнюють її адаптацію до нових умов життя [7]. Умовно їх можна поділити на дві групи: I група - чинники, що пов'язані з біологічною сім'єю прийомної дитини та умовами її попереднього проживання; II група - чинники, пов'язані з особливостями психічного розвитку самої дитини, отриманими внаслідок втрати опіки з боку біологічних батьків (див. табл. 3) [23, c. 31-38]. Щоб встановити, наскільки обтяжливим є анамнез розвитку дитини в кількісних показниках, кожному патологічному чиннику встановлюються відповідні оцінки в балах.

Таблиця 3.

Чинники ризику, що ускладнюють адаптацію дитини до умов життя у прийомній сім'ї

Чинники
Пов'язані з біологічною сім'єю прийомної дитини	Пов'язані з психічним розвитком самої дитини
Відсутність будь-якої інформації про історію життя дитини	Досвід депривації
Смерть одного (обох) батьків	Проблеми особистісного розвитку (поведінкові та невротичні розлади тощо)
Втрата дитиною матері у віці до 18 місяців	Відставання дитини у фізичному розвитку
Юридична відсутність батька (у свідоцтві про народження батько записаний зі слів матері або іншої особи)	Відставання дитини у психічному розвитку
Розлучення батьків	Пережите насилля (фізичне, сексуальне, психічне/емоційне, занедбання)
Перебування дитини без сімейного оточення більше 2-х років	Прихильність
Часта зміна опікунів / піклувальників	Стан здоров'я
Асоціальні явища тривалого характеру (алкогольна та наркотична залежність біологічних батьків; аморальний спосіб життя, розпуста, сімейні сварки, бійки тощо)

Кількість балів по першій та другій групі чинників, як правило, не збігається. Це свідчить, що одні і ті самі об'єктивні чинники мають різний патологічний вплив на дітей і тим самим потребують різних корекційних впливів.

Якісна оцінка чинників ризику дитини проводиться в порівнянні із діагностичними критеріями психічних розладів за DSM -III - R ^[6]. Наведена в Додатку 19 таблиця чинників ризику дитини допомагає соціальному працівникові об'єктивно провести діагностику стресогенних та травмуючих чинників, яких зазнала прийомна дитина внаслідок втрати батьківського піклування.

Ресурси та резерви прийомної сім'ї. Опираючись на встановлені ризики дитини, соціальний працівник визначає ресурси, якими повинні володіти прийомні батьки. Ресурси прийомної сім'ї - це запаси, засоби, можливості, які будуть задіяні з приходом до неї прийомної дитини [3, c. 18-19]. Це означає, що прийомна сім'я повинна мати такі характеристики, які б уможливлювали позитивне вирішення питань щодо кожного встановленого ризику дитини. Ресурс прийомної сім'ї поділяється на три основні складові: матеріальний, соціальний, психологічний (табл. 4) [3, c. 18-19]. Матеріальна складова забезпечує відповідний економічний та матеріальний стан сім'ї, соціальна - вказує на характеристики її соціальної інтеграції. Психологічна включає знання про розвиток даної категорії дітей, навички та уміння взаємодії з ними, емоційне прийняття та розуміння особливих станів таких дітей, навички виходу із важких емоційних переживань тощо.

Таблиця 4.

Ресурси сім'ї кандидатів у прийомні батьки

Ресурси	Внутрішні	Зовнішні
Матеріальні	Фінансові доходи Квартирні умови Наявність транспорту Наявність дачі, телевізора, комп'ютера тощо	Джерела можливої допомоги: - родичі та друзі - органи влади - закордонні знайомі - спонсори
Соціальні	Статус сім'ї Соціальна інтеграція сім'ї Відкритість/закритість сім'ї Адаптаційні характеристики сім'ї Мобільність сім'ї (здатність до гнучкого реагування на об'єктивні труднощі та сімейні ускладнення) Способи проведення дозвілля	Служба сімейних форм опіки Громадські організації Релігійні громади Місце роботи прийомних батьків Державні органи Освітні заклади Клуби, гуртки Наявність та доступність інформаційних джерел
Психологічні	Особистісні характеристики прийомних батьків: - реалістичність - надійність - чесність - відповідальність - гнучкість - відкритість - емпатійність. Комплекс притаманних батькам методів впливу (співвіднесення покарання та заохочення, стиль спілкування, способи вирішення конфліктів)	Кваліфікаційні та особистісні характеристики соціальних працівників, психологів, юристів, залучених спеціалістів, які співпрацюють із прийомним дітьми та сім'ями. Особистісні характеристики родичів, знайомих, друзів

Тож, якщо прийомні батьки мали досвід подібних переживань і знайшли конструктивне їх вирішення, тоді можна передбачити, що вони з більшою готовністю зможуть допомогти прийомній дитини знайти вихід із травмуючої ситуації. Встановлені чинники ризику розвитку дитини вказують на необхідні якісні та кількісні характеристики "ресурсу" родини, яка вирішила взяти прийомну дитину.

Після того, як соціальний працівник визначив основні характеристики "ідеальних" прийомних батьків для конкретної дитини, він порівнює їх із оцінкою реальних прийомних батьків [23]. Взаємодобір є процесом пошуку найкращого варіанту влаштування дитини до прийомної сім'ї. Соціальному працівникові потрібно знати, що процес здійснення взаємодобору прийомних батьків та прийомної дитини потребує від нього професійних знань, кваліфікаційних умінь і навичок. При проведенні взаємодобору доцільно користуватися спеціальною таблицею, приклад якої наведено у Додатку 19.

Для найкращого забезпечення функціонування прийомної сім'ї соціальний працівник із супроводу має ще раз переглянути оцінку сім'ї на предмет наявності у неї додаткових засобів, спроможних забезпечити її стійкість у непередбачених ситуаціях. Такі характеристики сім'ї називаються резервними. Це означає додаткові ресурси прийомної сім'ї, які не будуть безпосередньо задіяні при створенні прийомної сім'ї, проте вони можуть сприяти підтримці здорового функціонування сім'ї та відновленню її виховного потенціалу. Резерви прийомної сім'ї потрібно визначати та враховувати для забезпечення стабільності життєдіяльності прийомної сім'ї та надання опіки дитині. Відсутність резерву у сім'ї може призвести до її швидкого виснаження і до невиконання покладених на неї завдань. Після встановлення ресурсу сім'ї для влаштування до неї конкретної дитини, соціальному працівнику треба визначити її резерв. Це дасть змогу йому оцінити баланс та резерв сім'ї, із врахуванням чинників ризику розвитку та адаптації дитини, для подолання труднощів, які можуть виникнути в сім'ї з приходом нового члена. Всі питання взаємодобору важливо відкрито обговорювати із подружжям та старшими дітьми. У процесі взаємодобору прийомні батьки мають також отримати максимальний обсяг інформації про дитину:

вік дитини;

стать;

національність;

релігійні погляди;

історія життя;

стан здоров'я;

рівень розвитку;

причина бездоглядності;

інформація про біологічних батьків та родичів, їхній соціальний статус;

інформація про житло і майно, що належить дитині;

характер дитини;

шкідливі звички;

коло інтересів, духовні потреби [15, c. 27].

Враховуючи цю інформацію, батьки приймають остаточне рішення про влаштування конкретної дитини у свою сім'ю.

4. Документи дитини для оформлення у прийомну сім'ю. Дані про дитину, яка потребує батьківського піклування заносяться до реєстраційної картки Додаток 14). Для влаштування дитини у прийомну сім'ю готуються такі документи

свідоцтво про народження дитини;

медична довідка про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;

довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;

документи про батьків або осіб, які їх замінюють (копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків або інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

довідка про наявність та місцезнаходження братів, сестер чи інших близьких родичів дитини;

опис майна, що належить дитині, житлової площі та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

пенсійна книжка на дітей, які одержують пенсію, копія рішення суду про стягнення аліментів [15, c. 28].

У разі, якщо деякі із зазначених документів на дітей відсутні (окрім свідоцтва про народження або документа, що його замінює), дитина може бути оформлена у прийомну сім'ю, а органи опіки та піклування протягом трьох місяців зобов'язані вжити відповідних заходів щодо оформлення повного пакету документів на дитину. Керівники закладів, із яких передаються діти, й органи опіки та піклування несуть відповідальність за достовірність наданих у документах відомостей.

2) Підготовка та влаштування дітей до прийомних сімей.

Важливого значення в технології створення прийомних сімей є підготовка та влаштування дітей до прийомних сімей. Спробуємо докладно висвітлити ці напрями.

1. Підготовка дитини до розміщення у прийомну сім'ю. Підготовка дитини є необхідним етапом процесу влаштування у прийомну сім'ю. Існують такі рівні підготовки дитини:

мотиваційний;

емоційний;

когнітивний;

поведінковий [15, c. 28].

Підготовча робота з дитиною, яка влаштовується у прийомну сім'ю, проводиться на всіх рівнях. Інтенсивність роботи на тому чи іншому рівні залежить від віку дитини. Чим молодша дитина, тим більше значення має емоційний рівень підготовки. Якщо дитина старшого віку, на передній план виступає когнітивний рівень (обміркування та судження про ситуацію, що склалася). Наприклад, робота з мотиваційною складовою передбачає бесіди психолога з дітьми про їхні майбутні очікування. Ефективним засобом роботи на цьому рівні є оформлення альбому, у якому дитина "розповідає" про себе та майбутню сім'ю у малюнках, фотокартках або в інший спосіб.

Альбом про себе можуть готувати діти старше 3-х років. Він складається переважно з малюнків, хоча за бажанням дитини можна зробити ліпку, аплікацію або записати розповідь. Залежно від віку дитини, її психічного стану зміст альбому буде різний. Дитині можна запропонувати (але ні в якому разі не нав'язувати) тематику малюнків. Наприклад, "Моя сім'я", "Моя мрія", "Улюблена іграшка", "Як я житиму у прийомній сім'ї", "Моя прийомна сім'я" тощо. Поведінковий рівень підготовки передбачає використання ігор для відображення звичної поведінки дитини та моделювання нової. У ранньому віці (від 1 до 3 років) при підготовці дитини доцільно використовувати мову казок та символічного опису ситуації. Робота на когнітивному рівні спрямована на відображення історії життя дитини, щоб допомогти їй зрозуміти минуле та сучасне. Інтенсивність роботи на цьому рівні особливо важлива для дітей підліткового віку. За допомогою цих та інші методів дитина звикає до того, що у неї з'явиться сім'я. Це дозволяє попередити небажані випадки під час перебування у прийомній сім'ї (втечі з сім'ї, невротизації стосунків тощо).

2. Організація знайомства дитини і прийомних батьків. Рішення про проведення першої зустрічі прийомних батьків з дитиною приймається після проведення взаємодобору [16]. Основна умова успішного влаштування дитини у прийомну сім'ю - наявність психологічного контакту між прийомними батьками та дитиною. Якщо при першій зустрічі у прийомних батьків виникають сумніви або негативне сприйняття дитини, краще відмовитися від подальших кроків і не сподіватися на те, що з часом щось зміниться. Завданням соціального працівника є виявлення таких сумнівів з метою їх обговорення з прийомними батьками та прийняття рішення взяти на виховання цю конкретну дитину. Краще, коли батьки відмовляться від влаштування конкретної дитини на етапі першого знайомства, ніж після того, як дитина почне звикати до них. Організація знайомства та входження дитини в сім'ю має певні принципи та правила. Термін від першого знайомства прийомних батьків з дитиною до повного її входження у сім'ю може тривати від двох тижнів до одного місяця. Контакт батьків з дитиною налагоджується ненав'язливо, поступово. Провести першу зустріч дитини і прийомних батьків допоможе альбом, підготовлений дитиною на попередньому етапі. Першу зустріч слід організувати у невеликому приміщенні у звичному для дитини місці. Зустріч має тривати не більше 20 хвилин. Якщо вік дитини не більше 3-4 років, то прийомні батьки частіше за все не ініціюють спілкування, ведуть себе пасивно, спостерігають за поведінкою дитини, намагаються її відчути.

З кожною наступною зустріччю час спілкування дитини з батьками поступово збільшується, форми взаємодії розширюються (від пасивного спостереження один за одним через взаємодію з предметами до активного спілкування). Сигналом до завершення зустрічі є настання втоми у дитини.

Процес встановлення довірливих стосунків між батьками і дитиною вимагає проведення систематичних зустрічей в один і той же час.

Батькам не слід приносити на зустрічі іграшки чи дорогі подарунки. Важливо, щоб батьки давали більше простору для ініціативи дитини. Найважливіше при організації і проведенні зустрічей, щоб між дитиною і прийомними батьками встановився контакт і взаєморозуміння без будь-яких допоміжних матеріальних засобів.

Після кількох зустрічей можна організувати спільну прогулянку прийомних батьків і дитини по звичній для неї території. Наступний крок - відвідування дитиною місця проживання прийомних батьків. При першому візиті важливо не перевантажувати дитину надмірною кількістю знайомств, а тому доцільно, щоб у помешканні були присутні лише члени сім'ї. Останній етап перед переходом дитини у сім'ю є її прощання з попереднім місцем проживання. Дитина разом з соціальним працівником збирає свої іграшки й речі. Для процедури прощання дитині має бути відведено достатньо часу. Тому не варто підганяти дитину, а надати їй можливість завершити всі свої справи і висловити почуття до людей, яких залишає. Прийомні батьки разом з дитиною від'їжджають до нового помешкання. Роль соціальних працівників в організації знайомства прийомних батьків з дитиною є визначальна. Соціальні працівники з питань супроводу прийомної дитини й прийомної сім'ї працюють у команді, узгоджуючи свої дії, а саме:

- допомагають дитині скласти альбом про себе і своє життя; допомагають батькам разом з біологічними дітьми скласти альбом про їхню сім'ю, звички, сімейні традиції тощо;

проводять зустрічі прийомних батьків з дитиною;

виявляють емоційні прояви й реакції дитини та прийомних батьків у процесі знайомства;

складають та узгоджують з батьками план переходу дитини у прийомну сім'ю;

надають психологічну підтримку прийомним батькам під час знайомства та налагодження контактів з дитиною, а також обговорюють особливості процесу знайомства [22].

3. Підготовка рідних дітей до влаштування прийомної дитини. Підготувати рідних дітей до нової сімейної ситуації можуть самі батьки. Вони мають пояснити рідним дітям, які зміни відбудуться, коли у їхню сім'ю буде влаштована прийомна дитина. До цього процесу залучається й соціальний працівник. Важливим елементом підготовки дітей до влаштування у їхню сім'ю прийомної дитини є створення альбому про свою сім'ю. У ньому діти відображають свої сподівання щодо прийомної дитини, розповідають про себе і свої інтереси тощо. Якщо прийомну дитину планується поселити в одній кімнаті з кимось із біологічних дітей, то корисно, щоб біологічна дитина сама упорядкувала місце для прийомної дитини, підготувала речі для неї. Це сприятиме встановленню контакту й відкритості стосунків між ними.

Якщо біологічні діти задають запитання про прийомну сім'ю чи дитину, неодмінно необхідно задовольнити їхню цікавість. Дітям слід заздалегідь надавати вичерпну інформацію, враховуючи їхній вік та особливості. Потрібно зробити все, щоб прихід прийомної дитини був очікуваний. Несподівана поява прийомної дитини може налякати біологічних дітей і викликати неприязнь. Дітям потрібно пояснити, що прихід прийомної дитини може зменшити увагу батьків до них, але не батьківську любов. Батьки повинні навчитися підтверджувати турботливе ставлення до рідних дітей своєю поведінкою.

Розділ 2. Організаційні засади здійснення соціального супроводу прийомних сімей

2.1 Дослідження рівня обізнаності молоді щодо особливостей створення та функціонування прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу в Україні

У ході дипломного дослідження з метою з'ясування рівня обізнаності молоді щодо особливостей створення та функціонування прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу в Україні нами проведено опитування серед студентів Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (див. додаток Б). В опитуванні приймало участь 20 студентів Інституту педагогіки та практичної психології, з них: 13 дівчат та 7 хлопців.

Рис. 2.1. Розподіл відповідей респондентів на питання «Чи знаєте Ви про таку форму опіки як ДБСТ / прийомні сім`ї?»

Отже, з рис. 2.1. можна зробити висновок, що студенти Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка майже всі знають про таку форму опіки як ДБСТ / прийомні сім'ї (95 %).



Рис. 2.2. Розподіл відповідей респондентів на питання «Як Ви вважаєте, яка мотивація такої форми опіки як прийомна родина?»

Зображена діаграма ілюструє нам, що дана форма опіки є ціллю створення благополучної сім'ї. Один з опитуваних зазначив, що дана форма опіки в більшості випадків є «частіше користю й погіршенню природного відбору».

Рис. 2.3. Розподіл відповідей респондентів на питання «Що собою являє ДБСТ?»

Згідно з даними на рис.2.3 ми можемо зробити висновок, що всі студенти дали визначення поняття ДБСТ, але всі визначення суттєво відрізняються один від одного. 45 % опитуваних дали таке визначення: це дитячий будинок сімейного типу. Також у одного опитуваного негативне ставлення: він визначив, що ДБСТ - це погано.

Рис. 2.4. Розподіл відповідей респондентів на питання «Ваше відношення до прийомних сімей в Україні?»

Як видно з рис. 2.4 у більшості опитуваних студентів Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка відношення до прийомних сімей в нашому суспільстві є позитивним, тобто більшість людей не є байдужими до життя інших. Один з опитуваних студентів зазначив, що «я до цього зовсім не маю ніякого відношення».

Рис. 2.5. Розподіл відповідей респондентів на питання «Чи здійснюється контроль з боку держави та соціальних установ за умовами проживання прийомних дітей в українських прийомних родинах?»

65% опитуваних вважають, що здійснюється контроль за умовами проживання вихованців в Україні, 35% опитуваних зовсім не знають, щодо контролю за умовами проживання.

Рис. 2.6. Розподіл відповідей респондентів на питання «Чи Ви маєте можливості усиновити дитину?»

Згідно з результатами опитування, представленими на рис. 2.6 можна зробити висновок, що думки респондентів дещо розділилися. У більшості не має можливості усиновити / удочерити дитину. 39% ще не знають, а 17% мають можливість. Один з опитуваних зазначив, що «зараз недостатня матеріальна можливість, але планую через 5?6 років».

Аналіз відповідей студентів дозволив зробити висновки:

1) студенти мають досить високий рівень обізнаності з питань ДБСТ / прийомних сімей, а саме визначення даного поняття. 74% респондентів вважають, що дана форма опіки є ціллю створення благополучної сім'ї. Один з опитуваних зазначив, що дана форма опіки в більшості випадків є «частіше користю й погіршенню природного відбору»;

2) всі студенти дали визначення поняття ДБСТ, але всі визначення суттєво відрізняються один від одного. 45 % опитуваних дали таке визначення: це дитячий будинок сімейного типу. Також у одного опитуваного негативне ставлення: він визначив, що ДБСТ - це погано. У більшості опитуваних студентів стверджує, що відношення до прийомних сімей у нашому суспільстві є позитивним, тобто більшість людей не є байдужими до життя інших.

3) 65% респондентів знають, що здійснюється державний контроль за умовами проживання вихованців в прийомних родинах в Україні, однак 35% опитуваних зовсім не знають, що здійснюється соціальний супровід сімей, які прийняли на виховання дітей.

4) у більшості студентських сімей не має можливості усиновити / удочерити дитину. 39% ще не знають, а 17% мають можливість. Один з опитуваних зазначив, що «зараз недостатня матеріальна можливість, але планую через 5?6 років».

З метою здійснення порівняльного аналізу обізнаності та усвідомлення особливостей створення прийомних сімей в Україні нами також проведено ще одне опитування - учнів старшокласників.

Опитування було проведено на базі ЗОШ № 25 м. Суми. В ньому взяло участь 22 особи віком 15 - 17 років. З них 12 дівчат і 10 хлопців.

Метою даного опитування було з'ясування рівня обізнаності про прийомні сім'ї серед учнів загальноосвітніх закладів. Учням було запропоновано відповісти на 9 питань (див. Додаток Б). 100% усіх опитаних на питання «Чи знаєте Ви, що таке прийомна сім'я» відповіли «так», тобто усі діти знайомі з такою формою влаштування дітей-сиріт, як прийомні сім'ї. На питання «Чи знаєте ви, чим відрізняється прийомна сім'я від дитячого будинку сімейного типу?» лише 13.6% опитуваних відповіло (з них 2 дівчини і 1 хлопець). Тобто, можна сказати, що дівчата більш обізнані у цьому питанні. Дівчата відповіли: Так - 16,7 %; ні - 83.3 %.

Рис.2.7. Розподіл відповідей респондентів на питання «Чи знаєте ви, чим відрізняється прийомна сім'я від дитячого будинку сімейного типу?»

Хлопці: Так - 10 %; Ні - 90 %.

Рис. 2.8. Розподіл відповідей респондентів на питання «Якими якостями, на Вашу думку, повинні володіти прийомні батьки?»

На питання «Якими якостями, на Вашу думку, повинні володіти прийомні батьки?» діти, в основному, відповідали: добрими, ласкавими, щирими, ввічливими, чесними та любити дітей. Перелік основних якостей суттєво не відрізнявся у представників різної статі.

Дівчата:

1. Любов до дітей, доброта, ввічливість по 33.3 %;

2. Чесність - 25%;

3. Порядність, доброзичливість, розуміння, турботливість, щедрість по 16,7%;

4. Увага та гарне ставлення до дітей, щирість, відвертість, поважність, вихованість та чуйність по 8.3 %;

5. Мають вміти робити те ж саме, що і кровні батьки - 8.3 %.

Хлопці:

1. Доброта - 80%;

2. Щирість, ласкавість по 50 %;

3. Розуміння - 20 %;

4. Рішучість, щедрість, співчутливість, повага до дітей, ввічливість, чесність, любов до дітей, хоробрість - по 10 %.

На питання, що краще сприяє розвитку особистості дитини: прийомна сім'я чи інтернатний заклад лише 1 людина (дівчина, 4.5 %) відповіла, що інтернатний заклад. Тобто як хлопці так і дівчата розуміють, що для найкращого розвитку дитині необхідна сім'я і ніякий інтернатний заклад її не зможе замінити. На запитання «З якою метою, на Вашу думку, сім'я всиновлює \ удочеряє дитину?» 81.8 % від загальної кількості опитаних обрали такі варіанти, як любов до дітей та відсутність можливості мати своїх дітей.

Дівчата відповіли таким чином:

1. Любов до дітей - 83.3 %;

2. Матеріальна винагорода або пільги від держави - 8.3 %;

3. Відсутність можливості мати власних дітей - 91.7 %.

Рис.2.9. Розподіл відповідей дівчат респондентів на питання «З якою метою, на Вашу думку, сім'я всиновлює \ удочеряє дитину?»

На рис. 2.10 видно, що хлопці відповіли на питання «З якою метою, на Вашу думку, сім'я всиновлює \ удочеряє дитину?» так:

1. Любов до дітей - 80%;

2. Відсутність можливості мати власних дітей - 70%.

Рис.2.10. Розподіл відповідей хлопців респондентів на питання «З якою метою, на Вашу думку, сім'я всиновлює \ удочеряє дитину?»

Відповідаючи на запитання «Чи могли б Ви у майбутньому стати прийомними батьками? Чому?» більшість респондентів відповіло «так» ( 72.7 %) (див. рис.2.11). В основному вони обґрунтовували своє бажання тим, що люблять дітей та жаліють їх.

Рис. 2.11. Розподіл відповідей дівчат респондентів на питання «Чи могли б Ви у майбутньому стати прийомними батьками? Чому?»

Згідно з результатами опитування дівчата відповіли наступним чином: так - 58.3 %. На запитання «чому» дівчата відповідали: подарувати щасливе майбутнє дитині (8.3%), люблю дітей (16.7 %), мені їх жаль (25%). Не знаю, не замислювалась над цим - 25%. Можливо, якщо не зможу мати своїх - 8.3%. Ні, мені це не потрібно зазначило - 8.3%. На рис. 2.12 представлено відповіді хлопців, згідно з якими: так зазначило - 90 % респондентів. Обґрунтували хлопці свій вибір тим, що любов до дітей сиріт конче потрібна - 50%, жаліють дітей 40% хлопців. Не знаю відповіло - 10% респондентів.

Рис. 2.12. Розподіл відповідей хлопців респондентів на питання «Чи могли б Ви у майбутньому стати прийомними батьками? Чому?»

На запитання «Чи потрібна спеціальна підготовка майбутніх прийомних батьків?» 77.3% опитаних відповіло, що «так, потрібна» (див. рис. 2.13). І лише 22.7 % - не потрібна. Тобто діти розуміють, що для того, щоб стати прийомними батьками, необхідне не тільки бажання, а і підготовка. Особливої різниці у відповідях хлопців і дівчат немає. Дівчата відповіли: так - 83.3 %; ні - 16.7 %.

Рис. 2.13. Розподіл відповідей дівчат респондентів на питання «Чи потрібна спеціальна підготовка майбутніх прийомних батьків?»

Як видно з цифрових даних, представлених на рис.2.14, хлопці погоджуються з тим, що підготовка потрібна - 70%, і 30 % респондентів уважають, що не обов'язково навчатись стратегіям виховання прийомних дітей.

Рис. 2.14. Розподіл відповідей хлопців респондентів на питання «Чи потрібна спеціальна підготовка майбутніх прийомних батьків?»

Аналіз результатів опитування як студентів, так і старшокласників дозволяє зробити такі висновки:

1) як хлопці, так і дівчата знайомі з такою державною формою влаштування дітей-сиріт, як прийомна сім'я. Але мало хто з них розуміє різницю між прийомною сім'єю та дитячим будинком сімейного типу. Більшість учнів уважає, що прийомна сім'я краще інтернатного закладу допоможе розвинутися та само реалізуватися дитині;

2) також більшість респондентів переконана в тому, для того, щоб стати прийомними батьками, необхідна спеціальна підготовка з боку соціальних працівників та інших контролюючих відомств. А також прийомні батьки повинні володіти такими якостями як доброта, ласкавість, любов до дітей, ввічливість тощо.

3) основними рушійними силами, що спонукають прийомних батьків брати дітей на виховання є любов до дітей та відсутність можливості мати своїх. Важливо додати, що на матеріальну винагороду та пільги від держави вказав лише один респондент.

4) не дивлячись на скрутну соціально-економічну ситуацію в країні і нестабільне благополуччя в родинах, переважна більшість дітей проявила готовність у майбутньому стати прийомними батьками, що саме і підтверджує високу громадську активність молодого покоління.

2.2 Організація соціального супроводу прийомних сімей

Як свідчать наукові дослідження з психології, влаштування нерідних дітей у прийомні сім'ї призводить до появи нових проблем та ускладнень у стосунках між членами родини. Тому ефективне функціонування прийомної сім'ї, відновлення її виховного потенціалу вимагає постійної підтримки.

Організація роботи з підтримки функціонування прийомної сім'ї має ґрунтуватися на засадах неперервності, професійності, міжвідомчої взаємодії та етапності. На початковому етапі функціонування прийомної сім'ї здійснюється початкова підтримка. Вона потрібна для сприяння адаптації сім'ї і прийомної дитини до нових умов проживання, пошуку ефективних способів взаємодії. Подальша підтримка спрямована на розв'язання проблем розвитку прийомної дитини в різні періоди її становлення чи проблем функціонування сім'ї, які обмежують її можливості в наданні опіки прийомній дитині. Процес надання підтримки прийомним сім'ям здійснюється шляхом соціального супроводу.

Учасниками супроводу прийомних сімей є:

представники органів державної влади;

соціальні працівники;

прийомні батьки та їхні діти;

прийомні діти;

біологічні батьки прийомних дітей, родичі;

залучені спеціалісти;

супервізор [15, c. 31].

Учасники процесу супроводу мають усвідомлювати, що ефективність підтримки прийомних сімей залежить від їхньої узгодженої взаємодії. Для цього важливо, щоб принципи взаємодії основних учасників були відображені в угоді про влаштування дитини у прийомну сім'ю (Додаток 13). На даний час організацію та здійснення соціального супроводу сімейних форм опіки покладено на Центри соціальних служб для молоді. Важливими організаційними заходами з підтримки прийомних сімей та прийомних дітей є:

аналіз дотримання державних гарантій прийомним сім'ям та забезпечення прав прийомних дітей;

щорічний огляд функціонування сім'ї та розвитку прийомної дитини;

організація заходів щодо надання благодійної допомоги прийомним сім'ям;

сприяння розвитку груп взаємодопомоги прийомних батьків (групи зустрічей),

організація навчання членів прийомних сімей (наприклад, проведення літньої школи для прийомних сімей) [22].

Держава в особі представників відповідних відділів державної адміністрації гарантує надання таких видів матеріальної підтримки прийомним батькам та забезпечення прав прийомних дітей:

вчасних виплат на утримання дітей в прийомних сім'ях;

дотримання та забезпечення особистісних й матеріальних прав прийомних дітей (оздоровлення, безкоштовний проїзний квиток, забезпечення житлом, тощо);