Соціальний супровід прийомних сімей

Особливості виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в прийомних сім’ях. Дослідження рівня обізнаності молоді щодо особливостей функціонування дитячих будинків сімейного типу в Україні. Технологія створення прийомних сімей.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 24.07.2012
Размер файла 587,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальний супровід прийомних сімей

Дипломна робота

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади створення прийомних сімей

1.1. Особливості виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в прийомних сім'ях

1.2. Технологія створення прийомних сімей

1.3. Підготовка та влаштування дітей до прийомних сімей

Розділ 2. Організаційні засади здійснення соціального супроводу прийомних дітей та прийомних сімей

2.1. Дослідження рівня обізнаності молоді щодо особливостей створення та функціонування прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу в Україні

2.2. Організація соціального супроводу прийомних сімей

2.2. Особливості здійснення соціальної роботи з прийомними сім'ями та прийомними дітьми

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Кожній дитині потрібно надати можливість повністю реалізувати свій потенціал. На сьогоднішній день в Україні в умовах економічної кризи, політичної і соціальної нестабільності, радикальної соціально-культурної трансформації постає проблема щодо необхідності розробки нових форм утримання та виховання дітей, які перебувають у особливо складних і дискомфортних умовах. Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

В останні десять років в нашій державі вдвічі збільшилася кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Переважна більшість цих дітей влаштовані в інтернатні заклади. Вихованці інтернатних закладів відрізняються від дітей, які виховуються в сім'ях, станом здоров'я, розвитком інтелекту й особистості в цілому, що підтверджено спеціальними психологічними дослідженнями (І.М.Дубровіна, М.І.Лисіна, А.М.Прихожан). Дитина в державних закладах отримує комплекс освітніх, медичних, соціальних послуг, але спостерігаються значні відхилення у процесі її соціалізації, які проявляються у відсутності навичок самостійного життя, невмінні самостійно будувати стосунки у сім'ї та відкритому колективі.

Вивчення проблем влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, довело, що сімейне виховання, безперечно, виступає пріоритетною формою в Україні.

Роль сім'ї для дитини надзвичайно важлива. Батьки дають дітям життя, відповідають за догляд і виховання, беруть на себе фінансову відповідальність, мають юридичні повноваження, у тому числі на право прийняття важливих рішень від імені дітей. Батьки допомагають відчути взаємне тепло й любов, передають дітям досвід поколінь, життєві цінності та духовність, виховують дітей, задовольняють щоденні потреби, надають зразки для наслідування, поступово прищеплюють соціальні й побутові навички, необхідні у самостійному житті. Усі ці потреби життєво важливі для кожної дитини, якого б віку вона не була.

Діти повинні зростати в сім'ях рідних батьків, але коли це неможливо, альтернативою біологічній родині може слугувати інша сім'я.

В Україні існує чотири форми сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю перелік такий - усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.

Сімейні форми влаштування забезпечують соціальний захист, захист майнових та житлових прав дитини, догляд, виховання, корекцію та компенсацію розвитку, вирішення медичних проблем, подолання психологічних травм, задоволення щоденних потреб дитини, яка залишилася без піклування батьків. дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківської опіки, формування її особистості в умовах сімейного піклування в Україні розпочато роботу по створенню інституту прийомної сім'ї [16].

Під час перебування дитини у прийомній сім'ї держава не тільки фінансує, а й контролює утримання і виховання дитини, надає допомогу у її розвитку, соціалізації, організовує соціальний супровід сім'ї та дитини.

Питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, хвилює багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В цьому напрямку працюють відомі науковці Г. Бевз, А. Капська, В. Кузьминський, С. Мещерякова, О. Нескучаєва, І. Пєша , І. Трубавіна, Н. Комарова та інші [15; 16; 17].

Зважаючи на актуальність проблеми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених піклування, визнання урядом України доцільності функціонування прийомних сімей, як сімейних форм опіки, необхідність висвітлення як теоретичних, так і практичних аспектів технології створення та організації соціального супроводу прийомних сімей, визначено тему нашого дослідження: «Соціальний супровід прийомних сімей».

Об'єкт дослідження - процес створення та соціального супроводу прийомних сімей.

Предмет дослідження - організаційні засади здійснення соціального супроводу прийомних дітей та сімей.

Мета дослідження - здійснити теоретичний аналіз проблеми створення прийомних сімей та визначити організаційні засади соціального супроводу прийомних дітей та прийомних сімей.

Завдання дослідження:

1. Схарактеризувати понятійно-термінологічний апарат дослідження та визначити сутність такої нової форми державної опіки над дітьми як «прийомна сім`я».

2. Висвітлити сутність технології створення прийомних сімей та особливості підготовки та влаштування дітей-сиріт.

3. Дослідити рівень обізнаності молоді щодо особливостей створення та функціонування прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу в Україні.

4. З'ясувати організаційні засади здійснення соціального супроводу прийомних дітей та прийомних сімей.

Поставлені завдання зумовили вибір методів дослідження:

· теоретичні: теоретичний та порівняльний аналіз філософської, соціологічної та психолого-педагогічної літератури, а також систематизація та узагальнення одержаної інформації з метою вивчення змісту базових понять проблеми дослідження;

· емпіричні: спостереження, анкетування, які використано для діагностики рівня поінформованості громадськості про проблеми прийомних сімей;

· статистичні: математична обробка та інтерпретація результатів дослідження.

Практичне значення дипломного дослідження: результати дослідження можуть бути використані студентами спеціальності «Соціальна педагогіка» з метою: 1) підвищення рівня знань щодо сутності такої нової форми державної опіки над дітьми як «прийомна сім`я»; 2) популяризації такої нової форми державної опіки над дітьми як «прийомна сім`я»; 3) оптимізації процесу практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів.

Базами дослідження стали: 1) ЗОШ № 25 м. Суми. В ньому взяло участь 22 особи віком 15 - 17 років, з ни: 12 дівчат і 10 хлопців. 2) Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка. В опитуванні приймало участь 20 студентів Інституту педагогіки та практичної психології, з них: 13 дівчаток та 7 хлопців.

Структура та обсяг дипломної роботи: дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Загальний обсяг дипломної роботи 125 сторінок, із яких основного тексту 74сторінки, список використаних джерел містить 27 найменувань, 25 додатків на 45 сторінках. Дипломна робота містить 5 таблиць.

Розділ 1. Теоретичні засади створення прийомних сімей

1.1 Сімейне виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в прийомних сім'ях

Усиновлення, опіка та піклування над дітьми - перевірені часом форми сімейного виховання дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тоді як альтернативні форми, що набули розвитку останнім часом, - прийомна сім'я та дитячий будинок сімейного типу є новацією сімейного законодавства України [15].

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» «прийомна сім'я - сім'я, яка добровільно взяла із закладів для дітей - сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1-го до 4-х дітей на виховання та спільне проживання». Функціонування прийомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (2002 р.).

Метою створення прийомних сімей є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні діти влаштовуються в сім'ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання професійно - технічних чи вищих навчальних закладів, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку [15].

Створення прийомних сімей дозволяє вирішувати питання тимчасового влаштування долі дитини, батьки якої за певних обставин (хвороба, засудження тощо) певний проміжок часу не можуть займатися вихованням. У такому випадку дитина влаштовується у прийомну сім'ю на той проміжок часу, поки родина не справиться з проблемами, які не дозволяють біологічним батькам займатися дитиною, забезпечувати необхідний рівень життя і розвитку. Прийомна сім'я є однією з форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, чиї батьки померли або в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов'язки, потребують родинного тепла і виховання. Держава визначила важливе завдання забезпечити належні умови для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Над досягненням цієї цілі працюють Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту, Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини спільно з Державною соціальною службою для сім'ї, дітей та молоді та іншими органами влади. З'ясуємо хто така дитина, яка позбавлена батьківського піклування?

Дитина, позбавлена батьківського піклування, - це дитина, яка залишилася без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням батьків померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцеперебування, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинута дитина, дитина, батьки яких невідомі, дитина, від якої відмовились батьки, та безпритульні діти [5].

Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:

1) батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду;

4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;

5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;

6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;

7) батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується постановою суду;

8) батьки яких знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ, пов'язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;

9) у зв'язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов'язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;

10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС [16].

Дитина-сирота - це дитина, в якої померли чи загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.

Прийомна сім'я - це сім'я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання [5]. Порядок прийому дітей в сім'ю встановлено Положенням про прийомну сім'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 565. Ті, хто взяли дітей у прийомну сім'ю, є прийомними батьками, а влаштовані в сім'ю діти - прийомними дітьми. Прийомні батьки - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Усиновлена дитина приймається в сім'ю на правах біологічної дитини з усіма правовими наслідками, в прийомну сім'ю - до досягнення ними повноліття (18 років), а у разі продовження навчання - до 23 років або до закінчення ними відповідного навчального закладу. Тобто, сімейних правовідносин між прийомними батьками і прийомними дітьми не виникає. За прийомними дітьми зберігається статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Це передбачає збереження за дитиною раніше призначених аліментів, пенсій та інших державних виплат. Суми коштів, що належать прийомним дітям, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей відповідно до механізму єдиного фінансового забезпечення "гроші ходять за дитиною".

Усиновлена дитина приймається в сім'ю на правах біологічної дитини з усіма правовими наслідками, а в прийомну сім'ю - до досягнення ними повноліття (18 років) або ж до закінчення ними навчання, але не пізніше 23 років.

З'ясуємо, яка різниця між прийомною родиною і будинком сімейного типу. В дитячий будинок сімейного типу влаштовується від 5 до 10 дітей. Батькам-вихователям надається додаткова житлова площа, а робота з виховання зараховується до трудового стажу.

В прийомну сім'ю можна взяти дитину, вражену ВІЛ-інфекцією, тоді як до ДБСТ це неможливо. Влаштування дитини з таким діагнозом потребує від прийомних батьків проходження відповідної підготовки. Діти, уражені ВІЛ - інфекцію, можуть влаштовуватися на виховання і спільне проживання у прийомній сім'ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров'я. Їх загальна кількість не повинна перевищувати трьох осіб. Влаштування в родині дітей з таким діагнозом потребує проходження прийомними батьками та спеціалістами, які здійснюють соціальний супровід, відповідної підготовки.

Особливістю прийомної сім'ї як альтернативної форми сімейного влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, є те що:

1) дитина, яка виховується в прийомній сім'ї, не позбавляється статусу дитини - сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, за нею залишаються всі пільги передбачені законодавством для таких категорій дітей;

2) кандидати в прийомні батьки обов'язково проходять курс підготовки, розрахований на осмислення батьками проблем, пов'язаних із приходом в сім'ю нового вихованця, опанування соціального статусу - вихователя прийомної дитини;

3) прийомні батьки у вирішені проблем прийомної дитини співпрацюють з соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім'ї. Соціальний працівник виступає посередником між прийомною сім'єю і державними структурами, які опікуються проблемами дітей;

4) утримання прийомної дитини в сім'ї фінансується державою, одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення;

5) сім'я отримує статус «прийомної» на підставі рішення місцевого органу виконавчої влади, між прийомними батьками та органом, який приймає рішення про створення прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання, який визначає права та обов'язки обох сторін [16].

Між батьками і прийомними дітьми сімейних правовідносин не виникає. За вихованцями зберігається статус дитини - сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає збереження раніше призначених аліментів, пенсій, інших виплат державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним дітям, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей.

Прийомні батьки, їх права та обов'язки. Прийомними батьками можуть бути працездатні особи, які перебувають у шлюбі, крім випадків, коли хоча б одна з них:

o не пройшла курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки;

o визнана в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатною;

o позбавлена батьківських прав;

o колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних прав за неналежне виконання покладених на нього обов'язків;

o за станом здоров'я не може виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну а наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психоcоматичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства) [22].

Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психічні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім'ї, обчислений за останні шість календарних місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім'ї, не може бути менший ніж рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум), встановлений законодавством.

Особи, які виявили бажання стати прийомними батьками, в обов'язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за програмою, затвердженою Міністерством у справах молоді та спорту. Цю підготовку здійснюють обласні Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання. Тобто, кандидатам в прийомні батьки необхідно звертатися в районний Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Кандидати у прийомні батьки подають до органу, який утворює прийомну сім'ю, такі документи:

o заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім'ї;

o копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;

o довідка про склад сім'ї (форма N 3);

o копія свідоцтва про шлюб;

o довідка про стан здоров'я кандидатів у прийомні батьки та членів сім'ї, які проживають разом з ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

o довідка про доходи потенційної прийомної сім'ї;

o довідка про проходження навчання кандидатів у прийомні батьки і рекомендація центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних прийомних батьків;

o письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сім'ї, засвідчена нотаріально [16].

Допомогу в підборі дітей та налагодженні контактів з ними надає служба у справах дітей. Дітей можна брати на виховання з державних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського виховання, з дитячих будинків, будинків дитини, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, притулків для неповнолітніх, лікарень, центрів соціально-психологічної реабілітації. Після проходження навчання і реєстрації у службі у справах дітей кандидати ознайомлюються з банком даних на дітей і поступово визначаються з взаємодобором дитини. Далі необхідно будете відвідувати установу, в якій перебуває дитина, з метою встановлення з нею контакту. У разі коли Районна державна адміністрація прийме рішення про створення прийомної сім'ї, і дитина стане членом родини кандидатів в прийомні батьки.

Цим кандидатам важливо звернути увагу на те, що у дитини має бути підтверджений статус сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування. Документи на влаштування дитини у сім'ю безпосередньо готуються службою у справах дітей. Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей на підприємствах, в установах та організаціях без спеціальних на те повноважень, несуть персональну відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток прийомних дітей та дотримання принципу конфіденційності інформації щодо ураження прийомних дітей ВІЛ-інфекцією [17].

Матеріальне забезпечення прийомної сім'ї. Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок державного бюджету. Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення. Порядок призначення і виплати грошового забезпечення визначається Кабінетом Міністрів України. На час навчання прийомних дітей у професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації після досягнення ними 18-річного віку кошти на їх утримання виділяються прийомним батькам з державного бюджету, якщо прийомні діти на час навчання проживають у прийомній сім'ї .

Держава надає постійну соціальну підтримку прийомним сім'ям. Місцеві відділи у справах сім'ї, дітей та молоді щороку забезпечують безкоштовне оздоровлення прийомних дітей у дитячих оздоровчих закладах.

Для здійснення соціального супроводження за прийомною сім'єю закріплюється соціальний працівник відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді надаватимуть комплекс правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування прийомної сім'ї. Обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо періодично, але не рідше ніж раз на два роки, будуть навчати, щоб підвищити виховній потенціал прийомної сім'ї. Якщо Ви взяли в родину дитину з ВІЛ, не рідше разу на рік Ви будете проходити спеціальне навчання з догляду за такими дітьми за програмою відділів у справах сім'ї, дітей та молоді разом із закладами охорони здоров'я.

Якщо у прийомній сім'ї виникнуть несприятливі умови для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей), або батьки не будуть виконувати обов'язки щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, буде порушуватися схема антиретровірусної терапії дитини, або ж дітей повернуть рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю) чи дитина досягне повноліття або - пенсійного віку, то договір буде розірвано.

У разі припинення дії договору сім'я позбавляється статусу прийомної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується органом опіки і піклування (дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, - органом місцевої виконавчої влади на підставі висновку закладу охорони здоров'я), який вживає вичерпних заходів до запобігання поверненню (влаштуванню) дітей в інтернатні заклади. Контроль за виконанням договору, а також за умовами проживання, виховання прийомних дітей здійснює служба у справах дітей.

Чи може бути подовжено дію договору і функціонування прийомної сім'ї? Індивідуальні випадки вирішуються органами опіки і піклування, які приймали рішення про створення прийомної сім'ї. На подовження терміну діяльності прийомної сім'ї потрібна згода прийомних батьків і місцевого органу виконавчої влади, який приймав рішення про створення прийомної сім'ї. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім'я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п'яти років. Обов'язково потрібно враховувати, що всі вікові обмеження для прийомних батьків встановлені з тим, щоб убезпечити дитину від повторного переживання втрати батьків. Бажано, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина стала повнолітньою.

Чи можуть прийомні батьки отримувати додатково благодійну допомогу? Так, прийомній сім'ї може надаватися матеріальна, фінансова та інша благодійна допомога підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями, фондами, фізичними особами. Чи матимуть прийомні батьки трудові і пенсійні пільги в разі створення прийомної сім'ї? Додаткових соціальних пільг для прийомних батьків не передбачено. Законодавством передбачено відрахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за прийомних батьків із сум їх грошового забезпечення, які вони отримують у розмірі 35 % двох прожиткових мінімумів на кожну прийомну дитину, на рахунки управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, відкриті в установах уповноваженого банку. Хто здійснює контроль за діяльністю прийомної сім'ї? Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей у прийомній сім'ї на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Прийомні батьки обов'язково ознайомлюються зі складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.

1.2 Технологія створення прийомних сімей

У даному підрозділі проаналізуємо технологію створення прийомних сімей як нової форми державної опіки над дітьми і більш ефективної альтернативи інституційним закладам опіки як інтернат тощо. Така технологія охоплює такі основні етапи процесу створення прийомних сімей: 1) залучення кандидатів у прийомні батьки; 2) оцінка потенційних прийомних батьків; 3) порядок схвалення кандидатів у прийомні батьки [15, c. 6]. Далі докладно схарактеризуємо зазначені етапи.

1. Залучення батьків у прийомні батьки.

1. Інформаційно-ознайомчий етап.

Інформаційно-ознайомчий етап створення прийомних сімей розпочинається рекламною компанією, що проводиться за двома напрямками. Перший напрямок забезпечує формування позитивної громадської думки щодо сімейних форм державної опіки. Він передбачає досягнення таких завдань:

підвищити обізнаність громадськості про інститут прийомної сім'ї як форму державного влаштування дітей, які позбавлені батьківської опіки;

продемонструвати позитивні сторони роботи органів опіки і піклування, центрів соціальних служб для молоді, спеціалізованих соціальних служб [15, c. 6].

Другий напрямок спрямований на залучення кандидатів у прийомні батьки і передбачає досягнення таких завдань:

отримати достатньо звернень громадян для набору кандидатів у прийомні батьки;

надати кандидатам на початковому етапі інформацію щодо умов, за яких особи не можуть стати прийомними батьками.

Зміст рекламних матеріалів має містити інформацію для потенційних кандидатів, зокрема щодо наступних етапів процесу. Особлива увага повинна бути зосереджена на достовірності інформації. Важливо, щоб кандидати з самого початку були обізнаними із завданнями, які стоять перед ними.

Засоби проведення інформаційної кампанії. В кожному окремому випадку працівники мають самостійно визначитися, які інформаційні матеріали необхідно підготувати і які засоби використовувати для проведення дієвої кампанії. Такими засобами можуть бути:

рекламні оголошення в місцевих незалежних газетах;

реклама на транспорті (автобусах, таксі, поїздах);

афішна кампанія;

реклама на місцевих радіо та телеканалах;

написання статей, публікацій у інформаційних виданнях;

інформаційні столи на святах та інших суспільних подіях;

усне спілкування, особливо з прийомними батьками;

підготовка реальних прийомних батьків до проведення інформаційних вечорів для їхніх сусідів;

зв'язок з суспільними групами [15, c. 6].

Аналіз психолого-педагогічної літератури дав можливість стверджувати, що найефективнішим засобом проведення інформаційно-рекламної компанії по залученню кандидатів є проведення інформаційних вечорів із залученням прийомних батьків [1; 2; 15; 16].

2. Набір кандидатів у прийомні батьки. Цей етап реалізується шляхом надання інформації по телефону, реєстрація звернень, інформаційні зустрічі тощо [15, c. 7].

Надання інформації по телефону. Результатом проведення інформаційно-рекламної кампанії може бути звернення клієнта по телефону за додатковою інформацією. Телефонна розмова повинна бути короткою і включати лише відповіді на поставлені питання. Якщо абонент зацікавився отриманою інформацією, йому пропонується прийти до центру соціальних служб або відділу у справах сім'ї та молоді, де він зможе більш детально дізнатися про інститут прийомної сім'ї. Соціальний працівник, який відповідає на звернення клієнтів, має бути підготовлений до ведення телефонних діалогів, вміти налагоджувати контакт з абонентом, а також володіти мистецтвом конструктивного завершення розмови. Часто люди телефонують лише для того, щоб їх вислухали. Побудувати вірно телефонний діалог соціальному працівнику допоможуть знання мети, завдань та процесу телефонного діалогу. Треба передбачити, що за інформацією звертатиметься велика кількість громадян, які не обов'язково є потенційними кандидатами у прийомні батьки. Соціальний працівник, який приймає телефонні дзвінки від громадян, має володіти інформацією про порядок створення прийомних сімей і знати функціонал інших органів державної влади і місцевого самоврядування, що турбуються про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування [15, c. 8]. Для цього важливо мати телефонний довідник з переліком телефонів:

інспектора з охорони дитинства;

відділу соціального захисту населення;

служби у справах неповнолітніх;

відділу у справах сім'ї та молоді державної адміністрації;

громадської приймальні державної адміністрації;

Червоного Хреста;

банків одягу;

притулків тощо [15].

Особливості ведення телефонного діалогу. Телефонний діалог ґрунтується на готовності соціального працівника вислухати клієнта і відкритості спілкування. Під час розмови важливо визначити мотивацію абонента, його бачення ситуації, з'ясувати наміри та питання, з яких він/вона звертається.

Соціальному працівникові необхідно:

поцікавитись звідки отримана інформація про прийомну сім'ю;

чому вона його зацікавила;

зрозуміти як абонент уявляє прийомну сім'ю;

чи знає він/вона про інші форми опіки.

На завершальній стадії діалогу соціальний працівник бере на себе ініціативу конструктивно завершити розмову. Якщо у результаті діалогу стає зрозуміло, що клієнт не має обмежень щодо можливості створення прийомної сім'ї, соціальний працівник домовляється про зустріч з метою визначення подальшої співпраці. У разі, коли людина не є потенційним кандидатом у прийомні батьки і задає побічні питання, її необхідно переадресувати до спеціаліста, який займається цими проблемами, або ж тактовно та аргументовано відмовити. Варто пам'ятати, що телефонний діалог - елемент формування громадської думки про інститут прийомної сім'ї, тому важливо надавати точну і дозовану інформацію. Якщо люди навіть не є потенційними кандидатами у прийомні батьки, у результаті розмови можуть стати нашими однодумцями і сприятимуть розповсюдженню наданої їм інформації.

Реєстрація звернень. Соціальний працівник реєструє особисте звернення громадян чи телефонний дзвінок у відповідному журналі. При цьому фіксується основна інформація про клієнта, яка дає можливість у подальшому підтримувати з ним контакти (прізвище, ім'я, по-батькові, вік, соціальний та сімейний стан, кількість дітей в сім'ї, причина звернення, контактний телефон) [15, c. 8]. При зверненні громадян з питань створення прийомних сімей слід пояснювати етапи, які мають пройти кандидати. Важливо пам'ятати, що перше враження про прийомні сім'ї буде сформоване на основі того, що побачать і/або почують апліканти при зверненні. Якщо апліканти потребують більше інформації, ніж вони отримали в результаті інформаційно-рекламної кампанії та звернення, необхідно негайно надіслати їм пакет інформації (протягом 2 тижнів від дня звернення). Кандидати у прийомні батьки мають бути впевнені, що вони отримали вичерпну інформацію та мають достатньо часу подумати перед тим, як написати заяву і стати на облік як потенційні прийомні батьки. Для стимулювання процесу прийняття рішення кандидатами доцільно періодично надсилати нагадування. Інколи варто відвідувати окремих людей, які чекають інформаційної зустрічі, але не звертаються з проханням про неї. Творча уява, толерантність і наполегливість обов'язкові умови процесу набору кандидатів у прийомні батьки. Різні люди потребують різних підходів, тому необхідно випробувати декілька з них і визначити, що працює краще.

Інформаційні групові зустрічі. Після проведення рекламно-інформаційної кампанії, з метою зацікавлення потенційних прийомних батьків, органами опіки і піклування і/або спеціалізованими соціальними службами супроводу сімейних форм опіки доцільно проводити інформаційні зустрічі [9]. Такі зустрічі допомагають аплікантам прийняти зважене рішення.

Дуже важливо, щоб інформація про прийомну сім'ю як сімейну форму державної опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, надавалася дозовано та правдиво. На інформаційних зустрічах надається, перш за все, загальна інформація про існуючу в державі систему опіки і піклування для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (Додаток 24); відмінність прийомної сім'ї від інших форм державної опіки (наприклад, усиновлення); принципи функціонування й основні етапи створення прийомних сімей; важливість соціального супроводу та співпраці із соціальним працівником; необхідність спеціальної підготовки кандидатів у прийомні батьки [16]. Важливою є інформація про фінансове забезпечення утримання вихованців прийомних сімей і звітування за використані кошти. На зустрічах також надається інформація про обмеження щодо створення прийомної сім'ї (наприклад, за станом здоров'я) тощо.

Далі з'ясуємо умови, за яких особи не можуть стати прийомними батьками. Не можуть бути прийомними батьками особи:

які не перебувають у шлюбі;

не пройшли курс підготовки кандидатів у прийомні батьки;

визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

позбавлені батьківських прав;

колишні опікуни (піклувальники, усиновителі), позбавлені відповідних прав за неналежне виконання покладених на них обов'язків;

за станом здоров'я не здатні виконувати обов'язки по вихованню дітей (інваліди I і II групи; особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи; алкогольну та наркотичну залежності; хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви; нахили до насильства);

з якими на спільній житловій площі проживають члени сім'ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства;

із середньомісячним сукупним доходом на кожного члена сім'ї (обчисленим за останні шість календарних місяців, що передували місяцю подання заяви про створення прийомної сім'ї), не меншим, ніж рівень прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), встановлений законодавством [15, c. 9].

2. Оцінка потенційних прийомних батьків. Перша зустріч з потенційним кандидатом у прийомні батьки є початком процесу оцінки потенційних прийомних батьків за результатами звернень громадян і виконується соціальним працівником [15, c. 10]. Перший етап оцінки відбувається у формі інтерв'ю. Для того, щоб розмова при першій зустрічі з кандидатом була продуктивною, важливо створити довірливі стосунки. Сором'язливим слід дати можливість придивитися, освоїтися, збудженим - заспокоїтися, занепокоєним - підбадьоритися. Під час першого інтерв'ю соціальний працівник задає запитання до кандидата у прийомні батьки (див. перелік запитань), щоб отримати інформацію для подальшої оцінки. У свою чергу важливо, щоб і клієнт отримав чіткі відповіді на поставлені ним запитання та мав інформацію для подальших роздумів щодо висловленого ним бажання взяти на виховання дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківської опіки. Зустріч не повинна бути тривалою. По закінченні розмови доцільно запропонувати клієнту друковану інформацію про особливості функціонування прийомної сім'ї як державної форми опіки над дітьми із контактними телефонами відповідальних осіб. Первинна оцінка дає змогу відсіяти осіб, які шукають будь-яку роботу або навіть вигоду. Особам, які хочуть отримати "власну" дитину, слід порекомендувати усиновити дитину і з цією метою звернутися до органів опіки та піклування районних держадміністрацій та міськвиконкомів. Зустріч з кандидатом у прийомні батьки слід завершувати пропозицією обміркувати отриману інформацію і, у випадку позитивного рішення, знову прийти до служби. Для прийняття цього рішення клієнту надається місяць. На наступну зустріч соціальний працівник запрошує подружню пару. За підсумками першої зустрічі кандидат у прийомні батьки заповнює загальну анкету (Додаток 1). Приблизний перелік питань, які соціальний працівник обговорює з кандидатом у прийомні батьки при першій зустрічі:

1. Звідки Ви отримали інформацію про прийомну сім'ю?

2. Що привело Вас до думки взяти в свою сім'ю дитину, яка залишилася без батьківського піклування?

3. Коли Ви вперше про це подумали і як дійшли рішення прийти до Служби?

4. Чи знаєте Ви про інші форми державної системи опіки та піклування (усиновлення, опіка та піклування родичів, виховання в інтернатних закладах, будинках сімейного типу, притулках тощо)?

5. Як Ви вважаєте, яка із названих форм найбільш прийнятна для розвитку дитини? Чому?

6. Чи розповідали Ви про своє бажання створити прийомну сім'ю своїм родичам, друзям? Як вони до цього поставилися?

7. Що Ви можете розповісти про себе та свою сім'ю?

8. Чи достатньо Ви отримали інформації, щоб обговорити ваші наміри з близькими?

9. Як ви вважаєте, чи дозволяє стан Вашого здоров'я турбуватися про дитину?

Друга зустріч з кандидатами у прийомні батьки спрямована на поглиблення знань клієнтів щодо специфіки функціонування прийомної сім'ї. Вона орієнтує їх на з'ясування реальних можливостей родини виховувати нерідну дитину (дітей). Під час бесіди соціальному працівнику важливо підвести батьків до усвідомлення тих труднощів, які їх очікують при виконанні обов'язків прийомних батьків. Клієнтів коротко ознайомлюють з особливостями підготовки кандидатів до прийомного батьківства, визначають напрямки подальшої співпраці, інформують про перелік документів, необхідних для юридичного оформлення прийомної сім'ї, сутність та принципи соціального супроводу прийомної сім'ї. На зустрічі акцентується увага на необхідності співпраці з соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім'ї. Кандидатів у прийомні батьки повідомляють, що вся надана ними інформація перевірятиметься з урахуванням умов конфіденційності (права на приватне життя, не розголошення окремих даних). Під час розмови необхідно звернути увагу на важливість інформування всіх членів сім'ї стосовно наміру батьків взяти на виховання дитину-сироту та прийняття спільного для всіх членів родини рішення про створення прийомної родини. Соціальному працівнику слід з'ясувати погляди кандидатів на прийомну дитину, яку вони бажають прийняти у свою сім'ю (її стать, вік, особливості тощо), та їхнє обґрунтування, обговорити наявні в родині можливості та ресурси для забезпечення нормального розвитку прийомної дитини та її соціалізації. Важливо підкреслити необхідність підтримки зв'язків прийомної дитини з біологічними родичами. Не потрібно прискорювати рішення кандидатів про створення прийомної сім'ї поки вони не пройдуть тренінг і не буде перевірена надана інформація. На завершення розмови кандидатам у прийомні батьки пропонується заповнити спеціальну анкету кандидата у прийомні батьки (Додаток 2). Анкета має бути заповнена окремо чоловіком і дружиною. Кандидатам у прийомні батьки слід також порекомендувати обговорити у сімейному колі отриману під час другої зустрічі інформацію. Виконання цього завдання пропонується здійснити протягом місяця. Цей термін надається кандидатам у прийомні батьки для того, щоб спільно з іншими членами сім'ї прийняти зважене рішення про створення прийомної сім'ї, ще раз узгодити його зі всіма членами родини.

За результатами другої співбесіди, після наступного додаткового обговорення намірів створення прийомної сім'ї, кандидати пишуть заяву про взяття на облік подружжя як кандидатів у прийомні батьки на ім'я керівника Спеціалізованої соціальної служби соціального супроводу прийомних сімей (Додаток 3). Перелік питань для обговорення з кандидатом у прийомні батьки під час другої зустрічі:

· Розкажіть про свої наміри щодо створення прийомної сім'ї.

· Чи можемо ми поговорити більш докладно про можливості, які Ви маєте для проживання та виховання дитини у Вашій сім'ї? Чи достатньо у Вас місця в оселі ще для однієї дитини?

· Наявність місця в квартирі для розміщення особистих речей дитини.

· Чи дозволяє стан Вашого здоров'я турбуватися про дитину?

· Як ставляться члени Вашої сім'ї до рішення взяти на виховання чужу дитину?

· Ваші захоплення, коло інтересів?

· Чи маєте Ви досить часу для догляду за дитиною? Як часто Ви подорожуєте?

· Хто може Вам допомогти на випадок від'їзду чи хвороби?

· Чи відомі Вам ситуації, коли люди брали на виховання біологічно нерідних дітей?

· Чи готові до того, що найближче оточення не завжди зможе Вас зрозуміти і підтримати?

· Чи згодні Ви з тим, що надана Вами інформація буде перевірена?

· Ви згодні з тим, що соціальний працівник буде постійно Вас відвідувати?

· Чи не буде заважати прийомне батьківство Вашій основній роботі?

· Чи є у Вас час пройти підготовчий курс навчання (48 годин)? Інформація, яку повинен отримати соціальний працівник під час другої зустрічі з кандидатом на створення прийомної сім'ї:

· підтвердження рішення взяти дитину на виховання;

· ставлення всіх членів родини та знайомих до рішення взяти дитину;

· сприйняття необхідності співпрацювати з соціальним працівником;

· сприйняття необхідності підтримувати зв'язки з біологічними родичами дитини;

· проведення вільного часу, інтереси та захоплення.

Під час проведення другої бесіди з кандидатами в прийомні батьки, соціальним працівником на основі побажань батьків і оцінки їхньої спроможності, визначається попередня спеціалізація майбутньої прийомної сім'ї. Відповідно до міжнародної практики класифікувати прийомні сім'ї можна за такими ознаками:

вік прийомної дитини;

термін перебування дитини в прийомній сім'ї;

кількість прийомних дітей;

складність випадку [15, c. 12].

За ознакою вік дитини прийомні сім'ї спеціалізуються на вихованні дітей:

раннього віку (до 3-х років);

дошкільного віку (від 3 до 7 років);

молодшого шкільного віку (від 7 до 12 років);

старшого шкільного віку (від 11 до 18 років).

За ознакою термін перебування дитини в сім'ї можна виділити:

прийомні сім'ї "невідкладного влаштування" (дитина влаштовується у прийомну сім'ю негайно за наявності надзвичайних обставин. Наприклад,у випадку небезпеки для її життя і здоров'я, насилля в сім'ї тощо);

прийомна сім'я тимчасового влаштування (дитина влаштовується на певний термін. Наприклад, дитина з особливими потребами розміщується у прийомну сім'ю на період відпустки батьків або у випадку важкої хвороби батьків, опікунів чи піклувальників до повернення їх працездатності);

довготривалого перебування (дитина влаштовується у прийомну сім'ю до досягнення нею повноліття);

перехідного поселення (досвідчена прийомна сім'я бере на виховання дитину на період її адаптації у випадку смерті батьків і пошуку прийомної сім'ї довготривалого перебування).

За ознакою складність випадку (стан здоров'я дитини чи юридична ситуація) прийомні сім'ї спеціалізуються на вихованні дітей:

з особливими потребами;

важко хворих;

ВІЛ-інфікованих;

які мають хімічні залежності;

випускників інтернатних закладів;

дітей разом з їхніми неповнолітніми матерями [15, c. 13].

Спеціалізація узгоджується на Комісії фахівців з питань сімейних форм опіки. При визначенні спеціалізації прийомної сім'ї враховуються побажання батьків, береться до уваги їхня точка зору щодо потенційного вихованця. Ухвали коригуються у ході підготовки кандидатів. Остаточне рішення щодо того, якою буде прийомна сім'я і яку саме дитину буде влаштовано, приймається після проходження ними курсу підготовки і фіксується у висновку.

Відвідування помешкання потенційних прийомних батьків. Візит соціального працівника до родини кандидатів у прийомні батьки має відповідати завданням попереднього оцінювання. Перший візит соціального працівника до помешкання родини кандидатів у прийомні батьки має відбутися якомога раніше. Якщо стан помешкання і навколишнє середовище не задовольняє вимогам влаштування прийомних дітей, роботу щодо подальшої оцінки слід припинити, але контакти не переривати. У випадку поліпшення умов проживання кандидат може звернутися знову і тоді роботу слід продовжити.

Основні позиції, на які необхідно звернути увагу при зборі інформації про кандидатів:

умови життя сім'ї;

наявність місця в квартирі для поселення прийомної дитини (місце для ліжка дитини, розміщення особистих речей, стола);

територіальна доступність школи/дитсадка, медичної установи, транспорту та інших зручностей;

демонстрація членами сім'ї можливостей для влаштування дитини;

сімейні стосунки подружжя, між дітьми і батьками,

стосунки членів сім'ї із старшими дітьми, які проживають окремо. Для цього доцільно зустрітися із ними або зателефонувати і попросити прокоментували бажання своїх батьків взяти на виховання прийомних дітей. Якщо дорослі діти продовжують жити разом з батьками, ситуацію слід додатково вивчити.

Особливо важливим питанням, на що звертається увага під час візиту, є сімейні взаємостосунки, цінності членів сім'ї, сімейні реліквії та відношення до них. Ставлення батьків до проявів зрілості дітей і особливо питань сексуальності. Соціальному працівнику слід детально обговорити ці питання з кандидатами.

По завершенні візиту складається акт обстеження житлових умов сім'ї За результатами відвідування соціальний працівник готує звіт та складає акт житлово-побутових умов (Додаток 5) для з'ясування можливостей прийомних батьків задовольнити матеріальні потреби дитини і забезпечити сприятливе середовище для їх повноцінного розвитку.

Співбесіда потенційних прийомних батьків з психологом. Про зустріч кандидатів з психологом домовляється соціальний працівник. Мета співбесіди - допомогти клієнтам прийняти усвідомлене рішення. Для кандидатів у прийомні батьки бесіда з психологом - це етап усвідомлення своїх намірів та порівняння їх із наявними можливостями. Особи, які хочуть стати прийомними батьками, мають реально оцінювати свій потенціал, щоб бути здатними надати прийомній дитині допомогу відповідно до її актуального стану і розвитку.

Основними завданнями психолога під час співбесіди є:

зрозуміти мотиваційні чинники кандидатів у прийомні батьки створити прийомну сім'ю;

допомогти потенційним прийомним батькам усвідомити причини, що спонукають їх взяти на виховання нерідну дитину;

встановити ймовірність ризику насилля над дитиною;

оцінити здатність претендентів забезпечити захист прийомної дитини;

встановити рівень відкритості/замкнутості сімейної системи претендентів у прийомні батьки;

виявити показники здорового функціонування сім'ї (здатність сім'ї вирішувати складні життєві ситуації без порушення цілісності), її мобільність;

обговорити показники стабільності шлюбу претендентів;

прояснити стиль виховання, що практикується сім'єю при вихованні дітей;

виявити мережу, що підтримує подружжя;

з'ясувати ставлення членів сім'ї до захворювань.

При проведенні психологічної оцінки кандидатів у прийомні батьки доцільно використовувати такі методи як інтерв'ю, генограма, екомапа.

Інтерв'ю. Проводиться для оцінки сімейної системи за категоріями гнучкості та згуртованості. Питання для проведення інтерв'ю можна підібрати самостійно або скористатися методикою проведення оціночного інтерв'ю Джея Хейлі [25].

Генограма - це форма запису сімейного родоводу, в якій доступно фіксується інформація про всіх членів родини протягом трьох поколінь. Генограма графічно показує інформацію, що дозволяє швидко оцінити взаємостосунки членів сім'ї. За необхідності дані генограми поповнюються і корегуються.

Екомапа - клієнту пропонується на аркуші паперу графічно позначити всіх своїх близьких. Ступінь зв'язку між ними позначається довжиною лінії. Намальована картина дає змогу кандидату у прийомні батьки з'ясувати їхні сімейні взаємостосунки та мережу можливої підтримки. Показники сприятливої сімейної взаємодії такі:

взаємоповага;

взаємозамінність ролей подружньої пари;

емоційна взаємопідтримка;

наявність спільних інструментальних цінностей (стосуються виконання роботи, що можна висловити фразою: "Я теж так зробив би");

наявність спільних інтересів, хобі;

ціннісна орієнтація батьків на дітей;

відкритість сім'ї до співпраці;

- відсутність таємниць для окремих членів родини;

- готовність сім'ї до змін, що пов'язані з появою дитини.

Лінія часу. Цей метод дає змогу побачити основні життєві події кандидатів, усвідомити їхнє значення та вплив на теперішнє життя. Інколи, окремі факти, що зафіксовані на «лінії часу», можуть відображатися на побудові взаємостосунків з прийомними дітьми.

Отримана інформація під час зустрічі детально обговорюється з кандидатами і є предметом для подальшого аналізу готовності кандидатів створити прийомну сім`ю без упереджень і проекцій із свого минулого. Психологічна оцінка спрямована на допомогу потенційним прийомним батькам в усвідомленні власних намірів та реальних можливостей надання турботи прийомній дитині. Готовність батьків до виховання прийомних дітей передбачає наявність у них певних особистісних якостей, що і слід з`ясувати у процесі оцінки кандидатів у прийомні батьки [2, c. 23-31]. Основні особистісні характеристики, на які слід звертати увагу при зустрічі, подано в таблиці 1.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.