Соціальний супровід прийомних сімей

Особливості виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в прийомних сім’ях. Дослідження рівня обізнаності молоді щодо особливостей функціонування дитячих будинків сімейного типу в Україні. Технологія створення прийомних сімей.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 24.07.2012
Размер файла 587,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

організації супроводу прийомних сімей тощо [14].

Визначимо завдання та форми соціального супроводу прийомних дітей. Соціальний супровід прийомних дітей - вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки, реабілітації та соціалізації прийомних дітей [21]. Основний принцип роботи соціального працівника, який здійснює супровід прийомних дітей - індивідуальний підхід до кожної дитини. Це сприятиме повноцінній соціалізації, реабілітації/ збереженню її здоров'я тощо. Визначальними завданнями соціального супроводу прийомних дітей є:

робота по забезпеченню вікових потреб дітей;

здійснення реабілітаційних заходів (медичних та оздоровчих, освітянських, соціальних та правових);

захист прав прийомних дітей (майнових, житлових, особистісних);

підтримка контактів дитини з її біологічними родичами;

залучення різних видів додаткової допомоги для прийомних дітей;

- підготовка щорічного звіту про стан та розвиток дитини у прийомній сім'ї [15, c. 32].

Основними формами роботи соціального працівника щодо реалізації плану соціального супроводу прийомних дітей є:

відвідування на дому;

зустрічі, прогулянки з прийомними дітьми;

підтримка телефонних контактів (робота щотижневої телефонної години);

консультування прийомних дітей;

організація зустрічей з біологічними родичами і спостереження за перебігом цих зустрічей;

представлення інтересів прийомних дітей в установах та закладах;

організація навчальних програм для прийомних дітей;

щорічний аналіз стану та розвитку прийомних сімей.

Для виконання поставлених завдань та вирішення нагальних питань розвитку прийомної дитини соціальний працівник налагоджує співпрацю з різними фахівцями та державними службовцями [24].

План соціального супроводу. План соціального супроводу - це план спільних дій соціального працівника та прийомних батьків щодо соціалізації прийомних дітей та підтримки прийомних сімей [15, c. 33-34]. План соціального супроводу складається соціальними працівниками після підписання угоди про влаштування дитини у прийомну сім'ю відповідно до визначених завдань і містить у собі дві частини (Додаток 20). Для прийомної дитини план соціального супроводу (частина перша) складається за такими напрямками:

Економічний супровід - діяльність спрямована на підтримку матеріального благополуччя прийомної дитини. Передбачає дотримання своєчасності державних виплат на утримання дитини в прийомній сім'ї та пошук додаткових ресурсів для вирішення актуальних потреб дитини, підтримки її здоров'я, процесу навчання та розвитку.

Юридично-правовий супровід - діяльність, спрямована на дотримання державних гарантій стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які влаштовані до прийомної сім'ї, а також здійснення заходів із захисту їхніх прав та законних інтересів. Юридичний супровід здійснюється через консультування прийомних батьків, прийомних дітей, соціальних працівників; написання запитів, листів, клопотань, звернень та інших письмових документів; роботу з нормативною базою для вивчення особливих питань, які виникають в ході поточної роботи та формування тематичних вибірок нормативних актів; підготовки та інструктажу соціальних працівників для представлення інтересів прийомних дітей; розробку нових та удосконалення існуючих договорів для врегулювання законодавчо невизначених питань; контроль за наявністю усіх необхідних документів у справах прийомних сімей тощо.

Психологічний супровід - проведення комплексу заходів з реабілітації, реактивації та ресоціалізації прийомних дітей в прийомних сім'ях. Для цього можуть використовуватися такі форми роботи: моніторинг психічного стану та розвитку дитини, психодіагностика (базова, поточна, за запитом, по виходу дитини і з прийомної сім'ї - завершальна), психокорекція, психотерапія (робота з травмою втрати), консультування, організація та проведення тренінгів, моніторинг інтеграції дитини в прийомній сім'ї.

Медичний супровід - діяльність спрямована на вирішення питань охорони здоров'я прийомної дитини. Це передбачає: спільне відвідування соціальним працівником, прийомними батьками та прийомною дитиною дільничного лікаря; складання плану медичного супроводу (Додаток 21) та контроль за його виконанням; контроль за використанням коштів, заощаджених на рахунку дитини для спеціального лікування; пошук коштів на медичну допомогу для особливих видів лікування тощо.

5. Педагогічний супровід - діяльність спрямована на вирішення питань навчання прийомних дітей та здобуття ними освіти. Це передбачає:

складання плану педагогічної роботи з прийомною дитиною в рамках компетенції навчального закладу та контроль за його виконанням;

зустрічі та бесіди з керівниками навчальних закладів та педагогічним персоналом (за потребою);

підтримка контактів з педагогічними працівниками та керівництвом навчального закладу (за потребою);

бесіди з прийомними дітьми та прийомними батьками щодо організації домашнього навчання;

заняття з прийомними дітьми (за потребою).

Проживання та сімейні взаємини в прийомній сім'ї - спостереження за тим, як складаються стосунки дитини із членами прийомної сім'ї, чи враховуються потреби прийомної дитини, наскільки дитина комфортно себе почуває в сім'ї [16]. Це здійснюється під час відвідувань прийомної сім'ї, зустрічей та прогулянок з дитиною.

Стосунки з біологічною ріднею - робота спрямована на виконання визнаних доцільними опікунською радою контактів дитини з її біологічними родичами. Це передбачає організацію зустрічей на визначеній території з дотриманням екологічності умов проведення. Робота соціального працівника з біологічними батьками та родичами прийомної дитини проводиться з метою оцінки можливості її реінтеграції. Повернення дитини у біологічну сім'ю можливе внаслідок відновлення здатності батьків (родичів) самостійно та повноцінно турбуватися про дитину. У випадку неможливості реінтеграції соціальний працівник має зважати на доречність усиновлення прийомної дитини. Частина друга плану, яка стосується прийомної сім'ї містить такі блоки:

Економічний - включає в себе контроль за своєчасним отриманням прийомними батьками коштів на утримання прийомної дитини в сім'ї, контроль за своєчасним поданням прийомними батьками фінансових звітів, пошук додаткових ресурсів для задоволення потреб прийомної сім'ї.

Моніторинг стану прийомної сім'ї - включає в себе спостереження за психологічним станом членів прийомної сім'ї, аналіз цих спостережень з метою попередження ускладнень, що можуть виникати у сім'ї. За результатами моніторингу вносяться поточні корективи у план супроводу прийомної сім'ї. Моніторинг здійснюється методом відвідувань, телефонних контактів, організації у Службі зустрічей всіх членів сім'ї.

Консультативний, методично-навчальний - включає надання консультацій з різних напрямків знань щодо функціонування прийомної сім'ї. Здійснюється згідно плану та за запитом членів сім'ї. Він охоплює такі напрямки - медичний, юридично правовий, соціальний, педагогічно-виховний. Формами його реалізації є надання необхідної інформації, проведення консультацій, груп взаємопідтримки, організація індивідуальних та групових форм навчання з метою підвищення виховного потенціалу прийомної сім'ї.

Психологічний (за потребою) - включає в себе систему заходів, спрямованих на корекцію соціально-психологічного клімату прийомної сім'ї. Спочатку слід розробити план соціального супроводу на перший місяць існування прийомної сім'ї, враховуючи найбільш гострі проблеми, які потребують термінового вирішення, далі розробляється план супроводу на півріччя. В подальшому складається щорічний план соціального супроводу.

Взаємодія соціальних працівників у процесі соціального супроводу. Виконання завдань соціального супроводу прийомних дітей та сімей має здійснюватися окремо уповноваженими соціальними працівниками. Тому чіткий розподіл обов'язків між ними, уміння домовлятися при плануванні візитів, об'єктивність оцінки ситуації, толерантність у спілкуванні є запорукою успішної співпраці.

Спільні відвідування прийомної сім'ї необхідно здійснювати у період взаємної адаптації після влаштування дитини у прийомну сім'ю. Адаптаційний період триває один рік і має такі контрольні межі: перший місяць існування прийомної сім'ї, три місяці, шість та дванадцять місяців. Впродовж першого місяця соціальні працівники мають відвідувати прийомну сім'ї щотижнево. Протягом наступних трьох місяців - один раз на два тижні, потім, якщо все добре у новоствореній сім'ї, візити плануються один раз на місяць. У період адаптації бажано, щоб під час візитів були присутні всі члени сім'ї для того, щоб мати змогу при потребі поспілкуватися із соціальними працівниками. Протягом другого року існування прийомної сім'ї відвідування плануються один раз на два / три місяці і мають здійснюватися соціальними працівниками окремо. У подальшому візити плануються один раз у півроку та за потребою.

Моніторинг опіки дітей у прийомних сім'ях. Державна опіка дітей у прийомних сім'ях потребує здійснення контролю з боку державних органів влади. Функції створення, підтримки та контролю належного рівня державної опіки у прийомних сім'ях делеговані відділам державних адміністрацій у справах сім'ї та молоді [15]. Функція контролю реалізується через такий вид соціальної роботи як нагляд за функціонуванням прийомної сім'ї та надання заміщувальної опіки прийомній дитині. Нагляд є важливим елементом моніторингу прийомної сім'ї і здійснюється у процесі планових візитів соціальних працівників. Слід зазначити, що проведення нагляду не повинно збільшувати кількість візитів у прийомну сім'ю і таким чином спричиняти додаткове навантаження на прийомну родину. Число запланованих на рік зустрічей має бути сталим, проте одні візити мають здійснюватися з метою соціального супроводу, інші - нагляду. Нагляд за функціонуванням прийомної сім'ї має гарантувати, що прийомні діти виховуються у нормальних умовах і їм нічого не загрожує. Крім того, нагляд - це право і джерело підтримки для прийомних батьків, а не додаткові проблеми. Знання про здібності, сильні та слабкі сторони прийомних батьків уможливлюють надання належної підтримки, особливо при складних обставинах. Регулярні цілеспрямовані зустрічі допомагають розвивати робочі відносини, гарантують, що соціальний працівник може запропонувати необхідну підтримку. Органи опіки та піклування несуть відповідальність за узгодженість і своєчасність проведення нагляду та прийняття відповідних рішень за його результатами [2]. Основними завданнями нагляду за прийомною сім'єю та розвитком дитини є:

спостереження за виконанням прийомними батьками плану соціального супроводу прийомної дитини та дотримання ними умов угоди;

щорічна оцінка розвитку прийомної дитини;

щорічна оцінка ефективності функціонування прийомної сім'ї;

-аналіз сімейного клімату та виконання прийомними батьками функцій опіки [2].

Результати процесу нагляду оформлюються у вигляді звіту і виносяться на розгляд комісії фахівців та опікунської ради.

Оцінка розвитку дитини у прийомній сім'ї. Оцінка дитини у прийомній сім'ї спрямована на виявлення змін, що відбулися у її розвитку та з'ясування відповідності надання опіки потребам дитини [11]. Основними видами оцінки є: оцінка стану здоров'я та розвитку прийомної дитини, яка поділяється на базову, поточну, завершальну; оцінка якості опіки дитини в прийомній сім'ї, яка поділяється на поточну та завершальну [12].

Базова оцінка (як правило, експертна) проводиться спочатку на етапі влаштування дитини в прийомну сім'ю і включає загальну інформацію про дитину, а також результати діагностики стану здоров'я та розвитку дитини [12]. На підставі даної оцінки складається план соціального супроводу сім'ї і формуються індивідуальні критерії для проведення подальшого щорічного оцінювання (поточного, результуючого). Поточна оцінка здійснюється методом порівняння попередніх даних з поточними і слугує основою для корекції плану супроводу. Проводиться, як правило, в перший рік функціонування прийомної сім'ї через півроку після влаштування дитини в прийомну сім'ю. Завершальна оцінка проводиться за півроку до виходу дитини з прийомної сім'ї, щоб з'ясувати, чи готова дитина до самостійного життя. Цей вид оцінки проводиться також у ситуації переводу прийомної дитини чи припинення функціонування прийомної сім'ї. Для проведення оцінки використовують такі показники:

стан здоров'я дітей;

дотримання особистісних прав дітей (право на ім'я, національність, громадянство, підтримку контактів з біологічними родичами тощо);

забезпечення майнових та житлових прав дітей (спадок, житло тощо);

рівень розвитку (фізичного, емоційного, соціального, морального тощо) і стан дитини;

рівень Досягнень В ОСВІТІ;

відповідність опіки потребам ДИТИНИ;

здатність прийомної сім'ї опікуватися про нерідну дитину [15, c. 36-37].

За результатами оцінки складаються рекомендації для подальших дій щодо соціального супроводу прийомної сім'ї та прийомної дитини. Матеріали оцінки надаються органам опіки та піклування, для узгодження подальших дій щодо захисту прав, підтримки дитини та прийомної сім'ї. Всі матеріали по створенню та супроводу прийомної сім'ї оформлюються в особову справу прийомної сім'ї та прийомної дитини (табл. 5) [15, c. 37].

Таблиця 5.

Особова справа прийомної дитини

Особова справа прийомної сім'ї

1

Перелік документів справи

-/-

2

Висновок про можливість створення прийомної сім'ї

-/-

3

Розпорядження районної адміністрації про створення прийомної сім'ї

Розпорядження районної адміністрації про створення прийомної сім'ї та передачу дитини на виховання та спільне проживання

4

-/-

Документи прийомних батьків

5

Документи прийомної дитини (в тому числі - базова оцінка)

-/-

6

Угода про влаштування прийомної дитини на виховання та спільне проживання, додаток до угоди

-/-

7

Індивідуальна картка дитини(в тому числі - історія дитини) (Додаток 23)

Паспорт прийомної сім'ї

8

Загальний план супроводу(детальний план супроводу прийомної дитини)

Загальний план супроводу(детальний план супроводу прийомної сім'ї)

9

Інформація про збереження майнових та житлових прав дитини

10

Бланк реєстрації листів підтримки та нагляду

-/-

11

Надіслані листи та відповіді на них (можливі копії)

-/-

12

Оцінка

-/-

2.3 Особливості здійснення соціальної роботи з прийомними сім'ями та прийомними дітьми

Всі форми соціальної роботи із супроводу прийомних сімей та прийомних дітей поділяються на групові та індивідуальні. Цікавою формою роботи є групи взаємопідтримки прийомних батьків (групи зустрічей) [15, c. 38-39]. Групи зустрічей прийомних батьків проводяться один раз на місяць. Метою проведення групових зустрічей прийомних батьків є набуття ними навичок прийняття і розуміння себе та інших, розвиток уміння встановлювати партнерські стосунки та здобуття здатності бути гнучким у поведінці. Групи зустрічей проводить психолог або досвідчений соціальний працівник, який володіє методикою проведення таких зустрічей.

Завдання таких угрупувань:

1) створення в групі атмосфери взаємодовіри, взаємоповаги та взаємопідтримки;

2) вчасне виявлення "проблемних зон" функціонування прийомної сім'ї;

3) прояснення потреб прийомних батьків та напрямків необхідної підтримки;

4) розширення досвіду учасників в вирішенні складних ситуацій;

5) научання методам психологічної самодопомоги;

6) научання навичкам асертивної поведінки;

7) інформування про сфери отримання кваліфікованої допомоги;

Щоб позитивний груповий процес міг відбутися, потрібно дотримуватися таких умов проведення групових зустрічей:

• час роботи групи і його використання планують самі учасники згідно питань, які їх хвилюють. Формами роботи може бути поведінковий тренінг, робота в партнерських парах тощо;

• роботи повинна проводитися в спеціально об лаштованому для цього приміщенні;

• доречна наявність поруч окремої кімнати, яка знадобиться у випадках розгортання конфліктної ситуації між окремими учасниками групи [12]. У групі завжди знайдеться медіатор - нейтральна особа або другий ведучий, який захоче уважно вислухати спочатку одного, а потім другого учасника суперечки. Конфлікт, що виник, не завжди швидко може бути вирішений. Група зустрічей завжди має обмежений час проведення. Тож, щоб груповий процес залишити у безпеці і захистити від деструктивних процесів, які завжди будуть виникати в групі, краще конфліктну ситуацію ізолювати і для її вирішення надати медіатору та учасникам конфлікту окрему кімнату. Етап "вибуху", через який проходить будь-яка тривало існуюча група є одним із методів, який використовується в психотерапевтичних групах особистісного росту. В групових зустрічах цей процес потрібно курирувати. Одним із таких способів є вище описаний;

• група повинна бути відкрита для нових учасників, що буде сприяти збереженню позитивного групового процесу;

• оскільки групи зустрічей народжують почуття унікальності спілкування, яке важко відтворити в реальному житті, ведучий групи повинен слідкувати за наступним:

• щоб самовираження та саморозкриття членів групи не були самоціллю, а сприяли створенню довірливої атмосфери і усвідомленню свого "Я";

• люди, які нездатні адаптуватися до реального світу, комфортно себе почувають лише в вузькому колі однодумців. Не слід допускати, щоб такі групи ставали замінниками реального спілкування;

• група має позитивний вплив на особистість, якщо набутий в групі досвід вона використовує в реальному житті;

• підходи ведучого до групової роботи та особистісні характеристики членів групи є визначальними факторами її успішності:

• робота ведучого групи не повинна зумовлювати формування ставлення до нього як до наділеного "магічними якостями". Ведучий повинен залишатися реальною людиною і на рівні інших членів групи бути включений в її роботу [15, c. 39-40].

Як правило, прийомні батьки мають здатність долати складні ситуації. Ведучим групи слід пам'ятати, що способи подолання складних життєвих ситуацій є різними і люди по-різному реагують на сильні емоції та конфлікти. Вміння ведучого визнавати доречність різних способів вирішення складних ситуацій, може вступити у конфлікт із моральними переконаннями та стилем поведінки учасників. Нереалістичні очікування від групи, приписування їй функцій вирішення питань матеріальної допомоги, схильність учасників уникати або йти на конфронтацію у складних ситуаціях, занижена самооцінка можуть призвести до нездатності людини реалізувати у житті груповий досвід. За таких умов група може мати негативний вплив на особистість. Метод груп зустрічей дає людям відчуття спільності, тому їх надбання широко використовуються у роботі різних груп та соціальних інститутів. Поки існує проблема самотності, відчуження, а також прагнення особистості до реалізації власного потенціалу, буде відповідна необхідність у групах зустрічей. Інститут прийомної сім'ї недостатньо розвинений у нашій країні. Тож потреба у підтримці однодумцями людей, які створили прийомні сім'ї, ще тривалий час буде актуальною. Проведення групових зустрічей є вдалою та ефективною формою підтримки прийомних батьків.

Навчання прийомних батьків. Необхідним елементом забезпечення ефективного функціонування прийомної сім'ї є неперервний процес навчання. Досвід переконує, що однією з форм посилення виховного потенціалу прийомної сім'ї є "Літня школа". Завдання "Літньої школи" визначаються відповідно до якісного складу її учасників. Форми роботи школи перш за все повинні забезпечувати для її учасників можливість вільного обміну думками, поновлення знань з виховання дітей та урегулювання взаємостосунків у сім'ї, налагодження партнерських стосунків. Позитивно зарекомендували себе такі види роботи під час проведення "Літньої школи":

• тренінги;

• секційні заняття за віковими категоріями дітей;

• секційні заняття з проблем розвитку та виховання дітей;

• психологічні марафони;

• групові обговорення;

• арт-студія;

• ігротека;

• заходи розважального напрямку, тощо [15, c. 39].

Важливо, щоб всі форми розважального напрямку були запропоновані самими учасниками школи. Створена таким чином "Літня школа" сприятиме створенню позитивної атмосфери та згуртованості всіх її учасників: прийомних батьків, соціальних працівників, дітей.

Представлення інтересів прийомних дітей та прийомних сімей. Представлення інтересів (пер. з англ. advocacy) - комплекс заходів з метою впливу на зміну рішень. Представлення інтересів за своєю суттю є процесом, орієнтованим на досягнення певних цілей, а тому відіграє важливу роль у відновленні соціальної справедливості, забезпеченні політичних і громадянських свобод, наданні права голосу, врахуванні точки зору прийомних сімей та дітей тощо.

Представлення інтересів прийомних сімей і дітей здійснюється соціальними працівниками і охоплює такі рівні:

• місцевої влади;

• громади;

• міжособистісний [15].

Не існує універсальної моделі представлення та відстоювання інтересів: його стратегія формується в залежності від конкретних обставин. Ефективне представлення інтересів вимагає окреслення кола проблемних питань, чіткого визначення цілей і завдань, виявлення потенційних прихильників і супротивників, проведення аналізу, підготовку аргументів, мобілізації людських і матеріальних ресурсів. Процес представлення і відстоювання інтересів може носити конфронтуючий або договірний характер. Конфронтуюче представлення інтересів спирається на дії, що виражають протилежну думку, протест, незгоду. Договірне представлення інтересів передбачає залучення всіх зацікавлених сторін і надає особливого значення консенсусу, переговорам та управлінню конфліктами. Кампанія представлення і відстоювання інтересів розробляється на основі стратегічного планування. Відповідно до ст. 237 Цивільного Кодексу України представництвом є право відношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Соціальні працівники, здійснюючи супровід, уповноважені представляти інтереси прийомних дітей в установах та організаціях на підставі п. 7 Наказу Державного комітету у справах сім'ї та молоді "Про затвердження Програми "Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей" від 01.10.2002 року № 658 [14]. Представництво інтересів прийомної сім'ї та прийомної дитини регулюється також угодою.

Історія життя прийомної дитини. Для забезпечення ідентичності прийомної дитини важливо скласти історію її життя. Це можна зробити у вигляді книги-альбому, де варто зібрати фотографії біологічних батьків та родичів дитини, місця її проживання до влаштування у прийомну сім'ю, малюнки, листи, короткий опис фактів з життя дитини. Матеріал, що буде розміщений в альбомі, повинен сприяти створенню повноцінної картини життя дитини і не перевантажувати її болісними спогадами про минуле під час здійснення соціального супроводу. Книга-альбом складається соціальним працівником разом із дитиною. Для забезпечення права дитини на індивідуальність необхідно підтримувати контакти з біологічною ріднею. Основними формами підтримки контактів є зустрічі, листування, телефонне спілкування тощо.

Візити без попереднього повідомлення. Важливою формою соціальної роботи та складовою процесу моніторингу за прийомною сім'єю є окремі візити соціального працівника без попередження [15, c. 41]. Прийомні батьки повинні усвідомити з самого початку можливість таких відвідин. Недоцільно мати постійну програму візитів без попереднього повідомлення, якщо на це немає причин. Водночас, якщо за прийомними батьками здійснюється ретельний нагляд з певних причин, вони повинні бути відомі прийомним батькам.

Розширені зустрічі по оцінці. Такі зустрічі проводяться один раз наприкінці року. Метою їх є аналіз та обговорення відповідності опіки прийомної дитини її потребам. Такі зустрічі можуть проводитися як на житловій площі прийомних батьків, так і в інших місцях. На них запрошуються соціальні працівники з супроводу конкретної прийомної сім'ї та дитини, прийомні батьки, прийомна дитина, спеціалісти, які працювали із сім'єю та дитиною, незалежний експерт. За потребою на такі зустрічі можуть приходити біологічні родичі прийомної дитини. В ході спілкування всі учасники висловлюють свої думки щодо змін в розвитку прийомної дитини. Спільно обговорені та прийняті до вирішення питання соціальний працівник вносить як зміни в план супроводу. Результати обговорення входять в звіт, який щорічно складає соціальний працівник. Аналіз та написання звіту. Звіт є спільною роботою двох соціальних працівників, кожний з яких спочатку заповнює свою частину, а потім спільно роблять загальні висновки. Звіт щорічно подається на розгляд комісії фахівців з питань сімейних форм опіки.

Завершення перебування дитини в прийомній сім'ї. Настає час, коли дитина має піти з прийомної сім'ї. Це може статися з наступних причин:

Завершення терміну функціонування прийомної сім'ї (коли дитина досягає повноліття, закінчує навчання тощо).

Одруження прийомної дитини.

Реінтеграція - повернення прийомної дитини до рідних батьків (опікуна, піклувальника, усиновителя).

Вихід прийомної дитини із прийомної сім'ї у зв'язку з: виникненням у прийомній сім'ї несприятливих умов для виховання дітей (важка хвороба, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей, тощо). особистою відмовою прийомної дитини від подальшого проживання в прийомній сім'ї. За умов, що передбачені угодою з місцевою владою.

Висновки

У дипломній роботі відповідно до мети і завдань дослідження визначено організаційні засади здійснення соціального супроводу прийомних дітей та прийомних сімей. Визначення організаційних засад соціального супроводу прийомних сімей дає підстави стверджувати:

1. У результаті здійсненого аналізу теоретичних засад створення прийомних сімей з'ясовано стан розробленості проблеми в соціально-педагогічній науці, що дозволило виявити та систематизувати основні аспекти її розгляду у вітчизняних та російських порівняльно-педагогічних дослідженнях. Схарактеризовано понятійно-термінологічний апарат дослідження та уточнено науковий зміст понять «дитина, позбавлена батьківського піклування», «прийомна сім'я», «прийомні батьки». Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» «дитина, позбавлена батьківського піклування», - це дитина, яка залишилася без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням батьків померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцеперебування, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинута дитина, дитина, батьки яких невідомі, дитина, від якої відмовились батьки, та безпритульні діти. Дитина-сирота - це дитина, в якої померли чи загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» «прийомна сім'я - сім'я, яка добровільно взяла із закладів для дітей - сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1-го до 4-х дітей на виховання та спільне проживання». Прийомні батьки - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Для здійснення соціального супроводження за прийомною сім'єю закріплюється соціальний працівник відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді надаватимуть комплекс правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування прийомної сім'ї. Обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо періодично, але не рідше ніж раз на два роки, будуть навчати, щоб підвищити виховній потенціал прийомної сім'ї.

2. У ході дослідження нами висвітлено сутність технології створення прийомних сімей та особливості підготовки та влаштування дітей-сиріт, а також представлена класифікація прийомних сімей за ознаками: вік дитини, термін перебування дитини, кількість та складність випадку. Така технологія охоплює такі основні етапи процесу створення прийомних сімей: 1) залучення кандидатів у прийомні батьки; 2) оцінка потенційних прийомних батьків; 3) порядок схвалення кандидатів у прийомні батьки. При проведенні психологічної оцінки кандидатів у прийомні батьки доцільно використовувати такі методи як інтерв'ю, генограма, екомапа. Кандидати у прийомні батьки отримують статус "прийомних" після розгляду їх кандидатур на опікунській раді та прийняття розпорядження районної адміністрації про надання статусу. Одночасно з наданням прийомній сім'ї юридичного статусу може прийматися рішення про передачу у прийомну сім'ю дитини на виховання та спільне проживання. На підставі розпорядження голови райдержадміністрації (міськвиконкому) про надання сім'ї статусу прийомної та передачу дитини на виховання і спільне проживання складається і підписується угода про передачу у прийомну сім'ю дитини (дітей) на виховання та спільне проживання.

Після підписання угоди розпочинається фінансове утримання прийомної дитини у сім'ї. Згідно з Положенням про прийомну сім'ю, фінансування утримання дітей в прийомній сім'ї гарантоване державою. Щомісяця виділяються кошти на харчування прийомних дітей, виходячи з натуральних норм його забезпечення, придбання для них одягу, взуття, медикаментів, предметів особистої гігієни, іграшок, книжок, інвентарю та обладнання, на проведення культурно-масової роботи, а також кошти на оплату комунальних послуг за нормами і тарифами, що діють у даній місцевості, пропорційно до кількості прийомних дітей.

Нами доведено, що важливим етапом є підготовка та влаштування дітей до прийомних сімей, що передбачає процес взаємодобору і безпосередньо влаштування дитини. Оцінка чинників ризику дитини допомагає запобігти ускладненням її адаптації до нових умов. Систематизація чинників ризику дитини , дозволила виокремити чинники (зовнішні), що пов'язані з біологічною родиною та умовами проживання з батьками (неблагополуччя) та чинники (внутрішні), пов'язані з особливостями психічного розвитку самої дитини (індивідуально-психологічні).

3.У ході з'ясування організаційних засад здійснення соціального супроводу прийомних дітей та прийомних сімей нами досліджено рівень обізнаності молоді щодо особливостей створення та функціонування прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу в Україні (згідно з результатами опитувань студентів спеціальності «Соціальний педагог та старшокласників загальноосвітньої школи №25 м. Суми) і схарактеризовано процес надання підтримки прийомним сім'ям. Згідно з результатами дипломного дослідження учасниками супроводу прийомних сімей є: представники органів державної влади; соціальні працівники; прийомні батьки та їхні діти; прийомні діти; біологічні батьки прийомних дітей, родичі; залучені спеціалісти; супервізор. Нами визначено завдання та форми соціального супроводу прийомних дітей в прийомних родинах. Соціальний супровід прийомних дітей - вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки, реабілітації та соціалізації прийомних дітей. Основний принцип роботи соціального працівника, який здійснює супровід прийомних дітей - індивідуальний підхід до кожної дитини. Це сприятиме повноцінній соціалізації, реабілітації або збереженню її здоров'я тощо. Визначальними завданнями соціального супроводу прийомних дітей є: робота по забезпеченню вікових потреб дітей; здійснення реабілітаційних заходів (медичних та оздоровчих, освітянських, соціальних та правових); захист прав прийомних дітей (майнових, житлових, особистісних); підтримка контактів дитини з її біологічними родичами; залучення різних видів додаткової допомоги для прийомних дітей; підготовка щорічного звіту про стан та розвиток дитини у прийомній сім'ї.

Основними формами роботи соціального працівника щодо реалізації плану соціального супроводу прийомних дітей є: відвідування на дому; зустрічі, прогулянки з прийомними дітьми; підтримка телефонних контактів (робота щотижневої телефонної години); консультування прийомних дітей; організація зустрічей з біологічними родичами і спостереження за перебігом цих зустрічей; представлення інтересів прийомних дітей в установах та закладах; організація навчальних програм для прийомних дітей; щорічний аналіз стану та розвитку прийомних сімей. Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив визначити особливості здійснення соціальної роботи з прийомними сім'ями та прийомними дітьми. Всі форми соціальної роботи із супроводу прийомних сімей та прийомних дітей поділяються на групові та індивідуальні. Цікавою формою роботи є групи взаємопідтримки прийомних батьків (групи зустрічей). Групи зустрічей прийомних батьків проводяться один раз на місяць. Метою проведення групових зустрічей прийомних батьків є набуття ними навичок прийняття і розуміння себе та інших, розвиток уміння встановлювати партнерські стосунки та здобуття здатності бути гнучким у поведінці. Групи зустрічей проводить психолог або досвідчений соціальний працівник, який володіє методикою проведення таких зустрічей.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. На подальше вивчення заслуговують такі її аспекти, як: залучення волонтерів до соціального супроводу прийомних сімей, в яких виховуються прийомні діти; узагальнення перспективного зарубіжного досвіду соціальної роботи з прийомними дітьми та їх родинами.

Література

Бевз Г.М. Вимоги до програми підготовки претендентів на прийомне батьківство // Актуальні проблеми психології. - Т.1 : збірник наукових праць / за ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. - К. : Міленіум, 2003. - С. 68-71.

Бевз Г.М. Складові психологічної готовності прийомних батьків до заміщу вальної опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування // збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К. : вид. «ГНОЗІС», 2003. - С. 23-31.

Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: навчальний посібник. - К. : Логос, 2003. - 134с.

Большая медицинская энциклопедия / Гл. ред. акад. А.Н. Бакулев. 2-е изд. - М. : Большая сов. энцикл., 1958. - Т. 8. - 1184 с.

Дитина в прийомній сім'ї : Нотатки психолога / Г. М. Бевз, І. В. Пеша - К.: Український ін-т соціальних досліджень. 2001. - 101 с.

Дитинство в Україні : права, гарантії, захист : зб. док. - К. : "Столиця", 1998. - Ч. 1. -248 с.

Діагностичні критерії з DSM-III-R : Пер. з англ. - К. : Абрис, 1994. - 272 с.

Лангмейер Й., Матейчек З. Психическая депривация в детском возрасте. - Прага: Авиценум, 1984. - 334 с.

Медицинский словарь (Oxford). / Пер с англ. - М. : Вече, АСТ, 1999. - Т. 2. - С. 11.

Методичний посібник по проведенню тренінг-курсу для соціальних працівників з питань підбору, підготовки та соціального супроводу прийомних батьків /О.О. Яременко, Н. М. Комарова, Г. М. Бевз, Л. С. Волинець та ін. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - 128 с.

Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підготовки прийомних батьків / Н.М. Комарова, Л.С. Волинець, Н.В. Салабай, І.В. Пєша, Г. М. Бевз - К.: "Студцентр", 1998. - 128 с.

Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо соціального супроводу прийомних сімей / Н.М. Комарова, Г.М. Бевз, Л.С. Волинець та ін. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 1999. - 103 с.

Ослон В.Г. Проблемы сиротства в России: социально-исторические и психологические аспекты / В.Г. Ослон, А.Б. Холмогорова // Семейная психология и психотерапия - 2001. - №1. - С. 38.

Пєша І.В. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (проблеми реформування). - К.: Логос, 2000. - 87с.

Прийомна сім'я : методика створення та соціального супроводу : науково-методичний посібник / Г. Бевз, В. Кузьминський та ін. - К.: Центр стратегічної підтримки, 2005. - 95 с.

Прийомна сім'я : оцінка ефективності опіки (методичні рекомендації для соціальних працівників) / О.О. Яременко, Н.М. Комарова, Г.М. Бевз, Л.С. Волинець та ін. - К. : Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - 78 с.

Прийомні сім'ї для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями / О.О. Яременко. - К. : Український інститут соціальних досліджень, 2001. - 120 с.

Психологический словарь / Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. - М.: Педагогика Пресс, 1999. - 440 с.

Руководство по предупреждению насилия над детьми: Учеб. изд. / Под. ред. Н. К. Аса-новой. - М.: ВЛАДОС, 1997. - 512 с.

Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування /Л. С. Волинець, Н. М. Комарова, О. Г. Антонова-Турченко та ін. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 1998. - 120 с.

Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / За заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Мінчук, С. В. Толстоухової. - К., 2000. - 260 с.

Соціальне становлення дитини у прийомній сім'ї: соціальний супровід: Навч.-метод. посіб. / Л. С. Волинець, А. Й. Капська, Н. М. Комарова, І. В. Пєша, Г.М. Бевз, Л. В. Волинська, О. О. Яременко. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - 127 с.

Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Україні / за ред. І.М. Григи, Т.В. Семигіної. - К.: Дата Банк Україна, 2002. - 128 с.

Створення та функціонування прийомних сімей: навчальний посібник для державних службовців / О.О. Яременко, Н.М. Комарова, Л.С. Волинець, І. В. Пєша. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - С. 105-113.

Чи зійдуться наші долі... реінтеграція батьків і дітей: перші кроки до усвідомлення проблеми / авт. кол.: Л.С. Волинець, Т.В. Говорун, Г.І. Постолюк, Л.В. Косаревська, Л. В. Балим. - К.: Видавництво, 2002. - 104 с.

Черников А. Интегративная модель системной семейной психотерапевтической диагностики. Тематическое приложение к журналу «Семейная психология и семейная терапия». - М.: «ЭКОС», 1997. - С. 89.

Энциклопедический словарь медицинский терминов. В 3-х т. / Гл. ред. Б.В. Петровский. - М.: Большая сов. энцикл., 1982. - Т.1. - С. 405.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сучасний стан соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Форми прийняття дитини на виховання у сім’ю. Визначення рівня психологічної готовності дитини до змін у житті, пов’язаних із переходом у прийомну сім’ю.

    курсовая работа [93,0 K], добавлен 16.01.2014

  • Напрями соціально-педагогічної роботи в загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Завдання у роботі соціального педагога з огляду на соціальний статус і особливості психоемоційного стану вихованців.

    статья [22,4 K], добавлен 13.11.2017

  • Дослідження поняття та основних видів неблагополучних сімей. Аналіз та узагальнення умов, які сприяють правильному вихованню дітей з неблагополучних сімей. Роль, форми та методи соціально-педагогічної реабілітації у вирішенні проблем дітей з таких сімей.

    дипломная работа [174,8 K], добавлен 20.03.2013

  • Виникнення та розвиток інституту сім'ї в Україні. Сім'я як основний фактор гармонійного розвитку дитини. Соціально-педагогічні особливості виховання дітей у багатодітній сім’ї. Проблеми багатодітних сімей. Аналіз обласної програми "Багатодітний фонд".

    курсовая работа [100,8 K], добавлен 15.06.2011

  • Історичні аспекти становлення різних форм соціальної підтримки і виховання дітей-сиріт в Україні. Соціальна адаптація дітей в дитячих будинках і притулках. Волонтерський рух студентів вузу як форма педагогічного впливу на виховання дітей у притулку.

    реферат [40,3 K], добавлен 19.10.2012

  • Прийомна сім’я як соціальне явище. Самостійна форма сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Правове регулювання форм передачі дітей у прийомну сім'ю. Форми роботи соціального педагога з прийомними сім’ями та дітьми.

    курсовая работа [60,8 K], добавлен 23.03.2015

  • Визначення поняття і вивчення складу особової комунікативності. Педагогічна характеристика психологотипу дітей-сиріт. Розробка і апробація соціально-педагогічної методики по розвитку комунікативності сиріт в умовах дитячих будинків і притулків.

    курсовая работа [35,4 K], добавлен 05.12.2013

  • СНІД як соціально-педагогічна проблема. Психологічні особливості ВІЛ-інфікованих дітей. Правові засади регулювання життєдіяльності ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей. Соціальна підтримки ВІЛ-інфікованих дітей в умовах діяльності недержавних організацій.

    дипломная работа [1,0 M], добавлен 23.07.2012

  • Сім’я як виховний колектив. Роль сім’ї у вихованні дітей. Зміст, засоби та труднощі сімейного виховання. Співдружність школи і сім’ї, як умова успішного виховання дітей. План роботи батьківського комітету. перелік питань для вивчення сім’ї учня.

    курсовая работа [61,1 K], добавлен 23.07.2009

  • Розгляд особливостей гендерного виховання дітей дошкільного віку. Оцінка ігрового середовища, як важливого фактору розвитку і виховання дітей. Дослідження рівня гендерних особливостей в ігровій діяльності. Розробка педагогічно-психологічних стратегій.

    курсовая работа [3,0 M], добавлен 02.05.2019

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.