Освітній компонент гендерного виховання молодшого школяра спрямовується на задоволення його цікавості щодо репродуктивної функції дорослої людини, виховання ролі батька-матері. Педагогічно спрямоване статеве виховання дітей дозволяє виробити у них стійкий імунітет проти "вуличної” просвіти, сформувати уявлення про відмінність правил чоловічої і жіночої поведінки. Така виховна робота сприяє засвоєнню нормативних основ дівчачої, хлопчачої поведінки, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, нагромадженню певного емоційного досвіду між статевого спілкування з однолітками. Як результат виховних зусиль сім'ї та дошкільних закладів формуються особливості поведінки, адекватні статевій належності чоловіка і жінки в сім'ї та суспільстві.

Враховуючи актуальність проблеми, нами була проведена просвітницька психолого-педагогічна робота з батьками та вчителями Верховинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що складалася з циклу лекцій стосовно досліджуваної проблеми, заключним етапом якого був круглий стіл на тему "Хлопчики та дівчатка як майбутні чоловіки та жінки”.

З метою підвищення педагогічної культури батьків учнів початкової школи як фронтальна, так і диференційована робота з окремими сім'ями, в ході якої ми застосовували тематичні доповіді, лекторії, рекомендації для батьків. Підвищення педагогічної культури батьків складається з двох аспектів:

1. повідомлення їм певного кола знань, які могли забезпечити розуміння важливості гендерного підходу до диференційованого виховання різної статі в сім'ї;

2. озброєння батьків конкретними методами цього виховання і вмінням їх реалізовувати на практиці. Враховуючи ці аспекти, нами були розроблені рекомендації для батьків стосовно статевого виховання молодших школярів (Див.: Додаток Д).

На заключному етапі просвітницької діяльності між батьками відбувся обмін досвідом зі статеворольового виховання учнів 1-4 класів; вони зазначили, що почали відбуватися певні зміни: діти почали допомагати, змінилося ставлення до батьків, вони стали уважніші до інших, а спільна діяльність татусів і синів та матерів і дочок сприяє ще більшому зближенню з дітьми. Отже, проведена нами робота з вихователями та батьками по підготовці їх до статевого виховання молодших школярів, виявилася ефективною.

3.2 Діагностика та корекція гендерних установок та статеворольових стереотипів молодшого школяра

Поведінка кожної людини є органічно статевою. Чоловіки (хлопчики) і жінки (дівчатка) ніколи не виступають як поза статеві істоти. Не може бути повноцінної особистості поза статевою належністю, а статева належність визначає ставлення особистості до себе і оточуючих. Є певні психологічні якості, які більше виражені в представників тієї чи іншої статі, та все ж більшість цих якостей є бісексуальними, тобто, притаманні обом статям. Загальнолюдські риси, якості і властивості ширші і перекривають специфічні статеві особливості, тому можна говорити лише про переваги якихось з них в індивідів чоловічої чи жіночої статі. Загалом, обидві статі психологічно рівноцінні, але мають взаємні переваги в певних ситуаціях або відношеннях.

Зазвичай розрізняють процес формування психологічної статі і статеву ідентифікацію. Формування психологічної статі (статева типізація) - це реальне опанування атрибутів поведінки, особливостей емоційних реакцій, установок, уявлень, пов'язаних з чоловічою чи жіночою статевою роллю. Статева ідентичність (статева самосвідомість) - це думка індивіда про себе як представника певної статі порівняно із статевим еталоном. Отже статева приналежність індивіда окреслюється як складна багаторівнева система, яка складається в процесі індивідуального розвитку.

Об'єктом нашого аналізу стали методи, які надають можливість дослідити такі елементи статево-рольової ідентифікації дітей, як система статево-рольових оцінок і переваг, статево-рольові стереотипи і їх особливості, гендерні установки. Зрозуміло, що дослідження цих структур у дітей викликає багато труднощів, і тому ці методи повинні бути відносно простими, доступними, викликати зацікавлення і не втомлювати дитину.

Пропонується низка вправ, рольових ігор, методик та тестів, що допоможуть батькам (вихователям, вчителям) пізнати динаміку формування ставлення дітей молодшого шкільного віку до себе, як до представників певної статі, оптимізувати процес психосексуального розвитку, допомогти вирости нашим дітям психологічно здоровими та гармонійними особистостями.

Особистість розвивається не сама собою, а в процесі руху, переживання, мислення. Наші рухи, мова, мислення є ніби проекцією нас самих. Проте, ми можемо свідомо керувати нашими психічними процесами, свідомо вдягати маски, за якими нас важко буде впізнати. На противагу деяким психологічним методам, саме проективні методики дослідження особистості послідовно розкривають глибинні, неусвідомлювані детермінанти самовираження, які не можуть відкрито проявлятися в прямій комунікації. Багаті і концентровані переживання при малюванні людської фігури свідчать про тісний зв'язок між малюнком фігури і особистістю, що виконує цей малюнок. При малюванні починається процес відбору, що включає ідентифікацію шляхом проекції та інтроекції. Тіло і "Я" є найважливішою точкою відліку любої діяльності. Отже, малювання людини, включаючи "схему тіла”, являє собою природній засіб вираження тілесних потреб і конфліктів людини, що виконує малюнок. Більшість наших бажань, конфліктів, компенсацій і соціальних установок соматично закріплені. Цей факт знаходить підтвердження у феномені самопроекції в малюнках людської фігури. Малюнок - це певним чином уявлення індивідом самого себе, тому при інтерпретації також враховується розмір фігури, її розташування на аркуші, натиск, послідовність малювання окремих частин тіла, форми та розміри частин тіла, забарвленість, поза фігури, використання фону, малювання рук, ніг, намальована фігура у профіль чи анфас. Також джерелом психічних даних є символічні цінності що проектуються у малюнку (капелюх, цигарка, взуття, прикраси і т.п.) [31, 16-18].

Тому тест "Намалюй людину” (Draw-a-person test, dap) пропонується для дослідження статево-рольової ідентифікації дітей. Методика "Намалюй людину” не є спеціально розробленою для діагностики статево-рольової ідентифікації, проте, в ній є окремі елементи діагностики статевої ідентифікації особистості. При інтерпретації даної методики враховуються зауваження авторів, що вже працювали з нею, - К. Маховер, Л. Бурлачук, Ю.С. Савенко. методика "Намалюй людину” дозволяє діагностувати у в першу чергу неусвідомлювану статево-рольову ідентифікацію дітей. Оскільки статево-рольова ідентифікація складається на основі статево-рольових уявлень (як усвідомлюваних, так і неусвідомлюваних), то фемінна, маскулінна, андрогінна орієнтація свідчить про відповідні змістовні характеристики даних уявлень, тобто, їх фемінну, маскулінна, андрогінну спрямованість.

Інструкція. Методика "Намалюй людину” проводиться в три етапи. Спершу просимо дитину зазначити свою стать та свій вік, та їй пропонуємо намалювати людину: "Намалюй, будь-ласка, людину. Малювати потрібно старанно, охайно, не поспішаючи”. При цьому експериментатор не вказує статі людини, яку потрібно намалювати. На другому етапі пропонуємо намалювати людину протилежної статі, тобто, якщо дитина намалювала людину чоловічої статі, то пропонуємо намалювати людину жіночої статі, і навпаки. На третьому етапі пропонуємо намалювати себе. Інструкції щодо старанності і не поспішності мають бути присутні на всіх трьох етапах дослідження. Час виконання дитиною кожного завдання експериментатором не обмежується (але не більше 25 хв.). для проведення дослідження необхідно мати набір кольорових олівців (мінімум 6 кольорів), аркуш паперу (формату А-4) для кожного етапу експерименту, гумку для витирання. Додаткову інформацію може дати бесіда з дитиною за змістом малюнка, яка проводиться після завершення кожного етапу. В процесі виконання дитиною малюнка бажано, якщо є можливість, фіксувати в протоколі витирання і перемальовування, великі паузи (більше 30 сек.), емоційні реакції і спонтанні коментарі. Для діагностики може проводитись і групове обстеження, проте, якщо є необхідність, проводиться обстеження окремо кожної дитини.

Інтерпретація. На основі аналізу критеріїв інтерпретації дитячих малюнків, а також на основі досвіду вивчення статево-рольової ідентифікації дітей молодшого шкільного віку, розроблені найбільш значимі і інформативні параметри оцінки дитячих малюнків.

Характеристика критеріїв інтерпретації дитячих малюнків.

1. Хто зображений на першому малюнку (хлопчик чи дівчинка, дядя чи тьотя). Інформативним в дитячих малюнках є те, людину якої статі намалювала дитина. Припускається, що ознака не адекватної статево-рольової ідентифікації буде підтверджуватись, якщо дитина намалює людину протилежної статі. При адекватній статево-рольовій ідентифікації, позитивному ставленні до себе як до представника певної статі діти будуть малювати особу своєї статі.

2. Кількість використаних кольорів на малюнках кожного етапу дослідження. Як правило, позитивне емоційне ставлення до представників своєї статі, до себе супроводжується більшою концентрацією уваги при їх зображенні, що в результаті позначається на використанні більшої кількості кольорів, наданні переваги яскравим барвам. Таким чином, ознака неадекватної статево-рольової ідентифікації буде підтверджуватись, якщо дитина буде надавати перевагу у виборі кількості кольорів, їх яскравості при малюванні осіб протилежної статі.

3. Кількість зображених деталей тіла. Все, що сказане про кількість використаних кольорів, в повній мірі стосується і кількості зображених деталей тіла кожного малюнка. Основні деталі тіла які відображають діти в малюнках, такі: голова, тулуб, руки, ноги, пальці на руках, ступні (або взуття), шия, волосся на голові, рот, ніс, очі, брови, вуха.

4. Декоративні деталі одягу, прикраси.

5. Абсолютна величина фігур на всіх малюнках. Як правило, діти з адекватною статево-рольовою ідентифікацією, позитивним ставленням до своєї статевої належності, малюють себе і осіб своєї статі значно більшими, ніж представників протилежної статі.

6. Місце розташування фігури на аркуші паперу. Якщо дитина малює себе чи особу своєї статі дуже зміщеною на аркуші, тоді як при зображенні представників протилежної статі таке зміщення не спостерігається, то це може вказувати на конфлікт у сфері статево-рольової ідентифікації.

7. Окремі деталі зображуваної фігури також вказують на певну оцінку дитиною представників своєї і протилежної статі. Так, значно більша голова у осіб певної статі свідчить про те, що дитина приписує їх представникам більший інтелект і соціальний авторитет. Великі руки, пальці вказують на приписування дитиною особам даної статі більшої соціальної активності. Великі руки і пальці можуть вказувати на агресивність даних осіб, тому психологу необхідно з'ясувати це в запитаннях до дитини після завершення малюнка кожного етапу. Позитивна концентрація уваги дівчатками на зображенні деталей обличчя свідчить про статеву ідентифікацію з особами жіночої статі. В малюнках хлопчиків цей момент може бути пов'язаний із стурбованістю своєю фізичною привабливістю, формуванням стереотипів фемінінної поведінки.

8. Витирання і перемальовування деталей малюнка може бути пов'язане як з негативним ставленням до об'єкта, так і з позитивним. Вирішальне значення тут має кінцевий результат. Якщо витирання і перемальовування не призвело до помітно кращої графічної презентації об'єкта - можна зробити припущення про конфліктне ставлення до зображуваного об'єкта.

9. Додаткові предмети на малюнку, фон. Діти з адекватною статево-рольовою ідентифікацією при зображенні себе і осіб своєї з ним статі будуть намагатися прикрасити об'єкт додатковими предметами: трава, дерева, сонце, квіти, іграшки.

10. Ставлення до об'єкта малювання проявляється в прийнятті дитиною завдання. Інколи дитина відмовляється малювати хлопчика (дівчинку), мотивуючи це тим, що ніби: "Я не вмію малювати хлопчиків (дівчаток)". Інформативним є те, особу якої статі відмовляється малювати дитина.

11. Час виконання завдань кожного етапу також може дати певну інформацію. При позитивному ставленні до об'єкта зображення дитина приділяє більше часу на його малювання і, навпаки негативне ставлення до предмета малювання проявляється в поспішності виконання завдання.

12. Бесіда з дитиною за змістом малюнка проводиться після завершення кожного етапу дослідження. В змісті кожного малюнка можуть проявлятися певні неусвідомлювані, витіснені мотиви, особливості внутрішніх переживань. За допомогою бесіди, експериментатор може отримати додатково інформацію про специфіку статево-рольової ідентифікації, ставлення до представників тієї чи іншої статі, до себе, як статево визначеної особистості.

Асоціативні методики у психології, як відомо, використовують з різною метою і відповідно в різних варіантах проведення. Оскільки нас цікавлять уявлення дітей про себе як носія певної статевої ролі, в набір слів-стимулів, що задаються дитині серед інших слів внесені такі: хлопчик, дівчинка, чоловік, жінка, мати, батько. Використовується вільний асоціативний потік уявлень з чисельними асоціаціями, тобто, дитина може без будь-яких граматичних і кількісних обмежень видавати реакції на слово стимул.

Інструкція: "Діти, зараз вам буде прочитано низку слів, на кожне слово ви маєте дати відповідь, з чим як вам здається, це слово пов'язане, чому уподібнюється. Наприклад, яблуко - червоне, кругле, смачне.".

Список асоціацій можна варіювати як у змістовному плані так і в кількісному. Ми пропонуємо зразок списку слів-стимулів:

1) тато;

2) я;

3) держава;

4) юнак;

5) мама;

6) Вітчизна;

7) дім;

8) Україна;

9) чоловік;

10) країна;

11) українець;

12) хлопчик;

13) дівчина; 14) українка;

15) жінка; 16) мій;

17) моя; 18) земля;

19) дівчинка; 20) ти.

Бланк відповідей

Стать _______ Вік _______

1. _____11. _____

2. _____ 12. _____

3. _____ 13. _____

4. _____ 14. _____

5. _____ 15. _____

6. _____ 16. _____

7. _____ 17. _____

8. _____ 18. _____

9. _____ 19. _____

10. _____ 20. ______

Інтерпретація. Дана методика проводиться на великій кількості досліджуваних, і на основі поданих ними асоціацій можна побудувати таблицю частотного розподілення слів-реакцій на кожне слово стимул.

Методика "Хто Я" [31, 18-19] використовується як психологічний метод на заняттях групи соціально-психологічного тренінгу. В основі цієї методики лежить принцип самоусвідомлення себе, усвідомлення бачення себе оточуючими. Дітям пропонується на аркуші паперу написати у правому верхньому куті те із своїх імен, до якого вони найбільше звикли.

Інструкція. Дітям пропонується: а) дати відповідь на запитання: "Хто я такий (а)? ”, при цьому це треба зробити швидко, записуючи свої відповіді точно в такій формі, як вони зразу приходять в голову; б) дати відповідь на це запитання так, як, на їхню думку, про них сказали б батьки. Відповідей в кожній серії повинно бути не більше 10.

Бланк відповідей

Стать _________ Вік _______

Так про себе Так про мене

кажу я кажуть мої батьки

1. ____________ 1. _____________

2. ____________ 2. _____________

3. ____________3. _____________

4. ____________ 4. _____________

5. ____________ 5. _____________

6. ____________ 6. _____________

7. ____________ 7. _____________

8. ____________ 8. _____________

9. ____________ 9. _____________

10. ___________ 10. ____________

Інтерпретація. При аналізі враховується суб'єктивність чи об'єктивність відповідей, тобто, належить відповідь до суб'єктивних чи до об'єктивних характеристик дитини. Далі порівнюються серії відповідей і робиться висновок щодо визначення "Я" - концепції дитини, при цьому фіксуються особливо ті характеристики дитини, які стосуються статево-рольового самоусвідомлення.

Методика "Східці” [31, 18-19] запропонована Якобсон С.Г. як модифікований для дітей варіант методики "Самооцінка "Дембо-Рубінштейн””. Основою методики є виконання малюнку східців, в яких є п'ять сходинок. Дослідник пояснює, що на верхній сходинці розміститься статева належність (роль), яка найбільше подобається дитині, а на найнижчій - та, що подобається найменше.

Дітям пропонується 5 слів - чоловік, жінка, дівчина, хлопець, я, які необхідно розташувати на східцях.

Інструкція: "Діти, на аркуші паперу у вас намальовано п'ять сходинок. Поряд зі сходинками написані слова - чоловік, жінка, дівчина, хлопець, я. Розташуйте ці слова на східцях так, щоб на верхній сходинці було слово, яке найбільше вам подобається, а на нижній - яке найменше вам подобається”.

Бланк

Стать __________ Вік _______

Інтерпретація. На основі цієї методики можна отримати кількісні показники. Якщо номер сходинки, починаючи з верхньої, розглядати як відповідну кількість балів, то можна розраховувати для кожного образу ту сходинку, на яку діти будуть його найчастіше ставити. Цей показник буде дорівнювати середньому арифметичному від номерів сходинок, наданих кожною дитиною статевим приналежностям (ролям). Сукупність цих показників для всіх заданих образів є досить зручною моделлю існуючої у дітей даного віку статевих оцінок і переваг.

В основу характеристики і аналізу якісного змісту статево-рольової ідентифікації використовують зазвичай три категорії: маскулінність, фемінність, андрогінність. Відштовхуючись від положення про те, що індивідуальна статево-рольова ідентифікація особистості проявляється у приписуванні собі (своїй статі) тих чи інших якостей, які є статевонейтральними, пропонуємо модифіковану методику "Семантичний диференціал" [31, 13-15]. Суть методики полягає в тому, що дітям пропонували відповісти на запитання і оцінити за семибальною шкалою від - 3 до +3, кому - хлопчикам-чоловікам чи дівчаткам-жінкам - властивіша та чи інша якість. За допомогою експертів (ними були 10 вчителів молодшої школи), було обрано 40 пар понять, які є зрозумілими і значимими для дітей молодшого шкільного віку.

Нижче пропонуємо зразок тесту (інструкції 1 і 2), який при необхідності, може видозмінювати свою змістовну наповненість в залежності від завдання та мети дослідження. Зазначимо - кількість шкал не є обмеженою.

Інструкція 1

Стать ___________ Вік _____________

Оцінити поняття "чоловік-хлопець" за нижче перерахованими шкалами (поняттями-антонімами) від - 3 до +3, тобто, настільки пов'язане це поняття з визначенням, наведеним зліва чи справа. Ліва сторона шкал оцінюється від - 3 до 0, права від 0 до +3.

0 - невизначена відповідь; 1 - скоріше так; 2 - пов'язане; 3 - дуже пов'язане.

Чоловік, хлопець	-3	-2	-1	0	+1	+2	+3	Чоловік, хлопець
1. Сильний								Слабкий
2. Розсудливий								Наївний
3. Добрий								Егоїстичний
4. Охайний								Неохайний
5. Чесний								Нечесний
6. Поступливий								Впертий
7. Дратівливий								Стриманий
8. Веселий								Сумний
9. Хороший організатор								Поганий організатор
10. Оптиміст								Песиміст
11. Жорстокий								Ніжний
12. Незалежний								Залежний
13. Кремезний								Тендітний
14. Начальник								Підлеглий
15. Розумний								Дурний
16. Пихатий								Покірний
17. Стриманий								Імпульсивний
18. Духовний								Матеріальний
19. Швидкий								Повільний
20. Злий								Добрий

Інструкція 2

Стать _____________ Вік _______________

Оцінити поняття "жінка-дівчина" за нижче перерахованими шкалами (поняттями-антонімами) від - 3 до +3, тобто, настільки пов'язане це поняття з визначенням, наведеним зліва чи справа. Ліва сторона шкал оцінюється від - 3 до 0, права від 0 до +3.

0 - невизначена відповідь; 1 - скоріше так; 2 - пов'язане; 3 - дуже пов'язане.

Жінка, дівчина	-3	-2	-1	0	+1	+2	+3	Жінка, дівчина
1. Ніжна								Груба
2. Гарна								Негарна
3. Любляча								Нелюбляча
4. Охайна								Неохайна
5. Чесна								Нечесна
6. Покірна								Горда
7. Ненаситна								Задоволена
8. Радісна								Страждаюча
9. Господиня								Не господиня
10. Домогосподарка								Ділова
11. Дбайлива								Байдужа
12. Заклопотана								Прагнуча волі
13. Щаслива								Нещасна
14. Духовна								Матеріальна
15. Розумна								Дурна
16. Емоційна								Стримана
17. Наївна								Мудра
18. Тендітна								Мужня
19. Мовчазна								Балакуча
20. Зла								Добра

Інтерпретація. Результати дослідження піддаються кількісному аналізу і, на основі приписування дитиною певної кількості понять представникам своєї і протилежної статі, робиться висновок про якісний зміст статево-рольової ідентифікації дітей: фемінний, маскулінний, андрогінний.

Методика "Особистісний диференціал”. Методика особистісного диференціалу (ОД) розроблена на основі сучасної російської мови. Представлений нами ОД модифікований на основі української мови й відображає уявлення про структуру особистості, що сформувалися саме в нашій культурі. Методика ОД на російську мову була адаптована співробітниками психоневрологічного інституту ім. В.М. Бахтєрєва. На українську мову адаптована нами. Метою її розробки було створення компактного й валідного інструменту вивчення певних якостей особистості, її самосвідомості, між особистісних відносин, який міг би бути застосований в клініко-психологічній і психодіагностичній роботі, а також в соціально-психологічній практиці.

Процедура відбору шкал ОД.

ОД сформований шляхом репрезентативної вибірки слів сучасної української мови, що описує риси особистості, з подальшими вивченнями внутрішньої факторної структури своєрідної "моделі особистості”, що існує в культурі і розвивається у кожної людини в результаті засвоєння соціального й мовного досвіду.

Із тлумачного словника української мови були відібрані 120 слів, що визначають риси особистості. Із цього вихідного набору відібрані риси, що найбільше характеризують полюси 3-х класичних чинників семантичного диференціалу:

1. оцінки;

2. сили;

3. активності.

В ОД відібрана 21 особистісна риса. Шкали ОД заповнюються досліджуваними з інструкцією оцінити самих себе за відібраними рисами особистості.

Інтервенція факторів ОД. При застосуванні ОД для дослідження самооцінок значення факту. Оцінки (О) результати свідчать про рівень самоповаги. Високі значення цього фактору говорять про те, що досліджуваний приймає себе як особистість, схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, в певній мірі задоволений собою.

Низькі значення фактору О вказують на критичне ставлення людини до самої себе, на незадоволеність власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями особистості, на недостатній рівень прийняття самого себе. Особливо низькі значення цього фактору в самооцінках свідчать про можливі невторичні або інші проблеми, пов'язані з відчуттям малої цінності своєї особистості.

При використанні ОД для вимірювання взаємних оцінок фактор О інтерпретується як свідчення рівня привабливості, симпатії, яким володіє одна людина у сприйнятті іншої. При цьому додані (+) значення цього фактору відповідають наданню переваги об'єкту оцінки, від'ємні (-) - його відторгненню.

Фактор Сили (С) в самооцінці свідчить про розвиток вольових сторін особистості, як вони усвідомлюються самим досліджуваним. Його високі значення свідчать про впевненість в собі, незалежність, схильність розраховувати на свої сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчать про недостатній самоконтроль, нездатність триматися прийнятої лінії поведінки, залежності від зовнішніх обставин та оцінок. Особливо низькі оцінки свідчать і вказують на асенізацію й тривожність. У взаємних оцінках фактор (С) виявляє відношення домінування-підлеглості, як вони сприймаються суб'єктом оцінки. Фактор Активності (А) в самооцінках інтерпретується як свідчення екстравертованості особистості. Додані (+) значення вказують на високу активність, імпульсивність; від'ємні (-) - інтровертованість, певну пасивність, спокійні емоційні реакції. У взаємних оцінках відображається сприйняття людьми особистісних особливостей один одного. При інтерпретації даних, отриманих за допомогою ОД, завжди слід пам'ятати про те, що в них відображаються суб'єктивні, емоційно-смислові уявлення людини про саму себе й інших людей, які можуть лише частково відповідати реальному стану справ, але часто самі по собі мають першочергове значення.

Бланк ОД і ключ

Прізвище, ім'я, по-батькові _____________ стать _______ вік_____

О	+	1	Привабливий	3	2	1	0	1	2	3	-	Непривабливий
С	-	2	Слабкий	3	2	1	0	1	2	3	+	Сильний
А	+	3	Балакучий	3	2	1	0	1	2	3	-	Мовчазний
О	-	4	Безвідповідальний	3	2	1	0	1	2	3	+	Відповідальний
С	+	5	Впертий	3	2	1	0	1	2	3	-	Поступливий
А	-	6	Замкнений	3	2	1	0	1	2	3	+	Відкритий
О	+	7	Добрий	3	2	1	0	1	2	3	-	Егоїстичний
С	-	8	Залежний	3	2	1	0	1	2	3	+	Незалежний
А	+	9	Діяльний	3	2	1	0	1	2	3	-	Пасивний
О	-	10	Черствий	3	2	1	0	1	2	3	+	Йде на допомогу
С	+	11	Рішучий	3	2	1	0	1	2	3	-	Нерішучий
А	-	12	Кволий	3	2	1	0	1	2	3	+	Енергійний
О	+	13	Справедливий	3	2	1	0	1	2	3	-	Несправедливий
С	-	14	Розслаблений	3	2	1	0	1	2	3	+	Напружений
А	+	15	Суттєвий	3	2	1	0	1	2	3	-	Спокійний
О	-	16	Ворожий	3	2	1	0	1	2	3	+	Дружній
С	+	17	Впевнений	3	2	1	0	1	2	3	-	Невпевнений
А	-	18	Відлюдкуватий	3	2	1	0	1	2	3	+	Любить спілкуватися
О	+	19	Чесний	3	2	1	0	1	2	3	-	Нещирий
С	-	20	Несамостійний	3	2	1	0	1	2	3	+	Самостійний
А	+	21	роздратований	3	2	1	0	1	2	3	-	Непохитний

Використання методу ОД може бути використане в усіх тих випадках, коли необхідно отримати інформацію про суб'єктивні аспекти ставлення досліджуваного до себе або про інших людей. В цьому сенсі ОД співставляється з двома категоріями психодіагностичних методів - з особистісними опитувальниками й соціометричними шкалами. Від особистісних опитувальників він відрізняється стислістю й прямотою, направленістю на дані самосвідомості. Деякі традиційні, отримувані за допомогою опитувальників характеристики особистості, можуть бути отримані й за допомогою ОД. Метод ОД можливо використовувати не лише самостійно, а й в комплексі з іншими діагностичними процедурами.

За допомогою методик "Семантичний диференціал" та "Особистісний диференціал" ми також можемо виявити усвідомлювані компоненти статево-рольової ідентифікації, ставлення дітей до представників своєї і протилежної статі. Неусвідомлені компоненти статево-рольової ідентифікації надзвичайно важко піддаються експериментальному дослідженню.

Пропонуємо також рольові ігри та вправи, що допоможуть батькам (вихователям, вчителям) пізнати дітей, їхнє ставлення до самих себе як представників чоловічої або жіночої статі 31, 13.

Вправа 1. Дитині пропонують описати себе, тобто відповісти на запитання "Яка (ий) я?". При цьому слід враховувати опис частин тіла, зовнішності, одягу.

Результат: в ході використання цієї вправи дитина краще усвідомлює власний образ "Я”, а дорослий може побачити, наскільки дитина адекватно сприймає себе.

Вправа 2. Дитина описує слова "дорослий”, "батько”, "мати”, "чоловік”, "жінка”. Слова для опису можна задавати як окремо так і разом, залежно від цілей та очікуваних результатів.

Результат: дитина, описуючи слова, надає їм особливого змісту і краще починає усвідомлювати їх значення у своєму житті.

Рольові ігри. Такі ігри можна проводити як окремо з кожною дитиною, надаючи їй певну роль, так і в групі дітей. Тоді кожній дитині доручається певна роль у грі (тата, мами, сестри, брата або ролі просто дівчаток та хлопчиків).

Результат: дорослий спостерігає за поведінкою дитини (дітей) і фіксує характерні риси тієї чи іншої ролі, які проявляє дитина, граючи її.

Оповідання. Дорослий розповідає дитині (дітям) легенду чи казку про мужнього лицаря, який допомагає слабким, любить людей, тварин і всю природу.

Результат: дитина (діти) усвідомлюють, що поряд із мужністю може проявитися і любов.

Оповідання. Дорослий розповідає казку про ніжну й люблячу принцесу, якій довелося стати мужньою і сміливою заради визволення своїх друзів (рідних).

Результат: таким чином у свідомості дітей формується образ ніжньої і сміливої дівчинки.

Отже, за допомогою цих та подібних вправ дорослі можуть спостерігати і коригувати прояви статево-рольової ідентифікації дитини. Також діти зможуть легше усвідомити, що жіночий компонент в особистості чоловіка є джерелом ірраціональних почуттів, він наділяє чоловіка чуйністю й сердечністю. А чоловічий компонент у структурі особистості жінки забезпечує їй високий інтелект та свободу від стереотипів.

Отже, до завдань гендерного виховання, спрямованих на розвиток різних сфер жіночої/чоловічої індивідуальності у дітей молодшого шкільного віку (6 (7) - 10 років) у процесі гендерної соціалізації відносяться такі:

допомога в пізнанні дитиною самої себе, в усвідомленні власного типу "Я" хлопчика/дівчинки;

формування уявлень про зародження нового життя і загальний механізм дітонародження;

розвиток здатності і формування готовності встановлювати щирі, шанобливі, партнерські відносини з дорослими, однолітками;

розвиток комунікальних умінь, навичок щодо реалізації різноманітного статевого репертуару в ігрових ситуаціях і реальній життєдіяльності початкової школи;

формування уявлень про правила поведінки з незнайомими людьми і навичок особистої безпеки.

А відтак готовність педагога до статевого виховання учнів, як основна запорука його ефективності, передбачає здатність забезпечити наступні психолого-педагогічні умови:

емоційно-комфортну і духовно-етичну атмосферу дошкільних закладів, насичену знаками і символами "чоловічої" і "жіночої" культури;

повага до особистості дитини, її внутрішніх відчуттів, переживань;

узгодженість педагогічних зусиль, соціальних умов життя дитини з індивідуальними особливостями дошкільника;

довірливе, дружнє і відповідальне спілкування з дитиною;

реалізацію статевого виховання, сприяючого позитивним само змінам в особистості, індивідуальності хлопчика (дівчинки) [Див: 4].

Загалом статева просвіта учнів є ефективною за умови дотримання принципів її реалізації:

об'єктивність, правдивість, науковість у висвітленні всього спектру питань, пов'язаних із репродуктивною функцією людини, інтимними стосунками;

спрямованість сексологічної інформації та методичне обґрунтування її впливу на формування позитивного ставлення до проблем людської сексуальності, забезпечення культу сім'ї як основного гаранта особистого щастя людини;

створення умов для дітей зі сферою сексуальних стосунків людей як відповідальних взаємин, забезпечення адаптації до нових статевих ролей у дорослому житті;

розвиток навичок встановлення та підтримання між особистісних контактів з учнями протилежної статі;

навчання основам саморегуляції сексуальної поведінки, навичкам сексуальної безпеки, вмінню утримуватись від незрілих сексуальних контактів, протистоянню сексуальному розбещенню з боку дорослих.

Для оптимізації процесу формування гендеру у молодшому шкільному віці доцільним є використання просвітницької діяльності з батьками та вчителями початкової школи у таких формах:

бесіди і лекції для батьків із залученням досвідчених фахівців (сексологів, лікарів, психологів педагогів, науковців), організаторами яких згідно функціональних обов'язків можуть бути практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник;

консультації для учнів з врахуванням їхніх індивідуальних запитів;

тренінги;

вечори запитань і відповідей;

виставки та добірки науково-популярної літератури у шкільній бібліотеці відповідної тематики;

диспути, КВК;

анкетування батьків та вчителів.

Для діагностики та корекції гендерного ставлення особистості учня 1-4 класів практичному психологу доцільно використовувати:

ігрові методики (ігри та вправи);

проективні методики ("Намалюй людину”);

асоціативні методики ("Хто я”);

методики самооцінки ("Східці”);

методику "Особистісний диференціал”.

Висновки

Не дивлячись на розуміння відмінностей між дітьми різної статі в здібностях, інтересах і нахилах, особливостей поведінки, педагогіка й нині залишається безстатевою. Розвиток жіночої суб'єктивності та ідентичності витіснений на периферію, традиційна статево-рольова соціалізація дівчаток і хлопчиків продовжує відтворювати патріархатні стереотипи взаємодії статей у суспільній і приватній сферах. Ці стереотипи та установи все частіше вступають у суперечність з реальними трансформаціями гендерних відносин у сучасному українському суспільстві, стають на заваді розкриттю індивідуальностей, рівноправ'я статей, спільного розвитку демократичних відносин. Не зважаючи на всі спроби виглядати "особистісно зорієнтованою”, така педагогіка може бути тільки імперативною в своєму прагненні відпрацьовувати єдиний гендерний конструкт, підганяючи під нього всіх.

Очевидно, що жорсткі стандарти традиційної культури щодо фемінності й маскулінності, які проводяться суспільством через школу, анахронізмом і стають об'єктивною перешкодою для ефективної соціалізації вихованців.

В умовах недиференційованого підходу до виховання хлопчиків і дівчаток, розмивання кордонів між жіночими і чоловічими соціальними ролями гендерна соціалізація здійснюється стихійно, без належної педагогічної уваги, в результаті чого формування гендерних установок та поведінки серйозно ускладнюється, а в деяких випадках набуває спотвореного, деструктивного характеру.

Недостатній рівень гендерного виховання дітей молодшого шкільного віку переважно зумовлений непідготовленістю педагогів до його повноцінного здійснення, нестачею якісної науково-популярної літератури та формалізмом у гендерній просвіті батьків.

Водночас система експериментальних досліджень, здійснена нами на базі Верховинської ЗОШ І-ІІІ ступенів (при цьому вибірка дослідження складається із 156 молодших школярів у віковому діапазоні від 6 до 10 років, в т. ч.81 дівчаток та 75 хлопчиків) та 251 члена їхніх сімей (110 мам, 83 батька, 58 бабусь та дідусів) підтвердила припущення, що провідним чинником процесу формування гендерних установок у дітей є координаційно-виховна діяльність сім'ї і школи.

Основним результатом дослідження є конкретизація факторів гендерної соціалізації найближчого оточення дитини - її родини на формування гендерних установок у структурі статевої самосвідомості особистості. Експериментальним шляхом підтверджена необхідність кардинальної оптимізації змісту та засобів гендерного виховання у початковій школі на засадах взаємодії з сім'єю.

У процесі дослідження даної проблеми ми дійшли наступних висновків:

1. Жіночі та чоловічі ролі залежать від багатьох соціально-культурних умов і змінюються від культури до культури; уявлення про мужність-жіночність є неоднаковим для різних епох, в різних економічних і соціальних умовах, національних прошарках населення, культурних традиціях; кордони між сімейними, соціальними і громадськими ролями статей постійно змінюються, що накладає відбиток на уявлення про "я - концепцію" і "я - образи” чоловіка та жінки;

2. Формуюча сила культурних сподівань та очікувань проявляється в уявленнях про те, як повинні поводитися чоловік і жінка, хлопчик і дівчинка; в процесі статевої соціалізації дитини і засвоєння нею гендерних ролей формується індивідуальний статево-рольовий тип поведінки;

3. Психологічна стать дитини активно формується в дитинстві, збагачується й ускладнюється на кожному етапі психосексуального розвитку і завершується цей процес в основному у юнацькому віці; у молодшому шкільному віці формується статево-рольові орієнтації, гендерні установки щодо орієнтації на маскулінні, фемінні та андрогінні цінності, але статево-рольовий тип поведінки залишається ще незавершеним.

4. Зміна культурних стереотипів маскулінності і фемінності; зміни в структурі гендерних ролей та соціокультурних гендерних стереотипів. Вони стають менш жорсткими, менш полярними. Ці зміни поєднуються у рекламі з традиційними гендерними установками.

5. Слабшають культурні заборони у ставленні до еротики, сексу, стосунків між статями; Зміни характеру соціалізації дітей, в т. ч. молодших школярів, переважаюче зростання впливу товариства однолітків порівняно з впливом батьків. Спільне шкільне навчання зменшує статеву сеграцію.

6. Зростання необхідності перегляду системи традиційної шкільної освіти у зв'язку із здійсненням у ній ранньої гендерної стереотипізації на основі сексистських установок, із домінуванням маскулінного стандарту патріархальної культури.

7. До завдань гендерного виховання, спрямованих на розвиток різних сфер жіночої/чоловічої індивідуальності у дітей молодшого шкільного віку (6 (7) - 10 років) у процесі гендерної соціалізації відносяться такі:

допомога в пізнанні дитиною самої себе, в усвідомленні власного типу "Я" хлопчика/дівчинки;

розвиток здатності і формування готовності встановлювати щирі, шанобливі, партнерські відносини з дорослими, однолітками;

розвиток комунікальних умінь, навичок щодо реалізації різноманітного статевого репертуару в ігрових ситуаціях і реальній життєдіяльності початкової школи;

формування уявлень про правила поведінки з незнайомими людьми і навичок особистої безпеки.

8. Для оптимізації процесу формування гендеру у молодшому шкільному віці доцільним є використання просвітницької діяльності з батьками та вчителями початкової школи у таких формах:

бесіди і лекції для батьків із залученням досвідчених фахівців (сексологів, лікарів, психологів педагогів, науковців), організаторами яких згідно функціональних обов'язків можуть бути практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник;

консультації для учнів з врахуванням їхніх індивідуальних запитів;

тренінги;

вечори запитань і відповідей;

виставки та добірки науково-популярної літератури у шкільній бібліотеці відповідної тематики;

диспути, КВК;

анкетування батьків та вчителів.

9. Для діагностики та корекції гендерного ставлення особистості учня 1-4 класів практичному психологу доцільно використовувати:

ігрові методики (ігри та вправи);

проективні методики ("Намалюй людину”);

асоціативні методики ("Хто я”);

методики самооцінки ("Східці”);

методику "Особистісний диференціал”.

Список використаної літератури

1. Бжиська Ю.А. Статеве виховання як невід'ємна частина морального виховання // Рідна школа. - 2002. - Квітень. - С.27-31.

2. Бондарчук О.І. Сім'я як осередок соціалізації дитини // Проблеми соціальної захищеності дітей в ринкових умовах. - К.: АЛД, 1998. - С.

3. Бондарчук О.І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001.

4. Говорун Т., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навч. посібник. - Тернопіль: Богдан, 1999. - 384с.

5. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. - К.: Рад. школа, 1990. - 160 с.

6. Говорун Т.В., Шарган О.М. Психологічні аспекти гендерної дискримінації // Психологія. Зб. наук. праць. Вип. ІІІ. - К., 1998. С.3

7. Гридковець Л.М. Розвиток психосексуальної культури особистості // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №3. - С.22-24.

8. Гаубас С.В. Актуальні методи статевого виховання школярів у сучасних умовах // Все для вчителя - 1999. - №17-18-С.105-106.

9. Геник С.М. Усе починається з родини - Ів. - Фр.: Сіверсія, 1998. - 725 с.

10. Говорун Т.В., Шарган О.М. Кохання вашої дитини - вікова ілюзія чи реальність // Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. - К.: Міськ. Центр сексології, 1990. - с.77-78.

11. Віденко С.В. Психологія сексуальності та сексуальних стосунків. Навчальний посібник - К.: Арістет, 2003. - 312с.

12. Іваненко О.В. Сексуальні зловживання щодо дітей та підлітків в Україні // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - №4. - С.43-47.

13. Забужко О.І. Польові дослідження з українського сексу. - К.: Згода, 1996. - 102 с.

14. Захарова М.С. Специфіка статево-рольової соціалізації дітей з неповної сім'ї як психологічна проблема // Зб. наук. праць: Філософія, соціологія, психологія; - Івано-Франківськ: Вид-во "Плай” Прикарпатського університету, Вип.7. - 4.1 - С.106-113.

15. Ковбас Б. І, Костів В.І., Родинна педагогіка: У 3-х т. Т.1. Основи родинних взаємовідносин. Івано-Франківськ: Вид-во "Плай” Прикарпатського ун-ту. 2002 - 288с.

16. Кравець В.П. Гендерна педагогіка. Навчальний посібник. - Тернопіль: Джура, 2003. - 416с.

17. Кравець В.П. Діяльність шкільного психолога з дошлюбної підготовки школярів. - Тернопіль, 1997. - 163с.

18. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2003. - С.248; 418с.

19. Куликова Л.Ф., Слинько Л.І. Страхове виховання дітей і підлітків. - К.: Наука, 1988. - 40с.

20. Лембрик С.П., Орбан-Лембрик Л.Е. Статево-рольова соціалізація: медико-біологічний та соціокультурний аспекти аналізу // Філософія, соціалізація, психологія. - Івано-Франківськ: Видавництво "Плай” Прикарпатського національного університету, 2004 - С.136 С.134-143.

21. Максимова Н.Ю. Психологічні фактори соц. адаптації "дітей вулиці” // "Діти вулиці”: Метод. Рекомендації по роботі з "дітьми вулиці ” // Упорядник А.Г. - К., УДЦССМ, 1999 - с.67-72.

22. між статеві стосунки у дзеркалі історичної перспективи // Етнопсихологічні орієнтири сімейного виховання. - Івано-Франківське видавництво "Плай” Прикарпатського ун-ту, 1996 - С.35-54.

23. Міщик Л.І. соціальна педагогіка: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 140с.

24. Мороз Л.І. Вплив батьків на формування ціннісних орієнтацій у сфері між статевих взаємин. // Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник // За ред. Т.В. Говорун, - К.: Ін-т змісту та методів навчання, 1996. - 168с.

25. Морозова О.І. Методика "Blaky Pictures” для дослідження особливостей психосексуального розвитку дітей і дорослих // Практична психологія і соціальна робота. - 2000. №6. - С.11-16.

26. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. К.: Академвидав, 2003. - 448с.

27. Палій А. Росте майбутня жінка-мати // статеве виховання дівчинки у сім'ї // Дошкільне виховання. - 1996. - №3. - С.18-19.

28. Палій А., Левко Р. Намалюй себе. Методика виявлення статево-рольової орієнтації дітей старшого дошкільного віку // Дошкільне виховання - 1996. - №11. - С.22-23.

29. Постовий В.З., Кравченко Т.М., Міщенко М.В. Гармонія і дисгармонія стосунків батьків і дітей у сучасних родинах // Рідна школа. - 2001. Липень. - С.33-37.

30. Сечейко О.В. До проблеми сексуального виховання // Рідна школа. - 1999. - №1. С.25-26.

31. Савіна М.І. Статево-рольова ідентифікація дитини // Соціальний працівник. - 2006. - №23. - С.2-27.

32. Татенко В.О. Зігмунд Фрейд і теорія сексуальності // Рад. Школа. - 1990. - №2 - С.31-36.

33. Титаренко Т. Поняття "стать" у психології особистості // Психолог. - 2003. - лютий №6. - С.13-15.

34. Титаренко Т.М. Хлопчики та дівчатка: психологічне становлення індивідуальності. - К.: Знання, 1989. - 48с.

35. Фіяло Т. Статеве виховання справа щоденна // дошкільне виховання. - 2003 - №3. - С.6-9.

36. Шлапакова І.С. Урахування психологічних особливостей статі у формуванні статевої само ідентичності особистості // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Випуск 3, частина 1. - К.: Плай, 1999. - С.176-185.

37. Авраменкова В.В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе // Вопросы психологии. - 1987. - №5. - С.70-78.

38. Авраменкова В.В. Половая дифференциация и сексуализация детства: Горький вкус запретного плода // Вопросы психологии. - 2003. - №5. - С.108.

39. Агеев В.С. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологи. - 1987. - №2 - С.152-158.

40. Берн Ш. Гендерная психология. - СПб.: прайм - ЕВРО-ЗНАК, 2001. - 321с.

41. Блонский П.П. Почерки детской сексуальности // Избр. Педагог. И психол. Соч.: В 2-х Т. / Под ред. А.В. Петровського. - М.: Педагогіка, 1979. - Т.1. - С. 202-276.

42. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Педагогика, 1968. - 426с.

43. Варга А.Н. Идентификация с родителями и формирование психологического пола (Критический подход к решению проблемы) // Семья и формирование личности: Сб. научн. трудов / Под ред.А. А. Бодалева - М., 1981. - С.10-15.

44. Вейнингер О. Пол и характер. - М.: Терра, 1992. - 480с.

45. Всемирная энциклопедия. Философия // Под. ред.А. А. Грицанова. - М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2002. - 976с.

46. Игли Е. Межполовые различия в социальном поведении. - М., 1996. - 245с.

47. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. - СПб.: Питер, 2002. - 544с.

48. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Половое воспитание детей: Медико-психологические аспекты. - Изд.2-е перераб. И доп. - Л.: Медицина, 1998. - 160с.

49. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Психогигиена пола у детей. - Л.: Медицина, 1986. - 336с.

50. Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. - М.: Педагогика, 1991. - 256с.

51. Каган В.Е. Когнетивные и эмоциональные аспекты гендерных установок у детей 3-7 лет // Вопросы психологии. 2000. - №2. - с.65-69.

52. Колесов Д.В. Беседы о половом воспитании. - М.: "Педагогика”, 1980.

53. Колесов Д.В., Сельверова Н.Б. Физиолого-педагогические аспекты полового созревания. - М.: Педагогика, 1978 - 224с.

54. Камалина Л.О. О половом развитии и воспитании // Воспитание школьников. - 1993. - №1. - С.63-64.

55. Кон И.С. Введение в сексологию. - М.: Медицина, 1988. - 320с.

56. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. - М.: Политиздат, 1984 - 335с.

57. Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы психологи. - 1981. - №2. - С.47-57.

58. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2001. - 992с.

59. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1985. - 431с.

60. Кле Ф., Гэри. Основы современной сексологии.6-е международное издание. - СПб.: Питер, 2000. - 890с.

61. Крысько В.Г. Психология и педагогика в схемах и таблицах. Мн.: Харвест, М.: АСТ. 2000. - 384с.

62. Кулагина Н. Ю, Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Юрайт, 2001. - 464с.

63. Майерс Д. Социальная психология. - СПб.: Питер, 1999. - 688с.

64. Мид М. Культура и мир детства. - М.: Наука, 1988. - 430с.

65. Мищеркина Е.Ю. Социокультурная концептуализация маскулинности // Вопросы психологии - 2002. - №5. - С.28-32.

66. Немов Р.С. Психология: Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений: В 3 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - Кн.2.: Психология образования.608с.

67. Обухова Л.Ф. Детская психология: Теории, факты, проблемы. - М.: Тривола, 1995. - 360с.

68. Петрищев И.П. О половом воспитании детей и подростков. - Минск: Нар. асвета, 1990. - 160с.

69. Психоанализ детской сексуальности / З. Фрейд, К. Абрахам, К.Г. Юнг и др. - Пер. с нем. - СПб.: Союз, 1997. - 223с.

70. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд., испр и доп. - М.: Политиздат, 1990. - 496с.

71. Репина Т.А. Анализ теорий полорлевой социализации в современной западной психологии // Вопр. Психол. - 1987. - №2. - С.158-165.

72. Репина Т.А. Проблема полоролевой социализации детей. - М.: МПСИ, 2004. - 288с.

73. Русалов В.М. Пол и темперамент // Психологический журнал. - Том 14. - №6.1993. - С.55-64.

74. Сексология: Энциклопедический справочник по сексологии и смежных областях / Редкол.: Б.М. Вороник и др.: 2-е изд. - Мн.: Беларусь, 1994. - 351с.

75. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. - М.: Наука, 1989. - 455с.

76. Фрейд З. Почерки по психологии сексуальності - К.: Здоров'я., 1990 - 144с.

77. Фельдштейн Д.И. Психологические закономерности социального развития личности в онтогенезе // Вопросы психологии. - 1985. - №6. - с.26-37.

78. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 287с.

79. Хиклинг М. Как беседовать с ребенком о сексе / Пар. с англ. - СПб.: Питер Ком, 1998. - 208с.

80. Фролова О.Г. Половое воспитание девочек. - М.: Медицина, 1982. - 56с.

81. Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. В семье сын и дочь: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1985. - 240с.

82. Этика и психология семейной жизни / Под ред. И.В. Гребенникова - М.: "Педагогика”, 1987. - 268с.

83. Энциклопедия сексуальной жизни для детей 10-13 лет: пер. с фр. - М.: "Дом”, "Интерпринт”, 1991. - 54с.

Додатки

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Анкета для батьків

"Соціальна ситуація психічного розвитку і

виховання молодшого школяра у сім'ї”

1. Загальні відомості про дитину і сім'ю

________________________________

1.1 Прізвище, ім'я дитини, дата народження

________________________________

1.2 Склад сім'ї

_____________________________________________________

професія батьків ______________________________________________

освіта батька і матері __________________________________________

матеріальне становище _________________________________________

побутові умови ________________________________________________

1.3 Якою є дитина по порядку у сім'ї?

_________________________________

1.4 Чи відвідувала до школи дошкільні заклади?

________________________

1.5 Скільки часу перебувала у дошкільному закладі?

_____________________

1.6. Які хвороби перенесла дитина, чи має хронічні захворювання?

_____________________________________________________________

2. Особливості виховання дитини у сім'ї, її схильності та інтереси.

2.1 Які ігри, іграшки й матеріали, для занять є у дитини, де вони зберігаються (чи є спеціальний куточок)?

_____________________________________________________________

2.2 З ким найчастіше дитина залишається удома (хто з ним гуляє, грає, приносить іграшки, книжки і т.п.)?

____________________________________________________________

2.3 З ким читає і обговорює книжки, переглядає кінофільми, відвідує цирк, парк, займається спортом, грає готує уроки?

__________________________________________________________

2.4 Чи одностайні усі дорослі члени сім'ї у підході до дитини в тому, що їй дозволяти або забороняти?

___________________________________________________________

3. Які засоби впливу на дитину використовуються у сім'ї (заохочення, догани і т.п.)?

____________________________________________________________

4. Потрібно по-різному (чи однаково) виховувати доньок і синів?

______________________________

5. Кого у сім'ї дитина найбільше слухається, а з ким найбільше вередує?

_____________________________________________________________

5.1 Кому найбільше скаржиться на кривдників?

_________________________________________

5.2 З ким найчастіше ділиться своїми враженнями?

_________________________________________

6. Які навички самообслуговування є у дитини (самостійність у прибиранні навчального куточка, книжок, іграшок, ліжка і т.п.)?

_________________________________________

7. Чи допомагає дитина у хатній роботі (бере участь у прибиранні помешкання, накриває на стіл, доглядає тварин, рослини, допомагає доглядати малюків, ходить за продуктами у магазин і т.п.)?

________________________________

8. Назвіть:

8.1 улюблені ігри та іграшки дитини;

_________________________________

8.2 улюблені навчальні предмети;

___________________________________

8.3 улюблені казки, книжки й мультфільми;

_____________________________________________________________

8.4 що найбільше любить робити (види діяльності);

_____________________________________________________________

9. Які з перерахованих видів діяльності дитина виконує найуспішніше: малювання, ліплення, співи, танці, вигадування ігор, розповідь казок, оповідань, лічба, спортивні заняття?