Менеджмент освіти

Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти:

1. Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

2. Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого-четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

3. Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

4. Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста. Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою ж або спорідненою спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань може здійснюватися на основі повної загальної середньої освіти.

4. Методологічні основи процесу навчання у ВНЗ

Зміст вищої освіти - це науково-обґрунтована та обумовлена цілями та потребами суспільства система дидактично та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і кваліфікаційних рівнів та знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва. Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки, структурно - логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними актами органів державного управління освітою та вищого навчального закладу і відображається у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, дидактичних засобах, а також при проведенні навчальних занять та інших видів навчальної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки - це перелік нормативних та вибіркових навчальних дисциплін із зазначенням обсягу годин, відведених для їх вивчення, форм підсумкового контролю.

Структурно-логічна схема підготовки - це наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.

Зміст освіти складається з нормативної та вибіркової частин. Нормативна частина змісту освіти визначається відповідним державним стандартом освіти. Вибіркова частина змісту освіти визначається вищим навчальним закладом. Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

Головними завданнями вищого навчального закладу є: здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти; здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності; забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою; здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації; вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників; забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України; підвищення освітньо-культурного рівня громадян.

Організація навчального процесу базується на багатоступеневій системі вищої освіти.

В Україні встановлено чотири рівні акредитації вищих навчальних закладів:

вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра. Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність. Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;

академія - вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Самостійні заняття

§ Розкрити значення менеджменту освіти в сучасних умовах.

§ Виписати та проаналізувати закони України, що регламентують освітню діяльність, проаналізувати Національну стратегію розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки.

§ Виписати назви періодичних видань, що регламентують діяльність керівника закладу освіти, проаналізувати публікації освітнього менеджменту за останній рік.

§ Проаналізувати, яка система управління освітою діє в Україні.

§ Визначити мету та функції управління освітньою організацією.

Лекція 3

Тема 3. Основні типи навчальних закладів освіти, особливості їх діяльності

1. Система освіти України, її складові

Законом про освіту визначено, що освітня система складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та органів самоврядування в освіті. У рівнево-видовому аспекті освітня система включає дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу, післядипломну освіту, дистанційну самоосвіту.

В Україні встановлені такі освітні рівні:

дошкільна освіта;

початкова загальна освіта;

базова загальна середня освіта;

повна загальна середня освіта,

позашкільна освіта;

професійно-технічна освіта;

базова вища освіта;

магістратура, (післядипломна освіта).

Крім того, встановлено освітньо-кваліфікаційні рівні, які характеризують освітньо-професійну ступеневість освіти:

кваліфікований робітник;

молодший спеціаліст;

бакалавр;

спеціаліст; магістр.

Дошкільна освіта здійснюється в сім'ї, дошкільних освітніх закладах у взаємодії із сім'єю і має на меті забезпечення фізичного та психічного здоров'я дітей, їх всебічний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь і навичок, необхідних для подальшого навчання. Дошкільними закладами освіти є дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, компенсуючи дошкільні заклади ( для дітей з фізичними і психічними вадами), дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та ін. Прийом дітей у дошкільні освітні заклади проводиться за бажанням батьків.

Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, а також фізичне вдосконалення, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння знань про природу, людину, суспільство і виробництво. Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта є обов'язковою згідно Конституції України.

Основними видами середніх закладів освіти є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший: початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий - основна школа, що надає базову загальну середню освіту, третій - старша школа, яка надає повну загальну середню освіту. Навчання в середній школі починається із шести-семирічного віку. Для розвитку обдарувань, здібностей і талантів дітей створюються профільні класи, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення. Для здобуття загальної середньої освіти можуть організовуватися класи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, забезпечуються умови для закінчення школи екстерном.

Для громадян, котрі потребують соціальної допомоги і реабілітації, створюються такі заклади:

загальноосвітні школи-інтернати (для дітей, що не мають необхідних умов для освіти в сім'ї);

загальноосвітні школи-інтернати, дитячі будинки (для дітей-сиріт та дітей без батьківського піклування);

загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дошкільні заклади, дитячі будинки ( для дітей, які потребують тривалого лікування);

спеціалізовані загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні заклади ( для дітей з фізичними і психічними вадами);

загальноосвітні школи і професійно-технічні училища соціальної реабілітації ( для дітей та підлітків, які потребують особливих умов виховання).

Позашкільна освіта спрямовується на розвиток здібностей, талантів дітей, учнів, студентів, задоволення їхніх інтересів, запитів та потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта здійснюється освітніми закладами, сім'єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами і грунтується на принципі добровільності.

До позашкільних закладів освіти належать палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації. Професійно-технічна освіта здійснюється на базі повної або базової загальної середньої освіти. У другому випадку надається можливість здобувати повну загальну середню освіту. Громадяни, котрі потребують соціальної допомоги і реабілітації, а також громадяни, які навчаються окремим професіям, що визначені урядом, можуть отримувати професію, не маючи базової загальної середньої освіти.

Професійно-технічними закладами освіти є професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат та інші заклади, що надають робітничу професію. Ці освітні заклади можуть мати денні і вечірні відділення. Учні державних професійно-технічних закладів освіти із числа дітей-сиріт, дітей без батьківського піклування та дітей, котрі потребують особливих умов виховання, перебувають на повному державному утриманні, інші учні зазначених освітніх закладів забезпечуються безкоштовним харчуванням і стипендією.

Вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку здобуття громадянами відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, перепідготовку та підвищення кваліфікації. Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. У випадку підготовки молодших спеціалістів, до вищих учбових закладів допускається прийом осіб з базовою загальною середньою освітою. Підготовка фахівців у вищих закладах освіти може проводитися за очною та заочною формами навчання або на основі їх комбінації, з окремих спеціальностей - екстерном.

Вищими закладами освіти є училище, технікум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та ін. Для них встановлено чотири рівні акредитації:

* І - технікум, училище та інші прирівняні до них освітні заклади;

* II - коледж, інші прирівняні до нього освітні заклади;

* III і IV рівні(залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет. Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за наступними кваліфікаційними рівнями:

* молодший спеціаліст - технікум, училище та інші вищі освітні заклади 1 рівня акредитації;

* бакалавр - коледжі та інші вищі заклади освіти II рівня акредитації;

* спеціаліст, магістр - вищі освітні заклади III і IV рівня акредитації.

При цьому, вищі заклади освіти певної акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які реалізують заклади освіти нижчого акредитаційного рівня. Основними напрямками діяльності вищого закладу освіти є:

- підготовка фахівців;

- підготовка та атестація науково-педагогічних кадрів;

- науково-дослідна робота;

- спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;

- культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна діяльність;

- здійснення зовнішніх зв'язків.

Вищому закладу освіти, відповідно до його рівня акредитації, може надаватись автономія, що передбачає такі права:

- визначення змісту освіти;

- складання планів прийому студентів, аспірантів, докторантів з урахуванням державного контракту (замовлення) та укладених угод;

- встановлення і присвоєння вчених звань вищого закладу освіти IV рівня акредитації;

- інші повноваження, що делегують закладу державні органи управління освітою.

Навпаки, вищий заклад освіти може делегувати окремі свої повноваження державним органам управління освітою.

Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої в закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціалізацією , професією.

До закладів післядипломної освіти належать:

- академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, удосконалення , навчально-курсові комбінати;

- підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення);

- професійно-технічні заклади освіти;

- відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

Ці заклади можуть працювати за денною, заочною формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідницьку роботу.

2. Центральні, місцеві органи державної виконавчої влади управління освітою, органи управління освітніх закладів

Згідно закону в Україні для управління освітою створюється система державних органів управління і органів громадського самоврядування, які діють у межах повноважень, визначених законодавством.

До центральних органів державної влади, що здійснюють керівництво у сфері освіти, належать:

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, Вища атестаційна колегія (ВАК).

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України:

- бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти;

- реалізує державну освітню політику, здійснює контроль за її втіленням та дотриманням актів законодавства про освіту;

- розробляє програми розвитку та державні стандарти освіти;

- визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення освітніх закладів;

- здійснює керівництво державними закладами освіти, контроль за дотриманням державних освітніх стандартів, державне інспектування;

- проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти, видає їм ліцензії, сертифікати;

- формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;

- розробляє умови прийому до закладів освіти;

- забезпечує випуск навчальної літератури;

- розробляє проекти положень про освітні заклади, що затверджуються урядом;

- організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань.

Акти Міносвіти, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для інших органів управління освітою, освітніх закладів.

Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міносвіти беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, у проведенні державного інспектування та акредитації освітніх закладів, контролюють дотримання умов щодо якості освіти, організовують впровадження в освітню практику досягнень науки та передового досвіду, розподіляють по підприємствах та установах підготовлених фахівців. Акти цих міністерств та відомств, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, освітніх закладів відповідного профілю.

Інші повноваження Міносвіти, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, визначаються положеннями про них. Так, положенням про Міносвіти, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлено, що для погодженого вирішення питань компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямків діяльності і розвитку освіти створюється колегія в складі Міністра (голова колегії), його заступників, керівних працівників міністерства, інших центральних органів державної виконавчої влади та представників відповідних громадських об'єднань. Члени колегії затверджуються урядом, її рішення проводяться в життя наказами міністра. При міністерстві функціонують також Державна інспекція закладів освіти, науково-методична рада для організації та проведення атестації науково-педагогічних кадрів, що відповідає за присвоєнням учених звань доцента і професора. Під головуванням міністра створюється Атестаційна колегія, яка формується з числа членів колегій міністерств, що мають освітні заклади, та науково-педагогічних працівників вищих закладів освіти. Персональний склад Атестаційної колегії і положення про неї затверджуються Міносвіти.

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти. У межах її компетенції є:

- встановлення не нижче визначених Міносвіти нормативів обсягів бюджетного фінансування освітніх закладів комунальної власності, фінансування їх утримання;

- забезпечення розвитку мережі закладів освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

- здійснення соціального захисту працівників освіти, дітей, учнів, студентів, створення умов для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

- вирішення в установленому порядку питань, пов'язаних з опікою та піклуванням про неповнолітніх, котрі залишилися без батьків, дітей-сиріт, захист їхніх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

- створення належних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їхніх здібностей, задоволення інтересів;

- забезпечення в сільській місцевості регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

- організація професійного консультування молоді та продуктивної праці учнів;

- визначення потреб, обсягів і розробка пропозицій щодо державного замовлення для підготовки робітничих кадрів регіону.

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування створюють відповідні органи управління освітою.

Управління освіти в межах своїх повноважень здійснює керівництво освітньою сферою на території регіону.

Управління очолює начальник , який призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної /міської/ державної адміністрації за погодженням з міністром освіти.

Органи управління освітніх закладів

Організаційно-правова основа діяльності і органи управління освітнього закладу визначаються типовим положенням про заклад, а конкретні форми управління - його Статутом. Положення про заклади освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України, їх Статутом - Міносвіти стосовно закладів, що засновані на загальнодержавній формі власності та перебувають у віданні міністерств і відомств, яким підпорядковані освітні заклади, за погодженням з Міносвіти.

В закладі освіти створюється дорадчий колегіальний орган - педагогічна рада, функції та порядок роботи якої визначаються положенням і Статутом закладу. До складу педагогічної ради входять усі педагогічні працівники освіти, вчителі школи, батьки. Головою педагогічної ради є керівник закладу, секретар обирається з числа педагогічних працівників.

Вищим органам громадського самоврядування є загальні збори.

Громадське самоврядування в освіті

Органи державного управління освітою взаємодіють з органами громадського самоврядування в освіті. Згідно закону, останні вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх уповноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності освіти.

Органами громадського самоврядування в освіті є:

- загальні збори,

- районна, міська, обласна конференція педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим, наглядові ради, опікунські ради.

- Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

Органи громадського самоврядування в освіті можуть об'єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів певного професійного спрямування.

Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначено в межах чинного законодавства Міносвіти за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань. Асоціація вищих закладів освіти України передбачає їх право на:

- самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності;

- участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного замовлення та угод з підприємствами, установами, організаціями, громадянами;

- визначення змісту компоненту освіти, що надається закладом освіти понад визначений державою обсяг;

- прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами;

- самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису у межах встановленого фонду заробітної плати;

- здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров'я, охорони праці в закладах освіти.

У вищих освітніх закладах функціонує студентське самоврядування з метою забезпечення виконання студентами своїх обов'язків та захисту їхніх прав. Воно сприяє формуванню в молоді навичок організаторів, керівників. Найвищим органом студентського самоврядування є загальні збори /конференція/ студентів, на яких: затверджується положення про студентське самоврядування, обирається виконавчий орган останнього, визначаються структура і термін повноважень, заслуховується звіт цього органу. Виконавчий орган студентського самоврядування структурного підрозділу закладу обирається на загальних зборах (конференції) студентів відповідного підрозділу.

3. Структурні підрозділи ВНЗ та принципи управління ними

Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Структурні підрозділи можуть мати окремі права юридичної особи. Структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо.

Кафедра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.

Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт.

Факультет - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання. Рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.

Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів.

Предметна (циклова) комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники.

Філія - відокремлений структурний підрозділ, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання. Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу. Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років.

Можуть створюватися:

навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;

навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;

науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.

Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідуючий). Директор бібліотеки вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації обирається Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років).

Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.

4. Ієрархія управління ВНЗ

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор тощо.

Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:

- вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис;

- видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу;

- представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад;

- є розпорядником майна і коштів;

- виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкриває банківські рахунки;

- приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;

- забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;

- визначає функціональні обов'язки працівників;

- формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;

- відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;

- контролює виконання навчальних планів і програм;

- контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;

- забезпечує дотримання службової та державної таємниці;

- здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу;

- разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його.

Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна. Для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту керівник вищого навчального закладу створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження.

Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів. При виході на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу керівник, який пропрацював на цій посаді не менше двох термінів підряд, може бути призначений на посаду почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу із виплатою грошового утримання за рахунок навчального закладу в розмірі заробітної плати, яку він отримував перед виходом на пенсію.

Призначення почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Умови призначення та виплати грошового утримання визначаються у статуті вищого навчального закладу. Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам. Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету. Розпорядження декана є обов'язковими для виконання всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу відміняє розпорядження декана, які суперечать закону, статутові вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

Керівництво відділенням здійснює завідуючий. Завідуючий відділенням призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають повну вищу освіту і досвід навчально-методичної роботи. Завідуючий відділенням забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм, здійснює контроль за якістю викладання навчальних предметів, навчально-методичною діяльністю викладачів.

Вчена рада вищого навчального закладу є колегіальним органом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації і утворюється строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу - строком до семи років).

До компетенції Вченої ради вищого навчального закладу належать:

- подання до вищого колегіального органу громадського самоврядування проекту статуту, а також змін і доповнень до нього;

- ухвалення фінансових плану і звіту вищого навчального закладу;

- подання пропозицій керівнику вищого навчального закладу щодо призначення та звільнення з посади директора бібліотеки, а також призначення та звільнення з посади проректорів (заступників керівника), директорів інститутів та головного бухгалтера;

- обрання на посаду таємним голосуванням завідуючих кафедрами і професорів;

- ухвалення навчальних програм та навчальних планів;

- ухвалення рішень з питань організації навчально-виховного процесу;

- ухвалення основних напрямів наукових досліджень;

- оцінка науково-педагогічної діяльності структурних підрозділів;

- приймає рішення щодо кандидатур для присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого наукового співробітника.

Вчена рада вищого навчального закладу розглядає й інші питання діяльності вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу. Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова - керівник вищого навчального закладу. До складу Вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами заступники керівника вищого навчального закладу, декани, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідуючих кафедрами, професорів, докторів наук; виборні представники, які представляють інших працівників вищого навчального закладу і які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу. Виборні представники обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють. Рішення Вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.

Вчена рада факультету є колегіальним органом факультету вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації. Вчену раду факультету очолює її голова - декан факультету. До складу вченої ради факультету входять за посадами заступники декана, завідуючі кафедрами, керівники органів самоврядування факультету, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа професорів, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників факультету і які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності її складу мають становити науково-педагогічні працівники факультету. Виборні представники обираються органом громадського самоврядування факультету за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють. До компетенції вченої ради факультету належать: визначення загальних напрямів наукової діяльності факультету; обрання на посаду таємним голосуванням асистентів, викладачів, старших викладачів, доцентів, декана; ухвалення навчальних програм та навчальних планів; вирішення питань організації навчально-виховного процесу на факультеті; ухвалення фінансових плану і звіту факультету.

Рішення вченої ради факультету вводяться в дію рішеннями декана факультету. Рішення вченої ради факультету може бути скасовано Вченою радою вищого навчального закладу. У вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації можуть бути створені вчені ради інших структурних підрозділів. Їх повноваження визначаються керівником вищого навчального закладу. У національному вищому навчальному закладі в обов'язковому порядку створюється Наглядова рада.

Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищого навчального закладу з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти.

Склад Наглядової ради національного вищого навчального закладу затверджується Кабінетом Міністрів України. Положення про Наглядову раду національного вищого навчального закладу затверджує голова Наглядової ради за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. Термін повноваження Наглядової ради становить не менше ніж три роки, але не більше ніж п'ять років. Наглядова рада може бути створена також у вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки або іншим центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації створюються робочі органи: ректорат; деканати; приймальна комісія.

Положення про робочі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу. Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації створюються робочі органи: адміністративна рада; приймальна комісія.

Дорадчим органом вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації є Педагогічна рада. Педагогічну раду очолює керівник вищого навчального закладу. До складу Педагогічної ради входять заступники директора, завідуючі відділеннями, завідуючий бібліотекою, голови предметних (циклових) комісій, педагогічні працівники, головний бухгалтер. Положення про робочі та дорадчі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації є загальні збори (конференція) трудового колективу. Порядок скликання вищого колегіального органу громадського самоврядування та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.

У вищому колегіальному органі громадського самоврядування повинні бути представлені всі групи працівників вищого навчального закладу. Не менше ніж 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування: за поданням Вченої ради вищого навчального закладу приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить зміни до нього; обирає претендента на посаду керівника вищого навчального закладу шляхом таємного голосування і подає свої пропозиції власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі); щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність; обирає комісію з трудових спорів відповідно до Кодексу законів про працю України; за мотивованим поданням Наглядової ради або Вченої ради вищого навчального закладу розглядає питання про дострокове припинення повноважень керівника вищого навчального закладу; затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; затверджує положення про органи студентського самоврядування; розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.

Органом громадського самоврядування факультету у вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації є збори (конференція) трудового колективу факультету. Порядок скликання органу громадського самоврядування факультету та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу. В органі громадського самоврядування факультету повинні бути представлені всі групи працівників факультету. Не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники факультету. Орган громадського самоврядування факультету скликається не рідше ніж один раз на рік. Орган громадського самоврядування факультету: дає оцінку діяльності керівника факультету; затверджує річний звіт про діяльність факультету; вносить пропозиції керівнику вищого навчального закладу про відкликання з посади керівника факультету; обирає виборних представників до вченої ради факультету; обирає кандидатури до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу; обирає кандидатури до Вченої ради вищого навчального закладу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації є загальні збори (конференція) трудового колективу. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування: приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить зміни до нього; обирає претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу; вносить подання власнику (власникам) про дострокове звільнення керівника вищого навчального закладу; щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність; обирає виборних представників до складу конкурсної комісії під час обрання керівника вищого навчального закладу; обирає комісію із трудових спорів відповідно до Кодексу законів про працю України; затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; затверджує положення про органи студентського самоврядування; розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.

У вищих навчальних закладах створюються органи студентського самоврядування. Органи студентського самоврядування сприяють гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. Органи студентського самоврядування вирішують питання, що належать до їх компетенції. Рішення органів студентського самоврядування мають дорадчий характер. У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, рішеннями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки та відповідного центрального органу виконавчої влади, в підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу.

Основними завданнями органів студентського самоврядування є:

- забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;

- забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;

- сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;

- сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;

- сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;

- організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;

- сприяння працевлаштуванню випускників;

- участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) студентів вищого навчального закладу, які:

- ухвалюють Положення про студентське самоврядування;

- обирають виконавчі органи студентського самоврядування та заслуховують їх звіти;

- визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування.

Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо).

Самостійні заняття

§ Охарактеризувати типи навчальних закладів та особливості їх діяльності.

§ Організація управління в закладах освіти;

§ Дати характеристику закладам післядипломної освіти;

§ Проаналізувати діяльність органів учнівського (студентського) самоврядування в одному з закладів освіти.

Лекція 4

Тема 4. Науково-методичне та нормативне забезпечення діяльності навчально-виховного закладу

1. Суть процесу навчання та його особливості у ВНЗ

Навчальний процес у вищих навчальних закладах (надалі - навчальний процес) - це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти.

Навчальний процес базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських та релігійних організацій. Мова навчання визначається Законом Української РСР "Про мови в Українській РСР". Навчальний процес організуються з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навчання та орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін і розвитку в соціально-культурній сфері, в галузях техніки, технологій, системах управління та організації праці в умовах ринкової економіки.