Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Критично оцінюють учасники рівень проблемності викладання, його науковості та відповідності сучасним вимогам. Кількість вищих оцінок (4-5) помітно більша відносно шкільного предмету (59,6%), ніж вузівського (24,4%). Одночасно кількість тих, хто взагалі негативно оцінює викладання предмету за таким параметром, вдвічі більша стосовно вузу, ніж школи.

В той же час кількість студентів, що вказали на високий рівень їх оцінки за даним предметом (шостий параметр) помітно більше відносно вузу. Очевидно, це пов'язано з тим, що у школі учнів диференційовано оцінюють за рівнем фізичної підготовки, тоді як у вузі таке оцінювання не відбувається.

Студентам також пропонувалось оцінити самим свій рівень фізичної підготовленості. Як видно з таблиці, студенти відносно як вузівського, так і шкільного предмету оцінюють себе достатньо критично, кількість тих, хто проставив собі вищі оцінки, помітно менша у порівнянні з оцінками, що виведені викладачем або вчителем. Більш високим є рівень критичності стосовно оцінки, яку опитувані поставили б собі у школі.

Оцінки предмету за ступенем важкості мають зворотне значення: високі оцінки свідчать про надмірний рівень, тоді як низькі - про легкість предмету для студентів. І тут рівень важкості предмету у вузі є більш високим, ніж у школі.

Водночас ступінь активності, що, за оцінкою студентів, вони прикладають при подоланні труднощів, які виникають при вивченні цього предмету, є більш високою у школі.

Щодо обсягу навчального матеріалу, що виноситься на самостійне опрацювання, то тут відбулася своєрідна поляризація думок: половина учасників оцінюють його як незначний або помірний, і половина - як суттєвий, значний (оцінки 2-1). Разом з тим доля студентів, що вважають себе завжди або майже завжди готовими до відповідних занять, переважає.

Таким чином, отримані дані надають можливість зробити припущення, що в системі суб'єктивних ставлень студентів шкільний предмет "Фізичне виховання" вважається більш привабливим, позитивно забарвленим, впливовим, ніж той, що викладається у вузі. Безумовно, певною мірою тут має прояв ідеалізація студентами подій, що відбувалися у минулому (у "щасливому дитинстві"). Але не може не турбувати той факт, що ставлення студентів до фізичного виховання як складової їх життєдіяльності і водночас навчального предмету не лише не розвивається відповідно їх реальної значущості, а й певною мірою згасає.

в) Фізична культура в ієрархії основних життєвих цінностей студентів

Ще одним напрямком дослідження стало з'ясування ставлення студентів до фізичної культури в цілому. З відповідною метою студентам було дано дещо модифіковану методику М. Рокича, що, як відомо, діагностує ієрархію термінальних (цільових) і інструментальних цінностей. З метою з'ясування тих аспектів, що нас цікавлять, до складу термінальних цінностей було додано такі позиції: "Фізичні можливості (відчуття радощів від досконалості свого тіла, фізичної активності, руху" (№ 19) та "Психічне здоров'я" (№ 20). До складу Інструментальних цінностей за аналогічними номерами було введено позиції: "Витривалість, здатність довгий час працювати на високому рівні продуктивності" та "Фізичні дані (сила)".

В табл. 3.3 наводяться дані за результатами опитування 165 студентів Глухівського державного педагогічного університету.

Таблиця 3.3

Розподіл студентів відповідно наданих окремим позиціям рангових місць (%)

Позиції	Рік	1-4	5-8	9-12	13-16	17-20	Рангове місце
Термінальні цінності
Фізичне здоров'я	2001	21,0	38,3	10,2	19,1	11,4	13
	2002	14,4	32,5	10,8	17,1	25,7	14
Творчість, розвиток, робота над собою	2001	18,0	14,3	22,4	23,6	21,7	18
	2002	25,3	17,1	27,9	20,8	19,9	19
Фізичні можливості	2001	18,4	17,8	21,1	17,1	25,6	16
	2002	15,4	14,4	21,6	22,5	26,1	16
Психічне здоров'я	2001	11,0	18,9	22,1	25,3	22,7	20
	2002	5,4	12,6	20,7	30,6	29,7	20
Інструментальні цінності
Витривалість	2001	15,2	23,8	13,4	21,2	26,4	17
	2002	19,4	19,1	13,3	21,2	25,7	16
Фізичні дані (сила)	2001	26,1	18,3	9,2	15,0	31,4	20
	2002	19,4	19,4	9,9	11,5	39,9	20

Представлений розподіл студентів відповідно до рангових місць, наданих ними окремим позиціям. Для узагальнення результатів ранги групуються за ознаками: "Визнається як провідна цінність" (рангові місця 1-4), "Цінність визнається як достатньо висока" (5-8), "Цінність середня" (9-12), "Цінність низька" (13-16), "Не визнається як цінність" (17-20). Дослідження проводилось в два етапи: 2006 рік (154 особи) та 2007 рік (116 осіб), що дозволило перевірити стійкість виявлених тенденцій. З урахуванням того, що нас цікавлять не всі цінності як такі, а ті, що пов'язані з фізичною культурою, у таблиці наводяться лише дані, що прямо або опосередковано пов'язані з досліджуваним явищем. Інші дані наводяться у тексті. Слід лише вказати, що провідне рангове місце зайняв показник "цікава робота". Як видно з таблиці, система ставлень студентів до таких важливих складових, як фізичне і психічне здоров'я, є вкрай незадовільною. Частка студентів, що ставить психічне здоров'я на провідні рангові місця, помітно менша, ніж тих, хто не вважає цю позицію за цінність. Стосовно фізичного здоров'я результати дещо кращі: більше половини студентів надали цьому параметрові перші (1-4) або достатньо високі (5-8) рангові місця. Але порівняно з 2006 роком у 2007 році цей показник помітно зменшився. Простежується така тенденція: здоров'я розцінюється студентами як щось стійке, що надається від природи і не вимагає власних зусиль. Про це свідчать значно менші рангові місця, що надаються позиціям: робота над собою (включаючи фізичне вдосконалення), та відчуття радощів від фізичних дій. Що ж стосується інструментальних цінностей, то і тут аспект витривалості є для студентів значно менш суттєвим, хоча він потенційно пов'язаний з професійною діяльністю. Частка респондентів, що ставлять параметр фізичної сили на перші рангові місця, також дещо більша за результатами 2006 року, і в той же час майже половина студентів взагалі не вважають фізичну силу значущою.

В цілому фактор фізичного здоров'я отримав 13-14 рангові місця (середній ранг склав 12,4), що свідчить про невизнання студентами його цінності. Виявлені тенденції є стійкими, адже вони з незначними відхиленнями повторюються в обох групах.

Особливу турботу викликає той факт, що найменшу значущість для студентів має фактор психічного здоров'я. В загальній системі ієрархії цінностей він займає останнє, двадцяте місце, при цьому помітна негативна динаміка. Кількість студентів, які визначили його як провідну цінність, у 2007 році значно менше, ніж у 2006.

Водночас за загальними результатами не можна не помітити: хоча узагальнений параметр психічного здоров'я є для студентів неактуальним, окремі його показники займають достатньо високі рангові місця в системі цінностей. Це стосується таких позицій: життєва мудрість (зрілість суджень та здоровий глузд, що досягаються на основі життєвого досвіду), який займає шосте місце в ієрархії цінностей, продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здібностей) - 4 рангове місце, впевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів) - друге рангове місце. В той же час такі інструментальні показники психічного здоров'я, як толерантність, уміння тверезо і логічно мислити, приймати обмірковані, раціональні рішення, є явно непопулярними (відповідно 18-19 та 10 рангові місця). Тобто, оцінювати отримані результати слід достатньо обережно, адже мова повинна йти не про повне ігнорування студентами психічного або фізичного аспектів життя, а про нерозуміння їх інтегруючого (системоутворюючого) впливу на життєдіяльність.

Виявлена в дослідженні наявність полярних думок стосовно кожного параметру, значної кількості осіб, що притримуються протилежних точок зору та стратегій і тактик життєдіяльності, робить вкрай актуальним завдання упорядкування ціннісних орієнтацій студентів, адже не можна вважати нормальним, наприклад, такі факти, що майже половина студентів не вважають психічне здоров'я за життєву цінність, а фізичний компонент життя є неактуальним для значної кількості молоді.

г) Ставлення студентів до фізичної культури і спорту

Термін "фізична культура" міцно пов'язаний з іншим терміном -"спорт". Ці поняття часто використовуються як синоніми не лише у повсякденні, а і багатьох науково-методичних роботах (М.Я. Віленський, М.С. Корольчук, Р.П. Сафін, О.О. Тер-Ованесян та ін.). Це дало підставу розширити діапазон методик шляхом звернення до тих методичних засобів, що використовуються у психології спорту (безумовно, з певною адаптацією).

Програма дослідження містила виявлення ставлень студентів до спорту. З цією метою було використано дві методики: "Мотиви занять спортом" (А.В. Шаболтас) та "Вивчення мотивів занять спортом" (розроблена В.І. Тропніковим). Використання двох споріднених методик дозволило перевірити отримані результати на достовірність виявлених тенденцій. У процесі дослідження було враховано, що ці методики більш спрямовані на вивчення мотивів спортсменів, тому дещо було змінено вихідні інструкції. Студентам пропонувалось визначити, наскільки ті чи інші судження справедливі щодо тих причин, що обумовлюють їх заняття фізичною культурою та спортом. Взірці анкет та відповідні інструкції подано у додатках.

У дослідженні за першою методикою (А.В. Шеболтаса) брали участь 115 студентів.

Як відомо, за допомогою цієї методики вивчається структура мотивації стосовно професійної спортивної діяльності шляхом виділення 10 мотивів категорій, яким відповідають певні висловлювання (судження), наведені в опитувальнику. Разом з тим проведений нами аналіз сутності тих питань, які складають текст опитувальника, та результати проміжного пілотажного випробування довели, що цей тест можна використовувати у роботі з студентами за умов незначного його адаптування, перш за все щодо інтерпретації отриманих даних.

За процедурою роботи опитуваним пропонується вибрати з двох варіантів висловлювань ті, що найбільш підходять для них особисто. За отриманими результатами розраховується оцінка значущості таких мотивів:

Мотив емоційного задоволення (ЕЗ) - прагнення, що відображає радІсть рухів І фізичних зусиль. За думкою автора цього тесту, цьому мотивувідповідає судження: "Я отримую радість від спортивних вправ, тому щоможу рухатись і відчувати напруження".

Мотив соціального самоствердження (СС) - прагнення проявити себе, ставлення до занять спортом як засобу підвищення особистого престижу, отримання поваги від інших осіб. Цьому відповідає судження: "Я займаюсь спортом, так як досягаю успіхів. Мої товариші поважають мене за це. Коли я беру участь у змаганнях, мені приємно бути у центрі уваги".

Мотив фізичного самоствердження (ФС) - прагнення до фізичного розвитку, становлення характеру. Йому відповідає судження: "Я активно займаюсь спортом, тому що хочу розвиватись фізично і гартувати свій характер. Не хочу стати лінивим і хворіти, хочу бути здоровим".

Соціально-емоційний мотив (СЕ) - прагнення до спортивних подій внаслідок їх високої емоційності, неформальності спілкування, напруженості переживань, соціальної і емоційної розкутості. Йому відповідає судження: "Мені подобаються заняття спортом, тому що змагатися дуже цікаво, тому що надають радощів досягнуті успіхи. Я люблю атмосферу змагань".

Соціально-моральний мотив (СМ) - бажання тренуватися разом з товаришами, мати хорошій контакт з тренером, викладачем, брати участь у командних змаганнях, прагнути до спільного успіху. Щодо студентів цьому мотиву відповідає судження: "Мені хочеться бути не одинаком,а членом команди, яка спроможна зайняти лідируюче становище. І я хочу внести всій вклад у цю справу. Я не хочу підводити свого викладача (тренера) і друзів, і це примушує мене більше тренуватися, фізично розвивались".

Мотив досягнення успіху у спорті (ДУ) - прагнення досягнути успіху, покращити власні спортивні досягнення. Йому відповідає судження:"Я регулярно тренуюсь, відвідую заняття з фізичного виховання, щоб підтримувати свій фізичний рівень І покращувати мої спортивні результати,досягнути поставленої мною мети (наприклад, зайняти перше місце на факультеті або Інституті)".

Спортивно-пізнавальний мотив (СП) - прагнення до вивчення питань техніки і технології спортивних вправ, науково обґрунтованих принципів фізичного розвитку або тренування, історії розвитку спорту та нових тенденцій. Судження, яке передає сутність такого спрямування: "Я хочу розбиратись у питаннях техніки, тактики, принципах тренування, знати, як правильно слід це робити".

Раціонально-вольовий (рекреативний) мотив (РВ) бажання займатись спортом для подолання дефіциту рухової активності під впливом важкої розумової праці. Йому відповідає судження: "Я займаюсь спортом, щоб відволіктись, відпочити від розумових навантажень, щоб розім'яти м'язи, отримати приток сил".

Мотив підготовки до професійної діяльності (ПД) прагнення займатись спортом для кращої підготовки до обраного виду професійної діяльності. Судження: "Досягти хороших результатів у навчанні та роботі можна, якщо я буду здоровий і фізично розвинутий. Цьому сприяють заняттяз фізичної культури, спорт".

Громадянсько-патріотичний мотив (ГП) - прагнення до фізичної досконалості заради виступів на змаганнях від певної соціальної спільноти(групи, факультету, інституту, міста, держави тощо). Цьому відповідає судження: "Якщо я буду добре тренуватися, то зможу показувати високі спортивні досягнення і захищати честь свого колективу".

Методика складається з 45 суджень, які відображають різні причини занять фізичною культурою та спортом. Кожен мотив серед цих суджень представлений 9 разів. Вважається, що кількість вибору тих варіантів суджень, що відповідають цьому мотиву, відображає значущість цього мотиву, а отже, його ціннісну вагу у загальній структурі мотивації відповідного виду діяльності. Крім того, при виборі у кожній парі суджень здійснюється додаткове оцінювання за критеріями: ступінь переважання невелика, достатня та суттєва. Отже, розрахунок кількісних показників за кожним блоком мотивів містить кількість зроблених виборів (від 0 до 9), помножену на відповідну оцінку ступені переважання кожного з обраних суджень. За кожним блоком можна максимально набрати 27 балів, що складають 100 відсотків. Кількість реально зроблених виборів та їх сумарний показник у співвідношенні з максимально можливою кількістю балів відображає ступінь представленості відповідного мотиву у конкретних осіб. У таблиці 3.4. наведено результати проведеного дослідження

Таблиця 3.4

Структура мотивів занять фізичною культурою і спортом

Показники	ЕЗ	сс	ФС	СЕ	СМ	ду	сп	РВ	пд	гд
Представленість мотиву (у%)	33,8	31,5	47,8	32,5	36,8	40,0	38,1	37,4	40,4	38,8
Ранг	8	10	1	9	7	3	4	6	2	4

З Для наочності представимо отримані дані на діаграмі

Рис. 2.1 Структура мотивів занять фізичною культурою і спортом

З отриманих даних видно, що в цілому мотивація занять фізичною культурою і спортом у досліджуваного контингенту студентів, незважаючи на те, що вони не є професійними спортсменами, представлена усією сукупністю мотивів. Отримані за кожним блоком кількісні показники є достатньо близькими, розбіжність між найвпливовішим і найменш впливовим мотивами складає усього 16,3%. Найбільш сформованими у студентів є мотиви фізичного самоствердження, підготовки до професійної діяльності, досягнення успіху, їх кількісні значення перевищують 40%, хоча і несуттєво.

В той же час можна стверджувати, що значні групи студентів (більше половини) не мають відповідних мотивів або мають їх на невисокому рівні сформованості. Доля студентів, у яких відсутні відповідні важелі занять фізичною культурою та спортом, значно перевищує групу умотивованих:

Таблиця 3.5

Частка студентів, що не мають відповідних мотивів у структурі мотивації

Показники	ЕЗ	СС	ФС	СЕ	СМ	ДУ	СП	РВ	ПД	ГД
Представленість мотиву (у %)	66,2	68,5	53,2	67,5	63,2	60,0	61,9	62,6	59,6	61,2
Ранг	3	1	10	2	4	8	6	5	9	7

Рис. 3.2. Частка студентів, що не мають прояву відповідних мотивів до занять фізичною культурою і спортом

Отже, в цілому мотивація занять фізичною культурою і спортом у значної кількості студентів є недостатньо мотивованою, тобто студенти більш схильні ставитися до відповідного предмету у навчально-виховному процесі вузу як до формальної необхідності, ніж до засобу задоволення особистих потреб. Найбільшою мірою це стосується мотиву соціального самоствердження, на другому місці за ступенем прояву йде мотив прагнення до фізичного саморозвитку, на третьому - емоційного задоволення. Найменший показник у мотивів фізичного самоствердження, соціально-емоційного та досягнення успіху.

Разом з цим, слід враховувати, що методика виявляє не стільки реальний розподіл мотивів, скільки ступінь їх визнання (усвідомлення) студентами. Тому є необхідність подальшого дослідження цього питання з залученням психологів. Але це виходить за межі нашого дослідження й складає перспективну наукову проблему.

На наступному етапі роботи у цьому напрямку було проведено опитування 45 студентів за методикою В.І. Тропнікова. Ця методика складається з опитувальника, який містить 109 питань. Кожне питання відображає певну причину, яка спонукає людину займатись фізкультурою та спортом. Студенти оцінювали ці причини за 5-бальною системою у двох аспектах:

а) за ступенем впливовості на людей в цілому,

б) за ступенем впливу у їх власному житті. За результатами визначалась ступінь визнання студентами значущості 11 мотивів:

1) спілкування;

2) пізнання;

3) матеріальних благ;

4) розвитку характеру та психічних якостей;

5) досягнення фізичної досконалості;

6) покращення самопочуття та здоров'я;

7) прагнення естетичного задоволення та гострих почуттів;

8) надбання корисних для життя (у тому числі професійної діяльності) умінь та знань;

9) потреба у схваленні;

10) прагнення підвищити престиж, бажання слави;

11) колективістична спрямованість.

Отримані результати оброблялись таким чином:

визначалась кількість балів, які було набрано кожним студентом по кожному із 11 мотивів-категорій за двома ракурсами: оцінка інших та оцінка себе;

кількісні показники, отримані за кожним блоком, розподілялись за рівнями: високий, середній, низький.

Визначення кількісних показників, що відповідають певним рівням, склало особливу проблему. Це було викликано тим, що кількість відповідей по кожному мотиваційному блоку у методиці помітно відрізнялась. Для забезпечення можливості проводити порівняння між окремими блоками, а також визначити розподіл студентів за відповідними рівнями, було визначено такі кількісні значення.

За блоками "спілкування", "отримання матеріальних благ", "розвиток характеру та психічних якостей", "покращення самопочуття та здоров'я", які містили по 8 питань, реально могло бути отримано оцінки у діапазоні від 8 до 40 балів. Тому прийнято такі межі рівневих значень: низький рівень - 8-18 балів, середній рівень - 19-29 балів, високий рівень - 30-40 балів.

За блоком "пізнання" (4 питання, діапазон 4-20 балів): низький рівень - 4-9 балів, середній рівень - 10-15 балів, високий рівень - 16-20 балів.

За блоками "досягнення фізичної досконалості", "прагнення підвищити престиж, бажання слави" (10 питань, діапазон 10-50 балів): низький рівень - 10-23 бали, середній рівень - 24-37 балів, високий рівень - 38-50 балів.

За блоком "прагнення естетичних задоволень та гострих почуттів" (9 питань, діапазон 9-45 балів): низький рівень 9-21 бал, середній рівень - 22-33 бали, високий рівень - 43-45 балів.

За блоком "надбання корисних умінь та знань" (6 питань, діапазон 4-20 балів): низький рівень - 6-14 балів, середній рівень - 15-23 балів, високий рівень - 24-30 балів.

За блоком "прагнення підвищити престиж, бажання слави" (5 питань, діапазон 5-25 балів): низький рівень - 5-11 балів, середній рівень - 12-18 балів, високий рівень - 19-25 балів.

За блоком "колективістична спрямованість" (7 питань, діапазон 7-35 балів): низький рівень - 7-16 балів, середній рівень - 17-26 балів, високий рівень - 27-35 балів.

Розподіл студентів за відповідними рівнями (високий, середній, низький) щодо кожного блоку мотивів відносно Інших осіб (1) та себе (2) наведено у табл. 3.6.

Як показують результати таблиці, значна частина студентів не усвідомлюють складної структури мотивів занять спортом. Цей важливий вид людської діяльності, що має полімотиваційні основи, розглядається перш за все в плани прямого впливу на людину ("фізичне вдосконалення"). За цим критерієм більша частина студентів (53,3%) знаходяться на високому рівні. Більш-менш сприятливо розвивається мотив розвитку характеру та психічних якостей - 33,3 % учасників дослідження оцінили його як актуальний для себе, та ще 46,7 % - як певною мірою значущий. Що стосується інших мотивів, то тут значна частина студентів вважають їх взагалі мало-актуальними. І не тільки більш складні, опосередковані форми впливу фізичної культури та спорту на людину залишаються неусвідомленими. Навіть такий прямий зв'язок, як додаткові можливості спілкування, міжособистісної взаємодії під час занять фізичною культурою, для студентів залишається неактуальним.

З отриманих даних видно також, що власні мотиви занять спортом у студентів майже не відрізняються від тих, що вони приписують іншим людям. Основні розбіжності спостерігаються лише між групами середнього та низького рівня за рахунок певного взаємообмІну. Порівняно з оцінкою мотивації інших людей стосовно себе студенти вважають дещо більш впливовим мотив покращення самопочуття. Кількість осіб з високим рівнем мотиву використання фізичної культури для покращення самопочуття майже вдвічі більша, ніж щодо оцінки значущості цього мотиву для Інших. Значущість мотивів естетичного задоволення та гострих самопочуттів для мотивації самих студентів більш ніж у два рази перебільшує той показник, що характеризує впливовість цього фактору на людей в цілому. Вище, ніж у загальних оцінках, доля студентів, що відчувають середнього рівня потребу у заохоченні, підвищенні престижу, славі, придбанні корисних умінь і знань, колективістичній спрямованості. Хоча, підкреслимо ще раз, це стосується лише різниці між середніми та низькими групами. Кількість студентів, що мають яскраво виражені мотиви усіх груп, нараховує одиниці.

Таблиця 3.6

Розподіл студентів за рівнями визнання значущості мотивів залучення до фізичної культури і спорту

Блоки мотивів	Оцінка	Рівні визнання значущості
		високий	середній	Низький
		К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%
Спілкування	1	3	6,7	23	51,2	19	42,1
	2	3	6,7	24	53,3	18	40,0
Пізнання	1	1	2,2	22	48,8	25	55,6
	2	1	2,2	21	46,6	23	51,2
Матеріальних благ	1	5	11,2	20	44,4	20	44,4
	2	4	8,8	22	49,0	19	42,2
Розвитку характеру і психічних якостей	1	16	35,6	17	37,8	12	26,6
	2	15	33,3	21	46,7	9	20,0
Фізичного вдосконалення	1	24	53,3	16	35,6	5	11,1
	2	24	53,3	12	26,3	9	20,0
Покращення самопочуття і здоров'я	1	5	11,1	23	51,1	17	37,8
	2	9	20,0	28	62,2	8	17,8
Блоки мотивів	Оцінка	Рівні визнання значущості
		високий	середній	Низький
		К-сть	%	К-сть	%	К-сть	%
Естетичного задоволення і гострих відчуттів	1	3	6,7	15	33,3	27	69,0
	2	2	4,4	28	72,3	15	33,3
Придбання корисних для життя умінь і знань	1	6	13,3	16	35,6	23	51,1
	2	4	8,8	30	66,8	11	24,4
Потреби у заохоченні	1	7	15,6	16	35,6	22	48,8
	2	7	15,6	22	48,8	16	35,6
Підвищення престижу, бажання слави	1	1	2,2	10	22,2	34	75,6
	2	1	2,2	22	48,9	22	48,9
Колективістичної спрямованості	1	1	2,2	14	31,1	30	66,7
	2	4	8,8	19	42,3	22	48,9

Цікавим для дослідження є аналіз індивідуальних показників щодо співвідношення оцінки дійовості мотивів стосовно інших людей і себе у опитуваних. Для з'ясування відповідних даних було проведено аналіз первинних відповідей студентів у такому ракурсі: мотив визнається більш значущим для інших людей, ніж для себе (позначимо це умовно <), значущість мотиву як для інших, так і для себе однакова (=), значущість мотиву для себе визнається більш високою, ніж для інших людей (>). Розподіл учасників (у %) відповідно до проведеної диференціації (з врахуванням групи, до якої увійшов студент за попереднім кількісним розподілом) наводиться у табл. 3.7. Звертаємо увагу: у таблиці змінено послідовність подання рівнів: від низького до високого. Це викликано тим, що група високого рівня є малочисельною, тому для кращого висвітлення виявлених тенденцій більш доцільним є аналіз найбільш представлених груп - низької та середньої.

Таблиця 3.7

Блоки мотивів	Рівень
	Низький	Середній	Високий
	<	=	>	<	=	>	<	=	>
Спілкування	8,8	15,6	17,7	22,2	15,6	13,4	6,7	-	-
Пізнання	8,8	31,4	8,8	22,2	17,8	8,8	-	2,2	-
Матеріальних благ	2,2	20,0	22,2	13,4	15,6	15,6	8,8	-	2,1
Розвитку характеру і психічних якостей	8,8	4,4	13,4	4,4	15,6	17,7	15,6	13,4	6,7
Фізичного вдосконалення	4,4	-	6,7	8,8	6,7	20,0	17,8	34,5	11,1
Покращення самопочуття і здоров'я	4,4	11,1	6,7	20,0	15,6	22,2	4,4	4,4	11,2
Естетичного задоволення і гострих відчуттів	2,2	11,1	20,0	31,4	24,5	6,7	4,4	-	-
Придбання корисних для життя умінь і знань	11,1	2,2	22,2	30,0	26,7	6,7	6,7	4,4	-
Потреби у заохоченні	4,4	22,3	11,1	17,8	8,8	13,4	11,1	8,7	2,2
Підвищення престижу, бажання слави	13,4	22,2	13,4	24,4	6,7	11,1	8,8	-	-
Колективістичної спрямованості	4,4	22,2	13,4	24,5	8,8	22,3	2,2	2,2	-

Як видно з наведених у таблиці даних, достатньо представленими є всі три варіанти співвідношення оцінок і самооцінок: як взаємоузгоджених, так і різноспрямованих.

Але їх розподіл помітно відрізняється залежно від рівня, на якому знаходяться студенти, що надають оцінку. Так, за мотивом "спілкування" на низькому рівні переважають тенденції ототожнення дії цього чинника як для себе, так і для інших, та самооцінка нижча, ніж оцінка інших. На середньому ж рівні найбільша кількість студентів (22,2%) вважають, що їх прагнення до спілкування під час занять фізичною культурою та спортом вище, ніж у інших.

Третина учасників дослідження (31,4%), які знаходяться на низькому рівні за мотивом "пізнання", вважають, що їх прагнення задовольнити свої пізнавальні потреби через спорт не відрізняються від інших. На середньому ж рівні більше представлена частка тих, хто вважає прояв цього чинника у інших більшим, ніж у них самих.

Стосовно мотиву отримання через спорт матеріальних благ - тут на низькому рівні переважає тенденція зменшувати вплив цього чинника на себе, ніж на інших, тоді як на середньому рівні всі показники розподілились рівномірно. При цьому група студентів з високим рівнем майже не представлена.

За показником прагнення через фізкультуру та спорт розвинути характер і психічні якості учасники дослідження більш-менш рівномірно розподілились за усіма, у т.ч. третина з них припадає на високий рівень. При цьому на низькому та середньому рівнях переважає тенденція "самооцінка нижче, ніж оцінка", а на високому - "самооцінка вище, ніж оцінка інших".

Що стосується мотиву фізичного вдосконалення, п'ята частина студентів (20%) вважають, що у них відповідне прагнення проявляється менше за інших.

Але серед 63,4% учасників, що знаходяться на високому рівні, таких студентів вже помітно менше (11,1%). Більше половини серед цієї групи (34,5%) оцінюють силу цього мотиву у себе такою ж, як у інших, а 17,8% -як більш високу.

Мотив занять фізкультурою та спортом з метою покращення самопочуття у більшості студентів представлений на середньому рівні, і тут слід відмітити майже однакові кількісні показники у тих, хто оцінює своє прагнення менше або більше, ніж у інших.

Щодо мотивів "естетичне задоволення і отримання гострих відчуттів" та "придбання корисних для занять умінь", то тут основна частина показників розміщується у зонах швидкого та середнього рівня. Але у розподілі всередині рівнів є помітні відмінності. Так, естетичний чинник на низькому рівні оцінюється більшою частиною студентів як такий, що дорівнює прагненням інших (11,1%), або є більш низьким. На середньому ж рівні переважає доля тих, хто оцінює дію цього мотиву для себе як більш впливову, ніж для інших (31,4%), І ще 24,5% вважають їх рівно значущими.

Щодо мотиву придбання корисних знань та умінь, то тут на низькому рівні більш представлена група тих, хто вважає своє прагнення вище, ніж у інших.

Потреба у заохоченні студентів, що знаходяться на низькому рівні, оцінюється для інших як така ж сама, або дещо менше, ніж для себе. На середньому рівні частка студентів з протилежними тенденціями майже співпадає. Але п'ята частина студентів за цим показником вийшли на високий рівень, і серед них переважає частина тих, хто оцінює свою потребу у заохоченні під час занять спортом більш високою, ніж у інших.

За мотивом "підвищення престижу, бажання слави" на низькому рівні переважає частка тих, хто оцінює його дію на себе також, як і на інших, хоча представлені певною мірою (і до того ж однаковими кількісними значеннями) і обидві різноспрямовані тенденції. На середньому рівні 24,4% (найбільша частина) вважають, що цей мотив у них сформований більше, ніж у інших. Так само вважають ще 8,8% учасників, які досягли високого рівня.

За чинником "колективістична спрямованість" учасники також в основному розподілились за низьким і середнім рівнями. При цьому на низькому рівні більш представлена частка тих, хто вважає дію на себе цього мотиву як таку ж або більше, ніж на інших. На середньому ж рівні думки майже полярно розподілилися: 24,5% вважають, що у них цей мотив менший, ніж у інших» а 22,3% - як більший.

В цілому співвідношення між оцінками і самооцінками без врахування рівнів є величиною, яка певною мірою залежить від характеру мотиву. Про це свідчать дані таблиці 3.8.

Таблиця 3.8

Співвідношення загальних оцінок і самооцінок респондентів (у %)

Блоки мотивів	Оцінка вища за самооцінку	Самооцінка і оцінка однакові	Самооцінка вища за оцінку
Спілкування	37,7	31,2	31,1
Пізнання	31,0	51,4	17,6
Матеріальних благ	24,4	35,6	40,0
Розвитку характеру	28,8	33,4	37,8
Фізичного вдосконалення	31,0	31,2	37,8
Самопочуття	28,8	31,1	40,1
Чуттєвих потреб	37,8	35,5	26,7
Вмінь і знань	37,8	32,9	28,9
Схвалення	33,3	39,8	26,9
Престижу	44,6	28,9	24,5
Колективізму	361,1	33,2	35,7

Отже, дві третини учасників дослідження вважають, що у них більша або менша потреба у включенні в заняття фізичною культурою і спортом заради задоволення певних потреб. При цьому вищою, ніж у цілому, 40,0 % студентів вважають потребу у збереженні здоров'я, покращенні самопочуття, майже стільки ж студентів (37,8%) - розвиток характеру та прагнення до фізичного вдосконалення. В той же час нижчою є вплив мотиву пізнання (лише 17,6% спрямовуються пізнавальними інтересами при включенні у заняття фізичною культурою, спортом). Стосовно ж мотиву престижу 44,6% студентів вважають, що їх прагнення отримати підвищення статусу або отримання визнання (слави) є нижчим, ніж в цілому у людей. Показово, що на такому ж низькому рівні є вплив на студентів показника отримання корисних для життя умінь і навичок.

д) Структура ставлень студентів до фізичної культури і спорту як особистісної цінності

Як відомо, у системному підході умовами виникнення будь-якої структури є наявність певних елементів (склад системи) та способи зв'язку між ними.

Ціннісне ставлення до певного явища або навчального предмету можна розглядати як специфічну систему, яка детермінована зовнішніми впливами, значущість яких обумовлена внутрішніми умовами, тобто ступенем актуалізації у студентів тих чи інших потреб. Саме співвідношення зовнішніх чинників і внутрішніх складових обумовлює пристрасне, небайдуже відношення людини до певного явища. А це означає, що ціннісне ставлення має певну структуру, тобто містить ієрархічний набір чинників, значущість яких для особистості (тобто, характер і ступінь зв'язку з внутрішніми детермінантами активності) є сугубо індивідуальним.

Як будь-яка складна система, ціннісне ставлення повинно розглядатись у двох ракурсах:

а) склад, тобто сукупність вихідних показників, з яких власне і будується система;

б) характер зв'язків між ними, що визначають значною мірою ступінь інтегрованості системи.

І склад (елементи), і структура (способи їх взаємозв'язку) є сутнісними характеристиками системи. Не менш важливою характеристикою є також наявність системоутворюючого (наскрізного) фактору, який "цементує" взаємодію окремих елементів і забезпечує функціонування системи як певної цілісності, частини якої мають спільну мету і спрямованість. Саме на основі системоутворюючого фактору і відбуваються в середині системи інтеграційні тенденції [28].

Ставлення людини до певного явища визначається її базовими потребами і мотивами, що ними породжуються. Дія будь-якого мотиву визначається миттєвою або пролонгованою актуальністю певної потреби. В той же час будь-яка діяльність людини є полімотивованою, тобто в основі її детермінації можуть знаходитись різні потреби та їх співвідношення, а відповідно, і різні мотиви.

Розмежовуючи між собою два споріднених поняття: "мотив" і "ціннісні ставлення", слід нагадати, що мотив найчастіше відповідає якійсь одній конкретній потребі, тоді як ціннісне ставлення інтегрує окремі потреби і відповідні мотиви в єдине смислове ціле, що викликає стійке емоційно позитивно забарвлене переживання щодо взаємодії з відповідним явищем чи предметом.

Таким чином, виявити ціннісне ставлення - це:

1) з'ясувати, чи викликає певне явище позитивне емоційне переживання (не є байдужим),

2) виявити, які базові потреби або скоріше відповідні їм мотиви обумовлюють це переживання.

Можна стверджувати, що ціннісне ставлення студентів до фізичної культури є певною індивідуальною мотиваційною системою, яка визначається і обумовлюється ієрархією окремих мотивів та домінуючим мотивом як системоутворюючим фактором.

Отже, дослідити ціннісне ставлення людини до будь-якого явища чи предмету - це виявити ту відносно стійку систему відношень людини, яка носить відбиток її найбільш актуальних потреб.

Таким чином, стосовно фізичної культури - виявити особливості ціннісного ставлення - це означає виявити його структуру, тобто глибоко індивідуальне співвідношення окремих мотивів, які потенційно може задовольнити включення у відповідну діяльність або взаємодію з предметом ставлення.

На наш погляд, вивчити особливості ціннісного ставлення студентів до фізичної культури І спорту - це також означає виявити співвідношення основних мотивів, що обумовлюють активність І характер включення людини у відповідний процес (в нашому випадку - навчальну діяльність з предмету "Фізичне виховання").

Надати таку можливість може методика А.В. Шеболтаса "Мотиви занять спортом".

Процедура роботи містила:

Визначення кількісного показника ціннісного ставлення, який розраховувався як сума балів, набраних кожним студентом за усією сукупністю мотивів.

Виявлення найбільш розповсюджених способів зв'язку первиннихелементів (окремих мотивів), тобто їх ієрархії у складі структури.

За результатами, отриманими на основі згаданої методики, було розраховано загальну кількість балів, які набрав кожен студент. При цьому виникла необхідність надати їм певну диференціацію та якісну визначеність.

По-перше, було проведено таке кваліметричне ранжування. Оскільки за кожним мотивом потенційно можливо набрати 27 балів, а кількість мотивІв-категорій складає 10, то за умов одночасної максимальної дії всіх збудників (максимально детерміноване ціннісне ставлення до явища) можна набрати 270 балів.

Отже, для обробки отриманих даних можна розглянути весь потенційний діапазон кількісних значень: від 0 до 270. Розіб'ємо цей діапазон на п'ять відрізків: зона низького рівня, нижче середнього, середнього, вище середнього і високого. Проведене нами дослідження свідчить про те, що такий шлях не зовсім раціональний, адже при цьому до крайніх значень (найвищого і найменшого) попадуть лише одиниці студентів, а основна частина буде знаходитись у середній зоні. Отже, такий підхід стосовно конкретного контингенту і отриманого розподілу даних є малоінструментальним. більш доцільно виходити на оцінку результатів, виходячи з диференціації реально отриманих показників.

За усією сукупність відповідей (115 осіб) отримано відповідну сукупність кількісних значень, нижня межа яких припадає на 45 бали, а верхня на 138 балів.

Таким чином, весь діапазон кількісних значень студентських відповідей міститься в зоні: 43-138. Розіб'ємо цей діапазон на п'ять відрізків: 43-62 (низький), 63-81 (нижче середнього), 82-100 (середнє значення), 101-119 (вище середнього), 120-138 (високе значення).

Отримані такі кількісні показники: до низького рівня віднесено 7,9% учасників, нижче середнього - 22,6%, середнього - 8,7%, вище середнього - 26,0%, високого - 3,9%.

Отже, значна група студентів відноситься до групи з явно недостатніми рівнями ціннісного ставлення до фізичного виховання (низьким, нижче середнього, середнім). їх кількість складає майже 60 %.

Значний інтерес має структура мотивів, що обумовлюють інтегративний ефект - ціннісне ставлення студентів до фізичної культури і спорту. Адже відомо, що усереднені дані (середня оцінка) не передають різноманітних сполучень чинників, що реально існують. Тому, як підкреслює В.А. Семиченко, при аналізі складних об'єктів треба розглядати структурні зв'язки та типи структур, що виникають [19].

Тому нами було використано запропонований цим автором прийом моделювання структури об'єкту, що досліджується, а саме - співвідношення мотивуючих чинників (мотиваторів), котрі обумовлюють кінцевий ефект - ціннісне студентів до фізичної культури і спорту.

Шляхом теоретичного моделювання було зроблено припущення, що індивідуальні результати студентів можна розділити на два типи: з мономотивацією і полімотивацією.

Під мономотивацією (і відповідно мономотиваційною структурою ціннісного ставлення) ми розуміємо наявність у розподілі показників явно домінуючого чиннику (ДЧ), кількісне значення якого помітно випереджає інші. Можна також очікувати, що за співвідношенням кількісних значень провідного мотиватору та інших існує ще декілька угрупувань:

а)сам домінуючий чинник може мати низьке (Н), середнє (С) або високе (В) значення;

б)низькі (Н), середні (С) або високі (В) значення можуть мати і Інші(підпорядковані) чинники (ПЧ).

Тоді реально можуть виникати такі сполучення:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3 Варіанти сполучень домінуючого та підпорядкованих чинників за рівнями розвитку

Отже, ДЧ високого рівня може сполучатись з ПЧ низького та середнього рівнів, ДЧ середнього рівня - з ПЧ середнього та низького рівнів, ДЧ низького рівня - з ПЧ низького рівня.

Важливим питанням є визначення ступеню розриву між домінуючим та підпорядкованими чинниками. Результати емпіричного дослідження свідчать про те, що можуть бути різні кількісні значення. Найбільшу складність має оцінка за критеріями "домінування-підпорядкування" таких результатів, коли різниця між домінуючим та підпорядкованими чинниками майже незначна (1 бал). А таких варіантів виявлено багато. Тому є необхідність виділити ще один тип структури - проміжний, коли домінуючий чинник лише умовно можна таким визнати, адже різниця між найбільшим значенням та деякими іншими складає лише 1 бал.

Полімотиваційний тип структури (наявність у структурі декілька рівнозначущих чинників) також може диференціюватись за такими ж ознаками, що і у попередньому випадку (рівень домінуючих чинників та сполучення з рівнями інших, підпорядкованих чинників), але додається ще одна ознака - кількість домінуючих чинників.

Безумовно, дослідження структурних особливостей системних об'єктів відкриває нові перспективи аналізу механізмів їх функціонування. Це справедливо і стосовно аналізу структурних особливостей ціннісних ставлень студентів до тих чи інших об'єктів їх життєдіяльності.

Але у нашому дослідженні ми обмежимось лише з'ясуванням первинного розподілу студентів - за типами структур. Адже для того, щоб провести повний аналіз структурних особливостей ціннісних ставлень студентів до фізичної культури і спорту, треба мати значно більший обсяг вибірки (кількість учасників).

У процесі проведеного емпіричного дослідження з'ясовано, що кількість студентів з мономотиваційним типом структури відповідного ціннісного ставлення складає 44 особи (38,2 %), з проміжним типом - 35 осіб (30,5 %), з полімотиваційним типом 36 осіб (31,3 %). Таким чином, у більшої частини студентів у структурі збудників активності щодо занять фізичною культурою і спортом виявлено наявність декількох детермінант, які або є рівнозначущими, або відрізняються несуттєво. Провідну позицію можуть мати мотиви досягнення успіху, спортивно-пізнавальний, підготовки до професійної діяльності, але переважно на середньому рівні сформованості. Разом з цим найчастіше взагалі відторгаються студентами (рівень низький, дуже низький або повна відсутність) такі мотиви, як емоційне задоволення (незначущий у 38,5% студентів), соціального самоствердження (57,1%), соціально-емоційний (64,6%), раціонально-вольовий (55,7%).

Таким чином, можна стверджувати, що ціннісне ставлення студентів до фізичної культури і спорту (а звідси - і до відповідного навчального предмету) визначається сукупністю взаємодіючих чинників, які знаходяться між собою у певному підпорядкуванні. При цьому можна виділити смислове "ядро", яке містить найбільш значущі саме для цієї особистості чинники (особистісний смисл), перехідну зону (емоційно небайдужі чинники), периферію (слабо усвідомлені чинники) та сферу невизначеності (неусвідомлені чинники). Експериментально з'ясовано, що зміст "ядра", розподіл чинників по інших зонах є індивідуальним у кожного студента.

3.2 Зміст та методика організації викладання навчального предмету "Фізичне виховання" на полімотивапійній основі

Виходячи із здійсненого теоретичного аналізу і результатів констатуючого експерименту, основним завданням формуючого експерименту є розробка такого організаційно-методичного змісту предмету "Фізичне виховання", що сприяє усвідомленню студентами множинного впливу відповідних занять на особистісний та професійний розвиток. З цією метою вже з першого року навчання є необхідність розкрити весь спектр можливостей фізичного виховання, який містить: особистісну складову (самооцінка, формування позитивної Я-концепцІЇ, розвиток гуманістичної спрямованості особистості), професійну складову (оволодіння елементами професійної техніки), профілактичну складову (оволодіння прийомами і засобами попередження професійних захворювань), активізуючу складову (підвищення тонусу організму, працездатності), релаксуючу складову (засвоєння прийомів релаксації, подолання м'язових бар'єрів), соціальну складову (засвоєння навичок міжособистісної взаємодії, вмінь роботи в командах), тощо. Кожне заняття повинно включати вправи та рефлексивні завдання, які допоможуть студентам не тільки відтворювати та засвоювати відповідні форми роботи, а й використовувати можливості занять з фізичного виховання для власного розвитку. Логічно припустити, що таким шляхом можна суттєво підвищити результативність відповідного навчального предмету, а, отже, його вклад в професійне становлення майбутніх учителів, вирішити важливі проблеми поєднання фізичного, психічного, особистісного розвитку кожного студента, створення міцного фундаменту для збереження та покращення його наявного та майбутнього здоров'я.

В основу формуючого впливу на студентів покладені такі положення.

Ставлення студентів до фізичної культури є складним полісистемним утворенням, що включає ряд компонентів: феноменологічний (фізична активність як базова складова життєдіяльності, естетичні переживання краси рухів), соціальний (наявність певного соціального ідеалу, який містить компонент рухової активності, порівняльний аналіз власної рухової активності, ЇЇ якості з аналогічними показниками як важлива складова цього соціального еталону, ставлення до інших осіб, і в контексті цього до себе), особистісний (індивідуальна потреба у фізичних вправах, руховій активності), предметний (загальне ставлення до навчальної дисципліни"Фізичне виховання"), конкретно-організаційний (надання переваги певним видам спорту).

Виходячи з цієї полісистемності мотиваційної сфери, включення студентів у навчальний предмет "Фізичне виховання" повинне базуватися на розкритті і методичному забезпеченні всієї сукупності функцій, виконуваних даним предметом у поточній діяльності і перспективному розвитку майбутнього професіоналу.

Надання завдань на виконання фізичних вправ, що включаються викладачем у зміст занять, повинне обов'язково випереджатися максимально повним розкриттям їхніх функціональних задач і можливостей у різних аспектах: для забезпечення поточної (навчальної) діяльності, професійного становлення, особистісного розвитку.

Виконання фізичних вправ має супроводжуватися рефлексивним самоаналізом, що включає самооцінку ефективності їхнього виконання стосовно до попереднього індивідуального рівня освоєння.

Важливим моментом є підключення самих студентів до творчого

проектування змісту занять (добір вправ, мотивація їхнього виконання, організаційні й управлінські процедури).

Доповнення безпосередніх фізичних вправ елементами педагогічної діяльності (добір завдань, керування іншими студентами, організація процедур обговорення й т.ін.), що дозволяє розширити можливості щодо створення ситуацій успіху, що особливо важливо для студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості.

Актуалізація і відпрацьовування міжпредметних зв'язків, у першу чергу з предметами, що забезпечують особистісний і професійний розвиток майбутнього вчителя (психологія, педагогічна майстерність, культура педагогічного спілкування, педагогіка, методика викладання).

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури в цілому, і в тому числі до навчального предмету "Фізичне виховання" і відповідних занять, має стати пріоритетною метою викладача, що веде цей курс.

Для реалізації даних положень проведене теоретичне і методичне опрацювання кожної окремої функції, що виконує навчальний предмет "Фізичне виховання" у структурі професійної підготовки.

Зміст теоретичного компоненту роботи (лекцій) комплектувався на основі робіт таких авторів:

психогігієна праці, що містить фізичну складову -М.Є. Бачерніков, М.П. Воронцов, Е.Е. ДобромІль [15]; гігієна розумової праці - Є.Б. Красовський [56, ]; М.С. Корольчук [82];

проблеми та засоби підтримання психосоматичного здоров'я -О.В. Корнієнко [54], Ю.О. Сайрова [103];

психологічні особливості діяльності і особистісного розвитку студентів - В.А. Семиченко [86-92];

здоров'я як соціальна цінність - Ю.Г. Лісіцин, Д.В. Сахно [61], І.В. Муравйов [65];

валеологічна освіта і виховання молоді - Р.І. Айтман, Г.М. Жарова[3], В.О. Ананьєв [6], О.Л. Брондз [20], В.В. Булаєв [21], В.І. Глухов [36],

І.Ю. Глінянова [33-35], Д.Л. Грішанов, Ж.І. Зайцева [39], Ю.В. Кікнадзе [50], П. Летренко [77], Л.Г. Татарнікова [95-97].

При визначенні конкретних засобів (вправ, тренінгів, ігор) використовувались роботи, які містять:

- систему оздоровчих фізичних вправ - К. Купер [59], О.Г. Кравцов [57], ВЛ.Мурза [66];

- аутотренінги - Г.О. Горяна [37], тренувальні вправи та вправи з реабілітації - В.А. Семиченко [86-92], М.С. Корольчук, О.І. Мірошниченко, В.М. Крайник [82], В.І. Мачинський [63].

Зміст у запропонованої програми роботи складається з чотирьох блоків, кожен з яких "обслуговує" певний рівень відносин студентів з фізичною культурою і навчальним предметом "Фізичне виховання" як явищем, життєво і професійно значущим:

Блок 1. Фізичні вправи як засіб підвищення працездатності студентів у навчальній діяльності.

Блок 2. Фізичні вправи як засіб самодіагностики і особистісного розвитку.

Блок 3. Фізичні вправи як засіб діагностики і корекції готовності майбутніх учителів до спільної діяльності.

Блок 4. Фізичні вправи як засіб підвищення ефективності професійної ДІЯЛЬНОСТІ.

Розглянемо більш детально ті завдання, які вирішувалися на рівні кожного з блоків.

Блок 1. Фізичні вправи як засіб підвищення працездатності студентів у навчальній діяльності.

Навчальна діяльність студентів має ряд специфічних особливостей. До їхнього числа варто віднести насамперед:

1) Гіподинамічний характер діяльності, тобто вимушено низький рівень фізичної активності, блокування природної потреби молодих людей у фізичних рухах, особливо під час аудиторних занять, тривалість яких складає 6-8 годин, та самостійної роботи у бібліотеці або при виконанні навчальних завдань.

Високий рівень розумових навантажень, який супроводжується стомленням, що накопичується (щоденним, щотижневим, семестровим).

Стресовий характер навчальної діяльності, особливо в період екзаменаційних сесій, коли в короткий термін студенти здають значну кількість заліків і іспитів, що супроводжується інтенсивною підготовкою (часто з порушенням сну і режиму харчування). При цьому часто високий рівень хвилювання, що відчувають студенти, блокує їхні інтелектуальні можливості, приводить до низьких результатів успішності.

Як особливу проблему, варто назвати низький опір організму студентів різного роду захворюванням, що викликано зниженням загального імунітету (вплив Чорнобильської аварії, загальний несприятливий екологічний стан в Україні, погіршення якості харчування й ін.).

Як засоби, що дозволяють здійснювати корекційно-профілактичні міри для подолання відповідних труднощів, варто назвати:

Формування здатності до більшої фізичної мобільності, особливо за рахунок мікрорухів, регульованого використання сполучень фізичної напруги і розслаблення (що особливо важливо в умовах, коли активні фізичні дії із широкою амплітудою рухів неможливі).

Оволодіння технікою релаксації.

Оволодіння прийомами активного дихання, що сприяють підвищенню як розумової працездатності, так І стресостійкості.

Оволодіння елементами аутотренінгу.

Оволодіння фізичними вправами, що дозволяють підвищити опір організму різного роду захворюванням.

Реалізація частини відповідних завдань передбачалася у свій час у процесі вивчення студентами курсу "Основи педагогічної майстерності" (заняття "Майстерність вчителя в керуванні собою, основи техніки саморегуляції"), відповідно до програми, розробленої викладачами кафедри педагогічної майстерності Полтавського педагогічного інституту ім. В.Г. Короленко. Однак в останні роки даний курс викладається далеко не у всіх педагогічних інститутах. Крім того, ми вважаємо, що одне заняття в рамках відповідного курсу, до того ж часто технічно недостатньо оснащене, не може вирішити задачі озброєння студентів навичками саморегуляції. У даному аспекті навчальний предмет "Фізичне виховання" надає більш широкі можливості як у часовому, так і в організаційному вимірах. Включення елементів саморегуляції в навчальні заняття по фізичному вихованню, по-перше, може бути пролонгованим, по-друге, є можливість використовувати різного роду вправи (при різних положеннях тіла).

У нашій роботі з даного напрямку була використана частина вправ, що приводяться в літературі [75; 79], але модифікованих відповідно до більш широких можливостей, які надає предмет "Фізичне виховання" для відпрацювання краси і пластики рухів, Крім того, запропонований ряд авторських методик.

Змістове наповнення блоку:

1. Теоретична частина.

Теоретична складова блоку висвітлювала такі важливі питання:

Гігієна розумової праці і навчальної діяльності студентів.

Рухова активність як важливий компонент розумової працездатності.