Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

В плані розгляду цікавої для нас проблеми в експериментальній групі було проведене повторне тестування по методиці "Вивчення мотивів занять спортом". З наведених у таблиці даних чітко видно, що під впливом формуючого експерименту суттєво зросла значущість занять спортом для студентів, особливо в плані професійного та особистісного розвитку, між-особистісної взаємодії, спілкування.

Таблиця 3.15

Структурний розподіл відповідей студентів за рівнями мотивації спортивної діяльності

Блоки мотивів	Рівні мотивації
	високий	Середній	низький
	К-сть осіб	%	К-сть Осіб	%	К-сть осіб	%
Спілкування	21	51,2	18	40,0	6	6,6
Пізнання	29	26,6	29	64,5	7	15,5
Матеріальних благ	-	-	8	17,8	37	82,2
Розвитку характеру і психічних якостей	17	37,9	22	48,8	6	13,3
Фізичного вдосконалення	26	57,8	18	40,0	1	2,2
Покращення самопочуття і здоров'я	23	51,2	18	40,0	4	8,8
Естетичного задоволення і гострих відчуттів	7	15,4	19	42,3	19	42,3
Придбання корисних для життя умінь і знань	18	40,0	19	42,3	8	17,7
Потреби у заохоченні	11	24,4	15	33,3	19	42,3
Підвищення престижу, бажання слави	1	2,2	10	22,2	34	75,6
Колективістичної спрямованості	9	20,0	28	62,3	8	17,7

В той же час порівняння оцінок і самооцінок не дало очікуваних результатів (збільшення кількості студентів, які вважали, що впливовість на них певних мотивів вища, ніж на інших осіб) внаслідок того, що показники оцінки також підвищились, хоча і не за усіма параметрами. Помітне збільшення оцінок відбулося якраз за тими блоками мотивів, які цікавили нас найбільше: спілкування, пізнання, особистісного розвитку, покращення самопочуття, отримання корисних для життя умінь і знань. Рівень оцінок престижного, матеріального блоків майже не змінився, але кількість студентів, які вказували на більш високе напруження відповідних потреб, помітно зменшилось. Ми трактуємо це таким чином. Реалізований зміст експериментального викладання навчального курсу "Фізичне виховання" призвів до більш чіткого усвідомлення студентами не лише корисності цих занять, але й усвідомлення полімотиваційного характеру фізичної культури і спорту, їх реальних можливостей щодо забезпечення особистісного і професійного розвитку.

Розглянемо тепер, які ж саме мотиви найчастіше виступають у ролі системоутворюючих (домінуючих) чинників. Для цього кожне значення, що отримали окремі показники в індивідуальних відповідях студентів (максимальне значення складає 27 балів) переведемо у рівневі значення:

високий рівень (В) - 23 - 27 балів;

рівень вище середнього (ВС) - 18 - 22 бали;

середній рівень (С) - 13 - 17 балів;

рівень нижче середнього (НС) - 8 - 12 балів;

низький рівень (Н) - 3 - 7 балів;

мінімальний рівень (М) - 1 - 2 бали;

відсутність мотиву (В) - 0 балів.

Розподіл учасників дослідження за цими рівнями згідно зі ступенем представленості мотивів у індивідуальних відповідях надано у табл. 3.16.



Таблиця 3.16

Рівні прояву мотивів студентів до зайняття фізичною культурою і спортом

Рівні прояву мотивів	Представленість мотивів
	ЕЗ	СС	ФС	СЕ	СМ	ДУ	СП	РВ	ПД	ГД
В	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
ВС	-	-	10,0	2,9	-	4,3	1,4	1,4	2,9	1,4
С	15,7	14,3	41,4	11,4	8,7	17,1	28,6	11,4	30,0	7,1
НС	45,7	28,6	32,9	32,9	60,0	38,7	44,3	31,4	45,7	61,4
Н	32,9	50,0	14,3	42,9	30,0	28,6	25,7	54,3	20,0	28,6
М	5,6	7,1	1,4	10,0	1,4	1,4	-	1,4	1,4	-
В	-	-	-	1,4	-	-	-	-	-	1,4

Як видно з отриманого розподілу найчастіше до групи детермінуючих факторів потрапляють мотиви фізичного самоствердження (високий рівень - 10,0%, середній - 41,4%). У третій частині випадків домінуюче значення набули (хоча і на середньому рівні) спортивно-пізнавальний мотив та мотив підготовки до професійної діяльності. Найменш сформованими виявились мотиви соціально-емотивний, раціонально-вольовий, соціального самоствердження: більше половини студентів мають ці показники низького та мінімального рівня. Помітно змінились також кількісні показники розподілу студентів відповідно рівнів ціннісного ставлення до фізичного виховання і спорту, (за описаною вище процедурою, яка базується на результатах діагностування на основі методики А.В. Шаболтаса).

Таблиця 3.17

Розподіл студентів відповідно рівнів ціннісного ставлення до фізичного виховання і спорту

Рівні	Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий
До експерименту	7,9	22,6	28,7	26,0	13,9
Після експерименту	-	6,1	22,6	39,9	31,4



Чітко видно, що показник ціннісного ставлення студентів значно покращився. По-перше, група "низький рівень" взагалі не представлена. По-друге, основний приріст припав на групи "вище середнього" та "високий".

В цілому результати формуючого експерименту довели ефективність реалізованої системи роботи, її можливості щодо підвищення ціннісного ставлення студентів як до навчального предмету "Фізичне виховання", так і до фізичної культури в цілому.

Висновки до третього розділу

Фізична культура молоді на сучасному етапі суспільства, незважаючи на її високу значущість для вирішення багатьох особистихпитань(оздоровлення, особистісного розвитку та ін.), залишається поки щона недостатньому рівні.

Фізична культура як навчальний предмет займає у структурі навчального процесу вагоме місце. Разом з тим його викладання ще й досі ведеться без врахування тих реальних ставлень до нього студентів, які виступають основними користувачами відповідних освітніх послуг.

Особливу значущість має позитивне ставлення до фізичної культури і спорту майбутніх учителів, які у своїй професійній діяльності будуть репрезентувати це ставлення своїм учням, цим самим впливаючи на формування їх системи життєвих переваг і цінностей.

Разом з тим експериментально доведено, що ціннісні ставлення студентів до фізичної культури та спорту як соціального явища, до відповідного навчального предмету є недостатньо сформованими. Це підтверджується:

а) невисоким ранговим місцем фізичного здоров'я у системі індивідуальних цінностей;

б) невисокою оцінкою студентами якості викладання відповідного предмету;

г) наявністю у значної частини студентів негативних переживань під час занять фізичною культурою;

д) відсутністю або недостатньою сформованістю основних збудників активності студентів щодо занять фізичною культурою та спортом.

Вивчення структурних особливостей ціннісного ставлення студентів підтвердило наявність різних типів структур: мономотиваційного, перехідного і полімотиваційного. Але сполучення в середині цих структур окремих чинників, їх розподіл за рівнями ієрархії є індивідуальною ознакою студентів. Розміщення окремих чинників у смисловому "ядрі" і розподіл за іншими рівнями ієрархії не можуть бути з'ясовані шляхом простого усереднення значень цих чинників за усім масивом отриманих даних. Не обхідно виявляти і аналізувати конкретні індивідуальні структури.

В результаті дослідження виявлено, що ціннісне ставлення студентів до фізичної культури і спорту найчастіше детерміновано декількома чинниками. Тому викладання предмету "Фізичне виховання" з врахуванням лише одного будь-якого мотиватора є недоцільним. Необхідна розробка комплексної програми роботи зі студентами, яка буде спиратись на полімотиваційну основу, а отже, підвищувати значущість для студентів всієї сукупності мотиваторів.

Впровадження запропонованої програми та актуалізація полімотиваційного характеру впливу фізичної культури на особистість сприяло підвищенню ціннісного ставлення студентів до фізичної культури та спорту, більшій результативності відповідного навчального предмету, посиленню його впливу на особистісний та професійний розвиток майбутніх фахівців



ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Значна питома вага занять з фізичної культури в сучасній структурі професійної підготовки обумовлює необхідність пошуку нових шляхів підвищення ефективності цього процесу. Зокрема, важливим резервом є формування в студентів ціннісного ставлення до відповідного предмету і занять.

Проведений методологічно-теоретичний аналіз підтвердив значущість та перспективність побудови навчального процесу, ставлення майбутніх фахівців до професійної підготовки та окремих навчальних предметів на аксіологічних засадах.

Комплексне експериментальне дослідження, яке базувалось на широкій методичній базі і включало значний контингент студентів, підтвердило, що ставлення студентів до фізичної культури і спорту, а також до відповідного навчального предмету у структурі професійної підготовки не тільки не завжди є оптимальним, а інколи навіть містить деструктивні тенденції:

а) значна кількість студентів вказали, що під час занять з предмету"Фізична культура" (у школі) і "Фізичне виховання" (у вищому навчальному закладі) відчували психологічний дискомфорт, мали суттєві ускладнення, отримували психологічні травми;

б) у системі ціннісних орієнтацій досліджуваного контингенту студентів фізичне здоров'я займає за традиційною системою навчання одне з останніх місць;

в) порівняльний аналіз оцінок студентами навчальних предметів"Фізична культура" у школах та курсу "Фізичне виховання" у ВНЗ свідчить про те, що організація викладання відповідного курсу у вищому навчальному закладі отримує по багатьох критеріях більш низькі оцінки, ніж ті, що отримав аналогічний шкільний курс;

г)рівень ціннісного ставлення значної частини студентів до фізичного виховання і спорту, що, в свою чергу, визначає їх ставлення до відповідного навчального предмету, є недостатньо високим;

За структурними особливостями ціннісні ставлення окремих студентів містять три типи структур: мономотиваційну (наявність одного домінуючого мотиву), полімотиваційну (наявність декількох рівнозначних мотивів) та перехідну (різниця між окремими мотивами є незначною).

На підставі констатуючого експерименту виявлено:

а) всі типи структур представлені більш-менш рівномірно;

б) в якості домінуючого (в тому числі у складі окремих сполучень)можуть виступати будь-які з 10 теоретично виділених мотивів;

г) зміст ціннісного ставлення студентів до фізичної культури і спорту має індивідуальні ознаки (ступінь сформованості окремих мотивів).

6.Формування ціннісного ставлення студентів до фізичного виховання і спорту повинно базуватись на актуалізації особистісно, соціально і професійно значущих мотивів.

7. Основу відповідної роботи зі студентами в межах формуючого експерименту складає сукупність концептуальних положень і створення відповідних цим положенням психолого-педагогічних умов:

а) ставлення студентів до фізичної культури є складним полісистемним утворенням, що включає ряд компонентів: феноменологічний, предметний, конкретно-організаційний;

б) виходячи з цієї полісистемності мотиваційної сфери, включення студентів в навчальну дисципліну "Фізичне виховання" має ґрунтуватись на розкритті і методичному забезпеченні всієї сукупності функцій, що виконуються даною дисципліною у поточній діяльності і перспективному розвиткові майбутнього професіонала;

в) надання завдань на виконання фізичних вправ, що включаються викладачем у зміст занять, має обов'язково попереджатись максимально повним розкриттям їх функціональних задач і можливостей в різних аспектах: для забезпечення поточної (навчальної) діяльності, професійного становлення, особистісного розвитку;

г) виконання фізичних вправ має супроводжуватись рефлексивнимсамоаналізом, що включає самооцінку ефективності їх виконання стосовно попереднього індивідуального рівня освоєння;

д) важливим моментом є підключення самих студентів до творчого проектування змісту занять (підбір вправ, мотивація їх виконання, організаційні та управлінські процедури);

є) доповнення безпосередніх фізичних вправ елементами педагогічної діяльності (підбір завдань, управління іншими студентами, організація процедур обговорення та інш.) дозволяє розширити можливості стосовно створення ситуацій успіху, що особливо важливо для студентів з низьким рівнем фізичної підготовки;

ж) актуалізація і опрацювання міжпредметних зв'язків, у першу чергу з предметами, що забезпечують особистий і професійний розвиток майбутнього вчителя (психологія, педагогічна майстерність, культура педагогічного спілкування, педагогіка, методики викладання);

з) залучення самих студентів до проектування змісту навчальних занять, групового аналізу і оцінювання, самоаналізу і самооцінки;

і) створення на навчальних заняттях атмосфери співробітництва і взаємоповаги, творчості, зміщення смислових акцентів з якості виконання окремих фізичних вправ на мотиваційно-ціннісний і рефлексивний аспекти, прагнення самовдосконалення і подальшого розвитку, визначення особистих потреб і програм особистісного і професійного розвитку;

к) формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури в цілому, у тому числі і до навчального предмету "Фізичне виховання", і до відповідних занять як пріоритетне завдання педагога, що викладає даний курс.

8. Для реалізації цих положень пропонується технологічна система, що містить відповідні теоретичні і методичні матеріали і вправи.

9. Впровадження запропонованої системи роботи з студентами педагогічного ВНЗ дозволило суттєво підвищити мотиваційні основи засвоєння курсу "Фізичне виховання", сформувати у студентів ціннісне ставлення до фізичної культури і спорту, потребу у неперервному фізичному розвиткові як під час аудиторних. занять, так і шляхом самостійної роботи.

10. На основі проведеного дослідження можна визначити ряд актуальних проблем, які вимагають подальшої наукової і методичної розробки. Це стосується:

а) розгортання досліджень аксіологічних основ вивчення інших навчальних предметів І професійної підготовки в цілому майбутніх педагогів;

б) екстраполяції отриманих даних на інші галузі професійної підготовки;

в) розгляд і розвиток ціннісних ставлень студентів до фізичної культури і спорту з врахуванням тендерних, соціально-демографічних, регіональних чинників;

г) подальше розширення діагностичної методичної бази дослідження і формування ціннісних основ навчання, і т. ін.

Вирішення визначених проблем буде сприяти підвищенню якості професійної підготовки і особистісного розвитку студентської молоді.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Абульханова-Славская К.А. Категория субьекта в современнойпсихологи \\ Сучасна психологія в ціннісному вимірі: Матеріали ТретіхКостюківських читань (20-22 грудня 1994 р.).- В 2-х т.- Т.І.- К., 1994.- С.4-10.

Аванесова В.С., Вербицкий А.А. Основьі педагогики и психологиивьісшей школьї. - М.: Изд-во МГУ, 1986,- 302 с.

Айзман Р.И., Жарова Г.Н. Принципн и методи комплексного подхода к формированию здорового образа жизни через предметні анатомо-физиологического цикла // Здоровье и образование: концептуальньїе основні педагогической валеологии: Материальї Всерос. научно-практич. семинара.-СПб: Санкт-Петербургский ун-т пед. мастерства, 1994.- С. 43-45.

Алексеева В.Г. Ценностние ориентации личности и проблеми ихформирования \\ Сов.педагогика.- 1981.- N8.- С.61-69.

Алексеева В.Г. Ценностньїе ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности \\ Психологический журнал. - 1984.- Т.5.- С. 63-70.

Ананьев В.А. Психогигиенические и психопрофилактические ос-новьі здорового образа жизни// Здоровий образ жизни: Сб.трудов Ленинградского ин-та усов. врачей.- Л., 1988.- С. 82-112.

Апанасенко Г.Л. К проблеме трактовки механизмов восстановле-ния физической нагрузки \\ Теория и практика физической культури. -1995.-И6.-С.49-52.

Аршавский И.А. Физиологические механизмьі и закономерностииндивидуального развития.- М.: Наука, 1982.- 270 с.

Асмолов А.Г., Братусь Б.С., Петровский В.А., Субботский Е.В.,Хараш А.У. О смисловьгх образованиях личности \\ Взаимодействие кол-лектива и личности в коммунистическом воспитании: Тез. Всес. конф.- Тал-лин:ПТИ, 1979.-С.111-119.

10.Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических иселедований в физическом воспитании. - М: Физкультура и спорт, 1978. - 223 с.

Бабушкин Г.Д. Динамика профессионально-педагогическойнаправленности у студентов ИФК в процессе обучения \\ Проблеми подготовки и повьішения квалификации кадров по физической культуре и спорту в свете перестройки вьісшей школьї: Тез. докл. на Всес. конф.- М., 1998.-С.43-44.

Бабушкин Г.Д. Склонность к педагогической деятельности какпредпосьшка формирования профессионального интереса у студентов института физической культури \\ Теория и практика физической культури. -1988.-№ 7.-С. 34.

Бальсевич В., Запорожанов В. Физическая активность человека.- К.: Здоровье, 1987. - 224 с.

Барбина Е.С., Семиченко В.А. Идеи интеграции, системносте ицелостности в теории и практике вьісшей школьї. - Киев: ИП- ПО АПН Украиньї.-1996.-420 с.

Бачерников Н.Е., Воронцов М.П., Добромиль З.Е. Психогигиена умственного труда учащейся молодежи. - К.: Здоровье, 1989.- 168 с.

Баянкин О.В. Подготовка будущего учителя физической культури к педагогическому менеджменту. Автореф. дис. ... канд. пед. н.-13.00.08.- Барнаульский гос.пед.ин-т.- Барнаул, 2000.- 20 с.

Березин Ф.Б. Психическая и психофизическая адаптация человека. - Л.: Наука, 1988.- 295 с.

Бєльський Я. Теоретичні і методичні основи підвищенняефективності праці вчителів фізичного виховання: Автореф. дис. ... докт.пед.наук,- 13.00.04 \ Ін-т педагогіки і психології профосвіти АПН України. -К., 2000.- 46 с.

Болгаріна В.С., Терещенко Ю.І. Цінності освіти і виховання\ Заред. О.В.Сухомлинської.- К., 1997.- С. 16-19.

Брондз А.Л. Школа здоровья, валеологический подход к орга-низации и деятельности // Здоровье и образование: концептуальньїе основипедагогической валеологии: М-лм Всерос.научно-практич.семинара.- СПб:Санкт-Петербургский ун-т пед.мастерства, 1994.- С. 51-52.

Булаев В.В. Система "автоконсульт" в программе создания сис-темьі обучения здоровью // Физкультура и здоровий образ жизни: Тез.Всес.научно-практич. конф. - М.: Всес. НИИ физич.культурьі, 1990.- С. 28-32.

Видрин В.Н. Формирование мотивов учення у студентов ИФК\\ Подготовка и использование кадров по физической культуре и спорту наДальнем Востоке: Сб.науч.тр.- Омск, 1986.- С.13-19.

Виленский М.Я., Сафин Р.П. Професіональная направлен-ность физического воспитания студентов педагогических специальностей. -М.: Вьісшая школа, 1989. - 159 с.

Виленский М.Я., Черняев В.В. Гуманитарньїе ориентирьі физической культурьі в подготовке специалистов // Педагогическое образованиеи наука. - 2003. - № 3. - С. 15-19.

Вильчковський Е.С. Ранкова гімнастика. - К.: Мистецтво, 1973.- 243 с.

Внеурочньїе формьі физического воспитания: Межвуз. сб. науч.тр.-СПб, 1999. -160 с.

Волкова В.А. Формирование профессиональньїх ценностньїхориентаций будущего учителя музьїки: Дис. ...канд.пед.на- ук: 13.00.01.- К.,2000.-187 с.

Вопросы физического воспитания студентов: Межвуз. сб. - Л.:Изд-во ЛГУ, 1972. - Вьш. 7. - 110 с.

Вопросы физического воспитания студентов: Межвуз. сб. - Л.:Изд-во ЛГУ, 1976. - Вьш. 10. - 96 с.

Вопросы физического воспитания студентов: Межвуз. сб. - Л.:Изд-во ЛГУ, 1984. - Вьш. 15. - 128 с.

Вопросы физического воспитания студентов: Межвуз. сб. - Л.:Изд-во ЛГУ, 1991. - Вьш. 22. -110 с.

Воробей Г.В. Народні ігри та забави у фізичному загартуваннімолодших школярів різних етнографічних груп Прикарпатського краю.-Автореф. дис. ... канд.пед.н.- 13.00.01.-Ш1У ім.Драгоманова.- К., 1997.-18 с.

Глинянова И.Ю. Проблеми валеологической подготовки буду-щего учителя в системе личностно-ориентированного образования // Разви-тие педагогических систем в регионе: личностно-ориентированное образо-вание: Тез. докл. научно-практич.конф,- Волгоград: Перемена, 1994.- С. 87-89.

Глинянова И.Ю. Реформа педвуза - основа оздоровлення обще-ства// Здоровье и образование: концептуальньїе основьі педагогической ва-леологии: М-льї Всерос. научно-практич. семинара. - СПб: Санкт-Петербургский ун-т пед. мастерства, 1994.- С. 37-40.

Глинянова И.Ю. Концептуальньїе основьі валеологического образования молодежи // Зкополис: образование и здоровье: М-льї VII Меж-дунар. конгресса.- СПб: УПМ, 1995.- С. 140.

Глухов В.И. Физическая культура в формировании здоровогообраза жизни. - К.: Здоров'я, 1989. - 72 с.

Горяная Г.А. Избавьтесь от остеохондроза. - К.: Либідь, 1994.-123 с.

Григорович Л.А., Качалина Е.Б. Парциальная программа по фи-зической культуре для учащихся 10-11 классов общеобразовательньїх школ.-М., 1999.- 87 с.

Гришанов Д.Л., Зайцева Ж.И. Валеологические основьі органи-зации УВП в педвузе // Здоровье и образование: концептуальньїе основьіпедагогической валеологии: М-льї Всерос. научно-практич. семинара. -СПб: Санкт-Петербургский ун-т пед. мастерства, 1994.- С. 45-46.

Гусев С.С., Тульчинский Г.Л. Нормативно-ценностньш подходк проблеме понимания \\ Понимание как логико-гносеологическая проблема. - К.: Наукова думка, 1981.- С.150-170.

Дінейка К. Рух, дихання, психофізичне тренування. - К.:Здоров'я, 1988.- 176 с.

Добринський В.С. Рейтингова оцінка фізичної підготовленості підлітків як засіб підвищення мотивації до систематичних занять фізичною культурою: Автореф. дис. ... канд. наук з фізичного виховання і спорту. 24.00.02.- Волинський держуніверситетет ім. Л. Українки. - Луцьк, 2000.- 21 с.

Дубовик М.С. Фізичне виховання підлітків. - К.: Здоров'я,1974.-245 с.

Дубогай А.Д., Мовчан Л.М. Физкультура: мы и дети. - К.: Здоров'я, 1989.-144 с.

Дубогай О.Д., Завадський В.І., Короп Ю.О. Методикафізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи: Навч. посібник для студ. вищ. І серед, спец. навч. закладів. - Луцьк: Надстир'я, 1995. - 217 с.

Залесский Г.Е. Психологические вопроси формирования убеждений. - М.: МГУ, 1982.- 120 с.

Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М.: Политиздат, 1986.- 223 с.

Зубалий Н.Д. Комплекс ГТО в старших классах средней школы: Пособие для учителя. - К.: Рад. школа, 1988. - 208 с.

Кабачков В.А. Основы физического воспитания с профессиональной направленностью в учебных заведеннях профтехобразования: Автореф. дис. ... д-ра пед.наук: 13.00.04 / НИИ профтехобразования. - М.,1996.-28 с.

Кикнадзе Ю.В. Социально-педагогические аспекты формирования здорового образа жизни и физической культури: Автореф. дис. ...канд. пед. наук. - 13.00.01. - Тбил. гос. ин-т физич. культури.- Тбилиси,1990.- 18 с.

Ковалевская Н.Г. Мотивы, стимулы и трудности учення в институте физической культуры \\ Теория и практика физической культури. -1970.-№ 11.-С.55-58.

Козленко М.О. Теорія і методика корекційно-розвивальної роботи в системі фізичного виховання учнів допоміжної школи: Автореф. дис.... доктора пед. наук.- 13.00.01, 14.00.02.- ШІ педагогіки АПН України.- К., 1992.-48 с.

Корнієнко О.В. Підтримання психосоматичного здоров'я практично здорових людей: Навч. посібник.- К.: Вид. центр "Київський університет", 2000.- 126 с.

Коробейников Н.К. и др. Физическое воспитание. - 2-е изд. пере раб. и доп. - М.: Высшая школа, 1989. - 384 с.

Кошбахтиев И.А. Научно-педагогические основы совершенствования физического воспитания студентов Автореф.дис. ... докт. пед .н.-13.00.01.- Ташкентский гос. пед. ин-т им. Низами. - Ташкент, 1993.- 45 с.

Красовский Е.Б. Организация и гигиена умственного труда. -М.: Знание, 1983.- С. 97 - 189.

Кривцов А.Г. Старинньїе народные и современные методы лечения остеохондроза: Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского университета,1991.

Круковский Г.И. Профессионально-прикладная физическая подготовка будущих специалистов \\ Управління якістю професійної освіти.- Донецьк: ТОВ "Лебідь¹¹, 2001.- С. 191-194.

Купер К. Новая аэробика. Система оздоровительных физических упражнений для всех возрастов / Пер. с англ. - М.: Физкультура испорт, 1976.- 125 с.

Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1975.- 304 с.

Лисицьш Ю.П., Сахно А.В. Здоровье человека - социальная ценность. - М.: Мысль, 1989.-

Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. - Харків: "ОВС", 2002.- 400 с.

Мачинская В.И. Гимнастика, исправляющая осанку. - М.: Ме-дизд, 1960 с.

Методические указания к профессионально-прикладной физической подготовке, самоконтролю при физических нагрузках и психорегуляции. - Киев: УМК ВО, 1989.-

Муравьев И.В. Здоровье, трудоспособность и физическая культура. - К.: Знание, 1983. - 48 с.

Мурза В.П. Фізичні вправи і здоров'я. - М.: Здоровье, 1991. -256 с.

Науменко Е.А. Психологическая структура и формирование профессионально-педагогической направленности личности (на матери але студентов институтов физической культуры): Автореф. дис....канд.психол.наук. - М., 1987.- 25 с.

Новосельський В.Ф. Професія: вчитель фізичної культури. - К.:Знання, 1991.-48 с.

Омельяненко В.Г. Розвиток у старшокласників покликання допедагогічної спеціальності "Вчитель фізичної культури": Автореф. дис. ...канд. пед. .наук: 13.00.04 \ Тернопільський державний педінститут. -Тернопіль, 1995.-24 с.

Основы дидактики / Под ред. Б.П. Есипова. - М., 1967

Педагогика \ Под ред. Г.И. Щукиной и др.- М., 1968.-

Педагогика школи \ Под ред. Г.И. Щукиной. - М., 1977.

Педагогіка \ За ред. М.Д. Ярмаченка.- К., 1986. - 543 с.

Педагогика Под ред. Ю.К. Бабанского.- М., 1988.

Педагогічна майстерність \ За ред. І.А. Зязюна. - К.: Вища школа, 1997.-349 с.

Педагогічний словник/ За ред. М.Д. Ярмаченка.- К.: Педагогічна думка, 2001.-516 с.

Петленко П. Познай и сотвори себя: основньїе проблеми валеологической педагогики // Здоровье и образование: концептуальные основы педагогической валеологии: М-лы Все- рос. научно-практич. семинара.-СПб: Санкт-Петербургский ун-т пед. мастерства, 1994.- С. 26-28.

Плетнева З.П. Методы формирования профессионально-педагогической направленности личности студентов ИФК (на примере цикла психолого-педагогических дисциплин): Автореф. дис. ... канд. пед.наук. -Малаховка, 1988.- 24 с.

Плющ О.М. Трансформація мотиваційної сфери кваліфікованих спортсменів у період професійного становлення: Авто- реф. дис....канд. психол. наук.- 19.00.01/Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України - К., 1999.-20 с.

Приходько Г.І. Проблема фізичного виховання особистості увітчизняній педагогічній журналістиці (друга половина XIX - початок XXст.)-- Автореф. дис. канд. пед. н. - 13.00.01.- Харківський держ. пед. ін-тім. Сковороди - Харків, 1999.- 19 с.

Професійно-прикладна фізична підготовка студентів: Метод, рекомендації / Укл.: І.І. Заплішний, П.І. Щербак. - Ніжин: Ніжинський держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя, 2002. - 20 с.

Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я \Навчальний посібник: М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк, А.Ф. Косенко,Т.І. Кочергіна. Загальна редакція М.С. Корольчука.- К.: Фірма "ІНКОС",2002.- 272 с.

Раевский С.В. Профессиональная прикладная физическая подготовка студентов технических вузов. Физическая культура. - М.: Высшаяшкола, 1989.- 127 с.

Раєвський Р.Т., Ареф'єв В.Г., Зубалій М.Д., Кубасова В.І., Столітенко В.В. Концепція національної системи фізичного виховання дітей,учнівської і студентської молоді України // Початкова школа. - 1994. - № 8.- С. 50-54.

Светличный А.Л. К вопросу о структуре и взаимосвязи уровней ценностно-смысловой сферы \\ Вестник ХГУ.- Харьков, 1997. № 391.-Сер. Психология.- С. 68-77.

Семиченко В.А. Психические состояния. - К.: Магистр-8,1999.-217 с.

Семиченко В.А. Психология личности. - К.: Магистр-8, 2001. -426 с.

Семиченко В.А. Психология общения. - К.: Магистр-8, 2000.- 151 с.

Семиченко В.А. Теоретичне моделювання як прийом дослідження складних об"єктів \\ Післядипломна освіта в Україні.- К., 2003.- С. 46-52.

Семиченко В.А. Психология деятельности. - К.: Магистр-8,2002. - 247 с.

Семиченко В.А. Психология социальных отношений. - К.: Магистр-8, 2000.- 167 с.

Семиченко В.А. Психология эмоций. - К.: Магистр-8, 1999.-128 с.

Смирнов Н.К. Психологические аспекти педагогической валеологии // Здоровье и образование: концептуальные основи педагогической валеологии: М-лы Всерос. научно-практич. семинара.- СПб: Санкт-Петербургский ун-т пед. мастерства, 1994.- С. 32-35.

Суптиль Ж.О., Шаповалова Н.П. Фізична культура - факторгармонійного розвитку особи. - К.: Знання, 1982. - 48 с.

Татарникова Л.Г. Педагогическая валеология: Генезис. Тенденции развития. - Изд. 2.- СПб: "РЕТБЮС", 1997.- 416 с.

Татарникова Л.Г. Валеологические основи интеграции образовательных систем // Проблеми интеграции в естественно-научном образовании: Тез. Междунар. научно-практич.конф. - СПб: СПбУТТМ, 1993.- С. 36-38.

Татарникова Л.Г. Формирование положительного отношения кприроде в режиме продленного дня// Начальная школа. - 1988.- № 5.- с. 54-57.

Тер-Ованесян А.А. Педагогические основы физического воспитания. - М.: Физкультура и спорт, 1978. - 206 с.

Томас К. Высшая ступень аутогенной тренировки. - М.: Эйдос,1994.-79 с.

Фізичне виховання: Базова навчальна програма для вищих закладів освіти України III і ІУ рівнів акредитації.- Київ, 1998.

Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр / Под ред. С.С. Ермакова. - Харьков: Харьковский худ.-пром.ин-т, 2001. -№1.- 60 с.

Филь С.Н., Пешков В.П. Професіональная подготовка студентов в институте физической культури. - К.: Вища школа, 1985. - 136 с.

Харламов І.Ф. Педагогика. - М., 1990.

Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. физич. культури . - М.: Академия, 2001. - 144 с.

Хоменко Н.М. Формирование потребности в физическом совершенствовании у младших школьников: Автореф. дис. ... канд. пед. наук:13.00.01 \ НИИ педагогики Украины. - Киев, 1992.-24 с.

Цюпак Т.Є. Соціально-педагогічні умові поліпшення фізичноговиховання учнів загальноосвітньої школи: Автореф. дис. ... канд.пед.наук,-13.00.01, 13.00.04 \ Київський университет ім. Т. Шевченка.- К., 1996.- 25 с.

Чудная Р.В. Адаптивное физическое воспитание. - К.: Наукова думка, 2000. - 358 с.

Шиян Б.М. Теоретико-методичні основи підготовки вчителів фізичного виховання в педагогічних навчальних закладах: Автореф. дис....докт. пед. наук: 13.00.04 / Ін-т педагогіки і психології профосвіти. - Київ, 1997.-50 с.



ДОДАТКИ

Вправи, що використовувалися при проведенні формуючого експерименту

Блок 1. Фізичні вправи як засіб підвищення працездатності студентів у навчальній діяльності

Вправа 1. Розслаблення і напруга м'язів

Здійснення дій на розслаблення і напругу м'язового апарата сприяє освоєнню прийомів діагностики і зняття м'язових затисків у безпосередніх умовах життєдіяльності, підвищенню саморегулювання функціонування м'язового апарата, особливо в ускладнених умовах (стомлення, ситуація стресу й ін.).

а) Встаньте прямо, ноги разом. Підніміть руки вперед, до рівня грудей,пальці стисніть у кулак, одночасно напружуючи м'язи кисті, передпліччя,плечі (3-5 сек.). Доможіться максимально можливої напруги, після чого миттєво розслабтесь: руки вільно падають вниз, роблячи маятникоподібні рухи.

б) Встаньте прямо, ноги разом. Підніміть руки вгору, пальці зжавши в кулак Одночасно піднімаєте голову, при цьому максимально напружуйте м'язи кистей, передпліччя, плечі, м'язи спини і ніг (3-5 сек.). Різко розслабтеся:голова опускається, руки вільно падають вниз.

Вправа 2. Посилення вербального компонента релаксації

Підвищення регульованості функціонування м'язового апарата можна домогтися шляхом підключення вербального компонента. Проговорюючи відповідні накази, ми підсилюємо контроль свідомості над відповідними діями, робимо їхній більш осмисленими і керованими.

Проробіть описані вище завдання, при цьому фізичну дію супроводжуйте уявним самонаказом:

на етапі напруги: "Хочу бути сильним, міцним, мої м'язи напружені,мої м'язи напружуються все сильніше і сильніше";

на етапі розслаблення: "Моє тіло цілком розслаблене. Мої пальці і кисті розслаблені..., мої руки розслаблені..., моя шия, передпліччя і плечі розслаблені..., мої ноги розслаблені...".

Вправа 4. Повний фізичний спокій

Ціль - максимально розслабити м'язи тіла, зняти всі м'язові затиски.

Основні формули: "Я розслаблююся", "Повний фізичний спокій". Думкою подаються команди (самонакази): "спокій, повний фізичний спокій; я розслаблююся; м'язи щік розслаблені; плечі розслаблені (плечі опускаються); м'язи рук розслаблені: передпліччя, кисті рук.„; руки здаються батогами, кинутими на коліна; м'язи спини розслаблені; живіт розслаблений".

Коло уваги повільно зміщується по тілу, перевіряючи, чи всі м'язові затиски прибрані, опускається по м'язах ніг: "ноги розслаблені; розслаблюються стегна, розкріпачуються колінні суглоби, розслаблюються м'язи гомілки, стопи...; кожен мій мускул розслаблений і в'ялий; спокій, повний фізичний спокій".

У момент розслаблення уявіть картину відпочинку, наприклад: ви знаходитеся в літній теплий день на березі моря, лежите на приємному теплому піску, ніжитеся під променями сонця: "Я відпочиваю, мені приємний стан повного фізичного спокою; спокій, як ковдрою, укутує мене приємною млістю; повний відпочинок; усі думки зникли; я зовсім спокійний".

Вправа 5. Вага правої руки.

Ціль вправи - домогтися максимального розслаблення м'язів, а для цього важливо навчитися викликати відчуття м'язової ваги у правій руці, а потім у всьому тілі. Основні самонакази: "Моя права рука важка; я відчуваю вагу у правій руці; кінчики пальців важкі; кисть правої руки важка; моя права рука наливається свинцем і поступово тяжчає; права рука важко давить на коліно; я відчуваю вагу в передпліччі у плечі; уся права рука важка".

Вправа 6. Вихід зі стану релаксації.

Ведучий уголос (чи сам студент у думці) веде рахунок до 10, на кожен другий рахунок подаються команди (самонакази) :"Раз-два, ви добре відпочили; три, чотири - тяжіння правої руки пройшло; п'ять, шість - бадьорість у всьому тілі; сім, вісім - настрій бадьорий; дев'ять, десять - відкрити очі і посміхнутись".

Енергійно дається команда: "Потягніться, сядьте прямо! Сплетіть кисті рук перед собою! Виверніть кисті долонями назовні. На вдох підніміть руки зі сплетеними пальцями над головою. З різким видихом опустить руки. Повторить 2-3 рази".

Вправа 12. Виявлення й усунення м'язових затисків

а) Сядьте у свідомо незручну позу, наприклад, не повертаючи плеч і тулуба, оглянутися; притиснути підборіддя до ключиці; підняти вверх або висунути вперед плечі; торкнутися пальцями руки задньої ніжки стільця. Відчуєте виникнення у визначених м'язах і суглобах локальної напруги (затиску). Максимально окреслить зону затиску, сконцентруйте в цій зоні свою увагу. Тепер зусиллям волі зніміть затиск, викличте відчуття розслаблення, не змінюючи пози.

б) Група вільно розходиться по кімнаті. По команді "Стіп" кожний застигає в тій позі, у якій його застав сигнал. Потрібно відчути зоні виникнення м'язової напруги (затиски) і, не змінюючи пози, зусиллям волі пустити в цю зону розслаблення. Ці вправи важливі не тільки для "обслуговування" поточної навчальної діяльності. Вони є дуже ефективними в професійній діяльності: для зняття хвилювання при перших виступах перед аудиторією, корегування пози, постави, усунення надлишкових джерел напруги під час уроку.

Вправа 13. Релаксація в ситуації взаємодії

Студенти розбиваються по парах. Перші номери розслаблюються. Другі намагаються вивести їх зі стану релаксації, задаючи питання, на які ті повинні відповідати, зберігаючи стан розслаблення. Спочатку питання прості (наприклад: "Як тебе звуть?'¹). Потім пропонується відгадувати загадки, вирішувати арифметичні приклади, задачі на кмітливість, згадувати дати історичних подій. Далі починається розіграш, провокування конфлікту. Студенти, що знаходяться в стані релаксації, відзначають про себе виникаючі в них переживання, фіксують, коли стає важко утримувати загальне розслаблення, які слова і дії партнера впливали найбільш сильно, як намагалися нейтралізувати їхній негативний вплив, чи удалося перебороти зовнішній відволікаючий вплив. Після завершення обговорення партнери міняються місцями, повторюють вправу.

Блок 2. Фізичні вправи як засіб самодіагностики і особистісного розвитку.

Вправа 1. "Самодіагностика"

Студенту пропонується зжати динамометр правою чи лівою рукою. Отриманий результат (показник стрілки в кг) розділити навпіл. Знову зжати динамометр із такою силою, щоб стрілка зупинилася на половинному числі. Тримати прилад у такім положенні, скільки можливо. Засікти час початку і закінчення стиску. Результат аналізують, з'ясовуючи спрямованість вольового зусилля, способи самостимулювання (образ, слово).

Якщо немає динамометра, можна дати аналогічні завдання:

а) затримати подих;

б) удержати на витягнутій руці стопку книг і т.д.

Після виконання вправи обговорюються такі аспекти:

чи прагнув студент дійсно показати максимальний результат, чи ж при першому виконанні він "заощадив" зусилля, занизив показання;

чи виникало особисто в нього прагнення ввести в процедуру роботи міжособистісний аспект, і якщо так, те в якій формі: домогтися максимально можливого результату; показати результат не гірше інших; формально виконати завдання; не одержати зауваження від викладача негативної оцінки від партнера.

На підставі цього обговорення можна підбити підсумок про характер цілепокладання студентів: орієнтація на результат чи уникнення невдачі, орієнтація на самоствердження через чи результат зниження рівня домагань, орієнтація на групову думку (посилення визнання чи уникнення осуду), схильність до формалізації дій для усунення погрози (зниження самооцінки й оцінки навколишніх, негативної оцінки викладача).

Вправа 2. "Перебори себе"

Пропонується повторити попередню вправу, при цьому, орієнтуючись на показання секундоміра, слід удержати м'язове зусилля довше, ніж у першому випадку. Вправу бажано повторити (4-5) разів. Важливо домогтися, щоб студент при кожному наступному повторенні демонстрував результат трохи вище, ніж у попередньому.

Робота також здійснюється всією групою в парах. Це дозволить уникнути міжособистісного порівняння за прямими результатами (показник стрілки). Фіксується й обговорюється тільки динаміка (стійке підвищення, чи зниження показників, що скачуть,).

Тут можна ввести кількісні показники, порівнявши в процентному відношенні вихідні показники (час утримання зусилля) і кінцеві по кожному окремому студенту Можна також провести порівняння, показавши, хто із студентів домігся стійкого приросту. Коректність такого зіставлення визначається тим, що звичайно фізично розвинуті студенти показують максимальний результат уже з першого разу, у наступному вони не збільшують своїх показників. У студентів з низьким рівнем фізичного розвитку в процесі виконання завдання росте впевненість у собі, а звідси динаміка показників виявляється позитивною.

Вправа 3. "Зроби скільки можеш, плюс ще трошки".

Відповідну задачу можна ставити перед студентами при виконанні більшості вправ, що даються в процесі заняття, особливо при розминці: кількість піднімань рук, нахилів, присідань, стрибків, тривалість бігу й ін. При цьому сам студент фіксує той момент, коли, здавалося б, він уже не може продовжувати роботу, і після цього робить ще кілька рухів. Групове обговорення проводиться тільки по закінченні всієї програми дій у скороченій формі: студентам пропонується, закривши очі (щоб не бачити, як відповідають інші), просигналити викладачу, у якому режимі він працював і яких результатів досяг. Для цього викладач оголошує питання і можливі варіанти відповідей на них, студенти піднімають руку на ту відповідь, що збігся з його точкою зору. При цьому викладач підкреслює, що відповіді не фіксуються, тому кожен студент може відповідати з граничною відвертістю, навіть якщо йому щось не вдалося.

Варіанти відповідей:

Завдання прийняв: а) цілком, б) частково, в) не зміг прийняти зовсім.

Прагнув реалізувати: а) у всіх вправах, б) у частині вправ, в) у жодному з вправ.

Домігся позитивних результатів: а) у кожній вправі, б) тільки в деяких, в) у жодному.

Вправа 4. Уведення проміжних цілей

Часто невдачі студентів при відпрацьовуванні визначених завдань виникають через те, завжди задається максимально високий рівень виконання. Наприклад, дається завдання: виконати вправи на брусах чи кільцях, підняти по канаті, перестрибнути через "коня", тоді як студент цього робити не вміє.

Допомогти студентам може розбивка загальної дії на ряд складових і фіксування успіхів не за сукупним результатом, а за проміжними досягненнями.

Завданням викладача є проведення відповідного інструктажу: "Ви зараз тільки вчитеся тому, що в силу ряду причин не удалося освоїти раніше. Тому очікувати, що все вийде відразу, не можна. Багато хто з вас буде поки що освоювати техніку здійснення відповідних дій. Наша з вами задача - фіксувати ті аспекти, що не дозволяють мобілізуватися для виконання відповідної вправи, і при повторному виконанні прагнути їх усунути чи перебороти".

При цьому сам викладач здійснює відповідну дію і пропонує студентам розібратись, які причини можуть перешкоджати його виконанню. Наприклад, при виконанні стрибка через коня: недостатньо інтенсивний розбіг, гальмування перед стрибком, слабкий упор руками, нескоординованість окремих груп м'язів і т.п. Далі окремі студенти виконують вправу, а група діагностує, які причини викликали невдачу. При повторі студенту дається завдання - прагнути не до остаточного успіху, а до оптимізації відповідного аспекту. При цьому увага і студента, що потерпів невдачу, і групи зміщається із самого факту відсутності необхідного досягнення на процес.

Вправа 5. Формування позитивного прогнозу

Значно знижує активність студентів при виконанні фізичних вправ очікування невдачі. Тому важливим моментом роботи викладача з групою є підвищення здатності студентів переборювати страх. Для цього можуть бути використані прийоми самонавіювання, що частково були освоєні на першому етапі.

Студенту може бути запропонована формула самонавіювання: "Я хочу і можу це зробити. Я маю всі можливості зробити необхідне. Мої м'язи в повній бойовій готовності, я рішучий і упевнений у собі. Зараз я це зроблю".

Перед стартом студенту дається хвилина для мобілізації і роботи з формулою.

Вправа 6. Формування почуття "м'язової радості"

Викладач роз'яснює студентам, що багато хто з них збідніє за своє життя, не відчуваючи потреби пізнати своє тіло, відчути радості від фізичного комфорту, однією з важливих складових якою с фізичний рух. Пропонується в процесі виконання фізичних вправ "прислухатися" до тих імпульсів, що йдуть від м'язів, дозволити собі відчувати насолоду від активних рухів, дій розкріпаченого м'язового апарата, сполучення навантажень і релаксації. Особливу увагу слід звернути саме на перехід від активності до пасивності і назад.

Тут також можуть бути використані формули самонавіювання:

1) 3 метою активізації: "Як приємно рухатися... Моє тіло насолоджується рухом... Мої м'язи відчувають насолоду від подолання звичної інертності... Мої руки наливаються силою й енергією... Мої ноги рвуться в рух... Я смакую фізичні навантаження як якусь делікатесну страву... Хочу рухатися і діяти".

2) 3 метою релаксації: "Як приємно після навантажень трохи відпочити... Моє тіло відпочиває після фізичної напруги... солодка знемога розливається по моїх руках і ногам... Я спокійний, розслаблений... Але усередині мене знаходиться джерело активності, що у будь-який момент готове знову включити мене в дію... Як прекрасно це відчуття відпочинку... як чудово після цього буде знову випробувати стан повної активності...

3) 3 метою переходу від відпочинку до активності: "Моє тіло відпочило -- Мої сили цілком відновилися... Зараз я знову запускаю мій внутрішній мотор, мої м'язи напружуються... Це відчуття напруги після чудесного відпочинку прекрасно... Я випробую гостре бажання знову стати активним... Я цілком готовий діяти..."

Вправа 7. Підвищення рівня домагань.

Дана вправа особлива важлива для студентів із заниженими функціональними можливостями організму. Вони ще в школі звикають бути пасивними на заняттях по фізичному вихованню, тому що оцінюють себе як нездатних досягти будь-яких прийнятних результатів.

Викладачу слід переключити їхню увагу на те, що для них основним результатом є вже саме бажання виконати відповідну вправу. При цьому слід навчитися фіксувати проміжні досягнення, ставлячи собі метою поліпшення саме їх.

Процедура роботи близька до вправ 1 -2, але при цьому студент до початку виконання того чи іншого завдання намічає, наскільки він зможе підвищити свою ефективність. Наприклад, він зробив 3 вихідні присідання на одній нозі. Після цього він ставить перед собою мету - домогтися не менш 7 присідань. Після цього він робить кілька спроб. Можна надати йому можливість відпочити між окремими спробами, переключивши на виконання менш важких вправ, а потім повторити присідання. Можна також надати йому можливість потренуватися вдома, продовживши вправу на наступному занятті. Важливо заохочувати будь-які успіхи і прагнення продовжити роботу далі. Якщо бажаного результату домогтися не вдалося, викладач пропонує спробувати свої можливості щодо планування успішності на інших менш важких вправах, щоб потім (може бути, навіть у наступному семестрі) знову штурмувати намічену мету.

Блок 3. Фізичні вправи як засіб діагностики і корекції готовності майбутніх учителів до спільної діяльності

Вправи на виникнення почуття соціальної спільностіВключення індивіда в групові процеси (у тому числі спільну діяльність) буде значно вище й ефективніше, якщо в нього й інших членів групи виникає почуття соціальної спільності ("загальної долі"). Цьому сприяє ряд вправ.

Вправа 1. "Струмочок"

Студенти розбиваються на пари, як в аналогічній дитячій грі. Тримаючи один за одного, утворять руками "арки". Пари стоять на відстані приблизно 2 м одна від іншої (не менше 3-4 пар). Іншим студентам пропонується проходити під цими арками - спочатку поодинці, а потім також парами, при цьому фіксувати ті відчуття, що у них виникають у момент наближення до чергової пари. Найчастіше більшість студентів відчувають ті зміни, що визначаються присутністю в "психологічному просторі особистості" інших людей. Аналізуються розходження у відчуттях, що переживають студенти при "одиночному" і "парному" проходженні під арками рук.

Вправа 2. "Дзеркало".

Студенти сідають у коло. Дається Інструкція:

"У цій вправі очі у вас відкриті. Викличте в собі відчуття хвилі розслаблення, що розходиться по тілу після кожного видиху. Розслаблююча хвиля проходить по тілу в міру того, як повітря виходить з вас. При цьому ви спостерігаєте, як піднімаються й опускаються в такт подиху груди вашого товариша праворуч. Погляд можна разфокусувати, так, щоб партнер бачився як би в розмитому зображенні. Потім спробуйте уловити його подих на слух, закрийте ока. Звичайно таке розслаблення разом з партнером робиться легше і досягає більшої глибини, чим при індивідуальній роботі, немов партнер якимось чином допомагає вам. Постарайтеся дихати синхронно з партнером, начебто заряджаючи один одного потоками спокою і розслабленості. Запам'ятовуйте ваші відчуття".

Виконання вправи здійснюється протягом однієї хвилини. Потім проводиться обговорення - наскільки виразно студенти відчували синхронність ритмів вдиху і видиху, наскільки глибоко змогли розслабитися, чи відрізнялися їхні відчуття від тих, котрі вони переживали при індивідуальній роботі над станом релаксації на попередніх заняттях.

Вправа 3. "Табло"

Група поділяється на дві команди. Усередині кожної команди розподіляється, які цифри повинен "зображувати" кожен студент на колективному "табло" (від 0 до 9). Ведучий називає багатозначні числа, а гравці швидко вибудовуються у відповідному порядку і на пальцях показують свої цифри. Аналізується готовність студентів-членів команд до спільної діяльності, скоординованості дій, ступінь включення в гру, прагнення до досягнення колективного результату.

Вправа 4. Почуття ритму

Група сідає в коло. Ведучий демонструє комбінацію з 5-7 ударів-ритмів, усі члени групи повторюють її. Потім по годинниковій стрілці студенти, по черзі роблячи по одному оплески, намагаються разом відтворити ритм. Після завершення комбінації наступний студент починає відтворення заново. Якщо гра збивається на хаотичні "оплески", ведучий зупиняє її і починає роботу заново. Важливо домогтися злитої, взаємно скоординованої роботи, коли учасники гри уважно стежать за діями попереднього партнера, вчасно включаються в спільну діяльність, прагнуть до досягнення інтегрального результату всією групою.

Вправи на підвищення чутливості до партнера по взаємодії

Студенти вчаться виділяти з загального обсягу субсенсорних відчуттів ті, які визначаються наявністю партнерів по спілкуванню.

Вправа 1. "Відчування"

Студенти встають у коло, ближче один до одного. Закривають очі. Кожен бере правою рукою руку сусіда (ліву руку бере сусід ліворуч). Тримаючи руку сусіда у своїй, слід зосередитися, не відкриваючи очей, сконцентруватися на долоні сусіда праворуч. Оцінюються суб'єктивні відчуття, що викликає дотик до руки партнера. Пропонується оцінити його стан, причому потрібно відволіктися від дотику сусіда ліворуч, що у свою чергу визначає ваш стан.

Після виконання вправи кожен студент розповідає сусіду праворуч про свої спостереження і вислуховує оцінку власного стану від сусіда ліворуч.

Вправа 2. "Руки"

Студенти попарно сідають поруч, розгортають долоні назустріч один одному. Долоні зігнуті так, немов у них вкладена куля (пальці розставлені, куля відчутно давить на долоню). Можна зробити кілька тренувальних рухів, наприклад, "перекинути" кулю з долоні в долоню. Потім викликається відчуття дотику "кулю", виготовленої з пуху, її м'яко перекочують по долоні. Потім ця "куля" легким рухом перекидається на долоню партнера. Той, прийнявши "кулю", також перекочує її по долоні, потім перекидає з руки в руку.

Тепер руки партнерів зближаються (але не стикаються). Рефлексуються відчуття, що виникають. Потрібно правою рукою відчути поле лівої руки партнера, відчути між долонями пружне середовище. Фіксується відстань, на якому виникає відчуття впливу рук. Потім визначається відстань взаємодії лівої руки з лівою рукою партнера.

Студенти, що сидять праворуч, закривають очі, а їхні партнери роблять хвилеподібні рухи рук (окремо лівої, потім правої). Фіксуються зміни відчуттів.

Аналогічно можна виконувати вправу, підносячи руку до чола партнера. Спочатку це завдання виконується без коментарів викладача. Після того як відповідна дія виконана, він може повідомити студентам, що вони, швидше за все, відчують виразне відчуття пружної хвилі біля чола, легкого вітерцю, теплового випромінювання. Потім дія повторюється, студенти діляться своїми враженнями.

Вправа 3. "Сензитивність

Один із членів групи виходить за двері. Ті, що залишилися, загадують який-небудь предмет, що знаходиться в приміщенні. Бажано, щоб цей предмет можна було б легко сховати (наприклад, чи книга авторучка). За запрошенням ведучий входить в аудиторію і намагається визначити і знайти задуманий предмет. Для цього він бере за руку одного зі студентів, що знаходилися в аудиторії, і, повільно йдучи з ним по кімнаті, сприймає його тонку ідеомоторну реакцію в міру наближення до задуманого предмету. Фіксується легке тремтіння руки, її мимовільні рухи.

Вправу можна програвати в двох варіантах: 1) ведучий випереджає рухи словами, проговорюючи, у якому напрямку він зараз буде йти, які дії робити; 2) дії здійснюються мовчки.

Вправи на синхронізацію дій з партнером

Ефективність процесу спілкування багато в чому залежить від того, чи здатні ми прийняти іншу людину як рівноправного учасника взаємодії. А для цього необхідно навчитися переборювати власний егоцентризм, змістити ло-кус уваги зі своїх власних дій і переживань на партнера (його дії і переживання). Для тренування сензитивності в спілкуванні пропонуються наступні вправи.