Запровадження модульно-рейтингової системи навчання у ВНЗ I-II рівня акредитації

Актуальність принципів Болонської декларації в процесі розбудови вищої школи. Особливості впровадження модульно-рейтингової системи в навчальний процес. Роль експерименту у педагогічних дослідженнях. Поєднання аудиторної і самостійної роботи студентів.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 14.06.2012
Размер файла 623,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Зазначені недоліки лабораторного експерименту в деякій мері усуваються при організації природного експерименту. Уперше цей метод був запропонований у 1910 р. А.Ф. Лазурским на 1-м Усеросійському з'їзді по експериментальній педагогіці. Природний експеримент проводиться в звичайних умовах у рамках звичної для випробувані діяльності, наприклад, навчальних занять або гри. Найчастіше створена експериментатором ситуація може залишитися поза свідомістю випробуваних; у цьому випадку позитивним для дослідження фактором є повна природність їхнього поводження. В інших випадках (напр., при зміні методики викладання, шкільного устаткування, режиму дня і т.п. ) експериментальна ситуація створюється відкрито, таким чином, що самі випробувані робляться учасниками її створення. Таке дослідження вимагає особливо ретельного планування і підготовки. Його має сенс використовувати, коли дані треба одержати в гранично короткий термін і без перешкод для основної діяльності випробуваних. Істотний недолік природного експерименту - неминуча наявність неконтрольованих перешкод, тобто факторів, вплив яких не встановлено і не може бути кількісно виміряно.

А.Ф. Лазурский виразив суть природного експерименту в такий спосіб: «При природно-експериментальному вивченні особистості ми не користуємося штучними прийомами, не робимо досвідів у штучних лабораторних умовах, не ізолюємо дитини зі звичайної обстановки його життя, а експериментуємо природними формами зовнішнього середовища. Ми досліджуємо особистість самим життям і тому стають доступними обстеженню усі впливи як особистості на середовище, так і середовища на особистість. Тут експеримент входить у життя. Ми досліджуємо не окремі психічні процеси, як це звичайно робиться (пам'ять досліджують за допомогою завчання безглуздих складів, увагу - викреслюванням значків на таблицях), а досліджуємо і психічні функції, і особистість у цілому. При цьому користуємося не штучним матеріалом, а предметами шкільного навчання» [40].

По кількості досліджуваних перемінних розрізняють одномірний і багатомірний експерименти.

Одномірний експеримент припускає виділення в дослідженні однієї залежної й однієї незалежної перемінної. Він найчастіше реалізується в лабораторному експерименті. У природному експерименті затверджується ідея вивчення явищ не ізольовано, а в їхньому взаємозв'язку і взаємозалежності. Тому тут найчастіше реалізується багатомірний експеримент. Він вимагає одночасного виміру безлічі супутніх ознак, незалежність яких заздалегідь невідома. Аналіз зв'язків між безліччю досліджуваних ознак, виявлення структури цих зв'язків, її динаміки під впливом навчання і виховання є основною метою багатомірного експерименту.

Результати експериментального дослідження часто являють собою не виявлену закономірність, стійку залежність, а ряд більш-менш повно зафіксованих емпіричних фактів. Такі, наприклад, отримані в результаті експерименту опису ігрової діяльності дітей, експериментальні дані про вплив на яку-небудь діяльність такого фактора, як присутність інших людей і зв'язаний з цим мотив змагання. Ці дані, що носять часто описовий характер, не розкривають ще психологічного механізму явищ і представляють лише більш визначений матеріал, звужуючий подальшу сферу пошуку. Тому результати експерименту в педагогіці і психології нерідко варто розглядати як проміжний матеріал і вихідну основу для подальшої дослідницької роботи.

Психолого-педагогічний експеримент передбачає такі етапи [4]:

- Констатуючий експеримент першого порядку. Спрямований на з'ясування характеристик та властивостей досліджуваного явища. У ньому беруть участь основна і контрольна групи. Основну групу задіюють у всіх процедурах експерименту. Контрольна група є еталоном, за яким оцінюють розвиваючий та формуючий ефект експерименту. Завдяки цьому дослідження відбувається в паралельному режимі.

- Формуючий експеримент. Здійснюється за допомогою експериментальної моделі розвиваючих і формуючих впливів на предмет дослідження. Поєднує в собі різні процедури: навчальні, ігрові, практичні тощо. Важливою при цьому є аналітична модель «розвиваючого ефекту» експерименту -- своєрідний «ідеальний образ» сподівань дослідника щодо його результатів.

- Контрольний експеримент. На цьому етапі організують «контрольне» дослідження, залучивши основну та контрольну групи учасників. Його мета - фіксація показників із досліджуваного об'єкта після закінчення процедури формуючих впливів. Показники контрольної вибірки використовують як еталон для з'ясування формуючого ефекту, досягнутого при роботі з основною групою. Далі результати дослідження аналізують та використовують для обґрунтування закономірностей розвитку психологічних особливостей досліджуваних.

3.2 Експериментальна перевірка ефективності реалізації модульно-рейтингової системи в навчальному процесі

3.2.1 Констатуючий експеримент та аналіз його результатів

Визначальний (констатуючий) експеримент проводиться з метою виявлення поточного (загального) стану навчально-виховного процесу або певного педагогічного явища та стану їх структурних елементів як на початку дослідження, так і наприкінці - до та після формувального (формуючого) експерименту. Може бути й кількаразове його використання в певні моменти перебігу процесу, що досліджується. Визначальний експеримент як комплексний метод дослідження, своєю чергою, включає низку спеціальних дослідницьких методів: вивчення й аналіз педагогічної документації, передового педагогічного досвіду та незалежних характеристик; анкетування; бесіди; інтерв'ю; тести. За результатами визначального експерименту робляться загальні висновки про стан досліджуваної проблеми на даному етапі наукового пошуку.

Ціль констатуючого експерименту - вимір наявного рівня розвитку (рівня розвитку абстрактного мислення, морально-вольових якостей особистості і т.п. ). Таким чином, виходить первинний матеріал для організації формуючого експерименту.

Правильно поставлений експеримент дозволяє перевіряти гіпотези в причинно-наслідкових казуальних відносинах, не обмежуючи констатацією зв'язку (кореляції) між змінними.

Експеримент дає змогу реєструвати факти, розкривати закономірності, механізми динаміку, тенденції психічного розвитку, становлення особистості, виявляти можливості для оптимізації цього процесу.

Констатуючий експеримент було проведено серед груп ІІ курсу, відділення металургії та інженерної механіки, спеціальності 5.05050306 «Виробництво двигунів», денна форма навчання Харківського машинобудівного коледжу.

У ході експерименту були поставлені такі завдання:

підібрати експериментальну і контрольну групи студентів, що мають однаковий рівень успішності на початок експерименту;

провести якісний аналіз результатів контрольного зрізу знань у контрольній і експериментальній групах по закінченню експерименту;

за результатами попередньої діагностики знань, спостережень і підсумкових контрольних робіт проаналізувати зміни, що відбулися в експериментальній академічній групі; проаналізувати вплив запропонованої методики на підвищення рівня знань студентів.

Експеримент відбувався в ІІ семестрі. В ньому брали участь навчальні групи І курсу денного відділення металургії та інженерної механіки (50 студентів).

Аналіз результатів експерименту, проведеного у Харківському машинобудівному коледжі, показав, що серед груп І курсу денного відділення металургії та інженерної механіки існують дві групи, в яких студенти мають приблизно однаковий рівень засвоєння знань, умінь і навичок на початок експерименту. Ці групи за минулий термін навчання опанували однаковий цикл навчальних дисциплін у відповідності до освітньо-професійної програми та освітньо-кваліфікаційних характеристик. Виходячи з вище зазначеного було вибрано контрольну групу К1 (25 студентів) та експериментальну групу Е1 (25 студентів).

Попередній рівень навчальних досягнень контрольної та експериментальної груп представлено на рисунку 3.3

Рисунок 3.3 - Рівень якісної успішності експериментальної Е1 та контрольної К1 груп до проведення експерименту

Як видно з рисунка 3.3 середній рівень якісної успішності контрольної та експериментальної групи складає 52%.

Для об'єктивної й оперативної оцінки успішності навчальних досягнень було обрано успішність виконання діагностичного тестового завдання. Розробка тестів здійснювалася в три етапи: планування, написання завдань, аналіз завдань. Діагностичні тести включали завдання 4-х рівнів складності: репродуктивний, адаптивний, частково-пошуковий, творчий.

Складені діагностичні тести стандартизувалися, перевірялися на складність, валідність, надійність. Перед тестуванням студентам пропонувався детальний інструктаж стосовно умов виконання кожного завдання, доводилося до відома, що складність кожного завдання різна, пояснювався підхід до виконання творчого завдання, який полягав у формулюванні попередньої гіпотези наступних доказів із застосуванням знань із інших розділів, курсів. Перевірка тестів на складність проводилася на групі добре встигаючих студентів (відібрано із всіх груп 20 осіб), середній показник якісної успішності по групі склав 75%. Результати перевірки діагностичних тестів представлено на рисунку 3.4.

а б

в г

Рисунок 3.4 - Показники виконання студентами діагностичних тестів під час їх перевірки: а - завдання репродуктивного типу, б - завдання адаптивного типу, в - частково-пошуковий тип завдань, г - творчий тип завдань.

Як указує М.С.Бернштейн [1], у тест слід включати завдання, які правильно розв'язали не більше 80-85% і не менше 10-15% студентів, котрі брали участь в експерименті. В тест було включено завдання, які правильно розв'язали від 80 - 85% студентів.

3.2.2 Формуючий та контрольний експеримент, аналіз результатів експериментального дослідження

У визначальному експерименті важливе значення має вивчення результатів діяльності учнів. Разом з тим дослідник сам повинен намітити та встановити свої, на його думку, ефективні напрямки та засоби досягнення визначеної в науковій роботі мети. Цей процес, що має прогностичний характер, здійснюється за допомогою формувального (формуючого) експерименту. Він проводиться в умовах навчального закладу.

Формуючий експеримент широко використовується у вітчизняній психології при вивченні конкретних шляхів формування особистості дитини, забезпечуючи з'єднання психологічних досліджень з педагогічним пошуком і проектуванням найбільш ефективних форм навчально-виховного процесу.

Формуючий експеримент передбачає часткову перебудову навчально-виховного процесу, внесення змін, наприклад, у зміст навчання та виховання чи в методи й форми їх організації тощо. Теоретичною основою формуючого експерименту є концепція про провідну роль навчання і виховання в психічному розвитку.

Порівняємо ці форми проведення експерименту: при визначальному експерименті проводиться фіксація й аналіз знань про предмет дослідження, натомість формувальний експеримент вимагає утворення нової моделі діяльності учасників досліджуваного педагогічного процесу, яка формується, як правило, на основі гіпотези, тобто основне завдання формувального експерименту - створення нового досвіду на основі того, що є в природних умовах із урахуванням прогностичних концепцій.

Формуючий (перетворюючий, навчальний) експеримент ставить своєю метою не просту констатацію рівня сформованості тієї або іншої діяльності, розвитку тих або інших сторін психіки, а їхнє активне формування або виховання. У цьому випадку створюється спеціальна експериментальна ситуація, що дозволяє не тільки виявити умови, необхідні для організації необхідного поводження, але й експериментально здійснити цілеспрямований розвиток нових видів діяльності, складних психічних функцій і глибше розкрити їхню структуру. Основу формуючого експерименту складає експериментально-генетичний метод дослідження психічного розвитку. Особливості природно-наукового та формуючого експерименту по Ю.В. Громико та В.В. Давидову представлено на рисунку 3.5.

Метою формуючого експерименту є порівняння традиційних методів організації навчального процесу та запропонованої модульно-рейтингової системи.

Контрольний експеримент, передбачає експериментальну та контрольну групи учасників. Мета контрольного експерименту - фіксація показників із досліджуваного об'єкта після закінчення процедури формуючих впливів. Показники контрольної вибірки використовують як еталон для з'ясування формуючого ефекту, досягнутого при роботі з основною групою. Далі результати експерименту аналізуються та використовують для обґрунтування закономірностей розвитку психологічних особливостей досліджуваних [4].

У групі К1 у ІІ семестрі дисципліна «Фізика» викладалась традиційним способом. Студенти прослухали лекції, отримали завдання на самостійну роботу, було проведено лабораторні та практичні заняття, на яких відбулося усне опитування та проведена письмова контрольна робота. Система оцінювання традиційна - 4-х бальна.

У групі Е1 навчальна дисципліна «Фізика» була поділена на 2 навчальні модулі. Структура навчального модуля: лекції, лабораторні роботи, практичні роботи, контрольно-залікове заняття, самостійна робота студентів.

Наприкінці семестру в контрольній та експериментальній групі була проведена контрольна робота. Кожний студент отримав тестове завдання з різними рівнями складності. (Додаток Г).

Для проведення контрольної роботи було створено експертну групу - 15 викладачів. До експертної групи увійшли п'ять викладачів вищої

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.5 - Особливості природно-наукового та формуючого експерименту

категорії, які більше десяти років викладають дисципліну «Фізика» і мають досвід викладання як за традиційною так і за модульно-рейтинговою системою навчання, п'ять викладачів-методистів та п'ять викладачів вищої категорії, які більше десяти років викладають дисципліни природничого та загально-інженерного циклу і мають досвід викладання як за традиційною так і за модульно-рейтинговою системою навчання. Разом з ними було проведено аналіз контрольної роботи.

Таблиця 3.1 містить дані про середні показники успішності груп Е1 та К1.

Таблиця 3.1 - Зведена відомість результатів контрольної роботи

Показники успішності

Група К1

Група Е1

Відхилення

“відмінно”

5

8

+ 3

“добре”

12

14

+ 2

“задовільно”

7

3

- 4

“незадовільно”

1

0

- 1

абсолютна успішність, %

96

100

+ 4

якісна успішність, %

68

88

+ 20

середній бал

3,88

4,20

+ 0,32

На рисунку 3.6 наведено діаграму порівняння успішності студентів І курсу денного відділення груп Е1 та К1.

Аналіз таблиці та діаграми показав, що засвоєння знань, умінь та навичок студентів у групі Е1 після проведення експерименту більший ніж у групі К1. Так абсолютна успішність у групі Е1 вище абсолютної успішності групи К1 на чотири проценти, тобто незадовільні оцінки за підсумками контрольної роботи у групі Е1 відсутні. Рівень якісної успішності у групі Е1 вище рівня якісної успішності групи К1 на двадцять процентів, тобто у групі Е1 контрольну роботу на “відмінно” та “добре” написали відповідно на три

Рисунок 3.6 - Діаграма порівняння успішності студентів денного відділення ХМК І курсу груп Е1 та К1.

і на два студенти більше ніж у групі К1. Середній бал також у групі Е1 збільшився порівняно з середнім балом групи К1 на 0,32.

На нашу думку такі результати пов'язані з тим, що за рівних умов студенти, що навчаються згідно з експериментальною програмою, за однаковий час здобувають більше знань, навичок і вмінь із навчального предмета, порівняно з традиційною формою навчання, за рахунок оптимізації та систематизації самопідготовки.

Зведена відомість студентів груп Е1 та К1 за показниками успішності до і після експерименту наведена у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Зведена відомість успішності студентів

Група

Показники

успішності

Абсолютна успішність, %

Якісна успішність, %

Середній бал

Е1 до

експерименту

100,00

52,00

3,64

Е 1 після

експерименту

100,00

85,00

4,20

К1 до

експерименту

100,00

52,00

3,64

К 1 після

експерименту

96,00

68,00

3,88

Аналіз таблиці 3.2 показав, в групі Е1 після проведення експерименту зменшилась кількість студентів які навчаються на “задовільно” на 7 студентів, кількість студентів, які навчаються на “відмінно” та “добре” теж збільшились на 4 та на 3 студенти відповідно. Наочно ці результаті наведено на діаграмі (рисунок 3.7).

У контрольній групі зменшилась кількість студентів, які навчаються на “задовільно” на 5 студентів, але за підсумками контрольної роботи “незадовільно” отримав 1 студент, тобто абсолютна успішність за підсумками контрольної роботи зменшилась на 4 %, кількість студентів , які навчаються на “відмінно” та “добре” збільшилась на 2 та на 2 студенти відповідно, внаслідок чого рівень якісної успішності збільшився на 16 %, що значно менше ніж у експериментальній групі.

Наочно ці результаті наведено на діаграмі (рисунок 3.8).

Результати дослідження дають підставу зробити висновок, що впровадження тестового контролю знань студентів дозволяє досягти досить високих результатів при проведенні контролю, підвищується об'єктивність оцінювання знань студентів, зменшується витрати часу на проведення контролю у навчальних групах.

Рисунок 3.7 - Діаграма порівняння початкового та підсумкового рівня знань студентів групи Е1.

Рисунок 3.8 - Діаграма порівняння початкового та підсумкового рівня знань студентів групи К1.

Для статистичної обробки результатів дослідження застосовано коефіцієнт асоціації, з метою вивчення зв'язку двох ознак, що складаються лише в двох груп. Щоб обчислити його, треба побудувати таблицю кореляції, яка виражає зв'язок між двома явищами, кожне з яких, в свою чергу, повинно складатися лише з двох видів, якісно відмінних один від одного.

Для визначення взаємозв'язку між успішністю студентів групи Е1 з дисципліни «Фізика» із застосуванням модульно-рейтингової системи можна застосовувати коефіцієнти асоціації і контингенції.

Коефіцієнт асоціації обчислюється по формулі:

, (3.1)

де A - кількість студентів, що одержали оцінки 5 і 4 група Е1;

B - кількість студентів, що одержали оцінки 5 і 4т група К1;

C - кількість студентів, що одержали оцінки 3 і 2 група Е1;

D - кількість студентів, що одержали оцінки 3 і 2 група К1;

Коефіцієнт контингенції обчислюється по формулі:

, (3.2)

Якщо коефіцієнт асоціації А ? 0,5, а коефіцієнт контингенции К ? 0,3, то взаємозв'язок між успішністю студентів групи Е1 і застосуванням модульно-рейтингової технології організації навчального процесу можна вважати підтвердженою.

Коефіцієнт асоціації складає:

(>0,5)

Коефіцієнт контингенції складає:

, (>0,3)

Показники успішності студентів груп Е1 і К1 за результатами контрольної роботи приведені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Показники успішності студентів групи Е1 і К1

Показник кількості студентів

Група Е1

Група К1

Всього

Кількість студентів, що одержали оцінки 5 і 4

22

17

39

Кількість студентів, що одержали оцінки 3 і 2

3

8

11

Всього

25

25

50

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що взаємозв'язок між успішністю студентів групи Е1 з дисципліни «Фізика» із застосуванням модульно-рейтингової технології підтверджена. Якість засвоєння теоретичних і практичних основ дисципліни студентами групи Е1 покращилася, у порівнянні з даними групи К1.

Для ефективного опанування професійною діяльністю, які передбачають засвоєння знань, умінь та навичок в процесі розв'язання практичних задач, виконання дослідницьких лабораторних і практичних робіт, навчального проектування на основі реальних виробничих і економічних об'єктів і т. ін. іншими словами, знання мають засвоюватись не тільки і не стільки через запам'ятовування, а за рахунок навчальної діяльності, максимально наближеної за змістом до реальної діяльності фахівця відповідного профілю. Тому майбутнім молодшим спеціалістам необхідно, вже на перших етапах навчання, розвивати такі види розумової діяльності, як просторове та аналітичне мислення. Цьому питанню в Харківському машинобудівному коледжі приділяється особлива увага, а саме під час організації та проведенні занять, при складанні тестових завдань для ОДЗта КЗЗ, під час підготовки та проведення лабораторних, практичних і семінарських занять.

Визначимо вірогідності результатів проведеного дослідження, щодо оволодіння студентами операціями розумової діяльності.

Просторове мислення - вид розумової діяльності, що забезпечує створення просторових образів і оперування ними в процесі рішення практичних і теоретичних завдань.

Діяльність подання є основним механізмом просторового мислення. Його змістом є оперування образами, їхнє перетворення. У просторовому мисленні відбувається постійне перекодування образів, тобто перехід від просторових образів реальних об'єктів до їхніх умовно-графічних зображень, від тривимірних зображень до двомірного й назад.

Критеріями просторового мислення стали:

1) аналітичний (компоненти - вміння аналізувати систему як синтез простих форм, відчуття взаємодії об'єктів в системі);

2) динамічний (компоненти - відчуття «реального часу»);

3) формоутворювальний (компоненти - вміння пов'язувати об'єкт з простором, навколишнім середовищем, цілісне сприйняття явища або об'єкта);

4) емоційний (компоненти - ціннісне сприйняття форми, явища, об'єкту).

Розрахунок сформованості просторового мислення Рт, %, здійснюємо по формулі:

, (3.4)

де Вп - фактична кількість балів отриманих за відповідним критерієм просторового мислення;

п - кількість критеріїв просторового мислення;

Вmax - максимальна кількість балів отриманих за критерієм просторового мислення.

Аналітичне мислення характеризується: сутнісним баченням та розумінням інформації, активним характером осмислення; комплексним використанням розумових операцій; прийняттям оптимальних практичних рішень.

Як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури, більшість вчених (С.Рубінштейн, О.Тихомиров, А.Ждан, А.Реан, Л.Столяренко, Гриньова М.В.) відмічають, що аналітичне мислення виступає основним інструментом наукового пізнання [60, 71]., визначають його як таке мислення, яке здійснюється за допомогою логічних операцій, у відповідності з якими явища та предмети розглядаються за окремими та спільними ознаками [24, 68].

Поведінка індивіда з вираженою здатністю до аналітичного мислення характеризується наступними особливостями:

- схильність до різнобічного обговорення теоретичних концепцій;.

- готовність до розв'язання складних проблем;

- критичність, безпристрасність, слідування логіці у поведінці;

- передбачливість і неквапливість у рішеннях і діях.

Критерієм сформованості аналітичного мислення може служити система вмінь, що включає в собі:

1) уміння працювати з текстом і довідковим матеріалом;

2) уміння здобувати знання про досліди, явища, пристрої і т.д.;

3) уміння поглиблювати знання в процесі роботи з малюнками, графіками, схемами й таблицями;

4) уміння застосовувати знання при рішенні фізичних завдань.

Розрахунок сформованості аналітичного мислення Ат, %, здійснюємо по формулі:

, (3.3)

де Кі - фактична кількість балів отриманих за відповідним критерієм аналітичного мислення;

і - кількість критеріїв аналітичного мислення;

Kmax - максимальна кількість балів отриманих за критерієм аналітичного мислення.

Порівняльний аналіз групи Е1 і групи К1 після проведення експерименту проводимо за визначенням сформованості аналітичного мислення та сформованості просторового мислення.

Визначення сформованості аналітичного і просторового мислення в контрольній та експериментальній групах після проведення експерименту.

Сформованість аналітичного мислення групи , % експериментальної групи Е1 складає:

Сформованість аналітичного мислення , % групи контрольної групи К1 складає:

Різниця процентних чисел сформованості аналітичного мислення , % груп Е1 і К1 розраховується по формулі:

, (3.5)

та складає

Середня помилка різниці процентних чисел сформованості аналітичного мислення груп Е1 і К1 розраховується по формулі:

, (3.6)

та складає

Критичне відношення показників сформованості аналітичного мислення розраховується по формулі:

, (3.7)

та складає

, >2 - розходження довірче (t >2).

Сформованість просторового мислення групи , % експериментальної групи Е1 складає:

Сформованість просторового мислення , % групи контрольної групи К1 складає:

Різниця процентних чисел сформованості просторового мислення , % груп Е1 і К1 розраховується по формулі:

, (3.8)

та складає

Середня похибка різниці процентних чисел сформованості просторового мислення груп Е1 і К1 розраховується по формулі:

, (3.9)

та складає

Критичне відношення показників сформованості просторового мислення розраховується по формулі:

, (3.10)

та складає

, < 2 - розходження не довірче (t < 2).

Розходження між групами по сумі всіх відповідей , %, розраховується по формулі:

, (3.11)

Для групи Е1 складає:

Для групи К1 складає:

Різниця процентних чисел ,% по сумі всіх відповідей груп Е1 і К1 розраховується по формулі:

, (3.12)

та складає

Середня помилка різниці процентних чисел по сумі усіх відповідей розраховується по формулі:

, (3.13)

та складає

Критичне відношення розраховується по формулі:

, (3.14)

та складає:

, >2 - розходження довірче (t >2).

Результати перевірки впливу модульно-рейтингової технології організації навчального процесу при вивченні дисципліни «Фізика», на розвиток аналітичного і просторового мислення студентів груп представлені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Результати перевірки впливу модульно-рейтингової технології організації навчального процесу на розвиток просторового та аналітичного мислення студентів

Групи

Сформова-ність аналітичн-ого мислення після проведення експери-менту,

, %

Сформова-ність просторо-вого мислення після проведе-ння експери-менту,

, %

Різниця процент-них чисел сформова-ності аналітич-ного мислення після проведе-ння експери-менту,

, %

Різниця процент-них чисел сформованості просторо-вого мислення після проведе-ння експери-менту,

, %

Середня помилка різниці процент-них чисел сформова-ності аналітич-ного мислення ,

Середня помилка різниці процентних чисел сформова-ності просторо-вого мислення ,

Розход-ження між групами по сумі всіх відповідей,

, %

Різниця процентних чисел по сумі всіх відповідей ,

,%

Середня помилка різниці процентних чисел по сумі усіх відповідей,

Група Е1

62

60

16

12

6,96

6,99

61

14

4,93

Група К1

46

48

47

Висновок: у групі Е1 встановлена зміна розвитку аналітичного і просторового мислення, помітно більша порівняно з групою К1, в якій зміни відбулись, але не настільки значні.

Проводимо порівняння показників групи Е1 до і після проведення експерименту.

За попередніми розрахунками сформованість аналітичного мислення групи Е1 до експерименту складає: .

Сформованість аналітичного мислення групи Е1 після проведення експерименту складає: .

Різниця процентних чисел сформованості аналітичного мислення, % групи Е1 до і після проведення експерименту розраховується:

, (3.15)

та складає

Середня помилка різниці процентних чисел групи Е1 складає:

Критичне відношення показників складає:

, >2 - розходження довірче (t >2).

За попередніми розрахунками сформованість просторового мислення групи Е1 до експерименту складає: .

Сформованість просторового мислення групи Е1 після проведення експерименту складає: .

Різниця процентних чисел сформованості просторового мислення , % групи Е1 до і після проведення експерименту складає:

Різниця процентних чисел сформованості просторового мислення , % групи Е1 до і після проведення експерименту складає:

Середня помилка різниці процентних чисел групи Е1 складає:

Критичне відношення показників складає

, >2 - розходження довірче (t >2).

Порівняння результатів володіння студентами операціями розумової діяльності групи Е1 до і після проведення експерименту представлені в таблиці 3.5.

Проведений аналіз порівняльного експерименту дозволив зробити висновок щодо стійкого впливу модульно-рейтингової технології організації навчального процесу на показники успішності і володіння операціями розумової діяльності студентів групи Е1 і показав, що ця технологія є ефективною і може бути використана при вивченні природничих дисциплін у Харківському машинобудівному коледжі.

Таблиця 3.5 - Володіння студентами груп Е1 операціями розумової діяльності до і після проведення експерименту

Час досліду

Сформова-ність аналітичного мислення,

, %

Сформова-ність просторового мислення,

, %

Різниця процентних чисел сформованості мислення

Середня

помилка різниці процентних чисел

Критичне відношення показників

аналітич-ного,

, %

просторо-вого,

, %

аналітич-ного,

просторо-вого,

аналітич-ного,

просторо-вого,

До експе-рименту

48

46

14

13

6,97

6,99

2,01 (>2)

2,002 (>2)

Після

експе-рименту

62

60

ВИСНОВКИ До розділу 3

Експериментальна перевірка підтвердила твердження про те, що розробка і впровадження в навчальний процес модульно-рейтингової системи навчання на прикладі дисципліни «Фізика» суттєво підвищить рівень якості підготовки молодших спеціалістів.

Якість засвоєння теоретичних і практичних основ дисципліни студентами групи Е1 покращилася, у порівнянні з даними групи К1.

На нашу думку такі результати пов'язані з тим, що за рівних умов студенти, що навчаються згідно з експериментальною програмою, за однаковий час здобувають більше знань, навичок і вмінь із навчального предмета, порівняно з традиційною формою навчання, за рахунок оптимізації та систематизації самопідготовки.

Аналіз констатуючого експерименту дозволив зробити висновок щодо якісного впливу модульно-рейтингової системи навчання на показники успішності і володіння операціями розумової діяльності студентів експериментальної групи Е1 і показав, що ця система є ефективною і може бути використана при вивченні природничих дисциплін у ВНЗ І-ІІ рівня акредитації.

Результати дослідження підтверджують, що впровадження тестового контролю знань студентів дозволяє досягти досить високих результатів при проведенні контролю, підвищується об'єктивність оцінювання знань студентів, зменшується витрати часу на проведення контролю у навчальних групах.

Особливість модульно-рейтингової організації навчального процесу полягає в тому, що вона примушує студентів засвоювати знання і формувати аналітичне та просторове мислення.

РОЗДІЛ 4. Охорона праці й навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці [34].

Будь-яка виробнича діяльність пов'язана з певними небезпеками. Для попередження цих небезпек, забезпечення безпечної роботи й збереження здоров'я, працездатності людини керуються організаційними, соціально-економічними й санітарно-гігієнічними заходами й засобами.

Права кожної людини на умови праці закріплені в конституції України [39]. Закон України «Про охорону праці» [34] визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на працю, охорону праці, охорону їхнього життя й здоров'я. Закон регулює взаємини між працівниками й адміністрацією з питань охорони праці й поширюється на всі види діяльності.

В Україні законодавство по охороні праці складається із Закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю й інші нормативні акти.

Забезпечення людини безпечними й комфортними умовами праці, а також зменшення можливих професійних захворювань є основним завданням охорони праці. Необхідно також ураховувати екологічну безпеку здоров'я людини й навколишнього середовища, що гарантується законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» [33], де сформульована система по захисту природи й раціональному використанні природних ресурсів, передбачена система стандартів охорони природи.

Питання охорони праці й навколишнього середовища розглянуті для забезпечення безпечних умов праці в вищому навчальному закладі, а саме у Харківському машинобудівному коледжі, для цього використані такі нормативні й законодавчі документи:

Розглянемо загальну характеристику виробничого приміщення в якому відбувається професійна діяльність. Дані занесемо в таблицю 4.1.

Стажування проходило у приміщенні, де знаходяться технічні засоби навчання (кінопроектор, діапроектор, електричні прилади для демонстрації, тощо), комп'ютер.

Таблиця 4.1 - Характеристика виробничого приміщення

Найменування показника

Значення показника

Критерій (обґрунтування) вибору значення показника

Позначення й найменування регламентую-чого документа

1. Габаритні розміри приміщень (м),

кількість робочих місць

А Ч В Ч Н = 6,15х9,76х3,5

30

Комфортні умови

СНиП 2.09.02-85

2. Поверх, поверховість будинку

3 поверх,

4 поверхи

3. Вид природного висвітлення, азимут

Бічне однобічне

316-45

КЕО (енIІІ), %

еmin =1,5 лк

СНиП II - 4- 79

4. Вид штучного, джерела світла

Загальне рівномірне, ЛХБ-40

КЕО (ЕнIII), %

Еmin =300лк

СНиП II - 4- 79

5. Клас приміщення по небезпеці поразки електричним струмом

Без підвищеної небезпеки

Відсутні умови, які створюють підвищену або особливу небезпеку

ГОСТ 12.1.013-78

ПУЕ-87

6. Категорія приміщення по пожежній небезпеці

Д

Приміщення в яких обертаються негорючі речовини і матеріали в холодному стані

ОНТП 24-86

До небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносять фактори, що впливають на робітників і призводять до захворювань, ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ «Опасные и вредные производственные факторы. Классификация». При проходженні практики на працівників впливають фактори представлені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Небезпечні й шкідливі виробничі фактори

Найменування фактора

Джерело виникнення

Нормоване параметри й значення

Регламентуючий документ

Запиленість

Наявне методичне забезпечення, література, природна вентиляція

1-10 мг/м

Знижене освітлення

Нераціональна організація освітлення робочої зони

300 лк

СНиП II -4- 7

Шум, вібрація

Освітлювальна і вентиляційна системи, низька шумоізоляція будівлі

50 дБа

ГОСТ12.1.003-83

Іонізуюче та електромагнітне випромінювання

Електронно-промінева трубка монітора та статичне електричество

400-5000 іонів на см3

ДНАОП 3.3.2-007

Підвищена або знижена температура повітря

Не ефективна система вентиляції та опалення

22-25 град С

ГОСТ12.1.005-88

СНиП 2.04.05-92

Електромагнітне випромінювання

Електронно-промінева трубка монітора

1мВ/м до 0,5 В/м на відстані 1 м до екрана и 0,1-200 мкА/м на відстані 5-30 см до екрана

ГОСТ 12.1.006-84

Безпека пожежі

Електрична апаратура та електрична мережа, горючі матеріали

Система запобігання пожежі

ГОСТ 12.1.004-91

Вплив електромагнітних полів, = 50 Гц

Наявність електроприборів

Напруженість електричного поля Е 5 кВ/м,

магнітного поля

Н 6 кА/м

ГОСТ 12.002.-84,

ДНАОП 0.03-3.13-85

Психофізіологічні фактори

Напруженість зору, розумове та емоційне навантаження

Режим праці і відпочинку, організація робочого місця

Гігієнічні рекомендації, ГОСТ 12.2.032-88

Висновки: у приміщенні проводяться роботи, направлені на поліпшення умов праці та проводяться заходи по усуненню впливу негативних факторів.

4.2 Положення про службу охорони праці Харківського машинобудівного коледжу

Положення про службу охорони праці Харківського машинобудівного коледжу розроблено відповідно вимог Закону України «Про охорону праці» [34] та «Типового положення про службу охорони праці» [70] затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993р. № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.1993 р. за № 140.

Служба охорони праці коледжу функціонує як самостійний структурний підрозділ чисельністю одного працівника з вищою інженерно-технічною освітою. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо директору коледжу. Ліквідація служби охорони праці коледжу допускається тільки в разі ліквідації самого коледжу.

Служба охорони праці коледжу виконує такі функції:

1) Опрацювання ефективної цілісної системи управління охороною праці, сприяння удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.

2) Проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці.

3) Підготовка комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки під час проведення навчально-виховного процесу, гігієни праці та виробничого середовища, у тому числі розділу «Охорона праці» у колективному договорі.

4) Проведення вступного інструктажу з питань охорони праці.

5) Облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій та участь у їх розслідуванні.

6) Визначення необхідної кількості інструкцій з охорони праці, організація їх розробки, облік та забезпечення ними структурних підрозділів.

7) Організація підвищення кваліфікації та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці.

8) Організація паспортизації робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці, підготовка статистичних звітів.

9) Організація ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки (ОПН), декларації безпеки ОПН.

10) Розробка плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС).

11) Проведення консультацій, бесід, лекцій, оформлення стендів, куточків і кабінету з охорони праці.

12) Здійснення контролю за своєчасним проведенням навчання та інструктажів з охорони праці працівників, та викладачів, студентів коледжу, медичних оглядів, додержанням співробітниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами під час проведення навчально-виховного процесу, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів директора коледжу з питань охорони праці.

4.3 Виробнича санітарія

4.3.1 Метеорологічні умови

Оскільки робота не потребує великого фізичного навантаження, вона відноситься до категорії Іа. Оптимальні параметри умов мікроклімату згідно категорії робіт відповідно до пори року приведені в таблиці 4.3.

Метеорологічні умови повинні бути обрані відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» з урахуванням категорії робіт з енерговитрат, загальної характеристики трудового процесу.

Таблиця 4.3 - Припустимі (оптимальні) параметри мікроклімату

Категорія робіт з енерговитрат

Період року

Температура

t, 0С

Відносна вологість ц, %

Швидкість руху повітря х, м/сек.

Легка Іа

Холодний

22-24

40-60

0,1

Легка Іа

Теплий

23-25

40-60

0,1

Забезпечення параметрів мікроклімату забезпечує комфортні умови праці.

Оскільки в повітрі робочої зони учбових класів і офісних приміщень відсутні шкідливі речовини, токсичний пил, підвищений вміст тепла і вологи, то забезпечення умов, наведених у таблиці 2.1, у теплий період року повинне виконуватися за допомогою приточно-витяжній вентиляції. У розглянутому приміщенні у віконних прорізах виконані кватирки для провітрювання. У холодний період року обмін повітря здійснюється за допомогою провітрювання й опалення згідно СНиП 2.04.05.-93 [64].

Завданням вентиляції й провітрювання приміщення, є забезпечення чистоти повітря й заданих метеорологічних умов у виробничих приміщеннях.

Виходячи з цього, кількість повітря, L, м3/ч, яку необхідно подавати в приміщення для забезпечення необхідних параметрів повітряного середовища визначають по наступній формулі (4.1):

L = n•L? , (4.1)

де n - кількість тих, що працюють, людей, п = 30.;

L? - витрата повітря, що приймається по санітарних нормах (СН-245-71), доводиться на людину залежно від об'єму приміщення V = 210 м3.

При відношенні <20, L?=30 м3/ч.

При відношенні >20, L?=20 м3/ч.

В нашому розрахунку = < 20, таким чином

4.3.2 Освітлення

У приміщенні у світлий період доби застосовують природне бічне, а в темний період доби - штучне (загальне) освітлення, згідно СНиП II-4-79 [62].

Вибираємо нормативні значення коефіцієнта природної освітленості КПО (ен, %) і мінімальної освітленості при штучному освітленні (Еmіn, лк) залежно від :

а) точності виконуваних робіт;

б) мінімального розміру об'єктe розрізнення

в) характеристики тла;

г) контрасту об'єкта розрізнення із тлом

д) розряд і підрозряд виконуваної зорової роботи (див. додаток А, Б).

Уточнюємо нормоване значення КПОн для певного світлового клімату (IV) і орієнтації (азимуту) світлових прорізів продуктивного приміщення щодо сторін світла по формулі (4.2):

енІV= енІІІ m (4.2)

де _ значення КПО для даних умов (м. Харків розташований в IV світловому поясі);

енІІІ - значення КПО з урахуванням характеру зорової роботи, для третього поясу світлового клімату е III = 1,5%;

m - коефіцієнт світлового клімату (для IV пояса світлового пояса m=0,9);

Дані визначення та розрахунку занесемо в таблицю 4.3.

Таблиця 4.3 - Норми освітленості виробничих приміщень

Характеристика

зорової роботи

Мінімальний розмір об'єкту розрізнення, мм

Розряд, підрозряд зорової роботи

Контраст об'єкту розрізнення із тлом

Характеристика тла

Штучне освітлення

Природне освітлення

Штучне освітлення

Природне освітлення

Вид освітлення

Мінімальна освітленість,Е, лк

Вид освітлення

,%

,%

Середньої точності

0,5-1

IV

великий

світлий

загальне

300

бічне

1,5

1,35

4.3.3 Аналіз рівня шуму

Аналізуючи рівні шуму, ультра та інфразвуку необхідно:

а) установити джерела виникнення;

б) визначити припустимі значення нормованих параметрів;

в) указати технічні розв'язки, що забезпечують нормовані значення параметрів (табл. 4.4).

Джерелом шуму та вібрації в приміщенні є принтер, пристрої вентиляції, джерело постачання електричної енергії, робота системи освітлення, тощо.

Відповідно до ГОСТу 12.1.003-83 [9] у приміщенні рівень звуку й еквівалентний рівень звуку не повинен перевищувати 50 дБа.

Відповідно до ГОСТу 12.1.012 - 90 [14] рівень вібрації для категорії 3 тип «в» в умовах комфорту не винний перевищувати 75 дБ.

Таблиця 4.4 - Припустимі рівні шуму у виробничім приміщенні

Вид трудової діяльності

Допустимий рівень шуму на робочому місці

Організаційно-технічні заходи

Навчальний процес

50-65 дБа

Звукопоглинаючий матеріал на стінах, узгодження розкладу занять, звукопоглинаючі вікна

Для усунення підвищеного рівня шуму приймають організаційно- технічні заходи захисту

Основними заходами й засобами боротьби із шумом є:

* зниження рівнів шуму в джерелі його утворення (при проектуванні);

* використання звукопоглинаючих і звукоізолюючих засобів;

* раціональне планування виробничих приміщень і робочих місць.

Для зниження рівнів шуму на робочих місцях із ПК, друкувальні пристрої ударної дії розміщають в іншому приміщенні або застосовують звукоізолюючі екрани. Зовнішні шуми знижують шляхом облицювання стін звуковбирними матеріалами з максимальним коефіцієнтом звукопоглинання в межах частот 31,5-8000 Гц.

4.3.4 Іонізація повітря

У кабінетах, де застосовуються ПК рівень іонізації повітря на відстані 0,3 м від працюючого екрану монітору повинен бути не нижче 400 і не більше 5000 легких позитивних і негативних іонів обох знаків у одному куб. см. повітря. Рівні іонізації повітря приміщень наведено в таблиці 4.5.

Електромагнітне випромінювання та статична електрика приводять до іонізації повітря, у результаті якої відбувається утворення позитивних іонів, які є несприятливими для здоров'я людини (іони попадають разом з повітрям у дихальні шляхи, викликаючи ускладнення). Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31-99 норма вмісту легких аероіонів обох знаків повинна становити від 1500 до 5000 в 1 см3 повітря.

Таблиця 4.5 - Рівні іонізації повітря приміщень

Рівні

Кількість іонів у 1 см3 повітря

Організаційно-технічні заходи захисту

n+

n-

Дотримання правил користування ЕОМ.

Дотримання санітарно-гігієнічних норм.

Мінімальні значення

400

600

Оптимальні значення

1500-3000

3000-5000

Максимально-припустимі значення

5000

5000

Заходами щодо зниження кількості іонів у повітрі є зволоження повітря й провітрювання приміщення.

Відповідно існуючим рекомендаціям час безперервної роботи з екраном не повинне перевищувати 4 години, тривалість перерв для відпочинку повинна становити від 5 до 15 хвилин.

Сумарний час роботи - до 50% тривалості зміни. Перерви повинні бути 10-15 хвилин щогодини роботи.

Тривалі перерви ведуть до порушення робочої установки, розладу динамічного стереотипу. Загальна перерва через 4 години. Додаткова перерва через 3 години й за 2 години до закінчення роботи.

4.4 Техніка безпеки

Оскільки джерелами живлення ЕОМ є електричний струм, то основну увагу при аналізі потенційних небезпек і розробці відповідних захисних заходів необхідно приділити питанням електробезпеки. Заходи електробезпеки слід розглядати в повному обсязі:

- конструктивні;

- схемно-конструктивні;

- експлуатаційні.

По ступеню небезпеки ураження електричним струмом приміщення прирівнюються до приміщень без підвищеної небезпеки. Відповідно до . Правила устройства электроустановок ПУЭ.

ЕОМ живиться від промислової трифазної чотирьох провідної мережі із глухо заземленою нейтраллю напругою 380/220В із частотою 50Гц згідно ПУЭ-87 [56], приміщення характеризується підвищеною небезпекою щодо ураження людини електричним струмом. По способі захисту людини від поразки електричним струмом ЕОМ повинне відповідати першому класу захисту відповідно до ГОСТу 12.2.007.0-75. Захист від випадкового дотику до струмоведучих частин забезпечують конструктивні, схемно-конструктивні й експлуатаційні міри захисту.

ЕОМ відносять до електроустановок закритого типу виконання (струмоведучі частини перебувають у кожухах) з діючими напругами до 1000 В. За ГОСТ 14254-69, ГОСТ 14255-69 [19] і ПУЭ-87 [56] ступінь захисту персоналу від зіткнення зі струмоведучими частинами усередині захисного корпуса й від влучення води в усередину корпуси відповідає IP-44.

Схемно-конструктивні міри електробезпечності забезпечують безпеку дотику людини до металевих не струмоведучих частин електричних апаратів при випадковому пробої з ізоляції й виникнення електричного потенціалу на них. Як схемно-конструктивна міра безпеки передбачається занулення - навмисне з'єднання частин ПК, у нормальних умовах не перебувають під напругою, з нульовим робочим проведенням.

Експлуатаційними мірами електробезпечності є дотримання правил техніки безпеки при роботі з високою напругою й наступними запобіжними заходами:

- не підключати й не відключати рознімання кабелів при включеній напрузі мережі;

- забезпечення недоступності струмовиводячих частин;

- контроль та профілактика ушкоджень ізоляції;

- технічне устаткування й ремонтні роботи проводити тільки при виключеному живленні мережі;

- організація безпечної експлуатації електрообладнання приміщення.

Працівник, що приходять на роботу, обов'язково проходить вступний і первинний інструктаж по техніці безпеки з метою профілактики нещасних випадків, а також ознайомлюється із інструктажем з дотримання заходів техніки безпеки.

4.5 Пожежна безпека

Пожежа є небезпечним фактором. У разі пожежі потерпає людина, ушкоджуються матеріальні цінності та обладнання.

Згідно ОНТП 24-86 [47], приміщення по пожежній і вибухобезпеці ставиться до категорії Д (приміщення в яких обертаються негорючі речовини і матеріали в холодному стані). Будинок має II ступінь вогнестійкості, згідно ДБНВ.1.1-7-02 [25]. Згідно вимогам ГОСТу 12.1.004-91 [10], по пожежонебезпеці приміщення забезпечується наступними мірами:

- Використання електроустаткування, що відповідає класу пожежонебезпечної зони П-ІІа: ступінь захисту електроапаратури винний бути не менше ІР-44, ступінь захисту світильників ІР-2Х.

- Захист від блискавки: для даного класу будинків і місцевості із середньою грозовою діяльністю 20 і більше годин у рік (умови міста Харкова) установлена III категорія блискавки захисту, згідно РД 34.21.122-87 [57].

- Забезпечення захисту від короткого замикання: контроль ізоляції й використання запобіжників.

- Використання первинних засобів пожаротушіння: вуглекислотних вогнегасників (ВВК) у кількості 2 шт. на 20м2 приміщення.

- Застосування заземлення екрану від статичної електрики.

Система пожежного захисту передбачені наступні заходи:

1 )Система автоматичної пожежної сигналізації оснащена димовими сигналізаторами.

2 ) Приміщення оснащене вуглекислотними вогнегасниками - ВВК -1,4.

3 ) Для успішної евакуації персоналу двері приміщення мають наступні розміри:

- ширина не менш 1,5 м;

- висота не менш 2,0 м;

- ширина коридору 1,8 м.

Для уникнення пожежі прийнятними є наступні заходи пожежної безпеки:

- організаційні - навчання правилам безпеки

- розробка і реалізація норм пожежної безпеки

- розробка інструкцій з евакуації у випадку пожежі

Для евакуації людей та матеріальних цінностей у приміщенні є схема евакуації, яка відповідає відповідним нормам та документам.

4.6 Захист навколишнього середовища

Сьогодні проблема «суспільство - природа» перебуває в центрі уваги світової науки. Надзвичайно актуальним є переосмислення людством напрямів подальшого розвитку суспільства та об'єктивне оцінювання реальних перспектив цивілізації. Технічні досягнення радикально змінюють природне й інтелектуальне оточення людини, її світовідчуття.

Кінець ХХ ст. Та початок нового тисячоліття позначились низкою техногенних і природних катастроф, які довели, що екологічна кризу - це вже не міф, не примара. Природа вже не в змозі нейтралізувати наслідки господарсько-екологічної діяльності людини. Це стало реальністю, якові починають усвідомлювати дедалі більше людей на планеті, розуміючи, що негативні зміни, які накопичуються в природі, вже майже наблизилася до критичної межі.

Екологічна ситуація на Україні характеризується високим рівнем забруднення навколишнього середовища, що надає велике значення проблемі охорони навколишнього середовища.

У Конституції України [39] зазначено, що держава зобов'язана забезпечити екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу на території України, подолати наслідки чорнобильської катастрофи та зберегти генофонд народу. Навколишнє середовище - складовий елемент відтворення матеріальних цінностей, який водночас виконує функції життєвого простору й природних ресурсів. У цьому середовище існує й людина, яка, задовольняючи свої споживи, істотно впливає на стан життєвого простору.

Охорона навколишнього природного середовища - це сукупність наукових, правових і технічних заходів (комплекс заходів), спрямований на раціональне використання. Відтворення й збереження природних ресурсів, а також не забезпечення екологічної рівноваги .

Висновки

Вивчення теоретичної бази досліджуваної теми дозволило визначити особливості, позитивні і негативні елементи даної системи організації навчального процесу та виявити проблеми її запровадження. Важливим є поєднання модульної технології навчання та рейтингової системи контролю якості навчання в єдину цілісну сукупність взаємно пов'язаних елементів, що утворюють модульно-рейтингову систему організації навчального процесу.

Впровадження кредитно-модульного навчання вимагає розробки нового покоління науково-методичного забезпечення навчальних дисциплін та організації навчального процесу в цілому, урізноманітнення форм і змісту індивідуальної роботи студента, удосконалення її організації та розробки діагностичних засобів контролю її ефективності. В зв'язку з цим модульно-рейтингова система навчання постає етапом поступового переходу до кредитно-модульного навчання.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.