Дидактичні умови використання методів мистецької освіти в процесі педагогічної практики майбутніх вчителів музики

Теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми оптимізації методичної підготовки майбутніх вчителів музики у вищому навчальному закладі. Особливості експериментальної методики впровадження нових методів процесу підготовки майбутнього вчителя музики.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 21.06.2011
Размер файла 1,9 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

У будь-якому випадку, збагнення МТВФ в опорі на уяву, фантазію, інтуїцію дитини через рішення задач, що стоять як перед композитором (до твору), так і перед виконавцем (до відтворення) дозволяє творчо-активно вирішувати задачу музичного відтворення, а процес «співтворчості» учнів і вчителів знижує багато проблем спілкування.

Застосування методів, описаних вище, виводить учнів на якісно новий рівень музичного розвитку. Однак не слід використовувати на уроках лише одну з перерахованих груп методів, будь-то розвиток мислення або активізація уваги. Грамотно і вчасно застосований метод завжди несе тільки користь і учням, і вчителеві, і всьому педагогічному процесові в цілому.

Сучасні соціально-економічні зміни в Україні вимагають розробки і реалізації нових концепцій навчання та виховання учнів. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність у визначенні нових вимог до підготовки вчителя. Сьогодні на якісно новому рівні розглядаються питання підготовки вчителя нового типу, здатного в процесі навчання розвивати творчий потенціал особистості дитини, використовуючи при цьому весь арсенал дидактичних засобів. Тому необхідним у процесі підготовки майбутнього вчителя музики є формування варіативного мислення, що виявляється в умінні будувати процес навчання з урахуванням усіх факторів, що впливають на його хід, та вносити корективи в наперед запланований навчальний процес.

Розвитку варіативного мислення майбутніх педагогів сприяє формування вмінь конструювати як процес навчання взагалі, так і методи навчання зокрема, які є основним засобом отримання очікуваного результату. Саме доцільно підібраний та вдало сконструйований метод навчання є запорукою досягнення поставленої мети та забезпечення ефективності навчального процесу в цілому.

Теоретичний та методичний аспекти вибраної проблеми постійно досліджуються в педагогіці (О.О. Абдулліна, Ю.К. Бабанський, П.М. Гусак, Н.Ф. Білокур, Н.В. Кузьміна, О.Г. Мороз, В.О. Сластьонін, О.І. Щербаков та ін.). Значна увага приділяється визначенню компонентів педагогічної діяльності, змісту професійно-педагогічних умінь (О.О. Абдулліна, І.О. Піскунов, Р.П. Скульський, В.О. Сластьонін, Л.Ф. Спірін та ін.). Розглядається проблема формування педагогічних умінь (Н.Ф. Білокур, В.О. Сластьонін та ін.), проте конструктивна діяльність вчителя як один із важливих компонентів професійної підготовки цілісно ще не вивчена. Дидактами (А.М. Алексюк, Ю.К. Бабанський, В.І. Бондар, А.А. Кендюхова, І.Я. Лернер, В.О. Онищук, В.Ф. Паламарчук, І.П. Підласий, М.М. Скаткін, І.М. Шапошнікова та ін.), зроблений значний внесок у галузь теорії методів навчання. Ними виявлені теоретичні передумови формування у студентів умінь вибору та конструювання методів навчання.

Найбільш ефективне поєднання теоретичного потенціалу методичної підготовки з його практичною реалізацією здійснюється в процесі педагогічної практики студентів. Вищезазначене зумовлює необхідність якісно нового підходу до проведення даної практики в умовах вищого навчального закладу.

Питання щодо організації практичної діяльності студентів в аспекті їх методичної підготовки досліджуються представниками різних наук. Зокрема, у ряді сучасних філософських праць визначається основний зміст понять "практика" та "діяльність", обґрунтовується їх взаємозв'язок, підкреслюється пізнавальний характер практичної діяльності (В.Я. Вильчинський, П.К. Гречко, М.С. Каган, Т.І. Ойзерман та ін.). Представники психологічної науки досліджують особливості практичної діяльності людей та конкретної особистості, структуру цієї діяльності, її основні характеристики (Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн та ін.). Ґрунтовне висвітлення загальних проблем, пов'язаних з підготовкою майбутніх фахівців до практичної діяльності містять праці відомих вчених у галузі вищої педагогічної освіти: А.М. Алексюка, С.І. Архангельського, В.І. Бондаря, І.А. Зязюна, Н.В. Кузьміної, О.Г. Мороза, М.І. Шкіля. Ряд досліджень присвячено вирішенню конкретних питань щодо організації педагогічної практики у вищий школі (О.О. Абдулліна, В.І. Журавльов, Н.М. Загрязкіна, В.П. Тарантей та ін.).

В музично-педагогічних дослідженнях Е.Б. Абдулліна, О.О. Апраксиної, Л.Г. Арчажникової, Л.В. Матвеєвої, І.М. Немикіної, Г.М.Падалки, О.Я. Ростовського, О.П. Щолокової та інших підкреслюється важливе значення педагогічної практики для забезпечення якісної методичної підготовки майбутнього вчителя музики. Систему методичної підготовки студентів науковці пов'язують з вирішенням багатьох проблем музичної педагогіки: поєднанням виконавського та методичного компонентів професійної підготовки студента (Л.М. Василенко, Н.Ф. Гажим, М.А. Моісєєва), розвитком професійної активності майбутнього вчителя музики (С.Х. Костанян), його професійного мислення (О.П. Кулинкович), самостійності (Р.Р. Джердімалієва), творчих якостей (Л.І. Бамбурова), професійних інтересів (В.Л. Яконюк) тощо. В ряді дисертаційних досліджень педагогічна практика розглядається в контексті формування педагогічної культури майбутнього фахівця (М.М. Букач), його професійно-педагогічної спрямованості (К.С. Тюребаєва), професійної адаптації (М.М. Булатова) та професійної орієнтації (Г.С. Кожевніков) майбутнього вчителя музики, розвитку його професійних інтересів (Г.В. Яковлєва), творчих здібностей (Л.А. Ісаєва) та дослідницьких вмінь (Л.М. Пічугіна).

Проте, проблему не можна вважати достатньо розробленою, оскільки відсутні наукові праці, в яких би педагогічна практика досліджувалась як самостійний компонент у структурі методичної підготовки майбутнього вчителя музики. Разом з тим, аналіз стану професійної підготовки студентів дозволив виявити ряд певних суперечностей: між методико-теоретичною підготовкою майбутніх учителів музики і недостатнім рівнем володіння ними методичними освітніми компонентами у практичній діяльності; між потребою особистості в творчій самореалізації та недостатньою творчою спрямованістю методико-практичної діяльності студентів у процесі організації музично-виховної роботи з учнями. В зв'язку з цим, потребують уточнення та конкретизації деякі теоретичні аспекти методичної підготовки майбутнього вчителя музики; є необхідність вироблення критеріїв даної підготовки, визначення та апробації педагогічних умов, які забезпечують оптимізацію методичної підготовки студентів у вищому навчальному закладі.

Актуальність дослідження визначається існуючими суперечностями між вимогами до майбутнього вчителя предмету «Музичне мистецтво» та наявними у нього професійними якостями; однобічністю підходу до педагогічних явищ, у тому числі й до методів навчання, вибір і конструювання яких здебільшого зводиться до врахування їх зовнішніх характеристик, що випливають із класифікації методів навчання за словесними, наочними та практичними носіями освітньої інформації, без використання їх внутрішніх сутностей; недостатнім дослідженням та розробкою проблеми формування вмінь вибору методів навчання для організації макро- і мікродіяльності вчителя та учнів.

Актуальність проблеми формування вмінь вибору та конструювання методів навчання, недостатнє її опрацювання в теорії навчання та незадовільний стан розв'язання в практиці загальнодидактичної підготовки фахівців зумовили вибір теми диплому “Дидактичні умови використання методів мистецької освіти в процесі педагогічної практики майбутніх вчителів музики».

.Мета дослідження полягає в розробці, науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці дидактичних умов використання методів мистецької освіти в процесі педагогічної практики майбутніх вчителів музики .

Відповідно до мети визначені завдання дослідження:

- Проаналізувати стан дослідження проблеми в філософській, психолого-педагогічній, науково-методичній літературі та практиці.

- Розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність структурно-функціональної моделі формування вмінь вибору методів навчання в процесі загальнодидактичної підготовки майбутніх вчителів музики.

- Розробити навчально-методичний комплекс, який сприятиме формуванню вмінь вибору методів мистецької освіти у процесі педагогічної практики майбутніх учителів музики

Об'єктом дослідження є загальнодидактична підготовка майбутніх учителів музики.

Предметом Дидактичні умови використання методів мистецької освіти в процесі педагогічної практики майбутніх вчителів музики».

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що рівень сформованості вмінь вибору методів навчання з подальшим конструюванням мікродіяльності вчителя та учнів як важливого компонента загальнодидактичної підготовки майбутніх вчителів музики підвищиться за умов:

- забезпечення цілеспрямованого навчання студентів до опанування вибору методів навчання як способів діяльності, в структурі яких відображаються всі компоненти процесу навчання, що становлять сутність вибору з подальшим конструюванням методів навчання;

- впровадження в навчальний процес структурно-функціональної моделі формування вмінь вибору методів навчання та навчально-методичного комплексу, що сприяє формуванню названих умінь.

Методи дослідження. З метою перевірки гіпотези та розв'язання поставлених перед дослідженням завдань була розроблена програма його проведення, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, а саме:

- теоретичні - аналіз філософської, психологічної і педагогічної літератури, нормативних документів з проблеми дослідження; класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних; теоретичне моделювання процесу

- формування вмінь вибору методів навчання, що надало змогу систематизувати теоретичний матеріал з теми дослідження; метод сходження від абстрактного до конкретного;

- емпіричні - методи збору інформації (анкетування, тестування, бесіда, педагогічне спостереження, вивчення продуктів діяльності студентів), що сприяло вивченню стану та реалізації досліджуваної проблеми; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) з метою перевірки ефективності запропонованої моделі;

- методи обробки результатів дослідження - порівняльні методи, кількісний та якісний аналіз отриманих даних для вивчення процесу формування вмінь вибору методів навчання, методи математичної статистики.

Експериментальна база та організація дослідження.

Дослідно-експериментальною базою були обрані Національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. Всього в експерименті взяли участь студентів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше прослідкована динаміка процесу формування вмінь вибору методів навчання на кожному з етапів загальнодидактичної підготовки майбутніх вчителів музики; розроблена та науково обґрунтована структурно-функціональна модель формування вмінь вибору методів навчання; визначені критерії та рівні сформованості вмінь вибору та конструювання методів навчання у студентів;

удосконалений алгоритм вибору та конструювання методів навчання в структурі уроку, що побудований на основі змістового та технологічного забезпечення процесу вибору методів навчання;

подальшого розвитку дістала розробка структури діяльності з вибору методів навчання; вивчення та обґрунтування процесу конструювання методів навчання.

Практичне значення дослідження полягає в розробці навчально-методичного комплексу, що сприяє процесу формування вмінь вибору методів навчання, який містить:

тематику та методику практичних занять з формування вмінь вибору та конструювання методів навчання під час вивчення студентами курсу “Методика музичного виховання в школі”;

комплекс навчальних завдань та педагогічних ситуацій з метою формування названих умінь;

засоби діагностування рівня сформованості знань і вмінь вибору та конструювання методів навчання;

критерії та показники оцінювання сформованих умінь вибору та конструювання методів навчання.

Дидактичні вимоги до вибору методів навчання

Методи навчання перебувають між собою у взаємозв'язку, доповнюючи і збагачуючи один одного. У цьому процесі є ще один компонент інструментарію навчання -- прийом. В одних випадках прийом може виступати як певна дія, спрямована на реалізацію вимог конкретного методу. Наприклад, у процесі бесіди викладач для підсилення, забезпечення ефективності цього методу вдається до показу схем, опорних сигналів (ілюстрованого матеріалу). В інших випадках демонстрація чи ілюстрація можуть виконувати функції методів як самостійних дидактичних одиниць.

Із загального огляду методів, прийомів і засобів навчання можна зробити висновок, що вони характеризуються великим арсеналом дидактичних одиниць. Тому педагогам треба добре знати теоретичні засади розмаїття методів навчання, володіти майстерністю, щоб творчо втілювати надбання педагогічної теорії і практики у практичну діяльність.

Слід памґятати, що методи навчання як своєрідний набір інтелектуального інструментарію пізнавальної діяльності викладача і студентів не є алгоритмізованими одиницями. Оскільки педагогіка -- наука і мистецтво одночасно, то й підхід до вибору методів навчання має ґрунтуватися на творчості педагога, з одного боку, і відповідати вимогам принципу системності -- з іншого. По-перше, у методах навчання важливо бачити те, що вони є способом руху пізнавальної діяльності студентів; визначають логічний шлях оволодіння знаннями, уміннями й навичками; відіграють роль інструменту обміну інформацією між учасниками навчального процесу; регулюють пізнавальну діяльність сту­дентів; сприяють стимуляції учіння; є способом аналізу й оцінювання навчальної діяльності. По-друге, необхідно забезпечувати системність у підході до вибору тих чи тих методів, глибоко розуміючи при цьому внутрішні звґязки і взаємозалежність між ними на рівні функціональних ознак.

Критеріями вибору методів навчання є: генеральні завдання виховання особистості; мета й завдання навчання взагалі та конкретного етапу зокрема; закономірності та принципи навчання; зміст навчального матеріалу; навчальні можливості студентів; наявність засобів навчання; психолого-педагогічні можливості педагога (рис. 17).

Отже, методи навчання не можна сприймати і використовувати універсально як рецепт для розвґязання навчальних завдань, оскільки, як наголошував К.Д. Ушинський, важливий не метод сам по собі, а закладена в ньому ідея. Тому лише прониклива мудрість педагога, який спирається на наукові засади, може забезпечити оптимальний підхід до використання методів навчання з метою підвищення ефективності як научіння, так і учіння.

Размещено на Allbest


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.