Анализ впливу гендерних стереотипів на статево-рольові відносини в сім’ї

В процесі сумісного життя подружжя, як правило, терпиміше відносяться один до одного, що позначається на ході сімейних конфліктів, вони упокорюються з неспівпаданням поглядів з багатьох питань (Егідес А. П., 1987; Сисенко В. А., 1989).

Цікаві відмінності між дружними і конфліктними подружніми союзами отримані в результаті конкретного соціолого-демографічного дослідження, в якому взяло участь 1343 сім'ї (Антонов А. І., 1978). Серед чотирьох типів сімей, відібраних спочатку по критерію задоволеності подружніми взаємостосунками, було виділено два полярні типи: з дуже добрими і дуже поганими відносинами (конфліктними). Виявилося, що дружні і конфліктні сім'ї перш за все розділяються по ступеню критичного відношення дружин до своїх чоловіків. Наприклад, на питання: "Як часто Вам доводиться вказувати Вашому чоловіку як зразок для наслідування інших одружених чоловіків?" заміжні жінки відповіли "часто" і "дуже часто" в конфліктних сім'ях в 55,6% випадків, а в дружних -- в 12,6% (різниця показників в 4 рази). З другого боку, в дружних сім'ях чоловік "часто" і "дуже часто" поступається дружині у 62,3% опитаних, а дружина -- в 58,5% випадків. В конфліктних же сім'ях чоловіки поступаються дружинам тільки в 20,7% від числа таких сімей, а дружини -- в 55,5%. За даними А. І. Антонова, в дружних сім'ях чоловіки в 2 рази частіше допомагають дружинам в догляді за дітьми і майже в 3 рази частіше допомагають дружинам у веденні домашнього господарства.

Коли у сім'ї народжується дитина, то, згідно теорії ролей, чоловік і жінка починають виконувати ролі батька і матері

Т.Зелінська аналізуючи роль батьків пише, що статево-рольова поведінка батька є результатом його прагнення заробити гроші для родини та усвідомлення гіркоти, що сім'я сприймає його тільки як "годувальника". Діти можуть і не розуміти, що батько йде вранці на роботу і повертається опівночі, тому, що дуже їх любить і хоче забезпечити їм гарні умови життя. Батьківська амбівалентність підвищується почуттям провини перед дітьми і ціною величезних зусиль чоловіки намагаються будувати стосунки з вже дорослими дітьми. Варто звернути увагу, зазначає Т.Зелінська, що значна кількість чоловіків не відповідає нормам успішності у соціальному житті. Вони доводять свою гендерну незалежність за допомогою компульсивної поведінки, спрямованої на компенсацію почуття неспроможності в професійній і економічній сфері шляхом емоційної і фізичної жорстокості, підпорядкування своїй волі членів родини, а вчинки таких чоловіків балансують на грані життя і смерті. Виникає хибне коло: діти неприязно ставляться до своїх батьків, а ті, у свою чергу, підсилюють компульсивну маскулінність, щоб відповідати нормам і статусу і тримати у покорі дітей. Діти, як правило, виростають і повторюють у своєму дорослому житті, особливо в родині, батьківську компульсивність у гендерній ролі. Коли чоловік не відповідає певним вимогам патріархальної чоловічої гендерної ролі, він демонструє перебільшену мужність в іншій сфері, тим самим компенсуючи свою соціальну неспроможність. Однією з таких сфер є твердість як прояв жорстокості, яка існує у чоловіків у декількох формах: фізичній, розумовій та емоційній. Форма фізичної твердості містить очікування того, що чоловік - фізично сильний і не уникатиме небезпеки. Це може стати однією з причин агресії і ризикованих вчинків, зловживанням алкоголем і наркотиками, необережної і безвідповідальної сексуальної поведінки. Адже, передбачається, що чоловік повинен бути вмілим, компетентним і завжди контролювати ситуацію. Така несхибність переважає чоловіка сприймати нову інформацію, може спричинити серйозні помилки і створювати проблеми у родині. Наприклад, батько часто принижує дітей, дружину тим, що відмовляється визнати перед ними свою неправоту чи допустити, що хтось знає більше ніж він.

Страждає в чоловіків і саморозкриття - тобто тип комунікації, коли одна людина повідомляє іншій про свої почуття і чекає розуміння, емпатії. Одночасно, довіряючи будь-кому інформацію про себе ми ризикуємо тим, що нас можуть відкинути, осміяти, використати, зрадити. Чоловіки цього бояться і тому, як правило, не розкриваються і не звертаються по допомогу. Серед чоловіків невелика кількість депресивних розладів зустрічається тому, що депресія може розцінюватися як неприйнятне поводження для чоловічої ролі. Інакше кажучи, депресивні чоловіки просто не звертаються по психологічну допомогу, пише Т.Зелінська.

У ситуації, коли чоловікові складно підтримувати стандарт патріархальної маскулінності чи коли обставини вимагають прояву жіночих моделей поведінки (наприклад, турботи і співпереживання), виникає гендерно - рольовий конфлікт, що впливає на даного чоловіка і тих, хто з ним контактує. На думку Т. Зелінської, такий конфлікт супроводжується високим рівнем амбівалентності: чоловік ставиться позитивно і той же час негативно до тих проявів маскуліності, що практично з рівною силою діють як в особистісній так і в міжособистісній сферах. У деяких чоловіків з'являється тривожність, зниження самооцінки, прагнення до підкорення іншому, безпорадність (депресивні прояви). В інших - виникають прояви фізичного і сексуального насильства, страждає інтимність. У третіх - з'являються конфлікти, пов'язані з владою, контролем (нав'язливі ідеї), у четвертих це проявляється безвідповідальністю, інфантильністю, необмеженою сваволею

Отже, у сімейному житті особливого значення набуває статева роль. Під статевою роллю розуміється диференціація діяльності в залежності від статевої приналежності. Диференціація статевих ролей проявляється у розділенні праці, системі статевої стратифікації, розподілення влади і авторитета чоловіків і жінок, у специфічних процесах статевої соціалізації, через яку ці відношення відтворюються і передаються з покоління у покоління. Статеві ролі також є різновидом соціальних ролей, вони нормативні і виражають певні соціальні очікування, проявляються вони у поведінці.

Розділ ІІ. Організація та методичне забезпечення емпіричного дослідження статево-рольової ідентичності молодого подружжя

2.1 Організація дослідження, обґрунтування вибору психодіагностичного інструментарію

Однією з найважлтвіших задач психологічного консультування молодого подружжя є визначення їх статево-рольової поведінки. Даний вид діяльності включає в себе вивчення особистості кожного із подружжя, до системи соціальних ролей, що витікають із структури тендерних стереотипів.

Створення сім'ї призводить до значних змін міжособистісних контактів, соціального статусу, життєвих стереотипів, системи взаємовідносин, що склалась з у родині батьків і неминуче вимагає перегляду установок, відношень, уявлень про соціальні ролі, таким чином, щоб вони знову були адекватними в нових умовах. Ефективність процесу адаптації в значній мірі визначає адекватність поведінки подружжя.

Адаптація молодого подружжя до шлюбних відносин є складним і багаторівневим процесом, що включає в себе: психофізіологічну, соціальну, психологічну і соціально-психологічну адаптацію.

Найбільш актуальною ми вважаємо соціально-психологічну адаптацію. Соціально-психологічну адаптацію прийнято розглядати як процес взаємодії особистості з соціальним середовищем, сім'я є тим самим соціальним середовищем. Так, А.А. Налчаджян визначає соціально-психологічну адаптованість особистості як стан взаємодії особистості і групи, при якій особистість без довготривалих внутрішніх і зовнішніх конфліктів продуктивно виконуватиме свою ведучу діяльність і в повній мірі йде на зустріч тим рольовим очікуванням, які пред'являє група, а також переживає стан самоствердження і вільного вираження своїх творчих здібностей. [12].

Таким чином, ми намагались визначити риси особистості, які утруднюють адаптацію подружжя.

У відповідності з вказаними вимогами до вибірки ми залучили молодих людей, 12 сімейних пар у віці 23-31 років. На наш погляд, цей період об'єднує юність і молодість, і саме тому містить в собі ті характеристики, які відображають яскравість ідентичності, або її кризи.

В комплекс психодіагностичних методик ввійшли ті методики, які діагностують не лише показники ідентичності, а симптомокомплекс маскулінності та фемінності.

Конкретно цей комплекс містить: анкетування, бесіди, індивідуально-типологічний опитувальник (ІТО) Собчик Л.Н., тест-опитувальник „Задоволеність шлюбом" (В.Столін, Т.Романова, Г. Бутейко) для визначення експрес-діагностики ступеня задоволеності шлюбом; методика „Рольові очікування та домагання у шлюбі" (далі РОД) розроблений О.Волковою, Г.Трапезніковою для визначення бажаного розподілу ролей між чоловіком та дружиною, діагностика соціального інтелекту, тест Дж. Гілфорда і М. Саллівена (модифікований Михайловою О.С. (Альошина).

Індивідуально-типологічний опитувальник (ІТО). Використовуючи різнопланові методики ми намагались отримати дані об'єктивного оцінювання особистості. Таким чином, всі багатогранні особистісні якості ми намагались вибудувати в таку вертикаль ознак, що дала б можливість співставити феноменологію різних рівнів свідомості в рамках певної індивідуально-особистісної типології. Тому вивчення базитсних якостей особоистості ми розпочали з індивідуально-типологічного опитувальника (ІТО).

Дана типологія індивідуально-особистісних якостей базується на цілісному розумінні особистості з позиції теорії ведучих тенденцій, котрі проникають на всі рівні особистості: і найнижчі, біологічні, і її характерологічну структуру - соціальної активності людини. До базових типологічних характеристик Собчик Л.Н. відносить екстраверсію, спонтанність, агресивність, ригідність, інроверсію, сензитивність, тривожність, лабільність, до проміжних характеристик належать: комунікативність, лідерство, неконформність, конфліктність, індивідуалізм, залежність, конформність, компромісність.

Інтерпретація знаходиться у прямій залежності від кількості значимих відповідей по восьми шкалам. Показники в межах норми (3-4 бали) -гармонійність особистості, виражені вміру (5-7 балів) - акцентуація рис особистості, виражена надміру (8-9 балів) - дезадаптативні риси. У нашому дослідженні чим більша сума показників тим виразніший тип поведінки.

З цієї типологічної градації можна виділити найбільш характерні ознаки, що пов'язані з статевою приналежністю. Так, серед жінок (стверджує Собчик Л.М.), найчастіше зустрічаються сензитивність, тривожність, лабільність типи реагування, що входять коріннями у лабільність та гальмування - якості нервової системи. Серед чоловіків частіше можна спостерігати спонтанність, агресивність, ригідність типи реагування, що базуються на імпульсивних, збудливих і ригідних якостях нервової системи.

Таким чином, ми, визначаючи маскулінність, підрахували суму балів по шкалам: ригідності, агресивності, спонтанності; визначаючи фемінність підрахували суму балів по шкалам: сензитивності, тривожності, лабільності, визначивши фемінність, маскулінність.

Рис. 1. Основні орієнтири індивідуально-типологічних якостей за ІТО.

Рольові очікування і домагання у шлюбі (О. Волкової, Г.Трапезникової). За допомогою даної методики визначають уявлення подружжя:

* про значущість у сімейному житті сексуальних стосунків, особистісної згуртованості чоловіка і дружини, батьківських обов'язків, професійних інтересів кожного з подружжя, господарсько-побутової сфери, моральної й емоційної підтримки, зовнішньої привабливості партнерів (ці показники, що відбивають основні функції сім'ї, утворюють шкалу сімейних цінностей -- ШСЦ);

* про бажаний розподіл ролей між чоловіком і дружиною при виконанні сімейних функцій (ці показники утворюють шкалу рольових очікувань і домагань -- ШРОД).

Робота за методикою розпочинається з самостійного ознайомлення подружжя з набором твердженнь, що відповідають їхній статі. Уважно прочитавши інструцію чоловік та дружина самостійно заповнює бланк відповідей. Цей бланк передбачає наступні відповіді: "цілком згоден", "загалом це правильно", " це незовсім так", ""це неправильно".

Обробка й аналіз результатів, передбачає три етапи:

1. Аналіз індивідуальних показників шкали сімейних цінностей, рольових очікувань і рольових домагань чоловіка (дружини), що відбувається на основі підрахунку балів у протоколі консультаційного дослідження. У результаті ми отримуємо такі дані:

* уявлення чоловіка (дружини) про ієрархію сімейних цінностей, чим вищий бал за шкалою сімейних цінностей, тим більш значущою для чоловіка (дружини) є ця сфера життєдіяльності сім'ї;

* орієнтацію чоловіка (дружини) на активну рольову поведінку шлюбного партнера ("Рольові очікування"), на власну активну роль у сім'ї щодо реалізації сімейних функцій ("Рольові домагання").

2. Порівняльний аналіз уявлень про сімейні цінності та рольові установки чоловіка і дружини. Для цього ми склали таблицю, за допомогою якої визначали ступінь узгодженості сімейних цінностей подружжя.

Узгодженість сімейних цінностей характеризується різницею балів показників шкали сімейних цінностей чоловіка і шкали сімейних цінностей дружини. Чим менша різниця, тим вищий ступінь узгодженості уявлень подружжя про найбільш значущі сфери життєдіяльності сім'ї. Якщо різниця не перевищує трьох балів, це свідчить про відсутність проблемних стосунків, а якщо різниця перевищує 7 балів, - про високий ступінь конфліктності стосунків.

3. Визначення ступенння рольової адекватності подружньої пари у 5-ти сферах міжособистсіної взаємодії в сім'ї (показники 3-7 ШСЦ). Для цього ми склали таб.2, у якій рольова адекватність чоловіка доповнюватиме різниці балів оцінок рольових домагань дружини і рольових очікувань чоловіка, а рольова адекватність дружини доповнюватиме різниці балів чоловіка, а рольова адекватність дружини дорівнюватиме різниці балів оцінок рольових домагань чоловіка і рольових очікувань дружини. Чим менша різниця, тим більшою мірою рольова адекватність чоловіка (дружини) і, отже, орієнтація дружини (чоловіка) на особисте виконання певної функції відповідають установкам чоловіка (дружини) на активну роль шлюбного партнера в сім'ї.

Задоволеність шлюбом (В. Столін, Т. Романова, Г. Бутенко)

Тест-опитувальник "Задоволеність шлюбом" призначений для експрес-діагностики ступеня задоволеності шлюбом, а також ступеня узгодженості-неузгодженості задоволеності шлюбом конкретної подружньої пари. Опитувальник може застосовуватися індивідуально в консультативній практиці і масово для з'ясування задоволеності шлюбом тієї чи іншої соціальної групи.

Опитувальник є одновимірною шкалою, що складається з 24 тверджень, які належать до різних сфер: сприйняття себе і партнера, думки, оцінки, установки тощо. Кожному твердженню відповідають три варіанти відповіді.

Тест Дж. Гілфорда і М. Саллівена діагностика соціального інтелекту.

Соціальний інтелект - інтегрована інтелектуальна здатність, що визначає успішність спілкування і соціальної адаптації. Соціальний інтелект об'днує і регулює пізнавальні процеси, що пов'язані з відображенням соціальних об'єктів (людина як партнер по спілкуванню, групи людей). До процесів, що його утворюють, відносяться соціальна сенситивність, соціальна перцепція, соціальна пам'ять і соціальне мислення.

Соціальний інтелект забезпечує розуміння вчинків і дій людей, розуміння мовлення, а також невербальних реакцій (міміки, жестів, постави). Він є когнітивною складовою комунікативних здібностей особистості і професійно важливих якостей. В онтогенезі соціальний інтелект розвивається пізніше, чим емоційна складова комунікативних здібностей - емпатія. Його формування стимулюється початком шкільного навчання.. В цей період збільшується коло спілкування дитини, розвивається її сенситивність, соціально - перцептивні здібності, здібності хвилюватись за інших без посереднього сприйняття його почуттів, вміння ставати на точку зору іншої людини, відрізняючи свою точу зору від інших можливих, що і складає основу соціального інтекту.

Методика визначення соціального інтелекту включає в себе 4 субтести.

Субтест №1 "Історія з завершенням" вимірює фактор пізнання результатів поведінки, тобто здатність передбачати наслідки поведінки персонажів у певній ситуації, передбачити те, що буде далі;

Субтест №2 "Групи експресії" вимірює фактор пізнання класів поведінки, а саме, здатність до логічного спілкування, виділенню суттєвих ознак в різних невербальних реакціях людини.

Субтест №3 "Вербальна експресія" вимірює фактор пізнання змінність поведінки, а саме, здатність розуміти змінність значення подібних вербальних реакцій людини в залежності від контексту викликаних ситуацій.

Субтест №4 "Історія з доповненням" вимірює фактор пізнання систем поведінки тобто, здатність розуміти логіку розвитку ситуації взаємодії, значення поведінки людини в цих ситуаціях.

2.2 Аналіз отриманих результатів за методиками

Схема проведення дослідження включала визначення і вивчення вибірки, з якої спочатку було обстежено 24 особи за методикою ІТО. Результати цього дослідження визначили подальший хід вивчення проблеми.

Спочатку здійснювалося широке пілотажне дослідження, основною метою якого було узгодження пакету взаємодоповнюючих методик і окреслення параметрів вибірки. Безпосереднє проведення основного експерименту із застосуванням пакету методик проводилось протягом одного кварталу.

Дослідницька робота проводилася в парі та індивідуальній формах.

Обробка емпіричних даних починалася з одномірного аналізу - підрахунку абсолютних величин, їх процентного розподілу, визначення середнього арифметичного.

Методика індивідуально типологічний опитувальник

Данні дослідження за ІТО виявляє ступінь ідентифікації з традиційною культурною і соціальною роллю чоловіка або жінки. Показники маскулінності або фемінності свідчать про зниження або відсутність такої ідентифікації. Ідентифікація виявляється головним чином в характері естетичних і культурних інтересів, професійних прагненнях, якостях особистостей та у виборі стратегії поведінки в шлюбі.

Сім'я служить моделлю визначеного стилю життя і є джерелом формування важливих життєвих цінностей й переконань. До того ж сімейна система задає певний рівень вияву індивідуальності й автономії, підкріплюючи ті чи інші зразки статево-рольової поведінки.

Наступним етапом нашого дослідження було виявлення особливостей формування гендерної ідентичності молодих людей, для цієї мети нами була застосована методика ІТО, завдяки якій ми визначаємо маскулінність-фемінінність особистості в традиційному, стереотипному його розумінні. Результати у відсотках представлені у Табл. 1.1., а графічно зображені на рис. 2,3.

Табл.1.

Група	Шкали
	Фемінна	Маскулінна	Андрогенна
Чоловіки	34,6 %	34,6 %	30,8 %
Дружини	35,6%	29,8%	34,6%

Рис.2. Співвідношення респондентів у трьох групах у % (чоловіки)

Рис. 3. Співвідношення респондентів у трьох групах у % (дружини)

Аналізуючи результати методики ІТО можна сказати, що чоловіки та дружини поділяються на три групи, а саме: фемінну, маскулінну, андрогенну.

Особливістю такого поділу є те, що чоловіки порівну розділились на фемінну та маскулінну групи, а жінки мають свою особливість. У жіночій групі маскулінність нижча ніж фемінність, Жінки більш андрогенні ніж чоловіки. Такий розподіл показників свідчить про те, що жінки швидше можуть змінювати тип поведінки в залежності від ситуації, чоловіки порівно діляться на фемінних та маскулінних і менша частина може адекватно повести себе у будь-якій ситуації. Отже, жінки більш гнучкі у спілкуванні з іншими людьми, які їх оточують.

Як видно з таблиць індивідуальні значення фемінності і маскулінності у трьох групах чоловіків мають своєрідний характер, а саме: у андрогенній та фемінній групі переважають показники фемінності і вони значимі, а у маскулінній групі переважають маскулінні показники. Ми можемо говорити про те, що більшість молодих людей на індивідуальному рівні відносять себе до традиційних жіночих типів поведінки. Із спостереження також можна підтвердити що вони ведуть себе в неадекватних ситуаціях невпевнено, бояться взяти на себе відповідальність, не можуть вчасно прийняти самостійно рішення.

У більшості опитуваних (34%) показники фемінності підвищені, що свідчить про те, що статево-рольова ідентифікація здійснюється з відхиленням від традиційних стереотипних норм маскулінності-фемінінності. За нашими даними у 42% опитуваних статево-рольова ідентифікація відбувається без таких відхилень. У 24% показники ІТО помірні відхилення від традиційних стереотипних показників маскулінності-фемінінності, а у 26% опитуваних показники ІТО свідчать про акцентуації у статево-рольових характеристиках, що свідчить, про те, що статево-рольова ідентифікація відбувається за нетрадиційними схемами маскулінності-фемінінності. 6,3% опитуваних виявились з ознаками відхилень від біологічної статі в результаті порушення статево-рольової ідентифікації. Осіб з низькими показниками виявилось небагато - всього 9,7% осіб чоловічої статі. В цілому ж, якості, що вимірюються ІТО це жіночність.

Таким чином за методикою ІТО, аналіз показників нашої вибірки мають порушення статево-рольової ідентичності молодих людей. Ми визначили, що маскулінна ідентичність значима у андрогенній та маскулінній групі, але відсутня у фемінній.

Методика "Рольові очікування і домагання у шлюбі" (РОД).

Як було зазначено вище методика має три етапи опрацювання, отже, ми розглянемо кожну шкалу відповідей окремо.

Значущість сексуальних стосунків у шлюбі. Високі оцінки (7-9 балів) означають, що чоловік (дружина) вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя; ставлення до дружини (чоловіка) істотно залежить від оцінки її (його) як сексуального партнера. Низькі оцінки (менш як З бали) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі. Як бачимо з таблиці (Таб.6.) значущість інтимних відносин більш значима для чоловіків і менш для жінок.

Установка чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки [менш як 3 бали) припускають установку на особисту автономію. Як чоловіки так і жінки адекватно оцінюють свою ідентичність у шлюбі і виконувані ними функції.

Установка чоловіка (дружини) на реалізацію господарсько-побутових функцій сім'ї. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь очікування від партнера активного вирішення побутових питань. Чим вищі оцінки за цією підшкалою, тим більше вимог висуває чоловік (дружина) до участі іншого в організації побуту і більше значення мають господарсько-побутові вміння і навички партнера. Підшкала "Рольові домагання" відбиває установки на власну активну участь у веденні домашнього господарства. Загальна оцінка цієї шкали с оцінкою чоловіком (дружиною) значущості побутової організації СІМ"!'. Отже, чоловіки очікують від дружин більшої участі у веденні господарства, разом з тим знижують свою активність у веденні господарства. Дружини як і очікують так і роблять установку на власну активність у веденні господарства. Отже, жінки більш активні і ставлять вимоги як до себе так і до чоловіка однакові побудовані на рівних правах. Чоловіки в свою чергу ховаються за спинами своїх дружин.

Ставлення чоловіка (дружини) до батьківських обов'язків. Підшкала "Рольові очікування" відбиває окресленість установок дружини (чоловіка) на активну батьківську позицію шлюбного партнера. Підшкала „Рольові домагання" відбиває орієнтацію чоловіка (дружини) на власні обов'язки щодо виховання дітей. Загальна оцінка цієї шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) батьківських функцій. Чим вища оцінка шкали, тим істотніше значення має для чоловіка (дружини) роль батька (матері) і більшою мірою він (вона) вважає батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сім'ї. Отже, очікування чоловіків та дружин одне від одного виконання батьківської ролі однакові, але домагання і виконання ролі батьків у подружжя різне, а саме: чоловіки надають перевагу виховання дитини дружинні, а самі виконувати цю функцію дещо частково.

Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної, суспільний) для стабільності шлюбно-сімейних стосунків. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те. що у шлюбного партнера мають бути великі професійні інтереси, він має відігравати активну суспільну рола. Підшкала "Рольові домагання" ілюструє вираженість власних професійних потреб дружини (чоловіка). Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) позасімейних інтересів, що становлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя. Отже, Очікування чоловіків нижчі ніж свої власні домагання. У дружин частково очікування високі, а от домагання дуже високі. Власне жінки бачать себе не тільки в ролі матері і дружини, а й у ролі успішної ділової жінки.

Установка чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що шлюбний партнер візьме на себе роль емоційного лідера сім'ї в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення "психотерапевтичної атмосфери". Підшкала "Рольові домагання" ілюструє прагнення чоловіка (дружини) бути сімейним "психотерапевтом". Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім'ї, орієнтації на шлюб як середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації. Отже чоловіки і дружини очікують одне від одного, що саме чоловік (дружина) візьме на себе роль емоційного психотерапевта, в свою чергу ні чоловіки ні дружини не хочуть брати на себе цю роль у сім'ї.

Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішнього вигляду, його відповідність стандартам, моді. Підшкала "Рольові очікування" відбиває бажання чоловіка (дружини) мати зовні привабливого партнера. Підшкала "Рольові домагання" ілюструє установку на власну привабливість, прагнення модно і красиво вдягатися. Загальна оцінка шкали є показником орієнтації дружини (чоловіка) на сучасні зразки зовнішнього вигляду. Отже, очікування чоловіків та дружин високі а домагання чоловіків, по відношенню до себе занижені, у дружин ці показники залишаються високими.

Як бачимо за результатами проведеної методики жінки ведуть себе більш активно і впевнено. У них високі вимоги як до себе так і до своїх чоловіків. Чоловіки менш активні, вони не намагаються проявляти свою активність у сім'ї, а бачать себе більш соціально активними.

Табл..2 Таблиця результатів щодо розподілу сімейних цінностей по методиці „Рольові очікування і домагання у шлюбі", отриманих від дружин досліджуваних сімейних пар

Шкала сімейних цінностей (ШСЦ)	№ картки	Оцінка балів
		Пара 1	Пара 2	Пара 3	Пара 4	Пара 5	Пара 6	Пара 7	Пара 8	Пара 9	Пара 10	Пара 11	Пара 12
1. Інтимно-сексуальна	1	1	3	1	1	3	2	2	1	2	3	1	3
	2	1	1	2	1	2	2	2	1	1	1	2	3
	3	1	1	2	1	1	2	1	1	2	1	1	1
	У =	3	5	5	3	6	6	5	3	5	5	4	7
2. Особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером	4	3	3	3	1	3	3	1	2	1	3	1	3
	5	3	3	3	2	3	3	2	3	2	3	3	2
	6	3	0	2	3	3	3	2	3	2	2	2	3
	У =	9	6	8	6	9	9	5	8	5	8	6	8

Шкала сімейних цінностей (ШСЦ)	№ картки	очікування
		Пара 1	Пара 2	Пара 3	Пара 4	Пара 5	Пара 6	Пара 7	Пара 8	Пара 9	Пара 10	Пара 11	Пара 12
3. Господарсько-побутова	7	3	3	3	3	3	3	3	2	1	3	1	2
	8	2	3	1	1	3	2	2	3	2	2	3	2
	9	2	3	3	2	3	3	3	3	2	3	3	1
	У =	7	9	7	6	9	9	8	8	5	8	7	5
4. Батьківсько-виховна	10	2	3	2	2	3	2	3	3	3	2	3	2
	11	3	3	3	3	3	3	3	3	2	1	3	3
	12	1	1	0	0	3	3	3	3	2	3	3	0
	У =	6	7	5	5	9	8	9	9	7	6	9	5
5. Соціальна активність	13	3	1	1	2	3	3	3	3	1	3	2	3
	14	3	1	3	1	2	1	3	3	1	2	1	3
	15	3	0	3	3	2	2	3	2	3	2	3	3
	У =	9	2	7	6	7	6	9	8	5	7	6	9
6. Емоційно-психотерапевтична	16	3	3	3	3	3	3	3	3	2	3	3	3
	17	3	3	3	3	3	3	3	3	3	3	2	3
	18	3	2	3	3	3	3	3	3	3	3	3	3
	У =	9	8	9	9	9	9	9	9	8	9	8	9
7. Зовнішня привабливість	19	3	3	3	3	3	2	3	3	3	2	3	3
	20	3	3	2	3	3	3	2	3	2	3	3	3
	21	3	3	3	3	3	3	3	3	3	3	3	3
	У =	9	9	6	9	9	8	8	9	8	8	9	9

	№ картки	домагання
		Пара 1	Пара 2	Пара 3	Пара 4	Пара 5	Пара 6	Пара 7	Пара 8	Пара 9	Пара 10	Пара 11	Пара 12
3. Господарсько-побутова	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27
	22	3	0	3	3	3	3	2	1	2	3	3	1
	23	3	1	3	3	3	3	2	3	1	2	3	3
	24	3	3	3	3	3	3	3	3	3	2	3	2
4. Батьківсько-виховна	У=	9	4	9	9	9	9	7	7	6	7	9	6
	25	3	3	3	0	3	1	1	1	1	3	0	2
	26	3	3	3	1	3	2	3	3	3	3	2	3
	27	3	3	3	3	2	2	3	3	3	3	1	3
5. Соціальна активність	У=	9	9	9	4	8	5	7	7	7	9	3	8
	28	3	3	3	2	2	2	3	3	2	3	3	3
	29	3	2	3	2	2	2	3	2	2	3	2	2
	30	2	1	2	2	1	2	2	3	2	2	1	3
6. Емоційно-психотерапевтична	У=	8	6	8	6	5	6	8	8	6	8	6	8
	31	3	3	3	2	2	2	3	3	2	3	2	2
	32	2	1	3	2	1	1	3	2	3	2	3	3
	33	2	1	3	2	1	3	2	2	3	1	3	2
7. Зовнішня привабливість	У=	7	5	9	6	4	6	8	7	8	6	8	7
	34	1	3	3	3	2	3	2	1	3	2	3	3
	35	3	3	2	3	3	3	3	2	2	1	2	3
	36	3	1	3	2	2	2	3	2	3	2	2	2
	У=	7	7	8	8	7	8	8	5	8	5	7	8

Табл..3 Таблиця результатів щодо розподілу сімейних цінностей по методиці „Рольові очікування і домагання у шлюбі", отриманих від чоловіків досліджуваних сімейних пар

Шкала сімейних цінностей (ШСЦ)	№ картки	Оцінка балів
		Пара 1	Пара 2	Пара 3	Пара 4	Пара 5	Пара 6	Пара 7	Пара 8	Пара 9	Пара 10	Пара 11	Пара 12
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
1. Інтимно-сексуальна	1	3	1	3	1	1	2	2	2	1	2	2	3
	2	2	1	3	1	2	2	2	3	3	3	2	2
	3	3	1	3	1	2	2	2	3	2	3	2	3
	У =	8	3	9	3	5	6	6	8	6	8	6	8
2. Особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером	4	0	3	2	3	3	2	2	2	0	2	3	2
	5	3	3	3	3	3	3	2	1	2	3	3	3
	6	1	3	1	2	3	3	2	2	3	1	3	3
	У =	4	9	6	8	9	6	6	5	5	6	9	8

Шкала сімейних цінностей (ШСЦ)	№ картки	очікування
		Пара 1	Пара 2	Пара 3	Пара 4	Пара 5	Пара 6	Пара 7	Пара 8	Пара 9	Пара 10	Пара 11	Пара 12
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
3. Господарсько-побутова	7	3	3	3	3	3	3	3	3	3	3	2	1
	8	3	2	3	0	1	1	2	2	0	3	2	3
	9	3	2	3	3	3	3	3	3	3	3	3	2
	У =	9	7	9	6	7	7	8	8	6	9	7	6
4. Батьківсько-виховна	10	3	2	3	3	3	3	3	3	2	3	3	3
	11	3	3	3	3	1	1	3	3	3	3	3	2
	12	3	1	3	3	3	3	2	3	1	2	3	2
	У =	9	6	9	9	7	7	8	9	6	8	9	7
5. Соціальна активність	13	1	3	1	1	3	3	2	3	1	3	2	3
	14	1	3	0	1	2	2	2	2	2	3	3	2
	15	1	3	3	2	2	2	3	3	3	2	3	2
	У =	3	9	4	4	7	7	7	8	6	8	8	7
6. Емоційно-психотерапевтична	16	3	3	3	3	3	3	3	3	3	2	2	3
	17	3	3	3	3	3	3	3	3	2	3	3	3
	18	3	2	2	3	3	3	2	2	2	2	3	2
	У =	9	8	8	9	9	9	8	8	7	7	8	8
7. Зовнішня привабливість	19	3	3	3	3	3	3	2	3	2	3	2	2
	20	2	3	2	3	3	3	1	3	3	3	1	3
	21	3	3	3	1	3	3	2	3	3	3	3	2
	У =	8	9	8	7	9	9	5	9	8	9	6	7

	№ картки	домагання
		Пара 1	Пара 2	Пара 3	Пара 4	Пара 5	Пара 6	Пара 7	Пара 8	Пара 9	Пара 10	Пара 11	Пара 12
3. Господарсько-побутова	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27
	22	0	3	0	1	3	2	3	1	0	2	3	2
	23	2	3	0	0	2	1	2	1	1	0	3	2
	24	0	3	3	2	2	2	2	3	3	2	2	3
4. Батьківсько-виховна	У =	2	9	3	3	7	5	7	5	4	4	8	7
	25	3	3	1	2	3	3	2	2	3	1	2	2
	26	1	3	2	2	3	3	2	2	2	3	3	1
	27	1	3	1	2	3	3	3	2	3	2	2	3
5. Соціальна активність	У=	5	9	4	6	9	9	7	6	8	6	7	6
	28	3	3	3	3	3	3	3	3	2	3	2	3
	29	2	3	3	3	3	3	2	3	2	3	3	3
	30	1	2	1	3	1	2	1	3	1	2	1	3
6. Емоційно-психотерапевтична	У=	6	8	7	9	7	8	6	8	5	8	6	9
	31	3	3	3	3	2	1	2	3	2	1	3	2
	32	1	2	1	3	0	2	2	1	0	2	1	2
	33	1	2	1	2	1	2	1	2	2	2	1	1
7. Зовнішня привабливість	У=	5	7	5	8	3	5	5	6	4	5	5	5
	34	1	1	1	0	2	2	1	2	1	0	0	2
	35	2	3	0	2	3	2	2	1	3	2	2	3
	36	2	3	2	0	1	2	1	0	0	2	3	3
3. Господарсько-побутова	У=	5	7	3	2	6	6	4	3	4	4	5	8

Аналізуючи ступінь узгодженості сімейних цінностей чоловіка і дружини, ми зосереджували увагу подружжя на сімейних цінностях, що характеризуються найменшим збігом, оскільки їх неузгодженість є однією з причин рольової невідповідності у подружній парі. Неузгодженість очікувань і домагань шлюбних партнерів є конфліктогенним фактором, що дестабілізує міжособистісні стосунки в сім'ї. Результати ми можемо побачити у (Таб. 4)

Таб.4 Порівняльний аналіз уявлень про сімейні цінності і рольові установки чоловіка і дружини

Сімейна пара	Сімейні цінності	Інтимно-сексуальна	Особис-тісна ідентифікація зі шлюб. партне-ром	Господарсько-побутов.	Батьківсько-виховна	Соціальна активність	Емоційно-психотерапевтична	Зовнішня привабливість
Пара 1	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	8 3 5	4 9 5	5,5 8 2,5	7 7,5 0,5	4,5 8,5 4	7 8 1	6,5 8 2,5
Пара 2	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	3 5 2	9 6 3	8 6,5 2,5	7,5 8 0,5	8,5 4 4,5	7,5 6,5 1	8 8 0
Пара 3	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	9 5 4	6 8 2	6 8 2	6,5 7 1,5	5,5 7,5 2,0	6,5 9 2,5	6 7 1
Пара 4	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	3 3 0	8 6 2	4,5 7,5 3	7,5 4,5 3	6,5 6 0,5	8,5 7,5 1	4,5 8,5 4
Пара 5	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	5 6 1	9 9 0	7 9 2	8 7,5 0,5	7 6 1	6 6,5 0,5	7,5 8 0,5
Пара 6	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	6 6 0	6 9 3	6 9 3	8 6,5 1,5	7,5 6 1,5	7 7,5 0,5	7,5 8 0,5
Пара 7	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	6 5 1	6 5 1	7,5 7,5 0	7,5 8 0,5	6,5 8,5 2	6,5 8,5 2	4,5 8 3,5
Пара 8	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	8 3 5	5 8 3	6,5 7,5 1	7,5 8 0,5	8,5 8 0,5	7 8 1	6 7 1
Пара 9	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	6 5 1	5 5 0	6 5 1	6 7 1	6 5 1	7 8 1	8 8 0
Пара 10	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	8 5 3	6 8 2	9 8 1	8 6 2	8 7 1	7 9 2	9 8 1
Пара 11	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	6 4 2	9 6 3	7 7 0	9 9 0	8 6 2	8 8 0	6 9 3
Пара 12	ШСЦч ШСЦд ПСЦ	8 7 1	8 8 0	6 5 1	7 5 2	7 9 2	8 9 1	7 9 2

Примітка. ШСЦч - шкала сімейних цінностей чоловіка сімейної пара, ШСЦд - шкала сімейних цінностей дружини сімейної пара, ПСЦ - погодженість сімейних цінностей в сімейній парі.

Погодженість сімейних цінностей характеризується різницею балів показників шкали сімейних цінностей чоловіка і дружини. Чим менша різниця, тим більша погодженість уявлень подружжя про найбільш значущі сфери життєдіяльності сім"ї. Різниця в 3 бали не буде причиною проблемних взаємовідносин, а більше 3-х балів свідчить про достатньо високий рівень конфліктності подружжя. Як бачимо, різниця за результатами, конфліктність деяких пар дуже висока, інші пари влаштовує положення справ у сім'ї.

Таб.5 Рольова адекватність подружньої пари

Сімейна пара	Сімейна цінність	Рольові установки	РАч	Рольові установки	РАд
		Дд	Оч	Дд - Оч	Дч	Од	Дч - Од
Пара 1	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	9 9 8 7 7	9 9 3 9 9	0 0 5 2 2	2 5 6 5 5	7 6 9 9 9	5 1 3 4 4
				У =9			У =17
Пара 2	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	4 9 6 5 8	9 6 9 8 9	5 3 3 3 1	9 9 8 7 8	9 7 2 8 9	0 2 6 1 1
				У =15			У =10
Пара 3	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	9 9 8 9 9	9 9 4 8 8	0 0 4 1 1	3 4 7 5 5	7 5 7 9 9	4 1 0 4 4
				У =6			У =13
Пара 4	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	9 4 6 6 8	6 9 4 9 7	3 5 2 3 1	3 6 9 8 2	6 5 6 9 9	3 1 3 1 7
				У =14			У =15
Пара 5	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	9 6 5 4 7	7 7 7 9 9	2 1 2 5 2	7 9 7 3 6	9 9 7 9 9	2 0 0 6 3
				У =12			У =11
Пара 6	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	9 5 6 6 8	7 7 7 9 9	2 2 1 3 1	5 9 8 5 6	9 8 6 9 8	3 1 2 4 2
				У =9			У =12
Пара 7	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	7 7 8 8 8	8 8 7 8 5	1 1 1 0 3	7 7 6 5 4	8 9 9 9 8	1 2 3 4 4
				У =6			У =14
Сімейна пара	Сімейна цінність	Рольові установки	РАч	Рольові установки	РАд
		Дд	Оч	Дд - Оч	Дч	Од	Дч - Од
Пара 8	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	7 7 8 7 5	8 9 8 8 9	1 2 0 1 4	5 6 9 6 3	8 9 8 9 9	3 3 1 3 6
				У =8			У =16
Пара 9	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	6 7 6 8 8	6 6 6 7 8	0 1 0 1 0	5 8 5 7 7	4 7 5 6 7	1 1 0 1 0
				У =2			У =3
Пара 10	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	9 9 8 8 6	9 8 8 7 5	0 1 0 1 1	6 6 8 9 8	6 6 7 5 4	0 1 1 4 4
				У =3			У =10
Пара 11	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	9 6 8 8 7	7 5 6 8 6	2 1 2 0 1	8 9 6 8 9	7 7 6 5 5	1 2 0 3 4
				У =6			У =10
Пара 12	1.Господ.-побутова 2. Батьківсько-виховна 3. Соціальна активність 4.Емоційно-психотерапевт. 5. Зовнішня привабл.	6 8 8 8 8	6 7 7 7 7	0 1 1 1 1	7 6 9 9 9	5 5 9 5 8	2 1 0 4 1
				У =4			У =8

Примітка. РА_ч, РА_д -- рольова адекватність відповідно чоловіка і дружини; Д_ч, Д_д - оцінка рольових домагань відповідно чоловіка і дружини; О_ч, О_д -- оцінка рольових очікуване відповідно чоловіка і дружини.

Тест-опитувальник „Задоволеність шлюбом"

Ступінь задоволеності шлюбом, а також ступінь узгодженості-неузгодженості задоволеності шлюбом конкретної подружньої пари. Опитувальник ми використали та провели індивідуально в консультативній бесіді подружжя. Результати представлені у таблиці (таб.6)

Табл.6 Результати по методиці „Задоволеність шлюбом"

Сімейна пара	Рівень задоволеності шлюбом (к-ть балів)
	дружина	чоловік
Пара 1	24	26
Пара 2	20	24
Пара 3	20	26
Пара 4	25	35
Пара 5	40	36
Пара 6	32	19
Пара 7	26	33
Пара 8	19	20
Пара 9	23	22
Пара 10	32	17
Пара 11	39	33
Пара 12	17	23

Високий бал свідчить про задоволеність шлюбом. При цьому за розподілом балів розрізняють такі сім'ї:

0--16 - абсолютно неблагополучні; 17--22 - неблагополучні; 23--26 - скоріше неблагополучні; 27--28 - перехідні;	29--32 - скоріше благополучні; 33--38 - благополучні; 39--48 - абсолютно благополучні.

Як бачимо з вище приведеної таблиці думки чоловіків та їх дружин дещо відмінні. Наприклад пара 4, дружина вважає, що їх шлюб скоріше неблагополучний, а чоловік вважає його благополучним. У більшості пар думка співпадає.

Таб.7

	Неблаго-получні	Скоріше неблагополучні	Скоріше благополучні	Благополучні	Абсолютно благополучні
Чоловіки	33%	33%	-	33%	-
Дружини	33%	25%	16,6%	-	16,6%

Як бачимо з таблиці тільки 16,6% дружин вважають, що їх шлюб абсолютно благополучний, і 33% чоловіків вважають, що їх шлюб благополучний. Великий відсоток (33% та 25%) чоловіків та дружин вважають свої сімейні стосунки неблагополучними, або скоріше неблагополучний.

Соціальний інтелект

На підтвердення результатів батареї тестових методик, ми провели додатково методику "Соціальний інтелект". Результати дослідження за методикою "Соціальний інтелект" представлені у таблиці стандартних значень.

Табл.8

Групи	Субтести
	"Історія з завершенням"	"Групи експресії"	"Вербальна експресія"	"Історія з доповненням"	Композитивна оцінка
	чол./ друж.	чол./друж.	Чол./друж.	Чол./друж.	Чол./друж.
Андрогенна група	38/40	40/42	37/37	26/25	39/38
Маскулінна група	36/38	40/42	28/26	35/34	41/42
Фемінна група	45/47	43/47	34/35	28/28	42/40

Таким чином, аналіз дослідження дозволяє зробити висновок, що фемінні групи вміють передбачувати наслідки поведінки. Вони можуть в подальшому прогнозувати вчинки інших людей на основі аналізу реальних ситуацій спілкування, передбачають події, основуючись на розумінні почуттів, думок, намірів учасників комунікації. Також фемінні групи здатні правильно оцінити стан, почуття, наміри людей по їх невербальних проявах: міміці, позам, жестам. Такі люди, скоріш за все, придають більшого значення невербальному спілкуванню, звертаючи увагу на невербальні реакції учасників комунікації.

Андрогенні групи краще володіють високою чутливістю до характеру і відтінків людських взаємовідносин, що допомагає їм швидко і правильно розуміти те, що люди говорять один одному (мовну експресію) у контексті певної ситуації, певних взаємовідносин. Такі люди здатні знаходити певний тон розмови з різними співрозмовниками в різних ситуаціях і мають великий набір рольової поведінки.

Маскулінні групи здатні розпізнавати структуру між особистісних ситуацій у динаміці. Вони вміють аналізувати складні ситуації взаємодії людей, розуміють логіку їх розвитку, відчувають зміни смислу ситуації при включені в комунікацію різних учасників. Шляхом розумових заключень вони можуть добудовувати невідоме, відсутні частини цих взаємин, передбачати, як людина поведе себе в подальшому, знаходять причину певної поведінки.

Розділ ІІІ. Профілактика сімейних конфліктів з врахуванням особливостей гендерної ідентичності подружжя

3.1 План заходів профілактики статево-рольової поведінки у сімейних стосунках

Психологічна допомога сім'ї найчастіше подається через типологічне консультування або психотерапію, що спрямовані на вирішення психологічних проблем сім'ї за допомогою структурованого діалогу між консультантом і клієнтом. При цьому під психологічним консультуванням розуміють насамперед вплив, спрямований на корекцію міжособистісних стосунків клієнта в сім'ї. Психотерапія орієнтована переважно на вирішення глибинних особистісних проблем, які коріняться в більшості утруднень клієнта, що виникають у міжособистісних стосунках з іншими членами сім'ї. Залежно від орієнтації - психологічної допомоги розрізняють такі види психологічного консультування сім'ї:

* подружнє;

* спільне дітей і батьків;

* батьків з приводу проблем дітей;

* сім'ї, один із членів якої серйозно хворий (соматично або психічно);

* тих, хто бере шлюб;

* тих, хто розлучається.

Консультування класифікують також за тривалістю (разова, короткострокова, тривала) і характером допомоги (просвітницько-рекомендаційна, діагностична, власне психологічна консультація).

Основна мета психолога, який здійснює консультування, -- допомогти клієнтові віднайти шляхи і засоби розв'язання проблем, пов'язаних з утрудненнями в міжособистісних стосунках із членами сім'ї.

Для того щоб досягти цієї мети, психолог повинен розв'язати такі завдання:

* розібратися в суті проблеми, допомогти клієнту зняти емоційне

напруження, краще усвідомити ситуацію, що склалася, застосовуючи рефлексивне вислуховування клієнта;

* розширити уявлення клієнта про себе, проблемну сімейну ситуацію, навколишню дійсність загалом, у результаті чого він починає по-новому бачити й оцінювати ситуацію, намагається знайти альтернативні варіанти поведінки в ній;

* допомогти клієнтові взяти на себе відповідальність за власний "внесок" у сімейну ситуацію;

* підтримати у клієнта віру в себе, готовність реалізувати виявлені

способи подолання сімейних проблем насамперед через зміну

власного ставлення до них і власної поведінки. Розв'язати ці завдання можливо, дотримуючись певних принципів:

* добровільності, що означає власне бажання клієнта звернутись до психолога і, отже, орієнтацію його на сприйняття психологічної допомоги;

* конфіденційності, тобто заборони передавати інформацію іншим особам без згоди клієнта (за винятком випадків, коли йдеться про загрозу життю і здоров'ю або клієнта, або інших людей, про що клієнт попереджається одразу);

* доброзичливості, емпатійного ставлення до клієнта, уміння уважно й активно вислуховувати іншу людину, виявляючи до неї повагу, зацікавленість у її долі;

* безоцінного ставлення до клієнта, уміння сприйняти його таким, яким він є, оцінюючи, але не засуджуючи його норми і цінності, життєві правила, оскільки розширити уявлення людини про навколишнє середовище можна, спираючись тільки на його власні уявлення;

* відмови від поради, від того, щоб брати на себе відповідальність за все, що відбувається в сім'ї клієнта, у противному разі у клієнта замість активного намагання вирішити проблему може сформуватися пасивне ставлення до неї; при цьому будь-які невдачі можуть приписуватись консультантові, що підриває його авторитет;

* уникнення дружніх стосунків з клієнтом з метою збереження об'єктивної і відстороненої позиції, необхідної для ефективного вирішення проблем клієнта;

* правоти клієнта, неможливості списати неуспішне консультування на неправильну гру клієнта, його впертість, неточне тлумачення проблем тощо.

У результаті психолог-консультант створює атмосферу доброзичливої довіри і як компетентніша у проблемі людина (завдяки професійній навченості) допомагає клієнтові віднайти шляхи її вирішення, подолати труднощі сімейного життя.

Психолог Ю. Альошина вирізняє кілька груп методів і прийомів психологічного консультування сім'ї: загальні навички психологічного впливу; неспецифічні прийоми роботи консультанта; спеціальні прийоми і методи психологічного консультування.

Загальні навички психологічного впливу пов'язані насамперед з дотриманням правил ведення консультативного прийому на основі етичних і професійних норм і принципів. При цьому вербальна і невербальна поведінка психолога допомагає створити сприятливий психологічний клімат бесіди, конструктивно проаналізувати ситуацію, з'ясувати істинні причини виникнення проблеми, сформувати у клієнта впевненість у дієвості психологічних рекомендацій і бажання скористатися ними. Недостатнє оволодіння психологом відповідними навичками консультаційної бесіди може призвести до типових помилок;

* не встановлено необхідного психологічного контакту, що перешкоджає створенню атмосфери доброзичливості І довіри;

* перехід до вирішення проблеми без достатнього вивчення її сутності, подання рекомендацій, що ігнорують мотиви й інтереси клієнта;

* авторитарність щодо співрозмовника, нав'язування йому своєї думки, невміння вислухати, створення перешкод для роз'яснення й обґрунтування клієнту свого погляду;

* ставлення клієнту прямих запитань з метою одержання інформації для перевірки своєї точки зору, коли мотиви розпитування не зрозумілі співрозмовнику;

* жорстка прихильність попередньо сформульованій гіпотезі і "підштовхування" співрозмовника до неї шляхом ставлення відповідних запитань.

Неспецифічні прийоми роботи психолога-консультанта припускають використання різних технік і завдань, спрямованих на розв'язання завдань психологічного консультування незалежно від його цілей.

Наприклад, домашнє завдання_клієнтам (ведення щоденника самоспостереження; завдання які передбачають бесіди на задані теми, що їх мають вести члени сім'ї протягом певного, часу: завдання фіксувати за заданим планом позитивних і негативних реакцій на дії інших членів сім'ї; завдання застосовувати певний час ті форми спілкування, відсутність яких призвела до складної сімейної ситуації) допомагають їм закріпити позиції і навички, засвоєні під час консультування.

Запитання, сформульовані так, щоб відповідь на них припускала зміну позиції клієнта до його проблеми (наприклад, розповісти про сімейні відносини з погляду іншого члена сім'ї), стимулюють розвиток ширшого уявлення клієнта про ситуацію.

Аналогічний ефект дає використання техніки парафразу , що полягає в перефразовуванні скарги клієнта з метою зменшення Ті негативного звучання, додавання їй позитивного відтінку (наприклад, скаргу на неслухняність дитини можна трактувати як прояв самостійності дитини, що дуже важливо для її майбутнього життя).

Спеціальні прийоми і методи психологічного консультування спрямовані на розв'язання конкретних завдань сімейного консультування. Так, використання "техніки списків" ґрунтується на тому, що важливим показником сприятливого сімейного клімату є спільне проведення дозвілля, що викликає задоволення членів сім'ї. Завдання консультанта -- знайти у подружжя спільні інтереси орієнтувати їх на виконання загальної справи, обговоривши й усунувши всі можливі перешкоди і труднощі. 3 цією метою, попередньо пояснивши подружжю, що і навіщо кожний робитиме, психолог пропонує кожному з них записати на окремому аркуші паперу те, що його було б цікаво і приємно робити на дозвіллі.

Отримавши від подружжя два списки, консультант намагається знайти спільні справи, які подружжя могло б робити разом найближчими днями, а якщо спільних інтересів практично немає, запропонувати компромісний варіант. Аналогічно застосовують техніку „контрактів", коли подружжя (або інші члени сім'ї) на окремих аркушах записують вимоги і побажання стосовно один одного.

Схема процесу психологічного консультування передбачає сім фаз (рис.4).

Рис. 3. Схема процесу психологічного консультування (за Р. Кленером)

Перша фаза -- створення клімату, що забезпечує успішне консультування шляхом вираження психологом позитивних установок на клієнта, переконання його в щирій зацікавленості у вирішенні проблеми і бажанні допомогти.

Друга фаза -- створення своєрідного "катарсису", який вимикає внаслідок того, що клієнтові надається можливість висловитися з проблеми, звільнитися від негативних емоцій.

Третя фаза -- усунення (по можливості) деструктивного фону через осмислення проблеми і переорієнтацію клієнта на позитивне, що є в цій ситуації.

Четверта фаза -- постановка консультантом діагнозу, тобто з'ясування причини звернення клієнта в консультацію, про що клієнтові не повідомляється.

П'ята фаза -- психолог допомагає клієнту самостійно поставити "діагноз" проблемної ситуації.

Шоста фаза -- клієнт має усвідомити наявні варіанти вирішення проблеми і вибрати один з них. При цьому всі рішення клієнт повинен приймати самостійно, бо тільки тоді він почуватиметься відповідальним за власні вчинки і не відмовиться від прийнятого рішення, в разі труднощів, що виникнуть.

Сьома фаза -- закріплення мотивації щодо виконання прийнятого рішення.

Ця схема може змінюватися залежно від тривалості і характеру консультування.

Консультації просвітницько-рекомендаційного характеру ґрунтуються на психодіагностиці клієнта, членів його сім'ї і здійснюються здебільшого для молодих людей, які беруть шлюб, молодих родин у період адаптації, батьків, які відчувають труднощі у вихованні дітей.

Таке консультування відбувається поетапно:

1. Знайомство з клієнтом, встановлення психологічного контакту з ним з метою зміцнення його мотивації щодо психологічного консультування.

2. Початок консультативної бесіди, коли клієнт називає причину звертання в консультацію, тобто скаргу, до структури якої входять:

* локус скарги -- суб'єктний (на кого скаржиться клієнт: на дитину; на подружні відносини: на сімейну ситуацію загалом; на особисті проблеми; на третіх осіб, що мають стосунок до сім'ї) і об'єктний (на що скаржиться клієнт: на порушення здоров'я;

на дитину чи на Інших членів сім'ї; на рольову поведінку членів сім'ї, що не відповідає їх віку, статі, статусу; на індивідуально-психологічні особливості членів сім'ї; на психологічний клімат у сім'ї; на об'єктивні життєві обставини);

* самодіагноз -- пояснення клієнтом причини сімейних труднощів, що побічно свідчить про ставлення до них клієнта і Їх можливе джерело, про його уявлення про себе і сімейні взаємини;

* проблема клієнта -- клієнт зазначає, що хотів би змінити, але не може або не впевнений у правильності своїх дій;

* запит -- формулювання того, на яку допомогу розраховує клієнт (емоційну підтримку, надання інформації, формування позицій, навчитись впливати на членів сім'ї тощо).

На цьому етапі психолог здійснює первинну діагностику, тобто складає враження про клієнта на основі аналізу його вербальної і невербальної поведінки, що дає змогу виявити явний і прихований зміст скарги, її підтекст, ставлення до особи, на яку клієнт скаржиться, до консультанта.

При цьому консультанта клієнт може вважати союзником, що здатний допомогти у вирішенні сімейних проблем, або особою, на яку можна перекласти відповідальність за складну ситуацію.

Клієнт може також бути орієнтований насамперед на те, щоб встановити певні стосунки з консультантом, а не змінити ситуацію, з якою він звернувся до консультанта.

У результаті первинної діагностики психолог визначає можливість подання клієнтові психологічної допомоги або направляє його до інших фахівців, висуває первинну гіпотезу про сутність проблеми клієнта і його родини.

3. Психодіагностичне обстеження клієнта. Здійснюється на основі результатів первинної діагностики з використанням методик, за допомогою яких діагностують особливості особистості того, хто отримує консультацію, членів його сім'ї, сімейних стосунків тощо.

4. Завершальна частина консультування. За результатами психодіагностичного обстеження в активній взаємодії з клієнтом психолог ставить психологічний діагноз причин проблемної ситуації, складає прогноз розвитку сімейних стосунків, складає програму дій щодо профілактики і розв'язання проблемних сімейних ситуацій, а клієнт мотивується на реалізацію прийнятого рішення у практиці сімейних стосунків.