Анализ впливу гендерних стереотипів на статево-рольові відносини в сім’ї

Консультації, що мають власне психологічний характер, пов'язані насамперед з корекцією установок, стосунків, поведінки клієнта. При цьому психолог може використовувати спеціальні техніки (наприклад, елементи психодрами), спрямовані на розширення уявлень клієнта про себе і сімейну ситуацію. У такому консультуванні вирізняють первинний прийом, коли психолог вислуховує скарги клієнта, визначає його проблему за допомогою певних психодіагностичних процедур, а також цілі і завдання подальшої роботи.

На другому етапі консультування клієнт залучається до активного І глибокого осмислення своїх проблем. З цією метою психолог використовує спеціальні вправи і завдання, при виконанні яких з'ясовуються почуття, переживання клієнта, програються різні альтернативні варіанти взаємин клієнта з членами сім'ї з метою підготовки його до змін своєї поведінки.

На заключному етапі консультування психолог підбиває підсумки виконаної роботи, відзначає досягнення клієнта, заохочуючи його на подальші конструктивні кроки.

У разі потреби (і бажання клієнта) здійснюється психологічна корекція глибинних особистісник проблем клієнта, що спричинили його сімейні труднощі. Механізмами психологічної корекції є базисні та психотехнічні засоби (організація спілкування, моделювання досвіду реальної життєдіяльності, практики нових соціальних стосунків, удосконалення механізмів переживань, відчуття тощо) і спеціальні психотехнічні дії (техніка безоцінного, емпатійного слухання, техніка психодрами та ін.).

Така психологічна корекція сім'ї (найчастіше пов'язана з медичною психологією) потребує від психолога особливих навичок: спостереження, що дають змогу фіксувати усвідомлювані та неусвідомлювані ефекти сімейних взаємин; концептуальних, за допомогою яких відбувається теоретичне осмислення ідентифікованих сімейних проблем; виконавчих, що дають змогу оптимально впливати на процес сімейної взаємодії . Зазначені навички виробляються під час спеціальної підготовки, оволодіння основами сімейної психотерапії, під якою слід розуміти комплекс терапевтичних методів і прийомів, спрямованих на лікування пацієнтів через сім'ю, а також на оптимізацію сімейних стосунків .

При цьому психотерапія подружніх стосунків може ґрунтуватися на моделі Дж. Домініана , до принципових положень якої належать:

* шлюб складається з комплексу стосунків (фізичних, емоційних, соціальних, інтелектуальних, духовних), кожний з який може бути порушений;

* шлюб має власний життєвий цикл, і на певних фазах його розвитку можуть виникнути певні проблеми. У сімейній психотерапії Існує кілька підходів, найвідомішими з яких є такі:

* психодинанічний, що ґрунтується на аналізі неусвідомлюваних бажань і психологічних проблем, пережитих на ранніх етапах онтогенезу; досягненні інсайту -- усвідомлення того, як невирішені в минулому проблеми впливають на сімейні стосунки, виникнення неврозів і неконструктивної поведінки членів сім'ї;

* еклектичний, що інтегрує методи і прийоми особистісно-орієнтованої і поведінкової терапії, методи, які ґрунтуються на лікувальному ефекті навіювання (аутогенне тренування, медитація, гіпноз);

* системний, який ґрунтується на припущенні, що причини психологічних проблем і їх вирішення нерозривно пов'язані з характеристиками функціонування сім'ї" як цілісної структури.

Саме цей підхід, як зазначає Е. Ейдеміллер, вважають нині одним з найперспективніших, економічно доцільних, терапевтичне ефективних напрямків у сімейній психотерапії. Системна сімейна терапія доцільна для родин, члени яких не відчужені один від одного, а об'єднані емоційними й особистісними "симбіотичними зв'язками", що призводять до гострих і хронічних конфліктних стосунків, неврозів, психосоматичних захворювань.

Недоцільно здійснювати системну психотерапію за наявності в сім'ї дітей дошкільного віку; ригідності життєвих установок членів сім'ї особливо пов'язаних з їх переломним віком; стійких відхилень характеру у когось із членів сім'ї у вигляді істероїдної, епілептоїдної і паранойяльної психопатій: тимчасових психотичних станів .

Сімейний психотерапевт, працюючи із сім'єю на основі системного підходу, керується такими принципами:

* терапевтичний вплив спрямовується на сім'ю як єдиний організм;

* будь-які внутрішньосімейні порушення вважаються результатом сімейних стосунків, а не персональною провиною;

* особливо вирізняється позитивне значення сімейних проблем як сигналів про необхідність подання допомоги (мабуть, тому В. Сатір називає сімейні проблеми "болем сім'ї");

* забороняється встановлювати сепаратні стосунки окремих членів сім'ї з терапевтом; члени сім'ї не повинні мати секрети один від одного.

У системній сімейній терапії вирізняють три стадії. Перша стадія -- збирання інформації, коли психотерапевт з'ясовує, що власне члени сім'ї хочуть кожний для себе і для сім'ї загалом, як, на їхню думку, має функціонувати сімейна система, визначає поточний сімейний стан з метою виявлення ресурсів, які має сім'я в цей момент; що поки унеможливлює досягнення бажаного стану. На цій стадії члени сім'ї набувають такого досвіду, що може стати моделлю їхньої майбутньої поведінки. Це досягається формуванням у членів сім'ї відчуття впевненості в собі й у терапевті як надійному посередникові; усвідомленням членами сім'ї процесу, у результаті якої вони опинилися у складній сімейній ситуації; встановленням відповідності між відчуттями кожного члена сім'ї і їхнім вербальним вираженням: визначенням точок дотику почуттів, бажань членів сім'ї, способів координації відчуттів і станів, яких вони хочуть досягти.

На другій стадії -- перетворення сімейної системи -- психотерапевт допомагає сім'ї набути досвіду, що стане моделлю оптимального сімейного функціонування. Це досягається руйнуванням неконструктивних шаблонів спілкування, встановленням ефективного зворотного зв'язку, показу можливих перспектив розвитку сімейних стосунків, конструюванням нових моделей стосунків членів сім'ї при використанні насамперед техніки психодрами, створенням "сімейних скульптур" та ін.

Третя, заключна, стадія психотерапії зводиться до закріплення позитивних змін, які члени сім'ї виробили на попередніх стадіях, В. Сатір зазначає, що найбільш бажаним результатом сімейної терапії є не просто набуття досвіду спілкування, який сім'я може використовувати для подальшого розвитку, а й розуміння цього досвіду і конкретних прийомів, які використовував терапевт і члени сім'ї для гармонізації сімейних стосунків. З цією метою терапевт робить послідовний І детальний огляд психотерапевтичного процесу, виокремлюючи важливі стадії сімейних змін, засоби і можливості, необхідні членам сім'ї для подальшого розвитку. На цій стадії формуються також практичні навички побудови конструктивних сімейних стосунків.

Так, В. Сатір наголошує на важливості відпрацьовування так званих сигналів, які може використовувати будь-який член сім'ї, коли помітить якийсь з раніше застосовуваних шаблонів заданого спілкування, над зміною якого вони працювали разом з терапевтом.

У результаті відпрацьовування таких сигналів члени сім'ї здатні ефективніше використовувати їх у разі стресів та інших ситуацій, обираючи відкриту творчу поведінку.

Висновки

Результати емпіричного дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. На підставі аналізу науково-психологічної літератури уточнено поняття "ідентичності", яке розуміється як: а) інтегративний феномен, що забезпечує відповідність внутрішнього психологічного змісту особистості те, що нею презентується; б) як захист особистого "Я", реалізованість власної "Я - концепції", втілення своєї "самості", переживання цілісності власного буття. Кризу можна розглядати як перманентний стан нормальної особистості, як стан, що передує появі якісно нової особистості, з новими установками, цінностями.

2. Розроблено програму дослідження статево-рольової ідентичності молодого подружжя, до якої увійшли методики: ІТО, яка супроводжується шкалами маскулінності та фемінності. Здійснено порівняльний аналіз відмінностей моделей ідентичності та поведінкових проявів у сімейних парах, суть якого полягає у встановленні особливостей взаємозв'язку між моделями ідентичності та адаптацією подружжя до умов шлюбної взаємодії.

4. Описано і вивчено статево-рольові характеристики осіб, що відрізняються за типом ідентичності. Виявлено осіб з стійкими індивідуально-типологічними симптомокомплексами ідентичності. Представникам групи з фемінними показниками ідентичності властива залежність від інших, потреба в любові, допомозі з боку інших, нетерпеливість, непостійність, сентиментальність, заздрісність, підозрілість, чутливість до зауважень, тривожність, напруженість, невпевненість у своїх силах. Переважними способами подолання кризи ідентичності для осіб цієї групи є уникнення або пристосування, відсутність прагнення до кооперації й досягнення успіху. Представникам групи маскулінного типу властива впевненість у своїх можливостях, досягнення мети за будь-яких умов, впертість, дещо підвищена агресивність у відстоювані своєї позиції, інколи спонтанність у прийнятті рішення.

Представникам групи з андрогінною ідентичністю властива критичність, наявність інтелектуальних інтересів, аналітичність мислення, схильність до експериментування; м'якість до себе і навколишніх, схильність до інтуїтивних дій, емпатійність, емоційна чутливість, оптимістичність, задоволення життям, щирість, контактність, толерантність до фрустрації, постійність інтересів, схильність до компромісу, миролюбність.

5. Нова соціально-економічна ситуація потребує не традиційно-стереотипного, а індивідуалізованого, особистісно-орієнтованого підходу до розподілу внутрісімейних ролей. Жорстка диференціація ролей призводить як до міжособистісних так і до внутріособистісних конфліктів, що пов'язані з неприйняттям себе або свого партнера у нетрадиційній ролі.

Слід відмітити, що не дивлячись на розширення спектру внутрісімейних, внутріособистісних конфліктів, які мають гендерну природу, руйнують не всіх чоловіків та жінок. Важливу роль відіграє захисна дія ідентичності особистості.

6. За результатами дослідження розроблена подальша програма профілактичних заходів з молодими спеціалістами у підрозділах МНС України в Київській області.

Список використаної літератури

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980. - 322 с.

2. Андреева Г.М. Психология социального познания. - М.: Аспект Пресс, 1997. - 398 с.

3. Андреева Г.М., Петровская П.А., Богомолова Н.Н. Современная социальная психология на Западе (теоретические направления). - М.: Изд-во МГУ, 1978. - 271 с.

4. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. / Под ред. А.А. Бодалева, Б.Ф. Ломова. - М.: Педагогика, 1980. - Т. 1. - 230 с.; - Т. 2. - 287 с.

5. Анастази А. Психологическое тестирование / Под. ред. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского. - М.: Педагогика, 1982. - Кн.1. - 320 с.; - Кн. 2. - 336 с.

6. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 105 с.

7. Белинская Е.П. Временные аспекты "Я" - концепции и идентичности // Мир психологии. 1999. №3. С. 140-147.

8. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М.: Прогресс, 1987. - 354 с.

9. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. - М.: Изд-во МГУ, 1987. - 304 с.

10. Боришевський М.Й. Ціннісні орієнтації в особистісному становленні сучасної молоді // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - К.: 2003.- Т.V, ч.5. - С.34-42.

11. Буякас Т.М. О проблемах становления чувства самоидентичности у студентов - психологов // Вестник Московского университета. -Сер. 14. - 2000. - №1. - С. 56-63.

12. Васильева О.С., Радишевская Я.Б. Влияние агрессивности курсантов на уровень их социально-психологической адаптации // Вопросы психологии - 2005. - № 1.- С. 29-37.

13. Василюк Ф.Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ критических ситуаций // Психологический журнал. - 1995. - №3. - С.90-101.

14. Геодакян В.А. Эволюционная теория полов/ Природа, 1991, № 8. - с. 60-69.

15. Главник О.П. Формування гендерних ідентичностей в сучасному соціумі // Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень. - Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.- м.Київ, 5-7 грудня 2002 р. -С.55-57.

16. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и ценностные ориентации личности // Психология личности в трудах отечественных психологов. - СПб: Питер, 2000. - С. 256-269.

17. Гришина Н.В. К. вопросу о предрасположенности к конфликтному поведению. Психологические состояния. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1981.- 91 с.

18. Головнева И.В. Трансформация гендерных ролей: женщины и мужчины Украины в поисках новой идентичности. // Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень. - Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.- м.Київ, 5-7 грудня 2002 р. -С.63-65.

19. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность, конфлікт, гармонія. - К.:Политиздат Украины, 1989. - 174 с.

20. Дьченко М.И., Калдібович Л.А. Адаптация к условиям воинской деятельности. // Современная военная психология: Хрестоматия/ Сост. А.А.Урбанович. - Мн.: Харвест, 2003. С. 25 - 34.

21. Индентичность: Хрестоматия / Сост. Л.Б. Шнейде - М.: Издательство НПО "МОДЭК", 2003. - 272с.

22. Казанская А.В. Текущая идентичность // Московский психотерапевтический журнал. 1998. №2. С. 67-85.

23. Капухина А.М., Розов В.И. Экспресс - оценка адаптивности подростков в экстремальных условиях. Методические рекомендации.- Киев 1993. 18с.

24. Качанов Ю.Л. Базовая метафора рефлексивного жизнеописания интеллигентов, предпринимателей и политиков: социальная идентичность и жизненные стратегии / Ю.Л. Качанов, Н.А. Шматко // О психологии ученого и педагога в современной России / Под ред. Б.А.Сосновского. М.: Мысль, 1996. С. 102 -109.

25. Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. - М.: изд. Политической литературы, 1984. - 335 с.

26. Кон И.С. Жизненный путь как предмет междисциплинарного исследования / Психология личности в трудах отечественных психологов. - СПб.: Питер, 2000. - С. 269-279.

27. Кон И.С. Открытие "Я". М.: Политиздат, 1978. С. 8-9.

28. Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал. - № 4. -1987. - С. 126-137.

29. Кон И.С. Психология юношеского возраста. - М.: Политиздат, 1989. - 109 с.

30. Кон И.С. Ребенок и общество (Историко-этнографическая перспектива). - М., 1988. - 138 с.

31. Короткий психологічний словник / За ред. проф. В.І. Войтка. - К.: Вища школа, 1976. - 191 с.

32. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер,2001. - 792 с.

33. Кришевская Е. "Бойцовский клуб": кризис маскулинности в современном американском обществе. // Психоаналіз. - 2004. - №1

34. Куликов А.И. Этнические пациенты и проблемы идентичности. // Психоаналіз. - 2003. - №1 C

35. Кун Д. Гендер и сексуальность.// Основы психологии: Все тайны поведения человека. СПб.: Прайм - Еврознак, 2005. С.604-641.

36. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т. - М. : Педагогика, 1983. - Т. 1. - 392 с.; - Т. 2. - 320 с.

37. Леонтьев А.Н. О системном анализе в психологии // Психологический журнал. - Т.12. - 1991. - №4. - С.117-120.

38. Либина А. Мир индивидуальности. - Смоленск: Селена, 1996. - 550 c.

39. Ливехуд Б. Кризисы жизни - шансы жизни. - Калуга: Каира, 1994. - 58 с.

40. Логинова Н.А. Развитие личности и ее жизненный путь / Психология личности в трудах отечественных психологов. - СПб., 2000. - С. 238-246.

41. Лозинська Н., Беркита К. Соціально-психологічна та професійна адаптація студентів // Питання педагогіки середньої і вищої школи. - Львів, 1996. - Вип. 13. - С. 43-47.

42. Майерс Д. Социальные воздействия. // Социальная психология. - Питер - 2002. С. 215-259.

43. Малахов В.С. Неудобства с идентичностью // Вопросы философии. - 1998. - № 2. - С. 43-53.

44. Молодь і проблеми конфлікту в період переходу до демократичного суспільства: У 2 ч. - Чернівці, 1994. - 360 с.

45. Наказ № 89 від 23.02.04 р. "Про затвердження Інструкції з організації психологічного забезпечення службової діяльності аварійно-рятувальної служби".

46. Олпорт Г. Становление личности. Изб.труды. - М.: Смысл, 2002. - 462 с.

47. Орлов Д. Закат идентичности и игры в другого // Проблемы общения в пространстве тотальной коммуникации: Международные чтения по теории, истории и философии культуры. - Вып.6. -СПб.: Эйдос, 1998. -С. 182 - 197.

48. Павленко В. И. Представления о соотношении социальной и личностной идентичности в современной западной психологии // Вопросы психологии. 2000. №1. С. 135 - 142.

49. Поливанова К.Н. Психологический анализ кризисов возрастного развития // Вопросы психологии. - 1994. - №1. - С. 61 - 69.

50. Практикум по гендерной психологии. / Под. Ред. И.С. Клециной.- СПб.: Питер, 2003. - 479с.

51. Психология личности в трудах отечественных психологов.- СПб: Питер, 2000. - 480 с.

52. Психология личности. Тесты, опросники, методики. - М., 1995. - 320 с.

53. Психология самосознания. Хрестоматия // Под. ред Д.Я. Райгородского - Самара: Издательский Дом "БАХРАХ-М", 2000. - 672 с.

54. Радчук В.М. Психологічні детермінанти конфліктної поведінки особистості: Дис. … канд. психол. наук: 19.00.01 / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича, 2000. - 210 с.

55. . Райс Ф. Психология подосткового возрвста.- СПб.: Питер, 2000.- 656 с.

56. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становлення личности. - М.: Мир, 1994. - 319 с.

57. Самойленко Є. Порівняльні дослідження впливу психологічної статі на самооцінку юнаків і дівчат.// Психологія і суспільство - 2005. №1. С. 87-91.

58. Самосознание и защитные механизмы / Под. ред Д.Я. Райгородского - Хрестоматия. - Самара: Издательский Дом "БАХРАХ-М", 2000. - 656 с.

59. Собчик П.Н. Психодиагностика: методы и методология. - М., 1990. - 158с.

60. Смелзер Н. Дж. Сексуальные роли и неравенство // Практична психолгія та соціальна робота - 2005. №4. С.63-67.

61. Тайсон Л. Роберт Психоаналитические теории развития - Екатеринбург. - 1998. С.

62. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. - М: Прогресс, 1996.- 183с.

63. Фройд З. Вступ до психоаналізу. - К.: Основи, 1998. - 204 с.

64. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. - М.: Республика, 1994. - 253 с.

65. Хорни К. Невротическая личность нашого времени. Самоанализ. - М.: Прогресс Универс, 1993. - 251 с.

66. Юнг К. Современность и будущее // Одайник В. Психология политики. - СПб.: Ювента, 1996. - С. 266 -337.

67. Юнг К. Тэвистокские лекции. Аналитическая психология: ее теория и практика. - К.: СИНТО, 1995. - 227 с.

Додаток 1

Бланк відповідей

Індивідуально-типологічного опитувальника

№ п/п	ТАК	НІ	№ п/п	ТАК	НІ	№ п/п	ТАК	НІ
1.			32.			63.
2.			33.			64.
3.			34.			65.
4.			35.			66.
5.			36.			67.
6.			37.			68.
7.			38.			69.
8.			39.			70.
9.			40.			71.
10.			41.			72.
11.			42.			73.
12.			43.			74.
13.			44.			75.
14.			45.			76.
15.			46.			77.
16.			47.			78.
17.			48.			79.
18.			49.			80.
19.			50.			81.
20.			51.			82.
21.			52.			83.
22.			53.			84.
23.			54.			85.
24.			55.			86.
25.			56.			87.
26.			57.			88.
27.			58.			89.
28.			59.			90.
29.			60.			91.
30.			61.
31.			62.



Додаток 2

Консультаційне дослідження сімейних цінностей

ПРОТОКОЛ

Прізвище, ім'я, по батькові _____________________________________

Вік ____________________

Сімейний стаж _____________________________________

Кількість дітей _____________

Дата проведення заняття __________________________________

Шкала сімейних цінностей (ШСЦ)	Номер картки	Оцінка, балів	Номер картки	Оцінка балів	Загальний показник, балів
1	2	3	4	5	б
1. Інтимно-сексуальна	1
	2
	3
	У =
2. Особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером	4
	5
	6
	У =
3. Господарсько-побутова	Очікування	Домагання
	7		22
	8		23
	9		24
	У =	У =
H
	10		25
	11		26
	12		27
	У =	У =
5. Соціальна активність
	13		28
	14		29
	15		30
	У =	У =
6. Емоційно -психотерапевтична
	І6		31
	17		32
	18		33
	У =	У =
Зовнішня привабливість
	19		34
	20		35
	21		36
	У =	У =

Порядок роботи. Подружжю пропонується самостійно ознайомитися з набором тверджень, що відповідають їхній статі, з такою письмовою інструкцією: "Шановний(а) пане (пані)! На запропонованих Вам картках наведені різні твердження про шлюб, сім'ю, стосунки чоловіка і дружини. Вам надано чотири картки з варіантами відповідей: "Цілком згодний", "Загалом це правильно", "Це не зовсім так", "Це неправильно". Уважно читаючи кожне твердження, розподіліть усі картки відповідно до цих чотирьох варіантів відповідей. Якщо Ви цілком поділяєте твердження, покладіть картку з цим твердженням під картку "Цілком згодний"; якщо вважаєте, що твердження правильне, але з невеликими застереженнями і доповненнями -- під картку "Загалом це правильно"; якщо твердження здається Вам загалом неприйнятним, але з чимось Ви згодні -- під картку "Це не зовсім так"; якщо категорично не згодні з твердженням -- під картку "Це неправильно". Розподіляючи картки з твердженнями на чотири групи, намагайтеся висловлювати особисту думку, а не ту, яка побутує серед близьких і друзів. Дякуємо за участь у психологічному обстеженні". Після виконання подружжям завдання консультант реєструє відповіді чоловіка і дружини у протоколі консультаційного дослідженя

Інструкція. Варіант відповіді „Цілком згодний" оцінюється у 3 бали, „Загалом це правильно" -- 2 бали, „Це не зовсім так" -- 1 бал, „Це неправильно" -- 0 балів. У протоколі консультант підсумовує бали за кожним показником ШСЦ. За двома першими показниками одержані результати будуть підсумковими, їх переносять в останню графу протоколу. Підсумкові бали інших показників обчислюють як напівсуму балів за підшкалами "Рольові очікування" і "Рольові домагання".

Інтерпретація шкали сімейних цінностей

1. Значущість сексуальних стосунків у шлюбі. Високі оцінки (7-9 балів) означають, що чоловік (дружина) вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя; ставлення до дружини (чоловіка) істотно залежить від оцінки її (його) як сексуального партнера. Низькі оцінки (менш як З бали) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі.

2. Установка чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки [менш як 3 бали) припускають установку на особисту автономію.

3. Установка чоловіка (дружини) на реалізацію господарсько-побутових функцій сім'ї. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь очікування від партнера активного вирішення побутових питань. Чим вищі оцінки за цією підшкалою, тим більше вимог висуває чоловік (дружина) до участі іншого в організації побуту і більше значення мають господарське-побутові вміння і навички партнера. Підшкала "Рольові домагання" відбиває установки на власну активну участь у веденні домашнього господарства. Загальна оцінка цієї шкали с оцінкою чоловіком (дружиною) значущості побутової організації СІМ"!'.

4. Ставлення чоловіка (дружини) до батьківських обов'язків. Підшкала "Рольові очікування" відбиває окресленість установок дружини (чоловіка) на активну батьківську позицію шлюбного партнера. Підшкала „Рольові домагання" відбиває орієнтацію чоловіка (дружини) на власні обов'язки щодо виховання дітей. Загальна оцінка цієї шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) батьківських функцій. Чим вища оцінка шкали, тим істотніше значення має для чоловіка (дружини) роль батька (матері) і більшою мірою він (вона) вважає батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сім'ї.

5. Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної, суспільний) для стабільності шлюбно-сімейних стосунків. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те. що у шлюбного партнера мають бути великі професійні інтереси, він має відігравати активну суспільну рола. Підшкала "Рольові домагання" ілюструє вираженість власних професійних потреб дружини (чоловіка). Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) позасімейних інтересів, що становлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя.

6. Установка чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що шлюбний партнер візьме на себе роль емоційного лідера сім'ї в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення "психотерапевтичної атмосфери". Підшкала "Рольові домагання" ілюструє прагнення чоловіка (дружини) бути сімейним "психотерапевтом". Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім'ї, орієнтації на шлюб як середовище, що сприяє психологічному розрядженню І стабілізації.

7. Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішнього вигляду, його відповідність стандартам, моді. Підшкала "Рольові очікування" відбиває бажання чоловіка (дружини) мати зовні привабливого партнера. Підшкала "рольові домагання" ілюструє установку на власну привабливість, прагнення модно І красиво вдягатися. Загальна оцінка шкали є показником орієнтації дружини (чоловіка) на сучасні зразки зовнішнього вигляду.

Обробка й аналіз результатів. Передбачає три етапи.

1. Аналіз індивідуальних показників шкали сімейних цінностей, рольових очікувань і рольових домагань чоловіка (дружини), що відбувається на основі підрахунку балів у протоколі консультаційного дослідження. У результаті консультант одержує такі дані:

* уявлення чоловіка (дружини) про ієрархію сімейних цінностей. Чим вищий бал за шкалою сімейних цінностей, тим більш значущою для чоловіка (дружини) є ця сфера життєдіяльності сім'ї;

* орієнтацію чоловіка (дружини) на активну рольову поведінку шлюбного партнера ("Рольові очікування"), на власну активну роль у сім'ї щодо реалізації сімейних функцій ("Рольові домагання").

2. Порівняльний аналіз уявлень про сімейні цінності та рольові установки чоловіка і дружини. Для цього складають табл. Д.1, за допомогою якої визначають ступінь узгодженості сімейних цінностей подружжя.

Узгодженість сімейних цінностей подружжя

	Сімейна цінність
Показник	Інтимно-сексуальна	Особистісна ідентифікація	Господарсько-побутова	Батьківсько-виховна	Соціальна активність	Емоційно-психо-терапевтична	Зовнішня привабливість
ШСЦч
ШСЦд
УСЦ

Примітка. ШСЦч, ШСЦд -- показники за шкалами сімейних цінностей відповідно чоловіка і дружини; УСЦ -- показник узгодженості сімейних цінностей подружжя.

Узгодженість сімейних цінностей характеризується різницею балів показників шкали сімейних цінностей чоловіка і шкали сімейних цінностей дружини. Чим менша різниця, тим вищий ступінь узгодженості уявлень подружжя про найбільш значущі сфери життєдіяльності сім'ї. Якщо різниця не перевищує трьох балів, це свідчить про відсутність проблемних стосунків, а якщо різниця перевищує 7 балів, -- про високий ступінь конфліктності стосунків.

3. Визначення ступеня рольової адекватності подружньої пари у п'яти сферах міжособистісної взаємодії в сім'ї (показники 3--7 ШСЦ).

Для цього складають таблицю, у якій рольова адекватність чоловіка дорівнюватиме різниці балів оцінок рольових домагань дружини і рольових очікувань чоловіка, а рольова адекватність дружини дорівнюватиме різниці балів оцінок рольових домагань чоловіка

І рольових очікувань дружини. Чим менша різниця, тим більшою мірою рольова адекватність чоловіка (дружини) і, отже, орієнтація дружини (чоловіка) на особисте виконання певної функції відповідають установкам чоловіка (дружини) на активну роль шлюбного партнера в сім'ї.

Рольова адекватність подружньої пари

Сімейна цінність	Рольові установки	РАч	Рольові установки	РАд
	Дд	Оч	Дд - Оч	Дч	Од	Дч - Од
Господарсько- побутова Батьківсько-виховна Інтимно-сексуальна Соціальна активність Емоційно- психотерапевтична Зовнішня привабливість
			У =			У =

Примітка. РА_ч, РА_д -- рольова адекватність відповідно чоловіка і дружини; Д_ч, Д_д - оцінка рольових домагань відповідно чоловіка і дружини; О_ч, О_д -- оцінка рольових очікуване відповідно чоловіка і дружини.

За результатами застосування методики консультант складає консультаційний висновок І розроблює конкретні рекомендації для подружньої пари. Аналізуючи ступінь узгодженості сімейних цінностей чоловіка і дружини, консультант зосереджує увагу подружжя на сімейних цінностях, що характеризуються найменшим збігом, оскільки їх неузгодженість є однією з причин рольової невідповідності а подружній парі. Неузгодженість очікувань і домагань шлюбних партнерів є конфліктогенним фактором, що дестабілізує міжособистісні стосунки в сім'ї.

Перед заключною бесідою з подружжям консультант має з'ясувати з кожним найдоцільнішу форму подавання інформації про результати обстеження (окрема бесіда з кожним із подружжя або спільне обговорення результатів). З метою унаочнення результатів дослідження про узгодженість сімейних цінностей і рольову адекватність подружжя консультант, як правило, застосовує діаграми.

Заключну бесіду консультант повинен побудувати так, щоб подружжя на основі отриманих уявлень кожного з них про рольову взаємодію в сім'ї прийняло спільне рішення про необхідність оптимального розподілу сімейних функцій з обов'язковим урахуванням Індивідуальних потреб та інтересів як чоловіка, так і дружини.

ТЕСТ-ОПИТУВАЛЬНИК "ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ШЛЮБОМ"

(В. Сталін, Т. Ромаиова, Г. Бутенко)

Тест-опитувальник "Задоволеність шлюбом" призначений для експрес-діагностики ступеня задоволеності шлюбом, а також ступеня узгодженості-неузгодженості задоволеності шлюбом конкретної подружньої пари. Опитувальник може застосовуватися індивідуально в консультативній практиці і масово для з'ясування задоволеності шлюбом тієї чи іншої соціальної групи.

Опитувальник є одновимірною шкалою, що складається з 24 тверджень, які належать до різних сфер: сприйняття себе і партнера, думки, оцінки, установки тощо.

Кожному твердженню відповідають три варіанти відповіді.

Інструкція опитуваному. Уважно читайте кожне твердження і вибирайте один з трьох запропонованих варіантів відповідей.

Намагайтеся уникати проміжних відповідей типу "важко сказати", "важко відповісти".

Текст опитувальника

1. Коли люди живуть так близько, як це спостерігається в сімейному житті, вони неминуче втрачають взаєморозуміння і гостроту сприйняття іншої людини:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

2. Ваші подружні відносини приносять вам;

а) скоріше занепокоєння і страждання;

б) важко відповісти;

в) скоріше радість і задоволення.

3. Родичі і друзі оцінюють ваш шлюб:

а) як удалий;

6} щось середнє;

в) невдалий.

4. Якби ви могли, то змінили б щось у характері свого чоловіка (дружини):

а) багато чого;

б) важко сказати;

в) нічого.

5. Одна з проблем сучасного шлюбу полягає в тому, що все набридає, у тому числі й сексуальні стосунки:

а) правильно;

6) важко сказати;

в) неправильно.

6. Коли ви порівнюєте своє сімейне життя із сімейним життям друзів і знайомих, вам здається, що ви:

а) більш нещасливі, ніж інші;

б) важко сказати;

в) щасливіші від інших.

7. Життя без сім'ї, близької людини -- надто дорога ціна за цілковиту свободу:

а) правильно;

6} важко сказати;

в} неправильно.

8. Ви вважаєте, що без вас життя вашого чоловіка (дружини) було б неповноцінним:

а) так;

б) важко сказати;

в) ні.

9. Сподівання більшості людей щодо шлюбу якоюсь мірою не справджуються:

а) правильно;

б) важко сказати;

а) неправильно.

10. Тільки безліч різних обставин заважає подумати вам про розлучення:

а) правильно;

6) важко сказати;

в) неправильно.

11. Якби повернути час, коли ви одружувалися, то вашим чоловіком (дружиною) міг би стати:

а) хто завгодно, тільки не теперішній чоловік (дружина);

б) важко сказати;

в) можливо, що саме теперішній чоловік (дружина).

12. Ви пишаєтеся, що така людина, як ваш чоловік (дружина), поруч з вами:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

13. На жаль, недоліки вашого чоловіка (дружини) часто переважують його (її) достоїнства:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

14. Основні перешкоди для щасливого подружнього життя найімовірніше криються:

а) у характері вашого чоловіка (дружини);

б) важко сказати;

в) скоріше у нас обох.

15. Почуття, з якими ви одружувалися:

а) підсилилися;

б) важко сказати;

в) ослабли.

16. Шлюб знижує творчі можливості людини;

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно,

17. Можна сказати, що ваш чоловік (дружина) має достоїнства, що компенсують його (ЇЇ) недоліки:

а) так;

б) важко сказати;

а) ні.

18. На жаль, у вашому шлюбі не все гаразд з емоційною підтримкою один одного:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

19. Вам здається, що ваш чоловік (дружина) часто робить дурниці, говорить невлад, недоречно жартує:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

20. Життя в сім'ї, як вам здається, не залежить від вашої волі:

а) правильно;

б) важко сказати;

В) неправильно.

21. Ваші сімейні відносини не внесли в життя порядку й організованості, на

які ви очікували:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

22. Помиляються ті, хто вважає, ЩО саме в сім'ї людина найменше може розраховувати на повагу:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

23. Як правило, товариство вашого чоловіка (дружини) є для вас приємним:

а) правильно;

6) важко сказати;

в) неправильно.

24. Щиро кажучи, у вашому подружньому житті немає і не було жодного

світлого моменту:

а) правильно;

б) важко сказати;

в) неправильно.

Ключ

1в, 2в, 3а, 4в, 5в, 6в, 7а, 8а, 9в, 10в, 11в, 12а. 13в, 14в, 15а, 16в. 17а, 18в, 19в, 20в, 21в, 22а, 23а, 24в.

Порядок підрахунку. Якщо обраний опитуваним варіант відповіді (а, б, чи в) збігається з наведеними у ключі, йому нараховується 2 бали; проміжний варіант (б) - 1 бал, якщо відповідь не збігається з наведеними у ключі -- 0 балів. Потім підраховують сумарний бал. Можливий діапазон тестового бала -- від 0 до 48. Високий бал свідчить про задоволеність шлюбом. При цьому за розподілом балів розрізняють такі сім'ї;

0--16 - абсолютно неблагополучні; 17--22 - неблагополучні; 23--26 - скоріше неблагополучні; 27--28 - перехідні;	29--32 - скоріше благополучні; 33--38 - благополучні; 39--48 - абсолютно благополучні.

Размещено на Allbest.ru