Волонтерська діяльність в Україні

Г. А. Робертс наголошує, що волонтери мають потреби у приналежності, визнанні й, у деяких випадках - у впливі. Люди докладають більше зусиль і виконують роботу охочіше, якщо їм надається більше простору для творчості, відповідальності, розвитку персональних навичок і талантів. Найзначнішою причиною того, що волонтери працюють в організаціях, є відчуття приналежності та внеску. Зацікавленість та зусилля походять від сенсу власності і спільності цілей, спільного планування, зрозумілості очікувань, відповідальності, прогресу і впевненості в тому, що керівник надасть належні підтримку та визнання [63, c. 43].

Етапи індивідуального менеджменту волонтерської діяльності:

1. Підтримка та визнання

2. Навчання та супервізія

3. Залучення та відбір

Можна стверджувати, що зміни зовнішнього оточення призводять до підвищення наголосу на ефективності надання послуг, ефективності використання коштів унаслідок залучення волонтерів, оцінці їхніх досягнень.

Тому підвищується важливість таких аспектів менеджменту волонтерів як:

1. стратегічне планування,

2. індивідуальне управління,

3. управління участю волонтерів в організації,

4. інформаційне управління [7, c. 99].

Разом з тим, важливим залишається індивідуальний менеджмент волонтерів, елементами якого є їх залучення, відбір, допомога в пристосуванні до виконання обов'язків, що відповідають мотивуючим потребам та цілям організації, забезпечення підтримки, заохочення та навчання.

Найважливішими аспектами індивідуального менеджменту волонтерів за Л. Конвей є навчання, супервізія, підтримка та визнання / заохочення. Таким чином, основними елементами та етапами менеджменту є залучення та відбір волонтерів, їхнє навчання та супервізія, підтримка та заохочення.

Стратегії попередження стресу та вигоряння включають формування зрілих захисних механізмів. Сприяє цьому орієнтація волонтерів на реалістичні цілі з урахуванням власних можливостей та вимог організації [63, c. 45]. Ефективні захисні механізми формуються також при зростанні професійності, постійній рефлексії та концептуалізації досвіду роботи з клієнтами.

Очевидна роль індивідуального менеджменту в попередженні вигоряння. Окрім підтримки й визнання, навчання й супервізії, які допомагають визначитися з професійними очікуваннями, ролями, межами та концептуалізувати досвід, на індивідуальному рівні, в разі потреби, повинні здійснюватися консультування, психотерапія. Можна застосовувати тренінг впевненості в собі, але головний наголос робиться на забезпечення конфіденційних підтримуючих стосунків, які дозволяють індивіду обговорити свої проблеми, оцінити та змінити свої механізми захисту. Важливою є також підготовка до розпізнавання та управління стресом [65, c. 19].

Напрямки управління стресом виділяються окремо і включають стратегії релаксації (медитацію, фантазування, образотворче мистецтво, масаж, вправи), а також проведення семінарів та занять, які присвячені професійній орієнтації, розвитку навичок, управлінню часом, побудові стосунків у команді.

Важливим також є планування часу за межами роботи, що включає заняття спортом, дієту, відпочинок та розваги, неструктуровані проміжки часу, хобі, стосунки з родичами та друзями.

На міжперсональному рівні зменшення стресових впливів досягається, в першу чергу, за допомогою розвитку соціальної підтримки - створення дружньої атмосфери взаєморозуміння у колективі волонтерів та людей, які співпрацюють з ними [65, c. 23].

На організаційному рівні для профілактики стресу серед персоналу необхідні глобальні зміни щодо більшого піклування та залучення персоналу. Перелічені вище заходи повинні стати стабільними процедурами менеджменту.

Профілактика стресу на рівні організації включає: забезпечення можливості зміни видів діяльності, обмеження роботи наодинці, уникнення перевантаження, обмеження робочого часу, тимчасове припинення діяльності, нормалізацію переживання та вираження робочого стресу, забезпечення тихих місць для персоналу та приємної робочої обстановки, активне заохочення відпочинку персоналу [7, c. 21].

Такі заходи є більш складними і можуть вимагати залучення додаткових ресурсів. Безумовно, волонтер випробовуватиме якнайменші ризики в своїй діяльності, якщо:

1. якісно є підготовлений до виконання своїх обов'язків;

2. є навчений способам і технікам саморегуляції і рефлексії [65, c. 24].

З цією метою слід використовувати спеціальну програму підготовки студента-волонтера, основними блоками якої будуть:

Перший блок - навчання практичним умінням і навичкам роботи з «дітьми вулиці», інвалідами, літніми людьми, асоціальними сім'ями і іншими категоріями клієнтів. Другий блок - тренінги саморегуляції емоційного стану з фахівцями. Третій блок - моніторинг практичної діяльності волонтера і його психічного стану.

Внаслідок реалізації такої програми студенти-волонтери виходять на об'єкти, маючи певний запас не тільки теоретичних знань, але і практичних умінь і навичків, сформовану психологічну стійкість до стресових ситуацій, уміння надати собі і колегам-волонтерам першу допомогу після дії стресових чинників, постійно виникаючих в роботі [63, c. 46].

У запобіганні та подолання ризиків у волонтерській діяльності нам також допоможуть знання та навички тренінгової роботи, методики самотренінгів, тренінгів вмінь та способи саморегуляції.

Техніка тренінгу вмінь різноманітна та складна, так само як і різноманітні та складні методи виховання та навчання. Вибір конкретних методик обґрунтовується поставленою метою: корекція поведінки, тренінг впевненості в собі, купірування емоційних афектів і таке інше - і тими методами, завдяки яким ця мета буде досягнута.

Серед різних груп тренінгів вмінь зараз найбільш поширені групи тренінгів впевненості в собі.

Для опанування власних емоцій та емоційних станів є необхідним володіння методами саморегуляції та релаксації.

Саморегуляція - це свідоме вольове управління внутрішніми процесами своєї психіки, що дозволяє дати «вихід почуттю» у необразливій для інших формі і цілеспрямовано впливати на свій емоційний стан задля його змін. Методи саморегуляції дозволяють витісняти негативні емоції і почуття, замінювати їх позитивними. Це, як правило, позитивні образи і життєстверджуюче самонавіювання, зняття напруги тіла і мозку за допомогою релаксації [65, C. 15-16].

Релаксація - стан спокою і розслаблення, що виникає у суб'єкта в результаті зняття напруги після сильних переживань або фізичних зусиль[65, c. 21].

Релаксаційний тренінг - перебудова впевнень. Учасників тренінгу навчають методам релаксації. Методи можуть застосовуватися самостійно для зняття напруження, тривоги, що виникають у складних випадках.

Важливим етапом релаксаційного тренінгу є перенос його з лабораторних умов групи в повсякденне життя. Відчуття тривоги, хвилювання й їх зменшення при тренуваннях об'єктивізуються такими фізіологічними показниками, як частота пульсу, дихання й т.ін [65, c. 22].

Саме тому, для запобігання професійним ризикам емоційного згоряння та психічної напруги, волонтери повинні оволодіти набором релаксаційних методик, які допоможуть розслабитися, знизити нервове напруження, відновити душевну рівновагу. Релаксаційні методики вимагають правильної організації занять і певного часу для свого проведення. Затишний куточок, зручна поза, приємний музичний супровід забезпечують ефективність здійснення релаксації.

Отже, як підсумок, ми вважаємо, що специфіка волонтерської діяльності в умовах навчально-реабілітаційного центру полягає в тому, що здебільшого не ставить високих вимог до професійних здібностей і навичок особистості, досвіду виконання діяльності, однак ставить підвищені вимоги до особистості волонтера. Волонтерство може бути організованим або неорганізованим, здійснюватись індивідуально або в групі.

Волонтер повинен володіти низкою умінь і навичок. Насамперед, йому необхідно вміти правильно розуміти потреби людей з обмеженими функціональними можливостями; володіти навичками психологічного захисту, не допускаючи таким чином емоційного вигорання; мати готовність до надання різних видів допомоги та підтримки; володіти навичками надання першої невідкладної допомоги.

Мотиви, на основі яких відбувається залучення волонтера до діяльності навчально-реабілітаційного центру, бувають різними: бажання допомогти іншим; знайомство з іншими людьми; отримання нових знань та навичок; співчуття нужденним; бажання дізнатись про проблеми цієї категорії населення тощо.

Розділ 3. Дослідження чинників, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигорання волонтерів(на базі навчально-реабілітаційного центру «Джерело»)

3.1 Діяльність Львівського міського центру реабілітації «Джерело» у напрямку попередження емоційного вигорання у волонтерів

Благодійна установа Навчально-реабілітаційний центр «Джерело» заснована у 1993 році батьками дітей з дитячим церебральним паралічем. Вона задовольняє потреби дітей з вадами психофізичного розвитку та займається вихованням, соціальною допомогою, реабілітацією дітей та молоді віком від 0 до 35 років.

Реабілітаційний центр «Джерело» працює з дітьми з діагнозом ДЦП, аутизмом, синдромом Дауна, гіперактивним розладом, з дефіцитом уваги тощо. Метою роботи є залучення дітей та молоді з особливими потребами до програм реабілітації та навчання у школі, інтеграція дітей з особливими потребами в загальноосвітню систему. Унікальність центру полягає в тому, що, на відміну від інших установ, він опікується переважно дітьми з важкими вадами розвитку та має добре підібрану команду освічених висококваліфікованих фахівців фізичної реабілітації, лікарів, психологів та педагогів, які мають великий досвід роботи.

Сьогодні «Джерело» опікується понад 240 дітьми з особливими потребами, які беруть участь у щоденних програмах центру. За останній рік 536 дітей з ДЦП отримало реабілітаційні послуги, а за весь період існування центру - близько 900 дітей (за усіма підрозділами). Всі послуги центру «Джерело» є безкоштовними для дітей та молоді з особливими потребами.

Саме тому, навчально-реабілітаційний центр «Джерело» відчуває гостру необхідність у добровільних помічниках. Говорячи про співпрацю центру з волонтерами, то на даний час організація волонтерської діяльності в навчально-реабілітаційному центрі «Джерело» не є ефективно налагоджена. Співпраця з волонтерами відбувається за такою схемою: волонтери приходять у заклад, звертаються до керівника певного відділу(чи то відділ розвитку дитини, чи школа-сад, чи Клуб Активної Молоді) і вже тоді відвідує заклад в якості волонтера. Добровільним помічникам у навчально-реабілітаційному центрі завжди раді. Адже багато фахівців, що працюють в центрі, прийшли сюди вперше саме як волонтери.

Для центру «Джерело» завжди актуальна така допомога:

1. В дитячих групах (участь у заняттях 1-2 рази на тиждень по 2-3 години в першій половині дня);

2. В літніх таборах молоді, школи-садку та відділі раннього втручання (робота з дітьми);

3. В роботі майстерень для молоді;

4. В організації походів, свят, заходів для дітей;

5. У відділі зовнішніх зв`язків (переклад текстів, підготовка заходів);

6. У благоустрої території та приміщення центру;

7. У підготовці до видання спеціальної літератури (переклад, редагування, коректура, наукове консультування тощо);

8. У поширенні інформації (ведення блогу, підтримка форуму, написання матеріалів про центр, фото, відеозйомка та просто добре слово).

Проте, волонтерський рух у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело» не є досконало налагодженим у порівнянні з іншими навчально-реабілітаційними центрами України, в яких волонтери є значним ресурсом соціальної роботи з людьми з обмеженими функціональними можливостями.

Дуже часто волонтери відчувають себе зайвими та непотрібними. Також часто вони стикаються з ситуаціями, коли їм попросту бракує знань, вмінь, навичок та досвіду. Все це в комплексі і призводить до так званого синдрому «емоційного вигорання». Як свідчать результати дослідження, волонтери зазнавали виснаження і просто здійснювали «відхід». Та ніяких заходів щодо попередження чи подолання емоційного вигорання у волонтерів фахівці центру не здійснювали.

3.2 Чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигоряння волонтерів

Поняття «емоційне вигорання» є доволі поширеним в наш час.

Емоційне вигорання - це синдром, що розвивається на основі постійного впливу на людину стресових ситуацій і сприяє інтелектуальному, фізичному і душевному виснаженню, перевтомі. Найчастіше з цим зустрічаються люди, котрі працюють у сфері людина-людина. Та зрештою, немає асоціальних робіт, оскільки усі ми існуємо поряд один із одним, користуємося громадським транспортом, ходимо в магазини [41, c. 37].

Волонтери, котрі працюють із людьми з обмеженими функціональними можливостями досить часто зазнають емоційного вигоряння. Оскільки волонтер у цій співпраці є так званим емоційним донором, тому може зазнавати певного виснаження, стресу, яке згодом має здатність переростати у емоційне вигорання.

Добровільні помічники стикаються з такими чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння як:

1. недостатня професійна підготовка;

2. брак практичного досвіду;

3. невизначеність/неадекватність очікувань;

4. невизначеність/неадекватність професійних ролей та меж;

5. обмеженість ресурсів;

6. недостатній рівень емоційної та соціальної підтримки з боку колег, керівників та підлеглих;

7. недостатність/відсутність супервізії;

8. недосконалість організаційних структур та процесу роботи;

9. брак заохочення, визнання успіхів;

10. недостатня участь у прийнятті рішень та відповідальність без повноважень;

11. негативний вплив роботи на сімейне життя;

12. особистісні якості (наприклад, сором'язливість, невпевненість у собі, труднощі в управлінні іншими) та молодий вік;

13. специфічні фактори, наприклад, етичні дилеми, необхідність стикатися зі смертю, горем, небезпечними ситуаціями [24, c. 23].

Саме тому, узагальнюючи все вище сказане, ми вважаємо, що волонтери, які працюють з людьми з обмеженими функціональними можливостями зазнають неабиякого психологічного навантаження.

Програма дослідження «Чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння волонтерів у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело».

Для дослідження чинників, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння, нами у вересні 2012р. було проведено гайд-інтерв'ю з колишніми волонтерами, які зазнали вигорання під час волонтерської діяльності у Львівському навчально-реабілітаційному центрі «Джерело».

Об'єктом нашого дослідження є особи, які були залучені до волонтерства у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело», і як наслідок зазнали емоційного вигорання.

Предмет дослідження - чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння волонтерів у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело»

Мета ? дослідити чинники, які зумовлюють вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити вигоряння у волонтерів навчально-реабілітаційного центру.

Завдання дослідження:

1. Вияснити, які проблеми виникали найчастіше під час діяльності.

2. Визначити чинники, які перешкоджали здійсненню волонтерської діяльності і призвели до професійного вигорання.

3. З'ясувати, чи проводили спеціалісти центру тренінги чи бесіди щодо попередження стресу та професійного втручання.

Час опитування: вересень 2012 рік.

Метод дослідження. Це дослідження проводиться методом опитування - напівструктурованого інтерв'ю. Цей метод обраний через те, що нам потрібно зібрати первинну вербальну інформацію під час безпосереднього спілкування з респондентом, а також чіткі відповіді на конкретні запитання.

Аналіз дослідження. Дослідження проводилось із дотриманням конфіденційності та етики. Було опитано сім колишніх волонтерів Львівського міського навчально-реабілітаційного центру «Джерело».

Оброблення інтерв'ю складається із:

1. розшифрування інтерв'ю,

2. структурування відповідей респондентів відповідно до поставлених завдань.

Ми опитали сім колишніх волонтерів навчально-реабілітаційного центру «Джерело» з Клубу Активної Молоді, в результаті ми отримали такі відповіді:

Отже, на питання «Як довго, Ви були залучені у волонтерську діяльність»? респонденти дали нам такі відповіді: Ірина - чотири місяці, Олена - п'ять місяців, Андрій, Іванна, Борис, Христина - по шість місяців, Надія - сім місяців.

На питання про те, скільки часу приділяли на волонтерство, респонденти відповіли, що зазвичай відвідували центр в середньому 1-2 рази на тиждень, здебільшого по 2 години на день.

З питання про те, «У які соціальні програми Ви були залучені?», колишні волонтери зазначили, що брали участь у різного роду соціальних програмах. Це насамперед соціально-побутова адаптація, мистецька програма, соціальне підприємство та багато інших. Волонтери залучались до організації свят, а саме: свято матері, день вчителя, день молоді, Великдень, Різдвяні свята і багато ін. Також Борис, Христина та Ірина брали участь у поїздці в літній табір в Тухлю, на футбольний матч у м. Київ. Тобто, як ми бачимо, всі респонденти брали активну участь у діяльності КАМу.

З питання про те, коли волонтери зрозуміли, що потрібно зробити «вихід», ми дізнались, що це відбувалось поступово. Спочатку коли вони прийшли вперше в центр, то їм здавалось, що вони спроможні досягнути певних змін, тобто мали від процесу нереальні очікування. Та на протязі певного часу, коли ситуація все-таки непорушно стояла на місці, в молоді не спостерігалось ніяких змін у волонтерів відбулось певне нехтування своїми обов'язками, згодом з'явився свого роду негативізм, цинізм, фаталізм. Саме тоді, коли професійна діяльність почала впливати на сімейне життя і руйнувати його, то це поставило хрест на волонтерській діяльності.

На питання, «Які чинники зумовили ваше професійне вигорання?», респонденти зазначили, що недостатня професійна підготовка; брак практичного досвіду; невизначеність/неадекватність професійних очікувань (щодо результатів роботи, критеріїв успішності); недостатній рівень емоційної та соціальної підтримки з боку колег, керівників та підлеглих; недостатність супервізії;брак заохочення, визнання успіхів; недостатня участь у прийнятті рішень та відповідальність без повноважень; негативний вплив роботи на сімейне життя; особистісні якості (наприклад, сором'язливість, невпевненість у собі, труднощі в управлінні іншими) та молодий вік; специфічні фактори, наприклад, етичні дилеми, необхідність стикатися зі смертю, горем, небезпечними ситуаціями.

На питання, «Які проблеми виникали найчастіше під час волонтерської діяльності?», респонденти були одностайні у відповіді. Дуже часто волонтери покладають великі надії та мають нереальні очікування щодо конкретного клієнта і коли, ці очікування не здійснюються, то це впливає на особистість волонтера значною мірою. Також волонтери зазначили, що їм бракувало ефективного керівника-координатора, який зумів би влучно направити у потрібне русло.

На питання про зіткнення з етичною дилемою, то всі опитані респонденти відповіли, що за весь період волонтерської діяльності, їм часто доводилось стикатись з етичною дилемою.

На питання про те, чи проводили спеціалісти центру «Джерело» тренінги чи бесіди щодо попередження стресу та професійного вигорання, то респонденти запевнили, що ні тренінгів, ні бесід ніхто з ними не проводив. Як нам, вдалось з'ясувати, волонтери приходять у заклад, але ні чітких обов'язків, ні підтримки вони не знаходять у закладі. Можна сказати, що волонтери як певний осередок, яким по суті ніхто не цікавиться, а спеціалісти центру лише зацікавлені у послугах, які можуть вони надати.

На питання «Чи плануєте Ви ще коли-небудь повернутись у добровільну діяльність?», троє з опитаних респондентів планують повернутись у волонтерську сферу, але тільки коли в них буде вільний час, бо на цей час не спроможні поєднувати основне місце роботи і волонтерську діяльність. Ще двоє навідріз відмовляються від цього, мовляв ті наслідки, котрих вони зазнали після вигорання дозволили змінити своє бачення щодо добровільної діяльності. Ірина планує повернутись у волонтерську сферу, але займатись з маленькими неповносправними дітками. Борис не проти брати участь у епізодичній волонтерській діяльності, тобто під час конкретної події, свята чи виїзду.

Після проведення нашого інтерв'ю з колишніми волонтерами, можна зробити такі висновки:

1. З'ясовано, що під час здійснення волонтерської діяльності добровольці найчастіше зустрічалися з такими проблемами як: брак знань, вмінь та навичок,відчуття професійної некомпетентності та незадоволеність роботою; нездійсненність очікувань, і відповідно до цього зниження самооцінки.

2. Визначено чинники, які перешкоджали здійсненню волонтерської діяльності і призвели до емоційного вигорання. Насамперед,це недостатня професійна підготовка; брак практичного досвіду; завищені неадекватні очікування; обмеженість ресурсів. Респонденти зазначили, що рівень емоційної та соціальної підтримки з боку колег та керівників відіграє вагому роль у волонтерській діяльності. Та коли цей рівень не є достатнім, то тоді це відбивається на особистості волонтера. Ще одним важливим чинником, який веде до емоційного вигорання є відсутність супервізії у навчально-реабілітаційному центрі. Також волонтери вважать, що дуже часто волонтерська діяльність мала негативний вплив на сімейне життя, оскільки траплялись випадки, коли приходилось стикатись з небезпечними ситуаціями, горем і т.п.

3. З'ясовано, що у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело» волонтерам не проводились ні тренінги, ні бесіди, які б мали на меті попередити та подолати синдром емоційного вигорання добровільних помічників. В такому випадку, волонтери попросту робили «відхід» і самотужки долали наявну проблему.

ВИСНОВКИ

Отже, у результаті проведених нами теоретичних та практичних досліджень, ми дійшли таких висновків:

1.Визначено поняття «волонтерство», в результаті, ми вважаємо, що волонтерство ? це особлива форма спонтанного самовиявлення вільних громадян і добровільно сформованих ними для обстоювання власних інтересів організацій та об'єднань в усіх сферах життя суспільства і як певну систему відносин, яка склалась для досягнення певної спільної мети - реалізації власних бажань, себе через надання безкорисливої допомоги іншим. Роком виникнення волонтерського руху у світі вважається 1859 рік.

Історія волонтерства в Україні нараховує понад сто років. Першими вітчизняними волонтерами можна вважати представників Червоного Хреста. Волонтерство як явище виникло з потреби здійснення високомотивованими людьми діяльності, яка на перший погляд є достатньо простою, однак все ж таки має виконуватися.

2.Проаналізувавши зміст, форми та напрями, ми дійшли висновку, що зміст волонтерства ? добровільний вибір, що відбиває особисті погляди і позиції; це активна участь громадянина в житті людських співтовариств; воно сприяє поліпшенню якості життя, особистому процвітанню і поглибленню солідарності; виражається, як правило, у спільній діяльності в рамках різного роду асоціацій; сприяє реалізації основних людських потреб на шляху будівництва більш справедливого і мирного суспільства, більш збалансованому економічному і соціальному розвиткові, створенню нових робочих місць і нових професій. Як ми бачимо, волонтери спроможні працювати у профілактичному, інформаційно-просвітницькому, рекреативному, реабілітаційному, соціально-рекламному, соціально-побутовому, охоронно-захисному, діагностико-корекційному та фандрейзинговому напрямах.

Аналізуючи напрями і деякі форми роботи, слід відзначити, що практично вся робота центрів допускає можливість залучення волонтерів, як добровільних помічників центрів надання соціальної допомоги.

3.Розглянувши правові основи діяльності волонтерів, ми можемо константувати, що збільшення чисельності волонтерського руху потребувало нагального врегулювання законодавчої бази, що визначає організаційні та правові засади здійснення волонтерської діяльності, розвитку волонтерського руху, правового статусу волонтерів, джерел фінансування, тощо.

Відсутність спеціального Закону, спрямованого на регулювання волонтерської діяльності, стримувало формування чіткої та послідовної політики держави щодо розвитку та підтримки волонтерського руху в Україні, піднесення соціальної значущості волонтера, усунення перешкод щодо використання волонтерської допомоги під час організації та проведення масових культурних та спортивних заходів загальнодержавного значення.

Тому, 19 квітня 2011 року Верховною радою України прийнято в цілому проект Закону про волонтерську діяльність, який був підписаний Президентом 11 травня 2011 року.

4. Охарактеризувавши шляхи залучення волонтерів до діяльності навчально-реабілітаційного центру, ми можемо зробити висновок, що процес залучення волонтерів є доволі обширним та складним. Він передбачає створення та реалізацію ґрунтовної програми залучення, організації та подальшої співпраці з волонтерами. Така програма має містити не лише перелік робіт для яких планується залучити додаткових людей, але й має враховувати ресурси організації, що дали б змогу це зробити. Незважаючи на те, що волонтерська діяльність є неоплачуваною, але вона потребує ресурсів іншого характеру: особа чи група осіб, що займатиметься організацією волонтерів та їхньої діяльності, створення умов для підвищення навичок роботи волонтерів та й власне врахування мотивів, які змушують людей займатися таким видом діяльності. Саме тому, процес залучення волонтерів досить тривалий та ресурснозатратний, хоча при ефективній організації їхньої діяльності витрачені ресурси не будуть витраченими дарма.

5. Визначено, що особливості волонтерства в умовах навчально-реабілітаційного центру полягають у тому, що організація здебільшого не ставить високих вимог до професійних здібностей і навичок особистості, досвіду виконання діяльності, однак ставить підвищені вимоги до особистості волонтера. Волонтерство може бути організованим або неорганізованим, здійснюватись індивідуально або в групі

6. Окреслено труднощі та ризики волонтерської діяльності, в результаті, нами було виявлено, що у процесі безпосередньої роботи в умовах складної взаємодії з людьми з особливими потребами часто виникають негативні враження і стресові ситуації, в які потрапляють волонтери. Постійне проникнення в суть соціальних проблем клієнта, особиста незахищеність негативно впливають на здоров'я волонтера і здатні викликати стрес, а згодом і емоційне вигорання.

7. Нами виявлено, що до емоційного вигорання волонтерів у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело» призвели наступні чинники, а саме: брак досвіду роботи з людьми з особливими потребами, досить низький рівень емоційної та соціальної підтримки з боку колег, керівників та підлеглих. Також одним з найвпливовіших чинників, які призводить до вигорання є повна відсутність супервізії, недосконалість організаційних структур та процесу роботи.

Згідно результатів проведеного дослідження можна надати наступні практичні рекомендації:

1. Налагодити волонтерський рух у навчально-реабілітаційному центрі.

2. Для забезпечення успішного створення волонтерської руху важливим є запозичення досвіду у навчально-реабілітаційних центрах, в яких ефективно функціонує добровільна діяльність.

3. Для відповідного кадрового забезпечення волонтерської діяльності рекомендується розширити мережу спеціалізованих закладів освіти з підготовки фахівців з координування волонтерською діяльністю в організаціях.

4. Для успішної реалізації можливостей волонтерів та досягнення максимально можливого для неї рівня розвитку, необхідне створення відповідних умов та достатньої підтримки.

5. Необхідно затвердити штатні посади координатора волонтерів, фахівця з надання супервізії.

6. Потрібно здійснювати постійний моніторинг стану власних волонтерів, проводити різноманітні профілактичні тренінги, стимулювати мотивацію і підтримувати професійний тонус.

7. Здійснювати комплексні профілактичні заходи, які б мали на меті попередити і запобігти розвитку синдрому емоційного вигорання.

8. Обговорювати питання, які викликають напруження чи сумніви з персоналом організації чи іншими медіаторами.

9. Створити атмосферу взаємної підтримки в робочому колективі, та налагодження чіткої комунікації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азгагі М. Громадські організації повинні спрацювати з громадами[Текст]/М.Азгагі.-1999.-№4.-С.27-28.

2. Акимова Е.В. Система отбора волонтеров для социально-педагогической деятельности [Текст]/Е. В. Акимова. -Глазов, Глазовский гос.пед.инс-т им. В.Г.Короленко, 2005.- С. 126-127.

3. Алєксеева О. Третий сектор или благотворительность для «чайников» [Текст]/ О. Алексеева. - М.: ВВС МРМ, 1997. - 235 с.

4. Антонова, М.С. Некоммерческий сектор: литература и другие источники информации / М.С.Антонова. -М.: CAF-Россия, 1996.-201 с.

5. Апресян Р. Г. Филантропия: милостиня или социальная инженерия?//Общественные науки и современность[Текст]/Р. Г. Апресян.- 1998.-№5.- С.51-60.

6. Арович Я. Методы работы с волонтерами[Текст]/М.Ю.Киселева.-М.:Карапуз, 2004.-С.8-9, 75-85.

7. Бадхен А.А. Супервизия[текст]/А.А.Бажхен.-Спб.: Европейский Дом, 2002.-с.115.

8. Барова В.В. Добровольцы в социальных учреждениях / В.В. Ба-рова.- Тюмень : БФРГТ, 2001.-211 с.

9. Баш Л. М. Современный словарь иностранных слов: толкование, словоупотребление, словообразование, этимология [Текст]/Л.М.Баш, А.В.Боброва и др.-М.:Цитадель, 2000.-С.142.

10. Безпалько О. В. Підготовка волонтерів до роботи з дітьми обмежених функціональних можливостей[Текст] / О.В. Безпалько, С.В. Едель - К: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2001. - 32 с.

11. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях:[ Навч. Посібник]/О. В. Безпалько. - К.: Логос, 2003. - 134 с.

12. Блемерс В. Побуждай, но не принуждай[Текст]/ В. Блемерс. - Запорожье: ИПК «Запорожье», 2003. - 312 с.

13. Бодалев, А.А. Восприятие и понимание человека человеком / А.А.Бодалев. М.: МГУ, 1982. - 199 с.

14. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении:взгляд на себя и на других[Текст]/В. В. Бойко.- М.,1996.- 238.

15. Бородкин Ф.А. Внимание: конфликт! [Текст]/Ф.А. Бородкин. - Новосибирск: Наука, 1989. - 190 с.

16. Буасье П. Первые годы Красного Креста[Текст]/П. Буасье. - М.: Международный комитет Красного Креста, 1994. - 154 с.

17. Вайнола Р. Х. Волонтерський рух в україні:тенденції розвитку[текст]/Вайнола Р.Х., Капська А. Й., Комарова Н. М. та ін.- К.:Академпрес,1999.- 112с.

18. Введення у соціальну роботу. Навч. посібник. - К.: Фенікс, 2001. - 288 с.

19. Всеобщая декларация волонтеров // Вестник благотворвтельности. - 1997. - №1. - С. 10-15.

20. Гагарина В.В. Волонтер - это звучит гордо![Текст]/В.В.Гагарина.-1995.-№10.-С.12.

21. Геллер Н. Основи ефективного залучення ресурсів для некомерційних організацій [текст]/ Н. Геллер - К., 2002. - 134 с.

22. Гладков Е. Фандрайзинг и работа с волонтерами[Текст]/ Е. Гладков, В. Яровой. - Хмельницкий, 2000. - 68 с.

23. Голованова Т.П. Волонтерство в соціальній роботі як феномен цивілізованого суспільства[Текст]/ Т. П. Голованова, Ю. А. Гапон. - Запоріжжя, 1996. - 134 с.

24. Грига І. Чинники виникнення психологічних проблем у волонтерів та шляхи оптимізації їх роботи // Наукові записки[текст]/І. Грига, О. Брижовата. - 1999. - Т. 7 - С. 68.

25. Григорович М.В. У волонтерства русская душа[Текст] / М.В.Григорович. - 2005.-№3.-С.8.

26. Дейчаківський М. Роль громадських організацій в Україні // Громада[Текст]/М. Дейчаківський. - 1995. - С. 10-24.

27. Дружченко Т. Волонтерство в соціальній роботі:[навч.посібник] / О.Главник, Н.Романова, Т.Дружченко. - К.: Главник, 2006. - 126 с.

28. Заверико Н.В. Основи управління діяльністю волонтерів: посібник для керівників волонтерських груп та програм[Текст]/ Н. В. Заверико. - Запоріжжя, 2004. - 25 с.

29. Иванова А.С. Добровольческий труд: сущность, функции, специфика[Текст]/А.С.Иванова.- 2005.- № 5.- С.15-22.

30. Игишев В.Г. Современные молодежные движения как средство гражданского воспитания старших школьников[Текст]/ В.Г.Игишев.-СПб.,2005.- 205с.

31. Камалдинова, Э.Ш. Молодежь как объект и субъект социальной деятельности / Э.Ш.Камалдинова / Советская педагогика. 1988. № 9. С.5-6.

32. Капська А. Й. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах[Текст] / А.Й.Капська. - К.: ДЦССМ, 2001. - 140 с.

33. Киселева Л.Л.Сеть школьных лесничеств: источник волонтеров для решения местных экологических проблем[Текст]/ Л.Л.Киселева.-Орел:Тип. «Труд»,2005.-80с.

34. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения.- Ростов-на-Дону.:Фенікс,1996.

35. Кордонский М.О. Отношения с государством - добре // Вестник благотворительности[Текст]/М. О. Кордонский. - 1997. - №1. - С. 27-34.

36. Корольок В. Г. Стратегія і тактика комунікацій з громадськістю для організацій третього сектора: [Методичний посібник] / За ред. В.Г.Королька. - К., 2003. - 216 с.

37. Кочюнас Р. Психотерапевтические группы: Пер. с лит. /За ред. Р. Кочюнас. - М., 2000. - 218 с.

38. Кравченко Р. І. Волонтерська служба недержавної організації соціальної сфери[Текст] / Р.І. Кравченко. - К: Благодійне товариство „Джерело”, 2000. - 92 с.

39. Кудринская Л.А. Добровольческий труд: опыт теоретической реконструкции[текст]/Л. А. Кудринская. - М.,2006.-34c.

40. Латюшин Я.В. Формирование профессионально важных качеств волонтеров [Текст]/Я.В.Латюшин. - Казань, 2004.-23с.

41. Лешукова Е. Синдром сгорания. Защитные механизмы. Меры профилактики // Вестник РАТЭПП[Текст]/Е. Лешукова. - 1995. - № 1. - С. 36-47.

42. Логинова Л. Г. Работа подросткового добровольческого движения [Текст]/Л.Г. Логинова.- 2000.-№4.- С.20-21.

43. Лютий В.П. Соціальна робота з групами девіантної поведінки: [Навч. Посібник]/В. П. Лютий. - К.: Академія праці і соціальних відносин, Християнський дитячий фонд, 2000. - 51 с.

44. Лях Т. Л. Волонтерство: порадник для організатора волонтерського руху [Текст] / Лях Т.Л., О.В. Безпалько, Н.В. Заверіко, І.Д. Звєрєва, Н.В. Зимовець та ін. - К.: ВГЦ «Волонтер», 2001. - 176 с.

45. Макаренко А.С. Коллектив и воспитание личности / А.С.Макаренко. Челябинск: Юж.-Урал. Кн.изд-во, 1988. - 261 с.

46. Маккарлі С. Управління діяльністю волонтерів. Як залучити громадськість до вирішення проблем суспільства[Текст]/С. Маккарлі, Р. Лінч. - К.: Ресурсний центр розвитку громадських організацій „Гурт”, 1998. - 160 с.

47. Митрохина О.В. Подготовка несовершеннолетних к волонтерской деятельности[Текст]/О.В.Митрохина.-М.,2004.-218с.

48. Моров А.В. Зарубежный опыт деятельности волонтеров неправительственных организаций по профилактике девиантного поведения подростков[Текст]/ А.В Моров. -М.: Изд-во ИСПС РАО, 2005.-110с.

49. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование[Текст]/А. Н. Моховиков. - К.: Академпресс, 1994. - 208 с.

50. Мудрик А.В. Социализация человека[Учеб. Пособие для студ. высш.учеб. Заведений]/А.В.Мудрик.-М.:Издательский центр «Академия»,2004.-304с.

51. 0лінек О. Якими бувають волонтери?[Текст]/ О. Олінек. - 2001. - № 2. - с14-15.

52. Осипова А. А. Общая психокоррекция: [Учеб. пособ. для студ. Вузов]/А. А. Осипова. - М., 2002. - 416 с.

53. Пермяков Ю.И. Некоторые аспекты добровольческой работы с детьми[Текст]/ Ю.И.Пермяков. -М.: Ин-т срав-нит. политологии РАН. - 2003. -С.72-86.

54. Перрюшо Р. Международная ответственность национальных обществ Красного Креста и Красного Полумесяца[текст]/ Р. Перрюшо. - М: Международный комитет Красного Креста, 1995. - 104 с.

55. Петрова Т.Э. Сравнительная социальная ценность социального добровольчества в молодежной среде / Т.Э.Петрова // Ценностный мир современной молодежи. М.: Социум, 1994. - С.155-156.

56. Петрынин А.Г. Профилактика распространения алкоголизма, наркомании и курения среди подростков в образовательных учреждениях [Учебное пособие]/А.Г.Петрыгин, И.Е.Щекатуров. - Хабаровск: Пресс, 2003. - 84 с.

57. Поданская В.Ф. Добровольцы и наемные работники[Текст]/В.Ф. Потуданской.- Омск: Изд-во ОмГТУ,2004.-Вып.2.-С.59-64.

58. Полехина Л.В. Волонтеры и волонтерское движение: Сборник реферативных материалов [Текст]/Л.В.Полехина, В.А.Данович, М.А.Чернова.-Днепропетровск, 1999.-128с.

59. Попов С.Ю. Пошук ресурсів для розвитку суспільного сектору[Текст]/С. Ю. Попов.- Луганськ: Благодійний фонд «Підліток», 2004. - 108 с.

60. Про волонтерську діяльність: Закон України від 19.04.2011 № 3236-VI. Відомості Верховної Рада України.- 2011. - №42.- ст.435.

61. Про організацію проведення Міжнародного року волонтерів: Розпорядження Президента України // Урядовий кур'єр. - 2001. - 28 березня. - (Орієнтир. - 2001. - № 13). - С. 11-13.

62. Решетников О.В. Организация добровольческой деятельности. [Учебно-методическое пособие]/О. В. Решетников.- М.: «Фонд содействия образованию XXI века». 2005. -С. 4.

63. Робертс Г. А. Профилактика выгорания[Текст]/ Г. А. Робертс.-М., 1998.-С. 39-46.

64. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога: [Учеб. Пособ]/Е. И. Рогов.- М.: Владос-Пресс, 2001. - 480 с.

65. Романовська Д.Д. Як зняти емоційне напруження, або що таке релаксація? // Практична психологія та соціальна робота[Текст]/Д.Д. Романовська. - 2002. - № 2. - С. 15-24.

66. Ронгинская Т. И. Синдром выгорания в социальных профессиях[Текст]/Т. И. Ронгинская.- М.,2002.- С.85-95.

67. Сидоров В. Введение в социальную работу[Текст]/В. Сидоров.- Донецк, 1997. - 20 с.

68. Синецкий С. В. // Вестник благотворительности. 2000. №3. - С.28-29.

69. Слабжанин Н.Ю. Как эффективно работать с добровольцами / Н.Ю.Слабжанин. -Новосибирск: МОФ «Сибирский центр поддержки социальных инициатив», 2002. - 77 с.

70. Смит Д. Добровольцы - капитал будущего? // Курьер ЮНЕСКО[Текст]/Д. Смит.- 2001.- С.28.

71. СтепаненкоВ. Социальный капитал в социологической перспективе:теоретико-методологическое исследования//социология:теория, методы, маркетинг[Текст]/В. Степаненко. - 2004. - №2.- С. 24-41.

72. Столяренко Л.Д. Основы психологии[текст]/Л. Д. Столяренко. - Ростов-н/Д: Феникс, 1995. - 284 с.

73. Теоретичні аспекти і практичні шляхи залучення волонтерів до соціальної роботи: Звіт тимчасового творчого колективу. - К.: Український Інститут соціальних досліджень, 1998. - 296 с.

74. Толмачева Л.П. Социализация личности начинается с добровольчества/Л.П.Толмачева. - Новосибирск: Новосибирск, 2001.-56с.

75. Ходорчук А. Я. Соціальна робота в Україні: теорія та практика.: посібник для підвищення кваліфікації працівників соціальних служб для молоді. 4-а частина[Текст] / За ред. доц. А.Я.Ходорчук. - К.: ДЦССМ, 2003. - 272 с.

76. Холостова Е. И. Словарь-справочник по социальной работе [Текст]/ Е.И. Холостовой. - М.: Юрист, 2000. - 424 с.

77. Холостова Е. И. Социальная работа: теория и практика: [Учеб. Пособие] / Е.И. Холостова, А.С. Сорвина. - М.: ИНФРА-М, 2001. 427 с.

78. Холостова Е. И.Технологии социальной работы: [Учебник]/ Е.И. Холостова. - М. ИНФРА, 2001. - 400 с.

79. Цыганкова О.Д. Войдет ли доброта в моду? / О.Д.Цыганкова // Вестник благотворительности. 2000. - №1-2. - С.34-37.

80. Чернышев, А.С. Социально-психологические основы организованности коллектива / А.С.Чернышов, А.С.Крикунов. Воронеж: Изд. Воронеж. ун-та, 1991.-161 с.

81. Шабалина В.В. Виртуальная мастерская: подготовка посредников-волонтеров подростковой психологической службы[Текст]/В.В.Шабалина.- Спб.: Мед. Пресса, 2001. - 175с.

82. Шекова Е. Добровольческие трудовые отношения: основные определения[Текст]/Е.Шекова.- 2003.- № 4.- С. 28-31.

83. Шекова Е. Добровольческие трудовые отношения: основные определения[Текст]/Е.Шекова.- 2003.- № 4.- С. 28-31.

84. Шиндаулетова С.С. Проблемы правового регулирования волонтерской деятельности[Текст] /С.С.Шиндаулетова.-Алматы:Фортесс, 2003.-44с

85. Волонтерское движение: помогай другим и путешествуй. [Електронний ресурс]. - Доступно з:

http://www.careerguide.com.ua/node/2702 (15 лютого 2012 р.).

86. Волонтерство - це… [Електронний ресурс]. - Доступно з : http://krotus.org/lmv/aboutvolunteering (10 лютого 2012 р.).

87. Волонтерство без кордонів. Інформаційна брошура. - Рівне. - 2008 р. С. 26 -[Електронний ресурс]. - Доступно з: http://spc.rv.ua/dovidnyk/Volonter_book.pdf (9 лютого 2012 р.).

88. Волонтерство и благотворительность в США. [Електронний ресурс]. - Доступно з: http://www.bearr.org/ru/node/2338 (19 лютого 2012р.).

89. Можливості для волонтерів. [Електронний ресурс]. - Доступно з: http://krotus.org/volunteering (10 лютого 2012 р.).

90. Что такое «волонтерство»? [Електронний ресурс]. - Доступно з: http://www.world4u.ru/volonter.html (12 лютого 2012 р.).

ДОДАТОК

Гайд-інтерв'ю для колишніх волонтерів

1. Ваше ім'я.

2. Ваша професія.

3. Як довго, Ви були залучені у волонтерську діяльність?

4. Скільки часу Ви виділяли волонтерству?

5. У які соціальні програми Ви були залучені?

6. Коли Ви зрозуміли, що потрібно здійснити «вихід»?

7. Які чинники зумовили Ваше емоційне вигорання?

8. Які проблеми виникали найчастіше під час волонтерської діяльності?

9. Як часто Ви стикались з етичною дилемою?

10. Чи проводили спеціалісти центру тренінги чи бесіди щодо попередження стресу та емоційне вигорання?

11. Чи плануєте Ви ще коли-небудь повернутись у добровільну діяльність?

Размещено на Allbest.ru