Використання діалогових технологій в роботі соціального працівника з учнівською молоддю як засобу розвитку їх соціальних навичок

Для діагностики типів поведінки особистості, її особливостей та рівня загальної активності було проведено методику “Тип поведінкової активності” Л. І. Васермана і Н. В. Гуменюка (Додаток А). Стимульний матеріал представлений у вигляді 61 питання. Кожна відповідь має різне вагове навантаження від 1 до 13 балів. У залежності від загальної суми набраних балів особистість може бути віднесена до того чи іншого типу поведінкової активності (прямо пропорційно кількості набраних балів, починаючи від мінімального - тип А, до максимальних значень - тип Б).

Авторами-розробниками тесту виділені наступні 5 типів:

1. Виражена поведінкова активність Типу А. Гіперактивна, наденергійна, нетерпляча, імпульсивна особистість.

2. Тенденція до поведінкової активності типу - А (умовно - тип А1). Енергійна, яка прагне до змагань, без амбітності й агресивності, з підвищеною діловою активністю особистість.

3. Проміжний (перехідний) тип особистісної активності - тип АБ. Збалансована, з неявною схильністю до домінування, впевнена, емоційно-стабільна особистість.

4. Тенденція до поведінкової активності типу - Б (умовно - Б1). Раціональна, обережна, некваплива, з помірною активністю особистість.

5. Виражений поведінковий тип особистісної активності - тип Б. Невпевнена, постійно сумнівається, уникає відповідальності, пасивна особистість.

Згідно інструкції, необхідно уважно прочитати кожне питання (твердження) і вибрати варіант відповіді, що відповідає власній поведінці. У кожному питанні (твердження) обрані варіанти відповідей оцінюються в балах. Якщо кількість балів не перевищує 167, то з високою ймовірністю діагностується виражений тип поведінкової активності особистості - тип А; 168-335 балів - діагностується певна тенденція до поведінкової активності типу - А (умовно - А 1); 336-459 - діагностується проміжний (перехідний ) тип особистісної активності - тип АБ;

460-626 балів - діагностується певна тенденція до поведінкової активності типу - Б (умовно - Б 1); 627 балів і вище - діагностується з високою ймовірністю виражений поведінковий тип особистісної активності - тип Б.

За результатами методики отримано дані, які представлені у таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Типи поведінкової активності досліджуваних

№	Учні	Типи поведінкової активності
		Виражена поведінко-ва активність Тип А	Тенденція до поведінко- вої активності типу -- А (умовно А1)	Проміжний (перехідний) тип особистісної активності Тип АБ	Тенденція до поведінко-вої активності типу - Б (умовно Б1)	Виражений поведінковий тип особистісної активності - тип Б
1	Алла А.		+
2	Володимир А.	+
3	Юрій А.		+
4	Інна А.			+
5	Наталля А.		+
6	Григорій А.				+
7	Андрій А.	+
8	Ігор А.	+
9	Іван Б.				+
10	Анастасія Б.	+
11	Інна Б.					+
12	Марина Б.				+
13	Артем Б.	+
14	Ганна Б.		+
15	Катерина В.	+
16	Ганна В.					+
17	Андрій Д.				+
18	Руслан Д.	+
19	Дмитро Д.			+
20	Євген Ж.		+
21	Ольга І.					+
22	Інна І.	+
23	Дмитро І.	+
24	Сергій К.				+
25	Юрій К.		+
26	Марина К.	+
27	Артем К.			+
28	Денис Л.					+
29	Діана Л.	+
30	Олена Л.					+
31	Інга Л.		+
32	Ганна Л.				+
33	Алла Л.	+
34	Максим М.					+
35	Артем М.		+
36	Миколай М.	+
37	Сергій М.	+
38	Олена М.				+
39	Дмитро Н.		+
40	Ольга Н.					+
41	Людмила Н.			+
42	Ігор О.	+
43	Людмила О.		+
44	Тетяна П.	+
45	Віктор П.					+
46	Світлана П.				+
47	Катерина Р.		+
48	Дмитро Р.					+
49	Вікторія Р.		+
50	Юрій С.	+
51	Людмила С.					+
52	Тетяна С.		+
53	Наталля Т.	+
54	Сергій Т.					+
55	Іван Т.		+
56	Надія Т.				+
57	Світлана У.					+
58	Вадим У.	+
59	Денис Ф.		+
60	Ірина Ф.					+
61	Ганна Ф.				+
62	Руслан Х.			+
63	Олена Х.		+



Таким чином, із таблиці 2.1.1. видно, що 19 учнів (30%) відносяться до типу А (виражена поведінкова активність). Для особистостей даного типу є характерними перебільшена потреба в діяльності, ініціативність, невміння відволіктися від роботи, розслабитися; брак часу для відпочинку і розваг; постійна напруга душевних і фізичних сил у боротьбі за успіх, висока мотивація досягнення при незадоволеності досягнутим, завзятість і надактивність у досягненні мети, нерідко відразу в декількох сферах життєдіяльності, небажання відмовитися від досягнення мети, незважаючи на «поразку»; невміння і небажання виконувати щоденну, і одноманітну роботу; нездатність до тривалої і стійкої концентрації уваги; нетерплячість, прагнення робити все швидко: ходити, їсти, говорити , приймати рішення. У людей з таким типом поведінки енергійне, емоційно забарвлене мовлення, яке супроводжується жестами та мімікою й нерідко напругою м'язів обличчя і шиї. Їм притаманна імпульсивність, емоційна нестриманість у суперечках, невміння до кінця вислухати співрозмовника; змагальність, схильність до суперництва і визнання, амбіційність, агресивність по відношенню до суб'єктів, що заважають здійсненню планів; прагнення до домінування в колективі або компаніях.

5 учнів (8%) належать до типу АБ (проміжний, перехідний, тип особистісної активності). Для осіб, у яких діагностується даний тип поведінкової активності, характерними є прагнення збалансувати ділову активність, напружену роботу зі зміною занять і вміло організованим відпочинком; моторика і мовна експресія помірно виражені. Вони не показують явної схильності до домінування, але в певних ситуаціях і обставинах впевнено беруть на себе роль лідера; для них характерна емоційна стабільність у поведінці, відносна стійкість до дії стресогенних факторів, хороша пристосованість до різних видів діяльності.

16 учнів (25%) відносяться до типу А1 (тенденція до поведінкової активності типу -- А). Тип А1 характеризується підвищеною діловою активністю, наполегливістю, захопленістю роботою, цілеспрямованістю. Брак часу на відпочинок компенсується, певною мірою, розважливістю і умінням обирати головний напрямок діяльності, швидким прийняттям рішення. У особистостей типу А1 енергійна, виразна мова і міміка; емоційно насичене життя, честолюбство, прагнення до успіху і лідерства, неповна задоволеність досягнутим, постійне бажання поліпшити результати зробленої роботи; чутливість до похвали і критики; нестійкість настрою і поведінки в стресонасичених ситуаціях; прагнення до змагальності, проте, без амбітності й агресивності. За обставин, що перешкоджають виконанню намічених планів, у них легко виникає тривога, знижується рівень контролю, але долається вольовим зусиллям.

10 учнів (16%) належать до типу Б1 (тенденція до поведінкової активності типу Б). Особистість даного типу є раціональною, обережною, неквапливою у прийнятті рішень, з помірною активністю.

13 учнів (21%) відносяться до типу Б (виражений поведінковий тип особистісної активності). Особистості типу Б є невпевненими у собі, постійно сумніваються, намагаються уникати відповідальності та, загалом, є пасивними.

Для діагностики мотиваційної спрямованості особистості на досягнення успіху використовувалася методика “Діагностика особистості на мотивацію до успіху” Т. Елерса (Додаток Б). Дана методика являє собою особистісний опитувальник. Стимульний матеріал представлений у вигляді 41 твердження, на які досліджуваному необхідно дати один з 2 варіантів відповідей «так» чи «ні». Тест належить до моношкальних методик. Ступінь вираженості мотивації до успіху оцінюється кількістю балів, що збігаються з ключем. Згідно інструкції, досліджуваному буде запропоновано 41 питання, на кожне з яких треба відповідати «так» чи «ні». В кінці дослідження підраховується сума набраних балів: від 1 до 10 балів - низька мотивація до успіху; від 11 до 16 балів - середній рівень мотивації; від 17 до 20 балів - помірковано високий рівень мотивації; понад 21 бали - занадто високий рівень мотивації до успіху.

За результатами методики “Діагностика особистості на мотивацію до успіху” Т. Елерса отримані результати, які представлені у таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2.

Діагностика особистості на мотивацію до успіху

№	Учні	Рівні мотивації
		Низький рівень мотивації до успіху (1-10 балів)	Середній рівень мотивації до успіху (11-16 балів)	Помірковано високий рівень мотивації до успіху (17-20 балів)	Занадто високий рівень мотивації до успіху (понад 20 балів)
1	Алла А.	+
2	Володимир А.		+
3	Юрій А.			+
4	Інна А.			+
5	Наталля А.				+
6	Григорій А.		+
7	Андрій А.	+
8	Ігор А.		+
9	Іван Б.				+
10	Анастасія Б.			+
11	Інна Б.		+
12	Марина Б.		+
13	Артем Б.				+
14	Ганна Б.	+
15	Катерина В.			+
16	Ганна В.		+
17	Андрій Д.				+
18	Руслан Д.	+
19	Дмитро Д.			+
20	Євген Ж.		+
21	Ольга І.				+
22	Інна І.		+
23	Дмитро І.	+
24	Сергій К.			+
25	Юрій К.		+
26	Марина К.	+
27	Артем К.			+
28	Денис Л.		+
29	Діана Л.		+
30	Олена Л.	+
31	Інга Л.			+
32	Ганна Л.			+
33	Алла Л.	+
34	Максим М.			+
35	Артем М.		+
36	Миколай М.				+
37	Сергій М.	+
38	Олена М.		+
39	Дмитро Н.			+
40	Ольга Н.				+
41	Людмила Н.		+
42	Ігор О.			+
43	Людмила О.		+
44	Тетяна П.	+
45	Віктор П.			+
46	Світлана П.				+
47	Катерина Р.				+
48	Дмитро Р.		+
49	Вікторія Р.				+
50	Юрій С.			+
51	Людмила С.				+
52	Тетяна С.		+
53	Наталля Т.			+
54	Сергій Т.			+
55	Іван Т.		+
56	Надія Т.				+
57	Світлана У.			+
58	Вадим У.	+
59	Денис Ф.				+
60	Ірина Ф.		+
61	Ганна Ф.			+
62	Руслан Х.		+
63	Олена Х.		+

Отже, із таблиці 2.1.2. видно, що 21 учень (33%) набрав від 11 до 16 балів, що свідчить про середній рівень мотивації до успіху. Для особистостей даного типу є характерними середній рівень ризику. Вони є помірно активними при досягненні певних життєвих цілей. 18 учнів (29%) показали помірно високий рівень мотивації до успіху (від 17до 20 балів). Це говорить про те, що чим вище мотивація людини до успіху - досягненню мети, тим нижче готовність до ризику.

13 учнів (21%) отримали понад 21 бал. Даний результат свідчить про надто високий рівень мотивації до успіху. Такі особистості є досить розважливими; рівень мотивації до успіху є середнім. Вони рідше потрапляють в нещасні випадки, ніж ті, які мають високу готовність до ризику, але високу мотивацію до уникнення невдач (захист).

11 учнів (17%) набрали від 1 до 10 балів, що свідчить про низьку мотивацію до успіху. Особистості даного типу надають перевагу високому рівню ризику. Надії на успіх у них, зазвичай, досить високі.

Для отримання більш повного уявлення про особистість, визначення рівня соціальної компетенції, складання ймовірнісного прогнозу успішності її професійної діяльності була застосована методика “Діагностика соціальної компетентності” (Додаток В). Опитувальник включає в себе 100 тверджень, розташованих в циклічному порядку, з тим щоб забезпечити зручність відліку за допомогою трафарету. Для кожного питання передбачені три альтернативні відповіді. Методика розрахована на вивчення окремих особистісних чинників у осіб із середньою освітою.

Досліджуваному пропонується ряд питань і три варіанти відповідей на кожне з них (а, б, в). Відповідати потрібно таким чином: спочатку прочитати запитання і варіанти відповідей на нього; потім обрати один із запропонованих варіантів відповідей, що відображає власну думку, і поставити відповідну літеру (а, б чи в) у клітинці на аркуші для відповідей. Не потрібно витрачати багато часу на обдумування відповідей. На кожне запитання обов'язково потрібно дати відповідь, причому як можна більш щиру. Не треба намагатися зробити хороше враження своїми відповідями, вони повинні відповідати дійсності.

Відповіді досліджуваного треба порівняти з ключем. У разі збігу літери, зазначеної в ключі, і літери відповіді, який вибрав досліджуваний, за дану відповідь нараховується 2 бали. За проміжну відповідь «b» завжди нараховується 1 бал. У випадку розбіжності літери відповіді і літери ключа нараховується 0 балів. Обробка за фактором В (логічне мислення) дещо інша.

У разі збігу букви відповіді з буквою ключа привласнюється 2 бали, У випадку розбіжності - 0 балів.

Отримані таким чином бали підсумовуються по кожному фактору. За чинниками А, В, С, Д, К, М, Н, Л максимальне число балів 20. За фактором П - 40 балів (скласти 5 і 9 рядок). Кількість балів від 16 до 20 (за факторами А, В, С, Д, К, М, Н) є високою оцінкою з даного фактору, значить, відповідна якість особистості явно виражена (наприклад, товариськість за фактором А). Кількість балів 13, 14, 15 говорить про певне переважання якості, відповідній високій оцінці (наприклад, товариськості над замкнутістю). Кількість балів 5, 6, 7 свідчить про переважання якості, відповідній низькій оцінці (наприклад, замкнутості над товариськістю).

Кількість балів 8-12 означає зразкову рівновагу між двома протилежними особистісними якостями (наприклад, в міру відкритий, в міру замкнутий).

Отже, охарактеризуємо групу досліджуваних за наступними факторами:

Фактор А: 22 учня (35%) набрали від 16 до 20 балів. Це свідчить про відкритість, легкість у спілкуванні, комунікабельність. 17 учнів (27%) отримали від 13 до 15 балів, що означає переважання у них товариськості над замкнутістю. 14 учнів (22%) набрали від 5 до 7 балів. Даний результат свідчить про надмірну замкнутість, певну відстороненість від оточуючих. У спілкуванні такі особистості є досить пасивними і, зазвичай, беруть на себе роль слухача. 10 учнів (16%) отримали від 8 до 12 балів, що означає зразкову рівновагу між двома протилежними особистісними якостями. Такі особистості є в міру відкриті і в міру замкнуті.

Фактор В: 10 учнів (16%) набрали від 16 до 20 балів. Це свідчить про розвинутість логічного мислення, кмітливість, уважність. 15 учнів (24%) отримали від 13 до 15 балів, що означає середній рівень розвитку логічного мислення, переважання уважності над неуважністю. 18 учнів (28%) набрали від 8 до 12 балів, що показує рівновагу між особистісними якостями (в міру кмітливий та уважний). 20 учнів (32%) отримали від 5 до 7 балів. Даний результат свідчить про неуважність, незосередженність та слаборозвинене мислення.

Фактор С: 21 учень (33%) набрав від 16 до 20 балів. Це свідчить про емоційну стійкість, зрілість, врівноваженість. 18 учнів (29%) отримали від 13 до 15 балів, що означає переважання у них врівноваженості, емоційної стійкості над нестійким емоційним станом. 13 учнів (21%) набрали від 8 до 12 балів. Даний результат свідчить про рівновагу між емоційними станами. 11 учнів (17%) отримали від 5 до 7 балів, що говорить про їх емоційну нестійкість, мінливість настрою та неврівноваженість. Такі особистості схильні піддаватися почуттям.

Фактор Д: 18 учнів (28%) набрали від 16 до 20 балів, що характеризує їх як життєрадісних, безтурботних, веселих особистостей. 17 учнів (27%) отримали від 13 до 15 балів. Це говорить про переважання у них веселості, життєвої активності над серйозністю, пасивністю. 15 учнів (24%) набрали від 8 до 12 балів, що показує рівновагу між особистісними якостями (в міру веселий, життєрадісний та в міру серйозний, сумний). 13 учнів (21%) отримали від 5 до 7 балів. Такі особистості є досить пасивними, серйозними, мовчазними та схильні до депресії. У них переважає песимістичний настрій.

Фактор К: 9 учнів (14%) набрали від 16 до 20 балів, що характеризує їх як чуттєвих та вразливих особистостей, які тягнуться до інших. У них досить розвинене художнє мислення. 18 учнів (29%) отримали від 13 до 15 балів. Це свідчить про перевагу чуттєвості над раціональністю. 21 учень (33%) набрав від 8 до 12 балів. Даний результат свідчить про рівновагу між протилежними особистісними якостями (в міру вразливий та в міру стійкий). 15 учнів (24%) отримали від 5 до 7 балів. Такі особистості покладаються тільки на себе; є реалістичними та раціональними.

Фактор М: 22 учня (35%) отримали від 16 до 20 балів. Такі особистості є незалежними, надають перевагу власним рішенням та завжди орієнтуються на себе. 16 учнів (26%) набрали від 13 до 15 балів, що свідчить про перевагу самостійності над залежністю. 14 учнів (22%) набрали від 8 до 12 балів. Даний результат показує рівновагу між протилежними особистісними якостями (в міру самостійний і в міру залежний). 11 учнів (17%) отримали від 5 до 7 балів. Це говорить про те, що така особистість є досить компанійською, слідкує за суспільною думкою та залежить від групи.

Фактор Н: 19 учнів (30%) набрали від 16 до 20 балів. Особистості даного типу вміють у будь-якій ситуації контролювати свою поведінку та підкорятися суспільно-прийнятим нормам та правилам. 18 учнів (29%) отримали від 13 до 15 балів, що показує переважання особистісного контролю над імпульсивністю. 14 учнів (22%) набрали від 8 до 12 балів. Це свідчить про рівновагу між протилежними особистісними якостями (в міру спокійний та в міру імпульсивний). 12 учнів (19%) отримали від 5 до 7 балів, що характеризує даних особистостей як імпульсивних та неорганізованих.

Фактор Л: 63 (100%) учня набрали менше 12 балів, що свідчить про достовірність результатів опитування.

Фактор П: 18 учнів (29%) одержали більше 20 балів, що свідчить про наявність особистісних проблем в певній сфері життя: у сім'ї, у відносинах з друзями, на роботі, у відносинах з оточуючими. Також це може означати схильність до асоціальної поведінки, зневагу до прийнятих суспільних норм, моральних і етичних цінностей, встановлених правил поведінки та звичаїв. 45 учнів (71%) отримали менше 20 балів. Це означає, що у них відсутні явні особистісні проблеми; у таких учнів не прослідковується схильність до асоціальної поведінки.

Визначити основні комунікативні орієнтації, їх гармонійність в процесі формального спілкування та рівень комунікативної компетентності учнівської молоді допомогла методика “Діагностика мотиваційних орієнтацій у міжособистісних комунікаціях” І. Д. Ладанова, В. А. Уразаєвої (Додаток Д). Методика являє собою опитувальник, що складається з 20 тверджень. Досліджуваному необхідно вибрати один з варіантів відповідей на запропоновані в опитувальнику твердження: а) саме так, б) майже так, в) здається, так; г) може бути, так.

Комунікативні орієнтації, які діагностуються, визначаються за допомогою ключа: орієнтація на прийняття партнера: 2, 5, 9, 12, 14, 18, 20; орієнтація на адекватність сприйняття і розуміння партнера: 1, 4, 6, 8, 11, 15, 19; орієнтація на досягнення компромісу: 3, 7 , 10, 13, 16, 17, 21. Діапазон кожної із шкал коливається від 7 до 28 балів.

Кількісна значимість відповідей (у балах) визначається наступним чином: а) саме так - 4 бали; б) майже так - 3 бали; в) здається, так - 2 бали; г) може бути, так - 1 бал.

Про ступінь вираженості кожної зі шкал можна судити на підставі наступних показників: 21 і більше - висока; 8-20 - середня, 7 і менше - низька.

Рівні загальної гармонійності комунікативних орієнтації можуть бути представлені в наступному вигляді: 64 і більше - високий рівень; 30-63 - середній рівень, 29 і менше - низький рівень.

За результатами методики “Діагностика мотиваційних орієнтацій у міжособистісних комунікаціях” І. Д. Ладанов, В. А. Уразаева отримано дані, які представлені у таблиці 2.1.4.

Більш детальні результати представлені у додатку Е.

Отже, охарактеризуємо групу досліджуваних за наступними шкалами:

1. Орієнтація на прийняття партнера: 24 учня (38%) одержали 21 і більше балів (високий ступінь вираженості); 21 учень (33%) отримав від 8 до 20 балів (середній ступінь вираженості); 18 учнів (29%) одержали 7 і менше балів (низький ступінь вираженості).

2. Орієнтація на адекватність сприйняття і розуміння партнера: 16 учнів (25%) одержали 21 і більше балів (високий ступінь вираженості); 26 учнів (42%) отримали від 8 до 20 балів (середній ступінь вираженості); 21 учень (33%) одержав 7 і менше балів (низький ступінь вираженості).

3. Орієнтація на досягнення компромісу: 28 учнів (44%) одержали 21 і більше балів (високий ступінь вираженості); 18 учнів (29%) отримали від 8 до 20 балів (середній ступінь вираженості); 17 учнів (27%)одержали 7 і менше балів (низький ступінь вираженості).

Рівні загальної гармонійності комунікативних орієнтацій: 25 учнів (40%) одержали 64 і більше балів (високий рівень); 20 учнів (31%) отримали від 30 до 63 балів (середній рівень ); 18 учнів (29%) одержали 29 і менше балів (низький рівень).

Для визначення стилю поведінки людини в конфліктній ситуації була застосована методика “Стиль поведінки в конфліктній ситуації” К. Томаса (Додаток К). Дана методика являє собою опитувальник. Досліджуваному необхідно обрати ті варіанти тверджень, які відповідають його поглядам на конфліктну ситуацію. Отримані дані занесіть у таблицю, в якій дано ключ до відповідей. При обробці підраховується кількість відповідей, що припадають на кожну з колонок (суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування). Одна відповідь дає 1 бал.

За результатами методики “Стиль поведінки в конфліктній ситуації” К. Томаса отримано дані, які представлені у таблиці 2.1.5.

Таблиця 2.1.5.

Стилі поведінки досліджуваних у конфліктній ситуації

	Стилі поведінки в конфліктній ситуації
	Супер-ництво	Співробіт-ництво	Компроміс	Уникнення	Пристосу- вання
Кількість учнів	3	16	22	13	9

Більш детальні результати представлені у додатку Л.

Таким чином, із таблиці 2.1.5. видно, що 22 учня (35%) у конфліктній ситуації схильні до компромісу. Вони взаємодіють на засадах взаємних поступок, добровільної відмови від певної частини своїх домагань. Цей стиль менш конструктивний, ніж стиль співпраці, але теж сприятливий.

16 учнів (25%) схиляються до такого стилю поведінки як співробітництво. Він є найбільш конструктивним, тому що спрямований на повне задоволення інтересів. Але співробітництво вимагає часу і зусиль обох сторін. Цей стиль сприяє тривалим взаєминам і заснований на повазі один до одного. Якщо конфлікти вирішувати за допомогою саме цього стилю, то особистісна залученість у відносини ще більше посилиться, а значить, посилиться і мотивація до спільного вирішення цілей і завдань у майбутньому.

13 учнів (21%) при виникненні конфліктної ситуації схильні до уникнення. Використовуючи даний стиль поведінки особистість намагається уникнути конфлікту, тобто не потрапляти в ситуації, що провокують виникнення суперечностей. Людина, що вибрала цей стиль поведінки, не відстоює своєї думки, але і не сприяє виграшу протилежного боку. Використовувати стратегію уникнення - це означає зробити вигляд, що нічого не сталося.

9 учнів (14%) у конфліктній ситуації схильні до пристосування. Це стиль згладжування протиріч за рахунок власних інтересів. Людина поступається своїми інтересами на користь опонента, погоджуючись з ним і жаліючи його.

Пристосування використовують, якщо результат справи важливий для іншої людини. Застосовуючи даний стиль поведінки, людина діє разом з іншою людиною, погоджується робити те, чого хоче вона. У стратегії ухилення проблема просто відкидається, інтереси іншої сторони ніяк не враховуються.

3 учня (5%) схиляються до такого стилю поведінки як суперництво. Це стиль відкритої боротьби за свої інтереси, нав'язування іншій стороні власної точки зору, вигідного для себе рішення на шкоду позиції опонента. При цьому інтереси протилежної сторони не приймаються до уваги.

Отже, ми визначили та вивчили рівень соціальних навичок учнів 10-А та 11-Б класів СЗОШ № 12 м. Хмельницького за допомогою таких методів як спостереження; аналіз документації навчального закладу; бесіди. З тією ж метою були використані діагностичні методики “Тип поведінкової активності” Л. І. Васермана і Н. В. Гуменюка, “Діагностика особистості на мотивацію до успіху” Т. Елерса, “Діагностика соціальної компетентності”, “Діагностика мотиваційних орієнтацій у міжособистісних комунікаціях” І. Д. Ладанов, В. А. Уразаева, методика “Стиль поведінки в конфліктній ситуації К. Томаса. В цілому можна зробити висновок про те, що близько 49% учнів мають високий рівень сформованості основних соціальних навичок; 30% досліджуваних показали середній результат; 21% учнів, на жаль, мають невисокий рівень сформованості основних соціальних навичок. Це не може позитивно вплинути на їх поведінку та на підготовку до майбутнього самостійного життя. Згідно з результатами проведеного дослідження, нами було вибрано 13 учнів, які під час проведення діагностування показали найнижчі результати. З даними учнями запланована робота з розвитку їх соціальних навичок, що висвітлена у пункті 2.2.

2.2 Комплексна програма соціально-педагогічної роботи з використанням діалогових технологій спрямована на розвиток соціальних навичок учнівської молоді

Згідно результатів проведеної діагностики була розроблена та впроваджена комплексна програма соціально-педагогічної та виховної роботи, мета якої - сформувати позитивну мотивацію до взаємодії; розвивати особистість підлітків та сформувати позитивний досвід взаємовідносин підлітка з однолітками і дорослими (шляхом освоєння соціальних навичок і вміння вирішувати конфлікти); розвивати особистісну активність (Додаток М).

Програма спрямована на вирішенні наступних завдань:

1) розвиток здатності до взаєморозуміння та взаємодії з оточуючими;

2) формування відповідальності;

3) розвиток потреби в саморегуляції і освоєння навичок регуляції власної поведінки;

4) формування почуття впевненості;

5) розвиток навичок самоорганізації (самостійність в плануванні, самоконтроль, уміння приймати відповідальність за власні дії і вчинки та ін.);

6) тренування навичок саморегуляції, у тому числі розвиток стресостійкості;

7) формування навичок поведінки в конфліктних ситуаціях.

Об'єкт корекції і розвитку: підлітки 15-17 років.

Програма включає: тренінгові заняття, бесіди, дискусію, лекцію.

Кількість учасників: 13 осіб.

Кількість занять: 12.

Режим проведення занять: 1-2 рази на тиждень.

Час кожного заняття: 60 хвилин.

Методи роботи:

u Діалогові методи (бесіда, евристична бесіда, дискусія).

u Розвиваючі вправи і навчальні ігри.

u Рефлексивні методи.

Зміст

Заняття № 1 (вступне). «Я тут для того, щоб ...»

Заняття № 2. «Особистість як самоцінність у процесі спілкування».

Заняття № 3. «Слухаю і чую».

Заняття № 4. «Хто я?»

Заняття № 5. «Мої дракони».

Заняття № 6. «Я унікальний! Де шукати ресурси? »

Заняття № 7 «Мотивація досягнення мети».

Заняття № 8. «Я і мої межі».

Заняття № 9. «Мова почуттів».

Заняття № 10. «Страх і тривога».

Заняття № 11 «Я в ситуації конфлікту».

Заняття № 12. Закріплення.

Заняття № 1 «Я тут для того, щоб ...»

Дане заняття було вступним та передбачало постановку та осмислення групою цілей майбутньої роботи (Додаток...). В ході заняття учасники групи (13 чоловік) разом з ведучим визначили форму спілкування, виробили і прийняли принципи роботи. На наступному етапі підлітки виконали вправу на знайомство «Снігова куля», що дозволила не тільки познайомитися учасникам один з одним, а й зняти емоційну напругу.

Заняття №1 передбачало також ознайомлення підлітків з поняттям “соціальні навички”. На жаль, виявилося, що більшість учасників не знайомі з даними поняттям, тому ведучим була проведена бесіда на тему: “Що таке соціальні навички?”. В ході бесіді підліткам вдалося виробити спільне визначення терміну “соціальні навички”, ознайомитись з поняттям “соціалізація”, а також виділити спільні та відмінні риси між даними поняттями.

Щоб не виникало протиріч і непорозумінь у роботі, а також для окреслення цілей групи і зіставлення їх з цілями програми, підліткам пропонувалось висловити свої очікування і побоювання від майбутньої роботи. Логічно завершити перше заняття, зняти емоційну напругу, викликану в ході роботи, допоміг ритуал прощання, який придумали учасники групи. Ритуал прощання буде виконуватися і на наступних заняттях.

Отже, заняття №1 було вступними і дало можливість підліткам познайомитися один з одним, а також ознайомитись з цілями та принципами майбутньої роботи.

Заняття № 2 «Особистість як самоцінність у процесі спілкування».

З метою формування розуміння цінності власної особистості та особистості іншої людини було проведено заняття №2 (Додаток...). На даному занятті продовжилося знайомство учасників один з одними. Для того, щоб згуртувати і налаштувати групу на роботу, ми запропонували вправу «Поміняйтеся місцями ті, хто ...». Учасники із задоволенням виконали вправу і почувалися більш впевнено у порівнянні з першими заняттям.

Цікавою виявилася вправа «Декларація про права людини», завдяки якій підліткам надалася можливість усвідомити цінності і абсолютності своїх прав і прав іншої людини. Після завершення вправи відбулася рефлексія - обговорення групою своїх почуттів, думок, труднощів, що виникли.

Для закріплення поняття “соціальні навички” та діагностики власних соціальних навичок підлітки виконали вправу «Майстер соціальних навичок». Дана вправа не викликала труднощів в учасників групи, на відміну від першого заняття. Для того, щоб підлітки могли зрозуміти, на скільки важливою для них є інша людина, їм було задано домашнє завдання (написати міні есе).

Отже, заняття №2 виявилося досить корисними для підлітків. Воно надало змогу зрозуміти, наскільки є важливими цінити і поважати не тільки власну особистість , а й особистість іншої людини.

Заняття № 3 «Слухаю і чую».

Сформувати основні комунікативні навички (уважно слухати і розуміти співрозмовника) допомогло заняття №3 (Додаток...). Як і на попередніх заняттях, група продовжила знайомство і з цією метою виконала вправу “Світський прийом”, яка допомогла також налаштувати учасників на роботу.

Для закріплення матеріалу попереднього заняття ведучий перевірив домашнє завдання. Виявилося, що із 13 присутніх завдання виконали 11 чоловік. Це є непоганим результатом і свідчить про засвоєння підлітками інформації з минулого заняття.

Оскільки третє заняття присвячено темі спілкування, підліткам треба було виконати декілька вправ: “Мотив” і “Таємниця” (навчитися розуміти приховані мотиви при спілкуванні). Труднощів із виконанням вправи не спостерігалося, всі учасники впоралися із завданням.

Досить цікавою виявилася психогімнастика «Рекламний ролик», яка спрямовувалася на формування у підлітків навичок аналізу та презентації, а також навичок слухати і чути. Майже всі підлітки впоралися із завданням та із задоволенням презентували власні “рекламні ролики”. Як і на попередньому занятті, група отримала домашнє завдання (поспостерігати за людьми та їхніми емоціями в процесі спілкування).

Отже, заняття №3 допомогло підліткам навчитися уважно слухати співрозмовника, а також розуміти приховані мотиви при спілкуванні.

Заняття № 4 «Хто я?»

На даному занятті підлітки вчилися пізнавати власне “Я” і те, як їх бачать інші (Додаток...). Для згуртування групи і налаштування на роботу була виконана вправа «Ніхто не знає, що я...». Після завершення вправи відбулася перевірка домашнього завдання, з яким впоралися всі учасники групи.

З метою кращого пізнання себе, рефлексії власних почуттів, група виконала вправу «На кого я схожий?», що не викликала ніяких труднощів. Цікавою і водночас складною виявилася вправа “10 позитивних і 10 негативних «Я» в мені”, яка потребувала від підлітків виявити позитивні і негативні особистісні якості. Більшість учасників не змогли перерахувати свої негативні якості, натомість із виявленням позитивних якостей впоралися всі учасники (13 чоловік) .

Для забезпечення кожному учаснику умов для отримання зворотнього зв'язку було запропоновано виконати вправу «Спостерігач», яка проходила у вигляді дискусії. Із завданням впоралася вся група.

Сформувати навички розпізнавання і аналізу почуттів у себе і в інших допомогла вправа “Почуття”. В ході вправи підлітками обговорювалася природа почуттів та особливості їх висловлення. З метою закріплення та засвоєння заняття №4 учасникам групи було задано домашнє завдання (простежити, як і коли виникають почуття; форму вияву почуттів).

Отже, заняття №4 надало змогу підліткам краще пізнати себе, виявити власні плюси та мінуси, а також розпізнавати і аналізувати почуття.

Заняття № 5 «Мої дракони».

Заняття №5 присвячувалося формуванню у підлітків навичок самоконтролю (Додаток...). Для згуртування групи і налаштування її на роботу була виконана вправа «Антоніми». Після виконання вправи відбулася перевірка домашнього завдання, з яким впоралися всі учасники групи (13 чоловік).

Для вивчення внутрішнього звучання установок і актуалізації внутрішнього потенціалу підлітки виконали вправу «Я вмію, знаю, можу». Дана вправа дала можливість учасникам виявити власні сили про які, можливо, вони не знали або не замислювалися. На попередньому занятті підлітки визначали свої негативні якості. Заняття №5 включає в себе спеціальну вправу «Перемогти свого Дракона», що ставить за мету знайти в собі потенціал у подоланні своїх головних негативних якостей. Вправа виявилася досить складною, адже вимагала від учасників зобразити власного “проблемного дракона”, якого треба подолати. Але, не дивлячись на труднощі, всі учасники впоралися із завданням.

Дуже важливими елементом заняття стала психогімнастика «Блюдце з водою». Дана вправа була не складною і цікавою для учасників та мала на меті розвиток навичок самоконтролю та самовладання підлітків. Як і на попередньому занятті, група отримала домашнє завдання (знайти способи подолання власного “проблемного дракона”).

Отже, заняття № 5 виявилося досить важливим для підлітків. Воно допомогло учасникам групи сформувати навички самоконтролю, а також знайти способи подолання своїх головних негативних якостей.

Заняття № 6 «Я унікальний! Де шукати ресурси?»

Заняття №6 було присвячено формуванню мотивації, спрямованої на дослідження своїх ресурсних можливостей, необхідних для адаптації в соціумі; створенню сприятливої і довірливої атмосфери, зниженню ситуативної і міжособистісної тривожності; створенню умов для презентації учасниками своїх ресурсних якостей (Додаток...).

Для створення сприятливої і довірливої атмосфери учасники виконали вправу «Привітання різними частинами тіла», що допомогла також налаштувати групу на роботу. При перевірці домашнього завдання виникли певні труднощі: лише 5 учасників групи із 13 присутніх впоралися із завданням. Тому ми виділили 5 хвилин і разом з групою виконав домашнє завдання.

На наступному етапі роботи група зробила дві спеціальні вправи: «Успішність у спілкуванні» та «Моє ресурсне місце» (Додаток Н), що дозволили учасникам розкрити і віднайти особистісні ресурси, а також підготуватись до виконання наступної вправи «Наповнення ресурсами». В ході даної вправи підлітки не тільки ознайомилися з видами ресурсів, а й презентували власні. Робота виявилася досить кропіткою, але всі учасники успішно впоралися із нею.

З метою зняття емоційної напруги група виконала вправу «Стоп-гра». Після невеликої розминки учасники сформували груповий ресурс (підлітки створили загальний колаж «Наші ресурси»). Наприкінці заняття відбулася рефлексія - обговорення учасниками своїх почуттів, думок, труднощів, що виникли.

Отже, заняття № 6 дозволило підліткам дослідити особистісні ресурси та презентувати їх, а також створити більш сприятливу і довірливу атмосферу в групі.

Заняття № 7 «Мотивація досягнення мети».

З метою формування і розвитку у підлітків мотивації ставити та досягати цілі було проведено заняття № 7.

Після ритуалу привітання група виконала вправу “Чи вмію Я ставити цілі і досягати їх?”, яка складалася з чотирьох завдань-експериментів. Завдання були не складними, але вимагали від підлітків проявити аналітичні, математичні і, навіть, артистичні здібності, з чим вони дуже добре впоралися.

Отримати досвід мислення, поведінки та емоційного реагування, що відповідає мотиву досягнення учасникам допомогла вправа “Категорії мотивації досягнень”. Кожен підліток мав змогу у формі оповідання висловити власну думку з приводу категорії мотивації досягнень, яку він самостійно вибрав. Із завданням впоралися всі учасники групи (13 чоловік). Для засвоєння підлітками спеціальних термінів, що означають різні компоненти мотиву, нами була проведена лекція на дану тематику (Додаток П). Крім вище зазначених понять лекція включала категорії мотивації досягнень, що відображають спрямованість на мету (потреба в досягненні мети, очікування успіху, очікування невдачі, позитивний емоційний стан, негативний емоційний стан, невдала інструментальна діяльність, успішна інструментальна діяльність, підтримка ззовні, перешкоди в навколишньому оточенні і перешкоду в самій особистості).

На наступному етапі роботи група виконала спеціальні вправи: “Мої цінності та ідеали” і "Тут і зараз", що надали можливість кожному учаснику співвіднести мотив досягнення з власним ідеалом та зі своїми основними духовними цінностями, а також практично використати отримані знання в реальних ситуаціях. Труднощів із виконанням вправи не спостерігалося, всі підлітки впоралися із завданням.

З метою закріплення заняття №7 учасники виконали вправу “Програвання ситуацій” (розігрування різноманітних ситуацій, в яких підлітки поводять себе у відповідності із засвоєним мотивом).

Отже, заняття №7 сприяло розвитку навичок самостійно ставити цілі і досягати їх, а також дало певні уявлення підліткам про різні компоненти та категорії мотиву.

Заняття № 8 «Я і мої межі».

На даному занятті підлітки знайомилися з поняттям, властивостями і функціями меж, а також досліджували особистісні межі (Додаток...).

Для визначення ресурсів, якими учасники найчастіше користуються, група виконала вправу «Банк ресурсів». Із завданням впоралися всі учасники групи (13 чоловік). Цікавими виявилися вправи “Асоціації на тему меж” та “Дослідження меж”, що дали змогу підліткам познайомитися з поняттям «межі», його властивостям і усвідомити значущість власних меж та меж партнера.

Зняти ситуативну і міжособистісну тривожність, що виникла в процесі заняття, допомогла динамічна пауза «Мінливі межі». Після завершення розминки відбулася рефлексія - обговорення учасниками своїх почуттів, думок, труднощів, що виникли.

Отже, заняття №8 допомогло підліткам познайомитися з властивостями і функціями власних меж, усвідомити важливість меж інших людей, а також ще більше зблизило учасників групи.

Заняття № 9 «Мова почуттів».

Заняття №9 передбачало ознайомлення підлітків з поняттями «почуття» і «емоції»; розвиток інтересу до внутрішнього світу іншої людини; формування здатності до емпатії; формування культури емоційних проявів; дослідження почуттів та емоційних станів на рівні відчуттів та інших тілесних проявів, розвиток соціальної перцепції; засвоєння підлітками нових способів емоційного реагування (Додаток...).

Після традиційного ритуалу входу група виконала вправу «Привітання частинами тіла з емоцією», направлену на усвідомлення учасниками особливостей і типових проявів своєї емоційної сфери. По завершенню вправи учасники обговорювали питання: допомогли чи навпаки завадили їм почуття захищати власні межі протягом минулого тижня. Думки з цього приводу розділилися: 8 учасників стверджували, що тільки за допомогою почуттів та емоцій вони позначали і захищали власні межі, а 5 учасників навпаки наголошували на тому, що почуття дуже заважали їм у захисті своїх меж.

З метою створення умов для аналізу та дослідження, різноманіття способів пред'явлення емоцій а також дослідження почуттів та емоційних станів учасники виконали дві спеціальні вправи: «Скульптурна галерея почуттів» та «Домалюй портрет». Вправи дуже зацікавили підлітків, тому з ними впоралися усі без винятку.

Наприкінці заняття відбулася бесіда-рефлексія «Місце почуттів у моєму житті» - підлітки обговорювали, наскільки важко сьогодні було зустрічатися зі своїми почуттями та з почуттями інших учасників групи.

Отже, на занятті №9 підлітки ознайомились з поняттями «почуття» і «емоції», дослідили не тільки власну емоційну сферу, а й емоції інших учасників групи, культуру емоційних проявів та нові способи емоційного реагування.

Заняття 10 «Страх і тривога».

Узагальненню і структуруванню знань і досвіду підлітків про прояви страху і тривоги; усвідомленню підлітками ресурсів і обмежень страху і тривоги; формуванню культури емоційних проявів; розвитку інтересу до проявів тривожної поведінки іншої людини; формуванню здатності до усвідомленням причин і наслідків тривожної поведінки було присвячено заняття №10 (Додаток...).

Для того, щоб учасники змогли зняти відчуття страху і тривоги, а також дослідити різноманіття способів їх пред'явлення і регуляції, група виконала дві спеціальні вправи: «Квітка» та «Паровозик». Вони дозволили згуртувати і налаштувати групу на роботу.

Також підлітки мали змогу усвідомити причини і наслідки тривожної поведінки, описавши конкретну ситуацію, в якій вони проявили гнів або самі стали об'єктом гніву («Я гнівався, на мене гнівалися ...»). Дана вправа носила емоційний характер, адже змусила учасників згадувати неприємні епізоди з життя. Були моменти, коли підлітки відмовлялися згадувати конкретні ситуації, посилаючись на те, що вони просто не пам'ятають подібних випадків.

На наступному етапі учасники виконали досить цікаву вправу - аукціон ідей «Про шкоду і користь страху», мета якої полягає у формуванні культури емоційних проявів та розвитку інтересу до проявів тривожної поведінки іншої людини. Труднощів із виконанням вправи не спостерігалося, тому всі учасники (13 чоловік) впоралися із завданням. Після завершення вправи відбулася рефлексія -- підлітки ділилися почуттями, обговорювали свої страхи, способи їх вираження та подолання.

Отже, заняття №10 навчило підлітків усвідомлювати і розпізнавати власні страхи, сформувало здатність розрізняти причини і наслідки тривожної поведінки, а також ознайомило з культурою емоційних проявів.

Заняття № 11 «Я в ситуації конфлікту».

Проблема конфлікту найбільш актуальна в підлітковому віці, тому що підлітки, вступаючи в доросле життя, є досить вразливими і не володіють навичками поводження в конфліктних ситуаціях. З метою визначення поняття “конфлікт”, розвитку вміння розуміти причини конфліктів і способи їх вирішення, аналізу власної поведінки в конфліктній ситуації було проведено заняття №11 (Додаток...).

Створити доброзичливу атмосферу та налаштувати групу на плідну роботу допомогла вправа "Привітання". Після завершення привітання учасники виконали спеціальну вправу "Карикатура на ворога", яка дуже їм сподобалася і допомогла зняти негативні емоції та погані установки.

Заняття №11 передбачало виявити, наскільки підлітки ознайомленні з поняттям “конфлікт”, причинами його виникнення та способами вирішення. На жаль, більшість учасників не знали, як правильно поводитись в конфліктній ситуації, тому нами була проведена бесіда присвячена даній тематиці. В ході бесіди підлітки не тільки ознайомились з поняттям “конфлікт”, його видами та причинами, а також вивчили способи подолання і стилі поведінки в конфліктних ситуаціях.

З метою закріплення та засвоєння заняття №11 учасникам групи було задано домашнє завдання "Листи ... до себе "( підлітки пишуть собі листа для того, щоб зняти стреси, образи, нав'язливі непотрібні спогади і думки та поглянути на проблемну ситуацію зі сторони).

Отже, заняття №11 ознайомило підлітків з поняттям “конфлікт”, навчило їх розуміти причини виникнення та способи вирішення конфліктних ситуацій, а також обирати правильний стиль поведінки у конфлікті.

Заняття № 12 (Закріплення).

На занятті №12 закріплювалися і відпрацьовувалися навички, отримані на попередніх заняттях (Додаток...).

З метою згуртування і налаштування групи на роботу, а також зняття відчуття страху і тривоги учасники виконали такі вправи: «Хочу тобі побажати» та «Квітка». Остаточно зняти емоційну напругу допомогла вправа «Куля сили». Загалом, труднощів із виконанням вправ більше не спостерігалося, учасники засвоїли всі правила роботи. Після завершення вправи відбулася перевірка домашнього завдання, яке виконали всі учасники групи.

Підкреслити власну індивідуальність, відкрити нові особистісні якості підліткам допомогла гра «Гора індивідуальності». Вона складалася з восьми етапів, кожен з яких вимагав від учасників проявити свої творчі здібності. Не дивлячись на те, що гра була нелегкою, абсолютно всі підлітки впоралися і оригінально презентували свої “гори”.

Наприкінці заняття відбулося підведення підсумків програми. Підлітки, у вигляді невеликого твору, описали свої думки, сподівання з приводу проведеної програми, поділилися планами щодо саморозвитку, а також висловили свої побажання учасникам і ведучому.

На занятті №12 підлітки закріпили і відпрацювати отримані навички, отримані на попередніх заняттях, а також підвели підсумки комплексної програми.

Отже, для розвитку основних соціальних навичок учнівської молоді була розроблена та впроваджена комплексна програма соціально-педагогічної та виховної роботи. Вона включала 12 занять: «Я тут для того, щоб...» (знайомство учасників, постановка цілей майбутньої роботи, ознайомлення з поняттям “соціальні навички”), «Особистість як самоцінність у процесі спілкування» (формування розуміння цінності власної особистості та особистості іншої людини, самодіагностика соціальних навичок), «Слухаю і чую» (формування комунікативних навичок - уважно слухати і розуміти співрозмовника), «Хто я?» (пізнання себе, формування навичок розпізнавання і аналізу почуттів), «Мої дракони» (формування навичок самоконтролю, подолання негативних якостей), «Я унікальний! Де шукати ресурси?» (формування мотивації, спрямованої на дослідження своїх ресурсних можливостей, необхідних для адаптації в соціумі, пошук та розкриття учасниками особистісних ресурсів), «Мотивація на досягнення мети» (формування мотивації досягнення мети), «Я і мої межі» (знайомство з поняттям, властивостями і функціями меж, дослідження їх особливостей), «Мова почуттів» (ознайомлення з поняттями «почуття» і «емоції»; розвиток інтересу до внутрішнього світу іншої людини; формування здатності до емпатії, формування культури емоційних проявів), «Страх і тривога» (дослідження різноманіття способів пред'явлення і регуляції страху і тривоги,формування здатності до усвідомленням причин і наслідків тривожної поведінки а також культури емоційних проявів), «Я в ситуації конфлікту» (розвиток вміння розуміти причини конфліктів і способи їх вирішення, ознайомлення зі стилями поведінки в конфліктних ситуаціях), “Закріплення” (закріплення і відпрацювання отриманих навичок, підведення підсумків програми).

В даній програмі використовувалися діалогові методи (бесіда, евристична бесіда, дискусія), розвиваючі вправи і навчальні ігри та рефлексивні методи. Група складалася з тринадцяти підлітків (15-17 років), яким в ході програми вдалося засвоїти та закріпити основні соціальні навички, що підтвердило наступне діагностування.

2.3 Опис результатів експериментального дослідження

Після впровадження комплексної програми соціально-педагогічної та виховної роботи, метою якої було формування та розвиток соціальних навичок в учнівської молоді, а саме позитивної мотивації до взаємодії; позитивного досвіду взаємовідносин підлітка з однолітками і дорослими; особистісну активність, нам було проведено повторне діагностування учнів 10-А та 11-Б класів СЗОШ №12, яке відбувалося завдяки використанню таких методик: “Тип поведінкової активності” Л. І. Васермана і Н. В. Гуменюка, “Діагностика особистості на мотивацію до успіху” Т. Елерса, “Діагностика соціальної компетентності”, “Діагностика мотиваційних орієнтацій у міжособистісних комунікаціях” І. Д. Ладанов, В. А. Уразаева, методика “Стиль поведінки в конфліктній ситуації К. Томаса.

Повторне проведення методики “Тип поведінкової активності” Л. І. Васермана і Н. В. Гуменюка показало, що на відміну від результатів першого діагностування у 13 (21%) учнів виявилася виражена поведінкова активність типу А (ініціативні; не вміють відволіктися від роботи; з високою мотивацією досягнення при незадоволеності досягнутим; завзяті; надактивні у досягненні мети, нездатні до тривалої і стійкої концентрації уваги; нетерплячі; змагальні; схильні до суперництва і визнання). З 5 (8%) до 15 (24%) збільшилася кількість учнів з проміжним типом особистісної активності типу АБ (емоційно стабільні, відносна стійкі до дії стресогенних факторів, добре пристосовані до різних видів діяльності), а також з 10 (16%) до 16 (25%) осіб - з поведінковою активністю типу Б1 (раціональні, обережні, неквапливі у прийнятті рішень). Кількість учнів з поведінковою активністю типу А1 (постійно не задоволені досягнутим; чутливі до критики; з нестійким настроєм і поведінкою в стресонасичених ситуаціях) зменшилися з 16 (25%) до 12 (19%) осіб, як і учнів з вираженою поведінковою активністю типу Б (невпевнені, пасивні) з 13 (21%) до 7 (11%)осіб. Конкретні досягнення щодо поставленої мети, зафіксовані після повторного діагностування, представлені у таблиці 2.3.7.



Таблиця 2.3.7.

Типи поведінкової активності досліджуваних після повторного діагностування

	Типи поведінкової активності
	Виражена поведінкова активність Тип А	Тенденція до поведінко-вої активності типу -- А (умовно А1)	Проміжний (перехідний) тип особистісної активності Тип АБ	Тенденція до поведінко-вої активності типу - Б (умовно Б1)	Виражений поведінко-вий тип особистісної активності - тип Б
Кількість учнів	13	12	15	16	7

Результати II діагностування учнів на мотивацію до успіху за методикою Т. Елерса також показали результативність проведеної роботи. Значно збільшилася кількість учнів із занадто високим рівнем мотивації до успіху -- з 13 (21%) до 23 (37%) осіб, а також з помірно високим рівнем мотивації -- з 18 (29%) до 19 (30%) осіб. Зменшилася кількість учнів з середнім рівнем мотивації до успіху -- 21 (33%) до 16 (25%) осіб, а також з низьким рівнем мотивації (при першому діагностуванні 17%, при повторному -- 8% від загального числа респондентів). Результати повторного діагностування представлені у таблиці 2.3.8.

Таблиця 2.3.8.

Результати повторної діагностики досліджуваних на мотивацію до успіху

	Рівні мотивації
	Низький рівень мотивації до успіху (1-10 балів)	Середній рівень мотивації до успіху (11-16 балів)	Помірковано високий рівень мотивації до успіху (17-20 балів)	Занадто високий рівень мотивації до успіху (понад 20 балів)
Кількість учнів	5	16	19	23



Повторна діагностика соціальної компетентності теж свідчить про результативність запровадженої програми. Так, наприклад, за фактором А збільшилася кількість комунікабельних, відкритих учнів - з 22 (35%) до 25 (40%) осіб, а також тих, в кого товариськість переважає над замкнутістю -- з 17 (27%) до 22 (35%) осіб. Значно зменшилося число замкнутих, відсторонених від оточуючих учнів - з 14 (22%) до 7 (11%) осіб. З 10 (16%) до 9 (14%) зменшилася кількість учнів, що мають зразкову рівновагу між двома протилежними особистісними якостями.

За фактором В збільшилася кількість кмітливих, уважних, з розвинутим логічним мисленням учнів -- з 10 (16%) до 18 (29%) осіб, а також учнів, що мають рівновагу між особистісними якостями (в міру кмітливі та уважні) -- з 18 (28%) до 19 (30%) осіб. Зменшилося число неуважних, незосереджених учнів зі слаборозвиненим мисленням -- з 20 (32%) до 14 (22%) осіб. З 15 (24%) до 12 (19%) зменшилася кількість учнів, у яких уважність переважає над неуважністю.

За фактором С число емоційно нестійких, неврівноважених учнів зменшилося з 11 (17%) до 7 (11%) осіб. Зросла кількість емоційно стійких, зрілих, врівноважених учнів -- з 21 (33%) до 22 (35%) осіб і тих, в кого емоційна стійкість переважає над нестійким емоційним станом (з 29% до 32%). 14 учнів (22%) (при першому діагностуванні 13 учнів (21%) мають рівновагу між емоційними станами.

За фактором Д кількість життєрадісних, безтурботних, веселих учнів збільшилася з 18 (28%) до 22 (35%) осіб. Зросла кількість учнів, у яких життєва активність переважає над пасивністю -- з 17 (27%) до 18 (29%) осіб, а також учнів, що мають рівновагу між особистісними якостями (в міру веселі та в міру серйозні) -- з 15 (24%) до 16 (25%) осіб. Зменшилося число пасивних та схильних до депресії учнів -- з 13 (21%) до 7 (11%) осіб.