Главная База знаний "Allbest" Социология и обществознание Напрями роботи соціального педагога із наркозалежними споживачами стимуляторів в умовах громадського центру "Вікторія" м. Хмельницького

Напрями роботи соціального педагога із наркозалежними споживачами стимуляторів в умовах громадського центру "Вікторія" м. Хмельницького

Класифікація стимуляторів, їх вплив на особистість. Профілактична діяльність, формування здорового способу життя. Робота соціального педагога із споживачами наркотиків. Діяльність громадського центру щодо роботи з наркозалежними споживачами стимуляторів.

Рубрика Социология и обществознание
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 19.11.2012
Размер файла 440,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Серед подібних заходів щодо зменшення небезпеки від вживання наркотиків -- заходи щодо мінімізації шкоди для здоров'я наркоманів (harmreduction), [7, с.23] спрямовані на запобігання нещасним випадкам серед наркоманів. Подібні проекти найбільш поширені у середовищі рейверів, які переважно споживають нові синтетичні наркотики. Заходи щодо зниження шкоди серед споживачів адиктивних речовин передбачають збір конкретної інформації про ті або інші наркотики, створення інформаційних стендів у молодіжних клубах і на дискотеках, поширення друкованої інформації про небезпеку вживання адиктивних речовин, організацію консультативних пунктів.

Сюди також входить і т. з. «клубна робота» (Clubwork). Це робота з підлітками у молодіжних клубах дозвілля. Серед напрямків подібної діяльності -- створення в клубах спеціально обладнаного місця, що повинно створити довірчу атмосферу і полегшити бесіди про досвід знайомства з наркотиками.

Програми рівний -- рівному. Для того, щоб знизити ризик вживання наркотиків, до наркопревентивної роботи залучають тих, у кого є досвід споживання наркотиків, і колишніх наркоманів, які можуть передати новачкам і недосвідченим наркоманам практичні правила і досвід споживання наркотиків, який сформувався в наркосередовищі. Задачею подібного обміну інформацією (peereducation) є підтримка неповнолітніх наркоманів (peersupport). [7, с.25] Така форма звертання до неповнолітнього використовується для того, щоб установити хоч який-небудь контакт із тими, хто тільки починає вживати наркотики.

Агентами третинної профілактики наркотизму можуть виступати як медичні працівники, так і громади колишніх наркоманів, так звані терапевтичні співтовариства. Основною метою їх діяльності є реабілітація та ресоціалізація споживачів адиктивних речовин. У цій сфері працюють як державні, так і недержавні об'єднання, причому досвід останніх відрізняється часто набагато більшою ефективністю. У світі існує величезна кількість різноманітних організацій, які надають лікувально-реабілітаційну допомогу наркоманам.Зокрема в місті Хмельницькому функціонує реабілітаційний центр «Нове життя» про, що проінформовані клієнти громадського центру.

У розвинутих країнах, і навіть у тих, які розвиваються, реабілітаційні центри діють вже давно. Більшість із них працюють за програмою «12 кроків». Ця програма розроблена ще наприкінці 30-х років людьми, що раніше самі залежали від наркотиків або алкоголю. Вона одержала схвалення в усьому світі, оскільки в принципі вирішує головну задачу лікування -- повну духовну переорієнтацію наркомана, поступове повернення або набуття нових життєвих цінностей, властивих здоровим людям. Існує Всесвітня Федерація Терапевтичних Товариств (WFTC), що об'єднує лікувальні і реабілітаційні центри, які працюють за цією програмою. На жаль, у СРСР її поширення не віталося, оскільки програма «12 кроків» активно спирається на релігійні почуття людини, хоча, за великим рахунком, і не передбачає обов'язкової віри в Бога. На цьому принципі працюють найвідоміші терапевтичні організації -- «Анонімні Алкоголіки» (АА), «Анонімні Наркомани» (АН), «Ал-Анон» (допомога родичам хворих), «Алатин» (допомога дітям алкоголіків). [11, с.203] Утримання реабілітаційних центрів обходиться досить дорого, тому часткове забезпечення для них є головним принципом. Саме тому дотепер практично немає ні державних, ні муніципальних установ такого типу.

Отримавши вище зазначену інформацію, відвідавши всі заняття ми можемо спостерігати у клієнтів громадського центру певні зміни. Більшість з них чітко усвідомлює ту шкоду яку спричиняють стимулятори на організм. Клієнти громадського центру «Вікторія» мають чітке уявлення про стан речей і ситуацію в Україні.

Юрист громадського центру регулярно роз'яснює про кримінальну відповідальність передбачену законодавством Україгни, щодо незаконного обігу наркотиків.

Саме головне, що ці люди в процесі проходження тренінгів знають куди їм звертатися у разі виникнення труднощів по допомогу. Працівники громадського центру мотивують клієнтів, щодо проходження реабілітації та подальшої ресоціалізації у суспільство

2.4 Методичні рекомендації щодо подальшої роботи із споживачами стимуляторів

Загальні рамкові принципи і вимоги до організації та змісту послуг, що надаються в сфері профілактики поширення наркоманії та ВІЛ/СНІД, в тому числі з профілактики ВІЛ/СНІД та наркоманії, викладені в Рекомендованих стандартах для ВІЛ-сервісу Національної системи здоров'я Великої Британії, а також в Стандартах ВООЗ для якісного лікування ВІЛ: інструмент для якісного оцінювання, покращення та акредитації.

Рекомендовані стандарти для ВІЛ-сервісу Національної системи здоров'я [7, с.89] були погоджені Департаментом здоров'я Великої Британії у 2003 р. Згідно цих стандартів, послуги, які надаються в сфері ВІЛ/СНІД та боротьби з наркоманією, повинні бути:

- Клієнт-орієнтованими, тобто повинні наснажувати особу для прийняття вибору на користь здоров'я та керованого життя з ВІЛ шляхом просвіти і підтримки, що підкреслює важливість способу життя, культури та релігії та діє в напрямку подолання впливів незадовільного матеріального становища, соціального виключення та стигми.

- Здійснювані в партнерстві, а саме: цілі та відповідальність особи та медичних та соціальних служб є взаємопогоджені і чітко встановлені в плані, що регулярно переглядається.

- Неупередженими, а саме: послуги сплановані на основі потреб населення, окремих його груп та відповідають цим потребам.

- Інтегрованими, тобто забезпечують поєднання знань та вмінь професіоналів медичної та соціальної допомоги в мультидисциплінарній команді, що складається як з фахівців первинної медичної допомоги та соціальної допомоги, так і фахівців з інших спеціалізованих напрямків.

- Орієнтованими на результат, тобто мають забезпечувати зведення до мінімуму ризик інфікування ВІЛ та асоційованих ускладнень, а також сприяти зростанню якості життя клієнтів шляхом наснаження персоналу до надання та оцінки допомоги, здійснювати профілактичну роботу серед споживачів стимуляторів.

Відповідно, згадані засади надання соціальних послуг з ВІЛ/СНІД та боротьби з наркоманієюв свою чергу можуть слугувати орієнтиром для розробки загальних принципів національних мінімальних стандартів надання соціальних послуг в сфері профілактики ВІЛ/СНІД серед уразливих групп населення в Україні.

Дані рекомендовані стандарти встановлюють, що програма профілактики ВІЛ/СНІД має бути основана на доказах ефективності діяльності та досвіді кращих практик, поєднана з заходами просування сексуального здоров'я та інтегрована з послугами з лікування та догляду. Також окремим стандартом визначено:

- необхідність впровадження заходів зниження шкоди (обмін шприців та голок, поширення дезинфікуючих речовин, замісна терапія);

- необхідність попередження вживання наркотиків під час вагітності та після народження дитини;

- основні групи, на які слід спрямовувати профілактичні заходи;

- рамки здійснення пост-контактної профілактики після контакту, не пов'язаного з виконанням професійних обов'язків;

- необхідність впровадження заходів, спрямованих на зменшення соціального виключення, стигми, дискримінації спільнот, які потерпають від цих явищ;

- важливість формування навичок здорового способу життя, включаючи практику безпечного сексу та відмова від спільного використання інструментів при вживанні наркотиків;

- необхідність здійснення діагностики, лікування та допомоги при інших ІПСШ серед уразливих груп;

- інші аспекти, що висвітлюють питання координації, організації надання послуг з профілактики вживання стимуляторів на місцевому та національному рівнях [8, с.98].

Крім того, комплексні програми роботи із споживачами стимуляторів, згідно стандарту, повинні бути основані на реальних потребах та включати:

- надання інформації, індивідуальної підтримки та здійснення заходів з розвитку навичок;

- заходи, спрямовані на зміну ставлення та формування мотивації;

- заходи за принципами "рівний-рівному" та аутріч-роботу в місцях перебування цільових груп;

- безкоштовне або недороге розповсюдження презервативів, лубрикантів та чистих шприців;

- доступність метадону для споживачів героїну;

- доступ до тестування на ВІЛ;

Більшість з перелічених положень відповідають послугам, що надаються в Україні, тому теоретично можуть слугувати прикладом при розробці мінімальних стандартів надання соціальних послуг серед споживачів стимуляторів.

В той же час освітній та інші компоненти роботи із споживачами стимуляторів віднесені до послуг, що надаються на базі громад, і тому майже не розглядається. Стандарти лише встановлюють такі основні принципи, які повинні бути враховані при організації профілактичної програми:

- Профілактичні програми повинні здійснюватись на основі громади;

- Профілактичні програми підкреслюють важливість раннього діагностування інфекцій, що передаються статевим шляхом, опортуністичних хвороб (включаючи туберкульоз) та ВІЛ;

- - Профілактичні програми передбачають сповіщення сексуальних партнерів;

- Профілактичні програми зорієнтовані на групи підвищеного ризику, такі як ПСБ, СІН та ЧСЧ;

- Профілактичні програми включають розповсюдження презервативів, обмін голок та інші заходи, які надають цільовим групам в місцях їх перебування;

- Профілактичні програми включають освіту щодо універсальних заходів запобігання інфікуванню та інших тем, що визначаються працівниками сфери охорони здоров'я та іншим персоналом.

Дейв Берроуз [1, с.18] в своєму керівництві до організації програм обміну шприців визначає такі базисні принципи програм зниження шкоди:

- акцент на досягненні короткотермінових прагматичних цілей, що базуються на ієрархії зниження ризику (ієрархія включає: зниження рівня спільного використання ін'єкційного обладнання, скорочення частоти ін'єкційного вживання, зниження рівня використання вуличних наркотиків, зниження рівня використання рецептурних наркотиків, збільшення кількості осіб, які утримуються від наркотиків);

- акцент на зниженні шкоди, як для окремих осіб, так і для суспільства загалом;

- використання численних та різноманітних стратегій для досягнення поставлених цілей;

- залучення до роботи по розробці та впровадженню програми активних споживачів наркотиків.

Вказані засади програм зниження шкоди можна доповнити Принципами профілактики ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають стимулятори [46, с.56], прийнятими Європейським бюро ВООЗ для роботи на національному та регіональному рівнях. Згідно цього документу, такими принципами є:

1. інформаційна робота та освіта, що здійснюється серед всього населення, з представниками СІН, їх близького соціального оточення, з працівниками соціальних служб та закладів охорони здоров'я;

2. забезпечення доступності соціальних служб та служб охорони здоров'я, незалежно від віку, статі, статусу, стану клієнта та виду допомоги, якої він потребує, а також з точки зору розташування служб;

3. активна робота серед осіб, які вживають ін'єкційні наркотики та стимулятори, що передбачає здійснення просвіти та програм обміну шприців, надання інших спеціальних послуг, орієнтованість програм на особливі групи (наприклад ПСБ, які вживають наркотики) та встановлення зв'язків з іншими організаціями, що працюють в цій сфері;

4. забезпечення осіб, які вживають ін'єкційні наркотики та стимулятори, стерильними ін'єкційними інструментами та дезінфікуючими матеріалами ( включає забезпечення доступності стерильних ін'єкційних та дезинфікуючих матеріалів без обмежень та в різних місцях і закладах, обмін шприців та голок, їх утилізація);

5. надання особам, які вживають наркотики та стимулятори ін'єкційним шляхом можливість отримувати замісну терапію.

Перераховані основні засади зниження шкоди, загалом, відповідають напрямам профілактичної діяльності українських організацій, які працюють в сфері профілактики ВІЛ/СНІД серед уразливих груп населення.

Реалізація всіх зазначених принципів у випадку їх запозичення в українську практику передбачає скоординовану роботу як безпосередніх надавачів соціальних та медичних послуг СІН, так і осіб, відповідальних за формування та реалізацію національної та місцевої політик з протидії ВІЛ/СНІД. Чіткий розподіл функцій та відповідальності, координація діяльності, зрозумілі механізми регулювання державних та недержавних суб'єктів надання соціальних послуг, належне фінансування є необхідними умовами виконання такої роботи.

Однак наразі, при спробі впровадження даних принципів в місцеву практику, можуть виникнути певні ускладнення. Так, недостатнє фінансування закладів системи охорони здоров'я та їх можлива неспроможність придбати шприці може стати перешкодою при спробі забезпечити доступ СІН до стерильних інструментів та дезинфікуючих матеріалів в медичних закладах. Неготовність широкого загалу населення прийняти програми для СІН, що вживають стимулятори, низька вмотивованість персоналу в медичних закладах до виконання нових обов'язків також можуть завадити збільшенню кількості місць для отримання СІН допомоги.

Так, немедичні складові допомоги СІН, що вживають стимулятори представлені:

- моделями комплексної допомоги СІН, що вживають стимулятори на різних етапах профілактики за принципом зниження шкоди, лікування, реабілітації (містять принципи, в тому числі і етичні, зміст, перелік послуг);

- формування прихильності до лікування,

- замісна терапія ( робота мультидисциплінарної команди).

Програми зниження шкоди також мають низку притаманних лише їм заходів. Наприклад, такими заходами є роздача, обмін, утилізація шприців та поширення презервативів, лубрикантів. Дані послуги інколи пропонують об'єднувати під спільною назвою так званих програм обміну шприців [1], яка також буде використовуватись в даному огляді.

Дейв Берроуз пропонує розрізняти такі форми або складові програм обміну шприців:

1. Обмін на стаціонарних пунктах - спеціально відведених місцях, куди СІН та споживачі стимуляторів приходять для того, щоб отримати ін'єкційне обладнання та позбавитись вже використаного.

2. Обмін на пересувних пунктах - автобусах або іншому виді невеликого за розмірами транспорту, що пересувається за встановленим маршрутом і в встановленні години працює в визначених точках міста.

3. Обмін через аутріч - поширення стерильних голок та шприців та збір вже використаних здійснюється працівниками програм, які виходять на вулиці або інші місця (наприклад, квартири) [1, с.65].

Загалом, специфіка програм зниження шкоди полягає в необхідності встановлення безпосередніх контактів з представниками цільової групи та споживачами стимуляторів, відтак така форми роботи як аутріч набуває все більшого значення в умовах розширення дій профілактичних заходів. Сам термін "аутріч" означає охоплення ззовні, за межами приміщень лікувальних закладів, інших організацій. Аутріч-робота може здійснюватись на вулиці, за місцем проживання, в місцях тимчасового перебування СІН та споживачів стимуляторів(в'язниця, клініки). Окрім розповсюдження стерильного інструментарію та інших засобів профілактики, вона також передбачає здійснення інформаційно-просвітницької роботи, консультування, направлення клієнтів за спеціалізованою допомогою. Основними принципами, на яких здійснюється ця форма профілактичної роботи є: надання підтримки та навчання рівними серед рівних, демонстрування дружнього та незасуджувального ставлення по відношенню до клієнтів, конфіденційність, анонімність та своєчасність допомоги [6, с.45].

В проекті Державного соціального стандарту соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей [48, с.89], визначений перелік соціальних послуг, що має надаватись в межах діяльності консультаційних пунктів “Довіра” при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Діяльність з роздачі, обміну та утилізації шприців, поширенню презервативів, дезінфікуючих засобів, в тому числі в формі аутріч-роботи, може здійснюватись відповідно до певних керівництв, наприклад таких як "Організація та менеджмент програм обміну голок та шприців": керівництво для країн Центральної та Східної Європи і Нових Незалежних Держав колишнього Радянського Союзу Дейва Берроуза [1, с.14], а також "Настільна книга менеджера НУО", зокрема в частині 4 "Аутріч та консультування" та частині 3 " Збірка матеріалів з організації аутріч-роботи та проведенню консультування в програмах Зниження шкоди, що здійснюються неурядовими організаціями" [34, с.35]. Так, до питань, що розглядаються в цих матеріалах, належать:

- мета аутріч-роботи;

- компоненти аутріч-роботи;

- моделі, види та принципи аутріч-роботи;

- якості, необхідні аутріч-працівнику;

- міркування щодо підбор працівників для аутріч-роботи в залежності від того, чи є вони СІН споживасами стимуляторів, колишніми СІН, не-СІН, волонтерами, або будуть входити до складу змішаної команди);

- управління роботою персоналу (налагодженя внутрішньої комунікації, супервізії, навчання персоналу);

- правила аутріч-роботи, поведінки на маршруті ( в тому числі правила при контакті з міліцією);

- загальні рекомендації для працівників під час першого контакту з СІН споживачами стимуляторів;

- техніки спілкування, які можливо застосовувати під час розмови з СІН споживачами стимуляторів;

- екіпірування аутріч-працівників;

- вимоги до тематичного змісту інформаційних матеріалів, що поширюються [1, с. 35].

Також висвітлений і організаційний компонент, що зокрема включає:

- організацію та планування пунктів обміну шприців;

- оцінка необхідної кількості ін'єкційного обладнання та менеджмент його запасу;

- безпека співробітників проекту, які працюють на маршрутах;

- розробка внутрішньої політики здійснення профілактичних заходів, зокрема правила утилізації зібраного обладнання;

- системи внутрішнього моніторингу та контролю (форми обліку, щоденники);

- залучення клієнтів до проектів [1, с. 34].

Це сприятиме закріпленню та поширенню набутого досвіду, а також створить перевірену практикою основу для контролю за процесом надання таких соціальних послуг.

Групи самодопомоги, є невід'ємним компонентом програм зниження шкоди, а також немедичного догляду та підтримки ЛЖВ/С та споживачів стимуляторів. Вони можуть бути визначені як “тимчасові об'єднання рівних за статусом людей для пошуку шляхів вирішення чи полегшення власних проблем” [38, с.56]. Роль цих груп в наданні психосоціальної підтримки клієнтам різних програм беззаперечна [23;, с. 38-57]. Наприклад, фахівці соціальних служб для молоді, які працюють з группами взаємодопомоги при консультативних пунктах “Довіра”, “використовуючи принцип емпаурменту, сприяють збільшенню можливостей групи, спонукаючи її членів до виконання зобов'язань і посилення відповідальності за допомогу та підтримку один одного” [38, с.121].

Ключова роль в здійсненні підтримки перекладена з фахівця на безпосередніх учасників групи. Отже, групи взаємодопомоги не можна визнати професійною соціальною діяльністю, хоча вони і мають справу з вирішенням соціально-психологічних проблем індивідів.

З огляду на важливість ролі груп взаємодопомоги, вони можуть бути включені в структуру мінімальних стандартів надання соціальних послуг в якості однієї з складових комплексної допомоги та підтримки та закріплені через визначення функцій працівника, який має стосунок до роботи таких груп.

Отже, наркозалежних споживачів стимуляторів називають стимуляторщики. Стимуляторщики -- це, як правило, молодь. Вони спілкуються в невеликих закритих групах. Важко приєднуються до профілактичних заходів, постійно зайняті.

Існують певні особливості профілактичної роботи із стимуляторщиками. Найпоширеніші:

· проведення інформаційних тренінгів і занять:

· стерилізація і утилізація шприцов;

· первинна і вторинна передача ВІЛ/СНІД;

· інформація про гепатитах/туберкулезе;

· безпечні сексуальні практики і їх обговорення з партнером;

· правильне використання презервативів;

· доступ до лікування;

· профілактика передозування;

· стратегії аутріч-роботи;

· питання, пов'язані з хімічною залежністю.

Проведення тренінгів з родичами, друзями, статевими партнерами стимуляторщиков в цілях ознайомлення їх з особливостями впливу токсичних речовин, використовуваних для варива наркотика.

Роздача заохочувальних предметів: жувальна резинка/конфеты без цукру, вода/несладкие напої в «привабливих» пляшках, сольовий розчин, презервативи, лубриканты, інформаційні матеріали і так далі

Проведення індивідуальної і групової роботи із споживачами стимуляторів включає:

· консультування/бесіди;

· залучення фахівців в ролі «гостей» на групові зустрічі;

· перегляд відеофільмів і їх обговорення і т.д.;

· групові заняття для дозвілля, конструювання

Програма групової роботи передбачає проведення спільних занять у вигляді консультацій, бесід, на яких співробітники громадського центру зустрічаються з ПІН і обговорюють якісь проблеми, дороги їх рішення. Під час цих бесід співробітники повинні мотивувати клієнтів до спільного вживання з людьми, яким вони довіряють (якщо це можливо), піклуватися один про одного, обговорювати один з одним наболілі питання.

Такі заняття зможуть допомогти стимуляторщикам розробити плани вживання наркотиків і зміни індивідуальної поведінки. В план вживання наркотиків обов'язково включаються періоди відновлення.

Групові заняття допоможуть побудувати співпрацю з СІН і дадуть можливість інформувати їх про здоровий спосіб життя. Окрім цього, вони допоможуть залучити стимуляторщиков в групи самодопомоги.

Групові заняття можуть бути різній тривалості -- від 30 до 90 хвилин впродовж 12 тижнів.

Максимальна кількість учасників таких занять не повинна перевищувати 10 чоловік. Заняття повинні проводити 2 співробітники проекту, які мають досвід роботи з СІН-стимуляторщиками, мотиваційного консультування і уміють толерантно обговорювати делікатні питання. Один із співробітників проекту повинен узяти на себе відповідальність за присутність СІН, контроль за сприйняттям і розумінням матеріалу, заохочення групи, підтримку дискусій, допомогу під час демонстрації практичних навиків. Другий співробітник бере на себе презентацію матеріалу, організацію і проведення дискусії.

Краще, якщо групи будуть однорідними, наприклад, окрема група для молодих споживачів стимуляторів, жінок комерційного сексу, людей, які живуть з ВІЛ і тому подібне Групи можуть бути змішаними -- чоловіки і жінки, але не рекомендується запрошувати в одну групу людей, які знаходяться в інтимних стосунках.

Принципи участі і відвідин групових занять мають бути чіткими, зрозумілими для кожного і прийнятими всіма учасниками. Учасники повинні розуміти, чого від них чекають і яких правил вони повинні дотримуватися. Щотижневі зустрічі повинні мати стандартну структуру, наприклад:

· реєстрація;

· вітання учасників;

· обговорення останніх новин;

· дискусія по вибраній темі;

· розвиток практичних навиків.

Групові заняття можна проводити у форматі лекцій, обговорень, спільних упражнений/игр, індивідуальних вправ, ролевих ігор, демонстрацій умінь і навиків, показу відеофільму, зустрічей з гостями-експертами, розробки інформаційних матеріалів, проектів і тому подібне

Темами таких занять можуть бути:

· стерилізація і утилізація шприцов;

· дороги інфікування ВІЛ, гепатитами, ІПСШ, туберкульозом;

· профілактика ВІЛ, гепатитів, ІПСШ, туберкульозу;

· безпечне вживання наркотиків;

· безпечна сексуальна поведінка і його обговорення з сексуальним партнером;

· наркотична залежність і дороги її подолання;

· передозування і перша допомога при передозуваннях;

· діагностика і лікування ВІЛ, гепатитів, ІПСШ, туберкульозу;

· замісна терапія, що підтримує;

· АРВ-терапія і тому подібне

Основне завдання таких групових занять -- це утримання інтересу стимуляторщиков до участі в програмі профілактики, інформування і прагнення до зміни ризикованої поведінки.

Для того, щоб заохочувати стимуляторщиков до участі в групових заняттях, можна запропонувати їм їду, цукерки, жувальну гумку без цукру, призи, медикаменти, безкоштовні послуги перукаря або інші послуги, які надає проект.

Висновки до ІІ розділу

У Громадському центрі м. Хмельницького по роботі з наркозалежними приділяється велика увага навчальному процесу, що підтверджується великою кількістю сертифікатів, які свідчать про участь працівників у різних за тематикою та географією семінарах, тренінгах, стажуваннях: семінар «Сучасні методи профілактики та лікування наркотичної та алкогольної залежності»; семінар «Проведення інтерв'ювання»; тренінг «Телефонне консультування»; тренінг «Консультування клієнтів з хімічною залежністю»; семінар «Телефон довіри як система підтримки сім'ї з проблемою залежності»; семінар «Управління поведінкою та методи консультування»; тренінги «Методи планування сім'ї»; «Методи проведення заходів, спрямованих на збереження репродуктивного здоров'я»; «Робота в команді»; «Створення літніх терапевтичних таборів»; «Створення групи самодопомоги»; «Арт-терапія»; «Ознайомлення з досвідом роботи організацій, що працюють з ВІЛ-позитивними та наркозалежними людьми», тощо.

Відповідно з початку заснування громадського центру в м. Хмельницькому і по цей день пріорітетним напрямом діяльності центру є впровадження програм, що сприяють соціалізації СІНів і їх близького оточення. Зокрема реалізація програми Зменшення Шкоди в середовищі споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН), які є основними цільовими групами центру.

Упродовж 2009 р. - 2010р.р. у Хмельницькому реалізовувався проект «Інтервенція з метою зменшення вживання ін'єкційних наркотичних речовин та стимуляторів». Його метою було зменшення вживання та/або шкоди, пов'язаної із вживанням ін'єкційних наркотичних речовин та стимуляторів. Виконавцем проекту став Хмельницький Громадський центр, а замовником -- Медична школа університету Колорадо, США.

В м. Хмельницькому найпоширенішими стимуляторами є ефедрон та первентин. Спостереження проведені на базі Громадського центру показали, що споживачі ефедрону зазвичай молодші, мають менший досвід та вміння приготування наркотиків, користуються тим, що можна легально отримати з торговельної мережі й порівняно дешево. Через невисоку якість такого наркотику вимушені вживати його часто і користуватися шприцами повторно або використовувати спільні шприци.

Споживачі первітину в середньому є старшими та більш досвідченими або в приготуванні, або в діставанні наркотику. Для них характерніші статеві ризики, пов'язані з наявністю випадкових статевих партнерів та можливим вживанням наркотиків разом зі статевими партнерами.

Отримані результати спостережень свідчать, що під час розробки дієвих інтервенційних програм важливо зосереджуватися на особливостях наркозалежностей від різних типів наркотиків, оскільки їх споживачі різняться у соціально-демографічному плані та рівнях ризикової поведінки. Окреме завдання - покращення доступу до групи споживачів наркотиків стимулювальної дії. Загалом споживачі стимуляторів потребують поведінкових програм, що акцентують небезпеку поводження із ін'єкційним інструментарієм, оскільки виявили досить високі ризики у цьому плані. Інтервенції також повинні враховувати також і тип стимуляторів, оскільки споживачі ефедрону та первітину різняться певними важливими аспектами. Так, треба враховувати високу частоту ін'єкцій споживачами ефедрону та високі сексуальні ризики споживачів первітину.

ВИСНОВКИ

Наркотизації молоді активно сприяють такі негативні фактори як соціально-економічна і політична ситуація та нестабільність у суспільстві, різке розшарування і неблагополуччя у сім'ях, недоліки в організації навчально-виховного процесу у закладах освіти, вплив ЗМІ, що створює підґрунтя для соціалізації підлітків в умовах знецінення загальнолюдських принципів моралі як у найближчому оточенні, так і в макросередовищі в цілому. Через вживання підлітками психоактивних речовин страждають не тільки вони, але і їх сім'ї. Стрес, біль, почуття сорому, провини - те, що почувають близьке оточення наркозалежних осіб. Водночас, одним із найвагоміших факторів формування наркозалежності особистості у підлітковому віці є неблагополуччя у сім'ях, а неблагополучні сім'ї (в тому числі і потенційно неблагополучні) є безпосереднім об'єктом професійної діяльності соціального педагога.

Протягом 1990-х років набуло значного поширення ін'єкційне вживання наркотиків на території України, що спричинене рядом економічних та соціальних наслідків розпаду Радянського Союзу [5, с. 16]. Своєю чергою, ін'єкційне вживання наркотиків призвело до захворювань та ВІЛ-інфікованості через небезпечні форми ін'єкційної та сексуальної поведінки [7, с.34]. Опіати були основними наркотиками вживання серед СІН протягом багатьох років, однак нове сторіччя ознаменувалось поширенням вживання наркотиків стимулювальної дії [4, с.67]. Можливість їхнього приготування із доступних в аптеках медикаментозних попередників зробила їх доступними наркотиками, і тепер через парентеральне вживання вони становлять додатковийтфактор небезпеки [3, с.43]. У багатьох країнах дослідники повідомляли про підвищену ризикову поведінку щодо власного здоров'я та високу загрозу передачі ВІЛ серед споживачів ін'єкційних стимуляторів [6, с.56]. Така ризикова поведінка включає спільне використання ін'єкційного інструментарію, приготування і вживання спільно приготованого розчину наркотику та небезпечні форми сексуальної поведінки [12,с. 21]. Хоч дослідження теми стимуляторів в Україні завжди було недостатнім, проте деякі автори підтверджували пов'язану з ними підвищену загрозу інфікування ВІЛ [4,с .43]. Порівняно зі споживачами наркотиків інших груп було продемонстровано, що споживачі стимуляторів мали підвищену імовірність користування спільними шприцами, введення спільно приготованого розчину, сексуальних контактів з іншими СІН та невикористання презервативів [8, с.12]. Усе це обтяжується практичною відсутністю специфічних до стимуляторів програм лікування, як фармакологічних, так і достатньо дієвих поведінкових [15, с.45].

Робота громадського центру м. Хмельницького із споживачами наркотиків та стимуляторів постає як процес налагодження контакту зі споживачами ін'єкційних наркотичних речовин та стимуляторів з метою навчити їх безпечному вживанню наркотичних речовин і мотивувати їх до зміни ризикованої поведінки.

Серед сильних сторін такої роботи можна назвати: наявність конкретних результатів роботи; можливість встановити довірливі стосунки з клієнтом; наснаження клієнта у процесі роботи, що допомагає працівникові усвідомити власну корисність і підвищити самооцінку. Основними проблемами, що виникли в роботі соціальних працівників з людьми, які вживають наркотичні речовини та стимулятори ін'єкційним шляхом, є: високий ризик виникнення вигорання; відсутність налагодженої взаємодії з представниками правоохоронних органів; нерозуміння сутності й важливості соціальної роботи з боку громадськості; низький рівень матеріального забезпечення соціальної роботи.

У роботі соціальних працівників громадського центру важливу роль відіграє фахова підготовка, яка включає в себе: по-перше, вивчення проблеми залежності з урахуванням соціально-психологічних, правових і медичних аспектів хвороби, засвоєння конкретних практичних навичок безпечного вживання ін'єкційних наркотичних речовин і розвиток комунікативних навичок у цілому; по-друге, обмін досвідом роботи між соціальними працівниками; по-третє, самопідготовку соціальних працівників.

Основними умовами проведення соціальної роботи працівники вважають такі: не забезпечувати клієнта наркотичними речовинами, не заохочувати його до вживання, самому залишатися тверезим. Дотримання цих умов сприяє встановленню чітких меж професійного втручання.

Вивчення досвіду соціальних працівників Громадського центруу межах проекту «Інтервенція з метою зменшення вживання ін'єкційних наркотичних речовин» дає змогу рекомендувати тим організаціям, які використовують вуличну соціальну роботу як метод профілактики ВІЛ/СНІДу:

-- проводити просвітницьку роботу з представниками правоохоронних органів з метою налагодження взаємодії;

-- інформувати громадськість через проведення інформаційних кампаній у засобах масової інформації про використання соціальної роботи як методу профілактики ВІЛ/СНІДу та подальшогї наркотизації суспільства;

-- забезпечувати навчання соціальних працівників і співпрацю з професіоналами, які не є споживачами наркотичних речовин;

-- забезпечувати постійну психологічну підтримку соціальних працівників у процесі роботи з клієнтами шляхом координування та супервізії їхньої діяльності;

-- ураховувати, що фінансування програм соціальної роботи створює додаткові можливості для залучення вуличних працівників і клієнтів.

Отже, послуги, які надаються в сфері ВІЛ/СНІД та боротьби з наркоманією, повинні бути:

- Клієнт-орієнтованими, тобто повинні наснажувати особу для прийняття вибору на користь здоров'я та керованого життя з ВІЛ шляхом просвіти і підтримки, що підкреслює важливість способу життя, культури та релігії та діє в напрямку подолання впливів незадовільного матеріального становища, соціального виключення та стигми.

- Здійснювані в партнерстві, а саме: цілі та відповідальність особи та медичних та соціальних служб є взаємопогоджені і чітко встановлені в плані, що регулярно переглядається.

- Неупередженими, а саме: послуги сплановані на основі потреб населення, окремих його груп та відповідають цим потребам.

- Інтегрованими, тобто забезпечують поєднання знань та вмінь професіоналів медичної та соціальної допомоги в мультидисциплінарній команді, що складається як з фахівців первинної медичної допомоги та соціальної допомоги, так і фахівців з інших спеціалізованих напрямків.

- Орієнтованими на результат, тобто мають забезпечувати зведення до мінімуму ризик інфікування ВІЛ та асоційованих ускладнень, а також сприяти зростанню якості життя клієнтів шляхом наснаження персоналу до надання та оцінки допомоги, здійснювати профілактичну роботу серед споживачів стимуляторів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аутріч-работа / Колодец Наркосцена. -- http://www.drugscene.ru/society?id=16

2. Балакірєва О., Бойко А., Бойко Р., Вієвський А., Галич Ю., Дворяк С., Довженко С., Дупленко П., Заякіна О., Звершховська І., та інші; „Методичні рекомендації з питань організації та функціонування центрів ресоціалізації наркозалежних”; Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді, Міністерство охорони здоров'я України, Державний інститут проблем сім'ї та молоді, Київ 2004.

3. Балакірєва О.М., Артюх О.Р., Бочкова Л.В., Галич Ю.П., Галустян Ю.М., Фаворська Д.М., Злобіна О.Г., Левчук Н.М., Лютий В.П., Марциновська В.А., Микитюк Т.П., Морозов В.Ф., Петровський О.М., Шамота Т.С., Яременко О.О. Моніторинг поведінки споживачів ін'єкційних наркотиків як компонент епіднагляду другого покоління / Київ: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. 68 с

4. Балакірєва О., Яременко О., Артюх О., Дупленко П., Бондар Т., Рябова М. „Динаміка поширення тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: 1995, 1999, 2003 роки”; Державний інститут проблем сім'ї та молоді, Український інститут соціальних досліджень; Київ 2003, стор. 51 - 61.

5. «Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді»: моногр./ О. Балакірєва, Н. Рингач, Р. Левін та ін. / К.: Укр.. ін-т соц. Дослідж. Ім. О. Яременка, 2007. - 128 с.

6. Ваненкова Т. Развитие программы снижения вреда в Украине // Программа снижения вреда от употребления наркотиков. Информационный дайджест. -- 2000. -- №3. -- С. 22-28.

7. Derricott J., Preston A., Hunt N,. Speed S. The Safer Injecting Briefing. -- Принципы и методы внедрения менее опасных инъекционных техник употребления наркотиков. -- HIT, 1999.- http://uhrn.civicua.org/library/art_en/princip.txt

8. Marlatt G. A. Harm reduction: Pragmatic Strategies for Managing High-Risk Behaviors // Программа снижения вреда от употребления наркотиков. Информационный дайджест. -- 2000. -- № 3. -- С. 32-48.

9. Кузьминов В. Н. Особенности психических и поведенческих расстройств при злоупотреблении различными психостимуляторами кустарного изготовления / В. Н. Кузьминов, И. В. Линский, А. Г. Назарчук // Український вісник психоневрології. - 2002. - Т. 10. -Вип. 1. - С. 190-192.

10. Моніторинг поведінки споживачів ін'єкційних наркотиків як компонент епіднагляду другого покоління / О. Р. Артюх, О. М. Балакірєва, Л. В. Бочкова, Ю. П. Галич та ін. - К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2005. - 68 с.

11. „Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я. Десятий перегляд» /World Health Organization, 1992; Всесвітня організація охорони здоров'я, Женева, 1998; Український Інститут громадського здоров'я, переклад з англійської, 1998.

12. Наркопотребление и ВИЧ-инфекция. Республиканский центр профилактики СПИД. Республика Беларусь. -- http://www.napc.by/docs/narkopotreblenie-i-vich.doc

13. Нєйдлман І. А. Розумна політика стосовно наркотиків // Соціальна політика і соціальна робота. -- 2001. -- №З (19). -- С. 3-2).

14. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навч.-метод. посіб. - К., 1996. - 352 с.

15. Определения термина «Снижение вреда» / Коалиция Снижения Вреда, Нью-Йорк. Колодец Наркосцена. -- http://www.drugscene.ru/society?id=48

16. Підсумковий звіт Програми Представництва ООН на підтримку Програми профілактики ВІЛ-інфекції / СНІДу в Україні «Діймо сьогодні». Представництво ООН в Україні. http://www.un.kiev.ua

17. Профилактика ВИЧ-инфекции. ООН информирует // СПИД. СНІД. AIDS. -- 1999. -- №1. -- С. 25.

18. Спрингер 3. Модели отношения к проблеме злоупотребления наркотическими веществами / Колодец «Наркосцена». -- http://www.drugscene.ru/society?id=47

19. 3. Петрюк П. Т. Наркотична залежність від препарату, виготовленого кустарним шляхом із капсул «Ефект» та «Колдакт» (клінічні особливості в судово-психіатричній практиці) / П. Т. Петрюк, А. В. Каніщев, В. В. Коваленко, В. М. Шевельов // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2001. - № 1. - С. 65-69.

20. Сосин И. К. Клиника, патогенез и лечение зависимости от психостимуляторов, получаемых путём кустарной химической модификации некоторых официальных препаратов, содержащих прекурсоры / И. К. Сосин, И. В. Линский, Ю. Ф. Чуев, В. Н. Кузьминов та ін. // Архів психіатрії. - 2001. - № 4. - С. 117-122.

21. Сімейні групові наради як метод розв'язання конфліктних ситуацій / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. - К., 2003. - 86 с.

22. Соціальна робота в Україні / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. - К.: Наук. світ, 2003. - 233 с.

23. Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. проф. А.Й. Капської. - К.: ДЦССМ, 2004. - 364 с.

24. Соціальні служби - родині. Розвиток нових підходів в Україні (перевидання) / За ред. І.М. Григи, Т.В. Семигіної. - К., 2003. - 128 с.

25. Технології соціально-педагогічної роботи / За ред. А.Й. Капської. - К.: УДЦССМ, 2000. - 372 с.

26. Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю: Навч. посіб. - К.: ДЦССМ, 2002. - 132 с.

27. Шимкене Ж. Робочий матеріал семінару ДХФ ,,Усвідомлене батьківство: досвід, проблеми, перспективи”. - К., 2001. - 14 с.

28. Шаповал А. Стратегія Зменшення Шкоди від вживання ін'єкційних наркотиків. -- http://uhrn.civicua.org/uhra/strategy.htm

29. Кримінальний Кодекс України. Зі змінами та доповненнями.

30. Кодекс України про адміністративні порушення. Зі змінами та доповненнями.

31. Закон України №60/95-ВР, від 15.02.95р. „Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів”.

32. Закон України №62/95-ВР від 15.02.95р. „Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, прекурсорів та зловживання ними”.

33. Закон України №1775-ІІІ (витяг), від 01.06.2000р. „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

34. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.1993р. №343 Про Національну координаційну раду боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України.

35. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.1996р. №6 „Про затвердження Положення про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”.

36. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.1997р. №146 „Про затвердження порядк видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”.

37. Постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.1999р. №786 „Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, з обігом яких пов'язана діяльність, що підлягає ліцензуванню”.

38. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р. №698 „Про затвердження переліку органів ліцензування”.

39. Постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. №106 „Про затвердження порядку

40. впровадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у лікувально - профілактичних закладах та установах”.

41. Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2001р. №756(витяг) „Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності”.

42. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.2001р. №960 „Про затвердження заходів щодо виконання Концепції розвитку охорони здоров'я населення України”.

43. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.2002р. №809 „Про розвиток мережі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді „Твоя перемога”.

44. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2006р. №1438/0/1-06 „Про поновлення складу Національної Координаційної Ради боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України”.

45. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2002р. №26-р „Про Концепцію реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002 - 2010 роки”.

46. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1998р. №297 „Про перехід органів і закладів охорони здоров'я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду”.

47. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 27.07.1998р. №226 „Про затвердження Тимчасових стандартів діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги”.

48. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28.12.2002р. №507 „Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги”.

49. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.04.2005р. №161 „Про розвиток та удосконалення замісної підтримуючої терапії для профілактики ВІЛ/СНІДу серед споживачів наркотиків”.

50. Наказ МОЗ України від 20.12.2006 р. №846 ”Про заходи щодо організації ВІЛ/СНІД профілактики та замісної підтримуючої терапії для споживачів ін'єкційних наркотиків”.

51. Люди и ВИЧ: книга для неравнодушных, 2-е изд. - К. "Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине".-505

52. Максимова Н. Толстоухова В. Профілактика наркозалежності серед підлітків та молоді. К.2001.

53. Методичний посібник з профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу у шкільному та молодіжному середовищі (для лідерів з числа підлітків, молоді, вчителів, батьків). За ред. Лазоренко Б.П.,Пінчук І.М. / - К., 2002.-144 с.

54. Макаров Ю.В., Исаков В.В. Тренінг як об'єкт психологічного аналізу. - СПб, 1996. - 18 з.

55. Макшанов С. І. Психологія тренінгу. СПб., 1997.

56. Міллс Дж., чи Кроу Р. Терапевтичні метафори для дітей і внутрішньої дитини. - М., 1996.

57. М.М.Гулдинг, Р.Л.Гулдинг. Психотерапия нового решения. Теория и практика.М.1997.-279с.

58. Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Психологія і психологія вищої школи. - К., 2000. - 364 с.

59. Національний звіт з виконання рішень Декларації про відданість справі боротьби із ВІЛ/СНІДом. Україна: Звітний період: січень 2008 р. - грудень 2009 р. - К., 2010. - 116 с.

60. Нерівність умов щодо формування здорового способу життя молоді: Науково-аналітична доповідна записка / Інститут економіки та прогнозування НАНУ. - К., 2010. - 23 с. [Не опубл].

61. Нове покоління незалежної України (1991 -2001 роки). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 року).К.2002.: Державний інститут проблем сім`ї та молоді.2002.-211 с.

62. П. Бех І. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процессу // Початкова школа. - 1998. - №1.34-45с.

63. Рівень і тенденції поширення тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: монографія / О.М. Балакірєва, Т.В. Бондар, Н.О. Рингач та ін. -- К.:Український ін-т соціальних досліджень ім. О. Яременка, 2008. --152 с.

64. Р.Дильс. Изменение убеждений с помощью НЛП.М.1999.-187с

65. Сиомичев А.В. Психологические особенности адаптации студентов в сфере познания и общения в вузе. - Л., 1987.

66. Т.А.Харрис.Я благополучен, ты благополучен. Н.Новгород. 1993.-285с.

ДОДАТОК А

АСН - абстинентний синдром у немовлят

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини

ГАС - гострий абстинентний синдром

ГГТ - гамаглутамілтрансфераза

ВААРТ - високоактивна антіретровірусна терапія

ВНС - вегетативна нервова система

ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я

ЕКГ - електрокардіографія

ЗП - замісний препарат

ЗТ - замісна терапія

ЗПТ - замісна підтримувальна терапія

ІПЧК - інфекції, що передаються через кров

КРП - клініка реабілітації та підтримки

ЛПУ - лікувально-профілактична установа

ЛКК - лікарсько-консультативна комісія

МДК - мультидисциплінарна команда

МКХ-10 - міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду

СНІД - синдром набутого імунодефіциту

СІН - споживач ін'єкційних наркотиків

ЦНС - центральна нервова система

NIDA - Національний інститут вивчення зловживання наркотиками (США)

RW - реакція Васермана

UNAIDS - Об'єднана комісія ООН з питань ВІЛ/СНІД

UNODC - Офіс ООН з наркотиків та злочинності

ДОДАТОК В

ЗАНЯТТЯ 1

ТЕМА: Інєкційні стимулятри.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін'єкційних наркотиків, ознайомити із технікою безпечних ін'єкцій та зменшення ризику.

ОБЛАДНАННЯ: відео ролики на комп'ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Ризики

З точки зору смертоносності особливо виділяються наркотики, що вводяться ін'єкційним шляхом.

Залежність від ін'єкційних наркотиків виробляється надзвичайно швидко: від героїну після однієї - п'яти ін'єкцій, а від препаратів амфетамінової групи, що кустарно виготовляються, навіть швидше, і украй важко піддається лікуванню. Провідні наркологічні клініки добиваються того, що лише менша кількість пройшовших курс лікування не повертаються до наркотиків протягом одного року. Багато хто з колишніх наркоманів повертається до наркоманії протягом подальших років.

Зниження приємних відчуттів від наркотиків у міру збільшення терміну прийому героїну заставляє збільшувати дозу, внаслідок чого помітна частина наркоманів вмирає від передозування. З кожною дозою наркоман вводить в свій організм токсичні речовини, які розкладають всі його органи. Значна кількість ін'єктивних наркоманів в багатьох населених пунктах Росії і Україні, кінець кінцем, заражається ВІЛ, а більшість ВІЛ-інфікованих - наркомани. Серед наркоманів поширені також інші хвороби крові (наприклад, вірусні гепатити), що істотно знижують тривалість життя. В результаті середня тривалість життя наркомана, що вживає героїн, не перевищує 7 років з початку попадання в наркотичну залежність. Фактично, переважна більшість з них приречені на ранню смерть.

Якщо по вжитку наркотиків, в цілому, Росія і Україна, на щастя, відстають від більшості країн Заходу, то по вжитку найбільш смертоносних ін'єктивних наркотиків ці країни в числі лідерів [50]. Згідно даним загальноросійського опиту, проведеного Міністерством освіти Росії в 2002 р., не менше 4,2% росіян 11-24 років пробували героїн, і 0,8% препаратів амфетамінової групи. При цьому переважна більшість тих, що пробували споживають наркотики частіше два раз на місяць [27]. Варто мати на увазі, що далеко не всі наркозалежні готові признатися в ході опиту, що вживають наркотики. Вклад до наркотичної смертності вносять не лише ін'єктивні наркотики, але і всі інші. Таким чином, близько 5% російської молоді приречено померти у молодому віці, не залишивши дітей, лише в результаті наркоманії. І хоча від горілки і самогону в Росії вмирає на порядок більша кількість чоловік, чим від наркотиків, наркоманія вибиває помітну частину молоді, тобто якраз тій частині суспільства, яка володіє найбільшим репродуктивним потенціалом, а тому вона також є одній з основних погроз демографічному розвитку Росії.

По оцінках, вживання ін'єкційних наркотиків обумовлює майже третину нових інфекцій у всьому світі, не рахуючи Африки на південь від Сахари, в той же час послуги з профілактики ВІЛ отримують менше 20% людей, що вживають ін'єкційні наркотики. Фактично, профілактикою охоплено менше 10% таких людей в Східній Європі і Центральній Азії, де вживання наркотиків є одним з основних чинників, сприяючих швидкому розвитку епідемії.

Найпоширенішою ризикованою практикою серед споживачів ін'єкційних наркотиків є використання заражених голок і шприців, в той же час ризику зараження сприяють ризиковані статеві контакти. Як тільки ВІЛ упроваджується в співтовариство споживачів ін'єкційних наркотиків, інфекція може швидко поширитися на широкі верстви населення, якщо не будуть зроблені негайні заходи профілактики. Користування зараженим ін'єкційним інструментарієм під час вживання наркотиків обумовлює більше 80% всіх Віл-інфекцій в Східній Європі і Центральній Азії, а також сприяє початку процесу розвитку епідемій в країнах Близького Сходу, Північної Африки, Південної і Південно-східної Азії і Латинської Америки. Викликає заклопотаність виникнення все нових епідемій вживання ін'єкційних наркотиків в країнах Африки на південь від Сахари.

Споживачам наркотиків загрожує не лише фізичний ризик зараження Віл-інфекцією; вони також уразливі до ВІЛ унаслідок свого соціального і правового статусу. У багатьох країнах вживання наркотиків є незаконним і карається тюремним висновком.

Вживання наркотиків також піддається сильній стигматизации серед населення в цілому і серед працівників охорони здоров'я, що підсилює маргіналізацію людей, що мають проблеми, пов'язані з наркотичною залежністю. Це означає, що заходи втручання у зв'язку з ВІЛ можуть бути для них недоступними або ж вони не можуть або не хочуть користуватися послугами, побоюючись звинувачень. Дослідження і досвід підтверджують, що епідемії ВІЧ серед споживачів ін'єкційних наркотиків можна попередити, стабілізувати або навіть обернути назад, якщо використовувати комплексний пакет заходів для профілактики ВІЛ і відходу в контексті пошани прав людини.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены