Напрями роботи соціального педагога із наркозалежними споживачами стимуляторів в умовах громадського центру "Вікторія" м. Хмельницького

Такий пакет включає повний набір послуг для лікування від наркотичної залежності, у тому числі замісне лікування, заходи для зниження шкоди, добровільне консультування і тестування, профілактику передачі ВІЧ статевою дорогою, доступ до первинної системи охорони здоров'я і антиретровірусної терапії. Неефективні закони і політика забороняють реалізацію програм обміну голок і шприців в деяких країнах і замісне лікування в інших.

Глобальні і національні цілі в області лікування повинні визначати цільові показники для груп населення, яким загрожує ризик, включаючи споживачів ін'єкційних наркотиків, що стикаються з серйозними перешкодами на дорозі здобуття належного відходу і лікування у зв'язку з ВІЧ. Чітка політика уряду і законодавство повинні вирішувати використання всіх елементів комплексного пакету послуг для профілактики ВІЛ і відходу, забезпечувати необхідне фінансування достатніх широкомасштабних програм і відповідати міжнародним нормам в області прав людини.

Техніка безпечної інєкції

Правила безпечної поведінки

1. Якщо ти вживаєш наркотики - краще припини це робити .

2. Якщо це неможливо, тоді хоч би не колися, пам'ятай: ін'єкційний спосіб вживання наркотиків - найнебезпечніший .

3. Якщо ти все-таки вживаєш наркотики ін'єкційний, завжди використовуй нові шприц, голку, фільтри, ложку, фурик, перетяжки, воду для ін'єкцій (зараження різними інфекціями часто відбувається при використанні загального інструментарію для ін'єкцій).

4. Якщо немає нових ін'єкційних інструментів, використовуй лише свої і нікому їх не давай. Дружба і підтримка тут ні при чому. Якщо когось кумарить і немає баяна, аби вмазатися - позичивши свій, ти не лише можеш підставити людину, поділившись з ним, наприклад, гепатитом С, але і залишишся без баяна (після іншої людини його використовувати вже не можна).

5. Якщо немає чистого баяна, обов'язково прокип'яти використаний або оброби його хлоркою.

Обмін голок та шприців

Пункти обміну використаних голок та шприців на стерильні (далі -- пункти обміну шприців -- ПОШ) стали першим дієвим інструментом реалізації стратегії зменшення шкоди серед СІН. Відкриття ПОШ дозволяє забезпечити СІН стерильним ін'єкційним інструментарієм та налагодити стабільні контакти з представниками цієї прихованої соціальної групи. ПОШ, як в принципі і вся програма зменшення шкоди, є "низькопороговою" службою -- для участі в програмі клієнт має надати мінімум інформації про себе, всі послуги надаються безкоштовно, місце розташування пункту, як правило, зручне для відвідування, тощо.

При цьому виділяють декілька основних видів пунктів обміну шприців (ПОШ):

1. Стаціонарний ПОШ -- обмін шприців відбувається в спеціально відведеному та обладнаному приміщенні, що дає одразу декілька переваг: можливість надання консультативної та медичної допомоги клієнтам, проведення обстеження (тестування на ВІЛ, наприклад), робота пункту не залежить від погодних умов, всі необхідні матеріали знаходяться "під рукою". Серед недоліків цієї форми обміну можна виділити потенційно незручне розташування пункту (наприклад, у лікарні на околиці міста), недовіру з боку клієнтів, якщо пункт розташовано на базі державної установи, тощо.

2. Мобільний ПОШ -- сама назва передбачає, що для реалізації цієї форми обміну знадобиться засіб пересування (автомобіль або мікроавтобус), що буде рухатися за встановленим графіком та маршрутом окремими районами міста. Така форма роботи ефективна для великих міст, для міст, де споживачі наркотиків проживають у віддалених районах або де погано налагоджена система громадського транспорту.

Подібні пункти дозволяють оперативно реагувати на зміну наркосцени у вашому місті та здійснювати обмін шприців саме у місцях концентрації СІН. Серед основних недоліків можна виділити затратність (витрати на бензин та ремонт автомобіля) такого виду обміну.

3. Польовий ПОШ -- обмін здійснюється соціальними вуличними працівниками проекту в місцях зустрічі СІН. Серед переваг цієї форми обміну -- відносна мобільність та ефективність роботи, можливість зустрічатися з СІН "на їх території", що сприяє формуванню довірливих відносин та залученню нових учасників програми, дешевизна, тощо. Недоліком такої форми роботи є короткий проміжок часу, що відводиться на спілкування з клієнтом проекту, що ускладнює процес надання кваліфікованої консультації чи медичної допомоги. Серед інших недоліків -- залежність від погодних умов, можливе виникнення непорозумінь з місцевим населенням та ППС, обмежена кількість роздаткових матеріалів.

4. Вторинний обмін -- ще один вид обміну шприців, який відрізняється від усіх попередніх тим, що здійснюється не співробітниками проекту, а волонтерами (самими СІН) або прихильниками ідеї програми (мережею аптек чи поліклінік). Волонтер отримує певну кількість стерильних шприців, обмінює їх у місці збуту наркотичних речовин або в місці проживання СІН (квартири), накопичує використані шприці та здає їх у проект для безпечної утилізації. Перевага очевидна -- така форма роботи надає доступ до прихованої цільової групи. Недоліком є, по-перше, правові та медичні питання, що при цьому виникають, -- волонтер зберігає вдома потенційно заражені шприці, та, по-друге, необхідність мотивувати потенційних волонтерів для проведення подібної роботи.

Хочеться одразу відзначити, що обмін голок і шприців має здійснюватися лише за умови використання відповідного обладнання, відпрацьованої системи утилізації використаних шприців, виконання всіх норм та правил безпеки спеціально підготованими співробітниками проекту.

Важливо також пам'ятати, що обмін шприців є важливим, але не єдиним компонентом роботи за стратегією Зменшення Шкоди. Проведення лише обміну шприців не є ефективним. Ефективність програми Зменшення Шкоди залежить від комплексності послуг, що надаються, та не можливе без використання інших інструментів.

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Прошу підготувати питання з вивченої теми які цікавлять вас і які не були достатньо висвітлені.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з передозуванням. Обговорення проблеми сепсису, флегмон та трофічних виразок у ін'єкційних наркоманів.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на даному занятті найбільше вразило.

ДОДАТОК Г

ЗАНЯТТЯ 2

ТЕМА: Передозування.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін'єкційних наркотиків, ознайомити із основними симптомами передозування і надати основи першої медичної допомоги.

ОБЛАДНАННЯ: відеоролики на комп'ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

Передозування порушує роботу найважливіших внутрішніх органів: головного мозку, печінки, серця, легенів і нирок. При передозуванні може статися зупинка серця і дихання, втрата свідомості. Кожне з цих ускладнень може привести до смерті. Риск передозування існує як для споживачів "зі стажем", так і для новачків.

Є цілий ряд чинників, які підвищують ризик виникнення передозування; вони зв'язані, в першу чергу, з кількістю і якістю введених наркотиків.

Також існують умови, які можуть бути не пов'язані безпосередньо з наркотиком:

· проблеми із здоров'ям

· депресія

· низька самооцінка

· відсутність даху над головою

· проблеми із законом

· стресові ситуації

Ці проблеми не можуть бути вирішені відразу, але про них важливо знати.

Опіати і алкоголь - смертельно небезпечна комбінація. Чим більше алкоголю в організмі, тим менше потрібний опіатів для виникнення передозування.

Як відбувається передозування і що робити, аби її уникнути:

1. Змішування наркотиків

Змішування наркотиків - найчастіша причина смерті при передозуванні. Йдеться як про введення "коктейля" з декількох наркотичних речовин в одному шприці, так і про одночасне вживання різних препаратів: опіатів, димедролу, барбітуратів, алкоголю і ін. Наркотики взаємодіють один з одним і підсилюють токсичну дію на організм.

Якщо ти збираєшся прийняти наркотик, що відноситься до опиатам, утримайся від прийому алкоголю або інших препаратів-депресантів (наприклад, снодійних). Алкоголь можна вживати не раніше, ніж через декілька годинників після прийому наркотика. За цей час організм зможе хоч би частково звільнитися від наркотика.

2. Звикання/Толерантність

Однією з властивостей наркотиків є здатність викликати те, що звикається (толерантність). При розвитку того, що звикається, для досягнення бажаного ефекту від наркотика, наприклад, ейфорії ("кайфу"), з кожним разом доводиться вводити все велику дозу. Безперервне збільшення дози підсилює наркотичну залежність і дуже часто наводить до передозування. Перерва у вживанні також впливає на ризик передозування. За час перерви (лікування, стриманість, детоксикація, тюремний висновок) організм відвикає від наркотиків, тому введення колишньої дози може привести до передозування.

Якщо у тебе була перерва у вживанні, для зниження риски передозування необхідно зменшити колишню дозу. Якщо стан твого здоров'я погіршав, або з моменту останнього прийому наркотика у тебе змінилася вага, враховуй це при виборі дози.

Вводячи наркотик, поклопочися про те, аби поряд з тобою був хтось, хто зможе тобі допомогти, якщо ти знепритомнієш. Якщо ти збираєшся прийняти наркотик наодинці, попередь когось зі своїх друзів про це.
Будь обережний при вживанні нового наркотика, оскільки в цьому випадку складніше підібрати дозу. Постарайся якомога більше дізнатися про цей наркотик в того, хто вже має досвід його вживання.

3. Введення наркотика до закінчення дії попередньої дози

Введення наркотика до закінчення дії попередньої дози сприяє його накопиченню в організмі, наводячи до передозування.

Запам'ятовуй, яку дозу наркотика ти вже прийняв, і не приймай нову дозу, поки не закінчилася дія попередньою.

Не набувай наркотика в більшій кількості, чим ти збираєшся спожити за один раз - крім того, що це понизить ризик передозування, у тебе виникне менше проблем і в разі затримання міліцією.

4. Міра очищення наркотика

Дія наркотика залежить від міри його очищення, тобто від кількості домішок, що містяться в нім. Якщо ти купуєш наркотик невідомої якості або у нового постачальника, тобі буде складно підібрати дозу, оскільки неможливо визначити "на око", скільки в наркотику міститься активної речовини, а скільки домішок.

Постарайся визначити на вигляд, смак і запах, чи все в порядку з тією речовиною, яка ти тільки що придбав.

Начни з введення невеликої дози, аби визначити, наскільки сильно діє наркотик.

Якщо ти збираєшся прийняти щось сильнодіюче, попередь про це своїх друзів.

Якщо ти міняєш голки в пункті обміну шприців, поцікався у співробітників пункту, чи є у них інформація про особливо сильні або небезпечні наркотичні речовини.

Запитай про якість наркотика в тих, хто купує цю ж речовину.

5. Зміни в стані здоров'я

Зміни в стані здоров'я можуть впливати на ризик передозування. Хвороба або зниження ваги можуть змінити здатність організму переносити наркотик.

Коли ти хворієш або починаєш видужувати, безпечніше зменшити дозу наркотика.

Якщо ти схудлий, вводь спочатку невелику дозу наркотика, аби визначити, скільки тобі вимагається.

Підтримуй своє здоров'я. Прагни добре харчуватися, висипайся, пий багато соків і води і регулярно проходи медичний огляд.

Передозування може викликати

· Зупинку дихання

· Зупинку серця

· Повну втрату свідомості (кому)

· Смерть

Ознаки передозування депресантами (всі перераховані симптоми можуть бути ознаками небезпечного для життя стану)

* повільне поверхневе дихання;

* падіння кров'яного тиску;

* ослаблення пульсу;

* зменшення частоти серцебиття;

* звуження зіниць (точкові зіниці);

* синить губ і кінчиків пальців;

* блідість і сухість шкіри;

* виражене розслаблення мускулатури (зовні виявляється в сповільненості рухів, підгині колін, заціпенінні, перебуванні в нерухомому поляганні в певній позі - характерна поза "навпочіпки");

* порушення свідомості (від стану сонливості до повної відсутності свідомості);

* нудота, блювота;

* порушення мови (невиразна вимова).

Ознаки передозування стимуляторами (всі перераховані симптоми можуть бути ознаками небезпечного для життя стану)

* паніка;

* страх смерті;

* рухове збудження (пострадавший не знаходить собі місця, кидається);

* підвищення кров'яного тиску (аж до інсульту при передозуванні кокаїном);

* посилення серцебиття;

* вологість шкіри;

* сильний пульсуючий головний біль;

* відчуття здавлення, біль в грудній клітці;

* піна з рота;

* нудота, блювота.

Допоможи собі!

Перша допомога при передозуванні депресантами

1. Постарайся не заснути! При передозуванні виникає дрімотний стан, пов'язаний з пригнобленням діяльності головного мозку. Небезпека цього стану в тому, що воно може плавно і непомітно перейти в кому. Кома розвивається при значному порушенні функції головного мозку і виявляється в повній втраті свідомості і рефлексів. Якщо ти відчуваєш, що після вживання наркотика твоє тіло починає німіти і тебе хилить до сну, поплещи себе по щоках, енергійно розітри вуха долонями, сильно натисни нігтем одного пальця на підставу нігтя іншого пальця.

2. Повідом про свій стан тому, хто виявиться поруч. Попроси, аби з тобою постійно говорили, а якщо ти засинатимеш, аби тебе розбудили.

3. Якщо поруч нікого не немає, почни розмову з самим собою. Давай собі установки: "Не спати", "Це передозування - не можна закривати очі". Контролюй свою свідомість, став собі питання: "Як мене звуть?", "Який сьогодні день?", "Котра година?", "Де я?", "Що відбувається довкола мене?". Відповідаючи самому собі, ти змусиш мозок працювати.

4. Дуже уважно стежити за диханням, оскільки при передозуванні опіатами воно утруднене. Глибокий, повільний вдих - і спокійний, повільний видих. Активне дихання необхідне для поліпшення доступу кисню до мозку і серця. Пам'ятай, що тобі потрібне свіже повітря і розмова з кимось або хоч би з самим собою.

5. При передозуванні тобі може допомогти рясне пиття. Купи літрову пляшку мінеральної або солодкої води і пий маленькими глотками (1 ковток кожні 2-3 хвилини). Це допоможе тобі не заснути і забезпечить твій організм необхідною кількістю рідини. При передозуванні рідина допомагає організму швидше звільнитися від токсичних речовин.

6. Якщо твій стан не покращується, виклич "швидку допомогу". Викликаючи лікаря, не обов'язково повідомляти про передозування - можна вказати на будь-які окремі її ознаки (блювота, зупинка дихання і так далі), але коли "швидка допомога" приїде - скажи правду, це полегшить і прискорить надання невідкладній допомозі.

7. Якщо стан покращав без допомоги лікаря, пам'ятай, що при передозуванні опиатами характерне повторне погіршення стану після тимчасового поліпшення. Продовжуй боротися з сном, говорити з кимось, глибоко дихати. Якщо з моменту введення наркотика прошло 2 години, і тобі стало краще - можна вважати, що найгірше вже позаду.

8. Не вживай наркотики протягом трьох діб після передозування. Пам'ятай, що після передозування твій організм ослаблений, і будь-яка доза наркотичної речовини може різко погіршити твій стан.

9. Якщо ти плануєш прийняти сильнодіючу речовину, попроси друга або бути присутнім при цьому, або відвідати тебе трохи пізніше, аби переконатися, що все гаразд.

Допоможи іншому!

Якщо ти відмітив ознаки передозування у людини, що знаходиться поряд з тобою, - допоможи йому! Декілька простих дій можуть врятувати людині життя!

У подібній ситуації необхідно зробити наступне:

1. Виклич "швидку допомогу" сам або попроси зробити це друзів, перехожого або сусідів. В більшості випадків при передозуванні потрібна кваліфікована медична допомога, а інколи і спеціальне устаткування. Тому "швидку допомогу" слід викликати обов'язково!

2. Переконайся, що пострадавший в свідомості: голосно і кілька разів звернися до нього по імені; якщо він не реагує, ущипни його за мочку вуха (вона досить чутлива, і якщо людина в свідомості, він повинен відреагувати). Якщо у пострадавшего відсутня реакція на такі дії, постарайся зробити наступне: розітри йому вуха, покрути мочки вух, поплещи долонями по щоках, поплещи по шиї ззаду. Можна змочити ватку або шматочок тканини нашатирним спиртом і піднести її до носа пострадавшего.

Звільни пострадавшего від одягу, що утрудняє дихання, розстебни комір, аби йому було легко дихати.

3. Якщо пострадавший прийшов в себе, не давай йому заснути, говори з ним, заставляй відповідати на прості питання. Поясни йому, як він повинен дихати: глибокий повільний вдих - спокійний повільний видих. Необхідно стежити за диханням пострадавшего, оскільки при передозуванні опиатами воно утруднене, і людина може взагалі перестати дихати.

4. Якщо свідомість відновити не удалося, відсутні дихальні рухи грудної клітки, пульс на сонній або стегновій артеріях не промацується, серцебиття не прослухується, зіниці розширені - життя пострадавшего у великій небезпеці. Але ти можеш його врятувати!

Ось декілька прийомів, які допоможуть пострадавшему протриматися до приїзду "швидкої допомоги":

Уклади пострадавшего на тверду поверхню (наприклад, на підлогу або тротуарі, але не на ліжко з сіткою, що прогинається).

Перевір прохідність верхніх дихальних доріг (ніс, рот, горло). При передозуванні пострадавшему найчастіше заважають дихати запала мова (це відбувається із-за розслаблення всіх груп м'язів) або блювотні маси. Їх слід видалити з рота пальцем (краще перед цим обмотати палець тканиною або бинтом).

Звільнення дихальних доріг при западанні голови:

Максимально закинь голову пострадавшего. Для цього потрібно підкласти одну руку під шию і обережно потягнути вгору, одночасно іншою рукою натискаючи на лоб.

2. Прочини рот пострадавшего і висунь нижню щелепу. Для цього потрібно намацати кути нижньої щелепи (вони розташовані симетрично ледве нижче за мочки вух), захопити їх і висунути щелепу вперед так, щоб верхні і нижні зуби знаходилися в одній площині.

Якщо дихання і робота серця не відновилися, а "швидка допомога" ще не прибула, приступай до штучного дихання методом "рот в рот" і закритому масажу серця. Ці прийоми на якийсь час зможуть замінити нормальну роботу легенів і серця. Поважно пам'ятати, що ці органи у людини в звичайному стані працюють одночасно, тому одночасно повинні проводитися штучне дихання і масаж серця.

Як провести штучне дихання:

1. Зроби глибокий вдих.

2. Відкрий рот пострадавшего і своїми губами щільно обхвати його губи (краще робити це через носову хустку або шматок тканини).

3. Закрий його носа пальцями (інакше все вдуване повітря вийде через ніс).

4. Зроби видих, вдуваючи повітря в легені пострадавшего.

5. Краєм ока контролюй правильність виконання дихання (коли ти видихаєш, грудна клітка пострадавшего повинна підводитися). Відсутність рухів грудної клітки вказує на те, що повітря в легені не поступає. В такому разі ще раз переконайся в прохідності верхніх дихальних доріг. При необхідності прочисть їх повторно. Інколи слід збільшити об'єм вдуваного повітря.

6. Слід мати на увазі, що ти забезпечуєш пострадавшему лише "вдих" - "видих" повинен відбуватися без твоєї участі (не потрібно намагатися видавлювати повітря з його легенів).

7. Частота штучних вдихів, як правило, повинна складати 18-20 вдихів в хвилину. Менша кількість вдихів не забезпечує доступ достатньої кількості кисню.

Як провести закритий масаж серця:

ЦЕ ВАЖЛИВО:

Не слід починати масаж серця, якщо на зап'ястях пострадавшего промацується пульс.

ЦЕ ОБОВ'ЯЗКОВО:

Перш чим приступити до масажу серця, зроби пострадавшему два штучні вдихи.

(пальці не повинні натискувати на ребра; руки розігнуті в ліктьових суглобах (що дозволяє використовувати для натиснення не лише силу рук, але і тягар тулуба)).

1. Стань навколішки збоку від пострадавшего.

2. Знайди у пострадавшего сонячне сплетіння - це те місце, куди б'ють "під дих"; у верхній його частині легко промацується "мечовидний відросток" грудини.

3. Поклади основу долоні однієї руки впоперек грудної клітки, на 3 см вище за "мечовидний відросток" (не можна зміщувати руку нижче, туди, де грудина переходить в "мечовидний відросток" - цю крихку кість можна легко зламати); постарайся також не зміщувати руку убік від середньої лінії тулуба - тиск на ребра досить частий наводить до їх переломів.

4. Виступ другої руки поклади на першу (так, щоб мізинці утворили кут 45 градусів) для посилення тиску.

5. Починай масаж: ритмічні поштовхи лише на основу

6. Не відривай кисті від грудної клітки після натиснення, проте після поштовху повністю припиняй натискання, аби грудина повернулася у вихідне положення.

7. Число рухів при масажі має бути в межах 80-100 в хвилину.

Якщо ти проводиш штучне дихання і закритий масаж серця самостійно, спочатку проведи два штучні вдихи, після чого виконай 15 натиснень на грудину. Потім повторюй ці дії у вказаній послідовності. Якщо у тебе є помічник, то один з вас може забезпечувати вдих, а інший - масаж. Май на увазі, що навіть коли працюєте удвох, вдих і натиснення виробляються в строгій послідовності: після 1 штучного вдиху слідує 5 натиснень на грудину (одночасно наповнювати легені повітрям і давити на грудну клітку безглуздо).

Через кожних 2-5 хвилин штучного дихання і масажу слід на декілька секунд зупинитися, аби перевірити, чи не з'явився пульс, і чи не відновилося самостійне дихання. Це необхідно робити до приїзду "швидкої допомоги" або відновлення сердечної діяльності і дихання.

Ефективність твоїх зусиль підтверджується наступними ознаками:

· Спроби пострадавшего самостійно зробити вдих.

· Поява пульсу на сонній або стегновій артеріях.

· Деяке "поліпшення" кольору шкіри.

· Звуження зіниць.

· Спонтанні рухи гортані (у чоловіків вона утворює виступ на шиї, який прийнято називати "кадиком").

Після відновлення пульсу і дихання оберни пострадавшего на бік і підклади йому що-небудь під голову, аби він не захлинувся блювотними масами.

Перша допомога при передозуванні стимуляторами

1. Постарайся заспокоїтися. Застосовуй метод самонавіяння. Повторюй: "Це передозування стимуляторами. Вона не так небезпечна, як передозування опиатами. Зараз це пройдет" Зроби 10 глибоких вдихів і видихів.

2. Знайди спокійне місце і прийми лежаче положення.

3. Вмивайся холодною водою, оберни голову холодним, вологим рушником. Можна прийняти холодний душ.

4. Випий теплого неміцного сподіваюся (ні в якому разі кава!).

5. Якщо відчуваєш погіршення стану, виклич "швидку допомогу".

Якщо ти відмітиш ознаки передозування стимуляторами у іншого споживача, слід застосувати ці ж нескладні прийоми.

У випадку зупинки серця і дихання виклич "швидку допомогу" і починай робити штучне дихання методом "рот в рот" і закритий масаж серця.

Що не слід робити при передозуванні

1. Не поміщай пострадавшего в холодну ванну - він може захлинутися. Якщо він ще дихає, помести його під прохолодний душ, аби він опритомнів. Залишайся з ним і стеж, аби вода не потрапляла в ніс або рот.

2. Не залишай його одного навіть після того, як ти викликав "швидку допомогу". Якщо тобі все-таки необхідно піти, потурбуйся, аби пострадавший знаходився в безпечному положенні (пострадавший повинен лежати на боці, під голову потрібно підкласти подушку або сумку).

3. Не вводь депресанти (опиаты, барбітурати, алкоголь) при передозуванні стимуляторами (амфетамины, кокаїн) і, навпаки, в разі передозування депресантами не вводь стимулятори. Вживання наркотиків в такому поєднанні лише підсилить отруєння організму і може бути смертельне небезпечно!

Виконання цих рекомендацій допоможе тобі зберегти своє здоров'я життя і життя твоїх друзів!

ІІ. Перерва 5 хвилин.

ІІІ. Обговорення почутого учасниками групи.

Ведучий: Прошу кожного з вас висловитися з приводу почутого. Прошу підготувати питання з вивченої теми які цікавлять вас і які не були достатньо висвітлені.

Учасники групи висловлюють свої думки і діляться тим, що вони пережили на власному досвіді зустрівшись особисто з передозуванням. Обговорюють, чи можна запобігти передозуванню.

ІV. Прощання з учасниками групи.

Ведучий: До зустрічі. Попрошу кожного з вас проаналізувати ще раз почуту інформацію і якомога більше розповісти іншим про те, що вас на даному занятті найбільше вразило.

ЗАНЯТТЯ №2

ТЕМА: Наркотичні стимулятри.

МЕТА: допомогти діючим СІНам усвідомити шкідливість вживання ін'єкційних наркотиків, ознайомити із складовими речовинами наркотичних стимуляторів та ознайомити з основною стратегією зменшення шкоди.

ОБЛАДНАННЯ: відео ролики на комп'ютері, інформаційні брошури, плакати

ХІД ЗАНЯТТЯ:

І. Привітання із членами групи. Знайомство з новими членами групи.

Використання кави-паузи для вільного спілкування і зняття психологічного напруження.

ІІ. Теоретична інформація.

Розуміння процесу виготовлення - це зниження шкоди .

Ведучий: практично усі наркотичні речовини поширені на сьогоднішній день на Хмельниччині - кустарного виробництва. Прошу назвати які з таких речовин ви вживали систематично або хоча б пробували.

Учасники групи: первинтин (винт), тифа (ефедрин), спазмолекс, ширка, колдакт.

Ведучий: Всі ці речовини належать до наркотичних і тому сьогоднішнє занняття буде присвячене темі їх виготовлення вживання і дії яку вони чинять на організм.

Під психоактивною речовиною розуміється будь-яка хімічна речовина, при одноразовому вживанні якої може змінитися настрій, фізичний стан, самовідчуття і сприйняття довкілля, поведінка або з'явитись інші бажані з погляду споживача, психофізіологічні ефекти, а при систематичному вживанні цієї речовини з'являється психічна і фізична залежність. Серед психоактивних речовин розрізняють допінги, наркотики та токсичні речовини.

Психоактивна речовина вважається наркотичною, якщо відповідає трьом критеріям: медичному, соціальному і юридичному. Тільки наявність усіх трьох критеріїв створює передумови у правовому аспекті для визнання психоактивної речовини наркотичною.

Медичний критерій передбачає, що речовина, ліки повинні справляти тільки специфічну дію на центральну нервову систему (стимулюючу, седативну, галюциногенну тощо), що було б причиною їх немедичного застосування.

Соціальний критерій припускає, що немедичне застосування психоактивних речовин набирає таких масштабів, що це стає соціально значущою проблемою.

Юридичний критерій потребує визнання відповідною інстанцією (Кабінетом Міністрів України за поданням МОЗ України) речовини наркотичною з подальшим внесенням її до переліку наркотичних засобів.

З огляду на викладене термін "наркоманія" потрібно вживати тільки При поєднанні трьох зазначених критеріїв. Зловживання речовинами, не визнаними законом наркотичними, називається токсикоманією. Такий розподіл зумовлюється насамперед правовими, а не медичними засадами. У процесі оцінювання клінічних проявів наркоманії та токсикоманії було доведено, що їх клінічна картина цілком збігається, формування залежності й наслідки вживання токсичних речовин виявились тяжчими, ніж від вживання наркотиків.

Таким чином, токсикоманічними речовинами визнаються засоби, які не зараховані до наркотичних чи психотропних, але є предметом зловживання і викликають хворобливі стани, зміни психіки та поведінки. Будь-яка токсикоманічна речовина у встановленому законом порядку може бути визнана наркотичною з подальшими юридичними наслідками.

Термін "психотропні речовини" так само вживається як з медичних, так і з юридичних позицій. Міжнародна конвенція про психотронні речовини 1971 р. визначила, що психотропними речовинами можуть бути тільки такі, що сприяють патологічному звиканню, виявляючи стимулюючу чи гальмівну дію на центральну нервову систему, викликаючи галюцинації, порушення моторної функції, мислення, поведінки, зміну настрою тощо. З огляду на це в медичній практиці доцільніше використовувати термін "психоактивні речовини", до яких входить велика група засобів, що специфічно діють на центральну нервову систему.

До психоактивних речовин належать також стимулятори та допінги.

Важлива чітка правова класифікація фармакологічних препаратів, що вважаються стимуляторами, оскільки одна їх частина увійшла в Єдину конвенцію 1961 р., а інша -- у Конвенцію 1971 р. Тому коли йдеться про стимулятори, необхідно уточнювати, до якої саме групи вони належать: до наркотичних засобів чи психотропних речовин.

За і проти вживання

На фоні постійного зростання розповсюдження наркотизму в Україні останнім часом спостерігається поява нових, практично невідомих раніше форм наркотичної залежності, відзначається застосування з адиктивною метою нових наркотичних речовин, серед яких зростає питома вага синтетичних та напівсинтетичних препаратів [1]. Одним із таких нових видів наркотизму, що виник та набув суттєвого поширення в останні 2 роки, є залежність від психостимулятору, який виготовлюється кустарним шляхом із капсул «Ефект» та «Колдакт» -- лікарських засобів протизапальної дії, дозволених для використання на території України [1-3]. Зазначені препарати містять фенілпропаноламіну гідрохлорид (симпатомиметик, що за своєю хімічною структурою та фармацевтичною дією наближається до ефедрину) та хлорфеніраміну малеат (антигістамінний засіб). Фенілпропаноламін, як показали експериментальні дослідження, не має наркотичного потенціалу та не створює небезпеки в плані формування залежності [4]. Однак, по аналогії з кустарним способом одержання ефедрону («джефу», або «мульки») з ефедрину, із фенілпропаноламіну при нескладній обробці одержується катинон (норефедрон) [1], -- наркотична речовина, яка підлягає спеціальному контролю відповідно до законодавства України.

Катинон вперше було знайдено в листях кату (Catha edulis), що росте та вживається як психостимулятор переважно в Східній Африці [5, 6]. Як виявлено, катинон є нестійкою сполукою і міститься лише в свіжезібраних рослинах кату. В 1978 році в лабораторії ВООЗ катинон був одержаний синтетичним шляхом. Відзначалось, що в зв'язку із можливістю такого синтезу катинон являє собою серйозну небезпеку [7], але до появи перших повідомлень про адиктивне застосування речовини, виготовленої з капсул «Ефект» та «Колдакт» [2, 3] в літературі були відсутні дані про випадки зловживання синтетичним катиноном. Отже, вживання зазначеного кустарного препарату не має аналогів в наркологічній практиці і являє собою якісно новий феномен наркотизму останніх років.

Клінічна характеристика пацієнтів, які вживають даний препарат, не вичерпується проявами наркотичної залежності. На перший план виходять ознаки тяжкого органічного ураження головного мозку. Походження органічної церебральної симптоматики пов'язується як із токсичним впливом основної діючої речовини, так і з наявністю побічних токсичних продуктів, передусім -- сполук марганцю [2, 3]. У споживачів кату, що містить «природний» катинон, такі порушення не описуються [5, 7]. Отже уявляється, що марганець є єдиним фактором, здатним викликати таке раннє та масивне ураження мозку. В літературі є детальні описи характерних для марганцевого отруєння неврологічних (передусім екстрапірамідних, паркінсоноподібних) порушень [8]. Окрім цього, наводяться описи типових психопатологічних проявів хронічної марганцевої інтоксикації -- специфічних афективних та когнітивних розладів [9]. Тотожність описаних порушень тим, що спостерігаються при зловживанні кустарною наркотичною сумішшю із препаратів «Ефект» та «Колдакт», здається досить очевидною. При цьому, однак, виникає питання: чому при ідентичності кустарних технологій виготовлення катинону (з «Ефекту» або «Колдакту») та ефедрону (з препаратів, що містять ефедрин), в першому випадку наявність тяжкої екстрапірамідної симптоматики є правилом, а в другому зустрічається лише в окремих випадках [10, 11]. На нашу думку, цьому існує декілька пояснень. По-перше, необхідність екстрагувати ефедрин з інших лікарських форм (теофедрин, солутан тощо) вимагала від споживачів ефедрону більш скрупульозного дотримання «рецептури»; до того ж, споживачі ефедрону, за нашими спостереженнями, мали дещо вищий рівень інтелекту та соціальної адаптації. Але, найголовніше, сама специфіка форми внутрішньовенного вживання катинону -- значне підвищення добових доз та кратності ін'єкцій, практично постійний характер наркотизації, відсутність ремісій та «світлих проміжків», -- обумовлює надходження разом із наркотиком колосальних доз марганцю.

Марганцеве отруєння може стати і ланкою в патогенетичному ланцюгу формування такої злоякісної залежності. Як відомо, розвиток екстрапірамідних порушень при хронічних марганцевих інтоксикаціях реалізується через систему моноамінових нейромедіаторів [12].

Оскільки вживання з адиктивною метою катинону, виготовленого з «Ефекту» та «Колдакту», набуло широкого розмаху і зберігається, незважаючи на деякі обмеження в продажу цих препаратів, існує ймовірність появи через деякий час хворих із вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням і навіть органічною деменцією.

Метамфетамін (на сленгу: мет, meth, лід, кристал, винт(також Первінтін), скло) -- похідне амфетаміну, біла кристалічна речовина. C10H15N, що використовується у формі гидрохлорида, як наркотик, ще більш стимулюючий, ніж амфетамін. Гидрохлорід метамфетамина відомий під торгівельною назвою первинтин (йод-первитин це самопальний винт, з солутана, сульфат) .

Вводиться внутрішньовенно. Вживається також перорально (через рот) і інтраназально. При цьому можна відмітити що, якщо узяти наприклад Європу, можна з упевненістю сказати, що в східній частині Європи постановлена більш виражена тенденція приймати метамфетамин внутрішньовенно отримуваний в домашніх умовах так званий «гвинт»(первитин, отриманий за допомогою відновлення ефедрину йодом у присутності червоного фосфору) є яскравим тому прикладом, коли в західній частині цей метод вживання менш поширений, і первитин приймається в основному интраназально (у вигляді порошку) або перорально (під виглядом пігулок). Так само відомі випадки куріння кристалів метамфетамина гидрохлорида, (т. н. Лід, Айс,Стекло и.т.д.) які в цих цілях спеціально готуються у вигляді крупних кристалів, а не мелкодисперсного порошку, на відміну від того первитина, який виробляють для интраназального вживання, так само можливе вживання наркотика за допомогою «куріння», що отримується при нагріванні високодисперсного пилу, що складається з дуже високодисперсних кристалів метамфетамина гидрохлорида, які переганяються при дія дуже великих температур (зазвичай нагріванням кристалов на шматочку фольги на відкритому вогні, наприклад запальнички, і вдиханням пари через трубку ротом, тобто ингалированием парами, що переганяються).

Хімічні і фізичні властивості

Вказані для гидрохлорида.

· Зовнішній вигляд: білий. кристали

· Молекулярна маса (у а.е.м.): 185,7

· Температура плавлення (у °C): 172,2

При вживанні відчувається прилив сил, ейфорія, нескінченний потік думок, швидко замінюючих один одного, повну відсутність апетиту. При серії ін'єкцій характерний подальший тривалий сон. Серед негативних ефектів виділяють стереотипичность мислення, анорексію, порушення регуляції серцево-судинної системи, атактичне мислення.

Порівняно з найближчим аналогом -- амфетаміном -- дія первитина триваліше і викликає ейфорію, якої при прийомі амфетаміну не спостерігається, або спостерігається, але дуже трохи. Це пояснюється тим, що коли первитин потрапляє в людський організм, він викликає блокування зворотного прийому дуже важливого нейромедіатора і гормону -- серотоніна в серотониновых рецепторах, це у свою чергу викликає стимуляцію ЦНС, унаслідок накопичення серотоніна в серотониновых рецепторах. Амфетамін теж при попаданні в людський організм впливають на ЦНС стимулирующе, але на відміну від первитина, амфетамін впливає на відповідальних за рух норадреналиновые рецептори]] тим що так само як і у випадку з первитином блокується зворотний прийом норадреналіну в норадреналиновых рецепторах, що так само веде до накопичення гормону в рецепторах і послідовно до повышеному бажання індивіда що прийняв наркотик активно рухатися або просто знаходитися в рух, будь по ходьба або плавання. Т.е амфетамін робить вплив на організм за тією ж самою схемою як і первитин, лише на інші рецептори ЦНС. Різниця між молекулярною структурою амфетаміну і первитина така ж як між молекулами норадреналіну і адреналіну, тобто первитин і аденалин містять в їх структурі молекул N-метильную групу а амфетамін і норадреналін такою не містять в їх молекулярній структурі. Так само ефедрин має дуже схожу структуру побудови молекули порівняно молекулярної структури первитина, молекула ефедрину отличаеться від молекули первитина тим тим що має в ?-позиции гідроксильну групу -ОН, яка служить причиною того що первитин і ефедрин володіють різною дією на людський організм. Сам по собі ефедрин є алкалоїдом, який міститься в багатьох сортах эфедры, первитин же на відміну від ефедрину в природі не зустрічається і виходить лише синтетичною дорогою. Той факт, що різниця між молекулою первитина і молекулою ефедрину полягає лише в одній гідроксильній групі (-OH), яка знаходиться в молекули ефедрину в ?-позиции, дозволяє отримати первинит з ефедрину за допомогою відновлення ефедрину йодоводородом, що і є самим широкораспространенным методом здобуття первитина з ефедрину в подпольных/нелегальных лабораторіях. Кустарно синтезований з ефедрину перитин на відміну від первитина отримуваного на активованому ртуттю алюмінії (алюмінієвій амальгамі) з фенилацетона різнитися сильнішою эйфоричность при внутрішньовенному вживанні. Причина тому заключаеться в тому що в підпільних лабораторіях частенько отримують ефедрин за допомогою выделения/экстракции оного з лікарських препаратів, які у свою чергу частенько містять різні ізомери ефедрину, це можуть бути або L-эфедрин/L-псевдоэфедрин або D-эфедрин/D-псевдоэфедрин, залежно від препарату і його медичного призначення. Різні оптичні ізомери эфедрина/псевдоэфедрина дають унаслідок реакції відновлення різні оптичні ізомери первитина, або це D-первитин, який проявляє сильнішу стимулирующую/эйфоричную/«желаемую» активність на людський організм і виходить або з D-псевдоэфедрина або з L-эфедрина або продуктом відновлення є L-первитин, який володіє меншою частиною «позитивного/желаемого» дії як наркотик, отже, D-первитин вище цінується на чорному ринку чим L-первитин і користується більшою популярністю. Ще один спосіб здобуття первитина -- це здобуття имина з фенилацетона і метиламна і подальше відновлення його до одинарної за допомогою алюмінієвої амальгами. Цей метод дає продукт, що містить обоє оптичного ізомеру в розподілі 50 % до 50 %. Ще є припущення, по якому отриманий первитин (т. н.винт) в кустарних умовах містить багато побічних продуктів реакції відновлення (як правило, йод-первитином), який як правило володіє трохи великим потенціалом дії (стимуляции/эйфории) на людський організм, чим D-первитин. Саме цей чинник робить інколи здобуття первитина за допомогою відновлення йодоводородом привабливішим для тих, хто виробляє первитин суто для власного вживання, а не для продажу на чорному ринку.

У оптимальних дозах знімає відчуття втоми, викликає прилив сил, підвищує працездатність, ніж частенько користуються низькооплачувані роботяги в Азії для підвищення працездатності, або для того, щоб невпинно працювати цілий доба. Так само він пригнічує апетит, ослабляє і укорочує дію снодійних засобів. Володіє вираженою периферичною адреномиметической активністю (звужує периферичні судини, підвищує артеріальний тиск). Первітин володіє прямою адренергічною дією на ЦНС, у тому числі на ретикулярну формацію і деякі підкіркові структури. Також несильно пригноблює активність моноаминоксидазы, оберігаючи, таким чином, адреналін і норадреналін від розкладання.

За іншими даними стимулююча дія метамфетамина пов'язана з селективним інгібіруванням зворотного захвату Допаміну; інгібірування активності МАО трохи, проте сам метамфетамин слабо схильний до окислювального дезамінування даним ферментом (порівняно з амфетаміном) завдяки N-метильной групі.

При тривалому вживанні викликає відчуття нескороминущої втоми, депресію, слабкі форми параної, особливо в разі внутрішньовенного введення кустарно приготованого з ефедрину препарату. Викликає сильну психічну, але не фізичну залежність. Синдром відміни виражений досить сильно. Рецидиви вживання залежать від того, що вживає. У певного роду співтовариствах (наркомани), використовується для зняття синдрому абстинента (героїнової ломки)

Наслідки вживання

Хронічне вживання: Найбільш частим наслідком є тромбофлебіт, тромбоз вен. Також при хронічному вживанні розвиваються психічні розлади, пов'язані з виснаженням нервової системи (астенія, неврози і ін.), депресії, психози (з маревною і галлюцинаторной симптоматикою). Довге вживання метамфетамина незрідка наводить до самогубства, до непроходящим кошмарів, боязнь засипати. Згідно МКБ 10, первитином, що викликаються, психічні і поведінкові розлади відносяться до категорії F15.15.

Одноразове вживання: В результаті одноразового вживання наголошується порушення сну і апетиту, які можуть продовжуватися протягом двох діб після вживання. Так само наголошується втома, підвищена дратівливість і відсутність бажання спілкуватися, можливі головні болі в результаті дегидрации організму. Через деякий час після того, як п'янка дія закінчується, може з'явитися тахікардія, тахіпное і болі в серці при фізичних навантаженнях і в стані фізичного спокою, і просихання слизистої оболонки носа при интраназальном вживанні. Набагато рідше буває прояв відчуття незібраності і неуважності.

Полінаркоманія

Як формуються полінаркомани? Якщо молода людина вже спробувала один наркотик, але втратила здатність відчувати ейфорію, навіть шляхом багатократного збільшення «дози», він пробує інший, частіше свідомо, чекаючи від нового препарату тих же або схожих відчуттів. І не знаходить їх. Полінаркоман, в моєму розумінні, це наркоман, який за відсутністю опіуму і його похідних, ковтає і упорскує собі у вену або, якщо «вен немає», в пах, (у «шахту»), «по м'язу» все, що можна купити і дістати з психоактивних препаратів сьогодні і зараз, найчастіше, яке-небудь снодійне або психостимулятор. Прагнення полинаркоманов вживати наркотики і не міняти нічого в життєвій ситуації, що склалася, продиктоване все ж бажанням отримувати хоч якусь ейфорію, але частіше, реально, для того, щоб нормально себе відчувати.

По даним національного Наукового центру наркології Федерального агентства по охороні здоров'я і соціальному розвитку Російської федерації

внутривенно вживають: героїн 30 % респондентів, амфетамины 23 % респондентів, інші опиаты окрім героїну 19 %, будь-які інші наркотики внутрішньовенно 38 %.

Є закон збереження енергії, який нікому ще не удалося обдурити. Чим більше ми віддаємо, тим більше ми втрачаємо. У людині теж є певні ресурси енергії, активності. І якщо ми хімічним втручанням в свій організм стимулюємо викид енергії, то недолік її в організмі рано чи пізно позначиться, через 20 хвилин або через 6-8 годин. І чим більше ми виділили, віддали сил, енергії, тим більше відчуємо її недолік надалі.

Те ж саме ми спостерігаємо і в емоційному плані, ніж більше штучної веселості ми видали, тим велика депресія нас чекає. Можливості і ресурси клітини мозку обмежені. Чим більш ми чутливі зараз, тим більше бездушні ми будемо найближчим часом.

Пороги чутливості людського організму обмежені самою природою, і їх штучне перевищення не проходит безкарно для організму.

Не потрібно штучно розгойдувати маятник настрою. Недаремно деякі дослідники відзначають, що характер психічних розладів, в період синдрому абстинента, прямо протилежний до характеру дії наркотика, відмовою від якого обумовлений цей синдром.

Якщо звернутися до науки, то і там ми знайдемо підтвердження цієї думки. Один із законів нервової діяльності, який відкрив і обгрунтував А.І. Введенський, сформульований так: «Результатом перезбудження нервового волокна є його гальмування». А ще, як стверджує ще один учений І. П. Анохин: «Постійний прийом наркотиків веде до виснаження запасів нейромедіаторів, формування «порочного круга», що значною мірою обумовлений проявом синдрому психічної залежності».

І не потрібно забувати, що всьому в природі є ціна, за все на цьому світі потрібно платити.

Полінаркомани звертаються за вирішенням питання до метадону.

По-перше, метадон прирівняний до сильнодіючих наркотиків і його зберігання карається законом, по-друге, програма - це не просто механічне заміщення. Програма тому і називається програмою, що вона повинна включати цілий комплекс заходів соціальної і психологічної реабілітації і передбачає індивідуальний підхід до підбору кандидатів, і психологічний підхід до кожного пацієнта в період реабілітації. На мій погляд, це якраз, і є головній складовій метадоновой програми.

Наркомани із стажем, вельми фармакологічно підковані і інформовані пацієнти і прекрасно знають не лише властивості наркотиків, але і багатьох лікарських препаратів і їх дія на організм. Крім того, тривалі психологічні досліди над собою перетворюють наркоманів на непоганих психологів, що знають до тонкощів психологічні особливості наркоманів і проблеми наркоманії взагалі.

Поважно ще і той факт, що наркомани, заслуговують на вони цього чи ні, хочуть, аби до них відносилися шанобливо, як до особи, а не як до прокаженої, знехтуваної і непотрібної для суспільства людини. І вже зовсім не терплять наркомани, коли їх прирівнюють до алкоголіків або вважають психічно хворими людьми. І мало лікарів, навіть наркологів, можуть похвалитися тим, що вони зможуть врівень встати по всіх цих параметрах з середньо освіченим наркоманом і проявити до нього пошану, без якої лікування такого складного захворювання, взагалі неможливо.

В Фінляндії, країні з дійсно високим рівнем життя, з 1997 року розвиваються реабілітаційні програми, що спираються на замісну терапію метадоном. Метадон - синтетичний засіб, розроблений для вживання як знеболюючий. Метадон взаємодіє з тими ж рецепторами головного мозку, що і опиаты і, через це, блокує симптоми синдрому абстинента при відміні опиатов і може застосовуватися для зняття кризисних явищ при опиатном синдромі абстинента. Проте, Метадон протягом 20 днів формує фізичну залежність від опиатов взагалі, а синдром абстинента, що виникає після відміни Метадона, схожий на героїновий, але набагато сильніше і може довго (до 6 тижнів) супроводитися дуже неприємними відчуттями. При передозуванні смерть настає в результаті ослабіння функції дихання.

Деякі фахівці вважають більш виправданими і менш небезпечними, в порівнянні з метадоном, вживання в замісній терапії бупренорфіна.

Словами медиків, Метадон і Бупренорфін стимулюють центри насолоди, що супроводиться виникненням психологічного комфорту, ейфорії, приємних, позитивних емоцій. На тлі низького рівня мотивації, яке, як правило, спостерігається в початкових стадіях лікування і ремісії цей чинник є, мабуть, визначальним при виборі наркоманом тієї або іншої схеми формакологической підтримки.

Стратегії зниження шкоди

Початок епідемії ВІЛ/СНІДу у країнах Заходу у 1980х рр. та розповсюдження швидкими темпами цієї епідемії у середовищі споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) поставили перед суспільством нові питання, що потребували негайного вирішення.

До початку епідемії ВІЛ/СНІДу у більшості країн світу проблема наркозалежності вирішувалася переважно шляхом впровадження політики повної заборони нелегальних наркотичних засобів, визначеної адміністрацією Рональда Рейгана як "війна з наркотиками". Основними інструментами цього політичного підходу були пропаганда повного утримання від вживання наркотиків, а також підтримка програм детоксикації (виведення токсичних речовин з організму) та реабілітації споживачів наркотиків.

Основними наслідками "війни з наркотиками", що набула найширшого розголосу у СІІІА, стало: посилення криміналізації наркоринків та кримінальних угруповань, зростання цін на наркотичні речовини та тінізація економіки, маргіналізація та "відхід у підпілля" груп споживачів наркотиків. Останнє, в свою чергу, мало серйозні соціально-медичні наслідки, зокрема, втрату соціальними та медичними службами зв'язків з представниками цих груп, розповсюдження серед СІН епідемії гепатитів, а трохи пізніше ВІЛ/СНІДу, зростання рівня смертності в цих групах, в тому числі в наслідок передозувань, тощо [7, 10].

Першими, хто усвідомив масштаби епідемії і висловив невдоволення діючими на той момент профілактичними методами, були медики та самі споживачі наркотиків. Якщо СІН бачили ситуацію з середини, через призму власних проблем та проблем своїх друзів і знайомих, то медики, які мали доступ до статистичної інформації та розуміли природу і шляхи розповсюдження епідемії, вбачали в цьому серйозну загрозу для всього суспільства.

Саме СІН та медики стали ініціаторами створення нового політичного, медичного та соціального підходу -- стратегії зменшення шкоди.

Наприкінці 1970х - початку 1980 рр. у відповідь на розвиток епідемії гепатитів та ВІЛ/СНІДу в окремих європейських країнах починають виникати самоорганізації споживачів наркотиків. Найвідоміша група "Союз торчків" ("ІипкіеЬопо"') у Голландії з 1981 р. почала проводити інформаційно просвітницьку роботу та розповсюджувати стерильні шприци і презервативи серед СІН. У 1984 р. у Роттердамі аптекарі відмовилися продавати споживачам наркотиків шприци, що стало причиною розвитку епідемії гепатиту В у цьому середовищі. З метою подолання епідемії за підтримки уряду Нідерландів група почала першу програму обміну шприців [7, 10].

За право історичної батьківщини стратегії зменшення шкоди сперечається також і Великобританія. В Мерсісайді, районі Ліверпуля, на початку 1980х рр. теж було започатковано спеціальний проект у відповідь на зростання кількості споживачів героїну. Медичні установи, аптеки та поліція району розпочали спільну роботу з надання медичної допомоги, забезпечення стерильним інструментарієм та заохочення СІН до зміни ризикованої поведінки. Мерсісайдівська модель стала уже класичним прикладом ефективного застосування стратегії Зменшення Шкоди на практиці [8, 3].

Сьогодні стратегія Зменшення Шкоди використовується майже у 50 країнах світу, в тому числі і в Україні. Принципи зменшення шкоди інтегровано у більшість соціальних та медичних державних програм. Стратегія схвалена багатьма міжнародними організаціями, включаючи ООН, ВООЗ та Раду Європи.

Визначення, принципи, мета та завдання стратегії Зменшення Шкоди

То що ж являє собою стратегія Зменшення Шкоди? Спробуємо дати визначення цій концепції.