см

Тоді з формули (3.1):

см²

Послідовність ручної формовки в двох опоках по роз'ємній моделі

На під модельну плиту встановлюють нижню частину моделі (з гніздами під шини) роз'ємом на плиту, модель ливників і нижню опоку.

1. Поверхні моделей припилюють припилом (дрібним піском) для попередження прилипання формовочної суміші до них.

2. Через сито просівають облицювальну формовочну суміш невеликим шаром.

3. Засипають наповнюючу формовочну суміш, поступово ущільнюючи її трамбівкою.

4. Надлишки формовочної суміші зрізують лінійкою і роблять вентиляційні канали, проколюючи ущільнену формовочну суміш голкою (душником). Кінець голки неповинен торкатись поверхні моделі.

5. Перевертають опоку на 180° і по контрольних штирях установлюють на неї верхню опоку.

6. На нижню частину моделі ставлять по шипах її верхню частину і розміщують моделі шлаковловлювача, стояка і випорів.

7. Припилюють моделі, площину роз'єму посипають роздільним піском і повторюють операції формовки 3, 4, 5.

8. Виймають модель стояка та випорів і вирізують ливникову чашу

9. Верхню напівформу знімають, піднімаючи її вверх по штирях, і ставлять на плиту площиною роз'єму вверх.

10. Поверхню форми по контуру моделі змочують водою за допомогою кісточки для попередження осипання її країв.

11. В половини моделі деталі і модель шлаковловлювача забивають або вкручують підйомники (крючки) моделі та шлаковловлювача, розгойдують легкими ударами молотка по підйомнику і обережно витягують їх.

12. Виправляють пошкоджені місця форми гладилками, ланцетами, ложечками і т.п.

13. Оздоблену форму, що виготовляється по сирому, припилюють сріблоподібним графітом.

14. Збирають форму: напівформи обдувають стиснутим повітрям, в нижню напівформу вставляють стержень, нижню напівформу обережно по контрольних штирях накривають верхньою і опоки скріплюють. Форма готова до заливання рідким металом.

3.2 Удосконалення пристрою для заправки консистентного мастила

• 3.2.1 Призначення та сфера застосування пристрою
• Різноманітні пристрої для заправки консистентного мастила здобули широкого використання в ремонтно-обслуговуючому виробництві. Спектр консистентних мастил як вітчизняного так і закордоного виробництва, що наведений в даблиці 3.1, дуже широкий і для нанесення на відповідальні вузли та агрегати потребує відповідної оснастки.
• Консистентні мастила типу Літол-24,Солідол, та Прес-Солідол використовується для змащування шарнірів рульового керування,шкворнів поворотних кулачків,вісей педалей щеплення та гальм, пальців ресор,валів розжимних кулачків гальм, шліців та підшипниківкарданних шарнірів. Підшипники ступиць колес, проміжних опор карданного валу, вижимного підшипника, вижимні підшипники щеплення, підшипники водяного насосу, переднього підшипника первичного валу коробки передач змащують Літол-24 та ПС-13.В підшипниках генератора, стартера використовують N 158.Для змащування ресор застосовують УссА.
• Таблиця 3.1 Різновиди консистентних мастил

Вітчізняні матеріали	Матеріали закордонного виробництва
	Shell	Mobil	BP	Esso
Солідол С	Uneda 2, 3 Lirona 3	Mobilgrease АА№2,' Greasrex D60	Energrease C2,C3; Energrease GP2, GP3	Chassis XX, Cazar K2
Прес-солідол	Uneda 1, Retinax С	Mobilgrease АА№ 1	Energrease C1,CA	Chassis L, H, CazarК 1
Графітна УСсА	Barbatia 2, -3, -4	Graphited № 3	Energrease C2G, C36	Van Estan 2
ЦИАТИМ-201	Aeroshell, Grease 6	Mobilgrease BRB Zero	--	Beacon 325
1-13,ЯНЗ-2	Nerita 2, 3 Retinax H	Mobilgrease ВРВ№3	Energrease № 2,№3	AndokM275, Andok В
Літол-24	Retinax A, Alvania 3, R3	Mobilgrease 22 Mobilgrease BRB	Energrease L2, Multipurpose	Beacon 3, Unirex 3
Фіол-1	Alvania 1	Mobilux 1	Energrease L2	Multipurpose

• 3.2.2 Патентне дослідження існуючих конструкцій пристрою
• Попередньо нами був проведений детальний аналіз існуючих конструкцій пристрою. Аналогами пристрою є слідуючі конструкції відображені в патентах SU 757806 А, 23.03.1980. RU 2011108 C1, 15.04.1994. RU 2017642 С1, 15.08.1994. СН 574076 А5, 31.03.1976. DE 2609915 В2, 15.09.1977, SU 964328 A, 07.10.1982. SU 699278 A, 25.11.1979. SU 1649209 A1, 15.05.1991. FR 2582070 A1, 21.11.1986. US 4294163 A, 12.10.1981. Аналіз показав, що кожна з конструкцій має свої переваги та недоліки та на увагу заслуговують розробки Хабардина В.М., Соболева В.В та Витовського.

• Рис.3.5?Принципова схема роботи пристрою Хабардина В.М.
• Гідронагнітач призначений для подачі мастила до роздаточного пристрою і складається з ємкості з мастилом, кришкою та нажимним диском розміщеним в ємкості і призначений для створення тиску в магістралі. До проушини штока приєднана пружинапри цьому до ємкості з зовнішньої сторони через кран керування приєднаний штуцер для приєднання роздаточного пристрою. Конструкція Соболева В.В. призначена для нанесення консистентного мастила на внутрішні поверхні деталей. Пристрій спрощує конструкцію своїх попередників, але є досить складним для виготовлення в умовах ремонтного підприємства. Принципова схема пристрою зображена на рисунку 3.6.
• Рис. 3.6? Принципова схема роботи пристрою Соболева В.В.
• Провівши аналіз існуючих конструкцій мною за прототип був взятий пристрій для заправки консистентного мастила, розроблений Витовським Л.В.
• Пристрій призначений для подачі консистентного мастила під дією стислого повітря. Пристрій складається з завантажувального циліндра для мастила та нагнітаючого циліндра, шток плунжер якого розміщений в дозуючій гільзі, що має вхідні та вихідні патрубки, при цьому полость дозуючої гільзи з'єднана через вхідний патрубок та зворотній клапан з поршневою площиною завантажувального циліндра нагнітаючі та привідні циліндри під'єднані до привідної системи. Основною перевагою пристрою є рівномірність дозування консистентного мастила в поєднанні зі зниженням трудомісткості робіт.
• Рис. 3.7?Пристрій Витовського Л.В. для нанесення консистентного мастила
• Технічним рішенням удосконалення конструкції пристрою для нанесення консистентного мастила є зменшення трудомісткості при обслуговуванні машин, покращення умов праці, якості виконуємих робіт при фіксованому встановлені різних доз подаваємого мастила та зниженні енергетичних витрат.
• Принцип роботи нашої установки полягає у нанесенні мастила в важко доступні точки автомобілів, при цьому значно спрощується конструкція аналогічних пристроїв, особливо пристрою Витовського Л.В., що є прототипом нашої конструкції (представлена на рис. 3.8).
• Рис. 3.8?Запропонована конструкція пристрою для нанесення консистентного мастила
• Пристрій складається з завантажувального циліндра під консистентне мастило та нагнітаючого циліндру шток-плунжер якого розміщений в гільзі, при цьому гільза оснащена вхідним та вихідним патрубками, циліндри під'єднані до гідросистеми через розподільник та зворотні клапани.
• Нагнітаючий циліндр розміщений перпендикулярно до завантажувальної гільзи, що встановлена своїм вихідним патрубком в стінці циліндру з можливістю повороту відносно штоку-плунжера, зафіксованого від повороту на ділянці початкової взаємодії з дозуючою гільзою на якій виконані отвори виконані по гвинтовій лінії з заданим кроком рівним кроку повороту гільзи. Під дією електрогідравлічного приводу консистентне мастило штоком гідроциліндру з завантажувальної гільзи через патрубок, що з'єднаний штуцером з нагнітальним циліндром, та нагнітальний пістолет, потрапляє до точок змащування сільськогосподарської техніки.

3.2.3 Розрахунок основних складових на міцність

3.2.3.1 Перевірка на міцність шпонкового з'єднання

Шпонки призматичні з округленими кінцями, довжина, висота та ширина відповідають ГОСТ23360-80. Перевіряємо шпонки на зминання згідно умови міцності по формулі:

, (3.5)

Допустиме напруження зминання [_см]=200 МПа.

Ведучий вал: 72,98·10³ Н·мм.

Вихідний кінець валу ? Ш40мм; t₁=3.5мм; bЧhЧl =6Ч6Ч40.

3.2.3.2 Підбір муфти

Муфта пружна втулково -пальцева ГОСТ 21424-75.

Відрізняється простотою конструкції та зручністю монтажу та демонтажу. Використовується в електродвигунах з малими обертальними моментами. Пружними елементами є гофровані гумові втулки. Із за невеликої товщини втулок муфти мають властивість до компенсації несувісності валів в межах (1...5 мм; 0.3…0,6 мм; до 1 ).

Матеріал - чавун СЧ20.

Матеріал пальців - сталь 45.

Для перевірки міцності розраховуємо пальці на згин, а гуму на напруження зминання на поверхні доторкання пальців до поверхні. При цьому вважається, що всі пальці навантаженні однаково, а напруження зминання розподілене рівномірно по довжині втулки:

, (3.6)

де z - число пальців, z = 6.

Рекомендують приймати = 1,8...2 МПа.

Тоді:

Отже, умова міцності виконується.

Таким чином, для технічного забезпечення технологічного процесу технічного обслуговування і діагностування на проектуємій дільниці, нами було удосконалено, розроблено креслення та проведено розрахунки на міцність обладнання для збору відпрацьованих олив і заправки консистентного мастила.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Нормативно-правова база охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Ефективна охорона праці найбільш повно здійснюється в плановому порядку на базі нової технології наукової організації виробництва, комплексної механізації і автоматизації виробництва при строгому дотриманні технологічної і трудової дисципліни.

До нормативних документів, що регулюють охорону праці на підприємстві належать: Конституція України, Закон України „Про охорону праці", Кодекс законів про працю в Україні. Кабінет Міністрів України постійно нагадує, що стан охорони праці на виробництві залишається незадовільним, а на багатьох підприємствах навіть погіршується.

Сукупність факторів виробничої сфери, які впливають на стан здоров'я та працездатність людини, називається умовами праці. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва та засобів колективного та індивідуального захистів, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Основними причинами аварій, нещасних випадків та грубих порушень технологічної дисципліни виступають нерозсудливість виконавців, спеціалістів та керівників підприємств, низька кваліфікація та компетентність персоналу, відсутність необхідного контролю за його роботою, послаблення вимогливості у дотриманні правил безпеки.

Незнання законів і правил з охорони праці не знімає відповідальності з робітників і службовців за їх порушення.

Діяльність по охороні праці керівництва в АТП здійснюється згідно статуту підприємства, з правилами внутрішнього розпорядку і згідно Положення про організацію роботи по охороні праці в системі Держагропрому України, затвердженим по погодженню з комітетом профспілки працівників господарства.

При виконанні організаційно-технічних, санітарно-оздоровчих заходів з метою покращення умов праці, попередження нещасних випадків і захворювань, санітарно-побутового забезпечення працюючих керівництво підприємства керується законодавчими актами з охорони праці, стандартами і вказівками вищестоящих господарських і профспілкових органів.

Згідно діючого положення на початку кожного календарного року керівництво підприємства повинно своїм наказом покласти керівництво і відповідальність за організацію і проведення роботи по охороні праці на АТП на головного спеціаліста підприємства. Цим же рішенням затверджуються відповідальні особи за роботу по охороні праці в структурних підрозділах, службах і об'єктах підприємства.

Якщо протягом року раніше затверджена особа вибуває з підприємства, керівництво повинно затвердити іншу.

Керівництво постійно аналізує стан охорони праці, розглядає причини нещасних випадків в господарстві, якщо такі трапляються.

На зборах засновників розглядають матеріали нещасних випадків на виробництві і приймають міри по їх попередженню.

За невиконання норм і правил по охороні праці і протипожежних заходів можуть бути покладені загальними зборами, зборами уповноважених або керівником підприємства стягнення: зауваження, догана, сурова догана, переведення на менш оплачувану роботу, звільнення з зайнятої посади, попередження про виключення з членів підприємства.

У країнах світу, залежно від економічного розвитку та політичного стану, існують закони та нормативні документи, які повністю або частково захищають людину від небезпечних та шкідливих умов праці, забезпечують охорону її здоров'я. Соціально і законодавчо захищена людина зацікавлена в своїй праці, цінує свою роботу, яка дає їй змогу пристойно існувати, утримувати сім'ю, годувати і виховувати своїх дітей. Умови праці та економічні фактори (оплата праці, економічне стимулювання, законодавча захищеність) безпосередньо впливають на продуктивність і якість праці. Отже, можна констатувати, що охорона праці є категорія економічна.

У конституційній державі всі закони і підзаконні акти повинні базуватися і відповідати основному закону держави -Конституції. Конституція України прийнята Верховною Радою 26 червня 1996 року. В ній декларуються права і свобода всіх громадян України. Для сфери трудової діяльності ці права і свобода конкретизовані в деяких законах України і Державних нормативних актах про охорону праці (ДНАОП), Державних стандартах та постановах Кабінету Міністрів України.

В Україні - у першій серед країн СНД - 14 жовтня 1992 р. був прийнятий Верховною Радою Закон "Про охорону праці". Цей закон, а також "Кодекс законів про працю України" є основною законодавчою базою охорони праці. їх доповнюють державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці - це стандарти, правила, норми, положення, статути, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

Закон "Про охорону праці" складається з преамбули та8 розділів. Підкреслимо деякі важливі моменти, занотовані в законі.

Так, в розділі І "Загальні положення" от. 4 мовиться, що основними принципами державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя та здоров'я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності, соціальний захист людини, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, та ін.

У розділі II "Гарантії прав громадян на охорону праці" передбачено інформувати працівника про умови праці; компенсувати за шкідливі умови праці; зафіксовано право працівника відмовитись від виконання робіт при загрозливому стані для його здоров'я та життя; забезпечувати соціально страхування від нещасних випадків і профзахворю-пань (оплата з фонду соціального страхування); відшкодо-пувати власником шкоду, заподіяну працівникові на виробництві. З законі передбачено відшкодування моральної шкоди. У законі є статті про охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.

В розділі IIІ "Організація охорони праці на виробництві" говориться про обов'язкове створення органів управління охороною праці на підприємстві для виконання керівництва, нагляду і навчання із питань охорони праці. В ст. 20 йдеться про обов'язкове навчання і інструктаж з охорони праці. Перевірка знань повинна здійснюватись 1 раз на рік для працівників небезпечних професій, 1 раз на 3 роки для всіх посадових осіб за переліком, встановленим Державним комітетом по нагляду за охороною праці- В ст. 21 мовиться про фінансування охорони праці, про створення фондів охорони праці. В розділі ІІІ передбачено (ст. 26) створювати на підприємствах комісії з питань охорони праці - рішення комісії носять рекомендаційний характер. Ст.27 передбачає інформацію про ота-н охорони праці, яка повинна доводитись до всіх працівників підприємства, а також обов'язковий звіт перед статистичними органами держави.

Розділ IV - "Стимулювання охорони праці". Економічне стимулювання охорони праці здійснюється згідно з колективним договором та законодавством. Відшкодування збитків від порушень охорони праці * державі і громадянам - згідно з діючим законодавством.

Штрафні санкції та розмір штрафу (максимальний), щоможе стягуватись з організацій,- 2% місячного фонду заробітної плати підприємства. Штраф стягується за кожний нещасний випадок і профзахворювання, а за приховуваннянещасного випадку - штраф 10-кратний.

Розділ V - "Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці" - переглядаються у разі потреби, але не рідше 1 разу на 10 років.

Розділ VI - "Державне управління охороною працґ перелічує органи державного управління охороною праці: Кабінет Міністрів, Державний Комітет по нагляду за охороною праці України, міністерства та держкомітети, а також місцева держадміністрація, місцеві ради народних депутатів - та визначає їх компетенцію.

Організація наукових досліджень з проблем охорони праці здійснюється в межах національної програми Національним науково-дослідним інститутом охорони праці, а також різними установами по госпдоговорах.

Розділ VII - "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці", що здійснюють Державний комітет по нагляду за охороною праці; Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС України; Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд здійснює Генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють трудові колективи - через уповноважених; профспілки - через вибраних представників.

Розділ VIII - "Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці" Передбачається дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна відповідальність згідно із законодавством.

Для практичної реалізації Закону "Про охорону праці" був прийнятий 15 грудня 1993 року Закон України "Про внесення змін і доповнень, що стосуються охорони праці, до Кодексу законів про працю України", а також Закон України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення і кримінального кодексу України" від 15 січня 1995 року. Були прийняті також такі підзаконні акти, затверджені постановою Кабінету Міністрів "Про створення Національної Ради з питань безпечної життєдіяльності населення", "Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях", "Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків", "Положення про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств", "Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці" тощо. Держнаглядохоронпраці розробив ще цілий ряд положень, що спрямовані на практичну реалізацію Закону України "Про охорону праці". Одним із головних документів, який забезпечує чітке виконання службових обов'язків працівниками є "Кодекс законів про працю України". Кодекс трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс спрямований на охорону трудових прав працюючих.

4.2 Організація охорони праці на виробництві

На ДП "АВТО 2007" згідно типового положення, створена служба ОП, яку очолює інженер з ОП. На нього покладені обов'язки по здійсненню контролю за додержанням вимог ОП на підприємстві. Він проводить комплекс організаційно-методичних заходів щодо поліпшення умов праці, профілактики виробничого травматизму та захворювань робітників та службовців. Щороку він працює по узгодженому з головним інженером плану роботи. В своїй роботі інженер з ОП підпорядковується безпосередньо начальнику відділу ОП і ТБ і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб (стаття 23 закону "Про охорону праці"). Спеціаліст служби ОП має права згідно нормативних актів про охорону праці в Україні (закон "Про охорону праці". Положення про службу ОП на підприємстві).

На підприємстві, згідно наказу голови правління, створено наступний режим роботи:

П'ятиденний робочий тиждень;

Восьмигодинний робочий день;

Обідня перерва з 13.00 по 14.00;

Вихідний день - субота, неділя.

Режим роботи затверджено загальними зборами трудового колективу.

Праця жінок і підлітків створена за вимогами ст. 14 та ст. 15 закону "Про охорону праці". Згідно цього закону жінки не працюють на важких роботах, в нічну зміну, не піднімають та не переміщують важкі речі, маса яких перевищує граничні норми.

На даний час на підприємстві неповнолітні особи не працюють.

Згідно до ст. 20 закону "Про охорону праці" та "Положення про навчання та перевірку знань з питань ОП" на підприємстві щороку проводиться навчання з охорони праці, яке закінчується перевіркою знань з ОП, за участю державного інспектора по нагляду за ОП. Працівники, що не здають іспит по перевірці знань з ОП - до роботи не допускаються.

Посадові особи ( в т.ч. інженер з ОП) до початку виконання своїх обов'язків та періодично, один раз на 3 роки, проходять навчання і перевірку знань з питань ОП. У спеціалістів виробництва перевіряються знання тих нормативних актів про ОП, виконання яких входить до їх службових обов'язків. Відповідають за проведення щорічного навчання та перевірки знань з ОП на підприємстві голова правління та керівники виробничих дільниць. Відповідно до "Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань ОП" на підприємстві проводиться інструктажі з ОП:

Вступний - проводиться інженером з ОП;

Первинний, повторний, позаплановий - керівники всіх підрозділів підприємства, згідно термінів проведення та причин проведення;

Цільовий - керівники всіх підрозділів при виконанні разових робіт.

Про проведення вступного, позапланового, первинного, повторного інструктажів, стажування та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу, форма якого є згідно діючого законодавства. При цьому обов'язкові підписи обох сторін.

4.3 Обгрунтування організаційно-технічних заходів по покращенню стану охорони праці та зменшенню травматизму на підприємстві

Для забезпечення нормальних та безпечних умов праці у АТП і, зокрема, у дільниці ТО:

ь до роботи допускати осіб, які мають спеціальну підготовку і посвідчення про закінчення відповідних курсів або навчального закладу;

ь всі дільниці, робочі місця забезпечити наочними посібниками з ОП: інструкціями, плакатами, попереджувальними написами тощо;

ь відремонтувати прилади освітлення, щоб забезпечити необхідний рівень освітленості на робочих місцях, встановити місцеве освітлення;

ь ізолювати приміщення, в яких є викиди пару, пилу, аерозолів та інших шкідливих речовин, забезпечити їх вентиляцію;

ь забезпечити своєчасну видачу спецодягу, взуття, засобів індивідуального захисту, засобів безпеки;

ь використовувати в процесі роботи лише справне обладнання та інструменти і здійснювати постійний контроль за їх справністю;

ь проїжджі частини доріг і пішохідні доріжки регулярно очищати від бруду і снігу, в темний час доби вони повинні освітлюватись;

ь доукомплектувати пожежні кутки, організувати навчання працівників правилам пожежної безпеки.

4.4 Обгрунтуванння основних заходів по підвищенню стійкості роботи підприємства в разі виникнення надзвичайних ситуацій (НС)

Основні напрямки і заходи по підвищенню стійкості роботи підприємства у разі виникнення НС розробляються на основі вивчення факторів, які впливають на цю стійкість. Дані заходи передбачають:

· забезпечення захисту людей та їх життєдіяльності шляхом створення на підприємстві надійної системи опалення про виникнення НС, створення фонду захисту споруд, запасів засобів індивідуального захисту і забезпечення своєчасної їх видачі. Передбачається проведення навчання робітників способам захисту, наданню першої допомоги;

· забезпечення стійкості роботи енергетичного комплексу шляхом створення резерву енергетичних потужностей за рахунок автономних пересувних електростанцій. Створення необхідних засобів паливно-мастильних матеріалів і організація їх зберігання;

· забезпечення стійкості роботи системи водопостачання, що передбачає завчасне вжиття заходів захисту водних джерел, водопровідних споруд, свердловин і шахтних колодязів;

· стійкість роботи автомобільного транспорту, що визначається належною організацією своєчасного оповіщення автопарку і водіїв про загрозу НС, пристосуванням і використанням всіх видів автотранспорту для евакуації робітників і перевезення потерпілих та інші заходи.

4.5 Негативний вплив обладнання ТО і ремонту автомобілів у АТП на НПС та захисти по його знешкодженню

В майстерні АТП використовується різноманітне обладнання, що зумовлює різнобічний вплив на навколишнє середовище. Так атмосферне повітря забруднюється відпрацьованими газами двигунів автомобілів, газами, що виділяються при електрогазозварювальних роботах, аерозолями, парами кислот та електроліту в акумуляторній дільниці, шкідливими речовинами при фарбуванні, парами при паянні і т.д. Шкідливим також є забруднення води, що використовується при зовнішньому митті сільськогосподарської техніки, при митті агрегатів та вузлів. Забруднена вода містить змиті пил, бруд, кислоти та різні хімічні речовини, з яких готують миючи розчини. Недоліком є те, що відпрацьовані миючі розчини не проходять належного очищення і мало використовуються повторно [17].

Відпрацьоване масло, яке заливають із агрегатів та вузлів автомобілів, лише у невеликому об'ємі поступає на регенерацію, деяка його частина розливається під час зливання і забруднює робочі місця, обладнання та робітників.

Для зменшення негативного впливу виробничого процесу на НПС, проектом передбачаються заходи по зниженню забруднення повітря відпрацьованими газами двигунів. Так, гази, що виділяються при різних роботах (зварювання, паяння) уловлюються і пропускаються через фільтри. На дільниці ремонту акумуляторних батарей їх зарядка, а також приготування електроліту виконується у шафах, що обладнанні витяжною вентиляцією.

Відпрацьовані масла зливаються через спеціальні воронки у ємності для подальшої регенерації. Вода, що використовується для миття автомобілів, очищається у спеціальних відстійниках, проходить через фільтри та повторно застосовуються для миття.

4.6 Техніка безпеки при виконання ремонтно-обслуговуючих робіт на дільниці ТО і в виробничих цехах підприємства

Вимоги безпеки перед початком роботи

Підготувати засобу індивідуального захисту.

Надягти спецодяг і інші встановлені для даного виду робіт засоби індивідуального захисту.

Оглянути робоче місце, забрати все, що може перешкодити роботі; якщо підлога слизький (облита маслом, водою й ін.), протерти його (залишки масла засипати піском).

Переконатися у відсутності підтікання бензину з бензобаку й бензопроводів.

Перевірити справність вантажозахватних пристроїв (переконатися в наявності на них реєстраційного номера й бірок із вказівкою вантажопідйомності й дати випробувань).

Перевірити справність пневмоінструмента (його роботу на різних режимах, міцність і правильність кріплення повітряного шланга).

Перевірити електроінструмент:

- затягування гвинтів, що кріплять вузли й деталі;

- справність редуктора шляхом провертання рукою шпинделя (при працю двигуні);

- стан проводів, ізоляції;

- наявність заземлення;

- роботу на холостому ходу;

- чіткість роботи вимикача.

- Перевірити наявність і справність слюсарного інструмента й пристосувань.

Перед ремонтом і технічним обслуговуванням автобусів і вантажних автомобілів з високими кузовами підготувати сходи-драбини із щаблями шириною не менш 15 см. Застосовувати приставні сходи забороняються.

Приєднання електроінструмента повинне вироблятися за допомогою штепсельних з'єднань. При цьому вони повинні мати контакти примусового й випереджального включення заземлюючого проводу (для електроінструмента, що працює при напрузі понад 42В).

При роботі з переносним електроінструментом напругою від 127 до 1000В необхідно використовувати діелектричні рукавички, коврики, калоші, підставки.

Переносна електролампа повинна мати захисну металеву сітку. Напруга переносних ламп допускається не вище 42В.

При проведенні робіт на газобалонному автомобілі на пості технічного обслуговування й ремонту повинне бути виключене запалювання й підняте капот.

Газ із балонів автомобіля, на якому повинні проводитися зварювальні, фарбувальні роботи, а також роботи, пов'язані з усуненням несправностей газової системи живлення або її зняттям, повинен бути попередньо повністю злитий (випущений) на спеціальному місці (посту), а балони продуті стисненим повітрям або інертними газами.

Користуватися вантажопідйомними механізмами (тельфером, балкою-кран-балкою, підйомником і ін.) дозволяється робітником після проходження відповідного навчання й щорічної перевірки знань по керуванню вантажопідйомними механізмами.

Вимоги безпеки під час роботи

Перед проведенням робіт, пов'язані із провертанням колінчатого й карданного валів, необхідно додатково перевірити вимикання запалювання (перекриття подачі палива для дизельних автомобілів), нейтральне положення важеля перемикання передач (контролера), звільнити важіль стоянкового гальма.

Після виконання необхідних робіт автомобіль варто загальмувати стоянковим гальмом. Забороняється провертати карданний вал за допомогою лома або монтажної лопатки.

При вивішуванні частини автомобіля, причепа, напівпричепа піднімальними механізмами (домкратами, талями й ін.), крім стаціонарних, необхідно спочатку підставити під колеса, що піднімаються не, спеціальні упори, потім вивісити автомобіль, підставити під вивішену частину козелки й опустити на них автомобіль.

Зняття деталей і агрегатів з автомобілів, а також їхнє транспортування варто робити за допомогою транспортних-підйомно-транспортних механізмів, обладнаних пристосуваннями (захватами).

Візка для транспортування повинні мати стійкі упори, що охороняють агрегати від падіння й мимовільного переміщення по платформі.

Зняті з автомобіля вузли й агрегати варто встановлювати на спеціальні стійкі підставки, а довгі деталі тільки на горизонтальні стелажі.

Забороняється:

- Виконувати які-небудь роботи на автомобілі (причепі), вивішеному тільки на одних піднімальних механізмах;

- підкладати під вивішений автомобіль (причіп) замість підставок диски коліс, цеглу та інші випадкові предмети;

- проводити технічне обслуговування й ремонт автомобіля при працюючому двигуні, за винятком окремих видів регулювальних і випробувальних робіт;

- працювати під автомобілем, що знаходиться на похилій площадці;

- підключати електроінструмент до мережі при відсутності або несправності штепсельного розйому;

- підштовхувати і піднімати вантаж при косому натягу вантажного каната вантажопідйомного механізму;

- видаляти стружку під час роботи інструмента до повної його зупинки;

- при роботі на свердлильному верстаті: міняти свердел на ходу верстата, тримати деталь руками при свердлінні, заміряти деталь при працюючому верстаті, гальмувати його, стосуючись руками ременя або частин, що рухаються, верстата, працювати в рукавицях або з пов'язками на пальцях рук;

- установлювати прокладку між зевом ключа й гранями гайок і болтів, а також нарощувати ключ трубою або іншими важелями, якщо це не передбачено конструкцією ключа;

- залишати інструмент і деталі на підніжці, крилі, капоті автомобіля, на краю оглядової канави.

Забороняється:

- працювати під піднятим кузовом автомобіля-самоскида без спеціального додаткового упору;

- використовувати випадкові підставки замість спеціального додаткового упору;

- працювати з ушкодженими або неправильно встановленими упорами;

- запускати двигун і переміщати автомобіль при піднятому кузові;

- робити ремонтні роботи під піднятим кузовом автомобіля-самоскида без попереднього його звільнення від вантажу.

При роботі на поворотному стенді (перекидачі) необхідно попередньо надійно зміцнити автомобіль на ньому, злити паливо з паливних баків і рідина із системи охолодження, щільно закрити маслозаливну горловину двигуна й зняти акумуляторну батарею.

Перед зняттям вузлів і агрегатів, пов'язаних із системою живлення, охолодження й мащення автомобіля, коли можливе витікання рідини, необхідно спочатку злити з них паливо, масло й охолодну рідину в спеціальну тару, не допускається їх проливания.

Робітник, що робить очищення або ремонт всередині цистерни або резервуара з-під етилованного бензину, легкозаймистих і отрутних рідин, повинен бути забезпечений спецодягом, шланговим протигазом, рятувальним поясом з мотузкою, поза резервуаром повинен перебувати спеціально проінструктований помічник.

Шланг протигаза повинен бути виведений через люк (лаз) і закріплений з навітряної сторони.

До пояса працюючого усередині резервуара повинна бути прикріплена міцна мотузка, вільний кінець якої виведений через люк (лаз) назовні й надійно закріплений. Помічник, що перебуває зверху повинен спостерігати за роботою, тримати за мотузку, страхуючи працюючого в резервуарі.

Заміну ресор варто робити після з розвантаження й установки спеціальних підставок під раму автомобіля або причепа. Перевірку збігу вушка ресори й серги робити за допомогою борідка або оправлення. При розбиранні й складанні ресор користуватися спеціальними пристосуваннями (затискачами, струбцинами й т.п.).

Виконувати розбирання й складання агрегатів треба тільки на спеціальних стендах, оснащених пристроями для закріплення.

При розбиранні двигуна, що працював на етилованому бензині, всі деталі після розбирання промити нейтралізуючими пожежобезпечними розчинами й препаратами.

Залазити під автомобіль і вилазити з-під нього треба тільки з боку, протилежного проїзду. Працюючи під автомобілем, розміщатися між колесами вздовж автомобіля.

Для роботи спереду й позаду автомобіля й для переходу через оглядову канаву необхідно користуватися перехідними містками, а для спуску в оглядову канаву й підйому з неї - спеціальними сходами.

Важкодоступні точки змащення необхідно змазувати за допомогою наконечників із гнучкими шлангами або наконечників із шарнірами.

Робити накачування шин стисненим повітрям треба тільки в спеціальному огородженні (клітці), при цьому переконатися в тім, що запірне кільце повністю лягло в замковий паз диска.

При рубанні й подібних роботах варто надягати захисні окуляри. Для захисту оточуючих людей від часток металу, що відлітають, на верстаті повинні бути встановлені запобіжні сітки або щити висотою не менш 0,75 м.

При роботі на заточувальному верстаті необхідно користуватися захисним екраном або надягати окуляри.

При роботі поблизу крильчатки вентилятора щоб уникнути нещасного випадку необхідно зняти з нього приводний ремінь.

При роботі пневматичним інструментом подавати повітря дозволяється тільки після установки інструмента в робоче положення. З'єднувати шланги пневматичного інструмента й роз'єднувати їх дозволяється тільки після відключення подачі повітря.

При запуску двигуна тримати заводну ручку так, щоб всі пальці рук обхоплювали її з однієї сторони.

При обкатуванні двигуна на стенді не виконувати ремонт і не торкатися обертових частин двигуна.

Випробування гальм на ходу повинні виконуватися на площадках, розміри яких повинні виключати можливості наїзду автомобіля на людей і т.д. у випадку відмови гальм. Для випробування й випробування на стенді необхідно вжити заходів, що виключають мимовільне скочування автомобіля з валиків стенда.

При заміні й доливці масел і рідин в агрегати зливальні й заливні пробки необхідно відвертати й закручувати тільки призначеним для цієї мети інструментом.

При припиненні подачі електроенергії або перерві в роботі, електроінструмент повинен бути вієднаний від електромережі.

У зоні технічного обслуговування й ремонту автомобілів

забороняється;

- мити агрегати та ін. легкозаймистими рідинами;

- зберігати легкозаймисті й горючі рідини, кислоти, фарби, карбід кальцію й т.д.;

- заправляти автомобілі паливом;

- зберігати чисті обтиральні матеріали разом з використаними;

- заставляти проходи між стелажами й виходи із приміщень;

- зберігати відпрацьоване масло, порожню тару з-під палива й мастильних матеріалів.

Використані обтиральні матеріали необхідно складати в металеві ящики, а по закінченні робочого дня видаляти з виробничих приміщень у спеціально відведені місця.

Вимоги безпеки по закінченні роботи

При залишенні автомобіля (причепа) на спеціальних підставках необхідно перевірити надійність його установки. Забороняється залишати автомобіль (причіп) підвішеним на тросі вантажопідйомного механізму.

Слюсар по закінченні робіт зобов'язаний:

- відключити електроживлення вантажопідйомних механізмів, що використовувалися під час роботи, кантувачів, конвеєрів і іншого обладнання, закріпленого за робочим місцем;

- упорядкувати робоче місце, скласти інструмент і пристосування;

- повідомити бригадира або майстра про виконану роботу, про наявні неполадки в роботі обладнання, інструмента й про вжиті заходи по їхньому усуненню;

- зняти, очистити і укласти в призначені місця спецодяг і інші засоби індивідуального захисту;

- вимити руки теплою водою з милом, а якщо робота була з етилованим бензином - прополоскати рот і прийняти душ.

4.7 Розрахунок освітлення дільниці ТО і діагностуванння

Штучне освітлення дільниці ТО і діагностування проектується забезпечити двома рядами світильників по 2 світильника в ряду, кожний світильник дволамповий, що не має випромінення з верхньої півфари з розсіюванням.

Застосовуються лампи лБ-40, що мають світловий потік 3120 Лм. Для робіт по електродуговій металізації, освітленість складає:

- Комбіноване освітлення - 750 Лк.

- Загальне освітлення - 300 Лк (згідно СННН ІІ - 4 - 79).

Перевірочний розрахунок проведемо методом коефіцієнта використання світлового потоку.

Знаходимо загальну освітленість за формулою:

, (4.1)

де Е - освітленість що отримується в результаті розрахунку, Лк;

Ф - світловий потік світильника, Лк;

- коефіцієнт запасу;

S - площа що освітлюється, 162 м².

Z - відношення ,що характеризує нерівномірність освітлення при розрахунку на середню освітленість Z, не враховують.

Обираємо спосіб розміщення світильників - в три ряди. Схема розміщення світильників приведена на рис. 4.1.

Далі визначаємо відношення відстані між світильниками L до висоти їх підвісу Н_е :

(4.2)

Висота світильника над поверхнею, що освітлюється:

Н_е = Н - Н_с - Н_р , (4.3)

де Н - загальна висота приміщення, м ;

Н_с - висота від стели до нижньої частини світильника, м;

Н_р - висота від полу до поверхні, що освітлюється, м.

Н_е = 4,4 - 0,1 - 0,7 = 3,6 м;

Z = 3/3,6 = 0,8 .



Рис. 4.1-Схема розміщення світильників на дільниці ТО і діагностування

Число світильників (ламп) необхідне для освітлення:

(4.4)

N = 162/3Ч4 = 13,5,

приймаємо 15 світильників .

На наступному етапі розраховуємо показник (індекс) приміщення:

(4.5)

І = 18Ч9/3,6Ч(18+9) = 1,67.

Використовуючи розрахований показник приміщення і коефіцієнт відбивання стелі і стін за таблицями визначаємо коефіцієнт використання світлового потоку освітлювальної установки :

с_п = 70 %. с_С = 50 %.

Знаходимо для І=1,67 коефіцієнт = 45%.

Світловий потік світильника дорівнює :

Ф = 2Ч3120 = 6240 Лк.

Визначаємо загальну освітленість:

Е = 6240Ч15Ч0,45/162Ч1,67Ч0,8 = 315 Лк

З розрахунку витікає, що потрібна освітленість згідно СНІП 11-4-79 забезпечується встановленням на дільниці світильниками. Тому приймаємо освітлення з 15 світильників ЛД 2Ч40 з лампами ЛБ - 40 .

4.8 Пожежна безпека дільниці технічного обслуговування і діагностуванння

Пожежна безпека на підприємствах забезпечується шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі виникнення пожеж, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пожежну безпеку" відповідальність за стан пожежної безпеки підприємств покладається на їхніх керівників та уповноважених ними осіб. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна слід визначити в договорі оренди.

Завдання та функції щодо забезпечення пожежної безпеки підприємств слід визначити в їхніх статутах.

Введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, упровадження нових технологій, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняються.

Власник новоствореного підприємства повинен одержати дозвіл від органів державного пожежного нагляду на початок його роботи відповідно до вимог "Положення про порядок видачі органами державного пожежного нагляду підприємствам, установам, організаціям, орендарям та підприємцям дозволу на початок роботи".

Усі види пожежної техніки та протипожежного обладнання, що застосовуються для запобігання пожежам і для їх гасіння, повинні мати державний сертифікат якості згідно з Правилами обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення.

За порушення вимог Правил, невиконання приписів посадових осіб державного пожежного нагляду (далі - Держпожнагля-ду) керівники органів держпожнагляду притягають підприємства до сплати штрафів згідно з вимогами Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи організації за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.

На кожному підприємстві з урахуванням ступеня його пожежної небезпеки наказом має бути встановлений відповідний протипожежний режим, яким визначається:

місце паління (якщо можливо), застосування відкритого вогню, використання побутових нагрівальних приладів;

порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

правила проїзду і стоянки транспортних засобів;

пожежобезпечність місць зберігання і припустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть водночас перебувати у виробничих приміщеннях на території;

порядок прибирання горючого пилу та відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладів;

порядок відключення електрообладнання від мережі в разі пожежі;

порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

порядок проходження посадовими особами спеціального навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів і занять з пожежно-технічного мінімуму та призначення відповідальних за це осіб;

порядок організації експлуатації та обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, видалення диму, вогнегасників тощо);

порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів і оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

черговість дій працівників у разі виявлення пожежі;

порядок збору членів добровільної пожежної дружини (далі - ДПД) та посадових осіб адміністрації в разі виникнення пожежі, а також виклику їх уночі, у вихідні та святкові дні.

Працівників підприємства слід ознайомити з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму. Витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на встановлених місцях. На кожному підприємстві має бути розроблена загальнооб'єктна інструкція про заходи пожежної безпеки для всіх вибухопо-жежонебезпечних, пожежонебезпечних та вибухонебезпечних приміщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, лабораторій).

Ці інструкції слід вивчати під час проведення протипожежних інструктажів, проходження пожежно-технічного мінімуму та виробничого навчання і вивішувати для ознайомлення в установлених місцях. Потреба в планах (схемах) евакуації одноповерхових будинків і споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду, виходячи з вимог пожежної небезпеки людей, кількості та площі приміщень. Рекомендації щодо складання планів евакуації людей на випадок пожежі

1.У будівлях та спорудах, що мають два поверхи і більше, за умови одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі. Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель та споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей, площі і т.ін.

2.Безпечна евакуація людей та матеріальних цінностей, які знаходяться в приміщеннях будівель, у разі виникнення пожежі має забезпечуватися через евакуаційні виходи. Вимоги щодо утримання евакуаційних шляхів і виходів викладені в розділі 4.3 Правил пожежної безпеки в Україні.3. Плани евакуації включають в себе графічну і текстову частини. Графічна частина має складатися з поповерхового або посекторного плану будівлі чи споруди. На ній зазначаються евакуаційні виходи (сходові клітки, зовнішні відкриті сходи, виходи безпосередньо назовні), маршрути руху, а також умовне графічне позначення у вигляді символів місць розміщення кнопок ручних пожежних сповіщувачів;телефонних апаратів, первинних засобів пожежогасіння (пожежного інвентаря та інструменту, вогнегасників). Працівники охорони повинні мати список посадових осіб підприємства з домашньою адресою, службовим і домашнім телефонами. Вони повинні знати порядок дій у разі виявлення пожежі, правила користування первинними засобами гасіння пожежі та прийоми гасіння. З метою залучення працівників до проведення заходів із запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах слід створювати добровільні пожежні дружини або команди, які повинні діяти відповідно до чинних нормативних актів.

4.9 Розрахунок блискавкозахисту

Для попередження можливості проникнення в приміщення під час грози електричного потенціалу, що може привести для ураження людей, псування електрообладнання, виникнення пожежі необхідно використовувати блискавкозахист. Залежно від ступеню небезпеки ураження блискавкою приміщення майстерні відноситься до об'єктів другої категорії і підлягає захисту від прямих ударів блискавки, заносу високих потенціалів, електростатичної і електромагнітної індукції. Захист від прямих ударів блискавки виконується блискавковідводами стержневого типу, що встановлюються на даху будівлі. Їх зона захисту являє собою круговий корпус висота h₀ до вершини якого знаходиться дещо нижче висоти h блискавкозахисту.

Рис. 4.2-Схема одностержневого блискавковідводу: h - висота блискавковідводу; h₀ - висота конусу захисту; h_х - висота споруди; r₀ - радіус зони захисту на поверхні землі; r_х - радіус зони захисту на висоті h_х.

Приміщення майстерні в які розташовується дільниця ТО і діагностування має розміри 54Ч18Ч8,4 м. Попередньо приймемо, що будівля головного корпусу захищена чотирма (n = 4) стержневими блискавковідводами, розташованими на даху на рівній відстані між собою, при чому крайні з них знаходяться на відстані r_х1 = 1,5 м від торця будівлі. Тоді відстань між блискавковідводами:

L = , (5.1)

де А - довжина об'єкту, м;

r_x1 - відстань від крайнього блискавковідводу до торця об'єкту, м;

n - кількість блискавковідводів.

Знаходимо:

L = = 17 м.

Висоту блискавковідводу визначаємо за формулою 5.2:

H = (r_x + 1.63h_x)/1,5, (5.2)

де h_х - висота об'єкту, м;

r_х - відстань від блискавковідводу до найвіддаленішої точки об'єкту на висоті h_x, м.

Визначаємо:

H = (18,1 + 1,63М8,4)/1,5 = 21,2 м.

Відношення l/h = 1,1, що задовольняє умову l/h < 1,5.

Остаточно висоту блискавковідводу над дахом майстерні приймаємо рівною:

?H = 21,2 - 8,4 = 12,8 м.

Блискавковідвід можна виготовити із труб діаметром 50 і 36 мм, які вварені одна в одну. Від кожного блискавковідводу необхідно прокласти не менше двох струмовідводів по протилежних сторонах будівлі, що виконуються із стальної полоси розміром 12Ч4 мм. Струмовідводи прокладають найкоротшими шляхами, закріплюючи їх через кожні 2 м, а на висоті 1,5 м від рівня землі і на глибину 0,5 м закривають кутниками для захисту від пошкодження. Вище кутників необхідно передбачити болтове роз'ємне з'єднання для вимірювання опору заземлювача.

В цілому екологобезпечність технології ТО і ремонту досягається правильним підбором обладнання та його розміщенням, що забезпечує мінімальні затрати на виконання обслуговування і ремонту та на час ремонту в цілому. Адже, найдосконалішою з екологічної точки зору є технологія, що забезпечує мінімальний шкідливий тиск на НПС.

При виконанні цього розділу було проаналізовано стан охорони праці, екології та безпеки життєдіяльності на підприємстві, зроблено висновок, що виникнення НС на підприємстві може мати вкрай негативні наслідки, розроблено організаційно-технічні заходи по покращенню стану охорони праці та зменшенню травматизму на підприємстві, розроблено основні заходи по підвищенню стійкості роботи підприємства в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

5. техніко-економічна оцінка показників проектних рішень

Техніко-економічні показники ремонтного підприємства - система вимірів, які застосовують для аналізу та планування рівя техніки та організації виробництва, використання основних фондів, обігових засобів та трудових ресурсів.

Окупність капітальних вкладень - синтезований показник, що характеризує період часу, протягом якого авансовані капітальні витрати забезпечують у порівнювальних розмірах приріст додаткового прибутку.

Питомі капіталовкладення - капітальні витрати на створення чи приріст одиниці виробничої потужності чи одиниці випуску продукції.

Капіталовкладення - сукупність витрат на створення нових, розширення, реконструкцію і технічне переобладнання діючих і зміну зношених основних фондів підприємства.

Обігові кошти ремонтного підприємства - сукупність коштів, авансованих для створення запасів обігових виробничих фондів і фондів обігу підприємства.

Обігові кошти являють собою сукупність грошових засобів, вкладених в предмети праці і враховуються в складі засобів в обігу.

До складу обігових коштів відносять:

а)предмети з терміном корисного використання менше 12 місяців не залежно від їх вартості;