Технічне обслуговування і ремонт автомобілів з детальним проектуванням пристрою для збору відпрацьованого мастила

б)предмети вартістю не більше 100-кратного мінімального розміру місячної оплати праці (виходячи із вартості передбаченої договором), незалежно від терміну корисного використання;

в)спеціальні інструменти і спеціальні пристрої незалежно від вартості;

г)спеціальні одежа і взуття;

д)матеріали і запасні частини;

є) запаси палива;

є) незавершене виробництво.

Витрати ремонтних підприємств здійснюються у відповідності з їх фінансовим планом. До найважливіших витрат відносять.

Забезпечення виробництва продукції, тобто виконання ремонтних робіт. Для визначення розміру цих витрат розробляється кошторис витрат на виконанні роботи, а також визначається потреба в обігових коштах.

Фінансування капітальних вкладень, яке визначається, виходячи з його обсягів. На фінансування цих витрат направляються власні кошти підприємства (прибуток від основної діяльності, амортизаційні відрахування, внутрішні ресурси і ін.), кредити банку.

Проведення капітального ремонту основних фондів виробництва, яке виконується за рахунок амортизаційні відрахувань, призначених для цієї мети.

Забезпечення приросту нормативу власних обігових коштів.

Відрахування в фонди економічного стимулювання, яке здійснюється в порядку, що встановлений для утворення цих фондів.

Спеціальні витрати підприємства, які складаються з покриття збитків житлово-комунального господарства, витрати на господарське утримання будівель, стадіонів, таборів дитячого відпочинку, а також інші витрати (благодійні фонди, податкові збори і т.п.).

Собівартість продукції ремонтного підприємства - це грошове вираження витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції.

Собівартість складається із витрат, які пов'язані з використанням під час ремонту об'єкту матеріалів, енергії, основних виробничих засобів, праці і інших витрат на ремонт і збут продукції.

Облік і звітність, це кількісне відображення і якісна характеристика всіх сторін виробництва, процесів, які виконуються в будь-якому підрозділі ремонтного підприємства.

Основним завданням обліку і звітності є:

а)контролювання за збереженням і правильним використанням засобів виробництва, устаткування, виробничих запасів;

б)сприяння більш ефективному використанню трудових, матеріальних і грошових ресурсів;

в)покращання організації виробництва;

г)розповсюдження досягнень і впровадження новинок науки, техніки і технології у виробництво.

Облік і звітність дає можливість своєчасно виявити економічні наслідки, досягнення і недоліки, їх причини, прийняти своєчасні заходи з їх усунення.

Облік і звітність повинні забезпечити:

а)повне порівняння фактичних показників діяльності підрозді лів ремонтного підприємства з прогнозованими;

б)грошову оцінку виробленої і реалізованої продукції кожним підрозділом, виробничих витрат і послуг;

в)контроль за економічним і ефективним витрачанням засобів виробництва продукції, виконанням робіт і послуг;

г)правильну оцінку наслідків діяльності виробничих підрозділів, виконання розрахунків оцінюючих показників - госпрозрахунко вого, валового, чистого прибутків, вкладу підрозділів в загальні підсумки роботи підприємства;

д)відображення внеску у виробництво кожного члену колективу і правильне нарахування оплати праці.

Основні засоби виробництва - частина майна, що використовується як засоби праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управління ремонтним підприємством протягом часу, ідо перевищує один рік.

До основних засобів виробництва відносять будови, споруди, робочі і силові машини; передаючі пристрої, устаткування, вимірюючі і регулюючі прилади і пристрої, обчислювальну техніку, транспортні засоби, інструмент, виробничий та господарський інвентар та інші основні засоби.

5.1 Визначення вартості проекту дільниці технічного обслуговування і діагностування

Вартість основних виробничих фондів дільниці ТО і діагностування визначається за формулою:

С_о=С_буд +С_об +С_пі (5.1)

де С_буд , С_об - відносна вартість виробничої будівлі і встановленого обладнання, грн.;

С_пі - вартість приладів, пристроїв, інструменту, інвентарю.

Вартість виробничої будівлі визначається за формулою:

С_буд= (5.2)

де - середня вартість монтажних робіт пов'язаних з будівництвом та встановленням нового обладнання, яка припадає на 1 м² виробничої площі дільниці, = 1450 грн/м². Пв- виробнича площа дільниці, Пв=162 м².

Вартість встановленого ремонтного обладнання визначається за прайсами фірм-поставщиків обладнання. Згідно підібраного обладнання, наведеного переліку в табл. 2.8:

 (5.3)

де - вартість і-ої одиниці обладнання, грн. С_об = 70387 грн.

Вартість приладів, пристроїв, інструменту і інвентарю, визначаємо за формулою:

(5.4)

де - вартість і-ої одиниці приладів, пристроїв, інструменту й інвентарю, грн. С_пі = 12580 грн.

Вартість основних виробничих фондів дорівнює:

С_о = 234900+70387+12580=317867 грн.

5.2 Розрахунок собівартості ТО-1 і ТО-2

Собівартість технічного обслуговування і-го виду визначається за формулою:

(5.5)

де - повна заробітна плата виробничих робітників, яка припадає на одне ТО-і, грн.; - вартість матеріалів і запасних частин для і-го ТО, грн.; - вартість загально виробничих накладних витрат, грн. - вартість ПММ та енергії для і-го ТО, грн.; - вартість електричної енергії для освітлення, грн.; - амортизаційні відрахування, грн.

Повна заробітна плата виробничих робітників визначається за формулою:

(5.6)

де - основна заробітна плата виробничих робітників для проведення і-го ТО, грн.; - додаткова заробітна плата виробничих робітників для проведення і-го ТО, грн. (складає 6…11% від ); - відрахування на соціальне страхування для проведення і-го ТО, складає 37…52% від (+), грн.

Основна заробітна плата виробничих робітників визначається за формулою:

(5.7)

де - загальна трудомісткість робіт, які виконуються на дільниці, = 2844 люд-год, = 3384,4 люд-год. - середня годинна ставка робітників, =2,5 грн/год; - коефіцієнт, який враховує доплату за понаднормовий робочий день та інші роботи, =1,025…1,03.

= 2844Ч2,5Ч1,05 = 7465,5 грн.

= 3384,4Ч2,5Ч1,05 = 8884,1 грн.

= 0,10Ч7465,5 = 746,6 грн.

= 0,10Ч8884,1 = 888,4 грн.

= 0,52(7465,5 + 746,6) = 4270,3 грн.

= 0,52 (8884,1 + 888,4) = 5081,7 грн.

= 7465,5+746,6+4270,3 = 12482,4 грн.

= 8884,1+888,4+5081,7 = 14854,2 грн.

Повна заробітна плата виробничих робітників, яка припадає на ТО і-го виду, дорівнює:

, (5.8)

Для ТО-1:

грн/ на 1 ТО-1

Для ТО-2:

грн/ на 1 ТО-2

Витрати матеріалів і запчастин розраховують за нормами на 1000 км пробігу автомобілів.

Норми витрат на матеріали (грн/1000 км).

ГАЗель (ТО-1) (ТО-2)

Норми ремонтних матеріалів 4,6 12,5

Витрати ремонтних матеріалів:

= ( / 1000) Ч n_р.м.і (5.9)

де - сумарний річний пробіг, = 2099551 км; В_р.м.і - витрати матеріалів для і-го виду ТО, грн; n_р.м.і - норми витрат матеріалів на 1000 км пробігу для і-го виду ТО.

Для ТО-1: = (2099551/ 1000) Ч 4,6=9657,9 грн

Для ТО-2: = (2099551/ 1000) Ч 12,5= 26244,3 грн

Для одного ТО-1: = 9657,9/450= 21,5 грн

Для одного ТО-2: = 26244,3/142= 184,8 грн.

Вартість загальновиробничих витрат визначається за формулою:

, (5.10)

де R_з.виз - процент загальновиробничих накладних витрат, R_з.виз =19%.

Для ТО-1: грн.

Для ТО-2: грн.

- вартість ПММ, стисненого повітря та води для 1-го ТО, 12,5 грн.; - вартість ПММ, стисненого повітря та води для 2-го ТО (не будемо враховувати вартість масла для повної заміни в агрегатах автомобіля)- 32 грн.; - вартість електричної енергії, 4,5 грн. - вартість електричної енергії, 12,4 грн. - амортизаційні відрахування -28 грн.

Тоді з формули 5.5 повна собівартість виконання номерних технологічних операцій ТО-1 і ТО-2 дорівнює:

Для ТО-1:

 грн.

Для ТО-2:

грн.

5.3 Розрахунок очікуваного економічного ефекту по впровадженню дільниці ТО і діагностування

Річний економічний ефект від впровадження дільниці ТО і діагностування визначається за формулою:

, (5.11)

де - ринкова вартість ТО-і, якщо проводити його на інших АТП і СТОА, ...520 грн., грн., приймемо для розрахунків найменше значення кожної вартості; - собівартість ТО-і, якщо проводити його на дільниці, що проектується, грн., грн.; - кількість ТО-і в рік, шт., шт.

Тоді для ТО-1:

грн.

Для ТО-2:

грн.

Сумарний економічний ефект по дільниці:

 грн.

5.4 Визначення основних показників ефективності надання послуг з технічного обслуговування

Ціну для проведення ТО-1 і ТО-2 на дільниці, що проектується приймемо меншою за вартість, що склалася на ринку, для завоювання ринку замовників: = 200 грн., = 550 грн.

Прибуток дільниці згідно проекту за рік від ТО-1:

грн

Прибуток дільниці згідно проекту за рік від ТО-2:

грн.

Загальний прибуток:

Рентабельність дільниці ТО рахуємо за формулою:

Р = П/С_Н Ч 100% (5.12)

Р= 69078,6/(99,6Ч450+381,7Ч142) Ч100% =69,8 %.

Розраховуємо строк окупності капіталовкладень:

Т_ок= С_о /П_. (5.13)

року

Отримані дані зводимо в таблицю 5.5.

Таблиця 5.1. Техніко-економічні показники дільниці технічного обслуговування

Показники	Одиниця виміру	До проекту	По проекту
Кільк рухомого складу. що обслуг на дільниці (ГАЗелей 32213)	шт.	-	55
Кількість ТО-1	шт.	-	450
Кількість ТО-2	шт.	-	142
Річна трудомісткість ТО-1	люд.-год	-	2844
Річна трудомісткість ТО-2	люд.-год	-	3384,4
Собівартість одного ТО-1	грн.	-	99,6
Собівартість одного ТО-2	грн.	-	381,7
Вартість одного ТО-1	грн.	250	200
Вартість одного ТО-2	грн.	650	550
Капітальні вкладення на створення дільниці	грн.	-	317867
Річний прибуток	грн.	-
Річний економічний ефект	грн.	-
Термін окупності капіталовкладень	роки	-	4,6
Рентабельність	%	-	69,8

На основі виконаних розрахунків можна зробити наступний висновок, що дільниця технічного обслуговування і діагностування є рентабельною, економічно вигідною і продуктивною. Втілення цього проекту може забезпечити велику економію витрат на проведення номерних технічних обслуговувань.

ВИСНОВКИ

1. Для підвищення ефективності діяльності АТП, підприємству необхідно впроваджувати нові технології та високоефективне обладнання для технічного обслуговування і діагностування автомобілів та автобусів.

2. Сумарна річна трудомісткість ТО і ПР для ГАЗелей 32213: Т_сум = 20242 люд-год, з них 2844 люд-год припадає на ТО-1, а 3384,4 люд-год - на ТО-2.

3. Добова програма кожного виду ТО: для ТО-2: N_2д = 1 обслуговування, для ТО-1: N_1д = 2 обслуговування, для ЩО: N_ЩОд = 28 обслуговувань.

4. Прийнято виконувати ТО-1 і ТО-2 на тупикових постах. Прийнято один об'єднаний пост (ТО-1 + ТО-2) і 2 робітника.

5. Для технічного забезпечення технологічного процесу ТО і діагностування було підібране обладнання для дільниці та виконане її технологічне планування.

6. Удосконалено, розроблено креслення та проведено розрахунки на міцність обладнання для збору відпрацьованих олив і заправки консистентного мастила.

7. Екологобезпечність технології ТО і ремонту досягається правильним підбором обладнання та його розміщенням, що забезпечує мінімальні затрати на виконання обслуговування і ремонту та на час ремонту вцілому. Адже, найдосконалішою з екологічної точки зору є технологія, що забезпечує мінімальний шкідливий тиск на НПС.

8. На основі виконаних техніко-економічних розрахунків можна зробити наступний висновок, що дільниця технічного обслуговування і діагностування є рентабельною, економічно вигідною і продуктивною. Втілення цього проекту може забезпечити велику економію витрат на проведенні технічних обслуговувань.

9. Капітальні вкладення для проекту дільниці складуть 317867 грн. Річний прибуток складе грн., при рентабельності 69,8 % та терміні окупності капітальних вкладень - 1,6 року.

Річний економічний ефект становитиме грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛітературНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Канарчук В.Є. та ін. Організація виробничих процесів на транспорті в ринкових умовах, - К.: Логос, 1996. - 348 с.

2. Канарчук В.Є. та ін. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів. У 3-х кн. Кн.2. Організація, планування й управління: Підручник /В.Є. Канарчук, О.А. Лудченко , А.Д. Чигринець, - К.: Вища шк., 1994. - 383 с.

3. Напольський Г.М. Технологическое проектирование автотранспортных предприятий и станций технического обслуживания, - М.: Транспорт, 1985. - 228 с.

4. ОНТП - 01 - 91. Общесоюзные нормы технологического проектирования предприятий автомобильного транспорта. - М. Гипроавтотранс, 1991. - 187 с.

5. Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, - К.: Мінтранс України, 1998. - 16 с.

6. СНиП II-93-74. Предприятия по обслуживанию автомобилей / Госстрой СССР, - М.: Стройиздат, 1975. - 18 с.

7. СНиП II-89-80. Нормы проектирования. Генеральные планы промышленных предприятий,- М.: Стройиздат, 1981. - 33 с.

8. Табель технологического оборудования автотранспортных предприятий,- К.: Минавтотранс УССР, 1984. - 179 с.

9. Табель технологического оборудования и специализированного инструмента для АТП, АТО и БЦТО.- М.: ЦБНТИ Минавтотранса РСФСР, 1983.- 98 с.

10. Техническая эксплуатация автомобилей / под ред. Е.С. Кузнецова.- М.: Транспорт, 1991. - 413 с.

11. Шумик С.В. и др. Техническая эксплуатация автотранспортных средств: Курсовое и дипломное проектирование: Учебное пособие / С.В. Шумик, М.М. Болбес, Е.Н. Петухов: под ред. С.В. Шумика.- МН.: Выш. Шк., 1988. - 206 с.

12. Автомобиль: Основы конструкции: Учебник для вузов / Н. Н. Вишняков, В. К. Вахламов, А. Н. Нарбут и др. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Машиностроение, 1986. - 304 с.

13. Волгин В. В. Автомобильный дилер: Практическое пособие по маркетингу и менеджменту сервиса и запасных частей. - М.: Ось-89, 1997. - 224 с.

14. Грибенко С. М. Техническая эксплууатация автомобилей: Учеб. пособие для вузов. - Одесса: Изд-во ОПИ, 1972. - 300 с.

15. Карташов В. П., Мальцев В. М. Организация технического обслуживания и ремонта автомобилей. - М.: Транспорт, 1979. - 215 с.

16. Колесник П.Л., Шейнин В.А. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей: Учебник для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Транспорт, 1985.-325 с.

17. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Под обш. ред. и вступ. ст. Е.М. Пеньковой. - М.: Прогресс, 1990. - 736 с.

18. Крамаренко Г.В., Барашков ИВ. Техническое обслуживание автомобилей: Учебник для техникумов. - М.: Транспорт, 1982. - 368 с.

19. Круглое СМ. Все о легковом автомобиле (устройство, обслуживание, ремонт и вождение): Справочник. - М: Высш. шк.: Изд. центр "Академия", 1998, - 544 с.

20. Напольский Г. М., Зенченко В. А. Обоснование спроса на услуги автосервиса и технологический расчет станций технического обслуживания легковых автомобилей: Учеб. пособие для вузов / МАДИ (ТУ). - М.: МАДИ, 2000. - 83 с.

21. Напольский Г.М. Технологическое проектирование автотранс-портных предприятий и станций технического обслуживания: Учебник для вузов.- 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Транспорт, 1993. - 271 с.

22. Техническая эксплуатация автомобилей: Учебник для вузов / Е. С. Кузнецов, А. П. Болдин, В. М. Власов и др. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Наука, 2001.-535 с.

23. Техническая эксплуатация автомобилей/ Под ред. Н.Я. Говорущенко. - Харьков: Выща шк. Изд-во ХГУ, 1984. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru