Дослідження механізму податку на додану вартість як фіскального інструменту держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти і загальна характеристика податку на додану вартість

1.1 Історія виникнення та розвиток ПДВ

1.2 Економічна сутність та значення ПДВ

Розділ 2. Роль податку на додану вартість у формуванні бюджету в Україні

2.1 ПДВ як основний фіскальний інструмент наповнення бюджету України

2.2 Аналіз бюджетного відшкодування ПДВ

2.3 Оцінка податкових пільг по податку на додану вартість у сучасних умовах

2.4 Контроль сплати ПДВ податковими органами

Розділ 3. Удосконалення і шляхи реформування механізму сплати і відшкодування ПДВ

3.1 Проблеми справляння ПДВ в Україні та шляхи їх вирішення

3.2 Європейський досвід справляння ПДВ

3.3 Напрями та механізми підвищення фіскальної ефективності ПДВ в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сучасна ринкова економіка нашої держави завдяки світовій фінансовій кризі зіткнулась з проблемою своєчасного забезпечення грошовими ресурсами дохідної частини державного бюджету. Вирішення цієї вкрай важливої проблеми значною мірою залежить від податку на додану вартість та ефективності діяльності фіскальної служби відносно його стягнення та відшкодування, а також розробки науково-обґрунтованої системи оподаткування, яка б відповідала реаліям сьогоднішнього дня, яка забезпечувала б зростання податкових надходжень до бюджету та підвищувала рівень збору податкових платежів.

В результаті реформування податкового законодавства за останні кілька років податкова система в цілому, та правовое регулювання податку на додану вартість зокрема, стало значною мірою наближено до міжнародних вимог та стандартів.

Метою даної роботи є дослідження механізму податку на додану вартість як фіскального інструменту держави, аналіз наукових праць з цього питання та вивчення зарубіжного досвіду такого регулювання для підвищення ефективності податкового законодавства.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

- дослідити історико-правові аспекти виникнення податку на додану вартість та розвитку його законодавчого регулювання;

- з'ясувати місце та значення податку на додану вартість у податковій системі та економіці держави в цілому;

- оцінити ПДВ як основний фіскальний інструмент наповнення бюджету України;

- дослідити контроль сплати ПДВ податковими органами;

- визначити корупційну складову відшкодування ПДВ і методи її подолання;

- проаналізувати бюджетного відшкодування і пільг по ПДВ;

- дослідити європейський досвід справляння ПДВ.

Об'єктом дослідження дипломної (магістерської) роботи є суспільні відносини, що виникають з приводу встановлення, обчислення, сплати та бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Предмет дослідження - фінансові відносини, які виникають між державою, суб'єктами підприємницької діяльності і громадянами в процесі вилучення державою частини валового внутрішнього продукту у вигляді податку на додану вартість.

Аналізу саме податку на додану вартість та основних проблем та аспектів його вдосконалення і реформування висвітлені в роботах Соколовської А., Корнякової Т., Хухаленка П., Науменка М., Данілова О., Терьохіна С., Романенка С., Трухана В., Маскалевича І. та ін., нормативно-правові акти України та документи Вінницького відділення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

У запровадженому механізмі відшкодування ПДВ без залучення готівкових коштів з державного бюджету варто мінімізувати основні негативні аспекти, а саме - вилучення обігових коштів підприємств, непрозорість відшкодування, дестабілізацію макроекономічної ситуації, згортання програм розвитку українських експортерів, нарощування державного боргу. Як альтернативу доцільно розглянути на державному рівні можливість часткового повернення боргу з відшкодування ПДВ шляхом випуску звичайних облігацій внутрішньої державної позики. Реформування механізму справляння ПДВ повинно здійснюватися в напрямках забезпечення адекватного та єдиного застосування податкових правил, підвищення надходжень від ПДВ, вирішення питання численних схем ухилення від оподаткування, а також запровадження більш ефективної процедури відшкодування ПДВ.

Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; трьох розділів. Розглядається еволюція податків, їх сутність, функції, проведений огляд літератури з питань оподаткування та ПДВ.

Розділ 1. Теоретичні аспекти і загальна характеристика податку на додану вартість

1.1 Історія виникнення та розвиток ПДВ

Побудова соціально орієнтованої ринкової економіки, як основна мета сучасного етапу економічного розвитку, нерозривно пов'язана з проблемою перерозподілу ВВП і наповнення бюджету. Її успішне вирішення залежить, у тому числі, від ефективного функціонування складової частини непрямих податків - універсальних акцизів, що формують значну частину надходжень до бюджетів багатьох країн світу.

Досвід застосування податку на додану вартість показує, що широке розповсюдження обумовлене перш за все економічними та фіскальними чинниками цього податку. Адже ПДВ по своїй економічній суті є універсальним акцизом, яким оподатковується майже вся система суспільного споживання. Тому, будучи податком на споживання, ПДВ забезпечує регулярні надходження коштів до казни, а також дозволяє охопити всі сфери виробництва та реалізації валового внутрішнього продукту [43, С. 80].

Податок на додану вартість (ПДВ) - один з бюджетоутворюючих податків, на ряду з податком на прибуток і ПДФО.

Варто наголосити, що податок на додану вартість не є новим податком. Система оподаткування цим податком вперше була запропонована в Німеччині у 1919 р. Вільгельмом фон Сименсом. Тоді цей податок мав назву „облагороджений податок з обігу”. Трохи пізніше, у 1921 р., Томас С.Адамс запропонував замість американського податку з доходів корпорацій запровадити у формі оподаткування підприємств податок на додану вартість.

Спочатку пропозиції обох авторів справили незначне враження. Однак, з часом, час від часу, податкові органи різних країн посилались на ідеї Вільгельма фон Сименса та Томаса С.Адамса. При цьому необхідно зазначити, що англосаксонські країни застосовували систему податку на додану вартість за С.Адамсом, в той час, як на Європейському континенті спостерігався незмінний підхід до системи облагородженого податку з обігу.

Побудова ефективної податкової системи - одне з найважливіших завдань економіки будь-якої держави, адже від виконання цього завдання залежить функціонування самої держави. Оскільки в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави, розгляд можливостей удосконалення непрямого оподаткування є вкрай необхідним. Що є неможливим без розуміння сутності, порядку обчислення і сплати непрямих податків [33, с. 20].

Податкова система, що діє в нашій державі, продовжує стояти на заваді ефективному розвитку українського суспільства. Вона була і є високим частоколом між владою і народом. Вона використовується як засіб пригнічення платників податків. Вона є несправедливою щодо оподаткування більшості громадян України. Вона гальмує економічне і соціальне відродження нації.

Обґрунтовано, що поява універсальних акцизів у ХХ столітті спричинена такими передумовами, як:

- досягнення високого рівня розвитку товарно-грошових відносин;

- необхідність у фінансуванні значних за розмірами державних витрат.

Непрямі податки - це податки, які не залежать від доходів або майна окремого платника, а визначаються розміром споживання. Непрямі податки включаються в ціни як надбавка, і їх сплачує кінцевий споживач. Більшою мірою їх сплачують платники, які більше споживають, тобто ті, які мають більше доходу [21, с. 67].

Непрямі податки відіграють значну роль у формуванні доходів держави та податковому регулюванні. Відповідно до світової практики непрямі податки, що звичайно визнаються податками на споживання включають три основні види: податок з обороту, податок з продажу, податок на додану вартість, що замінив у багатьох країнах перші два види і сьогодні є провідним непрямим податком.

Податок на додану вартість (ПДВ) - один з бюджетоутворюючих податків, на ряду з податком на прибуток і ПДФО [19, с. 183].

Зберігаючи переваги інших податків на споживання, ПДВ значною мірою звільнений від їх основних недоліків. Теоретично він являє собою частку (відсоток) від вартості, що додана на кожній стадії виробництва та обігу. Залишаючись багаторазовим, ПДВ перебуває у прямій залежності від реального внеску кожної стадії у вартість кінцевого продукту, а отже, зберігає можливості держави впливати на всі стадії відтворення [15, с. 173].

Загальними рисами, що виділяються фахівцями як основні і дають право на виділення цих податків в особливу групу податків на споживання, є те, що всі вони спрямовані на кінцеве споживання, несуть фіскальну навантаженість без будь-яких подальших установок щодо використання отриманих сум. Ці особливості мають суттєве значення при вирішенні питань формування податкової системи в будь-якій країні.

Поряд з цим можна абстрагуватись і від тих недоліків, що привносяться в податкову систему необґрунтованим використанням непрямих податків. Головний з них, що, зрештою, послужив однією з основних причин критики з боку науковців та практиків, - це відсутність безпосередньої залежності від розміру доходів платників.

У сучасних умовах вплив непрямих податків на підвищення цін, крім негативності саме цього характеру, достатньо обґрунтовано вважають джерелом розвитку інфляційних тенденцій. На наш погляд, не менш істотним недоліком непрямих податків слід вважати обмежені можливості їх використання для стимулювання виробництва. Деякі можливості стимулювання закладені в непрямих податках щодо регулювання структури споживання, однак їх реалізація знаходиться в безпосередньому зв'язку з відпрацьованістю механізму визначення та стягнення. Практика переконливо свідчить, що не завжди регулювання споживання шляхом непрямих податків має наслідком лише позитивні результати.

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування.

Усі ці переваги непрямого оподаткування сприяли тому, що розвиток системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.

Практика оподаткування використовує кілька видів непрямих податків - універсальні та специфічні акцизи, а також мито. Універсальні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів. У цьому разі застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів. Вони відрізняються від специфічних тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки. У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів [51, с. 14].

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін. Непрямі податки відіграють важливу роль у формуванні доходів Державного бюджету. Надходження від них у Державний бюджет перевищують 45% його доходів.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт і послуг. Сплачуючи ПДВ до бюджету кожне підприємство виступає лише податковим агентом кінцевого споживача та не сплачує власних коштів за винятком тих випадків, коли воно виступає в ролі кінцевого споживача. Чим більшу додану вартість створює підприємство, тим більша частина ПДВ (сплаченого кінцевим споживачем) акумулюється на його рахунках та підлягає сплаті до бюджету.

Реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути:

- фізичні особи (населення);

- юридичні особи;

- фізичні особи - суб'єкти господарської діяльності;

- організації, установи, що не е суб'єктами господарювання [55, с.99].

У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції.

Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їх придбання (контрактна вартість); на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону; на сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород [71, с. 32].

Таким чином населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів. Відтак більше податків сплачують ті категорії населення, що більше споживають товарів, мають більш високі доходи. Соціальна несправедливість непрямих податків може певною мірою нейтралізуватися державою шляхом вилучення товарів першої необхідності з кола оподатковуваних. Але виникає суперечність: адже швидкість надходження податків забезпечується саме оподаткуванням товарів широкого вжитку. Тому державі необхідно як найповніше врахувати інтереси усіх членів суспільства, прийти до компромісного розподілу податкового тягаря.

1.2 Економічна сутність та значення ПДВ

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалось вище, особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан. Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ установлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

Досвід застосування податку на додану вартість показує, що широке розповсюдження обумовлене перш за все економічними та фіскальними чинниками цього податку. Адже ПДВ по своїй економічній суті є універсальним акцизом, яким оподатковується майже вся система суспільного споживання. Тому, будучи податком на споживання, ПДВ забезпечує регулярні надходження коштів до казни, а також дозволяє охопити всі сфери виробництва та реалізації валового внутрішнього продукту [59, С. 124].

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем [42, с. 33].

Якщо розуміти буквально, то ПДВ - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

Основними видами механізму справляння ПДВ є громіздкий і складний процес адміністрування та регресивність щодо доходів споживачів. Ці вади особливо актуальні для економіки України, оскільки призводять до значних витрат бюджету від мінімізації податку та проблем з відшкодуванням. Регресивність щодо доходів споживачів - теж достатньо болюче питання для України, де більшість населення отримує низькі доходи.

Незважаючи на те, що ПДВ є податком, адекватним умовам зрілої ринкової економіки, його запровадження на початку ринкових перетворень, які відбувалися на фоні розгортання системної кризи, виявилося більш ефективним і менш проблематичним, ніж можна було очікувати.

Пояснити це можна як поступовим нагромадженням негативних явищ в економіці України, посиленням їх впливу на податкову систему, так і особливостями запровадженими в Україні форми ПДВ. Остання, насправді, була своєрідною перехідною формою до класичного податку на додану вартість, що поєднувала в собі риси і податку з обороту, і, власне, ПДВ.

Запроваджена в Україні форма ПДВ відрізнялася від класичної споживчої, оскільки передбачала зменшення податкових зобов'язань платника на суму податку, сплаченого в ціні придбаних матеріальних ресурсів, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу, а також введених в експлуатацію основних виробничих фондів і взятих на облік нематеріальних активів.

Тим часом про класичну споживчу форму ПДВ можна говорити лише тоді, коли законодавством країни передбачається вирахування сум податку, отриманих від покупців готової продукції, незалежно від строку введення в експлуатацію і продуктивного використання таких основних фондів і нематеріальних активів.

Тільки при здійсненні операцій з поставки деяких товарів, звільнених від ПДВ, у тому числі операцій з експорту, суми податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальником, зараховувалися в рахунок чергових платежів або відшкодовувалися з бюджету.

Така норма, невластива класичному ПДВ, надавала йому ознак податку з обороту. Проте ця перехідна до класичної форма ПДВ відповідала умовам, що склалися в Україні і характеризувалися: кризою платежів, за якої порушення графіка розрахунків між суб'єктами господарювання ускладнювало й їх розрахунки з бюджетом; розвинутою практикою використання різноманітних схем, спрямованих на уникнення оподаткування податкових зобов'язань; недостатнім досвідом податкових органів щодо відстежування і своєчасного розкриття таких схем.

Податок на додаткову вартість, як фіскальний інструмент держави, найбільш прийнятний для умов ринкових відносин і розраховується на основі доходу, отриманого підприємством на всіх стадіях виробничого процесу і звертання [59, с. 143].

Таким чином, ПДВ представляє в бюджеті частина доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробничого процесу і реалізації товарів (робіт, послуг). У свою чергу, установлена ставка ПДВ відповідно до чинного законодавства застосовується до оподатковуваного обороту [66, С. 160].

Незважаючи на певні досягнення в наближенні українських законів стосовно ПДВ до європейських директив з ПДВ, варто докласти більше зусиль для узгодження вітчизняного законодавства у сфері оподаткування до Директив ЄС та врахувати при цьому реалії української економіки. Систематичні затримки в отриманні відшкодування ПДВ спричиняють вкрай негативний вплив на експортно орієнтовані галузі економіки, будівництво та багато інших галузей, що виступають ключовими для економічного зростання та успішного розвитку держави.

Третій метод також зручний лише при застосуванні єдиної ставки, оскільки ставка застосовується до показника, який отримується в результаті віднімання витрат від вартості виробленої продукції.

Отже, суть перших трьох методів полягає в тому, що ставка (при чому єдина) застосовується до конкретного показника, а четвертий - дозволяє застосовувати диференційовані ставки, що в свою чергу, зменшує регресивність податку.

Класифікаційні ознаки ПДВ має наступні:

Протягом 2014 року діяла ставка з ПДВ 20%. Зниження ставки податку до 17% перенесено на 2015 рік.

Податкова накладна:

- З переліку обов'язкових реквізитів податкової накладної вилучено номер та дату митної декларації.

- З 01.01.2014 р. у разі відмови постачальника товарів, послуг надати покупцю податкову накладну або порушення порядку її виписки чи реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за покупцем зберігається право на подання заяви зі скаргою на такого постачальника протягом 60 календарних днів наступних за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Законом України від 28.12.2014 р. № 71-VIII (набув чинності з 01.01.2015 р.) внесено низку змін до Податкового кодексу України. Стосовно ПДВ, основним нововведенням є запровадження електронного адміністрування ПДВ з одночасною автоматизацією сплати/відшкодування ПДВ. Тому основна частина правок стосується саме електронного адміністрування (прямо встановлює таке адміністрування чи приводить інші норми ПК України у відповідність до такого адміністрування) [74].

Змінами до п.181.1 ПК України з 01.01.2015 р. збільшив межу обороту, по досягненні якої держава бажає бачити підприємство в якості платника ПДВ: така межа збільшена із 300 тис. грн. до 1 млн. грн. Тобто, кількість платників ПДВ у зв'язку з цим у певній перспективі в Україні суттєво зменшиться. Очевидно, що другим чинником такого зменшення буде вкрай складний та неоднозначний механізм електронного адміністрування ПДВ -- для багатьох нинішніх платників ПДВ він може виявитися непід'ємним тягарем.

Другим нововведенням, прямо з електронним адмініструванням ПДВ не пов'язаним, є фактичне запровадження в абз.2 п.188.1 ПК України фактичної заборони нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ на суму, меншу за собівартість продукції, товарів, робіт чи послуг або за залишкову вартість необоротних активів. В цьому питанні перетворилась на законодавчу норму давня неформальна вимога податківців, які всі роки існування Закону «Про податок на додану вартість» та ПК України завжди трактували термін звичайної ціни виключно в такий спосіб -- якраз як з 01.01.2015 р. це вже трактує і закон. Дане питання трохи “не додумане” вкупі з вимогою виписувати податкову накладну в день продажу продукції -- очевидно, що виробниче підприємство фізично не може в середині місяця знати точну суму собівартості продукції, робіт чи послуг (власне, точно відомою є лише собівартість товарів для перепродажу), а тому виконання цієї норми на практиці для виробничників буде дуже складним. Вбачається, що в такому випадку їм доведеться виписувати податкову накладну в день продажу по фактичній ціні, а за підсумками місяця -- робити, за потреби, відповідні коригування.

Суттєво змінено право платника ПДВ на автоматичне відшкодування ПДВ (п.200.19 ПК України), віднині таке відшкодування відбувається для таких платників:

- не перебувають у судових процедурах банкрутства;

- включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців без позначок про відсутність за місцезнаходженням, про непідтвердження відомостей, прийняття рішень про припинення, виділення, тощо, визнання недійсними статутних документів;

- мають необоротних активів на втричі більшу суму за заявлену до відшкодування або отримали відповідну банківську гарантію;

- за рік здійснили операцій по нульовій ставці ПДВ в обсязі не менше 40% від загального обсягу продажів або здійснили інвестиції в необоротні активи в сумі не менше 3 млн. грн. за рік;

- не мають податкового боргу [2].

Варто додати, що раніше ПК України також давав право на автоматичне відшкодування, проте для багатьох воно реалізовувалось лише “на папері”.

Пунктом 192.1 ПК України з 01.01.2015 р. законодавець ввів обов'язкову реєстрацію в електронному реєстрі ПН не тільки самих цих ПН, а й коригувань до них (зокрема, у випадку виправлення помилок, допущених при складанні ПН, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг), що вбачається цілком логічним з огляду на ідею мати в електронному вигляді весь рух платника щодо обліку ПДВ.

Оскільки з 01.01.2015 р. вводиться електронне адміністрування ПДВ, то змінено п.198.2 ПК України, який визначав дату виникнення права на податковий кредит: отримання податкової накладної замінено на отримання товарів чи послуг. А заборона на включення ПДВ до податкового кредиту (п.198.6 ПК України), природно, наразі сформульована як не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями чи іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Тобто право на податковий кредит по ПН чітко ув'язується з її реєстрацією в ЄРПН [74].

Пунктом 200.2 ПК України віднині автоматизовано і процедуру сплати ПДВ: з 01.01.2015 р. вона відбувається без участі платника ПДВ: Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Сутність електронного адміністрування ПДВ виражена фактично в п.2001.3 ПК України та полягає в обмеженні суми податкових накладних, які може виписати платник ПДВ в такому розмірі:

- загальна сума податку за отриманими податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- загальна сума податку, сплаченого при імпорті по ВМД;

- сума поповнення ПДВ-рахунку з поточного рахунку платника;

- загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування;

- загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. [2].

Таким чином, з 01.01.2015 р. виписати податкову накладну можна тільки на суму, в якій податкових накладних виписали тобі (плюс ти сам сплатив по імпорту товарів). Якщо ж цих коштів недостатньо, то ПДВ-рахунок слід поповнити з поточного. Це, нехай і спрощено, але доволі точно відображає суть електронного адміністрування ПДВ.

Так, протягом січня 2015 року для платників ПДВ нічого не міняється: податкові накладні реєструються тільки ті, що підлягали реєстрації і до 2015 року, не потрібно реєструвати податкові накладні неплатникам ПДВ, тощо. Єдине, що зміниться - це форма податкової накладної, яка затверджена Наказом Мінфіну України від 22.09.2014 р. № 957 (у редакції наказу Мінфіну України від 14.11.2014 р. № 1129). Введення цієї форми податкової накладної чомусь не відтермінували у зв'язку з відтермінуванням введення електронного адміністрування ПДВ. Характерно, що форма цієї податкової накладної не передбачає паперового варіанту.

З 01.02.2015 р. реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають уже всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів або послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній або розрахунку коригування (останній абзац п. 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ ПК України).

А абз. 2 п. 35 Підрозділу 2 Розділу ХХ ПК України передбачає введення перехідного періоду з 01.02.2015 року до 01.07.2015 року, протягом якого реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 ПК України. Іншими словами, в цей період всі податкові накладні підлягають реєстрації в ЄДРПН, але без поповнення спец рахунку ПДВ [19, с. 183].

Важливий нюанс: згідно з п. 9 Порядку № 569 цей показник формується на підставі даних поданих до органу ДФС декларацій:

- за січень 2015 року - для платників ПДВ із місячним звітним періодом;

- за І квартал 2015 року - для платників ПДВ, які звітують поквартально[74].

При цьому зазначено, що у формуванні показника беруть участь суми від'ємного значення, заявлені до відшкодування на розрахунковий рахунок, за операціями, виконаними після 1 січня 2015 року.

У формуванні цього показника беруть участь:

- податкові накладні, складені після 1 січня 2015 року та зареєстровані в ЄРПН, а також розрахунки коригувань до них;

- декларації за січень 2015 року (або за І квартал 2015 року - для квартальних платників) з урахуванням показників уточнюючих розрахунків до них.

Для всебічного аналізу фіскальної ефективності справляння ПДВ розглядається комплекс показників та коефіцієнтів, які характеризують різні аспекти економічних відносин, що виникають при функціонуванні податку, а саме: надходження ПДВ та його питома вага у доходах та податкових надходженнях зведеного бюджету України; частка ПДВ у ВВП та його еластичність по ВВП; повнота і своєчасність виконання зобов'язань платників податку перед бюджетом; повнота і своєчасність виконання зобов'язань бюджету перед платниками податку; ступінь відповідності між фактичними та запланованими показниками цього податку; абсолютний та відносний приріст надходжень податку порівняно з попереднім періодом; вплив макроекономічних факторів та стан надходження ПДВ [29, с. 100].

Система аналізу ПДВ включає абсолютні та відносні показники, які характерні, як для макро-, так і для мікрорівня:

Таблиця 2.1. Абсолютні та відносні показники, які характерні, як для макро-, так і для макрорівня [32, с. 74].

Абсолютні показники
п№	Назва показника	Формула	Одиниці виміру	Економічна інтерпретація
1	Надходження ПДВ	Н	млн.грн.	Характеризує кошти перераховані від частини ВВП до бюджету
2	Сума відшкодування… Заявлена сума до відшкодування	?з.в.	млн.грн.	Характеризуе заявлену суму відшкодування
3	Фактичне відшкодування	?ф.в.	млн.грн.	Характеризує фактичне відшкодування
4	Сума ПДВ не відшкодована своєчасно	? не в.	млн.грн.	Характеризує суму ПДВ не відшкодованого своєчасно
5	Сума податкового боргу з ПДВ	? п.б.	млн.грн.	Характеризує суму податкового боргу з ПДВ
6	Кількість суб'єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) які є платниками ПДВ	К п.	одиниць	Характеризує Кількість об'єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ)
Відносні показники
7	Питома вага частки ПДВ в ВВП у%	П в	%	Характеризує питому вагу ПДВ в ВВП у%
8	Частка ПДВ в доходах Державного та Зведеного бюджету	Ч д.б.	%	Характеризує частку ПДВ в доходах Державного та Зведеного бюджету
9	Частка ПДВ в податкових надходженнях до Державного та Зведеного бюджету	Ч н.б.	%	Характеризує частку ПДВ в податкових надходженнях до Державного та Зведеного бюджету
10	Частка ПДВ в непрямих податках	Ч н.п.	%	Характеризує частку ПДВ в непрямих податках
11	Темп росту надходжень ПДВ	Т р	%	Характеризує співвідношення зміни росту надходжень ПДВ з відповідним періодом
12	Темп приросту надходжень ПДВ	Т пр	%	Характеризує темп співвідношення зміни приросту надходжень ПДВ з відповідним періодом

Первинним документом, що надходить від платників ПДВ в інспекцію, є декларація з податку на додану вартість.

Взагалі, декларація з ПДВ поділяється на повну та скорочену, які в свою чергу бувають:

- за періодичністю подання - місячні, квартальні;

- за способом подання - на паперових носіях; поштою; на магнітних носіях з копіями файлів, електронною поштою.

Варто наголосити, що проблеми справляння податку на додану вартість є надзвичайно актуальними для нашої держави. Ними займаються в ДФС України спеціальні робочі групи, у складі яких, окрім фахівців, є провідні експерти і наукові працівники [28, С. 57].

Розглядаючи економічну сутність податку на додану вартість необхідно відмітити наступне, що об'єкт оподаткування ПДВ може відрізнятися від доданої вартості. Це пояснюється тим, що використовуються різні варіанти ПДВ, які передбачають використання різних принципів його формування та різних методик обчислення. В світовій практиці найпоширенішим варіантом є ПДВ на споживання. Проте, для оцінки його переваг та недоліків розглянемо всі можливі варіанти. З теоретичної точки зору може використовуватися три варіанти ПДВ - ПДВ на продукцію, ПДВ на дохід та ПДВ на споживання.

Найпроблемнішим податком, запозиченим з досвіду зарубіжних країн, є податок на додану вартість. Сам факт його запровадження в Україні можна вважати важливим кроком на шляху формування сучасної податкової системи, розбудови ринкової економіки, оскільки ПДВ вважається найдосконалішою сучасною формою непрямого оподаткування й відіграє важливу роль у системі державних фінансів більшості розвинутих країн та країн з перехідною економікою. Однак в Україні через наявність суттєвих проблем при справлянні ПДВ цей важливий податок призвів до відволікання оборотних коштів підприємств та неналежного виконання бюджетних надходжень [20, с. 119].

На показники надходження ПДВ до бюджету впливає низка об'єктивних чинників, серед яких такі:

- показник надходжень до бюджету формується рівнем внутрішнього споживання вироблених товарів, який, у свою чергу, обумовлюється рівнем грошових доходів населення;

- розміри податкового боргу;

- обсяги податкових пільг з цього виду податку та постійне збільшення кількості випадків звільнення від його сплати.

Також важливим чинником надходження ПДВ є критерій результативності ПДВ, що визначається кількома показниками, серед яких базовим є виконання доведених завдань по збору ПДВ.

На динаміку надходжень ПДВ мають вплив наступні чинники:

1) забезпечення повноти і своєчасності сплати податків;

2) виключення можливості ухилення від сплати;

3) оптимізація витрат, пов'язаних з обліком платників і збиранням податків.

Досвід розвинених країн свідчить, що планування державних фінансів не може бути ефективним без відповідного прогнозування. Відрив планування від прогнозування реальних процесів стає причиною падіння ефективності фінансових планів і зростання ризиків економічної політики. Як стверджують спеціалісти з прогнозування прогноз та план також не можуть бути ефективними, якщо не враховуються пріоритети та процеси, які викликаються політикою щодо їхньої реалізації [50, с. 161].

Отже, перш за все, для гармонізації податкової системи необхідно привести у відповідність назву податку та механізм його адміністрування. Що, відповідно, дасть змогу зменшити собівартість продукції, а відповідно і ціну товару, а також значно спростить процедуру бухгалтерського обліку зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ внаслідок спрощення розрахунків між підприємствами, які задіяні в процесі «виробництво-споживання». Це призведе також до звільнення від оподаткування заробітної плати, виробничих запасів, основних засобів, в тій частині, які не реалізуються.

Розділ 2. Роль податку на додану вартість у формуванні бюджету в Україні

2.1 ПДВ як основний фіскальний інструмент наповнення бюджету України

Суперечливість реформування економіки України крім позитивних наслідків має й негативні, серед яких слід зазначити, що Україні не вдається здобути користь від геополітичного і геоекономічного розташування: будучи прекрасним мостом між Сходом (Китай, Японія, Росія) і ЄС (економіка цих регіонів сумарно становить 30 трильйонів доларів), країна поки що не може стати ефективним посередником між ними (власне кажучи, вся російська агресія 2014 р. відносно України продиктована саме тим, аби не допустити появи такого конкурента);

Виконання дохідної частини зведеного бюджету за 2014 року становило 455,9 млрд грн, що на 13,1 млрд грн, або на 3,0%, більше аналогічного показника попереднього року. Річний план виконано на 93,4%. Недобір становив 32,1 млрд грн. До дохідної частини державного бюджету з урахуванням міжбюджетних трансфертів надійшло 357,0 млрд грн, що на 17,7 млрд грн, або на 5,2%, більше аналогічного показника 2014 року. У тому числі до загального фонду державного бюджету надійшло 310,7 млрд грн, до спеціального - 46,3 млрд грн.

Виконання дохідної частини державного бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів становило 354,8 млрд грн, що на 17,2 млрд грн, або на 5,1%, більше відповідного показника попереднього року (див. табл. 2.1).

До державного бюджету надійшло доходів на 21,0 млрд грн, або на 5,6%, менше, ніж передбачено річним планом (з урахуванням змін). Зокрема, податку на доходи фізичних осіб надійшло менше на 1,5 млрд грн, або на 10,9%; податку на додану вартість - на 10,9 млрд грн, або на 7,3%, акцизного податку з вироблених в Україні товарів - на 3,8 млрд грн, або на 12,0%; ввізного мита - на 3,2 млрд грн, або на 20,7%; платежів за користування надрами - на 2,2 млрд грн, або на 10,7%.

Таблиця 2.1. Доходи зведеного, державного та місцевих бюджетів за 2011-2014 роки [81].

Показники	2011 рік	2012 рік	2013 рік	2014 рік	2014 рік проти 2013 року
					Абсолютний приріст, млрд грн	Темп приросту,%
Зведений бюджет, млрд грн, у т. ч.:	398,3	445,5	442,8	455,9	13,1	3,0
- загальний фонд	334,7	369,7	375,0	388,9	13,9	3,7
- спеціальний фонд	63,6	75,8	67,8	67,0	-0,8	-1,2
Державний бюджет (без урахування міжбюджетних трансфертів), млрд грн, у т. ч.:	311,8	344,7	337,6	354,8	17,2	5,1
частка у доходах зведеного бюджету,%	78,3	77,4	76,2	77,8	х	х
- загальний фонд	263,3	288,5	290,1	308,7	18,6	6,4
- спеціальний фонд	48,5	56,2	47,5	46,1	-1,4	-3,0
Місцеві бюджети (без урахування міжбюджетних трансфертів), млрд грн, у т. ч.:	86,5	100,8	105,2	101,1	-4,1	-3,9
частка у доходах зведеного бюджету,%	21,7	22,6	23,8	22,2	х	х
- загальний фонд	71,4	81,2	84,9	80,2	-4,7	-5,5
- спеціальний фонд	15,1	19,6	20,3	20,9	0,6	3,0

Податку на прибуток підприємств надійшло менше на 0,3 млрд грн, або на 0,9%. Єдиним вагомим джерелом надходжень, за яким було зафіксовано перевиконання річного планового показника, став акцизний податок із ввезених на територію України товарів, якого надійшло на 3,8 млрд грн, або на 30,0%, більше, ніж було заплановано.



Рис 2.1. Динаміка щомісячних надходжень до державного бюджету у 2009-2014 роках [79].

За аналізований період державний бюджет виконано з дефіцитом, який становить 78,1 млрд грн (див. рис. 2.2), що становить 113,8% граничного обсягу, встановленого законом про Державний бюджет України на 2014 рік, та 88,1% річного плану з урахуванням змін.

Перевищення фактичного дефіциту над граничним обсягом, визначеним законом про державний бюджет, пов'язано з випуском облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на суму більшу, ніж було затверджено законом у межах внутрішніх запозичень. Такий випуск ОВДП здійснювався відповідно до наданого законом про Державний бюджет України на 2014 рік права Кабінету Міністрів України (пункт 2 статті 16, статті 23, 23 та 24).



Рис. 2.2. Основні показники виконання Державного бюджету України за 2009-2014 роки [81].

Дефіцит загального фонду державного бюджету за 2014 рік становив 61,1 млрд грн, що на 4,0 млрд грн менше за аналогічний показник минулого року. Дефіцит спеціального фонду становив 16,8 млрд грн, порівняно з минулорічним профіци- том у сумі 0,5 млрд грн. Дефіцит спеціального фонду утворився в результаті випуску ОВДП понад обсяги, затверджені законом про Державний бюджет України на 2014 рік, у сумі 18,0 млрд грн. Зазначені ОВДП були випущені для: спрямування коштів на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам для компенсації різниці в тарифах (на суму 11,1 млрд грн); відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 січня 2014 року (на суму 6,9 млрд грн).

Темп зростання видатків зведеного бюджету зріс і становив 103,4% порівняно з 102,7% у 2013 році та 118,2% у 2012 році (див. рис. 2.3). Темп зростання видатків зведеного бюджету дещо нижче темпів зростання номінального ВВП. Частка видатків зведеного бюджету у ВВП знизилася (до 33,4%), вона, як і раніше, залишається нижчою, ніж була у кризовому 2008 році (38,4%).

Рис. 2.3. Темпи приросту ВВП і видатків зведеного бюджету за 2009-2014 роки [76].

У структурі доходів як зведеного, так і державного бюджетів варто відмітити збільшення частки податкових надходжень (0,7 в. п. і -1,2 в. п. відповідно) і зменшення частки неподаткових надходжень ( -1,6 в. п. та -2,4 в. п. відповідно).

Частка податкових надходжень у структурі загальних надходжень зведеного бюджету порівняно з аналогічним періодом 2013 року збільшилася на 0,7 в. п. унаслідок збільшення частки податку на додану вартість на 1,5 в. п., акцизного податку на 1,6 в. п. та податку на доходи фізичних осіб на 0,2 в. п. Частка податку на прибуток підприємств порівняно з попереднім роком зменшилася на 3,6 в. п. Частки решти податкових джерел змінилися несуттєво. Частка неподаткових надходжень зведеного бюджету зменшилася на 1,6 в. п. і становила 17,6%. Основним чинником зазначеного стало зменшення на 5,5 млрд грн обсягу коштів, що протягом року перерахував до бюджету Національний Банк України.

Частка податкових надходжень у структурі загальних надходжень державного бюджету збільшилася на 1,2 в. п. Зміни у структурі доходів державного бюджету в цілому подібні до змін у структурі доходів зведеного бюджету.

Структура доходів зведеного та державного бюджетів наведена у табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Структура доходів зведеного та державного бюджетів за 2012-2014 роки [81].

Доходи	Зведений бюджет	Державний бюджет
	2012 рік	2013 рік	2014 рік	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Податкові надходження з них:	80,9	79,9	80,6	79,7	77,8	79,0
- податок на доходи фізичних осіб	15,3	16,3	16,5	2,0	2,2	3,6
- податок на прибуток підприємств	12,5	12,4	8,8	16,1	16,1	11,3
- збори за спеціальне використання природних ресурсів, із них:	3,9	6,5	7,4	0,7	4,1	5,3
- плата за землю	2,8	2,9	2,7	-	-	-
- податок на додану вартість	31,2	29,0	30,5	40,3	38,0	39,2
- акцизний податок	8,6	8,3	9,9	10,8	10,5	12,7
- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	3,0	3,0	2,8	3,8	3,9	3,5
- рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси	3,9	1,3	1,3	5,1	1,7	1,7
- інші податкові надходження	2,5	3,1	3,4	0,9	1,3	1,7
Неподаткові надходження, у т.ч.:	18,2	19,2	17,6	19,8	21,6	19,2
- доходи від власності та підприємницької діяльності	7,4	7,6	6,3	9,3	9,9	8,0
- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу	1,6	1,6	1,5	1,6	1,5	1,5
- власні надходження бюджетних установ	7,7	8,6	6,9	7,2	8,6	6,2
- інші неподаткові надходження	1,5	1,4	2,9	1,7	1,6	3,5
Доходи від операцій з капіталом	0,7	0,4	0,5	0,4	0,1	0,2
Цільові фонди	0,2	0,2	0,1	0,1	0,1	0,1
Інші надходження	0,0	0,3	1,2	0,0	0,4	1,5

У 2014 року до державного бюджету надійшло 280,2 млрд грн податкових надходжень, що на 17,4 млрд грн, або на 0,3%, більше відповідного показника минулого року.

До державного бюджету надійшло 39,9 млрд грн податку на прибуток підприємств, що на 26,5% менше показника попереднього року. Таке зменшення було пов'язано з авансовою сплатою податку, з огляду на результати попереднього року. Так, якщо 2013 року авансом було сплачено 38,5 млрд грн, то у 2014 році цей показник становив 26,3 млрд грн, що на 12,2 млрд грн, або на 31,5%, менше. У 2014 року до державного бюджету надійшло додану вартімть 139,0 млрд грн податку на додану вартість, що на 10,8 млрд грн, або на 8,4%, перевищує відповідний показник попереднього року. Збільшення надходжень податку в поточному році було забезпечено зростанням на 10,7 млрд грн, або на 11,1%, надходжень податку на додану вартість з ввезених в Україну товарів. Таке збільшення сталося внаслідок підвищення офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют, що призвело до відповідного збільшення бази оподаткування. При цьому, обсяг імпорту зменшився у 2014 році на 28,3%. З іншого боку, надходження ПДВ з вироблених в Україні товарів скоротилися на 3,3 млрд грн, або на 3,9%, що відображає скорочення споживання.

Річний план з надходжень податку на додану вартість виконано на 92,7%; у розрізі окремих складових найбільше невиконання продемонстрував «внутрішній» ПДВ - 89,2%, у той час як «імпортний» ПДВ показав 97,9% виконання плану.

Щомісячна динаміка надходжень податку на додану вартість представлена на рис. 2.4. У 2014 році з бюджету було відшкодовано 50,2 млрд грн, що на 1,4 млрд грн, або на 2,6%, менше від запланованого. Скорочення обсягів відшкодування податку з бюджету стало ще однією причиною збільшення обсягів надходжень ПДВ. Зокрема, порівняно з попереднім роком цей показник скоротився на 3,2 млрд грн, або на 6,1%.

Рис. 2.4. Динаміка щомісячних надходжень податку на додану вартість до державного бюджету у 2009-2014 роках [81].

Причому таке скорочення було суттєвим у листопаді й у грудні - 3,2 млрд грн і 1,3 млрд грн відповідно при середньомісячному обсязі відшкодувань за перші 10 місяців року на рівні 4,6 млрд грн.

З огляду на зазначене на основі проаналізованих показників не можна легко виявити певної залежності між обсягом зібраного ПДВ у державний бюджет і зміною інших показників. Така ситуація може вказувати на наявність недоліків та вад в адмініструванні ПДВ, а також неправомірного заниження податкового зобов'язання, унаслідок чого платники податку сплачували менші суми. Особливого переконання ці висновки набувають на прикладі 2013 р., коли за умови зростання обсягів ВВП повинен зростати й обсяг ПДВ, але він знижувався. Але може бути, що розмір ПДВ був нижчим за рахунок інших показників, розглядаючи які в системі, не можна вказати про характер взаємозв'язку між фіскальною ефективність ПДВ і розміром показників, необхідних для її оцінювання.

Як правило, підвищення частки ПДВ у показниках Державного бюджету вказує на зростання фіскальної ефективності цього податку. Порівняно великий розмір частки ПДВ у ВВП України значно впливає на систему перерозподілу валового національного доходу. Така ситуація є наслідком існування переваг ПДВ перед іншими податками, серед яких щомісячна сплата до бюджету, відносна легкість адміністрування, особливо у випадку введення електронного адміністрування податку. Позитивним моментом для наповнення Державного бюджету є широка база оподаткування, оскільки оподаткуванню підлягають майже всі споживчі товари й послуги в країні.

Показник валових надходжень ПДВ відображає загальну суму податку, що надійшла до бюджету сукупно з усіх платників за звітний період. Після відшкодування ПДВ залишкова сума являє собою чисті надходження податку, розмір яких зараховується при плануванні дохідної частини Державного бюджету та коригується під час року, коли фактичні суми ПДВ не відповідають плановим. Під час оцінювання фіскальної ефективності ПДВ потрібно використовувати саме суму його фактичних надходжень.

Наявність великої кількості різних показників, що характеризують стан національної економіки й різноманітність підходів, дають змогу оцінювати фіскальну ефективність ПДВ за іншими параметрами. Варто враховувати також такі чинники, як валові надходження ПДВ, бюджетне відшкодування та пільги в оподаткуванні, розмір несплаченого податку внаслідок неправомірного нарахування, зміни структури податку, продуктивність та ефективна ставка ПДВ, сезонні коливання сплати ПДВ тощо.

З метою аналізу й оцінювання цих параметрів наведемо структуру ПДВ, сплаченого в Державний бюджет України у 2007--2014 рр. (табл.2.3). Згідно з даними, відображеними в табл. 2.3, помітна позитивна динаміка зростання ПДВ із вироблених в Україні товарів за період 2007--2014 рр., розмір якого у 2007 р. становив 36,5 млрд грн, тоді як у 2014 р. -- 80,7 млрд грн, що на 44,2 млрд грн, або 221,1% більше, ніж у 2007 р. Загалом така ситуація спричинена зростанням цін на товари й послуги, що призвело до збільшення суми сплаченого ПДВ, але збільшення суми цього податку із вироблених в Україні товарів і послуг є позитивним моментом, оскільки основою для подальшого фінансування розвитку національної економіки України є зростання надходжень до Державного бюджету.

Таблиця 2.3. Динаміка структури податку на додану вартість у 2007-2014 рр. [80].

Надходження	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.	2013р.	2014р.
Податок на додану вартість, усього, млрд грн	59,4	92,08	84,6	86,3	130	138,8	128,3	144,6
ПДВ із вироблених в Україні товарів, млрд грн	36,5	45,02	45,93	53,64	76,18	82,7	84,5	80,7
Бюджетне відшкодування, млрд грн	18,9	34,41	34,54	40,67	42,78	45,9	53,4	43,3
ПДВ із вироблених в Україні товарів (за вирахуванням бюджетного відшкодування), млрд грн	17,6	10,61	11,39	12,97	33,4	36,8	31,1	37,4
Частка ПДВ із вироблених в Україні товарів, яка була відшкодована,%	51,78	76,43	75,2	75,82	56,16	55,5	63,2	53,7
ПДВ з імпортованих товарів, робіт, послуг, млрд грн	41,7	81,47	73,21	73,35	96,69	101,6	96,5	107,3
Частка ПДВ із вироблених в Україні товарів (за вирахуванням бюджетного відшкодування) у загальних надходженнях від ПДВ,%	29,63	11,52	13,46	15,03	25,69	26,51	24,24	25,87
Частка ПДВ із імпортованих товарів у загальних надходженнях від ПДВ,%	70,2	88,48	86,54	84,99	74,38	73,2	75,21	74,2

Відокремлено варто звернути увагу на розміри бюджетного відшкодування ПДВ, які за досліджуваний період зросли у 2,8 рази, з 18,9 млрд грн у 2007 р. до 53,4 млрд. грн. у 2013 р., а у 2014 р. 43,3 млрд. грн. Якщо подивитись на темп зростання ПДВ із вироблених в Україні товарів і темп зростання відшкодованого ПДВ (2,3 рази і 2,8 рази, відповідно), то останній є більшим, що в умовах кризових явищ в економіці України не бажано й негативно впливає на фіскальну ефективність ПДВ. Фактично це означає, що в умовах зниження сум надходження ПДВ у 2013 р. кількість розрахункових операцій, щодо яких було передбачено його повернення, мала збільшуватись.

Щодо частки відшкодованого ПДВ у сумі податку із вироблених в Україні товарів і по слуг, то у 2007 р. вона становила 51,78% і досягла 75,82% у 2010 р., тоді як у 2013 р. цей показник становив 63,2%. Таке значення є досить суттєвим і знижує фіскальну ефективність ПДВ. Низька фіскальна віддача ПДВ від українських товарів і послуг спостерігається через переважну експортну орієнтованість національної економіки, унаслідок чого ПДВ відшкодовується з Державного бюджету. У 2007 р. частка ПДВ із вироблених в Україні товарів і послуг у загальному обсязі податку становила 29,63%, у 2008 р. вона була найменшою і становила 11,52%, тоді як найбільшого значення досягла у 2012 р. -- 26,51%. Для нарощування цього показника потрібно переорієнтовувати виробництво на внутрішнє споживання, заміщувати імпортну продукцію та послуги товарами українського виробництва, що, крім підвищення сум ПДВ, створить передумови для розвитку національної економіки шляхом створення робочих місць, раціональнішого використання матеріально сировинної та технічної бази, забезпечення соціального ефекту від підприємницької діяльності.

Розмір ПДВ з імпортованих товарів, робіт мав загалом позитивну динаміку, за винятком кризових 2009 та 2013 рр., коли ця сума була меншою, порівняно з попереднім роком. Так, у 2008 р. ПДВ з імпортованих товарів становив 81,47 млрд. грн., у 2012 р. -- 101,6 млрд. грн, у 2013 р. -- 96,5 млрд. грн. а у 2014 р. -- 107,3 млрд. грн. Динаміка окремих сум складових ПДВ за 2007--2014 рр. подана на рис. 2.5. Оскільки значна частина товарів і послуг із-за кордону ввозиться через відсутність власного виробництва, поряд із експортно-орієнтованою економікою в Україні наявна висока залежність від імпортованих товарів. Хоча прямий вплив на фіскальну ефективність ПДВ від такої ситуації мало відчутний, але опосередкований вплив є досить суттєвим, бо відсутність виробництва у власній країні й необхідність здійснення операцій імпорту виводить кошти із країни, на які можна розвивати власну економіку й тим самим створювати передумови для більшого нарощування сум ПДВ, у тому числі за рахунок його відшкодування та скорочення експорту.