Раціональне використання водних ресурсів регіону

Теоретико-методологічні основи раціонального використання водних ресурсів. Аналіз стану водовикористання і водоспоживання в Рівненській області. Еколого-економічне обгрунтування заходів з ресурсозбереження у галузі водовикористання і водоспоживання.

Рубрика Экология и охрана природы
Вид диссертация
Язык украинский
Дата добавления 21.12.2010
Размер файла 1,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Така ж сама ситуація із використанням водних ресурсів для ставкового рибного господарства спочатку стрімке скорочення з 1990 по 2002 рік на 55%, а потім з 2002 року поступове збільшення (розширення у 2006 році, порівняно з 2002 - становило 57%). Причиною цього стало надання в оренду окремих водойм місцевого значення. Зважаючи на те, що саме цей вид, діяльності є найбільш екологічно безпечним для довкілля, варто було б посилити роботу щодо стимулювання підприємницької діяльності у цій сфері водокористування.

У галузевій структурі водокористування у 2006 році на господарські питні потреби припадає 21%, на виробничі потреби -- 58%, на сільгоспводопостачання - 2%, а на ставкове рибне господарство - 19% [Труш Л.М., Мольчак Я.О. Еколого-економічні проблеми водокористування та шляхи їх вирішення. - Луцьк. В-во «Волинський академічний дім», 2005.-200с]

Ще інтенсивніше відбувалося скорочення залучення водних ресурсів в аграрний сектор. Так, у 2006 році порівняно з 1990 роком обсяги: сільгоспводопостачання скоротились на 89%.

Зниження обсягів збору води призвело й до зменшення скидання стічних вод у водні об'єкти. Так, у 2006 році порівняно з 1990 роком вони знизились на 28%, у тому числі на 38% знизилась частка скидання забруднених стічних вод. Скорочення відбулось як за безповоротним водоспоживанням, так і за оборотним та повторно-послідовним. У першому випадку скорочення склало 30%, У другому 90%. Це було пов'язано знову ж таки дією багатьох об'єктивних чинників, що пов'язані із структурними змінами у господарському комплексі. Розглядаючи водозабезпечення області та його проблематику, потрібно охарактеризувати річковий басейн р. Устя. Річка Устя є лівою притокою першого порядку річки Горинь. Басейн річки розташований у межах лісової зони. Устя бере початок за 2 км на південний схід від с. Дермань-1 та протікає по території Рівненської області. Річка має 28 приток довжиною до 10 км. Довжина р. Устя становить 68 км, площа водозбору - 762 км2. Річка має три притоки довжиною більше 10 км.

Прогресуюче антропогенне навантаження призвело до суттєвого погіршення якості води в річці. Згідно з прийнятою в Україні класифікацією (яка відповідає європейській) р. Устя відноситься до найнижчого 5 класу, тобто за всіма показниками це забруднена вода, що втратила здатність до самоочищення [Денчев С. Системний підхід до проблеми вторинного забруднення води у водопроводах // Ринок інсталяцій, червень-липень 2006.- С.52-53]. Рівненський обласний центр з гідрометеорології здійснює щомісячні спостереження за станом поверхневих вод р. Устя в двох пунктах спостережень за 17 показниками (біогенними компонентами, забруднюючими речовинами неорганічного та органічного походження).

Всі фактори антропогенного навантаження на головні джерела постачання води створюють проблеми, які мають вирішуватися на регіональному рівні. Аналізуючи ситуацію можна зазначити, що на сьогоднішній день існують проблеми водопостачання питною водою деяких житлових масивів [Тугай А.М., Орлов В.О. Водопостачання. - Рівне: РДТУ, 2006.- 429с.]. Зокрема, у м. Рівне склалася критична ситуація зі станом міських каналізаційних колекторів і споруджень, що може привести до виникнення надзвичайних ситуацій. Потрібно підкреслити, що на якість води також впливає і стан каналізації та водовідведення. В цьому аспекті відомо, що основні фонди каналізації через відсутність засобів не обновляються, ще дотепер експлуатуються каналізаційні мережі, побудовані до 1917 року. Вони мають значні ушкодження, працюють з перенавантаженням і вимагають негайної заміни. В аварійному стані знаходяться колектори, побудовані в 1950-80 роках із залізобетонних конструкцій, що вимагають постійного ремонту.

Динаміку забруднення р. Устя вище м. Рівного та нижче скиду з каналізаційних очисних споруд (далі - КОС) ОВКП ВКГ „Рівнеоблводоканал” по окремих компонентах за період з 2000 року по І півріччя 2006 року включно ілюструють подані нижче таблиця та графіки.

Таблиця 2.4 Середньорічні показники якості води р. Устя за даними щомісячних спостережень Рівненського обласного центру з гідрометеорології

Рік

БСК5

(в ГДК)

Азот амонійний

(в ГДК)

Нафтопродукти

20,5 км вище м. Рівного, 1,5 км вище м. Здолбунова

2000

1,1

0,8

0,6

2003

1,3

1,2

0,4

2004

1,4

1,6

0,3

2005

1,4

1,2

0,8

2006

1,2

2,6

1,6

2,5 км нижче м. Рівного, нижче скиду ОВКП ВКГ „Рівнеоблводоканал”

2000

1,5

3,5

1,1

2003

2,6

5,3

1,2

2004

2,2

5,1

1,2

2005

2,4

3,7

2,2

2006

2,3

6,3

5,2

ГДК - гранично допустима концентрація

Рис. 2.2. Динаміка забруднення р. Устя органічними речовинами (показник БСК5 ) в долях ГДК

Рис. 2.2. Динаміка забруднення р. Устя азотом амонійним у долях ГДК

Результати спостережень свідчать про погіршення стану р. Устя нижче скиду стічних вод із загальноміських очисних споруд у порівнянні з показниками якості води вище м. Рівного. Основними причинами погіршення якості води в р. Устя є недостатня ефективність роботи очисних споруд ОВКП ВКГ „Рівнеоблводоканал”, незадовільний стан каналізаційних мереж, насосних станцій та споруд зливової каналізації, а також неорганізовані скиди забруднюючих речовин підприємствами міста. Зокрема, зафіксовані випадки перевищення нормативів скиду окремих забруднюючих речовин у міську каналізацію і далі на очисні споруди такими промисловими підприємствами: Відкрите акціонерне товариство „Рівненський пивзавод”, Відкрите акціонерне товариство „Рівнехліб”, Відкрите акціонерне товариство „Рівнехолод”, Акціонерне товариство „Рівне-Авто”, Відкрите акціонерне товариство „Поліссяхліб”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Хлібодар”, Комунальне підприємство „Рівнеелектроавтотранс”.

Таблиця 2.5. Допустимі величини показників (ДВП) якості стічних вод промислових підприємств при скиді у каналізаційну мережу м. Рівне

п/п

Найменування інгредієнтів

Допустима величина показників шкідливих речовин у стічних водах підприємств, мг/л

1

2

3

1

БСК5

334.0

2

ХСК

700.0

3

Завислі речовини

300.0

4

Хлориди

350.0

5

Сульфати

400.0

6

Азот амонійний

13,8

7

Нітрити

1.0

8

Нітрати

6.0

9

Нафта та нафтопродукти

2.0

10

СПАР

0.33

11

Фосфати

5,0

12

Залізо (загальне)

1.53

13

Хром загальний

3.7

14

Цинк

0.45

15

Мідь

0.65

16

Нікель

0.78

17

Феноли

0.082

18

РН

6.5 - 9.0

Ще однією проблемою є підтоплення територій.

Підтоплення територій - комплексний процес, при якому внаслідок порушення природної рівноваги, під дією як природних так і техногенних факторів, у водному балансі відбувається підвищення рівня ґрунтових вод, що призводить до їх забруднення та негативно позначається на стані довкілля.

Підтоплення призводить до забруднення води і ґрунтів, заболочення значних ділянок землі, розвитку небезпечних геологічних процесів, пошкодження або руйнування будівель, споруд та мереж, погіршення стану забудованих територій та санітарних умов проживання людей.

У м. Рівному зазнають підтоплення такі території: вулиці Соборна, Поштова, Дворецька, Калнишевського, Дорошенка, Пирогова, Світанкова, Ковельська, Княгиницького, Здолбунівська, територія Відкритого акціонерного товариства „РЗВА” та інші.

У результаті проведених інженерно-геологічних вишукувань було встановлено основні причини підтоплення цих територій:

· підвищений рівень води в заплаві р. Устя та озера Басів Кут;

· зміна гідрологічного режиму, ущільнення та зниження фільтраційних можливостей ґрунтів внаслідок формування міських ландшафтів та забудови території;

· незадовільний стан мереж водопостачання та каналізації.

З метою вирішення проблем підтоплення, були розроблені робочі проекти на такі об'єкти: «Пониження рівня ґрунтових вод на прилеглій до продовольчого ринку території житлової забудови по вул. Здолбунівській» (2002 р.) та «Пониження рівня ґрунтових вод на території вздовж вул. Княгиницького» (2003 р.).

Проаналізувавши вищевикладене, можна стверджувати, що зниження обсягів залучення водних ресурсів у відтворювальний процес за період з 1990 по 2006 рік було дуже інтенсивним. Воно мало двояке значення, з одного боку сприяло їх економії, а з іншого - зниженню доходів від їх використання у господарській діяльності. Крім того, існує ряд видів діяльності, що ґрунтуються на водних ресурсах і не створюють загроз довкіллю і до того ж сприяють соціально-економічному піднесенню окремих районів і локальних територій. До таких видів діяльності можна віднести - рибне господарство, рекреаційне водокористування та водоохоронний бізнес.

Їх розвиток має ґрунтуватись на дослідженні основних тенденцій залучення водних ресурсів у господарський оборот та підтримуватись державою. В останні роки негативним чинником, що суттєво впливає на стан сучасного водокористування можна вважати значну частку шкідливих для навколишнього середовища хімічних сполук, які потрапляють у водойми із забрудненими водами. Це в першу чергу пов'язано із подальшим старінням матеріально-технічної бази екологонебезпечних галузей господарського комплексу.

Виходячи з цього основним показником для визначення обсягів водних ресурсів, що можуть бути залучені у господарський обіг для задоволення виробничих потреб, має бути рівень ресурсної і само відновлювальної здатності водних об'єктів, які є, з одного боку, джерелами питного водопостачання населення, а з другого - найважливішими компонентами природного середовища та біологічного та ландшафтного різноманіття. Без удосконалення наявної структури і технології водозабезпечення та водокористування, запровадження водозберігаючих і безводних технологій поліпшити водогосподарську та екологічну ситуацію в області неможливо [Оптимізація природокористування в 5-ти т.:Навч.посіб.Т.1.Природні ресурси: еколого-економічна оцінка/ Дорогунцов СІ., Муховиков А.М., Хвесик М.А.-К.:Кондор,2006.-291с]

Сучасна структура і екстенсивний характер водокористування призвели до перевищення екологічної ємності водноресурсного потенціалу Рівненської області. Так, об'єм водозабору складає 90% місцевих водних ресурсів, річкових і підземних, а безповоротні втрати - майже половину їх об'єму в маловодний рік. Кратність розбавлення стічних та забруднених вод дуже низька. За таких обставин відновлення і саморегулююча здатність водних джерел майже вичерпана.

У зв'язку з цим у промисловому, аграрному та комунальному секторах водовикористання необхідно реалізувати комплекс організаційних, технічних і економічних водоохоронних заходів, щоб запобігти або звести до мінімуму негативні наслідки.

Складна водно-екологічна ситуація на Рівненщині потребує суттєвих змін задля подальшого розвитку водного господарства. З метою повного припинення «зрощування водовідбору з природних джерел, особливо в умовах впровадження і розвитку ринкових економічних відносин, необхідна реалізація концепції водозбереження.

В останні роки знизилась водомісткість промислової продукції. Цього вдалося досягнути, в основному, за рахунок удосконалення технології водокористування: низки організаційних заходів, інтенсивного розвитку систем зворотного і повторно-послідовного водопостачання. Усе це разом взяте сприяло економії свіжої води. На Рівненщині впровадження маловодних та безводних технологій основного виробництва ще недостатнє, що позначається на загальній водомісткості промислової продукції. В той же час перехід до таких технологій є більш радикальним засобом послаблення водогосподарської напруги і покращення водно-екологічної ситуації в Рівненській області.

Враховуючи нинішні соціально-економічні умови, вирішити це завдання у найближчій перспективі неможливо. Але перехід на маловодні та безводні технології, які повинні вже зараз поступово впроваджуватись на підприємствах, що реконструюються, будуються або проектуються, залишається головним стратегічним напрямом водокористування на перспективу. В найближчий період слід орієнтуватися на водозберігаючі заходи, які базуються на вже освоєних і діючих технологіях водокористування з урахуванням реалізації досягнень науково-технічного прогресу, ефективного економічного та правового регулювання водогосподарської діяльності.

Важливим стратегічним завданням водозберігаючої політики на близьку перспективу є доведення питомих витрат на одиницю продукції до рівня передових підприємств, які використовують воду при сучасних технологіях найбільш раціонально. На діючих виробництвах можна створювати навіть безстічні системи водопостачання за рахунок багаторазового використання води в різних технологічних циклах виробничого процесу, включаючи очищені стічні води, які зараз скидаються. При цьому на очисних спорудах відбувається підготовка відпрацьованої води до необхідних кондицій кожного наступного технологічного циклу.

Виходячи з аналізу сучасного стану використання водних ресурсів і можливостей щодо його раціоналізації в промисловості, можна припустити, що в найближчій перспективі помітного зменшення об'єму водоспоживання у цій галузі економіки не відбуватиметься. Підприємства та організації, що використовують води малих річок, а також колгоспи, по території яких протікають ці річки, зобов'язані проводити заходи щодо посилення самоочисної здатності річок (агролісомеліоративні та гідротехнічні), відвернення водної, руслової та вітрової ерозії, збереження водності річок. Достеменно доведена водорегулююча роль лісу в басейні ріки: затримка снігової і дощової вологи, збереження запасів ґрунтових вод. Ліс доцільно насаджувати на схилах, по водорозділу, непридатних землях і просто у вигляді лісосмуг. Значну водорегулюючу здатність мають болота. Вони відіграють водозатримуючу роль під час весняної повені та літніх злив, акумулюючи великі запаси води, обмежуючи затоплення. Тому осушення боліт слід проводити обережно і лише в необхідних випадках.

Прогнозування розвитку та розміщення продуктивних сил неможливе без локального і регіонального прогнозів впливу техногенних факторів на природні Води, необхідних для розробки рекомендацій з раціонального використання поверхневих та підземних вод, формування екологічних вимог, спрямованих на запобігання чи максимальне обмеження можливих негативних наслідків, а також для розробки комплексу водоохоронних «ходів по охороні природи з урахуванням усіх чинників (радіоекологічних, санітарно-гігієнічних, рибогосподарських та інших).

При цьому необхідний принципово новий підхід до перспективного планування відновлення і використання водних ресурсів, оскільки концепція одноразового їх використання вичерпала себе економічно, технічно і екологічно. При розміщенні об'єктів господарювання слід дотримуватися ГДК забруднюючих речовин у водоймищах та водостоках на основі використання мало - і безвідходних технологій, систем повторного та зворотного водозабезпечення, заходів по очищенню, знешкодженню та знезараженню стічних вод і виробничих відходів. Об'єкти, не забезпечені спорудами для запобігання забруднення поверхневих та підземних вод, не повинні функціонувати. У процесі розміщення підприємств, будинків, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан водних ресурсів, а також при розгляді питань про реконструкцію, технічне переозброєння або зміну технології виробництва повинні погоджуватись умови відведення стічних вод у водні об'єкти. Розміщувати об'єкти необхідно відповідно до затверджених до планових, перед проектних і проектних документів, які мають включати обґрунтовані матеріали про вплив цих об'єктів на санітарний стан водоймищ та водостоків, заходи, спрямовані на попередження або ліквідацію існуючого забруднення. Функціонуючий об'єкт повинен забезпечити додержання нормативної якості води. Проблема розвитку продуктивних сил повинна вирішуватись за рахунок економного та раціонального використання води; переходу підприємств до роботи за схемою замкненого циклу водопостачання, коли вони після очищення власних стічних вод повторно використовують їх у технологічному циклі, й забруднені стічні води взагалі не потрапляють у водойми.

2.2 Економічна оцінка ефективності заходів в галузі водовикористання та водоспоживання в Рівненській області

Система індикаторів стану і використання водоресурсного потенціалу являє собою інструмент виявлення проблемних ситуацій у водозабезпеченні регіонів, які полягають в порушенні їх водогосподарських балансів внаслідок загострення міжгалузевих диспропорцій у потребах и наявності водних ресурсів. Закономірний підхід до усунення зазначених проблемних ситуацій лежить на рівні розробки ефективної системи регулювання водоспоживання регіонів. Ефективність системи регулювання водоспоживання регіонів базується на оптимальному сполученні взаємопов'язаних напрямків впливу на водогосподарську ситуацію в регіоні, що передбачає використання сучасних форм та методів створення інтегрованих систем нормативно-правових та економічних регуляторів [ Пічугина Т.С., Харламова О.В. Облік відходів і комплексний аналіз їх обігу // Наук. вісн. ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка „Економіка і регіон”. - 2003. - № 1(1). - С.109-111.]

За допомогою нормативно-правових регуляторів, реалізація яких характеризується директивністю, здійснюється безпосередній вплив на умови водоспоживання шляхом адміністративно-розпорядчих дій, спричиняючи зміни обсягів споживання водних ресурсів. Розглянута система нормативно-правових регуляторів водоспоживання дозволила конкретизувати їх на кожному рівні водного законодавства.[ Харламова Е.В. Отраслевая методика экономической диагностики материалопотребления в водообеспечивающих комплексах // Вест. НТУ “ХПИ”. Сб. науч. тр. Темат. вып. “Технический прогресс и эффективность производства”. В 3 т. - Вып.23. - Т.3. - Харьков, 2003. - С.246-247.]

З метою реалізації системного підходу до регулювання водоспоживання в регіонах та розробки науково обґрунтованих схем розвитку систем водозабезпечення з урахуванням завдань комплексного і раціонального використання водних ресурсів, їх захисту та поповнення, у дисертаційній роботі здійснено аналіз екологічної обстановки у водному секторі Україні, виділено основні фактори екологізації водоспоживання. Важливість передбачення екологічної ситуації обумовила необхідність прогнозних оцінок частки забруднених вод у загальному обсязі стоків. Проведені на основі трендових моделей прогнозні розрахунки дозволили зробити висновки, які полягають у тому, що найближчим часом важко сподіватися на кардинальне поліпшення екологічної ситуації. Рівень забруднення стічних вод, за даними прогнозу, збережеться в найближчі роки на рівні 30%. [Харламова Е.В. Пути снижения уровня материалопотребления в региональных водообеспечивающих комплексах // Коммунальное хозяйство городов: Респ. межвед. науч.-техн. сб. вып.52. - К.:Техника, 2003.- 235 с. - с.40-44.]

Система регулювання водоспоживання регіону на макрорівні визначається як сукупність взаємопов'язаних програм, заходів, нормативів, методів і засобів управління, що включає:

1) виявлення проблемних ситуацій у водозабезпеченні регіонів і визначення пріоритетних напрямків регулювання водоспоживання, що доцільно засновувати на результатах аналізу, проведеного з використанням запропонованої системи індикаторів стану і використання водоресурсного потенціалу регіону;

2) вибір сукупності пріоритетних нормативно-правових і економічних регуляторів водоспоживання, застосування яких сприятиме вирішенню виявлених проблемних ситуацій у водозабезпеченні регіонів;

3) безпосереднє регулювання водоспоживання на основі обраної сукупності регуляторів з урахуванням екологічних факторів його раціоналізації.

Комплексна оцінка рівня матеріальної складової ресурсоємності водоспоживання включає:

економічну діагностику з метою встановлення сформованого рівня ресурсоємності;

моделювання з метою виявлення факторів, які впливають на її рівень;

прогнозування з метою розробки заходів для її регулювання.

Сутність комплексної оцінки матеріальної складової ресурсоємності водоспоживання в теперішньому часі реалізується шляхом моделювання матеріалоємності і проведення техніко-економічної оцінки факторів, що впливають на рівень матеріальної складової ресурсоємності водоспоживання в регіональних водозабезпечувальних комплексах.

Встановлені на етапі моделювання взаємозв'язки між рівнем матеріальної складової ресурсоємності водоспоживання та її визначальними факторами, дозволили виявити найбільш значущі резерви зниження матеріалоємності в регіональних водозабезпечувальних комплексах, до яких віднесено зниження аварійності мереж, максимальне наближення обсягу поданої води в мережу і відпущеної споживачам, зниження суми матеріальних витрат, використання для водопостачання найбільш “чистих” джерел води, збалансованість темпів зростання матеріальних і загальних витрат. [Харламова Е.В. Система индикаторов учета влияния водного фактора на размещение производительных сил // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб.наук.праць. В 4 т. - Вип.185.- Т.1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003.- с.107-112.].

Централізована подача води для задоволення потреб населення та промислових підприємств потребує швидкого відведення стічних вод за межі населених пунктів. У системах водовідведення експлуатуються, як нові, так і старі мережі довжиною в сотні кілометрів.

Санітарний стан міст цілковито залежить від надійності роботи систем водовідведення. Тому пріоритетними заходами в цій сфері є застосування труб із сучасних матеріалів, вдосконалення технологій і технічних засобів для профілактичного огляду, прочищення та ремонту трубопроводів, запобігання аваріям тощо. Проте, навіть за правильної експлуатації, аварійні ситуації не виключені [Белецкий Б.Ф., Зотов Н.И., Ярославский Л.В. Конструкции водопроводно-канализационных сооружений.: Справочное пособие. - М: Стройиздат, 2006. -С.448.]

Загальна довжина мереж водовідведення в Україні складає біля 33,5 тис. км. В мережах більше труб діаметром до 500 мм (60%) керамічних, з чавуну, азбестоцементних і сталевих [Дрозд Г.Я. и др. Канализационные трубопроводи: надежность, диагностика, санация. - Донецк: ИЗП НАН Украйни, 2006, 259с.]. Трубопроводи з різних матеріалів є досить вразливою структурною складовою в системі водовідведення. Трубопроводи великих діаметрів в основному залізобетонні. Більше 65% мереж водовідведення відпрацювали свій нормативний термін. Частота відказів у роботі мереж водовідведення - порушення їх герметичності або пропускної здатності різна для кожного матеріалу і зменшується пропорційно розміру власного діаметра труб [Дрозд Г.Я. и др. Канализационные трубопроводи: надежность, диагностика, санация. - Донецк: ИЗП НАН Украйни, 2006, 260с.]

Пошкодженість трубопроводів умовно малих діаметрів (до 500мм) внаслідок фізико-механічних дій досягає 70%, що пояснюється порівняно невеликою глибиною їх закладання, різноманітністю видів конструктивних матеріалів труб, конструкцією стиків і здатністю витримувати зовнішні загрузки. Напроти, трубопроводи діаметрів більше 500 мм, маючи велику масу і розміщуючись глибоко і дальше від початку мережі, в основному підлягають корозійним пошкодженням (67%).

Проблемам водовідведення, надійності трубопровідних мереж в Україні та за рубежем приділяється велика увага. В даному напрямку активно працюють вчені Рівненського національного університету водного господарства та природокористування, Київського національного університету будівництва та архітектури, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та багато інших науковців. Так необхідно відмітити роботи українських вчених Гіроля М.М., Орлова В.О, Василенко А.О, та ін. [Белецкий Б.Ф., Зотов Н.И., Ярославский Л.В. Конструкции водопроводно-канализационных сооружений.: Справочное пособие. - М: Стройиздат, 2006. -С.450.]

Особливості розвитку та геоморфологічних умов розташування забудов та житлових масивів м. Рівне сильно ускладнюють існування та поточну підтримку технічного стану мереж водовідведення. Наявність крутих схилів, значне техногенне підсилення зсувних процесів сприяють створенню небезпеки руйнування комплексу підземних комунікацій міста. Наші дослідження останніх п'яти років підтверджують збільшення площинної денудаційної та зсувної поверхонь центральної частини міста до 2-4% в рік.

В місті Рівне паралельно з будівництвом водопровідних мереж в період з 1896р по 1936р. в правобережній частині міста в центральному районі була побудована каналізаційна мережа загальносплавної системи, зі скидом стічних вод в р. Устя, без очистки. Мережу виконано з бетонних труб діаметром від 200мм до 450мм та бетонних колекторів овального перерізу розмірами від 300x450мм до 1400x2100мм. Загальна протяжність існуючої мережі цього району складає біля 65км, на мережі є 1170 оглядових колодязів та 800 дощоприймачів. В нових районах забудови будівництво каналізаційних мереж виконувалось по повній роздільній системі. Загальна протяжність колекторів сягає 241,3км. Загальна протяжність мереж міста таким чином становить 250 км труб. З них 147 км бетонні і залізобетонні, 72км керамічні, 11км сталеві, 27 км чавунні, 4 км азбестові. Довжина напірних колекторів складає 20,2 км. Протяжність вуличних мереж - 153,5км, внутрішньо квартальних і дворових 67,6км. В місті протяжність мережі водовідведення до 1945 року складала 178 км, а до 1995 року ще було споруджено 63 км. [Гироль Н.Н и др. Справочник по инженерному оборудованию сельских населйнньк пунктов.-К.:Урожай, 2006, 296с.]

Дослідження каналізаційних мереж міста Рівне проводилися нами спільно з працівниками Рівненського водоканалу які мають дозвіл на обстеження систем водовідведення. Дослідницька робота була проведена в центральній частині міста по вулицях: Соборна, О. Теліги, С. Бандери, Княгині Ольги та на Театральній площі. Огляд мереж водовідведення проводився за допомогою відеодіагностичної установки, яка призначена для обстеження внутрішнього стану каналізаційних та водопровідних мереж і трубопроводів іншого призначення діаметром труб 150 та більше -РІС 6,5 SK [Хільчевський В.К. Водопостачання і водовідведення. Гідроекологічні аспекти,- К.: „Київський університет", 1999.- 319с.]

Недоліком самої дослідницької установки є те, що функція розходження коліс для проходження перешкод відсутня, а висота руху стаціонарна. [Орлов В.О., Зощук А.М. Сільськогосподарське водопостачання та водовідведення.-Рівне: УДУВГ та П, 2006.- 203с.]

Техногенна активізація екзогенних геоморфологічних процесів значно погіршує загальний стан системи водовідвідних мереж м. Рівне. У задовільному стані перебуває половина мереж, потребують заміни 45% колекторів. Для покращення ситуації створено перспективний проект програми «Каналізування міста Рівне», яка буде реалізуватися до 2015 року.

Практика експлуатації комунальних мереж м. Рівне показує, що у порушеннях нормального рівня водопостачання та екологічної безпеки споживачів питної води значна роль належить пошкодженням, аварійним ситуаціям та аваріям на ділянках трубопроводів водовідведення.[ Василенко А.А. Водоотведение. Курсовое проектирование.-К.: Вища школа, 2006, 256с.]

Провідними причинами руйнувань в мережі водовідведення м. Рівне є: просідання труб і колодязів; перелом труб та розкриття стиків; стирання лотків труб; руйнування трубопроводів внаслідок зовнішніх навантажень; корозія внутрішньої (агресивна дія стічних вод) і зовнішньої (вплив блукаючих струмів) поверхонь труб.

Рівненські каналізаційні очисні споруди (КОС) були введені в експлуатацію в 1964 році на проектну потужність 19,5 тис. м3/добу. Очистка - повна біологічна, з регенерацією із повним відстоюванням у вторинних відстійниках, знезараженням стоків хлором у контактних резервуарах і скидом в р. Устю. [Василенко А.А. Водоотведение. Курсовое проектирование.-К.: Вища школа, 2006, 257с.]

Існуючий комплекс споруд повної біологічної очистки господарсько-побутових стічних вод м. Рівного має проектну потужність 25 000 м3/добу і на теперішній час є майже повністю замортизованим і гідравлічно перевантаженим, що не дозволяє отримувати регламентовані показники якості очищення стоків. За 2005 рік з КОС було скинуто в р. Устю 9,13 млн. м3 забруднених (недостатньо очищених) стічних вод.

Загальний об'єм виробничих і господарсько-побутових стоків м. Рівного становить 75,0 - 80,0 тис. м3/добу. Решта стічних вод в об'ємі 55 тис. м3/добу перекачуються головною каналізаційною насосною станцією на очисні споруди Відкритого акціонерного товариства “Рівнеазот” по двох нитках напірних каналізаційних колекторів, які повністю замортизовані і перебувають в аварійному стані.

З огляду на те, що вартість будівництва нових напірних колекторів становить більше 2/3 вартості будівництва нових очисних споруд, а перекачка стоків на відстань 18,0 км з тиском 8,0 атм є дуже енергозатратною, ОВКП ВКГ „Рівнеоблводоканал” прийняло рішення про проведення реконструкції діючих очисних споруд та будівництво двох нових черг, довівши загальну потужність до 80,0 тис. м3/добу.

Незважаючи на значні зусилля ОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» по підтримці водопровідно-каналізаційного господарства міста в належному порядку існують серйозні проблеми, що обумовлені в першу чергу нестачею фінансових ресурсів. Тому необхідно шукати нові форми розвитку і взаємодії з фінансово-кредитними установами та інвесторами з метою забезпечення можливості своєчасного і ритмічного виконання всіх запланованих заходів щодо удосконалення водопровідно-каналізаційного господарства міста [Ткачук О.А. Вдосконалення діючих систем подачі і розподілу води населених пунктів // Актуальні проблеми водного господарства. Збірник наукових статей. Т.2.- Рівне: Видавництво Української державної академії водного господарства, 2006.- С.82-84.]. Це є головною передумовою розробки інвестиційної стратегії компанії, яка дозволить сформувати концептуальні засади подальшого розвитку підприємства та зробить компанію прозорішою для потенційних інвесторів.

Основні показники виробничої діяльності за 2005-2006 роки наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Основні показники виробничої діяльності за 2005-2006 рр.

Показники

Одиниця вимірювання

2005 р.

2006 р.

Відхилення 2006р. до 2005р. (%)

Відпущено води споживачам

млн. куб. м.

395,2

402,1

1,7

у т.ч. населення

млн. куб. м.

330,9

338,6

2,3

Пропуск стічних вод

млн. куб. м.

411,.0

418,6

1,8

у т.ч. населення

млн. куб. м.

336,5

343,3

2,0

Переобладнано мереж усього

км

14,2

13,0

- 8,5

у т.ч. водопровідних

км

12,5

11,3

- 9,6

каналізаційних

км

1,7

1,7

0,0

Ремонт

млн. грн.

36,9

42,4

17,4

Фактичні показники фінансово-господарської діяльності ОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» за 2005-2006 роки наведено в таблиці 2.5.

Дебіторська заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення склала:

на 01.01.2006 р. - 226 579,5 тис. грн.

на 01.01.2007 р. - 278 962,9 тис. грн.

За 2006 рік дебіторська заборгованість збільшилася на 52 383,4 тис. грн.

Таблиця 2.7 Основні показники фінансово-господарської діяльності ОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» за 2005-2006 рр.

Назва показника

Роки

Відхи-

лення, %

2005р.

2006р.

1.

Дохід від реалізації продукції (послуг), тис. грн.

358 194,7

351 692,4

-1,8

2.

ПДВ, тис. грн.

59 699,1

58 615,4

-1,8

3.

Інші вирахування з доходу, тис. грн.

47 058,5

4 756,3

-89,9

4.

Чистий дохід від реалізації продукції (послуг), тис. грн.

251 437,1

288 320,7

14,7

5.

Собівартість реалізованої продукції (послуг), тис. грн.

221 993,2

240 643,9

8,4

6.

Прибуток до оподатковування, тис. грн.

1 991,0

-10 934,5

-649,2

7.

Податок на прибуток, тис. грн.

597,3

0,0

-

8.

Чистий прибуток, тис. грн.

1 393,7

0,0

-

9.

Матеріальні витрати, тис. грн.

129 319,0

139 451,3

7,8

у т.ч. витрати на електроенергію

62 654,9

66 015,2

5,4

10.

Амортизація, тис. грн.

38 570,0

34 131,3

-11,5

11.

Фонд оплати праці, тис. грн.

31 563,5

40 377,1

27,9

12.

Середньооблікова чисельність працівників, чол.

5 788

5 960

3,0

Для поліпшення роботи по розрахункам з абонентами проводиться претензійна робота з боржниками. За 2006 р. була оформлена 471 претензія на загальну суму 49,6 млн. грн., отримано 4,3 млн. грн.

«Рівнеоблводоканал» всі отримані грошові кошти від споживачів використовувало винятково тільки на оплату податків, придбання вкрай необхідних матеріальних ресурсів і здійснення заходів, що підвищують виробничу діяльність підприємства і забезпечують необхідну якість питної води, екологічну безпеку технологічного процесу очищення води і стоків.

Таким чином «Рівнеоблводоканал» перебуває в надзвичайно складному становищі - компанія не може самостійно регулювати свою цінову політику, адже питання тарифоутворення має в нашій країні політичне забарвлення. Фінансування капітального будівництва та реконструкції здійснюється за рахунок коштів міського бюджету за залишковим принципом. Залучення приватних інвесторів ускладнюється особливим статусом майна компанії, яке не може виступати у ролі застави. Як наслідок, для виходу компанії із кризи, що склалася необхідно приділити особливу увагу таким моделям в яких частка зовнішнього фінансування була б мінімальною.

До складу водогосподарського комплексу України та Рівненської області зокрема входять системи та споруди, від стабільного функціонування яких залежить життєдіяльність окремих регіонів. Цими системами здійснюється міжбасейновий та міжобласний перерозподіл водного стоку, забезпечується комплексний захист від підтоплення населених пунктів, значних територій сільськогосподарських угідь, промислових об'єктів.

Технічна можливість забезпечення споживачів водою, реальність виконання державних завдань чи реалізації політики у водному секторі Рівненської області визначається потужностями очисних споруд і їх структурою за секторами економіки (табл. 2.8)

Таблиця 2.8 Потужність очисних споруд в Рівненській області в 2002-2006 рр., млн.м3.

Показники

Роки

2002

2003

2004

2005

2006

Промисловість

1 098,0

1 103,0

986,0

918,0

1 075,0

Сільське господарство

55,8

37,5

36,6

29,8

26,9

Житлово-побутові потреби

4 786,0

4 602,0

4 479,0

4 752,0

4 606,0

Інші галузі народного господарства

52,2

47,5

44,4

33,2

32,1

Всього по Рівненській області

5 992,0

5 790,0

5 546,0

5 733,0

5 740,0

Очисні споруди водогосподарського комплексу Рівненської області сконцентровано у двох секторах - промисловості (39,7% загальної потужності) і житлово-побутовій сфері (59,5%). Інші галузі народного господарства та сільське господарство володіють мінімальними за потужністю очисними спорудами. За 2002-2006 рр. відмічена стабільність наявних очисних поступностей в Рівненській області, що можна пояснити, з одного боку, відсутністю введення в дію нових об'єктів екологічного та очисного призначення, а з іншого технічною неможливістю швидкого зростання цього показника. Для створення нових очисних потужностей потрібні значні фінансові ресурси і час для будівництва об'єктів. Порівнюючи очисні потужності з обсягами водозабору за секторами економіки відзначимо, що рівень забезпеченості станом на 2006 рік становить у промисловості 60,5% загального обсягу скидів вод, у сільському господарстві 2,6%, у житлово-побутовій сфері 158,6%, у інших галузях народного господарства 82%. Перевищення потужності очисних споруд над обсягами скидів у житлово-побутовій сфері пояснюється технологічною необхідністю. Тут існують два типи очисних споруд - вхідні (очищують води, які забираються з водних об'єктів), вихідні (очищують води, які скидаються у водні об'єкти).

Системи подачі та розподілу води (СПРВ) є найбільш фондоємною та енергомісткою частиною сучасних систем водопостачання і, як технологічна структура, характеризується конструктивною складністю, динамічністю стану та недосконалістю роботи (навіть для невеликих об'єктів - це сотні кілометрів водопровідних труб різних матеріалів і діаметрів, збудованих у різні роки, кілька потужних головних насосних станцій і підкачок, напірно-регулювальних споруд, об'ємом в десятки тисяч м3). В СПРВ міст Рівненської області споживається біля 0,5 млрд. кВт-год/рік електроенергії, що становить - 75% загального енергоспоживання ВКГ (водопровідно-каналізаційного господарства), із яких 25% втрачається. Питомі витрати електроенергії на підприємствах ВКГ Рівненської області в середньому становлять 1,0 кВт-год/м3 і більше ніж у 1,5 рази перевищують зарубіжні показники [Інформаційно-аналітичні матеріали до засідання Держжитлокомунгоспу України з питання "Про підсумки роботи аналітичні у галузі 2003 році та завдання на 2004 рік" 24 лютого 2004 року. - Київ, 2004. - 100 с.]. Однією з основних причин незадовільної роботи діючих систем водопостачання населених пунктів Рівненської області є: аварійний стан водопровідних мереж (25% загальної довжини), зношеність обладнання (98% насосних агрегатів), втрати (>25%) і нераціональне використання (до 30%) води [Семчук Г.М. Стан житлово-комунального господарства та стратегія його реформування // Вода і водоочисні технології. - 2002. - №2-3. - с. 10-18.].

Втрати води в СПРВ сягають 40-50%, а в окремих випадках 70-90%, наслідком чого є втрати електроенергії. За розрахунками фахівців [Федорченко Л.М. Національна стратегія реформування водного сектору України // Вода і водоочисні технології. - 2002. - № 4. - с. 8-12.], СПРВ міст Рівненської області мають значний потенціал Щодо енергозбереження, що становить приблизно 25-50% існуючого енергоспоживання, або 2-2,5 млрд.кВт-год/рік, із яких приблизно 1 млрд.кВт-год/рік можна економити за рахунок зменшення споживання води.

Галузева програма енергозбереження в житлово-комунальному секторі [Галузева програма енергозбереження у будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2001-2005 р. та на перспективу. - К.: Держбуд України, 2001. - 32 с] передбачає скорочення енерговитрат на 20%. Важливе місце відводиться впровадженню енергозберігаючих технологій, реконструкції та інтенсифікації роботи СПРВ, розроблення яких передбачає проведення їх періодичних обов'язкових технологічних та енергетичних обстежень (аудиту).

В нинішніх умовах основною категорією споживачів води в містах Рівненської області є населення, реалізація води яким становить до 70%, а в окремих випадках і більше. Середня величина питомого водоспоживання в Україні та Рівненської області становить 320 л/(люд-доб) [Хомко B.C., Царинник О.Ю. Скорочення водоспоживання населенням - пріоритетний шлях до зменшення втрат води // Збірка доповідей Міжнародного конгресу "ЕТЕВК-2003" - Екологія, технологія, економіка водопроводу і каналізації, Ялта, 2003. - с. 98-102.], що у 1,5-2 рази перевищує аналогічні показники країн Заходу (Угорщина - 300 л/(люд-доб), Італія - 250, Швеція - 200, Голландія -158, Франція - 150, Ізраїль - 135, Данія - 134, Германія - 130) [Water efficient Canada. House hold guide to water efficiency / CMHC-[Ottawa], Cop:2000 -69p.]. Причиною надмірних витрат води є нераціональне водоспоживання та її втрати через витоки (із розподільчих мереж та у споживачів). На величину витоків із водопровідних мереж та сантехнічних приладів, а також на непродуктивні витрати води, що формуються у процесі водорозбору, впливають різні фактори. Дослідження показують, що одним із найбільш впливовим є напір води у мережі [Храменков С.В., Печников В.Г. Принципи расчета критериев удельного водопотребления города // Водоснабжение и сан. техника. -1998. - №8. - с. 2-6.]. В різних країнах світу нормуються різні величини максимально допустимих напорів у водопровідних мережах. Зокрема, в Україні та Росії вони становлять 60 м.вод.ст., в Італії - 61.2, у Великобританії, Ірландії - 30, в Нідерландах - 20 [Храменков С.В., Печников В.Г. Принципи расчета критериев удельного водопотребления города // Водоснабжение и сан. техника. -1998. - №8. - с. 8].

Встановленню величин, нормуванню витрат та оцінці витоків води при зміні напорів присвячені роботи багатьох вчених: Шопенського Л.А. (визначення залежностей миттєвих витрат води через арматуру у житлових будинках від величин вільних напорів), Майзельса М.П., Мордясова М.А. (встановлення норм водоспоживання в залежності від витоків води та величин напорів), Глуховського І.І., Свінцова А.П., Кожинова І.В., Добровольського Р.Г. (встановленням величин та оцінка витоків із водопровідних мереж) та інших.

Аналіз отриманих залежностей витрат води від напорів показує, що вони носять різний характер (лінійний, криволінійний, параболічний) і описують специфічні умови місцевого водорозбору. Вони потребують коректив з врахуванням особливостей нинішнього стану СПРВ та умов подачі й розбору. Однак, безумовним є необхідність їх застосування при проведенні гідравлічних розрахунків, що дозволить встановити та проаналізувати реальну картину водорозбору та роботи діючих СПРВ населених пунктів.

Залежність витрат води від величин вільних напорів у мережі є одним із основних факторів, що впливають на визначення оптимального варіанта модернізації СПРВ (наладки, реконструкції). Встановлення оптимальних величин напорів на виході з насосних станцій і в мережі є важливим при визначенні шляхів енергозбереження. Тому подальшому розгляду при модернізації СПРВ підлягають ті варіанти, які передбачають зміну технологій подачі води із забезпеченням мінімальних нормативних напорів у місцях розбору води.

На діючих СПРВ попередньо проводились обстеження та дослідження їх роботи. Вони включали комплекс заходів із встановлення точної схеми та параметрів споруд і обладнання системи подачі і розподілу води, визначення об'ємів фактичної подачі води й витрат електроенергії, встановлення місць, режимів і величин розбору води, фактичних характеристик споруд тощо.

За результатами аналізу та гідравлічних розрахунків сумісної роботи споруд СПРВ визначались першочергові заходи та перспективні шляхи їх удосконалення. Як правило, перші орієнтовані на ліквідацію конструктивних і технологічних недоліків (так званих «вузьких» місць), значних втрат води та можливу зміну режимів роботи окремих споруд. Перспективні передбачають зміну технологій подачі води і базуються на розгляді різних варіантів модернізації СПРВ, проведенні їх гідравлічних та оптимізаційних розрахунків.

На основі проведених досліджень роботи діючих СПРВ (понад 30 об'єктів) та аналізу літературних даних визначено такі особливості функціонування СПРВ населених пунктів України на початку XXI століття:

зменшення об'ємів поданої води (обумовлено скороченням витрат води промисловістю, впровадженням водомірного обліку та постійним дорожчанням електроенергії, як основного енергоносія);

збільшення необлікових витрат води (витоків, нераціонального водоспоживання, як різниці між фактичними витратами і розрахунковими за нормами водоспоживання, несанкціонованих розборів води);

збільшення аварійності трубопроводів (понад 25 % загальної довжини - аварійні і не придатні до подальшої експлуатації) та обладнання (до 98 %) у зв'язку з їх старінням, низьким рівнем планово-профілактичного обслуговування, несвоєчасними ремонтами та заміною (інколи практично повною їх відсутністю);

погіршення гідравлічних характеристик водоводів і водопровідних мереж (ріст гідравлічних опорів труб, неконструктивні зміни в схемах мереж і розборах води з них тощо);

зменшення загальних, але збільшення питомих витрат електроенергії, в основному, через старіння й зношеність насосних агрегатів;

зниження показників надійності через старіння й зношення споруд, трубопроводів та обладнання і низький рівень їх відновлення.[ Richard Furness. Assessing Leakage in Water Supply Networks Using Flow meters / Water Engineering and Management, March 2003.- Vol.150 -Issue3 -p.26-36. ]

В Рівненській області з метою забезпечення належного водопостачання промислових, сільськогосподарських і побутових споживачів і паралельно збереження екологічного балансу, політика обласного апарату управління водогосподарським комплексом передбачає виконання комплексу організаційно-технічних заходів (рис. 2.7.). Політика інтенсивного проведення в Рівненській області комплексу організаційно-технічних заходів здійснювалася до 2004 року. На основі представлених на діаграмах даних можна зробити висновок щодо зростання обсягів виконуваних робіт чи заходів до 2004 року включно з підтримання техніко-експлуатаційних характеристик водного господарства Рівненської області.

Виконання ремонтних робіт в цілому по водогосподарському комплексі Рівненської області за 2002-2004 рр.

Кількість відремонтованих гідротехнічних споруд водогосподарського комплексу Рівненської області за 2002-2004 рр.

Площа очищення відкритої міжгосподарської мережі від мулу водогосподарського комплексу Рівненської області за 2002-2004 рр.

Площа обкошування каналів та дамб водогосподарського комплексу Рівненської області за 2002-2004 рр.

Рис. 2.7. Комплекс організаційно-технічних заходів з підтримання стану водогосподарського комплексу Рівненської області в 2002-2004 рр.

Виявлена тенденція може бути пояснена на основі таких міркувань:

1) дефіцит фінансових ресурсів для переозброєння та розвитку техніко-технологічної бази водного сектору Рівненської області призводить до експлуатації обладнання та технічних споруд, які вичерпали свій технічний ресурс, потребують значних витрат на обслуговування та ремонти;

2) накопичені в минулому проблеми та недоліки водогосподарського комплексу України набувають особливої актуальності на етапі стабілізації та незначної активізації ділової активності;

3) незадовільний екологічний стан більшості водних об'єктів, що сформувався під впливом антропогенних чи природних чинників, виступає каталізатором поширення кризових проявів у суміжних галузях національної економіки (наприклад, лісовому, рибному господарстві тощо), а також до погіршення якості інших природних ресурсів.

Сутність еколого-економічної оцінки об`єктів водокористування полягає у визначенні їх цінності, з одного боку, як джерел природних умов життєзабезпечення людини, засобів виробництва, просторового базису розміщення виробництва, а з другого - як комплексу природних умов, що зумовлюють формування і розвиток біорізномаїття гідроекосистем.

Під об`єктом водокористування нами розглядається водний басейн, що являє собою просторово обмежений комплекс, який включає гідрографічну мережу (річки, водотоки, водосховища, ставки та інші об`єкти водного фонду) і водозбірну площу, що мають безпосередній екологічний і економічний взаємозв`язок і взаємообумовленість. А відтак, водокористування слід розглядати як об'єктивний процес, що здійснюється між суспільством і природою та спрямований на освоєння і використання водних ресурсів і водного режиму; тобто це процес безпосереднього впливу на водні екосистеми. За таким його розумінням передбачається не тільки використання водноресурсного потенціалу, але його відтворення і охорона. В роботі виділяються такі види водокористування: руслове - без вилучення води з джерела; позаруслове - з вилученням води з джерела; відтворення водних ресурсів - оборотне та замкнуте водопостачання, очистка стічних вод; перебудова водного режиму - гідромеліорація, регулювання стоку водосховищами, ставками, каналами; охорона водозбірних площ і водних об'єктів.

Економія води за рахунок оборотних систем водопостачання досягла 78%. Такий її рівень зумовлений в основному залученням великих обсягів зворотної води на Рівненській АЕС.

Досить низькою екологічною ефективністю характеризується робота очисних споруд, які завантажені в середньому на 28%, тоді як їх потужність на 69% більша, ніж обсяг стоків, що потребують очищення.

Виконаний аналіз динаміки валового внутрішнього продукту (ВВП) і водокористування за 2000-2007 рр. свідчить про зниження еколого-економічної ефективності водокористування. За цей період водоємність ВВП збільшилась на 20 - 47%, а питомі скиди забруднених стоків на одиницю ВВП - майже у 4 рази. У господарський обіг в басейні залучається обсяг води в 1,3 рази більший за обсяг водних ресурсів, що формується у розрахунковий маловодний рік. Самоочисна спроможність річкового стоку характеризується лише 7-ми кратним розбавленням забруднених стоків, а в р. Устя резервів умовно чистого річкового стоку для цих цілей нема.

Таблиця 2.8 Економічні збитки від виснаження і забруднення водних ресурсів при їх використанні у ВГК Рівненської області, млн. грн.

Економічні збитки:

2000 р.

2005 р.

2007 р.

від забруднення водних ресурсів

1,91

1,17

0,78

від безповоротних втрат води

27,65

15,79

10,05

Разом

29,56

16,96

10,83

Виконана еколого-економічна оцінка ефективності заходів в галузі водокористування і його впливу на кількісні і якісні характеристики водних ресурсів свідчить, що сучасні середньорічні обсяги скиду забруднених стоків і безповоротних втрат води хоча і зменшились порівняно з максимальними їх значеннями, що мали місце у 2000 р., але продовжують перевищувати екологічно допустиму межу, за якою відбуваються деградаційні процеси. Так, якщо в 2000 р. антропогенне навантаження за сумарними об'ємами безповоротних втрат води і скиду забруднених стоків становили 77% від водних ресурсів маловодного року, то на початок 2007 р. воно склало близько 40% при оптимальному значенні 20%. При цьому треба мати на увазі, що наведені результати оцінки справедливі при розгляді проблеми у річному проміжку часу. Завдання еколого-економічного збалансування водокористування в умовах маловодних внутрішньорічних сезонів вимагає спеціального вирішення. Цю проблему може вирішити оптимальне фінансування інвестиційних заходів з ресурсозбереження.

2.3 Фінансово-кредитне забезпечення інвестиційних заходів з ресурсозбереження на підприємствах водопостачання та водовідведення в Рівненській області

Міська Програма розчищення і впорядкування малих річок та охорони підземних вод від забруднення на 2007 - 2010 роки спрямована на покращення санітарно-екологічного стану водних об'єктів, водоохоронних зон та прибережних смуг, на ліквідацію потенційних джерел забруднення річки стічними водами (внаслідок незадовільного стану каналізаційних мереж та насосних станцій), на зменшення забруднення підземних вод шляхом пониження рівня ґрунтових вод та захисту від підтоплення міських територій.

Програма розроблена на виконання рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14 лютого 2006 року № 29 «Про виконання міської програми розчищення і впорядкування малих річок та охорони підземних вод від забруднення за 2001 - 2005 рр.» за участю управління житлово-комунального господарства та управління капітального будівництва, з урахуванням пропозицій державного управління екології та природних ресурсів у Рівненській області, міської санітарно-епідеміологічної станції, Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водоканалізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» та Відкритого акціонерного товариства «РЗВА».

При щорічному уточненні показників програми соціально-економічного розвитку м. Рівного заходи цієї Програми можуть коригуватися з метою їх конкретизації і визначення необхідного фінансового забезпечення. Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів бюджету м. Рівного, власних коштів підприємств, установ та організацій, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Таблиця 2.9 ЗАХОДИ ЩОДО ВИКОНАННЯ МІСЬКОЇ ПРОГРАМИ РОЗЧИЩЕННЯ І ВПОРЯДКУВАННЯ МАЛИХ РІЧОК ТА ОХОРОНИ ПІДЗЕМНИХ ВОД ВІД ЗАБРУДНЕННЯ НА 2007 - 2010 РОКИ


Подобные документы

  • Водні ресурси (поверхневі і підземні води), придатні для використання в народному господарстві. Використання та охорона водних ресурсів у промисловості і комунальному господарстві. Способи вирішення проблем раціонального використання водних ресурсів.

    курсовая работа [256,2 K], добавлен 13.05.2015

  • Важливість економічної оцінки водних ресурсів. Державний облік водокористування для забезпечення раціонального використання водних ресурсів. структура та формування ресурсів прісної води в Україні. Необхідність проведення водоохоронних заходів.

    курсовая работа [44,1 K], добавлен 29.09.2010

  • Використання водних ресурсів і їхня охорона мають ключове значення для досягнення стійкого розвитку. "Водні ресурси" - це всі придатні для господарського використання запаси поверхневих вод, включаючи ґрунтову й атмосферну вологу. Визначення ресурсів.

    дипломная работа [34,0 K], добавлен 15.07.2008

  • Розрахунок екологічної ефективності заходів, спрямованих на охорону та відновлення водних ресурсів. Забруднення атмосферного повітря Харківського району. Аналіз економічного збитку від забруднення водних об’єктів. Платежі за скиди забруднюючих речовин.

    курсовая работа [108,6 K], добавлен 26.02.2013

  • Заходи охорони і раціонального використання водних ресурсів, характеристика різних типів їх забруднення (хімічне, теплове). Причини кризової ситуації Дніпра, Чорного й Азовського морів. Вплив забруднень на життєдіяльність організмів і здоров`я людей.

    реферат [32,6 K], добавлен 10.11.2010

  • Водозабезпеченість України ресурсами місцевого стоку. Проблеми водних ресурсів, екологічна ситуація і стан питних вод в Одеській області. Шляхи вирішення проблем водних ресурсів в Україні. Роль водного фактора у формуванні неінфекційної захворюваності.

    доклад [18,9 K], добавлен 06.11.2012

  • Суть і основні характеристики водних ресурсів, їх забруднювачі та загальне екологічне становище. Характеристика методів очищення стічних вод. Забруднення і охорона водних ресурсів Житомирської області та Коростишівського району, покращення питної води.

    дипломная работа [379,2 K], добавлен 01.11.2010

  • Розподіл води на Землі: океани і моря, річки і озера, льодовики і запаси підземних вод. Загальне рівняння водного балансу. Приклади реалізації інженерно-екологічного принципу в промисловому водопостачанні. Комплексне використання водних ресурсів.

    реферат [21,2 K], добавлен 19.12.2010

  • Водні ресурси України і основні напрями їх раціонального використання. Головні річкові системи України. Живлення і режим річок. Стан і охорона водних ресурсів України. Аналіз існуючої законодавчої бази щодо охорони екології та відтворення водних ресурсів.

    реферат [24,6 K], добавлен 31.08.2009

  • Природні ресурси як основна категорія природокористування. Значення, види оцінки природних ресурсів. Джерела і екологічні наслідки забруднення атмосфери. Еколого-економічні проблеми використання водних, земельних ресурсів. Оптимизація природокористування.

    реферат [61,0 K], добавлен 17.08.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.