Раціональне використання водних ресурсів регіону

Теоретико-методологічні основи раціонального використання водних ресурсів. Аналіз стану водовикористання і водоспоживання в Рівненській області. Еколого-економічне обгрунтування заходів з ресурсозбереження у галузі водовикористання і водоспоживання.

Рубрика Экология и охрана природы
Вид диссертация
Язык украинский
Дата добавления 21.12.2010
Размер файла 1,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

розроблення та запровадження аналітичних методів оцінки і визначення ризику негативного впливу факторів водогосподарської діяльності на здоров'я і тривалість життя людей, створення автоматизованої системи оцінки водоресурсних та екологічних ситуацій, прогнозування шкідливого впливу на водні об'єкти;

розроблення і впровадження комп'ютерних технологій водорозподілу, управління водокористуванням і охороною вод;

здійснення організаційної, технічної та інформаційної інтеграції у світову спільноту у сфері використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод. [Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка: Зб.наук.праць. - Вип. 4 (28). - Рівне: НУВГП, 2004. - 380 с.]

Протягом другого етапу триватиме здійснення науково-дослідницьких, проектно-вишукувальних та будівельно-монтажних робіт, спрямованих на виконання поточних і перспективних програмних заходів.

В процесі реалізації програми розвитку неприпустимо обмежуватися окремими джерелами фінансування. Відповідно до економічної доцільності має бути використаний увесь спектр можливих джерел: амортизаційні фонди підприємств, цільова надбавка в тарифах, кредитні ресурси, надходження з державного, обласного та міського бюджетів, позабюджетні фонди і гранти.[ Вісник Рівненського державного технічного університету. Збірник наукових праць // Міністерство освіти і науки України. Академія будівництва України. - Рівне, 2001. ? С. 7 ? 26.]

Системи зовнішнього водопостачання ДВП «Укрпромводчормет» і системи міського водопостачання не можуть розглядатися як автономні, самостійні. Оскільки місія підприємств ВКГ полягає у задоволенні потреб у воді кінцевих споживачів, програма може бути успішно реалізована тільки за умови пропорційного і узгодженого розвитку цих двох складових в якості єдиної системи водопостачання.[Відомчі нормативні документи України / Методика оцінки ефективності інвестицій у водне господарство ВНД 33 // Державний Комітет України по водному господарству. - К., 2001. - 56 с.]

Оскільки під час реалізації програми розвитку неможливо запобігти змін зовнішнього середовища, зокрема, умов господарювання, має бути виконана розробка системи індикаторів виробничого і економічного розвитку підприємств і підгалузі в цілому та організація відповідної системи звітності з метою створення ефективної процедури внесення коректив.

Оскільки впровадження подібного роду програм торкається інтересів всіх учасників процесу - підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, споживачів, кредиторів, органів влади тощо, відкритість і гласність процесу виступає обов'язковою умовою поряд з процедурами узгодження таких інтересів.

ВГК Рівненщини регулюється адміністративно-політичними методами, що включає в себе деякі економічні елементи. Але реальний економічний механізм відсутній і тому такі елементи, як ціна на воду; фінансові вкладення; витрати на поліпшення якості води і зміст об'єктів водного господарства, не будучи зв'язані між собою, не можуть забезпечити ефективне використання водних ресурсів. Крім того, у сучасному водному комплексі Рівненщини відсутній механізм участі споживачів у визначенні цінності води. Середньостатистичний рівненчанин не має уявлення про реальну вартість води, а тому не заощаджує неї. На сьогоднішній день є рідкістю наявність в квартирах і будинках водних лічильників, а це значно ускладнює як облік спожитої окремо узятою людиною води, так і визначення її реальної вартості.

Проблема повинна вирішуватися шляхом впровадження в політику управління галуззю адміністративно-стратегічних методів. Наприклад, сьогодні фінансування ВГК Рівненщини визначається окремою статтею міського бюджету, а це дуже часто є предметом торгу з боку різних політичних сил. Адміністративно-стратегічне керування ж припускає існування окремого довгострокового бюджету, куди надходять доходи, одержувані безпосередньо в галузі і визначені відсотки доплати з місцевого бюджету. Також подібне управління повинне прагнути здійснювати поступовий перехід до використання води на комерційній основі.

Прикладом може служити м. Одеса, де міський водопровід уже переданий у приватні руки, що дозволило, при незначному збільшенні плати за воду, підвищити її якість і стабілізувати подачу споживачам.

Немаловажним бачиться створення системи штрафних санкцій для підприємств і організацій за нераціональне використання водних ресурсів.

В усіх випадках, коли відбуваються будь-які порушення з боку підприємств у відношенні регулювання водних ресурсів, необхідно негайно приймати адміністративні або юридичні санкції проти порушників. Таким чином, повинна формуватися система санкцій спрямованих проти порушників, що введе різні стадії від попередження до безпосередньо штрафу. Отримані засоби повинні інвестуватися в модернізацію і реконструкцію об'єктів водогосподарчого комплексу Рівненщини.

Реалізація зазначених принципів формування програми реформування і розвитку водопровідно-каналізаційного господарства регіону та її фінансового забезпечення дозволить не тільки зняти більшість проблемних питань у сфері узгодження інтересів всіх учасників процесу водопостачання і водоспоживання, оптимізувати управління діяльністю підприємств ВКГ регіону. Програма цілісного розвитку підгалузі на рівні регіону надає можливість зменшити навантаження на державний бюджет шляхом повного використання ресурсів регіону, як природних, технічних, так і фінансових та організаційних.[ Загальнодержавна програма «Питна вода України» на 2006-2020 роки / Затверджено Законом України від 3.05.2005 р. № 2455-VI / Урядовий кур'єр. - 2005. - № 68. - С.10-15.]

Отже, для того, щоб розв'язати проблеми водогосподарчого комплексу Рівненщини необхідний комплексний підхід: потрібно задіяти усі водогосподарські організації, органи державного управління і нагляду; необхідно здійснювати комплекс заходів, спрямований на вирішення проблем, пов'язаних з реконструкцією і реорганізацією водного господарства Рівненщини, використанням води в різних галузях життєдіяльності суспільства і створенням ефективного власника процесу водокористування (це організація, комітет, що мають право активно втручатися в процес доставки води споживачеві).

Незважаючи на складне соціально-економічне становище країни і регіону, є надія, що системи водопостачання і водовідведення міст Рівненської області все-таки будуть виведені з критичного стану, що проблеми водного господарства Рівненської області, незважаючи на їхню складність, будуть вирішені. Природно, вирішувати ці питання необхідно поетапно, з урахуванням місцевих умов, за рахунок різних водних джерел, на основі еколого-економічного обґрунтування, орієнтуючись на останні досягнення науки і техніки.

3.3 Удосконалювання економічного механізму управління водокористуванням регіону Рівненської області

3.3.1 Основні напрямки раціонального використання водних ресурсів у регіоні

Основна стратегічна мета державного управління водними ресурсами - це досягнення й підтримка економічно ефективного й екологічно безпечного рівня водокористування. Досягнення діалектичної єдності «економічно ефективного й екологічно безпечного рівня водокористування» визначається нами як «стале водокористування», що характеризується:

· збалансованістю задоволення, потреб економічного розвитку й забезпечення відтворення водних ресурсів;

· збалансованістю реалізації прав нинішнього й майбутнього поколінь на користування економічно ефективним і екологічно безпечним водно ресурсним потенціалом.

Для досягнення поставленої мети в умовах обмежених економічних можливостей, як підприємств водокористувачів, так і держави, при визначенні основних напрямків розвитку водного господарства й переходу його на ринкові відносини необхідно виходити із принципу ергономізації прийнятих рішень (мінімізації витрат у водокористуванні й вибору екологічно ефективних рішень, що мають одночасно позитивний економічний ефект).

Коло реалізації супутніх водоохоронних задач повинне обмежуватися найбільш невідкладними й суспільно значимими, а також реалізованими державою в рамках загальнодержавних і регіональних програм по охороні й відновленню водних ресурсів і водокористувачами за рахунок власного прибутку в рамках здійснення господарської діяльності відповідно до діючого законодавства.

Проведений автором аналіз дозволив виділити основні недоліки діючої системи управління водними ресурсами й водокористуванням у регіоні, що базується на економічному механізмі:

· відсутність взаємозв'язку між ресурсними блоками, коли оцінка вартості водних ресурсів, нормативів плати визначається на підставі зовсім різних принципових підходів;

· відсутність механізмів адаптації системи управління водними ресурсами до ринкових відносин, що обумовлює занижену нормативну вартість водних ресурсів, що у свою чергу не дозволяє повною мірою впроваджувати економічні інструменти у водокористування;

· відсутність механізмів визначення пріоритетності розв'язуваних задач у водокористуванні, охороні й відновленні водних ресурсів, комплексного підходу до їхнього розв'язання;

· гостра необхідність невідкладної «екологізації» податкової системи;

· позаекономічний характер механізму нормування у водокористуванні й розподілу лімітів на використання водних ресурсів.

Головна причина всіх цих недоліків у відсутності науково обґрунтованої концепції регіонального розвитку з урахуванням екологічного (у тому числі й водного) фактору.

Розглянуті вище проблеми вказують на необхідність створення єдиного механізму управління водокористуванням у регіоні. Основними характеристиками даного механізму, на наш погляд, повинні стати:

§ цілеспрямованість на раціональне використання водних ресурсів, їхнє відновлення й охорону;

§ системність і комплексність у використанні водних ресурсів;

§ забезпеченість економіки й населення регіону водними ресурсами;

§ узгодженість ресурсних блоків економічного механізму між собою й по ієрархічних рівнях (державний, регіональний, муніципальний);

· своєчасність управлінських рішень у водокористуванні за рахунок ефективного зворотного зв'язка.

Повне вирішення проблем в області водокористування, охорони й відновлення водних ресурсів у цей час не представляється можливим, але необхідно визначити ряд напрямків, які дозволять істотно згладити виникаючі протиріччя. Основні напрямки раціонального водокористування представлені нами на рисунку 3.1.

Рис. 3.1. Основні напрямки раціонального використання водних ресурсів у регіоні

Найважливішим підходом при вдосконалюванні державного управління в області раціонального використання водних ресурсів і поетапному досягненні стратегічної мети водокористування, а також довгострокових цільових показників стану конкретного водного об'єкта, повинен стати програмно-цільовий підхід і індикативне планування розвитку водного господарства регіону. Незалежно від форм власності господарюючих суб'єктів регіону пропонується розвивати три основні напрямки програм:

· окремі (водні) розділи програм комплексного соціально-економічного розвитку регіону. Координаторами й замовниками даних програм повинні стати органи виконавчої влади регіону;

· загальнодержавні програми або проблемно-орієнтовані програми. Координатори й замовники - центральні міністерства і відомства;

· міжрегіональні комплексні програми, побудовані по басейновому принципу. Координатором і замовником програм повинні стати басейнові органи управління, засновані на басейновій угоді.

Слід зазначити, що в цей час розроблені й прийняті до виконання цілий ряд програм по водокористуванню, охороні й відновленню водних ресурсів. Однак, принциповим недоліком застосування програмно-цільового підходу в державному управлінні водними ресурсами є відсутність узгодження по термінах і ресурсах різнорівневих програм.

У Рівненській області розроблена й діє регіональна цільова програма «Забезпечення населення Рівненської області питною водою». Програмні заходи щодо забезпечення населення Рівненської області питною водою заплановано здійснити протягом 11 років, з 2005 по 2015 роки. По термінах реалізації програма належить до довгострокової і буде здійснюватися у два етапи: 1-ий етап - 2005...20010 роки, 2-ий - 2011...2015 роки.

Реалізація програми забезпечена комплексом заходів економічного, організаційного й нормативно-правового характеру. Економічні заходи полягають в створенні регіонального господарського механізму, що забезпечує приплив фінансових ресурсів, необхідних для виконання програми, фінансове забезпечення програмних заходів здійснюватися на основі самофінансування, державного фінансування й кредитування.

Основною метою реалізації-програми «Забезпечення населення Рівненської області питною водою» є поліпшення стану здоров'я людей і оздоровлення соціально-екологічної обстановки за рахунок забезпечення населення в достатній кількості питною водою нормативної якості за умови дотримання вимог охорони і раціонального використання джерел питного водопостачання.

Для досягнення, цієї цілі необхідне вирішення наступних основних задач:

· запобігання забруднення джерел питного водопостачання, забезпечення їхньої відповідності санітарно-гігієнічним вимогам;

· підвищення ефективності і надійності функціонування систем водопостачання за рахунок реалізації водоохоронних і санітарних заходів, розвитку систем забору, транспортування води й водовідведення;

· удосконалювання технології очищення води на водоочисних станціях;

· розвиток нормативно-правової бази і господарського механізму водокористування, що стимулює економію питної води й залучення інвестицій у розвиток системи водопостачання.

Для підвищення ефективності регіональних програм в області раціонального водокористування, на нашу думку, доцільна розробка єдиної концепції державної політики в області відновлення, охорони й раціонального використання водних ресурсів, а також механізму їхнього фінансування як зі спеціально сформованих фондів, так і з бюджетів різного рівня.

Важливим принципом удосконалювання державного управління водними ресурсами на сучасному етапі повинен стати принцип децентралізації прямих управлінських діянь, перенесення їх на регіональний рівень і розгляд в якості об'єкту управління водозбірного басейну як основної територіальної одиниці державного управління водними ресурсами. Планування водогосподарчої діяльності повинне здійснюватися для басейну в цілому з урахуванням наслідків всієї сукупності заходів, проведених на ньому. При цьому предметом державного керування повинні стати якісні й кількісні характеристики стану водних об'єктів.

Щоб уникнути дублювання й протиріч між центром і регіонами система державного управління водними ресурсами повинна базуватися на принципах спільного ведення. В основу цього ведення необхідно закласти двосторонні й багатосторонні угоди між регіонами України, які, на нашу думку, у міру посилення басейнового принципу управління водними об'єктами створять об'єктивну основу делегування більших повноважень центру регіонам у частині державного управління водними ресурсами.

Важливим напрямком раціонального використання водних ресурсів повинне стати використання нетрадиційних водних ресурсів. До них належить повторне використання води (рециркуляція), використання стічних вод для промислового водопостачання, шахтних і рудних вод. Основним критерієм у цьому випадку, на нашу думку, повинна стати економічна доцільність використання нетрадиційних водних ресурсів з урахуванням вимог, пропонованих до її якості у відповідності зі специфікою виробництва.

Проблема дефіциту водних ресурсів в окремих регіонах країни вирішується за рахунок перекидання й регулювання стоку рік за допомогою гідротехнічних споруд. Однак, на території країни стік річок зарегульований до фізичної межі. Тому, гідротехнічне будівництво в, найближчому майбутньому буде здійснюватися на малих водотоках, а в широких масштабах - на віддалених від споживачів водних об'єктах.

Принципово важливим, на наш погляд, резервом раціонального використання водних ресурсів є виявлення водогосподарчих і технологічних можливостей економії води, тобто зниження водоспоживання за рахунок скорочення нераціональних втрат води. Як було відзначено в главі 1.1. втрати води визначаються як різниця між кількістю вилученої із джерела води і розміром сумарної раціональної потреби в ній. На добування, підготовку й доставку води затрачаються кошти, отже, втрати води є втратами готової товарної продукції..

Як показав аналіз, втрати води обумовлені, з одного боку, - технічними причинами, а з іншого боку, - традиціями й укладом життя населення. Тому, розв'язання цих проблем бачиться в удосконалюванні схем і технологій використання води. Ідеальною схемою використання води, на промислових підприємствах повинна стати безстічна схема циркуляції води. У даній схемі один раз забраний із джерела обсяг води не повертається назад у водне джерело, що виключає його забруднення.

Крім удосконалювання технологічних схем використання води для промислових вузлів доцільно створювати групові системи оборотного водопостачання. Цьому сприяє ряд умов:

· висока концентрація промислових підприємств різних галузей на відносно компактній території, що дозволить знизити витрати на будівництво загальних мереж, скоротити їхня довжину і кількість;

· наявність водокористувачів, що утворюють стічні води різної якості, що відкриває перспективи для взаємної нейтралізації стічних вод одного підприємства для знешкодження стічних вод іншого підприємства;

· близькість джерел утворення промислових і побутових стічних вод, що дозволить використовувати очищені побутові стічні води для підживлення промислових оборотних систем;

· наявність водокористувачів з різним рівнем вимог до якості води, що відкриває можливості для каскадного і повторного використання води.

У контексті позначених у дисертаційному дослідженні проблем, найважливішим напрямком раціонального використання водних ресурсів у регіоні, на нашу думку, є управління водними ресурсами й водокористуванням на основі економічного механізму. Економічний механізм передбачає побудову ефективної системи платежів за водокористування, реалізацію рентного оподатковування і створення умов самофінансування розвитку й функціонування, підприємств і організацій водного господарства країни в структурі комплексних регіональних і державних програм використання водних ресурсів.

Переведення відносин між власником (державою) водних об'єктів (води як природного ресурсу), спеціалізованими водогосподарчими організаціями (здійснюючими забір води, її транспортування, водопідготовку і т.д.) і кінцевими споживачами води на орбіту економічних (ринкових) відносин створює об'єктивну основу плати за водокористування.

Ефект, отримуваний від використання ресурсу водного об'єкта усіма водокористувачами, є рентним доходом власника і на основі його права повинен бути йому повернутий у формі рентного платежу (податку) за право користування цим водним об'єктом. У свою чергу, спеціалізовані водогосподарчі організації будуть реалізувати воду як свою продукцію (товар) кінцевому споживачеві (користувачеві) за вартістю, що відображає їхні витрати (з обліком прибутку) і ренту як вартість води у водному джерелі. При цьому, на наш погляд, важливо відзначити те, що при формуванні плати необхідно простежити єдиний, взаємопов'язаний ланцюжок водогосподарчих зв'язків всіх учасників процесу водокористування: від власника водного об'єкта до кінцевого споживача води. Напрямки вдосконалювання економічного механізму водокористування як основи раціонального використання водних ресурсів будуть розглянуті нами нижче,

3.3.2 Структура й основні елементи економічного механізму управлінні водокористуванням регіону

Для забезпечення стійкого розвитку водного господарства необхідна наявність відповідного економічного механізму управління процесом водокористування, що забезпечує оптимальне сполучення інтересів всіх учасників процесу водокористування: держави як гаранта безпечних умов життєдіяльності людей, населення й підприємств водокористувачів. Нами економічний механізм управління водокористуванням визначений як система елементів, підпорядкованих загальній цілі раціонального водокористування і спрямованих на економічно ефективне використання водних ресурсів і їхню охорону. Для вироблення даного механізму нами пропонується використати принципово новий підхід, заснований на виділенні об'єктивних меж природно-господарських систем і застосуванні адекватних їхнім реакціям на господарський вплив розв'язання водних проблем.

У зв'язку із цим доцільно використовувати як базовий басейновий підхід диференціації територій, розроблений Олдаком П.Г., Коритним Л.М., Яковлєвим А.Е. [Корытный Л.М: Геосистемный подход к решению региональных водно-ресурсных проблем. -Иркутск, 1992, - 385 с; Олдак П.Г. Равновесное природопользование. Взгляд экономиста. -Новосибирск: Наука, 1983. - 128 с]. Площі басейнів переважної більшості найбільш великих рік по своїй величині цілком порівнянні з відповідними показниками великих економічних районів і окремих адміністративно-економічних районів.

Використання басейнового підходу в регіональному водокористуванні представляється досить перспективним. З його допомогою практично безпомилково можна виділити природно-техногенні територіальні системи високого таксономічного рангу, у формуванні яких переважаюче значення мають фактори внутрішнього характеру.

Басейни рік являють собою в достатньому ступені цілісні природно-техногенні територіальні системи, цілісність яких обумовлена міжелементними природними зв'язками. Техногенні процеси в басейнах рік розвиваються від джерела до устя. Відповідно до цього джерела техногенезу, розташовані у верхів'ях або в середній частині басейну впливають на формування екологічної ситуації в приустєвій частини. Території більшості великих річкових басейнів характеризуються неоднорідною і нерідко складною господарською структурою. Більша частина цих басейнів захоплює території кількох областей. Більше половини басейнів великих рік містять у собі частини територій кількох економічних районів і навіть декількох держав.

Виділення територій як об'єктів управління на основі басейнового принципу дозволить вирішити кілька основних задач: по-перше, упорядкувати систему моніторингу водних об'єктів, по-друге, визначити основні напрямки розвитку регіональної водної політики, розробити й удосконалювати її стратегію.

Виходячи із цього пропонуються наступні принципи економічного механізму управління водними ресурсами, що враховують як особливості території, так і конкретного річкового басейну:

1. Принцип платності водокористування. Він передбачає встановлення вартісної оцінки будь-якого виду впливу на водні ресурси, заснованого на економічній оцінці води як природного ресурсу, що володіє вартістю й споживчою вартістю. Реалізація цього принципу заснована на такому елементі економічного механізму як плата за користування водними об'єктами.

2. Принцип комплексності водокористування. Він полягає в найбільш повному комплексному використанні водних ресурсів, включаючи вторинні, зниження втрат води, витрат води на одиницю випуску продукції. Для реалізації даного принципу необхідне включення таких елементів економічного механізму управління водокористуванням як планування й нормування у водному господарстві.

3. Принцип самофінансування водокористування. Реалізація цього принципу дозволить перебороти залежність водного господарства від централізованого фінансування з боку держави, через створення ринку води. Вода, при всій її соціальній і екологічній значимості, повинна бути визнана товарним продуктом. Дійсно є всі ознаки товарного виробництва: сировина (вода водних об'єктів), виробничий процес (регулювання стоку, водоохоронні заходи, підготовка питної води, очищення стічних вод), продукт (свіжа вода в достатній для потреб промисловості, сільського й комунального господарства кількості, питна вода) і споживач. У процесі виробництва вода здобуває свою вартість, а споживач повинен купувати її за ціною, що формується в ринкових умовах. Цей принцип виражається через ціноутворення в системі економічного механізму управління водокористуванням.

4. Принципи науковості й гласності. Реалізація й використання інструментів економічного механізму повинні здійснюватися на строго науковій основі, з урахуванням особливостей річкового басейну як природної системи, тісно пов'язаної з іншими компонентами природи, де порушення розвитку одного з них може привести до цілого ряду необоротних процесів, що руйнують природний баланс системи. Гласність передбачає максимальну відкритість і доступність інформації, в області водокористування, що дозволяє залучати громадськість у вирішенні завдань раціонального використання водних ресурсів.

Економічний механізм водокористування є узагальнюючим чинником у процесі управління водними ресурсами, отже, він повинен забезпечити виконання перерахованих вище функцій. Схема економічного механізму керування раціональним водокористуванням представлена на рис.3.2.

У зв'язку з вищесказаним, в умовах адаптації водного господарства до ринкової економіки, необхідне проведення цілого ряду інституціональних перетворень як безпосередньо в самій системі керування водним господарством, так і в системі водокористування в цілому. В аспекті створення ефективного механізму плати за користування водними об'єктами й реалізації басейнового підходу управління водним фондом регіону, на наш погляд, доцільне формування регіонального інституту регульованого ринку водних відносин між власником (державою) водних об'єктів і водокористувачами (не залежно від форми власності). Це дозволить, з одного боку, забезпечити волю економічного вибору в розвитку і розміщенні в регіоні господарюючих об'єктів щодо їхнього попиту на водні ресурси, а з іншого боку, адекватно реалізувати права держави як власника водних об'єктів на одержання рентного доходу від їхнього використання. Такий інститут водних відносин на регіональному рівні повинен ґрунтуватися на діалектичній єдності інтересів власника водних об'єктів і їхніх користувачів по відновленню, охороні й відтворенню цих об'єктів, і він може бути практично реалізований за допомогою створення відповідної інституціональної й організаційної структури. Використовуючи закордонний досвід управління водокористуванням (1.3), і виходячи з аналізу вітчизняної практики управління водокористуванням, найбільш ефективною формою регулювання водних відносин в умовах ринкової економіки є створення й функціонування регіональних басейнових агентств (об'єднань, асоціацій, союзів), що включають у свій склад власника водних об'єктів (держави або муніципалітету) і водокористувачів, що здійснюють свою діяльність, на території даного регіону.

Рис. 3.2. Економічний механізм керування водокористуванням у регіоні

Правовою основою для створення такого роду об'єднань є Цивільний кодекс України (ст. 121 «Об'єднання юридичних осіб в асоціації й союзи») і Водний кодекс України (ст. 120 «Басейнові угоди про відновлення й охорону водних об'єктів»). Але названі закони необхідно розглядати лише як правову першооснову створення таких об'єднань, надалі, на нашу думку, буде потрібно розробка спеціальних нормативно-правових актів, як на державному рівні, так і на рівні регіонів України. Основним завданням такого роду регіонального агентства є координація і об'єднання діяльності його членів, спрямованої на використання, охорону й відтворення водних ресурсів. Таким чином, регіональне агентство здійснює корпоративне управління водокористуванням у регіоні, забезпечуючи при цьому узгодження інтересів власника водного об'єкта й водокористувачів.

Регіональне агентство (на території басейну ріки або його частин) створюється на основі установчого договору й відповідного уставу. Ядром і робочим органом агентства повинне стати унітарне підприємство, створюване на базі існуючої територіальної структури управління Міністерства природних ресурсів України. За допомогою створення унітарних підприємств, компетентних в області управління водними об'єктами на території відповідного басейну ріки і вхідних у структуру регіональних агентств, держава істотно звужує й спрощує свій прямий керуючий вплив на процес поточного водокористування. Він обмежується лише контролем і вилученням рентного доходу, а також концентрує всю свою основну увагу на розробку й реалізацію довгострокових великомасштабних загальнонаціональних і регіональних програм водокористування.

В агентство можуть входити водокористувачі, що здійснюють свою діяльність у басейні ріки:

· всі водогосподарчі організації (не залежно від форм власності);

· великі підприємства й організації, що здійснюють самостійну діяльність по використанню водних ресурсів;

· міські й районні станції водопостачання;

· управління зрошуваного землеробства;

· представники державних, регіональних і муніципальних органів влади;

· представники суспільних природоохоронних організацій і т.д.

Важливо підкреслити, що учасники агентства зберігають свою самостійність як юридичні особи, вони лише делегують агентству повноваження на розв'язання задач в області водокористування регіону:

· водопостачання населення, підприємств промисловості й сільського господарства;

· очищення й утилізація забруднених стічних вод;

· запобігання й ліквідація аварійного забруднення водних об'єктів;

· регулювання режиму рік;

· водоохоронне будівництво й розподіл капітальних вкладень;

· розподіл поточних витрат, пов'язаних з використанням води;

· розробка регіональних водних програм і т.д.

Принципово важливо те, що учасники агентства координовано вирішують загальні задачі водокористування з позиції інтересів кожного учасника агентства.

Проведений аналіз дозволяє нам запропонувати наступну організаційну схему управління, що ґрунтується на єдності підходів басейнового регулювання й територіального (по регіонах України) адміністрування, поділу контрольних і господарських функцій (мал.3.3).

Перевага даної схеми управління полягає в ясній територіальній структурі при забезпеченні басейнового характеру управління водокористуванням і охороною водних ресурсів регіону. Взаємини регіонів із приводу використання водних ресурсів, на наш погляд, повинні будуватися на укладанні басейнових угод. Ця практика широко поширена у світі (див. гл. 1.3.) Важливими факторами дієвості басейнових угод є розуміння спільності корінних інтересів (охорона здоров'я населення, збереження водноресурсного потенціалу й т.д.) і економічна зацікавленість водокористувачів.

Рис. 3.3. Організаційна схема управління водокористуванням на території регіону

Власне басейнова угода повинна містити основні цілі басейнової кооперації, принципи їхнього досягнення, організаційну структуру й загальну економічну схему реалізації.

У додатках до басейнової угоди (обновляються раз в один-три роки) повинні вказуватися технічні і фінансові деталі його реалізації: місце розташування контрольних створів, контрольні значення стокових і гідрохімічних показників, регламент випробування, програма заходів, джерела й розмір фінансування й т.д.

Пропонована організаційна схема відповідає принципу розмежування функцій управління в області використання й охорони водних ресурсів басейну ріки, визначеного Водним кодексом України (ст.69). Укладання басейнової угоди й створення зазначених структур не вимагає внесення змін у законодавство України, однак сам підхід і механізм реалізації можуть зажадати нормативно-правової підтримки на рівні регіону. Роль центральних органів, особливо Міністерства природних ресурсів України, у даному процесі полягає в розробці такої системи нормування водокористування, системи ціноутворення й стимулювання, яка б спонукала водокористувачів до раціонального використання водних ресурсів.

Якісний стан водних об'єктів Рівненської області є наочним доказом неефективності діючих принципів і механізмів нормування водогосподарчої діяльності (забору природних вод, скидання стічних вод) підприємств. Давши у свій час певний ефект, політика нормування скидань забруднюючих речовин, заснована на ідеології ГДС-ГДК, вимагає істотних змін.

З одного боку, вона накладає досить тверді обмеження на скидання забруднюючих речовин. При цьому реальна ситуація на водному об'єкті (геохімічні особливості, глибина й характер техногенних змін, особливості експлуатації) не враховується. Практично всі водні об'єкти Рівненської області віднесені до водойм рибогосподарського призначення із застосуванням відповідних вимог до якості води. Це, у свою чергу, приводить до парадоксальної ситуації: найчастіше підприємства повинні скидати воду кращої якості, чим забрали.

З іншого боку, нормування приводить до того, що скидання стає узаконеним. Тоді як відповідно до сучасних уявлень і передовий міжнародний досвід водогосподарча політика повинна бути орієнтована на перманентну мінімізацію скидання забруднюючих речовин, аж до повного припинення в стратегічній перспективі. Варто враховувати й такий об'єктивний фактор, як неповнота знань про надскладні процеси, що відбуваються в гідросфері, і про механізми впливу забруднюючих речовин на людину. Завжди лишається ймовірність «недообліку» небезпечного впливу забруднення на людину.

Тому, у рамках удосконалювання нормування в системі економічного механізму управління водокористуванням необхідно, на наш погляд, виділити два напрямки реалізації.

Перше - удосконалювання порядку регламентування стандарту якості природних вод. Загальнодержавне регламентування повинне носити рамковий характер. У відповідних документах повинне бути закріплене поняття регіональних (або басейнових) стандартів якості води, які повною мірою повинні враховувати регіональні гідрохімічні особливості, глибину й оборотність техногенних змін та ін. Методика визначення таких стандартів є предметом глибоких наукових досліджень і повинна стати основних складових документів, що визначають порядок державного регламентування якості води.

Другий напрямок - розробка, ідеології цільових показників якості води. Суть її полягає в наступному. Після того, як для конкретного водного об'єкта визначений регіональний стандарт якості, ретельно оцінюється стан водного об'єкта, інвентаризуються основні точкові і дифузійні джерела забруднення. Далі проводиться аналіз технологій очищення стічних вод, оцінюються технічні й економічні аспекти їхнього застосування в регіоні й позначаються очікувані показники якості води, які й затверджуються рішенням регіональних органів влади. Отже, в основу розрахунку платежів за скидання забруднених стічних вод у водні об'єкти ставляться не ГДК, а ці цільові показники. Таким чином, може бути реалізована ідеологія поетапної мінімізації скидання забруднюючих речовин у водойми. При цьому економічна обґрунтованість цільових показників забезпечує гарну мотивацію суб'єктам водогосподарчої діяльності.

У нових ринкових умовах господарювання важливу стимулюючу роль повинна грати цінова політика у водокористуванні. Зміна політики цін в області водокористування залежить від платежів за забруднення водних об'єктів, а також виду технології і якості продукції. Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачені пільги в області ціноутворення на чисту екологічну продукцію, що випускається із застосуванням маловідходних і безвідхідних технологій.

Ціновий важіль економічного управління є найбільш діючим тільки в умовах вільного ринку при розвиненій конкуренції. Місцеві органи влади можуть надавати пільги у вигляді компенсацій, кредитів, надбавок підприємствам, що виробляють екологічно чисту продукцію, використовуючи маловідходну й безвідхідну технологію

Зміст пільгового ціноутворення полягає в тому, що екологічно чиста продукція реалізується по більш низькій ціні, ніж продукція екологічно брудна або вироблена на екологічно брудному виробництві. В умовах конкуренції підприємство, що виробляє екологічно чисту продукцію, має більший товарообіг, прискорену оборотність капіталу і, отже, більший прибуток.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів держави, у забезпеченні матеріальної бази водного господарства найбільш значимі можливості підприємництва. Як показав аналіз закордонного досвіду, у світі вже давно функціонує ринок платних послуг у водному господарстві. З метою поліпшення фінансування водного господарства нами пропонується введення й розвиток платних послуг у водному господарстві регіону:

· комплексна, еколого-економічна оцінка функціонування промислових підприємств, що передбачає: екологічний аудит, екологічну експертизу проектів створення, реконструкції або розвитку промислових об'єктів, оцінку впливу на водні об'єкти, розробку стратегії водоохоронної діяльності й контролю забруднення водних ресурсів;

· розробка й еколого-економічне обґрунтування стратегії регіонального розвитку, що включає: розробку довгострокових програм забезпечення екологічної безпеки регіону, розробку економічного механізму управління підприємством з урахуванням специфічних особливостей регіону;

· аналіз доцільності інвестицій в об'єкти водного господарства: проведення комплексної передпроектної експертизи, обґрунтування економічної доцільності продажу власності;

· маркетингові дослідження з розвитку ринку води й водоохоронних технологій на основі прогнозування перспектив розвитку водного господарства;

· проектно-конструкторські дослідження в області охорони водних ресурсів, спрямовані на обґрунтування й вибір найкращих технологій в області охорони водних ресурсів, розробку програм переведення промислових підприємств на маловідходні й безвідхідні технології, підбор очисного встаткування;

· розробка інформаційних технологій, програмного забезпечення, баз даних і експертних систем в області охорони водних ресурсів;

· науковий аналіз і моделювання процесів деградації водних об'єктів, визначення ризику й оцінка витрат на заходи щодо керування рівнем забруднення, водних об'єктів: визначення ризику зростання захворюваності населення в результаті антропогенного забруднення водних об'єктів. Розробка системи еколого-економічних моделей керування й оптимізації водокористування;

· підготовка й підвищення кваліфікації фахівців в області водокористування, розробка методичних матеріалів і навчальних посібників, організацію й проведення семінарів і конференцій, розробку методів і коштів інтенсифікації навчання й т.д.

Найважливіший напрямок роботи органів екологічної служби - сприяння створенню й стимулюванню діяльності підприємств, що забезпечують оздоровлення навколишнього середовища.

Крім зазначених напрямків удосконалювання економічного механізму управління водокористуванням, нами обґрунтоване створення в регіоні екологічного науково-інформаційного центру, з метою широкого залучення вчених, населення й підприємців, до водоохоронної діяльності. Науково-інформаційний екологічний центр повинен мати повну інформацію про стан всіх видів природних ресурсів регіону, у тому числі й водних, про екологічно неблагополучні водні об'єкти й можливі профілі промислових підприємств, що забезпечують оздоровлення водних ресурсів.

При цьому нами, пропонується перелік інформаційних матеріалів по кожному водному об'єкту, що повинен включати наступні відомості:

· джерела й характер збитку, що наноситься водному об'єкту, його об'ємні показники;

· характеристика регіональних умов у межах конкретного водного басейну, які можуть вплинути на будівництво й функціонування підприємств;

· рекомендовані профілі малих підприємств, створення яких забезпечить оздоровлення водних ресурсів регіону;

· рекомендовані типові технологічні й будівельно-технологічні рішення (з характеристикою техніко-економічних показників) і т.п.

Регіональний науково-інформаційний центр повинен містити, на наш погляд три блоки інформації з наявності, стану водних ресурсів і діяльності водокористувачів. Інформація повинна будуватися так, щоб відображати всі аспекти водокористування в регіоні. Зрозуміло, що інформація, надавана центром, може швидко змінюватися або застарівати. Для її своєчасного обліку і відображення необхідний відповідний моніторинг.

Інформаційний центр повинен тісно співробітничати з науково-дослідними центрами, засобами масової інформації і регіональними органами влади й самоврядування.

Регіональні органи влади зацікавлені в широкому розвитку підприємницької діяльності, що сприяла б оздоровленню навколишнього середовища. Тому, є підстави вважати, що на сьогоднішній день широке залучення малого й середнього бізнесу, орієнтованого на водоохоронні й водозбережні технології, є основним напрямком роботи з поліпшення екологічної обстановки на водних об'єктах у регіоні.

Таким чином, пропоновані схеми організації економічного механізму й структури управління водокористуванням повинні допомогти вирішити завдання переходу водного господарства в ринкові умови господарської діяльності. У перспективі розвиток ринкових відносин і конкуренція призведуть до значного підвищення технічного й технологічного рівня виробництва, водозбереженню, що в остаточному підсумку дозволить значно зменшити забруднення водних ресурсів. У населення і водокористувачів необхідно розвивати нові цінності і моральні установки, переглядати структурні потреби, цілі, пріоритети й способи діяльності. Це потребує комплексу радикальних політичних, економічних, технологічних, законодавчих й інших мір. При цьому повинен виконуватися принцип розумних компромісів при вирішенні виникаючих конфліктів між необхідністю дотримання регламентації й обмежень у водокористуванні і економічній мотивації водогосподарчої діяльності.

3.3.3 Методичне й організаційне забезпечення реалізації економічного механізму управлінні водокористуванням

Основою економічного механізму реалізації державної водогосподарчої політики є поетапне створення самоокупної системи водопостачання, платного водокористування і економічного стимулювання сталого водокористування. Платність водокористування переслідує цілі створення фондів функціонування водогосподарчих програм і функціонування водного господарства на принципах самофінансування. Таким чином, платність водокористування є основним принципом економічного регулювання використання водних ресурсів.

Однак проведений автором аналіз показав, що в силу сформованої економічної ситуації платежі не грають вирішальної ролі в економічному механізмі управління водокористуванням. До недоліків діючої системи платного водокористування відносяться:

· недостатні й ніяк не пов'язані з реальною ситуацією на конкретному водному об'єкті розміри платежів;

· податковий і штрафний характер платежів;

· формальний розподіл коштів, що надійшли на розв'язання водогосподарчих проблем між центром і регіонами України, орієнтований на централізацію управлінських функцій, утрудняє ефективне використання даних коштів;

· існуючі невиправдані пільги для окремих секторів економіки й т.д.

Тому, при впровадженні ринкових відносин у водогосподарчому секторі необхідно перейти від існуючої системи платежів до більше ефективної, що опирається на поняття необхідних витрат, вартості й ціни.

Виходячи із цього нами розроблені основні позиції методології побудови системи розрахунку платежів за водні ресурси, які сформульовані у вигляді наступних положень:

1. Метою введення плати за користування водними об'єктами є регулюванням і стимулювання раціонального водокористування, підтримка й поліпшення якості води, а також формування фінансових коштів місцевих і регіональних бюджетів і позабюджетних фондів для відновлення й охорони водних об'єктів і вирівнювання соціально-економічних умов господарювання при використанні водних об'єктів і їхніх ресурсів, встановлення економічної відповідальності водокористувачів, державних органів управління використанням і охороною водного фонду, адміністрації регіонів України й місцевих органів управління.

2. Плата за користування водними об'єктами включає: плату за право користування водними об'єктами; плату за використання водних об'єктів; штрафні платежі за перевищення встановлених лімітів, недотримання нормативів і умов водокористування.

3. По категоріях водокористувачів плата стягується за користування водними об'єктами з вилученням і без вилучення водних ресурсів.

4. Плата стягується за користування поверхневими, підземними водними об'єктами, територіальними водами й водами внутрішніх морів.

5. Плата за користування водними об'єктами встановлюється або у вигляді нормативу плати за 1м3 використовуваної води, або на одиницю виробленої продукції й послуг.

6. Норматив плати за користування водними об'єктами встановлюється по економічних районах, басейнах рік, великих водогосподарчих ділянках.

7. Норматив плати за право користування водними об'єктами відображає ту частину доходу водокористувача, що він одержує від використання водних об'єктів у процесі своєї діяльності.

8. Норматив плати за використання водних об'єктів передбачає компенсацію витрат на утримання водних об'єктів і експлуатацію водогосподарчих споруд, відновлення водних об'єктів, охорону водних ресурсів і захист від їхнього шкідливого впливу на навколишнє середовище.

9. Нормативи плати за використання водних, об'єктів при заборі води можуть диференціюватися з урахуванням якості використовуваної води і напруженості водогосподарчого балансу.

10. Плата за користування водними об'єктами стягується з юридичних і фізичних осіб, що залучають водні об'єкти і їхні ресурси в господарське й інше використання.

Як видно з вищевикладеного, основу басейнового механізму платного водокористування складає система нормативів плати за користування водними об'єктами.

Для забезпечення економічної ефективності системи нормативу плати за користування водними об'єктами, на думку автора, необхідне його тісне зв'язування з економічною оцінкою водно-ресурсного потенціалу басейну ріки. Застосування економічної оцінки для великих басейнів рік визнане недоцільним, тому що значимість окремих ділянок басейну може змінюватися залежно від регіону. Як показав аналіз, навіть у рамках конкретного регіону (Рівненська область) значимість окремих ділянок басейну ріки Прип'ять значно варіюється навіть усередині регіону, тому що будь-який регіон характеризується різною насиченістю економічного простору. Узагальнення показників нівелює переваги використання економічної оцінки в економічному механізмі управління використанням, відновленням і охороною водних об'єктів. Крім того, широко відома роль малих рік України в створенні унікального водно-ресурсного потенціалу окремих територій. Тому при розробці методики пропонується визначати всі вартісні показники для рік середнього порядку.

Крім того, як показав аналіз, найчастіше економічну оцінку водно-ресурсного потенціалу басейну ріки прямо погоджують із платежами за водні ресурси. Застосування даного підходу в економічному механізмі водокористування принципово невірно, тому що економічна оцінка водно-ресурсного потенціалу виступає основним базисом для існування усього цього механізму. Платежі за водокористування відіграють роль регуляторів у перерозподілі елементів водно-ресурсного потенціалу між суб'єктами водокористування.

Роль держави в здійсненні економічної оцінки є стратегічною. На етапі стратегічного планування дій державних органів економічна оцінка й виступає економічною основою механізму управління водними ресурсами України. Її величина, динаміка й порівнянність із основними національними макроекономічними показниками повинна виступати важливим критерієм прийняття рішень в області управління водокористуванням:

Аналіз методів оцінки водних ресурсів дозволив визначити роль і місце рентної концепції як ключовою у розробці методів оцінки вартості водних ресурсів, при одночасному обліку витрат у водному господарстві. Тому, з огляду на даний висновок і використовуючи як основу вищезгадані положення методології побудови системи платежів нами пропонується схема розрахунку ставок плати за водокористування, що базується на економічній оцінці водно-ресурсного потенціалу басейну ріки.

При розробці даної схеми нами використовувалася теорія оптимального планування. Система її підходів досить універсальна стосовно форм власності. Крім того, задачі оптимального планування сформульовані як для народногосподарського рівня, так і для окремих галузей, регіонів і підприємств.

Модель оптимального планування розподілу водних ресурсів у басейні ріки сформулюємо в наступному виді:

(3.1)

при:

(3.2)

(3.3)

(3.4)

(3.5)

Де J - індекс водокористувача; ц(х) - виробнича функція j водокористувача у вартісному вираженні з урахуванням внутрішніх витрат, пов'язаних з використанням водних ресурсів; хj - обсяг водних ресурсів, виділених j водокористувачеві; х - вектор змінних; Ц(х) - функція загально басейнових витрат, пов'язаних із забезпеченням водокористувачів водою в обсязі хj ; (2) - басейнові технологічні обмеження пов'язані з використанням водних ресурсів; (3) - технологічні обмеження для груп водокористувачів, що використовують водні ресурси без вилучення з водних джерел; (4) - обмеження на розташовувані водні ресурси.

У нашім випадку найбільший інтерес викликають оцінки для обмежень на водні ресурси (4). Ці обмеження в лівій частині містять сумарне споживання водних ресурсів, а в правій їхню величину, доступну до використання.

Відповідно до теорії подвійності, оцінка розглядається як ціна ресурсу в оптимальному плані: чим вище дефіцитність ресурсу, тим вище оцінка, і навпаки, зі зменшенням дефіциту оцінка падає й дорівнює нулю при відсутності дефіциту. Якщо її трактувати як ціну ресурсу, то в нашому випадку, ця ціна відображає як дохідну, так і витратну частину.

Таким чином, оцінка вартості (прибутковості) водно-ресурсного потенціалу регіону, і отже встановлення ставок плати за водокористування, на нашу думку, повинна сполучити витратний і рентний підходи. Спільне застосування цих двох підходів нами використано для розрахунку рентного (водного) податку й базових ставок плати за водокористування в рамках структури вище розглянутого басейнового агентства (рис. 3.3.).

Механізм розрахунку ставок плати за водокористування й розрахунок водного рентного податку нами представлений у наступній послідовності:

1. Розрахунок водогосподарчого балансу к-ої водогосподарчої ділянки басейну ріки на основі заявок, поданих учасниками регіонального басейнового агентства по водозабору, скиданню стічних вод і попусків для регулювання річкового стоку:

,(3.6.)

де Vк -- розташовувані водні ресурси в межах к-ої водогосподарчої ділянки басейну ріки; V3 -- водозабір на к-ій ділянці басейну; Vс - скидання стічних вод; Vk-1 - витрата води в ріці, що надходить від (к-1)-ої водогосподарчої ділянки басейну ріки.


Подобные документы

  • Водні ресурси (поверхневі і підземні води), придатні для використання в народному господарстві. Використання та охорона водних ресурсів у промисловості і комунальному господарстві. Способи вирішення проблем раціонального використання водних ресурсів.

    курсовая работа [256,2 K], добавлен 13.05.2015

  • Важливість економічної оцінки водних ресурсів. Державний облік водокористування для забезпечення раціонального використання водних ресурсів. структура та формування ресурсів прісної води в Україні. Необхідність проведення водоохоронних заходів.

    курсовая работа [44,1 K], добавлен 29.09.2010

  • Використання водних ресурсів і їхня охорона мають ключове значення для досягнення стійкого розвитку. "Водні ресурси" - це всі придатні для господарського використання запаси поверхневих вод, включаючи ґрунтову й атмосферну вологу. Визначення ресурсів.

    дипломная работа [34,0 K], добавлен 15.07.2008

  • Розрахунок екологічної ефективності заходів, спрямованих на охорону та відновлення водних ресурсів. Забруднення атмосферного повітря Харківського району. Аналіз економічного збитку від забруднення водних об’єктів. Платежі за скиди забруднюючих речовин.

    курсовая работа [108,6 K], добавлен 26.02.2013

  • Заходи охорони і раціонального використання водних ресурсів, характеристика різних типів їх забруднення (хімічне, теплове). Причини кризової ситуації Дніпра, Чорного й Азовського морів. Вплив забруднень на життєдіяльність організмів і здоров`я людей.

    реферат [32,6 K], добавлен 10.11.2010

  • Водозабезпеченість України ресурсами місцевого стоку. Проблеми водних ресурсів, екологічна ситуація і стан питних вод в Одеській області. Шляхи вирішення проблем водних ресурсів в Україні. Роль водного фактора у формуванні неінфекційної захворюваності.

    доклад [18,9 K], добавлен 06.11.2012

  • Суть і основні характеристики водних ресурсів, їх забруднювачі та загальне екологічне становище. Характеристика методів очищення стічних вод. Забруднення і охорона водних ресурсів Житомирської області та Коростишівського району, покращення питної води.

    дипломная работа [379,2 K], добавлен 01.11.2010

  • Розподіл води на Землі: океани і моря, річки і озера, льодовики і запаси підземних вод. Загальне рівняння водного балансу. Приклади реалізації інженерно-екологічного принципу в промисловому водопостачанні. Комплексне використання водних ресурсів.

    реферат [21,2 K], добавлен 19.12.2010

  • Водні ресурси України і основні напрями їх раціонального використання. Головні річкові системи України. Живлення і режим річок. Стан і охорона водних ресурсів України. Аналіз існуючої законодавчої бази щодо охорони екології та відтворення водних ресурсів.

    реферат [24,6 K], добавлен 31.08.2009

  • Природні ресурси як основна категорія природокористування. Значення, види оцінки природних ресурсів. Джерела і екологічні наслідки забруднення атмосфери. Еколого-економічні проблеми використання водних, земельних ресурсів. Оптимизація природокористування.

    реферат [61,0 K], добавлен 17.08.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.