Наукове обґрунтування економічної безпеки підприємства
Розгляд моделей національної безпеки. Розробка засад економічної охорони підприємств, адекватних сучасним реаліям. Аналіз господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | монография |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.10.2017 |
| Размер файла | 1,8 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
В юридичній літературі, яка розкриває царину правової галузі знань, неодноразово підкреслюється, що поняття «підприємство» має економічне походження і, насамперед, є економічною категорією. Підприємство є самостійним суб'єктом господарювання і права. Більше того, серед суб'єктів господарського права домінуюче місце належить саме такому суб'єктові, як підприємство. Це обумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби в продукції, роботах і послугах. З одного боку, Закон України «Про підприємства в Україні» визначає компетенцію підприємства (має права та обов'язки) як господарюючого суб'єкта, з другого - відзначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб [102, ст. 1]. Цим підприємство істотним чином відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об'єднань), до складу яких уходять юридичні особи.
Поняття «підприємство» є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарського права щодо всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загально- галузевим, тобто взагалі визначає промисел (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгові та інші підприємства. Найчастіше підприємства й установи ідентифікують як організації, що виконують економічні, соціально-культурні, адміністративно-політичні та інші функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства й держави. Вони відрізняються один від одного за змістом, результатом і метою основної діяльності.
Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні», уніфіковано визначається правове положення підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.
Закон також установлює, що підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської («бізнесової») організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку. Визначення «основна ланка», з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (на зразок домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих «тіньових» структур, і тому подібне), а з іншого - від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою.
Закон також установлює, що підприємство - це господарюючий суб'єкт. Суть визначення «господарюючий суб'єкт» полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі виробляє і реалізує свій товар з метою отримання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність. Термін «господарюючий» означає, що підприємства належать до комерційних, спрямована на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян і тому подібне).
В Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство; підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності, у тому числі казенне підприємство [102, ст. 2].
Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність в ухваленні господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності «має право за власною ініціативою ухвалювати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України» [102, ст. 27].
Врешті-решт, підприємство - це статутний господарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативно визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємства заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому ст. 9 Закону України «Про підприємства в Україні» спеціально визначає обов'язкові й альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства.
Підприємство має необхідне для господарюючого суб'єкта майно - основні й оборотні засоби, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на правах власності, повного господарського ведення або оперативного управління). Це майно юридично відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права.
У законодавстві невеликої кількості країн підприємство визнається суб'єктом цивільного і торгового права (наприклад, підприємство виступає в обороті як самостійний суб'єкт у Панамі, Коста-Ріці та деяких інших державах Латинської Америки). Значно вплинув на право країн Африки (Ангола, Мозамбік, Гвінея-бісау і ін.), що звільнилися, Торговий кодекс Португалії (ст. 230), в якому підприємство визнається господарюючим суб'єктом. У деяких країнах підприємство в місцевому законодавстві фігурує у двоякому сенсі. Так, у Китаї підприємство розглядається як «організаційна форма господарювання і як суб'єкт господарсько-підприємницької діяльності».
В основному ж в зарубіжних країнах термін «підприємство» найчастіше належить до відособленого майнового комплексу, належного підприємцю, який є об'єктом права. Цей майновий комплекс належить і управляється підприємцем, індивідуальним чи об'єднаним з іншими підприємцями в торгове товариство. Так, згідно закону Франції від 17 березня 1909 р. про купівлю-продаж і заставу торгових підприємств, підприємство визначається як відособлений майновий комплекс, що «належить комерсантові (фізичній особі або торговому товариству), складається з матеріальних і нематеріальних елементів, використовуваний для підприємницької діяльності, і такий, що є цілісним об'єктом правовідносин».
Про підприємство як про об'єкт цивільних прав ідеться в п. 1 ст. 32, п. 2 ст. 334, ст. 1178 Цивільного кодексу Російської Федерації. При цьому підприємство як об'єкт прав визнається майновим комплексом і належить до нерухомого майна. Підприємству як об'єкту цивільних прав у Цивільному кодексі вперше відведена самостійна стаття. Даний кодекс детально регулює операції з підприємством як з майновим комплексом (§ 8, розділ 30, § 5, розділ 34 та ін.). Більшість виданих у Росії федеральних законів вживає термін «підприємство» як об'єкт цивільних прав.
Законодавство зарубіжних країн по-різному встановлює перелік видів майна, які включаються в поняття «підприємство». Італійське законодавство охоплює все майно підприємства; французьке і бельгійське законодавство допускає встановлення іпотеки на торговий фонд - певну частину майна підприємства, що включає лише активи, за винятком нерухомості і прав вимог до третіх осіб. Німецьке і швейцарське законодавства (§ 25 ГТУ і ст. 18 ГКШ) [366] передбачають при придбанні підприємства також придбання усіх його активів і пасивів, тобто як прав вимог, так і боргів.
У США підприємством (еstabUshment) вважається розташована в одному місці, фізично відособлена установа, в якій здійснюється деяка підприємницька діяльність, надаються послуги чи виконуються виробничі операції. Фірмою або компанією називається така організація, яка складається з одного або кількох підприємств (відділень, цехів чи дільниць), розташованих в одній місцевості (районі, населеному пункті), котрі перебувають в єдиній власності або під загальним контролем. Для тих компаній, котрі мають тільки одне відділення (підприємство, цех чи дільницю), існує визначення, яке співпадає з поняттями підприємства і відділення [357].
Таким чином, з точки зору права взагалі та вітчизняного законодавства зокрема, підприємство - це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) та отримання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.
Економічна сутність підприємства, у цілому, полягає в тому, що його діяльність має на меті одержання прибутку, а її об'єктивними умовами є безперервний постійно повторюваний процес відтворення. Підприємство як феномен сучасної економіки докладно розглянуто в [221, с. 19-35].
Розглядаючи підприємство з позиції економічної галузі знань, не можна не торкнутися питань його інтегрованості до економічної системи вищого рівня - регіону та країни. З цієї точки зору окрему увагу слід приділити градотворчим Інколи використовується термін «мономісто» (рос. «моногрод»). підприємствам, під яким розуміється виробниче підприємство, на якому зайнята значна або навіть основна частина працюючих громадян міста чи селища, у зв'язку із чим воно визначальним чином впливає на зайнятість населення, на його інфраструктуру та розв'язання соціальних проблем [375, 378]. У Радянському Союзі частка міст і селищ, повністю орієнтованих на обслуговування одного виробництва, становила майже 30-40 % [336].
Статус градотворчого підприємства трактується в законодавстві деяких країн СНД. Наприклад, у Російській Федерації затверджена Ухвала уряду Російської Федерації від 29 серпня 1994 р. № 1001, яка визначає градотворче підприємство як підприємство, на якому зайнято не менше 30 % від загальної кількості тих, хто працює на підприємствах міста, або хто має на своєму балансі об'єкти соціально-комунальної сфери й інженерної інфраструктури, які обслуговують не менше 30 % мешканців відповідного населеного пункту. В той же час, у федеральному Законі від 8 січня 1998 р. № 6-ФЗ «Про неспроможність (банкрутство)» [278] зафіксовано, що градотворчими визнаються підприємства, чисельність працівників яких з урахуванням членів їх сімей становить не менше 50 % населення відповідного населеного пункту. Схожим чином поняття градотворчого підприємства визначається в Законі Республіки Білорусь «Про економічну неспроможність (банкрутство)» [99], яким установлено, що до градотворчо- го належить підприємство, на якому зайнято не менше 25 % від чисельності зайнятих в економіці даного населеного пункту.
У вітчизняному законодавстві питання градотворчих підприємств практично не розглядаються, натомість де-факто такі підприємства відіграють істотну роль в економіці регіонів України. Зокрема, розглядаючи економічну карту сходу України, неважко помітити тісний взаємозв'язок між соціально-економічним становищем малих міст Луганщини та рівнем економічного розвитку (точніше - занепаду) градотворчих підприємств, до яких частіше належать шахти. Отже, стан економічної безпеки цих підприємств формує стан економічної безпеки міст. Дослідження даної залежності може бути корисним при докладному вивченні ієрархічних взаємозв'язків вертикалі економічної безпеки. Натомість, не можна не зазначити, що останнім часом відбулися значні зміни у ролі градотворчих підприємств великих та середніх міст України, а саме: жодне з великих промислових підприємств, навіть колишніх монополістів у масштабі колишнього СРСР, сьогодні не може претендувати на статус градотворчого через певні зрушення у структурі підприємств за їх розміром. Табл. 1.9 містить інформацію про динаміку головних індикаторів фінансово- економічної безпеки України та їхні тренди.
Зважаючи на те, що кількість промислових підприємств в Україні становить переважну кількість, слід окремо розглянути розуміння таких підприємств. Так, доволі специфічно з економічної точки зору розглядає промислове підприємство А.І. Чужма- ров [291]. Акцентуючи увагу на тому, що промислове підприємство є складним інженерно-технічним комплексом, який може виступати об'єктом злочинних намірів та дій, у сучасних умовах, що склалися, і тероризму, домагань кримінальних структур, недобросовісних конкурентів, рейдерів (Прим. авт.), автор також зауважує, що промислові підприємства так само є власниками технічної і комерційної інформації, інтелектуальної власності, торгової марки, несанкціоноване використання яких несе в собі загрози фінансовому становищу конкретного промислового підприємства, що не забариться позначитися на тій чи іншій складовій економічної безпеки промисловості регіону. Таке зауваження є вкрай важливим, особливо якщо мова йде про промислове підприємство чи сукупність таких підприємств, розташованих на території промислово розвинутих регіонів країни.
Таблиця 1.9 Dynamics of the main indicators of financial - economic security of Ukraine and their thresholds39
|
Indicators |
Thresholds |
The actual value |
||
|
2008 |
2013 |
|||
|
Expenditure on R & D work, % of GDP |
2 |
1 |
1.2 |
|
|
The inflation rate for the year, % |
5 |
15 |
9.7 |
|
|
The volume of domestic debt, % of GDP |
Less than 30 |
2.2 |
0.2 |
|
|
The amount of external debt, % of GDP |
Less than 20 |
6.8 |
17.9 |
|
|
Monetization, % of GDP |
30 |
24 |
29 |
|
|
The state budget deficit, % of GDP |
Less than 3 |
1.2 |
4.9 |
|
|
The cost of bank loans |
Not more than 10 % per annum |
15.9 |
11.3 |
|
|
Unemployment rate, % |
7.6 |
6.9 |
8.1 |
|
|
Nominal wages dollars. USA |
550 |
361,2 |
364.62 |
|
|
The level of the shadow economy, % of GDP |
Less than 30 |
28 |
55 |
|
|
Gross fixed capital formation, % of GDP |
At least 25 |
25.7 |
20 |
|
|
The ratio of the rate of productivity growth and wage, times |
min 1 |
0.95 |
0.97 |
Як об'єкт управління, який в умовах ринкових відносин і конкуренції є складною багаторівневою ієрархічною системою, підприємство слід розглядати одночасно з кількох позицій. Так, з
39 This information author calculated and presented at international conferenceis using www.ukrstat.gov.ua одного боку, а саме: з позиції інтегрованості до складної системи ринкових відносин, головною метою функціонування підприємства є забезпечення задоволення відповідної потреби суспільства в товарах чи послугах у довгостроковій перспективі. З іншого боку, підприємство як об'єкт управління має власні цілі, серед яких забезпечення відповідного рівня конкурентоспроможності, збільшення ринкової вартості, формування соціально відповідальної поведінки тощо. Загалом, у межах системного підходу підприємство як об'єкт управління розглядається доволі різнобічно - і як явище [160], і як процес [247], і як механізм [252], і як система логічних моделей [153], що, з одного боку, ускладнює розробку підходів до управління економічною безпекою, а з іншого - надає можливості деталізації таких підходів.
На особливу увагу в рамках вивчення економічної безпеки підприємства як об'єкта управління заслуговує позиція Дж. К. Лафта, яка стосується тлумачення підприємства як соціального утворення, що має певну свободу вибору форм діяльності та являє єдину структуру, елементи якої є взаємопов'язаними та функціонують задля досягнення певних цілей [160]. Таке тлумачення підприємства водночас відбиває всі його ознаки, що можуть бути істотними при вивченні економічної безпеки підприємства як об'єкта управління, а саме: наявність свободи вибору, внутрішня упорядкованість (як прийнятність до керованості) та соціальне утворення.
У контексті виконуваного дослідження не можна не звернути увагу на запропонований Мишель Крозьє (М. Crozier) [149] конфліктно-ігровий підхід до організації (підприємства), розглянутий в багатьох наукових працях, виконаних на стику економічних та математичних наук. Зокрема, у рамках цього підходу М. Крозьє розглядає підприємство «як море невизначеності з острівцями визначеності» [149]. Такий підхід розкриває іманентність економічної безпеки як характеристики підприємства та, водночас, частково пояснює труднощі, пов'язані із керованістю економічною безпекою.
Для сучасної економіки України одним з основних чинників тих, що перешкоджають ефективному розвитку підприємств, за даними досліджень Світового банку, разом з високим рівнем податків є нестабільність, невизначеність економічного середовища бізнесу. Невизначеність, як відсутність кількісних даних щодо вірогідності настання несприятливого результату розвитку подій, викликана не стільки відсутністю необхідної інформації, скільки її надлишком і спотворенням. В Україні темпи генерування нової інформації - технологічної, нормативно-правової, економічної та ін. - набагато випереджають темпи розвитку технологій її передачі. Тому невизначеність, що виникає на цій основі, значною мірою обмежує економічну свободу підприємств, тим самим негативно впливаючи на їх економічну безпеку.
З точки зору концепції PDM (Pro-duct Data Management), тобто системи управління виробничою інформацією, як однієї з концепцій менеджменту, підприємство - це сукупність виробничих підрозділів, що пов'язані загальними інтересами з виготовлення виробу чи групи виробів. До складу підприємства як системи виробничої інформації, з точки зору цієї концепції, може бути включено мережу підрядників чи постачальників, залучених до процесу створення або загальної підтримки виробу [341].
Рушійною силою створення, функціонування та розвитку підприємства є діяльність, що завжди пов'язана з інтересами, міра узгодження яких і формує його економічну свободу, досягаючи того чи іншого рівня економічної безпеки. Словники тлумачать діяльність (англ. activity, work) як працю, дії людей у будь-який галузі, застосування праці до будь-чого; функціонування, діяння органів живого організму, організації, установи, машини і т. ін.; виявлення сили, енергії будь-чого [327, 338, 339, 343, 375].
У найбільш широкому розумінні стосовно підприємств застосовується поняття господарська діяльність, під якою розуміється будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару. У Господарському кодексі України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [70].
Діяльність підприємства підлягає урізноманітненню за видами. У свою чергу, вид діяльності має місце тоді, коли об'єднуються ресурси (устаткування, робоча сила, технологічні засоби, сировина та матеріали) для створення виробництва конкретної продукції та надання послуг. Таким чином, вид діяльності характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції та наданням послуг. Особливе місце серед видів діяльності посідає економічна. Національний класифікатор видів економічної діяльності тлумачить економічну діяльність як процес поєднання дій, які призводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг [365]. Національний класифікатор також установлює правила, згідно з якими у суб'єктів господарювання можна розрізняти основний, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.
Стосовно цілей дослідження, проведеного Ш. Х. Гафаровим [61], виділені такі укрупнені напрями діяльності, іманентні промисловим підприємствам: постачальницька; виробнича; маркетингово-збутова. Безумовно, дана укрупнена класифікація напрямів діяльності промислових підприємств носить умовний характер, оскільки підприємство має забезпечуватися робочою силою, реалізовувати інвестиційну діяльність, опановувати інновації й т. ін. Однак, попри укрупненість розглянутої класифікації, її водночас слід визнати деталізованою.
У рамках дослідження економічної безпеки як об'єкта управління достатньо скористатись поділом діяльності на основну, тобто таку, яку традиційно класифікують як операційну (виробничу) діяльність, та управлінську діяльність. Такий поділ є достатнім, якщо вивчати економічну безпеку як міру економічної свободи. І в операційній, і в управлінській діяльності присутня можливість вибору, а це є підґрунтям для ідентифікації ознак економічної свободи. Зупинимось поки що лише на елементах економічної свободи операційної діяльності підприємств. Здійснення такої діяльності передбачає, що господарчі процеси мають бути перманентними для підприємства. Виходячи з цього, економічна свобода операційної діяльності спирається на такі можливості вибору напрямів діяльності підприємства, які найбільше відповідають внутрішнім та зовнішнім закономірностям його розвитку. І тут може виникати суттєвий конфлікт, етимологія якого, з одного боку, ґрунтується на суперечності закономірностей розвитку підприємства та його економічною безпеки, а з іншого - на штучній обмеженості вибору напрямів діяльності підприємства.
Діяльність як найважливіша сутнісна ознака підприємства є однією з головних причин існування поглядів на підприємство як на динамічну систему, властивостями якої є надійність, гнучкість, результативність, довготривалість та керованість. Економічна безпека підприємства як об'єкт управління успадкувала майже всі властивості динамічної системи. Внаслідок високого ступеня уразливості, виняток становить така властивість як дов- готривалість. Власне, практична відсутність такої властивості, будучи сама по собі загрозою, утворює цілу низку особливостей, притаманних економічній безпеці підприємства як об'єкта управління. Властивості економічної безпеки підприємства як об'єкта управління наведено на рис. 1.11.
Рис. 1.11. Властивості економічної безпеки підприємства як об'єкта управління
Являючи собою динамічну систему, яка трансформується з одного якісного стану в інший, підприємство не втрачає при цьому якостей цілісної системи, завдяки таким властивостям, як надійність, гнучкість, керованість та результативність. Розглядаючи економічну безпеку підприємства як об'єкт управління, слід кожну із зазначених властивостей прокоментувати таким чином:
• надійність (здатність забезпечувати певний рівень економічної безпеки підприємства шляхом використання запасу міцності щодо протистояння руйнівному впливу загроз);
• гнучкість (здатність забезпечувати певний рівень економічної безпеки підприємства шляхом використання різних способів узгодження інтересів);
• результативність (здатність досягати поставлених цілей щодо управління економічною безпекою підприємства);
* керованість (здатність впливати на результативність управління економічною безпекою).
Остання властивість економічної безпеки підприємства як об'єкта управління - керованість - описує здатність системи до регулювання та певною мірою - до саморегулювання. Проте саморегуляція економічної безпеки підприємства є вкрай обмеженою, тоді як і регуляція може здійснюватися лише до певних меж. Частково обмеженість керованості випливає з усіченого набору її властивостей, зумовленої відсутністю такої властивості, як довготри- валість, частково - щільним перетином властивостей економічної безпеки підприємства як об'єкта управління. А саме: такі властивості, як надійність і гнучкість, можуть конфліктувати, супереча- чи одна одній, негативно тим самим впливаючи на результативність та знижуючи керованість економічної безпеки підприємства. Отже, однією з головних особливостей економічної безпеки підприємства як об'єкта управління є часткова керованість.
Головні причини, що зумовлюють специфічність економічної безпеки підприємства як об'єкта управління, по-перше, слід шукати у сутнісних ознаках запропонованого розуміння економічної безпеки підприємства як міри економічної свободи, по-друге - у концептуальній плутанині пояснення феномена підприємства й, зрештою, по-третє - у проявах деяких чинників екзогенного походження.
Отже, по-перше, розглядаючи промислові підприємства, зазначимо, що основною формою прояву їх економічної свободи, тобто мірилом економічної безпеки, є власність як правомочність володіння ресурсами, здійснення управління, розпорядження доходами і т.д. Таким чином, основу економічної свободи промислового підприємства становить свобода прав власності (додаток). Економічна безпека таких підприємств залежить від компонентів прав власності, якими вони змогли себе забезпечити. Формування ж набору таких компонентів не є нескінченним, через що економічна свобода зазнає перших обмежень, пов'язаних із можливостями вибору, тим самим загрожуючи економічній безпеці підприємства.
По-друге, проходячи низку трансформацій, економічна свобода прав власності починає обумовлювати зміст процесу управління підприємствами, які виступають як об'єкти прав власності. Тому, виділяючи в окремий вигляд діяльність з управління підприємством, слід визнати, що вона також визначається відповідним набором прав власності. Якщо нехтувати деякими обставинами, то можливості вибору альтернатив управлінських рішень цілком можуть служити критерієм рівня економічної свободи даного виду діяльності. Економічна свобода управління включає свободу економічної діяльності, що є, перш за все, творчою і доцільною активністю суб'єкта, заснованою на порівнянні результату з проведеними витратами з метою отримання певної вигоди.
У процесі реалізації власних цілей неминуче зіткнення економічних інтересів, унаслідок чого кожне підприємство прагне нейтралізувати зусилля конкурентів і забезпечити сприятливі умови досягнення своїх цілей. Тому свобода конкуренції є одним з видів економічної свободи підприємств, оскільки конкуренція це їх природний стан і умова розвитку. Безумовно, конкуренція обмежує економічну свободу підприємств-учасників (відбувається зменшення можливостей вибору). Проте, володіючи певною економічною свободою і спираючись на таку властивість динамічної системи, як гнучкість, підприємство не тільки пристосовується до конкурентного середовища, яке постійно змінюється, але і само генерує умови конкуренції, розширюючи тим самим можливості вибору. Як наслідок - підприємство скорочує можливості вибору для конкурентів, водночас зміцнюючи рівень власної економічної безпеки.
Економічна свобода промислового підприємства включає свободу контрактів, що передбачає добровільний вибір партнерів (або відмову від партнерів) по бізнесу, рівноправ'я їх між собою і по відношенню до контрактних зобов'язань. У зв'язку з цим необхідна добровільна, а не примусова участь сторін, в якому б вигляді це примушення не здійснювалося. Отже, обмеження економічної свободи виникає у разі, коли можливості вибору підприємства по напрямах його діяльності обмежені, внаслідок чого вони вимушені реагувати на різного роду загрози, що виникають як усередині підприємств, так і в зовнішньому економічному середовищі.
По-друге, проблематичність економічної безпеки як об'єкт управління, як уже пояснювалося, зумовлюється концептуальною плутаниною у поясненні феномена підприємства.
Існує кілька основних концепцій, які описують причини виникнення підприємства, його діяльність, ліквідацію. Серед них: канонічна модель виробництва, еволюційна концепція, підприємницька, контрактна, інституціональна, стратегічна, технологічна та ін. Відзначимо лише, що, по-перше, кожна з них в основу ставить різні аспекти діяльності підприємства, і, по-друге, ці теоретичні «образи» у реальній дійсності мирно співіснують і виявляють себе на будь-якому підприємстві незалежно від його форми власності, галузевої приналежності, розмірів, організаційно-правової форми, ринкової орієнтації та інших класифікаційних ознак.
Мікроекономіка за основу бере технологічну концепцію підприємства і розглядає його як цілісний об'єкт, що здійснює використання вихідних ресурсів і перетворення їх на готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем. Підприємство є складною, динамічною, відкритою системою, функціонування якої носить імовірний характер. Здійснювані ним процеси виробництва можуть бути описані різними моделями. До числа базових звичайно відносять канонічні, кібернетичні, ієрархічні, мережеві моделі, при цьому вони можуть бути подані як у статиці, так і в динаміці. В основу мікроекономічної моделі підприємства покладено канонічну статичну модель виробництва.
Відповідно до термінів загальної теорії систем, підприємство як ринково-виробнича система має вхід, процесор і вихід. На вході підприємства - так звані прості елементи процесу виробництва (фактори виробництва): засоби праці, предмети праці, робоча сила, енергія, інформація і т. ін. Процесор - це трансформування факторів виробництва в готову продукцію, тобто виробничий процес. Для того щоб виробничий процес відбувся, необхідні знання про те, як найкраще поєднати фактори виробництва, якими методами здійснювати виробництво та управляти ним, тобто потрібно виконати комплекс рішень технологічного, організаційного та управлінського характеру. Вихід - це кінцеві результати виробництва: продукція, призначена для збуту. При цьому під терміном «продукція» розуміють усі блага, що є результатом виробничого процесу: вироби, роботи, послуги тощо.
Отже, підприємство одночасно виступає в ролі покупця, товаровиробника і продавця; в його функціонуванні чітко виявляється циклічність: виторг від реалізації продукції (дохід підприємства) спрямовується на відшкодування витрат на виробництво (купуються ресурси на здійснення наступного трансформаційного циклу), виплату дивідендів, розширене відтворення і т. д. Розрив у будь-якій ланці ланцюжка «ресурси - процес трансформування - результати» може відбуватися під впливом будь-яких чинників - як екзогенних, так і ендогенних. З позиції безпекозна- вства такий вплив відносять до дії загроз - відповідно екзогенних чи ендогенних. Зрозуміло, що будь-який з таких розривів не лише призводить до збоїв у роботі підприємства, а й суттєво загрожує його економічній безпеці.
В [233] усі концепції щодо функціонування підприємства, а, отже, й управління ним, поділено на три групи: технологічну, інститутиційну та підприємницьку. Існуючі теорії функціону-
вання підприємства, на жаль, висвітлюють лише окремі аспекти його діяльності, через що їх можна вважати валідними. Тому узагальнюючою має бути така інтеграційна концепція, в рамках якої підприємство виконує роль системного інтегратора різноманітних соціально-економічних процесів у часі і просторі. При цьому ключовою ланкою є інтеграція у часі, тобто забезпечення безпечного існування та розвитку підприємства. Таке теоретичне розуміння сутності підприємства потребує концептуалізації управління економічною безпекою підприємства, адекватної та такої, яка не суперечить як теперішнім, так і майбутнім умовам розвитку підприємства. Графічну інтерпретацію використання такого групування концепцій у площині управління економічною безпекою підприємства подано на рис. 1.12.
Рис. 1.12. Теоретичні засади економічної безпеки підприємства як об'єкта управління
Отже, теоретичні засади управління економічною безпекою підприємства мають комплементарно-вибірковий характер, зумовлений тим, що однозначний вибір тієї чи іншої концепції щодо функціонування підприємства практично унеможливлений через існування лише короткого проміжку часу, в межах якого використовуються ті чи інші постулати економічної безпеки підприємства.
Вибір раціональних рішень щодо теоретичних засад управління економічною безпекою підприємства має спиратися на результати здійснення аналітичного процесу, які можуть не залежати від попереднього досвіду. Інакше кажучи, вибір раціональних рішень може бути не ередитарним. Структурно-логічну композицію економічної безпеки підприємства як об'єкта управління подано на рис. 1.13.
Рис. 1.13. Структурно-логічна композиція економічної безпеки підприємства як об'єкта управління
Відмінною рисою побудованої структурно-логічної композиції економічної безпеки підприємства як об'єкта управління є поступально-зворотний рух та визначальна роль здійснення економічного вибору. Економічний вибір у традиційному розумінні - це вибір найкращого з числа альтернативних варіантів, котрий дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімум витрат, проте в контексті виконуваного дослідження таке тлумачення потребує уточнення. Зокрема, здійснення економічного вибору в управлінні економічною безпекою підприємства означає вибір найкращого з числа альтернативних варіантів узгодження інтересів підприємства за умов раціонального використання ресурсів. Здійснення економічного вибору може істотно обмежити недобросовісна конкуренція, економічна злочинність, корупція, кризові явища (як феномен), рейдерські напади тощо.
Отже, враховуючи той вельми значущий факт, що економічна безпека підприємства, виступаючи мірою економічної свободи, перебуває під впливом охарактеризованих чинників, дія яких є двогострою, слід висунути гіпотезу: економічна безпека підприємства є специфічним об'єктом управління, який маємо віднести до класу частково керованих систем.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Характер, принципи та обмеження керованості економічної безпеки підприємства. Взаємозалежність економічної безпеки підприємства і його розвитку. Умови та вимоги до керованості економічної безпеки підприємства. Розрахунок критеріїв економічної безпеки.
монография [1,1 M], добавлен 05.10.2017Теоретичні засади дослідження економічної безпеки підприємства. Передумови формування та рівня економічної безпеки ТОВ "Медичний Комплекс", підходи до визначення її рівня. Розробка програми забезпечення цільового рівня економічної безпеки підприємства.
курсовая работа [95,0 K], добавлен 13.03.2013Проблеми економічної безпеки підприємства. Фактори впливу на економічну безпеку підприємства. Напрями розвитку безпеки підприємства. Роль економічної безпеки підприємництва у зміцненні безпеки національної економіки, передумови її стабільного розвитку.
статья [286,1 K], добавлен 07.02.2018Визначення об’єктів та суб’єктів економічної безпеки підприємства. Дослідження та характеристика ролі маркетингу в процесі забезпечення економічної безпеки підприємства. Ознайомлення зі структурними елементами і схемою організації економічної безпеки.
реферат [254,3 K], добавлен 10.04.2019Сутність, класифікація та аналіз існуючих функціональних складових економічної безпеки підприємства. Інноваційна складова економічної безпеки підприємства: маркетингове забезпечення інноваційної політики. Підходи до вирішення проблем в цій сфері.
статья [118,6 K], добавлен 13.11.2017Аналіз і вивчення наукових підходів до визначення сутності економічної безпеки та її місце в структурі національної безпеки. Оцінка й класифікація загроз економічної безпеки в сучасних умовах на основі розгляду теоретичних та методичних підходів.
статья [170,0 K], добавлен 21.09.2017Розгляд понятійного та категорійного апаратів економічної безпеки. Аналіз негативних тенденцій в господарській сфері державної оборони та розробка шляхів їх подолання. Залежність захищеності і охорони інтересів від впливу небезпечних умов та факторів.
статья [21,7 K], добавлен 31.08.2017Сутність і критерії оцінюваня, принципи та показники економічної безпеки країни. Зміст та класифікація загроз. Стратегія економічної конкурентоспроможності в системі національної безпеки України. Аналіз та оцінка сучасного стану, удосконалення системи.
курсовая работа [206,3 K], добавлен 13.05.2015Характеристика інформаційної та аналітичної діяльності як складових системи економічної безпеки. Аналіз ключових загроз фінансово-економічній діяльності. Характеристики системи інформації безпеки підприємства, концепція та методи її забезпечення.
дипломная работа [659,5 K], добавлен 08.03.2015Найважливіщі фактори, що впливають на економічну безпеку підприємства. Підтримка необхідного потенціалу підприємства в сучасних умовах. Основні внутрішньовиробничі функціональні складові економічної безпеки. Соціальні показники економічної безпеки.
реферат [30,9 K], добавлен 18.12.2013
