Фінансово-господарська діяльність ТОВ "Чернівці Поліхімбуд"

Далі проаналізуємо структуру і динаміку основних засобів за 2010-2011 роки, для чого використаємо дані фінансової звітності підприємства (додатки 10, 11) та формули 4.32-4.42. Для наочності результати розрахунків оформимо у вигляді аналітичної таблиці 4.8.

Коефіцієнт зносу основних засобів, характеризує ту частину основних засобів які не придатні для використання, позитивним буде його зменшення, визначається за формулою:

, (4.32)

де Зн - сума нарахованого зносу за період;

ОЗпер - середньорічна первісна вартість основних засобів.

Коефіцієнт оновлення основних засобів, характеризує ту частку основних засобів які оновились, позитивним буде збільшення, визначається за формулою:

, (4.33)

де ОЗн - вартість основних засобів які надійшли за звітний період;

ОЗк - вартість основних засобів на кінець періоду.

Коефіцієнт вибуття основних засобів, характеризує ту частку основних засобів які вибули, позитивним буде зменшення, визначається за формулою:

(4.34)

де ОЗв - вартість основних засобів які вибули за звітний період;

ОЗп - вартість основних засобів на кінець періоду.

Коефіцієнт приросту основних засобів, характеризує рівень приросту основних засобів, позитивним буде збільшення, визначається за формулою:

(4.35)

Коефіцієнт придатності основних засобів, характеризує ту частину основних засобів які придатні для використання, позитивним буде збільшення, визначається за формулою:

(4.36)

Фондовіддача, характеризує скільки на 1 грн. основних засобів припадає виручки від реалізації, позитивним є збільшення, визначається за формулою:

, (4.37)

де ОЗ - середньорічна залишкова вартість основних засобів.

Фондомісткість, характеризує скільки на 1 грн. виручки припадає основних засобів, позитивним буде зменшення, визначається за формулою:

(4.38)

Фондоозброєність, характеризує скільки на 1 працівника припадає основних засобів, позитивним буде збільшення, визначається за формулою:



, (4.39)

де Ч - середньооблікова чисельність працюючих працівників.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства, характеризує частку основних засобів у майні підприємства, позитивним буде збільшення, визначається за формулою:

, (4.40)

де М - середньорічна вартість майна підприємства.

Абсолютна сума прибутку на 1 грн. основних засобів, характеризує скільки на 1 грн. основних засобів припадає прибутку, позитивним буде збільшення, визначається за формулою:

(4.41)

Рентабельність основних засобів, характеризує відносну прибутковість основних засобів, позитивним буде збільшення, визначається за формулою:

(4.42)



Таблиця 4.8 - Динаміка складу і структури основних засобів ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010-2011 роки

Види основних засобів	За попередній період	За звітний період	Відхилення(+,-)
	сума, тис.грн.	питома вага, %	Сума тис.грн.	питома вага, %	Сума тис.грн.	питома вага, %
Земельні ділянки	0	0,0	0	0,0	0	0,0
Будинки, споруди та передавальні пристрої	665	47,4	665	47,3	0	-0,1
Машини та обладнання	562	40,1	562	40,0	0	-0,1
Транспортні засоби	0	0,0	0	0,0	0	0,0
Інструменти прилади та інвентар (меблі)	146	10,4	146	10,4	0	0,0
Інші основні засоби	22	1,6	22	1,6	0	0,0
Малоцінні необоротні матеріальні активи	8	0,5	10	0,7	2	0,2
РАЗОМ	1403	100,0	1405	100,0	2	0,0

Отже, проаналізувавши динаміку складу і структури основних засобів підприємства за 2010-2011 роки, можна сказати, що загальна сума основних засобів залишилась майже незмінною і в 2011 році становила 1405 тис. грн.. Найбільшу питому вагу у їх складі займають будинки, споруди та передавальні пристрої (47,4 % у 2010 році і 47,3 % у 2011 році). Машини та обладнання також займають значну частину основних засобів, і їх питома вага становить 40,1 та 40,0 % у 2010 та 2011 роках відповідно. Інструменти, прилади та інвентар (меблі) займають 10,4 % у 2010 та 2011 роках. Зазаначені вище види основних засобів залишилис незмінними як і інші основні засоби, що становлять 1,6 % загальної суми основних засобів. Змінились лише малоцінні необоротні матеріальні активи і в 2011 році становили 10 тис. грн.. або 0,7 %, що на 2 тис. грн.. більше за анологічний період минулого року.

На основі даних Балансів та Приміток до річної фінансової звітності за 2010-2011 роки дослідимо рівень забезпеченості підприємства основними засобами, показники стану та ефективності їх використання. Результати оформимо в аналітичні таблиці 4.9-4.11.

Таблиця 4.9 - Динаміка показників забезпеченості основних засобів ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010-2011 роки

Показники	За 2010 рік	За 2011 рік	Відхилення(+,-)
Фондомісткість, тис. грн.	2,848	1,242	1,606
Фондоозброєність, тис. грн.	182	201,8	19,8
Коефіцієнт реальної вартості	0,553	0,423	-0,13

Згідно здійсненого аналізу, слід відмітити, що фондомісткість у 2011 році збільшилась на 1,606 тис. грн., що свідчить про збільшення забезпеченості підприємства основними засобами. Фондоозброєність збільшилась із 182 тис. грн. у 2010 році до 201,8 тис. грн. у 2011 році. Це характеризує збільшення забезпеченості ТОВ «Чкрнівці Поліхімбуд» основними фондами і збільшення суми основних засобів, що припадають на одного працівника. Коефіцієнт реальної вартості протягом досліджуваного періоду зменшився до 0,423. Зменшення даного показника характеризує зменшення частки основних засобів в загальній сумі майна.

Таблиця 4.10 - Динаміка показників стану основних засобів ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010-2011 роки

Показники	За 2010 рік	За 2011 рік	Відхилення(+,-)
Коефіцієнт оновлення	0	0,002	0,002
Коефіцієнт вибуття	0	0	0
Коефіцієнт зносу	0,271	0,291	0,02
Коефіцієнт придатності	0,729	0,709	-0,02
Коефіцієнт приросту	-0,119	-0,027	0,092

Отже, проаналізувавши показники стану основних засобів ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010 - 2011 роки, слід відмітити, що коефіцієнт оновлення збільшився на 0,002 у 2011 році, що означає збільшення частки введених основних засобів. Коефіцієнт вибуття дорівнює нулю. Це означає, що підприємство не виводило з експлуатації морально застарілі і зношені основні засоби. Коефіцієнт зносу збільшився з 0,271 у 2010 році до 0,291 у 2011 році. Це означає збільшення ступеня зносу основних засобів у звітному періоді. Коефіцієнт придатності, відповідно, зменшився на суму збільшення зносу (на 0,02). Коефіцієнт приросту зріс із -0,119 у 2010 році до -0,027 у 2011 році. Даний показник характеризує зростання суми основних засобів у звітному періоді.

Таблиця 4.11 - Динаміка показників ефективності використання основних засобів ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010-2011 роки

Показники	2010 рік	2011 рік	Відхилення(+,-)
Фондовіддача, грн.	0,3510	0,805	0,454
Абсолютна сума прибутку на 1 грн., тис.	-0,184	0,186	0,37
Рентабельність основних засобів, %	-18,4	18,6	37

Проаналізувавши показники ефективності використання основних засобів ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010 - 2011 роки ми бачимо, що фондовіддача основних засобів збільшилась з 9,18 грн. до 4,21 грн. у 2010 році. Її збільшення означає зростання суми виробленої продукції, отриманої від використання 1 грн. основних засобів у 2010 році. Абсолютна сума прибутку зменшилась у 2010 році на 0,412 грн., що означає зменшення суми прибутку від використання 1 грн. основних засобів у звітному році. Відповідно знизилась і рентабельність основних засобів із 57,20 % у 2009 до 16 % у 2010 році, що є негативним показником діяльності підприємства.

Як видно з рисунка 4.1, окрім вищезгаданих форм фінансування, внутрішню природу мають також фінансові ресурси, які формуються завдяки впровадженню раціоналізаторських заходів. Метою цих заходів є зменшення грошових видатків підприємства в результаті поліпшення організації оборотних активів, зокрема шляхом скорочення операційного циклу та економії на витратах.

Чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності прийнято позначати як операційний Cash-flow, чистий рух коштів від інвестиційної діяльності - як інвестиційний Cash-flow. Різниця між вхідними та вихідними потоками в рамках фінансової діяльності (у вузькому розумінні) - Cash-flow від фінансової діяльності. Чистий Cash-flow (рух грошових коштів) по підприємству за звітний період розраховується як арифметична сума Cash-flow від усіх видів діяльності. Він дорівнюватиме приросту грошових коштів та їх еквівалентів за означений період.

Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Інформація про надходження і видатки грошових коштів підприємства міститься у Звіті про рух грошових коштів. Зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО №4.

На основі інформації, яка міститься у звіті, можна дійти висновків про:

чистий рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

суми надходжень і видатків, що виникають у результаті цих видів діяльності;

величину інвестиційних вкладень підприємства у звітному періоді та рівень їх фінансування за рахунок внутрішніх фінансових джерел;

обсяг фінансових ресурсів, які підприємство залучило із зовнішніх джерел;

зміну ліквідних засобів протягом звітного періоду.

Здійснимо аналіз грошових потоків ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» (табл. 4.12) Для цього використаємо інформацію, наведену у звіті про рух грошових коштів за 2010 та 2011 роки (додатки 14, 15).



Таблиця 4.12 - Аналіз динаміки грошових потоків ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010 - 2011 роки тис. грн.

Показники	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+;-)
Операційна діяльність
Вхідний грошовий потік	620	1011	391
Вихідний грошовий потік	741	1184	443
Чистий грошовий потік	-121	-173	-52
Інвестиційна діяльність
Вхідний грошовий потік	0	0	0
Вихідний грошовий потік	2	2	0
Чистий грошовий потік	-2	-2	0
Фінансова діяльність
Вхідний грошовий потік	123	176	53
Вихідний грошовий потік	0	0	0
Чистий грошовий потік	123	176	53
Загальна сума вихідних грошових потоків, тис. грн.	743	1186	443
Загальна сума вхідних грошових потоків, тис. грн.	743	1187	444
Чистий грошовий потік, тис. грн.	0	1	1

Виходячи з аналітичної табл. 4.12 можемо зробити такі висновки: вхідні грошові потоки в результаті операційної діяльності збільшилися на 391 тис. грн., в результаті інвестиційної не змінились і дорівнюють нулю та у результаті фінансової збільшилися на 53 тис. грн.

В свою чергу вихідні грошові потоки в результаті операційної діяльності збільшилися на 443 тис. грн. і в 2011 році становили 1184 тис. грн., в результаті інвестиційної залишились сталими і не зменшились та у результаті фінансової дорівнюють нулю як і в 2010 році.

Отже, в цілому на ТОВ «Чернівці поліхімбуд» за 2010 - 2011 роки відбулися такі зміни - чистий грошовий потік в результаті операційної діяльності зменшився на 52 тис. грн., негативним є те, що у 2010 і у 2011 роках був відсутній вхідний грошовий потік від інвестиційної діяльності, а також потрібно розширювати структуру грошових потоків від фінансової діяльності, зокрема потрібно вкладати кошти в цінні папери, інші фінансові інвестиції.

Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань.

Ліквідність підприємства - більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел. Але підприємство може залучити позикові засоби зі сторони, якщо в нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості.

Основними завданнями ліквідності є:

розрахуватись з кредиторами у чітко встановлені терміни;

ефективно використовувати кредиторські та відсоткові пільги;

здійснювати можливий продаж підприємством цінних паперів з коефіцієнтом, що перевищує номінал;

забезпечувати постійну наявність у підприємства його обігових коштів у розмірі, достатньому для погашення короткострокових зобов'язань;

перетворювати активи підприємства на гроші для покриття всіх необхідних платежів, і інші.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також поточні короткострокові фінансові вкладення (цінні папери) (Ф1 р. 220, 230, 240, 250).

Активи, що швидко реалізуються (А2) - це такі активи для перетворення яких у наявні кошти потрібен визначений час. У цю групу включають дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати та інші оборотні активи (Ф1 р.160 - 210 активу включно). Ліквідність цих активів різна і залежить від об'єктивних та суб'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу, та ін причин.

Активи, що повільно реалізуються (А3) - це запаси (Ф1 р.100 - 150 активу). Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків та ін.

Активи, що важко реалізуються (А4) - це активи, які призначенні для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду (Ф1 р.010 - 070).

Отже, А1, А2, А3 - більш ліквідні, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу, залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

Найбільш строкові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, позики для працівників, , інші короткострокові пасиви (Ф1 р.530- 610);

Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові позики банків та ін. Позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати (Ф1 р.500 - 520 );

Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові позики банків, позикові кошти та ін. довгострокові пасиви (Ф1 р.400 - 470);

Постійні пасиви (П4) - статті І р. Пасиву.

Умовами ліквідності балансу є:

1. Абсолютно ліквідні активи (А1) > Термінові пасиви (П1);

2. Середньо ліквідні (А2) > Короткострокові пасиви (П2);

3. Мало ліквідні активи (А3) > Довгострокові пасиви (П3);

4. Неліквідні активи (А4) < Постійні пасиви (П4).

До показників ліквідності належать:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, характеризує на скільки абсолютно ліквідні активи покривають поточні зобов'язання, визначається за формулою:

, (4.43)

де ГК - середньорічна сума грошових коштів;

ПЗ - середньорічна сума поточних зобов'язань.

Оптимальне теоретичне значення 0,2 - 0,5.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, характеризує на скільки швидко ліквідні активи покривають поточні зобов'язання, визначається за формулою:

, (4.44)

де ДЗ - середньорічна сума дебіторської заборгованості.

Оптимальне теоретичне значення 0,7 - 0,8.

Коефіцієнт поточної ліквідності, характеризує на скільки оборотні активи покривають поточні зобов'язання, визначається за формулою:

, (4.45)

де Ао - середньорічна вартість оборотних активів.

Оптимальне теоретичне значення більше 1.

Коефіцієнт загальної ліквідності, характеризує поточну ліквідність з поправкою на коефіцієнти, визначається за формулою:



(4.46)

Оптимальне теоретичне значення більше 2.

Проаналізуємо ліквідність балансу, здійснюючи групування статей активу балансу за ступенем ліквідності і пасиву - за термінами їх погашення. Результати подамо у таблиці 4.13. Визначення ступеня ліквідності ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» розпочнемо з визначення ліквідності балансу. Інформацією для визначення буде слугувати форма № 1 «Баланс» (додаток 10, 11). Для здійснення цього аналізу активи і пасиви підприємства групуються за грумами, а потім порівняти їх за умовами ліквідності. Даний розрахунок проведемо на основі таблиці 4.13.

Таблиця 4.13 - Визначення ліквідності балансу ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010 - 2011 роки

Показники	2010 рік	2011 рік	Показники	2010 рік	2011 рік
А1	1	0	П1	89	226
А2	313	404	П2	0	0
А3	509	950	П3	0	0
А4	1028	998	П4	1762	2126
Баланс	1851	2352	Баланс	1851	2352

Отже, за даними аналітичної табл. 4.13, а також умовами ліквідності проаналізуємо ліквідність балансу ТОВ «Чернівці Поліхімбуд». Спочатку зробимо це для 2010 року:

А1 < П1 (1 < 89);

А2 > П2 (313 > 0);

А3 > П3 (509 > 0);

А4 < П4 (1028 < 1762).



Отже, в 2010 році з чотирьох умов ліквідності балансу виконуються лише три, виключення становить перша умова А1 < П1, яка не виконується, вона стосується показника абсолютної ліквідності, що далі може викликати негативне значення цього показника. Щоб визначити чи покращилась ситуація проаналізуємо ліквідність балансу у 2011 році. Отже:

А1 < П1 (0 < 226);

А2 > П2 (404 > 0);

А3 > П3 (950 > 0);

А4 < П4 (998 < 2126).

І знову спостерігається теж саме, не виконується перша умова. Підприємству потрібно формувати оптимальну структуру поточних зобов`язань, а саме зменшувати кредиторську заборгованість, збільшувати грошові кошти за такої умови виконається перша умова ліквідності.

Ліквідність кожного підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності, а також інших показників, що характеризують ліквідність. Аналіз коефіцієнтів ліквідності подано в табл.4.14.

Таблиця 4.14 - Аналіз ліквідності ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010 - 2011 роки

Найменування показників	Нормативне значення	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-)
1	2	3	4	5
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2-0,25	0,011	0	-0,011
Коефіцієнт проміжної (швидкої) ліквідності	0,7-0,8	3,528	1,788	-1,74
Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття)	1,0	9,247	5,991	-3,256



Аналізуючи дані табл. 4.14 можна побачити, що коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився на 0,011 і в попередньому році не відповідає нормативному значенню. Коефіцієнт швидкої ліквідності за звітний період зменшився з 3,528 до 1,788, але його значення також відхиляється від нормативного. Коефіцієнт поточної ліквідності підприємства у 2011 році становить 5,991, що на 3,256 менше попереднього року, але відповідає нормативу.

Підприємство вважається неплатоспроможним, якщо коефіцієнт загальної ліквідності має значення менше нормативу 1, як бачимо, ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» є платоспроможним, але оскільки коефіцієнти швидкої та абсолютною ліквідності не відповідають нормативним значенням, то рівень платоспроможності підприємства можна прирівняти до середнього рівня.

Проведемо аналіз рівня показників фінансових результатів діяльності підприємства на основі фінансової звітності (зокрема, ф.№2 «Звіт про фінансові результати») ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010-2011 роки (додатки 12, 13) та складемо відповідну аналітичну таблицю 4.15.

Таблиця 4.15 - Аналіз рівня показників фінансових результатів діяльності ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010-2011 роки тис. грн.

Показник	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+;)
			абсолютне	відносне
1	2	3	4	5
Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	460,2	975,0	514,8	111,9
Податок на додану вартість	76,7	162,5	85,8	111,9
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	383,5	812,5	429	111,9
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	330,9	494,2	163,3	49,4
Валовий прибуток (збиток)	52,6	318,3	265,7	505,1
Інші операційні доходи	0	0	0	0,0
Адміністративні витрати	93	49	-44	-47,3
Витрати на збут	97	53	-44	-45,4
Інші операційні витрати	64	28,6	-64	-55,3
Прибуток (збиток) від операційної діяльності	-201,3	187,7	389,0	193,2
Дохід від участі в капіталі	0	0	0	0,0
Інші фінансові доходи	0	0	0	0,0
Інші доходи	0	0	0	0,0
Фінансові витрати	0	0	0	0,0
Витрати від участі в капіталі	0	0	0	0,0
Чистий прибуток (збиток)	-201,3	187,7	389,0	193,2

Отже, аналіз даних табл. 4.15 свідчить, що сума прибутку у 2011 році збільшилася на 389 тис. грн., що безперечно є позитивним для підприємства. Необхідно відмітити значне зростання чистої виручки від реалізації продукції на 429 тис. грн., що при меншому темпі зростання собівартості (111,9 % та 49,4 %, відповідно) позитивно випливає на формування результату основної діяльності підприємства. Помітним є збільшення прибутку від операційної діяльності (на 193,2%). В основному на це вплинуло зростання валового доходу (на 265,7 тис. грн.). Можна зробити висновок про позитивну динаміку фінансових результатів діяльності підприємства та її нарощування, у зв'язку з чим і зростають витрати та доходи.

Отже, дослідивши внутрішні джерела фінансування, активи, грошові потоки, формування прибутку на підприємстві, порядок та методи нарахування амортизації, ступінь ліквідності підприємства та балансу, можемо зробити наступні висновки. Активи підприємства в цілому зросли у вигляді оборотних активів, що є позитивним чинником, оскільки це сприятиме збільшенню оборотності активів. Впродовж 2010 - 2011 років у структурі майна підприємства переважали оборотні активи, їх частка становила понад 57 %. Позитивним є зменшення термінів обороту майна, збільшення кількості його оборотів та завантаження. Показники стану та ефективності використання майна та показники стану та ефективності використання необоротних активів покращились, що спостерігається у зниженні показників забезпеченості основних засобів та показників стану та ефективності використання основних засобів. Протягом 2010-2011 років в середньому період інкасації оборотних активів не змінився, прискорення їх оборотності, що дає змогу вивільняти значні суми коштів і знову залучати їх в оборот. Структура оборотних активів дещо змінилася через відсутність грошових коштів та зростання інших складових оборотних активів. Негативним є те, що не вкладаються фінансові інвестиції. Динаміка показників оборотності і ефективності використання оборотних активів вказує на те, що оборотність оборотних активів збільшилась через зменшення тривалості обороту, тому збільшилась їх дохідність. Аналізуючи динаміку коефіцієнтів ліквідності ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010 - 2011 роки дослідили, що підприємство є платоспроможним, але оскільки коефіцієнти швидкої та абсолютною ліквідності не відповідають нормативним значенням, то рівень платоспроможності підприємства можна прирівняти до середнього рівня. Аналіз грошових потоків на підприємстві показує, що найбільше грошових потоків здійснювалось від операційної діяльності. В цілому чистий грошовий потік підприємства збільшився у звітному періоді на 1 тис. грн., що є позитивним.

Отже, в межах даної теми ми ознайомились класифікацією внутрішніх джерел фінансування підприємства, в рамках чого досліджувались склад активів підприємства (оборотних та необоротних), показники їх стану та ефективності використання, здійснено розрахунок грошового потоку ТОВ «Чернівці Поліхімбуд», а також інші розрахунки.

5. Дивідендна політика підприємства

Розподіл чистого прибутку на фонд споживання та фонд розвитку є стержнем фінансової політики підприємства тому , що пропорції цього розподілу визначають можливості самофінансування підприємства. При цьому варто враховувати , що власники прибуткового підприємства можуть одержати дохід на вкладений у підприємство капітал як безпосередньо у формі майбутніх доходів, отриманих від росту вартості акцій підприємства, що для власників більш ризиковано, ніж невідкладне одержання дивідендів.

П(С)БО 15 «Дохід» передбачає, що дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Згідно Податкового кодексу України, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До основних завдань дивідендної політики належать:

виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;

визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу;

узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;

вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;

оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.

Складовою дивідендної політики підприємства є вибір найприйнятнішої для всіх заінтересованих сторін форми виплати дивідендів. Загалом дивіденди можуть виплачуватися в таких формах: грошова, не грошова, змішана форма, приховані дивіденди.

Метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій розподілу чистого прибутку на поточне споживання у формі дивідендів і виробничий розвиток з метою максимізації ринкової вартості підприємства. Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду. Оптимізація дивідендної політики - це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Побудова ефективної дивідендної політики базується на принципах:

? збалансування різноманітних інтересів акціонерів, кредиторів і самого акціонерного товариства;

? врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат акціонерам і на обсяг реінвестованого чистого прибутку підприємства;

? відрахування не менше 0,5 % чистого прибутку на формування резервного капіталу товариства за досягнення ним 25 % статутного;

? врахування різниці і інтересах дрібних і стратегічних інвесторів;

? формування і забезпечення основного контингенту акціонерів яких задовольняє дивідендна політика підприємства;

? розумне поєднання грошових та не грошових форм виплати дивідендів, виходячи з реальних фінансових і матеріальних можливостей акціонерного товариства;

? врахування різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспектив розвитку підприємства;

? врахування впливу фактора ризику.

Номінальна вартість акцій (часток) - це та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій (чи у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників. Сукупна номінальна вартість корпоративних прав, випущених підприємством, становить його номінальний, або статутний, капітал. Учаснику товариства з додатковою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Якщо підприємство приймає рішення не на користь дивідендів то основною формою фінансування є реінвестування - це більш прийнятна відносно дешево і поширена форма фінансування акціонерного товариства. Вона дозволяє запобігти додатковим витратам, що мають місце при додатковому випуску акцій.

Статутний капітал ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» не поділено на часткиі власники підприємства, за результатами фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства, не отримують щорiчно дивiденди.

Фактори, що визначають умови формування дивідендної політики поділяють на 4 групи:

1. Фактори, що характеризують інвестиційні можливості підприємства:

? стадії життєвого циклу підприємства;

? необхідність розширення акціонерним товариством своїх інвестиційних програм;

? ступінь готовності інвестиційного проекту з високою ефективністю.

2. Фактори, що пов'язані з можливостями підприємства щодо формування фінансових ресурсів з альтернативних джерел:

? наявність достатніх резервів власного капіталу сформованих в минулому періоді;

? вартість залучення додаткового акціонерного капіталу та додаткового позиченого;

? доступність кредитів на фінансовому ринку;

? рівень кредитоспроможності акціонерного товариства.

3. Фактори, що пов'язані з об'єктивними обмеженнями:

? обмеження правового характеру;

? договірні обмеження;

? обмеження у зв'язку з недостатньою ліквідністю;

? обмеження у зв'язку з розширенням виробництва;

? фінансові обмеження;

? рекламно-фінансові обмеження.

4. Інші фактори:

? сума виплати дивідендів підприємствами конкурентами;

? кон'юнктурний цикл товарного ринку на якому діє підприємство;

? невідкладність платежів по раніше отриманих позиках;

? можливість втрати контролю над управлінням товариства;

? склад акціонерів та їх пріоритети.

Етапи формування дивідендної політики:

1) аналіз та оцінка основних факторів, що визначають формування дивідендної політики;

2) вибір типу дивідендних виплат;

3) механізм розподілу прибутку:

4) визначення рівня дивідендних виплат на одну просту акцію ( фонд виплати дивідендів мінус фонд виплати дивідендів по привілейованим акціям поділити на кількість простих акцій);

5) оцінка ефективності дивідендної політики.

До основних показників, що характеризують ефективність дивідендної політики відносять:

Коефіцієнт дивідендних виплат, характеризує пропорції розподілу чистого прибутку після погашення фіксованих зобов'язань на виплату дивідендів та фінансуванням інвестиційних потреб, визначається за формулою:

, (5.1)



де ФВД ? фонд виплати дивідендів;

ЧП ? чистий прибуток;

Да ? дивіденди на одну акцію.

Рівень дохідності акцій, характеризує розмір доходу отриманого акціонерами на кожну гривню вкладену в акцію, визначається за формулою:

(5.2)

де РЦа ? ринкова ціна акції.

Коефіцієнт співвідношення ціни та доходу на акцію, характеризує яка сума прибутку вкладена в 1 грн. в акцію припадає на виплачений капітал, визначається за формулою:

(5.3)

Ставка доходу на оплачений акціонерний капітал, визначається за формулою:

(5.4)

де АКо ? акціонерний капітал (оплачений), статутний капітал (неоплачений).

Крім вищезазначених показників для оцінки ефективності дивідендної політики використовуються показники зростання ринкової вартості акцій.

Розрізняють 5 методів нарахування дивідендів.

1. Метод залишкових виплат дивідендів: передбачає, що ФВД формується за залишковим принципом, лише після того як за рахунок чистого прибутку профінансовано інвестиційні потреби підприємства. Перевагою такої політики є забезпечення високих темпів розвитку підприємства, зростання його фінансової стабільності. Недоліком цього методу є не стабільність величини дивідендних виплат, непередбачування їх розмірів в майбутньому, повна відмова від виплати дивідендів в періоди високих інвестиційних потреб (використовують новостворені підприємства). При економічно обґрунтованій залишковій політиці інвестори віддають перевагу акціям фірми, що реінвестує прибутки замість виплати дивідендів лише в тому випадку, якщо в результаті реінвестування рентабельність активів фірми перевищує рівень доходності який інвестори можуть отримати самостійно інвестуючи грошові кошти.

2. Метод стабільного розміру дивідендів: полягає у встановленні фіксованої ставки доходу на оплачений акціонерний капітал і виплату дивідендів незмінними сумами на протязі тривалого періоду часу. Перевагами такого методу є висока надійність, що створює впевненість в незмінності поточного доходу, а також визначає стабільність котирування акцій на ринку; простота нарахування. Недоліком є слабкий зв'язок з фінансовими результатами діяльності підприємства тобто в період різкого погіршення і зниження рівня прибутковості інвестиційна діяльність підприємства зводиться до нуля;

3. Метод постійної змінної частини дивідендів: передбачає регулярні, стабільні не високі дивідендні додаткові виплати в сприятливі роки (премії). Переваги даного методу: стабільна гарантована виплата дивідендів мінімально передбаченому розмірі; при цьому тісний зв'язок з фінансовими результатами діяльності підприємства, що дозволяє збільшити розмір дивідендів в період ефективної господарської діяльності. Недоліки: виплати мінімального розміру дивідендів протягом тривалого часу зменшують інвестиційну привабливість акцій товариства.

4. Метод стабільного співвідношення дивідендних виплат (коефіцієнтний): полягає в тому, що задається пропорція розподілу чистого прибутку між акціонерами і акціонерним товариством. Фіксується коефіцієнт дивідендних виплат. Перевагами є: простота формування дивідендної політики; тісний зв'язок з розміром прибутку. Недоліки: нестабільність розмірів виплат по акціях, що збільшує коливання ринкової ціни акцій.

5. Метод постійного зростання розміру дивідендів: встановлюється фіксований темп збільшення дивідендів. Переваги: забезпечення збільшення ринкової вартості акцій товариства і створення позитивного іміджу товариства. Недоліки: відсутність гнучкості в проведенні цієї політики і збільшення фінансової напруги у випадку коли фонд виплати дивідендів росте швидше ніж сума прибутку.

Стратегії дивідендної політики:

1) консервативна (1, 2 методи);

2) поміркована (3, 4 методи);

3) агресивна (5 метод).

Процедура нарахування та виплати дивідендів включає такі етапи (дати):

1. Дата оголошення дивідендів - це день коли Рада директорів чи Збори акціонерів приймають рішення про виплату дивідендів, їх розмір, дати перепису та виплати;

2. Ексдивідендна дата: Акціонери, що придбали акції до цієї дати мають право на дивіденди за період, що минув, а акціонери, що придбали в цей день чи пізніше такого права не мають. Екс дивідендна дата призначається за два - чотири дні до дати дивідендного перепису. На початку дня ціна акцій зменшується на величину оголошеного до виплати дивіденду.

3. Дата перепису. Цей день реєстрації акціонерів, що мають право на отримання оголошених дивідендів. Ця дата призначається за 2 - 4 тижні до дня виплати дивідендів.

4. Дата виплати дивідендів: це день коли безпосередньо здійснюється грошові виплати дивідендів акціонерам, що мають право на їх отримання (див. од 30).

Крім загальних поточних дивідендів акціонери мають право отримати проміжний дивіденд, який оголошується Радою директорів з розрахунку на 1 просту акцію за сумою прибутку звітного періоду.

Остаточний розмір цих проміжних дивідендів оголошується загальними зборами акціонерів. Але не можуть бути більшими ніж поточні дивідендів.

Основні форми виплати дивідендів:

1) грошова форма:

? розмір дивідендів на 1 акцію у вартісному виразі;

? відсоток від ринкової ціни акцій;

? відсоток від чистого прибутку;

? дивіденди оголошуються без врахування податків у власника акцій.

2) не грошова:

? акції самого акціонерного товариства за номіналом, з дисконтом, за

ринковою ціною як раніше випущеними так і нові;

? інші цінні папери самого акціонерного товариства.

? цінні папери інших емітентів;

? товари;

3) змішане.

Джерела виплати дивідендів:

? чистий прибуток;

? нерозподілений прибуток минулих періодів;

? спеціально сформовані фонди по виплаті дивідендів;

? емісійний дохід.

Акціонерні товариства замість виплати дивідендів по акціям може запропонувати своїм акціонерам реінвестувати суми прибутку в нові акції. Тобто при даній формі розрахунків акціонери замість грошових дивідендів отримують додатковий пакет акцій еквівалентний сумі належним їх дивідендам.



Причини застосування методу:

? якщо в акціонерному товаристві відсутні грошові кошти;

? фінансовий стан є стабільний більше того воно функціонує успішно і йому необхідно фінансувати засоби на розвиток, такі засоби воно вбачає в реінвестування прибутку;

? коли товариство прагне змінити структуру капіталу або прагне наділити успішно працюючих працівників додатковими акціями з метою стимулювання їхньої праці.

При цій методиці акціонери практично нічого не отримують оскільки виплачений їм дивіденд рівний за величиною зменшення належних їм коштів капіталізованих в акціях та резервах. З іншої сторони виплата дивідендів акціонерам деякою мірою задовольняє акціонерів оскільки вони отримують цінні папери, що можуть бути вільно реалізовані на ринку за готівку.

До переваг даної політики відносять:

суттєва податкова економія оскільки виплата дивідендів оподатковується,

дивіденди, що виплачуються корпоративними правами не оподатковуються.

збереження сталого складу акціонерів;

можливість реінвестування прибутку без розкриття суті інвестування

об'єкту;

підвищення ліквідності акцій через зменшення їх ринкової ціни.

Політика викупу акцій може використовуватись замість виплати дивідендів. Основна мета цього ? це уникнути збільшення загальної величини активів товариства, бажання акціонерного товариства зменшити кількість власників акцій. Викуп здійснюється для того, щоб збільшити суму доходу на 1 акцію цим самим підняти її курс.

Акції можуть викуповуватись:

? через механізм фондового ринку по ринковій ціні;

? на спеціалізованих тендерах по тендерній ціні;

? на аукціонах по найменшій запропонованій ціні;

? шляхом прямого викупу пакету акцій у даного стратегічного акціонера по ціні за домовленістю.

Переваги політики викупу акцій:

? підвищує дохід на 1 акцію;

? підвищує інвестиційну привабливість;

? за рахунок податкової економії акціонери отримують не прямий дохід та як у випадку викупу акцій відповідає необхідності сплати податку на дивіденди.

Подрібнення акцій (спліт) - передбачає випуск додаткових акцій без збільшення розміру акціонерного капіталу. При цьому відповідно до масштабу подрібнення зменшується номінал акцій і зменшується їхня кількість. А зменшення ринкової ціни акції робить їх більш привабливими для інвесторів особливо якщо величина дивідендів на акцію зберігається або зменшується в меншій пропорції ніж номінал, тоді вони є вигіднішими. В результаті курс акцій в майбутньому зростає.

Після подрібнення акцій вони стають більш привабливими для дрібних інвесторів. Ефект подрібнення оцінюється за допомогою коефіцієнта:

(5.5)

де Ц ? ціна акції;

Дох ? дохід на 1 акцію.

Коефіцієнт обчислюється до і після спліту.

Недоліком спліту є додаткові витрати на емісію акцій.

Консолідація (укрупнення) - це зворотна операція, що полягає в обміні декількох акцій на меншу кількість з більшим номіналом відповідно до обраного масштабу укрупнення.

Як і попередня операція консолідація не змінює загального розміру власного капіталу, а має скоріше психологічний вплив на інвесторів. Перевагою консолідації є зменшення коливання ринкової ціни акцій особливе велике значення має консолідація у випадку значного інфляційного знецінення акцій і переоцінки активів товариства. Недоліком є додаткові витрати на емісію.

Право на отримання дивідендів мають право ті учасники, які зареєстровані в реєстрі на дату початку виплати дивідендів.

Дивіденди нараховуються на основі платіжних відомостей, що складаються на дату дивідендного перепису. Виплата дивідендів здійснюється не пізніше 30 днів від дати. Розмір дивіденду оголошується без врахування податку. Якщо акціонер не отримав дивідендів, протягом 30 днів вони депонуються і він має право отримати протягом терміну позовної давності (3 роки). Якщо заява не прийнята то немає права подавати в суд.

Згідно Податкового кодексу України товариство, що виплачує дивіденди своїм акціонерам нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 21 % нарахованої суми виплат за рахунок цих же виплат. Незалежно від того чи є емітент платником податку на прибуток.

Платником податку є емітент корпоративних прав. Об'єкт оподаткування - сума нарахованих дивідендів. Термін сплати - до або одночасно з виплатою дивідендів. Ставка податку - 21 %.

Важливим є те, що емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди.

Якщо сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов'язань підприємства за податком на прибуток то це різниця переноситься на зменшення суми податкових зобов'язань підприємства по податку на прибуток в майбутніх періодах.

Якщо товариство приймає рішення про спрямування чистого прибутку на збільшення статутного капіталу або виплату дивідендів корпоративними правами податок на дивіденди не застосовується.

Якщо одержувачем дивідендів є юридична особа то цей вид доходів не включається до складу її валового доходу з метою уникнення подвійного оподаткування. Якщо одержувач є фізична особа то так само дивіденди, що виплачуються у грошовій формі або у формі цінних паперів не оподатковуються. Крім того на дивіденди не нараховуються збори.

На нерезидентів не поширюється оподаткування дивідендів. Ставку податку на доходи нерезидентів, отримані у вигляді дивідендів, установлено в розмірі 15 %. Такий порядок поширюється на юридичних осіб і суб'єктів господарської діяльності, що не мають статусу юридичних осіб з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Раді директорів і загальним зборам акціонерів забороняється оголошувати і виплачувати дивіденди в таких випадках:

1) в річному балансі акціонерного товариства є збитки та дивіденди не будуть виплачуватись до тих пір поки не буде зменшено статутний капітал;

2) у випадку не платоспроможності акціонерного товариства або якщо може стати таким внаслідок виплати дивідендів;

3) у разі розширення діяльності товариства.

Дивіденди не виплачуються держателям акцій, які були виключені з Реєстру до кінця дня, що передує даті дивідендного перепису; а також не виплачуються по акціях, які не були випущені в обіг або знаходяться на рахунках акцій, що викуплені товариством, і які поступили в його розпорядження у зв'язку з невиконанням зобов'язань перед покупцями по їх оплаті.

Отже, ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» не проводить дивідендну політику.

6. Фінансування підприємства за рахунок запозичених ресурсів

Як вже було нами визначено, капітал будь-якого підприємства представлений двома складовими: власними та позиковими коштами. Позичковий капітал підприємства може формуватися за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел. Склад позикових та залучених ресурсів підприємства можна розглянути на рис. 2.2. Згідно з ним до позикових ресурсів підприємства належать банківські та комерційні кредити, бюджетні позики та ін. Частина запозичених ресурсів складається з залучених коштів, що становить собою заборгованість перед працівниками, членами товариства, бюджетом та контрагентами. Дане джерело є ненадійним та короткостроковим, хоч і не потребує спеціального оформлення угоди, крім того наявність такої заборгованості протягом тривалого часу негативно впливає на репутацію підприємства.

У балансі позичковий капітал підприємства відображається у складі зобов'язань за умови, що оцінка цих зобов'язань може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок їх погашення. Залежно від строків виконання зобов'язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточний.

Згідно з П(С)БО №2 під довгостроковими зобов'язаннями слід розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців. Довгострокові зобов'язання і відповідно довгостроковий позичковий капітал підприємства можна класифікувати за такими видами: позички банків та інші позички, термін погашення яких перевищує 12 календарних місяців; довгострокові зобов'язання за емітованими облігаціями; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові векселі видані; довгострокові зобов'язання з фінансової оренди та оренди цілісних майнових комплексів; інші довгострокові зобов'язання, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків (інших обов'язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо.

Під поточними (короткостроковими) зобов'язаннями необхідно розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу. Поточний позичковий капітал може формуватися за рахунок таких видів зобов'язань: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов'язання за розрахунками з одержаних авансів; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом; поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування; поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці; поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками; поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання.

Основним різновидом фінансових кредитів є банківський кредит, який надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредит - це форма позикового капіталу яка надається кредитором позичальнику на умовах платності, поведеності, забезпечення, строковості.

Форми кредитів бувають такі: банківський; іпотечний; комерційний; лізинговий; цільовий державний; податковий; на ринку цінних паперів.

Види банківського кредиту:

- строковий;

- кредитна лінія;

- контокорентний: об'єднані розрахункового і позичкового рахунку;

- кредит під облік векселів.

Стратегія формування позикових ресурсів являє собою цілеспрямований процес оптимізації обсягів та термінів їх використання, а також створення найбільш ефективних умов їх залучення з різноманітних джерел та в різних формах у відповідності з потребами на різних етапах його розвитку.

Процес управління позиковими ресурсами включає етапи:

1) аналіз залучення і використання позикових ресурсів у минулому;

2) визначення цілей залучення позикових ресурсів у плановому періоді;

3) визначення граничного розміру позикових ресурсів;

4) визначення співвідношення позикових ресурсів, що залучаються на короткостроковій і довгостроковій основі;

5) визначення форми залучення позикових ресурсів;

6) формування ефективних залучення кредиту;

7) забезпечення ефективного використання позикових ресурсів;

8) забезпечення своєчасних розрахунків по отриманих кредитах.

Розглянемо класифікацію кредитів.

За напрямами використання:

- для поповнення оборотних коштів;

- для задоволення інвестиційних потреб;

- під формування сезонних товарних запасів;

- для тимчасових потреб;

- позики для працівників.

За термінами повернення:

- онкольний (термін не визначений і повертається за першою вимогою кредитора;

- короткостроковий;

- довгостроковий.

За ступенем забезпечення:

- незабезпечена позика (бланкова);

- забезпечена позика;

- позика під заставу;

- кредит під заклад (майно передається кредитору).

За видом процентів, що встановлюються:

- з фіксованою процентною ставкою;

- з плаваючою процентною ставкою.

За термінами стягнення платежів за позику:

- позика з виплатою всієї суми процентів в момент її надання;

- позика з виплатою суми процентів частинами;

- позика із виплатою суми в момент її погашення.

За термінами повернення:

- позика повертається в кінці терміну боргу;

- позика повертається частинами.

З погляду підприємств (у контексті фінансової звітності) позичковий капітал (зобов'язання) поділяється на довгостроковий і короткостроковий.

ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» не користується короткостроковими кредитами банків. Отримання банківських позичок передбачає організацію певної роботи з боку керівництва підприємства та його фінансових служб.

Для отримання кредиту позичальник (керівник, фінансовий менеджер, інша уповноважена особа) спочатку звертається до банку для проведення попередніх переговорів (може здійснюватися по телефону чи завдяки зустрічі з відповідним працівником кредитного відділу банку). В ході співбесіди представник підприємства повинен з'ясувати головні критерії та умови отримання кредиту, строки, на які можливо отримати кредит, діапазон процентних ставок, порядок погашення, список документів, які необхідно надати банку. На основі проведеної співбесіди оцінюються шанси на отримання кредиту і приймається рішення про доцільність продовження подальших переговорів з обраним банком.

У разі, якщо попередні переговори пройшли успішно, фінансові служби підприємства готують пакет документів, необхідних для розгляду банком питання про надання кредиту. Перелік документів складається кожним банком відповідно до обраної ним методології оцінки кредитоспроможності позичальника та його інформаційних потреб. Це означає, що кожен банк може вимагати від потенційного позичальника свій специфічний набір документів.

Типовий список необхідних для отримання кредиту документів містить:

клопотання (лист, заявка) позичальника на ім'я Голови Правління банку

про видачу кредиту, де зазначаються: реквізити потенційного позичальника; цілі залучення кредиту; необхідна сума; строки залучення коштів; вид кредитного забезпечення; зобов'язання своєчасного погашення основної суми кредиту та процентів у визначений термін;

протокол рішення зборів власників щодо згоди на залучення кредиту у

визначеній сумі та про надання майна в заставу із зазначенням параметрів майна, його вартості, місцезнаходження тощо;

документи фінансової та податкової звітності:

баланси за останні 2-3 роки (із щоквартальною розбивкою за останній

звітний рік)(додатки 10, 11);

звіти про фінансові результати та звіти про рух грошових коштів за

визначений період (додатки 12, 13);

декларація про прибуток підприємства (разом з додатками);

розшифровка кредиторської та дебіторської заборгованості (в розрізі сум

заборгованості, контрагентів, причин виникнення, дат виникнення та погашення) на останню звітну дату та на дату звернення у банк;

інформація щодо розмірів заборгованості за банківськими кредитами;

висновки аудитора щодо фінансово-майнового стану підприємства та копії

актів перевірок державними податковими органами;

бізнес-план, необхідними складовими якого є розрахунок потреби в

капіталі, терміни освоєння та окупності залучених коштів, прогноз Cash-flow на період, на який залучаються кошти, тощо;

копії контрактів, договорів, рахунків-фактур (інвойсів), митних

декларацій, інших документів, пов'язаних із досягненням цілей, на які береться кредит;

документи, які засвідчують той чи інший вид кредитного забезпечення;

довідки з банків, де відкриті рахунки позичальника, про відсутність

заборгованості за кредитами.

Як правило, необхідною умовою отримання кредиту є відкриття позичальником поточного рахунку у кредитуючому банку. Для цього подається стандартний набір документів, передбачених для відкриття такого рахунку.

Складовою процесу надання кредиту є проведення оцінки кредитоспроможності позичальника. Окрім одержаного пакета документів, у процесі оцінки доцільності надання кредиту працівники банку проводять збір додаткової інформації про підприємство. Оцінивши кредитний ризик, кредитний експерт (чи група експертів) узгоджує з потенційним позичальником рівень процентної ставки та умови погашення позички і сплати процентів.

Після проведення економічної та правової експертизи інформації про позичальника кредитний експерт складає відповідний висновок (резюме), в якому обґрунтовується економічна доцільність видачі кредиту, наводиться загальна інформація про якісні та кількісні параметри діяльності підприємства, якість і достатність кредитного забезпечення.