Фінансово-господарська діяльність ТОВ "Чернівці Поліхімбуд"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

На сьогодні в Україні відбувається інтенсивний і досить стрімкий розвиток ринкових механізмів, що вимагає від підприємств та фірм детального дослідження впливу всіх елементів системи господарювання та їх впливу на розвиток підприємництва загалом в державі.

Виявлення ключових аспектів щодо оцінювання стану та динаміки функціонування підприємств стає однією з актуальних проблем в економічній практиці та науці. Важливою складовою цієї проблеми є аналіз стану досліджуваного підприємства як частини економічної системи.

Об'єктом дослідження, в межах проходження економічної практики, є фінансово-господарська діяльність ТОВ «Чернівці Поліхімбуд».

Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають у результаті управління фінансами на підприємстві з метою підвищення ефективності діяльності фірми.

Метою дослідження є практичне вивчення, задля закріплення теоретичних знань, фінансової діяльності суб'єкта господарювання, розгляд відносин, що виникають в процесі її здійснення на підприємстві, форм та методів організації, що застосовуються на досліджуваному об'єкті. Основними завданнями, що уможливлять досягнення мети є наступні:

дослідження сутності фінансової діяльності суб'єкта господарювання, закріплення та розширення теоретичних знань зі спеціальності;

ознайомлення з законодавчим забезпеченням фінансово-господарської діяльності та змінами, що в ньому відбулись;

ознайомлення з роботою підприємства та його фінансового відділу;

дослідження фінансових відносин та набуття практичних навичок у межах передбачених тем звіту;

аналіз фінансової діяльності підприємства, виявлення її слабких та сильних сторін.

Для досягнення поставленої мети і завдань необхідно розглянути такі теми:

основи фінансової діяльності підприємства;

особливостей фінансування підприємств різних форм організації;

формування власного капіталу підприємства;

внутрішні джерела фінансування підприємства;

дивідендна політика підприємства;

фінансування підприємства за рахунок запозичених ресурсів;

фінансова діяльність на етапі реорганізації підприємства;

фінансове інвестування підприємства;

оцінювання вартості підприємства;

фінансова діяльність підприємства у сфері зовнішньоекономічних відносин;

фінансовий контролінг на ТОВ «Чернівці Поліхімбуд».

Базою дослідження є ТОВ «Чернівці Поліхімбуд». Товариство з обмеженою відповідальністю здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, положень міжнародних угод України та Статуту, затвердженого установчими загальними зборами учасників ТОВ (Протокол №1 від 15 лютого 2008 року), внутрішніх Положень, правил процедур, регламентів та ін. ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» знаходиться за адресою: 58000, Україна, м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36. Місцезнаходження Товариства є його юридичною адресою.

Основні види діяльності ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» - виробництво піноблоку, виготовлення інших будівельних матеріалів, деталей та сумішей. Також до діяльності підприємства належать оптова та роздрібна торгівля, цивільне та промислове будівництво, здійснення операцій з металобрухтом. Власний капітал підприємства складає 2126 тис. грн., статутний фонд підприємства складає 28685 тис. грн.

На підприємстві проводиться цілеспрямована i вдумлива робота по покращенню умов праці працівників, вдосконаленню їх оплати та підвищенню матеріальної зацікавленості кожного члена колективу. Фінансово-економічні показники діяльності підприємства будуть досліджені в наступних розділах звіту.

Отже, в даному звіті проведемо дослідження основ фінансової діяльності підприємства, особливостей фінансування підприємства різних форм організації, формування власного капіталу підприємства, внутрішні джерела фінансування, дивідендну політику, фінансування за рахунок запозичених ресурсів, фінансову діяльність на етапі реорганізації, фінансове інвестування, оцінювання вартості підприємства, фінансову діяльність у сфері зовнішньоекономічних відносин, фінансового контролінгу на ТОВ «Чернівці Поліхімбуд».

На основі досліджуваних показників сформуємо висновки та пропозиції, дані оформимо у вигляді таблиць. Для проведення аналізу користуватимемося додатками, використовуючи їхні дані.

1. Основи фінансової діяльності суб'єктів господарювання

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей. По суті це практична фінансова робота, яка забезпечує життєдіяльність підприємства та поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність здійснюється за допомогою фінансового механізму - це сукупність форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення власних потреб розширеного відтворення на прибутковій основі.

Є такі елементи фінансового механізму:

- фінансові методи (прогнозування, планування, оподаткування);

- фінансові важелі (податки, кредит, інвестиції, санкції, лізингові платежі);

- правове забезпечення (конституція, Закони України, Постанови КМУ, Укази президента);

- нормативне забезпечення (інструкції, нормативи, методичні вказівки);

інформаційне забезпечення (статистична, фінансова звітність, а також дані одноразових обстежень).

Фінансова діяльність на підприємстві здійснюється постійно, має стабільний характер та ґрунтується на таких принципах:

фінансова самостійність;

зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;

самофінансування;

відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;

відокремленість засобів основної та інвестиційної діяльності;

поділ капіталу підприємства на оборотний та необоротний;

поділ джерел фінансування капіталу на власні та позикові;

контроль за результатами діяльності підприємства;

наявність цільових фондів грошових засобів.

Фінансова політика - це сукупність заходів з організації і використання фінансових ресурсів для досягнення стратегічної мети підприємства та задоволення виробничих і соціальних потреб.

Фінансування - це процес залучення фінансових ресурсів для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства з метою отримання прибутку.

Фінансування може здійснюватися у такий формах:

- самофінансування (відкрите, приховане);

- кредитне;

- бюджетне.



За джерелами утворення фінансування буває:

- внутрішнє: внески учасників пов'язані із збільшенням статутного капіталу, шляхом вкладення грошових коштів, матеріальних цінностей, інших необоротних активів; амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів; затрати, що відносяться на капітальний ремонт в частині яка іде на збільшення вартості основних засобів; збільшення власного капіталу за рахунок до оцінки основних засобів; чистий прибуток;

- зовнішнє: проводиться на фінансування ринку який складається з позикового ринку та ринку ЦП; Позичковий ринок - це сфера дії комерційних банків де фінансування потреб підприємства здійснюється шляхом отримання кредитів. Ринок цінних паперів - забезпечує фінансування потреб підприємства шляхом залучення фінансових ресурсів на довгостроковий і короткостроковий період.

Як ми бачимо зі статуту ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» (додаток 1) дане підприємство здійснює свою діяльність саме на комерційній основі. Даний метод господарювання передбачає постійне порівняння понесених витрат і результатів діяльності, його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних втрат капіталу і мінімального ризику. Він заснований на принципах повної юридичної та господарської відокремленості, самоокупності, самофінансування, прибутковості, фінансової відповідальності.

У реалізації завдань підприємство покладається на власні кошти в більшій мірі та залучені інвестиції, ніж на позикові кошти. Велика увага приділяється отриманню прибутку, як основного джерела збільшення власного капіталу та критерію ефективності діяльності.

ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» є юридичною особою, статутною діяльністю якого є (додаток 1):

виробництво піноблоку;

виготовлення інших будівельних матеріалів, деталей та сумішей;

вирощування сільськогосподарської продукції;

торговельна діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі;

виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного призначення;

виробництво будівельних деталей з деревини і плит на деревній основі;

здійснення операцій з металобрухтом;

надання складських послуг;

цивільне та промислове виробництво;

заготівля, переробка та реалізація деревини та продукції переробки

деревини;

виробництво та реалізація продуктів харчування;

заготівля та переробка вторинної сировини;

надання платних посередницьких, агентських, комісійних, маркетингових,

інформаційно-консультаційних послуг;

операції з нерухомістю;

рекламна діяльність;

видавнича діяльність;

інша діяльність, яка не заборонена законом (додаток 1).

Організаційну структуру підприємства можна відобразити за допомогою схеми. (Рис.1.1):



Рис. 1.1 - Організаційна структура ТОВ «Чернівці Поліхімбуд»

Фінансова робота - це діяльність в господарській практиці, яка спрямована на забезпечення виробництва необхідними фінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни. Вона дуже різноманітна, але її умовно можна згрупувати за напрямками таким чином:

фінансове прогнозування та планування;

аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Завдання фінансової діяльності на підприємстві покладено на фінансовий відділ (на даному підприємстві це бухгалтер), який здійснює фінансову роботу. Напрямами фінансової роботи є:

- фінансове планування: визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення стабільної виробничо-господарської діяльності та можливість отримання таких коштів. Кожне підприємство здійснює свою діяльність відповідно до фінансового плану;

- оперативна, поточна фінансова економічна робота: постійна робота з споживачами продукції стосовно розрахунку за реалізовану продукцію, надані послуги, своєчасні розрахунки з постачальниками за поставленні ТМЦ, забезпечення своєчасної сплати податків та інших обов'язкових платежів;

- аналіз і контроль виробничо-господарської діяльності: це діагноз фінансового стану підприємства, що дає можливість визначити недоліки та прорахувати, виявити і мобілізувати внутрішні резерви, збільшити доходи та прибуток, зменшити витрати на виробництво і в цілому покращити фінансовий стан підприємства.

Аналітична робота здійснюється за двома напрямами:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності: аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, аналіз фінансових результатів від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Аналіз та оцінка використання чистого прибутку, аналіз впливу інфляції на фінансові результати;

2) аналіз фінансово-майнового стану підприємства: аналіз та оцінка динаміки майна підприємства, ліквідності, платоспроможності, комплексний аналіз, аналіз кредитоспроможності, рейтингова оцінка підприємства.

Фінансові служби покликані виконувати наступну функції:

розробляти поточні, оперативні та стратегічні плани та інші планово-фінансові документи;

виконувати розрахунки і на їх основі вносити пропозиції керівництву щодо розподілу наявних фінансових ресурсів між структурними підрозділами та службами підприємства;

здійснювати пошук резервів збільшення прибутку з метою забезпечення фінансування капітальних вкладень;

здійснювати контроль за виконанням показників фінансового плану і за недопущення не продуктивних витрат фінансових ресурсів;

організація партнерських відносин з фінансово-кредитними установами;

організація поточного контролю за надходженням коштів від реалізації продукції та контроль за вирішенням конфліктних ситуацій в сфері розрахунків з постачальниками і споживачами;

організовувати всю роботу по виконанню фінансових зобов'язань перед бюджетом, партнерами та колективами підприємства;

аналізувати фінансово-господарську діяльність поряд з іншими економічними службами.

Основним документом, що регулює відносини працівників із підприємством є посадові інструкції, що розробляються спеціалізованими органами та регулюють права та обов'язки працівників підприємства, що розподіляються відповідно до специфічності та обсягу робіт, які покладено на відповідну посаду.

Фінансову роботу на підприємстві здійснює бухгалтер. Його функціональними обов'язками є (додаток 8):

1. Здійснює контроль за ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

2. Забезпечує раціональну організацію обліку і звітності в установі на основі централізації та автоматизації обліково-обчислювальних робіт, прогресивних форм і методів бухгалтерського обліку і контролю, розроблення і здійснення заходів, які направлені на додержання фінансової дисципліни і зміцнення матеріально-технічної бази установи.

3. Складає баланс установи (основні засоби та інші позаоборотні активи, запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки та інші активи, власний капітал, розрахунки, доходи, витрати).

4. Організує та контролює складання розрахунків щодо використання власних коштів в установах, затрат на виробництво, платежів до бюджету, своєчасність і правильність складання звітності.

5. Здійснює контроль за додержанням порядку оформлення первинних та бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов'язань, витрачанням фонду оплату праці, встановленням посадових окладів, за проведенням інвентаризацій основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів, розрахунків, перевірок організації бухгалтерського обліку і звітності, документальних ревізій у підрозділах підприємства.

6. Організує складання щомісячного бухгалтерського обліку, квартальних та річних бухгалтерських звітів (за результатами інвентаризації).

7. Вживає заходів щодо запобігання нестач, незаконного витрачання коштів і товарно-матеріальних цінностей, порушень фінансового та господарського законодавства.

8. Веде роботу, яка направлена на забезпечення суворого додержання штатної, фінансової і касової дисциплін, кошторисів доходів і витрат, додержання законності списання з бухгалтерських балансів дебіторської заборгованості, нестач та інших втрат.

9. Стежить за зберіганням бухгалтерських документів, оформленням і здаванням їх за встановленим порядком до архіву.

10. Бере участь у роботі з удосконалення планової та облікової документації, в організації впровадження засобів автоматизації обліково-обчислювальних робіт.

11. Забезпечує на основі даних первинних документів і бухгалтерських записів своєчасне складання бухгалтерської та податкової звітності, подання її за встановленим порядком відповідним органам.

12. Надає методичну допомогу працівникам підрозділів підприємства з питань бухгалтерського обліку, контролю, звітності та економічного аналізу.

13. Повідомляє керівнику установи про всі виявлені недоліки в роботі бухгалтерії, структурних підрозділів з обов'язковим поясненням причин їх виникнення, а також з пропозиціями щодо їх усунення.

14. Керує працівниками бухгалтерії установи.

15. Встановлює службові обов'язки для підпорядкованих йому працівників та вживає заходів для забезпечення їх виконання.

16. Розробляє і складає наказ про облікову політику установи.

Для виконання своїх функцій щодо управління фінансовими ресурсами і контролю за їх раціональним використанням фінансова служба підприємства виконує необхідні розрахунки і на їх основі вносить обґрунтовані пропозиції керівництву підприємства щодо ефективного розподілу наявних фінансових ресурсів між виробничими підрозділами та функціональними службами.

Діяльність підприємства передбачає участь його у широкому колі фінансових відносин. Фінансові відносини - відносини, що виникають між суб'єктами з приводу формування та ефективного використання фінансових ресурсів.

Об'єктом фінансових відносин можуть виступати: вартість виготовленої продукції, робіт чи наданих послуг, виручка, відшкодування витрат, прибуток, що формується, а також всі грошові надходження та нагромадження підприємства. Всі ці елементи можна об'єднати поняттям фінансові ресурси.

Суб'єктами фінансових ресурсів виступають: держава, саме підприємство, його робітники та службовці, власники та акціонери, інвестори, фінансово-кредитні установи, інші підприємства та контрагенти. Всі фінансові відносини відповідно можна згрупувати на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фінансові відносини підприємства можна графічно зобразити на рис. 1.2.

Отже, система зовнішніх відносин підприємства включає наступні відносини:

з державою - з приводу перерозподілу власних фінансових ресурсів в рамках законодавства про оподаткування, соціальне страхування, формування загальнодержавних цільових та позабюджетних фондів та використання даних державних фондів грошових коштів, виконання державних інвестиційних програм;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 - Схема зовнішніх відносин підприємства

з постачальниками, підрядниками, і покупцями та ін. - з приводу виконання господарських договорів та зобов'язань, реалізації продукції, отримання виручки, здійснення платіжних розрахунків;

із засновниками - з приводу використання отриманого прибутку;

між суб'єктами підприємницької діяльності у зв'язку з інвестуванням в статутні фонди інших підприємств та у цінні папери і одержанням від даних операцій доходу у вигляді відсотків, дивідендів;

з банками - у зв'язку з проведенням розрахунків з іншими суб'єктами, одержанням і погашенням кредитів, сплатою відсотків по них, виникненням депозитних відносин; банком, що здійснює обслуговування розрахункових операцій підприємства є АТ «Укрсиббанк».

з страховими компаніями - при внесенні страхових внесків і одержання відшкодувань за різними видами страхування.

За останні роки діяльності підприємства сформувалися основні споживачі промислової продукції на Україні: ТзДВ «Чернівецька ПМК №76», ТОВ «Ларіпласт», ТОВ «Алтек», ТОВ «Боянівка», ТОВ «Фенікс Інвест», ПП «Центр Світлиця».

Постачальниками, що співпрацюють з ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» є: ТОВ «Текстильінвест», ЧФ ПАТ «Укртелеком», ТОВ «Епіцентр», ТОВ НВП «Містім», ТОВ «Кондр-Пласт», КП Компанія «Мінос», Укрзалізниця, ПП «Фірма «Аудит-Центр Плюс», ТОВ «Інвайд», ТОВ «Боянівка».

До системи внутрішніх відносин підприємства, в свою чергу, включають відносини між підприємством та:

його засновниками - з приводжу формування статутного фонду, його використання, отримання частини прибутку на вкладений капітал;

його структурними підрозділами - з приводу розподілу фінансових ресурсів на фінансування необоротних та оборотних активів;

всередині самого підприємства - з приводу розподілу прибутку, що залишається в його розпорядженні;

його працівниками - з приводу формування фонду оплати праці, матеріального заохочення та стимулювання використання частини фінансових ресурсів на виплату матеріальної допомоги, фінансування соціально-культурних заходів.

За даними звіту про фінансові результати та звітів про основні показники діяльності підприємства (додатки 10, 11, 12, 13) проаналізуємо основні показники діяльності ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» у вигляді таблиці 1.1.



Таблиця 1.1 - Основні техніко-економічні показники ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010 - 2011 роки

Показники	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+, - )
1	2	3	4
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	383,5	812,5	429
Валовий прибуток, тис. грн.	52,8	318,3	265,5
Чистий прибуток, тис. грн.	-201,3	187,7	389
Рентабельність продукції, %	-60,8	38,0	98,8
Фонд оплати праці, тис. грн.	14	19	5
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	330,9	494,2	163,3
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	313	404	91
Кредиторська заборгованість, тис. грн.	59	100	41
Необоротні активи, тис. грн.	1028	998	-30
Оборотні активи, тис. грн.	823	1354	531
Поточні зобов'язання , тис. грн.	89	226	137
Власний капітал, тис. грн.	1762	2126	364

Згідно з даними таблиці бачимо, що усі з проаналізованих показників, окрім необоротних активів, мають тенденцію до зростання. Зокрема, обсяг реалізації зріс на 429 тис. грн., валовий прибуток - на 265,5 тис. грн., чистий прибуток збільшився на - на 389 тис. грн.. Собівартість реалізованої продукції зросла на 163,3 тис. грн., дебіторська заборгованість - на 91 тис. грн., і становила 404 тис. грн.. Сума кредиторської заборгованості збільшилася на 41 тис. грн. Сума необоротних активів зменшилась на 30 тис. грн., а оборотних навпаки, збільшилась на 531 тис. грн. Поточні зобов'язання на кінець звітного період, порівняно з минулим зросли, і становили 226 тис. грн., а власний капітал - 2126 тис.грн.

Таким чином, можна відзначити, що підприємство ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» на даному етапі свого розвитку знаходиться в процесі нового, якісного переозброєння, що однозначно в перспективі підвищить не тільки його рейтинг, а й збільшить в значній мірі дохід. Можна стверджувати, що фінансова діяльність має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підприємства. Так, оптимізація структури капіталу веде до зменшення затрат на його залучення і створює фінансову базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності.

Важливу роль відіграє організація фінансової роботи, яка забезпечує раціональне ведення фінансової діяльності суб'єкта господарювання, контроль за порушенням її балансу та коригування недоліків фінансової роботи підприємства, у якій відображається і результат виробничої діяльності.

Раціональне ведення фінансової роботи дозволяє аналізувати й оцінювати фінансовий стан підприємства, передбачає виконання планових завдань по прибутку, обсягах виробництва та реалізації, підтримувати ліквідність та рентабельність підприємства. Товариство є учасником широкого кола фінансових відносин, які спричиняють рух фінансових ресурсів на ньому, утворюючи зовнішні та внутрішні грошові потоки.

2. Особливості фінансування підприємств різних форм організації бізнесу

Під фінансуванням розуміють процес залучення фінансових ресурсів для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства з метою прибутку.

При створенні нового суб'єкта господарювання чи реорганізації існуючого необхідно вибрати найприйнятнішу з погляду оптимізації фінансової та інвестиційної діяльності організаційно-правової форму ведення бізнесу.

Господарська діяльність, реалізація певного інвестиційного проекту може здійснюватися зі створенням юридичної особи в результаті об'єднання ресурсів згідно з договором про спільну діяльність та на основі підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Отже, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватні, засновані на власності фізичної особи;

колективні, у т. ч. господарські товариства, кооперативи;

комунальні, засновані на власності відповідної територіальної громади;

державні, засновані на державній власності, в т. ч. казенні;

суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями.

Існує тісний зв'язок між організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб'єкта господарювання стратегічне значення.

Основні чинники, що впливають на вибір форми організації бізнесу:

рівень відповідальності власників та їх кількість;

можливості участі в управлінні справами суб'єкта господарювання та контролю за ним;

можливості фінансування;

умови передачі права власності та правонаступництво;

умови оподаткування суб'єктів господарювання різних форм організації бізнесу;

накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу;

законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу.

Суб'єкти господарювання можуть утворювати різного роду об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, до яких належать:

Асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності від кожного з учасників.

Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталів для досягнення спільної мети, як правило, при здійсненні крупних фінансових операцій чи реалізації спільного інвестиційного проекту.

Концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств, які перебувають під єдиним контролем.

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи (без створення юридичної особи) - громадяни України, а також громадяни інших держав, не обмежені законодавством у правоздатності або дієздатності. Власний капітал приватного підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збільшення є внутрішнє фінансування, зокрема невикористаний для споживання прибуток. Кредитні рамки приватного підприємця обмежуються величиною приватного майна, яке він може надати як кредитне забезпечення.

Приватне підприємство - це юридична особа, заснована на власності окремого громадянина з правом найму робочої сили. Фізична особа - власник приватного підприємства є власником 100 % капіталу такого підприємства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку у вигляді дивідендів. Фінансування приватного підприємства здійснюється на основі внесків його власника, тезаврації прибутку, одержання комерційних чи банківський позичок. Оптимальним з погляду мінімізації накладних витрат способом поповнення власного капіталу є реінвестування прибутку. На практиці типовою є ситуація, коли у приватних підприємств повністю відсутній статутний капітал, а величина власного капіталу (в результаті отриманих збитків) має від'ємне значення. У такому разі проблематичним є залучення кредитних ресурсів. Сплачує усі податки, передбачені законом для суб'єктів господарювання.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним майном. Специфіка фінансової діяльності акціонерного товариства визначається особливостями формування статутного капіталу, який повинен складати 1250 мінімальних заробітних плат і більше. Акціонерними товариствами визначаються фізичні та юридичні особи, які є власниками його акцій. На стадії заснування акціонерного товариства юридичні і фізичні особи, що виявили бажання придбати акції повинні внести 10 % вартості заявлених акцій. Підписка на акції триває 6 місяців. Якщо за цей період відкритою підпискою на акції не покрито 60 % випущених акцій то товариство вважається, таким, що не створилося. І сума котів чи майно повертається заявнику в 30 - денний термін. До кінця року з дня оголошення підписки всі акції повинні бути окуплені. Засновники АТ здійснюють свою внески у статутний капітал згідно із засновницьким договором, решта акціонерів - на умовах договору купівлі - продажу акцій, укладеного із засновниками; при збільшенні статутного капіталу - на основі договору з товариством чи фінансовим посередником.

Організація фінансово-господарської діяльності у формі акціонерних товариств є найприйнятнішою з погляду залучення капіталу, зокрема власного.



Це пояснюється такими чинниками:

- поділ статутного капіталу на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, яка може бути досить малою, що дає можливість залучення як дрібних, так і великих інвесторів;

- високий рівень мобільності корпоративних прав, особливо якщо вони котируються на біржі, а отже мінімальні затрати на передачу прав власності;

- спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;

- можливість розміщення емісії серед величезного числа інвесторів, значна частина яких не претендує на контроль над підприємством;

- досить детальне нормативне регулювання діяльності АТ, що створює умови для захисту інтересів акціонерів, у т. ч. від „розмивання” капіталу;

- акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства лише в межах належних їм акцій;

- оплата вартості акцій може здійснюватися як у грошовій, так і в майновій формі.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це суб'єкт колективної власності, має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається статутними документами і складає не менше 1 мінімальної заробітної плати та може створюватись не менше, ніж двома особами. Фінансування товариства може здійснюватися на основі додаткових внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення банківських та комерційних позичок, у тому числі шляхом емісії облігацій та отриманням довгострокових позик.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Організаційно-правовою формою досліджуваного підприємства є товариство з обмеженою відповідальністю. Розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю становить не менше однієї мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з додатковою відповідальністю. Статутний капітал ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» становить 28685 тис. грн.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не

повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку

перерозподілу часток у статутному капіталі;

про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку. Рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Засновницькими документами даного підприємства є:

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (додаток 4);

Довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - ЄДРПОУ (додаток 3);

Статут Товариства (додаток 1).

Основне завдання фінансової діяльності підприємств полягає в мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвестиційної діяльності. Фінансування - заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів (грошових коштів, їх еквівалентів та майнових активів), їх повернення, а також відносини між підприємством та капіталодавцями, які з цього випливають (платіжні відносини, контроль та забезпечення). Основні форми фінансування здебільшого класифікують за такими критеріями (рис.2.1).

Для дослідження особливостей фінансування підприємства, слід розглянути склад його фінансових ресурсів, оскільки фінансування - це процес залучення коштів та інших ресурсів для забезпечення виробничо-господарської діяльності на прибутковій основі.

Фінансові ресурси виступають матеріальною основою формування капіталу підприємства, як на момент заснування, так і на кожному етапі його подальшого розвитку, їх склад та структура зумовлені обсягом та ефективністю виробництва, в свою чергу від їх величини залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Ураховуючи значний вплив фінансових ресурсів на діяльність підприємства, їх можна класифікувати за певними ознаками.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 - Класифікація форм фінансування

За об'єктом інвестування виділяють капітал:

основний - характеризує частину фінансових ресурсів підприємства, яка спрямована на фінансування його необоротних активів;

оборотний - є частиною фінансових ресурсів, що формує сукупність оборотних активів підприємства.

За метою використання:

виробничий капітал - визначає частину фінансових підприємства, що інвестовані в його активи для здійснення поточної(операційної) діяльності;

позиковий капітал - частина фінансових ресурсів, що використовуються для інвестування в грошові інструменти (депозитні вклади) та боргові фондові інструменти облігації, депозитні сертифікати);

спекулятивний капітал - частина фінансових ресурсів, що використовуються під час здійснення спекулятивних (заснованих на різниці в цінах) фінансових операцій.

За належністю підприємству розрізняють:

власні фінансові ресурси (власний капітал) - характеризують загальну вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності;

позикові фінансові ресурси (позиковий капітал) - кошти, що залучаються підприємством для фінансування діяльності на загальних умовах.

Формування фінансовий ресурсів підприємств, як правило, відбувається за рахунок різних джерел: власного капіталу підприємства, позичених і залучених фінансових ресурсів (рис 2.2).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 - Склад фінансових ресурсів підприємства

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства, необхідно детально продумувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів та при розробці політики їх формування дотримуватись основоположних принципів теорії фінансування, враховуючи всі чинники. За формами фінансування виділяють такі джерела фінансування. (рис. 2.3).



Рис. 2.3 - Форми фінансування

Фінансування товариства може здійснюватися на основі додаткових внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення банківських і комерційних позичок. У разі, якщо кредитоспроможність товариства та його активи є недостатніми для залучення необхідних розмірів кредитних ресурсів, окремі учасники ТОВ можуть надавати поручительства чи інші види кредитного забезпечення під позички, які виділяються цьому товариству. Завдяки цьому розширюються можливості фінансування підприємства.

Досить часто з метою економії на податках учасники ТОВ замість фінансування товариства на основі збільшення статутного капіталу надають підприємству довгострокові позички. В цьому разі учасники розглядатимуться одночасно як власники і кредитори підприємства. Ризик втрати капіталу для учасника-кредитора буде меншим, оскільки згідно із законодавством про банкрутство претензії кредиторів задовольняються в першочерговому порядку порівняно з власниками.

Фінансова структура капіталу являє собою співвідношення власного та позикового капіталу, цей показник визначає багато аспектів фінансової діяльності суб'єкта господарювання, він здійснює вплив на рівень рентабельності активів та власного капіталу, рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Дослідити структуру капіталу підприємства можна використовуючи форми фінансової звітності, зокрема Баланс (додатки 10, 11). Зобразимо структуру фінансових ресурсів ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за джерелами їх походження в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз структури фінансових ресурсів ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» за 2010-2011 роки

Назва показника	На кінець року, тис. грн.	Відхилення, тис. грн.	Питома вага, %	Відхилення, %
	2010 рік	2011 рік		2010 рік	2011 рік
1	2	3	4	5	6	7
Власний капітал	1762	2126	364	95,2	90,4	-4,8
Статутний капітал	28685	28685	0	1628,0	1349,2	-293,2
Інший додатковий капітал	-	-	-	-	-	-
Резервний капітал	-	-	-	-	-	-
Неоплачений капітал	26643	26489	-154	1512,1	1246,0	-266,1
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	280	70	-210	15,9	3,3	-12,6
Вилучений капітал	-	-	-	-	-	-
Поточні зобов'язання	89	226	137	4,8	9,6	4,7
Короткострокові кредити банків	-	-	-	-	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	59	91	32	66,3	40,3	-26,0
- з бюджетом	-	-	-	-	-	-
- зі страхування	-	8	8	-	3,6	3,6
- з оплати праці	-	1	1	-	0,4	0,4
- з учасниками	-	-	-	-	-	-
Інші поточні зобов'язання	29	126	97	32,6	55,8	23,2
Всього	1851	2352	501	100	100	0

Як ми бачимо у 2011 році джерела формування, а саме власний капітал збільшився на 364 тис. грн. за рахунок зменшення неоплаченого капіталу і становить 2126 тис. грн. Величина статутного капіталу залишилася незмінною і становила 28685 тис. грн.

Довгострокові зобов'язання на ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» в 2011 році не змінились, тобто залишились відсутніми як і в 2010 році. Негативним явищем на підприємстві є збільшення поточних зобов'язань на 137 тис. грн. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшилась в 2011 році на 32 тис. грн., але питома вага в частці поточних зобов'язань зменшилась на 26%. З'явились поточні зобов'язання за розрахунками, у 2011 році вони становили 9 тис.грн.

Таким чином, аналізуючи структуру фінансових ресурсів досліджуваного підприємства слід відмітити те, що в структурі пасиву значну чистину становить власний капітал (95,2 % і 90,4 % відповідно в 2010 і 2011 роках), а частка поточних зобов'язань на підприємстві становить відповідно 4,8 % у 2010 році та 9,6 % у 2011 році. Це свідчить про відносно стійкий фінансовий стан підприємства.

Отже, у реалізації завдань своєї діяльності ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» покладається в більшій мірі на власні кошти, ніж на позикові кошти. Велика увага приділяється отриманню прибутку, як основного джерела збільшення власного капіталу та критерію ефективності діяльності.

3. Формування власного капіталу підприємства

Підприємство утворюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження і примноження свого капіталу. При виборі схеми формування структури власного капіталу та вибору джерел його фінансування власник підприємства стикається з проблемою вибору фінансування свого підприємства. Капітал будь-якого підприємства представлений двома складовими: власними та позиковими коштами. Власний капітал - важлива частина капіталу підприємства, яка перебуває у його власності.

Політика підприємства щодо формування власного капіталу є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позичкових коштів.

Згідно П(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та П(С)БО №2 «Баланс», власний капітал - це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Власний капітал формується за рахунок коштів власників (учасників) товариства і власних фінансових ресурсів самого підприємства і відображається у першому розділі пасиву балансу підприємства.

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, основним, початковим та умовно безстроковим джерелом погашення збитків підприємства, він є одним із найвагоміших показників, які використовуються при оцінці фінансового стану підприємства та виконує такі функції:

1) заснування та введення в дію підприємства;

2) відповідальності ті гарантії;

3) захисна, яка показує значення власного капіталу для власників;

4) фінансування та забезпечення ліквідності;

5) бази для нарахування дивідендів і розподілу майна;

6) управління та контролю;

7) рекламна.

Капітал підприємства використовується на придбання і оренду основних засобів і нематеріальних активів, будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, закупівлю сировини, матеріалів, палива, на оплату праці, сплату податків, відсотків за кредит, дивідендів, тощо.

Управління власним капіталом пов'язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства.

Джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є:

внутрішні джерела:

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

- амортизаційні відрахування від основних засобів і нематеріальних активів;

- інші внутрішні джерела формування власних фінансових ресурсів;

2) зовнішні джерела:

- залучення додаткового пайового або акціонерного капіталу;

- одержання підприємством безплатної фінансової допомоги;

- інші джерела формування власних фінансових ресурсів.

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним підприємствам. До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

Внутрішнім називається фінансування, якщо воно здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні суми, грошові кошти, одержані від продажу майна, стійкі пасиви). Початкове формування фінансових ресурсів відбувається в момент створення підприємства за рахунок статутного капіталу. Статутний капітал - це майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників і величина якого регулюється законодавством.

Зовнішнє фінансування - це кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства. До них належать:

1) кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку:

- продаж акцій, облігацій;

кредит;

операції з валютою та дорогоцінними металами;

проценти і дивіденди за цінними паперами інших емітентів;

2) кошти, які підприємство одержує в порядку перерозподілу:

- державні бюджетні субсидії;

страхові відшкодування;

фінансові ресурси, що поступають від галузевих структур, асоціацій, концернів.

У деяких випадках в момент виникнення зобов'язання його сума визначається із застосуванням попередніх аналітичних чи експертних оцінок. Такі зобов'язання називають забезпеченнями наступних витрат та платежів.

Довгострокові зобов'язання включають до свого складу: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

До поточних зобов'язань звичайно належать:

- заборгованість по розрахунках з бюджетом по податках та інших платежах;

- кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам за отримані від них товари, роботи, послуги;

- заборгованість з оплати праці;

- заборгованість зі страхування;

- авансові платежі замовників;

короткострокові кредити банку;

нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо.

Величина власного капіталу підприємства залежить від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. При цьому важливу роль відіграє організаційно правова форма ведення діяльності.

Власний капітал підприємства характеризується різноманіттям форм і систематизується по цілому ряду категорій (рис 3.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1 - Систематизація складових власного капіталу



Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток.

Статутний (номінальний) капітал - сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Статутний капітал ТОВ «Чернівці Поліхімбуд» становить 28685 тис. грн. Необхідно відмітити стабільність даної суми протягом багатьох років. Особливістю формування статутного капіталу підприємства як товариства з обмеженою відповідальністю є формування його із пайових внесків.

Сума статутного капіталу визначає участь кожного із засновників і є критерієм визначення частини суми прибутку, яку кожний з них отримує при розподілі. Початковий розмір статутного капіталу фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов'язковому порядку подаються до органів виконавчої влади під час державної реєстрації. При цьому контрольні органи при взаємовідносинах з підприємством постійно слідкують за розміром його статутного капіталу і за тим, щоб він був відповідним оплачений.

Початковий розмір статутного капіталу розраховується виходячи з кошторисної вартості будівництва, з вартості необхідного технічного устаткування, з розміром мінімальних запасів сировини і матеріалів, планового розміру витрат майбутніх періодів.

Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема Балансу.

Згідно Статуту (додаток 1), обсяги зменшення статутного капіталу визначаються рішенням Зборів учасників. Зменшення статутного капіталу товариства з додатковою відповідальністю може здійснюватись двома основними способами:

в результаті виходу одного або кількох учасників зі складу товариства;

на основі зменшення частки у статутному капіталі всіх чи окремих учасників.

Основними цілями зменшення власного капіталу підприємств є:

згортання діяльності підприємства;

підвищення ринкового курсу корпоративних прав;

концентрація капіталу в руках активних власників;

вирішення конфліктів між власниками.

Збільшення статутного капіталу може відбутися за рахунок:

приєднання до нього чистого прибутку;