Джерела формування доходів місцевого бюджету (на прикладі місцевого бюджету м. Дніпропетровська)

Перевиконання плану по інших надходженнях становить 3,5 тис.грн. (при плані 1315,0 тис.грн., надходження склали 1318,5 тис.грн.) у зв'язку з тим, що ДП „Проком”, яке отримало на аукціоні право на оренду земельної ділянки в межах вулиць Широкої та Замполіта Бєляєва, сплатило до міського бюджету втрати управління капітального будівництва міської ради за намив території земельної ділянки у сумі 1209,5 тис.грн., згідно рішення міської ради від 15.06.06 № 2554 „Про порядок оплати за продаж права оренди земельної ділянки в межах вулиць Широкої та Замполіта Бєляєва (житловий масив Фрунзенський - 3) на аукціоні”.

Із 18 дохідних джерел міського бюджету планові призначення виконані по усіх джерелах, крім одного - платі за оренду майнових комплексів та іншого майна, що є у комунальній власності на загальну суму 183,0 тис.грн. по причині незабезпечення виконання в повному обсязі вимог рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 “Про оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міст” згідно якого, управління комунальної власності міської ради визнано єдиним орендодавцем комунального нерухомого майна з 01.06.07 та формуванням повного реєстру договорів оренди. Заборгованість по орендній платі лише по житловим організаціям за станом на 01.01.08 становить 2753,8 тис.грн.

Податковий борг до міського бюджету за станом на 01.01.08 становить 7830,8 тис.грн. і у порівнянні з 01.10.07 збільшився на 1821,7 тис.грн. (01.10.07 - 6009,1 тис.грн.), в основному, за рахунок збільшення заборгованості по податку на прибуток підприємств комунальної власності - на 1669,5 тис.грн.

Найбільшу питому вагу у загальній сумі податкового боргу займають: податок на прибуток підприємств комунальної власності - 3738,2 тис.грн. (47,7%), податок з доходів фізичних осіб - 3095,6 тис.грн. (39,5%), частина прибутку (доходу) господарських організацій (які належать до комунальної власності, або у статутних фондах яких є частка комунальної власності), що вилучається до бюджету - 238,8 тис.грн. (3,0%).

До спеціального фонду міського бюджету за 2007 рік надійшло доходів у сумі 240426,6 тис.грн., або 99,3 % до уточненого плану на рік.

Одного із основних дохідних джерел спеціального фонду міського бюджету - податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів надійшло 33486,2 тис.грн., що становить 103,7% до річного плану. Податкова заборгованість по цьому податку за станом на 01.01.08 склала 717,7 тис.грн. і протягом ІV кварталу 2007 року збільшилася на 262,5 тис.грн. Найбільшу суму заборгованості має Автогосподарство УМВС України у Дніпропетровській області - 441,7 тис.грн.

Збору за забруднення навколишнього природного середовища надійшло у сумі 6576,4 тис.грн. при плані на рік - 4050,0 тис.грн., що становить 162,4% до річного плану. Таке значне перевиконання річних планових призначень було досягнуто за рахунок погашення в повному обсязі податкового боргу по цьому платежу Придніпровською ТЕС ВАТ „Дніпроенерго” у сумі 2362,4 тис.грн.

До цільового фонду міського бюджету при плані на рік 65500,0 тис.грн. надійшло коштів у сумі 79576,5 тис.грн, або 121,5% в тому числі від проведення земельних аукціонів - 11624,0 тис.грн.; коштів, отриманих від продажу права на оренду земельних ділянок - 1388,2 тис.грн.; від залучених пайових коштів замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська - 62167,5 тис.грн. (в тому числі 20366,5 тис.грн. від тих, які ведуть будівництво житла); 60% коштів, одержаних КП “Адміністративно-технічне управління” Дніпропетровської міської ради, як плата за тимчасове користування міською територією для проведення робіт, пов'язаних з розташуванням рекламних засобів, які залишилися після оподаткування (починаючи з 01.07.07) - 1885,5 тис.грн.; 60% прибутку, який залишається в розпорядженні КП “Управління контролю за благоустроєм міста” Дніпропетровської міської ради після оподаткування - 46,7 тис.грн. (починаючи з 01.08.07); розвиток міського, громадського транспорту згідно договорів та внески за автостоянку - 216,9 тис.грн.; інших надходжень - 2247,7 тис.грн.

До спеціального фонду (бюджету розвитку) міського бюджету за звітний період надійшло коштів у сумі 46047,9 тис.грн. при плані на рік 56328,9 тис.грн., або 81,7%.

За 2007 рік річний план по надходженнях від відчуження майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста виконано на 101,6% (річний плані - 14939,3 тис.грн., надходження - 15175,0 тис.грн.).

Надходження від продажу землі за звітний період склали лише 4374,4 тис.грн. при плані на рік 13144,4 тис.грн., або 33,3%.

Власні надходження бюджетних установ (кошти від надання платних послуг та інші джерела) виконані в сумі 50470,9 тис.грн. при уточненому плані 52702,5 тис.грн., або на 95,8%.

2.3 Аналіз динаміки структури та обсягів доходів в місцевий бюджет м.Дніпропетровська у 2003 -2007 роках

Для наглядності порівнюємо заплановані та фактичні надходження до місцевого бюджету міста Дніпропетровська за 2004 - 2006 роки (див. табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Надходження до місцевого бюджету м.Дніпропетроська за 2004 - 2007 рр.

Рік	План, тис.грн	Факт, тис.грн	Відхилення від плану, тис.грн.	Виконання, %
2004	850 271,7	827 685,8	-22 585,9	97,3
2005	1 053 789,0	1 015 450,8	-38 338,2	96,4
2006	1 396 941,8	1 351 588,0	-45 353,8	96,1
2007	1 633 543,1	1 626 745,6	-6 797,5	99,6

Рис.2.10. - Динаміка основних статей надходжень доходів до загального та спеціального фонду міського бюджету м.Дніпропетровська у 2003 - 2007 роках



Рис.2.11. - Динаміка основних податкових надходжень доходів до загального та спеціального фонду міського бюджету м.Дніпропетровська у 2003 - 2007 роках

Як показує аналіз даних табл.3.11, в доходній частині міського бюджету м.Дніпропетровська за період з 2004 по 2007 роки не виконувались планові показники по сумарним обсягам доходів. На графіках рис.3.5, 3.6 показана динаміка росту основних статей надходжень доходів в міський бюджет м.Дніпропетровська на протязі 2003 - 2007 років.

У 2004 році при плановому показнику 850271,7 тис.грн. фактично надійшло до міського бюджету 827685,8 тис.грн , що склало -22585,9тис.грн. відхилення від плану, а саме на 97,3%.

У 2005 році при плановому показнику 1053789,0 тис.грн. до бюджету надійшло 1015450,8 тис.грн., що склало -38 338,2 тис.грн. відхилення від плану, що склало 96,4%.

У 2006 році при плановому показнику 1396941,8 тис.грн. до бюджету надійшло 1351588,0 тис.грн., що склало -45353,8 тис.грн. відхилення від плану, що склало 96,8%.

У 2007 році при плановому показнику 1633543,1 тис.грн. до бюджету надійшло 1626745,6 тис.грн., що склало -6797,5 тис.грн. відхилення від плану, що склало 99,6%.

По обсягам надходжень до місцевого бюджету міста Дніпропетровська бачимо що дохідна частина в період з 2004 по 2007 рр. збільшилась практично в 2 рази з 827 685,8 до 1 626 745,6 тис.грн., а саме, на 799 059,8 тис.грн., тобто на +96,54%.

При цьому згідно «Показникам міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами» у 2006 - 2008 роки [12]:

Сума коштів, що передані до державного бюджету у 2006 році з місцевого бюджету м. Дніпропетровська становить 87 780 тис.грн.;

Сума коштів, що передані до державного бюджету у 2007 році з місцевого бюджету м. Дніпропетровська становить 147 795 тис.грн.;

Сума коштів, що передаються до державного бюджету у 2008 році з місцевого бюджету м. Дніпропетровська становить 290 522, 5 тис.грн.;

а потім всі 100% цих коштів повертаються до міського бюджету у вигляді дотацій вирівнювання та субвенцій, та ще з додатковими сумами з спеціального фонду доходів Державного бюджету України, тобто не оптимальність міжбюджетного регулювання становиться все більше очевидною.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ в україні

3.1 Результативність фіскально-регуляторної політики впливу органів влади на зростання джерел податкового формування місцевих бюджетів

Аналіз структури джерел формування місцевого бюджету м.Дніпропетровська у 2003 -2007 роках показує, що основним бюджетоформуючим податком, який наповнює місцеві бюджети є податок з доходів фізичних осіб. При цьому, як показано графіками на рис.3.1 - 3.3, питома вага податку з доходів фізичних осіб в сумарних податкових надходженням в місцеві бюджети по Дніпропетровській області становить [14 -16]:

64,38% у 2005 році;

69,04% у 2006 році;

74,54% у 2007 році.

Таким чином, основними шляхами фіскально-регуляторної політики впливу органів влади на зростання джерел податкового формування місцевих бюджетів є наступні:

- на загальнодержавному законодавчому рівні - встановлення реальної мінімальної заробітної плати на рівні не менше 2 - 3 прожиткових мінімумів та прийняття законів про кримінальну відповідальність керівників підприємств та приватних підприємців за виплату фактичної заробітної плати, приведеної до рівня 40-годинного робочого тижня, нижче законодавчо встановленого мінімімуму;

- аналітично-профілактична робота по викриттю підприємств та приватних підприємців, які не зареєстровані в податковій адміністрації як агенти - платники податків з доходів фізичних осіб та сплачують частину чи всю заробітну плату готівковими необлікованими коштами;

На рис.3.4. наведені результати діяльності державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області по кількості виявлених у 2006 -2007 роках по Дніпропетровській області найманих осіб, трудові відносини яких з працедавцем не оформлені належним чином та залучено їх до державної реєстрації. Так, якщо рівень виявлених найманих працівників у 2006 році становив 3300 - 4300 осіб, то у 2007 році цей рівень зріс до 7200 - 7300 додатково виявлених осіб.

В табл.3.1 наведені Аналіз кількості роботодавців у Дніпропетровській області, які виплачували найманим працівникам заробітну плату менше мінімальної.

Таблиця 3.1

Аналіз кількості роботодавців у Дніпропетровській області [20], які виплачували найманим працівникам заробітну плату менше мінімальної

Рік нарахування з/п	Загальна к-ть роботодавців, які звітували в СПОВ, тис. СПД	В тому числі к-ть роботодавців, де зарплата була менше мін. за період 1 місяць і більше протягом звітного періоду	% від загальної к-ті роботодавців, які звітували в СПОВ	К-ть працю-ючих (за даними статисти-ки), тис.чол.	В тому числі к-ть працюючих, у яких заробітна плата була менше мін. за період 1 місяць і більше протягом звітного періоду (за даними СПОВ),тис. чол.	% від загальної к-ті працюючих
2002	77,4	28,7	37,1%	1326,2	363,6	27,5%
2003	86,6	22,5	26,0%	1263,3	367,6	29,1%
2004	101,5	29,8	29,4%	1205,6	307,2	25,5%
2005	108,9	28,5	26,2%	1205,4	273,3	22,7%
2006	120,5	30,6	25,4%	1075,1	290,9	27,1%

Рис.3.1. - Структура податків в місцеві бюджети по Дніпропетровській області у 2005 році [20]



Рис.3.2. - Структура податків в місцеві бюджети по Дніпропетровській області у 2006 році [20]

Рис.3.3. - Структура податків в місцеві бюджети по Дніпропетровській області у 2007 році [20]



Рис.3.4. - Кількість виявлених по Дніпропетровській області найманих осіб, трудові відносини яких з працедавцем не оформлених належним чином та залучено їх до державної реєстрації [20]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Результати аналізу даних табл.3.1 показують, що за 5 років питома вага підприємств в області, де сплачують заробітну плату менше мінімальної, знизилась з рівня 37,1% всього до 25,4%, тобто регулюючі дії місцевої влади є недостатніми.

На рис. 3.5 наведені статистичні дані по регуляторній політиці органів влади в Україні по зростанню рівня заробітної плати та пенсії в Україні у 1998 -2008 роках. Як показує аналіз графіків рис.3.5, починаючи з 2005 року, органи влади в Україні почали активні дії по впливу на роботодавців з питання зростання законодавно-мінімального та фактичного середнього рівня заробітної плати, що дозволило, відповідно, підняти рівень бюджету Пенсійного Фонду України та рівень середньої пенсії в Україні. Одночасно ці дії позитивно вплинули на рівень наповнення місцевих бюджетів (рис.3.6, 3.7).

Рис.3.5. Динаміка зростання номінального рівня середньої пенсії та середньої заробітної плати по Україні у 1998 -2008 роках [71]

На рис.3.6, 3.7 наведені результати аналізу динаміки ланцюгових темпів зростання мінімальної та середньої заробітної плати по Україні у 2002 -2008 роках та відповідних темпів зростання обсягів доходів з фізичних осіб в місцевому бюджеті м.Дніпропетровська.

Рис.3.6. Динаміка ланцюгових темпів зростання мінімальної та середньої заробітної плати по Україні у 2002 -2008 роках та відповідних темпів зростання обсягів доходів з фізичних осіб в місцевому бюджеті м.Дніпропетровська [71],[20]

Рис.3.7. Регресія темпів росту податку з найманих осіб в місцевому бюджеті м.Дніпропетровська в залежності від темпу росту мінімальної заробітної плати

3.2 Шляхи законодавчого формування розширеної бази джерел надходження коштів в місцеві бюджети в проекті Податкового Кодексу України ( Кодекс в редакції групи М.Катеринчука)

Проект Податкового кодексу України (варіант Кодекса М.Катеринчука) має стати першим в Україні кодифікованим законодавчим актом, який буде направлений на комплексне регулювання питань, пов'язаних з оподаткуванням.

Проект Податкового кодексу України розроблено з метою прийняття єдиного в Україні законодавчого акта, який об'єднає в собі узгоджені норми, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів) у державі.

Особливістю проекту Податкового кодексу України (варіант Кодекса Катеринчука) - це реалізація фінансового забезпечення місцевих бюджетів самоуправління законодавчо встановленим розширеним кошиком місцевих податків та зборів, основними вагомими елементами якого є [36]:

- впроваджений податок на нерухомість фізичних та юридичних осіб, який включає в себе як існуючий земельний податок, так і податок на будівлі та споруди (основні засоби підприємств та нерухомість громадян), вартість яких періодично переоцінюється з врахуванням інфляційних процесів;

- впровадження регулювання розмірів земельного податку місцевими органами влади і впровадження системи багатократних надбавок на розмір земельного податку в умовах міст, курортно-рекреаційних зонах та при самовільному захваті землі;

- переведення статусу ліцензування та патентування дозволів на торгівельну діяльність та гральний бізнес з загальнодержавного на рівень місцевих зборів, регулюємих міськими органами влади та рівнем загальнодержавної мінімальної заробітної плати;

Згідно з статтею 18 Проекту Податкового Кодексу [36], в Україні прогнозується стягнення загальнодержавних та місцевих податків і зборів.

До загальнодержавних податків і зборів будуть належати:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. податок на майно;

6. державне мито;

7. мито;

8. податок на транспортні засоби;

9. рентні платежі;

10. єдиний збір, що його стягують у пунктах перепуску через державний кордон України;

11. платежі за спеціальне використання природних ресурсів;

12. екологічний збір;

13. єдиний податок;

14. фіксований сільськогосподарський податок.

До спеціальних податкових режимів будуть відноситися: спрощена система оподатковування суб'єктів малого підприємництва, особливий порядок оподатковування у вільних економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку і під час виконання угод про поділ продукції.

При формуванні місцевих бюджетів:

а) повністю перераховуються наступні загальнодержавні податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств місцевої комунальної власності;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на майно;

4. податок на транспортні засоби;

5. єдиний податок;

6. фіксований сільськогосподарський податок.

б) наступні загальнодержавні податки та збори зараховують і розподіляють між бюджетами у розмірах, визначених у законі про Державний бюджет України:

1. платежі за спеціальне використання природних ресурсів;

2. екологічний збір;

3. рентні платежі;

Згідно розділу 23 “Місцеві податки і збори” проекту Податкового Кодексу [36] місцеві податки і збори органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють відповідно до переліку, порядку стягування та в межах граничних розмірів ставок, установлених у цьому Кодексі.

Рішення про встановлення місцевих податків і зборів, зміну розміру їхніх ставок, об'єкта оподаткування, порядку стягнення чи надання пільг, які тягнуть за собою зміну податкових зобов'язань платників, ухвалює відповідна рада до початку бюджетного року та воно набирає чинності з початку такого року.

Згідно статті 372 “ Перелік місцевих податків і зборів” до місцевих податків, які складають “закріплений кошик” доходів місцевих бюджетів будуть належати:

1. податок на нерухоме майно;

2. податок за спеціально відведені місця на ринку;

3. податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів.

4. податок за використання місцевої символіки;

До місцевих зборів будуть належати:

1. рекламний збір;

2. туристичний збір;

3. збори з торговельної діяльності, сфери послуг і грального бізнесу:

3.1. збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг (крім грального бізнесу);

3.2. збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів грального бізнесу;

3.3. збір за видачу дозволу на тимчасове розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

3.4. будівельний збір;

3.5. збір з власників собак.

Місцеві податки і збори, механізм стягнення цих податків і зборів встановлюють сільські, селищні, міські ради відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених у цьому Кодексі, є обов'язковими для встановлення (за винятком податку за використання місцевої символіки, зборів з торговельної діяльності, сфери послуг (крім грального бізнесу), туристичного, будівельного зборів та збору з власників собак) за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження місцевих податків і зборів.

а) Податок на нерухоме майно (стаття 373)

Платниками податку є:

1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, зокрема орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності;

2. власники будівель і споруд, крім будівель і споруд, переданих у фінансовий лізинґ;

3. лізинґоодержувачі (орендарі) будівель і споруд, одержаних у фінансовий лізинґ;

4. орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності.

Об'єктами оподаткування є:

1. земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності або користуванні, зокрема земельні ділянки державної та комунальної власності надані у користування на умовах оренди;

2. будівлі;

3. споруди. Перелік шляхів сполучення та передавальних пристроїв, які є об'єктами оподаткування, визначає Кабінет Міністрів України.

Базою оподаткування є:

1. нормативне грошове оцінення земельних ділянок. Грошове оцінення земельних ділянок зі щорічним його уточненням за станом на 1 січня на коефіцієнт індексації проводять коштом місцевих бюджетів згідно з порядком та за методикою, що їх визначає Кабінет Міністрів України, і доводять до відома власників земельних ділянок та землекористувачів до 1 лютого поточного податкового року. Інформаційною базою для проведення грошового оцінення земельних ділянок є відомості державних кадастрів (земельного, лісового, водного), землевпорядної та містобудівної документації;

2. площа земельних ділянок.

Загальну ставку земельного податку з земель з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюють у відсотках від їхнього грошового оцінення в таких межах:

1. для ріллі, сіножатей та пасовищ - від 0,1 відсотка до 0,12 процентів;

2. для багаторічних насаджень - від 0,03 процентів до 0,036 процентів.

Відповідна місцева рада затверджує ставку земельного податку для сільськогосподарських угідь у таких межах:

1. Київська міська рада та Севастопольська міська рада для сільськогосподарських угідь міста Києва та Севастополя - від 0,1 до 0,12 відсотка - для ріллі, сіножатей та пасовищ та від 0,03 до 0,036 для багаторічних насаджень;

2. міські ради міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення для сільськогосподарських угідь міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення - від 0,075 до 0,09 відсотка - для ріллі, сіножатей та пасовищ та від 0,0225 до 0,027 для багаторічних насаджень;

3. селищні, сільські ради та міські ради міст районного значення для сільськогосподарських угідь сіл, селищ, міст районного значення - від 0,06 до 0,072 відсотка - для ріллі, сіножатей та пасовищ та від 0,018 до 0,0216 для багаторічних насаджень;

4. Верховна рада Автономної республіки Крим та обласні ради для сільськогосподарських угідь Автономної Республіки Крим та областей - від 0,025 до 0,03 відсотка - для ріллі, сіножатей та пасовищ та від 0,0075 до 0,009 для багаторічних насаджень;

5. районні ради для сільськогосподарських угідь районів - від 0,015 до 0,018 відсотка - для ріллі, сіножатей та пасовищ та від 0,0045 до 0,0054 для багаторічних насаджень.

Ставки земельного податку затверджують під час затвердження бюджету відповідні місцеві ради, і вони є єдиними на відповідній території та не підлягають зміні протягом бюджетного року.

Загальна ставка земельного податку з земель, грошове оцінення яких встановлено в межах від 0,15 до 1,2 відсотка грошового оцінення земельної ділянки. Відповідна місцева рада встановлює ставку земельного податку в таких межах:

1. Київська міська рада та Севастопольська міська рада - від 1,0 до 1,2 відсотка грошового оцінення земельних ділянок земель міста Києва та Севастополя;

2. міські ради міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення - від 0,75 до 0,9 відсотка грошового оцінення земельних ділянок земель міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення;

3. селищні, сільські ради та міські ради міст районного значення - від 0,6 до 0,72 відсотка грошового оцінення земельних ділянок земель сіл, селищ, міст районного значення;

4. Верховна рада Автономної республіки Крим та обласні ради - від 0,25 до 0,3 відсотка грошового оцінення земельних ділянок з земель Автономної Республіки Крим та в областях;

5. районні ради від 0,15 до 0,18 відсотка грошового оцінення земельних ділянок земель районів.

У населених пунктах, що їх Кабінет Міністрів України відніс до курортних, до нормативних середніх розмірів вартості 1 квадратного метра земельної ділянки, встановлених у частині другій цієї статті, застосовують коефіцієнти:

- на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3,0;

- на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

- на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

- на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2,0;

- у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які Закон України "Про статус гірських населених пунктів України" відносить до категорії гірських;

- на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

У разі визначення розміру податку на земельні ділянки, на яких розташовані виробничі, культурно-побутові та господарські будівлі і споруди, розташовані на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовують такі коефіцієнти до відповідного податку, що його встановлює статті 377 і 378 цього Кодексу:

1. міжнародного значення - 7,5;

2. загальнодержавного значення - 3,75;

3. місцевого значення - 1,5.

Податок на самовільно захоплені земельні ділянки стягують у таких розмірах:

1. з громадян - 20 податкових соціальних пільг, встановлених відповідно до цього Кодексу;

2. з фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності - 100 податкових соціальних пільг, встановлених відповідно до цього Кодексу;

3. з юридичних осіб - 1000 податкових соціальних пільг, встановлених відповідно до цього Кодексу за податковий рік.

Податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, для залізниць під смугу відведення, під залізничним полотном та його облаштуванням, для гірничовидобувних підприємств під видобуток і розробку корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, стягують розміром 25 процентів суми податку, обчисленого відповідно до статті 377 і 378 цього Кодексу.

Визначення бази оподаткування будівлі (стаття 387).

Базу оподаткування будівлі розраховують окремо по кожній будівлі та обчислюють шляхом множення загальної площі будівлі у відповідних одиницях виміру (квадратні метри) на середню вартість одиниці виміру будівлі, визначену на 1 січня поточного року або на середню вартість одиниці виміру нової будівлі.

Для оцінки середньої вартості одиниці виміру будівлі використовують метод аналогій, за яким середню вартість одиниці виміру будівлі встановлюють на підставі оцінення середньої вартості одиниці виміру площі будівлі, аналогічної оподатковуваній, залежно від матеріалу, з якого виготовлені стіни, місця розташування, призначення будівлі та інших чинників її оцення.

Будівлі оподатковують за ставкою 1 відсоток від бази оподаткування з розрахунку на рік.

Не є об'єктами оподаткування:

1. будівлі, які перебувають у власності:

1.1 держави або територіальних громад (їхній спільній власності);

1.2. релігійних та благодійних організацій, які зареєстровані відповідно до законодавства України та не провадять підприємницької діяльності, за умови використання зазначених будівель як місця провадження релігійної та благодійної діяльності відповідно;

1.3 установ і організацій іноземних держав, які мають дипломатичний імунітет та привілеї згідно з міжнародними договорами України;

2. будівлі, які використовують з будь-якою метою, за умови, що такі будівлі розташовані у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що їх визначає законодавство України;

3. будівлі, які не введено в експлуатацію протягом податкового періоду.

4. будівлі багатоквартирного житлового фонду (а також гуртожитки) або одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості, які перебувають на балансі юридичних осіб і щодо яких ухвалено рішення про передачу у власність територіальних громад або їхню спільну власність.

Базою оподаткування споруди (споруд) є балансова вартість (сукупна балансова вартість споруд), що перебувають у власності (користуванні - у разі фінансового лізинґу) платника податку - юридичної особи.

Споруди оподатковують за ставкою 1 відсоток бази оподаткування з розрахунку на рік.

Не є об'єктами оподаткування споруди:

1. що перебувають у власності:

1.1 держави або територіальних громад (їхній спільній власності), крім випадків, коли такі споруди закріплені за підприємствами на праві повного господарського відання, передані іншим особам у користування на умовах оренди чи будь-яких інших умовах (крім майна, що передають в оперативне управління бюджетним установам та організаціям);

1.2. неприбуткових організацій, крім випадків, коли споруди використовують для одержання доходів (прибутків);

1.3. установ і організацій іноземних держав, які мають дипломатичий імунітет та привілеї згідно з міжнародними договорами України;

2. що їх використовують:

2.1. з будь-якою метою, за умови, що такі споруди розташовані у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, які визначає законодавство України;

2.2. як об'єкти природоохоронного призначення, зокрема об'єкти з утилізації виробничих відходів та відходів життєдіяльності фізичних осіб;

2.3. пенітенціарними установами та їхніми підприємствами відповідно до мети, що її встановлює законодавство України;

2.4. для потреб дитячих дошкільних закладів, закладів середньої, середньої професійної освіти та підвищення кваліфікації працівників, безоплатних пунктів медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам (медпункти), безоплатних спортивних залів і майданчиків для фізичного оздоровлення та психологічної реабілітації працівників (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших таких закладів), будинків культури в сільській місцевості, за умови використання їх суто за призначенням, а також об'єктів житлово-комунального господарства, що перебувають на балансі та їх утримують коштом платника податку;

Зарахування податку (стаття 404) - податок зараховують до б'юджетів міста, селища, села за місцем розташування нерухомого майна.

б) Податок на майно юридичний осіб --платників податку на прибуток підприємств (стаття 405)

Платниками податку є юридичні особи та інші особи, відповідно до цієї статті, - власники майна, що їх вважають об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом.

До платників податку належать:

1. з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, б'юджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації;

2. з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, що мають у власності нерухоме майно, розташоване на митній території України;

3. постійні представництва нерезидентів.

Об'єктом оподаткування для платників податку з числа резидентів та постійних представництв нерезидентів є будь-які об'єкти нерухомості, що розташовані на митній території України, та інші основні фонди та невиробничі фонди, зокрема майно, передане у тимчасове користування, лізинґ, відповідальне зберігання, порядкування або довірче управління, внесене у спільну діяльність.

Об'єктом оподаткування для платників податку з числа нерезидентів є будь-які об'єкти нерухомості, що розташовані на митній території України та перебувають у власності таких платників податку.

З метою оподаткування нерезиденти - платники податку зобов'язані вести податковий облік об'єктів оподаткування.

Не є об'єктом оподаткування такі види майна:

1. земельні ресурси, плату за які визначає цей Кодекс, та інші об'єкти природокористування;

2. наземні і водні транспортні засоби, самохідні машини і механізми, які є об'єктом оподаткування відповідно до норм цього Кодексу;

3. об'єкти незавершеного будівництва;

4. державне майно, що перебуває в оперативному управлінні та/або користуванні державних органів влади.

Базу оподаткування визначають як середньорічну балансову вартість майна, що його визнано об'єктом оподаткування. Балансова вартість основних фондів, крім тих, що їх платник податку одержав безоплатно, визначають відповідно до норм цього Кодексу.

Податок становить 1,0 відсоток бази оподаткування, яку визначає стаття 407 цього Кодексу.

Зарахування податку (стаття 410) - податок зараховують до б'юджетів міста, селища, села за місцем розташуванням нерухомого майна.

в) Податок за використання місцевої символіки

Платниками податку є юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (крім бюджетних установ та релігійних організацій) (далі - підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерелами з території України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників (далі - нерезиденти), а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема нерезиденти (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які використовують символіку територіальної громади (далі - символіка) у своїх назвах, назвах підприємств, товарних знаках, у виробництві та реалізації товарів, виконанні робіт і наданні послуг (далі - продукція).

Базою оподаткування є:

1. доходи, отримані від продажу виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, зокрема доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами, якщо символіку використовують у власних назвах або товарних знаках платників податку;

2. доходи отримані від продажу окремих видів продукції, робіт, послуг, якщо символіку використовують для окремих видів продукції, робіт, послуг.

Для суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю та/або надають побутові послуги (кафе, бари, ресторани тощо) і використовують символіку у власних назвах або товарних знаках базу оподаткування визначають як різницю між продажем товару та його закупівельною вартістю.

Граничний розмір податку не повинен перевищувати:

1. з юридичних осіб, їхніх підрозділів та нерезидентів, які визначає пункт 5.1 цієї статті - 0, 5 відсотка бази оподаткування, які визначають пункти 5.2 цієї статті;

2. з фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - 0,1 відсотка бази оподаткування, яку визначають пункти 5.2 цієї статті, але не менше 30 процентів розміру мінімальної заробітної плати.

г) Податок за спеціально відведені місця на ринку

Платниками податку є юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі - підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела надходження з території України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників (далі - представництво нерезидента), а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності (суб'єкт підприємницької діяльності), яким за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування відведено земельну ділянку з метою здійснення продажу товарів, робіт послуг, а також для надання спеціально відведених місць у тимчасове користування (оренду) іншим особам для здійснення такими особами торгівлі, надання послуг, пов'язаних зі здійсненням торгівлі.

Об'єктом оподаткування є торговельне місце.

Ставку податку встановлюють за кожне торговельне місце:

- від 0,3 до 1 відсотка мінімальної заробітної плати для здійснення роздрібної торгівлі сільськогосподарською продукцією;

- від 0,5 до 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати для здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;

- від 1 до 3 процентів мінімальної заробітної плати для здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими (промисловими) товарами;

- від 3 до 10 процентів мінімальної заробітної плати для здійснення торгівлі транспортними засобами;

- від 2 до 5 процентів мінімальної заробітної плати для здійснення торгівлі іншими видами супутньої продукції для транспортних засобів.

За здійснення оптової торгівлі до ставок застосовують коефіцієнт 3, а оптово-роздрібної - 2.

За складські приміщення, що розташовані на ринкові площею до 50 кв.м. включно, ставку встановлюють розміром від 10 до 20 процентів мінімальної заробітної плати, від 50 кв.м. до 150 кв.м. включно - розміром 20 до 30 процентів, від 50 кв.м. до 150 кв.м. включно - розміром 30 до 50 процентів, площею понад 150 кв.м. - розміром від 50 до 100 процентів.

д) Податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів

Платниками податку є юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі - підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела надходження в Україні, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, які згідно із рішенням органу місцевого самоврядування мають право надавати спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів у тимчасове користування (оренду) іншим особам.

У разі, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримала згідно з рішенням органу місцевого самоврядування право надавати спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів у тимчасове користування (оренду) іншим особам і така особа перебуває на спрощеній системі оподаткування, то цієї особи не звільняють від обов'язку сплачувати податок до б'юджету порядком, який встановлює цей Кодекс.

Об'єктом оподаткування є місце для паркування транспортних засобів у спеціально відведених для цього місцях.

Ставки податку встановлюють за кожне місце для паркування транспортного засобу розміром від 0,3 до 1 відсотка мінімальної заробітної плати.

е) Рекламний збір

Платниками збору є:

1. Юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі - підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, що мають джерела надходження в Україні, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичні особи (резиденти або нерезиденти), які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, або не мають такого статусу, особи без громадянства, які є замовниками реклами для її виробництва та/або розповсюдження (розміщення) (далі - рекламодавці). Рекламодавці сплачують збір через виробників та/або поширювачів реклами (податкових агентів), який акумулюють на спеціальних рахунках податкових агентів.

Базу оподаткування визначають, виходячи із вартості наданих рекламодавцеві послуг з виробництва та/або поширення (розміщення) реклами та вартості понесених витрат на самостійне виготовлення та/або поширення (розміщення) своєї реклами, якщо рекламні роботи виконує рекламодавець власними силами.

Ставки податку установлюють:

1. для міст Києва, Севастополя, обласних центрів та міст обласного підпорядкування:

розміром від 2 до 5 процентів вартості наданих рекламних послуг та/або понесених витрат з виробництва та/або поширення (розміщення) реклами на: телебаченні та радіо; у друкованих засобах масової інформації; у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюють публічний показ фільмів; за допомогою комп'ютера; у мережі Інтернет; у виставковій діяльності; внутрішньої і зовнішньої реклами; на/у транспорті та метрополітені.

2. для інших населених пунктів:

розміром від 1 до 3 процентів вартості наданих рекламних послуг та/або понесених витрат з виробництва та/або поширення (розміщення) реклами на: телебаченні та радіо; у друкованих засобах масової інформації; у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюють публічний показ фільмів; за допомогою комп'ютера; у мережі Інтернет; у виставковій діяльності; внутрішньої і зовнішньої реклами; на/у транспорті.

У разі рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів до ставок оподаткування, які визначає пункт 9.4 цієї статті, застосовують коефіцієнт 2.

У разі рекламування продукції, виготовленої на території відповідного органу місцевого самоврядування (за винятком алкогольних напоїв та тютюнових виробів), до ставок оподаткування, які визначає пункт 9.4 цієї статті, застосовують коефіцієнт 0,5.

ж) Туристичний збір

Платниками збору є громадяни України, іноземні громадяни, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення органу місцевого самоврядування про встановлення туристичного збору, з оздоровчою, лікувальною метою, а також з пізнавальною, професійно-діловою та іншою метою, що їх реалізують у процесі подорожі з незабороненою законом перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений термін.

Граничні розміри ставок збору встановлюють:

1. від 1 до 3 процентів мінімальної заробітної плати - для територій, віднесених до курортної місцевості.

2. від 0,5 до 1 відсотка мінімальної заробітної плати - для інших територій.

У разі прибуття на транспортному засобі осіб у курортну місцевість з метою, збір стягують з коефіцієнтом 2 з кожної особи, за винятком осіб, яких визначає пункт 10.2 цієї статті.

з) Збори з торговельної діяльності, сфери послуг і грального бізнесу

Збори з торгової діяльності враховують:

1. збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг (крім закладів грального бізнесу);

2. збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів грального бізнесу;

3. збір за видачу дозволу на тимчасове розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг (далі - збір) - це плата за оформлення та видачу дозволу на постійну (більше одного року з дня видачі дозволу) торгівлю та надання послуг (побутових, харчування тощо) у місцях, визначених органом місцевого самоврядування (далі - дозвіл на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг).

Платниками збору є юридичні особи (крім бюджетних установ, які мають на балансі їдальні, кафе тощо), їхні філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема нерезиденти, які виявили бажання здійснювати торгівлю та надавати послуги і отримали дозвіл на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг (побутових, харчування тощо).

Ставку збору встановлюють залежно від місця розташування об'єкта торгівлі, сфери діяльності, асортименту товарів або видів послуг:

1. для міст Києва, Севастополя, обласних центрів та міст обласного підпорядкування - розміром від 50 процентів мінімальної заробітної плати до двох мінімальних заробітних плат за надання кожного дозволу;

2. для інших місць - розміром від 30 процентів мінімальної заробітної плати до однієї мінімальної заробітної плати за надання кожного дозволу.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів грального бізнесу (далі - збір) - це плата за оформлення та видачу дозволу на розміщення об'єктів грального бізнесу у окремому або орендованому приміщенні (частини приміщення), погодженого з органом місцевого самоврядування (далі - дозвіл на розміщення об'єктів грального бізнесу).

Платниками збору є юридичні особи, їхні філії, відділення представництва та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема нерезиденти, які отримали дозвіл на розміщення об'єктів грального бізнесу.

Ставки збору встановлюють:

1. для міст Києва, Севастополя, обласних центрів та міст обласного підпорядкування - розміром трьох мінімальних заробітних плат за кожен об'єкт грального бізнесу;

2. для інших місць - розміром двох мінімальних заробітних плат за кожен об'єкт грального бізнесу.

Збір за видачу дозволу на тимчасове розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг (далі - збір) - це плата за оформлення та видачу дозволу на тимчасову (до одного календарного року) торгівлю та надання послуг (побутових, харчування тощо) у місцях, які визначають органи місцевого самоврядування (далі - дозвіл на тимчасове розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг ).

Платниками збору є юридичні особи (крім б'юджетних установ, які мають на балансі їдальні, кафе тощо), їхні філії, відділення представництва та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела надходження в Україні, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема нерезиденти, які виявили бажання здійснювати тимчасову торгівлю та надавати тимчасові послуги і отримали дозвіл на тимчасове розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг.

Ставку збору встановлюють залежно від тимчасового місця розташування об'єкта торгівлі, сфери діяльності, асортименту товарів або видів послуг:

1. для міст Києва, Севастополя, обласних центрів та міст обласного підпорядкування - розміром від 30 процентів до однієї мінімальної заробітної плати за надання кожного дозволу;

2. для інших місць - розміром від 10 до 30 процентів мінімальної заробітної плати за надання кожного дозволу.

к) Будівельний збір

Будівельний збір є платою територіальній громаді за здійснення на її території будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об'єктів містобудування та/або тимчасових споруд (окремий будинок або споруда з усім устаткуванням, яке до нього належить, інструментом і реманентом, галереями, естакадами, внутрішніми інженерними мережами водопостачання, каналізації, газогону, теплотраси, електропостачання, радіофікації. підсобними і допоміжними надвірними будівлями, благоустроєм та іншими роботами).

Платниками будівельного збору є юридичні особи (крім б'юджетних установ і релігійних організацій), їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі - підрозділи), фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи, які мають джерела з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників і розташовані на території відповідного органу місцевого самоврядування, громадяни, зокрема особи без громадянства, які отримують дозволи на будівництво об'єкта містобудування та/або тимчасових споруд порядком, який встановлює закон.

Будівельний збір сплачують до б'юджету органу місцевого самоврядування, на території якого запроваджено цей збір один раз до видачі дозволу на будівництво об'єкта містобудування та/або тимчасових споруд. Дозвіл видають згідно з порядком, який встановлює Закон України “Про планування і забудову територій”. Копію дозволу у триденний термін направляють податковому органові.

Ставки будівельного збору встановлюють у таких розмірах:

1. для об'єктів виробничого і невиробничого призначення, зокрема житлового (крім об'єктів індивідуального будівництва):

1.1. на території міст Києва, Севастополя та обласних центрів - від десяти до двадцяти мінімальних заробітних плат за один об'єкт будівництва та/або тимчасової споруди;

1.2. на території інших населених пунктів - від п'яти до десяти мінімальних заробітних плат за один об'єкт будівництва та/або тимчасової споруди;

2. для об'єктів індивідуального житлового або дачного будівництва:

2.1. на території міст Києва, Севастополя та обласних центрів - від двох до п'яти мінімальних заробітних плат за один об'єкт будівництва;

2.2. на території інших населених пунктів - від двох до трьох мінімальних заробітних плат за один об'єкт будівництва;

ВИСНОВКИ

Останніми роками в Україні набула великої актуальності проблема нестачі фінансових ресурсів в органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел. За таких умов серйозним чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне формування місцевих фінансів, здатне перетворити територіальні громади із дотаційних на суб'єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів спроможні розв'язувати будь-які соціально-економічні проблеми. У розвинених країнах світу територіальні громади, котрі спираються на власні фінанси, є стабілізатором соціально-політичного ладу та фінансово-економічної ситуації у державі.

В Україні існує тенденція збільшення видатків місцевих органів влади на фінансування соціального та економічного розвитку регіонів. З місцевих бюджетів фінансується: освіта, охорона здоров'я, культура, мистецтво і засоби масової інформації, транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика, попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Фінансування цих видатків значною мірою здійснюється за допомогою трансфертів з бюджетів вищої ланки. Висока дотаційна залежність місцевих бюджетів негативно позначається на формуванні доходів: існують проблеми нестабільності планування дохідної частини бюджетів (щорічно змінюються та уточнюються суми дотації), суб'єктивізму у їх розподілі.

Як показує аналіз результатів проведеного дослідження в доходній частині міського бюджету м.Дніпропетровська за весь досліджений період з 2004 по 2007 роки не виконувались планові показники по сумарним обсягам доходів, необхідним для сталого фінансування видаткової частини міського бюджету:

1. У 2003 році фактично надійшло до міського бюджету 703 918,4 тис.грн. При цьому дотаційні та субвенційні трансфери в міський бюджет у 2003 році склали 98 258,4 тис.грн. в загальний фонд та 0 тис.грн. в спеціальний фонд, тобто усього 13,96 % від загального обсягу доходів міського бюджету.

2. У 2004 році при плановому показнику 850 271,7 тис.грн. фактично надійшло до міського бюджету 827 685,8 тис.грн , що склало - 22 585,9 тис.грн. відхилення від плану, тобто план виконаний на 97,3%. При цьому дотаційні та субвенційні трансфери в міський бюджет у 2004 році склали 178 281,3 тис.грн. в загальний фонд та 5 461,0 тис.грн. в спеціальний фонд, тобто усього 22,2 % від загального обсягу доходів міського бюджету.

3. У 2005 році при плановому показнику 1 053 789,0 тис.грн. до бюджету надійшло 1 015 450,8 тис.грн., що склало -38 338,2 тис.грн. відхилення від плану, тобто рівень виконання плану склав 96,4%. При цьому дотаційні та субвенційні трансфери в міський бюджет у 2005 році склали 138 840,9 тис.грн. в загальний фонд та 41 800 тис.грн. в спеціальний фонд, тобто усього 17,79 % від загального обсягу доходів міського бюджету.

4. У 2006 році при плановому показнику 1 396 941,8 тис.грн. до бюджету надійшло 1 351 588,0 тис.грн., що склало - 45 353,8 тис.грн. відхилення від плану, тобто виконання плано склало 96,8%. При цьому дотаційні та субвенційні трансфери в міський бюджет у 2006 році склали 187 742,3 тис.грн. в загальний фонд та 153 663,5 тис.грн. в спеціальний фонд, тобто усього 32,04 % від загального обсягу доходів міського бюджету.

5. У 2007 році при плановому показнику 1 633 543,1 тис.грн. до бюджету надійшло 1 626 745,6 тис.грн., що склало - 6 797,5 тис.грн. відхилення від плану, тобто виконання плану склало 99,6%. При цьому дотаційні та субвенційні трансфери в міський бюджет у 2007 році склали 389 693,9 тис.грн. в загальний фонд та 240 426,6 тис.грн. в спеціальний фонд, тобто усього 25,43% від загального обсягу доходів міського бюджету.

По обсягам надходжень до місцевого бюджету міста Дніпропетровська бачимо, що дохідна частина в період з 2004 по 2007 рр. збільшилась практично в 2 рази з 827 685,8 до 1 626 745,6 тис.грн., а саме, на 799 059,8 тис.грн., тобто на +96,54%. При цьому відсоток зовнішніх трансфертних дотацій та субвенцій в міський бюджет з рівня 14,0% у 2003 році піднявся до рівня 25,0 - 32,0 % у 2006 -2007 роках.