Кружок, звідки виходить пунктирна лінія, позначає відбір інформації. Інтенсивність потоку може функціонально залежати від величини вмісту накопичувача (рис. 2.6, б) або залежати одночасно від декількох аргументів (рис. 2.6, д).

Злиття й розщеплення потоків відповідають алгебраїчним підсумовуванням інтенсивності.



Рисунок 2.6 - Умовні позначки ПФС:

а), б) - функціональні залежності, в), г) - злиття й розщеплення потоків, д) - функціональні залежності з декількома аргументами, е) - агрегування накопичувачів

Неважко бачити, що як метод подвійного запису бухгалтерського обліку, так і концепція ПФС реалізують закон збереження засобів: якщо десь є приплив засобів, то десь повинен бути відтік засобів у такій же кількості. При такому розумінні руху коштів очевидні правила агрегування (рис. 2.6, е), згідно з якими кілька накопичувачів можна представити одним накопичувачем - агрегатом із умістом, рівним алгебраїчній сумі вмістів агрегуємих блоків.

У результаті придбання активів якогось різновиду, наприклад, матеріалів (рис. 2.7), кількість грошових коштів зменшується, а кількість матеріалів у вартісному вимірі збільшується на цю ж суму. Актив одного різновиду перетворюється, «перетікає» в інший, при цьому інтенсивність потоку цього «перетікання» представляється змінною величиною , що вимірюється, наприклад, у тисячах гривень у тиждень.

Рисунок 2.7 - Придбання матеріалів: f(t) - потік засобів придбання матеріалів

Зображення інтенсивності потоку у вигляді функції часу означає, що в кожний момент інтенсивність має деяке миттєве числове значення, яке можна представити у вигляді графіка.

В результаті внесення грошових коштів у статутний капітал підприємства (рис. 2.8) кількість грошових коштів збільшується, а сумарне вилучення з накопичувача, що зображує статутний капітал, по абсолютній величині збільшується як результат відтоку засобів. Оскільки в методології ПФС вилучення з накопичувача зображується негативними числами, змінна величина, що представляє вміст статутного капіталу, є негативною й збільшується по абсолютній величині на внесену суму грошей. Потікf(t)може бути потоком продажів акцій підприємства.

У випадку, коли власник вилучає засоби зі статутного капіталу у вигляді грошей, ПФС (рис. 2.8) залишається незмінною, а інтенсивність потоку вилучення засобівf(t)слід вважати негативною, відповідно напрямку руху коштів, протилежному стрілці на рисунку.



Рисунок 2.8 - Утворення статутного капіталу: f(t) - потік коштів, внесених у статутний капітал

ПФС виробництва продукції (рис. 2.9) можна вважати композицією найпростіших структур рис. 2.7 конвертації активів одних видів в інші. У цьому випадку вартість незавершеного виробництва складається з вартості матеріалів, відпущених у виробництво, і заробітної плати робітників, зайнятих у виготовленні продукції.

Рисунок 2.9 - Виробництво продукції:

f₁(t) - витрата матеріалів у виробництво, f₂(t) - випуск готової продукції,f₃(t) - потік заробітної плати робітників, f₄(t) - придбання матеріалів,поставки й оплата синхронні

У процесі реалізації продукції (рис. 2.10) потік виторгу f₂(t) складається з потоку собівартості реалізованої продукції f₁(t)і потоку валового прибутку f₃(t):

f₂(t) = f₁(t) + f₃(t)

У результаті відтоку по потоку прибутку із правого нижнього накопичувача в ньому утворюється вилучення засобів, що відповідає кредитовому сальдо рахунку «реалізація», абсолютна величина негативного вмісту збільшується, представляючи в такий спосіб нагромадження прибутку від реалізації.

Рисунок 2.10 - Реалізація й прибуток:

f₁(t) - продажі готової продукції, у собівартості, f₂(t) - виручка від продажів, f₃(t) - прибуток валовий, f₄(t) - закриття рахунку реалізації наприкінці облікового періоду

По потоку f₄(t) у його позитивному напрямку наприкінці облікового періоду одноразово переміщається сума, що дорівнює прибутку, накопиченому в блоці реалізації, що відповідає закриттю однойменного рахунку. У результаті вміст блоку стає рівним нулю, а негативний уміст накопичувача прибутку облікового періоду збільшується на суму накопиченого валового прибутку. Отже, прибуток у ПФС представляється як негативний уміст накопичувачів, як це й повинне бути у відповідності з методологією ПФС стосовно до джерел засобів.

ПФС придбання й амортизації основних засобів (рис. 2.11, ліворуч) складається із двох не зв'язаних одна з одною структур, оскільки в бухгалтерському обліку для первісної вартості основних засобів і їх накопиченого зношування існують окремі рахунки. Зношування основних засобів в обліку розглядається як джерело, і тому в ПФС відповідний блок має негативний уміст. Якщо є необхідність зобразити основні засоби по залишковій вартості, то накопичувачі, обведені пунктирною рамкою, агрегуються, уміст агрегату стає рівним сумі агрегуємих умістів, тобто, з урахуванням від'ємності накопиченого зношування, залишкова вартість основних засобів дорівнює первісній за мінусом зношування.

Рисунок 2.11 - Основні засоби й амортизація: f₁(t) - придбання основних засобів, f₂(t) - амортизація основних засобів

У ПФС позичок банку (рис. 2.12) окремий потік f₁(t) є для основних сум позички, і окремий - для відсотків. Якщо f₁(t)>0, то це одержання позички, якщо f₁(t)<0, то це повернення.



Рисунок 2.12 - Позички банку:

f₁(t) - потік основної суми позички, f₂(t) - відсотки за користування позичкою, 1 - одержання позички, 2 - строк позички, 3 - повернення позички

Коли сума отримана, але не повернута, уміст накопичувача позичок негативний й зображує джерело засобів. Потік f₂(t)представляє сплату відсотків банку. У результаті сума грошових коштів підприємства зменшується, а відповідні витрати можуть зменшувати прибуток, реалізуючи приплив у накопичувач прибутку, або (як це показано на рисунку) можуть відноситись на незавершене виробництво. Одержання й повернення позичок зазвичай являють собою одноразові господарські операції, тому в моменти часу, коли немає одержання або повернення засобів, інтенсивність потоку f₁(t)дорівнює нулю (рис. 2.12, праворуч). На графіку одержання позички зображене у вигляді позитивного «імпульсу», площа якого чисельно дорівнює сумі позички, так що припливи й відтоки засобів, рівні певному інтегралу від інтенсивності потоку, саме будуть дорівнювати величині запозичення.

У розглянутій вище ПФС придбання матеріалів (рис. 2.7) передбачалося, що надходження активу на підприємство й оплата поставок синхронні. У випадку поставок на умовах товарного кредиту оплата може відставати від фактичного надходження на значний період часу й тому виникає необхідність ураховувати засоби в розрахунках (рис. 2.13).



Рисунок 2.13 - Розрахунки з постачальниками й виникнення кредиторської заборгованості підприємства постачальникам:

f₁(t)- поставки до оплати, f₂(t)- оплата після поставок

Тому що потік поставок f₁(t)випереджає потік оплатиf₂(t), то вилучення засобів з накопичувача здійснюється раніше припливу, що анулює вилучення, у результаті чого вміст накопичувача виявляється негативним, тобто виникає джерело засобів. Аналогічно, у випадку передоплати надходження грошей випереджає надходження матеріалів і блок розрахунків представляє дебіторську заборгованість постачальника підприємству, тобто актив з позитивним умістом. Подібним чином формується ПФС поставок готової продукції (або товарів) покупцям, коли типова відстрочка оплати поставок з виникненням дебіторської заборгованості (рис. 2.14).

Рисунок 2.14 - Розрахунки з покупцями й виникнення дебіторської заборгованості: f₁(t) - поставки до оплати, f₂(t) - оплата після поставок

Проблеми й особливості фінансового управління кожного окремого підприємства неповторні й різноманітні, як різноманітна господарська діяльність. Незважаючи на це, у фінансовому управлінні різними підприємствами є багато загального й характерного, оскільки подібні об'єкти управління - система засобів, джерел і потоків засобів:

- рух коштів у циклі «гроші-товар-гроші» - оборотному циклі, що служить основою існування підприємства. До цього циклу можна віднести постійні й змінні витрати, прибуток, податки, дивіденди, а також нагромадження нерозподіленого прибутку;

- рух основних коштів, включаючи придбання й амортизацію;

- внесення засобів у статутний капітал підприємства. Характерне внесення засобів у грошовій формі; можливий зворотний процес вилучення зі статутного капіталу, наприклад, шляхом викупу власних акцій;

- використання позикових засобів у вигляді короткострокових позичок.

Аналізувати таку типову систему засобів зручно, уважаючи, що це засоби деякого гіпотетичного підприємства, яке буде нижче називатися типовим.

Функціонування типового підприємства як процес руху коштів у мережі потоків, накопичувачів і джерел засобів за допомогою поточно-фінансової методології представляється у вигляді поточно-фінансової структури що виконує функцію принципової схеми системи потоків (рис. 2.15).



Рисунок 2.15 - Засоби, джерела й потоки засобів підприємства:

f_pro- продажі, f_vir - виручка, f_pros - продажі, у собівартості, f_pez - змінні витрати, f_oppz - оплата змінних витрат, f_val - валовий прибуток, f_poz - постійні витрати, f_prich - чистий прибуток, f_prid - оподатковуваний прибуток, f_nalo - податок на прибуток, f_prip - прибуток після сплати податку, f_div - дивіденди, f_prin - нерозподілений прибуток, f_am - амортизація, f_os - придбання основних засобів, f_ust - рух коштів по статутному капіталу, f_prit - приплив грошових коштів

Спочатку розглядається формування ПФС оборотного циклу з одержанням і розподілом прибутку, тобто формування частини всієї ПФС підприємства. Оборотні кошти рухаються по зовнішньому замкненому контуру, послідовно приймаючи форму запасів і витрат (матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції або запасу товарів), дебіторської заборгованості покупців за реалізовані в кредит товари, грошей і кредиторської заборгованості підприємства постачальникам.

Потоки, що утворюють оборотний цикл, - це продажі f_proі продажу в собівартості f_pros, виручка f_vir, оплата змінних витрат f_oppz, змінні витрати f_pez.

Потоки продажів і продажів у собівартості зображують собою той самий матеріальний потік реалізованих товарів, вимірюваний у цінах продажів і в собівартості відповідно:

f_pro = C_prodхN (2.33)

f_pros = C_sebхN (2.34)

де N- потік продажів у натуральних одиницях виміру, наприклад, шт./місяць, C_prod - ціна продажів одиниць товару, C_seb - собівартість одиниці товару.

У випадку типового підприємства, що виробляє продукцію, змінні витрати f_pez- це в основному вкладення в матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби й заробітну плату робочих відрядників; у випадку чисто комерційної діяльності основна частина змінних витрат - поставки товарів. І в тому, і в іншому випадку оплата змінних витрат відстає від їхнього здійснення, тому що в типовому підприємстві поставки оплачуються з відстрочкою, і виплата заробітної плати відстає від її нарахування. Як правило, є підстави вважати, що величина відставання буде постійною:

f_oppz(t) = f_pez(t-T_K) (2.35)

На поточно-фінансовій структурі (рис. 2.15) залежність (2.33) показана знаком функції на потоці оплати змінних витрат з одержанням інформації про їхнє поточне значення.

Згадане вище випередження випуску готової продукції змінними витратами відрізняється від випадку заборгованості тим, що час випередження T_Z, основну частину якого становить тривалість виробничого циклу, або періоду оборотності товарів у випадку торгівлі, не можна вважати постійним. З ростом інтенсивності потоку тривалості циклів збільшуються: виробничий цикл зростає при наближенні до граничної пропускної здатності (виробничої потужності) через виникнення великих черг перед робочими місцями, а оборотність запасу товарів погіршується через перевантаження торговельного апарата й транспортних шляхів:

f_pros(t) = f_pez[(t-T_Z(f_pros)] (2.36)

де у виді T_Z(f_pros)записана функціональна залежність випередження від навантаження, ця залежність позначена на рисунку2.15 знаком функції.

Часове зрушення потоків при проходженні дебіторської заборгованості аналогічне випадку кредиторської й на ПФС також зображується знаком функції

f_vit(t) = f_pro (t-T_B) (2.37)

де T_B - період відстрочки оплати продажів.

Валовий прибуток (маржинальний дохід) дорівнює різниці між продажами й собівартістю проданих товарів

f_val = f_pro- f_pros (2.38)

Цьому вираженню на діаграмі відповідає злиття потоків продажів у собівартості й валового прибутку. Валовий прибуток розщеплюється на постійні витрати й чистий прибуток, інакше кажучи, чистий прибуток - залишок після витрати частини валового прибутку на постійні витрати

f_prich = f_val- f_poz (2.39)

Із чистого прибутку віднімається амортизація, виходить оподатковуваний прибуток (прибуток до оподатковування)

f_prid = f_prich- f_am (2.40)

Величина амортизації може залежати від величини чистого прибутку: так, якщо чистий прибуток дорівнює нулю, то нулю дорівнює й потік амортизації. Залежність може бути досить складною й зображена у вигляді знака функції на потоці амортизації; пунктир символізує одержання інформації про величину чистого прибутку.

Потік податку на прибуток розраховується по величині оподатковуваного прибутку шляхом множення на ставку оподатковування, що зображене у вигляді функціональної залежності потоку податку від потоку оподатковуваного прибутку

f_nalo= f_nalo(f_prid) (2.41)

Прибуток, що залишився після сплати податку на прибуток, називаний прибутком після сплати податку, дорівнює

f_prid= f_{prid -} f_nalo (2.42)

Структура й співвідношення потоків у зв'язку зі сплатою дивідендів аналогічні: потік дивідендів становить певну частку від прибутку після оподатковування частина прибутку, що залишився після сплати дивідендів, f_prip називається нерозподіленим прибутком.

Нерозподілений прибуток, накопичуючись, стає частиною власних засобів.

Як видно, передбачається синхронність у часі постійних витрат і їх оплати, а також нарахування податку й дивідендів і їх сплати. Реально, однак, оплата зазвичай відстає в часі, так що утворюється пасив, що називається рахунками нарахувань. Проте припущення про синхронність не спотворює суми пасивів, оскільки відповідні засоби, хоча й трохи раніше за часом, будуть зображуватися в тій же кількості у вигляді нерозподіленого прибутку.

Далі формується повна ПФС підприємства (рис. 2.15), що включає в себе сформовану ПФС оборотного циклу. Рух основних коштів і засобів по статутному капіталу зображується блоком основних засобів Vі двома потоками, що частково охоплюють оборотний цикл: це придбання основних засобів f_os і внесення засобів у статутний капітал f_ust. Потік амортизації «плавно» зменшує величину основних засобів; у момент придбання основних засобів уміст накопичувача грошових коштів стрибкоподібно зменшується, а основних засобів - збільшується на ту ж суму, тому що в типовому підприємстві ця операція виконується «миттєво». Внесення засобів у статутний капітал виражається в збільшенні абсолютної величиниSі значення Dна те саме число.

Поточно-запасні характеристики (ПЗХ) зображують графічно залежність величини вмісту накопичувача від інтенсивності потоку, що проходить через накопичувач у встановленому режимі функціонування, коли G(t) = const, (тобтоG'(t) = 0, де G(t) - уміст накопичувача, і, отже, інтенсивність сумарного вхідного потоку постійна й дорівнює інтенсивності сумарного вихідного (рис. 2.16)

f_вх(t_?)= f_вих(t_?)=f(t_?)=const

де у вигляді функцій від t_? позначені межі цих функцій приt>?. Сталість потоку f(t_?)випливає з того, що режим функціонування встановився.

У випадку типового підприємства ПЗХ дебіторської й кредиторської заборгованості являють собою прямі лінії, ПЗХ запасів і витрат асимптотично наближається до рівня максимальної пропускної здатності (максимальної виробничої потужності).

Кут нахилу прямолінійної ділянки ПЗХ визначається показником оборотності. У випадку запасів і витрат характер графіка ПЗХ можна пояснити ростом тривалості виробничого (або торговельного) циклу зі збільшенням інтенсивності потоку.

Рисунок 2.16 - Поточно-запасні характеристики:

а) - накопичувач, б) - ПЗХ дебіторської заборгованості, в) - ПЗХ кредиторської заборгованості, г) - ПЗХ запасів і витрат

У випадку дебіторської й кредиторської заборгованості оборотність і нахил графіків визначаються періодами відстрочки оплати.

Вихідне положення розробки методу ПЗХ у тому, щоб аналізувати встановлені режими руху коштів в оборотному циклі, спільно розглядаючи ПЗХ усіх елементів типового підприємства, і при цьому враховувати як баланс засобів і джерел засобів, так і інші кількісні співвідношення, обумовлені ПФС.

Розглянемо типове підприємство, що випускає продукцію (рис. 2.15) у випадку, коли продукція реалізується покупцям без відстрочки оплати. ПФС для цього випадку відрізняється від зображеної на рисунку2.15 відсутністю блоку дебіторської заборгованості й самостійного потоку виторгу f_{vіr}, що відстає в часі від потоку продажів. Під час відсутності відстрочки продажів виторг і продажі синхронні.

Функціонування типового підприємства включає рух оборотних коштів у циклі грошових коштів, кредиторської заборгованості й запасів і витрат (оборотному циклі), епізодичне придбання основних засобів і також епізодичне внесення коштів у статутний капітал. У методі ПЗХ використовується поняття стабільного функціонування підприємства, під яким розуміється діяльність протягом досить тривалого часу з постійною інтенсивністю потоків у циклі руху оборотних коштів. Отже, стабільне функціонування не виключає придбання основних засобів і руху коштів по статутному капіталу.

Для аналізу стабільного функціонування можна користуватися ПЗХ засобів і джерел засобів, що перебувають в оборотному циклі, тому що дотримуються рівності вхідних і вихідних потоків, при яких коректне застосування ПЗХ.

У типовому підприємстві оборотний цикл представлений потоками продажів у собівартостіf_pros, змінних витрат f_pezі оплати змінних витрат f_oppz, а засобами й джерелами в оборотному циклі є запаси й витрати Z, грошові кошти Dі кредиторська заборгованість K.

Типове підприємство функціонує стабільно, якщо інтенсивність потоку продажів постійна протягом досить тривалого відрізка часу, тому що в якості кількісних моделей запасів і витрат Zі кредиторської заборгованості Kприйняті чисті запізнювання: якщо протягом тривалого часу інтенсивність потоку продажів має деяке постійне значення

f_pro(t)= const (2.43)

то постійному значенню буде дорівнювати потік продажів у собівартості f_prosі, із часом, йому стане дорівнювати випереджальний потік змінних витрат

f_pez(t)=f_pros(t)

де та- відповідно собівартість і ціна продажу одиниці продукції.

Аналогічно у випадку кредиторської заборгованості, потік оплати змінних витрат приймає це ж постійне значення. Таким чином,

(2.44)

Інтенсивність потоку, обумовленого цим виразом, однозначно пов'язана з потоком продажів і може бути названа інтенсивністю потоку в оборотному циклі (циклі «гроші-товар-гроші») в умовах стабільного функціонування. Величина потоку в оборотному циклі характеризує ступінь виробничого навантаження підприємства, яке не може бути занадто великим через обмежену пропускну здатність виробничих потужностей і каналів руху товарів, і не може бути занадто низьким з економічних причин.

У момент часу стабільного функціонування, коли немає руху коштів по статутному капіталу й придбання основних засобів, тобто

f_ust(t)= 0, f_os(t)= 0 (2.45)

можна вважати, що для блоку грошових коштів є єдиний вхідний потік f_pritі єдиний вихідний потік f_oppz(рис. 2.15), тому чистий приплив коштів дорівнює

f_prit- f_oppz (2.46)

З іншого боку, інтенсивність вхідного в грошові кошти припливу засобів f_prit визначається як сума потоків:

f_prit(t)= f_pros(t) + f_am(t)+f_prit(t) (2.47)

Підставляючи праву частину (2.45) в (2.44), одержуємо чистий приплив коштів, враховуючи, що

f_oppz(t)= f_pros(t), f_am(t)+ f_prin(t).

Отже, для типового підприємства положення «чистий приплив коштів дорівнює прибутку плюс амортизація» справедливо, якщо функціонування стабільне, і в цей момент потоки придбання основних засобів і руху по статутному капіталу нульові.

Чистий прибуток дорівнює різниці між валовим прибутком і постійними витратами:

f_prich(t)= f_val(t) + f_poz(t) (2.48)

Валовий прибуток у свою чергу виражається через інтенсивність потоку в оборотному циклі

(2.49)

Після підстановки правої частини (2.49) в (2.48):

(2.50)

На поточно-фінансовій діаграмі рис. 2.15 потік постійних витрат розщеплюється вліво на величину валового прибутку, а його частина, що залишилася, тече вправо по лінії потоку чистому прибутку у напрямку, протилежному позитивному, позначеному стрілкою, тобто потік чистого прибутку зображує збиток. У цьому випадку потік амортизації нульовий, тому що немає прибутку, і з цієї ж причини стають нульовими потоки податку й дивідендів. Потік нерозподіленого прибутку, що виходить із блоку власних засобів, стає негативним, і власні засоби зменшуються по абсолютній величині (якщо в цей час немає руху коштів по статутному капіталу). Це означає, що рух вправо ПЗХ кредиторської заборгованості змінюється на рух уліво зі швидкістю одержання збитків.

Підсумовуючи проведене дослідження існуючих моделей фінансових потоків, можна відзначити:

- оскільки найбільш типові ситуації, що пов'язані з дисбалансом надходжень та витрачань грошових коштів, характерні для короткого періоду часу, проблеми моделювання фінансових потоків ми розглядали для короткого періоду часу та акцентували увагу на оборотних коштах підприємства;

- за умови різкого падіння ринку доцільно мати певний запас грошових коштів для забезпечення платоспроможності підприємства. Для визначення величини можливого зниження продажів застосовують моделі планування оборотних коштів за критерієм максимізації рентабельності та мінімізації ризики неплатоспроможності;

- для короткострокового планування діяльності підприємства може застосовуватись метод поточно-запасних характеристик. У рамках концепції поточно-фінансових структур (ПФС) розробляються необхідні прийоми математичного опису системи засобів, джерел і потоків засобів підприємства, а також способи відповідного графічного представлення.

Моделювання доцільно здійснювати починаючи з максимально спрощених умов, поступово ускладнюючи їх.

3. МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ ЗАТ «ТЕТЗ-ІНВЕСТ»

3.1 Стисла економічна характеристика ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

Закрите акціонерне товариство «ТЕТЗ-Інвест», яке є об'єктом дослідження, функціонує за адресою: 86603, Донецька обл., м. Торез, вул. Леніна, 296. Форма власності підприємства - колективна. Підприємство має організаційно-правові атрибути, властиві йому як господарюючому суб'єкту: самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з найменуванням. Підприємство має у власності відособлене майно, що враховане на його самостійному балансі, має право від свого імені здобувати й здійснювати майнові й особисті немайнові права, мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту.

Предметом діяльності підприємства згідно статуту є:

29.52.1 Виробництво (без ремонту) машин i обладнання для добувної промисловості;

31.10.1 Виробництво двигунів, генераторів i трансформаторів;

31.10.2 Ремонт (спеціалізований) двигунів, генераторів i трансформаторів електричного струму.

Закрите акціонерне товариство «ТЕТЗ-Інвест» (Торезький електротехнічний завод) є провідним в Україні й країнах СНД виробником вибухозахищеного пускового електроустаткування, що використовується у вугільних шахтах, небезпечних по газу (метану) і вугільному пилу, а також устаткування для інших галузей народного господарства.

Заснований завод в 1949 році. Спочатку виконував замовлення, пов'язані з ремонтом і відновленням шахт Донбасу. В 1950 році підприємство переходить на нову, більш складну програму - налагоджує випуск вибухозахищеної електроапаратури для вугільної промисловості й інших галузей народного господарства. В 1961 році Торезький електротехнічний завод одержав свідоцтво на товарний знак, який дотепер є відмінною рисою виробів підприємства.

На сьогоднішній день ЗАТ «ТЕТЗ-ІНВЕСТ» (Торезький електротехнічний завод) - це сучасне підприємство зі спеціалізованою технологією й потужним виробництвом. Виробничі ділянки (механічна, складальна, штампувальна), відділи й служби підприємства націлені на швидке і якісне виконання замовлень споживачів. Кваліфікований відділ головного конструктора й служба головного технолога успішно вирішують найсерйозніші завдання для максимально повного задоволення запитів і потреб замовників.

Політика ЗАТ «ТЕТЗ-ІНВЕСТ» (Торезький електротехнічний завод) - це постійний розвиток і вдосконалювання конструкції апаратів. Враховуючи потребу в принципово нових апаратах на базі оригінальних і сучасних комплектуючих виробів, на заводі розробляються й створюються модифікації потужнішої пускової апаратури не тільки для вугільної промисловості, але й для інших галузей господарства.

Починаючи із другого півріччя 2006 року завод розпочав серійний випуск пускачів вибухозахищених іскробезпечних серії ПВІТ- М номінальні струми від 10 до 630А.

Пускач рудниковий вибухобезпечний - комутаційний апарат, призначений для керування електроприводами гірничих машин та механізмів, а також для захисту від струмів короткого замикання у відхідних приєднаннях трифазних розподільних мереж низької напруги (до 1200 В). Крім того, пускачі виконують функції струмового захисту від перевантаження електродвигунів, захист від подачі напруги на пошкоджену ділянку мережі, контроль опору ланцюга заземлення пересувних машин та механізмів та захист від втрати керованості.

Конструктивно пускачі виконуються у вигляді вибухозахищеної оболонки, яка має ввідну та вивідну камери, камеру апаратного відділення з швидковідкривною кришкою, яка механічно зблокована з рукояткою роз'єднувача. Функціонально пускачі мають такі основні вузли: роз'єднувач класичний або суміщений з прохідними ізоляторами; контактор електромагнітний повітряний або вакуумний; трансформатори струму; блоки захисту керування та схему форсування з джерелом живлення; пристрій сигналізації. Номінальна напруга пускачів: 1140/660 В, 380 В. Номінальний струм: 32; 63; 125; 160; 250; 320 та 400 А. Пускачі на номінальні струми 125; 160 та 250 А випускаються як з повітряними контакторами, так і з вакуумними, а на більші номінальні струми тільки з вакуумними контакторами. Застосування останніх суттєво підвищує надійність комутаційного апарата.

У вугільних шахтах України та країн СНД експлуатуються пускачі серій ПВМІ, ПВІ, ПРВ, ПВІР, ПРВМ, ПРВІ та ПВІ-М, які випускаються Торезьким електротехнічним заводом, дослідно-експериментальним заводом УкрНДІВЕ та заводом «Кузбаселектромотор» (РФ). В 2001 р освоєна нова серія універсальних реверсивних пускачів, які дозволяють здійснювати перемикання на обраний номінальний струм безпосередньо в шахті.

Для відкритих гірничих робіт випускаються пускачі типу ПРН на номінальні струми 63 та 125 А. Основною відмінністю цих пускачів є полегшена прямокутна оболонка.

Серед зарубіжних фірм-виробників пускачів провідними є Befra (Чехія), Apator (Польща), Bartec (Німеччина).

У питанні продажів завод орієнтований на конкретного споживача, пропонуючи йому як широкий спектр пускової апаратури так і великий вибір комплектів запасних частин і комплектуючих виробів, а також сервісне обслуговування.

Одним з напрямків діяльності підприємства є капітальний ремонт електроустаткування у вибухозахищеному виконанні.

Враховуючи сучасні виробничі потужності й багаторічний досвід роботи заводу, гарантуються якість і надійність відремонтованого встаткування. Надійність і якість продукції, що випускається, підтверджені сертифікатами МАКНДІ (Україна, м. Макіївка), МОС «СЕРТИУМ» (Російська Федерація, м. Москва), а також дозволами Держпромнагляду України, Федеральної служби з екологічного, технологічного й атомного нагляду (Російська Федерація), Держпромнагляду Республіки Білорусь і МНС республіки Казахстан. Устаткування під маркою ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» (Торезький електротехнічний завод) випускається в строгій відповідності з технічними вимогами стандартів по безпеці, що гарантує безпечні умови при його експлуатації. Постійно підтримуючи й розбудовуючи ділові зв'язки, колектив заводу намагається задовольнити попит і потребу партнерів у вибухозахищеному встаткуванні.

На ЗАО «ТЕТЗ-Інвест» функціонує система управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту ІSO 9001:2008. що підтверджене сертифікатом якості ДСТУ ISO 9001:2009 УкрСЕПРО №UA 2.038.04469-10

Головними споживачами гірничошахтного обладнання є підприємства вугільної промисловості, тому що саме в їхнім користуванні перебувають усі шахти, у яких добувається вугілля, руда, граніт і т.д. Таким чином, потенційними споживачами товарів і послуг ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» є гірничодобувні компанії України та Росії.

Основними постачальниками сировини та комплектуючих для ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» є:

- чорного металопрокату: ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», ТОВ «Такт», ТОВ «Спецметалпром»;

- кольорового металопрокату: ТОВ «Техніка», ПФ «ДагАрт», ТОВ «Пiтек»;

- ізоляційної продукції: ТОВ «Сонар»,

- кабельно-проводникової продукції: ТОВ «Альянс», ТОВ «Донелектро», ПП «Акватон»;

- підшипників: ТОВ «Тревел», ТОВ «Арков Україна», ТД «Галпідшипник», ТОВ «Промпiдшипник» та iн.

На діяльність підприємства впливає ціла низка факторів, від яких в цілому залежить діяльність підприємства. Факторами, які значно впливають на виробничу діяльність підприємства, виступають:

- підвищення цін на енергоносії,

- нестабільна цінова політика на ринку чорного та кольорового металопрокату, кабельно-проводникової продукції, підшипників, ізоляційних матеріалів та іншої сировини i комплектуючих.

Суттєвим фактором є високий знос основних засобів, високий рівень витрат на утримання та ремонт основних засобів. Для більш продуктивної роботи підприємства потрібно проводити капітальний ремонт виробничого обладнання, придбати нове, вдосконалювати технологію виробництва.

План розвитку ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» передбачає: зростання обсягів виробництва за рахунок модернізації виробництва, впровадження нових технологій виробництва, випуску нових видів продукції, пошуку та залучення нових споживачів та замовників як на території України, так i за її межами, максимально використовувати та нарощувати виробничі потужності. Виробництво не залежить від сезонних змін.

Останні роки підприємство працює досить стабільно, підтримує зв'язки з постійними клієнтами, чим забезпечує собі стабільний збут. Рекламацій на якість продукції підприємство не має, що підтримує імідж підприємства серед споживачів на високому рівні. Активна маркетингова політика, рекламна діяльність, налагодження ділових зв'язків та отримання великих замовлень дають підстави вважати, що підприємство має позитивні перспективи розвитку.

Основні показники, що характеризують діяльність підприємства представлені в таблиці 3.1. Аналіз проведено на підставі даних, що містяться у формах бухгалтерської звітності в додатках А, Б.

За результатами аналізу можна бачити, що виручка від реалізації продукції збільшилась, однак зміна була незначною: + 2512 тис. грн. або +4,62%.

Таблиця 3.1 - Основні економічні показники діяльності підприємства в 2009-2010 р.

Показники	2009	2010	Відхилення
			Абсол.	Відн.
1	2	3	4	5
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	54379	56891	2512	4,62
Чистий доход від реалізації продукції, тис. грн.	49237	52435	3198	6,50
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	31762	37710	5948	18,73
Питома вага собівартості в чистому доході, тис. грн.	64,51	71,92	7,41	11,49
Валовий прибуток, тис. грн.	17475	14725	-2750	-15,74
Фінансовий результат від звичайної діяльності, тис. грн.	10141	3626	-6515	-64,24
у відсотках до валового прибутку,%	47,66	14,34	-33,33	-69,92
Чистий прибуток, тис. грн.	8329	2111	-6218	-74,65
Середньорічна вартість необоротних активів, тис. грн.	11026	14296	3270	29,66
Фондовіддача	4,47	3,67	-0,798	-17,86
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.	20203	24564	4361,2	21,59
Загальна вартість майна підприємства, тис. грн.	31234	38861	7626,7	24,42

Собівартість продукції при цьому збільшувалась значно швидше: темп приросту склав 18,73%, що у вартісних показниках дорівнювало 5948 тис. грн.

Переважаючі темпи зростання собівартості над темпами росту чистого доходу визначили зменшення валового прибутку: 2750 тис. грн. недоотримало підприємство у 2010 році порівняно з 2009 роком. Темп приросту дорівнював -15,74%.

Нестабільне співвідношення між темпами зростання доходів та витрат утруднює планування на наступні періоди.

Результат від звичайної діяльності визначається на тільки сумою отриманого валового прибутку, але й витратами, пов'язаними з управлінням та збутом та іншою операційною діяльністю.

Необхідно відзначити, що 2009 рік був для підприємства значно успішнішим. В 2009 році підприємство дістало прибуток у розмірі 10141 тис. грн., що після оподаткування склав 8329 тис. грн. За рахунок зростання операційних витрат результат діяльності підприємства зменшився в три рази. Прибуток 2010 року складав всього 3626 тис. грн. що після оподаткування залишився в розмірі 2111 тис. грн.

Діяльність підприємства забезпечується ресурсною базо, яка протягом періоду дослідження збільшується. Так, у 2010 році збільшилась вартість основних засобів, додатково в оборот були залучені фінансові кошти.

Протягом 2010р. придбано основних засобів на 5739 тис. грн., у т.ч.: будинки, споруди, передавальні пристрої - 386 тис. грн., машини та обладнання - 4497 тис. грн., транспортні засоби - 377 тис. грн., інструменти, прилади - 51 тис. грн., інші основні засоби - 189 тис. грн., малоцінні необоротні активи - 39 тис. грн., у т.ч.: оргтехніка -2,0 тис. грн., телефони-0,5 тис. грн., зелені насадження - 23,6 тис. грн.,вольтметр - 0,2 тис. грн., кулера -1,6 тис. грн., вентилятори - 1,1 тис. грн., насос - 0,1 тис. грн., меблі - 3,2 тис. грн., водомір -0,9 тис. грн., стіл стелажний - 0,7 тис. грн., пилосос - 0,4 тис. грн., кавоварка - 0,7 тис. грн, роллетка - 0,3 тис. грн, демонстраційний модуль - 1,1 тис. грн. Протягом 2010 р. придбано сайт в Інтернеті - 30 тис. грн.

Протягом 2010 р. вибуло основних засобів за первісною вартістю на 758 тис. грн., у т.ч.: списані малоцінні необоротні матеріальні активи - 21,0 тис. грн., знос - 10,0 тис. грн., будинки, споруди та передавальні пристрої - 728 тис. грн., знос - 728 тис. грн., інструменти, прилади - 9 тис. грн., знос - 9 тис. грн. У 2010 р. дооцінка основних фондів не здійснювалася.

При нарощуванні технічної бази фондовіддача зменшилась на 79 коп. в розрахунку на кожну гривню, вкладену в основні засоби. Це зумовлене в першу чергу тим, що стовідсоткове освоєння виробничих потужностей потребує часу. Управлінські рішення, пов'язані зі збільшенням технічної бази підприємства орієнтовані на перспективу: прогнозується розширення діяльності підприємства, підвищується кваліфікація працівників, що позначається на якості продукції та гарантує добре ставлення з боку споживачів.

До кінця 2010 року збільшилася також кількість оборотних засобів (з 25497 до 23631 тис. грн. або на 1866 тис. грн.). В складі оборотних засобів вартість виробничих запасів збільшилась на 3338 тис. грн., вартість готової продукції та товарів зменшилась на 277 тис. грн., вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги зменшилась 5127 тис. грн., вартість інших оборотних активів зменшилась на 354 тис. грн.

Аналіз ділової активності показав, що показники, що характеризують ділову активність, в цілому покращилися. Значення показників наведено в таблиці 3.2.

З розрахунків видно, що кількість оборотів, чинених оборотними засобами протягом року, зменшилась на 0,3 обороти, що може розцінюватися як негативна тенденція.

Тривалість обороту, відповідно, збільшилась на 20,72 днів й становить 168,22 днів в порівнянні з 147,5 днями в 2009 році.

Однак, зменшився коефіцієнт відволікання оборотних активів в дебіторську заборгованість, поряд з цим, прискорилась оборотність дебіторської заборгованості.

За рахунок збільшення кількості ділових контактів, розширення ринків збуту дебіторська заборгованість швидше перетворюється в грошові кошти, що свідчить про відносне скорочення потреби в оборотних коштах.

Таблиця 3.2 - Показники ділової активності ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

Показник	2009 рік	2010 рік	+/-
Коефіцієнт оборотності	2,44	2,14	-0,3
Тривалість обороту	147,5	168,22	+20,72
Коефіцієнт оборотності запасів	2,64	2,48	-0,16
Тривалість обороту запасів	136,4	145,2	+8,8
Коефіцієнта відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість	0,58	0,23	-0,35
Кількість оборотів дебіторської заборгованості	4,17	8,62	+4,45
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	28,98	10,31	-18,67

Оборотності дебіторської заборгованості підвищує платоспроможність підприємства. Оборотність кредиторської заборгованості уповільнилась. Збільшення тривалості обороту кредиторської заборгованості веде до зменшення потреби підприємства в коштах, необхідних для фінансування оборотних активів, однак може вплинути на рівень фінансової незалежності підприємства.

Таким чином можна визначити, що для підприємства характерні позитивні тенденції розвитку та що підприємство має сприятливі умови для подальшого функціонування та підвищення ефективності діяльності.

3.2 Діагностика фінансової стійкості ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

Однією з важливих характеристик діяльності підприємства є рівень залежності від кредиторів та інвесторів, тобто фінансова стійкість підприємства.

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових засобів, важливою аналітичною характеристикою є фінансова стійкість підприємства.

Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність.

Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини й структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання: наскільки підприємство незалежне з фінансової точки зору, росте або знижується рівень цієї незалежності й чи відповідає стан його активів і пасивів завданням його фінансово-господарської діяльності [21].

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недостатність джерел засобів для формування запасів і витрат, що визначається у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат.

Розрахунки за даними ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» виконано з використанням електронної таблиці MS-Excel, результати розрахунків відбито в таблиці 3.3.

Що вищим є значення коефіцієнту концентрації власного капіталу, то більше підприємство є фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів.

Щодо рівня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширено таку: частка власного капіталу має бути не меншою за 0,6 (60%). У підприємств з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають охочіше кошти, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.

Таблиця 3.3 - Аналіз показників фінансової стійкості ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» у 2010 році

Показник	Порядок розрахунку	Нормативне значення	2010	Зміна
			Початок року	Кінець року
1	2	3	4	5	6
Коефіцієнт концентрації власного капіталу		> 0,6	0,51	0,53	0,02
Коефіцієнт фінансового ризику		< 1	0,97	0,88	-0,09
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		0,4-0,6	0,35	0,24	-0,11
Коефіцієнт структури залученого капіталу			0,68	0,68	0
Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними коштами		>0,1	0,77	0,75	-0,02
Коефіцієнт співвідношення необоротних та власних коштів		0,5…..0,8	0,65	0,76	0,11
Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна		> 0,5	0,50	0,66	0,16

Проте це не скрізь так: японським компаніям, наприклад, властива висока частка залученого капіталу (до 80%). А значення цього показника в Японії в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: у США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії - від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про велику міру довіри до корпорації з боку банків, а значить і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчитиме про неспроможність отримати кредити в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів [21, 32].

Коефіцієнт концентрації власного капіталу збільшився у порівнянні з початком року на 0,02 і становить 0,53, що менше нормативного значення. Тобто частка власних засобів в загальній структурі джерел формування майна складає 53% проти 60% нормативу. Однак, з нашої точки зору, по-перше, тенденція зміни показника є позитивною, по-друге, переважання власного капіталу над позиковим хоча б на один відсоток вже виводить підприємство з зони ризику та абсолютної фінансової залежності. Тому значення показника наприкінці 2010 року будемо вважати прийнятним.

Коефіцієнт фінансового ризику характеризує кількість грошових одиниць позикових засобів в розрахунку на одну грошову одиницю власного капіталу. Оскільки нормальною вважається ситуація, коли власних засобів підприємство має більше, коефіцієнт фінансового ризику має бути менше одиниці, що ми й спостерігаємо за результатами розрахунків у кінці 2010 року.

Значення коефіцієнту маневреності може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив 0,4....0,6). На досліджуваному підприємстві коефіцієнт маневреності власного капіталу протягом періоду дослідження був менше нормативу, однак величиною додатною. Це означає, що власні засоби частково використано для фінансування необоротних активів, а близько 30% спрямовано на фінансування оборотних активів. Підприємство має можливість маневрувати власними засобами, однак ці можливості обмежуються, про що свідчить зменшення коефіцієнту маневреності.

Аналіз структури залученого капіталу дозволяє визначити, що позиковий капітал сформовано за рахунок і довгострокових кредитів і поточних зобов'язань. У поєднанні з додатним значенням показника власного оборотного капіталу це означає, що формування оборотного капіталу відбувалось за рахунок власних засобів, довгострокових кредитів та частково за рахунок поточних зобов'язань (що позитивно характеризує фінансову стійкість), оборотний капітал підприємства сформовано як за рахунок перманентних джерел так і поточних зобов'язань підприємства, тобто при погашенні поточних зобов'язань підприємство має джерела, що дозволять йому продовжити діяльність.

Ці висновки підтверджено також результатами розрахунків коефіцієнта забезпеченості оборотних засобів власними засобами (значення показника знаходиться в межах нормативу і на початку і наприкінці 2010 року) та коефіцієнта співвідношення необоротних та власних коштів (значення показника менше одиниці, тобто вартість необоротних засобів менше вартості власних коштів, є їх надлишок).

Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна показує, що більша частина вартості майна забезпечує процес виробництва. Значення показника є в межах нормативу протягом всього періоду дослідження.

Найбільш загальним показником фінансової стійкості є надлишок або недостатність джерел засобів для формування запасів і витрат, тобто різниця між величиною запасів і величиною витрат.

У ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» у 2010 році склалася наступна ситуація (табл. 3.4)

На початку 2010 року у підприємства спостерігається перевищення величини власних та довгострокових основних джерел формування запасів і витрат, але недостатність власних джерел формування запасів. Зміна показника відбулася в значній мірі за рахунок збільшення джерел власних засобів (+1801) та більш інтенсивного збільшення вартості запасів (+3615). Внаслідок зазначених факторів збільшився дефіцит власних оборотних засобів на 5394 тис. грн. Через скорочення довгострокових зобов'язань джерела формування запасів власні та довгострокові скоротились на -1860 тис. грн., хоча цих джерел було достатньо для формування запасів.

Таблиця 3.4 - Аналіз фінансової стійкості ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» у 2010 році

Показники	Умовні позначення	На початок 2010 року	На кінець 2010 року	Зміна
1	2	3	4	5
Власні засоби	ВК	19342	21143	+1801
Необоротні активи	НА	12506	16086	+3580
Наявність власних оборотних засобів	ВОК	6836	5057	-1779
Довгострокові зобов'язання	ДД	12782	12701	-81
Наявність власних та довгострокових джерел формування запасів	ВДД	19618	17758	-1860
Короткострокові зобов'язання	КД	1500	494	-1006
Загальна величина основних джерел формування запасів	ЗД	21118	18252	-2866
Запаси	З	13391	17006	+3615
Недостатність (надлишок) ВОК	ДВОК	-6555	-11949	-5394
Недостатність (надлишок) ВДД	ДВДД	6227	752	-5475
Недостатність (надлишок) ЗД	ДЗД	7727	1246	-6481
Тривимірний показник фінансової ситуації (ряд.9, ряд.10, ряд.11)		(0,1,1)	(0,1,1)

При фактичному достатньо значному збільшенні запасів (+3615) підприємство наприкінці 2010 року має достатню кількість нормальних засобів для формування запасів, запаси формуються за рахунок власних засобів та довгострокових позикових засобів.

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової ситуації.

Можливе виділення 4-х типів фінансових ситуацій:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану. Цей тип ситуації зустрічається вкрай рідко. Він являє собою крайній тип фінансової стійкості й відповідає наступним умовам: ФВ ? 0; ФТ ? 0; ФО ? 0; тобто S= {1,1,1};

2. Нормальна стійкість фінансового стану, що гарантує платоспроможність: ФВ< 0; ФТ ? 0; ФО ? 0; тобто S={0,1,1};

3. Нестійкий фінансовий стан, пов'язаний з порушенням платоспроможності, але при якому все-таки зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів: Фс<0; Фт<0;Фо ? 0;тобто S={0,0,1};

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на грані банкрутства, оскільки в даній ситуації кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості: Фс<0; Фт<0; Фо<0; тобто S={0,0,0}.

Дані таблиці показують, що підприємство має нормальний фінансовий стан. У ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» трикомпонентний показник фінансової ситуації на початку 2010 року S={0,1,1}, наприкінці року S={0,1,1}.

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з точки зору короткострокової і довгострокової перспективи. У першому випадку критерієм оцінки фінансового положення є ліквідність і платоспроможність підприємства.