Особливості організації управління грошовими потоками на підприємстві ВАТ "Калина"

1.3 Політика організації управління грошовими потоками підприємства

Політику управління грошовими потоками необхідно розглядати як комплексне поняття, у структурі якого можна виділити такі складові елементи (детермінанти політики);

· цілі та завдання управління грошовими потоками;

· основні напрями управління грошовими потоками;

· критерії прийняття управлінських фінансових рішень;

· методи кількісної оцінки грошових потоків;

· форми управління грошовими потоками.

Розглянемо детермінанти політики управління грошовими потоками детальніше.

Відповідно до принципів організацій моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання остання включає такі основні функціональні елементи:

· формування та прискорення надходження вхідних грошових потоків суб'єкта господарювання;

· концентрація надходження грошових коштів;

· контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання у часі;

· прогнозування та планування резерву ліквідності;

· формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;

· оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у розпорядженні підприємства.

Так, сукупність цілей, які ставляться перед моделлю управління грошовими потоками, включає як загальні цілі управління фінансами суб'єкта господарювання, так і специфічні:

1) повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

2) підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

3) збільшення вхідних грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

4) скорочення циклу обороту грошових коштів;

5) підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

6) забезпечення ефективності використання грошових коштів підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

7) скорочення накладних затрат підприємства, пов'язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходженням вхідних грошових потоків.

Обґрунтування цілей та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил.

· По-перше, системність формування цільових фінансових показників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів відповідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошовими потоками підприємства.

· По-друге, повнота та достовірність формування вхідної первинної інформації щодо управління грошовими потоками за напрямами такого управління - у розрізі вхідних та вихідних грошових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

· По-третє, забезпечення зіставності та інформативності фінансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної статистичної та математичної обробки для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером підприємства.

· По-четверте, обґрунтування використання методів обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових параметрів моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

· По-п'яте, формування якісних та кількісних параметрів грошових потоків на основі визначення сукупності цільових фінансових показників як результуючих відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, що характеризують окремі сторони руху грошових коштів підприємства.

· По-шосте, забезпечення можливості адекватного контролінгу системи цільових параметрів руху грошових коштів підприємства з метою забезпечення виконання управлінських фінансових рішень (моніторинг виконання плану, виявлення відхилень та проведення коригування параметрів грошових потоків).

· По-сьоме, забезпечення прийнятності цільових параметрів грошових потоків для їх використання в управлінні грошовими потоками підприємства у наступних періодах.

Базовими напрямами управління грошовими потоками є:

· операційний грошовий потік;

· інвестиційний грошовий потік;

· фінансовий потік.

Функціонально-організаційні особливості управління грошовими потоками вимагають застосування специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так:

· абсолютна величина грошового потоку, розподіл грошового потоку у часі та його приведена вартість;

· накладні витрати, пов'язані з генеруванням грошового потоку;

· вплив грошового потоку на абсолютну величину потреби підприємства у капіталі;

· вплив грошового потоку на рівень платоспроможності підприємства (планування ліквідності);

· строк мобілізації (іммобілізації) грошових коштів підприємства;

· пріоритет вхідних грошових потоків від операційної діяльності порівняно з іншими видами вхідних грошових потоків.

Оцінка ефективності моделі управління грошовими потоками, незалежно від того, чи це кількісна оцінка, чи якісна, передбачає співвідношення фактичного рівня цільових фінансових показників, що сформувалися в результаті реалізації визначених моделлю механізмів та технологій управління грошовими потоками підприємства, із плановими або прогнозними величинами, крім того, просте математичне порівняння фактичних та планових величини цільових показників руху грошових коштів має співвідноситися із відповідною системою обґрунтованих критеріїв оцінки ефективності моделі, відповідно до яких і визначається рівень ефективності моделі, при цьому, у якості таких критеріїв можуть використовуватися як кількісні орієнтири (абсолютні та або відносні величини), так і якісні характеристики.

Загалом, практика функціонування моделей управління грошовими потоками на тому чи іншому підприємства визначає специфічну сукупність критеріїв оцінки її ефективності, оскільки умови та особливості фінансової і господарської діяльності таких суб'єктів господарювання суттєво відрізняються.

Однак, можна говорити про існування певної кількості узагальнених критеріїв, перш за все, якісних характеристик, до таких критеріїв відносяться, зокрема, наступні:

- стабільність грошових потоків суб'єкта господарювання, перш за все, операційного грошового потоку:

- формування чіткої та стабільної тенденції протягом тривалого періоду часу зростання абсолютної величини Free Cash Flow;

- узгодженість та значний рівень кореляції між формування інвестиційного Cash Flow та фінансового Cash Flow;

- підтримання за рахунок формування достатньої абсолютної величини операційного Cash Flow прийнятного рівня коефіцієнта забезпечення

- боргу (debt cover ratio) як одного із показників кредитоспроможності підприємства:

- обґрунтованість цільових фінансових показників, що визначаються у фінансовому плані:

- та інші критерії, доцільність та обґрунтованість застосування яких випливає із положень фінансової та корпоративної стратегії суб'єкта господарювання.

Оцінка ефективності управління грошовими потоками являється складовим елементом моделі управління грошовими потоками підприємства як на етапі кількісної та якісної оцінки результатів (досягнення поставлених цілей), так і на етапі прогнозування та планування грошових потоків, а також корегування планових показників відповідно до зміни зовнішнього та внутрішнього середовища здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання. Це. у свою чергу, надає нам право виокремиш дану проблему як окреме питання даної теми.

Так, зважаючи на сказане вище, можна виділити наступні завдання, що можуть ставитися перед фінансовим менеджером підприємства при проведенні оцінки ефективності моделі управління грошовими потоками. зокрема:

1) ретроспективний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та визначення основних факторів формування його фінансових результатів;

2) дослідження особливостей формування тенденцій та розвитку трендів фінансування (перш за все, самофінансування) суб'єкта господарювання та рівень їх узгодженості із фінансовою його стратегією

3) визначення оптимальних параметрів та показників фінансового плану підприємства, у тому числі стратегічного та оперативного;

4) оцінка обґрунтованості прогнозних показників руху грошових коштів суб'єкта господарювання та інших планових фінансових показників та рівня їх впливу на формування фінансових результатів підприємства

5) визначення форм та методів впливу фінансового менеджмент} підприємства на основні параметри його грошових потоків з метою забезпечення цільового рівня прибутковості за прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання та інші завдання, що випливають із фінансової та корпоративної стратегії.

Важливою складовою моделі управління грошовими потоками являються форми виконання тих чи інших управлінських фінансових рішень щодо грошових потоків суб'єкта господарювання, що генеруються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, під такими формами необхідно розуміти методи, механізми та технології прогнозування, планування, формування, перенаправлення та оцінки грошових потоків суб'єкта господарювання, при цьому, зважаючи на той факт, що грошові потоки суб'єкта формуються в результаті виконання договірних зобов'язань між підприємством та його дебіторами і кредиторами, можна виділити сукупність напрямків використання форм управління грошовими потоками. що характеризуються спільними особливостями реалізації:

- управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання, що передбачає формування такої моделі грошових розрахунків на підприємстві, за якої виконання грошових зобов'язань між сторонами договірних відносин реалізується із використанням найбільш зручних форм безготівкових платежів з позицій компроміс) комерційних інтересів учасників таких відносин;

- управління дебіторською заборгованість підприємства, що передбачає забезпечення розумного та обґрунтованого компромісу між швидкістю надходження виручки від реалізації продукції (а також своєчасністю інкасації дебіторської заборгованості) та стимулювання платоспроможного попиту на продукції підприємства шляхом надання відстрочки оплати рахунків;

- управління кредиторською заборгованістю суб'єкта господарювання, що передбачає дотримання компромісу між обґрунтованою потребою суб'єкта господарювання в отриманні відстрочки оплати рахунків постачальників (інших кредиторів) та своєчасністю та повнотою використання своїх грошових зобов'язань.

Виокремлення функціонально організаційного блоку управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання в цілісній системі моделі управління грошовими потоками пов'язано із сукупність причин, серед яких можна виділити наступні моменти, зокрема:

- грошові розрахунки є об'єктивною необхідністю функціонування суб'єктів господарювання в умовах ринкової економіки;

- грошові розрахунки є складовою фінансів підприємства та безпосередньо пов'язані із провадженням його фінансово-господарської діяльності, а отже є об'єктом управління з боку фінансового менеджменту;

- грошові розрахунки опосередковують виконання договірних та недоговірних зобов'язань між економічними агентами, формуючи при цьому ті чи інші види грошові потоки та визначаючи рівень поточної ліквідності;

- наявність сукупності різних форм та видів грошових розрахунків формує поле для оптимізації здійснення грошових розрахунків у часі та просторі з метою управління грошовими потоками суб'єкта господарювання;

- реалізація певної моделі управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання визначає особливості формування дебіторської та кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання і, відповідно, безпосередньо пов'язана із управління такою заборгованістю тощо.

Виходячи з цього можна говорити про існування певних принципів організації грошових розрахунків.

Визначаючи основні принципи організації моделі грошових розрахунків можна виділити наступні напрямки їх впливу, так, ряд принципів та правил організації та управління фінансовими відносин на підприємстві мають специфічний характер, однак значна їх чистина випливає із принципів організації фінансів підприємств взагалі, так. серед принципів фінансів підприємств, яки визначають критичні характеристики моделі управління грошовими розрахунками, прийнято вділяти наступні їх види:

- господарський розрахунок - прийняття управлінських фінансових рішень виходячи із їх економічної доцільності для функціонування суб'єкта господарювання;

- окупність - покриття витрат підприємства за рахунок його доходів;

- мінімізація оподаткування - визначення та використання законодавче дозволених напрямків та методів зменшення витрат підприємства на сплату податків та абсолютної величини податку на прибуток суб'єкта господарювання;

- самостійність прийняття управлінських рішень тощо.

Суттєвим фактором моделі грошових розрахунків є рівень її впливу на формування абсолютної величини та напрямку грошових потоків, а, отже, необхідність узгодження основних параметрів грошових розрахунків їх потребами моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання. Серед основних напрямків такого узгодження можна виділити наступні:

1) розподіл у часі абсолютної величини грошового потоку;

2) взаємоузгодження абсолютних величин вхідних та вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання з позицій максимального покриття потреби підприємства у капіталі за рахунок внутрішніх джерел фінансових ресурсів (перш за все, вхідних грошових потоків від операційної діяльності);

3) забезпечення своєчасності та повноти формування грошового потоку (як з позицій інкасації виручки від реалізації та дебіторської заборгованості, так і фінансування грошових та фінансових зобов'язань підприємства) тощо.

Асиміляція впливу визначених факторів моделі грошових розрахунків забезпечується виконанням фінансово-математичної процедури, яка включає у себе наступну сукупність послідовних ітерації:

- визначенням кількісного впливу управлінських рішень щодо грошових розрахунків на формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

- порівняння отриманої величини із її цільовим значенням (прогнозними або плановими характеристиками) грошового потоку;

- визначення порядку приведення впливу форми грошових розрахунків до прийнятного результату шляхом корегування параметрів грошових розрахунків по конкретному випадку;

- виконання грошових розрахунків та контролінг формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

- формування на основі ретроспективного аналіз) грошових розрахунків (наслідків вплив) форми грошових розрахунків на грошові потоки) інформаційної бази фінансового менеджменту, у тому числі, і для потреб

- управління грошовими розрахунками як функціонально-організаційного блоку моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Оптимізація грошових розрахунків як напрямок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання тісно переплітається із формування, обігом та погашенням дебіторської та кредиторської заборгованості.

Так, дебіторська заборгованість являється наслідком (продуктом) реалізації моделі грошових розрахунків в системі управління грошовими потоками, однак управління такою заборгованістю характеризуються дещо іншими принципами та технологіями здійснення, що дозволяє виокремити управління дебіторською заборгованістю як окремий функціонально-організаційний блок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання, загалом, модель управління дебіторською заборгованістю суб'єкта господарювання включає використання сукупності фінансово-математичних методів, які виступають методологічним базисом процесу управління, відповідно, метод управління дебіторською заборгованістю можна визначити як сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо зміни абсолютної величини або оптимізації структури дебіторської заборгованості. а також форм їх виконання.

Модель управління дебіторською заборгованістю включає наступні складові елементи:

1) статичний аналіз фінансової інформації щодо дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, інтерпретація значень основних фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються для такого аналізу;

2) динамічний (трендовий) аналіз та оцінка тенденцій розвитку ситуації із погашенням контрагентами дебіторської заборгованості;

3) обґрунтування оптимального терміну надання відстрочки оплати рахунків покупцями

4) рефінансування дебіторської заборгованості підприємства (використання обліку векселів, факторингу та форфейтингу боргових вимог підприємства до третіх осіб для покриття поточної потреби у капіталі);

5) контроль простроченої дебіторської заборгованості та попередження формування безнадійної заборгованості тощо.

У свою чергу, кредиторська заборгованість також являється продуктом грошових розрахунків суб'єкта господарювання із його контрагентами, і управління нею базується на специфічних принципах та методологічних засадах, що дозволяє виокремити ще функціональне організаційний блок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання - управління кредиторською заборгованістю підприємства. Загалом, модель управління дебіторською заборгованістю суб'єкта господарювання формується як сукупність окремих фінансово-математичних методів, які виступають методологічним базисом процесу управління, - сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо зміни абсолютної величини або оптимізації структури кредиторської заборгованості, а також форм їх виконання, відповідно, модель управління кредиторською заборгованістю включає наступні складові елементи:

1) статичний та динамічний аналіз формування та погашення кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання та її впливу на величину його грошових потоків;

2) обґрунтування доцільності отримання відстрочки оплати рахунків постачальників, а також оптимального терміну такої відстрочки;

3) попередження формування прострочена кредиторської заборгованості та забезпечення, за необхідності, пролонгації кредиторської заборгованості тощо.

Розділ II. Особливості організації управління грошовими потоками на підприємстві ВАТ "Калина"

2.1 Загальна характеристика та історія розвитку підприємства ВАТ "Калина"

Відкрите акціонерне товариство " Калина" засноване 17 лютого 1964 року як Червоноградська швейна фабрика на підставі розпорядження Червоноградського міськвиконкому з метою працевлаштування непрацюючих жінок нашого шахтарського міста і ввійшла до складу Львівської швейної фірми "Маяк". Тоді на підприємстві працювало 300 чоловік.

В 1965 році фабрику підпорядкували Львівській фірмі "Весна", а з 1970 року фабрика стала філією Львівської текстильно-галантерейної фірми "Юність".

19 вересня 1991 року Червоноградська швейно-галантерейна фабрика вийшла зі складу Львівського виробничого текстильно-галантерейного об'єднання "Юність" і була зареєстрована на правах самостійної юридичної особи, маючи на балансі 70% швейного обладнання із 100% зносом.

В 1992 році фабрика досягла максимальної виробничої потужності і випустила 5216 тис. штук корсетних виробів при чисельності працюючих 1230 чоловік.

17 грудня 1992 року згідно установчих документів була зареєстрована організація орендарів Червоноградської орендної швейно-галантерейної фабрики, а в кінці грудня 1993року наше підприємство було приватизоване. Майно фабрики було викуплено у держави членами орендного колективу та пенсіонерами, які раніше працювали на ній.

24 грудня 1993 року фабрика отримала Свідоцтво про державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства " Калина", де було зареєстровано 1500 акціонерів.

Товариство з юридичною особою, має самостійний баланс, печатку і штамп із своїм найменуванням, поточний розрахунковий і валютний рахунки в банківських установах м. Червонограда, товарний знак, і інші необхідні реквізити.

ВАТ " Калина" має колективну форму власності. Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його фінансово - господарською діяльністю, є правління і його голова - Чемерис М.І.

Предмет діяльності Товариства - пошиття корсетних та інших швейних виробів, також здійснення будь - яких видів господарської діяльності, якщо вони не суперечать законодавству України і відповідають Статуту підприємства.

Постійно працюючи, підприємство нарощує виробничі потужності, дбаючи при цьому і про оновлення швейного обладнання, яке купуємо, в основному, зарубіжного виробництва.

Накопичено позитивний досвід в управлінні виробництвом, організації виробничих процесів, освоєнні сучасної зарубіжної технології, досягнуто високого рівня якості продукції. За даних умов наше підприємство може конкурувати зі всіма фірмами, які працюють на Україні з пошиву корсетних виробів.

У квітні 2008 року ВАТ " Калина" нагороджено дипломом Міжнародного Академічного Рейтингу популярності " Золота Фортуна" і "Лідер національного бізнесу".

Управління грошовими потоками підприємства включає такі основні функціональні елементи:

· формування та прискорення надходження вхідних грошових потоків суб'єкта господарювання;

· концентрація надходження грошових коштів;

· контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання у часі;

· прогнозування та планування резерву ліквідності;

· формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;

· оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у розпорядженні підприємства.

Управління грошовими потоками, включає як загальні цілі управління фінансами підприємства, так і специфічні:

1) повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

2) підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

3) збільшення вхідних грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

4) скорочення циклу обороту грошових коштів;

5) підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

6) забезпечення ефективності використання грошових коштів підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

7) скорочення накладних затрат підприємства, пов'язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходженням вхідних грошових потоків.

Базовими напрямами управління грошовими потоками підприємства є:

· операційний грошовий потік;

· інвестиційний грошовий потік;

· фінансовий потік.

На досліджуваному підприємстві ефективність управління грошовими потоками, незалежно від того, чи це кількісна оцінка, чи якісна, передбачає співвідношення фактичного рівня цільових фінансових показників, що сформувалися в результаті реалізації визначених моделлю механізмів та технологій управління грошовими потоками підприємства, із плановими або прогнозними величинами, крім того, просте математичне порівняння фактичних та планових величини цільових показників руху грошових коштів має співвідноситися із відповідною системою обґрунтованих критеріїв оцінки ефективності моделі, відповідно до яких і визначається рівень ефективності моделі, при цьому, у якості таких критеріїв можуть використовуватися як кількісні орієнтири (абсолютні та або відносні величини), так і якісні характеристики.

Загалом, практика функціонування управління грошовими потоками на досліджуваному підприємстві визначає специфічну сукупність критеріїв оцінки її ефективності, оскільки умови та особливості фінансово - господарської діяльності таких суб'єктів господарювання суттєво відрізняються.

Важливою складовою управління грошовими потоками на підприємстві являються форми виконання тих чи інших управлінських фінансових рішень щодо грошових потоків суб'єкта господарювання, що генеруються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, під такими формами необхідно розуміти методи, механізми та технології прогнозування, планування, формування, перенаправлення та оцінки грошових потоків суб'єкта господарювання, при цьому, зважаючи на той факт, що грошові потоки суб'єкта формуються в результаті виконання договірних зобов'язань між підприємством та його дебіторами і кредиторами, можна виділити сукупність напрямків використання форм управління грошовими потоками.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства та його грошових потоків

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності організації. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану організації, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожної організації.

Метою оцінки фінансового стану організації є пошук резервів підвищення рентабельності організації і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи організації і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Використовуючи дані балансу та звіту про фінансові результати, представлені у додатку 1,2,3,4 здійснено розрахунок основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства (див. табл. 2.1.)

Таблиця 2.1 Показники ділової активності ВАТ "Калина"

Показники	Од. виміру	Джерела інформації, розрахунок	2011р.	2012р.	Відхилення
					Абсолютне	Темп зрост.,%
1.обіговість сукупного капіталу (капіталовіддача)	Обороти	П.4.1./п.3.4	1.22	1.22	0	100
2 фондовіддача	Грн.	П.4.1/п.2.1.4	3.44	3.2	-0.24	93.02
3.фондомісткість	Грн.	П.2.1.4/п.4.1	0.29	0.32	0.03	110.34
4. Коефіцієнт обіговості оборотних активів	Обороти	П.4.1./п.2.3.4	4.9	8.8	3.9	179.59
5. коефіцієнт закріплення оборотних активів	Грн.	П.2.3.5/п.4.1	0.47	0.48	0.01	102.13

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов'язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу.

Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування майна (активів).

Фінансова стійкість - це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність.

Для розрахунку фінансової стійкості даного підприємства, необхідно ознайомитися з лише зазначеними показниками, які будуть оформленні в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Розрахунок узагальнюючих показників фінансової стійкості ВАТ"Калина"за 2011-2012роки.

Показники	Методика Розрахунку по балансу	Абсолютна величина, тис. грн.
		2011р.	2012р.
1	2	3	4
1.Наявність власного обігового капіталу для формування запасів. -Н1	ряд.380-ряд.080	7629	7668
2.Наявність власного та довгострокового позикового капіталу для формування запасів. -Н2	Н1+ряд.430+ряд.480	7629	7668
3.Наявність власного обігового та довгострокового позикового капіталу для формування запасів. -Н3	Н2+ряд.500+ряд.510	8548	9168
4.Запаси. - Н4	ряд.100+ряд.110+ ряд.120+ряд.130+ ряд.140	2214	3112
	Н1-Н4
5.Надлишок (+), нестача (-) власного обігового капіталу для формування запасів. - Е1	Н1-Н4	5415	4556
6.Надлишок (+), нестача(-) власного та довгострокового позикового капіталу для формування запасів. -Е2	Н2-Н4
6. Надлишок (+), нестача (-) власного та довгострокового позикового для формування запасів капіталу. - Е2	Н2-Н4	5415	4556
7.Надлишок(+), нестача(-) власного та довгострокового позикового капіталу для формування запасів. - Е3	Н3-Н4	6334	6056

Таким чином, слід звернути увагу на самі записи, які у 2012 році склали 3112 тис. грн., а у 2011 році - 2214 тис. грн., що більше на суму 898 тис. грн.

Виходячи з вище зазначених показників зробимо висновок, що дане підприємством має надлишок власного оборотного капіталу у 2011 році - 5415тис. грн., а у 2012 році -4556 тис. грн., надлишок власного оборотного капіталу довгострокового і короткострокового позикового капіталу, який має такі значення у 2011 році - 5415 тис. грн.., 2012 році - 4556 тис. грн., надлишок власного та довгострокового позикового капіталу у 2011 році становив -6334 тис. грн.., у 2012 році - 6056 тис. грн.

Таким чином, розраховані узагальнюючі показники допоможуть оцінити остаточно фінансових стан підприємства, тобто чи вона має:

Абсолютну фінансову стійкість;

Нормальну фінансову стійкість;

Підприємство характеризується нестійким фінансовим станом.

Отже, розраховані показники, зазначені в таблиці як Е1, Е2, Е3 показали, що їхні значення більше 0, тобто Е1, Е2, Е3 > 0, і це означає, що фабрика ВАТ "Калина" за розраховані роки, а саме за 2008 та за 2009 має абсолютну фінансову стійкість, що характеризує дане підприємство з найкращої сторони.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1>П1	А2>П2	А3>П3	А4<П4

Таблиця 2.3 Аналітичний баланс підприємства

Найбільш ліквідні активи (А1)	Суми за всіма статтями коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).	Найбільш термінові зобов'язання (П1)	Кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, інші поточні зобов'язання.
Активи, що швидко реалізуються (А2)	Активи, для перетворення яких у грошові кошти потрібний певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, інші оборотні активи.	Короткострокові пасиви (П2)	Короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати
Активи, що повільно реалізуються (А3)	Найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), довгострокові фінансові інвестиції тощо.	Довгострокові пасиви (П3)	Довгострокові позики та інші довгострокові пасиви - статті 3 розділу пасиви балансу «Довгострокові зобов'язання»
Активи, що важко реалізуються (А4)	Активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом відносно тривалого періоду часу. У цю групу можна включати статті 1 розділу активу балансу «Необоротні активи», за винятком тих статей, що відносяться до попередньої групи.	Постійні пасиви (П4)	Статті 1 і 2 розділу пасиву балансу

З даної таблиці аналітичного балансу ми бачимо, що всі економічні показники, підпадають під норми критеріїв формул ліквідного балансу. Таким чином, можна сказати, що баланс є - абсолютно ліквідним.

Таблиця 2.4 Аналіз ліквідності балансу підприємства

Активи	На кінець попереднього періоду	На кінець звітного періоду	Пасив	На кінець попереднього періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4	5	6
А1	341	248	П1	707	904
А2	5790	3360	П2	919	1500
А3	4926	10599	П3	-	-
А4	7025	7192	П4	14821	14693
Разом	18043	21399	Разом	16447	17097

Проводити експрес-аналіз фінансового стану рекомендується за допомогою порівняльного аналітичного балансу, що утворюється з вихідного балансу шляхом доповнення його показника структури, динаміки і структурної динаміки активів підприємства і джерел їх формування. Порівняльний аналіз балансу фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізу використовувані в практиці вітчизняних та зарубіжних фірм. У ході горизонтального аналізу визначаються абсолютні і відносні зміни величини різних статей балансу за певний період. Метою вертикального аналізу є розрахунок деяких коефіцієнтів, що характеризують структуру активів підприємства і їх джерел. Горизонтальні і вертикальні аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому доцільно побудувати аналітичні таблиці, що характеризують як структуру звітної бухгалтерії форми, так і динаміку окремих її показників.

Для проведення в роботі експрес-аналізу фінансового стану необхідно побудувати аналітичні таблиці, в яких відображена структура, динаміки і структура динаміки активу і пасиву балансу. Для зручності загальної оцінки капіталу підприємства статті балансу необхідно згруповані в окремі специфічні групи - за ознакою ліквідності і терміновості зобов'язань.

Далі варто провести вертикальних аналіз. Показники структури капіталу характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, що мають довгострокові вкладення в підприємство. До них відносять: коефіцієнт автономії, коефіцієнт концентрації залученого капіталу, співвідношення власних і позикових коштів, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів та інші. Далі приведений порядок розрахунку цих показників.

Таблиця 2.5

Показники	Методика Розрахунку по балансу	Розрахунок тис. грн.
		2011р.	2012р.
1	2	3	4
Коефіцієнт економічної незалежності	Ряд.380 / Ряд.640	14821/17791=0,83	14693/18712=0,78
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	Ряд.480+620 / Ряд.640	2970/17791=0,16	4019/18712=0,21
Коефіцієнт фінансової залежності	Ряд.640 / Ряд.380	17791/14821=1,2	18712/14693=1,27
Коефіцієнт фінансування	Ряд.380 Ряд.480+620 /.380 Ряд.480+620	14821/2970=4,99	14693/4019=3,65
	Н1-Н4
Коефіцієнт заборгованості	Ряд620+480 / Ряд.380	2970/14821=0,2	4019/14693=0,27
6.Надлишок (+), нестача(-) власного та довгострокового позикового капіталу для формування запасів. -Е2	Н2-Н4
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Ряд.480 Ряд.380+430+480	0/14821=0	0/14693=0
Коефіцієнт забезпеченості запасів	Ряд.380-080 / Ряд.100+110+120+130+140	14821-7192/799 + 0 + 16 + 1373 + 26=3,44	14693 - 7025/833 + 0 + 0+ 2249 + 30= 2,46
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів	Ряд.380-080 / Ряд.260	14821 -7192/10599=0,71	14693-7025 /11687= 0,65
Коефіцієнт маневреності	Ряд.380-080 / Ряд.380	14821 - 7192/14821=0,51	14693-7025/14693=0,52
Коефіцієнт покриття	ряд 260/ряд 620	10599/2970= 3,56	11687/4019=2,90
Власний оборотний капітал	Ряд.380-080 Ряд.480+620	14821 -7192=7629	14693- 7025=7668

Коефіцієнт економічної незалежності (коефіцієнт автономії або коефіцієнт концентрації власного капіталу). Цей коефіцієнт показує, яка частина власних коштів формує активи підприємства. Його оптимальне значення > 0,5.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу. Він показує частку залучених коштів у формуванні активів. Його оптимальне значення <0,5.

Коефіцієнт фінансової залежності. Він обчислюється шляхом відношення валюти балансу до власних коштів:

Його оптимальне значення < 2.

Коефіцієнт фінансування. Він обчислюється по балансу шляхом відношення власних коштів до позикових коштів.

Його оптимальне значення >1. Це коефіцієнт показує, скільки власних коштів підприємства припадає на 1 гривню позикових коштів:

Коефіцієнт заборгованості (коефіцієнт співвідношення поточних позикових коштів і власних коштів).

Його оптимальне значення < 1. Він показує, скільки позикових коштів залучає підприємство для фінансування поточної діяльності на 1 гривню власних.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів обчислюється як питома вага довгострокових позикових коштів у загальній сумі довгострокового позикового капіталу:

При аналізі довгострокових залучених джерел фінансування варто враховувати, що перевищення їх розміру над сумою власного оборотного капіталу означає використання підприємством частини довгострокових позик на фінансування поточних операцій.

Коефіцієнт забезпеченості запасів. Він обчислюється шляхом відношення власних оборотних активів до матеріальних оборотних активів.

Його оптимальне значення >0,8. Цей коефіцієнт показує, яка частка матеріальних оборотних активів фінансування за рахунок власного обігового капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів. Це відношення власних оборотних активів до вартості всіх оборотних активів:

Його оптимальне значення >0,5. Цей коефіцієнт показує, яка частка власних оборотних активів підприємства вкладена в оборотний капітал.

Коефіцієнт маневреності. Його визначення як відношення власних оборотних активів до власних коштів:

Його оптимальне значення >0,5. Цей коефіцієнт показує, яка частка власного капіталу підприємства вкладена в обороті активи.

Таблиця 2.6 Порівняльна характеристика дебіторської та кредиторської заборгованості

Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість
2008 рік	2009 рік	2008 рік	2009 рік
На почат. року	На кінець року	На почат року	На кінець року	На почат. року	На кінець року	На почат. року	На кінець року
1088	1147	1147	1294	571	374	374	165
				277	64	64	74
165	136	136	591	73	192	192	203
411	378	378		77	428	428	445
				357	58	58	208
				124	943	943	1412
1664	1661	1661	1885	1479	2059	2059	2507

Із зазначеної порівняльної таблиці видно, що у підприємства по показниках дебіторської та кредиторської заборгованості, виходячи з Ф-1 «Баланс», остання перевищує в незначній мірі, тобто у підприємства збалансований та раціонально використаний рівень грошових коштів.

2.3 Оцінка ефективності організації управління грошовими потоками на підприємстві

Оцінка ефективності управління грошовими потоками є складовим елементом моделі управління грошовими потоками підприємства як на етапі кількісної та якісної оцінки результатів (досягнення поставлених цілей), так і на етапі прогнозування та планування грошових потоків, а також корегування планових показників відповідно до зміни зовнішнього та внутрішнього середовища здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання. Це, у свою чергу, надає нам право виокремити дану проблему як окреме питання даної теми.

Так, зважаючи на сказане вище, можна виділити наступні завдання, що можуть ставитися перед фінансовим менеджером підприємства при проведенні оцінки ефективності моделі управління грошовими потоками, зокрема:

1.Ретроспективний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та визначення основних факторів формування його фінансових результатів;

2.Дослідження особливостей формування тенденцій та розвитку трендів фінансування (перш за все, самофінансування) суб'єкта господарювання та рівень їх узгодженості із фінансовою його стратегією;

3.Визначення оптимальних параметрів та показників фінансового плану підприємства, у тому числі стратегічного та оперативного;

4.Оцінка обґрунтованості прогнозних показників руху грошових коштів суб'єкта господарювання та інших планових фінансових показників та рівня їх впливу на формування фінансових результатів підприємства;

5.Визначення форм та методів впливу фінансового менеджменту підприємства на основні параметри його грошових потоків з метою забезпечення цільового рівня прибутковості за прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання та інші завдання, що випливають із фінансової та корпоративної стратегії.

Аналіз рівня, динаміки, складу грошових коштів підприємства є безперервним процесом. Для кожного напряму використання грошових фондів повинне бути відповідне джерело. У широкому сенсі активи фірми є чистим використанням грошових коштів, а пасиви і власний капітал - чисті джерела. Для діючого підприємства реально не існує початкової і кінцевої точки. Кінцевий продукт - це сукупність витрат сировини, основних засобів і праці, кінець кінцем оплачуваних грошовими потоками. Продукція потім продається або за готівку, або в кредит. Продаж в кредит спричиняє за собою дебіторську заборгованість, яка потім інкасується, перетворюється на готівку. Якщо продажна ціна продукції перевищує всі витрати за деякий період, то за цей період буде отриманий прибуток, і навпаки - збиток. Об'єм грошових коштів коливається в часі залежно від виробничого графіка, об'єму продажів, інкасації дебіторської заборгованості, капітальних витрат і фінансування. З іншого боку, запаси сировини, незавершене виробництво, запаси; готовій продукції, дебіторська заборгованість і належній оплаті комерційний кредит коливаються залежно від реалізації, виробничого графіка і політики відносно основних дебіторів, запасів і заборгованості по комерційному кредиту.

Звіт про наявність і використання грошових коштів - це метод, за допомогою якого ми вивчаємо чисту зміну об'єму засобів між двома моментами. Ці моменти відповідають початковій і кінцевій датам фінансового звіту, до якого б періоду не відносилося дослідження - кварталу, року або п'ятиліттю. Звіт про джерела і використання грошових коштів описує скоріше чисті, чим загальні зміни у фінансовому положенні на різні дати. Загальні зміни - це все зміни, які відбуваються між двома звітними датами, а чисті зміни визначаються як результат загальних змін.

Таблиця 2.7 Аналіз рівня, динаміки, складу грошових коштів

Показники	2011 р.	2012р.	Зміни	Темп зростання
	Абсолютне відхилення	Питома вага,	Абсолютне відхилення	Питома вага, %	Абсолютне відхилення	Питома вага, %
1.Поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
2.Грошові кошти та їх еквіваленти у національній валюті	325	100	-820	100	-145	0	-252%
3.Грошові кошти та їх еквіваленти у іноземній валюті	-457	100	-670	100	-213	0	146,61%
разом	-132	100	150	100	-932	0	-105,39%

Розрахуємо ступінь участі грошових коштів в оборотному капіталі:

Коефіцієнт участі активів в оборотному капіталі = середині залишок сукупних грошових активів на підприємств/середня вартість оборотному капіталу.

Таблиця 2.8 Коефіцієнт участі активів в оборотному капіталі

2008 рік	2009 рік
1769/3530=0,50	2283/2715,5=0,84

З даного розрахунку видно, що коефіцієнт участі активів в оборотному капіталі у 2008 році був меншим ніж у 2009 році на 0,34

Оборотні кошти знаходяться в постійному русі. Впродовж одного виробничого циклу вони здійснюють кругообіг, що складається з трьох стадій.

· Перша стадія кругообігу починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання сировини, матеріалів, палива і інших засобів виробництва. В результаті грошові кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід з сфери звертання в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансування, оскільки після завершення кругообігу вона повертається. Завершенням першої стадії уривається товарне звернення, але не кругообіг.

· Друга стадія кругообігу здійснюється в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі перенесену і знов створену вартістю авансована вартість знову міняє свою форму - з продуктивної вона переходить в товарну.

· Третя стадія кругообігу полягає в реалізації проведення готової продукції і отримати грошових кошті. На цій стадії оборотні кошти знов переходять з сфери виробництва в сферу звернення. Перерване товарне звернення поновлюється, і вартість з товарної форми переходить в грошову. Різниця між сумою грошових коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції і отриманих від реалізації проведеної продукції, складає грошові накопичення підприємства.

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають в новий, тим самим здійснюється їх безперервний оборот. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва і звертання. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що вартість, що авансується, не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно в певних розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансування, на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходяться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Кругообіг фондів підприємств може здійснювати тільки за наявності певної авансової вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не покидає його, послідовно міняючи свої функціональні форми. Вказана вартість в грошовій формі є оборотними коштами підприємства.

Оборотні кошти підприємства виконують дві функції: виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи до оборотних виробничих фондів, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на проведення продукт. Після закінчення виробництва оборотні кошти переходять в сферу звертання у вигляді фондів звертання, де виконують другу функцію, що полягає в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Недолік засобів, що авансуються на придбання матеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва, невиконання виробничої програми. Зайве відвернення засобів в запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективного їх використання.

Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їх організації і ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.

Оцінка ступеню участі грошових активів в оборотному капіталі та їх динаміка.

Період обороту грошових активів = середній залишок сукупних грошових активів/одноденний оборот по реалізації

Таблиця 2.9 Період обороту грошових активів

2008 рік	2009 рік
1769/47,11=37,55	2283/48,15=47,41

Кількість оборотів грошових активів = чистий дохід/середня вартість сукупних грошових активів

Таблиця 2.10 Кількість оборотів грошових активів

2008 рік	2009 рік
16958/7922,5=2,14	17334/8252=2,10

Коефіцієнт грошова платоспроможність = грошові активи + поточні фінансові інвестиції/невідкладні зобов'язання

Таблиця 2.11 Коефіцієнт грошова платоспроможність

2008 рік	2009 рік
3464/0=0	1967/0=0

Визначення рівня відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вкладення:

Середній залишок коштів у короткострокові фінансові вкладення / середній залишок сукупних грошових активів * 100%

Таблиця 2.12 Рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вкладення

2008рік	2009 рік
0/7922,5=0	0/8252=0

Аналіз платоспроможності являє собою розрахунок показників, таких як:

коефіцієнт поточної ліквідності або коефіцієнт покриття;

коефіцієнт швидкої(миттєвої) ліквідності;

коефіцієнт абсолютної(термінової) ліквідності;

чистий оборотний капітал;

коефіцієнт маневреності.

Взагалі, в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства поділяються на такі групи:

Найбільш ліквідні активи (А1) - суми за всіма статтями коштів, що можуть бути використані для використання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

Активи, що швидко реалізуються (А2) - активи, для перетворення яких у грошові кошти потрібний певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, інші оборотні активи.

Активи, що повільно реалізуються (А3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість, довгострокові фінансові інвестиції тощо.

Активи, що важко реалізується (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом відносно тривалого періоду часу.

У цю групу можна включити статті 1 розділу активу балансу « необоротні активи», за винятком тих статей, що відносяться до попередньої групи.

Пасиви балансу за ступенем зростання терміну погашення зобов'язань групуються так:

- Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, інші поточні зобов'язання.

- Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

- Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові позики та інші довгострокові пасиви - статті 3 розділу пасиву балансу « Довгострокові зобов'язання».

- Постійні пасиви (П4) - статті 1 і 2 розділу пасиву балансу.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1>П1 А2>П2 А3>П3 А4<П4

Таблиця 2.13. Аналіз ліквідності балансу підприємства

Активи	Абсолютне значення	Пасиви	Абсолютне значення
			2011 рік	2012 рік
	2011 рік	2012 рік
А1	341	248	П1	2970	4019
А2	3360	5790	П2	919	1500
А3	4926	10599	П3	0	0
А4	7192	7025	П4	14821	14693

Таким чином, порівнюємо дані значення.

Таблиця 2.14

2011 рік	2012 рік
(А1)341<4019(П1)	(А1)2970 < 4019П1)
(А2)3360 > 919 (П2)	(А2)5790 > 1500(П2)
(А3)4926 > 0(П3)	(А3)10599 > 0(П3)
(А4)7192 < 14821(П4)	(А4)7025< 14693(П4)

Далі, розраховуємо показники ліквідності, що застосовуються для оцінки здатності підприємства покривати свої поточні зобов'язання. Вони дають уявлення про платоспроможність підприємства на даний момент та у випадку надзвичайних подій.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, що також називають коефіцієнтом поточної ліквідності. Він дорівнює:

Оборотні активи р.260

Кн. = поточні зобов'язання р.620

Показуємо якою мірою зобов'язання забезпечується оборотними активами, тобто скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань:

У 2011 році : Кн=4926/ 2970 = 1,65

У 2012 році: Кн = 10599 / 4019=2,63

Норматив Кн повинен бути рівний 2.

Отже, у 2011 році 1,65 грошових одиниць оборотних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань, а у 2012 році - 2,63.

Коефіцієнт швидкої ліквідності є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яка частина оборотних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості, платежі за якою очікуються більш, ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями: (Кш.л.).

Ряд.(260-110-100-120-130-140)

Кш.л.= ряд.620

Цей показник рекомендується в межах від 0.5 до 1.0, але може бути надзвичайно високим через невиправданий рівень дебіторської заборгованості.

10599-799-16-1373-26

Кш.л.2011p = 2970 = 2,82

11687-833-2249-30

Кш.л.2012p = 4019 = 2,13

Отже, цей показник що у 2011, що у 2012 роках вищі зазначеного нормативу, що характеризується високим ростом дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом (Ка.л):

Ряд.220+230+240

Ка.л = ряд.620

Вважається, що значення цього коефіцієнта не повинно опускатися нижче 0.2.

У 2011 році:

0+2+239

Ка.л = 2970 = 0,08

У 2012 році:

0+2+0

Ка.л.= 4019 = 0.0005

Таким чином, у 2011 році підприємство зможе 0,08 частини короткострокової заборгованості може погасити найближчим часом, а у 2012 році - 0,0005.

Чистий оборотний капітал(працюючий капітал) визначається як різниця між сумою поточних активів та сумою короткострокових зобов'язань підприємства (ЧОК).