Особливості організації управління грошовими потоками на підприємстві ВАТ "Калина"

ЧОК = (стр.260+стр.270)-(стр.620+стр.630)

Підприємство вважається ліквідним, якщо воно має позитивне значення чистого оборотного капіталу.

Таблиця 2.15 Чистий оборотний капітал 2011р.

2011 рік	2012 рік
ЧОК=(7878+0)-(2059+0) =5819 (тис. грн.)	ЧОК=(8626+0)-(2507+0)= 6119 (тис. грн.)

Таким чином, дані показники і у 2008 і у 2009 році мають позитивне значення, що є позитивними в цілому для підприємства.

Коефіцієнт маневреності визначається як відношення чистого оборотного капіталу підприємства до суми джерел власного та прирівняного до нього капіталу підприємства (Км.). Він розраховується:

____ЧОК_____

Км = стр380+стр430

Цей показник визначає, яка частка власних ресурсів входить до складу найбільш мобільних активів підприємства.

Фінансовий стан підприємства вважається достатнім, якщо коефіцієнт маневреності знаходиться у межах 0,3 - 0,4 грн/грн.

У 2008 році:

5819

Км = 11924+0 = 0,4

У 2009 році:

6119

Км = 11826+0 = 0,5

Даний показник, що і у 2008 і 2009 роках він становить єдине значення, яке вище зазначеного нормативу, що характеризує фінансовий стан підприємства не досить достатнім.

Отже, з вище зазначеної інформації можна узагальнити і підвести підсумок, що дане підприємство дотримується мінімальної умови фінансової стійкості, а також слід зауважити, що лише 2 показника відповідають даним нормативам, що є не досить позитивними для підприємства.

Розділ III. Напрями удосконалення організації управління грошових потоків на підприємстві

3.1 Основні шляхи та методи оптимізації потоків грошових коштів підприємства в ринкових умовах

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60-70% фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Фінансовий менеджмент повинен вирішувати завдання визначення оптимального рівня оборотного капіталу. Якщо величина оборотного капіталу занижена, то таке підприємство буде постійно зазнавати нестачу коштів, мати низький рівень ліквідності, перебої у виробничому процесі, втрату прибутку. Навпаки, чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим вище ліквідність підприємства, однак, збільшення величини оборотних коштів у порівнянні з оптимальною потребою в них викликає вповільнення їхньої оборотності й також знижує величину прибутку.

Таким чином, стратегія управління оборотними коштами повинна бути спрямована на забезпечення платоспроможності підприємства й базуватися на визначенні оптимального обсягу й структури оборотних коштів, що пов'язане з рішенням задачі вибору оптимальної структури джерел фінансування оборотних коштів.

Комплексна політика управління оборотними коштами містить у собі управління поточними активами й поточними пасивами підприємства й зводиться до вирішення наступних завдань:

* перетворення поточних фінансових потреб підприємства в негативну величину (під поточними фінансовими потребами розуміють різницю між поточними активами (але без грошових коштів) і поточними пасивами; це поняття можна також визначити як недолік/надлишок власних оборотних коштів);

* прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;

* вибір найбільш підходящого для підприємства типу політики комплексного оперативного управління поточними активами й пасивами.

Сутність політики управління оборотним капіталом повинна полягати у визначенні достатнього рівня й раціональної структури поточних активів й у визначенні величини й структури джерел їхнього фінансування.

Вибір відповідних джерел фінансування оборотних активів в остаточному підсумку визначатиме співвідношення між рівнем ефективності використання капіталу й рівнем ризику фінансової стійкості й платоспроможності підприємства. З урахуванням цих факторів і повинна будуватися політика управління фінансуванням оборотних коштів.

Якщо при незмінному обсязі короткострокових фінансових зобов'язань буде рости частка оборотних активів, фінансованих за рахунок власних джерел і довгострокового позикового капіталу, то в цьому випадку буде підвищуватися фінансова стійкість підприємства, але знижуватися ефект фінансового важеля й рости середньозважена вартість капіталу в цілому (тому що процентна ставка по довгострокових позиках у силу більшого їхнього ризику вище, ніж по короткострокових позиках).

Відповідно, якщо при незмінній участі власного капіталу й довгострокових позик у формуванні оборотних активів буде рости сума короткострокових фінансових зобов'язань, то в цьому випадку може бути знижена загальна середньозважена вартість капіталу, досягнуте більше ефективне використання власного капіталу (за рахунок зростання ефекту фінансового важеля), але при цьому буде знижуватися фінансова стійкість і платоспроможність підприємства (за рахунок зростання обсягу поточних зобов'язань і збільшення частоти виплат боргу).

При управлінні рівнем дебіторської заборгованості підприємство повинно контролювати наступні основні фактори:

* оцінка й класифікація покупців залежно від виду продукції, обсягу закупівель, платоспроможності, історії кредитних відносин і передбачуваних умов оплати;

* контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;

* аналіз і планування грошових потоків.

Оцінка реального стану дебіторської заборгованості, тобто оцінка ймовірності безнадійних боргів - одне з найважливіших питань управління оборотним капіталом. Ця оцінка повинна вестися окремо по групах дебіторської заборгованості з різними строками виникнення.

У цілому, для фінансового стану підприємства сприятливе одержання відстрочок платежу від постачальників (комерційний кредит), від працівників підприємства, держави й т.д. і несприятливе заморожування засобів у запасах сировини, готової продукції, надання відстрочок платежу клієнтам.

Одне з основних завдань раціонального управління оборотними активами підприємства полягає в максимально можливому скороченні періодів оборотності запасів і дебіторської заборгованості та збільшенні середнього строку оплати кредиторської заборгованості з метою зниження поточних фінансових потреб шляхом загального прискорення оборотності оборотних коштів.

Цій меті слугуватимуть наступні методи рефінансування дебіторської заборгованості підприємства (прискорення її конверсії в грошові активи):

* Спонтанне фінансування - призначення знижок покупцям за скорочення строків розрахунку (при оплаті товару до закінчення певного строку покупець одержує знижку із ціни, після цього строку - укладаючись у договірний строк платежу - він платить повну суму).

* Облік векселів - продаж наявних у підприємства векселів банку за дисконтною ціною (нижче номіналу); величина дисконту, утримуваного банком, залежить від номіналу векселів, строку їхнього погашення й облікової вексельної ставки (при сумнівній платоспроможності векселедавця облікова ставка може включати премію за ризик).

* Факторинг - поступка продавцем банку (або спеціалізованій "фактор-фірмі") права одержання коштів по платіжних документах за поставлену продукцію, при цьому банк (фактор-фірма) відшкодовує підприємству-продавцеві основну частину суми боргу по таких платіжних документах, стягуючи певний відсоток комісійних у залежності фактора ризику, від платоспроможності покупця продукції й передбачених строків її оплати.

3.2 Інструментарій удосконалення моделі управління грошовими потоками підприємства

Найважливішою стороною діяльності підприємств є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Для вирішення завдання оптимізації грошових потоків підприємства здійснюють визначення оптимального рівня оборотного капіталу. Якщо величина оборотного капіталу занижена, то таке підприємство буде постійно зазнавати нестачу коштів, мати низький рівень ліквідності, перебої у виробничому процесі, втрату прибутку. Навпаки, чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим вище ліквідність підприємства, однак, збільшення величини оборотних коштів у порівнянні з оптимальною потребою в них викликає вповільнення їхньої оборотності й також знижує величину прибутку.

Стратегія управління оборотними коштами спрямована на забезпечення платоспроможності підприємства й базується на визначенні оптимального обсягу й структури оборотних коштів, що пов'язане з рішенням задачі вибору оптимальної структури джерел фінансування оборотних коштів.

Політика управління оборотними коштами містить у собі управління поточними активами й поточними пасивами підприємства. Вона повинна вирішувати наступні завдання:

- прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;

- перетворення поточних фінансових потреб підприємства в негативну величину (під поточними фінансовими потребами розуміють різницю між поточними активами (але без грошових коштів) і поточними пасивами; це поняття можна також визначити як недолік/надлишок власних оборотних коштів);

- вибір найбільш підходящого для підприємства типу політики комплексного оперативного управління поточними активами й пасивами.

Суть політики управління оборотним капіталом полягає у визначенні достатнього рівня й раціональної структури поточних активів й у визначенні величини й структури джерел їхнього фінансування.

Завдання раціонального управління оборотними активами підприємства полягає в максимально можливому скороченні періодів оборотності запасів і дебіторської заборгованості та збільшенні середнього строку оплати кредиторської заборгованості з метою зниження поточних фінансових потреб шляхом загального прискорення оборотності оборотних коштів.

Серед сучасних інструментів рефінансування дебіторської заборгованості підприємства (прискорення її конверсії в грошові активи) можна запропонувати такі:

· Факторинг - комплекс банківських послуг, що надаються компаніям, які здійснюють свої розрахунки з відстроченням платежу, в обмін на поступку дебіторській заборгованості, що включає фінансування постачань товарів, страхування кредитних ризиків, облік стану дебіторської заборгованості і регулярне надання відповідних звітів клієнтові, а також контроль своєчасності оплати і роботу з| дебіторами.

Рис.3.1 Учасники факторингових операцій

Основна функція факторингу - надання фінансових коштів продавцеві (постачальникові) продукції відразу після відвантаження або у визначений договором факторингу день. Таким чином, продавець (постачальник) має можливість поставляти продукцію своїм покупцям з відстроченням платежу, при цьому отримувати значну частину від суми постачання відразу ж після постачання або по зручному для нього графіку, не чекаючи платежу від свого покупця. Якщо компанія націлена на збільшення об'єму продажів, то вона має можливість постійно пускати гроші в оборот і при цьому конкурувати з іншими постачальниками за клієнтів, надаючи відстрочення платежу. Крім того, продавець (постачальник), уклавши договір факторингу, наперед знає, в який день гроші поступлять на його рахунок. При розрахунках же з відстроченням платежу продавець (постачальник) не завжди може чітко планувати свої надходження і розраховувати на грошові кошти, які поступлять від покупців на його розрахунковий рахунок.

Крім того, фінансування при факторингу матиме ряд переваг, серед яких в першу чергу варто відзначити наступні:

продавець (постачальник) не повинен повертати виплачені йому гроші, оскільки витрати банку-фактора будуть відшкодовані з платежів покупців;

фінансування триватиме настільки довго, наскільки довго постачальник продаватиме свою продукцію;

фінансування автоматично збільшується у міру зростання об'ємів продажів.

Таким чином, фінансування в рамках факторингу назавжди позбавляє постачальника від проблеми дефіциту оборотних коштів, і це відбувається без зростання його кредиторської заборгованості.

Крім того, факторингові послуги оплачуються саме за той проміжок часу, коли відбувається реальне використання отриманих коштів. Отримання коштів компанія може самостійно регулювати, подаючи в банк-фактор тільки ті накладні, по яких необхідно отримати кошти в даний момент. При тому, що ціна факторингу зазвичай більш ніж ціна звичайного кредиту, загалом ця послуга виявляється навіть дешевше, оскільки у разі отримання кредиту компанія практично завжди має на рахунку певний незнижуваний залишок.

· Спонтанне фінансування - призначення знижок покупцям за скорочення строків розрахунку (при оплаті товару до закінчення певного строку покупець одержує знижку із ціни, після цього строку - укладаючись у договірний строк платежу - він платить повну суму).

· Облік векселів - продаж наявних у підприємства векселів банку за дисконтною ціною (нижче номіналу); величина дисконту, утримуваного банком, залежить від номіналу векселів, строку їхнього погашення й облікової вексельної ставки (при сумнівній платоспроможності векселедавця облікова ставка може включати премію за ризик).

Складовим аспектом моделі управління грошовими потоками підприємства є оцінка ефективності управління грошовими потоками. Здійснюючи оцінку ефективності моделі управління грошовими потоками, вирішують такі завдання:

· ретроспективний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та визначення основних факторів формування його фінансових результатів;

· дослідження особливостей формування тенденцій та розвитку трендів фінансування (перш за все, самофінансування) суб'єкта господарювання та рівень їх узгодженості із фінансовою його стратегією;

· визначення оптимальних параметрів та показників фінансового плану підприємства, у тому числі стратегічного та оперативного;

· оцінка обґрунтованості прогнозних показників руху грошових коштів суб'єкта господарювання та інших планових фінансових показників та рівня їх впливу на формування фінансових результатів підприємства;

· визначення форм та методів впливу фінансового менеджменту підприємства на основні параметри його грошових потоків з метою забезпечення цільового рівня прибутковості за прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання та інші завдання, що випливають із фінансової та корпоративної стратегії.

Практика функціонування моделей управління грошовими потоками на тому чи іншому підприємства визначає специфічну сукупність критеріїв оцінки її ефективності, перш за все, якісних характеристик:

· стабільність грошових потоків суб'єкта господарювання, тобто операційного грошового потоку;

· формування чіткої та стабільної тенденції протягом тривалого періоду часу зростання абсолютної величини Free Cash Flow;

· узгодженість та значний рівень кореляції між формування інвестиційного Cash Flow та фінансового Cash Flow;

· підтримання за рахунок формування достатньої абсолютної величини операційного Cash Flow прийнятного рівня коефіцієнта забезпечення боргу (debt cover ratio) як одного із показників кредитоспроможності підприємства;

· обґрунтованість цільових фінансових показників, що визначаються у фінансовому плані і т.д.

Важливою складовою моделі управління грошовими потоками є форми виконання управлінських фінансових рішень щодо грошових потоків суб'єкта господарювання - методи, механізми та технології прогнозування, планування, формування, перенаправлення та оцінки грошових потоків суб'єкта господарювання.

Існують такі напрямки використання форм управління грошовими потоками, що характеризуються спільними особливостями реалізації: управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання, що передбачає формування такої моделі грошових розрахунків на підприємстві, за якої виконання грошових зобов'язань між сторонами договірних відносин реалізується із використанням найбільш зручних форм безготівкових платежів з позицій компромісу комерційних інтересів учасників таких відносин; управління дебіторською заборгованість підприємства, що передбачає забезпечення розумного та обґрунтованого компромісу між швидкістю надходження виручки від реалізації продукції (а також своєчасністю інкасації дебіторської заборгованості) та стимулювання платоспроможного попиту на продукції підприємства шляхом надання відстрочки оплати рахунків; управління кредиторською заборгованістю суб'єкта господарювання, що передбачає дотримання компромісу між обґрунтованою потребою суб'єкта господарювання в отриманні відстрочки оплати рахунків постачальників (інших кредиторів) та своєчасністю та повнотою використання своїх грошових зобов'язань.

Суттєвим фактором моделі грошових розрахунків є рівень її впливу на формування абсолютної величини та напрямку грошових потоків, а, отже, необхідність узгодження основних параметрів грошових розрахунків їх потребами моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання. Асиміляція впливу визначених факторів моделі грошових розрахунків забезпечується виконанням фінансово-математичної процедури, яка включає у себе наступну сукупність послідовних операцій:

1.визначенням кількісного впливу управлінських рішень щодо грошових розрахунків на формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

2.порівняння отриманої величини із її цільовим значенням (прогнозними або плановими характеристиками) грошового потоку;

3.визначення порядку приведення впливу форми грошових розрахунків до прийнятного результату шляхом корегування параметрів грошових розрахунків по конкретному випадку;

4.виконання грошових розрахунків та контролінг формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

5.формування на основі ретроспективного аналізу грошових розрахунків (наслідків впливу форми грошових розрахунків на грошові потоки) інформаційної бази фінансового менеджменту, у тому числі, і для потреб управління грошовими розрахунками як функціонально-організаційного блоку моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Прогнозування та планування є ключовим елементом фінансового менеджменту, забезпечуючи адекватність моделі управління фінансами суб'єкта господарювання потребам мінливого ринкового середовища та її ефективність. Таке твердження абсолютно справедливе і для моделі управління грошовими потоками підприємства, що дає нам право виділити окреме питання для розгляду базових положень організації прогнозування та планування грошових потоків суб'єкта господарювання в результаті його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Модель управління грошовими потоками суб'єкта господарювання у частині методологічної основи прогнозування та планування повинна передбачати визначення та обґрунтування цілей та завдань управління, використання методів прогнозування (планування) грошових потоків, обґрунтування критеріїв прогнозування руху грошових коштів.

Механізм прогнозування та планування руху грошових коштів підприємства у плановому слід визначати завдяки встановленню основних методів прогнозування (планування) грошових потоків підприємства, до яких можна віднести наступні:

1.нормативний метод - метод, який не потребує значних затрат трудових ресурсів і може бути застосований на підприємствах незалежно від їх організаційно - правової форми, розмірів та сфери діяльності. Але, все ж таки, спектр його використання обмежений через методологічні його особливості та обмеження. Так, застосування нормативного методу оцінки прогнозних та планових величин руху грошових коштів підприємства можливе лише у випадку можливості встановлення абсолютних та відносних нормативів для організації окремих видів грошових потоків, які можуть бути виражений у кількісній формі;

2.розрахунково-аналітичний метод - метод, де на основі фінансово-економічних характеристик грошових потоків за попередні періоди, які приймаються за базові, та індексів його зміни у плановому періоді відповідно до зміни інших показників операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання розрахунків розраховується цільова (прогнозна або планова) величина руху грошових коштів підприємства. Застосовується у якості доповнення до нормативного і дозволяє формулювати цільові показника та орієнтири при формуванні стратегії управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Слід відзначити, що використання розрахунково-аналітичного супроводжується певним суб'єктивізмом, адже аналіз і прийняття управлінських фінансових рішень базується на проведенні експертної оцінки базових параметрів рух грошових коштів в результаті здійснення сукупності тих чи інших господарських операцій, основу якої, звичайно, складає особиста думка експертів.

1.метод оптимізації фінансових рішень - сутність полягає у розробці кількох сценарії з метою вибору найбільш оптимального варіанту за визначених та фіксованих інших умовах. У межах методу оптимізації фінансових рішень при визначені окремих параметрів руху грошових потоків логічним та доцільним бачиться широке використання інших методів та прийомів фінансового менеджменту. Розробка стратегії та тактики, а також обґрунтування окремих параметрів руху грошових потоків суб'єкта господарювання у плановому періоді може здійснюватися, базуючись на різних критеріях здійснення оптимізації параметрів та показників моделі грошових розрахунків на підприємстві.

2.фінансово-математичне моделювання - сутність полягає у тому, що даний метод дозволяє здійснити кількісну оцінку взаємозв'язків між окремими фінансовими показниками та факторами, що впливають на них. цей взаємозв'язок виражається через фінансово-математичну модель, що являє собою максимально наближену до реального життя математичну інтерпретацію фінансових процесів (у нашому випадку - руху грошових коштів суб'єкта господарювання в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності), тобто опис факторів, що характеризують структуру та основні закономірності формування грошових потоків через математичні символи та прийоми - рівняння, нерівності, функції, таблиці, графіки.

Важливим також є використання таких методів проведення кількісного аналізу в системі управління грошовими потоками підприємства:

теорія проценту та часова вартість грошей. Дозволяє здійснювати порівняння вартості відділених у часі грошових потоків на підприємстві, використовуючи значення теперішньої чи майбутньої вартості грошей, визначеної на основі дисконтування;

диференційне та інтегральне числення. Дозволяє, з одного боку, визначити швидкість зміни одного фактора моделі відповідно до зміни другого фактора, а з іншого боку, провести оптимізацію цільової функції через пошук її екстремумів - максимуму та мінімуму;

теорія ймовірності та статистичні виводи. Дозволяє оцінити величину ймовірності настання певної події, на основі оцінювання чи перевірки гіпотези визначити достовірність побудованого на основі минулих періодів тренду зміни величини параметра;

регресивний аналіз. Дозволяє оцінити взаємозв'язок між залежним параметром і одним із незалежних змінних (фактором);

аналіз часових рядів. Дозволяє побудувати та оцінити однофакторний стохастичний процес, тобто стохастичний процес, члени якого знаходяться у функціональній залежності від однієї змінного, що досліджується;

метод Монте-Карло. Це процес знаходження рішень через імітацію випадкових процесів (модель являє собою середнє значення, знайдене на основі здійснення багатократних розрахунків математичної моделі);

оптимізація рішень на основі математичного програмування;

багатовимірний аналіз - аналіз головних компонент та факторний аналіз; дозволяє провести аналіз багатофакторних моделей шляхом оцінки взаємозв'язку між внутрішніми параметрами моделі - мінливість багатофакторної структури та кореляцію чи коллініарність параметрів.

Крім того, для здійснення ефективного управління грошовими потоками важливо проводити розрахунки мінімального розміру страхового резерву грошових коштів.

Усі ці методи повинні стати незамінним інструментом управління грошовими потоками при моделюванні прогнозних та планових параметрів руху грошових потоків будь-якого підприємства.

3.3 Політика планування грошових потоків

грошовий потік фінансовий платіжний

План надходжень і витрати коштів, розроблений на майбутній рік розбивають по місяцях, дає лише загальну основу управління грошовими потоками підприємства. Разом з тим, високий динамізм цих потоків, їхня залежність від безлічі факторів короткострокової дії визначають необхідність розробки планового фінансового документа, що забезпечує щоденне управління надходженням і витратою коштів підприємства. Таким плановим документом виступає платіжний календар Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних термінів надходження коштів І платежів підприємства і їхнє доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань. З урахуванням цієї мети платіжний календар визначають іноді як "план платежів точної дати". Найбільш розповсюдженою формою платіжного календаря, використовуваної в процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудова в розрізі двох розділів:

1) графіка майбутніх платежів;

2) графіка майбутніх надходжень коштів.

Основні види платіжного календаря підприємства, диференційовані по цих ознаках:

1.У системі оперативного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні: податковий платіжний календар, календар інкасації дебіторської заборгованості, календар обслуговування фінансових кредитів, календар виплат заробітної плати, календар (бюджет) формування виробничих запасів, календар (бюджет) управлінських витрат, календар (бюджет) реалізації продукції

2.У системі оперативного управління грошовими потоками по інвестиційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні: календар (бюджет) формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, календар (капітальний бюджет) реалізації програми реальних інвестицій, календар (капітальний бюджет) реалізації окремих інвестиційних проектів

3.У системі оперативного управління грошовими потоками по фінансовій діяльності підприємства можуть розроблятися наступні види платіжного календаря: календар (бюджет) емісії акцій, календар (бюджет) емісії облігацій календар амортизації основного боргу по фінансових кредитах

Жоден з видів поточних фінансових планів підприємства, жодна з великих господарських його операцій не можуть бути розроблені поза зв'язком із планованими грошовими потоками по них. Концентрація усіх видів планованих грошових потоків підприємства одержує своє відображення в спеціальному плановому документі - плані надходжень і витрат коштів, що є однією з основних форм поточного фінансового плану.

План надходжень і витрат коштів розробляється на майбутній рік у помісячному розрізі для того, щоб забезпечити облік сезонних коливань грошових потоків підприємства. Він складається по окремих видах господарської діяльності і по підприємству в цілому. З огляду на те, що ряд вихідних передумов розробки цього плану носять слабопрогнозований характер, він складається звичайно у варіантах - "оптимістичному", "реалістичному" і "песимістичному".

Визначення планового обсягу реалізації продутої базується на розробленій виробничій програмі (плані виробництва продукції), що враховує потенціал відповідного товарного ринку. Такий підхід дозволяє погоджувати плановий обсяг реалізації продукції з ресурсним потенціалом підприємства і рівнем його використання, а також величиною відповідного товарного ринку. Базовим показником розрахунку планової суми реалізації продукції виступає в цьому випадку планований обсяг виробництва товарної продукції. Модель розрахунку планового обсягу реалізації продукції має наступний вид:

ОРП = ЗГПН + ПТП-ЗГПК, (3.1.)

де ОРП - плановий обсяг реалізації продукції в розглянутому періоді (місяці);

ЗГПН - сума запасів готової продукції на початок планованого періоду;

ПТП - сумарний обсяг виробництва готової товарної продукції в розглянутому плановому періоді;

ЗГПК- сума запасів готової продукції на кінець розглянутого періоду.

Послідовність розрахунку окремих показників при прогнозуванні надходжень та витрат коштів виходячи з запланованого обсягу реалізації продукції:

1. визначення планового обсягу реалізації продукції;

2. розрахунок планового коефіцієнта інкасації дебіторської заборгованості;

3. розрахунок планової суми надходжень коштів від реалізації продукції;

4. визначення планової суми операційних витрат по виробництву і реалізації продукції;

5. розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачується за рахунок доходу (входять в ціну продукції);

6. розрахунок планової суми валового прибутку підприємства по операційній діяльності;

7. розрахунок планової суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

8. розрахунок планової суми чистого прибутку підприємства по операційній діяльності;

9. розрахунок планової суми витрат коштів по операційній діяльності;

10. розрахунок планової суми витрат чистого грошового потоку.

Плановий обсяг реалізації продукції диференціюється в розрізі реалізації за готівку і з наданням товарного (комерційного) кредиту з врахуванням сформованої господарської практики.

Розрахунок планового коефіцієнта інкасації дебіторської заборгованості здійснюється виходячи з фактичного його рівня в звітному періоді з урахуванням намічуваних заходів щодо зміни політики надання товарного (комерційного) кредиту.

Розрахунок планової суми надходження коштів від реалізації продукції здійснюється за наступною формулою:

ПГСП = ОРПГ+ (ОРПК · КІ) + НЗ, (3.2.)

де ПДСП - планова сума надходження коштів від реалізації продукції в розглянутому періоді;

ОРПГ - плановий обсяг реалізації продукції за готівку у розглянутому періоді;

ОРПК- обсяг реалізації продукції в кредит у поточному періоді;

КІ - коефіцієнт поточної інкасації дебіторської заборгованості, виражений десятковим дробом;

НЗ - сума раніше неінкасованого залишку дебіторської заборгованості (який підлягає інкасації в плановому періоді).

Розрахований показник планової суми надходження коштів від реалізації продукції характеризує планований обсяг позитивного грошового потоку підприємства по операційній діяльності.

Визначення планової суми операційних витрат по виробництву і реалізації продукції є одним з найбільш трудомістких етапів прогнозування грошових потоків підприємства. У його основі лежить калькулювання собівартості окремих видів продукції (виробничої і повної). До складу планової собівартості конкретного виду продукції включаються всі прямі і непрямі витрати на її виробництво і реалізацію. У найбільш загальному виді планова сума сукупних операційних витрат підприємства може бути представлена наступним розрахунковим алгоритмом:

(3.3.)

де О3П - планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації продукції;

ПЗПі - планова сума прямих витрат на виробництво одиниці продукції;

ЗПЗПі- планова сума загально виробничих (непрямих) витрат на виробництво одиниці продукції;

ОПпі - планований обсяг виробництва конкретних видів продукції в натуральному вираженні;

ЗРпі - планова сума витрат на реалізацію одиниці продукції;

ОРПі - планований обсяг реалізації конкретних видів продукції в натуральному вираженні;

ЗГ3п - планова сума загальногосподарських витрат підприємства (адміністративно-управлінських витрат по підприємству в цілому).

Розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачуються за рахунок доходу (що входять у ціну продукції), здійснюється виходячи з планованого обсягу реалізації окремих видів продукції і відповідних ставок податку на додану вартість, акцизного збору й інших аналогічних податків.

Розрахунок планової суми валового прибутку підприємства по операційній діяльності здійснюється за наступною формулою:

ВПП = ОРП-О3П-ППД, (3.4.)

де ВПП - планова сума валового прибутку підприємства по операційній діяльності в розглянутому періоді;

ОРП - плановий обсяг реалізації продукції в розглянутому періоді;

ОЗП - планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації продукції;

ППД - планова сума податкових платежів, що сплачуються за рахунок доходу (що входять у ціну продукції).

Розрахунок планової суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку, здійснюється за наступною формулою:

(3.5.)

де ППП - планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

ВПП - планова сума валового прибутку підприємства по операційній діяльності;

Пп - ставка податку на прибуток, у відсотках;

Ппп - сума інших податків і зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

Розрахунок планової суми чистого прибутку підприємства по операційній діяльності здійснюється за формулою:

ЧПП = ВПП-ППП, (3.6.)

де ЧПП - планова сума чистого прибутку підприємства по операційній діяльності в розглянутому періоді;

ВПП - планова сума валового прибутку підприємства по операційній діяльності в розглянутому періоді;

ППП - планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибутку.

Розрахунок планової суми витрат коштів по операційній діяльності здійснюється за наступною формулою:

ВГКп=ОЗп+ППд+ППп -АВп, (3.7.)

де ВГКп - планова сума витрат коштів по операційній діяльності в розглянутому періоді;

ОЗП - планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації продукції;

ППД - планова сума податків і зборів, що сплачуються за рахунок доходу (що входять у ціну продукції);

ППП - планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

АВп - планова сума амортизаційних відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів.

Розрахований показник планової суми витрат коштів характеризує планований обсяг негативного грошового потоку підприємства по операційній діяльності.

Розрахунок планової суми чистого грошового потоку може бути здійснений за кожним з розглянутих нижче алгоритмів:

ЧДПП = ЧПП + АВП, (3.8.)

або ЧДПП = ПГКП - ВГКП, (3.9.)

де ЧДПП - планова сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

ЧПП - планова сума чистого прибутку підприємства по операційній діяльності;

АВП - планова сума амортизаційних відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів;

ПГКП - планова сума надходжень коштів від реалізації продукції;

ВГКП - планова сума витрат коштів по операційній діяльності.

При прогнозуванні надходжень і витрат коштів по операційній діяльності виходячи з планованої цільової суми чистого прибутку розрахунок окремих показників плану здійснюється в такій послідовності.

Послідовність розрахунку окремих показників при прогнозуванні надходжень та витрат коштів, виходячи з запланованої цільової суми чистого прибутку:

1. визначення планової цільової суми чистого прибутку підприємства;

2. розрахунок планової цільової суми валового прибутку підприємств;

3. розрахунок планової суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

4. визначення планової суми операційних витрат по виробництву та реалізації продукції;

5. розрахунок планової суми надходжень коштів від реалізації продукції;

6. розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачується за рахунок доходу;

7. розрахунок планової суми витрат коштів по операційній діяльності;

8. розрахунок планової суми чистого грошового потоку.

Визначення планової цільової суми чистого прибутку підприємства являє собою найбільш складний етап у системі прогнозних розрахунків грошових потоків. Цільова сума чистого прибутку являє собою планову потребу у фінансових ресурсах, сформованих за рахунок цього джерела, що забезпечує реалізацію цілей розвитку підприємства в майбутньому періоді. Розрахунок цільової суми чистого прибутку підприємства ведеться в розрізі окремих елементів майбутньої потреби.

Результати прогнозних розрахунків цільової суми чистого прибутку підприємства в розрізі перерахованих елементів дозволяють не лише сформувати вихідну базу планування його грошових потоків, але й визначити внутрішні пропорції їх використання.

Розрахунок планової суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку, здійснюється за формулою:

ППп = ВПц-ЧПц, (3.10.)

де ППП - планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

ВПц - цільова сума валового прибутку підприємства в розглянутому періоді;

ЧПц - цільова сума чистого прибутку підприємства в розглянутому періоді.

Визначення планової суми операційних витрат по виробництву і реалізації продукції при цьому методі прогнозування носить узагальнений характер, тому що припускає, що виробнича програма під цільову суму прибутку ще не сформована.

У складі планових операційних витрат окремою позицією відображається сума амортизаційних відрахувань.

Розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачуються за рахунок доходу (входять в ціну продукції), здійснюється за такою формулою:

ППд = НДКп-ОЗп-ВПЦ, (3.11.)

де ППД - планова сума податків і зборів, що сплачуються за рахунок доходу (що входять у ціну продукції);

НДКП - планова сума надходжень коштів від реалізації продукції в розглянутому періоді;

О3П - планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації продукції в розглянутому періоді;

ВПц - планова цільова сума валового операційного прибутку підприємства.

Розрахунок планової суми витрат коштів по операційній діяльності ґрунтується на планових операційних витратах підприємства (без суми амортизаційних відрахувань) і плановій сумі податків і зборів, що сплачуються за рахунок доходів і прибутку.

Розрахунок планової суми чистого грошового потоку ґрунтується на раніше розглянутих алгоритмах. Цей показник може бути визначений шляхом підсумовування цільової суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань або як різниця між сумою надходжень і витрат коштів у планованому періоді.

Прогнозування надходжень і витрат коштів по інвестиційній діяльності здійснюється методом прямого рахунку. Основою здійснення цих розрахунків є:

1. Програма реального інвестування, що характеризує обсяг вкладення коштів у розрізі окремих здійснюваних чи намічуваних до реалізації інвестиційних проектів.

2. Проектований до формування портфель довгострокових фінансових інвестицій. Якщо такий портфель на підприємстві вже сформований, то визначається необхідна сума коштів для забезпечення його приросту або обсяг реалізації інструментів довгострокових фінансових інвестицій.

3.Передбачувана сума надходжень доходів від реалізації основних засобів і нематеріальних активів. В основу цього розрахунку повинен бути покладений план їхнього відновлення.

4. Прогнозований розмір інвестиційного прибутку. Так як прибуток від завершених реальних інвестиційних проектів, що вступили в стадію експлуатації, показується в складі операційного прибутку підприємства, у цьому розділі прогнозується розмір прибутку тільки по довгострокових фінансових інвестиціях - дивідендах і відсотках до одержання.

Прогнозування надходжень і витрат коштів по фінансовій діяльності здійснюється методом прямого рахунку на основі потреби підприємства в зовнішньому фінансуванні, визначеної по окремих її елементах. Основою здійснення цих розрахунків є:

1. Намічуваний обсяг додаткової емісії власних акцій або залучення додаткового пайового капіталу. У план надходження коштів включається тільки та частина додаткової емісії акцій, що може бути реалізована в конкретному майбутньому періоді.

2.Намічуваний обсяг залучення довгострокових і короткострокових фінансових кредитів і позик у всіх їхніх формах (залучення й обслуговування товарного кредиту, а також короткострокової внутрішньої кредиторської заборгованості відображається грошовими потоками по операційній діяльності).

3. Сума очікуваного надходження коштів у порядку безоплатного цільового фінансування. Ці показники включаються в план на основі затверджених державного бюджету або відповідних бюджетів інших державних і недержавних органів (фондів, асоціацій і т.п.).

4. Суми передбачених до виплати в плановому періоді основного боргу по довгострокових і короткострокових фінансових кредитах і позиках. Розрахунок цих показників здійснюється на основі конкретних кредитних договорів підприємства з банками або іншими фінансовими інститутами (відповідно до умов амортизації основного боргу).

5. Передбачуваний обсяг дивідендних виплат акціонерам (відсотків на пайовий капітал). В основі цього розрахунку лежить планована сума чистого прибутку підприємства і здійснювана ним дивідендна політика.

Показники розробленого плану надходжень і витрат коштів є основою оперативного планування різних видів грошових потоків підприємства.

План надходжень і витрат коштів, розроблений на майбутній рік з розбивкою по місяцях, дає лише загальну основу управління грошовими потоками підприємства. Разом з тим, високий динамізм цих потоків, їхня залежність від безлічі факторів короткострокової дії визначають необхідність розробки планового фінансового документа, що забезпечує щоденне управління надходженнями і витратами коштів підприємства. Таким плановим документом виступає платіжний календар.

Платіжний календар, розроблюваний на підприємстві в різноманітних варіантах, є найефективнішим і надійним інструментом оперативного управління його грошовими потоками. Він дозволяє вирішувати наступні основні задачі:

* звести прогнозні варіанти плану надходжень і витрат коштів ("оптимістичний", "реалістичний", "песимістичний") до одного реального завдання щодо формування грошових потоків підприємства в рамках одного місяця;

* у максимально можливій мірі синхронізувати позитивний і негативний грошові потоки, підвищивши тим самим ефективність грошового обігу підприємства;

* забезпечити пріоритетність платежів підприємства за критерієм їхнього впливу на кінцеві результати його фінансової діяльності;

* у максимальній мірі забезпечити необхідну абсолютну ліквідність грошового потоку підприємства, тобто його платоспроможність у рамках короткострокового періоду;

* включити управління грошовими потоками в систему оперативного контролінгу (а відповідно і поточного моніторингу) фінансової діяльності підприємства.

Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних термінів надходження коштів і платежів підприємства і їхнє доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань. З урахуванням цієї мети платіжний календар визначають іноді як "план платежів точної дати".

Найбільш розповсюдженою формою платіжного календаря, використовуваною в процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудова в розрізі двох розділів:

1) графіка майбутніх платежів;

2)графіка майбутніх надходжень коштів.

Однак якщо планований вид грошового потоку носить однобічний характер (тільки позитивний чи тільки негативний), платіжний календар розробляється у формі одного відповідного розділу.

Часовий графік платежів диференціюється в платіжному календарі звичайно в щоденному розрізі, хоча окремі види цього планового документа можуть мати й іншу періодичність - щотижневу чи щодекадну (якщо така періодичність не робить істотного впливу на хід здійснення грошового обігу підприємства чи викликана невизначеністю термінів платежів).

Види платіжного календаря диференціюються в рамках підприємства в розрізі окремих видів господарської діяльності, а також у розрізі різних типів центрів відповідальності (структурних одиниць і підрозділів).

У системі оперативного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні:

Податковий платіжний календар. Цей плановий документ розробляється по підприємству в цілому і містить як правило тільки один розділ - "графік податкових платежів" (поворотні платежі по податкових перерахунках коштів включаються як правило в календар інкасації дебіторської заборгованості). У складі цього платіжного календаря відображаються суми усіх видів податків, зборів і інших податкових платежів, що перераховуються підприємством у бюджети всіх рівнів і в позабюджетні фонди. Календарною датою сплати обирається, як правило, останній день встановленого терміну перерахування податкових платежів кожного виду.

Календар інкасації дебіторської заборгованості. Цей вид платіжного календаря розробляється як правило по підприємству в цілому (хоча при наявності спеціалізованого підрозділу - кредитного відділу - він може охоплювати групу платежів тільки цього центра відповідальності). По поточній дебіторській заборгованості платежі включаються в календар у сумах і терміни, передбачені відповідними договорами (контрактами) з контрагентами. По простроченій дебіторській заборгованості ці платежі включаються в даний плановий документ на основі попереднього узгодження сторін. Календар інкасації дебіторської заборгованості містить тільки один розділ - "графік надходження коштів". З метою відображення реального грошового обігу підприємства датою надходження коштів вважається день їхнього зарахування на розрахунковий рахунок підприємства.

Календар обслуговування фінансових кредитів. Відповідно до діючої міжнародної практики складання звітності і прогнозування грошових потоків обслуговування фінансових кредитів відображається в складі операційної (а не фінансової) діяльності підприємства. Це пов'язано з тим, що відсотки за кредит, лізингові платежі й інші витрати підприємства по обслуговуванню фінансового кредиту входять до складу собівартості продукції і відповідно впливають на розмір формованого операційного прибутку. Зазначений календар розробляється в цілому по підприємству і містить лише один розділ - "графік виплат, пов'язаних з обслуговуванням фінансового кредиту". Суми і дати виплат включаються в платіжний календар відповідно до умов кредитних (лізингових) договорів.

Календар виплат заробітної плати. Такий платіжний календар розробляється як правило на підприємствах, що застосовують багатоступінчастий графік виплат заробітної плати працівникам різних структурних одиниць (філій, цехів і т.п.). Дати таких виплат встановлюються на основі колективного трудового договору або індивідуальних трудових контрактів, а суми платежів - виходячи зі штатного розкладу і розробленого відповідного кошторису витрат. Зазначений платіжний календар містить як правило один розділ - "графік виплат заробітної плати".

Календар (бюджет) формування виробничих запасів розробляється як правило для відповідних центрів витрат (структурних підрозділів, що здійснюють матеріально-технічне забезпечення виробництва). До складу платежів цього календаря входять як правило вартість закуповуваних сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, а також витрати щодо транспортування і страхування в процесі перевезення. Якщо формовані виробничі запаси вимагають спеціальних режимів збереження (охолодження, газового середовища і т.п.), то даний вид платіжного календаря може відображати і витрати по їх збереженню. Зазначений календар містить лише один розділ - "графік платежів, пов'язаних з формуванням виробничих запасів". Суми і дати цих платежів встановлюються відповідно до договорів з контрагентами або планами закупівлі товарно-матеріальних цінностей. Як правило в складі цих платежів відображається і погашення кредиторської заборгованості підприємства по розрахунках з постачальниками.

Календар (бюджет) управлінських витрат. У складі цього бюджету відображаються платежі щодо закупівлі канцелярських знарядь; комп'ютерних програм і засобів оргтехніки, що не входять до складу необоротних активів; витрати на відрядження; поштово-телеграфні витрати й інші витрати, пов'язані з управлінням підприємством (крім витрат на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу, що відображаються у календарі виплат заробітної плати). Даний вид платіжного календаря містить лише один розділ - "графік платежів щодо загальногосподарського управління". Сума платежів цього календаря визначається відповідним кошторисом, а дати їхнього здійснення - за узгодженням з відповідними службами управління.

Календар (бюджет) реалізації продукції. Ця форма платіжного календаря розробляється як правило в розрізі центрів доходів або центрів прибутку підприємства. Зазначений платіжний календар містить два розділи - "графік надходжень платежів за реалізовану продукцію" і "графік витрат, що забезпечують реалізацію продукції". У першому розділі відображаються надходження коштів при розрахунках готівкою за продукцію (якщо даний центр відповідальності контролює інкасацію дебіторської заборгованості по розрахунках з покупцями, то в першому розділі відображається і цей вид надходжень коштів). В другому розділі відображаються витрати на маркетинг, утримання мережі збуту, рекламу і т.п.

У системі оперативного управління грошовими потоками по інвестиційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні:

Календар (бюджет) формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій. Цей вид оперативного планового документа складається з двох розділів - "графіку витрат на придбання різних довгострокових фінансових інструментів інвестування" (акцій, довгострокових облігацій і т.п.) і "графіку надходження дивідендів і відсотків по довгострокових фінансових інструментах інвестиційного портфеля". Показники першого розділу в рамках загального кошторису витрат установлюються за узгодженням з відповідними інвестиційними менеджерами, а показники другого розділу - відповідно до умов емісії окремих фінансових інструментів портфеля.

Календар (капітальний бюджет) реалізації програми реальних інвестицій складається по підприємству в цілому, якщо не здійснюються великомасштабні інвестиції за окремо розробленими інвестиційними проектами. У цьому виді оперативного фінансового плану містяться показники двох розділів - "графік капітальних витрат" (витрати на придбання основних засобів і нематеріальних активів) і "графік надходження інвестиційних ресурсів" (у розрізі окремих їхніх джерел).

Календар (капітальний бюджет) реалізації окремих інвестиційних проектів складається, як правило, у розрізі відповідних центрів відповідальності підприємства (центрів інвестицій). Його структура аналогічна попередньому виду календаря з обмеженням грошових потоків рамками лише одного інвестиційного проекту.

У системі оперативного управління грошовими потоками по фінансовій діяльності підприємства можуть розроблятися наступні види платіжного календаря: