Фінансовий аналіз великих платників податків

Необхідно дуже ретельно аналізувати обставини, до того, як визначити який же тип міри - витрат чи випуску - буде найбільш ефективно вимірювати доходи і витрати. Частіше за все використовують міри витрат (метод: витрати до витрат). При використання цього методу складається відношення витрат, що понесені на поточний момент, до загального кошторису витрат, необхідних для завершення проекту.

Дана формула дозволяє визначити відсоток завершеності проекту:

(3.1)

Як тільки вдасться підрахувати відсоток завершеності, сума доходів для визнання в поточному періоді, може бути визначена наступним чином:

Доходи поточного періоду = (відсоток завершеності) Ч (загальний доход від контракту) - (сума доходів, визнаних у попередніх періодах) (3.2)

Визнання доходів по наданню послуг.

Виділяють чотири методи визнання доходів від надання послуг:

Конкретне виконання;

Пропорціональне виконання;

Завершене виконання;

Інкасація.

Метод конкретного виконання використовується для обліку доходів, за послуги, які були отримані при виконанні однієї дії. Наприклад, брокер по нерухомості отримає доход від комісійних по продажу як тільки він завершить угоду із нерухомістю, пральня отримає доход після того, як буде закінчено процес прання.

Метод пропорціонального виконання використовується для визнання доходу від багатоетапних послуг. Метод пропорціонального виконання застосовується тільки тоді, коли виконання послуг виходить за межі облікового періоду. У відповідність із цим методом доход визнається на основі пропорціонального виконання послуг за період. Пропорціональне вимірювання доходу від послуг виконується по різному для різних видів послуг:

Однакові етапи виконання послуг - визнається рівна сума доходу від послуг по кожному такому етапу.

Приклад: обробка щомісячних платежів по іпотекам іпотечного банку.

Неоднакові етапи виконання послуг - визнається доход від послуг пропорціонально прямим витратам суб'єкта, що надає послуги по кожному етапу.

Приклад: проведення занять, іспитів.

Подібні етапи із фіксованим строком виконання - використання звичайного метода визнання доходу від послуг є більш прийнятним.

Приклад: надання послуг по обслуговуванню обладнання при встановленій періодичній оплаті.

Метод завершеного виконання використовується для обліку дохода від послуг, що заробляється виробництвом серії однакових чи неоднакових етапів виконання, заключний акт із якої настільки важливий у зв'язку із загальною операцією по наданню послуг, що доход по наданню послуг враховується заробленим тільки після того, як здійсниться заключний етап.

Наприклад. Компанія по вантажним перевіркам, що виконує упаковку, завантаження, транспортування і доставку вантажу, визнає доход від послуг тільки після доставки вантажу.

Метод інкасировання - доход визнається при отриманні готівкових коштів.

Метод інкасировання використовується для обліку доходу від послуг. Невизначеність така велика чи кошторис витрат по відношенню до доходів настільки ненадійна, що вимога надійності не задовольняється. Такий метод подібний до методу покриття витрат по реалізації товарів.

Визнання витрат

Витрати - це зменшення економічних ресурсів внаслідок витрачання чи зменшення активів, чи виникнення зобов'язань в результаті звичайної діяльності господарської одиниці по отриманню доходів.

Після того, як дохід за звітний період обрахований і приведений у відповідність із принципом доходу, застосовується принцип відповідності для вимірювання і визнання витрат за той же період. Це другий етап в процесі визнання доходу.

Принцип відповідності вимагає, щоб за будь-який звітний період, відповідно критеріям визнання, доходи визначалися у відповідності із принципом доходу; потім за цей період визначаються витрати, що виникли у ході отримання доходів за період.

Суть методу відповідності полягає в тому, що оскільки заробляються доходи, визначені активи мають використовуватися (наприклад, сировина), продаватись (наприклад, готова продукція) чи використовуватися послуги (наприклад, заробітна плата). Витрати на використання активів і послуг мають визнаватися і враховуватися у звіті як витрати за період , впродовж якого визнається дохід, щодо нього (періоду) відноситься.

Витрати можуть бути класифіковані наступним чином:

1. Прямі витрати - собівартість реалізованих товарів, що відповідає доходу.

Такі витрати визнаються по визнанню доходів, що виникли безпосередньо і разом в результаті проведення тих же операцій, чи подій.

2. Витрати періоду - витрати, пов'язані із процесом реалізації і загальні адміністративні витрати. Ці витрати визнаються впродовж періоду, в якому вони виникли.

3. Розподілені витрати - це такі витрати, як амортизація і страхування. Ці витрати розподіляються рівномірно на періоди, впродовж яких очікується, що відповідні активи принесуть прибуток.

Витрати, що безпосередньо відносяться до реалізації продукції.

Витрати, що напряму пов'язані із продажем продукції впродовж періоду зазвичай включають наступне:

1. Собівартість матеріалів і праці, що використані на виробництво, чи витрати на придбання запасів товарів, сировини, які реалізуються впродовж звітного періоду (собівартість реалізованих товарів).

2. Витрати, що пов'язані із процесом реалізації, такі, як комісійні по продажу,

заробітна плата, оренда, витрати по перевезенню вантажів.

3. Витрати по гарантійним зобов'язання на продажну продукцію.

За принципом відповідності витрати, що безпосередньо відносяться до продажу продукції, потрібно визнати як витрати впродовж звітного періоду, в якому визнаються доходи, що відносяться до продажу.

Для цілей бухгалтерського обліку деякі витрати важко привести у відповідність із доходами від продажу. Наприклад, витрати на рекламу, дослідження і розвиток виконуються з метою розширення можливості швидкої реалізації будь-якої фірми. Але важко встановити прямий зв'язок між цими витратами і конкретними доходами, тому такі витрати визнаються витратами у момент їх виникнення.

Витрати, що безпосередньо відносяться до реалізації послуг можна класифікувати наступним чином:

1. Первісні прямі витрати - це витрати, що напряму пов'язані із переговорами і здійсненням операцій по наданню послуг. Такі витрати включають комісійні, гонорари за юридичні послуги, компенсації торговим агентам крім комісійних, компенсацій персоналу, що не приймають участі у продажу, але відносяться до ведення переговорів і здійсненню операцій по наданню послуг.

2. Додаткові прямі витрати - це витрати, що пов'язані із реалізацією послуг.

Наприклад, вартість запасних частин тощо.

Всі прямі витрати потрібно визнавати як витрати за період, в якому відповідний дохід від послуг визнається за принципом відповідності доходів і витрат. Таким чином, первісні прямі витрати і будь-які додаткові прямі витрати, що виникають до визнання доходу від надання послуг, мають бути відстрочені як передоплата і враховуватися витратами, коли визнається відповідний дохід від послуг.

Якщо дохід від надання послуг визнається у відповідності із методом пропорціонального виконання, то первісні прямі витрати мають вважатися витратами в той час, коли визнаються доходи, що відносяться до цієї послуги. Але, додаткові прямі витрати мають вважатися витратами при їх виникненні. Якщо дохід від надання послуг визнається за методом інкасування, то всі прямі витрати вважаються витратами при їх виникненні.

Витрати, що не пов'язані напряму із реалізацією продукції чи послуг, включають в себе як витрати періоду так і розподілені витрати.

Наприклад, визначені види витрат на рекламу; компенсацію за час, витрачений на обговорення угоди по продукції чи послузі, які не були завершені, загальні адміністративні витрати і амортизація. Так як не існує об'єктивної основи для співвідношення витрат періоду і доходів від реалізації продукції і послуг періоду, такі витрати мають вважатися витратами при їх виникненні. Таким же чином розподілені витрати мають рівномірно розподілятися по періодам.

Визнання прибутків і збитків.

Вид діяльності господарського суб'єкта визначає, чи є стаття прибутком чи збитком, чи звичайним доходом чи витратами. Прибутки чи збитки відрізняються від доходів і витрат. Більшість прибутків і збитків визнаються , коли угода, що до них відноситься завершена.

Коли визнається прибуток чи збиток, виконуються особливі проводки для відображення завершеної угоди. Наприклад, проводка для запису продажу земельної ділянки за гроші має бути відображена -

д-т “Каса” і к-т “Земля” ( по обліковій вартості) і

д-т “Збиток” (чи к-т “Прибуток”) по продажу.

Розраховані збитки визначаються до їх остаточної реалізації.

Наприклад, нереалізовані збитки по:

Частковому списанню короткострокових інвестицій до ринкової вартості нижче вартості придбання;

Продажу частки бізнесу;

Тяжбам, що очікують рішення;

Експропріації активів.

Визнаються, якщо вони ймовірні і можуть бути обґрунтовано розраховані. Якщо дві умови задоволені, то природа і сума умовного збитку має бути розкрита у пояснюючий записці до фінансових звітів.

У противагу цього, прибутки ніколи не визнаються до завершення угоди, яка встановлює факт і суму прибутку.

Наприклад, у разі можливого, але ще не реалізованого прибутку від продажу частки бізнесу: “якщо очікується прибуток, він має бути визнаним за реалізацією, тобто зазвичай це дата реалізації”.

Прибуток чи збиток може виникнути в результаті чисто внутрішніх подій, таких, як зміна принципу бухгалтерського обліку. Такі прибутки і збитки визнаються у період, коли ці зміни відбуваються.

При обліку прибутків і збитків необхідно дотримуватися принципу консерватизму. Це призводить до того, що убутки визнаються до того, як вони у дійсності відбулися, але запобігається визнання прибутків до завершення угоди чи події.

1. Для більшості суб'єктів процес тримання доходів є неперервним. Заходи, направлені на отримання прибутку, забезпечують неперервність потоків грошових коштів на збільшення активів компанії, а також приводять до зменшення чи витрат активів.

2. Процес отримання прибутку не визнається в бухгалтерських

· записах до тих пір, поки не будуть виконані два критерії по визнанню доходів:

· реалізуємість;

· отримання доходу.

Для більшості суб'єктів, що займаються реалізацією товарів чи

надання послуг, доход визнається коли відбулося постачання товарів чи надання послуг. Цей метод називається методом моменту продажу (чи методом реалізації).

При погодженнях про фінансування доход не визнається до тих пір, доки продукт не буде продано стороні, із якою немає угоди про перекупку.

Більшість прибутків і збитків визнаються після завершення відповідної угоди. Передбачені збитки і непередбачені прибутки, визнаються коли вони ймовірні , і можуть бути ґрунтовно оцінені.

За методом завершеного контракту доходи і витрати визначаються, коли виконанні контрактні зобов'язання. Витрати, що виникли при виконанні даного контракту, нараховуються на рахунок матеріально-товарних активів і якщо існують акти виконання робіт по контракту, то такі витрати нараховуються на контррахунок товарно-матеріальних запасів.

7. За методом відсотка завершення контракту доходи і витрати визнаються за кожний звітний період на основі розрахунку відсотка завершення контракту. Витрати, що виникли при виконанні умов контракту, і визнаний валовий прибуток нараховується на рахунок ТМЗ. У випадках із актами виконання робіт витрати нараховуються на контр-рахунок товарно-матеріальних запасів.

8. Якщо витрати кошторису, що необхідні для завершення контракту, досягають рівня, коли цей контракт стає неліквідним, очікуваний збиток визнається повністю в тому періоді, коли він очікується, за будь-яким з цих методів.

Визнання доходу за методом продажу у розстрочку відкладає визнання валового прибутку до тих пір, поки не будуть отримані грошові кошти і валовий прибуток визнається по рівню валового прибутку на момент початку продажу у розстрочку.

Метод покриття витрат є надзвичайно консервативним методом, по якому ніякий прибуток не визнається до тих пір, доки всі витрати, що пов'язані із статтею продажу, не будуть покриті готівковими грошовими коштами. Всі наступні касові надходження є прибутком. Цей метод є відхиленням від концепції відповідності.

Проводки, що закриваються.

Рахунки доходів, прибутків, витрат і збитків - це рахунки звіту про прибутки і збитки. Інші рахунки є рахунками бухгалтерського балансу.Рахунки доходів, прибутків, витрат і збитків називаються ще тимчасовими рахунками, так як вони використовуються для акумулювання даних тільки для поточного звітного періоду.

В кінці кожного періоду, зазвичай це один рік, залишки цих рахунків переносяться чи закриваються. Це періодичне перенесення (очищення) залишків рахунків звіту про прибутки і збитки у звіт про нерозподілений прибуток здійснюється за допомогою проводок, що закриваються.

Проводки, що закриваються слугують двом цілям:

Перенести чистий прибуток чи збиток у нерозподілений прибуток;

Встановити нульовий залишок на кожному із тимчасових рахунків для того , щоб почати наступний звітний період.

Рахунки бухгалтерського балансу (активи, зобов'язання, власний капітал) не підлягають періодичному закриттю, тому їх називають постійними рахунками. Так, кінцеве сальдо на рахунку грошових коштів одного звітного періоду має бути начальним сальдо цього рахунку у наступному звітному періоді.

Нульове сальдо на постійному рахунку може бути тільки тоді, коли представлений об'єкт (наприклад, обладнання) більше не знаходиться у власності підприємства (чи повністю амортизовані). Залишок на кінець періоду по кожному рахунку балансу переноситься у Головну книгу як початковий залишок наступного періоду. Закритий рахунок - означає перенести залишок із цього рахунку на інший рахунок шляхом проводки.

Наприклад, рахунок, що має кредитове сальдо (такий як рахунок доходу) закривається дебатуванням цього рахунку на суму, що дорівнює залишку на цьому рахунку, і кредитуванням рахунку, на який цей залишок переноситься. В процесі закриття кредитове сальдо завжди переноситься на інший рахунок по кредиту, а дебетове сальдо переноситься на інший рахунок по дебету. Проводки, що закриваються датуються останнім днем звітного періоду, вноситься у журнал у звичайному «Дебет = Кредит» форматі і відразу переноситься у Головну книгу.

Спеціальний зведений рахунок, що називається зведення доходів і витрат, використовується в процесі закриття. Всі рахунки звіту про прибутки і збитки - рахунки доходів, прибутків, витрат і збитків закриваються на рахунок зведення доходів і витрат. Різниця між підсумковими сумами по кредиту і по дебету є сумою чистого прибутку чи чистого збитку, яка потім закривається на рахунок нерозподіленого прибутку.

Після завершення процесу закриття всі рахунки звіту про прибутки і збитки мають нульове сальдо. Потім ці рахунки готові для відображення доходів і витрат у новому звітному періоді. На всіх рахунках балансу є кінцевий залишок, який переноситься як початкове сальдо наступного періоду.

3.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства та пропозиції по їх покращанню

Визначальними в оцінках ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за всіма видами діяльності: виробничою, комерційною, фінансовою та інвестиційною виступають показники прибутковості.

Діяльність господарюючого суб'єкта може бути не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися за дією факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, в обліку й аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників.

Абсолютними показниками є суми прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання (рис. 3.1) [3].

Відносні показники фінансових результатів -- значення рентабельності, які характеризують відносний (у відсотках) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу.

Ці показники розраховують залежно від мети оцінки відносної прибутковості.

Мета аналізу фінансових результатів:

· визначити повноту та якість фінансових результатів;

· оцінити динаміку абсолютних і відносних показників;

· з'ясувати спрямованість, ступінь і частку впливу окремих факторів на зміну прибутку і рентабельності;

· виявити та оцінити можливі резерви їх зростання.

Основні завдання аналізу фінансових результатів:

· аналіз обґрунтованості плану (прогнозу) досягнення фінансових результатів;

· аналіз і оцінка динаміки показників прибутку і рентабельності;

· визначення та вимірювання впливу факторів на відхилення
прибутку і рентабельності;

· виявлення резервів підвищення фінансових результатів діяльності підприємств;

· обґрунтування заходів щодо їх мобілізації;

· аналіз розподілу і використання прибутку.

Рис. 3.1 Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства

При аналізі фінансових результатів дослідження проводять у двох аспектах:

1. Фінансовий результат оцінюють як ступінь досягнення кінцевої мети та визначення ефективності виробничо-фінансової діяльності. Пріоритетною є оцінка ступеня використання сприятливих можливостей та упущеної вигоди.

2. Визначення пріоритетів вкладення капіталу за видами діяльності, за масштабами у стратегічному та тактичному вимірах, які дають максимальний приріст фінансового результату.

Загальний аналіз фінансових результатів діяльності підприємств згідно з діючою в Україні системою визнання цього результату за П(С)БО передбачає аналіз результатів звичайної діяльності і надзвичайних подій (рис. 3.2).

На підставі визнаних доходів і витрат формують алгоритм розрахунку абсолютних показників фінансових результатів.

Одним із напрямів аналізу абсолютних показників фінансового результату є якість прибутку (збитку). Висока якість прибутку визначається:

· стабільністю пайової участі факторів у його формуванні;

· стійкою динамікою зростання;

· високою часткою валового прибутку у загальній величині прибутку звичайної діяльності;

· дотриманням законодавчого регулювання прибутковості;

· надійністю партнерських стосунків

Рис 3.2 Структурно-логічна схема формування прибутку (збитку) підприємства

Низька якість прибутку визначається:

· дією негативних факторів його формування;

· поганими показниками виробничо-фінансової діяльності;

· порушеннями у нормативно-правовому регулюванні утворення і розподілу прибутку.

Джерела інформації аналізу фінансових результатів є дані:

1. Фінансової звітності:

ф. 1 «Баланс»;

ф. 2 «Звіт про фінансові результати»;

ф. 5 «Примітки до фінансової звітності»;

ф. 4 «Звіт про власний капітал».

2. Дані бухгалтерського обліку:

журнал 5 «Облік витрат»;

журнал 6 «Облік доходів і результатів діяльності».

3. Статистична звітність:

ф. 5-с «Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт і послуг);

ф. 1-б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість»;

ф.6 «Рентабельність окремих видів продукції»).

Планові дані.

Структуризована інформація (рис. 3.3) за видами діяльності, за характеристиками визнання доходів і витрат та у співвідношенні до залученого у господарський процес капіталу дає широку гаму кількісних і якісних параметрів одержаного кінцевого фінансового результату.

Можливості аналізу фінансових результатів за інформацією обліку видно в табл. 3.2.



Рис. 3.3 Загальна модель аналізу фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта

Таблиця 3.2 Можливості аналізу фінансових результатів в інформаційному середовищі бухгалтерського обліку за П(С)БО

№	Завдання аналізу фінансових результатів	Зміст досліджуваних показників
1	2	3
1.	Загальна оцінка досягнутого рівня	- обсяг і динаміка валового, чистого прибутку (збитку) в цілому і за видами діяльності: - рентабельність авансованого капіталу і витрат та її динаміка
2.	Структурні зміни у формуванні фінансових результатів	- зміна питомої ваги прибутку (збитку) звичайної і надзвичайної діяльності; - зміна питомої ваги прибутку (збитку) операційної, інвестиційної та фінансової діяльності: - зміна частки прибутку (збитку) від участі в капіталі; - вплив податків і зборів на формування чистого прибутку (збитку)
3.	Резерви збільшених фінансових результатів	- обсяг втрат прибутку у зв'язку з неправильним визнанням доходів і витрат; - обсяг недоотриманого прибутку за факторами обсягу, структури, собівартості і цін; - обсяг втрат прибутку від участі в капіталі
4.	Фінансові результати акціонерної діяльності	- зміна чистого прибутку в розрахунку на просту акцію; - дивіденди на просту акцію; - частка прибутку (збитку) від інвестицій в асоційовані підприємства від спільної діяльності і від інвестицій у дочірні підприємства: - зміна чистого прибутку власників простих акцій під впливом дивідендів на привілейовані акції
5.	Відносні характеристики прибутковості (збитковості)	- співвідношення валового (чистого) прибутку до всього авансованого (власного чи залученого) капіталу; - співвідношення чистого прибутку до фінансових інвестицій (у тому числі довгострокових і поточних); - дивіденди на акціонерний капітал; - рентабельність акцій; - інші

Аналіз і оцінка рівня та динаміки показників прибутку.

Аналізуючи показники прибутку, доцільно виділити такі етапи досліджень:

1. На першому етапі дають оцінку динаміки та виконання плану з прибутку в цілому та в розрізі окремих видів діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова). Треба виділити прибутковість окремих структурних підрозділів (центрів прибутковості), інвестиційних проектів та договорів;

2. На другому етапі проводять порівняльний аналіз прибутку цього підприємства з середньогалузевими значенням та показниками прибутковості підприємств-конкурентів;

3. На третьому етапі виконують факторний аналіз прибутку за видами діяльності, дають оцінку внутрішніх і зовнішніх резервів;

4. На четвертому етапі проводять аналіз розподілу і використання чистого прибутку.

При аналізі абсолютних показників фінансових результатів виділяють горизонтальний (зміна показників за аналізований період) і вертикальний (зміна структури показників) аналіз. Узагальнюючу характеристику показників прибутку підприємства можна подати у вигляді таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Аналіз показників прибутку

Показник	Базовий період, тис. грн.	Звітний період, тис. гри.	Зміна проти базового періоду
			Сума, тис. грн.	%
1. Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції	16090,4	17637,0	1546,6	9,6
2. Собівартість реалізованої продукції	15013	16660	1647	11
3. Валовий прибуток від реалізації продукції (ряд. 1 - ряд. 2)	1077,4	977	-100,4	-9,3
4. Адміністративні витрати	518,6	633,3	114,7	22
5. Витрати на збут	455,5	41,0	-414,5	91
6. Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут ( ряд. 2 + ряд. 4 + ряд. 5)	15987,1	17334,3	1347,2	8,4
7. Прибуток від реалізації скорегований (ряд. 1 - ряд. 6)	103,3	302,7	199,4	193
8. Інші операційні доходи	57,9	289,3	231,4	399,7
9. Прибуток від операційної діяльності (ряд. 7 + ряд. 8)	161,2	591,3	530,1	266,8
10. Прибуток від участі в капіталі	-	-	-	-
11. Інші фінансові доходи	5,0	0,3	-4,7	-94
12. Прибуток від звичайної діяльності (ряд. 9 + ряд. 10 + ряд. 11)	166,2	591,6	425,4	256
13. Чистий прибуток	-132,4	-130,5	1,9	1,4
14. Грошовий потік (чистий прибуток + амортизація)	52,1	400,7	348,6	669,1

Дані аналітичної таблиці свідчать про те, що сума чистого прибутку щодо базового періоду зросла на 1,9 тис. грн. або на 1,4%.

Аналіз прибутку (збитку) операційної діяльності.

Прибуток (збиток) основної операційної діяльності промислового підприємства визначатимемо як різницю виторгу від реалізації продукції у діючих договірних цінах (без ПД В і акцизного збору) та повної собівартості реалізованої продукції.

Зміна прибутку від реалізації (робіт, послуг) може бути під впливом:

· зміни обсягу реалізації;

· зміни структури реалізації продукції;

· зміни собівартості реалізованої продукції;

· зміни цін на продукцію.

Для розрахунку впливу факторів на зміну прибутку від реалізації використовують порівняльні дані відповідних форм звіту про фінансові результати та перерахунок фактичної реалізації продукції за базовими пінами і витратами. Побудуємо аналітичну таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (основної операційної діяльності)

Показник	Базовий період	Фактично за базовими цінами та витратами	Фактичний період
1. Виторг від реалізації продукції (без ПДВ і АЗ)	Во 10000	В' 9650	Вф 9167
2. Собівартість реалізованої продукції (повна)	С0 9000	С'0 8800	Сф 8390
3. Прибуток від реалізації продукції	По 1000	П' 850	Пф 111

Загальне відхилення прибутку від реалізації продукції (?П) становить

?П = Пф - П0,(3.3)

що за даними умови дорівнюватиме: 777 - 1000 = -223 тис. грн.

Визначимо вплив вищеперелічених факторів на цю зміну:

1. Між зміною обсягу реалізації продукції і прибутку існує прямий зв'язок за умови незмінної рентабельності окремих виробів.

Щоб розрахувати вплив обсягу реалізації продукції на відхилення прибутку, треба базове значення прибутку від реалізації скоректувати на приріст виторгу від реалізації при незмінних цінах на продукцію

(3.4)

що за даними умови дорівнюватиме

2. Зміна структури реалізації продукції може призвести до зміни прибутку, якщо обсяг продажу не змінюється, внаслідок різної рентабельності окремих виробів. Щоб розрахувати вплив структурних зрушень, потрібно знайти відхилення між прибутком фактичної реалізації за базовими цінами і витратами та базовим прибутком, а отриманий результат скоректувати на вплив обсягу реалізації

(3.5)

що за умовами цієї таблиці дорівнюватиме (850 - 1000) - (-35) =-115 тис. грн.

3.Між зміною собівартості і прибутком існує зворотний зв'язок, за яким величина зниження (зростання) собівартості реалізованої продукції є адекватною до відповідного приросту (зменшення) прибутку від реалізації продукції.

Для того щоб розрахувати вплив собівартості на зміну прибутку від реалізації продукції, треба від собівартості фактично реалізованої продукції відняти собівартість фактичної реалізації за базовими витратами і змінити означення одержаного результату

(3.6)

що за даними умовами становитиме

-(8390 - 8800) = + 410 тис. грн.

4.Між зміною цін на продукцію і прибутком від реалізації існує прямий зв'язок, за яким приріст прибутку при незмінних інших умовах пропорційний до індексу приросту цін на продукцію.

Щоб розрахувати вплив цін, потрібно від виторгу фактично реалізованої продукції відняти фактичну реалізацію за базовими цінами:

(3.7)

що за даними умовами становитиме 9167 - 9650 = - 483 тис. грн.

Узагальнений результат розрахунку впливу факторів має вигляд.

Зміна обсягу продажу продукції= - 35 тис. грн.

Структурні зміни у реалізації продукції = - 115 тис. грн.

Зміна собівартості реалізованої продукції = +410 тис. грн.

Зміна цін реалізації продукції = - 483 тис. грн.

Сума відхилень = - 223 тис. грн.

Прибуток (збиток) іншої операційної діяльності визначатиметься як сальдо інших операційних доходів і витрат.

До інших операційних доходів належать:

· дохід від операційної оренди;

· дохід від операційних курсових різниць;

· відшкодування раніше списаних активів;

· дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

До інших операційних витрат належить:

· собівартість реалізованих виробничих запасів;

· сумнівні (безнадійні) борги;

· витрати від знецінення запасів;

· втрати від операційних курсових різниць;

· визнані економічні санкції;

· відрахування для забезпечення наступних операційних витрат тощо.

При аналізі резервів прибутку іншої операційної діяльності дають індивідуальну оцінку кожному факту таких доходів чи витрат, обґрунтованості виробничо-фінансового менеджменту, який спричиняє ці операції, дії внутрішніх і зовнішніх факторів.

Аналіз прибутку інвестиційної та фінансової діяльності.

Прибуток (збиток) інвестиційної діяльності утворюється за реальними та фінансовими інвестиціями. Аналізуючи прибуток реальних інвестицій, треба виділити такі завдання:

· провести оцінку динаміки та структури прибутку реальних інвестицій;

· дати оцінку виконання плану з прибутку реальних інвестицій;

· провести факторний аналіз зміни прибутку реальних інвестицій;

· визначити напрями підвищення прибутковості реальних інвестицій.

Фактори зміни прибутку реальних інвестицій:

· зміна обсягу інвестування;

· зміна структури інвестицій;

· зміна рентабельності інвестицій.

1. Щоб розрахувати вплив обсягу інвестування на зміну прибутку реальних інвестицій (), треба відхилення фактичного обсягу інвестування (Іф) від базового (Іб) помножити на базовий рівень рентабельності реальних інвестицій

(3.8)

Структурні зрушення у реалізації інвестиційної програми зумовлюють зміну прибутку реальних інвестицій внаслідок різної рентабельності окремих інвестиційних проектів.

Для того щоб розрахувати вплив структурних зрушень на зміну

· прибутку реальних інвестицій (), потрібно методом перерахунку даних визначити

· прибуток фактичних інвестицій за базовою структурою () і його зіставити із базовою величиною прибутку реальних інвестицій ()

(3.9)

3. Щоб розрахувати вплив рентабельності інвестицій на зміну

Прибутку реального інвестування (),

· треба відхилення

· фактичної рентабельності інвестицій () від базової рентабельності інвестицій () помножити на фактичний обсяг інвестування Іф.

(3.10)

Аналіз прибутку (збитку) фінансових інвестицій пов'язаний з оцінками результатів використання цінних паперів (акцій, облігацій, ощадних сертифікатів, векселів).

Прибуток від придбаних акцій визначають за двома складниками:

· дивідендами та

· можливою різницею між ціною придбання та ціною наступного продажу.

Дивіденди -- це частка прибутку підприємства в розрахунку на акціонерний капіталі.

Сума дивіденду -- виплата акціонерові частини прибутку в розрахунку на одну акцію.

Норма дивіденду -- це співвідношення суми дивіденду і номінальної вартості акцій.

Ставку дивіденду і курсову вартість акцій (курс акцій) формують під впливом багатьох факторів.

Внутрішніми факторами можуть бути:

· фактори формування чистого прибутку;

· кредитні ставки та величина банківського кредитного ризику;

· політика підприємства щодо розподілу прибутку та виплати дивідендів тощо.

Зовнішні фактори:

· податкова та амортизаційна політика держави;

· рівень процентної ставки за кредит;

· стан кредитного ринку;

· кон'юнктура фондового ринку і тощо.

Зміна курсів акцій (Ка) залежить від суми дивідендів і процентної ставки за кредит:

(3.11)

де Д - сума дивідендів, тис. грн.

Кр - процентна ставка за кредит, %.

або

(3.12)

де Ац - номінальна ціна акції, грн.

Нд - норма дивіденду, %.

Сума сплачених (отриманих) дивідендів залежить від зміни кількості проданих (куплених) акцій та зміни ставки дивіденду на одну акцію.

Прибуток підприємства за отриманими векселями (Пвек) обчислюють:

(3.13)

де Свек - сума векселя, гри.;

Івек - річна дисконтна ставка, %.

Депозитні сертифікати дисконтного типу продають за ціною нижче номіналу, а погашають за номіналом. Різниця між ціною погашення і ціною придбання є прибутком від їх придбання.

Аналіз і оцінка виробничого та фінансового лівериджу

Зміна величини прибутку підприємства може досягатися не тільки під впливом факторів виробничо-фінансової діяльності, а і за рахунок лівериджу.

Лівериджем називають важіль впливу на зміну структури активів і пасивів з метою отримання приросту прибутку.

Розрізняють три види лівериджу:

· виробничий;

· фінансовий;

· виробничо-фінансовий.

Виробничий ліверидж розглядають як потенційну можливість впливу на формування прибутку від реалізації продукції шляхом зміни обсягу продажу продукції та структури її собівартості. Чутливість зміни прибутку залежно від обсягу продажу пов'язана з тим, що у структурі собівартості продукції є частина витрат, які не змінюються залежно від зміни обсягу продукції. Вони називаються умовно-постійних. Тому, чим більший обсяг продукції, тим менша частка умовно-постійних витрат припадає на кожну її одиницю. Рівень виробничого лівериджу (Лв) визначають відношенням індексу приросту прибутку від реалізації продукції (Іп) до індексу зміни обсягу реалізації продукції у натуральному вираженні (І0):

(3.14)

Рівень виробничого лівериджу свідчить про ступінь ризику покриття витрат виробничого характеру й отримання необхідного прибутку.

Чим більше значення виробничого лівериджу, тим більший виробничий ризик.

При оцінках виробничого лівериджу враховувалися лише виробничі витрати.

Фінансовий ліверидж - це потенційна можливість впливу на формування прибутку за рахунок використання у покриття пасивів довготермінових позик і кредитів.

Чим більше підприємство залучає довготермінових позик і кредитів, тим більше воно сплачує процентів за кредит з прибутку.

Рівень фінансового лівериджу (Лф) розраховують як відношення темпів приросту чистого прибутку (Ічп) до темпів приросту прибутку від реалізації продукції:

(3.15)

Рівень фінансового лівериджу свідчить про еластичність чистого прибутку до прибутку від реалізації, яку досягають зміною співвідношення власного та залученого капіталу.

Фінансовий ліверидж пов'язаний з фінансовим ризиком, який визначається неможливістю сплати процентів за довгостроковими позиками та кредитами.

Чим вищий рівень фінансового лівериджу, тим більший фінансовий ризик.

Синтетичним показником лівериджу є виробничо-фінансовий ліверидж (Лвф), який визначають як добуток виробничого та фінансового лівериджу:

Лвф = ЛвЧЛф,(3.16)

Ці показники лівериджу використовують під час прогнозування виробничого та фінансового ризиків.

Аналіз використання прибутку.

Створення раціональних співвідношень при розподілі прибутку за основними напрямами забезпечується головною Пропорцією поділу на споживання і нагромадження, що зумовлює підвищення матеріальної зацікавленості, відповідальності і зростання економічної ефективності всіх сфер діяльності.

Розподіл прибутку визначається об'єктивними та суб'єктивними факторами.

До об'єктивних належить:

· зміна нормативно-правової бази відрахувань з прибутку за ставками оподаткування;

· зміна структури пільг в оподаткуванні;

· зміна граничних рівнів рентабельності при ціноутворенні.

До суб'єктивних факторів належать:

· це зміни політики вищої адміністрації стосовно ставок дивідендних виплат, реінвестування;

· зміна політики матеріального заохочення.

У процесі аналізу виявляють:

· пропорції та тенденції розподілу прибутку;

· відхилення від планових показників;

· утворення за рахунок прибутку спеціальних фондів;

· матеріального заохочення тощо.

Зведена оцінка розподілу прибутку підприємства представлена у вигляді таблиці 3.5 (умовний приклад).

Таблиця 3.5 Аналіз розподілу прибутку

Показники	Базовий період	Звітний період	Зміна щодо базового періоду
	Сума, тис. грн.	Частка у сумі прибутку до оподаткування, %	Сума, тис. грн.	Частка у сумі прибутку до оподаткування, %	Сума, тис. грн.	Частка у сумі прибутку до оподаткування, %
1. Прибуток до	1200	100,0	967	100,0	-233	-
оподаткування
2. Сума податку	360	30,0	290	30,0	-70	-
на прибуток
3. Економічні санкції	-	-	-	-	-	-
4. Відрахування	-	-	-	-	-	-
на доброчинні цілі
5. Прибуток, що
залишається у
розпорядженні
підприємства	840	70,0	677	70,0	-163	-
в тому числі
- виплата дивідендів	240	20,0	200	20,7	-40	+0,7
- реінвестований
прибуток	400	33,4	400	41,4	-	+8,0
- інші цілі	200	16,6	77	7,9	-123	-8,7

Дані аналітичної таблиці свідчать, що підприємство забезпечує позитивний стратегічний менеджмент, який виявляється у збільшенні частки реінвестування прибутку (8%). Відхилення за статтями розподілу прибутку треба оцінювати за критеріями виконання фінансового плану з оцінкою можливих наслідків забезпечення джерелами фінансування різних соціально-економічних програм. Причинами цих відхилень можуть бути: зміна прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства та зміна коефіцієнтів відрахування з прибутку. Будь-яку суму розподіленого прибутку (Фі) за і-им цільовим напрямом можна подати як:

(3.17)

де Пр - прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, тис. грн.;

-- коефіцієнт відрахування з прибутку за і-им напрямом.

Зміна суми відрахувань за рахунок приросту прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства () визначатиметься:

(3.18)

де - базова і фактична сума прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, тис. грн.;

- базовий коефіцієнт відрахування за і-им напрямом.

Зміна суми відрахувань за рахунок зміни коефіцієнтів відрахування з прибутку за і-им напрямом () визначатиметься:

(3.19)

де - фактичний коефіцієнт відрахування з прибутку за і-им напрямом.

У процесі аналізу розподілу прибутку іноді виконують аудиторські процедури, пов'язані з визначенням повноти формування прибутку та його розподілу, дотримання нормативно-правової бази та внутрішніх положень щодо цільового розподілу прибутку.

Аналіз рентабельності.

Показники рентабельності виражають відносну характеристику фінансових результатів діяльності господарюючих суб'єктів.

Залежно від мети аналізу показники рентабельності доцільно об'єднати у такі групи:

· показники рентабельності вкладеного капіталу;

· показники рентабельності продукції.

Показники першої групи використовують у системі фінансового менеджменту, насамперед у сфері управління капіталом. Ці показники виражають:

· відносну прибутковість всього капіталу для покриття активів підприємства (Rк);

· прибутковість виробничих активів діючого підприємства (Rва);

· прибутковість інвестицій (Rі) тощо.

До другої групи входять показники, які характеризують:

· відносну прибутковість реалізації продукції (Rрп)

· відносну прибутковість реалізації окремих виробів (rв).

Вони необхідні при визначенні пріоритетів у формуванні виробничої програми підприємства.

Рентабельність вкладеного капіталу у покриття всіх активів підприємства (Rк) розраховується відношенням чистого прибутку (Чп) до середньої вартості авансованого капіталу у покриття активів за аналізований період ():

(3.20)

Цей показник ще називають економічною рентабельністю, яка свідчить про граничний рівень дивідендів на акціонерний капітал. При розширенні факторної моделі аналізу рентабельності вкладеного капіталу в активи підприємства можна виділити пайову участь складових прибутку чи складових авансованого капіталу.

Для виділення складових прибутку факторна модель матиме вигляд:

(3.21)

де ПО, ПІ, ПФ - відповідно прибуток операційної, інвестованої та фінансової діяльності;

Пп - сума податку на прибуток.

У другому випадку факторна модель наступна:

Або

де і - середня вартість необоротних і оборотних активів підприємства, які використовують в аналізованому періоді, тис. грн.;

і - середня величина вкладень власного і залученого капіталу, тис. грн.

Використовуючи методи елімінування, можна розрахувати пайову участь впливу факторів у зміні рентабельності вкладеного капіталу (табл. 3.6).

Таблиця 3.6 Аналіз економічної рентабельності підприємства

Показники	Базовий період	Фактичний період	Відхилення
1	2	3	4
1. Чистий прибуток підприємства, тис. грн.	840	611	-163
2. Середня вартість вкладеного в активи капіталу, тис, грн.	68800	68300	-500
3. Прибуток операційної діяльності, тис. грн.	ПО0 1150	ПОФ 897	?ПО -253
4. Прибуток інвестиційної діяльності, тис. грн.	ПІ° зо	ПІФ 40	?ПІ + 10
5. Прибуток фінансової діяльності, тис, грн.	ПФ° 20	ПФФ зо	?ПФ + 10
6. Податок на прибуток, тис. грн.	360	230	-70
7. Середня вартість необоротних активів, тис. грн.	68200	67700	-500
8. Середня вартість оборотних активів, тис. грн.	600	600	-
9. Сума вкладеного власного капіталу, тис, грн.	68500	68100	-400
10. Сума вкладеного залученого капіталу, тис. грн.	300	200	-100
11. Рентабельність авансованого капіталу. %	1,22	0,99	-0,23
12. Зміна рентабельності а) за рахунок зміни суми чистого прибутку	X	X	-0,237
б) за рахунок суми вкладеного капіталу	X	X	+0,07
в) за рахунок зміни прибутку операційної діяльності	X	X	-0,37
г) за рахунок зміни прибутку інвестиційної діяльності	X	X	+0,015
д) за рахунок зміни прибутку фінансової діяльності	X	X	0,015
є) за рахунок зміни суми податку на прибуток	X	X	-0,11
ж)за рахунок зміни необоротних активів	X	X	+0,02
з) за рахунок зміни оборотних активів	X	X	-
к) за рахунок зміни суми вкладеного власного капіталу	X	X	+0,056
л) за рахунок зміни суми вкладеного залученого капіталу	X	X	+0,014

Рентабельність виробничих активів () визначають як відношення чистого прибутку до середньої вартості основних засобів () та середніх залишків матеріальних оборотних активів ():

(3.22)

Цей показник рентабельності порівняно з рентабельністю вкладеного капіталу зазначає пріоритети інвестування тимчасово вільних власних коштів або ефективного залучення капіталу.

Факторний аналіз рентабельності виробничих активів проводять аналогічно до економічної рентабельності.

Рентабельності реалізованої продукції. Цей показник характеризує ефективність поточних витрат підприємства на виробництво і продаж як усієї продукції, так і окремих видів.

Показники рентабельності всієї продукції та окремих виробів розраховують за єдиною методикою, яка забезпечує їх взаємну погодженість.

Рентабельність реалізованої продукції () визначається відношенням прибутку від реалізації продукції (П) до загального обсягу продажу (В):

(3.23)

Зміна рентабельності реалізованої продукції може оцінюватися за впливом факторів:

· зміни структури і асортименту реалізованої продукції;

· зміни собівартості реалізованої продукції;

· зміни цін продажу.

Для проведення факторного аналізу використовують вихідні дані аналізу прибутку від реалізації продукції основної операційної діяльності і будують аналітичну таблицю 3.7.

Таблиця 3.7 Аналіз рентабельності реалізованої продукції

Показник	Базовий період	Фактично за базовими цінами і витратами	Фактичний період
Виторгу від реалізації продукції, тис. гри.	Во 10000	В' 9650	Вф 9167
Прибуток від реалізації продукції, тис. грн.	По 1000	П' 850	Пф 111
Рентабельність реалізованої продукції, %	10,0	8,8	8,5

Зміна рентабельності реалізованої продукції () становить:

(3.27)

що за даними умовами

1. Зміна рентабельності реалізованої продукції зумовлюється структурними зрушеннями у складі реалізації (частки виробів з різним рівнем індивідуальної рентабельності).

Щоб розрахувати вплив структурних зрушень у складі реалізації на зміну рентабельності реалізованої продукції необхідно:

рентабельність фактично реалізованої продукції за базовими цінами () порівняти з базовою рентабельністю реалізованої продукції

(3.25)

що за даними умовами становить

= 8,8 -10,0 = -1,2%

2. Щоб розрахувати вплив зміни собівартості реалізованої продукції на зміну її рентабельності, необхідно розрахувати

рентабельність фактично реалізованої продукції за величиною фактичного прибутку скоректованого на вплив ціни щодо його зміни () і отриманий результат порівняти з рентабельністю фактично реалізованої продукції за базовими цінами ()

(3.26)

де

За даними умови:

3. Для того щоб розрахувати вплив зміни цін на зміну рентабельності реалізованої продукції, потрібно розрахувати

фактичну рентабельність реалізації () порівняти з рентабельністю фактично реалізованої продукції, визначену за фактичним прибутком, скоректованим на вплив ціни, щодо його зміни ()

Що за даними умови становить

Загальна зміна рентабельності реалізованої продукції становить

За цими умовами

Рентабельність окремих видів продукції (rв) залежить від

ціни продажу (Ц) і

собівартості певного виду продукції (С)

Розрахунок впливу факторів цін і собівартості на зміну рентабельності окремих видів може бути проведений з використанням даних таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 Аналіз рентабельності виробу «А»

Показник	За базовий період	За фактичний період	Відхилення +,-
1. Ціна продажу виробу, грн.	120,80	120,10	-0,70
2. Повна собівартість виробу, тис. грн.	95,50	95,20	0,30
3. Рентабельність виробу, %	20,9	20,7	-0,2

Для виявлення кількісного впливу кожного фактора треба обчислити умовний показник рентабельності виробу при базовій собівартості і звітній ціні: (120,10 - 95,50) : 120,10 * 100 = 20,4 (%).

Тоді зміна ціни продажу виробу зумовила зниження рентабельності на 0,5% (20,4 - 20,9), а зниження собівартості призвело до зростання рентабельності на 0,3% (20,7 - 20,4). Проведений аналіз рентабельності дає відповідь на найважливіше запитання: які види продукції варто включати до програми виробництва.

ВИСНОВКИ

Державна податкова адміністрація України здійснює контроль за правильністю, повнотою і своєчасністю виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

Формування системи оподаткування як інституційної складової і фактора ресурсного забезпечення функцій держави в регулюванні відтворювального процесу і соціального розвитку має серйозне значення як для сьогодення, так і для майбутнього. Система оподаткування покликана зіграти важливу роль у створенні умов для формування соціально сталого суспільства. Важливого значення набуває розв'язування проблеми формування й утвердження в сучасному українському суспільстві нового ставлення до інституту оподаткування. У практичному плані важливого значення набуває завдання кадрового забезпечення податкової служби спеціалістами нової генерації, які добре обізнані в теорії і практиці адміністрування податків, організації і методах контрольно-перевірочної роботи, обліку, фінансового аналізу і документальних перевірок. З іншого боку, фахівці суб'єктів господарювання як платники податків також повинні бути добре підготовленими з питань податкового законодавства, організації і методів податкового контролю та аудиту. Роль податкової служби у період ринкових перетворень не обмежується тільки її внеском у формування державного і місцевих бюджетів, розв'язування на цій основі поточних проблем соціального характеру. У широкому розумінні становлення податкової служби як організаційної структури державного контролю у сфері оподаткування буде мати велике значення і для майбутнього.

Мета даної роботи - висвітлити особливості фінансового аналізу великих платників податків і розробити рекомендації по їх вдосконаленню.

Для досягнення визначеної мети в роботі поставлені і вирішені наступні задачі:

Наведено характеристику великих платників податків і організації роботи з ними;

Розкрито економічний зміст та характеристику фінансової звітності;

Наведено загальну характеристику фінансово-господарської діяльності ДП „Лужанський експериментальний завод”;

Висвітлено методичні основи проведення фінансового аналізу фінансово-господарської діяльності великого платника податків;

Наведено методи фінансового аналізу великих платників податків;

Визначено фінансові результати діяльності за стандартами міжнародної фінансової звітності;

Розроблено пропозиції щодо покращання аналізу фінансових результатів діяльності великих платників податків;

Об'єктом дослідження в дипломній роботі є ДП „Лужанський експериментальний завод”.

В економічній літературі питання фінансовго аналізу великих платників податків висвітлені в працях Алпатової Н. С., Бутинця Ф. Ф., Завгороднього В. П., Кайзермана В., Рудик А., Соколовської А. М., Чугуєва А. О., Ніколаєва В. П., Лаби М. С. та інші.

Предметом дослідження є методика фінансового аналізу великих платників податків.

Для ефективного виконання функцій по контролю Державна податкова служба України приділяє кожному платнику податків увагу відповідно до його ваги в сумі сплачених податків до бюджету і цільових фондів. У зв'язку з цим і відповідно до Указу Президента України “Про затвердження положення про державну податкову адміністрацію України” від 13 липня 2000 р. № 886 / 2000, виділено групу платників податків, які у сукупності забезпечують не менше 50-70% надходжень до зведеного бюджету. Підприємства, що виділені в цю групу називаються великими платниками податків (ВПП).

Великий платник податків (ВПП) - це суб'єкт господарювання, який має певний (значний) розмір показників фінансово-господарської діяльності:

Сукупного валового доходу;

Загальної суми нарахованих податків до бюджету;

Загальна сума сплачених до Державного бюджету України;

Загальної суми податку на додану вартість, яка задекларована до відшкодування.

На сьогодні до “великих платників податків” відносяться суб'єкти господарювання, які мають слідуючи значення показників:

· сукупний валовий дохід понад 4 млн. грн.;

· загальна сума нарахованих платежів до бюджету понад 200 тис. грн.;

· загальна сума податку на додану вартість, яка задекларована до відшкодування з бюджету понад 1 млн. грн.

Контроль за своєчасністю і повнотою виконання податкових зобов'язань великим платником податків здійснюють спеціально сформовані для цього інспекції по роботі з ВПП. Ці інспекції створені на базі податкових інспекцій в містах: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Луганськ, Одеса, Харків.

Основна мета інспекцій по роботі з ВПП полягає в забезпеченні стабільного надходження платежів до бюджету.

Ознакою досягнення цієї мети є:

Збільшення обсягів надходжень до бюджету;

Зменшення податкової заборгованості;

Досягнення партнерських взаємовідносин з ВПП на основі зміни принципів проведення документальних перевірок та примусового стягнення податкової заборгованості.

Методичні рекомендації проведення аналізу фінансово-господарської діяльності великих платників податків розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 13 червня 2007 року № 354 (додатково див. оголошення ("Офіційний вісник України", № 89, 1 грудня 2008 р.), постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2009 року, наказу від 11 вересня 2008 р. № 584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок і Методичних рекомендацій щодо їх оформлення".

Згідно Порядку підпунктом 2.2.17 пункту 2.2 із змінами, внесеними відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 13.06.2007 р. № 354 при проведенні виїзних планових перевірок проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

В першу чергу проведення такого аналізу стосується великих платників податків, які є юридичною особою та зараховані органами державної податкової служби до категорії великих платників податків за встановленими критеріями.

Методичні напрацювання проведення аналізу діяльності великих платників податків (далі ВПП) має за мету: „дослідити відповідність об'єктів оподаткування до фінансово-економічних показників, встановити причини їх невідповідності".

Проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ВПП дає можливість встановити причини мінімізації податків, для чого пропонується застосовувати методи логічного дослідження, обробку та ув'язку цифрової та текстової інформації, яка отримується з різних джерел - податкової, фінансової звітності, первинної документації.

Змістом і особливостями предмету, що вивчається, тими цілями, вимогами та завданнями, які постають на даному етапі розвитку економіки країни та на перспективу.