У 2007 році коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах склав 0,401. У наступному 2008 році він зменшився на 0,07 (-17,46%) і мав значення 0,331. Але вже у 2009 році він становив 0,657, отже він зріс на 0,326 (98,49%). У кінцевому підсумку, ми бачимо, що порівняно з 2007 роком, у 2009 році зростання значення показника склало 0,256 (63,84%).

У 2007 році середній період обороту грошових коштів склав 2,6. У наступному 2008 році він зріс на 0,55 (21,15%) і мав значення 3,15. Але вже у 2009 році він становив 3,7, отже він зріс на 0,55 (17,46%). У кінцевому підсумку, ми бачимо, що порівняно з 2007 роком, у 2009 році зростання значення показника склало 1,1 (42,31%).

У 2007 році кількість оборотів грошових коштів склала 64,48. У наступному 2008 році вона зменшилася на 10,19 (-15,8%) і мала значення 54,29. Але вже у 2009 році вона становила 48,33, отже вона зменшилася на 5,96 (-10,98%). У кінцевому підсумку, ми бачимо, що порівняно з 2007 роком, у 2009 році зменшення показника становило 16,15 (-25,05%).

Результати проведеного аналізу використовуються для визначення оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності за формулою:

Сзо = СВп/ОГ (2.7)

де Сзо - сума оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності.

СВп - сума грошового обороту в плановому періоді (сума витрачених коштів).

ОГ - кількість оборотів грошових коштів в минулому періоді.

Здійснення фінансово-господарської діяльності пов'язане з надходженням і вибуттям грошових коштів та їх еквівалентів, які характеризують грошові потоки підприємства.

Грошовий потік як результативний показник є одним з найважливіших показників ефективності діяльності підприємства. У зв'язку з цим дослідження різного роду факторів, що мають на нього вплив, набуває виключної актуальності.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ ПОЛІПШЕННЯ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ КАРЛІВСЬКОЇ РАЙСПОЖИВСПІЛКИ

3.1 Потенційні можливості Карлівської РСС

3.1.1 Соціально-економічна характеристика Карлівського району

Протягом 2009 року економіка району продовжувала перебувати в складному стані, в порівнянні з минулим 2008 роком, продовжує мати місце скорочення обсягів промислового, сільськогосподарського виробництва, будівництва, пасажирських перевезень, роздрібної торгівлі. За підсумками роботи 2009 року у рейтинговій оцінці соціально-економічного розвитку районів області, Карлівський район зайняв 22 місце [27].

ВДВ. Макроекономічний показник валова додана вартість за січень-вересень поточного року скоротилася в порівнянні з відповідним періодом минулого року на 34%. Зниження темпів росту валової доданої вартості відбулося за рахунок значного збиткового фінансового результату, що отримали господарюючі суб'єкти району. Частка району у обласному показнику складає 1,1%. Район займає загальне 13 місце в рейтинговій оцінці з даного показника серед районів області. Слід відмітити, що за підсумками 2009р. показник скорочення валової доданої вартості буде не таким глибоким (96,7%) проти показника, який мав район за підсумками 2008р. (49,9%).

ПРОМИСЛОВІСТЬ. За січень-грудень 2009 року обсяг реалізованої промислової продукції склав 160 млн. 145 тис. грн.. Скорочення реалізації виготовленої продукції, в порівнянні з 2008р. склало 57%, при тому, що індекс цін виробників по Полтавській області за 2009 рік склався на рівні 129,4%.

Основною причиною скорочення виробництва та реалізації промислової продукції є повна відсутність виробництва на 10% промислових підприємствах, та неритмічна робота на 50% загальної кількості промислових підприємств.

Позитивом у роботі промислового сектору було те, що в порівнянні місяць з місяцем відмічалося зростання реалізації промислової продукції, робіт послуг у відпускних цінах підприємств (без ПДВ та акцизу) у: березні до лютого; квітні до березня; червні до травня; серпні до липня; вересні до серпня; грудні до листопада.

Дана тенденція свідчить про поступове вирівнювання ситуації в промисловості. Оскільки в кінці 2008 року спостерігалося скорочення обсягів реалізованої промислової продукції, а саме: в жовтні до вересня; грудні до листопада.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ. Протягом поточного року, незважаючи на складну економічну ситуацію підприємства району продовжували здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з Росією, Білорусією, Молдовою, Іраном [30].

Вартість вантажів відправлених на експорт у 2009 році склала 3 млн. 845 тис. дол. США, імпорт вантажів - 236 тис. дол. США. Сальдо позитивне 3 млн. 609 тис. дол. США.

Крім того, підприємства району здійснювали імпорту послуг. В порівнянні з минулим роком їх обсяг зменшився на 132,05 тис. дол. США і фактично становив 30,5 тис. дол. США.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО. Виробництво валової продукції сільського господарства у 2009 році скоротилося в порівнянні з минулим роком на 16%, у тому числі валова продукція рослинництва скоротилася на 19%, тваринництва - на 5%. У минулому ж році відмічалося зростання обсягу виробництва валової продукції сільського господарства на 15%.

Скорочення виробництва валової продукції сільського господарства відбулося за рахунок зменшення чисельності поголів'я великої рогатої худоби в особистих господарствах населення.

В сільськогосподарських підприємствах району відмічається позитив щодо нарощування поголів'я великої рогатої худоби на 5%, у т. ч. корів на 9%, свиней на 48%. Проти скорочення поголів'я худоби в минулому році відповідно на 18%, 23%, 38%.

Зросло виробництво молока на 28%проти 33% скорочення в минулому році;середнього надою молока від однієї корови на 24%проти 3% в минулому році.

За підсумком збору врожаю 2009 року по всіх категоріях господарств вироблено 122 тис. тонн зернових та зернобобових культур, що складає 66% до минулого року, урожайність - 31ц/га, що нижче минулого року на 17ц/га.

В тому числі пшениці зібрано 46 тис. т., що становить 70% до 2008 року, урожайність 37 ц/га, що нижче 2008 року на 14 ц/га. Менше ніж у минулому році вироблено:

- ячменю на 32% (40тис. т) з нижчою урожайністю на 16ц/га (25 ц/га);

- кукурудзи на зерно на 43% (31тис. т) з урожайністю 43ц/га, що нижче минулорічної на 20ц/га;

- соняшнику на зерно на 10% (26тис. т) з урожайністю нижчою за минулорічну на 0,3 ц/га (23 ц/га);

- цукрових буряків на 7% (93тис. т) з урожайністю 341ц/га, що нижче 2008 року на 17 ц/га.

В порівнянні з минулим роком зросло виробництво сої на 22% (2 тис .т) та овочів на 14% (10 тис. т), з урожайністю 139 ц/га, що вище минулорічної на 16 ц/га.

Протягом звітного періоду відмічалося зростання середніх реалізаційних цін на сільськогосподарську продукцію по всіх каналах реалізації: цукор на 64%; цукрові буряків на 53%; насіння соняшнику на 41%; худобу та птицю живою вагою на 22%. Продовжують діяти ціни нижчі за минулорічні на молоко на 10%.

ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ. За попередніми даними Відділу статистики в Карлівському районі за підсумками звітного року фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування суб'єктів господарювання району - 22 млн. 985 тис. грн. прибутку проти 122 млн. 912 тис. грн. збитку за підсумками 2008 року.

74 % від загальної кількості підприємств отримали прибуток (сума прибутку 38 млн. 311 тис. грн.). Збитково спрацювало 26% підприємств району (сума збитку 15 млн. 326 тис. грн.).

СПРИЯННЯ ІНВЕСТИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ. З метою сприяння інвестиційній діяльності в районі продовжувалось виконання розпорядження голови облдержадміністрації «Про рейтингове оцінювання роботи місцевих органів виконавчої влади щодо залучення інвестицій, здійснення заходів з поліпшення інвестиційного клімату». Щоквартально проводився моніторинг звернень інвесторів до органів виконавчої влади. Протягом 2009 року до місцевих органів виконавчої влади звернулося 510 інвесторів. Переважно це звернення щодо роз'яснення нормативно-правових актів з питань реєстрації (177 звернень), з питань видачі документів дозвільного характеру (159).

Здійснювалися заходи з оновлення презентаційних матеріалів: інвестиційного паспорту району, переліків земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що пропонуються для продажу чи передачі в оренду під реалізацію інвестиційних проектів; об'єктів незавершеного будівництва, які потребують додаткових інвестицій; анкет інвестиційних проектів, що плануються до реалізації; анкет вільних від експлуатації приміщень виробничого призначення.

Відмічається зростання інвестицій, за січень - вересень підприємствами та організаціями району за рахунок всіх джерел фінансування освоєно 112 млн. 900 тис грн.. В структурі капітальних інвестицій за напрямками спрямування найбільшу питому вагу 93%, або 105 млн. 297 тис. грн.. займають інвестиції в основний капітал. Порівняно з відповідним періодом минулого року обсяг інвестицій в основний капітал зріс на 12,3%.

За видами економічної діяльності зросли інвестиції в основний капітал спрямовані у розвиток промисловості - на 66% та у діяльність підприємств транспорту і зв'язку - в 3 рази. Скорочення інвестицій, спостерігається в сільське господарство - на 21%.

В 2009 році реалізовувалися наступні інвестиційні проекти:

- проведені роботи з перекладки ділянки каналізаційної мережі ЦРЛ;

- завершено будівництво системи зовнішнього водовідведення житлових будинків с. Голобородьківське;

- продовжено реконструкцію існуючої будівлі дитячої та жіночої консультації ЦРЛ у Центр матері і дитини.

Протягом звітного періоду індивідуальними забудовниками введено в експлуатацію 694 м2 житла, в тому числі у сільській місцевості - 431 м2В порівнянні з минулим роком обсяг введеного в експлуатацію житла скоротився на 84%, у тому числі у сільській місцевості - на 74%. З даного показника район займає 19 місце в рейтинговій оцінці.

Протягом 2009р. прямі іноземні інвестиції розміщувалися на 3-х підприємствах району. На початок звітного року іноземні інвестиції складали 2 млн. 597 тис. дол.. США (0,5% до загального підсумку по області), станом на 1 січня 2010 року спостерігається їх зменшення до 2 млн. 504 тис.дол. США (що становить 0,6% до загального підсумку по області).

Продовжувалось виконання заходів Програми інноваційного розвитку Карлівського району на 2007-2011 рр.

За 2009 рік на ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» освоєно виробництво силосу СМВУ-229 та трьох типів надсилосних естакад до силосів СМВУ-165, СМВУ-183, СМВУ-229.

ВАТ «Карлівський механічний завод» освоєно виробництво кузовів самоскидів на КаМаз.

Сільськогосподарськими підприємствами району придбано 60 одиниць складної високоефективної енергонасиченої сільськогосподарської техніки на суму 27 млн. 200 тис. грн.

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ. Протягом 2009 року підприємствами, установами, організаціями району впроваджено 21 енергозберігаючий захід проти 37 у 2008 році. На впровадження заходів протягом року витрачено 1 млн 127 тис.грн., що майже на 3 млн. менше ніж у попередньому році. За рахунок впровадження енергозберігаючих заходів вдалося зекономити 740 т.у.п., що на 28,7 т.у.п. більше 2008 року. В тому числі зекономлено 101,4 тис.м3 природного газу, 353,8 тонн нафтопродуктів, 89,57 тис.квт електричної енергії та 150,37 Гкал теплової енергії.

БУДІВНИЦТВО. В будівельній галузі району спостерігається незначна, але все ж позитивна тенденція, щодо зменшення темпів скорочення виконаних обсягів будівельних робіт. За підсумками 2009 року темп зміни обсягів будівельних робіт склав 62% (у 2008р. 58%).

ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ. Середня чисельність наявного населення району на 01.01.2010 року складає 37,3 тис. осіб, в тому числі міського - 16,3 тис. осіб, сільського - 21,0 тис. осіб. Загальне скорочення чисельності населення за 2009 рік складає 580 осіб або 1,5% - район займає 11 місце з даного показника.

В районі народилося 378 немовлят, померло 694 особи, що менше відповідного періоду минулого року відповідно на 15 та 82 особи. Природне скорочення населення становить 316 осіб проти 383 осіб в минулому році.

Продовжується міграція населення.

В межах області за звітний рік в район: прибуло - 132, вибуло - 272 осіб. Скорочення становить 140 осіб, проти 132 особи у минулому році.

Зовнішня міграція населення склала: прибуло - 135 особи, вибуло - 259 осіб. Скорочення становить 124 особи, проти 154 осіб у минулому році.

КІЛЬКІСТЬ ПРАЦЮЮЧИХ І ЗАРОБІТНА ПЛАТА. Середньооблікова чисельність штатних працівників в порівнянні з 2008 роком скоротилася на 16% або на 1299 осіб і складає 6995 осіб. Найбільше скорочення зайнятих відмічається в будівництві - на 73% або 219 осіб, в державному управлінні - на 26% або 143 осіб, в промисловості - на 24% або 582 особи, у сільському господарстві - на 23% або 477 осіб.

Середньомісячна заробітна плата, нарахована на одного працівника за січень-грудень 2009 року складає 1280грн., що вище рівня минулого року на 2,7% і становить 73,9% до середнього рівня по економіці області. По темпах зростання реальної заробітної плати район займає 20 місце.

Найбільше зростання середньомісячної заробітної плати в січні-грудні 2009р. порівняно з попереднім роком відбулося в торгівлі - на 42%; в державному управлінні - на 17%; в освіті - на 13%; в охороні здоров'я та соціальній допомозі - на 7%, сільському господарстві - на 7%.

В порівнянні з минулорічною середньомісячна заробітна плата скоротилася у будівництві - на 33%; у промисловості - на 14%.

ЗАБОРГОВАНІСТЬ З ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ. Продовжує мати місце негативний показник - заборгованість з виплати заробітної плати. Станом на 1 січня 2010 року заборгованість із виплати заробітної плати на підприємствах району становить - 1911 тис. грн. (19 місце в рейтинговій оцінці), в тому числі на економічно-активних - 372,8 (9 місце).Заборгованість виникла в зв'язку з простоями на виробництві.

ЗАЙНЯТІСТЬ І БЕЗРОБІТТЯ. Рівень зареєстрованого безробіття в районі в порівнянні з початком січня 2009 р. знизився на 3,5 в. п. і на 1 січня 2010 р. становив 6,3% населення працездатного віку.

Чисельність зареєстрованих безробітних порівняно з початком 2009р. зменшилась на 36,9%. Зменшилась кількість вакантних посад в районі на 16,7%.

СТВОРЕННЯ НОВИХ РОБОЧИХ МІСЦЬ. Слід відмітити, що за показником створення нових робочих місць район займає 2 місце в рейтинговій оцінці. За підсумками 2009 року в районі створено 1071 робоче місце, в Програмі соціально-економічного розвитку на 2009 р. передбачалося створення - 730 нових робочих місць. Відсоток виконання становить 146,7%. Робочі місця створювали переважно підприємства приватної форми власності.

З загальної кількості робочих місць створено:

- для найманих працівників у юридичних осіб - 661;

- для найманих працівників у фізичних осіб-підприємців - 232;

- зареєстровано державним реєстратором - 178.

Найбільше нових робочих місць створено в сільському господарстві (654) ТОВ «АПК Докучаївські чорноземи» 615, в торгівлі (270).

Ліквідовано за звітний період 629 робочих місць. З них:

- для найманих працівників у юридичних осіб - 172;

- для найманих працівників у фізичних осіб-підприємців - 252;

- державним реєстратором - 205.

Найбільше ліквідовано робочих місць в обробній промисловості 136 (114- ВАТ»Карлівський машзавод»), торгівлі 323, будівництві 42 (22- Нафторозвідка), транспорті 31, сільському господарстві 36.

ТОРГІВЛЯ. Станом на 01.01.10 року торговельну мережу району представляють: 399 об'єктів роздрібної торгівлі (в т.ч. 287 у місті), 51 підприємство ресторанного господарства ( з них: 38 розташовані в районному центрі).

Показник забезпеченості населення району торговельною площею перевищує потребу визначену в наказі Мінекономіки від 02.09.2008 №409 „Про затвердження забезпеченості населення торговельною площею у магазинах та порядку застосування нормативів забезпеченості населення торговельною площею у магазинах”. При нормативі площі на 1000 жителів для міської місцевості 315 м2 фактично маємо 517 м2, по сільській місцевості - при нормі 313 м2 маємо 341м2.

Питома вага торговельних закладів роздрібної торгівлі міста в їх загальній кількості складає 72% (у минулому році - 87,5%). Спостерігається розширення мережі торговельних закладів в сільській місцевості на 15%.

Роздрібний товарообіг підприємств торгівлі, які звітують до районного відділу статистики, за 9 місяців 2009 року склав 34 млн.981 тис.грн. і зменшився майже на 1млн. грн. або на 3,0 % в порівнянні з минулим роком. У тому числі обсяг товарообігу ресторанного господарства склав 1 млн. 48 тис.грн. і також зменшився на 14 % проти минулого року. Причина - низька купівельна спроможність громадян.

ПОСЛУГИ. За підсумками 2009 року відмічається зростання обсягу реалізованих не фінансових послуг в порівнянні з 2008 р на 2%. Реалізовано послуг населенню на суму 6 млн.901 тис.грн.

За даними Карлівської МДПІ у сфері побутового обслуговування станом на 01.01.10 року налічується 96 суб'єктів підприємницької діяльності, у сфері надання інших видів послуг - 263. У структурі суб'єктів господарювання сфера послуг складає 17%, з них лише 4,6 % - побутові послуги. Об'єктів, що надають побутові послуги у районі налічується - 64. З них: 18 - у сільській місцевості, 46 - у місті.

Потребують покращення якісні показники економічного розвитку і, в першу чергу, інновативність економіки:

- в цілому за останні роки зростає коефіцієнт зносу обладнання, який поступово наближається до 50-відсоткової позначки;

- погіршується структура витрат на виробництво продукції. Збільшується питома вага матеріальних та інших операційних затрат. При цьому занадто низькими є витрати на оплату праці.

- залишається низькою інноваційна активність промислових підприємств. Це має цілу низку причин, головними з яких є брак вільних коштів для модернізації виробництва та недостатньо ефективна державна політика у галузі підтримки інновацій;

- необхідне значне збільшення обсягів інвестування економіки, і в першу чергу, базових її галузей - сільського господарства, обробної промисловості, розвитку інфраструктури. Головним напрямком інвестиційної діяльності на найближчу перспективу повинно стати залучення зовнішніх джерел фінансування;

- в даний час відчувається дефіцит робочої сили в окремих галузях економіки, що може привести до унеможливлювання розширення виробництва навіть при сприятливій кон'юнктурі ринку. Аналіз демографічних процесів свідчить, що в середньостроковій перспективі покращення рівня пропозицій робочої сили не відбудеться. Це є додатковим аргументом впровадження високопродуктивних процесових інновацій.

Для обґрунтування необхідних заходів, які мають сприяти розбудові інноваційної моделі економічного розвитку також важливо визначити системні труднощі і бар'єри на цьому шляху. Найсерйозніші з них знаходяться в підприємницькому секторі. Зокрема, до них відносяться наступні:

- структурна деформованість економіки району, домінування в ній сировинних галузей і галузей з низьким рівнем обробки, які природно мають порівняно низький потенціал інноваційної активності і ефективності;

- неадекватність системи організації виробництва і рівня менеджменту завданням інноваційного розвитку;

- відсутність системи підвищення кваліфікації і досвіду організації праці робочої сили в умовах інноваційного розвитку;

- незадовільний стан виробничого апарату більшості галузей, зумовлений зношеністю основних фондів;

- відсутність на підприємствах ефективних структур, що спеціалізуються на зборі, зберіганні, обробці науково-технологічної та економічної інформації з метою її оперативного використання;

- відсутність законодавчого механізму дієвого захисту інтелектуальної власності, а також об'єктивної інформації про наявний інтелектуальний потенціал країни;

- в своєму інноваційному розвитку вітчизняні підприємства вимушені розраховувати в основному на власні фінансові ресурси. В Україні як державні, так і недержавні фінансові інституції дуже слабо орієнтовані на інвестування інновацій;

- слабо розвинена інноваційна інфраструктура.

3.1.2 Шляхи реалізації потенціалу Карлівської РСС

У цілому споживча кооперація Карлівського району має потужну матеріально-технічну базу по заготовці, виробництві, переробці й реалізації заготовленої й закупленої продукції. Споживкооперація має широку мережу магазинів і підприємств громадського харчування в районному центрі і сільській місцевості. Усі перераховані об'єкти побудовані й уведені в лад за рахунок власних коштів, майже без залучення державних ресурсів.

З вищевикладеного очевидно, що споживча кооперація району має великий потенціал і характеризується як великий заготівельно-виробничий торговельний комплекс зі значною матеріально-технічною базою й більшими товарними ресурсами, які є фундаментом боротьби за місце в ринковій економіці. Для споживчої кооперації перехід до ринку означає використання закладеної в самій її суті економічної волі.

Безперечно й те, що в умовах ринкової економіки споживча кооперація повинна прагнути до одержання прибутку. Прибуток необхідний для досягнення мети споживчих союзів - поліпшення обслуговування членів споживчих суспільств. У зв'язку з вищевикладеним з'являється нагальна потреба вдосконалювання управління об'єктами споживчої кооперації з урахуванням особливостей даної системи, її завданнями й перспективами подальшого розвитку.

Споживчі спілки одержали практичне втілення в багатьох європейських країнах і сьогодні продовжують свою діяльність. Можливість функціонування системи споживчої кооперації в умовах становлення ринку в нашій республіці підвищує актуальність проблеми ефективного управління даною системою.

Категорія ефективності властива всім економічним системам. У загальному виді вона може бути представлена як співвідношення між результатом господарської діяльності підприємств споживчої кооперації (ефектом їх господарської діяльності) і витратами (витратами обігу).

У цей час перед споживчою кооперацією стоїть завдання зберегти створену систему, не розоритися, створити основи майбутнього існування й добитися ефективності господарювання. Мінлива економічна ситуація в країні й області обумовила реформування споживчої кооперації. Процес реформування представляє складний і багатогранний комплекс заходів. Як складову частину реформування кооперативних організацій можна розглядати комерціалізацію їх діяльності. Умови господарювання споживчої кооперації визначають переважно економічну спрямованість процесу комерціалізації в даній системі. Тут не виникає проблеми зміни власності, а завдання полягає в перекладі підприємств на ринкові методи господарювання.

Враховуючи, що споживча кооперація по своїй природі, цілям і принципам діяльності покликано захищати інтереси споживача і їй недозволено покривати свої витрати за рахунок “кишені” покупця, необхідно краще працювати, опираючись на наукові підходи, еквівалентний обмін і договірні відносини з державою, шукати нові нетрадиційні форми й методи господарювання, підвищувати економічну компетентність кадрів, поєднуючи її з комерційною ініціативою пайовиків. Керівникам і фахівцям організацій і підприємств доводиться в діючих умовах практично заново переосмислювати природу кооперативних засобі і капіталів, характер власності споживчої кооперації, форми й умови кредитування. Треба навчитися по-новому становити плани господарської діяльності, використовуючи весь науковий потенціал і виходячи не з минулого досвіду, а з нових завдань і нової обстановки як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Усе це ставить кооператорів у незвичні умови: не сподіватися на готові управлінські розв'язки й фінансову підтримку “зверху”, а самим навчитися добре й швидко розбиратися в економічній обстановці.

У цей час, коли потреба в коштах для безперебійного фінансування господарської діяльності зростає, коли поставлене завдання перекладу економіки на інтенсивний шлях розвитку й ліквідації всякого роду втрат від безгосподарності, пошук більш глибоких резервів набуває першорядного значення. Це, у свою чергу, підвищує значення вдосконалювання управління системою споживчої кооперації і її окремими об'єктами.

Підприємство СК може успішно функціонувати, якщо воно готове до конкурентної боротьби за споживача й здатне запропонувати йому високоякісний конкурентоспроможний товар. Щоб завоювати й зберегти перевагу на ринку, недостатньо просто запропонувати товар, але й необхідно мати ефективно функціонуючу систему збуту. Для тривалої успішної роботи підприємства необхідно розробляти власну стратегію в області управління конкурентоспроможністю. При цьому слід урахувати економічний стан ринку району, регіону, сегментацію ринку, розрахунковий рівень цін, очікуваний рівень конкуренції, перспективні ринки.

Під реформою підприємств СК у сучасній концепції розуміється зміна принципів дії комерційних організацій, спрямованих на їхню реструктуризацію, що сприяє поліпшенню керування підприємствами, підвищенню ефективності виробництва й конкурентоспроможності продукції, що випускається й реалізованої продукції, продуктивності праці, зниження витрат, поліпшенню фінансово-економічних результатів діяльності, а також заходів для державної підтримки зазначених змін [28; 29, c.6].

Одним з основних перешкод на шляху до економічного росту СК стає повільний процес перетворень на рівні підприємств.

До числа найбільш характерних для теперішнього часу проблем, що перешкоджають їхньому ефективному функціонуванню в існуючих ринкових відносинах, слід віднести:

1) неефективність системи керування підприємством, обумовлену:

- відсутністю стратегії в діяльності підприємства й орієнтацією на короткострокові результати на шкоду середньо- і довгостроковим;

- недостатнім знанням кон'юнктури ринку;

- неефективністю фінансового менеджменту й керування витратами виробництва;

- низьким рівнем кваліфікації менеджерів і персоналу, відсутністю трудової мотивації працівників;

2) низький рівень відповідальності керівників перед підприємством і працівниками за наслідки прийнятих розв'язків, схоронність і ефективне використання майна підприємства, а також фінансово-господарчі результати його діяльності;

3) незважаючи на наявність у правових і законодавчих актах ряду положень, що дозволяють працівникам (пайовикам) контролювати діяльність підприємства, реальний механізм розмежування функцій, повноважень і відповідальності між власниками і керівниками ще не налагоджений;

4) відсутність достовірної інформації про фінансово економічне становище підприємства для власників, акціонерів, пайовиків, потенційних інвесторів і кредиторів, а також для органів виконавчої влади. Підпорядкованість системи бухгалтерського обліку цілям оподатковування реформує реальну картину фінансово-економічного стану підприємства. Діюча система бухгалтерського обліку приводить до такого співвідношення видатків і доходів підприємства: обкладання податками фіктивного прибутку, що виникає при продажі продукції нижче собівартості, вона позбавляє підприємства права самостійної класифікації видатків на капітальні й поточні витрати, на поточні витрати й видатки майбутніх періодів.

Недостатній обсяг достовірної економічної й маркетингової інформації утрудняє прийняття управлінських розв'язків на рівні підприємства й визначення ступені ризику при прийнятті договірних зобов'язань.

Для усунення відзначених негативних тенденцій необхідно сконцентрувати увагу на забезпеченні ефективного розвитку підприємства як основного структурного елемента системи СК. Для цього необхідно як зміна середовища функціонування підприємства, так і стимулювання внутрішніх перетворень на підприємствах СК. Метою реформування підприємств СК (усі системи СК) є реструктуризація, що сприяє поліпшенню управління на підприємствах, стимулюванню їх діяльності по підвищенню ефективності виробництва, заготівельної діяльності, громадського харчування, конкурентоспроможності продукції, а також продуктивності праці, зниженню витрат, поліпшенню фінансово економічних результатів.

Конкурентоспроможність - це багатоаспектна категорія, що включає ряд взаємозалежних і взаємообумовлених елементів - інформаційний, управлінський, маркетинговий, фінансовий потенціал і т.п. Досягнення пріоритетів по кожному із цих напрямків забезпечує безперечна перевага підприємства в конкурентній боротьбі. Для підприємств СК такий сумарний ефект найближчим часом малоймовірний через безліч об'єктивних і суб'єктивних причин. У зв'язку із цим важлива концентрація чинників на досягненні стратегічних, найбільш важливих перевагах системи, а також використання нових способів конкуренції.

Наявні конкурентні переваги (розгалужена матеріально-технічна база, досвідчені кадри, існуючі господарські зв'язки, можливість удосконалювання сервісного обслуговування) реалізуються не повною мірою.

Конкурентоспроможність підприємства - реалізація його детально проробленої економічної стратегії. Вона припускає ефективне досягнення цілей економічними методами й засобами. В умовах ринку кожне підприємство розробляє свою економічну стратегію. Відправною крапкою служить визначення стратегічної мети господарювання. Стратегічною метою й основною лінією розвитку підприємств СК повинне стати, на наш погляд, досягнення фінансової стабільності. Тобто на даному етапі розвитку системи СК пріоритетним аспектом повинен стати фінансовий, тому що достатність реального власного капіталу, забезпеченість власними обіговими коштами й беззбитковість забезпечують і можуть забезпечити можливість розв'язку всіх інших питань у життєдіяльності системи, у тому числі розв'язок соціальних завдань, впровадження ефективного маркетингу, розвиток інвестицій.

Основні аспекти стратегії СК:

- диверсифікованість діяльності, у т.ч. за рахунок освоєння нових, пріоритетних видів діяльності;

- якісна оцінка кон'юнктури регіонального ринку;

- перепрофілювання потужностей;

- активний маркетинг;

- комплексна автоматизація всіх галузей діяльності в СК;

- інформаційне забезпечення;

- використання переваг кредитної, фінансової, податкової політики.

Для того щоб досягти стратегічні цілі, підприємствам необхідно виробити певні правила й приймання їх досягнення, а саме:

1. Дослідження ринків потенційних товарів і послуг і вибір стратегічних зон господарювання (сегментація, вторгнення на суміжні або раніше захоплені);

2. Формування асортиментів;

3. Створення власної збутової мережі;

4. Взаємодія з ринками факторів виробництва, цінних паперів, валюти, що забезпечують підтримку стратегічного потенціалу підприємства;

5. Формування ефективної цінової політики;

6. запобігання банкрутства.

Конкуренція створює стимули для:

1. Зниження собівартості витрат і споживчих цін;

2. Забезпечення більш високого рівня якості й надійності вироблених товарів і більш повного задоволення попиту;

3. Відкриття нових потреб і способів їх задоволення для створення нових типів продуктів.

У міру реалізації реформ розвиток конкурентного середовища перейде в активну стадію, у зв'язку із чим ефективність діяльності підприємств СК цілком буде залежати від реалізації заходів щодо посилення конкурентоспроможності.

Одним з напрямків підвищення конкурентоспроможності підприємств СК, на наш погляд, є залучення іноземних інвестицій і створення спільних підприємств. Сам факт припливу інвестицій можна розглядати як вихідний пункт для руху вперед. Одне з напрямків співробітництва - створення мережі спільних підприємств за участю іноземного капіталу. Зацікавленість при цьому очевидна - це впровадження нових технологій виробництва, передовий досвід, насичення ринку товарами на основі взаємного інтересу. Спільні підприємства будуть реалізовувати основний принцип діяльності - усі зароблені кошти вкладати в розвиток виробництва й заготовку продовольчої сировини в місцевих господарствах, громадського харчування і т.д.

Інвестиції в торговельну інфраструктуру недостатньо розвинені в цей час. На наш погляд, вкладення в торговельну інфраструктуру в найближчі роки будуть найбільш ефективними. Тому є більша необхідність створення в регіонах оптового центру. Функціонування його немислиме без створення широкої мережі розподільних складів, а також спеціалізованого транспорту. У зв'язку із цим актуальною проблемою залишається створення спільних торгово-транспортних компаній.

Виділимо основні шляхи забезпечення конкурентоспроможності підприємств споживчої кооперації:

- збереження цілісності системи СК як соціально-економічної структури;

- забезпечення функціонування неприбуткових, але соціально значимих підприємств (перерозподіл витрат);

- розвиток форм взаємовигідного співробітництва з місцевою адміністрацією;

- забезпечення держпідтримки в розв'язку соціальних завдань;

- розвиток власного виробництва в комплексі галузей СК;

- розвиток корпоративної культури.

Доцільно створити для здійснення транспортно-складських операцій спеціальну компанію, засновниками якої виступлять кооперативні організації СК. Основний бізнес - ідея цієї партнерської комерційної організації закупівля, складування й розподіл товарів на умовах, вигідних організаціям-засновникам. Використання спеціальних комп'ютерних систем, що відслідковують наявність товарів у торговельній мережі, дозволить в автоматичному режимі поповнювати магазин товарами в необхідному асортиментах.

З метою більш ефективного забезпечення соціальної місії слід здійснювати реконструкцію й технічне переозброєння підприємств роздрібної торгівлі і їх раціональне розміщення з розширенням функцій для створення повноцінного соціально-орієнтованого ринкового середовища. Для забезпечення конкурентоспроможної діяльності важливим є дослідження діяльності конкурентів, вибір ними місця розташування, пропонований асортименти, ціни, технологію торгівлі, роботу. Необхідно реалізувати стратегічні можливості розвитку громадського харчування за рахунок росту випуску продукції власного виробництва, розширення й відновлення її асортиментів шляхом реалізації ефективних маркетингових стратегій у роздрібній торговельній мережі споживчих суспільств, що дозволить повніше задовольняти попит сільського населення.

3.2 Резерви співробітництва та кооперації

Із проголошенням незалежності України нова політична ситуація в молодій пострадянській державі характеризувалася у політичній сфері появою плюралізму думок, вибухом демократії, єдністю прогресивних політичних сил з одного боку, з іншого - формування багатопартійної системи в межах національно-демократичного табору. В економіці, крім державної (чи одержавленої) форми власності, з'являються приватний, реально кооперативний, акціонерний сектори економіки. Перше десятиліття незалежної України - це час формування необхідних для кооперативного руху соціально-економічних, політико-правових та ідейних передумов [22, с.34-36]. Незважаючи на те, що кооперація традиційно вважається політично нейтральною сферою діяльності, політичний фактор завжди впливає на кооперативний рух. Безперечно, що зміна влади в Україні позитивно позначилася на національній кооперації і споживчій кооперації зокрема. Для цього є об'єктивні передумови. По-перше, розкуте суспільство саме собою створювало нові сприятливі умови для розширення кооперативної діяльності. По-друге, зростала роль кооперації як інституту громадянського суспільства. По-третє, нові політичні умови не дозволяли (або мінімізували вплив) політичним партіям і рухам використовувати кооперацію у своїх інтересах, як це не раз бувало в історії української держави.

Кооперація - один із найцікавіших феноменів людської культури, витвір духу людини, живильна сила якого, пригашена тоталітаризмом, знову стала підставою утвердження української нації серед вільних людей світу. Поширившись за свою майже 200-літню історію на всі галузі економічного життя, вона набула специфічних видових характеристик. Один з найпопулярніших і найпоширеніших у світі її видів - кооперація споживча, завдання якої задовольнити потреби і прагнення людей як споживачів та захистити їх економічні інтереси. В умовах ринкової економіки споживча кооперація має найбільш плідне майбутнє. Вона, хай і була понівечена радянською командно-адміністративною системою, єдина зберегла потужну матеріально-технічну базу, кваліфіковані кадри і, найголовніше, громади спілчан, яким бракувало хіба що віри в себе та справжнього кооперативного духу.

Перехід до ринкової економіки, який супроводжувався глобальними кризовими явищами, негативно позначився на розвитку споживчої кооперації: звузилися масштаби її діяльності, знизилася віддача економічного і соціального потенціалу, погіршився соціально-економічний стан, суттєво послабилася її соціальна місія. Для зупинення цих процесів в споживчій кооперації проведені глибокі реформи і перетворення, широкомасштабні заходи, які базувалися на новітніх кооперативних теоріях, наукових рекомендаціях і прогнозах. В умовах ринкової трансформації суспільства Укоопспілка виконала своє основне завдання: зберегла цілісність системи, призупинила кризові явища в системі, не допустила розвалу споживчої кооперації. Цьому сприяло також наукове супроводження всіх заходів, направлених на збереження кооперативної власності, із залученням провідних науково-дослідних установ та навчальних закладів Укоопспілки.

Укоопспілка, яка з 1992 року стала незалежною громадсько-господарською організацією, за активної співпраці з державними та місцевими (комунальними) органами влади пріоритетними напрямками своєї діяльності вважала:

- підтримку розвитку кооперативного руху у сферах матеріально-технічного постачання, заготівлю, збуту та переробку продукції, виробничого, побутового, соціально-культурного обслуговування;

- створення мережі сільськогосподарських, промислових, транспортних, житлових та будівельних кооперативів, багатофункціональних товариств у системі споживчої кооперації;

- розвиток кредитних спілок, кооперативних банків і товариств для взаємного страхування;

- розширення закупівель сільськогосподарської продукції у населення, зокрема через мережу споживчої кооперації;

- постійне розв'язання через засоби масової інформації ідеї кооперації, природи кооперативних форм самодопомоги, переваги кооперативного способу господарювання, висвітлення розвитку кооперації в Україні.

Українська кооперація є складовою й невід'ємною частиною світової кооперативної спільноти. Міжнародний кооперативний рух на початку XXI ст. розвивається в нових соціально-економічних умовах становлення світової цивілізації. Зокрема, значний вплив на її розвиток чинять:

- матеріальне розшарування, що в період економічної кризи спостерігається серед населення постіндустріальних країн;

- збідніння представників середнього класу і, як наслідок, їх готовність до об'єднання економічних зусиль;

- усвідомлення широкими масами людей переваг кооперації, їх прагнення до об'єднання зусиль для сумісної діяльності з метою економічної підтримки і соціального захисту;

- глобалізація, міжнародна інтеграція, інтернаціоналізація економік, інші процеси, які витісняють національний бізнес і кооперацію з традиційних сфер.

У розвитку Міжнародного кооперативного руху простежуються такі закономірності: перша - кооперативний рух розвивається, охоплюючи країни з різними економічними системами і суспільними устроями; друга - по мірі поглиблення ринкових процесів, десоціалізації суспільства зростають масштаби кооперації, активізується і розширюється кооперативний рух; третя - у розвитку міжнародного кооперативного руху пріоритет має соціальна місія.

У заяві ХХХІ конгресу Міжнародного Кооперативного Альянсу 1995 року було визначено, що кооперативи опираються на такі цінності як взаємодопомога, відповідальність, демократія, рівність, справедливість і солідарність. Згідно традицій засновників, кооператори вірять в етичні цінності, такі як чесність, відкритість, соціальна відповідальність та турбота про інших [25].

На сучасному етапі у міжнародному кооперативному русі спостерігаються тенденції, які істотно виливають на розвиток національної кооперації. Активізується міжнародне співробітництво у регіональному й глобальному масштабах. До активної співпраці в регіональному та світовому масштабах кооператорів спонукають перш за все економічні чинники. В умовах глобалізації економіки та інформаційної революції лише спільно можна забезпечити потреби у ресурсах та досвіді праці. Відбувається проникнення кооперації в нові сфери людської життєдіяльності. Цей процес теж спричинений глобалізацією та інформаційною революцією. Він пов'язаний також з політикою переведення соціальних послуг з-під відання держави у приватний сектор. Кооператори пропонують як своєрідну альтернативу цій політиці «середній шлях» - кооперування людей для забезпечення відпочинку, освіти, охорони здоров'я тощо. Зростають обсяги господарської діяльності та членської бази сільськогосподарської кооперації. Сьогодні сільськогосподарські кооперативи обслуговують від 70 до 95 % фермерів і відіграють визначальну роль у збуті та переробці продукції рослинництва і тваринництва, а також у забезпеченні господарств технікою, кормами, насінням, добривами, паливом, кредитами і т. ін. Збільшується кількість кооперативних організацій у сфері фінансів. В економічно розвинених країнах пожвавлення діяльності фінансових товариств пов'язане в першу чергу із масовим попитом населення на відносно дорогу побутову техніку, автомашини, житло, які люди купують у кредит, а також із збільшенням зацікавленості у страхових послугах. Сьогодні фінансові кооперативи існують більш як у 100 країнах і об'єднують понад 100 млн. осіб. Відбулась відносна стабілізація типів кооперації та зростання кількості багатофункціональних (універсальних) кооперативів. Ця тенденція проявилась у стабілізації частки кооперативної роздрібної торгівлі у загальному товарообігу країн Західної Європи. У багатьох споживчих кооперативах погіршилося фінансове становище, знизились темпи капіталовкладень, прибутки та відрахування в резервний капітал.

У світі активно здійснюється «перебудова» організаційних і господарських засад споживчої кооперації. Для прикладу: об'єднання дрібних і середніх кооперативів у регіональні товариства; злиття товариств оптових закупівель і центральних спілок споживчої кооперації в єдину спілку; утворення єдиного споживчого кооперативу в країні (у невеликих державах Європи); утворення змішаних кооперативно-акціонерних товариств, де кооператив стає холдинг-компанією, що володіє акціями, а комерційна діяльність здійснюється приватними фірмами, які він контролює. Такими холдинг-компаніями стали «КООП АГ» у Німеччині та КФ у Швеції. Підвищується роль універсальних товариств у кооперативному секторі економіки. Ця тенденція зумовлена зменшенням потреби в традиційних споживчих товариствах. Для того, щоб зберегти себе, частина цих кооперативів поруч з підприємствами роздрібної торгівлі та оптовими базами почала створювати установи для страхування та кредитування своїх членів, підприємства побутових і соціальних послуг, житлово-будівельні комбінати тощо, перетворившись таким чином на універсальні товариства.

Світові кооперативи забезпечують сьогодні робочими місцями понад 100 млн. осіб, тобто більше, ніж транснаціональні корпорації. Головною темою Міжнародного кооперативного дня, проведеного під егідою Міжнародного кооперативного альянсу та Організації об'єднаних націй 4 липня 2009 року стала протидія кооперативами світовій економічній кризі. При цьому головний наголос зроблено не на економічному зростанні кооперативів, а на дотриманні кооперативних принципів діяльності як фактора глобального економічного оновлення [37, с.288].

Кооперативний сектор економіки в Україні охоплює кооперативи та їх об'єднання різних типів кооперації: і ті, що реформуються, і ті, що історично склалися, і ті, що вважаються новими для вітчизняної кооперації. У цілому в кооперативному секторі налічується нині близько 31 тис. кооперативів. Головна мета широкомасштабного розвитку багатофункціонального кооперативного сектору національної економіки полягає в реалізації невичерпних можливостей кооперації та ефективному використанні її потенціалу для економічного зростання і соціальної орієнтації багатоукладної економіки України. Кооперативний сектор базується на системі різноманітних кооперативів, однак його ядром є чотири типи кооперації: сільськогосподарська, споживча, кредитна та соціально-культурного обслуговування. Саме ці типи визначають масштаби і функції кооперативного сектору. Різновекторні чинники, що активно впливають на сучасний розвиток кооперативного сектору економіки, зумовлюють різні темпи і масштаби формування окремих його сегментів на базі основних видів вітчизняної кооперації. У процесі розвитку і функціонування кооперативи будуть об'єднуватися, інтегруватися залежно від характеру і видів взаємозв'язків. Характер кооперативних зв'язків може бути горизонтальним і вертикальним.

В Україні існують реальні можливості для горизонтальної інтеграції споживчої та сільськогосподарської кооперації, а також створення спільних об'єктів і структур постачальницького, маркетингового, збутового, переробного характеру. На основі вертикальної кооперації можливе об'єднання сільськогосподарських, споживчих, кредитних, зберігаючих, переробних кооперативів з метою створення господарських систем із завершеним технологічним циклом, наприклад, виробничо-збутових, агропромислово-торговельних, постачальницько-збутових кооперативних об'єднань. Виходячи з досвіду багатьох країн, не виключена можливість інтеграції споживчої та кредитної, сільськогосподарської і кредитної кооперації.

В умовах світової економічної кризи успішний розвиток кооперативного сектору економіки неможливий без активної державної підтримки і правового захисту кооперації. Основними напрямами державної політики щодо стратегічного розвитку кооперативного сектору слід визнати:

- створення умов для розвитку всіх типів кооперації;

- активізацію діяльності кооперативів, посилення ролі кооперативного сектору в реалізації соціальної політики й економічному зростанні;

- державну підтримку і правовий захист кооперації;

- сприяння реформуванню одержавлених кооперативних організацій.

Для посилення ролі кооперативного сектору потрібно також розвивати кооперативи в межах соціально-економічних, національних і регіональних програм, більш тісно поєднувати завдання кооперації з проблемами суспільства, активна державна підтримка кооперації. Державна підтримка і правовий захист кооперації включатимуть:

- правове забезпечення розвитку кооперативного сектору;

- надання кооперативам статусу неприбуткових підприємств;

- диференціацію податків, оптимізацію ціноутворення;

- спрощені умови кредитування;

- реструктуризацію заборгованості, відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням кооперативами соціальних, економічних функцій, які належать державі;

- сприяння соціальному обслуговуванню членів кооперативів;

- забезпечення правового захисту майна кооперативів, а також гарантій;

- невтручання в їхню господарську і соціальну діяльність.

Нормативно-правове забезпечення розвитку кооперативного сектору повинно передбачити вдосконалення Законів України «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про кредитні спілки» і «Про споживчу кооперацію» та розробку Законів «Про виробничу кооперацію», «Про аграрний ринок України», «Про кооперацію у сфері соціально-культурних послуг», «Про внутрішню торгівлю», «Про кооперативні банки» тощо. Враховуючи природу, демократичний характер кооперації, її співробітництво та взаємодію з державними органами доцільно здійснювати на основі угод. При цьому укладання генеральних угод варто практикувати на рівнях центральних органів влади з Національним кооперативним альянсом, спілками, асоціаціями, лігами. На регіональному рівні більш широко слід практикувати комплексні угоди і спільні програми. Об'єднання різних типів кооперативів, оформлення кооперативного сектору економіки, активна державна підтримка дозволять:

- ефективно координувати розвиток різних типів кооперативів;

- зберегти базові кооперативні принципи і впроваджувати інші принципи, специфічні для національної економіки;

- забезпечувати державний захист і підтримку кооперації;

- посилювати взаємодію кооперативів у створенні загальної інфраструктури;

- підвищувати ефективність функціонування кооперативів;

- посилювати конкурентні переваги кооперації;

- захищати інтереси кооперації, посилювати соціальний захист кооператорів;

- розширювати міжнародне кооперативне співробітництво.

Таким чином, стратегічний розвиток кооперативного сектору національної економіки базуватиметься на різних видах кооперації, серед яких споживча кооперація відіграватиме провідну роль. Його розвиток здійсниться еволюційно, комплексно і узгоджено з іншими секторами багатоукладної економіки [6].

Наступна діяльність Укоопспілки буде спрямована на сприяння розвитку й захисту прав та інтересів споживчих товариств і їх членів, представлення їх інтересів у державних та інших органах, міжнародних організаціях, надання інформаційних, правових та інших послуг. Посилилася соціальна місія споживчої кооперації - вона стає пріоритетною в розвитку кооперації. У зв'язку з цим, розгорнуто реформу соціальної бази, підвищується роль інституту членів споживчих товариств і спілок, на програмній основі розвивається кадровий потенціал, більш відчутними стали соціальна підтримка і соціальний захист кооперативів [8].

Глибокі зміни відбуваються в галузевій структурі споживчої кооперації. Поряд з традиційними, прискорено розвиваються нові види економічної діяльності: побутові та соціально-культурні послуги, банківська справа, інвестиційна та інноваційна діяльність, страхування, зовнішньоекономічна діяльність. Якісно оновлюється сфера торгівлі за рахунок нових типів підприємств роздрібної торгівлі, відродження кооперативного гурту, впорядкування ринків. Посилюються зв'язки заготівельно-переробного комплексу з АПК.

Споживча кооперація є ринково орієнтованою системою. У ній утвердилися ринкові методи господарювання, сформувалися ринкові механізми, широко використовуються методи конкурентної боротьби, зростає підприємницька активність. Усе це дозволяє розширити масштаби господарської діяльності й покращити результативні показники. Можна стверджувати, що споживча кооперація подолала системну кризу і вийшла на траєкторію економічного зростання [10]. Під впливом національного кооперативного руху та внутрішньої кооперативної політики, яку проводить Укоопспілка, значно посилилось кооперативне співробітництво, зміцнилась організаційна єдність споживчої кооперації.

За ініціативою та активною участю Укоопспілки суттєво оновлена правова база: прийнято Закон України «Про кооперацію», підготовлені зміни й доповнення до Закону України «Про споживчу кооперацію», вдосконалюється нормативна база, вносяться зміни й доповнення до статутів кооперативних підприємств і організацій. У цілому правовий захист споживчої кооперації значно покращився.