Размещено на http://www.allbest.ru/

Грошові потоки споживчого товариства та шляхи підвищення ефективності управляння ними

(виконана на матеріалах Карлівської РСС)

ДИПЛОМНА РОБОТА

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1 НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Безготівковий та готівковий грошовий обіг

1.2 Поняття грошового потоку та його значення для фінансової діяльності підприємства

1.3 Класифікація грошових потоків підприємства та їх характеристика

1.4 Процес управління грошовими потоками та аналіз їх руху на підприємстві

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ТА АНАЛІЗ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ КАРЛІВСЬКОЇ РАЙСПОЖИВСПІЛКИ

2.1 Юридичний статус підприємства та характеристика його діяльності

2.2 Фінансово-економічний аналіз Карлівської РСС

2.3 Аналіз складу і структури грошових потоків Карлівської PCC

2.4 Оцінка і аналіз стану управління грошовими потоками Карлівської РСС

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ ПОЛІПШЕННЯ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ КАРЛІВСЬКОЇ РАЙСПОЖИВСПІЛКИ

3.1 Потенційні можливості Карлівської РСС.

3.1.1 Соціально-економічна характеристика Карлівського району.

3.1.2 Шляхи реалізації потенціалу Карлівської РСС

3.2 Резерви співробітництва та кооперації

3.3 Резерви споживчого ринку

3.3.1 Характеристика споживчого ринку України.

3.3.2 Маркетинговий аналіз резервів споживання

3.4 Пропозиції щодо підвищення ефективності управління грошовими потоками Карлівської PCC

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот (обіг), що складається з грошових потоків.

Актуальність дипломної роботи пов'язана, в першу чергу, з тим, що грошовий оборот -- це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Збільшення трудомісткості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту. Очевидно, що відповідна законодавча база вимагає подальшого вдосконалення [1].

Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових -- виробництва, розподілу, споживання. Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову. Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту -- грошової маси. Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками: 1) забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати); 2) реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів; 3) сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів; 4) забезпечення спільної діяльності підприємств; 5) отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінансового та банківського контролю.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

Метою дипломної роботи є дослідження грошових потоків споживчого товариства та шляхів підвищення ефективності управління ними на прикладі діяльності Карлівської райспоживспілки (КРСС).

Для досягнення мети виявилося необхідним розв'язати такі конкретні завдання:

1. обґрунтувати науково-теоретичні основи управління грошовими потоками підприємства;

2. проаналізувати сучасний стан грошових потоків КРСС;

3. охарактеризувати шляхи та напрямки оптимізації управління грошовими потоками КРСС;

4. зробити висновки щодо подальшого розвитку грошового обігу КРСС.

Отже, предметом даної дипломної роботи є грошові потоки споживчого товариства та шляхи підвищення ефективності управління ними, а об'єктом - стан та перспективи вдосконалення грошового обігу у КРСС.

Теоретико-методологічною основою дипломної роботи є сучасні досягнення вітчизняних та зарубіжних вчених в економічній та правовій науках стосовно проблем грошового обігу. Методологічну основу дослідження склали моделі загальної теорії наукового пізнання, методи системного економічного аналізу, вітчизняні та зарубіжні концепції аналізу та регулювання грошових потоків.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, додатків і списку використаних джерел і літератури.

Практичне значення дипломної роботи полягає у тому, що її матеріали можна використовувати у практичній роботі менеджерів та фінансистів усіх рівнів, а також у викладанні та підготовці аспірантів.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Безготівковий та готівковий грошовий обіг

Грошовий оборот (обіг) - це рух грошей у процесі виробництва, розподілу і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом готівкових та безготівкових розрахунків. Грошовий оборот - це сукупність всіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.

У процесі руху товарів і послуг виникають взаємопов'язані, а не протилежні за напрямком товарні і грошові потоки.

У розвинутому ринковому господарстві грошовий оборот бере участь у діяльності банків. Банки стають необхіднішими посередниками у взаємних платежах між підприємствами. Вони цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народногосподарському обороті [40, c.11].

Потоки економічних ресурсів з одного боку, і грошовий потік доходів і споживчих витрат - з другого, здійснюється одночасно. Будь-які затримки, крім тих, які викликані продажем товарів у кредит, створюють ситуацію неплатежів, що загрожує дезорганізації народногосподарського обороту.

Сфери грошового обороту.

Грошовий оборот ділиться на 2 взаємопов'язані частини:

1. сфера готівкового обігу;

2. сфера безготівкового обігу.

Готівка, як правило використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщення коштів у банківських внесках, тощо. У сфері безготівкового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється більшість операцій, в тому числі і розрахунки між підприємствами.

Готівковий обіг призначений для обслуговування споживчого ринку, тоді як фінанси підприємств функціонують у формі безготівкових грошей. Оскільки безготівкова і готівкова сфери обслуговують різні кола народногосподарського обороту, вони мають виконувати різні економічні завдання і працювати по-різному.

Сфера безготівкового і готівкового обігу взаємопов'язані: постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівкову і навпаки. У свою чергу готівка, що оприбутковується через касу підприємства, здається в банк, зараховується поточний, розрахунковий або інші рахунки і стає відповідно безготівковими коштами.

Грошові розрахунки в діяльності підприємств. Грошові потоки підприємства за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні і зовнішні. Кошти, що надходять з різних джерел підприємства, належать до внутрішніх грошових потоків. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел [5, c.23].

Негативний рух грошових коштів означає, що підприємству необхідний кредит у межах отриманого негативного значення, позитивний - що підприємство потенційно матиме змогу зменшити існуючу заборгованість.

Структура грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. Більшість підприємств значну частину фінансових ресурсів отримує саме з внутрішніх джерел. Їх частка становить 60-70% у загальному обсязі грошових потоків. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку та звітності, включають:

- виручку від реалізації продукції, робіт і послуг;

- виручку від іншої реалізації;

- доходи від позареалізаційних операцій.

Грошові розрахунки, які здійснюються підприємствами усіх форм власності, можуть здійснюватись у готівковій і безготівковій формах. У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємств, у якому можна виділити такі напрямки:

- розрахунки, пов'язані з процесом виробництва;

- розрахунки за результатами діяльності;

- внутрішньогосподарські розрахунки.

Основними для підприємства є надходження грошових коштів від продажу продукції, що зараховані на поточні рахунки і оприбутковані в касі підприємства, оприбутковані товари при товарообмінних операціях, а також надходження в нематеріальній формі.

В Україні застосовуються два методи визначення надходять від продажу продукції: касовий метод, відповідно до якого надходження від продажу визначають за коштами, які надійшли на рахунок у вигляді платежів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги або оприбуткованих матеріальних цінностей; метод нарахування, відповідно до якого надходження від продажу продукції визначають за вартістю відвантажених товарів на відповідну дату [31, c.40-44].

При виконанні господарських операцій, пов'язаних з продажем продукції, інших матеріальних цінностей, нематеріальних активів, зобов'язання підприємства щодо розпорядження отриманими надходженнями в грошовій та інших формах виникають з моменту:

- зарахування коштів від покупця на банківський рахунок підприємства;

- оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства або інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує підприємство;

- оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання товарів при розрахунках кредитними або дебетовими картками та чеками.

При здійсненні товарообмінних операцій зобов'язання підприємства виникають з моменту:

- оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт, послуг;

- оприбуткування товарів;

- оформлення документа, що засвідчує факт отримання замовником робіт, послуг.

Безготівкові розрахунки не обмежуються лише банківськими операціями. В грошовому обороті можуть мати місце взаємні розрахунки.

Позичкові рахунки відкриваються юридичними і фізичними особами у банку. Такі рахунки призначаються для обліку кредиту, який здійснюється шляхом оплати розрахункових документів і нарахування на поточний рахунок отримувача кредиту відповідно до умов кредитування [44].

Депозитні рахунки відкриваються на основі депозитного договору між власниками рахунка і установою банку на термін, затверджений у договорі. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунка і після закінчення терміну зберігання повертаються на нього. Для відкриття поточних рахунків підприємства подають у банк такі документи:

1. Заяву на відкриття рахунка за підписом керівника підприємства і головного бухгалтера.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену органом, який видав свідоцтво, або нотаріусом.

3. Копію рішення про створення чи реорганізацію підприємства.

4. Копію Статуту підприємства.

5. Картку зі зразками підписів осіб, що можуть розпоряджатися рахунком з відбитком печатки підприємства.

6. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік.

7. Копію документа про реєстрацію в Пенсійному фонді України.

При відкритті субрахунків для фінансів та самостійних підрозділів підприємства в банк подається копія рішення про створення відокремленого підрозділу і прохання про відкриття субрахунку.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємство-резидент надає в банк ті ж документи, що і для відкриття рахунків у національній валюті.

Безготівкові операції та розрахунки. Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються у національній валюті України через банк перерахуванням коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.

Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженнями його власника, крім випадків безспірного стягнення та безакцептного списання коштів. Форми безготівкових розрахунків за товарними операціями і господарськими договорами можна класифікувати так [20, c.132]:

Щодо факту здійснення угоди:

- попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт та послуг;

- оплата за фактом реалізації угоди.

З точки зору умов оплати угоди:

- акцептна форма розрахунків;

- безакцептна форма розрахунків;

- акредитивна форма розрахунків;

- планові платежі;

- зарахування взаємної заборгованості.

За використовуваними платіжними засобами:

- розрахунок платіжними вимогами, дорученнями;

- чекова форма розрахунків;

- вексельна форма розрахунків.

За джерелами коштів, які залучаються для фінансування угоди:

- за рахунок власних коштів підприємства;

- за рахунок кредитів та інших позичених коштів;

- за рахунок коштів клієнта.

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватись за такими формами розрахункових документів:

- платіжне доручення;

- платіжна вимога-доручення;

- чеки, векселі;

- акредитиви;

- інкасові доручення.

Платіжні доручення - це документ, що є письмово оформленим дорученням клієнта на перерахування визначеної суми коштів доручення приймаються банком до виконання протягом десяти календарних днів від дати оформлення. Доручення використовуються при розрахунках за товари та послуги, з бюджетом, банками, страховими компаніями, тощо [7].

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин: верхня - вимога постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість робіт, послуг, товарів; нижня - доручення платника своєму банку сплатити визначену суму коштів.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за продукцію (товари, роботи, послуги).

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження чекодавця (власника рахунка в установі банку-емітенту), сплатити чекодержателю зазначену у чеку суму. Чеки з чекової книжки виписують в момент здійснення платежу і видаються чекодавцем за отримані ними товари та надання послуги.

В умовах ринку зростає роль розрахунків акредитивами. Акредитив - це форма розрахунків, при яких банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов'язаний виконати платіж третій особі за поставлені товари. Виконані роботи та надані послуги, надати повноваження іншому виконуючому банку здійснити цей платіж.

Банк-емітент може відкрити такі види акредитивів:

а) покритий (депонований в банку постачальника), при відкритті якого банк покупця перераховує кошти платника в банк постачальника за умовами зарахування його на окремий балансовий рахунок “Акредитиви” на весь термін дії зобов'язання банку покупця. Покритий акредитив передбачає завчасне бронювання коштів платника;

б) непокритий (гарантований), який відкривається покупцю в банку постачальника шляхом надання банку права списувати всі суми акредитива за розрахунком банку покупця.

Акредитиви бувають відкличні і безвідкличні. Відкличний акредитив може бути заміщений або анульований банком постачальника без попереднього повідомлення. Безвідкличний акредитив - це акредитив, який міняється або анулюється тільки за згодою постачальника, на користь якого він був відкритий.

В Україні при розрахунках використовують також векселі (прості і переказні). Простий вексель виписується і підписується боржником. Переказний підлягає обов'язковому акценту платником. Переказні векселі можуть бути передані іншій особі через індосамент - спеціальний передавальний напис на зворотній стороні документа або додатковому аркуші до нього [43].

Касові операції та розрахунки готівкою. Усі готівкові розрахунки підприємств і підприємців між собою і з громадянами проводяться на основі Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси. Вони зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування їх на поточні рахунки.

Готівкова виручка може використовуватися підприємств для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами.

Підприємства мають право зберігати готівку у своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів. Понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня установи банку та підприємства.

Видача готівки під звіт проводяться з кас підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені кошти та одночасного повернення до каси залишку готівки, виданої під звіт.

Якщо з каси підприємства підзвітній особі одночасно видана готівка на відрядження та для вирішення у цьому відрядженні виробничих (господарських) питань, то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робочих днів після повернення має подати до бухгалтерії повний звіт про суми, що були їй видані для вирішення господарських питань і безпосередньо на відрядження [9].

Фізичні особи - довірені особи клієнтів (юридичних осіб), які одержали готівку з карткового рахунку, використовують її за цільовими призначеннями без оприбуткування в касі підприємства. Зазначені довірені особи мають подавати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт разом з підтвердними документами.

До підприємств застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за:

- перевищення встановлених лімітів каси;

- не оприбуткування у касах готівки.

Перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки;

Витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу.

Використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням.

Проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

1.2 Поняття грошового потоку та його значення для фінансової діяльності підприємства

Грошовий потік є одним з найпоширеніших показників, що застосовується при аналізі діяльності підприємстві. Сучасна міжнародна практика здійснення господарської діяльності підтверджує той факт, що наявність чи відсутність прибутку не завжди свідчить про ефективність використання ресурсів підприємства [3, c.52-53]. Пояснюється це тим, що подібний бухгалтерський підхід передбачає розгляд як кінцевого результату діяльності фірми тієї суми грошових коштів, якою фірма може вільно розпоряджатися на свій розсуд, ігноруючи при цьому значну частину грошових надходжень, використання яких лімітоване чинними нормативними документами (амортизаційні відрахування та відкладені податкові платежі). Тому сучасні аналітики основну увагу приділяють аналізу і прогнозуванню саме грошового потоку компанії.

Грошові потоки підприємства - це система розподілених у часі надходжень та видатків грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю і супроводжують рух вартості, виступаючи зовнішньою ознакою функціонування підприємства. Вивчаючи грошовий потік варто мати на увазі такі два аспекти.

По-перше, існує поняття загального грошового потоку фірми, який відображає фактичні чисті грошові кошти, що надходять у фірму чи витрачаються нею протягом певного періоду. У даному разі грошовий потік відображає ефективність комерційної діяльності підприємства та є результатом надходжень грошових коштів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, пов'язаних з придбанням необхідних ресурсів (сировини, робочої сили, енергії та ін.), утриманням у працездатному стані свого основного капіталу, здійсненням інвестиційних заходів, виплатою дивідендів і процентів за кредити, відшкодуванням основних сум заборгованостей і т. ін.

Грошовий потік від операційної діяльності -- це потік грошей, що є результатом основної діяльності підприємства, а також інших видів діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою діяльністю. Витрати, пов'язані з фінансуванням фірмою своїх активів, не включаються до операційного потоку, оскільки вони не є операційними витратами [38, c.15].

Грошовий потік від інвестиційної діяльності - це зміна грошових потоків у результаті придбання та реалізації необоротних активів та фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Грошовий потік від фінансової діяльності - це надходження та витрати грошових коштів, пов'язані зі змінами власного та позикового довгострокового капіталу.

Цей підхід може бути використаний у проектному аналізі, але базовою моделлю є визначення загального грошового потоку. Поняття грошового потоку як загального руху коштів протягом певного періоду, тобто циклу реалізації проекту, найбільш прийнятне у проектному аналізі. Загальний грошовий потік розраховується за допомогою показника кеш-фло.

На основі узагальнення теорії грошового потоку можна запропонувати наступну загальну класифікацію надходжень і витрат. Припливи поділяються на грошові надходження від:

1) операційної діяльності - продажу товарів, робіт та послуг; зменшення оборотних активів та витрат майбутніх періодів, збільшення поточних зобов'язань та доходів майбутніх періодів;

2) інвестиційної діяльності - реінвестицій; продажу основних фондів та нематеріальних активів; відсотки за аванси та позики, надані іншим сторонам, дивідендів як результат придбання акцій та боргових зобов'язань інших підприємств, а також паїв участі в спільних підприємствах та інші надходження від інвестиційної діяльності;

3) фінансової діяльності - збільшення власного капіталу; інкасації дебіторської заборгованості; грошових позик та інших надходжень, пов'язаних з фінансовою діяльністю.

Відпливи поділяються на витрати з:

1) операційної діяльності - купівлі товарно-матеріальних запасів, оплати праці, відрахувань на соціальні заходи; оплати операційних витрат (разом -- поточні витрати без амортизації), зменшення поточних зобов'язань та доходів майбутніх періодів, сплати податків та зборів;

2) інвестиційної діяльності - купівлі основних фондів та нематеріальних активів; придбанні фінансових інвестицій, наданням позик іншим сторонам, проведенні у звітному періоді капітального ремонту, модернізації та реконструкції основних засобів;

3) фінансової діяльності - погашення позик, сплати дивідендів інші виплати, пов'язані з фінансовою діяльністю.

У проектному аналізі важливо зробити оцінку саме тих грошових потоків, які будуть прийняті при розрахунках критеріїв та показників ефективності проекту. Такі грошові потоки називаються релевантними [42].

Релевантні грошові потоки -- це визначені грошові потоки, які розглядаються у аналізі доцільності інвестицій та оцінки їх ефективності.

Якщо проект впроваджується на базі існуючого підприємства, тобто воно має фіксовані на певну дату основні та оборотні засоби і намагається досягти певної мети, для достовірної оцінки впливу проекту на її фінансовий стан, результати та забезпеченість коштами необхідно враховувати тільки цей вплив, а не поточні фактори, які не мають відношення до проекту. Тому у розрахунках показників та критеріїв ефективності проекту необхідно використовувати лише додаткові грошові потоки.

Додаткові грошові потоки -- це грошові потоки, які супроводжують інвестиційний проект, і не зумовлені операційною, інвестиційною та фінансової діяльністю підприємства. Додаткові грошові потоки є виразом додаткових вигід і витрат проекту.

Розрахунок проектного грошового потоку базується на змінах у грошових коштах підприємства та фактично є результатом впровадження окремих проектів. Доцільність реалізації того чи іншого проекту визначається за критерієм позитивної зміни в грошових потоках фірми в цілому [15, c.10].

Оцінюючи додаткові грошові потоки необхідно враховувати чотири важливих моменти:

не слід брати до уваги безповоротні витрати, тобто грошові витрати, які вже були понесені і які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту;

необхідно враховувати неявні вигоди і витрати від проекту (грошові потоки, що можна було б отримати від активів, якими вже володіє фірма);

слід розглядати екстерналії (вплив проекту на результативність діяльності інших підрозділів фірми), незважаючи на складність їх визначення;

обов'язково слід враховувати транспортні витрати та витрати на монтаж і налагодження необхідного обладнання.

На величину чистого грошового потоку безпосередньо впливають такі чинники:

- метод нарахування амортизації;

- наявність ліквідаційної вартості обладнання та її величина;

- зміна потреби у величині оборотного капіталу;

- використання номінальних та постійних цін.

У процесі розрахунку чистого потоку грошових коштів у результаті прийняття проекту ключовою складовою є амортизація.

Метод нарахування амортизації може в значній мірі вплинути на величину грошового потоку. У випадку, коли період амортизації менше за строк експлуатації активів проекту (прискорена амортизація), податкове прикриття діє тільки за умови нарахування амортизації, після чого повна сума грошових накопичень підлягає оподаткуванню. Це позитивно впливає на теперішню вартість грошових потоків і робить цей метод більш привабливим порівняно з методом рівномірної амортизації.

Величина грошового потоку збільшується, якщо активи мають ліквідаційну вартість в кінці строку експлуатації проекту. оскільки до того часу об'єкт буде повністю амортизований, дохід від реалізації підлягає оподаткуванню за звичайною ставкою. Ліквідаційна вартість, яка надходить наприкінці життєвого циклу проекту, збільшує потік грошових коштів та підвищує привабливість проекту.

Крім інвестицій в основний капітал, необхідно мати у розпорядженні додаткові грошові кошти для формування оборотного капіталу. Інвестування в оборотний капітал відбувається, як правило, у нульовий рік проекту, а його відшкодування -- після його реалізації. Через різницю у часі витрати на оборотний капітал зменшують величину дисконтованого грошового потоку.

Між проектними аналітиками не припиняється дискусія з приводу того, в яких цінах прогнозувати грошові потоки: постійних ми номінальних. Постійні ціни дозволяють ігнорувати інфляцію при визначенні умов оплати, а номінальні враховують інфляційні очікування учасників проекту. Аргументація на користь використання постійних (чи дійсних) цін базується на твердженнях, що зміни в рівні цін не впливають на вартість, тому існує можливість ігнорування інфляції, оскільки всі показники проекту можна оцінити за дійсною вартістю. Такий підхід дозволяє зберегти рівень валюти проекту протягом усього періоду функціонування, що значно полегшує кореспондування потоків грошових коштів по роках проекту [41].

Використання постійних цін передбачає, що зміна цін на сировину та матеріали буде аналогічною зростанню цін на готову продукцію і відповідною рівню інфляції. Однак, як свідчить практика, ціни на окремі ресурси (газ, електроенергію, капітал, величину заробітної плахи) контролюються державою і їх підвищення, як правило, не тотожне змінам цін на товари та послуги та не відповідає рівню інфляції. Такі інфляційні сценарії призводять до того, що грошові притоки збільшуються за рахунок зростання цін і відбувається це значмо швидше, ніж грошові відтоки.

Пам'ятаючи, що грошові потоки з активів складаються з трьох компонентів -- операційного, інвестиційного та фінансового грошового потоку, в проектному грошовому потоці доцільно визначити аналогічні його складові, а саме: проектний операційний грошовий потік, проектний грошовий потік від інвестиційної діяльності, проектний грошовий потік від фінансової діяльності, що дозволяє спростити процедуру прийняття остаточного рішення про доцільність реалізації проекту з погляду збільшення цінності фірми в цілому (або зростання її загального грошового потоку) [17, c.16].

Для опанування методикою розрахунку проектного грошового потоку можна керуватися такою схемою:

1. Грошовий потік від операційної діяльності:

1.1. Виручка від реалізації продукції проекту без ПДВ і спеціальних податків.

1.2. Повна собівартість реалізованої продукції проекту.

1.3. Прибуток від реалізації продукції проекту до виплати процентів і податків (ряд. 1.1 - ряд. 1.2).

1.4. Сплата податків і поточних витрат за рахунок прибутку.

1.5.Амортизація основних засобів і нематеріальних активів.

1.6. Операційний грошовий потік (ряд. 1.3-ряд. 1.4 + ряд. 1.5).

2. Приріст чистого робочого капіталу:

2.1. Збільшення (-) /зменшення (+) дебіторської заборгованості.

2.2. Збільшення (-) / зменшення (+) виробничих запасів.

2.3. Збільшення (+) / зменшення (-) кредиторської заборгованості.

2.4. Чистий робочий капітал (± ряд. 2.1 ± ряд. 2.2 ± ряд. 2.3).

3. Чисті капітальні витрати:

3.1. Приріст основних коштів (купівля) без урахування безоплатних надходжень.

3.2. Прибуток від продажу основних засобів.

3.3. Величина чистих капітальних витрат (-ряд. 3.1 + ряд. 3.2).

4. Чистий додатковий грошовий потік за період, що аналізується (ряд. 1 + ряд. 2 + ряд. 3).

Зазначимо, що наведена схема відображає загальну логіку розрахунку грошового потоку, тому не треба сприймати її як точний алгоритм проведення аналітичних обчислень.

Після розрахунку проектних грошових потоків для визначення ефективності проекту, що розглядається, визначається так званий кумулятивний грошовий потік. Це загальний проектний грошовий потік наростаючим підсумком за кожен рік впровадження проекту. Якщо його значення в останній рік реалізації проекту додатне проект є ефективним і його можна реалізовувати, якщо він від'ємний - навпаки [39, c.416].

Приклади явних та неявних вигід та витрат [4, c.308-312] подаємо в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Явні та неявні вигоди та витрати

	Явні	Неявні
Вигоди	- збільшення фізичного обсягу виробництва; - підвищення цін на продукцію; - підвищення продуктивності праці працівників; - зміни у часі та місці реалізації проекту.	- покращення екологічної ситуації в регіоні, де реалізується проект; - покращення соціальних умов проживання населення; - створення додаткових робочих місць; - збільшення випуску продукції на споріднених ринках ( ефект мультиплікатора).
Витрати	- придбання обладнання, сировини та матеріалів, і комплектуючих; - виплата заробітної плати; - експлуатаційні витрати; - тощо.	- забруднення зовнішнього середовища внаслідок реалізації проекту; - поліпшення соціального клімату; - підвищення ринкової вартості ресурсів, що залучаються проектом для інших підприємств; - підвищення навантаження на працівників.

Усі ресурси, які потрібні для виробництва будь-якого продукту, по-перше, знаходяться у власності інших виробників і потребують платні, і, по-друге, вони обмежені, тобто їх завжди бракує, не вистачає.

Обмеженість ресурсів примушує виробників постійно робити альтернативний вибір, тобто відмовлятися від одних ресурсів на користь інших (наприклад, відмовлятися від металу на користь пластмаси), або виробляти із даного ресурсу той чи інший продукт (наприклад, із дерева можна виробляти меблі, будівельні матеріали, папір тощо) і на цій основі отримувати найбільший ефект в досягненні своєї мети. В графічній формі це відображається кривою виробничих можливостей.

Виходячи з цього, усі витрати на виробництво продукції є альтернативними. Альтернативними витратами є витрати виробництва товарів і послуг, які вимірюються з точки зору утраченої (упущеної) можливості виробництва іншого виду товару або послуги, які вимагають таких же витрат ресурсів. Якщо при виборі із двох можливих благ споживач (покупець) віддає перевагу одному, жертвує іншим, то друге благо є альтернативною ціною першого. Отже, альтернативні витрати є ціна втрати, на яку готовий іти споживач, щоб отримати можливість придбати необхідне благо.

Альтернативні витрати бувають прямі, явні або зовнішні і непрямі, неявні або внутрішні.

Використання механізму дисконтування майбутніх грошових надходжень практично є методом порівняння доходу від проекту й доходу від вкладання тих самих грошей у банк під щорічний процент.

Доповнення до розмежування між реальними та номінальними оцінками

При аналізі динаміки показників інвестування можуть використовуватися номінальні та реальні оцінки активів [13].

Номінальна зміна показника спостерігається в тому разі, якщо його значення були розраховані за фактично діючих цін обліку. Наприклад, номінальний приріст продажу продукції розраховується, якщо обсяги продажу на початок обраного періоду розраховані у цінах, що діяли на початок періоду, а на кінець періоду -- у цінах, що діяли на кінець періоду. Номінальна оцінка враховує реальну зміну показника і зміну цін [36].

Реальна зміна показника розраховується за незмінних (так званих порівнянних) цін, якщо показник розраховується на початок і на кінець періоду в одних і тих самих цінах обліку.

Отже, можна записати таке співвідношення для оцінки зміни показника в реальному (ПРі - Пр0) і номінальному (Нз) обчисленні через індекс зміни цін (Іц) за той самий період: Нз = (ПРі- Пр0)*(ІЦ), де Прі та Про обсяг доходів у базовому та поточному періодах; Нз - номінальна зміна доходів.

Наприклад, якщо обсяг доходів від інвестування за рік зріс у порівнянних цінах базового року (індекс -- 0) з 400 тис. грн до 500 тис. грн, а ціни за звітний рік підвищилися на 12 %, то зміна доходів у номінальному обчисленні становитиме:

(500 - 400)*1, 12 = 112 (тис. грн).

Якщо дохідність інвестування в реальному обчисленні становила за рік 15 %, а ціни зросли на 12 % (інфляція), то номінальна дохідність капіталу за рік буде така:

(1, 15*1, 12)100 %-100% = 28, 8 (%). А реальна лише 3%.

При аналізі динаміки показників інвестування можна використовувати як реальні, так і номінальні оцінки. Реальні оцінки характеризують процес інвестування більш точно, але мають доповнюватися аналізом впливу цінових змін на проект.

Чи є ці інвестиційні проекти з точки зору вигід і витрат, які вони забезпечують, рівноцінними? Відповідь -- "ні", хоч єдине, що їх відрізняє, -- розподіл грошових потоків у часі. Проект С, за яким очікується, що більші грошові потоки надійдуть раніше, можна розглядати як кращий.

Для порівняння окремих грошових сум і потоків за різні проміжки часу використовуються основні принципи фінансової математики. Врахування вартості грошових потоків у часі є базою для розрахунку критеріїв економічної ефективності проекту, які дозволяють з'ясувати доцільність та ефективність вкладення коштів. Деякі основні положення фінансової математики, які забезпечують приведення економічних і фінансових показників різних часових періодів до співставного у часі вигляду, тобто дозволяють врахувати концепцію вартості грошей у часі представлено в додатку.

Найчастіше у оцінці ефективності проектів використовується процес дисконтування або процес визначення теперішньої вартості майбутньої суми грошових надходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента. Зворотним до процесу дисконтування є процес компаундування, тобто визначення майбутньої вартості, в яку має перетворитися теперішня сума коштів через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки [14, c.81-92].

Така ставка у проектному аналізі носить назву ставки дисконту. В деяких підручниках можна зустріти назви: просто процентна ставка, або вартість капіталу, які за умов сталої ринкової економіки можна вважати ідентичними. Ставка дисконту. - це відносний показник зниження вартості грошового потоку протягом певного часового періоду або гранична ставка доходу, на сонові якої приймається рішення про ефективність проекту. На практиці доходність капіталу є величиною змінною, яка залежить від ступеня ризику тієї сфери діяльності куди планується вкласти інвестиції. Зв'язок тут прямо пропорційний - чим вищий ризик за проектом тим вища ставка дисконту. Найменш ризикованими є державні цінні папери, але вони і мають найнижчу ставку доходності на інвестиції, які вкладені в них.

1.3 Класифікація грошових потоків підприємства та їх характеристика

Гроші, як результат інвестиційної діяльності, з одного боку, характеризують отриманий поточний ефект збільшення грошей порівняно з їх сумою, авансованою в інвестиційні проекти, а з другого боку, обсяги іммобілізації грошової маси з інвестиційних проектів в зв'язку з їх закінченням або виходом з них.

Гроші, як результат фінансової діяльності характеризують обсяги залучення підприємством грошей на фінансовому ринку. Можуть використовуватися різні інструменти залучення - випуск акцій, облігацій, отримання кредитів, позик, облік векселів. Можливі обсяги залучення грошей обумовлюються високою кількістю факторів зовнішнього та внутрішнього характеру. При рівних умовах зовнішнього середовища обсяг залучення грошей конкретним підприємством обумовлюється факторами внутрішнього характеру - обсягами та ефективністю господарської діяльності, наявними активами підприємства, його іміджем.

Роль, яку виконують гроші, як результат операційної діяльності значно вагома. Грошові кошти є стартовим чи фінальним етапом процесу кругообігу або обслуговуючим ресурсом, наявність якого забезпечує перехід від однієї стадії циклу до іншої [18].

Гроші є одним з вагомих факторів, що визначають фінансове положення підприємства, його життєздатність. Наявні залишки грошових коштів характеризують фінансову здатність підприємства до проведення господарської діяльності. Наявні грошові кошти виступають факторами, що лімітують обсяги діяльності підприємства, а також можливість проведення певних операцій.

Відсутність грошей на момент виникнення потреби в них ускладнює проведення запланованої діяльності, або взагалі зумовлює неможливість її продовження.

Таким чином, грошові кошти є складною багатоплановою економічною категорією, використовуються як інструмент оцінки, засіб платежу та заощадження, є ресурсом та результатом діяльності підприємства, обумовлюють його поточне та майбутнє фінансове положення. Грошові кошти можуть бути охарактеризовані на базі застосування статичного та динамічного підходів (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1. Характеристика статичного і динамічного підходу до визначення грошових коштів підприємства

Статичний підхід до характеристики грошей визначає їх як наявний залишок коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства на конкретний час. В рамках статичного підходу грошові кошти прийнято розглядати з двох точок зору: бухгалтерської та економічної [35].

З бухгалтерської точки зору грошові кошти підприємства є сукупністю залишків грошей, які обліковуються на окремих бухгалтерських рахунках та знаходять відображення в балансі підприємства. В складі грошових коштів виділяють:

1. Залежно від рахунку , на якому вони відображені : грошові кошти в касі; грошові кошти на поточних рахунках; грошові кошти на валютному ринку; грошові кошти у підзвітних осіб.

2. За призначенням: грошові для обороту, для спеціального призначення.

3. За місцем зберігання: грошові кошти в банку, в касі, у підзвітних осіб.

Економічна точка зору на грошові кошти підприємства передбачає використання таких підходів до характеристики їх складу, обсягу та розміру:

1. Залежно від підходу до визначення обсягу грошових коштів виділяють:

- в широкому сенсі - як грошові кошти авансовані у майно підприємства;

- у вузькому сенсі - як частина оборотних активів, яка безпосередньо знаходиться в грошовій формі.

2. Залежно від джерела утворення виділяють:

- власні грошові кошти;

- позикові грошові кошти.

3. Залежно від натурально-речової форми грошові кошти підприємства можуть бути представленні:

- готівкою;

- безготівковими грошима.

4. Залежно від ступеня ділової активності грошові кошти підприємства можуть бути розділені на: активні гроші та пасивні гроші. До активної частини відносять грошові кошти, які беруть участь в обороті, використовуються як засіб платежу. Пасивні гроші не використовуються в господарському обороті, а резервуються для покриття певних потреб підприємства.

5. Залежно від функціонального призначення наявні грошові кошти розглядають як запас коштів, створений з певною метою.

Залежно від потреб, що задовольняються, виділяють чотири види запасів грошових коштів:

1) Операційний запас грошових коштів, потрібний для ведення бізнесу, фінансування поточних господарських операцій.

2) Страховий запас, представлений грошовими коштами, які зберігаються в резерві на випадок непередбачених змін.

3) Спекулятивний запас грошових коштів, метою створення якого є отримання додаткового прибутку від спекулятивних операцій завдяки використанню сприятливої кон'юнктури окремих ринків для проведення позапланових закупок ресурсів.

4) Компенсаційний запас грошових коштів, потреба та розмір якого залежить від практики взаємодії підприємства з банком, що його обслуговує. Комерційні банки вимагають від боржника підтримувати певний залишок коштів на рахунку в банку, прямо пропорційний або сумі кредиту, або сумі комісійних.

В основі грошових коштів підприємства лежить поняття грошового обороту. Грошовий оборот є результатом функціонування реальних грошей та охоплює виконання ними функцій засобу обігу, засобів платежу і засобів накопичення. Здійснення усіх видів діяльності підприємства породжує рух грошових коштів у формі надходжень і витрат. Цей рух являє собою безперервний процес і визначається як грошовий потік [21].

Класифікація грошових потоків і управління ними на підприємстві. Управління грошовим потоком є важливим з точки зору регулювання ліквідності балансу, оптимізації оборотних активів, планування тимчасових параметрів капітальних затрат і джерел їх фінансування, управління поточними затратами і їх оптимізація в процесі виробництва і реалізації продукції, прогнозу економічного росту. В процесі кругообороту грошові кошти підприємства утворюють грошові потоки, обсяг яких характеризує кількість залучених або використаних грошових коштів. Грошові потоки підприємства можуть бути класифіковані за ознаками:

1. Залежно від напрямку руху потоку розглядають:

- вхідний грошовий потік;

- вихідний грошовий потік;

- сальдовий грошовий потік.

Вхідний грошовий потік характеризує обсяг надходження грошових коштів в цілому та за окремими джерелами їх утворення. Вихідний - обсяги витрачання грошових коштів в цілому та за окремими напрямками використання. Сальдовий формується як сума вхідного та вихідного потоків.

2. Залежно від напрямку діяльності виділяють:

- грошовий потік від операційної виробничої діяльності;

- грошовий потік від інвестиційної діяльності;

- грошовий потік від фінансової діяльності.

3. Залежно від способу визначення розміру грошового потоку виділяють:

- чистий грошовий потік;

- розрахунковий грошовий потік;

- загальний грошовий потік.

Чистий грошовий потік характеризує зміну наявних грошових коштів за період та визначається як різниця між залишком грошових коштів на кінець та початок періоду, що аналізується. Таким чином він характеризує сальдовий потік без відображення обсягу грошових операцій. Розрахунковий грошовий потік - це приблизна оцінка поповнення грошових коштів підприємства за результатами господарської діяльності, яка використовується в планових та експертних розрахунках [34, c.11]. За своїм власним складом він становить суму чистого прибутку та амортизаційних відрахувань. Не враховує інші складові грошового потоку, а отже, може некоректно відображати реально досягнутий результат господарювання. Загальний грошовий потік використовується для оцінки обсягів усіх видів операцій підприємства , що пов'язані з рухом грошових коштів.

4. Залежно від ритмічності здійснення грошові потоки підприємства визначаються як:

- регулярні грошові потоки ;

- нерегулярні грошові потоки.

Регулярні грошові потоки є результатом господарсько-фінансової діяльності підприємства. Їх обсяг є сталим в часі або має тенденцію до зміни. Надходження та витрачання грошей здійснюється систематично. Це обумовлює можливість їх регулювання та планування. Нерегулярні грошові потоки пов'язані з проведенням окремих господарських операцій. Вони виникають спонтанно, не мають сталого обсягу та періодичності. Планування утворення та здійснення цих потоків може проводитись лише методом прямих розрахунків, відповідно до часу та обсягу операцій, що їх породжують [24].

5. Залежно від почерговості і напрямків здійснення платежів грошові потоки поділяють на:

- пріоритетні грошові потоки;

- поточні грошові потоки;

- дискреційні грошові потоки;

- довгострокові грошові потоки.

Пріоритетний грошовий потік - це обов'язкові грошові виплати, які мусить здійснити підприємством першочерговому порядку для запобігання фінансовим ускладненням та з метою подовження нормальної життєдіяльності. До нього належать процентні, податкові виплати, погашення боргів, термін сплати яких настав. Поточний грошовий потік характеризує обсяги та напрямки використання грошових коштів для фінансування поточної господарської діяльності підприємства, для забезпечення обіговими активами запланованих обсягів діяльності підприємства. В рамках операційного потоку грошові кошти витрачаються на закупівлю товарних та інших матеріальних ресурсів, погашення кредиторської заборгованості, фінансування витрат обігу. Дискреційний грошовий потік характеризує надходження та витрачання грошових коштів на цілі , що не пов'язані з поточною господарською діяльністю, він формується в результаті інвестиційної діяльності як виручка від продажу або здачі в оренду основних фондів. До складу дискреційних грошових виплат входять купівля постійних активів, здійснення фінансових вкладів, виплата дивідендів за акціями підприємства, витрати, пов'язані з придбанням філіалів, засновництвом дочірніх підприємств. Довгостроковий грошовий потік формується як сукупність джерел та напрямків використання грошових коштів , що призводять до довгострокової зміни структури капіталу підприємства, він є результатом фінансових надходжень - емісії акцій, довгострокових облігацій, отримання банківських позик, витрачання грошових коштів на виплату основної суми боргу [33].

6. За масштабами обслуговування господарського процесу виділяють:

- грошові потоки на підприємстві в цілому;

- грошові потоки в окремих структурних підрозділах підприємства;

- грошові потоки в окремих господарських операціях.

7. За методом обчислення виділяють:

- валовий грошовий потік, який характеризує всю сукупність грошових коштів;

- чистий грошовий потік, який визначається як різниця між вхідним і вихідним грошовим потоком.

8. За рівнем достатності обсягу виділяють:

- надлишковий грошовий потік, коли надходження грошових коштів перевищує їх витрачання;

- дефіцитний грошовий потік.

9. За методом оцінювання виділяють:

- теперішній грошовий потік - оцінюється за вартістю поточного моменту часу;

- майбутній грошовий потік - оцінюється за вартістю майбутнього часу.

Політику управління грошовими коштами підприємства характеризує таблиця 1.2.

Таблиця 1.2. Склад джерел надходжень і напрямки витрачання грошових коштів підприємства

Види діяльності	Джерела надходження грошових коштів	Напрямки витрачання грошових коштів
1	2	3
Операційна діяльність	Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг; погашення дебіторської заборгованості за реалізовані товари, продукцію, роботи.	Витрати на закупівлю товарів; поточні витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією товарів і послуг; податки і інші платежі; погашення короткострокової кредиторської заборгованості.
Інвестиційна діяльність	Виручка від реалізації основних засобів; виручка від реалізації нематеріальних активів.	Придбання основних засобів і нематеріальних активів; здійснення довгострокових фінансових вкладень.
Фінансова діяльність	Виручка від продажу акцій підприємства; отримання кредитів та послуг.	Виплата дивідендів; погашення кредитів і позик.
Інші операції	Цільові надходження; безкоштовно отримані цінності.	Використання фонду споживання; видатки пов'язані з благодійною діяльністю.

З таблиці видно, що джерела надходження і напрямки витрачання грошових коштів залежать від виду діяльності.

1.4 Процес управління грошовими потоками та аналіз їх руху на підприємстві

грошовий рух управління

Однією із головних умов нормальної діяльності підприємства є забезпечення грошовими коштами, оцінку яких дозволяє провести аналіз грошових потоків. Основна задача аналізу грошових потоків полягає в виявленні причин нестачі (надлишків) грошових коштів, визначенні джерел їх поступлення і напрямків використання [19, c.202].