Витрати - це важлива та складна економічна категорія, яка займає особливо вагоме місце в управлінні підприємством. Це пояснюється тим, що витрати мають вирішальний вплив на фінансовий результат функціонування суб'єктів господарювання, застосовуються для визначення цінової політики підприємства, показують рівень технології та організації виробництва, використовуються для оцінки ефективності господарювання шляхом порівняння витрат та результатів діяльності.

Важливою рисою витрат у виробничій сфері сільськогосподарських підприємств є характер їхнього зв'язку з певним об'єктом: продукцією, підрозділом, проектом тощо. Залежно від характеру цього зв'язку витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямими витратами називаються економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість конкретного виду продукції прямо, безпосередньо у відповідності з обґрунтованими нормами та нормативами. До них відносяться витрати на сировину та основні матеріали, заробітна плата працівників сільського господарства, відрахування на соціальні заходи.

Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

Віднесення витрат до прямих або непрямих залежить від того, що є об'єктом витрат. Наприклад, амортизація та витрати на поточний ремонт тракторів і причіпних сільськогосподарських машин є прямими витратами на утримання та експлуатацію машинно-тракторного парку, але є непрямими витратами щодо окремих сільськогосподарських культур та видів сільськогосподарської продукції, яка виробляється за допомогою тракторів та причіпних сільськогосподарських машин.

Перелік прямих витрат наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

При оцінці запасів та визначенні фінансових результатів важливе значення має класифікація витрат на основні та накладні витрати. Основні витрати - це витрати, які безпосередньо пов'язані із технологічним процесом виробництва сільськогосподарської продукції та обов'язкові при будь-яких умовах і характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації управління.

Накладні витрати - це витрати не пов'язані безпосередньо з технологічним процесом на виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи з організації, управління та обслуговування виробництва.

Прикладом непрямих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо.

Прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати в сумі становлять конверсійні витрати.

Конверсійні витрати - це витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт.

Накладні витрати можна поділити на виробничі і невиробничі. До виробничих накладних витрат відносяться загальновиробничі витрати, які розподіляються між продукцією пропорційно до обраної бази.

Стосовно до обсягу виробництва виробничі накладні витрати поділяються на змінні, постійні та умовно-постійні. Прикладами змінних виробничих накладних витрат є витрати на допоміжні матеріали, на дрібне оснащення та інструменти, на опалення, освітлення та споживання електроенергії. Розмір цих витрат зростає або зменшується прямо пропорційно до кількості виготовленої продукції. Частина виробничих накладних витрат що називаються постійними, залишається практично незмінною протягом звітного періоду незалежно від коливань обсягу випуску продукції. Це, наприклад, страхові внески, орендна плата, заробітна плата майстрів, амортизаційні відрахування на обладнання. До умовно-постійних накладних виробничих витрат варто віднести плату за користування телефоном (основна плата плюс плата за міжміські розмови), комунальні послуги.

До невиробничих витрат включають: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Поділ витрат на основні та накладні, прямі та непрямі пов'язаний, передусім, з необхідністю більш точного калькулювання, тобто отримання об'єктивної інформації про рівень витрат.

Витрати вважаються постійними чи змінними залежно від того, змінюються вони у відповідь на коливання обсягу виробництва, чи ні. Змінними називаються витрати, обсяг яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва. Це означає, що обсяг цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним. До таких витрат належать витрати кормів, насіння, пального, зарплата працівників, зайнятих у виробництві тощо. Постійними називаються витрати, обсяг яких не змінюється при зміні обсягу виробництва (наприклад, загальновиробничі витрати рослинництва та тваринництва, амортизація) і тому зменшуються з розрахунку на одиницю продукції при збільшенні валового надою молока чи валового збору урожаю.

Слід зазначити, що цей поділ витрат на змінні і постійні певною мірою умовний, тому що в чистому вигляді вони не проявляються. Справа в тому, що змінні витрати на одиницю продукції все ж змінюються у зв'язку зі змінами організаційно-технологічних умов роботи підприємства, а постійні витрати змінюються при суттєвій зміні обсягу виробництва. Це особливо характерно для сільськогосподарських підприємств, де на обсяг виробництва сільськогосподарської продукції суттєвий вплив мають погодні умови, сорт насіння, порода тварин, вчасність виконання сільськогосподарських робіт тощо. Тому, щоб бути точним, ці витрати слід називати умовно-змінними та умовно-постійними. Встановлення таких умовностей щонайбільше має теоретичний ніж практичний характер, який являє собою аналіз. Практика хоч і проводить зазначений поділ приблизно, він все ж таки допомагає приймати управлінські рішення.

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує певних ресурсів. Обсяг використаних ресурсів підприємства у грошовому вимірі для досягнення певної мети - це витрати підприємства.

Поточні виробничі та пов'язані з виробництвом витрати - циклічні або безперервні. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників і т.п.) або потрібні постійно для управління і підтримування виробничої системи в стані готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та ін.). Поточні витрати (далі-витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку - головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Витрати підприємства, пов'язані з операційною діяльністю, можуть бути різними, тому їх класифікують за низкою ознак.

Групування витрат за класифікаційними ознаками

Таблиця 1.2

За способом віднесення на окремі види продукції розрізняють витрати прямі та непрямі. В одно продуктовому виробництві всі витрати - прямі.

За можливістю впливу на величину витрат з боку центру відповідальності вони поділяються на регульовані та нерегульовані.

Для управління витратами вивчають й аналізують їх структуру, тобто співвідношення за певними ознаками. Практичне значення мають такі аспекти структури витрат:

видова (елементна) структура: дає змогу характеризувати виробництво щодо витрат ресурсів (матеріаломістке, капіталомістке, трудомістке виробництво);

співвідношення прямих і непрямих витрат: характеризує рівень і складність калькулювання;

співвідношення змінних і постійних витрат: показує частку сукупних витрат на підтримання виробничого потенціалу в стані готовності, а також ступінь реакції прибутку на динаміку обсягу виробництва і продажу. Чим більшою є частка постійних витрат у загальній їх величині, тим більший обсяг виробництва забезпечує його беззбитковість і тим суттєвішою є реакція прибутку на зміну обсягу виробництва і продажу продукції.

Структура витрат за зазначеними аспектами залежить від низки факторів: галузевих особливостей, широти номенклатури продукції підприємства, складності виробництва та ін.

Як вже зазначалося, витрати формують собівартість продукції підприємства. Але варто наголосити, що сукупні операційні витрати за певний період і собівартість всієї готової (товарної) продукції підприємства за цей же період, як правило, не збігаються. Це зумовлюється коливаннями залишків незавершеного виробництва, витратами майбутніх періодів і застосуванням різних методів обчислення собівартості продукції (за повними і неповними витратами).

Інформація - це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей та явищ сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших символів. У економіці інформація відображає процеси і явища господарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових елементів тощо.

Щоб належним чином функціонувати в умовах ринкової економіки, необхідно отримувати адекватну інформацію до і після прийняття управлінського рішення. Особливо гострою проблема інформаційного забезпечення встала останнім часом.

Важливо виділити основні аспекти формування блоку інформаційного забезпечення аналізу господарської діяльності. По-перше, для того, щоб бути ефективним, інформаційне забезпечення повинно носити системний, а не випадковий або незв'язний характер. По-друге, формування блоку інформаційного забезпечення повинно включати в себе сукупність дій і процесів, таких, як збір, обробка та аналіз даних. По-третє, дані для оцінки можуть надходити із різних джерел, і перш за все від самого підприємства, постачальників, покупців, підприємств-конкурентів, статистичних і податкових органів, аналітичних та інформаційних бюро тощо.

Формування блоку інформаційного забезпечення відповідно заданої мети повинно здійснюватись на основі наукового підходу і будуватись на основі принципів цілеспрямованості, достовірності, точності, об'єктивності, своєчасності, неупередженості тощо.

Формування блоку інформаційного забезпечення аналізу господарської діяльності - це безперервний процес, який включає в себе сукупність різних заходів щодо збору, обробки та аналізу інформації, що досліджується.

Незважаючи на наявність великої кількості інформації, все-таки необхідно визнати, що склад, повнота і особливо методи збору і обробки інформації, явно приховують рівень розвитку суб'єкта господарювання, не дають йому об'єктивної оцінки, не дозволяють повною мірою використовувати недосконалу наявну інформацію.

Вирішення більшості з названих проблем повинно здійснюватись головним чином за такими напрямами:

систематизація та спрощення документів;

раціоналізація документів та їх структури;

уніфікація, типізація та стандартизація документів;

скорочення документообороту;

ліквідація дублювання;

використання відеоінформаційних систем;

комп'ютеризація процесу аналізу та оцінки.

Важливо виділити наступні етапи формування системи інформаційного забезпечення рішень щодо визначення рівня ефективності використання ресурсів суб'єкта господарювання. Першим і найбільш важливим є розробка програми формування системи інформаційного забезпечення. Наступним етапом є класифікація і систематизація інформаційних потоків відповідно до розробленої програми створення блоку інформаційного забезпечення, що є основою раціоналізації показників звітності. Третім етапом формування системи є збір, обробка та аналіз інформації відповідно до поставленої мети аналізу. Останнім етапом є групування отриманої інформації згідно з вимогами її споживачів.

Формування блоку інформаційного забезпечення в механізмі забезпечення результативної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання представляє собою складний та трудомісткий цілеспрямований процес підбору відповідних інформативних показників, що використовуються в аналізі, оперативному управлінні, постійно діючому контролі, з метою розробки і прийняття відповідних управлінських рішень.

Важливими складовими процесу підбору є перевірка, відповідність, зіставлення даних як вхідної, так і вихідної інформації. Наступною важливою низкою дій є безпосередня обробка вхідної і вихідної інформації, а саме порівняння інформативних та розрахункових показників, їх оцінка та аналіз. Важливими складовими процесу підготовки інформації щодо рішень у визначенні та оптимізації рівня ділової активності є процес формування як вхідної, так і вихідної інформації.

Особливу увагу необхідно приділити джерелам формування вхідної інформації та її складу. Вхідна інформація формується як за рахунок внутрішніх, так і зовнішніх джерел, склад яких розглядається вище. Необліковим даним, які формуються за рахунок періодичних та непланових ревізій, окремих розрахункових перевірок, зведень оперативних засідань управлінців різних рівнів, окремих фактів моніторингових спостережень, відомостей з періодичної літератури (преси), відповідні рейтинги по банках та підприємствах галузі, бізнес-довідок, що надаються окремими інформаційними агентствами (які виникли та розвиваються останнім часом з розвитком напрямку інформаційних послуг) за певну платню, публікацій комерційних видань, відповідних електронних джерел інформації, протоколів зборів колективу суб'єкта господарювання, власних спостережень керівників та менеджерів різних рівнів тощо.

Вихідна інформація:

показники діяльності підприємства, що вивчаються;

показники діяльності провідних підприємств галузі;

середні показники діяльності підприємств галузі;

показники діяльності підприємств-конкурентів;

показники споріднених підприємств країн СНД.

Проблема інформаційного забезпечення аналізу господарської діяльності останнім часом ускладнюється за рахунок:

низького рівня кваліфікації бухгалтерів та їх непідготовленістю до змін у системі бухгалтерського обліку у зв'язку з реформуванням і запровадженням Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку;

недотримання бухгалтерами підприємств вимог нормативних документів Мінфіну України і Держкомстату України;

різночитання роз'яснень та методологічних матеріалів з різних спеціалізованих друкованих видань;

нестала нормативно-законодавча база щодо регулювання Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку.

Для аналізу прямих та непрямих витрат використовують інформацію:

1. "Звіту про основні показники діяльності підприємства;

2. Звіт про фінансові результати;

3. Звіт про фінансовий стан;

4. Планові матеріали відповідних відділів;

5. Бухгалтерські дані про випуск, відвантаження й реалізацію продукції;

6. "Звіт промислового підприємства по продукції;

7. "Примітки до фінансової звітності”;

8. Оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання;

9. Інформація складських і транспортних служб;

10. Відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрачання та залишки матеріальних ресурсів;

11. Плани матеріально-технічного постачання;

12. Нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність.

Розділ 2. Економіко-організаційна характеристика діяльності тзов "агропродукт-горохів"

2.1 Загальні відомості та економічна характеристика підприємства