Механізм оподаткування прибутку
Підходи до становлення оподаткування прибутку суб'єктів господарювання. Формування дохідної частини бюджету за рахунок надходжень податку на прибуток. Оцінка фіскальної ефективності механізму оподаткування прибутку за загальною та спрощеною системами.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.06.2014 |
| Размер файла | 967,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Другий етап оподаткування прибутку (1992-1997 рр.) вимагав нового механізму справляння податку та контролю за його сплатою. Це було пов'язано, з одного боку, з широкомасштабними процесами роздержавлення і приватизації, появою значної кількості підприємств, заснованих на приватній власності, спробою узгодити власну податкову систему з податковими системами розвинених країн; з іншого - відсутністю власного досвіду в побудові системи оподаткування, механічному запозиченні її у країн з розвинутою ринковою економікою, наявністю кризових явищ в економіці. Ці фактори негативно вплинули як на розвиток податкової системи в цілому, так і на оподаткування прибутку зокрема. В податковій політиці переважали жорсткі адміністративні прийоми щодо оподаткування, наприклад, значні обмеження витрат при визначенні бази оподаткування. В цей період оподаткування прибутку характеризується частою зміною об'єкта оподаткування. Так, у 1992 р. податок справлявся з доходу; в І кварталі 1993 р. - з прибутку; починаючи з ІІ кварталу 1993 р. та у 1994 р. - з доходу; у 1995 - 1997 рр. - з прибутку.
Результатом такої політики стало значне зростання заборгованості з податку на прибуток і створення тіньового сектора економіки, що, в свою чергу, збільшило податкове навантаження на ефективні підприємства.
В цей період була створена Державна податкова служба України, яка прийняла активну участь у трактуванні законодавчих документів з оподаткування прибутку підприємств шляхом видання підзаконних нормативних актів: інструкцій, положень, листів, що призвело до ще більш незрозумілого, двозначного трактування законодавчої бази.
Податковий тиск на підприємства став одним з чинників подальшого загострення економічної кризи. Поспішні спроби виправити ситуацію коригуванням чинного законодавства з оподаткування прибутку спричинили не тільки втрату довіри платників податку до уряду, а і масове ухилення від його сплати та, як наслідок, подальше зниження фіскального ефекту податкової системи. [19, с.652]
Більшість законодавчих документів з оподаткування прибутку (доходів) змінювалась саме в цей період.
Третій етап оподаткування прибутку підприємств (19972000рр.) відзначається необхідністю зміни державних підходів у податковій політиці і формуванні нової системи оподаткування. Головною подією цього етапу стало впровадження Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. [2] З набуттям чинності цього закону з'явилось поняття "податковий облік". Цими законодавчими документами впроваджені первинні документи, аналітичні регістри та форми звітності, які використовуються тільки в податковому обліку. Правила його ведення жорстко регламентували не тільки механізм утворення валових доходів та валових витрат, але й їх економічну сутність. Впроваджені закони ще більше поглибили прірву між реальним ринковим середовищем та державним регулюванням ринкових відносин. Залишався невирішеним ряд питань, що потребував негайного врегулювання. Зокрема, це питання адміністрування податку на прибуток; наявності норм, що перешкоджали залученню внутрішніх та зовнішніх інвестицій в Україну, та норм, які призводили до неоднозначного тлумачення або до ухилення від сплати податку.
Починаючи з 1997 р., в Україні змінена методологія обліку основних засобів та нематеріальних активів, їх класифікація; запроваджена нова методика нарахування амортизації; змінені норми амортизації, які не обґрунтовані жодною методикою, а встановлені адміністративним шляхом.
Нові норми амортизації використовувалися у 1997 р. з коефіцієнтом 0,7; у 1998 р. - 0,6 з метою спрямування зазначених сум до Державного бюджету України. Проте вже з І кварталу 2000 р. нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди провадилось без застосування понижуючих коефіцієнтів. [34, с.136]
Четвертий етап (кінець 2000-2004 рр.) розпочався з прийняттям Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 [4]. Цим законом вперше була узаконена можливість "конфлікту інтересів" контролюючого органу і платника податків. Це означало, що рішення з неурегульованих питань повинні прийматися на користь платника Законом введено цілком новий тип документів - податкові роз'яснення; подовжено строки подання податкових декларацій, які залежать тепер від тривалості базового звітного податкового періоду; встановлено, що податкові органи зобов'язані прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки, тобто їм заборонено відмовляти у прийманні декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування.
Значною подією цього етапу стало прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ [5], спрямованого на вдосконалення оподаткування прибутку в контексті світової практики оподаткування, в якому було змінено більшість правил податкового обліку: щодо питань оперативного та фінансового лізингу, оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, врегулювання безнадійних (сумнівних) боргів, курсових різниць, обліку запасів з використанням методів оцінки ФІФО та ідентифікованої вартості, купівлі-продажу землі, оподаткування страхової діяльності, визначення звичайної ціни, виникнення доходів і витрат у межах бартерних операцій тощо.
Разом з тим, у 2003 р. значно ускладнено облік витрат за операціями з нерезидентами, платниками єдиного та фіксованого податку, підприємствами та організаціями, які сплачують податок на прибуток за ставками, що нижчі від передбачених ст.10 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" [3]. Відтепер валові витрати за операціями з такими особами виникали тільки за датою оприбуткування товарів, а для робіт та послуг - за датою їх одержання незалежно від наявності оплати.
Довгоочікуваними змінами стало зменшення ставки податку на прибуток з 30% до 25% та збільшення норм амортизаційних відрахувань з 1 січня 2004 р.
Крім того, затверджено нову форму декларації з податку на прибуток підприємств, яка складалася із заголовної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подавалися щокварталу, у тому числі за рік, а чотири (Р1-Р4) - виключно за рік.
П'ятий етап (кінець 2004 - 2010 рр.) починається з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004 р. № 1957-ІУ. Суттєвою особливістю зазначеного етапу є щорічна зміна законодавчих норм щодо оподаткування прибутку Законами України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Унікальність цих законів полягає в тому, що ними визначалися річні фінансові показники країни та одночасно вносилися зміни та доповнення до податкових законів, у тому числі і до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [3].
Більшість змін, внесених у 2005 р., направлені на зменшення пільг (суб'єктам спеціальних та експериментальних економічних зон; підприємствам-виробникам автомобілів тощо).
Впродовж 2005-2006 рр. існував додатковий звітний період - одинадцять місяців звітного року. За результатами такого нестандартного періоду платники податків повинні були подавати декларацію і сплачувати податок на прибуток. При цьому, податок сплачувався в строки, передбачені для місячного періоду, тобто протягом 30 календарних днів, наступних за звітним періодом. Форма декларації з податку на прибуток підприємств знову була оновлена у відповідності з чинним законодавством.
Шостий етап (з 2011 р.). Особливістю цього етапу є прийняття Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ. Основна мета реформування системи оподаткування прибутку підприємств полягає у:
забезпеченні умов для структурної перебудови національної економіки, збільшення частки високотехнологічних підприємств;
стимулюванні ділової та інвестиційної активності;
стимулюванні оновлення основних засобів;
підвищенні міжнародного рейтингу податкової системи України;
скороченні витрат коштів та часу на ведення податкового обліку;
гармонізації податкового та бухгалтерського обліку. [23, с.68]
Зокрема, Податковим кодексом України:
запроваджено (до 2016 р.)"податкові канікули" для новоутворених суб'єктів господарювання-юридичних осіб, а також підприємств з оборотом до 3 млн. грн., які відповідають визначеним критеріям;
запроваджено на 10 років звільнення від оподаткування прибутку підприємств легкої промисловості (крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині); надання готельних послуг; підприємств суднобудівної та літакобудівної промисловості; підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;
запроваджено 5 методів нарахування амортизації, у тому числі прискореної, по 16 групам основних засобів, передбачених бухгалтерським обліком;
подовжено дії норм, спрямованих на стимулювання підприємств до здійснення енергозберігаючих заходів та реалізації енергоефективних проектів;
запроваджено визначення податкових зобов'язань на підставі даних бухгалтерського обліку із розрахунком податкових різниць:
а) доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів;
б) скасовано сплату авансових внесків при виплаті дивідендів для окремих суб'єктів, зокрема фізичних осіб;
в) переведено страховиків на загальні правила оподаткування прибутком;
г) удосконалено оподаткування операцій з цінними паперами, що унеможливлює використання "технічних" акцій;
д) встановлено річний період для поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновників, протягом якого така допомога не оподатковується.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" від 28.09.2011 р. № 1213, станом на 01.01.2014 р. звітність з податку складається з декларації та 12 додатків. [8]
Отже, оподаткування прибутку пройшло тривалий час становлення. На сучасному етапі відбувається постійне реформування оподаткування прибутку та подальша його адаптація до світових тенденцій та умов ведення вітчизняного господарства. Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання чи порушення критерію його нейтральності відносно прийняття конкретних фінансово-господарських рішень на мікро- та макрорівні.
1.3 Особливості механізму оподаткування прибутку
Для оподаткування прибутку використовують відповідний механізм. Цей механізм включає спеціальні розроблені і законодавчо закріплені форми і методи оподаткування юридичних і фізичних осіб, які забезпечують економічне зростання та матеріальний добробуту громадян. При цьому до системи прямого оподаткування включаються правові, організаційні і методичні заходи, за яких забезпечується перехід частини новоствореного продукту із власності окремих платників у власність усієї держави для досягнення поставлених перед нею певних завдань і цілей.
Механізм оподаткування прибутку є одним з важливих важелів державного регулювання і визначення напрямків фінансового оздоровлення підприємств. Але перед тим як перейти до аналізу впливу механізму оподаткування прибутку на цей процес, необхідно з'ясувати, яким змістом повинно наповнюватися це поняття.
Податковий механізм посідає провідне місце у структурі фінансового ринку, бо він є основою оподаткування і базою для планування та прогнозування податкових надходжень. Проте різні складові податкового механізму не однаковою мірою впливають на його загальне функціонування. Серед складових податкового механізму найактивнішими є податкові важелі, які приводяться в дію через відповідні податкові методи.
Склалася ситуація, коли в теорії і практиці оподаткування існує велика кількість підходів до теоретичного визначення поняття механізму оподаткування, які не однозначно його трактують.
Необхідно сказати, що Т. Юткіна доводить двоїстий характер податкового механізму. В своїх дослідженнях вона дає наступні йому визначення:
це категоріальне утворення, в певній мірі узагальнене, яке дає уявлення про цілі і задачі податкових дій з орієнтацією на принципи наперед продуктивного функціонування;
збірка загальних правових норм і спеціальних податкових законодавчих правил, які регламентують процес оподаткування конкретної держави в певний період.
Але основним, концептуальним трактуванням поняття "механізм оподаткування" є на її думку наступним: "налоговый механизм задается как процесс реализации продуктивного потенциала системы налогообложения через ее функции" [45, с.175].
М. Кучерявенко в своїх працях, на відміну від Т. Юткіної, наголошує на більшій значимості елементів податкового механізму і ототожнює його з поняттям системи оподаткування. На його думку механізм оподаткування прибутку складається з визначеної кількості елементів [28, с.90]. Елементи він поділяє на дві групи. До першої групи відносяться так звані основні елементи - суттєві характеристики податку, без яких не можливо уявити відповідний податковий механізм: платник податку, об'єкт оподаткування, ставка податку.
Наступна група елементів (додаткові) представляє необхідні характеристики податку, які розкривають специфіку конкретного податкового механізму і його використання: пільги з оподаткування, особливості обчислення об'єкта, бюджет або фонд куди надходять податкові платежі, терміни і періодичність перерахування податків, тощо.
Наступний підхід до визначення поняття податкового механізму запропоновано М. Заяц:". налоговый механизм представляет собой совокупность организационно-правовых норм, методов и форм государственного управления налогообложением через систему различных надстроечных инструментов (налоговых ставок, налоговых льгот, способов налогообложения и др.) " [23, с.80].
Ще більш загальне поняття податкового механізму дає Т. Ташмурадов: "Налоговый механизм - государственная сила, определяющая экономические и правовые методы регулирования роста экономики стран, позволяющая населению творчески работать в бизнесе и предпринимательстве, предупреждающая нарушения в процессе перераспределения национального дохода, устанавливающая принципы справедливости и гуманизма на государственном и социальном уровнях" [39, с.123].
Проаналізувавши наведені вище визначення, пропонуємо більш узагальнене і повне поняття механізму оподаткування. Отже, механізм оподаткування прибутку - це об'єктивно необхідний перелік взаємопов'язаних елементів в процесі управління відносинами перерозподілу, які виникають внаслідок усуспільнення і перерозподілу частини створеного в процесі виробництва національного доходу. Також можна додати, що Механізм оподаткування прибутку через свої елементи (встановлений перелік податків, ставки оподаткування, податкові пільги, тощо) дає можливість досягати рівноваги між фінансовими та соціально-економічними інтересами держави в межах його основних функцій (податкове планування, податкове регулювання, та податковий контроль).
Податковий механізм використовується державою як інструментарій податкової політики для економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру та динаміку, на стан науково-технічного прогресу. Отже, податкова політика держави визначає цільову спрямованість податкового механізму. Вона має бути сформована таким чином, щоб, з одного боку, забезпечити виконання базової функції податків - фіскальної, а з іншого - сприяти реалізації регулюючої функції податків з метою посилення впливу податкового механізму на процеси відтворення. (Додаток В)
Механізм оподаткування прибутку в управленні фінансовим оздоровленням повинен орієнтуватися на досягнення стратегічних цілей та конкретних завдань їх реалізації, встановлення ієрархії цілей за строками досягнення і ефективності рішення проблем фінансового оздоровлення; вибір оптимального варіанта податкового регулювання діяльності кризових підприємств; поетапне досягнення цілей.
Тому, стає незаперечним твердження, що розробка оптимального механізму оподаткування прибутку є важливим засобом запобігання виникненню та виходу підприємств з кризового стану, який дозволить їм успішно функціонувати.
Відмітимо, що елементи механізм оподаткування прибутку є непрямою формою державної підтримки фінансового оздоровлення підприємства. Податковий механізм фінансового оздоровлення передбачає надання фінансової підтримки як на поворотній (податкові канікули, реструктуризація податкового боргу, тощо) так і на безповоротній (списання податкового боргу, надання пільг, тощо) основах.
Найвідповідальнішим моментом при створенні механізму оподаткування прибутку, який би забезпечив економічне зростання, максимізацію податкових доходів бюджету є встановлення податкових ставок. З часом, в результаті еволюції виявлялося, що важливим у цьому плані є диференціація ставок податків. Вони можуть встановлюватись, беручи за основу розмір одержаного прибутку, або на основі галузі здійснення підприємницької діяльності чи її здійснення на певній території. [19, с.165]
Отже, ефективність використання механізму оподаткування прибутку залежить від того, наскільки держава враховує внутрішню сутність податків та їх суперечливість. Змінюючи податкову політику, маніпулюючи податковим механізмом, держава одержує можливість стимулювати економічний розвиток або стримувати його.
Тому підтримка з боку держави через елементи податкового механізму процесів фінансового оздоровлення повинна орієнтується передусім на підприємства, які здатні її використати з максимальною віддачею та забезпечити свій фінансово-економічний розвиток, що в перспективі позитивно впливатиме на формування доходної частини бюджету та загального розвитку держави.
Податковий механізм - це область податкової теорії, що трактує це поняття як організаційно-економічної категорії, а, отже, як об'єктивно необхідний процес управління перерозподільними відносинами, що складаються при усуспільненні частини створеного у виробництві національного доходу.
Центральною ланкою податкового механізму є податкове регулювання. Податкове регулювання - система економічних заходів, оперативного втручання в хід виконання податкової частини бюджету. Зрештою податкове регулювання має збалансувати інтереси всіх суб'єктів податкових відносин - держави, господарюючих суб'єктів, населення. Метою податкового регулювання є забезпечення високих темпів розвитку економіки через стимулювання інвестиційної активності бізнесу, підвищення життєвого рівня населення.
Правове регулювання обов'язкових податкових платежів визначається як особливостями компетенції органів державної влади і управління щодо їх установлення, зміни і скасування, так і чіткістю закріплення усіх елементів податку як цілісного механізму. Законодавчі акти стосовно окремих податків і зборів мають відносно стабільну, традиційну структуру, складовими частинами якої виступають елементи правового механізму податку чи збору.
Система елементів механізму оподаткування прибутку складається з основних і додаткових елементів.
1. Основні елементи визначають фундаментальні, сутнісні ознаки податку, які дають головне уявлення про зміст податкового механізму. Основними елементами правового механізму податку і збору є такі: платник податку, об'єкт оподаткування, ставка податку.
2. Додаткові елементи механізму оподаткування прибутку деталізують його специфіку, як конкретного платежу, створюють завершену й повну систему податкового механізму. Так само, як основні, додаткові елементи є обов'язковими і не мають факультативного характеру. [36, с.165]
Цілісний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і додаткових елементів, і відсутність хоча б одного з додаткових елементів не дає змоги законодавчо закріпити окремий податок чи збір (наприклад, неможливо уявити податок, котрий незрозуміло куди надходить: до якого виду бюджету, до бюджету чи до цільового фонду). Сукупність додаткових елементів правового механізму податку досить різноманітна (залежно від ступеня деталізації податкового механізму) і поділяється на такі, що:
деталізують основні або пов'язані з ними (предмет, база, одиниця оподаткування - категорії, що прямо залежать від об'єкта оподаткування);
мають самостійне значення (податкові пільги, методи, терміни і способи сплати податку; бюджет чи фонд, куди надходять податкові платежі).
Отже, додатковими елементами правового механізму податку є такі:
- податкові пільги;
- предмет, база, одиниця оподаткування;
- джерело сплати податку;
- методи, терміни і способи сплати податку;
- особливості податкового режиму;
- бюджет надходження податку;
- особливості податкової звітності.
Додатковість елемента підкреслює не його необов'язковість, а особливості регулювання.
Регулюючі можливості податку на прибуток виходять з його об'єкта оподаткування - прибутку. Прибуток для підприємства є багатогранною категорією, яка впливає на всі сторони підприємницької діяльності. За рахунок прибутку підприємство має можливості вкладати кошти в розширення спектру своєї господарської діяльності, тобто придбавати нові засоби праці, основні фонди, в більших об'ємах сировину, матеріали, фінансувати діяльність щодо створення інноваційних технологій та ін. Прибуток може спрямовуватись на формування резервного фонду, здійснення інвестиційної діяльності, створення додаткових соціальних гарантій працівникам, для виплати частини прибутку власникам підприємства. Але, таким чином перерозподіляється чистий прибуток, тобто прибуток після оподаткування. Тому, наслідком оподаткування прибутку вже будуть масштаби та обсяги здійснення описаного розподілу.
Через механізм оподаткування прибутку держава має можливість впливати на такі напрямки фінансово-господарської діяльності підприємства, як: вибір форми господарювання, вибір напрямків вкладання коштів, джерел фінансування та інвестування, швидкість оновлення матеріальної бази підприємства, порядок розподілу прибутку, розподіл матеріальних та трудових ресурсів між окремими сферами, діяльність в тіньовому секторі економіки, особливості стимулювання праці, застосування новітніх технологій та ін.
Регулювання фінансово-господарської діяльності за допомогою механізму оподаткування прибутку передбачає комплекс важелів щодо стимулювання, стримування, сприяння відтворенню об'єктивних господарських процесів. [34, с.21]
За допомогою регламентування механізму формування скоригованого доходу держава має можливість не тільки істотно скоротити чи збільшити податкове навантаження, але й сприяти вибору напряму вкладення коштів, забезпечити справедливе оподаткування та ін. Тобто, розширивши перелік доходів, що входять до валового, або звузивши число доходів, що не включаються до складу валового, при незмінних умовах формування валових витрат та амортизації може призвести до значного збільшення податкового тиску на підприємство навіть без зміни ставки оподаткування, наслідком чого є зменшення обігових коштів, які могли б вкладатись в розширення діяльності, зменшення рентабельності підприємства, внаслідок чого його власники можуть взагалі відмовитись від провадження підприємницької діяльності, знайшовши альтернативні шляхи капіталовкладення.
Також через механізм оподаткування прибутку держава може впливати на прийняття рішення про спрямування процесу розподілу прибутку на накопичення чи на виплату дивідендів. Так, якщо рівень оподаткування нерозподіленого прибутку є більш низьким, ніж рівень оподаткування розподіленого прибутку та сплаченого у вигляді дивідендів, то з точки зору власників підприємства доцільно спрямовувати більшу частину прибутку на інвестиції, в активи, резервні фонди, тобто проводити політику капіталізації прибутків. А різні податкові ставки на нерозподілений прибуток та дохід у вигляді відсотків можуть вплинути на прийняття рішень про вибір джерел фінансування господарської діяльності підприємств та порушити критерії нейтральності податку на прибуток відносно визначення шляхів фінансування.
В Україні удосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств налічує уже багато років і загалом обґрунтований на ідеях, схвалених країнами із розвинутою ринковою системою та відносинами.
Висновки до розділу 1
Механізм оподаткування прибутку - це об'єктивно необхідний перелік взаємопов'язаних елементів в процесі управління відносинами перерозподілу, які виникають внаслідок усуспільнення і перерозподілу частини створеного в процесі виробництва національного доходу. Також можна додати, що механізм оподаткування прибутку через свої елементи (встановлений перелік податків, ставки оподаткування, податкові пільги, тощо) дає можливість досягати рівноваги між фінансовими та соціально-економічними інтересами держави в межах його основних функцій (податкове планування, податкове регулювання, та податковий контроль).
Податковий механізм використовується державою як інструментарій податкової політики для економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру та динаміку, на стан науково-технічного прогресу. Тому, стає незаперечним твердження, що розробка оптимального механізму оподаткування прибутку є важливим засобом запобігання виникненню та виходу підприємств з кризового стану, який дозволить їм успішно функціонувати.
Розділ 2. Ефективність сучасного механізму оподаткування прибутку
2.1 Особливості формування дохідної частини бюджету за рахунок надходжень податку на прибуток
Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що пояснюється постійними перетвореннями і змінами в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету.
Формування податкових надходжень бюджету повинно розглядатися не тільки як невід'ємна складова бюджетного процесу, а, передусім як інструмент регулювання фінансово-економічних відносин. Податкові надходження бюджету, їх формування, розподіл та використання є важливим елементом системи бюджетно-податкового регулювання економіки, значення якої посилюється в умовах трансформації економічної системи. На цій стадії економічних перетворень вплив держави на розвиток економіки набуває непрямого характеру і реалізується шляхом проведення економічної, в тому числі бюджетної та податкової політики, послідовність та виваженість якої визначають темпи економічного зростання.
Податкова політика і податковий механізм визначають роль податків у суспільстві, що тісно пов'язана з виконанням державою її функцій. Розмежування податкової політики та механізму оподаткування, що реально діє в країні, дає змогу зрозуміти об'єктивність податків та суб'єктивну діяльність держави щодо цього. Слід зазначити, що цільову спрямованість податкового механізму визначає податкова політика держави. Вона має бути сформована таким чином, щоб, з одного боку, забезпечити виконання базової функції податків - фіскальної, а з іншого - сприяти реалізації регулюючої функції податків з метою посилення впливу податкового механізму на процеси відтворення. [21, c.128]
Основне призначення податкових надходжень - забезпечення бюджету країни фінансовими ресурсами з метою фінансування державних видатків. Податкові надходження формуються за рахунок мобілізації до бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів, сукупність яких утворює систему оподаткування. Обсяги податкових надходжень бюджету визначаються станом розвитку економіки країни, кількістю економічних агентів та їх активністю, які відповідно до положень національного податкового законодавства зобов'язані здійснювати відрахування на користь держави, а також потребами держави щодо перерозподілу ВВП та фінансового забезпечення реалізації державних програм. (рис. 2.1)
Рис. 2.1 Динаміка щомісячних надходжень до державного бюджету України у 2008-2013 роках [15, с.68]
Проаналізувавши динаміку податкових надходжень, можемо побачити їх поступове збільшення протягом 2008-2012 років. Це свідчить про ефективність фіскальної політики в Україні та про стабілізацію економічної ситуації в країні та покращення внутрішніх умов діяльності суб'єктів ринку, підкріплене сприятливою зовнішньоекономічною кон'юнктурою.
За 2013 рік надходження до держбюджету України становили 339,180 млрд грн, що на 6,845 млрд грн, або на 1,98%, менше показника 2012 року. Загальна сума доходів зведеного бюджету України за звітний період становила 442,743 млрд грн, що на 2,711 млрд грн, або 0,61%, менше показника 2012 року. В умовах погіршення економічної динаміки в Україні відбувається скорочення податкової бази, що супроводжується зменшенням податкових надходжень до бюджету. Така тенденція призводить до недовиконання запланованого обсягу податкових надходжень до бюджету і негативно позначається на фінансуванні видаткової частини бюджету. Це зумовлює необхідність запровадження нових рішень для стабілізації системи державних фінансів. Ситуація з наповненням бюджету в 2013 р. була досить складною. За 2013 р. дохідну частину Державного бюджету України виконано на 96,6 %, падіння доходів по відношенню до попереднього року слало майже 2 %
Податкові надходження посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання економіки, вони є найбільш адекватним і об'єктивним відображенням стану національної економіки (економічного зростання або спаду). [21, c.157]
Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. (рис.2.2)
Попри зменшення ставки податку на прибуток з 21% до 19% у звітному періоді, загальна сума надходжень податку на прибуток до державного бюджету України в 2013 році становила 54249,9 млн. гривень, що на 0.43% більше від цього показника за 2012 рік (54017,2 млн. гривень).
Рис. 2.2 Динаміка щомісячних надходжень податку на прибуток до державного бюджету України у 2008-2013 роках [15, с.92]
Аналізуючи динаміку щомісячних надходжень податку на прибуток до державного бюджету України, ми бачимо збільшення рівня рівномірності надходжень. Це пов'язано з запровадження сплати авансових платежів, щомісячний розмір яких розраховується як 1/12 нарахованого до сплати податку за попередній податковий рік. За результатами січня - грудня 2013 року авансом було сплачено більше 2/3 загальної суми податку на прибуток.
Це являється великим кроком на шляху до підвищення ефективності оподаткування прибутку, адже дає можливість суб'єктам господарювання краще планувати свої витрати на сплату податку. Також це дає стабільність та постійні надходження від податку на прибуток підприємств протягом календарного року. Сума надходжень від податку на прибуток підприємств до державного бюджету в 2013 році за рахунок збільшення надходжень від підприємств і організацій з іноземним капіталом - на 3,1 млрд. грн. та банків і страхових компаній на 1,7 млрд. грн. (рис. 2.3).
Аналізуючи дану структуру надходжень, ми можемо побачити як варіювались надходження податку на прибуток від підприємств різної форми власності.
Рис. 2.3 Надходження податку на прибуток від підприємств різних форм власності у 2008-2013 роках, складено за даними [10,11,12,13,14,15]
Так найбільша частка надходжень завжди припадала на підприємства приватної форми власності, а найменша - на банки та страхові компанії. Але в 2013 році збільшились відрахування й від фінансових установ (банків та страхових компаній) - на 1,7 млрд. грн., або більш як в 1,5 рази. Це, зокрема, відбулось через те що банківська система України відновила прибуткову діяльність, задекларувавши прибуток на рівні 1,2 млрд. грн. Водночас надходження податку з державного сектору скоротились на 1,3 млрд. грн., або на 21,7%.
В цілому, аналізуючи період з 2008 по 2013 роки, можемо побачити зменшення надходжень від приватних підприємств з 26,9 млрд. грн. в 2008 році до 24,6 млрд. грн. в 2013 році. Це свідчить про збільшення негативних аспектів в структурі механізму оподаткування прибутку, адже частка надходжень від приватних підприємств завжди є найбільшою в порівнянні з підприємствами іншої форми власності.
В структурі доходів зведеного бюджету податок на прибуток займає третє місце (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1
Структура доходів зведеного бюджету України за 2008-2013 роки *
|
Показники, млрд. грн. |
2008 р |
2009 р |
2010 р |
2011 р |
2012 р |
2013 р |
|
|
Всього доходів |
297,5 |
288,6 |
314,4 |
398,3 |
445,5 |
442,7 |
|
|
Податок на додану вартість |
92,1 |
84,6 |
86,3 |
130,1 |
138,8 |
180,8 |
|
|
Податок з доходів фізичних осіб |
45,9 |
44,5 |
51,0 |
60,2 |
68,0 |
72,1 |
|
|
Податок на прибуток підприємств |
47,9 |
33,0 |
40,4 |
55,1 |
55,7 |
54,2 |
|
|
Акцизний податок (з товарів вироблених в Україні) |
10,2 |
21,3 |
23,7 |
26,1 |
28,6 |
26,2 |
|
|
Ввізне мито |
11,9 |
6,3 |
8,5 |
10,5 |
12,9 |
11,1 |
|
|
Інші |
89,5 |
98,9 |
104,5 |
116.3 |
141,5 |
98,3 |
*Складено за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України // http://minrd.gov.ua/
Аналізуючи період з 2008 по 2013 роки ми бачимо суттєве зменшення надходжень в 2009 році порівняно з 2008 на 14,9 млрд. грн. або на 31%, що пояснюється економічним спадом в реальному секторі економіки в результаті кризи 2008-2009 років.
Приріст надходжень з 2009 по 2012 роки до 55,7 млрд. грн. свідчить про стабілізацію як економічної ситуації в країні, так і в реальному секторі економіки та збільшення їх дохідності. Також позитивно вплинули реформа в сфері оподаткування та прийняття Податкового кодексу України.
В 2013 році сума надходжень від податку на прибуток становила 54,2 млрд. грн., або 12,2% загальної суми надходжень. Це на 0,3% менше відповідного показника 2012 року (55,7 млрд. грн. або 12,5%). Зменшення суми надходжень від податку на прибуток в 2013 році пояснюється зниженням ставки даного податку з 21% до 19%.
Тому, аналізуючи дані статистичні показники, ми можемо зробити висновок, що податок на прибуток підприємств має дуже велике значення в наповненні державного бюджету. Але крім значного фіскального значення він має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок.
На наш погляд, існує декілька ефективних напрямків покращення податкової системи та податкової політики України. Досить продуктивним, може бути диференціація ставки податку на прибуток в залежності від виду діяльності, що сприятиме нагромадженню інвестиційних ресурсів підприємницькими структурами. Така диференціація дасть змогу усунути диспропорцій між реальною і фінансово-посередницькою сферами, якщо для останніх ставку податку на прибуток зробити дещо вищою за базову ставку. Разом з тим доцільно створити пріоритетне середовище для тих структур, які сприяють проведенню активної інноваційно-інвестиційної політики.
2.2 Порівняльна оцінка фіскальної ефективності механізму оподаткування прибутку за загальною та спрощеною системами
На сьогодні перед кожним суб'єктом господарювання в рамках податкового планування постає питання, яку систему оподаткування обрати, щоб оптимізувати свої податкові платежі.
Малий бізнес відіграє важливу роль в умовах ринкової економіки. Малі підприємства забезпечують гнучкість та стійкість економічної системи, наближують її до потреб конкретних споживачів, а також виконують важливу соціальну роль - надають робочі місця та забезпечують джерело доходу для значної частини населення. Тому підтримка малого бізнесу, в тому числі й через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці.
Практичний досвід застосування спрощеної системи оподаткування в Україні свідчить про її позитивний вплив на малий бізнес. Вона дозволяє максимально спростити облік і контроль за діяльністю суб'єктів підприємництва і забезпечує стабільні надходження до бюджету. За роки свого існування в Україні спрощена система довела свою ефективність з погляду стимулювання ділової активності підприємців. За цей час частка малих та мікропідприємств у країні збільшилась з 4 % до 51 % від загальної кількості зареєстрованих підприємств, а частка ВВП, створена у малому бізнесі, - з 1 % до 20 %.
Надходження єдиного податку з юридичних і фізичних осіб за січень - вересень 2008-2013 років наведено на рис. 2.4.
Рис. 2.4 Динаміка надходження єдиного податку з юридичних і фізичних осіб за січень - вересень 2008-2013 років, млн. грн. [15, с.103]
З 2008 по 2011 роки ми бачимо поступове збільшення надходжень єдиного податку, а в 2012 та 2013 роках різкі збільшення (на 1804,5 млн. грн. та 1488 млн. грн. відповідно), що пояснюється збільшенням кількості платників - юридичних осіб.
Порівнюючи загальну та спрощену системи оподаткування, можна провести паралель з переваг та недоліків (Додаток Г)
До переваг спрощеної системи можна віднести:
простота нарахування єдиного податку.
спрощене ведення обліку та відносна простота заповнення звітності.
звільнення від сплати деяких податків та обов'язкових платежів.
можливість бути платником ПДВ за власним бажанням.
Але можна також побачити ряд недоліків:
обмеження по видах діяльності
обмеження по отриманому прибутку
обмеження які стосуються кількості найманих працівників.
негативні нюанси роботи фізичних осіб підприємців з юридичними особами що перебувають на загальній системі оподаткування.
розмір податку для платників першої та другої групи не залежать від результатів діяльності.
Спрощена система оподаткування - це реальна можливість заощаджувати на податках. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Єдиний податок звільняє їх платників від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, зі сплатою податку на додану вартість;
4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Слід зауважити, що спрощена система оподаткування є альтернативною, суб'єкти оподаткування завжди мають можливість перейти на загальну систему. Зазначена пропозиція набуває актуальності з урахуванням того, що для суб'єктів, які були зареєстровані платниками єдиного податку до прийняття Податкового кодексу, на перехідний період до 2016 р. запроваджується пільгове оподаткування прибутку за пільговою ставкою 0%. Правда, до їх числа потрапили лише особи, які дотримуються чотирьох обов'язкових умов:
величина річного доходу (виручки) у них не перевищує 3 млн. грн.;
середньооблікова кількість працівників - не більше 50 осіб;
розмір нарахованої за календарний місяць заробітної плати (доходу) працівника, який перебуває з платником податку в трудових відносинах, становить не менше двох мінімальних заробітних плат;
господарюючий суб'єкт не здійснює діяльність, яка не надає права на застосування пільги (усього 17 видів діяльності).
Таблиця 2.2.
Основні показники стану державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності в Україні за 2008 - 2013 роки.
|
Показники (на кінець року) |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
2013 |
|
|
Загальна кількість зареєстрованих (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) суб'єктів господарської діяльності, в тому числі: |
5 715 779 |
5 970 779 |
6 270107 |
6 499 970 |
6 704 488 |
6 805 256 |
|
|
Кількість зареєстрованих юридичних осіб |
1 204 526 |
1 252 437 |
1 303 360 |
1 3579 22 |
1 405 069 |
1 498 256 |
*Складено за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України // http://minrd.gov.ua/
Як видно з таблиці 2.2, протягом 2010 - 2013 років кількість діючих суб'єктів господарської діяльності залишається майже незмінною.
За останні два роки поступово відбувалось збільшення кількості юридичних осіб та зменшення фізичних осіб - підприємців. Так, у 2012 році кількість юридичних осіб збільшилася на 2,53 %, а у 2013 році - на 2,25 % і станом на 01.01.2014 становила 1 498 256 одиниць.
Податкове регулювання є одним з найбільш суттєвих факторів впливу держави на діяльність малих підприємств, адже за рахунок відсутності значного обсягу капіталу та лобіювання з боку представників уряду, саме вони мають менше всього шансів вижити в мінливих умовах ринку. Проте, саме малі підприємства виступають рушійною силою розвитку суспільного-економічних відносин, адже вони здатні забезпечити гнучкість національної економіки за рахунок можливості швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку, швидкої окупності вкладень, оперативного використання досягнень науково-технічного прогресу. Збільшення податкового навантаження малих підприємств відбулося за рахунок впровадження єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців та заборони юридичним особам, платникам податку на прибуток.
В результаті аналізу функціонування малих підприємств відповідно до вимог Податкового кодексу встановлено необхідність подальшого вдосконалення інститутів податкового регулювання, зокрема, в області взаємодії малого, середнього та великого бізнесу. За сучасних умов розвитку малих підприємств має бути розроблений ефективний механізм підтримки даних суб'єктів господарювання, який має ґрунтуватися на впровадженні ряду пільг в сфері оподаткування та фінансовому стимулюванні з боку держави.
Малий бізнес є невід'ємним елементом сучасної ринкової системи господарювання, без якого неможливий подальший соціально-економічний розвиток. В сучасних умовах малий бізнес зайняв міцні позиції в економіці більшості розвинених країн світу. Разом з тим, зростання національної економіки, створення конкурентного середовища та забезпечення ефективної зайнятості населення висувають на передній план проблему створення необхідних умов для підвищення підприємницької активності та інноваційного розвитку малого бізнесу.
2.3 Роль механізму оподаткування прибутку в ефективному функціонуванні суб'єктів господарювання
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва, що характеризує відносини, які виникають у процесі суспільного виробництва.
Для оподаткування прибутку використовують відповідний механізм. Цей механізм включає спеціальні розроблені і законодавчо закріплені форми і методи оподаткування юридичних і фізичних осіб, які забезпечують економічне зростання та матеріальний добробут громадян. При цьому до системи прямого оподаткування включаються правові, організаційні і методичні заходи, за допомогою яких забезпечується перехід частини новоствореного продукту із власності окремих платників у власність усієї держави для досягнення поставлених перед нею певних завдань і цілей.
Прибуток це об'єктивна економічна категорія, тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток це показник, який формується на мікрорівні. Прибуток відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання і зазнає впливу багатьох чинників. У формуванні прибутку підприємств є особливості залежно від сфери їх діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин тощо. [20, c.93]
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відображається в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій та іншої діяльності. Отже, прибуток - важливий показник, що характеризує фінансовий результат діяльності підприємства.
Зростання прибутку означає збільшення потенційних можливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової активності. За прибутком визначається доля доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів та інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства загалом.
Різне значення прибутку посилюється з переходом держави до ринкових умов господарювання. Підприємства недержавної форми власності, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право самостійно визначати напрями використання прибутку після сплати обов'язкових платежів та відрахувань. Прибуток є джерелом забезпечення як внутрішньогосподарських потреб підприємств, так і джерелом формування бюджетних ресурсів держави. Тому успішна, прибуткова діяльність підприємств основа економічного розвитку держави. [29, c.235]
Можна виділити такі загальні напрямки визначення ефективності функціонування діяльності промислових підприємств, на яку впливає механізм оподаткування прибутку:
1. Оцінювання ефективності виробництва з метою забезпечення оптимальної податкової стратегії управління податковими платежами. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність використання ресурсів підприємства, які спрямовуються на сплату податків.
2. Оцінювання ефективності підприємства з метою визначення його здатності до інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством або ж для забезпечення об'єктивності - незаінтересованою організацією.
3. Оцінювання ефективності підприємства на макрорівні з боку держави. Не слід вважати, що цей напрямок стосується виключно радянських часів, хоча об'єктивно в ті часи спостерігався розквіт діяльності в цьому напрямку. Але і в умовах ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах.
В умовах сьогодення промислові підприємства знаходяться в збитковому стані, це в свою чергу вимагає вирішення такого питання як вдосконалення деяких елементів механізму сплати податку на прибуток, які повинні бути ефективними в існуючих умовах.
Базова ставка податку на прибуток розміром 25%, яка діяла в Україні до 1 квітня 2011 року, чинила відчутне податкове навантаження на суб'єктів господарювання. З прийняттям Податкового кодексу було обрано шлях поступового зменшення ставки податку на прибуток. З метою переходу від ставки 25% до 16% було розроблено перехідні положення Податкового кодексу, пунктом 10 яких визначено порядок встановлення ставок оподаткування.
Результатом проведення такої політики є збільшення коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток, та збільшення надходжень до бюджету з цього податку. Але основний недолік податкової системи України залишився: її спрямування на подолання дефіциту бюджету шляхом вилучення доходів господарюючих суб'єктів, незважаючи на післякризовий період економіки. Це свідчить про фіскальну орієнтацію цього податку і його другорядну роль як інструменту стимулювання інвестиційно-інноваційної активності суб'єктів господарювання. [20, c.125]
Диспропорції в податковій системі України мають довгу історію. По суті, вона ніколи не виконувала функції інвестиційного стимулювання, а радше слугувала механізмом для створення розгалуженої тіньової економіки, непрозорих правил гри, надмірного податкового тиску для більшості, і незрозумілих преференцій для меншості. За таких умов виникають значні сумніви, що прийняті зміни у роботі Міністерства доходів і зборів приведуть до прискореного економічного зростання.
Однією з головних ознак недосконалого оподаткування є надто велика частка податку на прибуток підприємств у структурі доходів Державного бюджету України, хоча останнім часом спостерігається зменшення його питомої ваги у доходах.
Так, питома вага податку на прибуток у 2013 р. становила 54,2 млрд. грн. проти 55,7 млрд. грн. у 2012 р. Але даний показник ще не може свідчити про великий успіх державних управлінців у реформуванні податкової системи. Якщо в Україні частка податку з юридичних осіб в структурі податкових надходжень до Державного бюджету коливається в межах 15,1-20,6%, то в США аналогічний показник менший фактично утричі.
Крім цього, існує досить багато правил і обмежень. База оподаткування не є чітко окресленою і неоднозначно трактується в законодавстві. Також, немає належним чином сформульованого визначення, яке відповідає економічній суті податку на прибуток. Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. та інші науковці, узагальнюючи розвиток податку на прибуток, роблять висновки, що податок на прибуток підприємств в Україні має значне фіскальне навантаження, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. [20, с.215]
Подобные документы
Значення податку на прибуток для держави. Бази оподаткування в Україні і в західних країнах. Вплив податкової реформи в Україні на надходження податку до бюджету. Пропозиції щодо реформування оподаткування прибутку в контексті євроінтеграційних процесів.
статья [193,7 K], добавлен 13.11.2017Еволюція, сутність та значення податку на прибуток підприємств. Відповідальність за ухилення від сплати податку на прибуток. Аналіз механізму оподаткування прибутку промислових підприємств та шляхи його вдосконалення на прикладі ЗАТ СП "Теріхем-Луцьк".
дипломная работа [152,1 K], добавлен 20.12.2010Операції особливого виду, для яких визначено особливий порядок оподаткування прибутку. Особливості обчислення податку з тютюнових виробів (акцизний податок). Розрахунок величини екологічного податку та суми сплати ПДВ до бюджету ювелірного підприємства.
контрольная работа [26,2 K], добавлен 23.03.2017Платники податку на прибуток, об’єкти оподаткування і бази оподаткування. Валовий дохід звітного періоду. Порядок розрахунку амортизаційних відрахувань. Звітні періоди, особливості розрахунку, значення з якими подаються податкова звітність з податку.
дипломная работа [132,8 K], добавлен 14.07.2016Аналіз теоретичних питань щодо економічної сутності та місця податку на прибуток підприємства в системі оподаткування. Нормативно-правове забезпечення оподаткування прибутку вітчизняного підприємства. Досвід країн ЄС щодо стягнення податку на прибуток.
статья [25,2 K], добавлен 07.02.2018Сутність оподаткування підприємств і податкова система. Оподаткування прибутку підприємств. Платежі та ресурси. Непрямі податки, збори і цільові відрахунки які сплачують підприємства. Місцеві податки і збори. Оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
лекция [570,1 K], добавлен 15.11.2008Місце податку на прибуток підприємств у податковій системі України. Адміністрування податку на прибуток підприємств. Аналіз місця податку на прибуток підприємств в системі доходів бюджету України. Прогнозування податкових надходжень до зведеного бюджету.
курсовая работа [314,1 K], добавлен 24.12.2013Сутність та значення податку на прибуток. Еволюція прибуткового оподаткування юридичних осіб за часів незалежності України. Справляння податку на прибуток юридичних осіб в Україні. Місце прибуткового оподаткування юридичних осіб в Державному бюджеті.
дипломная работа [181,8 K], добавлен 26.03.2013Поняття загального прибутку. Сума балансового прибутку підприємства. Розподіл і використання балансового прибутку. Характеристика господарської діяльності підприємства. Основні ставки оподаткування. Національні положення бухгалтерської звітності.
курсовая работа [519,5 K], добавлен 05.08.2011Податок на прибуток підприємств в податковій системі України. Прибуток як об’єкт оподаткування і джерело сплати податку на прибуток. Аналіз складу і структури валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань підприємства як платника податку.
курсовая работа [330,2 K], добавлен 29.04.2012
