Механізм оподаткування прибутку
Підходи до становлення оподаткування прибутку суб'єктів господарювання. Формування дохідної частини бюджету за рахунок надходжень податку на прибуток. Оцінка фіскальної ефективності механізму оподаткування прибутку за загальною та спрощеною системами.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.06.2014 |
| Размер файла | 967,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Проблемою української податкової системи є не тільки диспропорції у структурі податкових коштів, акумульованих у бюджет, а й незрозуміла і закулісна практика з надання податкових пільг окремим підприємствам. Лідером в отриманні пільг при сплаті податку на прибуток упродовж останніх років стала сфера фінансової діяльності.
Беззаперечною перевагою Податкового Кодексу України стала регламентація поняття, підстав встановлення та порядку використання податкових пільг суб'єктами господарювання. У той же час не було звернено уваги на ефективність надання податкових пільг. Проаналізуємо показники темпів росту втрат бюджету від надання пільг із податку на прибуток та обсяг коштів, які були трансформовані у капітальні інвестиції та спрямовані на інвестиційну діяльність.
Співвідношення тенденцій зміни показників пільгового оподаткування та обсягів капітальних інвестицій і ресурсів, що спрямовані на інновації, не демонструють взаємозалежності. У результаті розширення переліку пільг щодо оподаткування прибутку підприємств у 2011 р. збільшення втрат бюджету в порівнянні з попереднім роком відбулася майже у 7,6 разів, при цьому темп приросту обсягів капітальних інвестицій становив 38,6%, а вкладені в інновації кошти суб'єктів господарювання зросли на 8,4%. Така ситуація, на нашу думку, є свідченням використання вивільнених коштів не на розвиток виробництва, а на задоволення поточних матеріальних потреб. Отже, за існуючого механізму надання пільг в адмініструванні податку на прибуток не забезпечується виконання регулюючої функції податків через стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств. [29, c.123]
Тому, однією з головних завдань при застосуванні пільг в українській податковій практиці залишається здійснення контролю за їх цільовим вжитком і недопущенням використання суб'єктами підприємницької діяльності, яким надаються такі пільги або спрощені режими оподаткування, у схемах мінімізації сплати податків.
У зв'язку з цим представляється доцільним при розгляді питання щодо надання податкових пільг застосовувати принцип податкового стимулювання потенційно ефективних інвестиційних проектів, а не просто надання платниками податків права на користування податковими пільгами при здійсненні певних господарських операцій або діяльності у певних секторах національної економіки.
Також варто і подумати про реальне впровадження інвестиційного податкового кредиту, тобто тут мається на меті не арифметично збільшити величину прибутку підприємств, а стимулювати його до реінвестування в оновлення виробництва і запровадження нових технологій.
Складним елементом в системі оподаткування податком на прибуток є його ставка. Податковим кодексом України було встановлено поступове зменшення ставки податку на прибуток. Однак картину псує неприваблива українська дійсність. Зовсім не факт, що платники податків використають зекономлені кошти на інвестиційні проекти. У кращому випадку, лише третина таких додаткових прибутків піде на економіку, а решта осяде в кишенях власників. Крім того, існує ризик, що при несприятливій макроекономічній чи політичний ситуації він взагалі буде виведений з економіки країни. [20, c.215]
Одним із можливих шляхів вирішення окресленої проблеми може бути спрямоване стимулювання економіки за допомогою коштів, отриманих за рахунок оподаткування суб'єктів господарювання, та цільового встановлення податкових пільг. До таких прямих методів податкового стимулювання можуть бути віднесені: витрати на інвестиції (чим пріоритетніші проекти для розвитку економіки, тим вищий відсоток відрахувань); надання податкового інвестиційного кредиту; не включення до оподатковуваного прибутку коштів, які спрямовуються на науково-дослідницьку діяльність; цільові податкові пільги для підприємств, які здійснюють діяльність у депресивних районах та інші.
Схожий варіант вирішення проблеми полягає в запроваджені податкової "вилки". Тобто для тієї частини прибутку, яка спрямовується на виплату дивідендів, пропонується залишити ставку в розмірі 21 %, а для частини прибутку, що реінвестується в модернізацію основних фондів - знизити до 10 %. У цьому питанні слід звернутися до досвіду зарубіжних країн, зокрема США, де була запроваджено надання податкових пільг на кінцевий результат. Право на пільгу підприємці мали тоді, коли була досягнуте кінцеве творіння, і пільга надавалася автоматично згідно з чинним законодавством.
Окресливши окремі аспекти механізму оподаткування прибутку підприємств в Україні, можемо зазначити, що Податковим кодексом було прийнято дуже багато позитивних змін у напрямку активізації підприємницької діяльності юридичних осіб, зокрема інноваційної діяльності. Але багато питань ще й досі залишаються невирішеними. [29, c.130]
Поглиблює ситуацію великий відсоток тіньового сектору в Україні, а також корумпованість керівників державних органів. Для покращення ситуації, яка склалася потрібно звернутись до досвіду високорозвинених країн у сфері оподаткування та ретельно переглянути нормативно-правові акти, особливо ті, які регулюють механізм надання пільг по податку на прибуток, мається на увазі перейти до застосування принципу податкового стимулювання потенційно ефективних інвестиційних проектів, запровадження цільових пільг для підприємств, які працюють в депресивних районах, втілення в реальну дійсність інвестиційного податкового кредиту, введення податкової "вилки" для прибутку який реінвестується в модернізацію основних фондів. Забезпечення ефективності зазначених заходів вимагає визначення чітких орієнтирів та пріоритетних напрямків розвитку вітчизняної економіки, оптимального поєднання інтересів як підприємств, так і держави.
Механізм оподаткування прибутку не реалізовує себе в повному обсязі через ряд існуючих проблем та недоліків, які потребують вирішення шляхом досконалого вивчення та осмислення негативних процесів та явищ, та запровадження методів і способів вирішення даних проблем. Що б надалі покращувати свої позиції, уряд країни повинен ставити перед собою стратегічні цілі, знаходити способи досягнення даних цілей, виробити чіткий план розвитку економічного зростання, на який впливає один із основних аспектів - податкова політика; вдосконалювати законодавство, здійснювати контроль за практичним його втіленням.
Висновки до розділу 2
Здійснений аналіз ефективності сучасного механізму оподаткування прибутку показав, що надходження від оподаткування прибутку мають велике значення в формуванні дохідної частини бюджету. Крім значного фіскального значення механізм оподаткування прибутку має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За його допомогою держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок.
Але на сьогоднішній день в Україні залишається актуальним питання оптимізації регулятивного впливу системи оподаткування на соціально-економічний розвиток держави. Крім того, на кожному етапі становлення і розвитку національної податкової системи виникають нові проблеми,що вимагають інших підходів до процесу формування механізму оподаткування, адекватного умовам економіки, що трансформується, творчого осмислення та впровадження таких податків, які б в більшій мірі реалізували їх фіскальну та регулюючу функцію, відображали об'єктивний стан економіки України.
Розділ 3. Шляхи вдосконалення механізму оподаткування прибутку
3.1 Світовий досвід застосування механізму оподаткування прибутку
В Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм Європейського податкового законодавства.
На відміну від країн ЄС податкова система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання.
Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими пробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами якої є структурні диспропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів, платіжна криза. [39, c.130]
Зокрема, оподаткування прибутку підприємств в Україні має певні недоліки, зокрема:
нерівномірність надходження даного податку протягом року, відсутність рівних умов оподаткування
юридичних осіб (застосування спрощеної системи оподаткування), постійні зміни в податковому Законодавстві, не зацікавленість органів місцевого самоврядування в розмірах надходжень податку, і як наслідок, відсутність їх впливу на даний процес.
На нашу думку для вирішення даних питань було б доречним використати досвід оподаткування прибутку підприємств за кордоном.
В країнах з розвинутою ринковою економікою удосконалення податкової системи здійснюється шляхом наукової розробки та практичного застосування податкового менеджменту.
У Німеччині податок на прибуток корпорацій відноситься до загальних податкових надходжень федерацій і земель (50% коштів від його сплати направлено у федеральний бюджет, 50% - до бюджетів суб'єктів федерації). Корпоративним податком обкладаються акціонерні товариства, кооперативи, страхові асоціації, промислові та комерційні підприємства, інститути та фонди, створені для реалізації спеціальних цілей. Резиденти, тобто корпорації і товариства, якщо їх керівні органи знаходяться в межах країни або на її території зареєстровані, несуть необмежену податкову відповідальність, сплачуючи податок зі своїх доходів, незалежно від джерела їх отримання, а нерезиденти (інші платники податків) підлягають обмеженою податкової відповідальності, розповсюджується тільки на доходи, що отримуються на території Німеччини. Податок нараховується на дохід, отриманий корпорацією протягом календарного року. У Законі про податок з корпорацій містяться різні податкові ставки: 50% для нерозподіленого прибутку, 36% для прибутку, що розподіляється у вигляді дивідендів. Широко використовується прискорена амортизація. Наприклад, у сільському господарстві дозволяється вже в перший рік списати до 50% вартості обладнання, вперше три роки - до 80%. Не обкладається податком відсотки по позиках.
Для створення бази підвищення або зниження тарифного податку з корпорацій останні повинні вести постійний диференційований облік того, чи обкладається, а якщо так, то в якому розмірі, що розподіляється власний капітал корпоративним податком. Про це корпорація представляє особливу податкову декларацію, на підставі якої вона отримує платіжне повідомлення. Податкові декларації за наслідками податкового періоду надається платниками податків до податкової інспекції не пізніше 31 березня наступного року. Податкові декларації за звітний рік мають бути надані не пізніше 30 днів після його закінчення. Податковий агент зобов'язаний перерахувати відповідну суму податку протягом 3-х днів після дня перерахування грошових коштів. [22, c.92]
Даний досвід може бути доречним для України, адже в Німеччині основу податку складають прибутку від сільськогосподарської, лісової, комерційної діяльності, зайнятості на власному підприємстві, а при інших типах доходу - перевищення виручки над поточними витратами.
Податкова система Сполучених Штатів Америки розвивається і вдосконалюється вже понад 200 років і сприяє розвитку ринкових відносин. Податки виконують не тільки фіскальну функцію, а й виступають в якості інструменту регулювання розвитку економіки. Формування і рух бюджетних коштів займає центральне місце у реалізації економічної політики американської держави. Податок на прибуток корпорацій посідає третє місце за прибутковістю. Основна ставка податку США на доходи корпорацій - 34%., Сплачується цей податок ступінчасто:
15% за перші 50 тис. доларів оподатковуваного доходу,
25% - за наступні 25 тис. доларів,
34% - на решту суми.
Крім того, з доходів від 100 до 335 тис. доларів стягується додатковий 5-відсотковий податок. Таке поетапне оподаткування серйозно підтримує підприємства малого бізнесу. Крім, того, в ряді галузей застосовуються прискорені норми амортизації обладнання. Крім федерального податку, податки на прибуток корпорацій введені в штатах. Ставка податку, як правило, стабільна, хоча в окремих штатах зустрічаються градуйована школа прогресивного оподаткування.
Найбільш високий цей податок у штатах Айова - 12%, Коннектикут - 11,5%, окрузі Колумбія - 10,25%. Найнижчі податки в штатах Юта - 5%, Міссісіпі - від 3 до 5%.
У США, як і в Німеччині, оподаткування корпоративному податками супроводжується великою кількістю пільг:
з чистого прибутку віднімаються штатні і місцеві податки на прибуток
70-80% дивідендів, отриманих від оподатковуваних податком місцевих корпорацій
внески у благодійні фонди
система прискореної амортизації
пільги на інвестиції
НДДКР.
Діють податкові знижки, що стимулюють використання альтернативних видів енергії. Компаніям надається "податковий кредит" у розмірі 50% вартості виробленого обладнання, що працює з використанням сонячної енергії або енергії вітру. [27, c.254]
Все це може бути доречним для України, адже таке поетапне оподаткування серйозно підтримує підприємства малого бізнесу, а пільги стимулюють розвиток підприємств.
При обчисленні податку на прибуток не враховуються подорожчання вартості активів, якщо тільки воно не реалізується шляхом продажу. Діють і інші податкові пільги. Поряд з численними пільгами в особливих випадках юридичні особи зобов'язуються сплачувати податок на надприбуток. Наприклад. Такий податок застосовувався під час війни у ??В'єтнамі. На початку 80-х років був введений податок на понад прибуток від нафти, який мав зменшити передбачуваний прибуток нафтових компаній від зняття контролю за внутрішніми цінами на нафту. Базою оподаткування служила різниця між фактичною продажною ціною нафти і її базовою ціною.
В Іспанії ставка податок на прибуток складає 35%. Для кооперативів ставка знижується до 26%. Надається податкова пільга на інвестиції - 5%. За створення кожного додаткового робочого місця оподатковуваний база зменшується на 15 тис. песет. Податковими пільгами особливо заохочуються капіталовкладення в культуру, включаючи кінопромисловість, освіту, професійну підготовку кадрів. У федеральному бюджеті доходи від податку на прибуток корпорацій визначені в сумі 1170 млрд. песет, або 8,3%.
У Канаді значиму роль грає податок на прибуток і зв'язані з ним податкові пільги, що спонукують компанії до раціонального використання основних і оборотних коштів, упровадженню НИОКР, розвитку діяльності у визначених районах і в інших суспільно корисних заходах. Ставка податку на прибуток складається з федеральної і провінційної. Загальна федеральна ставка - 28% (для компаній обробної промисловості - 23%). [28, c.54] Тому цей досвід є доречним для України.
Однією з відмінних рис оподаткування в Японії, як і в Україні є переважання прямих податків, до числа яких входить і податок на прибуток корпорацій. Цей податок стягується з чистого прибутку. Якщо корпорація припиняє свою діяльність в результаті злиття або розпуску, то прибуткового оподаткування підлягає дохід від ліквідації. Платники податків самостійно заповнюють податкові декларації і одночасно з їх подачею представляють до податкових органів заяви про прибутки та збитки. Ставки корпоративного прибуткового податку залишаються незмінними з 1991 року. До деяким категоріям юридичних осіб застосовуються пільгові ставки податку на прибуток.
28% - для підприємств малого й середнього бізнесу, прибуток яких не перевищує 8 млн. ієн;
27% - для кооперативів, громадських організацій, медичних організацій.
Для інших платників податків застосовується ставка у розмірі 42%.
Японські дослідники податкової проблематики зазвичай виділяють три групи суб'єктів, які несуть тягар податку на прибуток корпорацій: самі корпорації; ті, хто надає корпораціям капітал і "організаторські здібності"; споживачі товарів і послуг, відповідно вироблених і надаються корпораціями.
Законодавством більшості розвинених країн малий бізнес визначений як особливий суб'єкт державного регулювання. Специфіка малого бізнесу (соціальна значимість, масовість) визначила особливості його оподатковування, що орієнтовано на довгострокові цілі економічного розвитку й прив'язано до реально складних економічних пропорцій всередині даного сектора.
У деяких країнах крім загальних критеріїв віднесення підприємств до суб'єктів малого бізнесу існують також особливі критерії, що відносять мале підприємство в пільгову категорію, як, наприклад, у США і Великобританії.
Загальні критерії застосовуються до тих суб'єктів малого бізнесу, які зацікавлені в одержанні пільгових кредитів, але вони фактично не торкаються податкових пільг. Так, у США Адміністрація по справах малого бізнесу (АМБ), створена в 1953 р. для надання допомоги керівникам малих підприємств у підвищенні їх управлінської кваліфікації й одержанні позик, вважає бізнес малим, якщо підприємство не домінує у своїй сфері діяльності й разом з відділеннями наймає не більше 500 чоловік. Однак, спеціальними пільгами на державному рівні такі підприємства не наділені. Податковий кодекс США передбачає пільги для так званих S-корпорацій (small corporation). S-корпорації вперше з'явилися у 1958 р. як альтернатива звичайним корпораціям відповідно до підрозділу "S" Правил Податкового управління США.
У податковій практиці розвинених країн набагато частіше застосовується спрощене оподатковування. Поставлене оподатковування в чистому вигляді використовується рідше, хоча в багатьох країнах оцінка податкової бази, за аналогією з іншими платниками податків, застосовується в тих випадках, коли податкова адміністрація має сумніви стосовно правильності обчислення податкових зобов'язань. [18, c.231]
Проведений аналіз закордонного досвіду оподатковування суб'єктів господарювання дозволяє зробити висновок, що законодавством більшості розвинених країн малий бізнес визначений як особливий суб'єкт державного регулювання. Для цілей оподатковування незмінними залишаються натуральні і якісні показники; фінансові показники (прибуток, обсяг реалізації), які змінюються стосовно різних податків. Специфіка малого бізнесу визначила специфіку його оподатковування. У зв'язку із цим, у процесі реформування податкових систем західних країн одержали розвиток дві групи пільг:
пільги, спрямовані на підтримку конкурентоспроможності малих підприємств, підвищення їх інвестиційної й інноваційної активності;
пільги, що дозволяють спростити податкове адміністрування цієї групи платників податків.
Основною тенденцією розвитку оподатковування малого бізнесу в економічно розвинених країнах можна вважати прагнення до його максимальної раціоналізації, спрощення, відходу від складних і трудомістких для розробки й впровадження податкових схем.
Міжнародний досвід пропонує і такий вид збирання податків, який здійснюється за принципом національної належності платника податку. Розподіл платників податків за цим принципом дає можливість уникнути подвійного оподаткування, але тут стикаються часто національні інтереси різних країн. Так, держави, у яких підприємства та громадяни отримують більшість прибутків від діяльності за кордоном та від капіталів, які також розташовані за межами держави, зацікавлені у розмежуванні юрисдикцій за критерієм резидентства. Країни, в економіці яких найбільша питома вага належить іноземним капіталам, зацікавлені натомість у критерії юрисдикції на принципах нерезидентства.
3.2 Проблемні аспекти оподаткування прибутку в Україні та шляхи їх вдосконалення
В Україні удосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств налічує уже багато років і загалом обґрунтований на ідеях, схвалених країнами із розвинутою ринковою системою та відносинами.
В останні роки ефективність механізму адміністрування податку на прибуток різко знизилася. Для платників ключовою проблемою стали надмірні затрати на ведення обліку та підготовку звітності. За даними Світового банку та МФК, вони становлять 280 людино-годин, що в кілька разів більше, ніж у країнах ЄС.
У грошовому вираженні затрати корпоративного сектора на адміністрування даного податку в Україні перевищують 1 мільярд гривень. Основна причина у тому, що в Україні податковий та бухгалтерський обліки значно відрізняються.
Для визначення бази оподаткування та нарахування податку Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами в 2010 році встановив правила, відмінні від тих, що застосовуються у бухгалтерському обліку. Через методологічні розбіжності між ними бухгалтери ведуть одночасно два види обліку одного податку. [40, c.452]
Крім того, податковий облік регулярно коригує законодавець, а іноді - навіть уряд. Постійно змінюються умови включення окремих витрат та методи визначення окремих статей доходів та витрат.
Сучасний механізм оподаткування прибутку має низку істотних вад, через що не змогла стати надійним джерелом прогресивних починань незалежної держави. Проблеми справляння податку на прибуток є наслідком тих недоліків, які притаманні нинішній системі оподаткування прибутку:
значна витрата часу й коштів суб'єктів підприємницької діяльності на ведення податкового обліку й сплату податків;
неефективна й надмірно витратна для держави й бізнесу система адміністрування податків і зборів, що неспроможна забезпечити повноцінне наповнення державного бюджету й зниження частки тіньової економіки з одночасним дотриманням балансу прав податкових органів і платників податків;
нестабільність і непередбачуваність податкової системи, що призводить до високих податкових ризиків для бізнесу й обмежує можливість середньо - і довгострокового планування;
високий рівень ухиляння від податків і нерівномірне податкове навантаження на підприємства різного розміру й окремі галузі економіки;
невиконання податковою системою функції згладжування соціальної нерівності.
Отже, сучасний механізм оподаткування прибутку має низку істотних недоліків. Не дивлячись на зміни у законодавстві практика неоднакового трактування статей законів платниками та податковими органами продовжується. Недосконалість законодавства зумовлює розвиток застосування тіньових схем за допомогою різних колізій, недоробок, суперечностей та пільгових умов у податковому законодавстві. [26, c.152]
Уряд вважає, що податок на прибуток недостатньо ефективний у фіскальному сенсі. Більшість підприємств, використовуючи прогалини у законодавстві, навчилася легально мінімізувати нарахування податку на прибуток майже до нуля. Існує низка схем, застосування яких дозволяє штучно звузити базу оподаткування.
За рахунок зниження ставок податку на прибуток планується вирішення значної кількості економічних проблем, а саме:
1. Сприяти покращенню фінансового стану вітчизняних підприємств, що є необхідним фактором для їхнього подальшому розвитку;
2. Зменшити частки тіньової економіки в Україні;
3. Стимулювати створення нових підприємств, і як наслідок - розвиток здорового конкурентного середовища.
Світовий досвід свідчить, що податок на прибуток можна використати як потужний механізм для інвестиційної діяльності та прискорення економічного розвитку. Але саме зменшення ставки оподаткування не означає, що відбудеться пожвавлення у бізнес-середовищі. Тому варто було б зробити акцент не лише на номінальне зменшення податкового навантаження, а й на інші моменти.
В умовах реформування системи оподаткування передбачено надання спеціальних пільг: запровадження на 5 років з 1 квітня 2011 р. по 1 січня 2016 р. нульової ставки податку. Вона поширюватиметься на підприємства, створені після 1 квітня 2011 р. за винятком тих, які виникнуть шляхом реорганізації, приватизації, корпоратизації. Діючі підприємства, щорічний обсяг доходів яких за останні три роки не перевищував 3 млн грн, а кількість працівників - 20 осіб, теж можуть скористатись нульовою ставкою оподаткування. Ця ж умова поширюватиметься на колишніх платників єдиного податку, якщо обсяг їхньої виручки останнього року був не більшим 1 млн грн, а кількість співробітників - менше 50 осіб. [40, c.452]
Крім того, було вирішено тимчасово звільнити від оподаткування деякі види економічної діяльності. Це стосується виробників біопалива на період до 1 січня 2015 р., газовидобувних підприємств - до 1 січня 2020 р., готельного бізнесу (для готелів, введених в експлуатацію до 1 вересня 2012 р.), підприємств легкої промисловості, електроенергетики, суднобудування, літакобудування, машинобудування для агропромислового комплексу - з 1 січня 2011 р. до 2020 р., видавничої діяльності - до 1 січня 2015 р.
У Податковому кодексі для таких підприємств поставлена умова: кошти, вивільнені від оподаткування, потрібно спрямовувати на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій.
Певна логіка у зменшенні податкового навантаження на прибуток підприємств присутня. І за оптимальних умов господарювання такі заходи могли б принести вагомий ефект. Податкові ставки зовні ніби виглядають привабливо. А з 2014 року в Україні податкове навантаження на підприємства взагалі на 1% меншим, ніж в Сінгапурі - одному з епіцентрів економічного розвитку сучасності. Однак картину псує неприваблива українська дійсність.
Вважаємо, доцільно було б використати для економічного зростання політику цільового стимулювання економіки за допомогою податків. До них належать:
прискорена амортизація;
відрахування з прибутку, що оподатковується;
витрати на інвестиції (що пріоритетніші проекти для розвитку економіки, то вищий відсоток відрахувань);
надання податкового інвестиційного кредиту;
відрахування з оподатковуваного прибутку всіх витрат, спрямованих на науково-дослідницьку діяльність;
цільові податкові пільги для підприємств, які здійснюють діяльність у депресивних районах та інші.
Унікальність таких методів полягає у тому, що держава свідомо надає підприємцю додаткові кошти з отриманого ж ним прибутку, якщо зекономлені на оподаткуванні ресурси підуть у сферу інвестиційної діяльності. Таке опосередковане фінансування з державного бюджету для бізнесу більш вигідне, ніж залучені під аналогічні цілі дорогі кредитні кошти. [26, c.125]
При використанні активних методів податкового стимулювання працює правило: держава надає пільги підприємствам тільки після здійснення ними інвестиційної діяльності. Немає факту інвестицій - немає і податкових пільг. Якщо ж бізнес воліє витрачати отриманий прибуток не на інвестиційні цілі, то з нього прийдеться сплачувати податок у повному обсязі.
Проте розв'язання проблем фінансового забезпечення держави та суб'єктів господарювання неможливе лише на рівні прийняття нових чи вдосконалення чинних правових актів з питань оподаткування не є ефективним. Докорінно поліпшити фінансові відносини можна лише шляхом істотних макроекономічних перетворень, у тому числі й на рівні податкової системи.
Отже, до основних проблем сьогодення в оподаткуванні прибутку підприємств можна віднести те, що законодавство по податку на прибуток підприємств нестабільне, часто змінюється. На цей податок встановлена пропорційна ставка, однакова для підприємств поза залежністю від виду його діяльності. У більшості випадків цей податок виконує, головним чином, фіскальну функцію. Стимулююча функція виконується через надання пільг, яких досить багато та які недостатньо обґрунтовані. Відсутній пріоритет при надані пільг або взагалі зменшення податкового тягаря для підприємств виробничої сфери. Тому, для забезпечення вирішення даних проблем необхідно здійснити низку макроекономічних перетворень на рівні податкової системи.
3.3 Вдосконалення механізму оподаткування прибутку в напрямі стимулювання інвестиційної діяльності
Важливою характеристикою системи оподаткування прибутку є її вплив на інвестиційну поведінку підприємства. Як досконала, може розглядатися така система, яка не впливає на прийняття інвестиційних рішень, тобто така, за якої прибутковість інвестицій, здійснених з різних джерел фінансування, для інвестора не змінюється під впливом оподаткування прибутку. Відразу зазначимо, що на практиці такої ідеальної системи не існує. Досягнення подібного ідеалу вимагало б значних бюджетних витрат і в деяких випадках призвело б до появи додаткових можливостей ухилення від оподаткування. Дж.Е. Стігліц з цього приводу зазначає, що "податок на прибуток корпорацій є причиною багатьох деформацій при розподілі інвестицій та в самій їх кількості".
Податок на прибуток підприємств, як і інші податки не, є нейтральними по відношенню до інвестиційної діяльності підприємства. Хоча з 80-х років нейтральність оподаткування 13 є вагомою складовою фіскальної теорії, але, на жаль тільки теорії. На практиці ж все інакше. [36, c.28]
Ми згрупували основні напрями впливу податку на прибуток на прийняття інвестиційних рішень в три блоки, які в свою чергу є взаємозалежними (додаток Д).
На жаль, в Україні податок на прибуток функціонує скоріше як інструмент наповнення дохідної частини бюджету, тоді як стимулююча функція займає другорядні позиції.
Застосування вищезгаданих податкових інструментів в механізмі оподаткування інвестиційної діяльності мають на меті заохочення вкладення інвестицій в економіку, підвищення конкурентоспроможності суб'єктів економіки. Поліпшення інвестування залежить як від здійснення державою комплексу заходів, так і від готовності суб'єктів економіки спрямовувати додатково отримані фінансові ресурси на інвестиційні цілі.
Нами з'ясовано, що інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з вироблення та реалізації інвестиційних рішень, спрямованих на отримання прибутку чи іншого ефекту, залежно від цілей суб'єктів інвестиційної діяльності.
З метою забезпечення ефективності вкладень необхідно враховувати принципи інвестиційної діяльності, серед яких варто виділити: принцип незалежності, добровільності, рівноправності, прозорості, відповідальності, ефективності, захищеності, принцип обмеження свободи дій та адаптаційних витрат.
Спираючись на законодавство, наукові праці, досліджено, що інвестиційну діяльність класифікують на певні види в залежності від суб'єктів, що її здійснюють, від форм здійснення та за джерелами фінансування.
Головним джерелом інвестицій, вже довгі роки є прибуток підприємств. Проте, слід зазначити, що у сучасних умовах розвитку економіки України в цілому прибуток не відіграє належної ролі у формуванні фінансового потенціалу інвестиційної діяльності. Часто це джерело не ефективно використовується при фінансуванні інвестиційної діяльності, що пов'язано із низьким рівнем фінансового менеджменту. А також не слід забувати про те, що значна частка прибутку стягується до бюджету, у вигляді податку на прибуток та сплачується у вигляді дивідендів власникам, а це у свою чергу обмежує суб'єктів економіки у реалізації інвестицій за рахунок прибутку.
При проведенні інвестиційної політики держава має важливий інструмент економічного впливу - податкову систему. Вплив оподаткування на інвестиційну діяльність здійснюється шляхом зменшення податкових ставок та надання податкових пільг: запровадження податкових канікул, застосування інвестиційної податкової знижки, інвестиційного податкового кредиту, прискореної амортизації основного капіталу та неоподатковуваних резервів. Однак, необхідно враховувати, що використання таких інструментів має бути обґрунтованим і їх застосування сприятиме нарощуванню інвестицій, тим самим підвищуватиметься конкурентоспроможність національної економіки.
Ще одним важливим доказом концептуального характеру є те, що дискримінаційне оподаткування різних джерел фінансування інвестицій порушує ринкову рівновагу при виборі між альтернативними джерелами фінансування такої діяльності підприємства, а саме між фінансуванням шляхом емісії корпоративних прав і борговим фінансуванням, відсотки за яким, як правило, віднімаються з бази податку на прибутку (нижче ця позиція обґрунтовується детальніше).
Якщо сформульована вимога не дотримується, то це може означати нераціональне використання і так обмежених фінансових ресурсів та виникнення надлишкового податкового тягаря внаслідок вибору інвестиційних проектів не за критерієм економічної ефективності, а залежно від методів податкового планування, що в більшості випадків призводить до високого ступеня ризику збитковості інвестиційного проекту.
Рішення про джерела фінансування інвестиційних проектів приймається менеджерами компаній з урахуванням податкового законодавства. Фінансування може здійснюватися за рахунок акціонерного капіталу або залучення позикового капіталу (випуск боргових цінних паперів, отримання кредиту).
У разі фінансування інвестицій за рахунок власних коштів податкове законодавство відіграє важливу роль. Наприклад, при фінансуванні за рахунок нерозподіленого прибутку, підприємство, виконавши певні умови, може одержати суттєву пільгу. [36, c.54]
Пріоритетний напрям у цьому випадку обирається державою залежності від стратегії розвитку економіки.
Українським податковим законодавством регламентовано повне віднесення до складу виробничих витрат будь-яких витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами).
Існує єдине обмеження - використання залучених коштів виключно на ведення господарської діяльності. У тих випадках, коли вирахування відсотка не передбачено, фінансування позиковими коштами вимагає отримання підприємством вищої прибутковості інвестицій до оподаткування, ніж в інших випадках. Це означає, що за умови недоступності або обмеженості інших джерел фінансування рівноважний рівень інвестицій встановлюється на нижчому рівні, ніж за відсутності оподаткування. Якщо при цьому ще й норми податкової амортизації нижчі від економічної, дестимулюючий ефект може бути суттєвим.
Отже, при фінансуванні за рахунок позикових коштів у ряді випадків спостерігається істотний вплив оподаткування прибутку на необхідну доподаткову прибутковість інвестицій - у напрямі її збільшення і, відповідно, на інвестиції у напрямі їх зниження.
Але поряд з цим існує низка інших проблем. По-перше, в тих випадках, коли фірма обирає боргове фінансування нових інвестицій - з економічної точки зору це вигідніше, оскільки відсотки за користування такою позикою відносяться на виробничі витрати, але, з іншого боку зростає імовірність банкрутства фірми.
В цьому випадку слід зазначити, що оподаткування прибутку, яке стимулює боргове фінансування, породжує, як наслідок, зростання банкрутства.
По-друге, в разі стимулювання податковим законодавством залучення коштів для фінансування може виникнути проблема недостатньої капіталізації підприємств. Для зменшення витрат в податкових надходженнях від недостатньої капіталізації існують різні підходи, пов'язані з обмеженням вирахування відсотків. Одним з таких прикладів, в якому рекомендована гранична частка складає близько 50 %, є основи світового податкового кодексу за редакцією Хассі і Любіка. [28, c.31]
Податок на прибуток підприємств в наших умовах все ж таки не є нейтральним щодо прийняття інвестиційних рішень. Цією моделлю доведено, що при інвестуванні за рахунок збільшення акціонерного капіталу збільшується прибуток і зменшуються реальні витрати фінансування порівняно з фінансуванням за рахунок заборгованості. [36, c.91]
Вплив оподаткування прибутку на вибір форми виплати доходу власникам (акціонерам). Механізм оподаткування прибутку і дивідендів відіграє важливу роль (разом з відрахуваннями з фонду оплати праці, заробітної плати та її оподаткування) у виборі механізму розподілу прибутку: або на виплату заробітної плати чи дивідендів, або реінвестування чи взагалі прямий розподіл прибутку між власниками підприємства. [36, c.97]
Досить дискусійним у процесі розподілу чистого прибутку є питання оподаткування дивідендів як однієї із форм податку на грошовий капітал. Фінансова наука і нині не може визначитися, що робити з дивідендами, як їх оподатковувати і чи потрібно це робити взагалі. В кінці ХІХ на початку ХХ ст. видатні науковці дійшли висновку, що коли дивіденди в достатній мірі оподатковані промисловим податком, податком на грошовий капітал не слід оподатковувати. В іншому випадку дивіденди повинні оподатковуватись подвійно.
Тому, переорієнтація головної функції податку на прибуток підприємств (фіскальної) на стимулюючу, підкріплена заходами з організаційно-методичного вдосконалення адміністрування податку, дозволить без суттєвих втрат для економіки повною мірою використовувати податкові важелі державного регулювання для створення передумов економічного зростання й інвестицій - надійного фундаменту стабільних надходжень до бюджету. Це з одного боку. З іншого - посилення стимулюючої функції дасть Україні можливість скористатися конкурентними перевагами від розширення ЄС. За умови усунення суперечностей податкового законодавства Україна має реальні шанси стати серйозним суб'єктом податкової конкуренції на європейському просторі.
Висновки до розділу 3
Сучасний механізм оподаткування прибутку має низку істотних недоліків. Не дивлячись на зміни у законодавстві практика неоднакового трактування статей законів платниками та податковими органами продовжується. Недосконалість законодавства зумовлює розвиток застосування тіньових схем за допомогою різних колізій, недоробок, суперечностей та пільгових умов у податковому законодавстві. Проте розв'язання проблем фінансового забезпечення держави та суб'єктів господарювання неможливе лише на рівні прийняття нових чи вдосконалення чинних правових актів з питань оподаткування не є ефективним. Докорінно поліпшити фінансові відносини можна лише шляхом істотних макроекономічних перетворень, у тому числі й на рівні податкової системи.
Світовий досвід свідчить, що податок на прибуток можна використати як потужний механізм для інвестиційної діяльності та прискорення економічного розвитку. Але саме зменшення ставки оподаткування не означає, що відбудеться пожвавлення у бізнес-середовищі. Тому варто було б зробити акцент не лише на номінальне зменшення податкового навантаження, а й на інші моменти. Поліпшення інвестування залежить як від здійснення державою комплексу заходів, так і від готовності суб'єктів економіки спрямовувати додатково отримані фінансові ресурси на інвестиційні цілі.
Висновки
В ринковій економіці метою кожного підприємства є прибуток. Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Податок на прибуток підприємств має недовгу історію в порівнянні з іншими видами обов'язкових платежів (наприклад акцизами). Відносно широко він почав застосовуватися тільки в другій половині XIX століття у зв'язку з швидким розвитком акціонерних компаній, заснованих на принципі обмеженої відповідальності.
Податок на прибуток, який стягується в Україні, має дуже велике фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватися як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів. Але в нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обмежено його великим бюджетним значенням, внаслідок чого і застосовується єдина ставка податку на прибуток підприємств.
Важливе джерело доходів бюджету і водночас активний важіль державного регулювання соціально-економічного розвитку, інвестиційно-інноваційної активності, зовнішньо-економічної діяльності, структурних змін у виробництві, забезпечення прискореного розвитку пріоритетних галузей. Отже ми бачимо, що оподаткування доходу юридичних осіб є одним з головних інструментів наповнення державного бюджету, а обсяг податкових надходжень з податку на прибуток підприємств є загальним індикатором стану національної економіки. Своєчасне наповнення дохідної частини зведеного бюджету України є базою розбудови економіки держави та гарантією соціального забезпечення населення. Важливу роль у цьому процесі відведено податковим надходженням як вагомому джерелу поповнення бюджету. Податок на прибуток підприємств є другим за обсягом податкових надходжень до бюджету.
Податок на прибуток є одним з найважливіших джерел фінансування загальнодержавних потреб, тому аналіз його надходжень становить основу для визначення найефективніших моделей збільшення зведеного фінансового плану держави та ефективне виконання своїх функцій. Податок на прибуток підприємств останнім часом нерідко перебуває у центрі уваги українського уряду та бізнесу. Будучи за своєю природою потужним фіскальним інструментом для стимулювання інвестицій та економічного розвитку, у наших реаліях він перетворився на поле для маніпуляції громадською думкою. Істотне зниження ставок податку на прибуток юридичних осіб стало одним з головних козирів Податкового кодексу.
Однак, докладніший аналіз показує, що відсотки вирішують далеко не все, і формальне скорочення податкового навантаження на підприємства ще не означає появу серйозних інвестиційних стимулів. Для реального стимулювання інвестиційного клімату потрібно провести значно глибші реформи та використати напрацьований світовий досвід.
За обмеження рівня рентабельності 10% у роки найвищої ділової активності бюджет мав можливість мобілізувати додатково до 30% від загального обсягу надходжень ППП. В той же час, у роки рецесії, коли економіка не може генерувати таку високу рентабельність, ефект від оподаткування рентабельності зникає. Такий механізм робить систему оподаткування чутливою та гнучкою відповідно до природних рухів економічної системи.
Для реально діючої системи має бути розроблена шкала оподаткування рентабельності, яка б передбачала прогресивне збільшення ставок при збільшенні рентабельності. Безумовно, держава не може обмежити всі підприємства до певного фіксованого рівня рентабельності, це призведе до масового відходу високорентабельних підприємств в тінь. Але враховувати рівень рентабельності при оподаткуванні прибутку дасть змогу мобілізувати додаткові надходження до бюджету та більш справедливо розподілити податковий тягар між суб'єктами господарювання.
Для здійснення стимулюючого впливу податку на прибуток на активізацію інвестиційної діяльності необхідно запровадити інвестиційні пільги прямої дії у вигляді інвестиційного кредиту, тобто вирахування із суми податку на прибуток певної частини інвестиційних витрат підприємства.
Для посилення регулюючого впливу податку на прибуток на економіку країни з ціллю стимулювання розширеного виробництва та модернізації доцільно інвестиційну податкову пільгу диференціювати залежно від виду обладнання та терміну його експлуатації. Механізм надання пільги повинен стимулювати інвестиції в обладнання високої вартості з довгостроковим терміном експлуатації.
У світовій практиці податок на прибуток є однією з основних частин бюджету у будь-якій країні. Підприємство є платником податку на прибуток, так як воно здійснює діяльність, яка спрямована на отримання прибутку. Прибуткове оподаткування підприємств спричиняє серйозний вплив на розвиток підприємництва, оскільки воно може як стимулювати так і дестимулювати його розвиток.
Підбиваючи підсумки дослідження можна сказати, що для України дуже важливим на сьогодні є вдосконалення податку на прибуток підприємств. Одним з кроків до такого вдосконалення було прийняття Податкового Кодексу. Проте він не вирішив всіх проблем даного податку, наступним кроком ми вбачаємо прийняття поступових змін до Кодексу, які будуть передбачати:
1) скасування податкового обліку і використання бухгалтерського;
2) запровадження інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб'єктів господарювання які інвестують кошти в суспільно важливі сфери економіки;
3) підвищення стабільності і прозорості податкового законодавства;
4) активне введення в дію системи електронної звітності.
Серед основних пропозицій, які слід впровадити, ми виокремили такі:
уточнення механізму визначення резидентного статусу;
розширення бази оподаткування за рахунок доходів нерезидентів, отримуваних від приросту капіталу (продаж майна та активів);
введення поняття ефективної ставки податку на прибуток підприємств;
створення додаткового податку на прибуток як інструменту коригування ставки податку;
введення поняття оціночного або умовного доходу з метою розрахунку доходу підприємств, наближеного до реального показника;
оподаткування доходів, що отримані підприємствами, зареєстрованими в офшорах, за підвищеними ставками;
упровадження теоретичної можливості перенесення збитків на минулі періоди і надання дозволу на таке перенесення за екстрених обставин;
обмеження звільнення від оподаткування дивідендів, які сплачуються нерезидентами, за рахунок введення вимоги щодо часу володіння часткою підприємства-нерезидента.
Удосконалення механізмів оподаткування передбачає, крім відпрацювання порядку обчислення і сплати окремих податків, вирішення загальних проблем податкового законодавства і податкового адміністрування. Що стосується податкового законодавства, то, крім уже розглянутих проблем, дуже важливо узгодити його з податковим законодавством країн Європейського Союзу. Україна, задекларувавши свій намір вступити до ЄС, повинна зробити дуже багато, у тому числі й у податковому законодавстві. Тут вкрай необхідно визначитись, у чому наше законодавство має повністю відповідати встановленим вимогам, а в чому мають зберегтись відмінності, які відображають наші економічні реалії та історичні традиції.
Список використаних джерел
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2756-VI // Голос України. - 04.12.2010 - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon0. rada.gov.ua/laws/show
2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/334/94-%D0%B2%D1%80
3. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/334/94-%D0%B2%D1%80
4. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 - III. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/2181-14
5. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ, - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/349-15
6. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004 р. № 1957-ІУ. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon. nau.ua/doc/? code=1957-15
7. Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності № 4014-17 від 01.01.2013 року - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/4014-17
8. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" від 28.09.2011 р. № 1213 - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/laws/show/z1215-11
9. Аналітична записка "Щодо напрямів збільшення доходів без створення фіскальних перешкод для економічного зростання" // Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1491/
10. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2008 рік // Зміцнення місцевої фінансової ініціативи. Інститут бюджету і соціально-економічних досліджень, - 24.02.2009 рік.
11. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2009 рік // Зміцнення місцевої фінансової ініціативи. Інститут бюджету і соціально-економічних досліджень, - 27.01.2010 рік.
12. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2010 рік // Зміцнення місцевої фінансової ініціативи. Інститут бюджету і соціально-економічних досліджень, - 25.02.2011 рік.
13. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2011 рік // Зміцнення місцевої фінансової ініціативи. Інститут бюджету і соціально-економічних досліджень, - 21.03.2012 рік.
14. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2012 рік // Зміцнення місцевої фінансової ініціативи. Інститут бюджету і соціально-економічних досліджень, - 25.02.2013 рік.
15. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за січень вересень 2013 року // Зміцнення місцевої фінансової ініціативи. Інститут бюджету і соціально-економічних досліджень, - 15.12.2013 рік.
16. Щомісячний моніторинг основних індикаторів бюджетної системи України станом на 01.01.2014 // Зміцнення місцевої фінансової ініціативи. Інститут бюджету і соціально-економічних досліджень, - 28.01.2014 рік.
16. Борошок М.С. Механізм оподаткування прибутку підприємств [Текст] / М.С. Борошок // - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://libfor.com/index. php? newsid=355
17. Висока О. Є. Економічна сутність прибутку та концепції його формування [Текст] / О. Є. Висока // Наукові праці КНТУ. Економічні науки, 2010, вип. № 7.
18. Галушка В.О. Шляхи використання світового досвіду державного регулювання податків у соціально-економічних умовах сучасної України - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.kbuapa. kharkov.ua/e-book/db/2010-1/doc/5/06. pdf
19. Гаркуша Т.М. Механізм оподаткування податком на прибуток та шляхи його удосконалення [Текст] / Т.М. Гаркуша - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2013/Economics/7_135922. doc. htm
Подобные документы
Значення податку на прибуток для держави. Бази оподаткування в Україні і в західних країнах. Вплив податкової реформи в Україні на надходження податку до бюджету. Пропозиції щодо реформування оподаткування прибутку в контексті євроінтеграційних процесів.
статья [193,7 K], добавлен 13.11.2017Еволюція, сутність та значення податку на прибуток підприємств. Відповідальність за ухилення від сплати податку на прибуток. Аналіз механізму оподаткування прибутку промислових підприємств та шляхи його вдосконалення на прикладі ЗАТ СП "Теріхем-Луцьк".
дипломная работа [152,1 K], добавлен 20.12.2010Операції особливого виду, для яких визначено особливий порядок оподаткування прибутку. Особливості обчислення податку з тютюнових виробів (акцизний податок). Розрахунок величини екологічного податку та суми сплати ПДВ до бюджету ювелірного підприємства.
контрольная работа [26,2 K], добавлен 23.03.2017Платники податку на прибуток, об’єкти оподаткування і бази оподаткування. Валовий дохід звітного періоду. Порядок розрахунку амортизаційних відрахувань. Звітні періоди, особливості розрахунку, значення з якими подаються податкова звітність з податку.
дипломная работа [132,8 K], добавлен 14.07.2016Аналіз теоретичних питань щодо економічної сутності та місця податку на прибуток підприємства в системі оподаткування. Нормативно-правове забезпечення оподаткування прибутку вітчизняного підприємства. Досвід країн ЄС щодо стягнення податку на прибуток.
статья [25,2 K], добавлен 07.02.2018Сутність оподаткування підприємств і податкова система. Оподаткування прибутку підприємств. Платежі та ресурси. Непрямі податки, збори і цільові відрахунки які сплачують підприємства. Місцеві податки і збори. Оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
лекция [570,1 K], добавлен 15.11.2008Місце податку на прибуток підприємств у податковій системі України. Адміністрування податку на прибуток підприємств. Аналіз місця податку на прибуток підприємств в системі доходів бюджету України. Прогнозування податкових надходжень до зведеного бюджету.
курсовая работа [314,1 K], добавлен 24.12.2013Сутність та значення податку на прибуток. Еволюція прибуткового оподаткування юридичних осіб за часів незалежності України. Справляння податку на прибуток юридичних осіб в Україні. Місце прибуткового оподаткування юридичних осіб в Державному бюджеті.
дипломная работа [181,8 K], добавлен 26.03.2013Поняття загального прибутку. Сума балансового прибутку підприємства. Розподіл і використання балансового прибутку. Характеристика господарської діяльності підприємства. Основні ставки оподаткування. Національні положення бухгалтерської звітності.
курсовая работа [519,5 K], добавлен 05.08.2011Податок на прибуток підприємств в податковій системі України. Прибуток як об’єкт оподаткування і джерело сплати податку на прибуток. Аналіз складу і структури валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань підприємства як платника податку.
курсовая работа [330,2 K], добавлен 29.04.2012
