Міжнародна економічна статистика

3. МІЖНАРОДНА СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

3.1 Етапи розвитку міжнародної системи національних рахунків

У 1953 році в ООН була опублікована доповідь «Система національних рахунків і допоміжні таблиці»), в якій було наведено шість типових рахунків для трьох основних секторів: «підприємства», «домашні господарства і приватні некомерційні організації» та «органи державного управління». Кожний із цих шести рахунків стосувався одного з уже знайомих і важливих агрегатів. таких, наприклад, як національний дохід. Класифікації потоків, що відбуваються на цих рахунках, були наведені у 12 стандартних таблицях. Іх основу становила структура рахунків виробництва, доходів, операцій з капіталом і рахунки зовнішніх операцій.

Підкреслювалась важливість узгодження міжнародних статистичних стандартів. Міжнародні принципи економічної і фінансової статистики, з одного боку, і національних рахунків - з іншого, треба було привести у відповідність. Зазначалося, що при розробці СНР велика увага була приділена тому, щоб забезпечити відповідність даної системи визначенням та класифікаціям, ЩО застосовуються або рекомендуються іншими організаціями, в першу чергу МВФ і ОЕСР.

Ці рахунки забезпечують інформаційну базу для оцінки напряму економічного розвитку і прийняття рішень урядом, надають можливість приводити попит і пропозицію виробничих ресурсів у відповідність зі своїми фінансами, забезпечувати задоволення певних спільних критеріїв, таких як стабільність економічної системи. Зазначалося також, що ця робота сприяла появі статистики національного доходу .та національного продукту, статистики фінансів та статистики цін.

у СНР 1953 року не приділялося уваги методологічним проблемам обчислення показників, що включаються в рахунки.

У 1955 році ООН видала тимчасовий посібник з методів обчислення національного доходу, де особлива увага приділялася потребам країн, що розвиваються.

Водночас Організація Об'єднаних Націй розробила запитальник для розсилання державам-членам з метою регулярного і систематичного збирання інформації про національні рахунки. у ньому пропонувалося надавати дані для дев'яти стандартних таблиць. Починаючи з 1958 року такі дані. доповнені інформацією національних статистичних органів і статистичними публікаціями відповідних країн, оприлюднювалися в Щорічнику зі статистики національних рахунків Slulislics). Дані щодо 70 країн і територій.

у другому виданні СНР-1953, яке побачило світ у 1960 році. було враховано зауваження щодо застосування СНР-1953 у різних країнах. У 1956 році, проаналізувавши ці зауваження, Статистична комісія дійшла висновку про внесення ряду поправок з метою збереження або підвищення зіставлення із суміжними міжнародними стандартами, а також для уточнення та іншого коригування тексту. Більшість таких пропозицій була сформульована Організацією Об'єднаних Націй спільно з Міжнародним валютним фондом і ОЕСР.

Статистична комісія в 1958 році запропонувала створити більш широку систему, в якій враховувалися б значний досвід, нагромаджений в цій сфері країнами з плановою економікою, а також відмінності в потребах країн, які знаходяться на різних рівнях розвитку.

У виданні 1960 року передбачалося подальше розширення включення таблиць руху грошових коштів і витрат-випуску, а в більш довгостроковій перспективі - балансів активів і пасивів. Було визнано, ЩО, зрештою, виникне потреба встановити відповідні міжнародні принципи.

у 1964 році було здійснено трете видання СНР-1953. Воно більш повно відповідало Посібнику з платіжного балансу (Ва!аI1СС o./Payтeпls Матю!) МВФ.

У цьому ж 1964 році члени групи експертів ООН обговорили проект доповіді, підготовлений Р. Стоуном, та співдоповідей з окремих питань, підготовлених ООН і ОЕСР. Це послужило основою для обговорення в рамках Статистичної комісії, а також у робочих групах, сформованих при регіональних комісіях ООН з представників національних статистичних органів. Паралельно над ЦИМ питанням працювала Міжнародна асоціація по вивченню національного доходу і національного багатства. В 1966 році в результаті цих дискусій було підготовлено другий документ, також розглянутий Статистичною комісією, а в 1967 році на своїй третій нараді група експертів розглянула третій документ. у 1968 році Статистична комісія затвердила переглянутий варіант СНР.

СНР 1968 року значно відрізнялася від СНР-1953.

Показники чистого кредитування і запозичення було розукрупнено на показники фінансових потоків окремих секторів. Рахунки доходів та витрат відокремили від рахунків операцій з капіталом, баланси активів і пасивів було розроблено для окремих секторів й усієї економіки загалом. У СНР 1968 року було введено додаткові класифікації для діяльності органів державного управління і некомерційних організацій, а також для трансфертів. Вона передбачала також включення даних про товари і послуги в постійних цінах.

СНР 1968 року складалася з 20 рахунків, які можна поділити на три категорії, і мала такий вигляд.

І. Зведені рахунки:

1 . Валовий внутрішній продукт і його використання.

Наявний національний дохід і його розподіл.

Фінансування капітальних витрат.

Зовнішні операції.

ІІ. Рахунки виробництва, споживання і капіталоутворення:

1. Види товарної продукції (товари і послуги, які реалізуються).

Нетоварна продукція та послуги (ті, що не реалізуються).

Галузі виробництва країни.

Послуги державних установ.

Послуги приватних некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.

ІІІ. Рахунки доходів і витрат на фінансування капітальних витрат:

Нефінансові корпоративні та схожі з ними підприємства.

Фінансові установи.

Державні установи.

4. Приватні некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

5. Домашні господарства з урахуванням приватних нефінансових некорпорованих підприємств.

Отже, всі рахунки можна розподілити на три основні класи (І, ІІ, ІІІ). Розглянемо детально рахунки 1 класу (зведені рахунки):

У лівій частині відображено основні елементи вартості валового внутрішнього продукту, а в правій - показники його використання.

Всі позиції з лівої частини (дебету), за винятком споживання основного капіталу, переносяться на кредит рахунку 2 «Наявний національний дохід і його розподіл».

Рахунок 1 ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ І ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

1. Заробітна плата з урахуванням відрахувань на соціальне страхування Прибуток Амортизація основного капіталу Непрямі податки 5. Субсидії (мінус)	6. Витрати на кінцеве споживання державних установ 7. Витрати на кінцеве особисте споживання 8. Приріст запасів матеріальних оборотних засобів Валові вкладення в основний капітал Експорт товарів і послуг 11. Імпорт товарів і послуг (мінус)
Валовий внутрішній продукт за ринковими цінами	Використання валового внутрішнього продукту за ринковими цінами

Загальна величина заробітної плати в рахунку 2 відрізняється від заробітної плати в рахунку 1 на величину оплати праці, одержаної працівниками з-за кордону (наприклад, заробітна плата сезонних працівників за кордоном):

Рахунок 2. НАЯВНИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД І ЙОГО РОЗПОДІЛ

1. Витрати на кінцеве споживання державних установ 2. Витрати на кінцеве особисте споживання 3. Заощадження	4. Заробітна плата, з урахуванням відрахувань на соціальне страхування 5. Заробітна плата з-за кордону (сальдо) Прибуток Прибуток з-за кордону (сальдо) Поточні трансферти з-за кордону (сальдо) 9. Непрямі податки 10. Субсидії (мінус)
Використання наявного доходу	Наявний національний дохід

Національний дохід включає також інші факторні доходи з-за кордону (сальдо), зокрема доходи від власності за кордоном. У правій колонці рахунку відображаються також інші поточні трансферти з-за кордону (сальдо). Тому сума всіх компонентів цієї колонки рахунку становить наявний національних дохід. У лівій колонці рахунку 2 реєструються показники використання національного доходу. Згідно з методологічними принципами СНР він поділяється на кінцеве споживання та заощадження. Заощадження інтерпретується не як реальне нагромадження капіталу, а як джерело фінансування капітальних витрат. Тому величина заощадження переноситься в кредит наступного рахунка СНР, де використовуються показники фінансування капітальних витрат:

Цей рахунок призначено для характеристики процесу реального нагромадження активів (матеріально-речових, відтворюваних і невідтворюваних, фінансових), а також джерел фінансування придбання цих активів.

у верхній частині рахунку розміщуються джерела фінансування витрат на приріст запасів матеріальних оборотних коштів, придбання основного капіталу, на будівництво, на купівлю нематеріальних активів (патентів, ліцензій тощо). Перевищення джерел фінансування над сумою реального нагромадження матеріально-речових і нематеріальних активів утворює окрему позицію рахунку 3, одержану сальдовим методом і названу «перевищення придбаних фінансових активів над сумою прийнятих зобов'язань». Ця стаття характеризує вартість придбаних фінансових активів (позик, приріст наявних коштів у банку та ін.) за вирахуванням вартості прийнятих зобов'язань (одержаних позик, кредитів тощо).

Рахунок 3. ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВИТРАТ

1 . Приріст матеріальних оборотних засобів Вкладення в основний капітал Купівля нематеріальних активів (крім фінансових) за кордоном 4. Перевищення придбаних фінансових активів над сумою прийнятих зобов'язань	5. Заощадження 6. Амортизація 7. Капітальні трансферти з-за кордону (сальдо)
Валові інвестиції	Фінансування валових інвестицій
8. Придбання фінансових активів (сальдо)	9. Перевищення придбаних фінансових активів над сумою прийнятих зобов'язань 10. Сальдо прийнятих зобов'язань 11. Сальдо взятих зобов'язань плюс перевищення придбаних фінансових активів над сумою прийнятих зобов'язань

У нижній частині рахунку зазначено придбання фінансових активів за видами (у лівій частині) та взяті зобов'язання (у правій частині).

Зведений рахунок 4 призначено для реєстрації зовнішніх операцій: експорту, імпорту, надходжень доходів від капіталу за кордоном та ін.

Рахунок 4. Зовнішні операції

Поточні операції

1 . Експорт товарів і послуг 2. Заробітна плата, що надходить з-за кордону 3. Доходи від власності. одержані з-за кордону 4. Інші поточні трансферти, що надходять з-за кордону	5. Імпорт товарів і послуг б. Заробітна плата іноземцям Прибуток іноземних підприємств Інші поточні трансферти за кордон 9. Сальдо поточних операцій
Поточні надходження	Витрати поточних надходжень
10. Сальдо поточних операції 11. Сальдо капітальних трансфертів активів за кордону 12. Сальдо взятих на себе закордонних зобов'язань	13. Сальдо придбаних нематеріальних з-за кордоном 14. Сальдо придбаних фінансових активів за кордоном
Надходження	Виплати

Цей рахунок передбачає, крім виділення експорту та імпорту товарів і послуг, розподіл факторних доходів, які надходять з-за кордону чи вибувають з даної країни, на заробітну плату найманих працівників (громадян даної країни за кордоном та іноземців у цій країні), з одного боку, і на дохід від власності та підприємництва (власності громадян цієї країни в зарубіжних країнах та власності іноземців у цій країні) - з другого.

У верхній частині рахунку реєструються поточні операції, у нижній - операції з капіталом.

На дебеті поточного субрахунку фіксуються надходження коштів з-за кордону у вигляді: експортної виручки, факторних доходів з інших країн. інших надходжень поточних трансфертів. На кредиті поточного субрахунку відображаються потоки коштів за кордон у вигляді: платежів за імпортну продукцію та послуги, переказів, доходів за вартістю факторів, інших поточних трансфертів за кордон. Різниця між поточними надходженнями та використанням їх становить активне сальдо на поточному рахунку нації. Якщо різниця його від'ємна, то платіжний баланс сформувався з пасивним, тобто мінусовим сальдо.

Активне сальдо за поточними платіжними операціями, капітальні трансферти з інших країн. позичені кошти (від приватних і державних банків зарубіжних країн) у сукупності являють собою джерело для оплати купівлі нематеріальних активів (крім фінансових) і придбання фінансових активів.

Рахунки ІІ класу призначені для характеристики ресурсів та використання окремих груп товарів, для реєстрації обсягу продукції окремих галузей економіки і структури їх витрат. Як приклад рахунків цього класу розглянемо таку схему:

РАХУНОК ТОВАРУ А

1. Товар А, вироблений галуззю, що спеціалізується на виробництві цього товару 2. Товар А, вироблений іншими галузями 3. Товар А, вироблений органами загального управління та приватними некомерційними організаціями Імпорт товару А Імпортне мито	6. Проміжне споживання товару А: а) галузями виробництва товарів; б) приватними некомерційними організаціями; в) органами загального управління 7. Кінцеве споживання домашніми господарствами 8. Приріст матеріальних оборотних коштів Вкладення в основний капітал Експорт
Ресурси	Використання

У лівій частині рахунку відображаються всі ресурси товару А.

Вони складаються з виробництва та імпорту. Як бачимо, у наведеному рахунку виробництво розподіляється на кілька категорій.

У правій частині рахунку показується використання товару А на кінцеве і проміжне споживання у різних секторах економіки з урахуванням органів загального управління та приватних некомерційних організацій, а також на приріст запасів, експорт та ін.

Прикладом рахунків ІІІ класу може бути:

РАХУНОК ДОХОДІВ І ВИТРАТ ДОМАШНІХ ГОСПОДАРСТВ І ДРІБНИХ НЕКОРПОРОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Кінцеве споживання Виплати доходів від власності Страхові платежі Прямі податки Обов'язкові платежі, штрафи та ін. Внески у приватні некомерційні організації 7. Заощадження	8. Заробітна плата, з урахуванням відрахувань на соціальне страхування 9. Прибуток 10. Відрахування від підприємницьких доходів напівкорпорованих підприємств 11. Доходи від власності Страхові відрахування Надходження з фондів соціального забезпечення 14. Інші надходження
Витрати	Доходи

Цей рахунок характеризує поточні доходи і витрати населення. Різниця між ними відображається у статті «Заощадження».

26 стандартних допоміжних. і додаткових таблиць призначалися для представлення деталізованих статистичних рядів, які було неможливо оформити у вигляді рахунків. Як показав практичний досвід, ці рахунки є основою для оцінювання існуючих і запропонованих планів щодо економічної статистики.

СНР 1968 року не є міжнародною нормою, вона лише демонструє, як класифікації, таблиці та рахунки системи можуть бути пристосовані до умов тієї або іншої країни.

Одним з варіантів модифікованої СНР-1968 є Європейська система інтегрованих економічних рахунків (ЄСР), підготовлена Євростатом. Вона відрізняється від СНР тим, що має додаткову інформацію щодо виробництва і фінансів, докладні дані про розподіл і перерозподіл доходів.

СНР 1993 року, як і СНР-1953 та СНР-1968, є черговим етапом у розвитку національного рахівництва. З історичного погляду зміст СНР 1993 року, її аналіз та перегляд відображають поглиблення досвіду і спеціальних знань, які лежать в основі СНР, досягнення більш повного узгодження СНР з іншими міжнародними статистичними стандартами, а також зміну напряму досліджень в цій галузі.

Близько 120 країн і територій представляли дані статистики національних рахунків в Організацію Об'єднаних Націй для включення до Щорічника після затвердження СНР-1968.

Протягом 1975-1980 років було проведено декілька регіональних нарад з питань аналізування досвіду використання СНР-1968 у різних країнах. У 1979 році Статистична комісія ухвалила рішення про сформування відповідної групи експертів та запропонувала розробити конкретні пропозиції на короткострокову перспективу щодо внесення в СНР уточнень і приведення її у відповідність з новими умовами. На своїх сесіях 1983 і 1985 років Статистична комісія прийняла рекомендації експертної групи, але зазначила, що в ході такої роботи важливо зберегти спадкоємність, уникаючи серйозної зміни визначень і класифікацій. Пріоритетними було визначено питання, пов'язані з практичним впровадженням СНР в країнах, що розвиваються.

За 1982-1985 роки міжнародні організації, консультанти та національні статистичні установи провели дослідження за темами, які було винесено на обговорення. Результати досліджень було розіслано фахівцям в конкретних галузях з проханням подати свої зауваження, а потім обговорено на регіональних нарадах, в яких брали участь представники національних статистичних служб. У порядку підготовки до наступного етапу роботи Міжсекретаріатська робоча група (представники МВФ. Євростату, ОЕСР) розробила два документи - про організацію перегляду СНР і про концептуальні основи переглянутої СНР.

За 1986-1989 роки групи експертів обговорили широке коло питань за такими темами: структура СНР, зіставлення цін і кількості, зовнішній сектор, сектор домашніх господарств, державний сектор, рахунки виробництва і таблиці витрат-випуску, фінансові потоки та баланси активів і пасивів, а також узгодження СНР і БНГ. У 1989 році для розгляду невирішених питань і аналізу проектів розділів переглянутої СНР було утворено групу експертів з координації СНР; ця група провела шість засідань.

В основу обговорення проблем СНР було покладено документ, підготовлений Міжсекретаріатською робочою групою. На цих нарадах дедалі більший інтерес викликало питання обліку екологічних аспектів. У 1991 році Статистичній комісії було представлено попередній проект переглянутої СНР. До літа 1992 року в переглянутий комплекс проектів розділів і додатків було внесено подальші уточнення і доповнення. Даний проект було покладено в основу обговорення на міжрегіональному семінарі, який відбувся в жовтні того ж року. У 1993 році Статистична комісія одноголосно рекомендувала затвердити новий проект СНР, а Економічна і соціальна рада Організації Об'єднаних Націй закликала держави-члени і міжнародні організації використати її.

Незважаючи на відсутність суттєвих розбіжностей щодо невирішених питань, на останніх етапах процесу перегляду сформувалася програма досліджень за кількома напрямами.

1. Розробка практичних вказівок для чіткого розподілу комісійних зборів за фінансове посередництво, що не підлягають прямому вимірюванню по конкретних користувачах. Комісія прийняла пропозицію Міжсекретаріатської робочої групи з національних рахунків про забезпечення в СНР гнучкого підходу до застосування цього принципу в окремих країнах або групах країн.

2. Розробка порядку умовного обчислення плати за оренду будівель. що знаходяться у власності та користуванні органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.

3. Розмежування виплат, що приносять вигоду переважно споживачам. і виплат, що приносять вигоду переважно виробникам. Необхідні подальші дослідження, особливо з урахуванням важливого значення субсидій в деяких країнах.

4. Розмежування організованого і неорганізованого (тіньового) секторів економіки. Провідною організацією, що займається розробкою таких критеріїв, є Міжнародна організація праці (МОП). Це питання включено до програми досліджень з національного рахівництва, що передбачає продовження співпраці з МОП в цій галузі.

5. Облік екологічних аспектів шляхом розробки допоміжних екологічних рахунків. Він потрібен для країн, зацікавлених в побудові системи допоміжних рахунків, необхідних для вироблення політики і проведення аналізу. спрямованих на екологічно безпечне і стійке зростання та розвиток. У ньому напрямі рекомендується продовжувати співпрацю в галузі досліджень і методологічних розробок укладачів національних рахунків і фахівцями з питань навколишнього середовища.

6. Подальше уточнення Класифікації індивідуального споживання за призначенням і Класифікації виробників за призначенням, які мають попередній характер. Що стосується Класифікації функцій органів державного управління, то її модифікація повинна забезпечити як точніше визначення соціальних трансфертів у натуральній формі, так і повніше виявлення таких функцій. які стають дедалі важливішими з точки зору ліквідації та запобігання екологічній шкоді.

7. Подальше вдосконалення матричного формату для рахунків нагромадження та балансів активів і пасивів.

У СНР-1993 розроблено такі проблеми: межі нагромадження і запасів; надання послуг, включаючи послуги, що виробляються в рамках домашніх господарств; види фінансової діяльності. включаючи таку діяльність, як. наприклад. операції з похідними фінансовими інструментами; регіональні рахунки.

В СНР 1993 року сформульовано дві функції, які вона має виконувати.

Пасивна функція. Національні рахунки є певною організаційною структурою для економічної статистики. Виходячи з цього основна цінність СНР полягає в узгодженості класифікацій і визначень, а також у відображенні взаємозв'язків між різними галузями економіки. Таким чином, основна увага повинна приділятися поліпшенню вихідних статистичних даних.

Активна функція. Національні рахунки головним чином мають полегшувати економічний аналіз і прийняття рішень. Від структури СНР і визначень, які використовуються в ній, залежать не тільки можливості проведення того або іншого виду аналізу, але і сам підхід до розгляду економічних і соціальних проблем. Це веде до перегляду сфер застосування національного рахівництва.

3.2 Загальна характеристика СНР ООН 1993 року

Національні рахунки є інтегрованою системою рахунків. Ця точка зору є традиційною в національній системі обліку і залишається основною. Даний матеріал подається з іншої точки зору, відповідно до якої національні рахунки розглядаються як сукупність взаємопов'язаних підсистем, кожна з яких внутрішньо є повністю узгодженою, а всі вони. хоч і відрізняються одна від одної в деяких аспектах, сумісні між собою в широкому розумінні слова. У цьому ж розділі введено допоміжні рахунки, напівінтегровані з центральною структурою.

Центральна структура характеризує основні явища економічного життя: виробництво, дохід, споживання, нагромадження і багатство. Центральна структура складається з кількох аспектів, наприклад: запаси і потоки, характер та мета операцій, інституційні одиниці типу установ, ринкова та неринкова продукція, споживчі витрати та фактичне споживання. Усі вони взаємоузгоджуються і не призводять до будь-якої непослідовності.

Центральна структура також є узгодженою. Це означає, що кожен економічний потік або запаси вимірюються ідентично для відповідних сторін. Ця узгодженість досягається шляхом використання в усій системі одних і тих самих понять і визначень, а також шляхом використання єдиного комплексу правил обліку та всіх запасів у системі. Звичайно, фактичні дані, що надходять з рахунків, або статистичні дані, які подаються первинними одиницями, з різних підстав не будуть повністю узгодженими. На практиці забезпечення узгодженості в національних рахунках вимагає більшого обсягу додаткової роботи.

Інтеграція та узгодженість - ось основні вимоги, що випливають з основних характеристик економічного життя і необхідності забезпечити логічно послідовний облік. Ці риси дозволяють центральній структурі слугувати основою для координування економічної і частково соціальної статистики.

За допомогою засобів, наведених у попередніх розділах, можна фіксувати всі потоки і запаси. Це робиться на рахунках системи. Рахунок є засобом, що фіксує для даного аспекту економічного життя види використання і ресурси або зміну в активах та пасивах чи запас активів та пасивів, які існують у певний період чи момент часу.

Рахунки можуть бути побудовані для інституційних одиниць та секторів, операцій, інших країн світу (зовнішні операції), активів і пасивів, закладів та галузей, продуктів, економіки країни в цілому.

Стосовно одиниць (інституційні одиниці, заклади) або груп одиниць (інституційні сектори і, як їх продовження, інші країни світу і галузі) в різних субрахунках фіксуються операції та інші потоки, пов'язані з яким-небудь конкретним аспектом економічного життя (наприклад. з виробництвом). Така сукупність операцій не балансується; підсумкові суми, зафіксовані як дебіторська і кредиторська заборгованість, зазвичай розрізняються. Тому повинна бути введена балансуюча стаття. Як правило, балансуюча стаття повинна бути також уведена між підсумком за активами і підсумком за зобов'язаннями інституційної угоди або сектору. Балансуючі статті є важливими показниками економічної діяльності. На рівні для всієї економіки вони є такими агрегованими показниками, як ВВП, національний дохід.

Перш ніж приступити до рахунків детально, корисно коротко розглянути побудову центральної структури.

Вона складається з:

1) інтегрованих економічних рахунків, в яких подана повна сукупність рахунків інституційних секторів та інших країн світу разом з рахунками для операцій (та інші запаси, які стосуються нагромадження) та рахунками для активів і пасивів;

2) таблиці ресурсів та їх використання, в якій інтегровано рахунки галузей відповідно до виду економічної діяльності і рахунки операцій з товарами та послугами відповідно до виду продукту;

3) тривимірного аналізу фінансових операцій та запасів фінансових активів і пасивів, в яких безпосередньо відображено відносини між секторами («від кого кому?»);

4) функціонального аналізу, в якому наведено деякі операції інституційних секторів згідно з цілями, яким вони слугують;

5) таблиць населення і зайнятості.

Ці різні блоки, що разом складають центральну структуру, взаємопов'язані різними шляхами, які описано нижче. Вони повністю узгоджуються між собою, тому що в них використовується одні й ті самі поняття, визначення, класифікації та правила розрахунку.

3.3 Інтегровані економічні рахунки та їх компоненти

Інтегровані економічні рахунки дають загальну картину економіки країни. Схема 3.1 показує, що розміщені в колонках інтегровані економічні рахунки включають рахунки інституційних секторів (з обох боків виділяються, як правило, колонки для кожного сектору, які не показано тут окремо). Ці рахунки поділено на три підгрупи: 1) рахунки поточних операцій; 2) рахунки нагромадження; 3) балансів активів та пасивів. У поточних рахунках фіксується виробництво, розподіл і перерозподіл доходу. Вони показують. як наявний капітал використовується для кінцевого споживання. Закінчуються вони нагромадженням.

ІНТЕГРОВАНІ ЕКОНОМІЧНІ РАХУНКИ

Товари та послуги	Інші світ	Уся економіка	Інституційні сектори	Операції, балансуючі статті, активи та пасиви	Інституційні сектори	Уся економка	Інші країни світу	Товари та послуги

Рахунки поточних операцій

Використання

Рахунки нагромадження

Зміни в активах Зміни в пасивах і чистій

вартості капіталу

Баланси активів і пасивів

Активи Пасиви і чиста вартість

капіталу

У рахунках нагромадження фіксуються всі зміни в активах і пасивах і, отже. всі зміни в різниці між активами І пасивами (тобто у власному капіталі), що відбулися за даний період. В балансах фіксуються запаси активів і пасивів та різниця між ними, які існують на початку і в кінці облікового періоду. Виділяється також колонка для інших країн світу.

Центральна колонка включає операції, балансуючі статті, активи і пасиви, які розташовані в порядку відповідно до структури рахунків, про яку говорилося вище. Існує єдиний баланс для всіх операцій з товарами та послугами, а не для кожної з них. Тому рахункам товарів та послуг відповідає спеціальна колонка. В цій колонці відображено кожну операцію з товарами та послугами (виробництво. кінцеве виробництво і т. ін.), що зафіксована в рахунках інституційних секторів.

Інтегровані економічні рахунки включають також колонку для суми інституційних секторів (резидентів), тобто для всієї економіки в цілому

Для детального ознайомлення з елементами. які показані разом в інтегрованих економічних рахунках, корисно поглянути на схему 3.2, яка включає зведене представлення рахунків.

Структура обліку є єдиною в усій системі. Вона використовується щодо всіх інституційних одиниць, під секторів, секторів та економіки в цілому. Однак певні рахунки можуть не підходити для деяких секторів. Так само не всі операції підходять для кожного сектору, а якщо вони підходять для кожного сектору, вони можуть виступати в ролі ресурсів для деяких секторів і способів використання для інших.

Для того щоб зробити рахунки зрозумілими, необхідно ввести цілий ряд операцій. Це робиться шляхом використання фактичної класифікації операцій в системі на рівні деталізації достатньої для повного розуміння рахунків.

Балансуючі статті можуть бути дані у валовому або чистому виразі, і різниця між цими двома значеннями становитиме споживання капіталу. Концептуально чисті балансуючі статті є більш значущими. Однак широко .використовуються валові поняття. говорячи конкретно, валові агреговані показники. При цьому валові показники часто оцінюються з більшою легкістю, точністю і швидкістю, ніж чисті показники. В рахунках припускається подвійне надання балансуючих статей.

Покажемо взаємозв'язок між рахунками.

Поточні рахунки стосуються виробництва, розподілу і використання доходу. Рахунки нагромадження охоплюють зміни в активах і пасивах та зміни у власному капіталі (для будь-якої інституційної одиниці або груп одиниць різниця між її активами та зобов'язаннями). Баланси являють собою запаси активів і пасивів та власний капітал.

Рахунки нагромадження відбивають усі зміни між двома балансами. Навіть якщо баланси і не складаються, чітке розуміння концептуального взаємозв'язку між рахунками нагромадження та балансами є необхідним для правильної розробки самих рахунків нагромадження.

Залежність між поточними рахунками і рахунками нагромадження є більш складною. Всі поточні операції спричиняють або позитивну зміну власного капіталу (ресурси). або негативну (у вигляді його використання).

Фіксування операції як поточних ресурсів означає збільшення суми економічної вартості, яку має в наявності інституційна одиниця або сектор; і навпаки, операція, що фіксується як поточне використання, означає зменшення цієї суми економічної вартості.

Різниця між підсумковою сумою та загальною сумою поточних ресурсів (нагромадження) являє собою на даний період зміни у власному капіталі в результаті поточних операцій.

Розглянемо детальніше основні рахунки і покажемо їх взаємозв'язки за допомогою головних показників СНР.

3.4 Рахунки поточних операцій

Почнемо з рахунку виробництва (схема 3.3). У ресурсах рахунку виробництва як надходження відображається випуск продукції, а як використання - проміжне споживання і валова додана вартість (для економіки в цілому - валовий внутрішній продукт), що відповідає вихідним потокам рахунку виробництва. Валова додана вартість є балансуючою статтею рахунку. Вихідний потік рахунку виробництва є вхідним потоком інших рахунків: проміжне споживання є вхідним потоком рахунку товарів і послуг, а валова додана вартість подана вхідним потоком рахунку утворення доходів.

Рахунок виробництва

Використання	Ресурси
Р.2 Проміжне споживання	Р.1 випуск продукції
В.lg 8алова додана вартість
К.l Споживання основного капіталу
В.ln Чиста додана вартість

Розглянемо методологію розрахунку показників цього рахунку.

Величині валової доданої вартості (додана вартість, брутто) дорівнює:

B.lg = Р.1 - Р.2.

Рахунок виробництва будується для всіх інституційних секторів.

Процеси первинного розподілу доходу відображаються в рахунку утворення доходів (схема 3.4) та в рахунку розподілу первинного доходу.

РАХУНОК УТВОРЕННЯ ДОХОДІВ

Використання	Ресурси
D.1 Оплата праці робітників D.2 Податки на виробництво та імпорт D.3 Субсидії В2. / В.3 Прибуток та аналогічні доходи /змішаний дохід	В.1 Валова додана вартість

Ресурсами рахунку утворення доходів є балансуюча стаття рахунку виробництва - валова додана вартість. Ресурси використовуються на оплату праці робітників, податки на виробництво (включаючи податки на продукти та імпорт) а також утворення прибутку (змішаний дохід).

Прибуток та аналогічні доходи/змішаний дохід є балансуючою статтею рахунку утворення доходів і може обчислюватися як на «чистій», так і на «валовій» основах.

Валову додану вартість подамо за допомогою рівняння

В.1 = D.1 + D.2 - D.3 + В.2/В.3.

Змішаний дохід визначається у випадку, коли оплату праці робітників і прибуток неможливо розмежувати. Таким чином, валова додана вартість - це сукупність усіх факторних доходів.

Ті процеси первинного розподілу доходів, які не знайшли відображення в рахунку утворення доходів, відображаються в рахунку розподілу первинного доходу (схема 3.5).

РАХУНОК РОЗПОДІЛУ ПЕРВИННОГО ДОХОДУ

Використання	Ресурси
D.4 Доходи від власності	В.2/В.3 Прибуток та аналогічні доходи/змішаний дохід
	D.1 Оплата праці робітників
	D.2 Податки на виробництво та імпорт
8.5 Сальдо первинних доходів	D.3 Субсидії (-)
	D.4 Доходи від власності

Показники використання попереднього рахунку утворення доходів є ресурсами рахунку розподілу первинного доходу. Ресурсом рахунку розподілу первинного доходу також є одержувані від інших інституційних секторів доходи від власності. У лівій частині рахунку в напрямах використання відображаються: доходи від власності та балансуюча стаття рахунку - сальдо первинних доходів (може ґрунтуватися на «валовій» та «чистій» основі).

Перехід від доданої вартості до сальдо первинних доходів подамо формулою

В.5=В.1+D4r+D4u

де D.4r, D.4U - відповідно одержані та сплачені доходи від власності.

Доходи від власності утворюються завдяки праву володіння активами за умови їх тимчасової передачі іншим інституційним одиницям. Усі первинні доходи, з урахуванням сальдо факторних доходів і доходів від власності, одержаних з-за кордону і переданих за кордон, дозволяють перейти до показника національного доходу.

Процес вторинного розподілу доходів характеризується у рахунку вторинного розподілу доходів (схема 3.6)..

Цей рахунок охоплює перерозподіл доходів через поточні трансферти в грошовій формі як усередині країни, так і з «Іншим світом» що дозволяє поділити процес перерозподілу на дві частини: трансферти в грошовій формі та в натуральній формі.

РАХУНОК вторинного розподілу доходів

Використання		Ресурси
0.5 Поточні податки на дохід. багатство та ін.	В.5 Сальдо первинних доходів
	0.5 Поточні податки на дохід. багатство та ін.
0.61 Відрахування на соціальне страхування .,
	0,61 Відрахування на соціальне страхування
0.62 Соціальна допомога, крім соціальних трансфертів в натуральній формі
	0.62 Соціальна допомога, крім соціальних трансфертів у натуральній формі
0,7 Інші види поточних трансфертів
В.6 Наявний дохід	0.7 Інші види поточних трансфертів

Ресурсами рахунку вторинного розподілу доходів. є балансуюча стаття «Сальдо первинних доходів» рахунку розподілу первинного доходу, а також усі види трансфертів, одержаних в грошовій формі. Ці трансферти розміщено також у графі «Використання», тому що для одних секторів такі трансферти відносять до «Ресурсів» а для інших - до «Використання». Балансуючою статтею рахунку вторинного розподілу доходів є наявний дохід.

Наявний дохід може або безпосередньо використовуватися. або попередньо коригуватися з урахуванням трансфертів соціального характеру в натурі. В останньому випадку наявний дохід надходить як ресурси в рахунок перерозподілу доходів у натуральній формі. Це вже третій розподіл доходів за допомогою уряду. Він характеризується за допомогою рахунку перерозподілу доходів у натуральній формі (схема 3.7).

РАХУНОК ПЕРЕРОЗПОДІЛУ ДОХОДІВ У НАТУРАЛЬНІЙ ФОРМІ

Використання	Ресурси
В.63 Соціальні трансферти в натуральній формі	В.6 Наявний дохід
	D.63 Соціальні трансферти в натуральній формі
В.7 Скоригований наявний дохід

Крім наявного доходу, в ресурсах цього рахунку є трансферти соціального характеру в натурі, що одержують домашні господарства.

Рахунок перерозподілу доходів у натуральній формі зачіпає тільки три сектори: уряд, домашні господарства та некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства через соціальні трансферти в натуральній формі. Для домашніх господарств соціальні трансферти в натуральній формі розташовані в «Ресурсах», а для уряду - у «Використанні».

Балансуючою статтею рахунку перерозподілу доходів у натуральній формі є скоригований наявний дохід, якій можна розрахувати таким чином:

В.7 = В.6 + D.63r - D.63u,

де D.63r - трансферти соціального характеру в натурі, що надходять домашнім господарствам; D.63u - трансферти соціального характеру в натурі, що передаються домашніми господарствами .

Цей рахунок дає змогу чіткіше характеризувати роль уряду, більш повно вимірювати доходи домашніх господарств, легше робити міжнародні зіставлення.

Наявний дохід і скоригований наявний дохід можуть використовуватися або на споживання, або на заощадження. Це відображається в рахунку використання наявного доходу і в рахунку використання скоригованого наявного доходу (схеми 3.8 і 3.9).

РАХУНОК ВИКОРИСТАННЯ НАЯВНОГО ДОХОДУ

ВИКОРИСТАННЯ	РЕСУРСИ
Р.3 Витрати на кінцеве споживання	В.6 Наявний дохід
D.8 Поправка на зміни в чистій вартості засобів домашніх господарств у пенсійних фондах	D.8 Поправка на зміни в чистій вартості засобів домашніх господарств у пенсійних фондах
В.8 Заощадження

РАХУНОК ВИКОРИСТАННЯ СКОРИГОВАНОГО НАЯВНОГО ДОХОДУ

Використання	Ресурси
Р.4 Фактичне кінцеве споживання	В.7 Скоригований наявний дохід
D.8 Поправка на зміни в чистій вартості засобів домашніх господарств у пенсійних фондах	D.8 Поправка на зміни в чистій вартості засобів домашніх господарств у пенсійних фондах
В.8 Заощадження

Балансуючою статтею обох рахунків є заощадження. Тому обидва рахунки приводять до однакового підсумку:

В.8 = В.7 - Р.4 = В.6 - Р.3.

Показник «Заощадження» завершує групу рахунків поточних операцій.

у СНР кінцеве Споживання здійснюється урядом, домашніми господарствами а також некомерційними організаціями, які обслуговують домашні господарства. Крім того, в СНР враховуються відносини між домашніми господарствами та пенсійними фондами через відповідну поправку (D.8).

3.5 Рахунки нагромадження

Рахунки нагромадження охоплюють усі зміни активів, пасивів та їх різницю - зміни в чистій вартості капіталу. З лівого боку цих рахунків є графа під назвою «Зміни в активах», де фіксуються всі зміни в активах - як позитивні, так і негативні. З правого боку розташована графа «Зміни в пасивах і чистій вартості капіталу», де відбиваються всі зміни в пасивах(±) та чистій вартості капіталу. Заощадження є вхідним показником рахунків нагромадження, тому що це балансуюча стаття за рахунками операцій.

Рахунки нагромадження складаються з двох груп. Перша група включає рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок, де джерелом змін у чистій вартості капіталу є заощадження та добровільні трансферти багатства. Друга група рахунків нагромадження складається з рахунків інших змін у обсязі активів та рахунку переоцінки. Вони враховують такі фактори. як відкриття та вичерпання ресурсів корисних копалин, знищення активів внаслідок війн, землетрусів та ін. змін у рівні та структурі цін, які впливають на активи.

Рахунок операцій з капіталом (схема 3.10) відображає зміни в активах, пасивах і чистій вартості капіталу в розрізі кожного сектору та економіці в цілому. Заощадження є одним з факторів, який впливає на зміни в чистій вартості капіталу, що і відображається в рахунку операцій з капіталом.

Стаття «Зміни в чистій вартості капіталу за рахунок заощаджень і капітальних трансфертів» не є балансуючою, а є підсумком правої частини рахунку.

Рахунок операцій з капіталом дозволяє виявити чисті кредити, або чисті борги, зміни /в чистій вартості капіталу за рахунок заощадження і чистих капітальних трансфертів.

РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ ІЗ КАПІТАЛОМ

Зміни в активах	Зміни в пасивах
Р.51 Валове нагромадження основного капіталу К.І Споживання основного капіталу (-) Р.52 Зміни в запасах матеріальних оборотних засобів Р.53 Придбання мінус вибуття цінностей К.2 Придбання мінус вибуття нестворених нефінансових активів В.9 Чисті кредити (+). чисті борги (-)	В.8 Заощадження D.9 Капітальні трансферти, що одержуються (+) D.9 Капітальні трансферти, що передаються (-) 10.1 Зміни в чистій вартості капіталу за рахунок заощаджень і капітальних трансфертів

Чисті кредити, або чисті борги, визначимо таким чином:

В.9 = В.8 + В.8 + D.9(+) - D.9(-) - Р.52 - Р.51 + К.1 - Р.53 =

= 10.1 - Р.52 - Р.51 + К.1 - Р.53.

Фінансовий рахунок (схема 3.11) відображає збільшення фінансових активів і зміну фінансових зобов'язань. В результаті руху всіх фінансових потоків відбувається взаємне погашення фінансових зобов'язань, після чого залишаються тільки ті фінансові засоби, які не було спрямовано ні на кінцеве споживання, ні в інвестиції. Таким чином. чисті кредити або чисті борги можна одержати також з фінансового рахунку.

Чисті кредити (чисті борги) подано як перевищення величини створених фінансових активів над усіма прийнятими фінансовими зобов'язаннями.

Фінансовий рахунок

Зміни в активах	Зміни в пасивах в чистій вартості капіталу
F Чисте прийняття фінансових активів	F Чисте прийняття зобов'язань
F.l Монетарне золото і спеціальні	F.2 Валюта та депозити
права запозичення F.2 Валюта та депозити	F.3 Цінні папери, відмінні від акцій
	F.4 Кредити та позики
F.3 Цінні папери, відмінні від акцій	F:5 Акції та інші форми участі в капіталі
F.4 Кредити та позики
F.5 Акції та інші форми участі в капіталі	F.б Страхові технічні резерви
	F.7 Інша кредиторська заборгованість
F.б Страхові технічні резерви	В.9 Чисті кредити (+), чисті борги (-)
F.7 Інша дебіторська заборгованість

Динаміка чистої вартості капіталу може відбуватися під впливом заощаджень або чистих капітальних трансфертів, відкриття або вичерпання корисних копалин, руйнування активів унаслідок стихійного лиха, їх некомпенсованих конфіскацій, які фіксуються в рахунку інших змін в обсязі активів (схема 3.12), переоцінки активів, яка пов'язана зі зміною цін і характеризується в рахунку переоцінки (схема 3.13).

РАХУНОК ІНШИХ ЗМІН В ОБСЯЗІ АКТИВІВ

Зміни в активах	Зміни в пасивах в чистій вартості капіталу
AN Нефінансові активи AN 1. І Створені активи К4. Економічна поява створених активів К.7 Збитки внаслідок катастроф К.8 Некомпенсовані конфіскації К.9 Інші зміни в обсязі нефінансових активів, не віднесених до інших категорій К. 12 Зміни класифікації та зміни в структурі AN.2 Нестворені активи К.3 Економічна поява нестворених активів К.5 Природний рух некультивованих біологічних ресурсів К.6 Економічне зникнення нестворених активів К.7 Збитки внаслідок ,катастроф К.8 Некомпенсовані конфіскації К.9 Інші зміни в обсязі нефінансових активів, не віднесених до інших категорій К.12 Зміни класифікації та зміни в структурі AF Фінасові активи К.7 Збитки внаслідок катастроф К.8 Некомпенсовані конфіскації К.12 Зміни класифікації та зміни в структурі К.10 Інші зміни в обсязі нефінансових активів та пасивів, не віднесених до інших категорій К.12 Зміни класифікації та зміни в структурі	AF Пасиви К.7 Збитки внаслідок катастроф К.8 Некомпенсовані конфіскації К.10 Інші зміни в обсязі нефінансових активів та пасивів. не віднесених до інших категорій К.12 Зміни класифікації та зміни в структурі В.10.2 Зміна в чистій вартості капіталу в результаті інших змін в обсязі активів

Рахунок інших змін в обсязі активів відображає не тільки відкриття або вичерпання корисних копалин, руйнування активів унаслідок стихійного лиха, їх некомпенсованих конфіскацій, але він ще враховує таки коригування, як зміни класифікації та зміни в структурі, що впливають на динаміку чистої вартості капіталу.

Балансуючою статтею рахунку інших змін в обсягу активів є зміна чистої вартості капіталу в результаті інших змін в обсязі активів, яка розміщена з правого боку рахунку.

Рахунок переоцінки відображає холдинговий прибуток або збиток внаслідок зміни вартості капіталу, обумовлених динамікою цін різних активів та пасивів за певний період часу. На лівому боці рахунку відбиваються операції з активами, а на правому - з пасивами. Додатна переоцінка фінансових пасивів дає номінальний холдинговий збиток, а від'ємна - прибуток. Балансуючою статтею рахунку переоцінки є зміни в чистій вартості капіталу, обумовлені номінальним холдинговим прибутком/збитком.

Рахунок переоцінки

Зміни в активах	Зміни в пасивах і зміни в чистій вартості капіталу
К.11. Номінальний холдинговий прибуток (-)/збиток (+) AN Нефінансові активи: AN.l Створені активи AN.2 Нестворені активи AF Фінансові активи	К.11Номінальний холдинговий прибуток (-) /збиток (+) AF Пасиви В.10.3 Зміни в чистій вартості капіталу, обумовлені номінальним холдинговим прибутком/збитком

Рахунок переоцінки поділяється на два субрахунки: субрахунок нейтрального холдингового прибутку/збитку (схема 3.14) та субрахунок реального холдингового прибутку/збитку (схема 3.15).

Зміни в активах	Зміни в пасивах і зміни в чистій вартості капіталу
К.11.1 Нейтральний холдинговий прибуток (-) /збиток (-;-) AN Нефінансові активи: AN.2 Нестворені активи АF Фінансові активи	К.11.1 Нейтральний холдинговий прибуток (-) /збиток (-;-) AF Пасиви В.10.3 Зміни в чистій вартості капіталу, обумовлені нейтральним холдинговим прибутком/збитком

Субрахунок нейтрального холдингового прибутку/збитку відображає переоцінку активів і пасивів у тій пропорції, яка відповідає зміні загального рівня цін за минулий період. Це здійснюється шляхом множення індексу загального рівня цін за певний період часу на первинну вартість усіх активів та пасивів. Отриманий показник має назву «нейтральний холдинговий прибуток (-)/збиток (:+-)», тому що переоцінка активів та пасивів здійснюється в однаковій пропорції. Балансуючою статтею рахунку є зміни в чистій вартості капіталу, обумовлені нейтральним холдинговим прибутком/збитком.

Рахунок реального холдингового прибутку/збитку показує різницю між номінальним холдинговим прибутком/збитком та нейтральним холдинговим прибутком/збитком, яка зветься реальним холдинговим прибутком/збитком. Якщо, наприклад, у лівій частині в активах номінальний холдинговий прибуток/збиток перевищує нейтральний холдинговий прибуток/збиток, то тоді ми маємо реальний холдинговий прибуток. Тому що в cepeдньому фактичні ціни активів зросли більше ніж загальний рівень цін. Балансуючою статтею рахунку реального холдингового прибутку/збитку є зміни в чистій вартості капіталу, обумовлені реальним холдинговим прибутком/збитком.

Зміни в активах	Зміни в пасивах і зміни в чистій вартості капіталу
К.ll.2 Реальний холдинговий прибу- ток (-)/збиток (+) AN Нефінансові активи: AN.l Створені активи AN.2 Нестворені активи AF Фінансові активи	К.11.2 Реальний холдинговий прибуток (-)/збиток (+) AF Пасиви В.10.3 Зміни в чистій вартості капіталу, Обумовлені реальним холдинговим прибутком/збитком

Отже, рахунок реального холдингового прибутку/збитку відображає зміну відносних цін, яка викликана більшою або меншою зміною цін окремих видів активів порівняно зі зміною загального рівня цін.

3.6 Баланси активів та пасивів

Особливий тип рахунків у СНР - баланси. Вони відображають наявність у країні або в певному секторі активів, пасивів, а також чистої вартості капіталу в момент складання балансу. В лівій частині балансів показуються активи, а в правій - пасиви і чиста вартість капіталу. В СНР є три самостійні баланси: початковий баланс активів та пасивів; зміни в балансі активів та пасивів; заключний баланс активів та пасивів.

Початковий баланс активів та пасивів (схема 3.16) - це сукупність усіх активів, пасивів і чистої вартості капіталу кожного сектору, а також усієї країни в цінах на початок обчислюваного періоду. Балансуючою статтею є чиста вартість капіталу - різниця між активами та пасивами, що дорівнює поточній вартості запасів економічних цінностей, якими володіє сектор чи окрема одиниця.

ПОЧАТКОВИЙ БАЛАНС АКТИВІВ ТА ПАСИВІВ

Активи	Пасиви та чиста вартість капіталу
AN Нефінансові активи:	AF Пасиви
AN.I Створені активи
AN.2 Нестворені активи
AF Фінансові активи	В.90 Чиста вартість капіталу

Підсумок усіх змін в активах, пасивах і в чистій вартості капіталу, які сталися за звітний період, по кожному сектору окремо і по країні в цілому підбивається в балансі «Зміни в балансі активів та пасивів» (схема 3.17).

3.7 Зміни в балансі активів і пасивів

Активи	Пасиви та чиста вартість капіталу
Сумарна зміна активів	Сумарна зміна пасивів
AN Нефінансові активи:	AF Пасиви
AN.I Створені активи	В.10. Зміни в чистій вартості капіталу, разом
AN.2 Нестворені активи
AF Фінансові активи	В.10.1 Зміни в чистій вартості капіталу за рахунок заощаджень і капітальних трансфертів
	В.10.2 Зміни в чистій вартості капіталу внаслідок інших змін в обсязі активів
	В.10.3 Зміни в чистій вартості капіталу, обумовлені номінальним холдинговим прибутком/збитком

Він відображає зміну всіх нефінансових і фінансових активів за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів, а також внаслідок інших змін в обсязі активів, номінальним холдинговим прибутком/збитком.

ці два баланси дозволяють побудувати заключний баланс активів та пасивів (схема 3.18).

3.8 Заключний баланс активів і пасивів

Активи	Пасиви та чиста вартість капіталу
AN Нефінансові активи:	AF Пасиви
AN.I Створені активи
AN.2 Нестворені активи
AF Фінансові активи	В.90 Чиста вартість капіталу

На відміну від початкового балансу активів та пасивів заключний баланс активів та пасивів є сукупністю всіх активів, пасивів і чистої вартості капіталу кожного сектору окремо і по країні в цілому на кінець обчислюваного періоду. Активи, пасиви і чиста вартість капіталу на кінець обчислюваного періоду дорівнюють величині активів, пасивів і чистої вартості капіталу на початок обчислюваного періоду плюс зміни в активах, пасивах і чистій вартості капіталу, які сталися за минулий період.

Баланси активів та пасивів показують відносини між заощадженнями та чистою вартістю капіталу. Заощадження (нетто) дорівнюють змінам у чистій вартості капіталу мінус капітальні трансферти, іншим змінам в обсязі активів та номінального холдингового прибутку/збитку.

3.9 Рахунок товарів і послуг

Рахунки операцій в СНР є умовними чи перевірними, тому що вони не показують відносини між секторами, а тільки підбивають суму даних по тій чи іншій операції, які можна знайти в рахунках різних секторів чи галузей. Підсумкові дані по ресурсах та використанню рахунків операцій балансуються за визначенням і тому балансуючої статті не містять.

Особливе значення серед рахунків операцій, та і СНР в цілому, має рахунок товарів і послуг. Тому йому надано код - рахунок 0. Щодо рахунків інших операцій, то вони можуть позначатися в СНР кодом відповідної операції.

В СНР ООН-93 та публікаціях Державного комітету статистики України цей рахунок називають рахунком товарів і послуг.

Рахунок товарів і послуг характеризує загальні ресурси продуктів і послуг в економіці в цілому, а також напрями використання цих ресурсів. Він є своєрідною зведеною характеристикою СНР: Рахунок товарів і послуг збалансовано тільки на загальному рівні. Особливістю цього рахунку є те, що ресурси розміщено з лівого боку, а використання - з правого.