Міжнародна економічна статистика

де 11111 ІВIl Ірн - індекси продуктивності праці, виробітку та річного навантаження в людино-годинах середньорічного працівника.

4.4 Статистика лісового господарства

Ліси є біопродуктивними системами, що забезпечують сировину для лісової промисловості, і важливим джерелом енергії (дeревнe паливо і деревне вугілля для готування їжі й опалення) у країнах, що розвиваються. Вони також служать середовищем для безлічі тварин і рослин. Лісонасадження є ефективним захистом ґрунтів і регулятором водних потоків і кругообігу вуглецю. Використання лісової землі для сільськогосподарських цілей великомасштабна промислова рубка лісу і зростання попиту на деревне паливо та деревне вугілля призвели в багатьох частинах світу до збезлісення.

Дані про лісонасадження, зміст біомаси і зміни звичайно збираються департаментами лісівництва для цілей раціонального використання лісів. Статистичні дані про виробництво деревини є частиною бази даних промислової статистики. Інші дані виходять з обстежень домашніх господарств і сільського господарства (наприклад, про збирання деревного палива, підсічно-вогневу обробку і випас на лісових землях) шляхом інтерпретації даних дистанційного зондування (наприклад, площа зведеного лісу, лісокущового перелогу і гару, будівництво лісових доріг).

У лісовому господарстві розрізняють такі категорії видів діяльності:

Ш промислова рубка лісу;

Ш неформальна рубка лісу, в основному на дрова і сільські будівельні матеріали, але може включати виробництво деревного вугілля і «незаконну рубку»;

Ш природна загибель дерев унаслідок хвороб, пожеж, впливу вітру і забруднення;

Ш природне лісовідтворення, що далі може розрізнятися за домінуючим типом лісу;

Ш лісівництво і/чи лісонасадження.

У міжнародній економічній статистиці використовуються такі показники статистики лісового господарства.

Площа лісового фонду - частина території країни, зайнята лісом, а також незайнята ним, але призначена для потреб лісового господарства. Лісовий фонд включає лісову площу, тобто територію, покриту лісом (фактично зайняту деревними породами, що утворюють насадження) і не покриту лісом, але призначену для вирощування лісу (гар, вирубки, пустирі, прогалини, площі загиблих насаджень). Крім того, до складу лісового фонду включається нелісова площа: сільськогосподарські угіддя (ріллі, косовиці, пасовища), площі особливого призначення (дороги, канави, садиби та ін.), а також площі боліт, пісків, ярів, крутих схилів та інші території.

Лісовпорядження - система заходів, що включають визначення кордонів, розподіл лісу на види і ділянки лісонасаджень, групи, категорії захисту (водоохоронні. захисні, санітарно-гігієнічні й оздоровчі тощо): інвентаризацію лісового фонду (площа лісу і запас деревини); визначення розміру щорічного користування лісом (розрахункова лісосіка, лісовідновлення та ін.).

Уведення молодих насаджень до категорії цінних (високопродуктивних) лісових насаджень визначаються виходячи з площі, віднесеної до категорії цінних деревних насаджень, вирощених лісових культур (посадкою і посівом) і молодняків, у результаті проведення заходів сприяння природному лісовідтворенню, реконструкції малоцінних насаджень і рубок відходу.

Лісовідновлення-- проведення заходів щодо відновлення лісів на вирубках, гарах, пустирях, прогалинах та інших колишніх під лісом площах. Лісовідновлення включає посадку. посів лісу і сприяння природному поновленню. Посадка лісу - роботи з посадки сіянців, саджанців, черешків та іншого посадкового матеріалу на лісокультурних площах.

Рубка відходу за лісом - періодична вирубка в насадженнях частини дерев і чагарників, проведена з моменту утворення насаджень до головної рубки, з метою формування потрібного складу, форми насаджень і підвищення приросту.

Одним з видів рубок відходу є відхід у молодняках, що є освітленням і прочищенням лісу, які проводяться в молодих насадженнях, як правило, у віці до 20 років, з метою звільнення головних порід дерев від затінення менш цінними породами, а також формування потрібного складу насаджень.

Санітарні рубки - рубки, що проводяться з метою вирубки і збирання дерев, заражених і пошкоджених різними хворобами і шкідниками, а також збирання сухостійних, буреломних дерев. Санітарні рубки поділяються на вибіркові і суцільні.

Рубки лісу. головного користування і лісовідновні рубки проводяться в спілих деревостоях для заготівлі деревини. Рубки лісу головного користування здійснюються в лісах II й ІІІ груп способами, спрямованими на відновлення лісів господарсько-коштовними деревними породами й ефективну експлуатацію.

Валова продукція (випуск) лісового господарства являє собою витрати на закладку і вирощування лісових насаджень, по догляду за лісом і підтриманню його в стані, придатному для експлуатації.

Валова продукція лісового господарства оцінюється в сумі фактичних витрат, вироблених з метою відтворення і підвищення продуктивності лісів, поліпшення їхнього якісного складу.

5. МІЖНАРОДНА СТАТИСТИКА ПРОМИСЛОВОСТІ

5.1 Система показників, джерела інформації й публікації міжнародної статистики промисловості

На сьогоднішній день міжнародна статистика промисловості є найрозвиненішою частиною міжнародної економічної статистики. Роль промисловості як галузі матеріального виробництва у світовій економіці зростає. Зараз значна частина робіт різних міжнародних організацій пов'язана з цією галуззю.

Перш ніж розглядати показники промислового виробництва з точки зору їхніх функцій, змісту, взаємозв'язків. міжнародної порівнюваності та інформативності, при міжнародних статистичних зіставленнях слід звернутися до деяких загальних питань і проблем міжнародної статистики промисловості.

Насамперед визначимо міжнародну статистику промисловості, організації промислової статистики ООН, її програми показників, інформаційні джерела, а також статистичні та методологічні публікації статистичних органів ООН. Таке вирізнення міжнародної статистики промисловості має дві особливості.

По-перше, розвиток промисловості значною мірою визначає розвиток усієї економіки. Рівень розвитку промисловості стає найважливішим індикатором макроекономічного рівня розвитку. Наприклад, у міжнародних зіставленнях як індикатор загального економічного рівня розвитку застосовуються такі показники: абсолютний обсяг промислового виробництва країни; частка промисловості у валовому іІ чистому промисловому продукті; частка країни чи групи країн у світовому промисловому виробництві; промислове виробництво на душу населення країни (в абсолютних і відносних показниках).

По-друге, промислова статистика належить до найрозвиненіших сфер статистики - як міжнародної, так і національних статистик.

Промислова статистика ООН організована за трьома варіантами:

- світова програма промислової статистики;

- річна статистика;

- місячна статистика.

Світова програма статистики промисловості досі виконувалась тричі кожні І 0 років. Остання програма ґрунтувалася на даних 1983 р. При реалізації цієї програми Статистична комісія ООН намагалась в основному реалізувати такі завдання: підтримати розвиток національних статистик про структуру і діяльність промислового сектору: збільшити кількість і підвищити порівнюваність промислових статистик. які існують на міжнародному рівні.

Виходячи з угруповань країн (країни, які починають розвивати свою статистику промисловості; країни з розвинутою статистикою) у світовій програмі розрізняють мінімальну і повну програми показників.

Мінімальна програма охоплює три групи показників: ідентифікуючі та класифікуючі види інформації; заняття і дохід; валова продукція.

Повна програма має сім груп показників: ідентифікуючі та класифікуючі види інформації; трудова діяльність і дохід; фонди; створення основного капіталу; витрати, які містять окремі позиції щодо вартості матеріалу та енергії; валова продукція, що містить обсяг виробництва деяких видів продукції; вартість чистої продукції.

у сучасній міжнародній статистиці промисловості використовують понад 200 різних показників промислового виробництва.

З метою міжнародної зіставності ООН для публікації рекомендовано такі показники:

1. Вид діяльності (галузь).

Кількість одиниць статистичного спостереження.

Загальна чисельність зайнятих протягом одного періоду,

характерного для досліджуваного року:

3.1. Чисельність зайнятих підприємців.

3.2. Кількість неоплачуваних сімейних працівників.

3.3. Чисельність працівників в домашніх умовах.

3.4. Чисельність зайнятих осіб:

- робітники;

- інші наймані особи.

4. Кількість осіб найманого персоналу, зайнятих протягом кількох специфічних періодів досліджуваного року:

- робітники;

- інші наймані особи.

5. Середня чисельність осіб найманого персоналу, зайнятих протягом досліджуваного року, з них робітники.

6. Середня чисельність осіб, зайнятих протягом досліджуваного року.

7. Кількість людино-годин, відпрацьованих робітниками протягом досліджуваного року.

8. Заробітна плата і винагороди, виплачені протягом досліджуваного року:

8.1. Найманому персоналу:

- робітникам;

- іншим найманим особам. .

8.2. Зайнятим у домашньому господарстві.

9. Потужність енергетичного обладнання, що перебуває в резерві на певну дату досліджуваного року:,

9.1. Первинні двигуни (без тих, що з'єднані з електрогенераторами).

9.2. Електричні мотори.

9.3. Генератори.

10. Загальна вартість нових основних засобів, придбаних від інших підприємств чи вироблених протягом досліджуваного року:

10.1. Машини, транспортні засоби та інше обладнання:

- одержані від інших підприємств;

- вироблені для власного користування.

10.2. Будівлі і споруди, поліпшення землі (зрошення і осушення) розвиток інфраструктури:

- одержані від інших;

- вироблені для власного користування.

11. Загальна вартість використаних основних засобів, які придбані підприємством протягом року:

11.1. Машини, транспортні засоби та інше обладнання.

11.2. Будівлі і споруди, поліпшені землі.

12. Загальна вартість проданих основних засобів, використаних підприємством:

12.1. Машини, транспортні засоби та інше обладнання.

12.2. Будівлі і споруди, поліпшені землі.

13. Валовий приріст основних засобів протягом досліджуваного року (періоду):

13.1. Машини, транспортні засоби та інше обладнання.

13.2. Будівлі і споруди, поліпшені землі.

14. Вартість запасів на початок і кінець досліджуваного року:

14.1. Сировина, паливо, допоміжні матеріали тощо (також товари, призначені для перепродажу у тому вигляді, в якому їх було придбано).

14.2. Незавершене виробництво.

14.3. Готові вироби.

15. Кількість електроенергії, спожитої протягом звітного року:

15.1. Кількість і вартість купованої електроенергії.

15.2. Кількість виробленої електроенергії.

15.3. Кількість і вартість електроенергії, проданої іншими підприємствами.

16. Вартість товарів, одержаних чи спожитих, а також оплата послуг, наданих протягом досліджуваного року:

16.1. Вартість сировини, допоміжних матеріалів, деталей та ін.

16.2. Кількість і вартість окремих найважливіших матеріалів.

16.3. Вартість палива.

16.4. Кількість і вартість окремих найважливіших видів палива.

16.5. Вартість товарів, призначених для перепродажу в тому вигляді, в якому їх було придбано.

16.6. Вартість контрактних та комісійних робіт, виконаних іншим підприємством протягом досліджуваного періоду.

16.7. Вартість ремонту і робіт щодо підтримки обладнання, виконані іншими підприємствами протягом досліджуваного періоду.

17. Вартість вироблених, відвантажених товарів, а також суми, одержані за послуги, які надано іншим підприємствам протягом досліджуваного періоду:

17.1. Вартість усіх продуктів досліджуваного підприємства.

17.2. Кількість і вартість окремих найважливіших продуктів.

17.3. Вартість товарів, відвантажених у тому вигляді, в якому їх було придбано.

17.4. Суми, одержані за промислові роботи чи послуги, виконані для інших підприємств.

Валова продукція за досліджуваний період.

Додана вартість.

Основним джерелом інформації в міжнародній статистиці промисловості є промислові переписи (цензи). Це пов'язано з тим, що у більшості країн для характеристики промисловості застосовують переписи. а не дані поточної статистики.

Міжнародні організації за даними поточної статистики розраховують лише індекси промислового виробництва та деякі показники кон'юнктурного аналізу. Якщо поточна статистика здійснюється частіше ніж один раз на рік, то основні показники статистики промисловості розраховуються один раз на рік і рідше. у рекомендаціях ООН визначено, що збирати повну інформацію про промисловість слід один раз за 5-10 років, а за скороченою програмою - один раз на рік. Крім того, передбачається збір інформації не лише за допомогою суцільного перепису. а й методами вибіркових обстежень.

Для одержання повної зіставної інформації здійснюють всесвітні промислові переписи.

Найважливішою формою промислової статистики ООН є річні статистики. Статистичне відомство ООН щорічно публікує такі підготовлені ним групи показників: робоча сила (кількість, заробітна плата (оклад), робочий час); витрати енергії, матеріалу, обсяг послуг; валовий обсяг капітальних вкладень; запаси; результати виробничої діяльності (вартість та натуральні показники). Методика і зміст показників світової програми промислових статистик ґрунтуються переважно на Міжнародних рекомендаціях промислової статистики. Різні країни певною мірою дотримуються цих рекомендацій і методичних вказівок. Це виражається, з одного боку, ступенем реалізації повної програми показників, а з іншого - ступенем відповідності національних показників певним визначенням рекомендацій, виданих Статистичним відомством ООН.

Результати щорічного збору інформації для промислової статистики публікуються у Щорічнику промислових статистик, який видає Статистичний відділ Секретаріату ООН. Перший том щорічника містить дані про програму показників, яку подано у табл. 5.1. Натуральні показники щодо окремих виробів публікуються у другому томі щорічника.

У цьому огляді не враховано натуральні показники за окремими позиціями виробів. Показники, що відповідають позиціям 1-20, містяться у повному опитному листі, який був переданий розвинутим європейським країнам Статистичним Відділом ООН для звіту. Інші країни звітують за спрощеною програмою показників, у якій немає позицій 5, 11-:13 і 16-20.

Для короткотермінового аналізу Статистичний відділ ООН публікує у статистичних таблицях «Monthly Bulletт of Statistics» щомісячну інформацію за окремими показниками розділів промислової статистики. У стандартній програмі складання цих таблиць є щомісячні дані за двома розділами промислової статистики:

індекс промислового виробництва;

обсяг виробництва за окремими позиціями виробів у натуральних показниках.

У більшості країн ці щомісячні дані неможливо повністю порівняти з відповідними річними даними, оскільки методичні основи збору річної та місячної інформації різняться між собою.

	Показник	Публікується у
		щорічнику
1	Кількість підприємств	*
2	Чисельність працівників	*
3	Чисельність несамостійних працівників	*
4	Заробітна плата (оклади несамостійних працівників)	*
5	Надбавки до заробітної плати чи окладу
6	Кількість виробничого персоналу	*
7	Заробітна плата для виробничого персоналу	*
8	Робочий час виробничого персоналу	*
9	Витрати електроенергії	*
10	Вартість валової продукції	*
11	Вартість витрачених товарів і промислових послуг
12	Вартість витраченого матеріалу і поставок
13	Вартість витрачених енергії та палива
14	Вартість чистої продукції	*
15	Валові капіталовкладення, у цілому	*
16	Валові капіталовкладення. верстати й обладнання
17	Запаси, у цілому
18	Запаси матеріалу, палива. поставок
19	Обсяг незавершеного виробництва
20	Запаси готової продукції

При розробці статистичних матеріалів промислової статистики Статистичний відділ ООН переважно спирається на різні інформаційні джерела, найважливішими з яких є опитні листи Статистичного відділу ООН і публікації національних статистичних відомств. Інформація з інших джерел доповнює, уточнює, а іноді замінює. ці джерела міжнародної статистичної інформації. Залежно від рівня розвитку країн, організації промислової статистики в них, готовності надати певну статистичну інформацію джерела інформації про різні країни, які має Статистичний відділ ООН різняться між собою.

5.2 Порівнюваність складу промисловості окремих країн

Вирішуючи проблеми міжнародної зіставності окремих показників, у експертів при розробці міжнародних стандартів виникають певні труднощі. Основною проблемою є визначення одиниці спостереження для проведення всесвітніх переписів промисловості. Поняття «підприємство» в різних країнах визначають по-рІЗному. В одних воно означає виробничу, в інших - економіко-організаційну одиницю. у рекомендаціях Статистичної комісії ООН за основну одиницю реєстрації пропонується приймати виробничу одиницю (установу), під якою розуміють окремий завод, фабрику, шахту, свердловину, коксувальний цех, електростанцію, майстерню, домашнє господарство (у ремісничій промисловості). Причому установа повинна збігатися з керованою, контрольованою чи бухгалтерською одиницею, утворюючи таким чином зручну і практичну облікову одиницю. Отже, при визначенні підприємства мають бути дві основні ознаки: 1) єдине управління виробничими операціями; 2) єдиний облік (єдиний кошторис), самостійна звітність. Як кількісний критерій прийнято, що підприємства, де працює менш як 5 осіб і які не мають енергетичного обладнання, слід віднести до кустарного виробництва (їх не відносять до промисловості). .

у статистиці ООН промисловість розмежовують на основі Міжнародної стандартної галузевої класифікації (МСГК) у відповідних розділах:

Гірничодобувна промисловість і каменярні.

Переробна промисловість.

Електрика, газ і вода.

Сукупність статистичних одиниць, вся чи переважна економічна діяльність яких може бути віднесена до одного з цих основних розділів, являє собою промисловість.

Для оцінки міжнародної зіставності розмежування промисловості додатково слід враховувати три аспекти:

статистичні одиниці, покладені в основу;

розподіл допоміжних і додаткових підрозділів та структурних одиниць, виробнича діяльність яких не відповідає певному групуванню МСГК;

с розподіл індивідуально-господарського виробництва і простих товарних виробників.

Відповідно до МСГК як статистичні одиниці для розмежування промисловості можна застосовувати «спеціалізовані виробничі ланки», «спеціалізовані виробничі дільниці», «виробництво».

У національних статистиках переважно використовують статистичні одиниці типу «виробництво», які порівняно з двома іншими статистичними одиницями забезпечують точне розмежування.

Зіставність одиниць промисловості в цілому та окремих її галузей залежить, крім того, від розподілу допоміжних і додаткових відділів, а також структурних одиниць, економічна діяльність яких не збігається з основним виробництвом і з відповідною групою МСГК. Останні одиниці відповідно до методичних рекомендацій ООН слід групувати як окремі статистичні одиниці. Допоміжні та додаткові відділи належать до основних одиниць, для яких вони провадять свою економічну діяльність, і групуються спільно з ними. При цьому винятком будуть допоміжні та додаткові відділи, які виробляють товари для зміни реального майна в основній одиниці, особливо відділи індивідуального будівництва та ремонту будівель і споруд.

Крім того, виняток становлять допоміжні та додаткові відділи, результат виробничої діяльності яких є фізичною складовою виробів основної одиниці (наприклад, пакувальний матеріал) чи великим обсягом продається іншим статистичним одиницям.

Для розширення розмежованої на основі МСГК промисловості відповідно до методик ООН у промисловій продукції враховують товари промислового характеру, виготовлені приватно, і товари, виготовлені у сфері простого товарного виробництва. Критерієм для віднесення товарів виробників-приватників і виробників сфери простого виробництва до промисловості є той факт, що вони, головним чином, призначені для обміну.

у методиках ООН рекомендується враховувати виробничий результат цих одиниць, якщо він становить значну частину промислового виробництва. При цьому слід через певні тривалі проміжки часу збирати відомості. Наприклад, світовий ценз промисловості. Ця рекомендація, з одного боку, призначена в основному для країн, що розвиваються, в яких індивідуальне і просте товарне виробництво становить значну частину економіки. З іншого боку, статистичний облік цього виробництва саме у країнах, що розвиваються, не провадиться або реалізується частково за допомогою наближених оцінок. У більшості національних місячних і річних статистик промислового виробництва результат приватногосподарського і простого товарного виробництв не враховується.

У статистиці ООН промисловість розмежовують виходячи з міжнародної стандартної галузевої класифікації.

Рівень розвитку економіки і досягнутий рівень суспільного розподілу праці відображаються ступенем існування певних видів економічної діяльності як самостійних галузей промисловості. У країнах з низьким рівнем економічного розвитку деякі передбачені систематикою МСГК угруповання можуть не зазначатися чи виступати лише як оцінка, оскільки певні види виробничої діяльності ще не виокремилися. Так. частина видів діяльності, що зазначені в основній групі 311- 312 систематики МСГК (виробництво продуктів харчування), у країнах, які розвиваються, реалізується в рамках сільськогосподарського виробництва, а значить, враховується також в основному розділі І. Як. правило, такого роду відхилення yжe не піддаються коригуванню і негативно впливають на зіставність окремих країн, рівні економічного розвитку яких значно різняться між собою.

5.3 Показники рівня промислового виробництва

У міжнародній економічній статистиці для характеристики рівня промислового виробництва використовують натуральні та вартісні показники.

У міжнародних статистичних зіставленнях натуральні показники порівняно з вартісними мають дві переваги. По-перше, на результати міжнародних зіставлень не впливають відмінності між національними системами цін; по-друге, відпадає необхідність переведення національних даних в єдину валюту. Завдяки цим перевагам натуральні показники окремих позицій промислового виробництва застосовуються в основному, для вирішення таких питань міжнародного статистичного аналізу:

порівняння країн за окремими позиціями промислового виробництва, важливими для процесу відтворення;

розрахунок індексів для визначення розвитку промислового виробництва;

розробка так званих спрощених мeтoдів екстраполяції результатів зіставлень вартісних показників.

Крім того, натуральні показники можна використовувати як показник заміщення промислового виробництва у цілому, а також як індикатор для вимірювання комплексних явищ типу ефективності, ступеня індустріалізації, рівня економічного розвитку.

у рамках статистики ООН за майже 35 окремими позиціями товарів публікуються щомісячні дані щодо виробництва у промисловій сфері в натуральному виразі («Mollthly Bulletill of Statistics»). Програма показників річної статистики охоплює 574 ряди натуральних показників, які повністю публікуються у Щорічнику промислової статистики чи в скороченому варіанті у Статистичному щорічнику ООН (приблизно 67 рядів показників). Майже 25 % рядів показників повної щорічної програми показників припадає на розділ 38 (виробництво оброблених металевих виробів, машин і обладнання), майже 21 % - на розділ 35 (виробництво хімікатів і хімічних продуктів, а також продуктів з нафти, вугілля, гуми і пластмас) та майже 12 % - на розділи 31 і 32 (виробництво продуктів харчування, напоїв і тютюну; виробництво текстильних товарів, одягу та виробів зі шкури).

Однак перелічені переваги натуральних показників не означають, що застосування їх у міжнародних статистичних зіставленнях абсолютно безпроблемне. При аналітичній роботі треба враховувати такі аспекти.

По-перше, треба мати на увазі, що натуральні показники є валовими (зі статисти ко-методичного погляду). Отже. високий рівень обсягу виробництва певних видів виробів, який вимірюється в натуральних одиницях, не завжди свідчить про високий рівень розвитку промисловості чи окремих її галузей.

По-друге, значна частина натуральних показників не відображає різноманітної якості виробів, особливо в розділах З2, 33 і З8 систематики МСГК. Так, обсяги виробництва радіоприймачів, телевізорів, легкових автомобілів і вантажівок, свердлильних верстатів, друкарських машин вимірюються у тисячах штук.

По-третє, натуральні показники. які слід використовувати як замінні (однорідні) для вимірювання промислового виробництва у цілому чи обсягів промислового виробництва окремих галузей, а також як індикатори комплексних явищ, треба ретельно вибирати відповідно до мети аналізу і не перевантажувати їх аналітичною інформативністю. Рівень виробництва того чи іншого виробу залежить не лише від виробничих потужностей промисловості певної країни, а й місця цієї країни у процесі міжнародної спеціалізації та кооперації, а також від обсягу й виду природних ресурсів, які є у розпорядженні цієї країни, від національних звичаїв та особливостей, кліматичних і географічних факторів. Високий обсяг виробництва окремих виробів не завжди є мірилом високого ступеня індустріалізації. Він може бути, наприклад. результатом однобічного розвитку виробничої структури, тобто промисловість і народне господарство в цілому характеризуються ірраціональною структурою. яка залежить від імпорту.

По-четверте, виходячи з вимог до міжнародної зіставності для натуральних показників існує п'ять елементів її, що підлягають аналізу, а саме:

Зіставність програм показників. Програма натуральних показників промислової статистики ООН являє собою програму максимум і не реалізується у повному обсязі жодною з країн. 3 одного боку, це пояснюється різним ступенем реалізації необхідних і достатніх умов міжнародної порівнюваності; з іншого - окремі країни не дають інформації про будь-які показники з політичних чи економічних міркувань. Тепер ці дані експертно оцінюються статистичним відділом ООН. Оцінку відсутніх показників здійснюють за трьома варіантами, якщо є дані за: один рік певного часового періоду - ці дані вважаються показовими для всіх років цього періоду; менш як 5 років - розраховують на основі середніх темпів зростання; понад 5 років - за допомогою регресійної оцінки .

Зіставність змісту натуральних показників. По-перше. принципова відмінність між країнами полягає в тому, що натуральний показник можна визначати як обсяг виробництва, збуту, продажу, поставки, або як експорт відповідних виробів. По-друге, натуральні показники можуть відрізнятися обліком певних специфічних позицій виробів. По-третє, один і той самий натуральний показник може бути визначений у різних одиницях, які не піддаються переліку. Наприклад. певні види машин і обладнання, ЩО, як правило, вимірюються в одиницях виробів, у деяких країнах обчислюють у тоннах.

Зіставність сфер збирання даних. Між окремими країнами існують відмінності стосовно виду статистичних одиниць та щодо розмежувань усієї сукупності статистичних одиниць у сфері збуту інформації. Найчастіше зустрічаються такі варіанти розмежувань: підприємства з певною чисельністю працівників; підприємства з певним обсягом виробництва (наприклад, лише великі чи середні підприємства, або лише ті, на яких виробляється основна частина відповідного виробу); підприємства з певною формою власності на засоби виробництва (наприклад, лише державні чи лише приватні підприємства); виключаються підприємства, що виробляють продукцію для збройних органів і поліції.

Зіставність періоду збирання інформації. Відмінності у розмежуванні періодів збирання інформації (фінансовий чи календарний) мають менше значення за своїм впливом на зіставність. У більшості країн розрахунки здійснюють на основі календарного року.

Поєднання показників. Додаткове обмеження зіставності утворюється в результаті різної періодичності показників (щомісячні дані в місячних бюлетенях. річні дані у промислових щорічниках, річні дані, у цензах світової промисловості). Як правило, різні за періодичністю показники утворюються за допомогою різних систем збирання інформації. В основному показники однієї країни. одержані за допомогою різних статистичних методів збирання інформації, мають неповне поєднання.

Для визначення обсягу виробництва у промисловості (підприємство, галузь, промисловість у цілому) В міжнародній промисловій статистиці застосовуються два основні типи вартісних показників: «вapтість брутто» і «вартість нетто» виробленої продукції. Крім того, за допомогою переробленої методики промислової статистики («Il1terl1atiol1al Recomel1datiol1s for І I1dustrial Statistics») було здійснено подальший розподіл цих двох основних типів: «цензовий показник» і «загальний показник». Кожний з цих чотирьох показників може оцінюватися як у цінах промисловості; так і в цінах за факторами виробництва, тому в цілому вартісні показники використовують для визначення рівня промислового виробництва, а значить, для міжнародного зіставлення промислового виробництва.

Валові показники визначаються загальною вартістю брутто результату економічної діяльності підприємства, галузі та ін., яка складається з витраченого постійного основного, постійного оборотного і змінного капіталу, а також доданої вартості.

Чисті показники (показники нетто) промислової статистики з методичного боку не відрізняються від тих показників продукції, що застосовуються, наприклад, в Україні. Показник у статистиці ООН визначається виходячи з відповідного показника брутто за вирахуванням витрат на матеріал, напівфабрикати, сировину й пальне, а також електроенергію, тобто за вирахуванням витрат на витрачений оборотний капітал. Тим самим показники містять вартість витраченого змінного капіталу (заробітна плата й оклади), прибуток і вартість витраченого основного капіталу (амортизація).

У діючій до 1983 р. Методиці промислової статистики ООН містився показник «чистої продукції», який складався із витраченого ЗМІННОГО капіталу і доданої вартості. Це показник, аналогічний показнику СНР - валова додана вартість. Однак у міжнародних статистичних матеріалах лише в деяких виняткових випадках містилися дані для цього показника. Перероблена методика промислової статистики ООН зараз не включає цього показника.

«Цензові показники» і «загальні показники» різняться між собою обсягом економічної активності, який враховується відповідним показником. У загальному показнику враховуються всі здійснені види економічні діяльності певною господарською одиницею промисловості щодо виробництва товарів і послуг та виробничі результати і пов'язані з ними витрати.

Показники відповідно до загальної концепції спираються на поняття виробництва в СНР, тобто відповідні показники охоплюють, крім результатів і витрат виробничого процесу, також результати і витрати невиробничої діяльності.

На відміну від загальних показників, показники цензової концепції містять лише типові види економічної діяльності, що відповідають основним розділам 2. 3 і 4 систематики МСГК. Цензові показники відрізняються від загальних тим, що вони не враховують невиробничу діяльність, а також ту виробничу діяльність, яка відповідно до прийнятих розмежувань промисловості не є типовим видом промислової діяльності (виробнича непромислова діяльність).

Більш практичним є перерахунок «чистої продукції» у показник «чиста вартість виробленої продукції», при цьому обсяг вартості чистої продукції збільшується на розмір амортизації.

Оцінювати показники для відображення рівня промислового виробництва відповідно до переробленої методики промислової статистики ООН можна за двома видами цін: виробнича чи сукупна, та ціна за факторами виробництва.

Виробнича - це ціна, за якою покупець товарів чи послуг розраховується з виробником. До неї включено податки і мито, що входять у рахунок, який виробник пред'являє покупцеві. Виробнича ціна містить також сукупність усіх непрямих податків за відрахуванням одержаних підприємством дотацій:

Непрямі податки на товари:

податок на додану вартість;

податок на предмети споживання;

на предмети розкоші;

на експорт з товарообороту

Інші податки:

податок на транспорт;

гербовий та реєстраційний збір;

податок на землю і будівлі;

податок з фонду заробітної плати підприємства;

районні податки:

промисловий податок:

страхове мито;

збори за спеціальні послуги громадського характеру;

податок на доходи від видовищних та розважальних установ;

податок за використання основного капіталу.

Цензова валова вартість виробленої продукції	+	Інші надходження	=	Валова вартість виробленої продукції

- - -

Цензові проміжні витрати	+	Інші витрати	=	Проміжні витрати

- - -

Цензова вартість чистої продукції	+	Різниця між іншими надходженнями та іншими витратами	=	Вартість чистої продукції

Показники, виражені в цінах за факторами виробництва, характеризуються відповідними показниками, вираженими у виробничих цінах. Для цього останні зменшуються на сальдо непрямих податків (непрямі податки за відрахуванням субсидій).

До цензової валової вартості виробленої продукції належить вартість виробленого товару, надходження від продажу відходів виробництва, продажу електроенергії, газу і пару та вартість виготовлених власними силами машин, установок і будівель. Товари, закуплені підприємством і знову продані без проміжної переробки чи обробки, обчислюються розміром різниці у вартості продукції між закупівельною і продажною цінами. Крім того, у цензовій валовій вартості виробленої продукції обчислюються доходи від виконаних для третіх осіб договірних, комісійних, будівельних робіт і робіт з ремонту й обслуговування, а також надходження від науково-дослідних і конструкторських робіт промислового характеру.

Показник валової вартості виробленої продукції (відповідно до загальної концепції) відрізняється від показника цензової валової вартості виробленої продукції на величину так званих «інших доходів», які надходять від діяльності, що не є типовою для промисловості.

Цензова вартість продукції у виробничих цінах визначається так:

Вартість проданого (відвантаженого) виробленого товару

+

Вартість проданого (відвантаженого) товару, який було придбано і продано на одних і тих самих умовах

-

Закупівельна вартість товару, який було придбано і продано на одних і тих самих умовах

-

Плата іншим організаціям за перевезення товару

+

Надходження від виконаних промислових робіт і послуг промислового характеру. наданих третім особам

+

Вартість основного капіталу, створеного власними силами

+

Зміна запасів незавершеного виробництва

+

Зміна запасів готових товарів

+

Зміна запасів товарів. які продаються на тих самих умовах, на яких вони були придбані

+

Податок на додану вартість, нетто

=

Цензова вартість продукції у виробничих цінах

-

Надходження від здачі в оренду машин і обладнання

-

Інші надходження

Інші надходження в основному складаються з доходів від побутових установ для працюючого персоналу типу кафе, гуртожитків та ін: комісійних винагород; плати за транспортні послуги, надані третім особам; плати за зберігання товару і складські роботи, дохід від магазинів та ін.; плати за право користування патентами, товарними знаками, за право публікації тощо: доходу від посередницьких послуг, у тому числі надходження від трансфертів у зв'язку з операціями, пов'язаними з торгівлею уживаними речами, земельними ділянками, нематеріальним майном та ін. Перелічені джерела надходжень, з точки зору СНР, перебувають у сфері виробничої діяльності. Ці надходження слід відрізняти від надходжень від розподілу доходів та змін у майновому стані. Доходи від майна і підприємницької діяльності (дивіденди і проценти, які одержуються) та надходження від змін у майновому стані, наприклад від продажу патентів і ліцензій, а також. від продажу земельних володінь і уживаного обладнання й засобів виробництва не слід відносити до графи «Інші доходи».

Цензові проміжні витрати включають витрати, необхідні для забезпечення обсягу виробництва, обчисленого за допомогою Цензової валової вартості виробленої продукції. До цих витрат відносять затрачений матеріал, сировину, напівфабрикати, паливні матеріали, матеріали виробничого призначення, електроенергію і канцтовари, а також плату за послуги промислового характеру, надані третіми особами, наприклад за договірні та комісійні роботи (ремонт будівель, машин, обладнання та ін.). Ці види продукції та послуги оцінюються у продажних цінах, тобто у цінах, за які їх пропонують на ринку. Для товарів, що були придбані не через ринок, розрахунки виконують на основі ринкових цін.

Відповідно до загальної концепції аналогічно до відмінностей між «валовою вартістю виробленої продукції» і «цензовою валовою вартістю виробленої продукції» відрізняють «проміжні витрати» від «цензових проміжних витрат», при цьому перші більші за останні на так звані «інші витрати».

Інші витрати містять виплати за користування нетиповими для промисловості послугами:

Орендна плата за машини, обладнання, будівлі та ін.

Страхові внески.

Виплати банкам (без процентів).

Оплата робіт, на які не поширюється фонд заробітної плати.

Оплата зберігання товарів і послуг магазинів.

Придбання обладнання для сфери робочого постачання та іншого обладнання, призначеного для невиробничої сфери.

7. Інші виробничі витрати:

7.1. Витрати на рекламу, консультації з правових і фінансових питань та послуги щодо планування, науково-дослідні та конструкторські роботи.

7.2. Придбання патентів і ліцензій.

7.3. Друкарські витрати і витрати на передплату газет і журналів.

7.4. Поштові витрати.

7.5. Представницькі витрати, гроші на відрядження та ін.

7.6. Витрати на проведення засідань керівних органів підприємства, зборів акціонерів тощо.

7.7. Комісійні винагороди для осіб, які не входять до штату підприємства.

7.8. Внески нa членство у спілках підприємців, у професійних об'єднаннях та ін.

7.9. Витрати на очисні роботи і переробку відходів виробництва. 7.10. Побічні витрати, пов'язані з придбанням майна.

Показники нетто «цензова вартість чистої продукції» і «вартість чистої продукції» (повна) обчислюються як різниця між «цензовою валовою вартістю виробленої продукції» «валовою вартістю виробленої продукції» та «цензовими проміжними витратами» і «проміжними витратами».

5.4 Міжнародні зіставлення показників результатів промислового виробництва

Дані про вартісні показники промислового виробництва, що містяться у міжнародних статистичних публікаціях ООН, дають змогу здійснити міжнародні зіставлення (порівняння):

Ш абсолютного рівня промислового виробництва в цілому і за окремими галузями;

Ш галузевої структури промислового виробництва;

Ш рівня промислового виробництва на одну особу (всього населення і зайнятого);

Ш структури промислового виробництва за вартісними компонентами.

Спробуємо відповісти на питання, якою мірою показники, що існують у міжнародній статистиці, можуть забезпечити реальну міжнародну зіставність промислового виробництва. Визначимо чи слід пояснювати одержані в результаті двостороннього зіставлення відмінності між обсягами промислового виробництва країн А І В різними його рівнями, чи це відмінності, викликані іншими, не пов'язаними з рівнем промислового виробництва факторами. Фактори, які впливають на реальність результатів порівняння, можна об'єднати у дві групи.

Фактори першої групи. На основі специфіки змісту валових показників при міжнародному зіставленні промислового виробництва на основі валової вартості виробленої продукції слід враховувати:

ь різний ступінь розвитку національних систем розподілу праці:

ь різне місце національних економік у системі міжнародного розподілу праці;

ь різні рівні ефективності виробництва, особливо стосовно питомих витрат сировини і матеріалів.

Більш високий ступінь розподілу праці щодо інших країн, явна залежність від імпорту при підготовчих роботах, низький рівень ефективності (високі питомі витрати сировини і матеріалів) за інших однакових умов призводять до того, що при міжнародних зіставленнях для країни, що розглядається, буде одержано більший показник обсягу виробництва. Це випливає з результатів обліку підготовчих робіт у валовій вартості виробництва і багаторазового обліку підготовчих робіт при агрегації валової вартості виробленої продукції підприємств.

Показники брутто і нетто різняться на амортизаційні відрахування. Отже, значні відмінності в амортизаційній політиці також впливатимуть на міжнародне порівняння промислового виробництва. На це суттєво впливають відмінності у визначенні нормативного строку служби, виборі бази цін для оцінювання основного капіталу і методиці визначення нормативів амортизації. Фактором, що впливає на результати міжнародних зіставлень, є також вид цін, що покладено в основу оцінки відповідного показника. у ціну входять непрямі податки, які відображають організовані державою процеси розподілу доходів і впливають на результати відповідних міжнародних зіставлень. З викладеного матеріалу можна зробити висновок, що показник «вартість чистої продукції», визначений у цінах за факторами виробництва, краще за все пристосований для міжнародних зіставлень рівня виробництва промисловості.

Фактори другої групи, Оцінка міжнародної зіставності вартісних показників промислової продукції потребує порівняльного аналізу національних даних натуральних показників промислового виробництва. Для цього слід порівнювати:

Перелік показників. Як правило, для окремих країн відображаються як валові, так і чисті показники промислового виробництва. Але повної порівнюваності переліку показників за допомогою періодичних міжнародних статистичних видань ООН одержати неможливо, оскільки не існує уніфікованого застосування «цензової концепції» і «загальної концепції» та однакової оцінки за допомогою одного з двох видів цін. Більш високий рівень зіставності у цьому відношенні реалізується за допомогою світового промислового цензу.

Вартісні показники за змістом. На порівнюваність змісту вартісних показників виробництва впливають різні особливості: готові вироби враховуються в розмірі валової вартості виробленої промислової продукції; валова вартість виробленої продукції не коригується на зміну величини запасів готових товарів і незавершеного виробництва, тобто вона визначається як валова вартість реалізації товарів і наданих послуг; у валовій вартості виробленої продукції не враховується обладнання, виготовлене власними силами.

Кpiм того, на зіставність змісту показників впливають різні у національному плані специфічні галузеві положення про розрахунок валових і чистих показників.

Оцінки. Проблема порівнюваності оцінок має стосовно вартісних показників два аспекти: порівнюваність виду цін; перерахунок визначених у національних валютах показників у зіставну валюту.

Виходячи з політико-економічного змісту категорії ціни, її функцій і конкретного механізму ціноутворення слід враховувати, що міжнародні порівняння промислового виробництва перебувають під впливом багатьох факторів, які прямо чи побічно пов'язані з виробничою діяльністю промисловості. Вплив цих факторів, як правило, можна оцінити лише номінально, логічно. Іноді, як виняток, можна кількісно оцінити ступінь дії подібних факторів, що впливають, і тим самим забезпечити коригування відповідних результатів зіставлень.

До специфічних факторів, які піддаються кількісній оцінці (за наявності відповідної детальної інформації), належать такі:

різна оцінка окремих позицій непрямих податків і субсидій у відповідних типах цін;

різний облік транспортних витрат у цінах.

Наприклад, у США валова вартість виробленої продукції, що оцінена у ринкових цінах (для переробної промисловості), включає пoдaток на майно, але до неї не належать промисловий податок І податок з товарообігу. І навпаки, відповідні показники у ФРН враховують акцизний податок, але виключають податок на додану вартість.

В основу міжнародного зіставлення рівня промислового виробництва мають бути покладені ціни виробника товару. Оцінювання за ринковими цінами призводить до перекручення результатів порівняння, особливо при зіставленні різних за територією країн.

Перерахунок визначеного у відповідній національній валюті промислового виробництва в єдину порівнювану валюту зараз здійснюється, як правило, на основі валютних курсів. Для поточних міжнародних порівнянь цей метод, з одного боку, є єдиним, який практикується і може бути реалізований з прийнятними умовами. З іншого боку, він призводить до значних перекручень результатів міжнародних зіставлень. Результати, розраховані на основі офіційних валютних курсів, іноді можуть давати неправильне співвідношення. Більш точні результати можна одержати при використанні паритету купівельної спроможності валют (просторові індекси цін). Як основа для розрахунку паритету купівельної спроможності у міжнародному масштабі можуть бути використані ціни світового ринку; міжнародні оцінки; метод репрезентації (розрахунок специфічних паритеті в купівельної спроможності залежно від відповідного моменту часу, від країн і показників, які порівнюються).

Метод репрезентації у більшості країн визнано способом, що об'єктивно відображає співвідношення між ними. Але він надзвичайно складний, потребує великих затрат часу і містить цілий ряд невирішених методичних проблем. Розрахунок просторових індексів цін за допомогою методу репрезентації зараз виконується лише через значні проміжки часу для певних груп країн у рамках міжнародних проектів зіставлень, наприклад зіставлень вартісних показників Програми міжнародних зіставлень ООН.

Сфера і період збору даних. Щодо сфери збирання даних, насамперед у переробній промисловості, існують додаткові відмінності при обліку ремонтних послуг (сервісних послуг), певних видів будівельних, ремісничих, замовних робіт для приватних домашніх майстерень (наприклад, виготовлення одягу, меблів на замовлення та ін.), продукції фірм роздрібної торгівлі, які продають основну частину своєї продукції окремим покупцям (переважно промисловість продуктів харчування, наприклад, хлібопекарні, кіоски для продажу морозива тощо). Відмінності у розмежуванні сфери збирання інформації випливають з відмінностей у техніці збирання даних. Наприклад, у промисловій статистиці Індії розрізняють «цензовий сектор» і «нецензовий сектор». Всі одиниці цензового сектору і деякі одиниці нецензового сектору облічуються за допомогою повного збору даних, а інші одиниці нецензового сектору - вибіркових проб. До цензового сектору належать усі підприємства з чисельністю 50 і більше працівників, які працюють біля машин і установок, і підприємства зі 100 і більше працівниками, що не працюють біля машин і установок. Відповідно нецензовий сектор є сукупністю підприємств, на яких 10--49 працівників працюють біля машин і установок чи 20-99 виконують інші види робіт.

5.5 Міжнародні зіставлення показників продуктивності праці в промисловості

При таких зіставленнях необхідно вирішити дві проблеми:

оцінка продукції, що випускається, в єдиній валюті;

облік відмінностей у статистиці окремих країн у визначенні валової продукції.

Наприклад, для розрахунку рівня продуктивності праці в країні А стосовно аналогічного показника країни В необхідно визначити індекс продуктивності праці:

де q/, q;H - продукція в натуральному виразі в країнах А і В; р/ - ціна продукції в країні А; І;4, ІIН - затрати праці в країнах А і В; rv,A - норма оплати праці в країні А.

Якщо визначати співвідношення В і А, то індекс продуктивності праці країни В до А матиме такий вигляд:

де rv,H - норма оплати праці в країні В.

у міжнародній економічній статистиці визначають також зведений індекс продуктивності праці:

Міжнародні зіставлення продуктивності праці здійснюються в основному за окремими видами продукції. Вартісні показники продуктивності праці зіставляються у двох варіантах за:

валовою продукцією;

доданою вартістю.

На практиці частіше застосовують другий. При цьому додану вартість оцінюють за цінами світового ринку; продукцію окремо взятої країни А у цінах світового ринку визначають за формулою

де q4 - кількість продукції в країні А; Р" - світові ціни на продукцію; Р'4 - ціни в країні А на відповідну продукцію.

При переоцінці продукції визначають індивідуальні індекси цін, потім Їх помножують на вартість продукції країни А відповідних груп товарів. Цей розрахунок здійснюють на основі методів товарів-представників. Для визначення знаменника показника продуктивності праці застосовують три варіанти за:

1) кількістю відпрацьованих людино-годин;

середньою чисельністю робітників чи працюючих;

середньою чисельністю працездатного населення, включаючи безробітних.

Як правило, рівні продуктивності праці визначаються стосовно відпрацьованих людино-днів і в цілому за місяць, квартал, рік.

5.6 Індекси промислового виробництва

Для відображення розвитку промислового виробництва використовують часові ряди натуральних і вартісних показників.

Розрахунок часових рядів виходячи з натуральних показників з погляду міжнародної методики, з одного боку, є безпроблемним, у межах зіставності натуральних показників можна порівнювати відповідні національні індекси. З іншого боку, не існує значних методичних проблем для розрахунку індексних рядів для груп країн.

Значно проблемним є розрахунок і застосування часових рядів на основі вартісних показників. У міжнародній статистиці такі ряди розраховуються і публікуються як для груп країн (для відображення розвитку промислового виробництва в цілому та окремих галузей промисловості), так і для окремих країн. Порівнюваність національних індексних рядів обмежена внаслідок застосування двох принципово різних концепцій і через наявність цілого ряду детальних відмінностей у розрахунку індексів. Визначення індексу для групи країн, яке являє собою агрегацію національних індексів, містить цілий ряд компромісів змістового і методичного характеру. З цього треба зробити висновок, що індекси для груп країн можуть лише наближено відображати розвиток промислового виробництва у цій групі.

Національні індекси. У міжнародних статистичних щорічниках і в щорічниках промислової статистики ООН публікуються ряди щорічних індексів, а в щомісячних статистичних бюлетенях, крім того, - ряди місячних індексів промислового виробництва. Ці часові ряди визначаються на основі міжнародної стандартної галузевої класифікації для промисловості в цілому і деталізовано - для основних розділів, підрозділів, основних груп промисловості.

Індекс для відображення кількісного розвитку промислового виробництва розраховують як базисно-вагове середнє арифметичне значення деяких індикаторів розвитку промислового виробництва (лише як виняток індекс обсягу промислової продукції розраховується не як базис но-вагове середнє арифметичне):