Міжнародна економічна статистика

де J - національний індекс розвитку промислового виробництва (для промисловості в цілому чи окремих галузей національної промисловості); hOj - базисні ваги для ~; 0 - базисний рік індексного ряду;} - показник підгрупи, групи, основної групи промисловості; l.i - вимірювана величина динаміки окремих індикаторів промислового виробництва (індивідуальних індексів).

Індивідуальні індекси (табл. 5.2) ґрунтуються на таких індикаторах промислового виробництва:

ь обсяг виробництва окремих видів виробів у натуральному вираженні (кількісний індекс);

ь валова вартість виробленої продукції для окремих виробів чи груп виробів з елімінацією коливань у ціні;

ь збутова ціна окремих виробів чи груп виробів з елімінацією коливань у ціні;

ь обсяг робочого часу в окремих підгрупах промисловості;

ь витрати енергії в окремих підгрупах промисловості;

ь виміряні в натуральних показниках витрати сировини і матеріалів за окремими позиціями.

Отже, для розрахунку індивідуального індексу використовуються як валова вартість, так і проміжні витрати. Ці індикатори і розраховані на їх основі індивідуальні індекси не охоплюють всього спектра промислового виробництва, а лише його 60--90 %. у більшості країн, крім того, при розрахунку індивідуальних індексів ураховуються не всі підприємства.

Приклади розрахунку індивідуальних індексів

Країна	Кількість індивідуальних індексів	Індикатори, які застосовуються	Ступінь репрезентативності індексів
Японія	534	Лише кількісні індекси	60 % чистої продукції промисловості
Південна Корея	451	Те саме	85 % чистої продукції промисловості
ФРН	470	Вартість продукції. Ринкова вартість. Робочий час. Витрати матеріалу	77 % валової продукції основних розділів (2 і 3 МСГК)
Туніс	175	Переважно кількісні індекси. Разом з тим: вартість продукції, витрати матеріалу	86 % промислового виробництва
Індія	352	Кількісні індекси. Вартість продукції	...
Австралія	356	Переважно кількісні індекси. Разом з тим: вартість продукції. робочий час, витрати матеріалу	57 % вартості продукції підприємств

В основі вагів hOj у більшості країн лежить виражена в цінах за факторами виробництва вартість чистої продукції базисного року індексного ряду. Лише в небагатьох країнах для розрахунку вагів використовується виражена в ринкових цінах вартість доданої продукції чи валова вартість продукції. Тим самим ваги, які застосовуються, показують, як правило, дійсні для базисного року частини відповідних підгруп, груп, основних груп тощо, у вартості чистої продукції відповідного загального рівня агрегації (основна група, розділ, основний розділ, промисловість у цілому).

Розрахований за цією методикою індекс не вимірює безпосередньо кількісного розвитку загального промислового виробництва, а є індикатором, який відображає кількісний розвиток промислового виробництва. Цей індикатор характеризує розвиток фізичного обсягу промислового виробництва тим точніше, чим повніше все промислове виробництво охоплено індивідуальними індексами, чим повніше враховані в індивідуальних індексах усі промислові підприємства країни і чим актуальніше є розрахунковий рік вагів.

Отже, можна зробити висновок, що на міжнародну зіставність національних індексних рядів впливають відмінності у:

· розрахунках індивідуальних індексів (індикатори промислового виробництва, ступінь репрезентативності):

· розрахунках вагів (вид виробничих показників та база їх цін, розрахунковий рік вагів);

· охопленні підприємств (сфера збору даних для розрахунку індивідуальних індексів);

· термінах між звітним і базисним роками індексного ряду.

Крім того, на зіставність часових рядів впливають також викладені у попередніх параграфах проблеми зіставності показників промислового виробництва, розмежування промисловості в цілому і зіставності галузевої структури промисловості (від одного до трьох знаків у МСГК).

Міжнародні індекси. Методика розрахунку часових рядів для відображення розвитку .промислового виробництва була прийнята Статистичною комісією ООН для розрахунку індексів за групами країн і для світової промисловості. Національні Індекси підсумовуються на основі базисно-вагового середнього арифметичного значення з індексом для відповідної групи країн чи всіх країн:

де ~-загальний індекс для групи країн чи для всіх країн; hO*kкоефіцієнт еквівалентності для країни k, розрахований на основі даних базисного року; Ik - індекс промислового виробництва для країни k.

Для розрахунку індексів для груп країн та індексу світового промислового виробництва Статистичний відділ ООН застосовує національні індекси промислового виробництва подані окремими країнами. Відсутні національні індекси оцінюються на основі натуральних показників промислового виробництва.

Коефіцієнти еквівалентності hп.k розраховує також Статистичний відділ ООН. Для країн, які належать до ринкової економіки, цей розрахунок ґрунтується на національних даних про чисту продукцію в цінах за факторами виробництва, обчислених на основі офіційного курсу долара США.

Ступінь точності розрахунків індексів для груп країн обмежений цілим рядом факторів:

ь в індексах груп країн об'єднано індекси, розраховані за різними з методичного погляду принципами;

ь застосування офіційного валютного курсу при розрахунку коефіцієнтів еквівалентності призводить до значних відхилень розрахованих на їх основі частин окремих країн і груп країн від дійсного обсягу участі у світовому промисловому виробництві;

ь національні бази даних неповні. Це стосується як розрахунку коефіцієнтів еквівалентності, тобто необхідних для цього розрахунку національних даних про вартість чистої продукції за основними групами систематики МСГК, так і національних індексів виробництва для окремих основних груп цієї систематики.

6. МІЖНАРОДНА СТАТИСТИКА ФІНАНСІВ

6.1 Основи міжнародного стандарту в галузі статистики державних фінансів

Рекомендації зі статистики державних фінансів (далі - Рекомендації) є міжнародним стандартом для складання і подання податково-бюджетної статистики. Статистика державних фінансів є інформаційною базою для податково-бюджетного аналізу і відіграє життєво важливу роль як у розробці і моніторингу обґрунтованих фінансових програм, так і в здійсненні нагляду за заходами економічної політики. В Рекомендаціях подано облік за методом нарахування, розробляються баланси активів і пасивів і передбачається повне охоплення державної економічної та фінансової діяльності. Хоча на сьогодні лише кілька країн у змозі забезпечити відповідність стандартам, установлюваним у Рекомендаціях, кількість таких країн постійно зростає.

Перше видання побачило світ у 1986 році. У ньому викладалися економічні й облікові принципи, використовувані при розробці статистики, керівні принципи представлення податково-бюджетної статистики на аналітичній основі, що включає відповідні балансуючі статті. Балансуючі статті представляють чисті вартісні показники з тих видів діяльності, що охоплюються певним набором облікових записів, наприклад чиста вартість сукупних доходів за винятком сукупних витрат.

Рекомендації не містили систематичного викладу практичних аспектів розробки статистики. Ці аспекти системи СДФ розглядатимуться в окремому посібнику з розробки статистики.

У другому виданні Рекомендацій наводиться опис спеціалізованої системи макроекономічної статистики (системи СДФ), покликаної забезпечити підтримку податково-бюджетного аналізу.

Мета Рекомендацій полягала в тому, щоб забезпечити комплексну концептуальну й облікову основу, придатну для аналізу й оцінки податково-бюджетної політики, особливо результатів діяльності сектору державного управління і більш широкого-державного сектору будь-якої країни. Сектор державного управління - це сукупність одиниць. що проводять державну політику шляхом надання послуг переважно неринкового характеру і перерозподілу доходів і майна, причому обидва зазначені види діяльності в основному спираються на обов'язкові збори з інших секторів. Державний сектор включає сектор держаного управління і контрольовані органами державного управління одиниці-державні корпорації, основна діяльність яких полягає у проведенні комерційних операцій.

Податково-бюджетна статистика використовується для аналізу масштабів державного сектору: його внеску у виробництво, інвестиції і заощадження; впливу податково-бюджетної політики на економіку. ситуацію в грошово-кредитній сфері і заборгованість держави; податкового тягаря; тарифного протекціонізму; а також системи соціального захисту. Крім того, можлива оцінка ефективності державних витрат з мстою стійкості податково-бюджетної політики, чистого боргу, зобов'язання по виплаті пенсій у рамках системи соціального забезпечення.

Основні концепції, класифікації і визначення, які викладено в Рекомендаціях, застосовувалися для економіки будь-якого типу, безвідносно до інституціональної чи правової структури органів державного управління країни, рівня розвитку її статистики, системи державного фінансового обліку і звітності, масштабу державної власності на некомерційні підприємства.

В другому виданні Рекомендацій представлено оновлений варіант міжнародно визнаних стандартів статистики, необхідних для податково-бюджетного аналізу, що були наведені в посібнику 1986 року. Переглянуті стандарти було узгоджено з відповідними стандартами інших Міжнародно визнаних систем макроекономічної статистики: Систему національних рахунків і дві спеціалізовані системи - платіжний баланс та грошово-кредитна і фінансова статистика. Рекомендації, для того щоб виключити можливість значеннєвих різночитань, багато в чому спираються на текст СНР L993 року, на видання ООН «Класифікації витрат за цілями (Нью-Йорк, 2000 рік) У випадку класифікації функцій органів державного управління» і на щорічне видання ОЕСР «Статистика доходів».

Призначення системи СДФ - забезпечувати статистичні дані, що дозволяють директивним органам та аналітикам послідовно і систематично вивчати динаміку фінансових операцій, фінансової позиції і стану ліквідності сектору державного управління чи державного сектору.

СДФ може бути використана також для аналізу операцій органів державного управління конкретного рівня й операцій між різними рівнями державного управління, а також сектору державного управління чи державного сектору в цілому.

Для підготовки зведених даних про загальні результати діяльності і фінансову позицію сектору державного управління чи державного сектору використовуються балансуючі статті, такі як «чисте операційне сальдо», «чисте кредитування/запозичення» і «зміна чистої вартості активів».

Ефективне визначення і кількісний вимір таких балансуючих статей досягається в рамках інтегрованої і комплексної основи обліку СДФ.

Деталізовані дані системи СДФ можуть використовуватися для вивчення конкретних сфер державних операцій. Наприклад, дані про рівні витрат, понесених у зв'язку з наданням певного виду соціальних послуг, чи про обсяги запозичення в банківській системі, здійснюваного органами державного управління.

Дані системи СДФ можуть використовуватися разом з даними інших систем, щоб оцінювати динаміку показників сектору державного управління чи державного сектору. Уведення міжнародно визнаних стандартів дозволяє використовувати статистику державних фінансів для міжнародного порівняльного аналізу державних операцій, наприклад для зіставлення рівнів податків чи витрат щодо валового внутрішнього продукту.

Діяльність сектору державного управління і державного сектору трактується відповідно до визначень, наведених у СНР 1993 року. Ці сектори визначаються як інституційні одиниці, що здатні володіти активами, приймати зобов'язання і проводити економічну діяльність та операції з іншими структурами від свого імені. Ці характеристики роблять інституціональні одиниці об'єктом економічного і статистичного інтересу, який може бути реалізовано шляхом складання повного набору їхніх рахунків, включаючи баланси активів і пасивів.

У СДФ відбиваються операції й інші економічні потоки. Потоки відбивають утворення, перетворення, обмін, передачу чи зникнення економічної вартості. Операції у своїй більшості - це взаємодія між двома інституціональними одиницями, що здійснюються за взаємною згодою. У звіті про операції органів державного управління відображаються результати всіх операцій, проведених у звітний період. Вони класифікуються як доходи, витрати, чисте придбання нефінансових активів, чисте придбання фінансових активів чи чисте прийняття зобов'язань. Операції, внаслідок яких утворюються доходи чи здійснюються витрати, ведуть до зміни чистої вартості активів. Операції інших видів спричиняють еквівалентні зміни в активах чи зобов'язаннях і не змінюють чисту вартість активів.

Інші економічні потоки включають зміни цін і цілий ряд інших економічних подій, що впливають на обсяг наявних активів і зобов'язань, наприклад списання боргу і втрати в результаті катастроф. Зведені дані про такі зміни активів, зобов'язань і чистої вартості активів наводяться у звіті про інші економічні потоки.

Баланс активів і пасивів сектору державного управління чи державного сектору є звітом про належні цьому сектору запаси фінансових і нефінансових активів. суми вимог інших одиниць до власників таких активів у формі зобов'язань, а також про чисту вартість активів цього сектору. що дорівнює загальній вартості всіх активів за винятком загальної вартості всіх зобов'язань.

Системний підхід до обліку операцій та інших економічних потоків у системі СДФ дає можливість повного взаємного узгодження початкового і заключного балансів активів і пасивів. Таким чином, запас активів чи зобов'язань певного виду на початок звітного періоду плюс зміни цього запасу у зв'язку з операціями та іншими економічними потоками дорівнює запасу на кінець періоду. Така статистична система дозволяє цілком описувати й аналізувати наслідки політичних заходів і конкретних економічних подій.

Для потоків і запасів використовуються різні класифікації. Кожна дохідна операція класифікується залежно від того. чи належить вона до податків або інших видів доходів; видаткові операції класифікуються за цілями та економічними видами. Активи класифікуються відповідно до того, фінансові вони чи нефінансові; а фінансові активи і зобов'язання класифікуються як за видом інструменту, так і за сектором одиниці, що випустила актив, власником якого є органи державного управління, чи власником зобов'язання, випущеного органами державного управління.

Між СДФ і СНР 1993 року є певні відмінності. Найбільш важливе розходження полягає в тому, що в системі СДФ основна увага приділяється фінансовим операціям - оподатковуванню, витратам, запозиченню і кредитуванню, тоді як у СНР 1993 року велика увага приділяється також виробництву і споживанню товарів і послуг. У результаті порядок обліку виробничої діяльності органів державного управління в системі СДФ істотно відрізняється від порядку обліку такої діяльності в СНР 1993 року. Значні розходження пов'язані з порядком обліку нагромадження капіталу за рахунок власних коштів, пенсійних програм для державних службовців і ступенем консолідації.

Розробка статистики державних фінансів є першим етапом складання статистики сектору державного управління в національних рахунках. З цієї причини деякі дані, що, як правило, відсутні в стандартному представленні СДФ, повинні зберігатися в допоміжних облікових записах, оскільки вони необхідні для складання національних рахунків. Наприклад, варто зберігати докладні оцінки по пенсійних програмах для державних службовців, щоб мати можливість використовувати ці дані в рамках іншого підходу до обліку таких програм у СНР 1993 року.

Охоплення окремих категорій операцій може трохи розрізнятися. Наприклад, оплата праці працівників, що у системі СДФ відбивається як витрати, не включає оплату праці працівників, що беруть участь у нагромадженні капіталу за рахунок власних коштів, тоді як у СНР 1993 року оплата праці працівників включає оплату праці всіх працівників. Разом з тим визначення і структура оплати праці працівників у обох системах однакові. Використання тієї самої назви при різному охопленні може стати причиною непорозумінь. Для того щоб звернути увагу на розбіжності в охопленні або інших аспектах між концепцією СДФ і аналогічною концепцією СНР 1993 року, після відповідної назви в СДФ додається покажчик «[СДФ]» і наводиться роз'яснення таких розбіжностей.

Позичкові гарантії і неявні гарантії з надання соціальної допомоги у разі виникнення різних потреб можуть мати важливі економічні наслідки для економіки в цілому, однак вони не спричиняють виникнення операцій чи інших економічних потоків, що відображаються у системі СДФ, доти, доки фактично не відбудеться певна подія чи не буде виконана обговорена умова. Умовні інструменти відбиваються в обліку як довідкові статті.

Центральне місце в охопленні системи СДФ займає сектор державного управління, визначений, відповідно до СНР 1993 року, на основі інституціональних одиниць. Нерідко окремі функції органів державного управління виконують одиниці державного сектору в більш широкому визначенні. Для обліку податково-бюджетних операцій і видів діяльності, здійснюваних за межами сектору державного управління, рекомендується складати статистику державного сектору і виділяти операції між одиницями сектору державного управління і державних корпорацій (організацій).

у СДФ потоки відображаються за методом нарахування, що означає відображення потоків у обліку на момент створення, перетворення, обміну, передачі чи зникнення економічної вартості.

Використання методу нарахування також означає повну інтеграцію операцій, що не мають грошово-кредитного характеру, у перероблену систему СДФ.

У Рекомендаціях вартісну оцінку потоків. а також активів, зобов'язань і чистої вартості активів проводять за поточними ринковими цінами, але при цьому передбачається також відображення номінальної вартості боргових цінних паперів у довідкових статтях.

СДФ містить повні баланси активів і пасивів, які включають усі запаси фінансових і нефінансових активів, зобов'язань і чисту вартість активів.

Системне відображення в обліку операцій та інших економічних потоків забезпечує можливість повної інтеграції потоків і запасів та узгодження розбіжностей між початковим і кінцевим балансом активів і пасивів.

У СДФ уведено декілька нових балансуючих статей. Така зміна пов'язана з тим, що при аналізі сектору державного управління чи державного сектору необхідно враховувати безліч аспектів, і жоден з показників окремо не може бути достатнім для вирішення всіх завдань.

Усі операції, пов'язані з придбанням чи вибуттям фінансових активів, ураховуються як фінансові операції, а чисте кредитування/запозичення являє балансуючу статтю, обумовлену як чисте придбання всіх фінансових активів за винятком чистого прийняття всіх зобов'язань у результаті операцій. У системі передбачається балансуюча стаття - загальне сальдо, яка дозволяє враховувати чисте придбання окремих фінансових активів аналогічно чистому придбанню фінансових активів для цілей економічної політики в Рекомендаціях 1986 року.

Впровадження цілком інтегрованої системи СДФ, наведеної в Рекомендаціях, забере певний час, і темпи цієї роботи визначатимуться специфічними потребами й обставинами конкретних країн. Зокрема, багатьом країнам буде необхідно переглянути свої базові системи обліку щодо принципів обліку за методом нарахування і переглянутих схем класифікації системи СДФ. Важливо пам'ятати, що незважаючи на використання при описі системи СГФ стандартних термінів бухгалтерського обліку, вона є системою статистичної звітності, що може за багатьма важливими аспектами відрізнятися від базової системи фінансової звітності, на основі якої ґрунтуватиметься значна частина статистики СГФ.

Багато країн дотримуватимуться такого порядку впровадження розглянутої системи. Наприклад, на першому етапі переходу країни можуть впровадити переглянуту класифікаційну структуру звіту про операції органів державного управління чи звіту про джерела і використання коштів і внести виправлення в існуючу статистику на касовій основі, щоб урахувати відомі недоліки такої статистики. наприклад, включивши в неї інформацію про прострочену заборгованість по доходах чи витратах. Ще одним етапом може стати збирання балансової інформації з фінансових активів і зобов'язань, що дасть змогу оцінити інші економічні потоки в системі, пов'язані з цими фінансовими статтями.

Рекомендації можна підрозділити на два тематичні блоки. У розділах 2-4 розробляються концепції, використовувані в системі СДФ, а в розділах 5-10 наведено застосовувані класифікації і види потоків чи запасів, що включаються в кожну класифікаційну категорію. Розглянемо ці розділи докладніше.

У розділі 2 наводиться характеристика охоплення сектору державного управління, поділ цього сектору на підсектори і його розширення до державного сектору. У розділі 3 спочатку узагальнюються концепції операцій, інших економічних потоків і запасі в активів і зобов'язань. Потім викладаються правила обліку, що регламентують їхнє відображення, включаючи час відображення в обліку, вартісну оцінку і консолідацію. У розділі 4 розглядається аналітична основа, що визначає такий порядок представлення операцій, інших економічних потоків і балансів активів і пасивів, що дозволяє розрахувати балансуючі статті як зведені показники діяльності сектору державного управління.

У розділах 5-10 подаються класифікації операцій, інших економічних потоків і запасів активів та зобов'язань. Розділ 5 присвячено дохідним операціям, що являють собою збільшення чистої вартості активів. У розділі 6 - опис видаткових операцій, що призводять до зменшення чистої вартості активів. У розділі 7 розглядається баланс активів і пасивів та класифікація запасів активів, зобов'язань і чистої вартості активів. У розділі 8 представлена класифікація операцій з нефінансовими активами, а в розділі 9 - класифікація операцій з фінансовими активами і зобов'язаннями. Нарешті, у розділі 10 розглядаються інші економічні потоки.

у додатку 1 розглядаються методологічні зміни порівняно з Рекомендаціями 1986 року; у додатку 2 викладається порядок обліку різних боргових і пов'язаних з боргом операцій та інших економічних потоків; у додатку 3 узагальнюються взаємозв'язки між системою СДФ і СНР 1993 року; а в додатку 4 перераховані всі класифікаційні коди, використовувані в системі СДФ. У додатку до розділу 2 розглядаються питання соціального захисту, а в додатку до розділу 6 наведено Класифікацію функцій органів державного управління.

6.2 Загальна характеристика міжнародного стандарту з грошово-кредитної статистики

Грошово-кредитна статистика відображає дані про запаси і потоки за активами і пасивами сектору фінансових корпорацій і його підсекторів. Більш широка категорія - фінансова статистика - охоплює всі фінансові запаси і потоки в економіці країни.

Сектор фінансових корпорацій поділяється на підсектор центрального банку, підсектор інших депозитних корпорацій і підсектор інших фінансових корпорацій. Підсектор інших фінансових корпорацій включає страхові корпорації і пенсійні фонди, інші фінансові посередники і допоміжні фінансові одиниці. Підсектори центрального банку й інших депозитних корпорацій, узяті разом, складають підсектор депозитних корпорацій.

Обробка даних грошово-кредитної статистики здійснюється в два етапи. На першому дані про запаси і потоки, надані окремими інституційними одиницями, агрегуються у баланси за секторами. Вони містять комплексні дані за окремими підсекторами сектору фінансових корпорацій, тобто по центральному банку, інших депозитних корпораціях та інших фінансових корпораціях. На другому етапі дані про баланси по секторах консолідуються в огляди. Дані балансів по секторах використовуються також для складання фінансової статистики.

Огляди складаються для окремих підсекторів сектору фінансових корпорацій і для всього сектору фінансових корпорацій.

Огляд фінансових корпорацій (Financial Corporation Survey-FCS) ширше за огляд депозитних корпорацій, що відображає дані тільки по депозитних корпораціях. В огляді фінансових корпорацій дані про запаси і потоки з огляду депозитних корпорацій консолідуються з даними з огляду інших фінансових корпорацій (Other Financial Corporation Survey - OFCS), що містить консолідовані дані про запаси і потоки по страхових корпораціях і пенсійних фондах, інших фінансових посередниках і допоміжних фінансових одиницях. На основі цих даних може проводитися аналіз на рівні всього сектору фінансових корпорацій та вимог і зобов'язань стосовно всіх інших секторів економіки і нерезидентів.

Огляд депозитних корпорацій (Depository Corporation Survey - DCS) і його складові: огляд центрального банку (tlle Central Bank Survev - CBS) і огляд інших депозитних корпорацій (the Other Depository Corporation Survey - ODCS) знаходяться в центрі уваги грошово-кредитної статистики і являють собою основний набір даних для макроекономічного аналізу. Огляд депозитних корпорацій містить дані про запаси і потоки за тими зобов'язаннями депозитних корпорацій, що складають широку грошову масу відповідно до національного визначення, а також дані по тих активах депозитних корпорацій, що є вимогами стосовно (тобто кредитом) інших секторів економіки. Огляд депозитних корпорацій також містить дані про вимоги і зобов'язання депозитних корпорацій стосовно нерезидентів. Огляд центрального банку й огляд інших депозитних корпорацій містять дані, з яких шляхом консолідації складається огляд депозитних корпорацій, а також інші дані, які використовуються в грошовому і кредитному аналізі окремо на рівні центрального банку і на рівні інших депозитних корпорацій. Зокрема, в огляді центрального банку показуються компоненти грошової бази.

Дані балансів по секторах використовують для складання оглядів. Огляди містять дані про запаси і потоки, які відображають усі активи і пасиви одиниць, охоплюваних відповідним оглядом. Кожен огляд заснований на даних по всіх інституціональних одиницях визначеного підсектору. Таким чином, термін «огляд» у даному випадку позначає вичерпний набір даних по всіх одиницях підсектору, а не дані вибіркового обстеження, які б охоплювали тільки деяку підмножину одиниць чи тільки деяку підмножину активних і пасивних рахунків.

Дані для балансу по секторах надходять від окремих інституціональних одиниць конкретного підсектору сектору фінансових корпорацій і класифікуються за стандартними компонентами згідно з описаними у цьому розділі принципами розподілу на сектори, класифікації інструментів і обліку. Крім того, баланси по секторах можуть безпосередньо використовуватися для проведення різних видів аналізу, що вимагає дані по підсекторах у детальнішій розбивці, ніж вони представлені за категоріями активів і пасивів відповідних оглядів фінансових підсекторів.

Огляд депозитних корпорацій є основою для макроекономічної політики в багатьох країнах. Він є консолідованим звітом про запаси і потоки, що відбиваються на рахунках усіх одиниць сектору фінансових корпорацій, які приймають на себе зобов'язання, що включаються у визначення грошової маси. Огляд депозитних корпорацій надає можливість для аналізу грошової маси і її компонентів, кредитних агрегатів та їх компонентів, а також іноземних активів і пасивів депозитних корпорацій та інших активів і пасивів.

В огляді депозитних корпорацій забезпечується зв'язок зобов'язань депозитних корпорацій. що включаються в грошову масу, з відповідними вимогами стосовно нерезидентів і секторів внутрішньої економіки, а також з іншими Їх активами і пасивами.

Відповідно до рекомендацій МВФ у кожній країні для визначення інституціональних одиниць, які попадатимуть у сферу охоплення огляду депозитних корпорацій, використовується національне визначення широкої грошової маси. Всі інституціональні одиниці, які входять У сектор фінансових корпорацій і беруть зобов'язання, що включаються в національне визначення широкої грошової маси, класифікуються як депозитні корпорації і тому включаються в огляд депозитних корпорацій.

Національні визначення грошей можуть охоплювати також зобов'язання інших секторів, крім сектору фінансових корпорацій. Ці компоненти грошової маси можуть включати наявну валюту, випущену центральним урядом, депозити, відкриті в секторі державних нефінансових корпорацій, а також наявну валюту, випущену нерезидентами. Для одержання грошових агрегатів відповідно до національного визначення ці компоненти поєднуються з компонентами грошової маси, охопленими оглядом депозитних корпорацій.

Огляд депозитних корпорацій надає можливість полегшити макроекономічний аналіз, якій використовує дані грошово-кредитної статистики та інших інструментів макроекономічної статистики. Він відображає зв'язок між зобов'язаннями депозитних корпорацій, що входять у широку грошову масу, з одного боку, і Їх іноземними активами і пасивами та їх вимогами і зобов'язаннями стосовно центрального уряду - з іншого. За рахунок цього забезпечуються зв'язки грошово-кредитної статистики відповідно зі статистикою платіжного балансу і статистикою державних фінансів.

Зобов'язання, які входять у широку грошову масу (broad mоnеу liabilities - ВМL, дорівнюють сумі чистих іноземних активів (net foreign assets - NFA), внутрішніх вимог (domestic credit - DC) та інших статей (нетто) (other item net - OIN). Тобто запаси на початок і кінець періоду в огляді депозитних корпорацій можуть бути подані в такий спосіб:

BML = NFA + ОС - OIN.

Внутрішні вимоги включають чисті вимоги стосовно центрального уряду і вимоги стосовно всіх секторів резидентів, крім центрального уряду. Інші статті є залишковою категорією, що дорівнює іншим пасивам за винятком інших активів, де інші пасиви включають усі зобов'язання, що не ввійшли в широку грошову масу.

Приріст запасів у огляді депозитних корпорацій дорівнює:

?BML = ?NFA + ?DC - ?OIN,

Дані по потоках у кожній з категорій огляду депозитних корпорацій подаються в розбивці по окремих потоках - операції, зміни у вартісній оцінці й інші зміни в обсязі активів (other changes іn the volume of assets - OCVА).

Зміни зобов'язань що включаються в широку грошову масу, можуть бути наслідком змін іноземних активів і пасивів депозитних корпорацій.

Приріст внутрішніх вимог:

?DC = ?NCG + ?CORC,

де ?NCG і ?CORC - відповідно чисті вимоги до центрального уряду (net claims on central gоvеrnment) і вимоги до інших секторів-резидентів (claims on other геsіdеnt sector).

Дані по потоках операцій для базових компонентів чистих вимог до центрального уряду можуть використовуватися для аналізу впливу операції між депозитними корпораціями і центральним урядом на грошову масу. Зростання чистих вимог до центрального уряду за рахунок збільшення авуарів державних цінних паперів у депозитних корпорацій, прямого кредитування держави і(чи) зменшення депозитів держави спричинить зростання обсягу зобов'язань депозитних корпорацій, що входять у широку грошову масу.

Вимоги до інших секторів-резидентів є результатом змін у сумі вимог депозитних корпорацій стосовно секторів-резидентів, крім центрального уряду. Збільшення суми цих вимог - додатне значення ?CORC - веде до зростання обсягу зобов'язань, що включаються в широку грошову масу, а їхнє зменшення викликає скорочення суми таких зобов'язань. Дані про компоненти ?CORC по секторах можуть використовуватися для аналізу факторів, що викликають збільшення чи зменшення широкої грошової маси і зв'язаних зі зростанням чи скороченням вимог депозитних корпорацій стосовно різних секторів економіки. Для проведення більш детального аналізу ?CORC може подаватися в розбивці на операції, зміни у вартісній оцінці і ОСVA.

Баланси поділяються на категорії активів і пасивів, що збігаються чи узгоджуються з категоріями фінансових активів СНР 1993 року - Основним методом побудови балансів по секторах є метод «базисних блоків». При цьому дані класифікуються по секторах і видах фінансових інструментів з високим рівнем деталізації, що забезпечує гнучкість у використанні отриманих даних для розв'язання широкого спектра аналітичних задач.

Джерелами інформації для балансів по секторах є облікові, адміністративні документи інституціональних одиниць підсекторів фінансових корпорацій чи приблизні оцінки. Дані по кожній одиниці класифікуються за стандартними компонентами відповідно до правил розподілу на сектори, класифікації інструментів і обліку, і потім робиться агрегування даних по всіх одиницях, що входять до певного фінансового підсектору, у формі балансу по секторах.

Баланс по секторах містить окремі стовпці щодо початкових і заключних запасів, а також по фінансових потоках, що мали місце протягом певного періоду внаслідок проведення операцій, змін у вартісній оцінці і ОСУА.

Класифікація в балансах по секторах відповідає класифікації фінансового рахунка СНР 1993 року. Винятком є те, що кредити і позики та цінні папери, крім акцій, не розбиваються за термінами погашення, що є вторинною класифікацією в СНР 1993 року. При цьому в умовах окремих країн додаткові дані, згруповані за термінами погашення, можуть бути корисні для грошово-кредитної статистики. У балансах по секторах також проводиться розмежування між зобов'язаннями, що включаються в національне визначення широкої грошової маси, і зобов'язаннями, що в нього не включаються.

Фінансові активи і пасиви класифікуються за інструментами і по секторах кредиторів/боржників.

В розділі пасивів балансу по секторах показуються акції на основі їхньої балансової вартості в розбивці за різними компонентами. Використання даних балансів по секторах при складанні рахунків фінансових потоків вимагає наявності даних про акції та інші форми участі в капіталі на основі ринкових цін у розбивці по секторах-власниках. Такі дані включаються в баланси по секторах як довідкові статті. У балансах по секторах зобов'язання у вигляді акцій та інших форм участі в капіталі представляються в розбивці на кошти, внесені власниками нерозподілені прибуток, загальні і спеціальні резерви, СПЗ, отримані в порядку розподілу (застосовано тільки до центрального банку), І виправлення на зміну вартості. Кошти, внесені власниками - це сума виторгу від продажу акцій фінансової корпорації їхнім власникам. у категорії нерозподіленого прибутку зазначається весь прибуток (після сплати податків) від усіх операцій фінансового підсектору за винятком суми прибутку, перерахованої в загальні і спеціальні резерви, створювані як резерв капіталу для покриття операційного і фінансового ризику корпорації. Виправлення на зміну вартості являють собою виправлення, внесені для обліку змін у ринковій вартості (чи її еквівалентів у формі справедливої вартості) активів і пасивів унаслідок змін у ринковій вартості активів і пасивів, а також змін в обмінних курсах, використовуваних для перерахунку позицій в іноземнім валюті в суми в національній валюті .

Складання оглядів відповідних підсекторів передбачає консолідації рахунків балансів по секторах. При проведенні консолідації відбувається взаємозалік вимог і зобов'язань кожної інституціональної одиниці стосовно інших інституціональних одиниць даного підсектору, у результаті чого створюється огляд, в якому показано тільки вимоги і зобов'язання цього фінансового підсектору стосовно інших секторів, у тому числі щодо інших фінансових підсекторів і нерезидентів.

Активи і пасиви стосовно окремих підсекторів сектору фінансових корпорацій представляються в окремих категоріях даних балансу пo секторах для їхнього подальшого використання при складанні огляду депозитних корпорацій і огляду фінансових корпорацій у цих двох оглядах взаємні рахунки між підсекторами консолідуються.

Баланси по секторах подаються в одиницях національної валюти. Всі активи і пасиви в іноземній валюті конвертуються в національну валюту з використанням ринкових чи еквівалентних ринковим обмінних курсів.

В усіх чи майже в усіх країнах деякі з цих довідкових статей постійно використовуються. для складання грошово-кредитної і фінансової статистики. Інші довідкові статті необхідні тільки в деяких країнах, але при цьому для більшості країн є корисними для проведення більш детального аналізу.

Дані про засоби у розрахунках центрального банку необхідні для складання огляду депозитних корпорацій у кожній із країн, де такі засоби створює центральний банк. Дані про ринкову вартість (чи справедливу вартість) акцій та інших форм участі в капіталі (як довідкова стаття) у розбивці по секторах-власниках є необхідним елементом для складання рахунків фінансових потоків і зв'язаних з ними даних про запаси.

Від кредитних установ в деяких країнах може вимагатися відрахування прострочених відсотків (відсотків із простроченим терміном платежу) з вартості позичок чи вони можуть бути зобов'язані представляти дані про очікувану реалізовану вартість своїх позичкових портфелів (тобто про їх вартість з поправкою на очікувані збитки за позичками). Перелічені поправки - на прострочені відсотки чи очікувані збитки за позичками - не рекомендується вносити в дані про позички, що представляються в балансах по секторах. При цьому для одержання альтернативної вартісної оцінки позичкових портфелів рекомендується використовувати довідкові дані про прострочені відсотки за позичками та очікувані збитки за позичками. Рекомендується представляти дані про прострочені відсотки і очікувані збитки за позичками у розбивці по секторах, що полегшує складання деталізованих даних про позички на основі альтернативних методів вартісної оцінки. Подібні дані корисні для цілей нагляду і макроекономічного аналізу незалежно від того, чи потрібно представлення цих даних за законом, нормативними актами чи сформованою в країні практикою.

У деяких країнах може вимагатися розбивка зобов'язань депозитних корпорацій на більш деталізовані категорії, для того щоб забезпечити наявність даних для складання більш вузьких грошових агрегатів, ніж широка грошова маса відповідно до національного визначення. Нижче наведено подальшу розбивку балансів по секторах, що може бути доречним у конкретних країнах.

ПРИКЛАДИ ДОДАТКОВОЇ РОЗБИВКИ БАЛАНСІВ ПО СЕКТОРАХ

Активи

Депозити

Інші депозити за термінами (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами)

Депозити в нерезидентів у розбивці по країнах, де відкритий депозит Цінні папери, крім акцій

За термінами погашення (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами)

За видами (депозитні сертифікати, комерційні папери, банківські акцепти, векселі, облігації і т. ін.)

Цінні папери в рамках угод РЕПО.

Цінні папери, випущені нерезидентами, у розбивці по країнах-боржниках

Кредити і позики

За термінами погашення (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами)

Кредити. що є результатом угод РЕПО, у розбивці по секторах/підсекторах боржників

Кредити нерезидентам у розбивці: 1) по країнах-боржниках; 2) за видами боржників (МВФ, інші міжнародні організації, центральний банк, органи державного управління іноземних держав і т. ін.)

Похідні фінансові інструменти

За основними категоріями (тобто ф'ючерсні контракти, інші форвардні контракти чи опціонні контракти) і підкатегоріями

Пасиви

Депозити

Інші депозити за термінами (розбивка на короткострокові довгострокові чи на інші категорії за термінами)

Депозити нерезидентів у розбивці по країнах-власниках

Цінні папери, крім акцій

За термінами погашення (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами)

За видами (депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерційні папери і т. ін.)

Кредити і позики

За термінами погашення (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами)

Кредити, що є результатом угод РЕПО, у розбивці по секторах/підсекторах кредиторів

Кредити, отримані від нерезидентів, у розбивці: 1) по країнах-кредиторах; 2) за видами кредиторів (МВФ, інші міжнародні організації, центральний банк, органи державного управління іноземних держав і т. ін.)

Похідні фінансові інструменти

За основними категоріями (тобто ф'ючерсні контракти, інші форвардні контракти чи опціонні контракти) і підкатегоріями

Баланси по секторах містять повний набір даних, необхідних для складання оглядів і рахунків фінансових потоків, але для макроекономічного аналізу потрібні додаткові дані. Розглянемо похідні фінансові інструменти й умовні позиції на прикладах додаткових категорій даних, що доповнюють чи супроводжують баланси по секторах.

ПРИКЛАДИ

Активи

Похідні фінансові інструменти:

умовна вартість

За категоріями базових активів (депозити, кредити, цінні папери та ін.)

За видом ризику (процентний ризик, валютний ризик та ін.)

Пасиви

Похідні фінансові інструменти:

умовна вартість

За категоріями базових активів (депозити, кредити, цінні папери та ін.)

За видом ризику (процентний ризик, валютний ризик та ін.)

Умовні позиції

Гарантії за категоріями зобов'язань, які гарантуються (депозити,

кредити, цінні папери та ін.!

Зобов'язання за категоріями (кредитні лінії, зобов'язання за позичкою, контракти на гарантоване розміщення та ін.)

В оглядах сектору фінансових корпорацій наведено огляди трьох підсекторів: огляд центрального банку, огляд інших депозитних корпорацій та огляд інших фінансових корпорацій, і два засновані на них огляди вищого рівня. Як було зазначено на початку цього розділу, огляд депозитних корпорацій є результатом консолідації огляду центрального банку й огляду інших депозитних корпорацій, а огляд фінансових корпорацій є результатом консолідації трьох оглядів підсекторів. В оглядах відображаються як запаси, так і потоки, а останні представляються в розбивці на три компоненти, з яких вони складаються.

Огляд кожного з підсекторів фінансових корпорацій ґрунтується на бухгалтерській тотожності, що лежить в основі балансу по секторах, а його структура призначена забезпечити аналітичну форму представлення ролі відповідного підсектору в процесі фінансового посередництва. У кожному огляді сторона активів відображає кредит, наданий нерезидентам і кожному з різних внутрішніх секторів. Сторона пасивів огляду центрального банку й огляду інших депозитних корпорацій побудована таким чином, щоб відображати зобов'язання, що включаються в широку грошову масу, а у випадку огляду центрального банку - щоб указувати компоненти грошової бази. На стороні пасивів огляду фінансових корпорацій окремо зазначаються страхові технічні резерви, оскільки в багатьох країнах вони становлять значну частину зобов'язань підсекторів інших фінансових корпорацій.

Огляди підсекторів мають такі загальні характеристики.

Іноземні активи представляються на чистій і валовій основі з розбивкою за інструментами. Динаміка чистих іноземних активів указує на прямий вплив операцій підсекторів внутрішньої економіки з іншими країнами світу на грошову масу всередині країни. В іноземних активах і пасивах в огляді центрального банку відображаються всі категорії вимог і зобов'язань стосовно нерезидентів без окремого представлення Міжнародних резервних активів. Правила щодо даних про Міжнародні резерви наводяться в документі «Форма представлення даних про Міжнародні резерви і ліквідність в іноземній валюті. Робоче керівництво (попередній варіант)», жовтень 1999 року (Вашингтон, МВФ).

Вимоги до центрального уряду показуються як на чистий, так і на валовій основі. Представлення на чистій основі полегшує аналіз фінансування, наданого фінансовими корпораціями центральному уряду.

Вимоги стосовно внутрішніх секторів, крім центрального уряду, представляються в розбивці на вимоги стосовно: 1) регіональних і місцевих органів управління, 2) нефінансових державних корпорацій, 3) інших нефінансових корпорацій та 4) інших секторів-резидентів, які включають домашні господарства і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

Вимоги і зобов'язання стосовно кожного з інших підсекторів сектору фінансових корпорацій представляються окремо, щоб забезпечити можливість консолідації оглядів під секторів в огляд депозитних корпорацій і огляд фінансових корпорацій.

Первинна розбивка на боці пасивів здійснюється за інструментами. В огляді центрального банку й огляді інших депозитних корпорацій провадиться подальша розбивка на зобов'язання, що включаються в національне визначення широко і грошової маси, і зобов'язання що не включаються в широку грошову масу, з наступною розбивкою по секторах. Цей розподіл не використовується в огляді інших фінансових корпорацій, оскільки інші фінансові корпорації за визначенням не можуть бути емітентами зобов'язань, що включаються в широку грошову масу .

На відміну від інших категорій активів і пасивів, зобов'язання у вигляді акцій та інших форм участі в капіталі не розбиваються по секторах і не піддаються взаємозаліку в процесі консолідації. Вони представлені як окремий клас пасивів, щоб мати повне уявлення про капітальну базу інституціональних одиниць у кожному підсекторі.

Вимоги і зобов'язання стосовно нерезидентів і внутрішніх секторів отримують шляхом агрегування даних за відповідними категоріями з балансів по секторах.

При цьому резервні депозити у складі зобов'язань перед іншими депозитними корпораціями в огляді центрального банку і кореспондуюча стаття в огляді інших депозитних корпорацій включають переказані депозити інших депозитних корпорацій, виражені в національній та іноземній валюті і заощадженнях у центральному банку.

В огляді інших депозитних корпорацій компонент Наявна валюта у складі вимог до центрального банку відображає запаси наявної національної валюти в інших депозитних корпораціях.

Інші статті (нетто) в огляді центрального банку дорівнює сумі інших пасивів за винятком суми інших активів. Компонент «інші пасиви» являє суму зобов'язань перед секторами резидентів у категорії «інше» розділу «інша кредиторська заборгованість» і тих зобов'язань з категорії «страхові технічні резерви», що є зобов'язаннями перед секторами резидентів. Виняток становлять підсектор центрального уряду і підсектор інших фінансових корпорацій. Компонент «інші активи» являє суму вимог стосовно секторів резидентів у категоріях «інше» розділу «інша дебіторська заборгованість» і нефінансових активів. Крім цих елементів, інші статті (нетто) в огляд інших депозитних корпорацій і огляд інших фінансових корпорацій включають консолідоване виправлення. У цьому виправленні відображено результат взаємозаліку вимог і зобов'язань стосовно інших інституціональних одиниць даного підсектору, який проведено шляхом вирахування вимог стосовно інших інституціональних одиниць даного підсектору із зобов'язань перед цими інституціональними одиницями.

Таким чином консолідоване виправлення відображає розбіжності в даних, представлених окремими одиницями по своїх позиціях і за операціями з іншими одиницями даного підсектору.

Огляд депозитних корпорацій і огляд фінансових корпорацій, одержувані шляхом консолідації відповідних оглядів підсекторів, мають деякі з характеристик оглядів підсекторів. Іноземні активи і вимоги до центрального уряду представляються на чистій і валовій основі. а вимоги стосовно інших внутрішніх секторів показуються в розбивці по секторах.

В огляді депозитних корпорацій основна увага приділяється широкій грошовій масі, що складається з наявної валюти поза депозитними корпораціями й іншими категоріями зобов'язань депозитних корпорацій, що включаються в широку грошову масу, у розбивці по секторах. Наявна валюта поза депозитними корпораціями включає наявну валюту в обороті (з огляду центрального банку), за винятком компонента «наявна валюта», що входить до складу «вимог до центрального банку», інші депозити корпорацій, що показані в огляді інших депозитних корпорацій.

Засоби в розрахунках центрального банку показувані як довідкова стаття в балансі центрального банку по секторах, вираховуються з компонента «переказані депозити» широкої грошової маси з контрпроведенням по інших пасивах. Засоби в розрахунках центрального банку є сумою коштів, які центральний банк надав депозитним корпораціям, що направили чеки и інші інструменти на інкасо.

Зобов'язання що не включаються в широку грошову масу, показуються в розбивці за категоріями, а зобов'язання перед іншими фінансовими корпораціями показуються окремо (як статті під рубрикою «у тому числі»). Це робиться для того, щоб забезпечити можливість консолідації даних при складанні огляду фінансових корпорацій безпосередньо з огляду депозитних корпорацій і огляду інших фінансових корпорацій.

Така форма представлення необхідна, якщо при складанні огляду фінансових корпорацій поставлено завдання показати всі дані, які використано при консолідації відповідних оглядів підсекторів. Перевага подібної форми полягає в їі прозорості, оскільки вона дає користувачам доступ до всіх даних, використаних при складанні огляду фінансових корпорацій. Спрощена форма представлення без статей під рубрикою «у тому числі» для відображення вимог і зобов'язань стосовно інших фінансових корпорацій не забезпечує настільки повного доступу до даних.

Консолідовано поправка в огляді депозитних корпорацій показується як окремий компонент інших статей (нетто) і розраховується у такий спосіб: 1) зобов'язання центрального банку перед іншими депозитними корпораціями мінус вимоги інших депозитних корпорацій до центрального банку у формі резервних депозитів та інших вимог плюс 2) зобов'язання депозитних корпорацій перед центральним банком за винятком вимог центрального банку до інших депозитних корпорацій плюс 3) консолідована поправка з огляду інших депозитних корпорацій.

В огляді фінансових корпорацій містяться вичерпні дані щодо вимог і зобов'язань сектору фінансових корпорацій стосовно всіх внутрішніх секторів і нерезидентів. Огляд фінансових корпорацій містить ті самі категорії активів, що й огляд депозитних корпорацій. При цьому в огляді фінансових корпорацій використовується набагато менше підкатегорій зобов'язань. ніж в огляді депозитних корпорацій. оскільки структура огляду фінансових корпорацій не призначена для показу компонентів зобов'язань у складі широкої грошової маси. Більше того, деякі компоненти широкої грошової маси, зокрема запаси наявної валюти в інших фінансових корпораціях та їхні авуари у формі депозитів і цінних паперів, зобов'язання за якими несуть депозитні корпорації піддаються взаємозаліку в процесі консолідації даних по сектору фінансових корпорацій в огляді фінансових корпорацій. Представлення розділу пасивів у огляді фінансових корпорацій також відрізняється від огляду депозитних корпорацій тим, що в огляді фінансових корпорацій страхові технічні резерви показані як окрема категорія. Таке представлення відображає ту обставину, що в багатьох країнах ці резерви становлять значну частину сукупних зобов'язань сектору фінансових корпорацій, а також корисність цих даних для аналізу діяльності цього сектору.