Міжнародна економічна статистика

Рахунок товарів і послуг

Ресурси	Використання
Р.1 Випуск продукції	Р.2 Проміжне споживання
Р.7 Імпорт товарів та послуг	Р .3/Р.4 Витрати на кінцеве споживання/фактичне кінцеве споживання
D.21 Податки на продукти
D.3I Субсидії на продукти	Р.5 Валове нагромадження
	Р.51 Валове нагромадження основного капіталу
	Р.52 Зміни в запасах матеріальних оборотних коштів
	Р.53 Придбання мінус вибуття цінностей
	Р.6 Експорт товарів та послуг

Таким чином, на одному боці рахунку реєструються всі ресурси продуктів та послуг (валовий випуск та імпорт), а на другому - відображається використання ресурсів на різні потреби.

Дані рахунку товарів і послуг дають змогу розрахувати ВВП двома методами: методом кінцевого споживання та виробничим методом. ВВП, розрахований методом кінцевого споживання дорівнює сумі всіх статей кінцевого використання мінус імпорт, тобто сума кінцевого споживання, валового нагромадження, зміни в запасах матеріальних оборотних засобів, придбання мінус вибуття цінностей, експорту мінус імпорт. ВВП, розрахований виробничим методом, дорівнює різниці між валовим випуском та проміжним споживанням плюс чисті податки на продукти. Схема рахунку передбачає, що валовий випуск оцінено в основних цінах.

3.10 Рахунок іншого світу

Операції між інституційними одиницями-резидентами і oдиницями-нерезидентами, які належать до операцій з іншими країнами світу, реєструються на відповідних рахунках. Крім цього, в рахунках іншого світу окремо характеризуються зміни в активах, пасивах та в чистій вартості капіталу, пов'язані із зовнішніми операціями (в основному з фінансовими активами та пасивами).

СНР є закритою в тому розумінні, що реєструє два «КІНЦЯ» кожної операції, тобто кожна операція проходить як «використання» в одних рахунках і як «ресурси» в інших рахунках.

У СНР поняття «інший світ» грає роль, аналогічну інституційному сектору, без яких-небудь характерних функцій і ресурсів. Він складається з резидентів інших країн у такій мірі, наскільки вони зайняті операціями З резидентами даної країни.

Рахунки іншого світу формально замикають СНР і показують: за допомогою яких зовнішніх зв'язків досягнуто збалансованості доходів та витрат у країні. Потоки зовнішніх операцій реєструються також в торговому та платіжному балансах.

Специфічною особливістю рахунків іншого світу є те, що коли для окремої країни якийсь показник належить до ресурсів, то для іншого світу його розмішено у використанні. Це стосується і балансуючих статей. Якщо балансуюча стаття має позитивне значення, то це добре для інших країн світу і є дефіцитом для певної країни.

Рахунок зовнішніх операцій з товарами та послугами

Використання	Ресурси
Р.6 Експорт товарів та послуг	Р.7 Імпорт товарів та послуг
Р.61 Експорт товарів	Р.7 І Імпорт товарів
Р.62 Експорт послуг	Р.72 Імпорт послуг
В.11 Сальдо зовнішніх операцій з товарами та послугами

В рахунку зовнішніх операцій з товарами та послугами у «ресурсах» розміщено імпорт товарів та послуг, а до «використання» віднесено експорт товарів та послуг. Балансуючою статтею є сальдо ,зовнішніх операцій з товарами та послугами. Якщо вона має додатне значення, то це показує на активне сальдо для іншого світу і дефіцит для певної країни.

РАХУНОК ЗОВНІШНІХ ПЕРВИННИХ ДОХОДІВ ТА ПОТОЧНИХ ТРАНСФЕРТІВ

Використання	Ресурси
D.1 Оплата праці робітників D .2- D .3 Податки за відрахуванням субсидій на виробництво та імпорт D 4. Доходи від власності D.5 Поточні податки на дохід, багатство та ін. D.6 Відрахування на соціальне страхування та соціальну допомогу D.7 Інші види поточних трансфертів D.8 Поправка на зміну в чистій вартості активів домашніх господарств у пенсійних фондах В.12 Сальдо за поточними зовнішніми операціями	В.11 Сальдо зовнішніх операцій з товарами та послугами D.1 Оплата праці робітників D.2- D.3 Податки за відрахуванням субсидій на виробництво та імпорт D 4. Доходи від власності D.5 Поточні податки на дохід, багатство та ін. D.7 Відрахування на соціальне страхування та соціальну допомогу D.7 Інші види поточних трансфертів D.8 Поправка на зміну в чистій вартості засобів домашніх господарств у пенсійних фондах

Рахунок зовнішніх первинних доходів та поточних трансфертів є симетричним - в «ресурсах» та «використанні» надаються однакові показники.

3.11 РАХУНОК ЗОВНІШНІХ ОПЕРАЦІЙ З НАГРОМАДЖЕННЯ

Рахунки зовнішніх операцій з нагромадження стосуються, як зазначалося вище. тільки фінансових операцій, тому що для нефінансових активів нерезидентів завжди створюються умовні інституційні одиниці на економічній території країни, яка розглядається. Тому ці рахунки мають певні відмінності порівняно з аналогічними рахунками для інституційних секторів.

Рахунок операцій з капіталом

Зміни в активах	Зміни в пасивах і зміни в чистій вартості капіталу
К.2 Придбання мінус вибуття нестворених нефінансових активів В.9 Чисті кредити (+), чисті борги (-)	В.12 Сальдо за поточними зовнішніми операціями D.9 Капітальні трансферти, що одержуються (+)- D.9 Капітальні трансферти, що передаються (-)- В.10.1 Зміни в чистій вартості капіталу за рахунок заощаджень і капітальних трансфертів

Фінансовий рахунок

Зміни в активах	Зміни У пасивах і зміни в чистій вартості капіталу
F Чисте прийняття фінансових активів	F Чисте прийняття зобов'язань
F.1 Монетарне золото і спеціальні права запозичення	F.2 Валюта та депозити
	F.3 Цінні папери, відмінні від акцій
F.2 Валюта та депозити	Р.4 Кредити та позики
F.3 Цінні папери, відмінні від акцій	F.5 Акції та інші форми участі в капіталі
F.4 Кредити та позики
F.5 Акції та інші форми участі в капіталі	F.6 Страхові технічні резерви
	F.7 Інша кредиторська заборгованість
F.6 Страхові технічні резерви	В.9 Чисті кредити (+), чисті борги (-)
F.7 Інша дебіторська заборгованість

Рахунок інших змін в обсягу активів

Зміни в активах	Зміни в пасивах і зміни в чистій вартості капіталу
AN Нефінансові активи К.8 Некомпенсовані конфіскації К. 12 Зміни класифікації та зміни у структурі AF Фінасові активи К.7 Збитки внаслідок катастроф К.8 Некомпенсовані конфіскації К. 10 Інші зміни в обсязі нефінансових активів та пасивів, не віднесених до інших категорій К.12 Зміни класифікації та зміни у структурі	AF Пасиви К.7 Збитки внаслідок катастроф К.8 Некомпенсовані конфіскації К.10 Інші зміни в обсязі нефінансових активів та пасивів, не віднесених до інших категорій К. 12 Зміни класифікації та зміни у структурі В.10.2 Зміни в чистій вартості капіталу в результаті інших змін в обсязі активів

Рахунок переоцінки

Зміни в активах	Зміни в пасивах і зміни в чистій вартості капіталу
AF Фінансові активи К.11 Номінальний холдинговий прибуток (-) /збиток (+) К. 11.1 Нейтральний холдинговий прибуток (-) /збиток (+) К. 11.2 Реальний холдинговий прибуток (-) /збиток (+)	AF Пасиви К.11 Номінальний холдинговий прибуток (-)/збиток(+) К. 11.1 Нейтральний холдинговий прибуток (-)/збиток (+) К. 11.2 Реальний холдинговий прибуток (-)/збиток (+) В.10.3 Зміни у чистій вартості капіталу, обумовлені номінальним холдинговим прибутком/збитком В.10.31 Зміни в чистій вартості капіталу, обумовлені нейтральним холдинговим прибутком/збитком В.10.32 Зміни в чистій вартості капіталу, обумовлені реальним холдинговим прибутком/збитком

3.12 РАХУНОК ЗОВНІШНІХ АКТИВІВ ТА ПАСИВІВ

У блоці рахунків визначаються зовнішнє фінансове становище країни на початок обчислюваного періоду (фінансові активи, фінансові пасиви і чиста вартість капіталу стосовно інших країн) та його зміна за минулий період (зміна зовнішніх активів, фінансових пасивів і чистої вартості капіталу за обчислюваний період), а також зовнішнє фінансове становище країни на кінець обчислюваного періоду (зовнішні фінансові активи, фінансові пасиви і чиста вартість капіталу на кінець обчислюваного періоду),

ПОЧАТКОВИЙ БАЛАНС АКТИВІВ ТА ПАСИВІВ

Активи	Пасиви та чиста вартість капіталу
AN Нефінансові активи:	AF Пасиви
AN.2 Нестворені активи
AF Фінансові активи	В.90 Чиста вартість капіталу

Зміни в балансі активів і пасивів

Активи	Пасиви та чиста вартість капіталу
Сумарна зміна активів	Сумарна зміна пасивів
AN Нефінансові активи:	AF Пасиви
AN.2 Нестворені активи
AF Фінансові активи	В.10. Зміни в чистій вартості капіталу, разом

Заключний баланс активів і пасивів

Активи	Пасиви та чиста вартість капіталу
AN Нефінансові активи:	AF Пасиви
AN.2 Нестворені активи
AF Фінансові активи	В.90 Чиста вартість капіталу

4. МІЖНАРОДНА СТАТИСТИКА СІЛЬСЬКОГО І ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

4.1 Система показників і джерела інформації міжнародної статистики сільського господарства

Сільське господарство є одним з найконтрольованіших статистикою видів економічної діяльності. Статистичні дані отримують за допомогою проведення сільськогосподарських переписів і обстежень, у тому числі дані про дохід, площу угідь фермерів, виробництво продукції рослинництва і тваринництва та матеріальні й енергетичні витрати. Більшість статистичних служб світу регулярно обстежують фермерські домашні господарства на сезонній чи річній основі для спостереження за виробництвом сільськогосподарської продукції. Ці обстеження можна також використовувати для одержання даних про методи ведення сільського господарства та іншої інформації. Обстеження сіл відіграють аналогічну роль. Вибіркове обстеження польових культур для розрахунку річної врожайності з метою складання прогнозів урожаїв є важливим джерелом даних про зміни в продуктивності. Інші джерела включають інтерпретацію зображень, отриманих шляхом дистанційного зондування, дані метеослужб, дослідження університетів і сільськогосподарських департаментів, дані адміністративного обліку, запису фермерів та обстеження доходів і витрат сільських жителів.

Інформація про площу має особливо важливе значення в сільськогосподарській діяльності. Вона може бути виражена в площі (км2) і в місці розташування (географічні координати). Про структурні зміни можна судити за структурою випуску чи витрат або безпосередньо шляхом аналізу змін у сільськогосподарській практиці, наприклад у методах обробки гpyнтy.

у традиційній статистиці сільського господарства головна увага приділяється виробництву сільськогосподарських продуктів.

Крім цього становлять інтерес таки показники:

Випуск: у т. ч.

однолітні культури

Багаторічні культури

Худоба

Інші продукти

Витрати: у т. ч.

Боротьба зі шкідниками (культури)

Витрати кормів

Боротьба з хворобами і хижаками

Витрати поживних речовин

Енерговитрати

Підготовка грунту, сівба і вирощування у т. ч.

Обробка грунту

Сівба

Вирощування

Продукція сільського господарства являє грошове вираження виробленої продукції рослинництва і тваринництва за фактичними цінами реалізації за календарний рік.

Для розрахунку індексу фізичного обсягу продукції сільського господарства використовується показник її обсягу в порівнянних цінах.

Продукція рослинництва включає вартість продуктів, отриманих з урожаю даного року, вартість вирощування багаторічних насаджень і зміну вартості незавершеного виробництва від початку до кінця року.

Продукція тваринництва включає вартість вирощування худоби, птиці та інших тварин, виробництва молока, вовни, яєць, меду та ін.

Рівень рентабельності (збитковості) продукції, реалізованої сільськогосподарськими підприємствами, характеризується відношенням прибутку до собівартості реалізованої продукції.

Загальна земельна площа - площа поверхні суші разом із внутрішніми водами, що знаходиться усередині державного кордону.

Сільськогосподарські землі - земельні ділянки, які використовують для одержання сільськогосподарської продукції. До їх складу входять орні землі, землі під постійними культурами, косовиці і пасовища.

Орні землі - це систематично оброблювані вгіддя, які використовують під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав і чисті пари.

Землі під постійними культурами - зайняті багаторічними насадженнями, а також плодорозсадники.

Косовиці - земельні ділянки, які використовують для сінокосіння.

Пасовища - ділянки землі, зайняті природними чи сіяними травами, придатними для випасу худоби і не використовувані під косовицю.

Посівні площі по культурах установлюються з урахуванням господарського використання врожаю. Уточнена площа обчислюється шляхом підсумовування площі збережених озимих, а також площі посівів ярових культур і збереженої укісної площі багаторічних трав.

Валовий збір - це зібраний і оприбуткований урожай сільськогосподарських культур з усієї зібраної площі, як основних, так і з повторних і міжрядних посівів. Валовий збір зернових культур, соняшнику, цукрових буряків (фабричних) у сільськогосподарських підприємствах встановлюється у вазі після доробки (очищення, сушіння), по інших культурах - в оприбуткованій фізичній масі.

Середня врожайність сільськогосподарських культур обчислена, виходячи з валового збору з основних посівів з 1 га зібраної площі.

Поголів'я худоби встановлюється за станом на І січня на основі щорічних обліків (переписів) і включає поголів'я усіх вікових груп відповідного виду худоби.

Виробництво м'яса - продаж на забій усіх видів худоби і птиці державі, на ринку через власну торгову мережу і підприємства громадського харчування, обмін за бартерними операціями та ін.

Виробництво молока характеризується фактично надоєним коров'ячим, козиним, верблюжим, кобилячим молоком незалежно від того, чи було воно реалізовано, або частина його спожита в господарстві на випоювання телят і поросят. Молоко, висмоктане телятами при підсосному їхньому утриманні, в продукцію не включають і не враховують під час розрахунку продуктивності корів.

Середній річний надій молока від однієї корови наводиться в розрахунку на середнє поголів'я корів на початок року і початок кожного звітного періоду. У сільськогосподарських підприємствах при визначенні надою молока від однієї корови із загального поголів'я корів у господарстві виключаються корови, що знаходяться на відгодівлі, корови м'ясної череди і виділені для групового підсосного утримання телят.

Виробництво вовни включає всю фактично настрижену овечу, козину. верблюжу вовну і козиний пух, незалежно від того, чи була вона реалізована або використана на внутрішньогосподарські потреби. Вовна. отримана з овчин при промисловій переробці їх на шкіру (так звана кисла вовна), у продукцію не включається. Вага вовни показується фізична, безпосередньо після стрижки овець.

Виробництво яєць включає їхній збір за рік від усіх видів свійської птиці, включаючи яйця. використаних на відтворення птиці (інкубація та ін.).

Середньорічна чисельність працівників сільгосппідприємств визначається підсумовуванням облікової чисельності працівників за всі місяці звітного року і розподілом отриманої суми на число 12. Чисельність тимчасових працівників, залучених на сільськогосподарські роботи з пенсіонерів, домашніх господарок, учнів, які працюють в окремі дні, обчислюється шляхом розподілу кількості відпрацьованих ними людино-днів на число робочих днів у місяці.

Особливості статистики сільського господарства в країнах - членах ЄС та в Україні

Сільськогосподарські землі за категоріями використання

У країнах - членах ЄС в основу класифікації земель, що використовуються в системі Єврофарм, покладено стандартну статистичну класифікацію землекористування, розроблену Європейською економічною комісією (ЄЕК) ООН.

В Україні дані ґрунтуються на класифікації ЄЕК ООН, а також на національній Класифікації видів економічної діяльності.

Сільськогосподарські угіддя - це земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До них належать: рілля, що включає тимчасові випаси, пари, постійні пасовища, багаторічні насадження (тобто сади й виноградники), землі. зайняті парниками, а також інші сільськогосподарські угіддя. Визначення, прийняті країнами ЄС та Україною, подібні.

Рілля - це регулярно оброблювані землі в основній системі сівозміни, що включають також землі під пар. Українське визначення до цієї категорії відносить землі. що постійно обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, землі під пар, площі парників та теплиць. До площі ріллі не включаються сіножаті та пасовища, а також міжряддя садів, що використовуються під посіви.

Сільськогосподарські угіддя в окремих країнах за 1995-2000 рр

Тис. га

Країна	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.
Бельгія	1386	1390	1383	1391	1394	1396
Данія	2721	2699	2554	2729	2712	2666
Німеччина	17344	17335	17327	17389	17 152	17067
Греція	5116	5109	...	...	.. .	...
Іспанія	29864	29694	29382	29273	28881	25 425
Франція	30092	30034	30 169	30 150	29935	29865
Ірландія	4388	4341	4432	4415	4418	...
Італія	16501	15284	15256	15401	...	...
Люксембург	127	126	127	127	127	127
Нідерланди	1981	1975	1954	196\	1962	1952
Австрія	3430	3429	3423	3497	3410	3399
Португалія	4024	4004	3994	3812	3904	3881
Фінляндія	2161	2144	2150	2192	2201	2211
Швеція	3063	3122	3109	3107	3071	2980
Сполучене Королівство	16298	16371	16435	16344	16245	15722
Україна	41 853	41 840	41 854	41827	41 830	41827

Обсяг сільськогосподарського виробництва

Статистика сільськогосподарського виробництва виходить із балансів постачання, що включають основні сільськогосподарські культури і продукцію тваринництва. У кількісному відношенні ці баланси можуть іти як доповнення до сільськогосподарських рахунків, виражених у вартісних показниках, але розподілених за видами продукції. Розподіл у балансах постачання ґрунтується на кількісних показниках для різних категорій продукції; ця кількість визначається за допомогою статистичних обстежень чи реєстрації залишків.

В Україні показники рахунків та використання обчислюються з урахуванням перерахунків похідних продуктів у первинний продукт, за яким складається баланс.

Рілля в окремих країнах 1995-2000 рр

Тис. га

Країна	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.
Бельгія	861	848	855	854	867	...
Данія	2502	251З	2354	2555	25З6	2508
Німеччина	11 8З5	11 8З2	11 8З2	11 879	11 821	11 804
Греція	2250	2250	...	оо.	З870	2801
Іспанія	ІЗ 905	ІЗ 856	14 120	ІЗ 655	ІЗ 26З	12972
Франція	18 126	18 110	18 З05	18 З62	18 192	18 І7З
Ірландія	1051	1097	IОЗ5	1084	1076	960
Італія	9652	8498	8З21	8273	...	оо *
Люксембург	58	58	61	61	62	60
Нідерланди	915	925	9ЗЗ	945	970	985
Австрія	1403	1402	1397	1386	ІЗ85	1374
Португалія	23З5	2315	2305	2116	2201	2179
Фінляндія	2141	2122	2125	2166	2177	2180
Швеція	2647	2689	2746	27З4	2696	2606
Сполучене Королівство	6078	6214	6450	6329	6180	5984
Україна	3З 286	33 189	З3081	32 858	З2670	32564

Баланси постачання базуються на такій схемі:

Ресурси = Використання;

Ресурси = Придатна продукція + Імпорт; Використання = Внутрішнє використання = = Зміни в запасах - Експорт.

В Україні баланси розробляються за основними видами сільськогосподарської продукції. тому продукти харчової переробки не належать до однієї категорії. а включаються до Споживання, Змін в запасах та Експорту.

Обсяг споживання в країнах ЄС та Україні включає зміну запасів у магазинах роздрібної торгівлі, домогосподарствах, а також споживання в їдальнях. ресторанах.

Як правило, обсяг виробництва, що визначається в Україні, стосується всіх земельних ділянок незалежно від Їх правового статусу.

Поголів'я худоби

Для країн ЄС закупівлю поголів'я худоби наведено в цьому розділі. оскільки вона має стосунок до закупівлі із внутрішніх джерел. Наприклад, імпорт поголів'я худоби не розглядається як основний капітал. Тварина, що вважається на момент імпорту активом основного капіталу, фіксується тільки на рахунку валового нагромадження або рахунку основного капіталу.

В Україні враховуються всі сільськогосподарські домашні тварини, незалежно від Їхнього віку, місцезнаходження та мети розведення.

ЄС і Україна застосовують ті самі принципи щодо реєстрації поголів'я худоби. Зміни в обсязі запасів поголів'я враховуються залежно від виду тварин або в нагромадженні основного капіталу (доросла худоба), або у змінах запасів (молодняк та худоба на відгодівлі).

Велика рогата худоба за 1995-2000 рр.

Тис. голів

Країна	1995 Р	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.
Бельгія	Зl59	3071	2978	2984	2970	3001
Данія	2094	2052	2026	1968	1976	1891
Німеччина	15890	15760	15227	14942	14657	14479
Греція	550	593	596	577	577	579
Іспанія	5495	5905	5869	5966	6291	6249
Франція	20 837	20541	20 334	20055	20216	20324
Ірландія	6532	6757	6992	7093	6708	6459
Італія	7418	7390	7328	7316	7З61	7401
Люксембург	204	209	205	202	20З	200
Нідерланди	4545	4366	4287	4184	4097	3890
Австрія	2326	2272	2198	2172	2153	2155
Португалія	1324	1311	1285	1267	1403	lЗ98
Фінляндія	1179	1150	1125	1101	1068	IОЗ5
Швеція	1779	1747	1708	1712	1680	1618
Сполучене	11735	11430	11 З47	11 2З7	11281	10878
Королівство
Україна	17557	15313	12759	117'22	10627	9424

Свині (тис. голів)

Країна	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.
Бельгія	7153	7117	7352	7551	7322	7266
Данія	10709	11079	11494	11991	I1 914	12642
Німеччина ,	23737	24283	24795	26294	26003	25 775
Греція	917	904	938	904	906	919
Іспанія	18 125	18572	19480	21 562	22418	22435
Франція	14531	14968	15473	15869	15991	15921
Ірландія	1542	1665	1717	1801	1763	1731
Італія	8061	8090	8281	8415	8415	8329
Люксембург	73	77	74	81	82	83
Нідерланди	13935	14253	11437	13418	13 139	12822
Австрія		3706	3664	3680	3810	3433	3348
Португалія	2402	2344	2365	2341	2350	2338
Фінляндія	1394	1413	1444	1541	1493	1456
Швеція	2317	2319	2353	2321	2021	1896
Сполучене	7442	7695	8036	7554	7037	5948
Королівство
Україна	13144	11236	9479	10083	10073	7652

Виробництво м'яса

Країни ЄС до даних про виробництво м'яса включають м'ясо великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз, коней, а також свійської птиці, призначеної для споживання. Постачання визначається як валове національне виробництво, що відповідає схемі: Загальна кількість забою + Експорт - Імпорт.

Дані про виробництво м'яса в Україні враховують реалізацію усіх видів худоби для забою (як промисловий, так і всередині господарства). Валове національне виробництво не бере до уваги Імпорт.

Дані надаються у забійній вазі туш відповідно до підходів ЄС.

Визначення одиниці ваги туші в країнах ЄС і Україні відрізняються. Для свиней і рогатої худоби дані ЄС відповідають вазі знекровленої та нутрованої охолодженої туші після видалення обумовлених субпродуктів (язика, щетини: ратиць, верхнього прошарку жиру тощо). Українські дані включають жир-сирець, а також харчові субпродукти першої та другої категорій.

вівці

Країна	1995 р.	1996 р.	1')97 р.	1998 р.	1')99 р.	1()()() р.
Бельгія	118	113	115	116	119	...
Данія	93	92	103	108	106	116
Німеччина	2395	2324	2302	2280	2150	2140
Греція	9606	9244	9516	8823	9041	9317
Іспанія	21301	23 937	24827	24 190	23 965	24 167
Франція	10075	10 125	9823	9553	9509	9324
Ірландія	5583	5391	5634	5624	5393	5130
Італія	10668	10920	10870	10894	1I 017	11089
Люксембург	7	6	7	7	7	7
Нідерланди	1450	1400	1236	1300	1152	1380
Австрія	365	381	384	361	352	339
Португалія	3428	3380	3414	3448	3460	3437
Фінляндія	115	ІІІ	103	96	77	74
Швеція	461	469	442	421	437	437
Сполучене	28967	28 165	30027	31 080	29742	27 591
Королівство
Україна			1540	1198	1060	963
	.. .	...

Виробництво зернових культур та картоплі

Як країни ЄС, так і Україна визначають виробництво придатної продукції як валове виробництво мінус відходи (на стадії виробника). Це - отримана за звітний період продукція, що може бути реалізована на ринку або використана як засіб виробництва, при цьому виробник може обробляти її сам, вона може споживатися всередині його домогосподарства, бути направлена на зберігання чи застосована в основних засобах виробництва, виготовлених самостійно.

М'ясо у забійній вазі тис. т

Країна	19951'.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	19991'.	2000 І'
Данія	1971	1980	2027	2149	2166	2129
Німеччина	6089	6162	6236	6464	6736	6608
Греція	545	557	554	526	515	...
Іспанія	4428	4558	4703	5120	5341	5367
Франція	7077	7345	7456	7497	7406	...
Ірландія	1106	1132	1152	1203	1326	...
Італія	3857	3965	3951	3858	3961	...
Нідерланди	3183	3251	2740	3150	3180	...
Австрія	802	842	834	866	884	869
Португалія	724	741	788	834	824	...
Фінляндія	331	340	354	363	363	.. .
Швеція	562	585	616	608	610	573
Сполучене	4118	3830	3925	4059	3938	3808
Королівство
Україна	2294	2113	1875	1706	1695	1663

Валовий збір зернових культур

Країни	1995 р	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.
Бельгія	...	...	.. .	...	2325	2128
Данія	7800	9150	9218	9530	9334	8775
Німеччина	35 824	39220	42 136	45 182	44 185	43 874
Греція	4790	4213	4151	4143	4132	4288
Іспанія	14605	11073	21217	18285	21 777	17326
Франція	53 283	53425	62487	63310	68313	64654
Ірландія	1616	1796	2142	1944	1865	2011
Італія	17661	18290	19452	18438	19343	19656

Країна	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.
Люксембург	...	. ..		. ..	167	151
Нідерланди	1356	1504	1660	1544	1345	1367
Австрія	4436	4455	4494	5009	4776	4814
Португалія	1550	1345	1536	1414	1298	1537
Фінляндія	3367	3333	3698	3793	2768	2870
Швеція	4372	4792	5954	5987	5618	4931
Сполучене	19946	21 861	24 576	23 533
Королівство					22 788	22 123
Україна	33960	24571	35472	26471	24581	24459

Валовий збір картоплі

Країни	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р .
Бельгія	...	.. .			2456	3059
			...	. ..
Данія	1223	1297	1455	1390	1310	1352
Німеччина	9785	10017	12473	11102	10775	11069
Греція	970	891	920	905	920	880
Іспанія	3771	3872	3710	3254	3058	3369
Франція	54563	5839	6249	6690	6053	6645
Ірландія	642	618	733	472	782	559
Італія	2020	2081	2055	2020	2193	2070
Люксембург	...	.. .	.. .	.. .	22	26
Нідерланди	7188	7440	8182	8072	5349	8331
Австрія	594	724	769	677	647	712
Португалія	1324	1436	1326	1049	1225	947
Фінляндія	726	798	766	754	591	791
Швеція	1168	1199	1326	1337	1323	1116
Сполучене	6181	6396	7225	7125	6417	7100
Королівство
Україна	14729	18410	16701	15405	12723	19838

Виробництво молока

В країнах ЄС виробництво придатного для споживання молока визначається як валове виробництво мінус втрати (на стадії виробництва ).

В Україні виробництво молока включає валове виробництво свіжого молока всіх видів (коров'ячого, овечого, козячого). В обсяги виробництва коров'ячого молока включається усе фактично надоєне молоко від корів молочних і м'ясних порід, у тому числі молоко, використане на годування тварин, але без урахування молока, що висмоктане телятами.

Виробництво молока млн. т

Країна	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.
Бельгія	3,6	3,7	3.5	3.7
Данія	4.7	4.6	4.6	4,6
Німеччина	28.6	28.8	28.7	28,4
Греція	1.8	1.8	1.8	1.8
Іспанія	6.7	6.7	6.6	6.7
Франція	25.8	25.5	25,4	25.3
Ірландія	5,4	5,4	5,3	5,1
Італія	11,3	11,8	11,6	10,8
Люксембург	0,0	0.0	0,0	0.0
Нідерланди	11,3	11.0	10,9	11,0
Австрія	3.2	3, І	3.1	3,3
Португалія	1,7	1,7	1.7	1.8
Фінляндія	2,5	2,4	2,4	2,4
Швеція	3,3	3.3	3,3	3.3
Сполучене Королівство	14.7	14,7	14,8	14.6
Україна	17,3	15,8	13,8	13.8

За час економічної кризи сільське господарство України, як і інших країн колишнього СРСР та Східної Європи, зазнало значних збитків. Так, в Естонії валовий продукт сільського господарства в 1993 році скоротився на 50 % порівняно з 1989 роком, У Словаччині ~ на 74 %. В Україні тільки за 1991~1995 рр. обсяги виробництва продукції тваринництва скоротилися на 45%, молока ~ на 30 %, яєць ~ на 42 %. бавовни ~ більш як у два рази.

Особливості статистики сільського господарства в США. Досить розвиненою є статистика сільського господарства в США. Це пояснюється тією роллю, яку відіграє ця галузь в економіці країни та її зовнішній політиці. Статистика дає можливість озброїти підприємства даними про прогнози й оцінку врожаю різних культур для виконання угод на біржах пшениці, бавовни та ін. Крім того, ці відомості швидко впливають на кон'юнктуру товарних ринків усього світу, особливо на ринки пшениці і бавовни.

Об'єктом статистичного спостереження в США служать фермерські господарства, чисельність яких коливається від 2 до 6 млн. по роках. При цьому американська статистика широко використовує вибірковий метод для оперативного і поточного обліку, а також при розробці матеріалів переписів. Причому важливу роль тут відіграє державна статистика. Вона представлена двома організаціями: Міністерством сільського господарства і Бюро цензів Міністерства торгівлі.

Міністерство сільського господарства здійснює в основному поточну статистику за допомогою проведення вибіркових обстежень. Опитні листи або розсилаються поштою фермерам, або заповнюються респондентами, що перебувають на службі в Міністерстві сільського господарства, безпосередньо на фермах за словами фермерів.

Зміст питань в анкетах залежить від місцевих умов і характеру продукції рослинництва і тваринництва, яка виробляється.

Після збирання даних вони узагальнюються у масштабі окремих штатів і країни в цілому. ці відомості регулярно публікуються протягом року і в цілому за рік у різних довідниках: Cargill Сгор ВulJеtІП, Сгор and Weather Conditions іп the United States, Canada and the world, Agricultural Situation (щомісячник), Agricultural statistics (ЩОРІЧНИК) та ін. У цих довідниках містяться відомості про розміри виробництва, запаси продукції, фермерські ціни більш як для І. 50 видів продукції; дані про розміри площ зайнятих під більш ніж 130 сільськогосподарських культур.

Бюро цензів Міністерства торгівлі виконує переписи сільського господарства США. При цьому до розробки програми переписів залучаються також спеціалісти Міністерства сільського господарства і різних університетів (зі штатів Айова, Північна Кароліна та Вірджинія. де є спеціальні науково-дослідні лабораторії).

У ході проведення переписів збирається величезний статистичний матеріал. який дає змогу робити висновки про різнобічний розвиток сільського господарства країни: про чисельність ферм; розміри посівних та збиральних площ: товарну продукцію: чисельність зайнятих, їх склад та багато інших відомостей. Однак аналіз сільськогосподарського виробництва за більш-менш тривалий період здійснити складно через незіставність програм окремих переписів.

Дані поточної статистики також відрізняються методикою розрахунку відповідних показників. Наприклад. Бюро цензів до зайнятих у сільському господарстві відносить осіб віком 14 років і старших за винятком студентів та учнів. При цьому якщо працівник протягом обстежуваного тижня більшу частину часу працював на несільськогосподарських роботах, він не ввійде до загальної чисельності. Міністерство сільського господарства вважає зайнятими у сільському господарстві всіх, хто бере участь у роботі на фермі, незалежно від віку і часу його роботи на фермі протягом тижня, що досліджується: для фермерів і найманих робітників не менш як одну годину. для членів сімей фермерів - не менш як 15 годин.

У сільському господарстві постійно розвиваються продуктивні сили та відносини власності. Найбільш швидкими темпами ці зміни відбулися в останні два століття. Так. у середині ХУІІІ ст. у сільському господарстві було зайнято близько 80 % сукупної робочої сили на планеті. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. у розвинутих країнах світу в цій галузі було зайнято близько 40 % населення, а у промисловості приблизно 35 %. У середині 90-х років ХХ ст. у сільському господарстві передових країн світу було зайнято приблизно 5% працездатного населення, а в США лише 2,5%. В Україні цей показник становить 17 % населення.

Різке скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві у розвинутих країнах зумовлено значним зростанням продуктивності праці в цій галузі, що дає змогу малою кількістю працівників прогодувати основну масу населення. Наприклад, у США один зайнятий у цій сфері забезпечує їжею близько 139 жителів країни. а в Україні - лише приблизно 12-13. Тому обсяг продукції в розрахунку на зайнятого на початку 90-х років ХХ ст. становив у США близько 30 тис. дол. а в Україні - приблизно 3 тис. дол. У Німеччині цей показник наближався до 19 тис. дол., а у Франції - до 21 тис. дол.

Джерела інформації міжнародної статистики сільського господарства

Провідною Міжнародною організацією, яка поряд з іншими проблемами вивчає статистику сільського господарства,є ~AO (I-'AO-FOOD and Лgпсultшаl Orgal1lzatlOl1 01 The Untted NatlOl1s). штаб-квартира якої розташована в Римі (Італія). ФАО 11ровадить \lеТО;ю;lОгічну роботу і здійснює практичні розрахунки показників сільського господарства окремих країн, територій. континентів і світу в цілому. а також публікує ці дані.

Основні публікації такі:

FЛО Production Yearbook - щорічник, в якому публікуються дані про склад використовуваних земель; населення, зайняте у сільському господарстві; індекси сільськогосподарського виробництва окремих продуктів рослинництва і тваринництва; запаси продовольства. Їхню калорійність. вміст поживних речовин; дані про засоби виробництва (трактори та інші сільськогосподарські продукти у доларах США).

ГАО Trade Yeardook- щорічник, в якому містяться дані про індекси обсягу експорту й імпорту сільськогосподарської продукції у світі і в межах континентів та регіонів з виділенням продуктів харчування. Окремим розділом наводяться абсолютні дані про експорт та імпорт сільськогосподарських продуктів в динаміці у розрізі континентів по окремих країнах. Подано відомості про імпорт і експорт так званих сільськогосподарських реквізитів - тракторів, добрив. пестицидів. По кожній країні публікуються дані про динаміку експорту й імпорту найважливіших продуктів у доларах США.

ГАО Fertilizer Yearbook - щорічник, в якому публікуються дані про внесення добрив.

Yearbook of Forest Products - містить дані про продукцію лісового господарства.

FАО quarter1y bulletil1 01' statistics - квартальні та FАО тontl11y bLllletin of statistics - місячні бюлетені, в яких містяться короткі відомості про виробництво. торгівлю і ціни на сільськогосподарську продукцію.

При формуванні масивів інформації з міжнародної статистики сільського господарства ФАО використовує дані національних статистичних органів. Однак існують певні труднощі як з погляду охоплення окремими показниками більшості країн, так і щодо зіставності показників, які використовуються. Рівень розвитку статистики сільського господарства неоднаковий у різних країнах.

4.2 Міжнародні зіставлення продукції сільського господарства

Існують різні методи міжнародних зіставлень обсягів продукції за: єдиними зерновими одиницями: зваженими натуральними затратами живої праці: цінами світового ринку, які існують лише для обмеженої кількості товарів, та ін.

У світовій практиці міжнародних зіставлень рівнів сільськогосподарського виробництва використовують оцінку продукції в умовному зерні: національна валюта продукції поділяється на національну ціну на зерно, яке приймається за стандартний продуктів. Однак цей метод порівнювання сільськогосподарської продукції в умовному зерні не досить точний саме через відмінності у купівельній спроможності валют стосовно зерна і всієї сукупності сільськогосподарської продукції.

Для міжнародного порівняння обсягів виробництва застосовують не лише методи зіставлення в єдиних натуральних одиницях, а й у єдиній валюті. Як правило, це здійснюють перерахунком національних цін за валютним курсом у долари США.

Порівняння фізичних обсягів сільськогосподарської продукції окремих країн дуже часто виконують за допомогою перехресного обліку продукції сільського господарства різної структури за цінами на окремі продукти країн, що порівнюються. Зрозуміло, що такі обліки дають різні обсяги у відповідних цінах тієї чи іншої країни. Однак не можна вважати правомірним зіставлення обсягів продукції, які характеризують співвідношення окремих видів продуктів в натуральному вимірюванні різної структури (наприклад, зерна, бавовни, цукрового буряку та ін.), якщо застосовуються ціни однієї країни, що явно не відображають національних мінових вартостей. Подібні зіставлення і порівняння при різких відмінностях у структурі й цінах дають найнесподіваніші і явно абсурдні результати.

Деякі економісти справедливо заперечують використовувати метод внутрішньогрупового індексу, який елімінує вплив структурних відмінностей через неможливість вибрати ваги щодо одного з об'єктів зіставлення, і пропонують метод стандартизованих ваг, які також усувають необхідність обліку структурних відмінностей продукції окремих країн, але дають змогу вивести середню стандартну ціну для кожного продукту. Якщо «стандартизовану структуру» сукупної продукції оцінювати за цінами двох чи більше країн, практично можна визначити купівельну спроможність валют цих країн щодо сукупності продуктів. Це дає можливість знайти зістану міру у валюті, прийнятій за еталон національних оцінок сільськогосподарської продукції кожної з країн, які вивчаються. Сукупну продукцію зіставних країн можна використовувати для .одержання стандартизованої структури, а купівельну спроможність валют - для індексного розрахунку обсягів до певного моменту чи періоду. Розрахунки порівняльних фізичних обсягів сільськогосподарської продукції двох країн можна здійснювати за такою індексною формулою:

де РА, РВ- .цiни на продукти сільського господарства країн А і В; ЦА, Цв - набір зіставних продуктів у цих країнах.

Для зіставлення рівнів сільськогосподарського виробництва будь-яких двох країн пропонується така методика. Порівняння у приведеній валюті потребує попереднього розрахунку купівельної спроможності національних валют стосовно всієї сукупності основних сільськогосподарських продуктів, які виробляються у країнах, що порівнюються. Основні сільськогосподарські продукти, які виробляються в усіх країнах і складають не менш як 80-90 % сільськогосподарської продукції в національній оцінці, підсумовують за кількістю, що дає стандартизовану структуру сільськогосподарської продукції країн, що порівнюються.

Щодо цієї стандартизованої структури сільського господарства країн, які порівнюються, національні оцінки сукупної продукції визначаються національними цінами базисного періоду кожної країни. На цій основі встановлюється купівельна спроможність національних валют відносно купівельної вартості будь-якої валюти, прийнято за одиницю. Порівняльна купівельна сила національних валют за базисними цінами кожної країни використовується для приведення до зіставного виду (у валюті, що прийнята за еталон) фізичних обсягів валової і власне сільськогосподарської продукції країн, оцінених за тими самими базисними цінами у національній валюті.

Розглянемо питання пpo зіставлення купівельних спроможностей валют за діючими цінами, які одержують виробники за сільськогосподарську продукцію, хоча ці ціни формуються в різних соціально-економічних умовах ціноутворення. Так, у США фермерські ціни формуються на основі ринкових під впливом попиту і пропозиції з урахуванням в реалізаційних цінах процента на капітал, підприємницького прибутку і земельної ренти.

Для порівняння фізичних обсягів сільськогосподарського виробництва вирішальне значення мають не відмінності у рівнях формування цін (з урахуванням чи без урахування додаткового продукту), а відносна відповідність національних цін індивідуальним (споживчій та міновій) вартостям окремих продуктів у кожній з країн, які порівнюються.

Паритет цін, які одержує виробник, встановлюється закупівельною спроможністю сільськогосподарських цін у валюті країн, що порівнюються, щодо стандартизованої структури сукупної валової продукції сільського господарства (для певного періоду). Можна також уточнити паритет цін стосовно лише власної сільськогосподарської продукції без повторного обліку зернофуражних культур, сіна, силосу та інших кормів (крім природних пасовищ). Однак для зіставлення обсягів сільськогосподарської продукції слід використовувати загальний коефіцієнт переведення однієї валюти в іншу (в основному долар США). Цей коефіцієнт відображає порівняльну купівельну спроможність валют. При цьому важливо врахувати, що зіставлений набір сільськогосподарських продуктів дійсно відображає переважну масу сільськогосподарської продукції кожної країни.

4.3 Міжнародні зіставлення продуктивності праці у сільському господарстві

При зіставленні показників продуктивності праці у сільському господарстві двох країн можна вирішувати ряд наукових і практичних питань, що дають можливість:

1. Об'єктивно порівняти абсолютні рівні та темпи розвитку продуктивності праці у сільському господарстві двох країн; вжити заходів, що забезпечують досягнення більш високого рівня продуктивності праці у сільському господарстві.

2. Встановити рушійні сили й техніко-економічні фактори зростання продуктивності праці у сільському господарстві обох країн, які зіставляються, для обґрунтування оптимальних масштабів і напрямів капітального будівництва у сільському господарстві, його матеріально-технічного оснащення і заходів щодо економічного стимулювання виробництва і праці.

3. Обґрунтувати шляхи подолання економічних суперечностей, що гальмують розвиток сільського господарства окремих країн.

4. Узагальнити техніко-економічні фактори, що зумовлюють у провідних галузях землеробства і тваринництва відмінності рівня і руху продуктивності праці в країнах, що порівнюються.

Методика порівнянь і зіставлень рівнів та динаміки продуктивності праці у сільському господарстві повинна ґрунтуватися на двох методологічних принципах: на зіставній концепції продуктивності у сільському господарстві. а також на єдності методів розрахунку показників продукції, що зіставляються (у чисельнику), і затрат праці (у знаменнику) в обох країнах. Для досягнення цієї мети слід попередньо вирішити такі завдання:

1) критично оцінити методологію обчислення продуктивності праці у сільському господарстві обох країн;

2) встановити науково обґрунтовану єдину методику порівнянь і зіставлень продуктивності праці у сільському господарстві двох країн, що враховує особливості і джерела офіційної статистики та відображає ідентичний економічний зміст певного показника продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці в міжнародній практиці, як правило. визначають за виходом продукту певної споживної вартості на одиницю робочого часу, який на нього затрачено. Цей показник безпосередньо характеризує рівень продуктивності праці. Оберненим показником називають трудомісткість продукції - кількість робочого часу, затраченого на одиницю продукту певної якості. Для характеристики її вдаються до системи прямих і побічних показників.

Для зіставлень продуктивності праці у сільському господарстві окремих країн особливого значення набувають порівняння власне сільськогосподарської продукції без повторного обліку кормів. Затрати праці слід визначати у робочому часі зайнятості на виробництві (робочих годинах, днях, тижнях та ін.) з певною тривалістю робочого дня. При визначенні показників використовують показники чисельності працюючих на підприємстві, в галузі. в економіці в цілому чи лише робітників, а часто і загальної чисельності зайнятих фахівців чи лише працездатних, чи середньооблікових і середньорічних працівників, які обліковуються по-різному.

При зіставленні господарської продуктивності праці затрати праці слід визначати у відпрацьованих годинах валового робочого часу, з яким збігається поняття робочого часу, що регулюється і оплачується. Під валовим робочим часом (на відміну від чистого чи нормативного) розуміють тривалість зайнятості на виробництві без. урахування часу, затраченого на дорогу до місця роботи чи від місця роботи до житла, без перерви на визначений час вживання Їжі та відпочинку. Особливого значення для зіставлень продуктивності праці у сільському господарстві набуває приведення нормативних затрат на виробництво продуктів до валового робочого часу фізичних осіб. які зайняті на фермах.

Рівні і динаміку продуктивності праці у сільському господарстві зіставляють за певною системою показників.

Показники трудомісткості основних сільськогосподарських продуктів визначають за затратами валового робочого часу в годинах, фактично зайнятими на виробництві робітниками на одиницю продукту, що вимірюється у натуральному виразі (1 ц, 1 т, 1 тис. шт.). Зіставляти рівні можна за умов однакової якості продуктів того чи іншого виду у двох країнах. Рівні продуктивності у трудомісткостях не зіставні для різних продуктів. Однак динаміка продуктивності праці при виробництві однорідних (тим більше одноякісних) продуктів цілком зіставна для країн, що порівнюються.

Рівні й динаміку продуктивності за трудомісткістю натуральних продуктів розраховують за формулою

де ЇІ - індекс динаміки трудомісткості окремих {-х сільськогосподарських продуктів; То, Т1 - затрати праці в одиницях валового часу в базисному і звітному періодах, год; qo, q1 - фізичні обсяги виробленої продукції у натуральному виразі в цих самих періодах.

Таким чином порівнюються і зіставляються показники продуктивності праці в основних галузях землеробства і тваринництва.

Показники погодинної продуктивності праці у сільському господарстві, землеробстві і тваринництві обчислюються після виходу сільськогосподарської продукції у фізичному обсязі за зіставними цінами на одиницю валового робочого часу (1 людино-год.) фізично зайнятих осіб. Абсолютні рівні зіставляються у приведеному ціновому виразі, а динаміка обчислюється за загальноприйнятою індексною формулою

де i(J) - індекс динаміки господарської продуктивності праці.

Показники продуктивності праці у сільському господарстві в цілому визначаються за фізичним обсягом чистої продукції на одиницю затраченого робочого часу без урахування затрат як сільськогосподарського. так і промислового походження, тобто за валовим доходом чи частиною національного доходу, виробленою у сільському господарстві.

Динаміка обчислюється за такою формулою:

де 1«) - індекс дина\lіки продуктивності праці; Но. Н1 - чиста продукція у базисному і звітному періодах: То. Т1 - затрати праці у ці самі періоди.

Чиста продукція N визначається балансовим методом відніманням від валової продукції проміжного споживання, продуктивно використаних у сільському господарстві.

Показники повної продуктивності праці у сільському господарстві можна уточнити за умови порівняння затрат живої та уречевленої праці в загальній вартості виробленого продукту.

Якщо визначати динаміку продуктивності праці лише за затратами. живої праці замість сукупних затрат праці, то підвищується рівень продуктивності праці. Отже, слід враховувати не тільки живу, а й уречевлену працю. Оскільки зі зростанням продуктивності праці в результаті її технічного переоснащення частка уречевленої праці різко зростає, то за більш тривалий період звичайний рахунок лише за затратами живої праці суттєво підвищує показник зростання продуктивності. Знаючи структуру витрат виробництва і суспільну вартість сільськогосподарської продукції за тривалий період, можна уточнити дійсне зростання продуктивності праці після виходу продукції на одиницю сукупної праці. Крім того, за змінами складу вартості можна уточнити затрати порівнянної сукупної праці, а потім визначити індекс динаміки зростання продуктивності праці.

Якщо показники частини уречевленої, необхідної і додаткової праці записати як dc + d,. + dт (коли прийняти вартість продукту за одиницю), затрати сукупної праці - як Те, а затрати живої праці. Тж, можна визначити сукупні затрати уречевленої та живої праці у робочому часі конкретної живої праці:

Отже, індекс динаміки сукупної праці після певних перетворень виражається у такому вигляді з поправкою величини сукупних затра:г праці за часткою живої праці (необхідної і додаткової) у вартості продукту:

- зазначені вище позначення обсягів продукції і затрат живої праці у базисному і звітному періодах

- відповідно частки необхідної і додатl\.Ut.щ і у цих періодах.

Поправочний коефіцієнт (d'·1 + dтl) І ((1'·0 + d/l/o) буде меншим за одиницю, оскільки відбулися зміни в органічній будові капіталу і підвищилася продуктивність праці.

Система часткових показників продуктивності праці по суті є характеристикою техніко-економічних компонентів чи факторів господарської продуктивності праці. У сільському господарстві них належать. наприклад. затрати праці на одиницю площі під культурою і на одну голову продуктивної чи тяглової тварини; врожайність культури чи продуктивність тварин; рівень механізації виробництва і праці та ін. Систему окремих. показників широко використовують під час аналізу продуктивності праці в конкретних галузях сільського господарства.

Важливе значення має система побічних показників продуктивності праці. До них належать виробіток середньорічного працівника у сільському господарстві, норма виробництва продуктів сільського господарства на одну особу, частка зайнятого у сільському гocпoдapстві населення, ступінь використання трудових ресурсів у сільському господарстві тощо.

Так, в офіційній статистиці США застосовують побічний показник забезпечення населення після виходу продукції сільського господарства на одного середньорічного працівника. З погляду аналізу й міжнародних зіставлень важливо з'ясувати зв'язок цього побічного показника з нормою виробництва продуктів сільського господарства на душу населення. Цей взаємозв'язок можна виразити за допомогою побудови індексів цих показників:

де І;н Ів Іл н - індекси відповідно забезпечення населення одним середньорічним працівником, виробітку середньорічного працівника, норми виробництва продуктів на душу населення.

Як правило, великі значення коефіцієнтів забезпечення населення середньорічними працівниками сільського господарства супроводжуються одночасно високими рівнями продуктивності праці та нормами виробництва у цій галузі на душу населення. Але на ці показники в індустріальних країнах чи районах з високою густотою населення впливає значна частка продуктів сільського господарства, які ввозяться.

Чисельність середньорічних працівників у сільському господарстві США набагато менша від чисельності фахівців сільського господарства. Чисельність останніх завжди менша від кількості працюючих, зайнятих у найнапруженіший період. Під час таких напружених жнивних робіт залучаються робітники, службовці та інші групи міського населення. Тому трудові резерви слід визначати за фондами робочого часу, які можна використати у сільському господарстві. Іх слід розраховувати не за чисельністю середньорічних працівників і тих, що зайняті у найнапруженіший період, а за чисельністю зайнятих у сільському господарстві фахівців. Icнує залежність між коефіцієнтом використання трудових ресурсів у сільському господарстві, фондами робочого часу і співвідношеннями чисельності середньорічних робітників та фахівців, зайнятих у сільському господарстві. Цю залежність також можна виразити за допомогою індексів:

д~ Івр ~Il Ісф -:- індекси відповідно використання трудових ресурсів, зайнятості середньорічного працівника, сезонності праці зайнятих фахівців.

Особливу увагу слід також звернути на взаємозалежність виробітку середньорічного працівника, який часто вважають показником інтегральної продуктивності праці, показником власно господарської продуктивності праці та кількістю відпрацьованого робочого часу. При зіставленнях рівнів чи вивченні продуктивності праці в динаміці виробіток продукції одним середньорічним працівником може бути використаний як показник продуктивності праці лише при порівнянні фактичного річного навантаження в людино-годинах. Тому можна використати таку формулу: