Міжнародна економічна статистика

В огляді центрального банку відображаються тільки функції центрального банку, які він виконує безпосередньо. При цьому в деяких країнах окремі функції центрального банку цілком чи частково виконуються центральним урядом. Серед таких функцій може бути емісія наявної валюти, заощадження міжнародних резервів і проведення операцій з МВФ. У таких випадках можна розглянути питання про складання рахунку органів грошово-кредитного регулювання. На цьому рахунку повинні відображатися дані, пов'язані з виконанням центральним урядом функцій центрального банку, а також дані огляду центрального банку. При цьому контрпроводки для даних, зв'язаних з виконанням функцій центрального уряду, показуватимуться як виправлення (позитивні чи негативні) в окремому наборі поправочних рахунків (чистих вимог, що не включаються в категорію) центрального уряду. При альтернативному підході дані про діяльність органів грошово-кредитного регулювання, виконувані не центральним банком, можуть показуватися як довідкові статті, що супроводжують огляд центрального банку.

6.3 Фінансова статистика

Фінансова статистика охоплює більш широкий спектр економіки порівняно з грошово-кредитною статистикою. Сфера охоплення грошово-кредитної статистики обмежена сектором фінансових корпорацій і його підсекторів. Фінансова статистика, навпаки, охоплює всі фінансові запаси і потоки між усіма секторами економіки, а також між цими секторами й іншим світом.

Фінансова статистика складається на основі СНР 1993 року. Розглянемо коротко аналітичні можливості тих розділів СНР 1993 року, що прямо чи побічно зв'язані з фінансовою статистикою. Основну увагу приділимо рахункам нагромадження, до яких належать рахунок операцій з капіталом, фінансовий рахунок і рахунок інших змін в активах, який підрозділяється на рахунок переоцінки і рахунок інших змін в обсязі активів. Узяті разом рахунок операцій з капіталом і фінансовий рахунок охоплюють усі операції, що зв'язані з придбанням і вибуттям нефінансових і фінансових активів і пасивів в економіці. Дані про операції, що відбиваються у фінансовому рахунку, у сукупності з даними рахунку переоцінки і рахунку інших змін в обсязі активів охоплюють усі фінансові потоки, що являють зміни запасів фінансових активів і пасивів у економіці порівняно з попередніми періодами.

Крім цього, фінансова статистика включає дані про фінансові потоки. Повною мірою розгорнуті звіти про фінансові потоки є, власне кажучи, розширеними формами представлення фінансового рахунку у вигляді тривимірних матриць, у яких відбиваються операції з фінансовими активами і пасивами між секторами (підсекторами) економіки, а також між цими секторами (підсекторами) і нерезидентами. Звіти про фінансові потоки іноді включають як фінансові операції, так і операції з капіталом, завдяки чому забезпечується зв'язок з рахунком операцій з капіталом СНР 1993 року. Звіти про фінансові потоки також можуть супроводжуватися рівнобіжним представленням даних про запаси.

МВФ не диктує країнам прийняти певну форму представлення фінансових потоків. Замість цього пропонується три варіанти представлення фінансових потоків, від елементарного до деталізованого, які можуть обирати країни залежно від конкретних умов у країні, наявних ресурсів і пріоритетів у галузі статистики. Основні дані по компонентах деталізованого звіту про фінансові потоки, що належать до фінансових корпорацій, містяться в балансах по секторах, розглянутих вище. З огляду на те, що розробка деталізованих звітів вимагає від багатьох країн великих витрат часу і коштів, МВФ також пропонує менш докладні варіанти форм представлення фінансових потоків. Такі менш докладні форми представлення можуть бути складені на основі наявних наборів даних макроекономічної статистики, зокрема статистики державних фінансів і статистики платіжного балансу, а також балансів по секторах грошово-кредитної статистики.

Дані про фінансові запаси можуть бути представлені у вигляді матриці, ідентичній деталізованій формі представлення фінансових потоків. У такій формі представлення зміни величин фінансових запасів у порівнянні з попередніми періодами являють сукупний обсяг потоків, які виникають унаслідок переоцінки вартості й інших змін в обсязі активів, а також операцій з фінансовими активами і пасивами.

МВФ рекомендує баланси активів і пасивів і рахунки нагромадження рекомендується використовувати як основу для фінансової статистики, оскільки в них закладено ряд визнаних на міжнародному рівні принципів об'єднання фінансових запасів і потоків у повну систему рахунків (див. схему 7.1).

БАЛАНСИ АКТИВІВ І ПАСИВІВ І РАХУНКИ НАГРОМАДЖЕННЯ

Початковий баланс

Запас нефінансових активів і фінансових активів і пасивів економіки в цілому чи сектору інституціональної одиниці на початок звітного періоду.

Балансуючою статтею є чиста вартість капіталу на початок періоду, що розраховується як загальна сума активів мінус загальна сума пасивів.

Рахунок операцій з капіталом

Протягом звітного періоду на рахунку операцій з капіталом відбиваються: 1) вартість придбаних нефінансових активів мінус вартість вибулих нефінансових активів і 2) капітальні трансферти, які повинні бути отримані, мінус належні до оплати капітальні трансферти. Зміни у вартості нефінансових активів унаслідок переоцінки вартості і зміни в обсязі нефінансових активів, що не є результатом операцій, на рахунку операцій з капіталом не відображаються.

Чисте заощадження, перенесене з рахунків поточних операцій, і чисті капітальні трансферти визначають обсяг ресурсів, які може бути спрямовано на нагромадження капіталу і фінансових активів, а їхня сума дорівнює змінам у чистій вартості капіталу в результаті заощадження і капітальних трансфертів. Балансуючою статтею для даного рахунку є чисте кредитування чи запозичення, яке дорівнює сумі заощадження і капітальних трансфертів мінус чисте нагромадження капіталу.

Фінансовий рахунок

Фінансовий рахунок відображає проведені протягом звітного періоду операції з фінансовими активами і пасивами. Зміни у вартості фінансових активів і пасивів унаслідок переоцінки їхньої вартості, а також зміни в обсязі фінансових активів і пасивів. що не є результатом операцій. на фінансовому рахунку не відображаються.

Чисте кредитування чи запозичення, перенесене з рахунку операцій з капіталом, дорівнює чистому придбанню фінансових активів мінус чисте прийняття зобов'язань.

Рахунок переоцінки

На рахунку переоцінки відображається холдинговий прибуток (чи збиток) у результаті зміни ринкових цін (включаючи обмінні курси), який нараховано протягом звітного періоду власникам нефінансових активів і фінансових активів і пасивів.

Сальдо холдингового прибутку (збитку) являє собою зміни в чистій вартості капіталу в результаті холдингового прибутку (збитку).

Рахунок інших змін в обсязі активів

Зміни нефінансових активів і фінансових активів і пасивів протягом звітного періоду, що не обумовлені операціями чи переоцінкою вартості.

Сальдо рахунку інших змін в обсязі активів (зміни активів мінус зміни пасивів) дорівнює змінам у чистій вартості капіталу в результаті інших змін в обсязі активів.

Заключний баланс

Вони відображають операції, інші потоки і позиції щодо запасів, які є актуальними для загального фінансового аналізу. Ці рахунки являють собою інтегровану статистичну систему для оцінки вартості активів і пасивів на початок і кінець звітного періоду, а також для всіх проміжних змін в обсязі і вартості активів і пасивів.

Початкові й заключний баланси активів і пасивів показують запаси нефінансових активів і фінансових активів і пасивів. Рахунки нагромадження (рахунок операцій з капіталом, фінансовий рахунок, рахунок переоцінки і рахунок інших змін в обсязі активів) є рахунками потоків і відображають усі зміни у вартості запасів у період між датами складання початкового й заключного балансів.

Баланси активів і пасивів

Він складається на конкретний момент часу. У ньому відображається вартість запасів нефінансових активів і фінансових активів і пасивів підсекторів чи секторів економіки в цілому. Балансуючою статтею балансу є чиста вартість капіталу - сукупні активи мінус сукупні пасиви, яку на рівні економіки країни називають національним багатством. Воно дорівнює сумі нефінансових активів країни і їі чистих фінансових вимог до іншого світу.

Розглянемо основні компоненти балансу активів і пасивів.

Нефінансові активи (nonfinancial assets) ~ це об'єкти, на які інституціональні одиниці (індивідуально чи колективно) установлюють права власності. В результаті володіння чи використання їх власники можуть отримати економічну вигоду. Нефінансові активи складаються з матеріальних (створених та нестворених) та нематеріальних активів. Вони є продуктом виробництва. Створені матеріальні активи включають: 1) основний капітал (фонди)активи, що використовуються у виробничих процесах багаторазово чи безперервно більше одного року і які можуть бути матеріальними (житлові приміщення, інші будівлі і споруди, машини й устаткування, активи, які культивують, такі як племінна домашня худоба і плантації) чи нематеріальними (розвідка корисних копалин, програмне забезпечення і розважальні програми, оригінали літературних чи художніх творів); 2) запаси матеріальних оборотних коштів багаторазово чи безперервно більше одного року і які можуть бути матеріальними (житлові приміщення, інші будівлі і споруди, машини й устаткування, активи, які культивують, такі як племінна домашня худоба і плантації) чи нематеріальними (розвідка корисних копалин, програмне забезпечення і розважальні програми, оригінали літературних чи художніх творів); 2) запаси матеріальних оборотних коштів (сировина і матеріали, незавершене виробництво, готові вироби і товари для перепродажу); 3) цінності (активи, що придбаваються і зберігаються насамперед як засіб заощадження вартості). До нестворених нефінансових активів належать як матеріальні, так і нематеріальні активи, що виникають у результаті дії факторів, не зв'язаних із процесами виробництва. Матеріальні нестворені активи включають землю, ресурси надр, водні ресурси і біологічні ресурси, які не культивують. Екологічні активи, права власності на які не встановлені чи не можуть бути встановлені (відкритий морський і повітряний простір), виходять за межі охоплення активів СНР. Нематеріальні нестворені активи включають патенти. договори про оренду і придбаний «гудвіл».

Фінансові активи (financial assets) ~ це об'єкти, на які інституціональні одиниці встановлюють права власності й економічні вигоди від яких можуть бути отримані у формі холдингового прибутку чи доходу від власності. Фінансові активи відрізняються від інших активів, що враховуються в СНР, тим, що кожному фінансовому активу, за винятком монетарного золота і СПЗ, відповідає визначене зобов'язання іншої інституціональної одиниці.

Фінансові пасиви (fіnancial liabilities) - це фінансові зобов'язання інституціональних одиниць, що кореспондуються з фінансовими активами інших інституціональних одиниць.

** Чиста вартість капіталу (net worth) - це балансуюча стаття балансу, яка дорівнює вартості всіх активів мінус вартість усіх пасивів.

Запас нефінансових активів і фінансових активів і пасивів економіки, інституціонального сектору чи інституційної одиниці на кінець звітного періоду. Запас активів, відображений в остаточному балансі, дорівнює запасу в початковому балансі плюс зміни, зв'язані з потоками, відображеними на рахунку операцій з капіталом, фінансовому рахунку, рахунках переоцінки, і рахунок інших змін в обсязі активів.

Балансуючою статтею є чиста вартість капіталу на кінець періоду.

Рахунок операцій з капіталом

Рахунок операцій з капіталом відбиває 1) вартість придбаних нефінансових активів мінус нефінансові активи, що вибули протягом звітного періоду, і 2) капітальні трансферти, що підлягають одержанню, мінус капітальні трансферти, що підлягають виплаті. Він показує структуру нагромадження капіталу, операції з нествореними нефінансовими активами, а також фінансування за рахунок заощадження і чистих капітальних трансфертів. Він також відображає зміни в чистій вартості капіталу, обумовлені заощадженням і капітальними трансфертами.

Розглянемо короткий опис основних компонентів рахунку операцій з капіталом.

Заощадження (Saving) є підсумковою балансуючою статтею рахунків поточних операцій. Воно являє собою частину наявного доходу, що не була витрачена на кінцеве споживання товарів і послуг, і тому може бути використана для придбання нефінансових і фінансових активів чи погашення зобов'язань. Заощадження може бути додатним (у тому випадку, якщо наявний дохід перевищує витрати на кінцеве споживання) чи від'ємним (якщо витрати на кінцеве споживання перевищують наявний дохід). Заощадження розраховуються як на валовій, так і на чистій основі. Різниця між валовим заощадженням і чистим заощадженням становить споживання основного капіталу.

Сальдо за поточними зовнішніми операціями (Current external bаlаnсе) являє собою суму сальдо операцій з іншим світом по експорту та імпорту товарів і послуг, чистих зовнішніх первинних доходів із-за кордону і чистих поточних трансфертів із-за кордону. Сальдо за поточними зовнішніми операціями є складовою частиною заощадження в економіці і дорівнює за величиною (але з протилежним знаком) обсягу чистого кредитування (чистого запозичення) національної економіки і, таким чином, дорівнює різниці між заощадженням в економіці плюс чисті капітальні трансферти і нагромадження капіталу. Воно також дорівнює за величиною (але з протилежним знаком) сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу.

Валове нагромадження основного капіталу (Gross fixed capital formation) включає придбання мінус вибуття нового і існуючого основного капіталу. Основний капітал - це матеріальні і нематеріальні активи, що є продуктами виробничої діяльності і які самі багаторазово використовуються у виробництві більше одного року. Споживання основного капіталу протягом звітного періоду відображається в окремій статті «споживання основного капіталу», а не як вибуття активу.

Споживання основного капіталу (Consumption of fixed capital) відображає зменшення вартості основного капіталу, задіяного у виробництві, у результаті фізичного зносу, нормального старіння і нормальних випадкових пошкоджень. У дану категорію не включається вартість основного капіталу, знищеного у результаті воєнних дій чи подій надзвичайного характеру, таких як стихійне лихо. Валове нагромадження основного капіталу мінус споживання основного капіталу дорівнює чистому нагромадженню основного капіталу.

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів (Change in inventories) включає вартість придбаних підприємством запасів матеріальних оборотних коштів мінус вартість запасів матеріальних оборотних засобів, що вибули за звітний період.

Придбання мінус вибуття цінностей (Acquisitions less disposals of valuables) включає чисті операції з товарами (творами мистецтва, предметами антикваріату, монетами з дорогоцінних металів, що являють нумізматичну цінність, та ін.), що зберігаються протягом тривалого періоду часу як засіб заощадження вартості чи з метою реалізації холдингового прибутку .

* Придбання мінус вибуття нестворених нефінансових активів (Acquisitions less disposals of nonproduced nonfinancial assets) включає придбання мінус вибуття землі, інших нестворених матеріальних активів (наприклад ресурсів надр), а також нематеріальних нестворених активів (наприклад об'єктів патентування, договорів про оренду, придбаного «гудвілу» ).

* Капітальні трансферти, що підлягають одержанню/виплаті (Capital transfers receivable/payable) - це безоплатні операції, що можуть проводитися в натуральній чи в грошовій формі. Капітальні трансферти в натуральній формі являють собою передачу однією інституціональною одиницею іншій інституціональній одиниці права власності на який-небудь актив, за винятком запасів матеріальних оборотних засобів і готівки, чи анулювання зобов'язань кредитором (списання боргу). Переказ готівки вважається капітальним трансфертом, якщо він зв'язаний з придбанням чи вибуттям активу (за винятком запасів матеріальних оборотних засобів чи готівки) однією чи обома сторонами операції або якщо таке придбання чи вибуття активу є його умовою. Капітальні трансферти, що підлягають одержанню, і такі, що підлягають виплаті, відображуються на правому боці рахунку, оскільки вони безпосередньо впливають на чисту вартість капіталу. Капітальний трансферт, що підлягає одержанню, збільшує чисту вартість капіталу, тоді як капітальний трансферт, що підлягає виплаті, зменшує чисту вартість капіталу.

Чисте кредитування/чисте запозичення (Net lending/ Net borrowing) є балансуючою статтею рахунку операцій з капіталом і розраховується як чисте заощадження плюс капітальні трансферти, що підлягають одержанню, мінус капітальні трансферти, що підлягають виплаті, мінус придбання мінус вибуття нестворених нефінансових активів. Чисті ресурси в розпорядженні економіки чи сектору, що утворилися в результаті заощадження і чистих капітальних трансфертів і не використані з метою нагромадження капіталу, становлять ресурси, що можуть бути використані на чисте придбання фінансових активів, тобто на чисте кредитування. Економіка чи інституціональні сектори, в яких ресурси перевищують (унаслідок заощадження і чистих капітальних трансфертів) обсяг нагромадження капіталу, є чистими кредиторами. Економіка чи інституціональні сектори, в яких капітальні витрати перевищують обсяг цих ресурсів, є чистими позичальниками. Зміни в чистій вартості капіталу обумовлені заощадженням і капітальними трансфертами.

Фінансовий рахунок

На цьому рахунку відображаються фінансові операції між інституційними одиницями. Фінансові операції охоплюють усі операції, що тягнуть за собою зміну прав власності на фінансові активи, включаючи створення і ліквідацію фінансових вимог.

На відміну від інших рахунків, фінансовий рахунок не має балансуючої статті, що переноситься на інший рахунок. Чисте сальдо фінансового рахунку дорівнює за величиною, але з протилежним знаком, чистому кредитуванню/запозиченню, що є балансуючою статтею рахунку операцій з капіталом.

У табл. 7.1 наведено компоненти фінансового рахунку з умовними даними. Чисте придбання фінансових активів відбивається на лівому боці рахунку, а чисте прийняття зобов'язань і зміни в чистій вартості капіталу - на правому боці. Чисте кредитування чи запозичення дорівнює чистому придбанню фінансових активів мінус чисте прийняття зобов'язань.

Хоч на фінансовому рахунку відображається чиста величина придбаних фінансових активів і чиста величина прийнятих зобов'язань у розбивці за видами фінансових активів і по секторах, у даному рахунку конкретні активи не зв'язуються з конкретними пасивами. Наприклад, у табл. 7.1 сектор органів державного управління прийняв на себе зобов'язання у формі цінних паперів, крім акцій, на суму 64 одиниці, однак за даними фінансового рахунку не можна установити, які саме сектори (чи інший світ) придбали ці активи. Деталізовані рахунки фінансових потоків показують, хто кого фінансує, тобто вони відображають взаємні зв'язки операцій між секторами за кожною категорією активів.

Рахунок переоцінки

На рахунку відбиваються холдингові прибутки та збитки, що нараховуються власникам нефінансових і фінансових активів і пасивів у результаті змін ринкових цін на активи і пасиви й обмінні курси. У табл. 7.2 наведено найбільш важливі компоненти рахунка переоцінки СНР, що показують номінальний холдинговий прибуток/збиток за основними категоріями нефінансових і фінансових активів і пасивів.

Рахунок інших змін в обсязі активів

Рахунок відбиває зміни активів, пасивів і чистої вартості капіталу в період між початковим і остаточним балансами, що не є наслідком ні операцій між інституціональними одиницями (відображених на рахунку операцій з капіталом і фінансовим рахунком), ні змін ринкових цін чи обмінних курсів (відображених на рахунку переоцінки). Записи за рахунком інших змін в обсязі активів можуть бути зв'язані або з нормальним перебігом подій, або бути результатом виняткових, непередбачених подій.

Існує три основні види проведення по рахунку інших змін в обсязі активів, перелічених нижче.

Активи, що входять в економічну систему чи залишають її в процесі нормального перебігу подій. До них можуть належати природні активи, наприклад виявлення корисних копалин чи вибуття з обороту сільськогосподарських земель внаслідок погіршання довкілля. У цю категорію також можуть входити вироблені активи, такі як твори мистецтва чи інші цінності. Крім того, вони включають «гудвіл» та інші активи, створені в результаті юридичних дій.

*. Зміни в обсязі активів внаслідок виняткових чи катастрофічних подій, включаючи руйнування в результаті стихійного лиха чи незаконної конфіскації активів, яку не можна компенсувати. тобто в ситуації, що не розглядається як операція через відсутність взаємної згоди сторін.

Зміни в обсязі активів, зумовлені зміною класифікації інституціональних одиниць і фінансових інструментів, а також змінами в структурі рахунків.

Рахунки фінансових потоків

Рахунки фінансових потоків являють собою рахунки секторів і, незважаючи на те що при складанні цих рахунків особливе значення надається фінансовим корпораціям внаслідок їхньої важливої ролі у фінансовій діяльності, належна увага приділяється і фінансовій діяльності інших інституціональних секторів. Спочатку рахунки фінансових потоків складали окрему статистичну систему, однак нині вони в більшості випадків зв'язані з нефінансовими секторами економіки в результаті їхнього введення в основу національних рахунків, зокрема за допомогою ув'язування фінансових даних з даними про заощадження і нагромадження капіталу. Рахунки фінансових потоків належать до рахунків операцій, але вони часто пов'язуються з балансовими рахунками і складаються разом з рахунками запасів фінансових активів і пасивів кожного інституціонального сектору.

Існують різні форми рахунків фінансових потоків, що розрізняються тим, для рішення яких аналітичних задач вони призначені, за ступенем складності і деталізації бухгалтерської форми подання даних, а також вимогами до статистичних даних. У найпростіших рахунках фінансових потоків наведені найважливіші фінансові операції між секторами економіки на агрегованому рівні. Найбільш складні рахунки фінансових потоків являють собою тривимірну матрицю, в якій зв'язуються сектори-кредитори, сектори-боржники і фінансові активи, використані в операції.

Рахунки фінансових потоків дозволяють аналізувати зв'язок між заощадженням, нагромадженням капіталу і фінансовими потоками для економіки в цілому і для кожного інституціонального сектору.

Крім цього, можна простежити напрями проведення фінансової політики. Наприклад, щоб проаналізувати, як зміни у фінансових позиціях впливають на рішення про витрати коштів, треба простежити вплив заходів грошово-кредитної політики через рахунки центрального банку, інших депозитних корпорацій і нефінансових секторів. Рахунки фінансових потоків надають більше можливостей для аналізу порівняно з грошово-кредитною статистикою для фінансового планування і прогнозування, оскільки ними забезпечується як внутрішня погодженість фінансових прогнозів, так, і погодженість фінансових прогнозів із прогнозами на основі національних рахунків .

У табл. 7.3 наведено приклад інтегрованого рахунку операцій з капіталом і фінансовими операціями. Таблиця має форму матриці, що показує зміни активів і зміни пасивів по кожному інституціональному сектору, економіці в цілому та іншого світу.

У першому рядку показано сукупний обсяг ресурсів (чисте заощадження і чисті капітальні трансферти), що можуть бути спрямовані на інвестиції. В другому рядку представлені сукупні чисті інвестиції як сума нагромадження капіталу і чистих фінансових інвестицій. У ній також показано компоненти нагромадження капіталу і чистих фінансових інвестицій. Таблицю 7.3 можна інтерпретувати і як два окремі рахунки: рахунок операцій з капіталом і фінансовий рахунок. У рахунку операцій з капіталом чисте заощадження представлено як ресурс на правому боці рахунку, так само як і чисті капітальні трансферти, нагромадження капіталу - як використання, а балансуючу статтю рахунку представлено чистим кредитуванням/запозиченням. Чисте кредитування/запозичення переноситься на фінансовий рахунок як ресурси. У рамках даної основи чисте прийняття зобов'язань розглядається як джерело засобів, а сума чистого кредитування/запозичення і чистого прийняття зобов'язань визначає обсяг ресурсів, які можуть бути спрямовані на чисте придбання фінансових активів, що вважається використанням фінансових коштів. Сукупні обсяги ресурсів і їх використання наведені в довідковій статті в нижній частині таблиці 7.3. Щоб підкреслити той факт, що фінансові операції піддаються безпосередньому виміру, для позначення балансуючої статті фінансового рахунку використовується термін «чисті фінансові інвестиції», що розраховуються як чисте придбання фінансових активів мінус чисте прийняття зобов'язань.

Чисті фінансові інвестиції завжди за визначенням дорівнюють чистому кредитуванню/запозиченню. Між цими показниками можуть бути виявлені статистичні розбіжності, що відбивають будь-які розходження між врахованою сукупною величиною заощадження та капітальних трансфертів і врахованим сукупним обсягом чистого кредитування. Ці розбіжності можуть виникати на практиці внаслідок розходжень в охопленні чи помилок кількісного виміру кожної зі статей у повній послідовності рахунків. Пряме опублікування величини розбіжностей змушує звернути увагу на статистичні проблеми, а також може сприяти підвищенню якості рахунків. Розбіжності можуть бути зумовлені помилками кількісного виміру в рахунках поточних операцій (що ведуть до помилок в оцінках заощадження), рахунку операцій з капіталом чи фінансовому рахунку.

Відображення фінансових потоків у інтегрованому рахунку операцій з капіталом і фінансовими операціями дозволяє одержати незалежні оцінки заощадження, що можуть бути зіставлені з оцінками, підготовленими на основі даних рахунків поточних операцій. Рахунки фінансових потоків, що відбивають тільки фінансові операції, можуть також бути джерелом одержання незалежних оцінок чистого кредитування/запозичення. Ці незалежні оцінки можуть підвищити довіру до якості оцінок заощадження й інвестицій або забезпечать виявлення статистичних проблем.

Рахунки фінансових потоків можуть бути представлені у формі інтегрованих рахунків операцій з капіталом і фінансовими операціями чи охоплювати тільки фінансові операції. Існує безліч форм представлення фінансових рахунків, які можна назвати рахунками фінансових потоків, і всі вони можуть бути інтегровані з рахунком операцій з капіталом чи підготовлені і представлені окремо.

у табл. 7.4, наведеній нижче, представлено базовий рахунок фінансових потоків, який може бути складений на основі даних, що містяться в наборах макроекономічних даних. Ця таблиця має структуру «ресурс-використання», що є загальноприйнятою для представлення фінансових потоків. До ресурсів належать заощадження, капітальні трансферти І чисте прийняття зобов'язань, а до сфер використання - нагромадження капіталу і чисте придбання фінансових активів.

Для секторів окремо представлених у табл. 7.4. як правило. маються досить докладні дані про операції з іншими секторами. Дані. необхідні для складання грошово-кредитної статистики, представляють у розбивці по секторах економіки запаси активів і пасивів центрального банку й інших депозитних корпорацій. а також містять інформацію про їхні операції з іншим світом (зовнішні активи і пасиви). Дані про фінансування центрального уряду є джерелом даних про фінансування на такому рівні. що дозволяє, як мінімум, провести поділ фінансування банківською системою всередині країни і зовнішнього фінансування. а фінансовий рахунок платіжного балансу подає інформацію про види використаних фінансових активів. Складання базової матриці фінансових потоків у рамках інтегрованої системи накладає обмеження на дані по секторах і за операціями. Сукупні ресурси і їхнє використання мають бути збалансовані по кожному сектору і за кожною категорією фінансових активів. Отже. ці обмеження виявляються корисними для перевірки повноти і погодженості вихідних даних.

У табл. 7.4 інші сектори національної економіки становлять залишкову категорію, до якої входять не депозитні фінансові корпорації. нефінансові корпорації. органи державного управління всіх рівнів, за винятком центрального уряду, домашні господарства і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

Наприклад, дані про акції та інші форми участі в капіталі відображають володіння частками участі в капіталі нефінансових корпорацій як використання ресурсів зазначеними окремо секторами, що показуються як ресурси інших внутрішніх секторів. При цьому в рамках даної основи неможливо визначити обсяг ресурсів нефінансових корпорацій у формі участі в капіталі, що показують використання ресурсів не представлених окремо секторів економіки (таких як домашні господарства).

Розширення структури базового рахунку фінансових потоків у кожній окремій країні має спиратися на визначення найбільш важливих секторів (чи підсекторів) економіки. які не було включено у найпростіший варіант представлення.

Табл. 7.5 є розширеним варіантом базового рахунку фінансових потоків, представленого в табл. 7.4. До неї додані стовпці для: 1) інших фінансових корпорацій, включаючи страхові корпорації і пенсійні фонди, і 2) державних нефінансових корпорацій, а також рядок у розділі фінансових активів для відображення страхових технічних резервів та іншої дебіторської/кредиторської заборгованості. При порівнянні табл. 7.4 і табл. 7.5 можна відзначити два вдосконалення. По-перше. у стовпцях для знову введених секторів представлені дані про деякі ресурси і їхнє використання. що у табл. 7.4 включалися в дані по залишковому сектору. Наприклад, використання наявної валюти і депозитів у сумі 97 одиниць у табл. 7.4 було віднесено до залишкового сектору. Однак у табл. 7.5 показано, що 7 одиниць було використано страховими корпораціями. пенсійними фондами й іншими фінансовими посередниками, 8 одиниць - державними нефінансовими корпораціями. а інші 82 одиниці - залишковим сектором. До складу залишкового сектору тепер уходять, головним чином. домашні господарства, некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, регіональні і місцеві органи управління. допоміжні фінансові одиниці й інші нефінансові корпорації. По-друге, у матрицю було включено нові види операцій. Наприклад, уведення страхових корпорацій і пенсійних фондів дозволяє визначити обсяг страхових технічних резервів, розглянутих як ресурси цих установ і використання ресурсів залишкового ceкторy (переважно домашніх господарств). Крім того, нова категорія фінансових посередників придбала активи у формі кредитів і позик (використання ресурсів) у розмірі 52 одиниць, частина з яких не була врахована в табл. 7.4, тому сукупна величина кредитів і позик зросла з 254 до 270 одиниць.

Базові рахунки фінансових потоків використовуються при складанні макроекономічних моделей і є основою для фінансового програмування. Ці рахунки показують ряд взаємозв'язків між секторами економіки (включаючи погодженість потоків між секторами з такими макроекономічними цілями, як стійкість стану платіжного балансу, достатність обсягу кредитування зазначених секторів з боку депозитних корпорацій, фінансування дефіциту центрального уряду та ін.), збалансованість яких може бути перевірена в рамках основи фінансових потоків.

Інтегрований фінансовий рахунок СНР є більш розгорнутою формою відображення фінансових потоків, в якій детально представлені сектори і фінансові активи в порівнянні з базовими рахунками. Інтегрований фінансовий рахунок є двомірною матрицею, що охоплює всі інституціональні сектори і категорії фінансових активів. Ця матриця відбиває обсяг чистого прийняття зобов'язань (ресурси) і чистого придбання фінансових активів (використання) по кожному сектору й економіці в цілому. Повний фінансовий рахунок дає значно ціннішу інформацію із секторів економіки в порівнянні з даними, представленими в базових рахунках фінансових потоків. Цього досягнуто завдяки включенню в нього фінансових операцій секторів нефінансових корпорацій і домашніх господарств, що у базовому рахунку фінансових потоків входять до складу залишкового сектору. Ці сектори проводять ряд операцій принципово важливих категорій для яких немає кореспондуючих проведень по секторах, представлених у базових рахунках. Рахунки фінансових потоків, формат яких відповідає формату фінансових рахунків СНР безумовно, можуть бути цілком інтегровані з операціями за рахунком операцій з капіталом та балансами активів і пасивів СНР по секторах і національній економіці.

Хоча рахунки фінансових потоків у форматі фінансового рахунку являють більш цінне джерело аналітичної інформації у порівнянні З базовими рахунками. витрати на підготовку фінансових рахунків вище, з огляду на той факт. що збирання фінансових даних щодо нефінансових корпорацій і домашніх господарств у більшості випадків вимагає проведення статистичних обстежень. Ця обставина часто стає причиною проблем, пов'язаних з повнотою охоплення і ступенем погодженості даних, які повинні ураховувати обмеження. що накладаються матричною формою представлення на підсумкові значення по секторах і за видами фінансових активів.

Хоча рахунок фінансових потоків фінансового рахунку забезпечує високий ступінь деталізації інформації по секторах. у ньому представлена інформація тільки на рівні двох вимірів, тобто відбивається чисте прийняття зобов'язань по секторах економіки, чисте придбання активів по секторах. Для розв'язання проблеми тривимірного представлення даних. за якого відбиваються потоки фінансування між конкретними секторами з одночасним представленням інформації про те. які при цьому використовуються конкретні фінансові активи. необхідно розробити складніші матриці фінансових потоків.

Фінансовий рахунок СНР може бути представлений детальніше у формі тривимірної матриці. що дозволяє простежити фінансові операції між секторами, що є джерелами і користувачами засобів, а також вид фінансового активу. використаного в конкретній операції. Отже, ця матриця показує, хто кого і за допомогою якого фінансового активу фінансує. Внаслідок симетричності фінансових активів і пасивів можна було б будувати єдину матрицю, оскільки активи однієї інституціональної одиниці є пасивами іншої. Однак така матриця була б дуже громіздкою. Тому МВФ рекомендує складати окремі матриці для фінансових активів і фінансових пасивів. Ці матриці називаються «деталізованими рахунками фінансових потоків». Кожна матриця належить до одного періоду часу. По стовпцях матриці активів зазначаються сектори-кредитори. по рядках - сектори-боржники за кожною категорією фінансових активів. У матриці пасивів по стовпцях матриці вказуються сектори, що несуть зобов'язання. а по рядках - сектори-кредитори за кожною категорією фінансових активів. У таку форму представлення даних також може бути включено рахунок операцій з капіталом, якщо це вважається довільним з погляду аналізу.

Взаємне ув'язування показників по рядках і стовпцях матриці є важливим інструментом перевірки погодженості складених даних і значно підвищує аналітичну цінність даної форми представлення фінансових потоків. Установлення зв'язку кредитора і боржника за видами фінансових активів показує, які сектори забезпечують фінансування яких інших секторів, і які види активів використовуються для фінансування. Наприклад, новий випуск облігацій органом центрального уряду, придбаний депозитною корпорацією, приведе до такого запису в таблиці активів:

1) запис на перетині стовпця для депозитних корпорацій і рядка для цінних паперів, крім акцій центрального уряду (збільшення активів депозитних корпорацій і прийняття зобов'язань центральним урядом);

2) запис на перетині стовпця для центрального уряду і рядка для перекладних депозитів резидентів у національній валюті (збільшення депозитів центрального уряду і збільшення зобов'язань за перекладними депозитами депозитних корпорацій, що є резидентами даної країни).

Баланси фінансових корпорацій по секторах містять усю необхідну інформацію для підготовки деталізованої тривимірної форми представлення фінансових потоків для сектору фінансових корпорацій і його підсекторів.

6.4 Статистика платіжного балансу

Відділ статистики Міжнародного валютного фонду постійно здійснює роботу щодо вдосконалення міжнародного стандарту платіжного балансу. У 1991 р. опубліковано п'яте видання «Довідника з платіжного балансу» (попередні були випущені у 1948, 1950, 1961 і 1977 рр.).

У платіжному балансі відображається сукупність міжнародних торгових і фінансових операцій. Статті платіжного балансу фіксують всі операції, що мають місце між резидентами країни (включаючи споживачів. підприємців і державні установи) та резидентами всіх інших зарубіжних країн.

Платіжний баланс країни являє собою співвідношення всіх надходжень валютних коштів у цю країну та платежів за кордон за певний проміжок часу (як правило, за рік).

Національний платіжний баланс. з одного боку. включає кілька категорій надходжень і платежів - по зовнішній торгівлі, різного роду платежах і послугах (фрахт, страхування тощо), міжнародному туризму, перерахування прибутків від вкладень капіталу чи коштів за кордоном та ін. З іншого боку, він відображає грошові виплати за кордон за імпорт товарів і дорогоцінних металів, а також за послуги, інвестиції за одержані кредити.

На відміну від національних балансів, світовий платіжний баланс відображає або лише надходження, або лише виплати, оскільки те, що для однієї країни буде надходженням, для іншої буде виплатою. Отже, світовий платіжний баланс характеризує грошові надходження за надані послуги одними країнами іншим. Якщо зовнішньоторговий баланс фіксує лише комерційні операції, що пов'язані із зовнішньоторговими операціями, то платіжний баланс відображає всі міжнародні операції та акції.

До платіжного балансу крім зовнішньоторгового включають баланс іноземних інвестицій, баланс економічної допомоги та інші баланси.

Як складова міжнародної системи національних рахунків платіжний баланс має таку схему:

Надходження з-за кордону	Виплати за кордон
1. Експорт товарів і послуг (комерційний експорт, інший експорт) Прибуток, одержаний з-за кордону Поточні трансферти з-за кордону Поточні надходження з-за кордону-разом	1. Імпорт товарів і послуг (комерційний імпорт. інший імпорт) Прибуток, перерахований за кордон Поточні трансферти за кордон Поточні виплати за кордон - разом

У міжнародній фінансовій статистиці застосовують інший вид платіжного балансу. У ньому відображаються джерела утворення і основні напрями використання коштів певної країни в системі світової економіки. Цей баланс розробляє Міжнародний валютний фонд у двох варіантах - за загальним обігом і за сальдо зовнішньоекономічних операцій.

Скорочена схема стандартних компонентів платіжного балансу, що рекомендована МВФ, така:

	Кредит	Дебет

1. Рахунок поточних операцій

А. Товари і послуги

а. Товари

1. Експорт/імпорт товарів (за винятком п. 2-5)

2. Товари для переробки

3. Ремонт товарів

Товари. які придбані в портах перевізниками

Немонетарне золото

б. Послуги

1. Транспортні послуги

1.1. Морський транспорт

1.2. Повітряний транспорт

1.3. Інші види транспорту

Подорожування

Послуги зв'язку

Будівельні послуги

Страхові послуги б. Фінансові послуги

Комп'ютерні та інформаційні послуги

Роялті і ліцензійні платежі

Інші ділові послуги

10. Послуги приватним особам

11. Державні послуги. не віднесені до інших категорій

Б. Доходи

І . Оплата праці

2. Доходи від інвестицій

2. І. Прямі інвестиції

2.2. Портфельні інвестиції

2.3. Інші інвестиції

В. Поточні трансферти

Сектор уряду

Інші сектори

	Кредит	Дебет

2. Рахунок поточних операцій з капіталом і фінансовими інструментами

А. Рахунок операцій з капіталом

1. Капітальні трансферти

2. Придбання/реалізація нестворених нефінансових активів

Б. Фінансовий рахунок

1. Прямі інвестиції

1.1. За кордон

1.2. В економіку країни-укладача

2. Портфельні інвестиції

2.1, Активи

2.2. Зобов'язання

3. Інші інвестиції

3.1. Активи

3.2. Зобов'язання

4. Резервні активи

4.1. Монетарне золото

4.2. Спеціальні права запозичення

4.3. Резервна позиція в МВФ

4.4. Іноземна валюта

4.5. Інші вимоги

Нижче наведено загальну схему сальдової моделі платіжного балансу, яка розробляється статистикою США:

Товари, фрахт, страхування (комерційні операції) Інші послуги і приватні перекази Урядові трансферти	Вивезення капіталу: прямі інвестиції державні капіталовкладення Валютні операції Помилки і пропуски

Показники платіжного балансу обчислюються за станом на певну дату, а також за певний період. Розроблюються місячні. квартальні та річні баланси. Баланси, побудовані на певну дату, називаються розрахунковими, а ті, що охоплюють певний період - звітними. у ряді країн складаються також прогнозні баланси. Як правило, окремі елементи розрахункових балансів обчислюються на різні дати. Так, баланс іноземних інвестицій обчислюється за станом на кінець календарного року, а баланс фінансової допомоги іншим країнам - за станом на кінець фінансового року (фінансовий рік закінчується зо червня). у цих випадках окремі статті платіжного балансу перераховують на одну й ту саму дату або обумовлюють, що вони обчислені на різні дати.

У міжнародній фінансовій статистиці обчислюються як абсолютні, так і динамічні та структурні показники платіжних балансів.

6.5 Показники світового ринку валют і цінних паперів

Під валютою. чи валютною системою розуміють державну форму грошової системи. яка характеризується типом валюти (золоті, срібні. паперові чи кредитні гроші) і визначенням грошової одиниці. В основу валютної системи покладено п'ять грошових функцій:

міра вартості та масштаб цін;

засоби обертання;

3) засоби утворення скарбів;

4 засоби платежу;

5) світові гроші.

Для характеристики міжнародної валютної системи особливе значення має функція світових грошей. У цій якості гроші втрачають свій національний характер, гроші однієї країни виражаються у грошах іншої.

До початку Першої світової війни у зовнішній торгівлі домінував золотий стандарт, який є вираженням відносної стабільності валют. Потім він стає менш дієвим, оскільки розширення грошового обігу в окремих країнах було пов'язане з кількістю наявного золота у центральному банку. Більшість країн відповідно до рішень Міжнародної економічної конференції (Генуя, 1922 р.) почали переходити від золотих валют до золотодевізного стандарту.

Після Другої світової війни виникла потреба у новому порядку валютної системи. Державні скарбниці Англії та США на валютно-фінансовій конференції (Бреттон-Вудс, 1944 р.) запропонували два плани: англійський - Кейнса і американський - УаЙта. Було прийнято план Уайта.

Основні принципи бреттон-вудської валютної системи:

1) введення золотодевізного стандарту з доларом як провідної валюти;

2) використання твердих валютних курсів з регулюванням вирівнювання і конвертованості;

З) введення міжнародної валютно-кредитної системи.

За Бреттон-Вудською угодою паритет долара до золотого було встановлено в розмірі З5 дол. за трійську унцію, і всі інші валютні паритети установлювалися через долар.

Хвиля девальвації у 1967 р. була початком краху бреттонвудської валютної системи. Англійський фунт девальвовано на 14,З %, французький франк - на 11 і марку ФРН - на 9,3 %.

У зв'язку з цим у Кінгстоні (Ямайка, 1976 р.) було проведено конференцію з відповідних питань.

Рішення Ямайської угоди такі:

Скасування офіційної ціни золота.

Продаж 1/6 золотих запасів МВФ протягом чотирьох років за допомогою золотого аукціону за ринковою ціною.

3. Повернення 1/6 золотих запасів МВФ країнам-учасницям пропорційно їх квоті у початкових цінах, тобто 35 дол. за трійську унцію.

4. МВФ зобов'язався при аукціонах перешкоджати «причісуванню» цін.

БМР може брати участь в операціях аукціону як покупець.

Кожна країна одержала право вільно визначати свою валютну політику.

З 1971 р. окремі зарубіжні країни надали курсам своїх валют повну свободу. Тепер у міжнародній валютній системі застосовують такі види валютних курсів:

1. Тверді валютні курси щодо однієї національної валюти.

У середині 1977 р. більш як половина валют розвинених країн були прив'язані твердим курсом до однієї з найважливіших західних валют: до долара - 50 країн, до англійського фунта стерлінгів - 4, до французького франка - 19 країн.

2. Тверді валютні курси щодо групи валют. Це змішана форма твердих і плаваючих курсів. Вони установлювались, як правило, щодо валют групи країн - торгових партнерів.

Серед них можна виділити валютні курси типу:

а) «групове плавання» (наприклад, західноєвропейська валютна система. За угодою між країнами установлюються тверді курси і всі вони разом «плавають» щодо третьої валюти);

б) тверді валютні курси національних валют щодо SDR; в) твердий валютний курс щодо валютної корзини.

З. Вільно плаваючі валютні курси. Вони використовуються У Швейцарії, Японії, Канаді.

Офіційні валютні курси публікуються У періодичних виданнях Міжнародного валютного фонду, спеціалізованих журналах. Як правило, всі вони можуть використовуватися для вирішення завдань міжнародного економічного зіставлення.

Тепер курс даної одиниці на валютному ринку визначається такими факторами: співвідношенням торгових та інших зовнішніх платежів; міжкраїнними відмінностями У темпах зростання економіки; рівнями процентних ставок; соціально-психологічними та іншими причинами.

Валютна торгівля у значних масштабах може здійснюватися між банками. Курси складаються на основі попиту і пропозиції на міжбанківському ринку. У ряді країн існують також спеціальні валютні біржі.

Кілька валютних бірж створено в Італії (Мілан, Рим, Генуя, Венеція). Курси валюти установлюються маклерами за участю представників держави і діють на цій біржі для розрахунків з банківськими клієнтами. Дозволено також як розрахунковий використовувати курс. одержаний як середнє арифметичне курсів, що котируються на всіх біржах. Наприклад, у Нідерландах валютні біржі знаходяться в Амстердамі, Роттердамі. Причому котирування на обох біржах однакове. У ФРН - п'ять валютних бірж: Берлін, Франкфурт-на-Майні, Гамбург, Дюссельдорф, Мюнхен. На цих біржах валютні курси (14 валют) щоденно визначаються офіційними маклерами. Координуючу роль покладено на Франкфуртську валютну біржу.

У Франції одна валютна біржа - в Парижі. Торговці валютою видають доручення на купівлю і продаж валюти за певними курсами, які реєструються на біржі разом з обігом щодня. Біржовий курс по кожній котируваній валюті розраховується на момент закриття біржі як середнє арифметичне найвищого і найнижчого курсу за день.

В Австрії (Відень) курси встановлюються біржовими маклерами спільно з центральним банком країни.

У Скандинавських країнах представники комерційних банків і центрального банку встановлюють курс щодо англійського фунта стерлінгів, на основі якого розраховують курси інших валют з урахуванням діючих ринкових курсів.

У США немає валютної біржі. на якій щоденно встановлюються офіційні котирування. Торгівля валютою здійснюється на міжбанківському ринку, де установлюється середній курс для банківських клієнтів. Як правило, банки не стягують великих комісійних, а одержують дохід за рахунок різниці в курсах продавця і покупця. Нью-Йорк - найбільший у світі центр торгівлі валютою як з погляду обороту. так і з погляду кількості валют, що обертаються. Інші фінансові центри США знаходяться у Бостоні, Чикаго, Сан-Франциско і Новому Орлеані.

В Англії також немає валютної біржі. Однак тут банки підтримують тісний зв'язок і повідомляють один одному котирування. При цьому вирішальну роль відіграють 10 банків. На курси, які складаються між ними. орієнтуються й інші учасники ринку.

У Швейцарії, де також валютна біржа відсутня, курс створюється за допомогою щоденного опитування провідних торговців валютою.

Слід відзначити, що валюти практично всіх країн мають стійкий середній курс, схильний лише до незначних коливань.

Офіційні котирування є орієнтиром і для всіх операцій, що відбуваються до відкриття і після закриття валютних бірж. На практиці курси фактично коливаються навколо офіційного котирування. Державний платіжний оборот урядів також здійснюється на базі офіційних валютних курсів.

В кінці 70-х років було зроблено спробу створити валютний союз у рамках ЄС. У липні 1978 р. на нараді глав держав і урядів європейської дев'ятки у Бремені було висунуто план створення Європейської валютної системи, яка передбачає заснування єдиного валютного фонду і нової колективної валюти - ЕКЮ (Еurореаn Сurrency Uuit, ECU). на початковому стані як суто розрахункового засобу. а в наступні - як нову форму міжнародних грошей. Рішенням Європейської ради у Брюсселі 5 грудня 1978 р. була заснована нова одиниця ЕКЮ). Зважена вартість її дорівнює 1.35055 дол. Ця вартість була основою для розрахункових курсів окремих валют.

Однак негативні наслідки використання нестійких національних валют як світових грошей призвели до впровадження у міжнародні розрахунки нової міжнародної рахункової одиниці. МВФ у 1969 р. ввів спеціальні права запозичення - SDR (Special Drаwіng Rights). Спочатку передбачалося, що SDR буде містити 0.888 г чистого золота, що відповідало паритету долара до золота в цей період. Золотий вміст скасовано у 1974 р. і замінено новим «оцінюючим масштабом» у формі валютної корзини. За повідомленням «Майніті дейлі ньюз» з 1 січня 1991 року встановлено нову питому вагу п'яти капіталістичних валют, які входять у корзину SDR. Вони становлять, % (у дужках - попередня питома вага):

долар США - 40 (42);

марка ФРН - 21 (19);

японська єна - 17 (15);

французький франк - 11(12);

англійський фунт стерлінгів - 11 (12).

Відповідно до правил МВФ питома вага валют, які входять у корзину SDR повинні переглядатися кожні 5 років виходячи із тієї ролі, яку вона відіграє у Міжнародній торгівлі та фінансовій сфері.

Існують різні види фондових цінностей, допущених на біржу:

цінні папери з фіксованим доходом (боргові зобов'язання);

акції (свідоцтва про участь у капіталі).

Крім того, існують також їх змішані форми:

державні позики;

комунальні позики - джерело залучення коштів у місцевий бюджет; комунальні облігації та заставні листи;

довгострокові кредити під заставу земельних ділянок і незалежного майна:

промислові облігації - боргові зобов'язання з фіксованим доходом промислових компаній можуть продаватися за курсом нижчим від номінальної їх вартості).